Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ НА ПЕРЕКАЗ, ПЛАТІЖНИМИ КАРТКАМИ ТА ІНШИМИ ЗАСОБАМИ ДОСТУПУ ДО БАНКІВСЬКИХ РАХУНКІВ, ОБЛАДНАННЯМ ДЛЯ ЇХ ВИГОТОВЛЕННЯ

 

ПАНОВ Микола Миколайович
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ НА ПЕРЕКАЗ, ПЛАТІЖНИМИ КАРТКАМИ ТА ІНШИМИ ЗАСОБАМИ ДОСТУПУ ДО БАНКІВСЬКИХ РАХУНКІВ, ОБЛАДНАННЯМ ДЛЯ ЇХ ВИГОТОВЛЕННЯ
   

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2006
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в секторі кримінально-правових проблем боротьби зі злочинністю Інститу-ту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Борисов В’ячеслав Іванович, голо-вний науковий співробітник сектору кримінально-правових проблем боротьби зі злочинністю Ін-ституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України, академік Академії право-вих наук України, Заслужений юрист України.

Офіційні опоненти:
– доктор юридичних наук, професор Костенко Олександр Миколайович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідуючий відділом проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, член-кореспондент Академії правових наук України;

– кандидат юридичних наук, професор Андрушко Петро Петрович, Київський національ-ний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри кримінального права та кримінології;

Провідна установа: Львівський державний університет внутрішніх справ, кафедра криміна-льного права і кримінології, Міністерство внутрішніх справ України, м. Львів.

Захист відбудеться 23 жовтня 2006 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ – 1, вул. Трьохсвятительска, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ – 1, вул. Трьохсвятительска, 4

Автореферат розісланий 22 вересня 2006 р.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор юридичних наук Кучеренко І.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, важливе значення має ефективне функціонування банків-ської системи. Перехід до ринкової економіки зумовив суттєве розширення обсягу банківської ді-яльності як необхідної і досить важливої складової економічного життя суспільства. Впроваджен-ня новітніх інформаційних технологій, які значно полегшують переказ грошових коштів, забезпе-чують удосконалення і оперативність діяльності банків. Держава сприяє розширенню розвитку безготівкових розрахунків в Україні з використанням спеціальних платіжних засобів. Зокрема, на це вказує прийнята Кабінетом Міністрів України постанова „Про деякі питання здійснення розра-хунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів” від 29 березня 2006 р. № 377, яка зобов’язує торгові підприємства встановити термінали для розраху-нків платіжними картками. Згідно з документом, такі термінали до початку 2009 р. повинні з’явитися по всій Україні, включаючи районні центри та селища міського типу. Вже з 1 липня 2007 р. на обов’язкове приймання платіжних карток зобов’язані перейти підприємства Києва, Се-вастополя та обласних центрів. Однак поряд з розвитком безготівкових розрахунків та його пози-тивним впливом на динаміку розвитку банківської і кредитно-фінансової систем України, все бі-льше розвивається та поширюється таке негативне явище, як незаконні дії з документами на пере-каз, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків. Указані діяння пов’язані із спричиненням істотної шкоди не тільки нормальному функціонуванню банківської системи, а й майновим інтересам клієнтів та вкладників банків. Так, у 2005 р. шляхом використан-ня тільки підроблених платіжних карток було викрадено з банків України через банкомати понад 60 млн. грн. грошевих коштів. Динамічне зростання цих явищ, високий ступінь їх суспільної не-безпеки й зумовило їх криміналізацію у ст. 200 Кримінального кодексу України 2001 р.
Попри зростаючу кількість наукових досліджень злочинів у сфері господарської діяльності, в працях широкого кола науковців: П.П. Андрушка, М.О. Бєляєва, Л.П. Брич, Т.А. Бушуєвої, Г.І. Вольфмана, П.О. Воробея, Л.Д. Гаухмана, Ю.В. Головльова, Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, Є.Є. Дементьєва, В.М. Киричка, О.І. Коваленка, В.В. Колесникова, Я.М. Кураш, І.І. Кучерова, Б.М. Леонтьєва, Ю.Г. Ляпунова, Н.М. Ляпунової, С.В. Максимова, Л.К. Малахова, В.О. Матусевича, Ю.В. Опалинського, В.О. Навроцького, П.Т. Некипєлова, О.І. Перепелиці, І.І. Рогова, А.М. Ришелюка, О.Я. Свєтлова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, В.Ю. Шестакова, О.М. Яковлева та багатьох інших, вказаний кримінально-правовий делікт залишився недостатньо вивченим на рівні взаємопов’язаного й поглибленого аналізу всіх елементів та ознак складу зло-чину. До цього часу питання відповідальності за досліджуваний злочин розглядалися лише на рів-ні окремих розділів підручників з Особливої частини кримінального права та коментарів КК Укра-їни. Опубліковано також декілька наукових статей, в яких, безумовно, не могли бути вирішені всі проблеми даного злочину. Деякі з них взагалі не привернули уваги науковців, а по окремих з них запропоновано спірні чи не досить обґрунтовані рішення. Інші кримінально-правові дослідження, які б мали комплексний і поглиблений характер, не проводилися. Між тим соціальна сутність цьо-го злочину, його суспільна небезпека, а також юридичний аналіз елементів і ознак складів злочину недостатньо досліджені. Все це не могло не викликати труднощів при застосуванні ст. 200 КК України: при кваліфікації даного злочину, відмежуванні його від суміжних злочинів, при встанов-ленні сукупності злочинів та інше. Вказані обставини і обумовили вибір теми цього дисертаційно-го дослідження.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація вико-нана відповідно до завдань фундаментального дослідження за темою „Теоретичні проблеми кри-мінальної відповідальності та покарання” затвердженої постановою президії АПрН України № 19 від 14.02.2002р. Державна реєстрація № 0102U005760. Тема дисертаційного дослідження затвер-джена вченою радою Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України 19 лютого 2003 ро-ку (протокол № 2).
Мета та завдання дослідження. Основна мета роботи полягає у комплексному теоретично-му аналізі об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 200 КК України, опрацюванні рекомендацій, які мають значення як для вдосконалення кримінального законодавст-ва, так і для правильної кваліфікації злочину, передбаченого ст. 200 КК України, та відмежуванні їх від суміжних злочинів. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
– дослідити родовий, видовий і безпосередній об’єкт розглядуваного злочину та взаємозв’язок між зазначеними об’єктами;
– провести аналіз предмета цього злочину та надати аргументацію визнання платіжних засобів предметом злочину, передбаченого ст. 200 КК України, шляхом подальшого дослідження змісту поняття “предмет злочину” на рівні загального вчення про склад злочину;
– вивчити об’єктивну сторону вказаного злочину, її зв’язок з об’єктом та предметом злочину, розглянути механізм завдання суспільно небезпечної шкоди об’єкту кримінально-правової охоро-ни;
– дослідити суб’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 200 КК України, зокрема вину, встановити зміст інтелектуального й вольового моментів умислу;
– проаналізувати ознаки, що характеризують суб’єкта цього злочину;
– розглянути питання застосування покарання за незаконні дії з документами на переказ, пла-тіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків;
– на підставі проведеного аналізу сформулювати пропозиції щодо правильної кваліфікації зло-чину, передбаченого ст. 200 КК України, відмежування даного злочину від суміжних злочинів, а також щодо вдосконалення чинного законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільно небезпечні посягання на суспільні відносини, що забез-печують нормальне (що відповідає законодавству України) функціонування кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України, відповідальність за які передбачено розділом VII КК України.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення, як один із злочинів у сфері господарської діяльності.
Методи дослідження. У процесі теоретичних досліджень у роботі було застосовано наступні наукові методи:
– діалектичний – при дослідженні правових механізмів захисту суспільних відносин у сфері забезпечення безпеки нормального функціонування банківської і кредитно-фінансової систем з емісії і обігу платіжних засобів та майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи;
– системно-структурний і функціональний – при дослідженні багатопланових явищ родового, видового й безпосереднього об’єктів злочинів, а також ознак об’єктивної та суб’єктивної сторони, суб’єкта злочину під кутом зору з’ясування змісту ознак злочину, передбаченого ст. 200 КК Укра-їни, а також вдосконалення норм чинного законодавства;
– порівняльно-правовий і догматичний – при опрацюванні законодавчих і підзаконних норма-тивно-правових актів, що забезпечують кримінально-правову охорону суспільних відносин у сфері забезпечення безпеки нормального функціонування банківської і кредитно-фінансової систем з емісії й обігу платіжних засобів та майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи, окремих норм чинного законодавства зарубіжних країн з положеннями КК України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
1. Дисертація є самостійною завершеною роботою, першим в Україні монографічним ком-плексним дослідженням складу злочину, передбаченого ст. 200 КК України.
2. У дисертації дістали подальшого розвитку визначення і аргументація родового об’єкта злочинів у сфері господарської діяльності як суспільних відносин, що складаються в процесі гос-подарської економічної діяльності незалежно від форм власності, у тому числі у сфері ринкової економіки, і охороняються кримінальним правом.
3. Наведено додаткові аргументи щодо необхідності виділення поряд з родовим і безпосеред-нім об’єктами злочинів у сфері господарської діяльності також і видового об’єкта, яким запропо-новано визнати суспільні відносини, що забезпечують нормальне (що відповідає законодавству України) функціонування кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України. Саме на цей об’єкт і посягає злочин, передбачений ст. 200 КК України.
4. Визначено безпосередній об’єкт незаконних дій з документами на переказ, платіжними ка-ртками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, під яким розуміються суспільні від-носини у сфері забезпечення безпеки нормального функціонування банківської і кредитно-фінансової систем з емісії і обігу платіжних засобів, майнових прав та інтересів суб’єктів цієї сис-теми; розкрито зміст цих відносин, показано механізм їх порушення шляхом вчинення злочину, передбаченого ст. 200 КК України.
5. Розроблено загальне поняття предмета досліджуваного злочину, під яким запропоновано розуміти “платіжні засоби”. Це поняття охоплює всі види предметів, указаних у ст. 200 КК Укра-їни – документи на переказ, платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків. Озна-ками, що створюють зміст поняття „платіжні засоби”, визнано: соціальна, фізична, юридична (но-рмативна) як універсальні, притаманні кожному предмету злочину, а також спеціальні ознаки: ін-формативність, імперативність, спеціальне функціональне призначення. Спеціальні ознаки у сво-їй сукупності відображають сутність (найбільш важливу ознаку, зміст) платіжних засобів як пред-мета досліджуваного злочину – їх призначення для передачі доручень (і інформації) на переказ грошових коштів між суб’єктами кредитно-банківських відносин.
6. Зроблено висновок про невідповідність обладнання для виготовлення платіжних засобів ознакам предмета розглядуваного злочину, передбаченого ст. 200 КК України, і на цій підставі за-пропоновано виключити із назви ст. 200 КК України вказівку на незаконні дії з обладнанням для виготовлення документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків.
7. Досліджені об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона та суб’єкт складу злочину – “неза-конні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банків-ських рахунків”.
8. У дисертації на основі аналізу об’єкта, предмета, об’єктивної та суб’єктивної сторони не-законних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до ба-нківських рахунків сформульовано пропозиції з правильної кваліфікації цього злочину та відме-жування його від суміжних злочинів.
9. Запропоновано виключити поняття “використання” і “збут” підроблених платіжних засобів із ч. 1 ст. 200 КК України, як найбільш суспільно небезпечних діянь досліджуваного злочину і включити їх у ч. 2 ст. 200 КК України як кваліфікуючі ознаки.
10. Обґрунтовані пропозиції щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконні дії з підробленими платіжними засобами працівниками фінансових установ у ч. 2 ст. 200 КК Укра-їни, як за вчинення злочину з кваліфікуючими ознаками.
11. Запропоновано встановлення в санкції ч. 1 та 2 ст. 200 КК України спеціальної конфіска-ції: обладнання, яке було виготовлено, пристосовано або використано для підроблення документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків.
12. Внесені пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції ст. 200 КК України, які викладе-но у висновку.
Зазначені положення дисертаційної роботи є такими, що характеризуються істотною но-визною, і виносяться на захист.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що викладені в ньому по-ложення, узагальнення й висновки можна використати:
– у науково-дослідницькій роботі: при відтворенні цілісної картини кримінально-правових за-ходів з охорони, попередження й запобігання злочинам у сфері господарської діяльності, у тому числі відносин, що забезпечують нормальне функціонування кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем в Україні, а також суспільних відносин у сфері забезпечення безпеки нормаль-ного функціонування банківської, кредитної і фінансової систем з емісії і обігу платіжних засобів, майнових прав і інтересів суб’єктів цієї системи;
– у правотворчості: при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного кримі-нального законодавства України, зокрема удосконалення ст. 200 КК України;
– у правозастосовчій діяльності: при підготовці проектів постанов пленуму Верховного Суду України з проблем кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності; у практичній діяльності слідчих, прокурорів, суддів для забезпечення правильної кваліфікації злочинів, передбачених ст. 200 КК України, відмежуванні їх від суміжних злочинів;
– у навчальному процесі: при викладанні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права та підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації розглядали-ся на засіданнях сектора кримінально-правових проблем боротьби зі злочинністю Інституту ви-вчення проблем злочинності АПрН України (м. Харків). Окремі питання наукового дослідження були оприлюднені на 4-х науково-практичних конференціях, що проходили в Національній юри-дичній академії України імені Ярослава Мудрого („Актуальні проблеми правознавства” – 2004, – 2006 рр.) та в Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова у м. Києві („Юри-дичні читання молодих вчених” – 2004 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано у фахових виданнях чотири наукові статті й тези чотирьох наукових доповідей.
Структура роботи зумовлена метою та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків до кожного з розділів, загального висновку та списку викорис-таних джерел. Загальний обсяг дисертації – 194 сторінок, із них основного тексту – 171 сторінок. Кількість використаних джерел – 256 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його мета та завдан-ня, методи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення результатів дослідження та їх апро-бація.
Розділ 1 “Об’єкт незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення” при-свячений дослідженню структурних елементів та змісту об’єкта злочину. Цьому передує аналіз сучасних трактувань об’єкта злочину як “цінностей” (соціальних цінностей), “благ” (правових благ) та суспільних відносин. Автор виходить з принципової позиції, що об’єктом злочину є сус-пільні відносини. Категорія “суспільні відносини” є ширшою за обсягом ніж поняття “блага” та “цінності” і, навпаки, не виключає їх, а включає до всього змісту. Отже, з цих трактувань і вирішу-ється питання щодо об’єкта (загального) розглядуваного злочину. Далі у цьому розділі вказується, що суспільна небезпечність розглядуваного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, що складаються у процесі господарської, економічної діяльності суб’єктів незалежно від форм власності. Ці відносини виникають у сфері діяльності як господарюючих суб’єктів дер-жави, так і суб’єктів ринкової економіки (підприємницької діяльності тощо). Вони і становлять родовий об’єкт злочинів, передбачених розділом VII КК України, у тому числі й злочину, перед-баченого ст. 200 КК України.
Але царина господарської економічної діяльності є досить широкою за обсягом і складною за змістом. Вона складається з багатьох елементів (груп суспільних відносин) менш широкого (більш вузького) порядку. Одними з них є суспільні відносини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України, які структурно входять до змісту господарських економічних відно-син. Водночас вони мають відносно самостійний, складний, взаємопов’язаний і взаємодоповнюю-чий характер. У своїй єдності вони становлять єдиний вид (різновид) господарських економічних відносин, на які посягає не один, а група злочинів, передбачених статтями 199, 201, 204, 207, 208, 210, 211, 212, 215, 216 КК України. Отже, названі суспільні відносини забезпечують нормальне (що відповідає законодавству України) функціонування кредитно-фінансової, банківської і бю-джетної систем, і, отже, виступають видовим (а не безпосереднім, як іноді стверджують) об’єктом розглядуваного злочину.
Важливою сферою нормального функціонування банківської системи є діяльність по забез-печенню емісії й обігу платіжних засобів. Це невід’ємна й дуже важлива сфера діяльності банків-ської системи – банків (емітентів), а також їх клієнтів. Без цієї сфери нормальне функціонування банківської системи неможливе. Як випливає зі змісту об’єктивних і суб’єктивних ознак злочину, передбаченого ст. 200 КК України, останній безпосередньо посягає саме на цю сферу функціону-вання банківської системи. Одночасно зазначимо, що характер вказаних у диспозиції ст. 200 КК України дій – підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до бан-ківських рахунків, а також придбання, зберігання, перевезення, пересилання, використання, збут документів на переказ чи платіжних карток – свідчить, на нашу думку, про те, що ці дії безпосере-дньо ще не спричиняють реальної шкоди функціонуванню системи емісії й обігу платіжних засо-бів, ще не порушують майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи, тому що при вищевказа-них діях (окрім використання) ще не відбувається реального негативного втручання у функціону-вання цієї системи. Та й при використанні підроблених платіжних засобів, з огляду на диспозицію ст. 200 КК України, наслідки не мають значення для констатації наявності даного складу злочину як підстави кримінальної відповідальності. Проте вказані дії, безсумнівно, створюють загрозу спричинення істотної шкоди нормальному функціонуванню системи емісії й обігу платіжних за-собів. При цьому створюється й загроза спричинення шкоди майновим правам та інтересам суб’єктів цієї системи, оскільки внаслідок вчинення цього злочину потоки грошових коштів мо-жуть бути протиправно змінені, або припинені, або навіть вилучені з правомірного обігу суб’єктів банківської і кредитно-фінансової систем, внаслідок чого ними можуть протиправно заволодіти (чи заволодівають) особи, які на це не мають права. Тут завжди страждає безпека розглядуваних суспільних відносин. Причому під поняттям “безпека” розуміється захищеність (непорушність) прав та інтересів суб’єктів системи емісії й обігу платіжних засобів від суспільно небезпечних дій, передбачених у ст. 200 КК України. З урахуванням викладеного й попереднього аналізу видового об’єкта безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 200 КК України, визнано суспільні від-носини у сфері забезпечення безпеки нормального функціонування банківської і кредитно-фінансової систем з емісії й обігу платіжних засобів, майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи.
Розділ 2 “Предмет незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення” при-свячений аналізу предмета розглядуваного злочину та його ознак. В цьому розділі відзначається, що предметом злочину, передбаченого ст. 200 КК України, виступають: (1) документи на переказ; (2) платіжні картки; (3) інші засоби доступу до банківських рахунків. Кожен із цих предметів має свої, притаманні лише йому видові ознаки. Вони визначаються як кримінальним законом, так і ін-шими законами й підзаконними нормативно-правовими актами, що регулюють банківську і фінан-сово-кредитну діяльність в Україні.
Аналіз диспозиції ст. 200 КК України та Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 2001 р. № 2346-Ш (далі – Закон), який розкриває зазначені у вказа-ній статті КК України поняття предмета цього злочину, показує, що це поняття за змістом охоп-люється єдиним, більш загальним за обсягом терміном – “платіжний інструмент” (саме він вико-ристовується у ст. 1 Закону). Платіжний інструмент – засіб певної форми на паперовому, електро-нному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів належать документи на переказ і спеціальні платіж-ні засоби (п. 1.31 ст. 1 Закону). Однак більш вдалим буде замість поняття “платіжний інструмент” застосувати термін “платіжний засіб”, оскільки “інструмент” – це знаряддя праці, а “засіб” – це те, що служить знаряддям у якій-небудь дії, справі. Останній термін видається більш точним, тому що, наприклад, платіжна картка дійсно є знаряддям для дії (руху грошових коштів); так само та-кими засобами вважаються і документи на переказ та ін.
Кожен із платіжних засобів, зазначених у ст. 200 КК України, звичайно, має особисті ознаки. Проте їм властиві й загальні (родові) ознаки, до яких належать соціальна, фізична та юридична (нормативна) ознаки. Ці загальні (універсальні) ознаки, притаманні кожному предмету злочину, мають у даному випадку свої особливості, які обумовлені об’єктом цього злочину. Поряд з цим у дисертації виокремленні спеціальні ознаки цього предмета, які зазвичай залежать від безпосеред-нього об’єкта, ним обумовлені і в той же час впливають як на визначення специфічних (особис-тих) ознак кожного з платіжних засобів як предмета злочину, так і на об’єктивні й суб’єктивні ознаки аналізованого злочину в цілому. До таких ознак належать: інформативність, імператив-ність і функціональне (спеціальне) призначення. Інформативність як ознака предмета злочину означає, що платіжний засіб включає до себе певну інформацію стосовно емітента платіжного за-собу та про фізичну чи юридичну особу, яка використовує цей платіжний засіб, номери банківсь-ких рахунків, певні реквізити, інформацію щодо суми грошових коштів, що підлягають перераху-ванню чи видачі, тощо. Імперативність як сутнісна риса платіжних засобів тісно пов’язана з юри-дичною (нормативною) їх ознакою. Вона розуміється як те, що приписи, які за змістом є складо-вою цих засобів, повинні беззастережно виконуватися суб’єктами фінансово-кредитних відносин, яким ці засоби адресовані. Функціональна ознака свідчить про спеціальне призначення платіжних засобів для ініціювання переказу грошей. Названі спеціальні ознаки й надають платіжним засобам якості засобів доступу до банківських рахунків, використання яких завжди приводить до руху грошових коштів, що ініціюються вказаними суб’єктами фінансово-кредитних відносин.
Спеціальні ознаки предмета досліджуваного злочину дають можливість відмежувати доку-менти на переказ як платіжний засіб від документів – предметів злочинів, передбачених ст. 357 КК України (“Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження”), ст. 358 КК України (“Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підробле-них документів”), ст. 366 КК України (“Службове підроблення”). При встановленні таких ознак платіжних засобів, як інформативність, імперативність та функціональне (спеціальне) призначен-ня, слід констатувати наявність складу злочину, передбаченого ст. 200 КК України, а не злочинів, передбачених ст.ст. 357, 358 чи 366 КК України. Наявність усіх розглянутих ознак у сукупності дає підставу визнавати платіжні засоби (усі їх види) предметом аналізованого злочину. У той же час відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчитиме про те, що документ не може бути визнано платіжним засобом, отже, і предметом злочину, передбаченого ст. 200 КК України.
У дисертації обґрунтовано, що обладнання для виготовлення підроблених документів на пе-реказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків не можна визнати предметом злочину, оскільки не відповідає ні загальним, ні спеціальним ознакам поняття “платіж-ний засіб”, і на цій підставі сформульована пропозиція про виключення із назви ст. 200 КК Украї-ни щодо незаконних дій з обладнанням для виготовлення платіжних засобів.
У роботі дається детальний аналіз видів платіжних засобів: документи на переказ (розрахун-кові документи: платіжне доручення, платіжна вимога, платіжна вимога – доручення, розрахунко-вий чек; документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу); пла-тіжні картки (дебетові; кредитові; емітовані членами внутрідержавних платіжних систем; еміто-вані членами міжнародних платіжних систем; особисті; корпоративні; емітовані іноземними неба-нківськими установами); інші засоби доступу до банківських рахунків (дорожні чеки в іноземній валюті; іменні чеки в іноземній валюті; меморіальний ордер; акредитив). Як різновид платіжного засобу в дисертації аналізується електронний документ, який може бути як “документом на пере-каз”, так і “іншим засобом” доступу до банківських рахунків. Електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Пропонується не визнавати предметом розглядуваного злочину “цінні папери”.
Розділ 3 “Об’єктивна сторона незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків” присвячено юридичному аналізу ознак об’єктивної сторони злочину. Ознаками об’єктивної сторони незаконних дій з доку-ментами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків є підроблення документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських ра-хунків, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут. Ці ознаки за своїм характером у дисер-тації розглядаються як альтернативні дії одного і того ж складу злочину, передбаченого ст. 200 КК України, (а не способи вчинення злочину, як інколи стверджується). У цьому розділі аналізу-ється підробка платіжних засобів, також пропонується замість терміна “підробка” використовува-ти термін “підроблення”, який є більш точний і в більшій мірі відповідає характеру і змісту об’єктивної сторони розглядуваного злочину.
Підроблення документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банків-ських рахунків означає як повне виготовлення вказаних платіжних засобів, так і фальсифікацію справжніх предметів. Конкретний спосіб підроблення (дописка, зрізування чи наклеювання літер і цифр, термічна обробка, переписування магнітної смуги з використанням спеціального обладнан-ня тощо) визначається тим, який саме платіжний засіб підроблюється і на якому матеріальному носії він існує (паперовому, електронному, пластиковому (платіжна картка) чи іншому). Як за фо-рмою, так і за змістом унаслідок підроблення ці засоби фальсифікуються і набувають якості носіїв інформації, що за своєю суттю є обманом, зафіксованим у відповідних предметах.
Підроблені документи на переказ, платіжні картки та інші платіжні засоби, що використову-ються банками та їх клієнтами унаслідок сфальсифікованої (підробленої) інформації, носіями якої вони є, виступають засобами доступу до банківських рахунків і ініціювання протиправного пере-казу чи отримання грошових коштів. Поняття “підроблення платіжних засобів” має наскрізний ха-рактер і виступає обов’язковою характеристикою всіх видових (альтернативних) дій об’єктивної сторони складу злочину.
Придбання – це отримання винним підроблених платіжних засобів (купівля, отримання в обмін на інші предмети, прийняття як оплату за надані послуги або виконану роботу, одержання як пода-рунок або оплата боргу тощо). У роботі зазначається, що злочином за ст. 200 КК України є лише таке придбання, при якому особа усвідомлює справжній характер набутих нею предметів і робить це, щоб надалі запустити їх в обіг поряд зі справжніми платіжними засобами або під їх виглядом.
Під зберіганням підроблених платіжних засобів розуміються дії, пов’язані з перебуванням названих предметів у володінні винного (він може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі тощо). Перенесення підроблених платіжних засобів – одна з форм їх зберігання. На ква-ліфікацію за ст. 200 КК України не впливає час і місце зберігання підробок, а також те, є особа, яка їх зберігає, власником даних предметів чи ні. Зберігання цих засобів має місце й тоді, коли вони знаходяться при винному (в його одязі), у його приміщенні та ін.
Перевезення підроблених платіжних засобів полягає в переміщенні їх транспортом (назем-ним, водним, повітряним) з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. Для визнання перевезення підробок злочином не має значення те, є особа власником або користувачем транспортного засобу (наприклад, пасажиром).
Пересилання – це переміщення предметів, перелічених у ст. 200 КК України, шляхом відпра-влення поштою, багажем, посильним чи іншим способом з одного місця в інше.
Збут – це оплатне чи безоплатне відчуження підроблених платіжних засобів, незалежно від того чи іншого виду дії (продаж, дарування, передача в борг або в рахунок погашення боргу то-що). Не охоплюються поняттям “збут” випадки, коли особа, яка володіє підробленими платіжними засобами, у силу тих чи інших обставин (наприклад, внаслідок викрадення) втрачає їх. Однак за наявності до цього підстав вона може притягуватися до відповідальності за ст. 200 КК України за зберігання зазначених предметів за наявності мети збуту.
Використання підроблених документів на переказ чи платіжних карток полягає у пред’явленні даних платіжних засобів як справжніх у банківські установи (їх філії, банкомати то-що) з метою переказу грошових коштів. Унаслідок цих дій має місце доступ до банківських раху-нків та ініціюється переказ грошей у готівковій чи безготівковій формі. Тут звертається увага на наступне:
По-перше, коли особа підробляє платіжні засоби, останні виступають, як уже вказувалось, як предмет злочину. Подальше використання нею підроблених документів на переказ і платіжних ка-рток трансформує їх у засоби вчинення злочину. Під останніми розуміють знаряддя, речі, механіз-ми, пристрої, документи, інші предмети матеріального світу, шляхом використання яких винний здійснює суспільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність), передбачене кримінальним законом як злочин. Засоби завжди посилюють “уражуючий ефект” злочинного діяння, створюють необхід-ні умови для спричинення значної, великої чи особливо великої шкоди, а іноді виступають єдино можливою умовою вчинення злочину. Використання підроблених платіжних засобів свідчить про наявність реального посягання на об’єкт кримінально-правової охорони (при закінченому злочині) і тому становить собою (до речі, як і збут підроблених платіжних засобів) найбільшу суспільну небезпечність порівняно з іншими альтернативними діями, названими в диспозиції ст. 200 КК України. Тому пропонується передбачити кримінальну відповідальність за використання підроб-лених документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків (безвідносно до того, хто їх підробляв), як і збут таких предметів, не в ч. 1 ст. 200 КК України, а в ч. 2 цієї статті й розглядати цю обставину як кваліфікуючу, що тягнула б більш сувору відповіда-льність.
По-друге, кримінальна відповідальність за ст. 200 КК України настає за використання і збут лише підроблених документів на переказ чи платіжних карток. Вказані дії щодо інших засо-бів доступу до банківських рахунків (платіжних засобів), як випливає із змісту досліджуваної нор-ми, не утворюють складу розглядуваного злочину. Між тим використання і збут інших підробле-них платіжних засобів (інших засобів доступу до банківських рахунків), які не охоплюються по-няттями “документи на переказ” і “платіжні картки” (наприклад, дорожні, іменні чеки та ін.), спроможні не тільки помилково ідентифікувати користувача (пред’явника) цього платіжного засо-бу, а й безпідставно ініціювати переказ грошей унаслідок пред’явлення ним підроблених платіж-них засобів. Отже, є всі підстави вважати за доцільне встановити у ст. 200 КК України криміналь-ну відповідальність за використання і збут не тільки документів на переказ і платіжних карток, а й за такі ж дії з іншими засобами доступу до банківських рахунків. Причому, враховуючи підвищену суспільну небезпечність цих дій, пропонується встановити відповідальність за них у ч. 2 ст. 200 КК України.
По-третє, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених інших засобів доступу до банківських рахунків (платіжних засобів) мають для безпосереднього об’єкта не меншу суспільну небезпечність, ніж такі ж дії стосовно підроблених документів на переказ і пла-тіжних карток. Тому пропонується встановити в ч. 1 ст. 200 КК України кримінальну відповідаль-ність за вказані дії не тільки щодо підроблених документів на переказ чи платіжних карток, а та-кож стосовно й інших засобів доступу до банківських рахунків.
Розділ 4 “Суб’єктивна сторона незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків” містить характеристику вини, мети та мотиву незаконних дій з платіжними засобами. При скоєнні злочину, передбаченого ст. 200 КК України, винна особа усвідомлює фактичну сторону (характер і спосіб діяння) і суспільну небезпеку незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, а рівно ознаки предмету злочину (платіжні засоби), через які ус-відомлює і об’єкт злочину (хоч би в загальних рисах факт посягання на суспільні відносини, що забезпечують безпеку нормального функціонування банківської й кредитно-фінансової систем з емісії і обігу платіжних засобів, майнових прав та інтересів суб’єктів цієї системи), і бажає вчини-ти такі дії. Отже, суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 200 КК України, характеризу-ється прямим умислом. Із змісту диспозиції ч. 1 ст. 200 КК випливає, що єдиною метою при при-дбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні підроблених платіжних засобів – є збут вказаних предметів. Це положення в дисертації визнається недосконалим тому, що придбання, зберігання, перевезення, пересилання підроблених платіжних засобів з метою використання є не менш суспі-льно небезпечним ніж ці ж дії з метою їх збуту. Тому стверджується, що немає ніяких підстав для декриміналізації цих дій, якщо їх метою є використання платіжних засобів. Отже пропонується доповнити ч. 1 ст. 200 КК вказівкою поряд з метою “збут” на мету “використання” підроблених платіжних засобів при їх придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні. У випадках, коли особа діє з корисливих мотивів і використовує підроблені платіжні засоби, заволодіває грошовими кошта-ми, то вчинене потребує застосування крім ст. 200 КК України також і відповідних статей, що пе-редбачають відповідальність за злочини проти власності (ст. 190).
Розділ 5 “Суб’єкт незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та ін-шими засобами доступу до банківських рахунків” визнається, що суб’єктом досліджуваного зло-чину, як випливає із ст.ст. 18, 22 КК України, є особа фізична, осудна, яка досягла 16-річного віку. Додаткових ознак суб’єкта цього злочину ст. 200 КК України не передбачає. Проте не викликає сумнівів, що вчинення незаконних дій з платіжними документами працівниками фінансової і креди-тно-банківської системи (фінансової установи) з використанням своїх повноважень (доступ до бан-ківських розрахунків, наявність бланків документів, інформації щодо кодів клієнтів тощо) характе-ризується підвищеною суспільною небезпекою. У деяких випадках використання вказаними праців-никами своїх повноважень виступає єдино можливою умовою вчинення цього злочину. Отже, з ме-тою реалізації завдань кримінального законодавства (попередження злочинів ст. 1 КК) у ч. 2 ст. 200 КК України було б доцільним, на наш погляд, встановити кваліфікуючу ознаку – вчинення незакон-них дій з платіжними засобами працівником фінансової установи.
Аналізуючи незаконні дії з платіжними засобами за попередньою змовою групою осіб як ква-ліфікуючу ознаку, передбачену ч. 2 ст. 200 КК України, обґрунтовується позиція, згідно з якою ця ознака буде мати місце лише у випадках, коли дві чи більше осіб попередньо домовилися про суміс-не вчинення злочину і при цьому діяли як співвиконавці. Ця ознака матиме місце й тоді, коли між співучасниками був розподіл ролей, але коли вони виконували різні дії в альтернативі, описані в диспозиції ст. 200 КК України. У такому випадку всі вони є співвиконавцями, і наявність попере-дньої змови дає підстави констатувати кваліфікований склад злочину.
Розділ 6 “Покарання за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків”. Окрім загального аналізу покарання за розглядуваний злочин, у цьому розділі на підставі вивчення судової практики застосування пока-рань, передбачених санкціями ч. 1 та ч. 2 ст. 200 КК України зроблено висновок, що вона в цілому є оптимальною, відповідає характеру і ступеню суспільної небезпеки злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 вказаної статті КК України. Виходячи із особливостей даного злочину, його об’єктивних і суб’єктивних ознак, а також завдань кримінального закону по забезпеченню запобігання злочи-нам, розглядається проблема спеціальної конфіскації засобів вчинення злочину як додаткового ви-ду покарань. На підставі цього формулюються пропозиції щодо доповнення Загальної частини чинного КК України статтею, в якій було б передбачено такий вид покарання, як “спеціальна кон-фіскація”. У зв’язку з цим пропонується також доповнити санкції ч. 1 та ч. 2 ст. 200 КК України таким додатковим видом покарання, як конфіскація майна, що було виготовлено, пристосовано або використано для підроблення документів на переказ, платіжних карток та інших засобів до-ступу до банківських рахунків.

Висновки

1. У дисертації здійснено теоретичне дослідження і нове вирішення проблеми кримінальної відповідальності за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засо-бами доступу до банківських рахунків. На цій підставі сформульовані пропозиції:
1) щодо кваліфікації аналізованого злочину, відмежування його від суміжних злочинів;
2) ст. 200 КК України в порядку de lege ferenda викласти в наступній редакції:
Стаття 200 КК. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та ін-шими засобами доступу до банківських рахунків
1. Підроблення документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до ба-нківських рахунків, а так само їх придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою викори-стання та збуту, -
караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів грома-дян або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна, яке було виготовлено, пристосовано або використано для підроблення документів на переказ, платіжних карток та ін-ших засобів доступу до банківських рахунків.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або працівником фінансової установи, а так само використання чи збут підроблених документів на переказ, пла-тіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією майна, яке було виготовлено, пристосовано або використано для підроблення документів на переказ, платі-жних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків.

Перелік праць, опублікованих за темою дисертації:

1. Панов Н.Н. Средства совершения преступления: понятие и виды // Пробл. законности. – Х., 2003. – Вып. 64. – С. 127 – 133.
2. Панов М.М. Об’єкт незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та ін-шими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК України) // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х., 2005. – № 3 (42). – С. 190 – 200.
3. Панов М.М. Предмет незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення // Юрид. Україна. – К.: Юрінком Інтер, № 1 (37)/2006. – С. 84 – 88.
4. Панов М.М. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з документами на переказ, платіж-ними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлен-ня (ст. 200 КК України) // Право України. – № 4/2006. – С. 122 – 127.
5. Панов Н.Н. Средства совершения преступления и их уголовно-правовое значение // Юрид. читання молодих вчених: Зб. матеріалів всеукр. наук. конф. – К., 2004. – С. 238 – 241.
6. Панов М.М. Предмет незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення // Акт. про-бл. правознав.: Матеріали наук. конф. молодих учен. та здоб. (11-12 листоп. 2004 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2004. – С. 156 – 158.
7. Панов М.М. Використання підроблених платіжних засобів доступу до банківських рахун-ків як ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 200 Кримінального кодексу України // Акт. пробл. правознав.: Матеріали наук. конф. молодих учен. та здоб. (1-2 берез. 2006 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2006. – С. 216 – 220.
8. Панов М.М. Щодо спеціальної конфіскації як виду покарання за кримінальним правом України // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільст-ва: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учен. та здоб. (26-27 черв. 2006 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2006. – С. 257 – 262.

АНОТАЦІЇ

Панов М.М. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, 2006.
Дисертація присвячена проблемам кримінальної відповідальності за незаконні дії з докумен-тами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, об-ладнанням для їх виготовлення. Досліджуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, на цій підставі проводиться відмежування від суміжних злочинів. Сформульовані рекомендації щодо удосконалення ст. 200 КК України, запропоновано нову редакцію статті.
Ключові слова: документи на переказ, платіжні картки, платіжні засоби, банківські рахунки, банківська та кредитно-фінансова системи.

Панов Н.Н. Уголовная ответственность за незаконные действия с документами на пе-ревод, платежными карточками и иными средствами доступа к банковским счетам, обору-дованием для их изготовления. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Институт государ-ства и права им. В.М. Корецкого. Киев, 2006.
Диссертация посвящена проблемам уголовной ответственности за незаконные действия с до-кументами на перевод, платежными карточками и иными средствами доступа к банковским сче-там, оборудованием для их изготовления.
Исследованы общий, родовой, видовой и непосредственный объекты исследуемого преступ-ления. Родовым объектом признаны общественные отношения, складывающиеся в процессе хо-зяйственной экономической деятельности независимо от форм собственности, в том числе в сфере рыночной экономики. Видовой объект – общественные отношения, которые обеспечивают нор-мальное функционирование банковской, кредитно-финансовой и бюджетной систем Украины. Не-посредственный объект – общественные отношения, обеспечивающие безопасность функциони-рования банковской и кредитно-финансовой системы в сфере эмиссии и оборота платежных средств, имущественных прав и интересов субъектов этой системы.
Анализируется общее понятие предмета преступления, под которым предлагается понимать “платежные средства” и которые охватывают все виды предметов, указанных в ст. 200 УК Украи-ны: документы на перевод, платежные карточки и иные средства доступа к банковским счетам. Признаками понятия “платежные средства” признаны: социальный, физический, юридический (нормативный), как универсальные, присущие каждому предмету преступления, а также специаль-ные признаки: информативность, императивность, специальное функциональное значение. Они отражают сущность платежных средств как предмета рассматриваемого преступления – их пред-назначение для передачи информации и поручений на перевод денежных средств между субъек-тами кредитно-финансовых отношений или же на их получение. На основании специальных при-знаков предмета исследуемого преступления проведено отграничение от смежных посягательств.
Исследованы признаки объективной стороны преступления: подделка платежных средств, их приобретение, хранение, перевозка, пересылка, которые представляют собой альтернативные дей-ствия одного и того же состава преступления. Обязательным признаком указанных действий явля-ется то, что они совершаются для использования или сбыта данных предметов преступления. Ана-лизируются и такие признаки состава, как сбыт и использование поддельных платежных средств, предлагается установить за них ответственность в ч. 2 ст. 200 УК Украины. Констатируется, что совершение одного из указанных в альтернативе действий образует состав оконченного преступ-ления, которое посягает на присущий ему непосредственный объект. Причинение же ущерба от-ношениям собственности при использовании поддельных платежных средств и завладение денеж-ными средствами лежит за пределами данного состава преступления и требует дополнительной квалификации.
Рассмотрены субъективные признаки состава преступления (вина, мотив, цель) и субъекта преступления; исследован вопрос применения наказания.
В диссертации сформулированы предложения по совершенствованию ст. 200 УК Украины и предлагается ее новая редакция.
Ключевые слова: документы на перевод, платежные карточки, платежные средства, банков-ские счета, банковская и кредитно-финансовая системы.

Panov M.M. Criminal liability for illegal acts with remittance documents, payment cards, devices for their producing and other means of access to bank accounts. – Manuscript.
Thesis for a Candidate’s degree in Law sciences, speciality 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. – The V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Science. Kiev, 2006.
The thesis is devoted to problems of criminal liability for illegal acts with remittance documents, payment cards, devices for their producing and other means of access to bank accounts. Objective and subjective features of crime elements have been examned and delimitation from the adjacent crime have been made. Recommendatios for the improvement of the Article 200 of the Criminal Code have been formulated, the new edition of the Artickle have been proposed.
Key words: remittance documents, payment cards, payment means, bank accounts, bank and financial credit system.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking