Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації

 

СЕМИКІН МИКОЛА ВОЛОДИМИРОВИЧ
Кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації
   


Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор Ємельянов
В’ячеслав Павлович, Національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри криміна-льного права та кримінології.

Офіційні опоненти – доктор юридичних наук, професор Глушков
Валерій Олександрович, Рада національної
безпеки і оборони України, державний експерт,
Заслужений юрист України;

- кандидат юридичних наук Антипенко
Володимир Федорович, Антитерористичний
центр при Службі безпеки України, начальник
Штабу – заступник керівника.

Провідна установа – Інститут держави і права імені В. М. Корецького
НАН України, відділ проблем кримінального
права, кримінології та судоустрою, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “28” лютого 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізова-ної вченої ради К 64.700.03 Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розіслано “ 26 ” січня 2004 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Необхідною умовою успішного розвитку України як но-вої держави є входження її до міжнародного співтовариства. Але це тягне за собою і появу певних соціально-економічних, політичних та юридичних проблем. Однією з них є зростання злочинності, поява нових її видів, особливо таких, як злочини терористичної спрямованості. Тому для сучасно-сті проблема кримінально-правової відповідальності за терористичні прояви є найскладнішою проблемою як теорії, так і практики боротьби зі злочинністю. На необхідність протидії терористи-чній діяльності зверталася особлива увага у Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинніс-тю на 1996-2000 роки, затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996 року № 837/96, та Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Ука-зом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000. З метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, ефектив-ного регулювання антитерористичної діяльності був прийнятий Закон України „Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 року № 638-IV.
Це є цілком закономірним, оскільки такі злочини набули надзвичайного поширення у світі, характеризуються високим рівнем суспільної небезпеки, типовістю об’єктивно-суб’єктивних ознак. І хоча в Україні „терористичного буму” поки немає, але існує реальна загроза тероризму, оскільки є чинники для виникнення терористичних проявів, які обумовлені економічними та соці-альними негараздами у суспільстві. Геополітичний стан України також сприяє тому, що члени іно-земних та міжнародних терористичних організацій намагаються використовувати її територію для забезпечення власної діяльності.
Водночас кримінологічна ситуація в Україні характеризується тенденціями до зростання організованої злочинності в усіх її формах і проявах. Це також викликає велику тривогу в суспіль-стві, тому з метою визначення головних напрямків загальнодержавної політики й організаційно-правових засад боротьби з організованою злочинністю були прийняті Закон України „Про органі-заційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року № 3341-XII, а також Указ Президента України від 6 лютого 2003 року № 84 „Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”.
В умовах зростання організованої злочинності та терористичних діянь ще більш серйозну небезпеку становить злиття цих двох негативних явищ сучасності та набуття терористичною дія-льністю організованих форм злочинності. Це, безумовно, потребує наукових розробок, спрямова-них на дослідження й удосконалення конкретних заходів протидії організованому тероризму і, в першу чергу, кримінально-правових заходів.
Дослідженню проблем боротьби з організованою злочинністю в кримінально-правовому та кримінологічному аспектах присвячені роботи таких вчених: П. П. Андрушко, Л. В. Багрій-Шахматов, М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Ф. Г. Бурчак, Б. В. Волженкін, Р. Р. Галіак-баров, Ю. В. Голик, П. І. Гришаєв, О. І. Гуров, Н. О. Гуторова, І. М. Даньшин, А. І. Долгова, М. Д. Дурманов, А. П. Закалюк, М. Й. Коржанський, Г. А. Кригер, Н. Ф. Кузнєцова, І. П. Лановенко, Є. К. Марчук, П. С. Матишевський, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, В. В. Сташис, М. І. Хавронюк, О. Н. Ярмиш, С. С. Яценко та інші.
З кримінально-правових і кримінологічних позицій тероризм та злочини терористичної спрямованості розглядають В. Ф. Антипенко, В. О. Глушков, В. П. Ємельянов, М. П. Кірєєв, В. С. Комісаров, В. В. Крутов, В. А. Ліпкан, В. В. Мальцев, Г. М. Міньковський, С. М. Мохончук, Г. В. Овчинникова, В. Є. Петрищев, В. П. Ревин, О. Ф. Шишов та інші вчені.
Дослідження цих питань вчені здійснюють або з позиції боротьби з організованою злочин-ністю, або з позиції протидії тероризму. Кримінальний кодекс України 2001 року в ч. 4 ст. 258 КК вперше встановив кримінальну відповідальність за створення терористичної групи чи терористич-ної організації. Але в ньому відсутні чіткі визначення, уточнення і роз’яснення стосовно характер-них ознак цих груп і організацій. У зв’язку з цим у теорії й практиці боротьби зі злочинністю ви-никають питання про те, що розуміти під категорією „терористична”, який зміст слід вкладати в цьому випадку в поняття „група”, що означає тут термін „створення”, і яким чином ця законодавча новела узгоджується із загальною системою кримінального законодавства України.
Тому перед вченими-юристами постають завдання: обміркувати усі нові аспекти проблеми, провести дослідження з метою розроблення кримінально-правових характеристик створення теро-ристичних груп чи терористичних організацій. Незважаючи на очевидну наукову і практичну зна-чущість ця проблема ще не була об’єктом самостійного комплексного кримінально-правового до-слідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відпо-відно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права і кримінології Національ-ного університету внутрішніх справ МВС України у межах державної Комплексної програми про-філактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000, одним із напрямків досягнення мети якої є протидія організованій зло-чинності та розробка законів про посилення боротьби з терористичними проявами, а також у ме-жах Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, за-твердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна кримінально-правова розробка проблем відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організа-ції.
Мета зумовлює постановку й необхідність вирішення таких завдань: 1) проаналізувати і сформулювати категорії „тероризм”, „злочини терористичної спрямованості”, „терористична дія-льність”, „група”, „створення групи”, „терористична група”, „терористична організація”; 2) вияви-ти підходи до розглядуваної проблематики, які мають місце у науковій літературі та кримінально-му законодавстві України та інших держав; 3) установити ступінь відповідності окремої криміна-лізації в КК України створення терористичної групи чи терористичної організації загальновизна-ним підставам і принципам криміналізації та усій системі чинного кримінального законодавства; 4) дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки створення терористичної групи чи терористичної організації; 5) розглянути склад злочину, який передбачає відповідальність за створення терорис-тичної групи чи терористичної організації, Закон України „Про боротьбу з тероризмом”, розкрити їх значення та зміст і встановити неточності й протиріччя; 6) розробити пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства та Закону України „Про боротьбу з терориз-мом”, а також стосовно практичної реалізації законодавчих новел відносно відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організації.
Об’єктом дослідження є кримінально-правова відповідальність як засіб протидії створен-ню терористичних груп чи терористичних організацій.
Предметом дослідження є чинне кримінальне законодавство, яке передбачає відповідаль-ність за створення терористичної групи чи терористичної організації, Закон України „Про бороть-бу з тероризмом”, кримінальне законодавство зарубіжних країн, система наукових поглядів і роз-робок стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта та предме-та дослідження. Діалектичний метод дозволив розглянути питання кримінальної відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організації через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права. Історико-правовий метод було використано при з’ясуванні історичних витоків і генезису кримінально-правової норми про відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації. За допомогою порівняльно-правового методу здійснено порівняння цієї норми з відповідними нормами кримінального зако-нодавства інших країн, а також відповідними положеннями Закону України „Про боротьбу з теро-ризмом”, крім того, метод порівняльно-правового аналізу використано під час юридичного аналізу складу злочину, який передбачає кримінальну відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації, розгляду відповідності санкції ч. 4 ст. 258 КК та розробки пропози-цій щодо вдосконалення норми, що забороняє це діяння. Формально-логічний (догматичний) ме-тод послужив аналізу розглядуваної норми з точки зору додержання правил законодавчої техніки при її конструюванні. За допомогою системно-структурного методу показано місце досліджувано-го злочину в системі кримінально-правових норм, а також відносно таких категорій, як тероризм і злочини терористичної спрямованості.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації послужили праці вітчизняних і зарубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і пробле-мам тероризму та організованої злочинності, а також праці із загальної теорії права, міжнародного права та кримінології.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням проблем кримінальної відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організації. На підставі всебічного аналізу положень, що містяться в ч. 4 ст. 258 КК України, та Закону України „Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 року, порівняння їх з чинним кримінальним законодавством України та інших країн, у ній висунуто низку нових у концептуальному плані положень.
1. У дисертації уперше зроблено висновок, що створення терористичної групи чи терорис-тичної організації – це різновид організованої злочинності й тероризму.
2. Уперше наведені аргументи, що окремій криміналізації може підлягати створення лише організованих терористичних груп. Окрема криміналізація створення інших груп, а також вказівка в ст. 1 Закону „Про боротьбу з тероризмом”, що „терористична група – група з двох і більше осіб”, не відповідає міжнародним стандартам, суперечить основним положенням чинного кримінального законодавства України, занадто поширює дію ч. 4 ст. 258 КК і призводить до того, що покарання за діяння, які є різновидом готування до злочину, передбачене більш суворе, ніж за закінчений те-рористичний акт та інший злочин терористичної спрямованості. У цьому зв’язку пропонується внести зміни до ч. 4 ст. 258 КК, де прямо вказати на криміналізацію створення саме організованої терористичної групи чи терористичної організації, а також у ст. 1 Закону, в якій терористичну групу визначити так: „терористична група – організована група осіб, які об’єдналися з метою здій-снення терористичної діяльності”.
3. Уперше обґрунтовано, що поняття тероризму слід розглядати на трьох рівнях – у вузько-му, широкому та самому широкому розумінні, - яким відповідають такі терміни, що містяться в Законі України „Про боротьбу з тероризмом”, як „терористичний акт”, „злочини терористичної спрямованості” та „терористична діяльність”. Останнім терміном охоплюються й діяння, передба-чені у ч. 4 ст. 258 КК. Разом з тим встановлено, що при вживанні вказаних термінів у цьому Законі не завжди враховується їх дійсне змістовне наповнення, що призводить до суперечливості його положень. Тому запропоновано внести до цього Закону низку змін з метою надання йому більшої чіткості й логічної завершеності.
4. Аргументовано уперше, що необхідно змінити назву ст. 258 КК України, оскільки вузь-ким поняттям „терористичний акт” тут охоплені й ті діяння, які підпадають під ознаки ч. 4 ст. 258 КК, що терористичним актом назвати неможливо, оскільки це вже тероризм у самому широкому розумінні, і запропоновано ст. 258 КК назвати „Тероризм”.
5. Наведено додаткові аргументи на користь визначення злочинів терористичної спрямова-ності не шляхом надання переліку конкретних статей КК, оскільки діяння, що підпадають під ці статті, можуть бути як терористичними, так й іншими насильницькими діяннями, а шляхом визна-чення їх загальних ознак, що відбивають сутність злочинів терористичної спрямованості. На цій підставі запропоновано доповнити ч. 4 ст. 258 КК приміткою, яка розкриває зміст поняття „теро-ристична”, і представлено авторський варіант визначення в цій примітці загальних ознак організо-ваної терористичної групи чи терористичної організації.
6. Оскільки терористична організація є різновидом злочинної організації, а наявність в ч. 4 ст. 28 і ч. 1 ст. 255 КК такої ознаки, як спрямованість на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, не дозволяє визнати реальні терористичні організації такими, якщо їх діяльність спрямо-вана на вчинення нетяжких злочинів терористичної спрямованості, запропоновано вилучити цю ознаку з ч. 4 ст. 28 і ч. 1 ст. 255 КК України.
7. Уперше у порівняльному аспекті розглянуті об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу зло-чину, передбаченого у ч. 4 ст. 258 КК, виявлені невідповідності з положеннями, що містяться у суміжних складах злочинів, і внесені пропозиції щодо узгодження законоположень.
8. Уперше встановлено, що об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого в ч. 4 ст. 258 КК, виражена в п’яти формах: 1) створення, 2) керівництво, 3) участь, 4) сприяння створенню, 5) сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Також установлено, що назва цих форм хоча і збігається з тими, які вказані в ч. 1 ст. 255 і ст. 256 КК, однак їх зміст не од-наковий. Особливо суттєві розбіжності виявляються стосовно сприяння створенню чи діяльності терористичної організації, з одного боку, і злочинної організації, - з іншого, тому з метою усунен-ня протиріч і приведення положень, що містяться в цих статтях, до однаковості запропоновано з ч. 1 ст. 255 КК вилучити слова „чи сприяння”, а відповідальність за всі форми і види сприяння – як заздалегідь обіцяне, так і заздалегідь не обіцяне, як сприяння створенню, так і сприяння діяльності злочинної організації – передбачити в ст. 256 КК України.
9. Уперше надана кримінально-правова оцінка такій передбаченій в ст. 1 Закону України „Про боротьбу з тероризмом” формі терористичної діяльності, як пропаганда і поширення ідеоло-гії тероризму. Стверджується, що кримінальна відповідальність тут може наставати лише в тому випадку, коли ці дії виконуються учасником терористичного формування або в порядку сприяння створенню або діяльності завідомо терористичної організації (групи). Сама по собі терористична ідеологія не може бути об’єктом кримінально-правової заборони.
10. Уперше обґрунтовано, що вік кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ч. 4 ст. 258 КК, має бути загальним, тобто 16 років, оскільки ці діяння в більшій мірі споріднені з тими діяннями, які передбачені в ч. 1 ст. 255 і ст. 256 КК, ніж з тими, які вказані в ч. 1 ст. 258 КК. У зв’язку з цим запропоновано внести зміни до ч. 2 ст. 22 КК України, якими уточнити, що тут ма-ються на увазі лише суб’єкти саме терористичного акту, тобто діянь, передбачених у ч. 1, 2 і 3 ст. 258 КК.
11. У зв’язку з тим, що за терористичну діяльність може наставати відповідальність не тіль-ки фізичних, але й відповідно до ст. 24 Закону України „Про боротьбу з тероризмом” також юри-дичних осіб, уперше запропоновано розрізняти суб’єкта злочину (суб’єкта кримінальної відпові-дальності) і суб’єкта (суб’єктів) відповідальності за вчинене суб’єктом злочину суспільно небез-печне діяння, як останні такі можуть бути інші фізичні особи, юридичні особи, держава і нести у зв’язку з учиненим злочином певні види юридичної відповідальності, але не кримінальну відпові-дальність.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації відносно кримінальної відповідальності за створення терористичної гру-пи чи терористичної організації можуть бути використані: у правотворчості – при подальшому вдосконаленні кримінального та антитерористичного законодавства; у правозастосовчій діяльно-сті – для вирішення питань кваліфікації цього злочину, відмежування цього складу злочину від суміжних складів злочинів; у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручни-ків і навчальних посібників та при викладенні курсу Загальної й Особливої частини кримінального права.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження включені до дисертації. Робо-та обговорена на засіданні кафедри кримінального права і кримінології Національного університе-ту внутрішніх справ, схвалена і рекомендована до захисту. Основні положення дисертації і теоре-тичні висновки доповідалися на регіональній міжнародній науково-практичній конференції “Нові загрози міжнародній безпеці”, яка відбулась 24 – 26 жовтня 2002 року у місті Великий Новгород (Російська Федерація); регіональному „круглому столі” з теми: “Актуальні проблеми криміналь-ного і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування”, який відбувся 21 – 22 лютого 2003 року в місті Хмельницьку.
Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес Донецького на-ціонального університету та практичну діяльність органів прокуратури Донецької області, про що є відповідні акти впровадження.
Публікації. За результатами дослідження дисертантом одноособно опубліковано моногра-фія, 4 статті у фахових наукових виданнях України та Російської Федерації, а також 2 тези допові-дей.
Структура дисертації складається зі вступу, двох розділів, які містять 7 підрозділів, висновку, списку використаних джерел (всього 161 найменування). Повний обсяг дисертації ста-новить 183 сторінки, обсяг основного тексту дисертації - 167 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми; зазначається зв’язок роботи з науко-вими програмами, планами, темами; визначаються мета й завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методологічні та теоретичні засади; висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів; наведено дані про їх апробацію.
Розділ 1. “Створення терористичної групи чи терористичної організації як різновид тероризму та організованої злочинності” містить три підрозділи.
Підрозділ 1.1. “Соціальна обумовленість і оптимальні моделі криміналізації створення те-рористичної групи чи терористичної організації” присвячено розгляду ключових підходів щодо криміналізації цього діяння. З метою протидії організованому тероризму новий КК України у ч. 4 ст. 258 КК уперше встановив кримінальну відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації, але при цьому залишив відкритим питання про те, що слід розуміти під категорією „терористична”, що означають у цьому випадку поняття „група”, „створення”. Не зні-має цих питань і Закон України „Про боротьбу з тероризмом”, навпаки, низка положень цього За-кону також потребує уточнення й удосконалення.
У першу чергу, на думку дисертанта, потребує доопрацювання питання про те, які саме те-рористичні групи можуть бути об’єктом окремої криміналізації. У ч. 4 ст. 258 КК не уточняється, про які саме групи із зазначених у ст. 28 КК різновидів злочинних груп в ній йдеться, отже припу-скається, що створення будь-якої групи підпадає під ознаки даного складу злочину. Але це вбача-ється неправильним, бо занадто поширює дію цієї статті при відсутності до того підстав такої ши-рокої криміналізації та наявності протиріч з основоположними принципами криміналізації та зага-льною системою кримінального законодавства України.
Лише організовану злочинну діяльність можна розглядати як таку, що потребує окремої криміналізації. Цей висновок ґрунтується як на існуючій в Україні кримінологічній та соціально-психологічній ситуації, так і на концептуальних положеннях відповідних документів міжнародно-го співтовариства. Згідно з Палермською конвенцією ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року рекомендується здійснити криміналізацію участі в якій би то не було формі в організованій злочинній групі, яка є структурно оформленою групою в складі трьох або більше осіб. Отже, відсутність в ч. 4 ст. 258 КК України прямої вказівки на те, що тут піддано криміналізації створення організованої терористичної групи, не відповідає міжнародним стандартам. За тими ж підставами вбачається неправильним визначення терористичної групи, яке наведене в ст. 1 Закону України „Про боротьбу з тероризмом”, де вказується, що терористична група – група з двох і більше осіб, оскільки згідно з ч. 3 ст. 28 КК України організованою визна-ється група у кількості трьох і більше осіб, і тільки створення таких груп міжнародне співтоварис-тво вважає за можливе визначати як самостійний закінчений злочин.
Криміналізація ж створення груп, які не є організованими, не тільки не відповідає міжнаро-дним стандартам, але й основоположним положенням чинного кримінального законодавства України. Внаслідок систематичного тлумачення чинного КК України можна зробити такі виснов-ки: по-перше, відповідно до норм КК окремій криміналізації підлягає лише створення та діяль-ність організованих злочинних угруповань (ст. 209, 255, 256, 257, 260 КК); по-друге, в ч. 4 ст. 258 КК встановлена відповідальність не тільки за створення терористичної групи, але й за участь у ній, однак у кримінальному законодавстві відповідальність за участь у групі без безпосереднього ви-конання об’єктивної сторони того чи іншого конкретного злочину припускається лише стосовно участі в організованих злочинних угрупованнях (ч. 1 ст. 255, ст. 257, ч. 1 і 2 ст. 260 КК); по-третє, згідно з ч. 3 ст. 27 КК організатором утворення групи можна бути лише на рівні організованої гру-пи та злочинної організації, в усіх інших випадках співучасть характеризується наявністю органі-затора конкретного злочину, але не групи.
На неможливість застосування положень ч. 4 ст. 258 КК до створення груп, які не є органі-зованими, вказує й санкція, передбачена за даний вид злочину, – від восьми до п’ятнадцяти років позбавлення волі. В протилежному випадку відповідальність за підготовчі дії буде значно більш суворою, ніж за закінчений терористичний акт та інші злочини терористичної спрямованості. Але навіть при віднесенні положень ч. 4 ст. 258 КК лише до організованих форм злочинності порівня-льний аналіз санкцій споріднених складів показує, що і в цьому випадку санкція є занадто суво-рою, і цілком виправданим буде зниження мінімальної межі санкції до п’яти років позбавлення волі.
Отже, вбачається за необхідне внести зміни до ч. 4 ст. 258 КК України, де прямо вказати на криміналізацію створення лише організованої терористичної групи чи терористичної організації та встановити санкцію від п’яти до п’ятнадцяти років позбавлення волі. Разом з тим є всі підстави і можливості ще до внесення необхідних уточнювальних змін до КК України шляхом систематич-ного тлумачення кримінального законодавства (ч. 3 ст. 27, ст. 209, 255, 256, 257, 260 КК) здійсни-ти в постанові Пленуму Верховного Суду України, а також у науково-практичних коментарях до КК відповідне обмежувальне тлумачення поняття „створення терористичної групи” як створення організованої групи, що характеризується стійкістю, наявністю організатора групи (саме групи, а не злочину) та іншими ознаками, вказаними в ч. 3 ст. 28 КК. Стосовно ж організаційних дій щодо вчинення злочину терористичної спрямованості у складі групи осіб-співвиконавців без попере-дньої змови між собою та груп осіб за попередньою змовою, то такі дії повинні кваліфікуватися за ч. 3 ст. 27 КК та відповідними статтями Загальної частини (ст. 14 або 15 КК – якщо діяння не було закінченим) й Особливої частини КК України.
У підрозділі 1.2. “Створення терористичної групи чи терористичної організації як різно-вид тероризму” розглянуті співставлення вказаних категорій.
Дисертант стверджує, що поняття „тероризм” слід розглядати на трьох рівнях: 1) тероризм у вузькому розумінні, яким охоплюються вчинення чи погроза вчинення вибуху, підпалу чи інших загальнонебезпечних дій, які можуть спричинити загибель людей чи інші тяжкі наслідки та спря-мовані на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи прийняти будь-яке рішення або утриматися від нього; 2) тероризм у широко-му розумінні, яким охоплюється тероризм у вузькому розумінні й усі інші злочини терористичної спрямованості, тобто суспільно небезпечні діяння, які спрямовані на залякування населення з ме-тою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи прийняти будь-яке рішення або утриматися від нього; 3) тероризм у самому широкому розумінні, яким охоплює тероризм у широкому розумінні, а також створення організованої терористичної групи чи терори-стичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матері-альне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності організованої терористичної гру-пи чи терористичної організації.
При співставленні указаних рівнів поняття тероризму з тією термінологією, яка вживається в Законі України „Про боротьбу з тероризмом”, автор робить висновок, що ці рівні відповідають таким поняттям, як „терористичний акт”, „злочини терористичної спрямованості”, „терористична діяльність”. Разом з тим звертає увагу на ту обставину, що в даному Законі при вживанні цих тер-мінів не завжди враховується їх змістовне наповнення, що призводить до його суперечливості та необхідності внесення до Закону відповідних змін з метою приведення вживаних термінів у відпо-відність до змісту тих понять, які визначаються за допомогою цих термінів. Зокрема, у ст. 25 („Відповідальність за сприяння терористичної діяльності”) і ст. 26 („Засади міжнародного співро-бітництва у сфері боротьби з тероризмом”) вживається термінологія широкого плану („терористи-чна діяльність”, „тероризм”, „терористичні акти чи злочини терористичної спрямованості”), то розділ ІІІ Закону „Проведення антитерористичної операції” містить тільки одне вузьке поняття „терористичний акт”, розділ ІV так і називається „Відшкодування шкоди, заподіяної терористич-ним актом. Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту”, у ст. 24 Закону („Відповідальність організації за терористичну діяльність”) вказується: „Організація, відповідаль-на за учинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквіда-ції, а належне їй майно конфіскується”.
При зіставленні текстів статей 25 і 26 Закону з текстом розділів ІІІ, ІV та статті 24 того ж Закону виходить, що антитерористичні операції можуть проводитись тільки з метою припинення дій, які передбачені ст. 258 КК („Терористичний акт”), а якщо скоюється інший злочин терористи-чної спрямованності (захоплення заручників, захоплення залізничного рухомого складу, повітря-ного, морського чи річкового судна, напад на осіб чи установи, що мають міжнародний захист, тощо), то антитерористична операція не може проводитись, якщо особа постраждала не від теро-ристичного акту, а від іншого злочину терористичної спрямованості, то вона не має права на від-шкодування збитків, якщо організація є відповідальною за вчинення не терористичного акту, а ін-шого злочину терористичної спрямованості, то вона не може бути визнана за рішенням суду теро-ристичною. З метою усунення зазначених недоліків дисертант пропонує внести зміни у Закон, якими вузький термін „терористичний акт” в указаних місцях замінити на більш широкий термін „терористична акція”, під яким розуміється безпосереднє вчинення як терористичного акту, так й іншого злочину терористичної спрямованості.
У той же час слід змінити назву ст. 258 КК України, оскільки вузьким поняттям „терорис-тичний акт” тут охоплюються також ті діяння, які підпадають під ознаки ч. 4 ст. 258 КК, що теро-ристичним актом назвати неможливо, тому що це вже тероризм у самому широкому розумінні. До того ж історично термін „терористичний акт” в українському законодавстві вживається лише сто-совно діянь, пов’язаних з індивідуальними посяганнями проти державних чи громадських діячів, і в тому ж розумінні тепер вживається у кримінальному законодавстві Росії та Білорусі. Тому більш правильним вбачається назва ст. 258 КК України „Тероризм”.
У підрозділі 1.3. “Створення терористичної групи чи терористичної організації як різно-вид організованої злочинності” розглянуті питання співвідношення таких категорій, як організо-вані терористичні групи чи терористичні організації та організовані групи чи злочинні організації. Дисертантом зроблені висновки, що організованим терористичним групам і терористичним орга-нізаціям притаманні ті ж системно-структурні ознаки, що притаманні організованим групам і зло-чинним організаціям, але при цьому викликає сумнів правильність віднесення до числа ознак зло-чинної організації спрямованості на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів. По-перше, сама тяжкість злочину не впливає на стійкість, наявність чи відсутність системно-структурної по-будови злочинного об’єднання, це взагалі не є системно-структурною ознакою. По-друге, це може призвести до необґрунтованого послаблення боротьби з організованою злочинністю, оскільки реа-льні злочинні організації (в тому числі й організації терористичні) при відсутності цієї ознаки штучно переводитимуться до розряду організованих груп. Тому вбачається за необхідне цю озна-ку виключити з ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 255 КК України.
Організовані терористичні групи та терористичні організації відрізняються від інших орга-нізованих груп та злочинних організацій наявністю в їхній діяльності чинника цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети. Саме цим злочини терористичної спрямованості відрізняються від усіх інших злочинів, у тому числі й від злочинів з ознаками теро-ризування, де залякування здійснюється не на соціальному, а на індивідуальному чи вузько-груповому рівні. Терористичного характеру можуть набути багато насильницьких діянь, тому, на думку дисертанта, немає сенсу при визначенні злочинів терористичної спрямованості давати пере-лік конкретних статей, оскільки діяння, що підпадають під ознаки однієї й тієї ж статті, залежно від наявності або відсутності чинника залякування населення, може або мати, або не мати терори-стичний характер. Більш продуктивним вбачається в Законі України „Про боротьбу з тероризмом” дати загальне поняття злочинів терористичної спрямованості, а ч. 4 ст. 258 КК доповнити приміт-кою, в якій визначити загальні ознаки організованої терористичної групи чи терористичної органі-зації.
Розділ 2. „Кримінально-правова характеристика створення терористичної групи чи терористичної організації” містить чотири підрозділи.
У підрозділі 2.1. “Об’єкт злочину” дан аналіз об’єкта злочину. Дисертант стверджує, що створення терористичних груп та терористичних організацій є складним і багатооб’єктним діян-ням, кінцеві цілі якого можуть бути найрізноманітнішими, а як засоби залякування населення мо-жуть використовуватися різні види злочинних дій і торкатися різних сфер життєдіяльності людей. За кінцеву мету терористи можуть ставити спонукання адресатів впливу до поступок в економіч-ному, політичному, національному, соціальному або інших напрямках, а як засіб залякування ви-користовувати вчинення вибухів, підпалів, втручання в діяльність ЕОМ, викрадення людей, особ-ливо з владних структур, або іноземних громадян. При цьому їхні діяння можливо розцінювати як терористичні лише тоді, коли невід’ємним структурним елементом, що пов’язує допоміжну дію з кінцевим результатом, виступає залякування населення. Створення ж у суспільстві обстановки страху, пригніченості є нічим іншим як посяганням на громадську безпеку, але саме ця спрямова-ність і є стрижнем діяльності організованих терористичних формувань і тим стрижнем, який, не-залежно від конкретного виду злочинних посягань, дозволяє об’єднати їх в одну категорію – кате-горію терористичних груп і організацій - та сконструювати єдиний склад у Кримінальному кодек-сі. Тому, незважаючи на те, що для терористів порушення громадської безпеки є допоміжною дією до досягнення кінцевої мети, у складі злочину як основний об’єкт доцільно передбачити саме гро-мадську безпеку і розташувати цей склад злочину в розділі „Злочини проти громадської безпеки”.
Крім того, сам факт створення терористичної організації (групи) є посяганням на громадсь-ку безпеку, оскільки існування такого утворення, постійно готового до вчинення терористичних діянь, вже становить собою небезпеку як для суспільств загалом, так і для окремих громадян.
У підрозділі 2.2. “Об’єктивна сторона злочину” розглянуті форми вчинення аналізуємого злочину. Визначено, що об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 258 КК України, може бути виражена в п’яти формах: 1) створення терористичної групи чи терористичної організації; 2) керівництво такою групою чи організацією; 3) участь у терористичній групі чи організації; 4) ма-теріальне, організаційне чи інше сприяння створенню терористичної групи чи терористичної орга-нізації; 5) матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичної групи чи терори-стичної організації.
В юридичній літературі зміст цих форм зазвичай не розкривається, а робиться посилання на коментарі стосовно ч. 1 ст. 255, ст. 256, 257 КК, однак порівняння положень, що містяться в цих статтях і в ч. 4 ст. 258 КК, свідчить, що вони далеко не ідентичні.
У складі злочину, передбаченому ч. 4 ст. 258 КК, на відміну від ознак складу ч. 1 ст. 255 КК, не вказані як окремі форми терористичної діяльності такі, як участь у злочинах, вчинених та-кою організацією (групою), а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) пред-ставників терористичних організацій або організованих терористичних груп для розроблення пла-нів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення терористичної діяльності чи координації дій об’єднань терористичних організацій або організованих терористичних груп. Од-нак ці спеціальні форми терористичної діяльності цілком можуть бути охоплені тими формами, які вказані в ч. 4 ст. 258 КК. Особливість участі у злочинах, вчинених терористичною організацією (групою), полягає в тому, що особи, які вчинюють ці діяння, не брали участі в її створенні, не були керівниками або учасниками цього формування, тому цю форму терористичної діяльності можна розглядати як різновид сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Що стосується організації, керівництва чи сприяння зустрічі (сходці) представників терористичних організацій або організованих терористичних груп, залежно від цілей цієї зустрічі (сходки) і тих функцій, котрі виконувала особа, її дії можуть кваліфікуватися як створення нової організації або як керівництво, участь чи сприяння створенню або діяльності терористичного об’єднання.
Сприяння як форма об’єктивної сторони передбачене в ч. 4 ст. 258 КК у двох різновидах: 1) сприяння створенню і 2) сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Основними відмінними ознаками сприяння, що дозволяють відокремити його від інших форм об’єктивної сторони даного складу злочину, є те, що воно вчинюється особою, яка не є учасником цієї терористичної організації (групи). Згідно з ч. 4 ст. 258 КК відповідальність за сприяння ство-ренню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації настає в рівній мірі й не-залежно від того, чи було це сприяння заздалегідь обіцяним, чи заздалегідь не обіцяним. Можна констатувати, що закону в цьому випадку притаманна повна ясність і завершеність, чого не можна сказати про сприяння створенню або діяльності інших злочинних організацій. У цій частині зако-нодавство вбачається недопрацьованим і суперечливим, оскільки в ч. 1 ст. 255 КК вказується на сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або груп і не вказується на те, яке сприяння тут мається на увазі – заздалегідь обіцяне чи заздалегідь не обіцяне, а в ст. 256 КК вста-новлюється відповідальність за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій, однак не вирішені питання про відповідальність за заздалегідь обіцяне сприяння діяльності, а та-кож за заздалегідь обіцяне і заздалегідь не обіцяне сприяння створенню злочинної організації. З метою усунення існуючих суперечностей і приведення до однаковості положень, які містяться в ч. 1 ст. 255, ст. 256 і ч.4 ст. 258 КК, дисертантом пропонується внести слідуючи зміни у кримінальне законодавство: 1) у ч. 1 ст. 255 КК слова „чи сприяння” – виключити; 2) статтю 256 КК назвати „Сприяння створенню або діяльності злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності” та відповідно до назви сконструювати ознаки даного складу злочину.
У ст. 1 Закону України „Про боротьбу з тероризмом” передбачена і така форма терористич-ної діяльності, як пропаганда і поширення ідеології тероризму. Однак в цій частині кримінальний закон, на думку дисертанта, повинен мати не загальну, а конкретну дію. Сама по собі терористич-на ідеологія не може бути об’єктом кримінально-правової заборони. Інша справа, якщо особи, які здійснюють пропаганду і поширення ідеології тероризму, є членами терористичної організації (групи) і виконують цю діяльність в інтересах даного угруповання, або ж, хоча і не є членами те-рористичного формування, але виконують цю діяльність за завданням і в інтересах конкретної за-відомо терористичної організації (групи). У цьому випадку вчинювані ними пропаганда і поши-рення ідеології тероризму виступатимуть як один з різновидів участі або сприяння терористичній діяльності, і саме за участь або сприяння тут може наставати кримінальна відповідальність.
Розглядаючи об’єктивну сторону злочину та складу злочину, автор виходить із того, що усяке діяння в реальній дійсності породжує ті чи інші наслідки, як немає злочину без об’єкта, так і немає злочину без наслідків, тому не існує безнаслідкових злочинів, а існують у КК склади злочи-нів без вказівки на ознаки наслідків як обов’язкові ознаки складу. Саме таким є склад ч. 4 ст. 258 КК, в якому вказані ознаки діянь, але відсутні ознаки наслідків, проте це не означає, що ці діяння не породжують ніяких наслідків. Сам факт створення терористичної організації (групи) є посяган-ням на громадську безпеку і реально породжує загрозу в суспільстві. Крім того, створення терори-стичного формування призводить до реальної можливості настання численних наслідків у різних сферах життєдіяльності людей, оскільки злочини терористичної спрямованості за своєю суттю є багатооб’єктними. Тим більше багатооб’єктною є й сама реально існуюча терористична діяльність терористичних формувань, і вона може містити різні комбінації конкретних збитків у вигляді фак-тично завданої шкоди і у вигляді створення небезпеки.
У підрозділі 2.3. “Суб’єктивна сторона злочину” проаналізована суб’єктивна сторона роз-глядаємого злочину як явища реальної дійсності. Той факт, що законодавець у даному складі зло-чину переносить момент його закінчення на стадію фактичного готування до нього, ніяк, на думку автора, не виключає ані усвідомлення суспільної небезпеки, ані передбачення наслідків тих діянь, до вчинення яких була здійснена підготовка, ані вольової спрямованості на доведення до кінця розпочатої злочинної діяльності. Тому тут не можна обмежувати суб’єктивну сторону діяння психічним ставленням винної особи лише до самого факту створення терористичної організації (групи), оскільки законодавець визначає поняття вини, а також умислу та необережності (ст. 23, 24, 25 КК) по відношенню до злочину як явища реальної дійсності, а не стосовно складу злочину. Створюючи терористичну групу чи терористичну організацію, особа усвідомлює громадську не-безпеку самого існування такого злочинного формування, усвідомлює ту кінцеву мету, заради до-сягнення якої створюється це формування, характер і ступінь суспільної небезпеки тих дій, які здійснюватимуться для досягнення мети. При цьому особа передбачає і настання єдиного полі на-слідку від багатооб’єктних злочинів терористичної спрямованості. У першу чергу передбачається настання такого наслідку, як створення реальної небезпеки для суспільства від самого факту існу-вання терористичного формування. Окрім того передбачається реальна можливість настання шкідливих наслідків від терористичної діяльності, тим більше, якщо ще на стадії створення були розроблені плани конкретних дій, здійснена закупівля зброї, вибухових матеріалів тощо. Вольова ознака суб’єктивної сторони створення терористичної групи чи терористичної організації полягає в бажанні створити таку організацію (групу), чим породити реальну небезпеку для суспільства, і завдяки чому досягти кінцевої мети терористичної діяльності.
У підрозділі 2.4. “Суб’єкт злочину” розглянуто особливості суб’єкта створення терори-стичної групи чи терористичної організації. Автором стверджується, що притаманний кримінальному праву принцип особистої і винної відповідальності в той же час не може виключа-ти відповідальність юридичних осіб і держави за злочини, вчинені фізичними особами. Проте це не дає підстав для визнання юридичної особи або держави суб’єктом злочину. Юридична особа може нести відповідальність за злочини, вчинені її співробітниками, але це інша відповідальність – матеріальна, адміністративна, моральна тощо. Держава також може нести відповідальність, але міжнародно-правову, а не кримінальну. Некримінальну відповідальність за злочини, вчинені суб’єктами злочину, в деяких випадках можуть нести й фізичні особи (батьки, керівники, вихова-телі тощо). Тому слід розрізняти суб’єкта злочину (суб’єкта кримінальної відповідальності) та суб’єкта (суб’єктів) відповідальності за вчинене суб’єктом злочину суспільно небезпечне діяння. Суб’єктом же злочину взагалі та створення терористичного формування зокрема може бути тільки фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності.
Що стосується віку, за досягненням якого може наставати кримінальна відповідальність за діяння, передбачені ч. 4 ст. 258 КК України, то вбачається за необхідне встановити загальний вік, тобто з 16 років, та відокремити суб’єкт цього злочину від суб’єкта терористичного акту, оскільки за своєю суттю ці діяння більшою мірою споріднені з тими, які передбачені в ч. 1 ст. 255 і ст. 256 КК, у зв’язку з чим внести відповідні зміни у ч. 2 ст. 22 КК України.
У висновках автор сконцентрував увагу на головних положеннях дисертації та пропонує зробити на законодавчому рівні наступні зміни і доповнення:
І. У Кримінальному кодексі України:
1. У частині 2 статті 22 КК слова і цифри „терористичний акт (стаття 258)” замінити на сло-ва і цифри „терористичний акт (частини перша, друга і третя статті 258)”.
2. У частині 4 статті 28 КК слова „з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів” - вилучити.
3. У частині 1 статті 255 КК слова „з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочи-ну”, а також слова „чи сприяння” - вилучити.
4. Викласти назву і диспозицію статті 256 КК у наступній редакції:
„Стаття 256. Сприяння створенню або діяльності злочинних організацій та укриття їх зло-чинної діяльності
1. Сприяння створенню або діяльності злочинних організацій та укриття їх злочинної діяль-ності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, техніч-них пристроїв, грошей, цінних паперів, а також здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності, –”.
5. Назву статті 258 КК „Терористичний акт” замінити на назву „Тероризм”.
6. Викласти частину 4 статті 258 КК у наступній редакції:
„4. Створення організованої терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організа-ції –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років”.
7. Доповнити частину 4 статті 258 КК приміткою наступного змісту:
„Примітка. Під організованою терористичною групою чи терористичною організацією слід розуміти такі формування, які створюються для вчинення діянь, передбачених частинами першою, другою або третьою цієї статті, а також інших злочинів терористичної спрямованос-ті, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнарод-ної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення.”
ІІ. У Законі України „Про боротьбу з тероризмом”:
1. У статті 1:
а) слова „У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, пе-редбачених статтями 112, 147, 258-260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України” - вилучити;
замість них внести два абзаци наступного змісту:
„злочини терористичної спрямованості – діяння, спрямовані на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення;
терористична акція – безпосереднє вчинення злочинів терористичної спрямованості;”
б) в абзаці, де дається визначення терористичної діяльності, слова „терористичних актів” замінити на слова „терористичних акцій” або доповнити словами „чи інших злочинів терористич-ної спрямованості”;
в) абзац, в якому дається визначення терористичної групи, викласти в наступній редакції:
„терористична група – організована група осіб, які об’єдналися з метою здійснення теро-ристичної діяльності”;
г) в абзаці, де дається визначення терористичної організації, слова „терористичних актів” замінити на слова „терористичних акцій”.
2. В статтях 7, 8, 24, розділах ІІІ і IV термін „терористичний акт” замінити на термін „те-рористична акція”.
3. Пункт 5 статті 25 після слів „терористичних актів” доповнити словами „чи інших злочи-нів терористичної спрямованості”.

Список праць, опублікованих автором за темою дисертації:
1. Семикін М. В. Створення терористичної групи чи терористичної організації: криміналь-но-правове дослідження: Монографія / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В. П. Ємельянова. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – 145 с.
2. Семикін М. В. Кримінально–правове визначення створення терористичної групи чи теро-ристичної організації // Право і безпека. – 2002. - № 2. – С. 115-117.
3. Семикін М. В. Щодо вдосконалення ч. 4 ст. 258 КК України про відповідальність за ство-рення терористичної групи // Правничий часопис Донецького університету. – 2002. – № 2 (8). – С. 52-55.
4. Семикін М. В. Створення терористичної групи чи терористичної організації як різновид тероризму // Вісник національного університету внутрішніх справ. - 2002. - № 19. – С. 13-15.
5. Семыкин Н. Создание террористических групп необходимо криминализировать в УК всех государств Содружества // Российская юстиция. – 2003. – № 1. – С. 66.
6. Семикін М. В. Проблеми кримінально-правової відповідальності за створення терористи-чної групи чи терористичної організації. // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування: збірник тез доповідей учасників Регіонального „круглого столу”. - Хмельницький: ХІУП. - 2002. – С. 99-102.
7. Семыкин Н. В. Актуальные вопросы криминализации создания террористических групп // Новые угрозы международной безопасности. Материалы международной конференции 24-26 ок-тября 2002 года. – Великий Новгород: НовГУ им. Ярослава Мудрого, 2003. – С. 102-104.

АНОТАЦІЇ
Семикін М. В. Кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терори-стичної організації. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний уні-верситет внутрішніх справ. – Харків, 2004.
У дисертації здійснено комплексне наукове дослідження проблем відповідальності за ство-рення терористичної групи чи терористичної організації. Встановлено, що ці діяння є різновидом організованої злочинності й тероризму, та наведено аргументи, що окремій криміналізації може підлягати лише створення організованих терористичних груп. Окрема криміналізація інших груп не відповідає міжнародним стандартам, суперечить основним положенням чинного кримінального законодавства України, занадто поширює дію ч. 4 ст. 258 КК України й призводить до того, що покарання за діяння, які є різновидом готування до злочину, передбачене більш суворе, ніж за за-кінчений терористичний акт та інший злочин терористичної спрямованості. Тому пропонується внести зміни до ч. 4 ст. 258 КК України, де прямо вказати на криміналізацію створення саме теро-ристичної групи чи терористичної організації, а організаційну терористичну діяльність у складі групи осіб-співвиконавців чи групи осіб за попередньою змовою між собою кваліфікувати за ч. 3 ст. 27 КК та відповідними статтями Загальної частини (ст. 14 або ст. 15 КК – якщо діяння не було закінченим) й Особливої частини КК України. Досліджено об’єктивні та суб’єктивні ознаки ство-рення терористичної групи чи терористичної організації, проведено порівняльний аналіз розгляда-ємого складу злочину зі суміжними складами, виявлено неточності й протиріччя, та на цій основі розроблено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства та За-кону України „Про боротьбу з тероризмом”. У зв’язку з тим, що згідно зі ст. 24 цього Закону України відповідальність за терористичну діяльність може наставати не тільки фізичних, але та-кож і юридичних осіб, запропоновано розрізняти суб’єкта злочину (суб’єкта кримінальної відпові-дальності) та суб’єкта (суб’єктів) відповідальності за вчинене суб’єктом злочину суспільно небез-печне діяння, як останні можуть бути інші фізичні особи, юридичні особи, держава й нести в зв’язку з учиненим злочином певні види юридичної відповідальності, але не кримінальну відпові-дальність.
Ключові слова: тероризм, злочини терористичної спрямованості, група, організована гру-па, злочинна організація, терористична група, терористична організація.

Семыкин Н. В. Уголовная ответственность за создание террористической группы либо террористической организации. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2004.
В диссертации осуществлено комплексное исследование проблем ответственности за соз-дание террористической группы либо террористической организации. Определено, что рассматри-ваемые деяния являются разновидностью организованной преступности и терроризма, и приведе-ны аргументы, что отдельной криминализации может подлежать лишь создание организованных террористических групп. Отдельная криминализация иных групп не соответствует международ-ным стандартам, противоречит основным положениям действующего уголовного законодательст-ва Украины, излишне расширяет действие ч. 4 ст. 258 УК и приводит к тому, что наказание за дея-ния, которые представляют собой разновидность приготовления к преступлению, предусматрива-ется более суровое, чем за оконченный акт терроризма или иное преступление террористической направленности. Поэтому предлагается внести изменения в ч. 4 ст. 258 УК, в которых прямо ука-зать на криминализацию создания именно организованной террористической группы либо терро-ристической организации. Всякая организационная террористическая деятельность в составе группы лиц-соисполнителей либо группы лиц по предварительному сговору должна квалифици-роваться по ч. 3 ст. 27 УК и соответствующим статьям Общей части (ст. 14 или ст. 15 УК – если деяние не было оконченным) и Особенной части УК Украины. Одновременно в работе приводятся дополнительные аргументы в пользу определения категории преступлений террористической на-правленности не путем подачи перечня конкретных статей УК, а путем определения их общих сущностных признаков. На этой основе предложено дополнить ч. 4 ст. 258 УК примечанием, в ко-тором раскрывается смысл понятия “террористическая” и представлен авторский вариант опреде-ления в этом примечании общих признаков организованной террористической группы либо терро-ристической организации.
Исследованы объективные и субъективные признаки рассматриваемого преступления, про-веден сравнительный анализ признаков данного состава преступления со смежными составами, установлены неточности и противоречия и на этой базе разработаны предложения и рекомендации по совершенствованию уголовного законодательства и Закона Украины “О борьбе с террориз-мом”.
В частности, аргументируется необходимость изменения названия ст. 258 УК Украины, по-скольку узким понятием “террористический акт” здесь охвачены и те деяния, которые подпадают под признаки ч. 4 ст. 258 УК, что террористическим актом назвать невозможно, поскольку это уже терроризм в самом широком смысле слова. Само же понятие терроризма в работе рассматривается в трех смыслах – в узком, широком и самом широком смысле, которым соответствуют такие, со-держащиеся в Законе Украины “О борьбе с терроризмом” термины, как “террористический акт”, “преступления террористической направленности” и “террористическая деятельность”. Послед-ним термином охватываются и действия, предусмотренные в ч. 4 ст. 258 УК. Вместе с тем уста-новлено, что при употреблении этих терминов в указанном Законе не всегда учитывается их дей-ствительное смысловое наполнение, что приводит к противоречивости его положений, а потому предложено внести в этот Закон ряд изменений в целях придания ему большей четкости и логиче-ской завершенности.
Установлено, что объективная сторона состава преступления, предусмотренного ч. 4 ст. 258 УК, выражена в пяти формах: 1) создание, 2) руководство, 3) участие, 4) содействие созданию, 5) содействие деятельности террористической группы либо террористической организации. И хотя название этих форм совпадает с теми, которые предусмотрены в ч. 1 ст. 255 и ст. 256 УК, однако их содержание неодинаковое, поэтому предлагаются конкретные варианты приведения содержа-щихся во всех указанных статьях положений к единообразию.
Поскольку террористическая организация является разновидностью преступной организа-ции, а наличие в ч. 4 ст. 28 и ч. 1 ст. 255 УК такого признака, как направленность на совершение тяжких или особо тяжких преступлений не позволяет признавать реальные террористические ор-ганизации таковыми, если их деятельность направлена на совершение нетяжких преступлений террористической направленности, предложено исключить этот признак из ч. 4 ст. 28 и ч. 1 ст. 255 УК Украины.
Возраст уголовной ответственности за рассматриваемое преступление предлагается уста-новить общий, т. е. с 16 лет, ориентируясь при этом на возраст субъекта ч. 1 ст. 255 и ст. 256 УК.
В связи с тем, что согласно ст. 24 Закона Украины “О борьбе с терроризмом” за террори-стическую деятельность может наступать ответственность не только физических, но также и юри-дических лиц, в работе предлагается различать субъекта преступления (субъекта уголовной ответ-ственности) и субъекта (субъектов) ответственности за совершенное субъектом преступления об-щественно опасное деяние; в качестве последних могут выступать иные физические лица, юриди-ческие лица, государство и нести в связи с совершенным преступлением соответствующие виды юридической ответственности, но не уголовную ответственность.
Ключевые слова: терроризм, преступления террористической направленности, группа, ор-ганизованная группа, преступная организация, террористическая группа, террористическая орга-низация.

Semykin M.V. Criminal Responsibility for Forming a Terrorist Group or a Terrorist Organiza-tion. – Manuscript.
Thesis for taking a scientific degree of Candidate of Law in specialism 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal enforcement law. – National University of the Interior. – Kharkiv, 2004.
The thesis is devoted to the complex research of the problem of responsibility for forming a terror-ist group or a terrorist organization. It is established that these deeds are a kind of organized crime and terrorism. It is proved that only forming organized terrorist groups may be treated as separate criminaliza-tion. Separate criminalization of other groups does not meet international standards, contradicts the main provisions of the Ukrainian criminal legislation in force and considerably widens the purview of Part 4, Article 258 of the Criminal Code of Ukraine. It leads to the situation when the punishment for the deeds which are a kind of preparation for a crime is more severe than for a completed terrorist act and another crime of terrorist orientation. That is why it is proposed to make amendments in Part 4, Article 258 of the Criminal Code of Ukraine where directly to point out the criminalization of creating a terrorist group or a terrorist organization; organizational terrorist activity within a group of abettors or a group of people in preliminary collusion with being qualified on the basis of Part 3, Article 27 of the CC and corresponding articles of the General Part (Article 14 or Article15 of the CC if the act was not completed) and the Spe-cial Part of the CC of Ukraine. The thesis investigates objective and subjective features of forming a ter-rorist group or a terrorist organization. It also carries out a comparative analysis of the investigated corpus delicti and other adjacent crimes. It found out ambiguities and contradictions. The research allows to work out proposals and recommendations for perfecting criminal legislation and Ukrainian Act On Com-bating Terrorism. In connection with the fact that according to Article 24 of that Ukrainian Act, responsi-bility for terrorist activity may expand not only on physical persons, but also on juridical persons, it is proposed to differentiate between the subject of crime (the subject of criminal responsibility) and the sub-ject (subjects) of responsibility for the deed threatening society which was committed by the subject of crime. The latter may be other physical persons, juridical persons, the state and may bear particular kinds of legal responsibility for the committed crimes, but not criminal responsibility.
Key words: terrorism, crime of terrorist orientation, group, organized group, criminal organiza-tion, terrorist group, terrorist organization.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking