Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТОРГІВЛЮ ЛЮДЬМИ (АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ)

 

КОЗАК ВАДИМ АНАТОЛІЙОВИЧё
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТОРГІВЛЮ ЛЮДЬМИ (АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ)
   

 

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2003
Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор Тацій Василь Якович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, ректор, академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України.

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Навроцький В’ячеслав Олександрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри кримінального права і кримінології;

кандидат юридичних наук, доцент Андрушко Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри кримінального права та кримінології.

Провідна установа:
Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, м. Київ.

Захист відбудеться 14 лютого 2003 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул Пушкінська, 77.

Автореферат розісланий 13 січня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Шепітько В.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процес реформування суспільного життя України в теперішній час поєднаний із подоланням певних труднощів економічного, політичного та організаційного порядку, обумовлених перехідним етапом у розвитку країни. У свою чергу це створює сприятливий грунт для вчинення ряду злочинних діянь, які перешкоджають подальшому нормальному розвитку початих демократичних змін, становленню України як соціально орієнтованої та правової держави. При цьому слід зазначити, що сама концепція правової держави завжди пов’язувалася й пов’язується перш за все з ідеями природних невідчужуваних прав людини, з їх визнанням, повагою та охороною такою державою.
Конституція України, яка була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р., у розділі II вперше закріпила достатньо широкий та різний за своїм змістом перелік природних та невідчужуваних прав людини. До їх числа зокрема відноситься й право кожної людини на свободу (частина 1 статті 29 Конституції України). Одним із злочинних посягань, які грубо порушують це право, є торгівля людьми.
Торгівля “живим товаром” отримала на сьогодні достатньо широке розповсюдження у всьому світі. Як відзначається в багатьох джерелах, кожного року у світі її жертвами стає біля 4 мільонів людей, що приносить злочинцям біля 7 мільярдів доларів США щорічного прибутку. За розміром отримання доходів унаслідок здійснення злочинної діяльності торгівля людьми займає третє місце після торгівлі наркотиками та зброєю.
На сьогодні заборона торгівлі людьми передбачена в таких міжнародно-правових актах, як Загальна декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Конвенція про рабство 1926 р., Додаткова конвенція про заборону рабства, работоргівлі, а також аналогічних рабству інститутів і практики 1956 р., Конвенція про заборону торгівлі людьми та експлуатації проституції третіми особами 1949 р., Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. та багатьох інших. Усе це свідчить про непослабну увагу всього світового співтовариства до існуючої проблеми так званого “білого рабства”, яка набула транснаціонального характеру.
Особливо актуальною є вона сьогодні і для України, де в останній час торгівля людьми (особливо жінками з метою їх сексуальної експлуатації) отримала значне поширення. Так, за оперативними даними Міністерства внутрішніх справ України, кожного року її жертвами стає біля двох тисяч громадян України.
Уперше в Україні кримінальна відповідальність за торгівлю людьми була встановлена Законом від 24 березня 1998 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю України”. У відповідності з цим нормативним актом Кримінальний кодекс України 1960 р. був доповнений ст. 1241 “Торгівля людьми”. У новому Кримінальному кодексі України, який був прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. та набув чинності з 1 вересня 2001 р., кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини передбачена в ст. 149.
Між тим не можна не звернути увагу на те, що за період наявності в кримінальному законі норми про відповідальність за торгівлю людьми в науці кримінального права відсутнє єдине комплексне дослідження юридичних ознак складу злочину, передбаченого в ст. 149 КК України 2001 р. (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини) . Вирішення низки питань кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, яке запропоноване багатьма авторами на рівні окремих наукових публікацій, розділів підручників, навчальних посібників із Особливої частини кримінального права, а також науково-практичних коментарів до КК, носить, як уявляється, фрагментарний та багато в чому спірний характер. Сама диспозиція ст. 149 КК достатньо складна, що породжує й різне за своїм змістом тлумачення ряду ознак складу як серед наукових, так і серед практичних працівників. Усе це, безумовно, перешкоджає правильному та однаковому застосуванню правоохоронними органами кримінального закону, а, певною мірою, і належній боротьбі з цим злочином.
Актуальність боротьби з торгівлею людьми для України на сучасному етапі, а також недостатність наукових досліджень із цієї проблеми й обумовили вибір автором теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства і системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883); його тема затверджена рішенням ученої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 24 грудня 1999 р.
Мета і задачі дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є комплексний юридичний аналіз ознак складу торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини; формулювання науково обгрунтованих рекомендацій, котрі мають важливе значення як для удосконалення кримінального законодавства України, так і для правозастосовчої діяльності. Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:
- дослідити родовий, а також основний та додатковий безпосередній об’єкти, на які посягає торгівля людьми;
- провести аналіз та розкрити зміст кожної із передбачених законом трьох форм, у яких виражається об’єктивна сторона торгівлі людьми;
- визначити момент закінчення злочину стосовно кожної з названих форм;
- проаналізувати ознаки складу торгівлі людьми, які характеризують суб’єкта та суб’єктивну сторону злочину;
- дослідити кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми;
- на підставі проведеного аналізу сформулювати пропозиції щодо удосконалення диспозиції ст. 149 КК.
Об’єктом дослідження є торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини. Предметом дослідження є положення раніше діючого, а також чинного законодавства України, законодавства окремих зарубіжних країн; практика їх застосування; положення низки міжнародних актів, які були прийняті з питань боротьби з торгівлею людьми. Теоретичну основу дослідження склали роботи таких учених, як П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, Л.С. Бєлогриць-Котляревський, В.І. Борисов, Я.М. Брайнін, Л.Д. Гаухман, В.К. Глистін, В.В. Голіна, П.С. Дагель, В.П. Даневський, І.М. Даньшин, М.Д. Дурманов, В.В. Єсипов, А.М. Красиков, Л.М. Кривоченко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.П. Малков, О.С. Міхлін, В.О. Навроцький, А.В. Наумов, М.І. Панов, А.О. Пінаєв, А.А. Піонтковський, С.В. Познишев, В.С. Прохоров, В.В. Сташис, М.С. Таганцев, В.Я. Тацій, А.Н. Трайнін, І.Я. Фойницький, М.І. Хавронюк та ін.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі теоретичних досліджень у роботі були використані наступні наукові методи:
- філософський (діалектичний) метод – при дослідженні елементів складу злочину, зокрема, при з’ясуванні співвідношення між окремими формами зовнішнього прояву торгівлі людьми; при розкритті змісту ряду понять, які дані в диспозиції ст. 149 КК, і дозволяють провести межу між злочинним діянням людини та вчинком, який не має кримінально-правового значення, ін.;
- юридичний (догматичний) метод – при з’ясуванні дійсного змісту ознак, передбачених у диспозиції ст. 149 КК, шляхом її тлумачення з використанням різних способів (прийомів);
- метод системного аналізу – при дослідженні родового, а також основного та додаткового безпосереднього об’єктів торгівлі людьми;
- метод порівняльного правознавства – при порівнянні положень ст. 149 КК України з аналогічними положеннями, які передбачені в кримінальному законодавстві Російської Федерації, Республіки Бєларусь, ФРН, Польщі, Швейцарії, Голландії; порівнянні різних точок зору вчених з цього питання;
- історичний (генетичний) метод – при аналізі в роботі норм дореволюційного кримінального законодавства Російської імперії з питань відповідальності за торгівлю людьми, а також положень ст. 1241 КК України 1960 р. з метою встановлення закономірностей розвитку кримінально-правових норм про торгівлю людьми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійною закінченою роботою, першим в Україні монографічним комплексним дослідженням теоретичних проблем кримінальної відповідальності за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини, передбачену в ст. 149 КК України 2001 р. Елементами новизни, які виносяться на захист, виступають наступні:
1. У роботі отримало подальший розвиток положення про те, що торгівля людьми посягає на групу однорідних суспільних відносин, які забезпечують свободу, честь та гідність особи.
2. Наведені додаткові аргументи на користь того, що основним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми є суспільні відносини, які забезпечують свободу людини.
3. Уперше питання основного безпосереднього об’єкта торгівлі людьми досліджені шляхом аналізу структурних елементів суспільного відношення, на яке безпосередньо посягає цей злочин.
4. Уперше досліджено механізм спричинення шкоди основному безпосередньому об’єкту торгівлі людьми.
5. Зроблено висновок, що в торгівлі людьми відсутній будь-який додатковий обов’язковий безпосередній об’єкт. Разом з цим обгрунтовується положення про те, що додатковим факультативним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми можуть виступати суспільні відносини, які забезпечують життя, здоров’я, статеву свободу або недоторканість, честь та гідність людини, її трудові права, порядок перетинання державного кордону України і т.д.
6. Обгрунтовується, що торгівля людьми є злочином із формальним складом.
7. У роботі отримало подальший розвиток та аргументацію положення про те, що діяння як обов’язкова ознака об’єктивної сторони торгівлі людьми може виражатися в трьох різних формах: продаж людини (1); її інша оплатна передача (2); здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) (3). При цьому в роботі по новому розкрито зміст усіх трьох форм торгівлі людьми.
8. Обгрунтовується недоцільність використання в диспозиції ст. 149 КК цивільно-правового терміну “угода”. Пропонується замінити його терміном “незаконні дії”.
9. По-новому визначається момент закінчення злочину в кожній із трьох форм його зовнішнього прояву.
10. Наведена додаткова аргументація на користь того, що торгівля людьми може бути вчинена лише з прямим умислом. Разом з цим обгрунтовується, що згода потерпілого виключає прямий умисел на торгівлю людьми, а, отже, і склад злочину в цілому. У роботі також отримало подальший розвиток та аргументацію положення про те, що найближча (подальший продаж чи інша передача людини іншій особі) і віддалена (сексуальна експлуатація потерпілого, використання його в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація його праці) мета є обов’язковими суб’єктивними ознаками лише третьої форми об’єктивної сторони торгівлі людьми, а саме: здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам).
11. Уперше стверджується, що виконавцем торгівлі людьми у формі продажу або іншої оплатної передачі людини є тільки особа, яка передає потерпілого (так званий “продавець”). У свою чергу виконавцем злочину в третій формі (здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) є як “продавець” (тобто особа, яка передає потерпілого), так і “покупець”(тобто особа, яка заволодіває потерпілим; отримує його від “продавця”).
12. На підставі проведеного аналізу ознак складу торгівлі людьми сформульовані пропозиції щодо удосконалення чинної назви та диспозиції ст. 149 КК України 2001 р., які викладені в загальних висновках дисертації.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності з метою подальшого вивчення питань, пов’язаних з кримінальною відповідальністю за торгівлю людьми; у законотворчості з метою удосконалення чинної редакції ст. 149 КК; у практичній діяльності правоохоронних органів, які застосовують кримінальний закон у боротьбі з торгівлею людьми; у навчальному процесі при викладанні студентам (курсантам) курсу Особливої частини кримінального права, а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, науково-практичних коментарів до КК України 2001 р.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, доповідалися та обговорювалися на міжнародному науково-практичному семінарі “Злочини проти особистої волі людини” (Харків, вересень 2000 р.), а також науковій конференції молодих учених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (Харків, червень 2001 р.). Дисертація також пройшла обговорення та рецензування на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (жовтень 2002 р.). Окремі з сформульваних у дисертації пропозицій використовувалися автором при проведенні практичних занять з кримінального права зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2001-2002 р.р.), а також при читанні лекцій з кримінального права старшокласникам загальноосвітніх середніх шкіл м. Харкова (2000-2002 р.р.).
Публікації. Результати дослідження опубліковані автором у шести наукових роботах (чотири статті та тези двох наукових доповідей).
Структура роботи обумовлена метою та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу; трьох розділів, які містять шість підрозділів; висновків до кожного із розділів; загальних висновків та списка використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 192 сторінки, із них основного тексту - 160 сторінок. Кількість використаних джерел – 321 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертації наводиться інформація, викладена вище при загальній характеристиці роботи.
Розділ перший “Об’єктивні ознаки торгівлі людьми” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Об’єкт злочину” розглядаються родовий та безпосередній об’єкти торгівлі людьми.
Виходячи з визнання суспільних відносин об’єктом будь-якого злочину, автор приєднується до точки зору тих учених, які визнають родовим об’єктом торгівлі людьми суспільні відносини, що забезпечують свободу, честь та гідність особи.
Питання про основний безпосередній об’єкт торгівлі людьми вирішується шляхом дослідження всіх структурних елементів суспільного відношення (його суб’єктів, предмета та соціального зв’язку), на яке посягає аналізований злочин. При цьому автор не підтримує точку зору тих учених, які визнають предметом суспільного відношення в даному випадку людину. Обгрунтовується позиція, згідно якої предметом суспільного відношення, на яке безпосередньо посягає торгівля людьми, є не сама людина, а певне духовне благо, з приводу якого виникають та існують охоронювані в даному випадку кримінальним законом суспільні відносини, а саме – свобода людини. При цьому під свободою, виходячи з її філософського змісту, необхідно розуміти об’єктивно існуюче природне та невід’ємне право (як міра можливої поведінки) кожної людини здійснювати вчинки у відповідності зі своїми свідомістю та волею.
Дослідження механізму спричинення шкоди основному безпосередньому об’єкту торгівлі людьми приводить автора до висновку, що злочин, передбачений ст. 149 КК, посягає, перш за все, на предмет охоронюваного законом суспільного відношення – свободу людини. При цьому злочинного впливу, окрім предмета суспільного відношення, зазнає також соціальний зв’язок між його учасниками. Це дозволяє зробити кінцевий висновок, що основним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми виступають суспільні відносини, які забезпечують свободу людини.
У якості факультативних додаткових об’єктів цього злочину можуть бути суспільні відносини, що забезпечують життя, здоров’я, статеву свободу або недоторканість, честь та гідність людини, його трудові права, нормальну діяльність державного апарату, порядок перетинання державного кордону України і т.д.
Торгівля людьми відноситься до так званих безпредметних злочинів, у зв’язку з цим дисертант не погоджується з позицією тих учених, котрі визнають потерпілого від торгівлі людьми предметом злочину.
Підрозділ 1.2. “Об’єктивна сторона злочину” присвячений аналізу зовнішньої сторони злочину, передбаченого в ст. 149 КК. Він складається з шести пунктів. У пункті 1.2.1. “Вступні зауваження” коротко розглядається історія вітчизняного кримінального законодавства, яка стосується питань нормативного закріплення об’єктивних ознак торгівлі людьми у Військовому Артикулі Петра I 1715 р., Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 р., Кримінальному Уложенні 1903 р., Кримінальному кодексі України 1960 р.
Цей історичний аналіз дозволив авторові підійти до характеристики ознак об’єктивної сторони досліджуваного складу злочину, передбачених у чинному кримінальному законі, і показати, що діяння як обов’язкова ознака об’єктивної сторони торгівлі людьми у відповідності з ч. 1 ст. 149 КК 2001 р. виражається в трьох різних формах: продаж людини (1); її інша оплатна передача (2); здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) (3). Виходячи із законодавчої конструкції об’єктивної сторони, автор робить висновок про те, що торгівля людьми у всіх формах відноситься до злочинів з формальним складом.
У пункті 1.2.2. “Продаж людини” розкривається зміст першої форми об’єктивної сторони торгівлі людьми. Дисертант наводить різні точки зору вчених, які пропонують своє тлумачення змісту цього поняття. Зазначається невдала спроба використання деякими авторами при розкритті змісту поняття “продаж людини” положень цивільного законодавства, що відносяться до договору купівлі-продажу. Дисертант не погоджується з позицією тих учених, котрі вважають, що при продажу людини має місце передача потерпілого у “фактичну незаконну власність” іншої особи.
Автор пропонує під продажем людини розуміти безповоротну передачу винним людини іншій особі (особам) за грошову винагороду.
Звертаючи увагу на ту обставину, що законодавець передбачив кримінальну відповідальність лише за продаж людини, не вказавши на злочинність її купівлі, автор пропонує внести зміни до ст. 149 КК, передбачивши в ній у якості першої форми торгівлі людьми “купівлю-продаж людини”, що правильно відобразило б небезпечність дій і “продавця”, і “покупця”.
У пункті 1.2.3. “Інша оплатна передача людини” розкривається зміст другої форми об’єктивної сторони торгівлі людьми.
Аналізуючи різні точки зору в науці кримінального права щодо поняття іншої оплатної передачі людини, автор приходить до висновку, що під іншою оплатною передачею людини слід розуміти вчинення винною особою дій, пов’язаних із наданням потерпілого іншій особі (особам) за грошову або іншу матеріальну винагороду (при передачі людини на певний строк), або за будь-яку матеріальну, окрім грошової, винагороду (при безповоротній передачі потерпілого).
Враховуючи ту обставину, що при характеристиці іншої оплатної передачі людини законодавець відніс до об’єктивної сторони лише дії однієї сторони злочинної угоди – дїї особи, яка передає потерпілого, автор пропонує доповнити ст. 149 КК вказівкою також і на злочинність дій іншої сторони цієї угоди, а саме, дій по заволодінню потерпілим (тобто отриманню людини так званим “покупцем”).
У пункті 1.2.4. “Здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам)” розкривається зміст третьої форми об’єктивної сторони торгівлі людьми.
Обгрунтовується недоцільність використання в кримінальному законі цивільно-правового терміну “угода”, який являє собою в загальній системі юридичних фактів позначення правомірної поведінки. У свою чергу злочин (чим за своєю юридичною природою є й торгівля людьми) ні за яких обставин не може розглядатися як поведінка правомірна. Пропонується при опису в законі ознак об’єктивної сторони торгівлі людьми використовувати замість терміну “незаконна угода” термін “незаконні дії”, який звичаєво вживається в кримінальному праві для позначення злочинного вчинку людини.
Автор приходить до висновку, що третьою формою об’єктивної сторони торгівлі людьми охоплюються наступні випадки: передача винним людини за оплату нематеріального характеру (надання сексуальних послуг, прийняття в склад організованної злочинної групи, допомога в працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем, ін.) або передача людини взагалі без будь-якої оплати з боку особи, яка отримує потерпілого (заволодіває ним).
При цьому, оскільки в законі стосовно третьої форми торгівлі людьми мова йде про здійснення угоди щодо передачі людини, автор приходить до висновку, що здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) охоплює собою як дії особи, що передає потерпілого, так і дії особи, що отримує його (заволодіває ним). Разом із цим дисертант не погоджується з позицією авторів, які визнають, що третьою формою торгівлі людьми охоплюється також і “зворотна” сторона продажу або іншої оплатної передачі людини: його купівля або отримання за матеріальну винагороду.
Ознаку законного чи незаконного переміщення потерпілого за його згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) дисертант розглядає в якості обов’язкової лише стосовно третьої форми торгівлі людьми. Аргументується, що для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за торгівлю людьми в даному випадку не має значення, перемістився потерпілий через державний кордон України законно чи незаконно, давав він на це свою згоду чи ні. У зв’язку з цим автором сформульовано пропозицію виключити з ч. 1 ст. 149 КК вказівку на законність чи незаконність, а також на згоду чи відсутність такої згоди з боку потерпілого на переміщення його через державний кордон України.
У пункті 1.2.5. “Способи торгівлі людьми” дисертант приходить до висновку, що спосіб вчинення злочину є факультативною ознакою об’єктивної сторони торгівлі людьми. Разом із цим автором розглядаються найбільш поширені на практиці способи вчинення цього злочину.
Перш за все обгрунтовується, що передача людини як обов’язкова ознака об’єктивної сторони торгівлі людьми в будь-якій із трьох її форм може бути вчинена із застосуванням насильства (фізичного чи психічного) до потерпілого або без застосування насильства. Передача людини без застосування до неї насильства може бути здійснена шляхом обману або шляхом використання безпорадного стану потерпілого, причинами якого зокрема можуть бути малолітство, старість, хвороба, втрата свідомості, стан сильного алкогольного або наркотичного сп’яніння і т.д.
Заволодіння людиною, що має місце після її передачі і яке виступає обов’язковою ознакою об’єктивної сторони іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням потерпілого за його згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам), також може бути вчинене із застосуванням насильства (фізичного чи психічного) до потерпілого або без застосування насильства. Заволодіння людиною без застосування до нього насильства може бути вчинене або шляхом використання безпорадного стану особи, або шляхом використання винним збігу несприятливих обставин для потерпілого (перебувння в чужій державі, незнання відповідної мови, відсутність документів, матеріальних коштів, необхідних для повернення на батьківщину і т.д.).
У пункті 1.2.6. “Момент закінчення торгівлі людьми” розглянуто питання про момент закінчення торгівлі людьми стосовно кожної із трьох форм, у яких ззовні виражається цей злочин.
Виходячи з того, що, як раніше було обгрунтовано, торгівля людьми відноситься до злочинів з формальним складом, автор дотримується позиції, відповідно якої продаж людини або інша її оплатна передача є закінченим злочином з моменту заволодіння (отримання) людини особою, якій був переданий потерпілий.
Стосовно третьої форми, у якій виражається об’єктивна сторона торгівлі людьми (здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам)), можливо виділити дві ситуації, у яких вирішення питання про закінчення злочину має свої особливості.
1. Передача людини так званим “продавцем” та її заволодіння (отримання) так званим “покупцем” мали місце на території України. Далі “покупець” перемістив потерпілого на територію іноземної держави для подальшого продажу або іншої передачі. Або зворотна ситуація: передача людини “продавцем” та її заволодіння (отримання) “покупцем” мали місце на території іноземної держави і лише потім потерпілий був переміщений “покупцем” на територію України для подальшого продажу або іншої передачі. В обох випадках злочин буде закінченим з моменту переміщення людини через державний кордон України.
2. Заволодіння людиною (її отримання) “покупцем” мали місце на території іноземної держави, тобто вже після того, як потерпілий був раніше переміщений “продавцем” чи перемістився сам з території України через її державний кордон на територію іноземної держави. Зворотна ситуація: заволодіння потерпілим (отримання його) “покупцем” мало місце на території України, тобто вже після того, як він був раніше переміщений “продавцем” чи самостійно перемістився з території іноземної держави на територію України через її державний кордон. У цих випадках моментом закінчення злочину буде не момент переміщення людини через державний кордон України, а момент заволодіння нею (отримання її) особою, якій передається потерпілий, або на території іноземної держави (при вибутті потерпілого з території України), або на території України (при прибутті потерпілого на територію України).
Розділ другий “Суб’єктивні ознаки торгівлі людьми” складається із двох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Суб’єктивна сторона злочину” аналізується внутрішня сторона торгівлі людьми, тобто психічне відношення суб’єкта до об’єктивних ознак складу злочину. Автор робить висновок, що торгівля людьми може бути вчинена лише з прямим умислом, при якому винна особа усвідомлює, що вчинює продаж людини, її іншу оплатну передачу, чи здійснює стосовно потерпілого будь-яку іншу незаконну угоду, пов’язану із законним чи незаконним переміщенням за його згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам), а також бажає цього. Тому наявність згоди потерпілого свідчить про відсутність суб’єктивної сторони, а, отже, і складу злочину, передбаченого в ст. 149 КК. Аналізуються інтелектуальна та вольові ознаки прямого умислу торгівлі людьми.
Аналіз судової практики дозволяє автору зробити висновок про те, що в переважній більшості випадків продаж людини, а також інша її оплатна передача вчинюється з корисливих мотивів.
Автор дотримується точки зору, відповідно до якої найближча мета (подальший продаж чи інша передача людини іншій особі) та віддалена мета (сексуальна експлуатація потерпілого, використання його в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація його праці) є обов’язковими суб’єктивними ознаками лише третьої форми, у якій виражається об’єктивна сторона торгівлі людьми, а саме: здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам). При цьому для притягнення до відповідальності за торгівлю людьми в цій формі достатньо встановити, що винний намагався (мав намір) досягти хоча б яку-небудь одну із найближчої чи віддаленої цілей. Розкривається зміст кожної із найближчої та віддаленої цілей. Автор робить висновок, що намагання винних досягти кінцеві, віддалені цілі, вичерпний перелік яких містить диспозиція ч. 1 ст. 149 КК, суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності вчиненого, оскільки реалізація цих цілей, як правило, пов’язана з порушенням, окрім свободи людини, також і інших об’єктів кримінально-правової охорони: здоров’я, статевої свободи чи недоторканості особи, її трудових прав, честі, гідності, майнових інтересів і т.д. У зв’язку з цим пропонується передбачити зазначені віддалені цілі в якості кваліфікуючих (підвищуючих суспільну небезпечність) ознак торгівлі людьми.
У підрозділі 2.2. “Суб’єкт злочину” характеризуються ознаки суб’єкта торгівлі людьми. Ним відповідно до ст. 18 КК може бути особа фізична, осудна, яка досягла шістнадцятирічного віку, тобто загальний суб’єкт злочину.
Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК (торгівля людьми, вчинена з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності) – спеціальний. Ним є службова особа або особа, від якої потерпілий знаходився в матеріальній чи іншій залежності.
Дисертант приходить до висновку, що виконавцем торгівлі людьми у формі продажу або іншої оплатної передачі людини є тільки особа, яка передає потерпілого (так званий “продавець”). А виконавцем злочину в третій формі (здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) є як “продавець”, так і “покупець” (тобто особа, яка заволодіває потерпілим; отримує його від “продавця”).
Розділ третій “Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми” складається із двох підрозділів. Підрозділ 3.1. “Кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми” присвячений аналізу ознак, які підвищують ступінь суспільної небезпечності торгівлі людьми та передбачені в ч. 2 ст. 149 КК, а саме: вчинення торгівлі людьми щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.
У підрозділі 3.2. “Особливо кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми” розглядаються такі ознаки, що свідчать про особливий ступінь суспільної небезпечності злочинного діяння в порівнянні з простим та кваліфікованим складом і які передбачені в ч. 3 ст. 149 КК. До них відноситься торгівля людьми, вчинена організованою групою або пов’язана з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вона спричинили тяжкі наслідки. Автор звертає увагу на невдале законодавче вирішення питання щодо відповідальності винних осіб у випадку вчинення ними торгівлі людьми, пов’язаної з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну. Граматичне тлумачення закону дозволяє зробити висновок, що ця особливо кваліфікуюча ознака може бути інкримінована винним лише в тому випадку, коли злочин вчинено як мінімум по відношенню до двох дітей. Автор пропонує внести відповідні зміни до ч. 3 ст. 149 КК з метою встановлення можливості ставити в провину особі цю особливо кваліфікуючу ознаку навіть у тому випадку, коли злочин вчинено лише відносно однієї дитини.

ВИСНОВКИ

Проведене єдине комплексне дослідження ознак складу торгівлі людьми дозволяє автору сформулювати наступні основні висновки, що мають як теоретичне, так і практичне значення.
1. Торгівля людьми посягає на групу однорідних суспільних відносин, які забезпечують свободу, честь та гідність особи.
2. Основним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми є суспільні відносини, які забезпечують свободу людини. При цьому під свободою необхідно розуміти об’єктивно існуюче природне та невід’ємне право (як міра можливої поведінки) кожної людини здійснювати вчинки у відповідності зі своїми свідомістю та волею.
3. Дослідження механізму спричинення шкоди основному безпосередньому об’єкту дозволяє зробити висновок, що торгівля людьми посягає перш за все на предмет охоронюваного законом суспільного відношення – свободу людини.
4. Додатковим факультативним об’єктом торгівлі людьми можуть бути життя, здоров’я, статева свобода або недоторканість особи, честь та гідність людини, її трудові права, нормальна діяльність державного апарату, порядок перетинання державного кордону України і т.д.
5. Торгівля людьми відноситься до злочинів з формальним складом.
6. Діяння як обов’язкова ознака об’єктивної сторони торгівлі людьми може виявлятися в трьох різних самостійних формах: продаж людини (1); її інша оплатна передача (2); здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) (3).
7. Моментом закінчення злочину при продажу або іншій оплатній передачі людини є момент заволодіння потерпілим “покупцем”. Моментом закінчення злочину при здійсненні стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) є момент, коли потерпілий був переміщений через державний кордон України (якщо з боку “покупця” заволодіння потерпілим мало місце до такого переміщення); або момент, коли потерпілим заволодів “покупець” (якщо таке заволодіння мало місце після переміщення потерпілого через державний кордон України).
8. Торгівля людьми незалежно від форми її зовнішнього прояву може бути вчинена лише з прямим умислом. Наявність згоди потерпілого свідчить про відсутність прямого умислу на вчинення торгівлі людьми, а, отже, і про відсутність складу злочину в цілому.
9. Найближча мета (подальший продаж чи інша передача людини іншій особі) і віддалена мета (сексуальна експлуатація потерпілого, використання його в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація його праці) є обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони лише третьої форми торгівлі людьми, а саме: здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам).
10. Суб’єктом торгівлі людьми є особа фізична, осудна, яка досягла шістнадцятирічного віку. Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК (торгівля людьми, вчинена з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності) – спеціальний. Ним є службова особа або особа, від якої потерпілий знаходився в матеріальній чи іншій залежності.
11. Суб’єктом злочину (виконавцем) при продажі або іншій оплатній передачі людини є “продавець” (тобто особа, яка передає потерпілого). Суб’єктами злочину (виконавцями) при здійсненні стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) є як “продавець”, так і “покупець” (тобто особа, яка заволодіває потерпілим; отримує його від “продавця”).
З урахуванням викладеного, з метою удосконалення чинного кримінального закону та практики його застосування в боротьбі з торгівлею людьми можна запропонувати наступну нову редакцію назви та диспозиції ст. 149 КК:
“Стаття 149. Торгівля людьми або інші незаконні дії щодо передачі та заволодіння людиною
1. Купівля-продаж людини або вчинення інших незаконних дій щодо людини у формі передачі та заволодіння нею, -
караються …
2. Ті самі дії, вчинені з метою сексуальної експлуатації потерпілого, використання його в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації його праці, -
караються …
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, -
караються …
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою або пов’язані з вивезенням дитини за кордон чи неповерненням її в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -
караються …”

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

1. Козак В.А. Уголовная ответственность за торговлю людьми: международно-правовые нормы и законодательство Украины // Проблеми законності. Вип. 43: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 145-151.
2. Козак В.А. Деякі питання стосовно аналізу ознак складу злочину, передбаченого ст. 1241 Кримінального кодексу України (торгівля людьми) // Проблеми законності. Вип. 47: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 154-158.
3. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: проблема об’єкта злочину // Проблеми законності. Вип. 52: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 193-198.
4. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми по новому Кримінальному кодексу України // Проблеми законності. Вип. 56: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 144-151.
5. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: деякі питання об’єкта злочину // Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (Харків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2001. – С. 170-172.
6. Козак В.А. Уголовная ответственность за торговлю людьми: некоторые проблемы признаков состава преступления // Злочини проти особистої волі людини: Зб. мат. міжн. наук.-практ. сем. (Харків, 19-20 вересня 2000 р.) / Під ред. В.В. Сташиса. – Харків: “Книжкове видавництво “Лествиця Марії”, 2002. – С. 88-92.

АНОТАЦІЇ

Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми (аналіз складу злочину). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2003.
Дисертація присвячена проблемам кримінальної відповідальності за торгівлю людьми. Досліджуються об’єктивні (об’єкт, об’єктивна сторона) та суб’єктивні (суб’єктивна сторона, суб’єкт) юридичні ознаки складу торгівлі людьми. Розглянуті також кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки цього складу злочину. Сформулювані пропозиції щодо удосконалення відповідних положень чинного кримінального закону, який передбачає відповідальність за торгівлю людьми.
Ключові слова: торгівля людьми, продаж людини, інша оплатна передача, здійснення іншої незаконної угоди, передача, заволодіння, сексуальна експлуатація.

Козак В.А. Уголовная ответственность за торговлю людьми (анализ состава преступления). – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. Харьков, 2003.
Диссертация посвящена анализу состава преступления, предусмотренного в статье 149 УК Украины. Исследуется родовой и непосредственный (основной и дополнительный факультативный) объекты торговли людьми. Анализируются все три предусмотренные в уголовном законе формы, в которых внешне выражается объективная сторона торговли людьми, а именно: продажа человека (1); его иная оплатная передача (2); осуществление в отношении человека какой бы то ни было иной незаконной сделки, связанной с законным или незаконным перемещением с его согласия или без согласия через государственную границу Украины для дальнейшей продажи или иной передачи другому лицу (лицам) (3). Рассмотрен вопрос о способах совершения торговли людьми. Анализируется момент окончания преступления применительно к каждой из трёх форм, в которых выражается объективная сторона торговли людьми. Исследованы интеллектуальные и волевые моменты прямого умысла как обязательного признака субъективной стороны торговли людьми. Обосновывается положение, что согласие потерпевшего исключает прямой умысел лица на совершение преступления, предусмотренного статьёй 149 УК Украины. Рассматриваются ближайшая (дальнейшая продажа или иная передача человека другому лицу) и отдалённая (сексуальная эксплуатация потерпевшего, использование его в порнобизнесе, вовлечение в преступную деятельность, втягивание в долговую кабалу, усыновление (удочерение) в коммерческих целях, использование в вооружённых конфликтах, эксплуатация его труда) цели как обязательные субъективные признаки третьей формы, в которой выражается объективная сторона торговли людьми (осуществление в отношении человека какой бы то ни было иной незаконной сделки, связанной с законным или незаконным перемещением с его согласия или без согласия через государственную границу Украины для дальнейшей продажи или иной передачи другому лицу (лицам). Анализируются признаки субъекта преступления. Отдельно рассмотрены квалифицирующие и особо квалифицирующие признаки торговли людьми. Выработаны предложения относительно усовершенствования редакции диспозиции статьи 149 УК Украины.
Ключевые слова: торговля людьми, продажа человека, иная оплатная передача, осуществление иной незаконной сделки, передача, завладение, сексуальная эксплуатация.

Vadim A. Kozak. Criminal responsibility for trafficking in people (analysis of legally defined crime). – Manuscript.
Thesis for PhD in law degree in the field 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Penitentiary Law. – Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine. – Kharkiv, 2003.
The dissertation is devoted to problems of criminal responsibility for trafficking in people. The objective (the object, the objective side) and subjective (the subject, the subjective side) juridical signs of trafficking in people are investigated. The estimating and particular estimating signs of legally defined crime are also considered. The suggestions are propounded to improve corresponding state of the criminal law currently in force that foresee responsibility for trafficking in people.
Key words: trafficking in people, sale of a man, other paid transference, conclusion of another illegal treaty, transference, taken possession, sexual exploitation.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking