Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ВИПУСКУ ТА ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

 

КАШКАРОВ Олексій Олександрович
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ВИПУСКУ ТА ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
   

Спеціальність: 12.00.08: кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ (м. Харків) .

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор заслужений юрист України Орлов Павло Іванович, завідувач кафедрою кримінально-правових дисциплін та адміністративного права Харківського економіко-правового університету.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Музика Анатолій Ананійович, професор кафедри кримінального права та кримінології навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ;
кандидат юридичних наук, професорКуц Віталій Миколайович, Академія прокуратури України, директор науково-дослідного центру, м. Київ.

Провідна установа:Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, кафедра кримінального права, кримінального процесу і криміналістики

Захист відбудеться “7” березня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.
Автореферат розісланий “5” _лютого _2007_р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О.П. Кучинська

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки об’єктивно викликає появу нових видів суспільних відносин. Суспільні відносини, що складаються на ринку цінних паперів, являють собою різновид економічних відносин, які відіграють важливу роль у житті суспільства. У процесі випуску та обігу цінних паперів створюються й використовуються фонди, необхідні не тільки для функціонування суб’єктів господарської діяльності, але й суспільства та держави в цілому. Використання цінних паперів забезпечує нормальне функціонування фінансової, кредитної та інших суміжних систем економіки держави.
З огляду на важливість суспільних відносин, які складаються на ринку цінних паперів, їх поставлено під кримінально-правову охорону від злочинних посягань. Однак, ця охорона не є ефективною, про це свідчить значна кількість фізичних та юридичних осіб, які постраждали від незаконної діяльності “фінансових пірамід”, котрі вразили наше суспільство в 90-х роках минулого століття. За статистичними даними МВС України у 2002 – 2005 рр. за ст. 199 Кримінального кодексу України (далі – КК України) було порушено 5490 кримінальних справ, частина з яких – виготовлення та збут державних цінних паперів; за ст. 223 КК України – 21 кримінальна справа; та за ст. 224 КК України – 45. Однак законодавець не звертає достатньої уваги на те, що операції з цінними паперами є, власне кажучи, фінансовою основою для сучасних структурних перетворень в економіці, і як наслідок – не спостерігається системного підходу до законодавчого забезпечення протидії такого роду правопорушенням та злочинам в Україні. У КК України не простежується системність підходу до охорони суспільних відносин, які складаються на фондовому ринку держави, немає єдиної термінології, держава по-різному захищає власні інтереси та інтереси інших суб’єктів господарювання. Прогалини та суперечності, що мають місце у чинному законодавстві, яке регламентує випуск та обіг цінних паперів, сприяють зростанню економічної злочинності, поглибленню та розширенню сфер тіньової економіки у суспільстві, а це, як відомо, створює загрозу для економічної безпеки держави.
З метою узагальнення понятійного апарату стосовно посягань, що відбуваються на ринку цінних паперів, дисертантом використано термін “злочини у сфері випуску та обігу цінних паперів”, до яких віднесено: виготовлення та збут державних цінних паперів (ст. 199 КК України), виготовлення та збут недержавних цінних паперів (ст. 224 КК України), випуск цінних паперів без реєстрації емісії (ч.1 ст. 223 КК України), внесення у документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації або затвердження таких документів (ч. 2 ст. 223 КК України) та розголошення або використання не оприлюдненої або не опублікованої інформації про емітента або його цінні папери (ст. 2321 КК України). Слід зазначити, що до предмета дослідження не включено незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК України) на тій підставі, що вони носять тимчасовий характер, на період приватизації державного майна з використанням приватизаційних паперів, який в Україні вже закінчився.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є роботи Ю.В.Александрова, Л.В Багрій-Шахматова., М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, С.Б. Гавриша, В.О. Глушкова, В.П. Ємельянова, А.П. Закалюка, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, П.П. Михайленка, М.І. Мельника, А.А. Музики, П.І. Орлова, М.І. Панова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, М.С. Таганцева, В.Я. Тація, В.О. Тулякова, В.І. Шакуна, С.С.Яценка та інших учених.
Злочини у сфері випуску та обігу цінних паперів набули сьогодні значного поширення і створюють істотну небезпеку для суспільства та держави. Питання кримінально-правової характеристики злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів не залишаються поза увагою правників. Розробляються правила кримінально-правової кваліфікації окремих злочинів, які вчиняються у сфері випуску та обігу цінних паперів, вносяться пропозиції щодо вдосконалення деяких норм, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення суспільно небезпечних дій у сфері випуску та обігу цінних паперів, здійснюється кримінологічний аналіз цих суспільно небезпечних явищ. У різні часи цим і дотичним до них питанням були присвячені роботи П.П. Андрушка, Д.В. Байрактарь, Б.В. Волженкіна, Л.Д. Гаухмана, Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, С.В. Максимова, О.І. Перепелиці, О.Б. Сахарової, В.Р. Щавінського та інших. Проте у роботах цих вчених аналізуються окремі злочини, які вчиняються у сфері випуску та обігу цінних паперів, комплексного ж кримінально–правового дослідження цієї проблеми в Україні немає. Слід зазначити, що потребує більш ретельного вивчення природа, характер та сутність суспільної небезпеки злочинів, які вчиняються у сфері випуску та обігу цінних паперів; об’єктивні та суб’єктивні ознаки цих злочинів; відповідність підставам та принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь у сфері випуску та обігу цінних паперів; іноземний досвід кримінально-правової охорони випуску та обігу цінних паперів. Нагальним є приведення у відповідність до Конституції України та законодавства України понятійного апарату, який використовується у диспозиціях аналізованих норм КК України.
Аналіз матеріалів судової практики переконує, що невеликий обсяг останньої не дає можливості виробити наукові рекомендації стосовно форм реалізації кримінальної відповідальності й, зокрема, покарання за вказані злочини. Тому основну увагу в дослідженні приділено кримінально-правовій характеристиці ознак злочинів, які передбачені ст. ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України.
Враховуючи викладене, тема дисертаційного дослідження є актуальною і має теоретичне та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, Головних напрямів наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 рр. (п. 1.4), п. 2.5 наказу МВС України від 05.07.2004 № 755 “Про пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр.”.
Робота ґрунтується на положеннях, викладених у пп. 13, 32, 41 Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25.12. 2000 № 1376/2000.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна кримінально–правова характеристика злочинів, що передбачені ст.ст. 199, 223, 224 та 2321КК України. Для досягнення мети дисертаційного дослідження були поставлені наступні завдання:
1) проаналізувати суспільну небезпечність виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збуту державних цінних паперів; виготовлення, збуту та використання підроблених недержавних цінних паперів; порушення порядку випуску цінних паперів;
2) здійснити історико-правовий аналіз проблеми кримінально–правової охорони випуску та обігу цінних паперів;
3) з’ясувати підстави і принципи криміналізації діянь, які посягають на випуск та обіг цінних паперів;
4) провести порівняльно-правовий аналіз кримінально-правової охорони випуску та обігу цінних паперів за кримінальними кодексами зарубіжних держав;
5) проаналізувати склади злочинів, що передбачені ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України, виділивши систему ознак, що характеризують кожен з них;
6) виявити у цій частині недоліки чинного законодавства;
7) сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Об’єктом дослідження є суспільно небезпечні посягання на суспільні відносини, що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Предметом дослідження виступають норми кримінального законодавства, що передбачають відповідальність за вчинення злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Методи дослідження у ході дослідження були використаний: діалектичний метод, який дозволив розглянути норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут державних цінних паперів; виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів; порушення порядку випуску цінних паперів, порушення порядку розповсюдження інсайдерської інформації, у їх постійному розвитку та виявити обумовленість такого розвитку; догматичний (юридичний) метод уможливив аналіз ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України з точки зору додержання правил законодавчої техніки конструювання диспозицій і санкцій цих норм; метод системно-структурного аналізу застосовувався при виявленні місця досліджуваних норм у системі норм та інститутів кримінального права, співвідношення їх з іншими кримінально-правовими нормами; порівняльно-правовий (компаративістський) дозволив співставити та порівняти норми, які встановлюють кримінальну відповідальність за суспільно небезпечні діяння, що посягають на випуск та обіг цінних паперів, вітчизняного кримінального законодавства та кримінального законодавства інших країн; історико-правовий застосовувався при дослідженні процесів становлення та розвитку законодавства про кримінальну відповідальність у сфері випуску та обігу цінних паперів; соціологічні методи використовувалися при вивченні практики застосування норм КК, які передбачають відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут державних цінних паперів; виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів; порушення порядку випуску цінних паперів.
Емпіричну базу дисертаційної роботи складають: матеріали 18 кримінальних справ, порушених за ст. 199 КК України; матеріали 7 кримінальних справ, порушених за ст. 224 КК України; матеріали 12 кримінальних справ, порушених за ст. 223 КК України; статистична інформація МВС України щодо незаконного випуску та обігу цінних паперів; матеріали 36 протоколів, складених територіальними управліннями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – ДКЦПФР) на підставі ч. 3 ст. 13 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі вперше комплексному аналізу піддано проблеми кримінально–правової характеристики випуску та обігу цінних паперів, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення окремих норм КК України. Конкретним внеском дисертанта є те, що в роботі визначено низку нових положень та висновків, серед яких найбільш важливими є наступні:
1. Уперше досліджено питання відповідності ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України підставам та принципам криміналізації, на підставі чого зроблено висновок про часткову їх невідповідність принципам, закладеним у Конституції України, та принципам кримінального права. Обґрунтовується необхідність приведення диспозицій ч. 1 ст. 199 КК України та ч. 1 ст. 224 КК України у відповідність до принципів, закладених у Конституції України, Законі України “Про власність” та нормах господарського законодавства.
2. Уперше на дисертаційному рівні подано кримінально-правову характеристику об’єктивних та суб’єктних ознак злочину, передбаченого ст. 2321 КК України.
3. Запропоновано новий підхід до визначення безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 199 КК України: при визначенні безпосереднього об'єкта даного складу злочину доцільно звертати увагу на всі предмети злочину, що передбачені у ст. 199 КК України. Їх перелік зумовлює висновок про те, що безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 199 КК України, можна вважати конкретні суспільні відносини, що забезпечують монополію держави на: - випуск та обіг національної валюти; - випуск та обіг іноземної валюти (захист монополії іншої держави на підставі міжнародно-правових угод); - випуск та обіг державних цінних паперів; випуск та обіг білетів державної лотереї.
На підставі вищевикладеного зроблено висновок, що ст. 199 КК України є поліобґєктним складом, оскільки винна особа, залежно від предмета злочину, передбаченого ст. 199 КК України, посягає на різні суспільні відносини.
4. На відміну від існуючих точок зору, аргументовано, що предметом злочинів, передбачених: - ст.ст. 199 та 224 КК України, є тільки цінні папери, які визначені такими в законі, незалежно від того: в документарній чи бездокументарній формі вони випущені (видані); - ч. 1 ст. 223 КК України, є цінні папери, які випускаються у відкритій формі розміщення за умови обов'язкової державної реєстрації випуску, що передбачена законом, уповноваженими державними органами; - ч. 2 ст. 223 КК України, є документи, які подаються в Державну комісію цінних паперів і фондового ринку для реєстрації випуску цінних паперів господарюючих суб'єктів (незалежно від форми їх випуску).
5. Визначено форми суспільно небезпечного діяння як ознаки об’єктивної сторони злочинів, що посягають на випуск та обіг цінних паперів, зокрема: а) активні дії, якими безпосередньо заподіюється шкода суспільним відносинам, що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів; б) бездіяльність, якою безпосередньо заподіюється шкода суспільним відносинам, що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів; в) змішана бездіяльність, коли в одному складі злочину поєднані діяння як першої, так і другої форм.
6. На підставі аналізу об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 199 КК України, доведено, що цей злочин може бути одночасно і триваючим, і продовжуваним злочином.
7. Обґрунтовано положення щодо доцільності виключення з ч. 2 ст. 223 КК України вказівки на суспільно небезпечні наслідки, як: “великої матеріальної шкоди, заподіяної інвесторові”, оскільки встановити факт заподіяння шкоди і причинного зв'язку між діями і наслідками, що наступили, є практично неможливим: немає відповідної усталеної методики визначення заподіяної шкоди від внесення або затвердження завідомо недостовірної інформації, і створити таку методику неможливо, позаяк не можна врахувати безліч чинників, які впливають на ринок цінних паперів.
8. Доведено, що вина при виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну та збуті державних цінних паперів, виготовленні, збуті та використанні підроблених недержавних цінних паперів характеризується тільки прямим умислом.
9. Знайдено додаткові аргументи на користь позиції, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 223 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки винна особа усвідомлює (інтелектуальний момент умислу), що вона порушує встановлений державою порядок емісії цінних паперів і бажає випустити (тобто воля винного направлена на діяння, вольовий момент переміщується з наслідків на діяння) в обіг цінні папери, які не пройшли обов'язкову державну реєстрацію. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223 КК України, характеризується наявністю умисної форми вини. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків може характеризувати суб'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223 КК України, як прямим, так і непрямим умислом.
10. Дістала подальшого розвитку точка зору, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 223 КК України, повинна виступати тільки службова особа, тому що термін “громадянин”, який використовується у зазначеній нормі КК України, суперечить нормам та принципам Конституції України та цивільного законодавства.
11. На підставі аналізу кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 199 та ст. 224 КК України, наведено додаткові аргументи на користь створення єдиної кримінально – правової норми, яка б охороняла суспільні відносини у сфері випуску та обігу цінних паперів, незалежно від емітуючого суб’єкта.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автор сформулював рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері кримінально–правової охорони випуску та обігу цінних паперів. Вирішено питання кримінально-правового аналізу злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України, їх кваліфікації та відмежування від суміжних злочинів. Розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності застосування ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України. Результати дослідження можуть бути використані: у законотворчій діяльності – для вдосконалення кримінального законодавства; у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації злочинів, які посягають на випуск та обіг цінних паперів; у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінально – правової охорони суспільних відносин, які складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів; у навчальному процесі – у ході підготовки навчальних посібників і викладання спеціального курсу "Злочини у сфері господарської діяльності", у науково-дослідницькій роботі студентів і курсантів.
Апробація й впровадження результатів дослідження.
Результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ; оприлюднені у виступах на міжнародній науковій конференції “Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития” (Бєлгородський юридичний інститут МВС Росії, 2003 р.); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, Національний університет внутрішніх справ, квітень 2004 р.); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, Національний університет внутрішніх справ, травень 2006 р.). Окремі матеріали дисертаційного дослідження також використовуються в навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ під час проведення семінарських і практичних занять із кримінального права.
Публікації. Основні положення й висновки, що сформульовані в дисертації, відображено автором у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також тезах доповідей.
Структура дисертації зумовлена метою та предметом дослідження, робота складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків до кожного розділу, загального висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 219 сторінок, із них основного тексту – 193 сторінок. Кількість використаних джерел – 230 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, висвітлюється загальна характеристика основних напрямів дослідження, його зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, формулюються основні теоретичні положення дослідження, визначається наукова новизна одержаних результатів та значення для правозастосування, наводяться дані про їх апробацію та публікації.
Розділ 1. “Соціально-політичні та історичні передумови кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері цінних паперів” складається з трьох підрозділів.
Підрозділ 1.1. “Історико-правовий огляд законодавства про кримінальну відповідальність за злочини в сфері випуску та обігу цінних паперів” містить історичне дослідження норм, які забезпечували кримінально–правову охорону випуску та обігу цінних паперів на території сучасної України. Констатовано, що необхідність кримінально - правової охорони випуску та обігу цінних паперів виникає, коли ці фінансові інструменти починають використовуватися на фондовому ринку. Умовно існування норм, які забезпечували кримінально-правову охорону випуску та обігу цінних паперів, можна поділити на три етапи: дореволюційний етап розвитку, радянський, у якому доцільно виділити період воєнного комунізму; період НЕПу; період адміністративно-командної економіки, та сучасний етап розвитку фондового ринку і норм, які забезпечують його кримінально-правову охорону.
Аналіз дореволюційного кримінального законодавства свідчить про високу юридичну техніку, чіткість та ясність викладу кримінально-правових норм, які встановлювали кримінальну відповідальність за незаконні дії з цінними паперами.
Дослідження радянського етапу розвитку фондового ринку і норм, котрі забезпечували його кримінально-правову охорону, за винятком періоду НЕПу, дало підстави відзначити, що держава монополізувала право на випуск та обіг цінних паперів і застосовувала кримінально-правові засоби охорони їх випуску і обігу. Законодавець того часу закріплював у КК УРСР пріоритет державної власності над іншими формами, це також торкнулось і цінних паперів, така ж тенденція збереглася й у чинному КК України.
Вивчення проблем сучасного періоду розвитку норм кримінально-правової охорони випуску та обігу цінних паперів засвідчив запізнілість прийняття законодавцем кримінально-правових норм, які забезпечують охорону ринку цінних паперів, у результаті чого об'єктивно існуючі в період із середини 80-х до середини 90-х р. минулого століття економічні процеси і соціальні явища тривалий період залишалися без належної кримінально-правової охорони.
У підрозділі 1.2. “Підстави криміналізації суспільно небезпечних діянь, пов’язаних із випуском та обігом цінних паперів” доводиться, що на нинішньому етапі розвитку України наявність у кримінальному законодавстві норм, що забезпечують кримінально-правову охорону суспільних відносин, які складаються в сфері випуску та обігу цінних паперів, украй необхідна, наголошено на доцільності криміналізації суспільно небезпечних діянь у зазначеній царині. Однак, дослідження відповідності ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України принципам криміналізації свідчить про наявність прогалин у зазначених нормах. Зокрема, ці норми тою чи іншою мірою не відповідають наступним принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь: конституційної адекватності; визначеності і єдності термінології; системно-правової несуперечливості криміналізації конкретного діяння; міжнародно-правової необхідності і допустимості криміналізації; процесуальної здійсненності переслідування; безпробільності і ненадмірності кримінально-правової заборони; визначеності і єдності термінології; повноти складу; домірності санкції й економії репресії.
Підрозділ 1.3. “Порівняльно-правовий аналіз зарубіжного кримінального законодавства, яке забезпечує охорону випуску та обігу цінних паперів” присвячено аналізу кримінального законодавства закордонних держав, яке встановлює кримінальну відповідальність за суспільно небезпечні діяння у сфері випуску та обігу цінних паперів. Дисертантом відзначено, що єдиної системи встановлення кримінально – правової охорони суспільних відносин у зарубіжному правознавстві немає. Існують загальні тенденції, які властиві деяким державам, такі як:
1) рівність кримінально–правового захисту інтересів осіб, які випустили цінні папери (це властиво кримінальному законодавству Російської Федерації, Республіки Білорусь, Естонії, Польщі та ін.);
2) встановлення кримінального покарання за так звані “інформаційні” злочини у сфері випуску і обігу цінних паперів, до яких злочинів відносяться: незаконне використовування конфіденційної (інсайдерської) інформації, надання помилкової інформації інвесторам і державі про економічний стан емітента, не надання рівних можливостей зацікавленим особам в отриманні інформації про випуск цінних паперів. Вчинення злочинів на ринку цінних паперів КК деяких зарубіжних держав відносять до шахрайських дій, а деяких - до спеціального виду посадової фальсифікації (службового підроблення);
3) кримінальне законодавство низки держав не містить спеціальних кримінально–правових норм, які забезпечують охорону правил випуску і обігу цінних паперів.
Розділ 2. “Об’єктивні ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню об’єктивних ознак складів злочинів, які скоюються у сфері випуску та обігу цінних паперів.
У підрозділі 2.1. “Ознаки об’єкта злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України” викладено результати дослідження об’єкта злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Вважаючи, що найчіткіше відобразити об'єкт злочину можливо лише з використанням чотириступеневої класифікації об'єкта злочину, дисертант доводить, що:- загальним об'єктом злочинів, що посягають на випуск і обіг цінних паперів, є суспільні відносини, які забезпечують нормальне функціонування і розвиток економіки України, а так само інші суспільні відносини, що охороняються Кримінальним кодексом; - родовим об'єктом злочинів, що посягають на випуск та обіг цінних паперів (ст. ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України), можна вважати суспільні відносини, що складаються в сфері господарської діяльності і охороняються розділом VІІ КК України; - видовим об'єктом злочинів, що посягають на випуск та обіг цінних паперів, є суспільні відносини з випуску і обігу грошей, державних і недержавних цінних паперів, іноземної валюти і білетів державної лотереї.
При визначенні безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 199 КК України необхідно звертати увагу на всі предмети злочину, які передбачені у аналізованій нормі. Їх перелік зумовлює висновок про те, що безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 199 КК України, можна вважати конкретні суспільні відносини, що забезпечують монополію держави на: 1) випуск та обіг національної валюти; 2) випуск та обіг іноземної валюти (захист монополії іншої держави на підставі міжнародно-правових угод); 3) випуск та обіг державних цінних паперів; 4) випуск та обіг білетів державної лотереї.
Дисертант обґрунтовує висновок, що злочин, передбачений ст. 199 КК України, є не тільки багатооб’єктним злочином, але й поліоб'єктним, оскільки винний, залежно від предмета злочину, передбаченого ст. 199 КК України, посягає на різні суспільні відносини.
Безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст. 224 КК України, автором визначається як конкретні суспільні відносини в сфері випуску та обігу недержавних цінних паперів суб’єктами, які мають на це право. Додатковим безпосереднім об'єктом аналізованих злочинів визначається право власності інвесторів та емітентів (ст. 199 та 224 КК України), оскільки цінні папери надають певні права, а у випадках їх підроблення такі права не надаються.
Встановлено, що безпосереднім об'єктом ч.1 ст. 223 КК України є конкретні суспільні відносини, встановлені законодавством, що складаються у процесі первинного випуску (емісії) цінних паперів у відкритій формі. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 223 КК України, є конкретні суспільні відносини, які складаються у встановленому законом порядку подачі документів для реєстрації випуску емісійних цінних паперів.
Дисертант стверджує, що додатковим обов’язковим об`єктом злочинів, передбачених ст. 223 КК України, виступає авторитет державних органів, на які покладено повноваження з контролю за ринком цінних паперів України. Факультативним об’єктом злочину, передбаченого ст. 223 КК України, є податкова система України у випадку, коли суб’єкт злочину умисно занижує сумарну номінальну вартість цінних паперів.
Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 2321 КК України, є конкретні суспільні відносини, що складаються у сфері інформаційного забезпечення діяльності на ринку цінних паперів.
У підрозділі 2.2. “Ознаки предметів злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України” розкрито сутність предмета, як обов’язкової ознаки складів досліджуваних злочинів, яка, на погляд здобувача, полягає в його ознаках. Таких ознак названо три: фізична, соціальна та юридична. Фізична ознака предмета злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України, полягає в тому, що цінні папери та інформацію щодо них можливо сприймати органами чуття людини, а також спеціальними технічними засобами, незалежно від того, у якій формі ці явища існують: в документарній або бездокументарній. Фізична ознака предмета злочину може “наповнюється” якісними та кількісними показниками, тобто у законі про кримінальну відповідальність в певній нормі існує спеціальна вказівка на той чи інший показник. Стосовно злочинів, що аналізуються, це вказівка на кількісні показники у ч. 2 та 3 ст.ст. 199 та 224 КК України (великий та особливо великий розмір, велика та особливо велика шкода), а також якісні у ч.1 ст. 223 КК України (незареєстровані цінні папери), у ч.2 ст. 223 КК України (документи які містять недостовірну інформацію), у ст. 2321 КК України (не оприлюднена або не опублікована інформація).
Юридична ознака предмета злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів полягає в тому, що цінні папери, документи та інформація щодо них, прямо вказані в законі про кримінальну відповідальність, тобто вони є обов’язковою ознакою складів злочинів, що аналізуються.
Соціальна ознака предметів злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів, полягає у тому, що вони неоднорідні, тобто предмети злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів належать до різних видів. Перший вид складають предмети злочинів, наявність яких або додержання щодо них особливого правового режиму є умовою або свідчить про нормальне функціонування суспільних відносин (не оприлюднена або не опублікована інформація, ст. 2321 КК України). До другого виду належать предмети злочину, відсутність яких є умовою нормального існування і функціонування суспільних відносин (підроблені грошові знаки, металеві монети, державні цінні папери та білети національної лотереї, ст. 199 КК України; підроблені недержавні цінні папери, ст. 224 КК України; цінні папери які не зареєстровані належним чином, ч. 1 ст. 223 КК України; документи які містять недостовірну інформацію, ч.2 ст. 223 КК України ).
У ході дослідження було встановлено, предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК України, є: національна та іноземна валюта, білети державної лотереї, а також державні цінні папери. Предметом злочину, передбаченого ст. 224 КК України, є недержавні цінні папери, тобто ті, які випускаються, а також забезпечуються юридичними особами – суб'єктами господарської діяльності і фізичними особами (щодо векселя).
Предметом злочинів, передбачених ст.ст. 199 і 224 КК України, є тільки цінні папери, які визначені законом як такі, незалежно, в документарній або бездокументарній формі вони випущені.
Аналіз предмета злочину, передбаченого ст.ст. 199 та 224 КК України, засвідчив наявність у чинному КК України двох норм, які передбачають кримінальну відповідальність за виготовлення з метою збуту і збут підроблених цінних паперів, відмінність між якими проводиться на підставі предмета злочину, в одному випадку – державні, в іншому – недержавні цінні папери. Цей факт суперечить положенням Конституції України, Закону України “Про власність”, принципам і засадам кримінального права.
Аналіз ст. 223 КК України дозволяє припустити, що предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 223 КК України, є цінні папери, які випускаються (емітуються) у відкритій формі розміщення за умови обов'язкової державної реєстрації випуску, яка передбачена законом, уповноваженими державними органами. Предметом злочину, передбаченого ч.2 ст. 223 КК України, є документи, які подаються у ДКЦПФР для реєстрації випуску цінних паперів господарюючих суб'єктів, незалежно від форми їх випуску.
Предметом злочину, передбаченого ст. 2321 КК України, є не опублікована або не оприлюднена інформація, що містить відомості про емітента, його цінні папери або правочини щодо них.
На підставі вищевикладеного, цінні папери як предмет злочину можна класифікувати за такими видами: державні і недержавні цінні папери; документарні і бездокументарні; емісійні і неемісійні: емісійні, у свою чергу, діляться на підвиди: емісійні цінні папери, випуск яких відбувається у відкритій формі, і емісійні цінні папери, випуск яких відбувається в закритій формі.
У дисертації подано кримінально-правове визначення цінного папера: це спеціально належним чином оформлене посвідчення (у документарній або бездокументарній формі), що відображає боргові і інші майнові відносини, підтверджує право володіння частиною капіталу і виступає як предметом, так і засобом вчинення злочинів на ринку цінних паперів.
Підрозділ 2.3. “Ознаки об’єктивної сторони злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України” присвячено кримінально-правовій характеристиці ознак об’єктивної сторони аналізованих злочинів.
З об'єктивної сторони злочини, передбачені ст. ст. 199, 224 КК України, мають ряд спільних діянь – це виготовлення з метою збуту, збут підроблених цінних паперів, а деякі властиві тільки одній нормі – зберігання, придбання, перевезення, пересилка, ввезення до України (ст. 199 КК України), використання іншим чином (ст. 224 КК України). Доведено, що найвищий ступінь суспільної небезпечності властивий для виготовлення з метою збуту, а також збут предметів досліджуваних злочинів.
Під виготовленням підроблених цінних паперів у ст.ст. 199 і 224 КК України слід розуміти комплекс активних дій винної особи, спрямований на створення цінного папера, котрий фактично відповідає вимогам, що висуваються до такого роду документів, але які ані передають, ані підтверджують жодних прав.
Під збутом слід розуміти оплатне або безоплатне введення в обіг під виглядом справжніх підроблених цінних паперів.
Особливістю об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 199 КК України, є те, що злочин, передбачений ст. 199 КК України, одночасно може бути продовжуваним (у разі виготовлення предметів цього злочину) і триваючим (під час зберігання вже виготовлених предметів злочину).
Дослідження ознак об’єктивної сторони уможливило висновок, що перевезення слід виключити з переліку суспільно небезпечних діянь, зазначених у диспозиції ст. 199 КК України, оскільки у момент перевезення винна особа забезпечує переміщення і збереження предмета злочину, тобто здійснює функції щодо зберігання й має вільний доступ та можливість контролювати вищезгадані предмети злочину, на відміну від пересилання. Крім того, переміщення предметів злочину, передбаченого ст. 199 КК України, з використанням транспортних засобів не становить таку велику суспільну небезпеку, як перевезення інших предметів, наприклад, незаконне транспортування вибухових, радіоактивних або сильнодіючих отруйних речовин.
Виходячи з того, що терміни “випуск” та “емісія”, використовувані у КК України, не відповідають вимогам чинного законодавства, яке регламентує суспільні відносини на ринку цінних паперів, та з огляду на те, що ч. 1 ст. 223 КК України є бланкетною нормою, запропоновано у диспозиції ч. 1 ст. 223 КК України терміни “випуск (емісія)” замінити їх терміном “розміщення” та викласти ч. 1 ст. 223 КК України у наступній редакції: “Розміщення службовою особою суб’єкта господарської діяльності цінних паперів без реєстрації емісії у встановленому законом порядку…”.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 223 КК України, є змішаною бездіяльністю, складною формою об'єктивної сторони злочину і складається з двох елементів: активна поведінка винного, яка виражається в діянні, що характеризується дією у вигляді незаконного випуску цінних паперів в обіг, до того ж випуск цінних паперів є обставиною, що забезпечує вчинення злочинної бездіяльності; та пасивна поведінка у вигляді бездіяльності, нездійсненні винним реєстрації інформації про випуск цінних паперів, реєстрації випуску цінних паперів, або неналежної реєстрації інформації про випуск цінних паперів, реєстрації випуску цінних паперів, хоча той міг і повинен був виконати реєстрацію інформації і випуску цінних паперів.
Наявність у диспозиції ч.1 ст. 223 КК України вказівки на відкриту форму розміщення цінних паперів обмежує можливості здійснення оптимальної кримінально-правової охорони інтересів всіх інвесторів, тому що існує і закрита форма випуску цінних паперів, яка в сучасних умовах набула широкого значення. Тому доцільно виключити із диспозицій ч.1 ст. 223 КК України вказівку, яка обмежує можливість застосування цієї норми, і викласти її у наступній редакції: “Випуск службовою особою суб’єкта господарської діяльності цінних паперів без реєстрації випуску ...”.
Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч.2 ст.223 КК України, розглянуто дисертантом через сукупність трьох обов'язкових ознак: 1) дії: а) внесення завідомо недостовірної інформації в документи, які надаються для реєстрації випуску цінних паперів; б) затвердження таких документів; 2) наслідків у вигляді великої матеріальної шкоди, заподіяної інвестору; 3) наявністю причинного зв'язку між діями і наслідками, що настали.
Доведено доцільність виключення з ч. 2 ст. 223 КК України такої ознаки об'єктивної сторони, як суспільно небезпечні наслідки, яка сформульована в законі як “велика матеріальна шкода, заподіяна інвесторові”, оскільки проблематично встановити факт заподіювання шкоди і причинного зв'язку між діями і наслідками, що настали; немає єдиної відповідної методики визначення заподіяної шкоди від внесення або затвердження завідомо недостовірної інформації і створення її викликає сумнів, оскільки врахувати безліч чинників, що впливають на ринок цінних паперів, неможливо. Запропоновано викласти ч.2 ст. 223 КК України в новій редакції: “Внесення службовою особою суб'єкта господарської діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів – караються…”.
Об’єктивній стороні злочину, передбаченого ст. 2321 КК України, на думку дисертанта, притаманні три обов’язкові ознаки: 1) дії – це розголошення або використання інсайдерської інформації; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної матеріальної шкоди, яка може бути завдана державі або юридичній чи фізичній особі; 3) наявність причинного зв’язку між діями та суспільно небезпечними наслідками.
Керуючись міркуваннями, аналогічними тим, що привели дисертанта до висновків про необхідність внесення змін у диспозицію ч. 2 ст. 223 КК України, запропоновано вилучити з диспозиції ст. 2321 КК України вказівку про суспільно небезпечні наслідки і подати у наступній редакції: “Умисне розголошення або інше використання не опублікованої або не оприлюдненої в інший спосіб інформації про емітента, його цінні папери або правочини щодо них (інсайдерська інформація) особою, якій ця інформація відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, - карається…”. Таким чином, склад злочину, передбачений ст. 2321 КК України, пропонується сконструювати, як формальний.
Дисертант вважає, що час є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 2321 КК України, на тій підставі, що після оприлюднення або опублікування інформація перестає бути інсайдерською. Тобто розголошення або використання зазначеної інформації можливо з моменту її виникнення до моменту її опублікування або оприлюднення. Після оприлюднення або опублікування інформації про емітента його цінні папери та правочини щодо них вчинити злочин, передбачений ст. 2321 КК України, неможливо, оскільки інформація втрачає свій правовий статус і переходить з рангу інсайдерської в ранг загальнодоступної.
Місце, час (за винятком злочину, передбаченого ст. 2321 КК України), спосіб, знаряддя і обстановка вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України, є факультативними ознаками об'єктивної сторони аналізованих злочинів і на кваліфікацію не впливають.
У розділ 3. “Суб’єктивні та кваліфікуючі ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України” проаналізовані суб’єктивна сторона злочинів та суб’єкт злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів, а також кваліфікуючі ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 199 і 224 КК України.
У підрозділі 3.1. “Ознаки суб’єктивної сторони злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України” проведено аналіз змісту, форми та сутності вини, а також мети злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Сутність вини при аналізі суб'єктивної сторони злочинів, передбачених ст. ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України, виражається в негативному ставленні винних осіб до суспільних відносин, які складаються у сфері випуску і обігу цінних паперів. З суб'єктивної сторони злочини, передбачені ст. 199 і ст. 224 КК України, характеризуються тільки умисною формою вини, оскільки винний усвідомлює, що дії з виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання і ввезення державних (недержавних, ст. 224 КК України) цінних паперів є суспільно небезпечним діянням, становлять небезпеку для нормального функціонування й розвитку економіки України, та бажає їх вчинити, тобто умисел прямий; на його наявність також указує й спеціальна мета злочинів. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 224 КК України, законодавчо викладена не досить вдало, адже спеціальна мета включає в себе тільки збут предметів цього злочину. Однак об’єктивна сторона передбачає дві альтернативні дії: збут або використання іншим чином зазначених предметів злочину, де використання іншим чином не охоплюється спеціальною метою, на відміну від злочину, передбаченого ст. 199 КК України, де всі альтернативні дії охоплюються спеціальною метою. Тобто, виходячи з аналізу диспозиції ст. 224 КК України, стверджується, що не буде вважатися злочином виготовлення підроблених недержавних цінних паперів з метою використання іншим чином на тій підставі, що у винної особи не було мети їх збуту.
Доведено необхідність розширити диспозицію ст. 224 КК України шляхом доповнення її вказівкою щодо спеціальної мети злочину, як використання іншим чином предметів злочину, і викласти ч.1 ст. 224 КК України у такій редакції: “Виготовлення з метою збуту або використання іншим чином … ”.
Дисертант стверджує, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 223 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки винна особа усвідомлює, що вона порушує встановлений державою порядок емісії цінних паперів і бажає випустити в обіг цінні папери, які не пройшли обов'язкову державну реєстрацію. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223 та ст. 2321 КК України, характеризується умисною формою вини. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків може характеризувати суб'єктивну сторону цих злочинів, як прямим, так і непрямим умислом.
У підрозділі 3.2. “Ознаки суб’єкта злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України” стверджується, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 199 або ст. 224 КК України, може бути фізична осудна особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка досягла загального віку кримінальної відповідальності (16 років), що виконала хоч би одну з дій, передбачених у диспозиціях ст. 199 або ст. 224 КК України. Суб'єкт злочину загальний і додаткових ознак не потребує.
Використання терміна “громадянин” у диспозиціях ч. 1 та ч. 2 ст. 223 КК України автором визнано недоцільним, оскільки, по-перше, ст. 223 КК України є бланкетною нормою, тобто відсилає до інших нормативних актів, у яких використовується термін “фізична особа”; по-друге, предметом злочинів, що аналізуються, виступають так звані емісійні цінні папери, які можуть бути випущені в обіг тільки юридичними особами. Щоб усунути різночитання у законодавчих актах, а також адекватно відобразити можливе коло суб’єктів злочину, передбаченого ст. 223 КК України, пропонується виключити з диспозиції ч.1 і ч.2 ст. 223 КК України термін “громадянин”.
Щодо ч. 2 ст. 223 КК України суб’єктом злочину може виступати як службова особа емітента, так і інші особи, які мають право вносити зміни в документи та затверджувати документи, що надаються для обов'язкової реєстрації емісійних цінних паперів в уповноважений державний орган, тобто спеціальний суб'єкт злочину. Цей висновок зроблено на тій підставі, що згідно з діючим законодавством документи, які подаються до ДКЦПФР, мають бути затверджені іншими особами, які не завжди є службовими особами суб’єкта господарської діяльності, котрий проводить емісію цінних паперів. Під іншими особами, які мають зазначені вище права, запропоновано розуміти аудиторів, службових осіб аудиторських фірм, нотаріусів, приватних нотаріусів, а так само службових осіб, юридичних осіб – торговців цінними паперами, службових осіб юридичної особи, яка веде реєстр власників цінних паперів, службових осіб ДКЦПФР та інших професійних учасників фондового ринку.
Дисертант доводить, що суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 223 КК України, може виступати тільки службова особа емітента або інша особа, яка має право вносити зміни та затверджувати документи, що надаються для обов'язкової реєстрації емісійних цінних паперів в ДКЦПФР.
Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 2321 КК України, виступають службові особи емітента, власники господарюючого суб’єкта (емітента), особи, які мають доступ до інсайдерської інформації про емітента у зв’язку з виконанням ними їх професійної або службової діяльності. До останніх пропонується відносити: державних службовців контролюючих органів, аудиторів, нотаріусів, приватних нотаріусів, працівників емітента, службових осіб професійних учасників ринку цінних паперів, яким ця інформація стала відома при виконанні ними їх професійної діяльності, працівників професійних учасників ринку цінних паперів. На підставі аналізу додаткових ознак суб’єкта злочину зроблено висновок, що він є спеціальним; особа має доступ до інсайдерської інформації у зв’язку з виконанням нею своїх службових, професійних або трудових обов’язків.
У підрозділі 3.3. “Кваліфікуючі ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 199 та 224 КК України”, охарактеризовано кваліфікуючі ознаки злочинів, передбачених ст. 199 та ст. 224 КК України.
На підставі ч. 2 ст.ст. 199, 224 КК України виготовлення цінних паперів з метою збуту визнається кваліфікованим складом, якщо воно виконано за наявності хоч би однієї з наступних ознак: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) повторно; 3) вчинення у великому розмірі (ч. 2 ст. 199 КК України), завдання великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 224 КК України). На підставі ч.3 ст.ст. 199, 224 КК України виготовлення цінних паперів визнається особливо кваліфікованим складом, якщо вчинено наявна одна з таких особливо кваліфікуючих ознак: 1) вчинення організованою групою; 2) у особливо великому розмірі (ч. 3 ст. 199 КК України), завдало особливо великої матеріальної шкоди (ч. 3 ст. 224 КК України).
Розглядаючи кваліфікуючу ознаку “повторність”, автор дійшов наступних висновків. На підставі ст. 9 КК України якщо фізична особа, яка була засуджена судом іноземної держави за межами України за виготовлення або збут підроблених цінних паперів та вчинила злочин на території України, передбачений ст. 199 або ст. 224 КК України, факт вчинення таких суспільно небезпечних дій має бути врахований як повторність. Також для кваліфікації злочину за ч. 2 ст. 199 або 224 КК України, вчиненого особою повторно, потрібно встановити такі умови: особа раніше була засуджена за ст. 79 КК України (1960 р.) чи ч. 3 чи 4 ст. 1488 КК України (1960 р.) або ст. 199 чи 224 КК України; обвинувальний вирок за перший злочин вступив у законну силу; судимість за перший злочин не знята і не погашена у встановленому законом порядку; за перший злочин особа засуджена з призначенням покарання і не була звільнена від покарання; злочинність і караність діяння, за яке була засуджена особа, не усунено законом. Дисертант відзначає непослідовність законодавця у використанні ознаки “повторність” у ст. 199 і ст. 224 КК України. Примітка до ст. 224 КК України говорить, що повторним у ст. 224 КК України визнається злочин, вчинений особою, що раніше скоїла злочин, передбачений цією статтею або статтею 199 КК України. Водночас, вчинення діяння, передбаченого ст. 224 КК України, а потім діяння, передбаченого ст. 199 КК України, не вважається повторним – у зв’язку з відсутністю безпосередньої вказівки на це в ст. 199 КК України, як того вимагає ч.3 ст.32 КК України. Проте дії, передбачені ст.ст. 199 і 224 КК України, є однорідними. Отже це є додатковим аргументом на користь створення єдиної кримінально-правової норми.
Автор вважає, що розмір завданої шкоди у ч.2 та ч.3 ст. 224 КК України повинен встановлюватися сумою підробки недержавних цінних паперів, як це визначено приміткою до ст. 199 КК України, а не матеріальною шкодою, як це передбачено у примітці до ст. 224 КК України. Висунуто додаткові аргументи про необхідність створення єдиної кримінально-правової норми, яка б забезпечувала рівну кримінально-правову охорону суспільних відносин, що складаються у сфері випуску і обігу цінних паперів, поза залежністю від емітуючої особи.
У висновках, викладено результати дослідження і пропозиції щодо кримінально-правової кваліфікації злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів та вдосконалення нормативної бази. Зокрема, пропонується:
1) викласти назву та ч.1 ст. 199 КК України у наступній редакції:
Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей чи білетів державної лотереї
1. Виготовлення, зберігання, придбання, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти чи білетів державної лотереї - караються;
2) викласти назву та ч. 1 ст. 224 КК України у наступній редакції:
Стаття 224. Виготовлення з метою збуту або використання, збут чи використання іншим чином підроблених цінних паперів
1. Виготовлення з метою збуту або використання, збут чи використання іншим чином підроблених цінних паперів - караються;
3) викласти ст. 223 КК України у наступній редакції:
Стаття 223. Порушення порядку розміщення цінних паперів
Розміщення службовою особою суб’єкта господарської діяльності цінних паперів без реєстрації емісії – карається…
Внесення службовою особою суб'єкта господарської діяльності, або іншою особою, яка має право вносити зміни в документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів – караються…;
4) викласти диспозицію ст. 2321 КК України у наступній редакції:
Умисне розголошення або інше використання не опублікованої або не оприлюдненої в інший спосіб інформації про емітента, його цінні папери або правочини щодо них (інсайдерська інформація) особою, якій ця інформація відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, – карається…
Перелік праць, опублікованих за темою дисертації:
1. Кашкаров О.О. Цінні папери як предмет злочину // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2004. – Вип. 25. – с. 200-204.
2. Кашкаров О.О. Об’єкт злочинів, що посягають на випуск та обіг цінних паперів // Право і безпека. - 2004. - № 3. – с. 56-58.
3. Кашкаров О.О. Кримінально-правові системні принципи господарських злочинів (на прикладі ст. ст. 199, 223 та 224 КК України). // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – 2006. – Вип. 9. – с. 284 – 288.
4. Кашкаров А.А. Уголовно-правовая защита субъектов вексельного обращения // Международная научно – практическая конференция “Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития”. – 2003. – с. 82 – 87.
5. Кашкаров О.О. Історичний розвиток кримінально – правової охорони цінних паперів // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – с. 136 - 138.
6. Кашкаров О.О. Термін “завідомість” як ознака суб’єктивної сторони злочину, який передбачений ч. 2 ст. 223 КК України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – с. 44-47.
АНОТАЦІЯ
Кашкаров О.О. Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Академія адвокатури України. Київ, 2007.
Дисертацію присвячено проблемам кримінально-правової характеристики злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів. Основну увагу приділено встановленню об’єктивних та суб’єктивних ознак злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 і 2321 КК України. Проведено порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства деяких країн, яке забезпечує охорону випуску та обігу цінних паперів. Зроблено історико-правовий аналіз кримінальної відповідальності у сфері випуску та обігу цінних паперів. Визначено підстави криміналізації суспільно небезпечних діянь, пов’язаних з випуском та обігом цінних паперів. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення ст.ст. 199, 223, 224 і 2321 КК України.
Ключові слова: цінні папери, емісія, випуск, обіг, підроблення, акція, облігація, вексель, кримінально-правова характеристика, злочин.
АННОТАЦИЯ
Кашкаров А.А. Уголовно-правовая характеристика преступлений в сфере выпуска и обращения ценных бумаг. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Академия адвокатуры Украины. Киев, 2007.
Диссертация посвящена проблемам уголовно-правовой характеристики преступлений в сфере выпуска и обращения ценных бумаг.
Исследованы объекты преступлений в сфере выпуска и обращения ценных бумаг “по вертикале”. Автор придерживается мнения о необходимости четырехступенчатого деления объекта преступления на общий, родовой, видовой и непосредственный объект преступления в сфере выпуска и обращения ценных бумаг. Под родовым объектом предложено понимать общественные отношения, которые складываются в сфере хозяйственной деятельности. Видовым объектом следует понимать – общественные отношения в сфере выпуска денег, ценных бумаг и билетов национальной лотереи, а также порядок предоставления и опубликования информации о ценных бумагах и сделках с ними.
Проанализирован предмет преступления, под которым в ст. 199, ч.1 ст. 223 и ст. 224 УК Украины следует понимать ценные бумаги, а при исследовании преступлений предусмотренных ч.2 ст. 223 и ст. 2321 УК Украины под предметом надлежит понимать информацию о выпуске ценных бумаг, информацию о сделках с ценными бумагами.
Рассмотрены и проанализированы признаки объективной стороны преступлений предусмотренных ст. ст. 199, 223, 224 и 2321 УК Украины.
Важное место в работе занимает определение субъективной стороны преступлений предусмотренных ст.ст. 199, 223, 224 и 2321 УК Украины. Установлено, что субъективная сторона преступлений, предусмотренных ст.ст. 199, 224 и ч.1 ст. 223 УК Украины характеризируется только прямим умыслом, при совершении преступлений, предусмотренных ч. 2 ст. 223 и ст. 2321 УК Украины, отношение лица к деянию может быть только умышленным, а к последствиям – как умышленным, так и неосторожным.
Проведен сравнительно-правовой анализ уголовного законодательства некоторых государств, которое обеспечивает уголовно–правовую охрану выпуска и обращения ценных бумаг, а так же историко-правовое исследование уголовной ответственности за совершение преступлений в сфере выпуска и обращения ценных бумаг. Определены принципы и основания криминализации общественно опасных деяний, связанных с выпуском и обращением ценных бумаг. Сформулированы предложения по усовершенствованию ст.ст. 199, 223, 224 и 2321 УК Украины.
Ключевые слова: ценные бумаги, эмиссия, выпуск, обращение, подделка, акция, облигация, вексель, уголовно-правовая характеристика, преступление.
SUMMARY
Kashkarov A.A. – The criminal-legal characteristic of crimes in sphere of release and reference of security . – Manuscript.
Dissertation for candidate of law degree. The specialty 12.00.08. – Criminal law and Criminology; Criminal-executive law. - Advocate Academy of Ukraine. Kyiv, 2007.
The dissertation is devoted to criminal-legal characteristic of the offences in the sphere of security issue and circulation. Main focus of the work is determination of objective and subjective characteristics of the offences, envisaged in Articles 199, 223, 224, and 2321 of Penal Code of Ukraine. The dissertation also includes comparative-legal analysis of penal legislature of several countries regulating criminal-legal protection of security issue and circulation, historical-legal research of criminal liability for the offences in the sphere of security issue and circulation, and definition of principles and grounds for criminalization of the mentioned offences. The work formulates perfection proposals for Articles 199, 223, 224, and 2321 of Penal Code of Ukraine.
Key words: security, share, bond, bill of exchange, release, reference, criminal-legal characteristic, offence.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking