Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Кримінально-правова охорона честі та гідності особиКримінально-правова охорона честі та гідності особи

 

БОРТНИК ВАЛЕНТИН АНАТОЛІЙОВИЧ
Кримінально-правова охорона честі та гідності особи
   

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

КИЇВ–2004

Дисертацією
є рукопис

Робота виконана
в Національній академії внутрішніх справ України, Міністерство
внутрішніх справ України

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор, Коржанський Микола Йосипович, Юридична академія МВС, професор кафедри кримінального права

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор, Музика Анатолій Ананійович, Київський юридичний інститут МВС, проректор з наукової роботи

кандидат юридичних наук, доцент, Денисов Сергій Федорович, Запорізький юридичний інститут МВС України, начальник кафедри кримінального права та кримінології

Провідна
установа Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, м. Київ

Захист відбудеться “29” вересня 2004р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ-35, Солом’янська пл., 1)

Автореферат розісланий “03” серпня 2004 року

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук’янчиков
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Становлення України як правової, демократичної, соціально орієнтованої держави, створення громадянського суспільства неможливе без реформування всіх галузей права. Однак успішна реалізація зазначених перетворень можлива лише за умови адекватних зусиль людини і соціуму.
У сучасних умовах державотворення в Україні захист прав людини все більше стає однією з домінант суспільного прогресу, основою якого є загальнолюдський аспект, загальнолюдські цінності. Дійсний прогрес, стратегічна мета якого є кардинальне оновлення та розвиток українського суспільства, його економічних, політичних, ідеологічних, правових і моральних підвалин, неможливий без належного забезпечення прав і свобод людини, в тому числі права на честь і гідність.
Слід зазначити, що жодна демократична, правова держава не може не бачити при прийнятті тих чи інших рішень проблеми захисту прав людини. Крім того, захист прав людини і громадянина тісно пов’язаний з необхідністю всебічного утвердження віри в гідність людини. Їх забезпечення – необхідний атрибут кожної держави. У структурі соціальних зв’язків право людини знаходяться в центрі системи існуючих у суспільстві правовідносин. Право на волю, честь та гідність є найважливішою соціально-правовою цінністю і необхідністю для їх захисту.
Держава вимагає від кожного члена суспільства неухильно додержуватися Конституції України та законів України, “...не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей” (ст.68), а також проголошує своїм головним обов’язком “утвердження і забезпечення прав і свобод людини...” ( ч. 2 ст. 3). Крім того, “при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод” (ч. 3 ст. 22). Проте, існуюче законодавство та рівень контролю за його дотриманням не створюють всієї повноти умов для захисту таких невід’ємних людських прав як честь та гідність. Цією обставиною, на нашу думку, і зумовлюється необхідність розробки детальніших кримінально-правових, цивільних і адміністративних норм, що покращать захист цих прав.
Відповідне “середовище існування” для людини може створити лише дійсно правова держава і демократична політична система, оскільки правова держава і права особи нероздільні одне від одного. Правова держава – гарантія реальності прав людини в плані їх захисту від порушень, а права людини – гуманістичний, людський вимір правової державності.
Поряд із позитивними змінами, що відбуваються під час розбудови держави і суспільства, за умов розпаду ідеологічних догматів, виникають певні негативні явища, викликані падінням духовності, розладом системи державних і громадських інституцій, які спрямовані на підтримку та захист честі і гідності особи. Цьому сприяє відверта пропаганда жорстокості, насильства, розпусти. Збільшується кількість фактів торгівлі жінками та дітьми, а також захоплення заручників.
Різні заходи організаційного, культурного та правового характеру мають призупинити та нейтралізувати зазначені суспільно небезпечні явища.
В системі правових заходів важлива роль надається кримінальному законодавству, і, зокрема, забезпеченню кримінально-правового захисту честі та гідності особи.
У чинному Кримінальному кодексі України відповідальність за посягання на честь та гідність особи визначена у 3 розділі, де передбачена окремими статтями, а саме ст. ст. 146, 147, 148, 149, 150, 151 КК України.
Про складність дослідження питання кримінально-правового захисту честі та гідності особи свідчить різноманітність підходів до вивчення цієї проблеми.
Потрібно зазначити, що дослідженням деяких аспектів цієї проблеми займалися такі вчені як Ю.В.Александров, А.Л.Анісімов, Л.В.Багрій-Шахматов, О.М.Бандурка, В.А.Блюмкін, М.Ф.Володимирський-Буданов, П.А.Воробей, В.О.Глушков, І.М.Даньшин, С.Ф.Денисов, О.М.Джужа, О.Г.Дробницький, А.П.Закалюк, А.Ф.Зелінський, А.В.Іщенко, Р.А.Калюжний, М.Й.Коржанський, М.С.Малеін, А.С.Мацко, М.І.Мельник, П.П.Михайленко, Є.І.Моршнєв, А.А.Музика, Й.С.Ной, А.Ю.Олійник, В.І.Осадчий, В.А.Патюлін, М.А.Придворов, П.М.Рабинович, В.В.Сташис, Л.М.Сугачов, В.І.Шакун та інші.
Проте комплексного дослідження проблеми кримінальної відповідальності за посягання на честь та гідність особи до цього часу в Україні не проводилось.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена і тим, що захист честі та гідності особи, повага до людини та утвердження й забезпечення її невід’ємних прав є “... головним обов’язком держави” (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Важлива роль у справі стабілізації суспільних відносин надається кримінально-правовим засобам боротьби зі злочинами, що посягають на честь та гідність особи.
До них належать діяння, передбачені:
1. ч. 2 ст. 154 КК України – примушування до вступу в статевий зв’язок;
2. ч. 1 ст. 189 КК України – вимагання;
3. ч. 1 ст. 296 КК України – хуліганство;
4. ст. 297 КК України – наруга над могилою;
5. ст. 301 КК України – ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів;
6. ч.2 ст. 365 КК України – перевищення влади або службових повноважень;
7. ст. 386 КК України – перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку;
8. ч.2 ст. 387 КК України – розголошення даних досудового слідства або дізнання.
Посягання на честь та гідність особи є складовою частиною злочинів:
ст. 152 КК України – зґвалтування;
ст. 153 КК України – насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;
ст. 303 КК України – проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією.
Водночас кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за посягання на честь та гідність особи, застосовуються не досить ефективно. Становище ускладнюється і тим, що колишній Верховний Суд СРСР, а також Верховний Суд України не дали відповідних роз’яснень щодо практики застосування кримінального закону відносно цих злочинів. Не відпрацьовані критерії відшкодування збитків за моральну шкоду.
Таким чином, дослідження злочинів, передбачених статтями 146 – 151 та ст. ст. 116, 123, 154, 189, 296, 297, 301, 365, 386, 387, 152, 153, 303 КК України, зумовлюється потребами теорії і практики застосування кримінального закону, які вимагають ґрунтовної наукової розробки проблем, пов’язаних з ефективним забезпеченням захисту прав людини, її честі та гідності кримінально-правовими засобами.
Це вимагає вивчення досягнень української науки кримінального права, узагальнення історико-правового досвіду; аналізу та використання іноземного законодавства і відповідних міжнародно-правових актів.
Однією з обставин, яка зумовлює необхідність дослідження злочинних посягань на честь та гідність особи, є потреба сприяти усуненню помилок, які зустрічаються в практиці їх розслідування і судового розгляду. Так, слідчим та суддям не завжди вдається чітко встановити і дати відповідну кримінально-правову оцінку об’єктивним і суб’єктивним ознакам складів злочинів, передбачених ст.ст. 146 – 151 та ст. ст. 116, 123, 154, 189, 296, 297, 301, 365, 386, 387, 152, 153, 303 КК України, відмежувати їх від суміжних злочинів. Крім того, відсутнє кримінально-правове визначення понять честі та гідності особи, не вивчений багатий досвід роботи правоохоронних органів іноземних держав у цих справах, що призводить до помилкової кваліфікації цих посягань та призначенню покарання. Посягання на волю, честь та гідність людини порушує міжнародні правові акти, Конституцію України, де записано: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю” (ч.1 ст. 3), додають загострення соціальної напруги у суспільстві, підривають авторитет закону. Правильне розуміння і застосування законів може бути досягнутим лише при чіткому розумінні правових і моральних витоків, які закладені в законі. Невиправдано виключена кримінальна відповідальність у чинному Кримінальному кодексі України за безпосереднє посягання на честь та гідність особи, Президента України, священнослужителя, правоохоронця, судді, захисника.
Зазначені обставини зумовлюють наукову актуальність і практичну потребу дослідження цієї проблеми, необхідність розв’язання якої визначено завданнями кримінально-правової охорони суспільства, складовою частиною якого є людина. Висновки та пропозиції дисертації спрямовані на удосконалення кримінально-правових норм, їх застосування.
Все це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, яка є актуальною і має науково-практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 роки”, затвердженої Указом Президента України 25 грудня 2000 р. № 1376/2000; Указі Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002 „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”; дисертаційне дослідження є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України “Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2005 рр.”; на вимогах Європейського Співтовариства щодо України. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України та кафедри теорії кримінального права і затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України 30 грудня 2003 р.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: а) розробка рекомендацій із вдосконалення кримінально-правової охорони честі й гідності особи, форм і методів їх впровадження в практику та з’ясування шляхів підвищення її ефективності, б) аналіз, теоретична розробка та обґрунтування конститутивних ознак злочинів, які посягають на волю, честь та гідність, і в) кримінальної відповідальності за ці злочини та формування на цій основі пропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування.
Загальній меті підпорядковані такі завдання:
1. З урахуванням новітніх наукових досліджень визначити поняття честі та гідності особи;
2. Висвітлити в історичному аспекті розвиток кримінального законодавства про відповідальність за злочини проти честі та гідності особи.
3. Провести аналіз стану захисту честі та гідності особи за чинним Кримінальним кодексом України;
4. Вивчити практику застосування кримінального закону щодо відповідальності за злочини проти честі та гідності особи;
5. Сформулювати та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення кримінально-правових норм по їх застосуванню, а також пропозиції посилення кримінально-правової охорони честі та гідності особи.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері прав людини, її духовного і культурного життя та правовідносини, які регулюють захист честі та гідності особи.
Предметом дослідження є система кримінально-правових норм, спрямованих на захист прав людини, її честі та гідності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є теорія наукового пізнання соціально-правових явищ. Висвітлення історичного аспекту кримінально-правової охорони честі та гідності особи зумовило використання історико-правового методу та методу наукового узагальнення. Розробка пропозицій до законодавства проводилась на підставі вивчення кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного, цивільного законодавства України та інших держав, документів Організації Об’єднаних Націй, Постанов Пленумів Верховного Суду України, архівних кримінальних справ, монографічної літератури вітчизняних та іноземних авторів, публікацій в періодичній пресі, наукових статей, що зумовило необхідність використання методу логіко-правового та порівняльного аналізу, правових аналогій. Під час дисертаційного дослідження при вивченні праць як вітчизняних, так і закордонних вчених-юристів з філософії права, загальної теорії права, адміністративного права, кримінології, наукових праць з окремих питань кримінально-процесуального і цивільного права, а також філософії, соціології, етики, естетики, педагогіки, психології, психіатрії були використані системно- структурний метод, метод синтезу, метод порівняльного аналізу та ін.
Поряд з вищезазначеними методами вивчення окремих аспектів вітчизняного та іноземного кримінального, адміністративного та цивільного законодавства, у роботі знайшов застосування статистичний метод дослідження, за допомогою якого проводились обробка та аналіз статистичних даних щодо посягання на честь та гідність особи.
Емпіричну базу дослідження становить практика судів м. Києва та окремих областей України у справах про злочини проти честі та гідності особи, передбачені (ст.ст.95, 99, 103, 117 , 118, 119, 123, 1231,1232, 124, 1241, 125, 126, 144, 166, 180, 206,211,212 Кримінального кодексу України 1960р.) та ст. ст. 116, 120, 123, 152, 153, 154, 146, 147, 151, 148, 149, 189, 365, 386, 387, 296, 301, 297 КК України, прийнятого у 2001 р. За 1995–2003 роки вивчено та проаналізовано
304 кримінальні справи, дані конкретно-соціологічного дослідження, які отримано за спеціально розробленими анкетами (опитано 420 осіб). Використано статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України.
Отримані під час дослідження дані використано для обґрунтування окремих питань і формулювання пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності кримінально-правової охорони честі та гідності особи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає як в самому підході до дослідження проблеми, так і в комплексному вивченні питань кримінально-правового захисту честі та гідності особи. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням цієї проблеми. Автором обґрунтовано низку важливих теоретичних положень, які відзначаються науковою новизною. Найбільш значущими із них можна назвати такі:
1. Обґрунтовано положення про те, що честь і гідність належать до числа найвищих соціальних і моральних цінностей, яким надається одна з найважливіших ролей у духовному житті суспільства і особи.
2. Визначено історично сформовані моделі кримінально-правової охорони честі та гідності особи. Вперше обґрунтовано висновок, згідно якого в історії цивілізації честь і гідність у переважній більшості країн світу захищалась кримінальним законом, хоча кримінально-правова охорона здійснювалась на різних етапах історичного розвитку світового співтовариства по різному.
3. Обґрунтовано висновок, згідно з яким новостворена в Україні правова система охорони честі та гідності особи має відповідати головним принципам громадянського суспільства, базуватися на Конституції України, а також відповідати вимогам Європейського Співтовариства.
4. Обґрунтовано зміст, а також показана відмінність понять честі та гідності особи. Зокрема поняття честь та гідність мають самостійний характер, тобто гідність – це невід’ємна цінність самої людини з моменту її народження, усвідомлення своїх кращих якостей і свого суспільно-правового стану, а честь – це оцінка суспільством духовних, моральних, соціальних якостей громадянина.
5. Визначено поняття честі та гідності як об’єктів посягань на них.
6. Відображена ціннісна комплексна характеристика норм та інститутів чинного кримінального законодавства України, що забезпечують захист честі та гідності особи.
7. На підставі ознак, що характеризують особу, яка посягає на честь та гідність людини зроблено висновок, що це особа без твердих моральних принципів та порядності, проявляє неповагу до людей, нерозбірлива у виборі засобів для досягнення бажаної мети.
8. Аргументується розподіл кримінальної, адміністративної і цивільної відповідальності за посягання на честь та гідність особи (можливість захисту честі та гідності). Зокрема при припиненні кримінальної справи за реабілітуючими особу мотивами: відсутність діяння, у вчиненні якого особа звинувачується; недоказовість діяння, у вчиненні якого особа звинувачується; недоказовість участі особи у вчиненні злочину; відсутність у діянні особи складу злочину. У таких випадках застосовуються норми Цивільного кодексу України.
9. Запропоновано заходи щодо удосконалення норм чинного кримінального законодавства України, які спрямовані на захист честі та гідності особи від злочинних посягань. Так, зокрема пропонується доповнити чинний Кримінальний кодекс України такими статтями:
1) стаття № – Посягання на честь та гідність Президента України;
2) стаття № – Образа народного депутата України або представника влади;
3) стаття № – Образа працівника правоохоронних органів, представника громадськості або військовослужбовця з приводу охорони ними громадського порядку;
4) стаття № – Образа судді;
5) стаття № – Образа священнослужителя;
6) стаття № – Наклеп;
7) стаття № – Образа.
Практичне значення одержаних результатів.
Практичне значення роботи та результатів, що отримані автором, полягає у такому:
1. Матеріали дисертації створюють основу для подальшої розробки проблем кримінальної відповідальності за злочини, які посягають на честь та гідність особи (науково-дослідницька сфера).
2. Висновки дисертації можуть бути використані в процесі подальшого удосконалення чинного КК України, зокрема, інституту кримінальної відповідальності за злочини, які посягають на честь та гідність особи (нормотворча діяльність).
3. Викладені у роботі пропозиції можуть бути враховані при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно судової практики у справах про злочини проти честі та гідності особи (правозастосовча діяльність).
4. Положення й висновки дисертації можуть бути використані під час підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у викладанні курсів Загальної та Особливої частини Кримінального права України, в науково-дослідницькій роботі слухачів (навчальний процес).
5. Сформульовані пропозиції та рекомендації можуть бути застосовані в матеріалах щодо підвищення рівня правових знань населення, а також спеціалістів (право-виховна діяльність).
Апробація результатів дисертації. Дисертація та її окремі розділи розглядалися на засіданнях кафедри теорії кримінального права НАВСУ. Основні положення та висновки оприлюднені автором на чотирьох наукових конференціях і “круглих столах”, у тому числі на одній міжнародній конференції: регіональному “круглому столі” – “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (м. Хмельницький, 21–22 лютого 2003 р.); на міжнародній конференції “Боротьба з нелегальною міграцією та торгівлею людьми” (м. Київ 20–21 червня 2003 р.); на науково-теоретичній конференції “Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах” (м. Київ, 25 квітня 2002 р.); на науково-практичній конференції “Судова реформа в Україні” (м. Харків, 18-19 квітня 2002 р.).
Результати дисертаційного дослідження у вигляді пропозицій були надіслані до Верховної Ради України з метою доповнення чинного Кримінального кодексу України.
Окремі матеріали дисертаційного дослідження пройшли успішну апробацію в практичних органах внутрішніх справ України та в рамках навчального процесу Національної академії внутрішніх справ України та її філіях, а також використані у науково-дослідницькій роботі слухачів та курсантів НАВСУ, що підтверджується відповідними актами.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені автором у дев’яти публікаціях, чотири з яких надруковані у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертації та послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, поставленою метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (206 найменувань). Повний обсяг роботи 204 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 188 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, викладено загальні положення про стан її наукової розробки, показано зв’язок теми дисертації з науковими програмами і планами, сформульовано мету і основні завдання роботи, визначено об’єкт, предмет і теоретико-методологічну базу дисертаційного дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів , вказано форми її апробації.
У першому розділі “Честь та гідність особи як конституційні права громадянина”, який включає три підрозділи, представлено комплексне теоретичне обґрунтування проблеми. Визначено поняття честі і гідності особи. Обґрунтовано відмінність цих понять, а також визначено спільні ознаки, що їх поєднують. Крім того, у цьому розділі проведено історико-правовий аналіз розвитку інституту захисту честі та гідності особи від найдавніших часів до сучасності.
Зокрема, перший підрозділ “Поняття честі особи” присвячено визначенню честі особи як самостійного етичного поняття. Розгляд цього питання базується на вимогах Конституції України, Європейської Співдружності та світового співтовариства щодо захисту основних прав людини, її честі та гідності. Честь людини, повага до її честі з боку оточуючих, держави, її владного механізму є основою нормальної життєдіяльності людини. У цьому підрозділі дисертант зробив спробу визначення сутності терміна “честь” та його основних характеристик. Крім того, розглядається співвідношення категорій честі та гідності одна до одної, а також зв’язок між ними. Автор аналізує твердження мудреців, істориків, філософів, письменників, вчених щодо визначення категорії честі. Зроблена спроба дати оцінку співвідношенню честі як блага і великої моральної цінності людини щодо матеріальних цінностей. Наприклад, лицар середньовіччя цінував свою честь набагато вище за власне життя, але з розвитком суспільства матеріальні блага за цінністю, у більшості держав світу і громадян, які там проживають, вийшли на перше місце.
Розкриваючи сутність поняття “честі”, автор звертає увагу на об’єднуючу функцію цього поняття щодо всіх моральних якостей і принципів людини.
У другому підрозділі “Поняття гідності особи” здійснений аналіз визначень українськими та іноземними вченими стосовно поняття “гідність людини”. Визнаючи гідність людини найвищою соціальною цінністю, слід зазначити, що існуюче у сучасному вітчизняному законодавстві тлумачення терміна вимагає уточнення. Розглядаючи поняття “гідності людини” стосовно поняття “честі” автор робить висновки, що ці поняття мають самостійний характер, тобто, гідність – це невід’ємна цінність самої людини з моменту її народження, усвідомлення своїх кращих якостей і свого суспільного і правового стану, а честь – це оцінка суспільством духовних, моральних, соціальних якостей громадянина, кращих його духовних рис, а саме: шляхетності, чесності, совісті, а також позитивна репутація, престиж. Поняття честі та гідності характеризують різні сторони суспільної цінності особи, в них розкриваються суттєві зв’язки між суспільством і громадянином.
У третьому підрозділі “Історичний розвиток законодавства про охорону честі та гідності особи” здійснено аналіз кримінально-правової охорони честі та гідності особи у процесі історичного розвитку суспільства. Основним критерієм періодизації історії досліджуваного явища обрано охорону моральних благ особи, що створювало безпосередній фундамент для прийняття відповідних правових норм.
Характеристика періодів розпочата з давніх часів (до нашої ери). Головним здобутком того періоду є, по-перше, звичаєві норми як джерела правової системи; по-друге, норми моралі, що ґрунтувалися на традиціях шанобливого ставлення до честі та гідності людини.
У межах правової епохи найдавнішою пам’яткою законодавства, що захищала права людини, її честь та гідність, був звід законів Хамурапі.
У дисертації виділяються такі періоди розвитку української держави та законодавства:
• період до заснування Київської держави;
• Київська держава;
• період литовсько-польського панування;
• козацький період;
• радянський період;
• період становлення української держави;
• сучасний період.
Для періоду “Київської державності“ характерною рисою була недосконалість норм права через законодавчо закріплений поділ суспільства на верстви й панування на цій основі автономного для кожної з груп населення права. Ця обставина ускладнювала саму можливість упорядкування всього комплексу правовідносин.
З часом в Україні почав формуватися універсальний на той час підхід до охорони честі та гідності людини. Не випадково він зберігався навіть тоді, коли Україна була позбавлена власної державності, а її законодавство являло собою конгломерат вітчизняного, литовського, польського, німецького та російського законодавства. Часом вони гармонійно поєднувалися. Таким був неофіційно поширений в Україні у XVIII столітті кодекс законів “Права, за якими судиться малоросійський народ”. Він регламентував, зокрема, відповідальність за “обиду” (бесчестье), тобто за образу. Відповідальність за нанесену “обиду” (бесчестье) значно розширювалось і виділялась не тільки проста “обида”, але і кваліфікована.
Крім того, сфера застосування норм Малоросійського права у частині відповідальності за “обиду” (бесчестье), розповсюджувалась і на незаконне обмеження волі громадянина громадянином, а за приниження гідності жінок покарання передбачалось подвійне.
Аналізуючи сутність Литовсько-польського та козацького періодів, дисертант констатує, що ці періоди історії передбачали багатоваріантність правових норм, що захищали честь та гідність особи.
Слід зазначити, що кримінальне право і органи, що чинили правосуддя в Січі Запорозькій та навкруги неї, не були вільні від впливу найближчих держав та народів та їхніх законів. Поряд з тим запорожці не визнавали законів, не властивих духу українського народу, і заміняли писані польські закони “здоровим глуздом” і стародавніми звичаями.
Розглядаючи радянський період, дисертант встановив, що він суттєво нівелював значення і захист таких важливих моральних благ людини як честь та гідність. Цей період умовно поділяється на чотири етапи. Перший етап – це 1917–1921 рр. Другий етап – 1922–1925 рр. (у 1922 р. було прийнято Кримінальний кодекс УРСР), третій – 1925-1960 рр. (у 1927 р. прийнято новий Кримінальний кодекс УРСР), і четвертий – 1960–1991 рр. (у 1960 р. прийнято черговий Кримінальний кодекс УРСР). Разом з тим радянський період відіграв певну роль у становленні інституту захисту честі та гідності особи. Зростала морально-етична мотивація захисту честі та гідності людини, що прослідковується у положеннях відповідних статей кримінальних кодексів 1922,1927,1960 рр.
Висвітлюючи період становлення української держави, дисертант звертає увагу на поглиблені теоретичні підходи до проблем боротьби зі злочинами, що посягають на честь і гідність особи.
Сучасний період характеризується фундаментальними дослідженнями як вітчизняних так й іноземних вчених щодо цієї проблеми, аналізом понять честі та гідності особи. Дисертант вказує, при цьому, на необхідність творчого використання правоохоронного законодавства і досвіду найбільш розвинутих держав світу, вимог Європейської Співдружності для удосконалення чинного кримінального законодавства України у сфері захисту честі та гідності особи.
У другому розділі “Кримінально-правова охорона честі та гідності особи“, який має три підрозділи, автор аналізує статті, що захищають честь та гідність особи у чинному Кримінальному кодексі України, а також висвітлює форми та способи запровадження кримінально-правових норм, що передбачають захист честі та гідності особи, з’ясовує ступінь їх ефективності та шляхи оптимізації.
У першому підрозділі “Охорона честі та гідності особи у чинному Кримінальному кодексі України” визначено, передусім, функції, цілі, завдання, принципи, а також інститути Загальної та Особливої частини Кримінального кодексу України, які забезпечують охорону честі та гідності особи. Автор пропонує віднести протидію, коли на честь та гідність особи посягають активними діями, до необхідної оборони.
Ключова роль в системі правової охорони таких невід’ємних людських прав, як право на охорону честі та гідності особи, належить кримінально-правовому захисту.
Пропонується всі витрати, у повному обсязі, за заподіяні злочини, в тому числі за злочини, що посягають на честь та гідність особи (тобто провадження розшуку, дізнання, слідства, суду та виконання вироку) покласти на винну особу, що зробить ці кримінальні посягання невигідними.
Дисертант зробив спробу обґрунтувати ступінь суспільної небезпеки таких дій, як тяжка образа, в результаті якої в грубій формі принижується честь та гідність людини і, як наслідок , особа, яку тяжко образили втрачає над собою контроль і в стані афекту вбиває або причиняє тяжкі тілесні ушкодження особі, яка її образила.
До злочинів, що грубо порушують права людини, її честь та гідність, слід віднести такий злочин як захоплення заручників. Цей злочин набув великого розповсюдження останнім часом і, як правило, супроводжується садистськими методами, тортурами та іншими злочинними діями, що посягають на честь та гідність особи.
На завершення підрозділу автор зробив спробу згрупувати статті чинного Кримінального кодексу України, що передбачають захист честі та гідності особи, за такими напрямами:
1. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на особисту честь та гідність громадян України (ст.ст.296, 365, 373 КК України)
2. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на професійну гідність громадян – представників правоохоронних органів, суддів, народних засідателів чи присяжних, службових осіб чи громадян, які виконують громадський обов’язок, державних діячів, захисників (ст.ст. 345, 346, 350, 377, 398 КК України)
3. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на національну та релігійну гідність громадян України (ст. 161 КК України).
4. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на жіночу честь ( ст. ст. 152, 153, 154, 303 КК України)
5. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на честь сім’ї ( ст. 167 КК України)
6. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на особисту честь (репутацію) громадянина (ст.ст. 383, 384 КК України).

У другому підрозділі “Об’єктивна необхідність посилення ефективності кримінальної охорони честі та гідності особи” визначено головні напрями посилення кримінально-правової охорони честі та гідності особи. Автор розглядає проблему посилення ефективності кримінально-правових заходів, що передбачають боротьбу з посяганнями на честь та гідність особи, у трьох напрямках. До першого напряму слід віднести посилення та удосконалення чинного Кримінального законодавства України. До другого – удосконалення правозастосовної діяльності, й до третього напряму слід віднести правове і моральне виховання громадян України. У цьому підрозділі дисертант зробив спробу визначити ступінь небезпеки таких суспільно небезпечних діянь, як наклеп та образа і необґрунтованість декриміналізації цих правопорушень, що за ступенем суспільної небезпеки, за характером шкоди державі та особі є злочинними.
Характеризуючи протиправність та аморальність наклепу й образи, автор показує залежність організму та стану здоров'я людини від цих психотравмуючих чинників.
У третьому підрозділі “Практика та характерні риси загального і спеціального захисту честі та гідності особи” аналізується чинне кримінальне, кримінально-процесуальне, адміністративне та цивільне законодавство, що передбачає відповідальність за посягання на честь та гідність особи.
Автор вносить пропозиції про розмежування компетенцій кримінального, адміністративного та цивільного законодавства щодо захисту честі та гідності особи.
Крім того, автор робить висновок, що чинне кримінальне законодавство не повністю охоплює захистом такі невід’ємні людські цінності як честь та гідність. Не передбачена кримінальна відповідальність за посягання на честь та гідність особи, Президента України, правоохоронця, судді, священнослужителя, захисника.
Виходячи з намірів нашої держави стати соціальною, демократичною, правовою державою, що передбачає державний захист честі та гідності особи, дисертант у висновках, що завершують роботу, пропонує:
1. Доповнити чинний Кримінальний кодекс України відповідною статтею і викласти її у такій редакції: Посягання на честь та гідність Президента України. Публічна образа Президента України або наклеп щодо нього, –
караються позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті ж дії, вчинені з використанням преси чи інших засобів масової інформації, –
караються позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;
2. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за образу народного депутата України або представника влади і викласти її в такій редакції:
“Стаття... Образа народного депутата України або представника влади
Прилюдна образа народного депутата України або представника влади при виконанні ними службових обов’язків або з приводу виконання їх, –
карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті ж дії, вчинені з використанням преси чи інших засобів масової інформації, – караються позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;
3. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за образу працівника правоохоронного органу, представника громадськості або військовослужбовця з приводу охорони ними громадського порядку і викласти її в такій редакції:
“Стаття... Образа працівника правоохоронного органу, представника громадськості або військовослужбовця у зв’язку з їх діяльністю щодо охорони ними громадського порядку
Образа працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, а також представника громадськості, який охороняє громадський порядок, або військовослужбовця у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з охороною громадського порядку, –
карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;
4. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за образу судді і викласти її в такій редакції:
“Стаття... Образа судді
Образа судді у зв’язку з його діяльністю по здійсненню правосуддя, –
карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;
5. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за образу священнослужителя і викласти її в такій редакції:
“Стаття... Образа священнослужителя
Образа священнослужителя у зв’язку з проведенням ним богослужіння, –
карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;
6. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за наклеп і викласти її в такій редакції:
“Стаття... Наклеп
Наклеп, тобто поширення неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу, - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наклеп, розповсюджений у засобах масової інформації у друкованому вигляді або іншим способом розмноженому творі, в анонімному листі, а так само вчинений особою, раніше судимою за наклеп, –
карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами до двох років, або штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні державного або іншого тяжкого злочину, а так само при настанні тяжких наслідків внаслідок наклепу, –
карається позбавленням волі на строк до п’яти років”;
7. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за образу і викласти її в такій редакції:
“Стаття... Образа
Образа, тобто умисне приниження честі і гідності особи, –
карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом у розмірі від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Образа, вчинена під час публічного виступу або у публічно продемонстрованому творі, або у засобах масової інформації, а так само вчинена особою, раніше судимою за образу, –
карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
Запропонований кримінальний захист особи, Президента України, правоохоронця, судді, священнослужителя, захисника від посягань на їх честь та гідність стане органічною складовою юридичної системи нашої держави, що побудована на таких засадах, які визнають найвищою соціальною цінністю честь та гідність людини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Бортник В.А. Честь і гідність особи як об’єкт кримінально-правової охорони // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – № 4. – С . 146-151.
2. Бортник В.А. Шкода здоров'ю потерпілого від посягань на його честь і гідність шляхом наклепу та образи // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 3. – С. 160-166.
3. Бортник В.А. Суб’єкти злочинів, що посягають на честь та гідність особи // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 2. – С. 161-166.
4. Бортник В.А. Проблеми кримінально-правового захисту честі та гідності особи в Україні // Право України. – 2004. – № 1. – С. 29-33.
5. Бортник В.А. Чи захищені права, честь та гідність біженців і осіб, які шукають притулок в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика), – 2001. – № 3. – С. 154-158.
6. Бортник В.А. Відповідальність за наклеп у засобах масової інформації // Матеріали наук.-теорет. конф. Теорія та практика застосування чинного кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах. – К., 2002. – С. 66-67.
7. Бортник В.А. Деякі питання торгівлі “ живим” товаром // Матеріали між нар. конф. Боротьба з нелегальною міграцією та торгівлею людьми. – К., 2003. – С. 38-40.
8. Бортник В.А. Недоторканність особи, її честь та гідність під захистом прокуратури // Матеріали наук.-практ. конф. Судова реформа в Україні. К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 153-155.
9. Бортник В.А. Деякі питання кримінального захисту прав людини, її честі та гідності. Матеріали регіонального “круглого столу” : “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування “. – Хмельницький: Хіоуп, 2003. – С. 81-82.

АНОТАЦІЯ
Бортник В.А. Кримінально-правова охорона честі та гідності особи. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2004.
Дисертація є комплексним дослідженням проблем кримінально-правової охорони честі та гідності особи. На основі широкої джерельної бази розкрита історія формування та особливості сучасного кримінально-правового захисту честі та гідності особи.
Спираючись на новітні теоретико-правові здобутки, вітчизняну кримінально-правову практику та вимоги Конституції України і Європейського Співтовариства, автор обґрунтовує необхідність визнання честі та гідності особи найвищою соціальною цінністю, що зумовлює захист цих невід’ємних людських прав на належному законодавчому рівні. Як вихідний пункт формування нового законодавства, що посилює кримінальну відповідальність за посягання на честь і гідність особи, автором вносяться конкретні пропозиції з удосконалення чинного Кримінального кодексу України.
Ключові слова: честь, гідність, захист, особа, права, кримінально-правові норми, забезпечення.

АННОТАЦИЯ
Бортник В.А. Уголовно-правовая охрана чести и достоинства личности. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2004.
Диссертация является комплексным исследованием проблем уголовно-правовой охраны чести и достоинства личности. Автор анализирует состояние и динамику преступности в сфере прав человека его чести и достоинства. Рассматривается характер и степень общественной опасности этих посягательств. Раскрыт комплекс вопросов теоретического и практического характера, связанных с разработкой организационно-правовых мер борьбы с посягательствами на честь и достоинство личности.
Анализируются нормы международного права по борьбе с этими преступлениями, и устанавливается степень их имплементации в национальном праве. Диссертант делает вывод о том, что преступлениям в сфере прав человека на защиту чести и достоинства присущ международный характер, поскольку они предусмотрены международно-правовыми актами; ответственность за совершение преступлений данного вида наступает согласно национальному уголовному законодательству; объективные признаки их составов одновременно могут проявляться в общественной жизни разных государств; эти преступления отличаются от международных тем, что не посягают на мир, суверенитет, государство, существование наций.
На основе широкой базы источников раскрыта история формирования, и особенности современной уголовно-правовой защиты чести и достоинства личности. Сделан научный экскурс к первоистокам исследуемой проблемы, что дало возможность выделить исторически сформировавшиеся модели правовой защиты чести и достоинства личности. Основой периодизации истории исследуемой проблемы является охрана моральных благ человека, что способствовало созданию непосредственного фундамента для принятия соответствующих правовых норм. Это позволило предметно подойти к определению понятий “честь” и “достоинство”. В работе также осуществлено четкое размежевание упомянутых понятий.
Глубокое изучение научных трудов своих предшественников позволило диссертанту сделать ряд научных обобщений, проследить эволюцию и особенности защиты чести и достоинства человека.
Изучение соответствующей части уголовного законодательства отдельных зарубежных стран, а также материалов следственной и судебной практики показывают, что в действительности существует большое количество общественно опасных действий, которые посягают на права человека его честь и достоинство, что характерно и для Украины.
Исследование конституционных положений, уголовного, административного и гражданского законодательства, а также эмпирической базы позволило внести предложение о разграничении компетенций уголовного, административного и гражданского законодательства по защите чести и достоинства личности.
Учитывая новейшие теоретико-правовые достижения, отечественную уголовно-правовую практику и требования Конституции Украины и Европейского Сообщества, автор обосновывает необходимость признания чести и достоинства личности наивысшей социальной ценностью, которая обуславливает защиту этих неотъемлемых человеческих прав на надлежащем законодательном уровне. Как исходный пункт формирования нового законодательства, которое усиливает уголовную ответственность за посягательство на честь и достоинство личности, автором вносятся конкретные предложения по усовершенствованию действующего Уголовного кодекса Украины. В частности автор констатирует, что действующее уголовное законодательство не полностью охватывает защитой такие человеческие ценности как честь и достоинство и предлагает предусмотреть уголовную ответственность за покушение на честь и достоинство личности, Президента Украины, правоохранителя, судьи, священнослужителя, защитника.
Ключевые слова: честь, достоинство, защита, личность, права, уголовно-правовые нормы, обеспечение.

ANNOTATION
Bortnik V.A. The criminal law protection of human honour and dignity. – Manuscript.
The thesis as a manuscript for obtaining scientific degree of the candidate of jurisprudence in speciality 12.00.08 – criminal law and criminology; penitentiary law. – The National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2004.
The dissertation represents complex research of problems in the sphere of the criminal law protection of human honour and dignity, and reveals the history of formation and peculiarity of legal protection of human honour and dignity.
Basing on the newest theoretical-legal achievements and domestic criminal law practice and requirements of the Constitution of Ukraine and the European Community, the author proves the necessity of a recognition of human honour and dignity as the highest social value, and the performance of the protection of imprescriptible human rights at an appropriate legislative level. As a starting point in formation of the new legislation which strengthens the criminal liability for an encroachment in human honour and dignity, the author puts forward specific proposals to perfect Criminal code of Ukraine, which is currently in force.
Key words: honour, dignity, defence, protection, individual, criminal law regulations, ensuring, maintenance.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking