Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ, НОРМ ТА СТАНДАРТІВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

 

ГІЗІМЧУК Сергій Вячеславович
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ, НОРМ ТА СТАНДАРТІВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
   

спеціальність 12.00.08 -кримінальне право
і кримінологія; кримінально-виконавче право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Університету внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник - заслужений юрист України, член-кореспондент АПрН України, доктор юридичних наук, професор Борисов В’ячеслав Іванович, Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України, директор.

Офіційниі опоненти:
- заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент АПрН України, доктор юридичних наук, професор, Лановенко Ігор Петрович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, провідний науковий співробітник
- заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, доцент, Касинюк Василь Іванович, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, декан факультету 3
Провідна установа:
Національна Академія внутрішніх справ МВС України

Захист відбудеться “25” червня 1999 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 при Університеті внутрішніх справ МВС України за адресою: 310080, м. Харків, пр.50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Університету внутрішніх справ МВС України за адресою: 310080, м. Харків, пр.50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий “24” травня 1999 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат юридичних наук,
доцент В. Є. Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається гостротою проблеми забезпечення безпеки людини в умовах техногенного суспільства і, особливо, у сфері дорожнього руху. Початок XXI століття Україна зустрічає із високим рівнем застосування автомобільного транспорту, що у порівнянні із іншими складовими єдиної транспортної системи відіграє головну роль у задоволенні потреб суспільства у перевезенні пасажирів та вантажів на середні та малі відстані. Кожний день мільйони громадян України користуються послугами автомобільного транспорту, беруть участь у дорожньому русі в якості пішоходів. Поширене впровадження дорожнього руху у середовище перебування людей, невід’ємність дорожнього руху від суспільного виробництва зумовлюють необхідність забезпечення такого стану у сфері дорожнього руху, за яким повністю усувається чи суттєво знижується рівень загрози заподіяння шкоди життю, здоров’ю людини, власності.
Проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху неодноразово розглядались вченими технічних та юридичних наук, завдяки плідній праці яких створено значний арсенал технічних та правових засобів відвернення загрози заподіяння шкоди життю, здоров’ю людини, а також власності. У їхньому числі слід назвати В. Ф. Бабкова, І. В. Бегму, М. М. Бєлокобильського, В. І. Борисова, В. Я. Буйленко, А. П. Васильєва, М. І. Вейцмана, Г. І. Грінченко, М. С. Грінберга, В. С. Гуславського, О. А. Дівочкина, Л. Ю. Деляура, В. М. Єрьоміна, В. І. Жулева, В. П. Залугу, Ю. Б. Зонова, Я. А. Калужського, П. П. Карпенка, В. І. Касинюка, В. А. Квашиса, В. Г. Кіслякова, Н. П. Киррилову, З.Г. Корчєву, С. Л. Клейтмана, М. Й. Коржанського, О. І. Коробєєва, Б. А. Куринова, В. Н. Кузнєцова, Л. Я. Лагунова, І. П. Лановенко, М.Є. Лобанова, В. В. Лук’янова, В. А. Мисливого, М. В. Немчинова, В. С. Орлова, Д. С. Самойлова, В. П. Тихого, Я. В. Хомяка, А. І. Чучаєва, В. В. Шештокаса та інших.
Водночас із цим треба зазначити, що фактори безпеки дорожнього руху досліджені далеко не повністю. Безпека дорожнього руху пов’язувалась науковцями, насамперед, із поведінкою водіїв транспортних засобів, технічним станом останніх та поведінкою пішоходів чи пасажирів. Тривалий час поза увагою лишались складові частини безпеки, що пов’язані із технічним станом доріг, вулиць, залізничних переїздів та інших дорожніх споруд. У цей же час, згідно даних Головного управління ДАІ МВС України негативний стан доріг, вулиць, залізничних переїздів та інших дорожніх споруд є супутньою умовою, а в певних випадках - причиною близько третини всіх дорожньо-транспортних пригод. У числовому вираженні це значить близько 12 тисяч на рік зіткнень транспортних засобів, наїздів на пішоходів, під час яких гинуть понад 1500 або отримують тілесні ушкодження близько 7000 чоловік. Відсутність всебічного аналізу умов захисту найвищих соціальних цінностей суспільства: життя, здоров’я людини, безпеки, а також конституційного права власності від загрози заподіяння шкоди підкреслює актуальність дослідження, вказує на назрілу соціальну потребу у його результатах.
Актуальність дослідження, а також ступінь гостроти проблеми безпеки дорожнього руху зростають на фоні безвідповідальної поведінки окремих осіб. Не дивлячись на заходи, що їх вживають Президент, Парламент і Уряд України, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування, ці особи продовжують недбало ставитись до своїх прямих обов’язків, нехтують ними, зловживаючи при цьому довір’ям платників податків. Численні порушення правил, норм та стандартів призводять до зростання рівня небезпеки у сфері дорожнього руху, загибелі водіїв, пішоходів, пасажирів чи заподіяння їм тілесних ушкоджень. Найбільш яскравим свідченням турботи органів державної влади України про захист конституційних цінностей є те, що із країн СНД Україна першою прийняла відповідний закон про дорожній рух, у якому стан дорожніх умов руху визнано за одну із можливих причин скоєння дорожньо-транспортної пригоди та заподіяння смерті людини, ушкодження здоров’я, знищення майна. Зміни у підході до оцінки факторів небезпеки дорожнього руху зумовили потребу в критеріях об’єктивної юридичної оцінки діяння винної особи, дослідженні підстав притягнення до справедливої кримінальної відповідальності осіб, винних у порушенні правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Актуальність дослідження та його практична значущість обумовлюються також розробкою нового Кримінального кодексу України, необхідністю відображення у новому законі сучасного стану теорії та практики, досвіду правоохоронної діяльності та досвіду застосування норм права. В аналізованій роботі послідовно розглянуті юридична природа злочину, його суспільна небезпека, об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, а також сформульовані пропозиції по вдосконаленню кримінального законодавства.
Значущість дослідження пов’язана також із необхідністю підвищення правової культури населення, формування активної позиції у власників транспортних засобів, поширення серед них правових знань про можливість притягнення осіб, винних у порушенні правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, до майнової, адміністративної та кримінальної відповідальності. Принципової зміни потребує і юридичне мислення працівників правоохоронних органів, яке в першу чергу повинно бути зорієнтоване на забезпечення в сфері кримінальної юстиції прав та законних інтересів учасників дорожнього руху, які у своїй більшості є платниками податків.
Вищевказане свідчить про актуальність і необхідність виконання дослідження для узагальнення теоретичного, нормативного матеріалу, матеріалів практики про притягнення до майнової, кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зв’язок праці із науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що тема затверджена кафедрою кримінального права та кримінології Університету внутрішніх справ МВС України, потім Вченою радою цього ж навчального закладу. Робота виконана у відповідності з планом науково-дослідної діяльності кафедри на 1996-2000 роки.
Метою і основними завданнями дисертаційного дослідження є правова характеристика факторів соціальної обумовленості та складу злочину, як підстави кримінальної відповідальності за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: об’єкту та об’єктивної сторони, суб’єкту та суб’єктивної сторони.
Для досягнення вказаної мети перед дослідженням ставились такі головні завдання:
1. Характеристика факторів соціальної обумовленості встановлення та подальшого збереження кримінальної відповідальності за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також її посилення шляхом встановлення додаткової кримінально-правової охорони власності.
2. Кримінально-правова характеристика об’єкту злочину, що передбачений ст. 2155 КК:
а) визначення підстав поєднання транспортних злочинів у самостійну главу (розділ) Кримінального кодексу;
б) уточнення кола суспільних відносин, що знаходяться під безпосередньою охороною норми статті 2155 КК, тобто об’єму безпосередніх об’єктів: основного та додаткових.
3. Кримінально-правова характеристика об’єктивної сторони злочину, що передбачений ст. 2155 КК:
а) визначення змісту і форм суспільно-небезпечного діяння, а також ознак суспільно-корисної діяльності, у системі якої скоюється злочин;
б) визначення змісту та об’єму суспільно-небезпечних наслідків порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху;
в) розгляд та теоретичне обгрунтування причинного зв’язку між порушенням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, і шкоди, завданої суспільству.
4. Кримінально-правова характеристика суб’єктивної сторони злочину, відповідальність за скоєння якого передбачена ст. 2155 КК:
а) дослідження проблеми змішаної форми вини у кримінальному праві;
б) визначення можливих форм поєднання психіки та волі винного під час скоєння злочину, а також мотивів суспільно-небезпечної поведінки.
5. Кримінально-правова характеристика суб’єкту злочину, передбаченого ст. 2155 КК:
а) визначення загальних та спеціальних ознак;
б) дослідження проблеми “спеціальної” осудності.
Наукова новизна дисертації полягає, перш за все, у тому, що вона є першим з часу прийняття Закону України “Про дорожній рух” монографічним дослідженням злочинного посягання на безпеку дорожнього руху шляхом порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Наукова новизна також обумовлена тим, що здобувач дослідив зміст поняття “дорожній рух” і, використовуючи це поняття, довів необхідність уточнення змісту диспозиції ст. 2155 КК. Окрім того, в дослідженні визначені ознаки діяльності по створенню та утриманню в належному стані дорожніх умов руху транспортних засобів, що сприяє конкретизації змісту порушення - форми діяння.
У результаті дослідження здобувачем розроблені та виносяться на захист такі положення:
- з позицій соціально-економічних, технічних, нормативних та кримінологічних груп факторів обгрунтовуються підстави встановлення та подальшого збереження у кримінальному законодавстві відповідальності за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також посилення кримінальної відповідальності за цей злочин шляхом криміналізації випадків завдання матеріальних збитків у певних розмірах;
- аргументується доцільність поєднання злочинів, що посягають на безпеку руху та експлуатації транспорту, у самостійну главу Кримінального кодексу;
- визначається родовий та безпосередні (основний і додаткові) об’єкти злочину, передбаченого ст. 2155 КК, в об’ємі чого досліджуються складові безпеки дорожнього руху і особливо та, що пов’язана із технічним станом доріг, вулиць, залізничних переїздів та інших дорожніх споруд, визначається зміст поняття “дорожній рух”, як ознаки складу злочину;
- на відміну від діючої редакції ст. 2155 КК пропонується обмежити об’єм суспільних відносин, що знаходяться під охороною норми вказаної статті, відносинами, що пов’язані із забезпеченням безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів. При цьому здобувач виходить із пропозицією вивести з-під охорони даною нормою умови безпеки руху пішоходів;
- характеризується суспільно-небезпечне діяння, для чого визначається нормативний масив діючих правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, форми діяння та їх об’єм, ознаки діяльності по забезпеченню безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів;
- на підставі опрацювання наукових робіт на теоретичному та прикладному рівнях характеризується зміст понять “дія” та “бездіяльність”, як форм діяння;
- досліджуються етапи розвитку причинного зв’язку між порушенням відповідних нормативів безпеки та заподіяною шкодою, вказуються особливості встановлення причинного зв’язку у злочині, що передбачений ст. 2155 КК;
- аналізуються суб’єктивна сторона злочину, її ознаки: вина та мотив, а також можливі варіанти поєднання свідомості та волі винної особи під час скоєння злочину;
- характеризується суб’єкт злочину, робиться спроба формалізувати його ознаки та визначити певне коло осіб, здатних вчинити злочин.
Практичне значення отриманих результатів полягає в наступному:
а) в галузі науково-дослідницької діяльності - матеріали дисертації можуть бути основою для подальшого опрацьовування проблем безпеки руху та експлуатації транспорту, а також безпеки дорожнього руху;
б) в правотворенні – основні висновки дисертаційного дослідження і науково-практичні рекомендації по удосконаленню кримінального законодавства викладені автором в доповідній записці, направленій в Верховну Раду України. Пропозиції, визначені в дисертації, можуть бути використані при підготовці нового КК України в частині обгрунтування доцільності поєднання в самостійну главу злочинів, що посягають на безпеку руху та експлуатації транспорту, а також для зміни редакції статті, яка передбачає відповідальність за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху;
в) в правозастосовницькій діяльності – розроблені рекомендації мають за мету удосконалення практики застосування статті 2155 КК при оцінці причин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кваліфікації дій винних осіб та ін.;
г) в навчальному процесі – положення та висновки праці можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, в викладанні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права, в науково-дослідній роботі викладачів, ад’юнктів, курсантів та слухачів;
д) в правоохоронній діяльності – сформульовані пропозиції і рекомендації можуть стати методичним матеріалом в роботі по підвищенню рівня правової культури населення і професійної правосвідомості працівників правоохоронних органів.
Власний внесок автора в опрацьовування теми полягає в аналізі діючого кримінального законодавства, проектів нового КК України, розгляду пропозицій різних авторів, висловлених в літературних джерелах, обгрунтуванні своїх суджень по проблемах, що виносяться на захист, формуванні пропозиції по зміні редакції статті 2155 чинного КК України.
Апробація дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичній конференції “Використання досягнень науки і техніки в боротьбі зі злочинністю” (19 листопада 1997 р., м. Харків), а також обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Університету внутрішніх справ МВС України.
Публікації автора складаються із чотирьох статей, які присвячені результатам дослідження та розташовані у “Віснику Академії правових наук України”, “Віснику Університету внутрішніх справ”, “Віснику Луганського інституту внутрішніх справ МВС України”, матеріалах науково-практичної конференції “Використання досягнень науки і техніки в боротьбі зі злочинністю”.
Структура дисертації визначається її метою та завданнями і включає вступ, чотири розділи з десятьма підрозділами, висновок, список використаної літератури в кількості 203 джерел та 1 додаток на 40 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 207 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі надається обгрунтування вибору теми дисертації, визначаються актуальність дослідження, вказуються його об’єкт, мета та завдання, формулюються положення, що виносяться на захист, відмічаються теоретична та практична значущість, наукова новизна дослідження, зв’язок останнього із навчальними та методичними планами, а також наводяться дані про апробацію отриманих результатів та їх впровадження в практику.
Розділ 1 “Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” містить розгорнуту характеристику соціально-економічних, технічних, нормативно-правових та кримінологічних груп факторів встановлення та збереження кримінальної відповідальності за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також її посилення шляхом криміналізації суспільно-небезпечних наслідків у вигляді майнової шкоди. Розділ складається із трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Соціально-економічні і технічні фактори, що обумовлюють встановлення кримінально-правової відповідальності” наводиться характеристика вагомості дорожнього руху як для економіки держави, так і для суспільства загалом. Так, у площині зору соціально-економічних факторів вказується на розповсюдженість дорожнього руху, його невід’ємність від суспільного виробництва та широке застосування для задоволення потреб у перевезеннях пасажирів та вантажів. Одним із найбільш вагомих у групі соціально-економічних факторів вважається високий процент присутності у сфері дорожнього руху людей, що підкреслює важливість наявності стану безпеки у сфері дорожнього руху. Окрім того, до уваги береться вигідне географічне розташування держави Україна, що, за наявності якісних та безпечних автомобільних доріг, дозволить щорічно отримувати 5-7 млдр. доларів США у якості оплати за транзит.
Висвітленню гостроти проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху, що пов’язана із перебуванням у його сфері людей сприяє характеристика технічних факторів. Механічні транспортні засоби являють собою предмети матеріального світу, що за своєю конструкцією є масивні та рухаються на високих швидкостях. Одночасно з цим водій транспортного засобу чи пасажир за умови настання дорожньо-транспортної пригоди лише відносно захищені від загрози ушкодження здоров’я чи втрати життя. Ще менш захищеним є пішохід чи велосипедист під час наїзду. Фактична неможливість убезпечити життя та здоров’я учасника дорожнього руху в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди зумовлює необхідність розподільного у просторі та часі використання сфери дорожнього руху пішохідним та транспортним потоком, а в межах транспортного - окремими транспортними засобами. Суттєвого значення для якісного розподілу набуває стан доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд.
У підрозділі 1.2. “Нормативні фактори, що обумовлюють встановлення кримінально-правової відповідальності” визначається система норм, поєднаних єдністю (тотожністю) предмета правового регулювання, у якості якого береться безпека дорожнього руху.
Структурно-системний аналіз норм Конституції України, Законів “Про транспорт” та “Про дорожній рух”, Кримінального кодексу, норм податкового законодавства, а також підзаконних нормативних актів наводить на той висновок, що безпека дорожнього руху, до прийняття ст. 2155 КК, не мала всебічного захисту. Так, нормами кримінального законодавства передбачалась відповідальність водіїв транспортних засобів, пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а також осіб, відповідальних за технічний стан транспортного засобу під час руху. Кримінальна відповідальність за неякісний стан дорожніх умов руху була відсутня. Одночасно з цим у Кримінальному кодексі передбачалась відповідальність за діяння, що порушували безпечність умов руху залізничного, повітряного, морського чи річкового видів транспорту. Тим самим суспільним відносинам по забезпеченню безпечних умов руху вказаних видів транспорту надавався пріоритет. Подібне положення у законодавстві сприяло певним чином бездіяльності відповідальних осіб, порушенню ними правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, та виникненню у сфері дорожнього руху стану загрози заподіяння шкоди життю, здоров’ю людей, а також знищення майна.
Підрозділ 1.3. “Кримінологічні фактори, що обумовлюють встановлення кримінально-правової відповідальності” присвячений аналізу суспільної небезпеки порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, в об’ємі якого розглядаються соціальні властивості об’єкту посягання, тяжкість наслідків, поширеність порушення вказаних нормативів безпеки та інші питання.
В основу висновків про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо це спричинило смерть людини, шкоду її здоров’ю чи знищення власності, були покладені такі соціальні властивості суспільно небезпечних наслідків як багатооб’єктність, тяжкість реальної шкоди та неможливість її усунення.
За своїми властивостями діяння, передбачене ст. 2155 КК, посягає на безпеку дорожнього руху, життя та здоров’я людини, власність, тобто є поліоб’єктним. Із вказаної множини соціальних та фізичних наслідків особливо суспільно небезпечними є смерть людини та тяжкі тілесні ушкодження. Вказані наслідки можуть також бути означені як стійкі і усунути їх неможливо. Наслідки у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості визнаються також суспільно небезпечними, відносно стійкими і усунути їх можна лише частково. Небезпечність легких тілесних ушкоджень не визнається настільки суспільно небезпечною, щоб ставити питання про кримінальну відповідальність. Окрім того, необхідно зазначити, що необережне заподіяння такої шкоди здоров’ю не тягне кримінальної відповідальності згідно норм чинного Кримінального кодексу, якими встановлена відповідальність за злочини проти особи. Разом із тим, достатньо суспільно небезпечними для криміналізації визнаються наслідки у вигляді майнової шкоди у великих розмірах та реальної загрози втрати життя. Дана позиція дисертанта базується на ствердженні, що майнову шкоду у таких розмірах повністю усунути (компенсувати) неможливо, а загибелі людини при реальній загрозі вдається уникнути лише завдяки щасливій випадковості.
Розділ 2 “Об’єкт злочинного порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” присвячений дослідженню складових елементів та змісту об’єкту злочину, класифікації об’єкту по вертикалі та горизонталі, складається із двох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Загальний та родовий об’єкт” визначається, що порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, здатне спричинити істотну шкоду суспільним відносинам, в силу чого відноситься до карних у кримінальному порядку. Далі у цьому ж підрозділі характеризується родовий об’єкт злочину, що передбачений ст. 2155 КК. Визначення кола однорідних відносин, що страждають від вказаного злочину приводить до початкового висновку про необхідність реформування глави Х КК за причини розмаїття злочинів, поєднаних у ній. Подальше дослідження родового об’єкту дозволяє приєднатися до думки, щодо доцільності виділення у самостійний розділ (главу) “Транспортні злочини” групу норм Кримінального кодексу, до якої входить норма ст. 2155 КК і визнати, що родовим об’єктом досліджуваного злочину є безпека руху та експлуатації транспорту.
Підрозділ 2.2. “Безпосередній об’єкт злочину і механізм заподіяння йому шкоди” присвячений системно-структурному аналізу суспільних відносин, яким безпосередньо завдається шкода. Відзначено, що підгрунтям виникнення та формування суспільних відносин є усвідомлена потреба (інтерес) у певних матеріальних чи нематеріальних благах. Перебування у сфері дорожнього руху породжує інтерес, що згодом трансформується у соціальний (тобто поширений у суспільстві), в захисті життя, здоров’я чи майна від можливого руйнівного впливу потужних і одночасно з цим нестійких та неповністю підконтрольних механічних транспортних засобів. Не меншу загрозу становить рух немеханічних транспортних засобів, вади потужності яких усуваються “завдяки” неконтрольованому впливу сил природи.
Визначення предмету злочинного посягання та механізму заподіяння суспільно небезпечних наслідків дозволило дійти до висновку, що основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 2155 КК, є суспільні відносини по забезпеченню безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів. До розряду додаткового-обов’язкового об’єкту, при цьому, віднесені життя та здоров’я людини, власність. Результатом належного функціювання суспільних відносин, їхнім суспільним предметом є стан безпеки, тобто відсутність загрози ушкодження додаткового-обов’язкового об’єкту. У свою чергу рівень стану безпеки пов’язується, насамперед, із стійкістю добровільного соціального взаємозв’язку між суб’єктами суспільних відносин, суть якого полягає у встановленні та підтримці стану безпеки. Невиконання чи неналежне виконання суб’єктом своїх обов’язків тягне послаблення, а то і втрату соціального взаємозв’язку (найбільш вразливого елементу суспільних відносин), деформацію каналів перенесення вимог нормативів безпеки на процес створення дорожніх умов і, як результат, неможливість останніх утримувати транспортний засіб у рівновазі та під достатнім контролем.
На додаток до кримінально-правової характеристики об’єкту, у підрозділі з’ясовується об’єм поняття “дорожній рух”, що у подальшому стає підставою для пропозиції про доцільність виведення з-під кримінальної охорони нормою ст. 2155 КК суспільних відносин по забезпеченню безпеки дорожніх умов руху пішоходів, а також відповідного уточнення змісту диспозиції статті. Замість визначення “правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” використовується формула “правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів”.
Розділ 3 “Об’єктивна сторона порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” містить кримінально-правову характеристику ознак об’єктивної сторони злочину, складається із трьох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (суспільно небезпечна дія, бездіяльність)” проводиться дослідження суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 2155 КК. Порушенням визнається одиничне чи багаторазове, самостійне чи колективне діяння, що полягає у невиконанні чи неналежному виконанні вимог правил, норм та стандартів, а також вчинення прямо заборонених дій. У площині вивчення загально-теоретичних положень проводиться розмежування дії та бездіяльності. Підставою розмежування обраний об’єм та соціальні властивості поведінки винної особи. До суспільно небезпечної дії відносяться випадки прямого порушення вимог нормативів безпеки, тобто вчинення дій, що прямо заборонені правилами, нормами чи стандартами. При цьому природа дії визначається як генератор руйнівної енергії у сфері діяльності по створенню дорожніх умов руху транспортних засобів. До суспільно небезпечної бездіяльності відносяться випадки повного або часткового невиконання вимог нормативів безпеки. В системі умов, спрямованої на подолання неврівноваженості джерела підвищеної небезпеки та предметів, що набувають такі властивості за рахунок сил природи, дія та бездіяльність стають причиною втрати контролю над транспортним засобом і скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Особливого значення у вирішенні проблеми кваліфікації злочину, передбаченого ст. 2155 КК, набуває дослідження джерел та змісту правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Вивчення судової практики застосування статті 2155 КК показало, що винним особам інкримінується порушення лише норм Закону України “Про дорожній рух”. При цьому змістом звинувачення не охоплюються норми, що безпосередньо визначали порядок та умови створення дорожніх умов руху транспортних засобів і були порушені, в результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода. Опрацювання відповідних Законів України, підзаконних нормативних актів, у тому числі Держстандарту України, керуючих вказівок Пленумів Верховного Суду України дозволяє стверджувати, що при кваліфікації злочину, передбаченого ст. 2155 КК, діяння винної особи може порушувати як норми міжнародних угод, так і Закону “Про дорожній рух”, підзаконних нормативних актів (ДСТУ, ДБН та ін.), інструкцій, наказів по підприємствах, а також прямо вказаних у відповідних каталогах правил, норм та стандартів колишньої УРСР, СРСР та РРФСР.
Більш детальному дослідженню суспільно небезпечного діяння сприяє характеристика ознак діяльності по створенню дорожніх умов руху транспортних засобів. Серед ознак такої діяльності виділяються фізична ознака, тобто спрямованість діяльності на створення об’єкту матеріального світу - доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, соціальна, що вказує на витрати людської праці, а також нормативна - взаємозалежність якісного стану дорожніх умов та віднесення дороги до певної категорії. Віднесення дороги до певної категорії свідчить про достатність вкладення людської праці у дорожні умови та відповідність технологічного процесу вимогам правил, норм та стандартів. Констатується, що нормою ст. 2155 КК охороняється безпека саме дорожніх умов руху транспортних засобів. Поза зазначених умов безпека руху транспортних засобів стає цілком залежною від їхнього технічного стану, дій водія чи поведінки іншого учасника дорожнього руху.
У підрозділі 3.2. “Наслідки порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів” визначаються рівні суспільно небезпечних наслідків. Наслідками першого рівня, які не визнаються достатньо суспільно небезпечними для криміналізації, є виникнення у сфері дорожнього руху стану загальної загрози втрати життя, ушкодження здоров’я чи майна, а також легкі тілесні ушкодження та майнова шкода, що не сягає великого розміру. На другому і достатньо високому суспільно небезпечному рівні знаходяться наслідки у вигляді реальної загрози втрати життя та здоров’я, тілесні ушкодження середньої тяжкості чи майнова шкода в розмірі, що перевищує великий розмір (250 та більше мінімальних розмірів заробітної плати). До особливо небезпечних наслідків (третій рівень) віднесені наслідки у вигляді смерті однієї чи декількох людей, тяжкі тілесні ушкодження. З урахуванням редакції статті 215 КК, що складається із трьох частин, до кожної з яких стаття 2155 КК відсилає в рівній мірі, пропонується наслідки, настання яких тягне кримінальну відповідальність, вказати безпосередньо у диспозиції ст. 2155 КК. При цьому особливо небезпечні наслідки - виділити у самостійну частину і закріпити у якості кваліфікуючих обставин складу злочину. Також на відміну від діючої редакції статті 2155 КК пропонується декриміналізувати небезпечні наслідки у вигляді необережних легких тілесних ушкоджень.
Підрозділ 3.3. “Причинний зв’язок між діянням (дією, бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками” присвячується питанням встановлення залежності суспільно небезпечних наслідків від порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів, а також характеристиці виду причинного зв’язку у досліджуваному злочині. Визначається, що суспільно небезпечна поведінка відповідальної особи є причиною утворення в сфері дорожнього руху транспортних засобів стану загальної загрози завдання шкоди життю чи здоров’ю людини, знищення майна. У таких умовах руху підвищена обережність водіїв транспортних засобів виступає фактором, що протидіє загрозі і відвертає можливість втрати контролю над джерелом підвищеної небезпеки. Проте численні порушення правил, норм та стандартів у своїй сукупності, нарівні із властивістю виведення транспортного засобу із стану рівноваги, здатні позбавити водія можливості вчасно помітити небезпеку та вжити необхідні заходи по зменшенню швидкості руху чи повній зупинці. Транспортний засіб (у даному випадку - механічний) у конкретних небезпечних умовах мінімум із 8-процентною ймовірністю виходить з-під контролю водія і проникає у сферу руху транспортних засобів у зворотному напрямку або у сферу виключного руху пішоходів, чи злітає під укіс за межі дорожнього насипу. Шкода додатковому-обов’язковому об’єкту ще не настала, але у такий момент загальна загроза трансформується у реальну, від якої безпосередньо потерпають життя, здоров’я людини чи власність. Подальшим етапом розвитку причинного зв’язку у досліджуваному злочині є загибель людини, каліцтво, тривалий розлад здоров’я чи знищення майна. При цьому причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди і настання суспільно небезпечних наслідків визнається саме порушення правил, норм та стандартів, а обов’язковою умовою ушкодження суспільних відносин - рух транспортного засобу, а також відсутність необхідної інформації про стан дорожніх умов руху. Залежність “результативності” процесу заподіяння шкоди від наявності обов’язкових умов вказує на опосередкований характер причинного зв’язку у злочині, що передбачений ст. 2155 КК.
У розділі 4 “Суб’єктивні ознаки порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів” досліджуються ознаки суб’єктивної сторона та суб’єкту злочину, передбаченого ст. 2155 КК. Розділ складається із двох підрозділів. Підрозділ 4.1. “Суб’єктивна сторона злочину” за своїм змістом присвячений характеристиці вини і мотиву діяння (порушення) та його суспільно небезпечних наслідків. Базуючись на положеннях змішаної форми вини здобувач визнає, що порушення правил, норм та стандартів може бути скоєне навмисно або необережно. У разі навмисного порушення вимог безпеки суб’єкт усвідомлює суспільну небезпечність власної поведінки і бажає так діяти без передбачення, зверненого до наслідків. Тобто в його діянні містяться ознаки прямого умислу і, напроти, злочинної недбалості, якщо суб’єкт, припускаючись порушення, не усвідомлює суспільної небезпечності своєї поведінки. Що стосується суспільно небезпечних наслідків, то ставлення до них винної особи лише необережне (можливі два види необережної форми вини: злочинна самовпевненість та злочинна недбалість). Змішана форма вини характеризує варіант скоєння злочину у разі навмисного порушення та необережного ставлення до суспільно небезпечних наслідків. Якщо ж і діяння вчиняється через злочинну недбалість, то злочин є цілком необережним.
У дисертації зазначається, що у більшості випадків на мотивацію навмисного порушення правил, норм та стандартів, впливають такі фактори як: бажання звернути увагу органів влади на необхідність своєчасного фінансування діяльності по забезпеченню безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів, виплати заробітної плати; прагнення слідувати традиціям, що склалися у колективі; переоцінка власного досвіду. Ненавмисне порушення вимог безпеки (за злочинної недбалості) передбачає керованість поведінки суб’єкта мотиваційними факторами, що знаходяться поза сферою діяльності по забезпеченню безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів.
У підрозділі 4.2. “Суб’єкт злочину” визначається, що скоїти злочин, передбачений ст. 2155 КК, може особа, відповідальна за проектування, будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд. Це можуть бути як службові особи, так і рядові робітники юридичних осіб, предметом діяльності яких є забезпечення безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів, приватні підприємці. Із введенням до експлуатації мережі приватних доріг суб’єктом досліджуваного злочину може бути власник відповідної дільниці дороги. У відношенні проблеми, пов’язаної із “спеціальною” осудністю, дисертант зазначає, що спроможність суб’єкта злочину усвідомлювати факт порушення спеціальних вимог безпеки не потребує “спеціального” стану свідомості і повністю охоплюється поняттям “відповідальність”.
У висновках здобувач сконцентрував увагу на головних положеннях дисертації, визначивши таким чином значущість результатів дослідження для теорії та практики застосування кримінального законодавства. Автором узагальнюються результати кримінально-правової характеристики об’єктивних та суб’єктивних ознак злочинного порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів. Окрім того, підсумовуються пропозиції по вдосконаленню статті 2155 чинного КК і наводиться проект її нової редакції.

Стаття 2155. Порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожніх умов
руху транспортних засобів
(1) Порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів, вчинене особою, відповідальною за проектування, будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, або завдало великої матеріальної шкоди,
- карається .......
(2) Діяння, вказане у частині 1 справжньої статті, що потягло загибель людей або інші тяжкі наслідки,
- карається ......
Примітка: великим розміром у ст. 2155 визнається прямий матеріальний збиток, що в 250 і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати.

Основні положення дисертації опубліковані у таких роботах:
1. Об’єкт злочинного порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху // Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю. Матеріали науково-практичної конференції (19 листопада 1997 р., м. Харків). - Харків, “Право”. - 1997. - С. 192-194. (у співавторстві).
2. Кримінально-правова характеристика об’єкта злочинного порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - № 4. - С. 191-198.
3. Причинная связь при нарушении правил, норм и стандартов, касающихся обеспечения безопасности дорожных условий движения транспортных средств // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 1999. - № 1. - С. 126-135. (у співавторстві).
4. Особливості причинного зв’язку при скоєні злочину, передбаченого статтею 2155 КК України // Вісник Університету внутрішніх справ України. - 1999. - № 5. - С. 56-63.

Анотації

Гізімчук С. В. Кримінальна відповідальність за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ст. 2155 КК України). - Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. - Університет внутрішніх справ МВС України, м. Харків, 1999 р.
Дисертація присвячена питанням кримінальної відповідальності за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху згідно кримінального законодавства України.
В дисертації визначені соціально-економічні, технічні, нормативні та кримінологічні групи факторів соціальної обумовленості встановлення, подальшого збереження, а також посилення кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 2155 КК. Високий процент присутності людей у сфері дорожнього руху, невід’ємність руху транспортних засобів від суспільного виробництва, низька ефективність фізичного захисту людей та майна на випадок дорожньо-транспортної події, необхідність комплексного захисту безпеки дорожнього руху, поліоб’єктність злочину, тяжкість суспільно небезпечних наслідків і неможливість їх усунення та інші фактори обумовлюють, на думку дисертанта, криміналізацію порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Особлива увага приділяється кримінально-правовій характеристиці підставі притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 2155 КК, - складу злочину та його елементам. Об’єкт. Загальним об’єктом злочину визнаються суспільні відносини, що знаходяться під охороною кримінального закону, родовим - відповідні відносини по забезпеченню безпеки руху та експлуатації транспорту, основним безпосереднім - по забезпеченню безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів. Виділяється додатковий-обов’язковий об’єкт – життя, здоров’я людини, власність. Об’єктивна сторона. Суспільно небезпечне діяння - порушення, за своєю формою охоплює дію і бездіяльність, за способом - одиничний акт чи множинний, одноособовий чи колективний. Зміст порушення визначається правилами, нормами та стандартами, що містяться у Законах України, підзаконних нормативних актах міністерств і відомств, локальних нормах та регулюють діяльність по створенню і підтриманню у безпечному стані дорожніх умов руху транспортних засобів. На думку дисертанта суспільно небезпечні наслідки порушення - смерть людини, тяжкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості, матеріальна шкода у великому розмірі, реальна загроза втрати життя потребують криміналізації, необережні легкі тілесні ушкодження - ні. Причинний зв’язок у злочині ускладнений обов’язковістю руху транспортного засобу у небезпечній зоні з одночасною відсутністю попереджуючої інформації про небезпеку. Суб’єктивна сторона. Злочин відноситься до необережних. Можлива змішана форма вини у разі навмисного порушення та необережного ставлення до його наслідків. На мотив та мотивацію порушення впливають фактори невчасної оплати праці та фінансування дорожніх робіт, негативні традиції у трудовому колективі, переоцінка власного досвіду та ін. Суб’єкт. Суб’єктом злочину визнається особа, відповідальна за проектування, будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд. До них відносяться як службові особи, так і рядові робітники, приватні підприємці.
В дисертації робляться висновки про необхідність вдосконалення кримінального законодавства та щодо ефективності його застосування.
Ключові слова: кримінальне право, кримінальна відповідальність, безпека дорожнього руху, порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Гизимчук С. В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, касающихся обеспечения безопасности дорожного движения (ст. 2155 УК Украины). - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Университет внутренних дел МВД Украины, г. Харьков, 1999 г.
Диссертация посвящена вопросам уголовной ответственности за нарушение правил, норм и стандартов, касающихся обеспечения безопасности дорожного движения, согласно уголовного законодательства Украины.
В диссертации определены факторы социальной обусловленности установления и дальнейшего сохранения уголовной ответственности за нарушение правил, норм и стандартов, касающихся обеспечения безопасности дорожного движения, а также усиления уголовной ответственности. Особое внимание уделяется уголовно-правовой характеристике основанию привлечения к уголовной ответственности за преступление, предусмотренное ст. 2155 УК, - состава преступления и его элементам. В диссертации делаются выводы о необходимости усовершенствования уголовного законодательства и относительно эффективности его применения.
Ключевые слова: уголовное право, уголовная ответственность, безопасность дорожного движения, нарушение правил, норм и стандартов, касающихся обеспечения безопасности дорожного движения.

Gizimchuk S.V. Criminal responsibility for the infringement of the rules, norms and standards concerning traffic's securing safety (art. 2155 of Penal Code of Ukraine). - Manuscript.
Dissertation for the academic degree of Candidate of Legal Studies with specialization in 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Penal Law. University of Internal Affairs, Kharkiv, 1999.
The dissertation is devoted to the issues of the criminal responsibility for the infringement of the rules, norms and standards concerning traffic's securing safety according to criminal legislation of Ukraine.
Dissertation shows the factors, which socially stipulated setting and further conservation of criminal responsibility for the infringement of the rules, norms and standards and strengthening of criminal responsibility too. Great attention is devoted to criminal law analysis of grounds to criminal law prosecution for the crime, described in art. 2155 of Penal Code,- to crime's structure and her elements. Dissertation has the inferences concerning necessity of the criminal law legislation's perfection and efficiency of the legislation's application.
Key words: criminal law, criminal responsibility, safety of traffic, the infringing of the rules, norms and standards for traffic safety providing.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking