Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративно-правовий захист міліцією прав громадян у сфері громадського порядку

 

Ульянов Олексій Іванович

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ МІЛІЦІЄЮ ПРАВ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Одеському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент Корнієнко Михайло Васильович Міністерство внутрішніх справ України, перший заступник держсекретаря

Офіційні опоненти: – доктор юридичних наук, професор, Шкарупа Віктор Костянтинович, Академія державної податкової служби України, начальник кафедри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності

- кандидат юридичних наук, доцент Захаров Віталій Федорович, Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри адміністративної діяльності

Провідна установа – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, кафедра адміністративного права, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “28” вересня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27

Автореферат розісланий “ 26 ” серпня 2002 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О. С. Мошенський

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Положення Конституції України про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вимагає від останньої забезпечити реалізацію цих прав і свобод. Конституція України, яка є основоположним політичним і правовим документом, надає широке коло прав і свобод громадянам, які реалізуються в різних сферах суспільного, політичного та економічного життя. У кожній з цих сфер реалізується та чи інша група прав і свобод, у зв'язку з чим державою мають постійно вживатися відповідні адекватні заходи їх охорони та захисту.
Як свідчить практика, значна частина прав і свобод громадян реалізуються у сфері громадського порядку, що обумовлює особливу відповідальність держави за створення такого рівня громадського порядку, стан якого забезпечував би оптимальні умови для їх реалізації.
Однак на сьогоднішній день держава ще не забезпечує належного стану громадського порядку для реалізації прав і свобод громадян. Тому Президент України своїм Указом "Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" від 18 лютого 2002 року №143/2002 звернув увагу "силових структур", у першу чергу Міністерства внутрішніх справ на наявні в їх діяльності факти недодержання норм законів, тяганини у викритті та розслідуванні злочинів та інших правопорушень, невжиття своєчасних заходів щодо охорони прав і свобод людини і громадянина. Деякою мірою це пов'язано з недостатністю науково обґрунтованих рекомендацій щодо зміцнення охорони громадського порядку і забезпечення прав і свобод, які реалізуються громадянами у сфері громадського порядку.
На жаль, у нашій суспільно-політичній і правовій літературі ці проблеми в їх взаємозв'язку не розглядалися, що не сприяло розробці законодавства по забезпеченню охорони громадського порядку, а також рекомендацій з удосконалення діяльності відповідних державних структур, в першу чергу – міліції щодо підвищення ефективності роботи в галузі охорони громадського порядку, в тому числі й забезпечення конституційних прав і свобод громадян у цій сфері.
Демократизація України, використання світових стандартів захисту прав особи, прагнення України стати повноправним учасником світової правової спільноти роблять наукові дослідження з проблем охорони прав громадян у сфері громадського порядку надзвичайно актуальними і суспільно значущими.
Питанням охорони громадського порядку були присвячені праці видатних учених-кримінологів і криміналістів Н.Д. Дурманова, І.Н. Даньшина, В.Ф. Кириченка, А.Ф. Кузнецової та ін.
З іншого боку, питанням прав громадян і забезпечення їх реалізації були присвячені праці представників науки адміністративного права – В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.К. Безсмертного, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.І. Веремеєнка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Е.В. Додіна, М.М. Дорогіх, М.І. Єропкіна, В.Ф. Захарова, В.В. Зуя, Л.В. Коваля, О.П. Коренєва, М.В. Корнієнка, О.І. Остапенко, І.М. Пахомова, В.П. Петкова, Л.Л. Попова, О.В. Серьогіна, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та ін.
Однак у комплексі проблема охорони прав громадян у сфері громадського порядку ще не досліджувалася, незважаючи на те, що Президент України неодноразово підкреслював необхідність вважати пріоритетними напрямами діяльності правоохоронних органів боротьбу зі злочинами проти особи та власності. У зв'язку з цим розгляд проблем даного дисертаційного дослідження слід визнати актуальним і своєчасним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною наукової програми пріоритетної орієнтації розвитку науки і техніки "Профілактика, організація і розкриття злочинів як державно-правова форма боротьби зі злочинністю і гарантія реалізації норм Конституції України", що виконувалася Одеським інститутом внутрішніх справ відповідно до плану науково-дослідної роботи ОІВС на 1998–2001 рр. Дисертаційне дослідження проводилося в межах наукового дослідження кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС "Захист прав і свобод громадян в діяльності правоохоронних органів".
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в аналізі нормативної бази, що забезпечує реалізацію прав і свобод громадян у сфері громадського порядку. Цим шляхом передбачається визначити ступінь достатності та потреби доповнень нормативної бази, розробити рекомендації з усунення існуючих прогалин, оцінити ефективність дій міліції зі створення умов для реалізації передбачених Конституцією прав і свобод громадян у цій сфері суспільного життя.
У зв'язку з цим у дисертації вирішуються наступні окремі завдання:
- визначення кола прав і свобод громадян, реалізація яких стосується сфери громадського порядку;
- розкриття поняття громадського порядку, його видів і взаємозв'язку громадського порядку з умовами, що сприяють реалізації громадянами своїх прав і свобод;
- розгляд питання про застосування примусових засобів (у тому числі, адміністративного примусу) до осіб, що порушують громадський порядок під час забезпечення реалізації прав громадян у сфері громадського порядку;
- визначення обсягу засобів захисту прав громадян у сфері громадського порядку;
- аналіз міжнародних правил і стандартів, які визначають повноваження міліції (поліції) по забезпеченню прав і свобод громадян у сфері громадського порядку;
- розкриття значення адміністративно-правових засобів захисту прав громадян у сфері громадського порядку;
- визначення ефективності адміністративної відповідальності в системі засобів охорони прав громадян;
- розгляд ефективності діяльності міліції в охороні прав громадян у сфері громадського порядку;
- визначення шляхів підвищення оптимізації діяльності міліції по охороні громадського порядку і забезпеченню прав і свобод громадян у цій сфері.
Об'єктом даного дослідження є правовідносини, що виникають у зв'язку із забезпеченням прав і свобод громадян у сфері громадського порядку.
Предметом дослідження є вітчизняна і міжнародна нормативна база, що регламентує вимоги стосовно дотримання громадського порядку, особливо норм права, що визначають порядок і компетенцію міліції по забезпеченню прав громадян у цій сфері.
Методи дослідження. Застосований теоретико-методологічний арсенал зумовлений метою дослідження та характером досліджуваного об'єкта.
Загальнонауковий діалектичний метод пізнання застосований для дослідження проблем, які виникають у процесі забезпечення державою прав і свобод громадян у сфері громадського порядку.
Конкретно-історичний метод був застосований для вивчення розвитку законодавства, яке регулює громадський порядок.
Порівняльно-правовий метод дослідження в першу чергу був використаний при порівнянні норм національного адміністративного права та міжнародних норм, правил та стандартів, що регламентують завдання, підстави та повноваження міліції (поліції) по створенню умов, які забезпечують використання громадянами своїх прав у сфері громадського порядку.
Формально-юридичний метод знайшов застосування при тлумаченні і коментуванні норм, що регулюють охорону громадського порядку, і в першу чергу – охорону прав і свобод громадян у цій сфері.
Структурно-функціональний метод був застосований для аналізу системи і компетенції міліції у сфері громадського порядку.
У дисертації в тій чи іншій мірі було використано й інші методи наукового дослідження (логічного аналізу, статистичний тощо).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на основі сучасних досягнень української і міжнародної правової науки, в першу чергу, адміністративного права, порівняльного дослідження чинних в Україні та загальновизнаних міжнародних норм, правил та стандартів реалізації прав і свобод громадян у сфері громадського порядку, вперше підготовлено комплексне монографічне дослідження в галузі адміністративного права, у якому:
- визначено коло прав і свобод громадян, що реалізуються у сфері громадського порядку;
- дістало подальший розвиток положення про те, що стабільний і міцний громадський порядок є необхідною умовою реалізації певної групи прав і свобод громадян;
- з урахуванням нових підходів, що склалися в адміністративно-правовій і кримінально-правовій науці, докладно проаналізовано поняття “сфера громадського порядку”, коло прав і свобод громадян, що реалізуються у цій сфері;
- поглиблено розуміння місця та ролі міліції у справі захисту прав громадян у сфері громадського порядку;
- дістало подальший розвиток вивчення специфіки засобів захисту прав громадян у сфері громадського порядку, в першу чергу, адміністративно-правових засобів;
- докладніше досліджено місце адміністративної відповідальності в системі охорони прав громадян у сфері громадського порядку;
- виявлено прогалини у правовому регулюванні діяльності міліції по охороні прав громадян у сфері громадського порядку й у зв'язку з цим запропоновано рекомендації відносно удосконалення нормативного регулювання з урахуванням вимог Конституції України та міжнародних норм і стандартів у справі захисту прав людини;
- дістала подальший розвиток думка про подальше удосконалення організації роботи міліції, що обумовлено підвищенням ролі міліції у справі захисту прав людини;
- в адміністративно-правову науку запропоновано ввести нові поняття і терміни:
а) елементи громадського порядку;
б) засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку;
в) адміністративно-правові засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку.
Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в ході дисертаційного дослідження положення, висновки і рекомендації можна розглядати як певний внесок у теорію управління, адміністративного права і процесу.
Висновки і рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- при підготовці проекту нового Кодексу про адміністративні правопорушення, Адміністративно-процесуального кодексу, нової редакції Закону України "Про міліцію", а також інших нормативних актів;
- при вдосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів та розробці єдиного нормативного документа у сфері охорони громадського порядку;
- у діяльності міліції, інших державних органів і громадських організацій по забезпеченню прав громадян у сфері громадського порядку;
- при вдосконаленні внутрішньоорганізаційної роботи органів внутрішніх справ з метою поліпшення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами і громадськими організаціями в забезпеченні прав громадян у сфері громадського порядку.
Окремі положення дисертації можуть бути використані при вивченні курсу "Конституційне право", "Адміністративне право" та "Адміністративна діяльність ОВС".
Певна частина рекомендацій, що містяться в дисертації, може бути використана органами виконавчої влади, у першу чергу міліції, місцевого самоврядування, представниками громадськості при вирішенні конкретних питань, пов'язаних із забезпеченням громадського порядку і захисту прав громадян у цій сфері.
Апробація результатів дисертації. Сформульовані в дисертаційному дослідженні положення і висновки базуються на особистому аналізі вітчизняної та міжнародної нормативної бази і теоретичних розробках зазначеної проблеми. Результатом цієї роботи став навчально-методичний матеріал, який використовується здобувачем у навчальному процесі в Одеському юридичному інституті НУВС під час занять зі спецкурсу "Організація діяльності служби дільничних інспекторів міліції".
Основні положення дисертації обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю" (м. Харків, 1999 р.). Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми діяльності ОВС із попередження, розкриття і розслідування злочинів" (м. Одеса, 2000 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено у 9 публікаціях у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, основної частини, яка містить три розділи (одинадцять підрозділів), висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг – 180 стор., з них список використаних джерел і літератури (117 найменувань) – 10 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, методи наукового дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження; викладено методологічні та теоретичні засади дослідження; визначено наукову новизну і практичну значимість результатів; подано дані щодо апробації результатів дослідження.
Розділ І "Поняття та зміст захисту міліцією прав громадян у сфері громадського порядку" складається з трьох підрозділів.
Підрозділ 1.1 "Поняття та елементи громадського порядку" починається із з'ясування поняття та елементів громадського порядку. Це пов'язано з тим, що з огляду на розмаїття прав і свобод громадян, закріплених у Конституції України, вони реалізуються у певних сферах суспільного, економічного, політичного життя. Ці сфери не виступають ізольовано одна від одної, вони перетинаються, і тому в окремих випадках може скластися конгломерат суспільних відносин, що підпадають під вплив різного ґатунку умов реалізації громадянами своїх прав і свобод. Таким складним конгломератом є в тому числі й громадський порядок, у сфері якого відбувається реалізація помітної частини прав і свобод або створюються передумови для їх реалізації.
Автор підкреслює, що забезпечення реалізації окремої групи прав громадян у сфері громадського порядку потребує чіткого визначення цього поняття, окреслення меж цієї сфери. Але, незважаючи на те, що ці питання були предметом дослідження багатьох авторів, у тому числі українських (О.М. Бандурка, Є.О. Безсмертний, О.П. Битяк, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, М.В. Корнієнко, І.М. Пахомов), єдиної думки щодо визначення цих питань ще немає. Це стримує розробку необхідних нормативних актів, орієнтованих насамперед на захист прав громадян у цій сфері суспільного життя, а також найбільш ефективних заходів реалізації чинних та майбутніх актів. Тому, враховуючи специфіку теми дисертаційного дослідження, здобувач зробив спробу проаналізувати погляди авторів, які у тій чи іншій мірі розглядали громадський порядок як сферу, в якій реалізуються певні права громадян. На жаль, таких авторів досі було дуже мало (О.М. Бандурка, Є.О. Безсмертний, Є.В. Додін та ін.), оскільки більшість науковців робили акцент на забезпеченні громадського порядку в інтересах держави та суспільства. У дисертації констатується, що дослідженням в основному обіймається поняття громадського порядку "у вузькому значенні", при цьому здобувач апелює не тільки до теоретичних розробок, але й до аналізу законодавства (у тому числі до законодавства зарубіжних країн – Росії, КНР та ін.). Він доходить висновку, що у вузькому розумінні громадський порядок можна визначити як категорію "громадський порядок у юридичному значенні".
Здобувач вважає, що розкриттю цього поняття сприяє визначення утворюючих його елементів:
- недоторканність сформованих відносин, що забезпечують захист особистості та її законних інтересів;
- недоторканність відносин, що забезпечують захист власності;
- недоторканність відносин, що забезпечують необхідну обстановку для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, їх посадових осіб.
Здобувач вважає, що поняття "громадський порядок" пов'язане з поняттям "громадське місце".
Особливе значення для розкриття поняття "громадське місце" є відомчі акти, у першу чергу акти МВС України (Наказ МВС України від 21.06.1996 р. №438), тому автор пропонує на законодавчому рівні визначити це поняття. Виходячи з теми дисертації, здобувач вважає, що громадський порядок як об'єкт охорони можна визначити як систему суспільних відносин, урегульованих нормами права та іншими соціальними нормами, які забезпечують спокій населення, повагу до суспільної моралі, до честі й гідності громадян у громадських місцях.
Підрозділ 1.2 "Поняття і класифікація прав громадян, що реалізуються у сфері громадського порядку". Значну увагу тут приділено поняттю і класифікації прав громадян, що реалізуються у сфері громадського порядку. Автор ще раз підкреслює, що Конституція України наділяє громадян значною кількістю прав і свобод, але вони можуть бути реалізовані в окремих сферах суспільного та державного життя, тому, робить висновок здобувач, реальною можливістю реалізації цих прав є не тільки загальновизнані гарантії – економічні, ідеологічні тощо, а й стан тих сфер суспільного та державного життя, у яких відбувається реалізація цих прав.
Торкаючись встановлених Конституцією прав громадян, автор виділяє чотири великі групи прав і свобод: політичні, соціально-економічні, особисті, культурні. При цьому межа, проведена між цими групами прав і свобод, є досить умовною, оскільки усі вони характеризують єдину, цілісну систему суспільних відносин. А багато конкретних прав і свобод одночасно можуть бути віднесені до двох різних категорій прав.
З усього розмаїття політичних прав громадян у сфері громадського порядку найбільш важливим автор визнає свободу проведення мітингів, зборів, вуличних походів і демонстрацій та їх конституційні гарантії. У відповідності зі ст.39 Конституції України "громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації".
В окремих випадках (в інтересах національної безпеки і громадського порядку) можливі обмеження цього права (п.2 ст.39 Конституції України). Масові заходи (мітинги, походи, процесії, демонстрації і т.п.) на сучасному етапі мають суттєві особливості. Характерними для учасників цих заходів є об'єднання за професійними ознаками з визначеними соціально-економічними чи політичними вимогами.
Підрозділ 1.3 "Поняття і засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку" присвячено розкриттю поняття та характеристиці засобів захисту прав громадян у сфері громадського порядку. У ньому автор ще раз підкреслює, що специфіка цієї сфери, особливість прав громадян, які реалізуються у ній, обумовлюють специфіку тих засобів, за допомогою яких здійснюється захист прав громадян у цій сфері. При цьому автор зосереджує свою увагу на розкритті змісту лише тих прав, які належать до компетенції міліції.
Наприкінці підрозділу автор доходить висновку, що теоретичний аналіз правозабезпечувального механізму, визначення і розкриття змісту його елементів дозволить більш чітко передбачити їх у законодавстві. Тому що визнання і закріплення кожного права людини (чи групи однорідних прав) має одночасно супроводжуватися встановленням усіх елементів юридичного механізму їх забезпечення: юридичних процедур реалізації, юридичних засобів охорони і захисту.
Розділ ІІ "Характеристика засобів захисту міліцією прав громадян у сфері громадського порядку" складається з трьох підрозділів.
Підрозділ 2.1 "Адміністративно-правові засоби охорони прав громадян у сфері громадського порядку" присвячений поясненню точки зору автора на поняття та зміст адміністративно-правових засобів охорони прав громадян у сфері громадського порядку. Враховуючи, що досі у теорії права немає єдиного підходу до понять "охорона" і "захист" прав громадян, здобувач аналізує позиції багатьох авторів (Д.М. Бахраха, Л.Д. Воєводіна, О.В. Зайчука та ін.) і доходить висновку, що поняття "охорона" і "захист" прав і свобод громадян у контексті окресленої проблеми співвідносяться між собою як частина з цілим, оскільки вони лежать в одній площині і мають один предмет. І тільки за основу розмежування елементів цих понять необхідно покласти критерій наявності чи відсутності порушеного права і його відновлення. Це дозволить визначити особливості діяльності державних органів у механізмі захисту прав і свобод громадян, оскільки захист прав і свобод здійснюють не всі державні органи, а тільки наділені спеціальними повноваженнями, рішення яких мають обов'язковий характер.
Автор стверджує, що самого лише фіксування в Конституції прав і свобод громадян без забезпечення надійного механізму їх захисту явно недостатньо для правового суспільства. Тому держава, якщо вона визнає себе правовою, повинна розробити механізм захисту прав громадян взагалі, у тому числі у сфері громадського порядку. Оскільки громадський порядок є специфічною частиною суспільного життя, тому, крім загальних засобів захисту прав громадян, повинні бути задіяні і специфічні засоби, адекватні цій галузі суспільного життя. Засоби охорони прав людини спрямовуються на запобігання, зокрема на перешкоджання чи неможливість порушень таких прав. Однак ці засоби стають ефективними тільки тоді, коли вони поєднуються із засобами захисту, тобто юридичними інструментами відновлення, "реставрації" порушених прав і притягнення до відповідальності осіб, винних у цих порушеннях. Без такого "оснащення" засоби охорони в багатьох випадках не спрацьовують, не застосовуються, у такий спосіб не досягають своєї мети.
Тому обов'язок держави полягає в тому, щоб ці специфічні засоби з одного боку були діючими, з іншого боку вони не повинні стосуватися прав та інтересів громадян. В концепції адміністративної реформи передбачено, що виконавча влада, реалізуючи призначення демократичної, соціальної правової держави, створює належні умови для реалізації прав і свобод громадян, а також надає їм широке коло державних, у тому числі управлінських послуг.
У зв'язку з дослідженням цього питання автор звертається до визначення поняття "управлінські послуги" і формулює свої пропозиції відносно проекту закону України "Про управлінські послуги", вважаючи, що це поняття може бути пов'язане лише з діяльністю відповідних державних структур, які забезпечують здійснення громадянами своїх прав у сфері державного управління, але не можуть бути пов'язані з виконанням ними своїх обов'язків. Тому автор вважає, що забезпечення прав громадян у сфері громадського порядку не може розглядатися у якості надання управлінських послуг, оскільки ця діяльність пов'язана із застосуванням примусових заходів.
Підрозділ 2.2 "Місце адміністративної відповідальності в системі засобів захисту громадян у сфері громадського порядку". При розгляді цього питання автор підкреслює, що адміністративна відповідальність за порушення громадського порядку має певну специфіку, на яку він і звернув основну увагу. Проаналізувавши практичні приклади, він стверджує, що адміністративна відповідальність не повною мірою досягає виконання своїх цілей і завдань у справі забезпечення прав громадян у сфері громадського порядку. Це пов'язано з різним тлумаченням підстав застосування цієї відповідальності за найпоширеніший вид порушення громадського порядку.
Спираючись на статистичні дані, які свідчать, що понад 70% адміністративних проступків у сфері громадського порядку припадає на дрібне хуліганство, автор детально аналізує склад цього проступку, визначає критерії, що розмежовують цей адміністративний проступок із злочинним.
У Підрозділі 2.3 "Діяльність міліції по охороні прав громадян в особливих умовах" автор відзначає, що діяльність державних органів, громадських організацій, окремих громадян за особливих умов залежить від видів надзвичайних ситуацій. Кожен з них вимагає адекватної поведінки всіх осіб, які діють у цих умовах. Аналіз змісту надзвичайних ситуацій свідчить, що в різних умовах діятимуть відповідні державні служби, які повинні здійснювати захист прав осіб у сфері громадського порядку, яка зазнає відчутних трансформацій у зв'язку з настанням надзвичайних подій. Здобувач відзначає, що розробці цього питання було приділено увагу провідних вчених (О.М. Бандурка, М.В. Корнієнко та ін.), тому він, спираючись на їх висновки, розглядає тільки особливості діяльності міліції у справі захисту прав громадян в екстремальній обстановці.
Автор доходить висновку, що класифікація надзвичайних ситуацій має не тільки теоретичне, а й особливе практичне значення. Кожен з типів надзвичайних ситуацій має свій ступінь суспільної небезпечності, що зобов'язує відповідні органи внутрішніх справ планувати свої дії з урахуванням характеру надзвичайних ситуацій. Більш того, ці дії необхідно не тільки планувати, але й проводити необхідну попередню підготовку до них.
Розділ 3 “Проблеми удосконалення діяльності міліції України по забезпеченню прав громадян у сфері громадського порядку” містить п'ять підрозділів.
Підрозділ 3.1 "Об'єктивні умови, які визначають необхідність вдосконалення діяльності міліції по охороні громадського порядку" автор присвятив дослідженню умов, які визначають необхідність вдосконалення діяльності міліції по охороні громадського порядку.
Він визначає, що одним з основних напрямків діяльності держави у сфері захисту прав людини є процес подальшого удосконалення законодавчої бази у сфері забезпечення прав людини на основі міжнародних стандартів і принципів. Головним завданням органів виконавчої влади є постійна турбота по створенню сприятливих умов для реалізації громадянами їх прав. Суттєва роль у вирішенні цього завдання належить міліції. Основна відповідальність за його виконання покладається на службу охорони громадського порядку, покликану забезпечувати спокій і порядок у громадських місцях як у щоденних, так в надзвичайних ситуаціях.
Тому значну увагу приділено питанням вдосконалення організації та діяльності цієї служби. По-перше, в дисертації пропонується чітко визначити функції цієї служби, у зв'язку з чим автор робить спробу їх сформулювати у відповідності з чинними вимогами до стану громадського порядку.
Здобувач стверджує, що для підвищення ефективності роботи цих підрозділів назріла потреба покращення їх взаємодії з іншими службами органів внутрішніх справ, що беруть участь в охороні громадського порядку, у зв'язку з чим він пропонує низку рекомендацій щодо розв'язання цього питання.
Здобувач також вважає за необхідне уточнити функції підрозділу "Беркут".
У дисертації звернено увагу на те, що останнім часом у науковій літературі впав інтерес до висвітлення проблем спеціальних установ міліції, тому автор аналізує їх діяльність з точки зору використання її діяльності для захисту прав громадян у сфері громадського порядку. Одночасно він звертає увагу на тенденцію ліквідації медичних витверезників і аргументує свою думку стосовно передчасності цього нововведення. Значну увагу в дисертації автор приділяє проблемам удосконалення статусу дільничного інспектора міліції, у зв’язку з чим він пропонує внести деякі зміни у чинні нормативні акти, що регламентують цей статус.
В умовах побудови правової держави особливо актуальними є проблеми удосконалення організаційної структури міліції. Як показує світовий досвід, поряд з реформуванням органів державної влади і управління, що передбачено Конституцією України і проведеною адміністративною реформою, необхідно передбачити відповідні зміни в системі правоохоронних органів і всіх її структурних підрозділах. З розширенням економічної самостійності регіонів та органів місцевого самоврядування неминуче постає питання про децентралізацію органів внутрішніх справ і створення альтернативних структур, які б вирішували питання правоохорони, виходячи з потреб місцевого характеру. Тому в дисертації автор висловлює свою думку відносно створення муніципальної міліції, вважає її створення виправданим.
Підрозділ 3.2 “Шляхи підвищення оптимізації підготовки кадрів міліції, що здійснюють функції по охороні громадського порядку”. Автор переконаний, що підвищення ефективності діяльності міліції у справі забезпечення громадського порядку значною мірою залежить від стану підготовки її особового складу. Тому вказаний підрозділ він присвятив аналізу чинних актів, що регламентують проходження служби в органах міліції, літературних джерел (у тому числі міжнародних) і дійшов висновку, що постійне зростання професійної майстерності та соціальної спрямованості в роботі міліції – запорука ефективної протидії злочинності, забезпечення громадського порядку і громадської безпеки. При всій складності процесів, що відбуваються в правоохоронній сфері, рух суспільства до злагоди і правопорядку у всіх напрямках життєдіяльності є вирішальним, а органам міліції необхідно внести вагомий внесок у прогресивні перетворення. У зв'язку з цим автор пропонує низку заходів щодо підвищення професійного рівня співробітників міліції, у тому числі – заходи психологічної підготовки.
Підрозділ 3.3 "Розгляд скарг і заяв громадян, пов'язаних із забезпеченням їхніх прав і свобод у сфері громадського порядку"
Необхідність розгляду цієї проблеми, на думку автора, пов'язана, по-перше, з тим, що міліція, використовуючи свої повноваження у галузі здійснення адміністративного нагляду за станом громадського порядку, не завжди може використовувати ці повноваження для захисту прав та інтересів окремої особи. Тому кожен громадянин, понад загальні обов'язки міліції відносно підтримання належного стану громадського порядку, що є гарантією забезпечення використання громадянином своїх прав, використовуючи надане йому Конституцією право на оскарження, може звернути увагу правоохоронних органів на необхідність захисту прав окремої людини. По-друге, автор підкреслює, що механізм подання та розгляду такого штибу скарг має свою специфіку й не охоплюється процедурою, передбаченою законом України "Про звернення громадян". Тому автор відзначає, що, на жаль, у нашій правовій літературі на роль скарг і заяв, які надходять до ОВС, у справі зміцнення громадського порядку з одного боку, та усунення перешкод реалізації прав і свобод у цій сфері з іншого боку, увага не зверталася. Тому сказане викликає необхідність розгляду і дослідження всієї процедури прийому і розгляду скарг, заяв і клопотань громадян до ОВС.
З урахуванням усталеної в сучасних умовах практики діяльності української міліції встановлений загальний порядок розгляду клопотань усіх наведених видів звернень до міліції та форми її реагування на ці звернення. Здобувач розглядає процедуру реєстрації та розгляду скарг громадян на порушення їх прав у сфері громадського порядку, визначає недоліки, що містяться у нормативних актах, які регламентують ці процедури, а також формулює деякі рекомендації щодо покращення змісту цих нормативних актів. Одночасно дисертант підкреслює, що важливим обов'язком міліції, покладеним на неї наказом МВС України №414 від 1998 р. та іншими актами, є обов'язок своєчасного, постійного, чіткого та організованого прийому громадян.
Аналізуючи практику застосування цього наказу, здобувач висловлює думку відносно того, що особлива увага повинна бути звернена на усунення причин, що викликають повторні й колективні скарги, а також змушують громадян звертатися до інших органів, редакцій газет і журналів з питань, що можуть і повинні вирішуватися органами внутрішніх справ на місцях.
Підрозділ 3.4 "Застосування міліцією примусових заходів (адміністративно-попереджувальних заходів і заходів припинення) для захисту прав і свобод громадян у сфері громадського порядку". Підкреслюючи значення профілактики для укріплення стану громадського порядку, автор у той же час наголошує на необхідності застосування міліцією примусових заходів (адміністративно-попереджувальних заходів і заходів припинення) для захисту прав і свобод громадян у сфері громадського порядку. Автор відзначає, що характерною рисою цієї групи примусових заходів є можливість їх застосування до суб'єктів правовідносин і за відсутності в їх діях складу правопорушення. Необхідність цих заходів обумовлена тим, що нерідко загрозу порушення відносин, що склалися, можуть викликати не тільки протиправні наміри окремих суб'єктів, але й інші обставини – стихійні сили природи, технічні джерела підвищеної небезпеки, непродумана організація окремих масових заходів тощо. При цьому найбільше виробниче навантаження припадає на долю дільничних інспекторів міліції. З урахуванням викладеного здобувач вважає за доцільне у порядку законодавчої ініціативи винести на обговорення Верховної Ради України проект Закону України "Про діяльність дільничних інспекторів міліції в складі МВС України".
Досвід боротьби зі злочинністю свідчить, що без плідної взаємодії з населенням і допомоги громадськості неможливо досягти високих позитивних результатів у подоланні криміналітету. Необхідно адаптувати систему МВС до нинішніх вимог часу так, щоб вона, в першу чергу, працювала на людину, щоб діяльність міліції стала максимально прозорою для суспільства і відповідно оцінювалась громадськістю. Це важлива проблема, для вирішення якої необхідно розробити і впровадити комплекс цільових програм, спрямованих на зміцнення зв'язків з населенням і підвищення авторитету органів внутрішніх справ.
У заключній частині підрозділу автор робить висновок про те, що реформування органів внутрішніх справ (головним чином міліції) пов'язане з проведенням в Україні адміністративної реформи, у зв'язку з чим автор розглядає основні цілі цієї реформи та її вплив на пошук шляхів реформування органів внутрішніх справ.
Він стверджує, що складовою частиною адміністративної реформи є реформа адміністративного права. Докорінного реформування вимагає адміністративно-правовий захист людини і громадянина, введення в Україні з цією метою інституту адміністративної юстиції. Принципово новий погляд на суспільне призначення адміністративного права базується на конституційному визначенні основного обов'язку держави у галузі забезпечення прав і свобод людини.
Підрозділ 3.5 "Удосконалення організаційної структури міліції по забезпеченню громадського порядку". Розглядаючи зазначене питання, автор доходить висновку, що аналіз чинної сьогодні відомчої нормативної документації свідчить, що не всі питання, пов'язані зі створенням принципово нової системи МВС, були належно враховані. Так, основним елементом будь-якої соціальної системи управління є людина. Це положення було закріплено в ст.3 Конституції України. З цього випливає, що реформування системи МВС у першу чергу має бути орієнтоване на інтереси і потреби людей відповідно до зазначеного конституційного принципу. Тому при підготовці проекту Закону "Про систему органів МВС України" (на базі Закону "Про міліцію") необхідно врахувати конституційні права і свободи громадян, у тому числі й співробітників цієї системи.
З метою удосконалення діяльності організаційних і функціональних структур системи органів МВС необхідно створити професійний орган (на додаток до Комісії МВС з координації методів і реалізації положень Конституції України в діяльності органів внутрішніх справ), компетенція і порядок діяльності якого повинні бути визначені Законом "Про систему органів МВС України".

ВИСНОВКИ
Дисертаційне дослідження закінчується висновком, у якому здобувач формулює своє ставлення до подальшої розробки теоретичних питань захисту міліцією прав громадян у сфері громадського порядку. У стислій формі пропонує зміни до чинного законодавства, аргументує необхідність прийняття нових нормативних актів, а також вносить пропозиції щодо покращення організації діяльності міліції у справі підтримання громадського порядку та охорони прав громадян у цій сфері.
Основними висновками роботи є:
1) висновок про те, що окремі конституційні права громадян можуть бути реалізовані при належному стані громадського порядку;
2) у зв'язку з чим автор погоджується із загальновизнаним ставленням до поняття громадського порядку у двох розуміннях – “широкому” та “вузькому”, але вважає, що реалізація конституційних прав громадян насамперед залежить від стану громадського порядку у “вузькому” значенні цього поняття;
3) на думку автора, громадський порядок “у вузькому розумінні” – це "стан соціальної урегульованості, при якому забезпечується життя, здоров'я громадян, їх права і свободи, громадський спокій, мораль, людська гідність", тобто є категорією "громадський порядок у юридичному значенні". Його визначають такі елементи: недоторканність сформованих відносин, що забезпечують захист особистості громадян та їх законних інтересів; недоторканність відносин, що забезпечують захист власності; недоторканність відносин, що забезпечують необхідні обстановку для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, їх посадових осіб;
4) здобувач вважає, що важливим фактором забезпечення стабільності громадського порядку є адміністративна діяльність міліції, тому від її ефективності залежить забезпечення реалізації громадянами своїх конституційних прав;
5) виконання цієї ролі органами міліції потребує покращення правового забезпечення щодо застосування ними своїх повноважень, у першу чергу – повноважень на застосування засобів адміністративного впливу;
6) у дисертації стверджується, що зміцнення гарантій прав громадян у сфері громадського порядку, залежить не тільки від оновлення законодавства, але й від удосконалення:
а) організаційної структури міліції;
б) підвищення кваліфікації співробітників цих органів;
в) технічного, матеріального та психологічного забезпечення;
7) в адміністративно-правову науку пропонується ввести нові поняття і терміни:
а) елементи громадського порядку;
б) засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку;
в) адміністративно-правові засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Додін Є.В. Ульянов О.І. Адміністративно-юрисдикційна діяльність міліції: найближчі перспективи // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – №1. – С.32–33.
2. Ульянов О.І. Адміністративний нагляд як міра адміністративного примусу // Вісник Одеського інституту внутрішніх спправ. – 1997. – №1. – С.60–62.
3. Ульянов О.І. Деякі проблеми забезпечення захисту прав людини в адміністративному процесі // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – №1. – С.28–31.
4. Ульянов О.І. Загальнотеоретичні поняття громадського порядку // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – №1. – С.49–52.
5. Ульянов О.І. Сутність громадського порядку // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – №2. – С.97–99.
6. Ульянов О.І. Форми вдосконалення організації і діяльності служби охорони громадського порядку // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – №3. – С.55–57.
7. Ульянов О.І. Основи державної політики захисту прав і свобод громадян в Україні // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – №4. – С.10–12.
8. Ульянов О.І. Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні // Збірник матеріалів наук.-практич. конф. (Харків). – Харків: Пф "Ліствиця Марії", 2001. – С.79–84.
9. Ульянов О.І. Про деякі проблеми взаємодії міліції з громадськістю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – №1. – С.44–46.
АНОТАЦІЇ

Ульянов О.І. Адміністративно-правовий захист міліцією прав громадян у сфері громадського порядку. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2002.
У дисертації досліджуються відносини, що виникають у процесі адміністративно-правового захисту міліцією прав громадян у сфері громадського порядку. Оскільки вони мають певну специфіку, то цей захист здійснюється особливими способами і засобами.
Пропонуються рекомендації щодо вдосконалення діяльності міліції України по забезпеченню прав громадян у сфері громадського порядку, вносяться пропозиції щодо подальшого вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства та законодавства, що регламентує застосування міліцією адміністративно-правових засобів охорони прав громадян у сфері громадського порядку.
Ключові слова: громадський порядок, адміністративно-правові засоби охорони прав громадян, адміністративна діяльність міліції, вдосконалення діяльності міліції, Закон України "Про міліцію".

Ульянов А.И. Административно-правовая защита милицией прав граждан в сфере общественного порядка. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процес; финансовое право. – Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2002.
В диссертации исследуются отношения, возникающие в процессе использования милицией своих административно-правовых полномочий для защиты прав граждан в сфере общественного порядка. Эти отношения имеют свою специфику, поскольку они, во-первых, складываются при защите прав граждан в определенной сфере общественной жизни – в сфере общественного порядка; во-вторых, они возникают при защите определенной группы конституционных прав; в-третьих, эти отношения складываются при использовании милицией своих административно-правовых полномочий.
Подчеркивается, что такое исследование является особенно актуальным в связи с принятием 18 февраля 2002 г. Президентом Украины Указа "О мерах по дальнейшему укреплению правопорядка, охране прав и свобод граждан".
Диссертантом раскрывается понятие общественного порядка и дается характеристика его элементов. Автор определяет объем прав граждан, реализуемых ими в сфере общественного порядка, и осуществляет их классификацию, рассматривает понятие и средства защиты этих прав в сфере общественного порядка. Особое внимание уделено характеристике такого ряда средств, которые используются милицией. В связи с этим дается характеристика административно-правовых средств, подчеркивается особое место административной ответственности в системе этих средств. Рассматривается специфика деятельности милиции по охране прав граждан в особых условиях.
В диссертации подробно анализируются проблемы совершенствования деятельности милиции Украины по обеспечению прав граждан в сфере общественного порядка, причем автор акцентирует внимание на том, что этот процесс является объективно необходимым. Среди путей оптимизации роли милиции по охране прав граждан диссертант выделяет необходимость дальнейшего повышения уровня подготовки сотрудников милиции, чья деятельность связана главным образом с обеспечением общественного порядка. Значительное внимание уделяется повышению качества рассмотрения жалоб и заявлений граждан, связанных с обеспечением их прав и свобод в сфере общественного порядка.
Автор полагает необходимым внести значительные изменения в законодательство, регламентирующее применение милицией принудительных мер, рассматривая это как необходимую составную административной реформы в Украине.
Заканчивается раздел диссертации, посвященный проблемам совершенствования деятельности милиции по охране прав граждан в сфере общественного порядка, рассмотрением вопроса о совершенствовании организационной структуры милиции.
Автор полагает, что новая структура должна найти свое отражение в Законе "О системе органов МВД Украины", поскольку действующая система уже не отвечает современным политическим, экономическим и социальным реалиям в Украине. Реформирование системы должно быть основано на таких основных принципах: единства системы МВД, ее максимальной экономичности, простоты и гибкости; первоочередного обеспечения (правового, материального и др.) деятельности и развития низовых звеньев милиции; доступности для населения информации о деятельности милиции; полного выполнения положений Закона Украины "Об участии граждан в охране общественного порядка и государственной границы"; создания муниципальной милиции; освобождения милиции от несвойственных ей функций.
Ключевые слова: общественный порядок, административно-правовые средства охраны прав граждан, административная деятельность милиции, усовершенствование деятельности милиции, Закон Украины "О милиции".

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking