Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ)

 

Поліщук Геннадій Сергійович
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ)
   

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ - 2006
Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент Гринчак Володимир Миколайович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри організації оперативно-розшукової діяльності

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Глушков Валерій Олександрович,
Академія управління МВС, перший проректор;

кандидат юридичних наук, доцент Усатий Григорій Олександрович, Національна академія державної податкової служби України, доцент кафедри організації оперативно-розшукової діяльності

Провідна установа Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології і судоустрою (м. Київ)

Захист відбудеться “31” травня 2006 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ-35, пл. Солом’янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ-35, Солом’янська площа, 1

Автореферат розісланий “15” квітня 2006 року

 

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук’янчиков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розвиток науково-технічного прогресу та, як наслідок, посилення антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище призвели до зміни спрямовання та якісного прояву злочинів проти довкілля.
Наявна екологічна ситуація в Україні суттєвим чином обумовлена існуванням масштабної екологічної злочинності, яка не знаходить свого адекватного відображення в офіційній статистиці. Так, аналіз статистичних даних про стан екологічної злочинності в Україні свідчить, що її доля в загальній структурі злочинності є стабільно незначною та становить близько 0,3%. Основне місце в структурі злочинів проти довкілля, вчинених у 2004 році, займає незаконна порубка лісу – 54,4% (1022), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом – 24,8% (465), незаконне полювання – 1,7% (32), порушення правил охорони надр – 12,5% (234). Разом з тим злочини, що пов’язані з забрудненням природного середовища і тому являють надзвичайну небезпеку екосистемам та здоров’ю людей, виявляються вкрай рідко (6,6%), ще меншу долю становить кількість осіб засуджених за вчинення злочинів цієї категорії (0,8%). Особливості правозастосовчої практики у сфері охорони природного середовища значною мірою обумовлені оцінкою злочинів проти довкілля як таких, що не становлять великої суспільної небезпеки, а тому не приділяється належної уваги протидії екологічній злочинності на державному рівні. Так, у Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки не заплановано жодного заходу, спрямованого на запобігання злочинам проти довкілля.
Зазначена проблема привернула увагу багатьох дослідників. В юридичній літературі різним аспектам, які стосуються проблем екологічної злочинності, приділялась увага у роботах відомих вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі кримінології, кримінального та екологічного права, зокрема, В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, С.Б. Гавриша, В.О. Глушкова, А.П. Гетьмана, О.М. Джужи, О.Л. Дубовик, Е.М. Жевлакова, М.Й. Коржанського, В.В. Костицького, Н.Р. Малишевої, В.К. Матвійчука, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, В.В. Петрова, В.М. Раднаєва, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.П. Тихого, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна, Ю.С. Шемшушенка та ін.
Проте, незважаючи на безумовну теоретичну та практичну значимість наукових досліджень проблеми, питання комплексного дослідження стану екологічної злочинності в Україні, зокрема й на регіональному рівні, та її запобігання не розглядались або розглядались фрагментарно.
Вказані обставини і визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її теоретичну та практичну значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.1.11 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 р.р., затверджених наказом МВС України №635 від 30.06.02 р.
Тема дисертації обговорена та схвалена на засіданні Вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ і передбачена планами наукових досліджень кафедри кримінології та юридичної соціології Університету.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу джерел кримінологічної інформації та чинного законодавства про охорону довкілля, а також з використанням теоретичних здобутків юридичних наук визначити стан екологічної злочинності у Причорноморському регіоні України (Одеська, Миколаївська та Херсонські області), найбільш суттєві фактори, що її зумовлюють, і на цій основі розробити науково обґрунтовані заходи запобігання злочинам проти довкілля.
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:
- визначити спільні для областей українського Причорномор’я найбільш суттєві екологічні проблеми;
- обґрунтувати особливості кримінально-правової охорони довкілля в Україні;
- здійснити кримінологічний аналіз злочинів проти довкілля, дати порівняльну характеристику стану екологічної злочинності в Україні та у Причорноморському регіоні зокрема;
- виявити і систематизувати фактори, що зумовлюють вчинення злочинів проти довкілля у Причорноморському регіоні України;
- дослідити та оцінити ефективність правозастосовчої практики у сфері охорони довкілля;
- розробити проект Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень та злочинів на період 2006-2010 років.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини‚ які виникають у зв’язку із вчиненням злочинів проти довкілля в Україні та у Причорноморському регіоні зокрема.
Предмет дослідження становлять поняття екологічної злочинності та її характерні ознаки; сучасний стан злочинності у сфері охорони довкілля та її детермінанти; система заходів запобігання злочинам проти довкілля у Причорноморському регіоні України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є основні положення теорії пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1), порівняльно-правовий метод застосовано для вивчення зарубіжного досвіду протидії екологічній злочинності (підрозділи 1.2, 3.2). Історико-правовий метод слугував засобом дослідження процесів еволюції кримінального законодавства України у сфері охорони довкілля (підрозділ 1.2). Документальний метод та статистичний аналіз застосовувався для оцінки основних показників Одеської, Миколаївської та Херсонської областей (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3), дослідження стану та тенденцій екологічної злочинності та природоохоронної діяльності (підрозділи 1.2, 2.1, 3.2). Метод соціологічного опитування використано для з’ясування ефективності природоохоронної діяльності судових і правоохоронних органів, екологічних громадських рухів, визначення детермінант екологічної злочинності (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). За допомогою методу аналізу та синтезу визначено систему суб’єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам проти довкілля (підрозділ 3.2). Методи класифікації, групування використовувались у характеристиці видів злочинних посягань на довкілля (підрозділ 1.2) та заходів запобігання злочинам проти довкілля (підрозділи 3.1, 3.2).
Нормативною основою роботи є Конституція і закони України, акти Президента, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади‚ які регулюють природоохоронні відносини в Україні. Дисертантом вивчались також окремі положення законодавства деяких зарубіжних країн, позитивні надбання яких можуть бути використані для удосконалення запобіжної діяльності у цій сфері в Україні.
Емпіричну основу дослідження становлять статистичні відомості та матеріали практичної діяльності правоохоронних органів з 1989 по 2004 роки, а також вивчення й узагальнення матеріалів судової та слідчої практики у справах даної категорії, довідково-публіцистичних і періодичних видань.
У процесі збору та узагальнення матеріалів проводилося анкетування 450 респондентів, зокрема: 228 працівників органів внутрішніх справ, 57 – прокуратури, 3 – суду, 60 – органів екологічного контролю, 21 представника екологічних громадських рухів, 81 представника Українського товариства мисливців і рибалок. Вивчено та проаналізовано матеріали 320 кримінальних справ, за якими проходило 512 осіб.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших у вітчизняній кримінологічній науці комплексним монографічним дослідженням проблем запобігання злочинам проти довкілля в Україні. У дисертації вперше досліджені кримінологічні засади протидії екологічній злочинності на рівні Причорноморського регіону України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, основними з яких є такі:
вперше:
– визначено та систематизовано детермінанти злочинів проти довкілля в Причорноморському регіоні України та проведено поглиблений аналіз їх впливу на поширення окремих видів злочинів;
– з’ясовано особливості правозастосовчої природоохоронної практики в Причорноморському регіоні України та чинники, що впливають на її ефективність;
– оцінено рівень латентності найбільш поширеного у регіоні злочину проти довкілля – незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом;
– запропоновано створення та впровадження спеціалізованої системи органів щодо запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері охорони довкілля – екологічної юстиції;
– розроблено проект Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень та злочинів на період 2006-2010 років у Причорноморському регіоні України;
– внесено пропозицію декриміналізувати діяння передбачене статтею, що встановлює відповідальність за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів, створивши аналогічну адміністративно-правову норму та доповнити нею главу 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) “Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури”;
– запропоновано доповнити розділ Кримінального кодексу України (далі –КК) “Злочини проти довкілля” статтею, що мала б загальний характер і встановлювала відповідальність за забруднення відходами довкілля, а також статтями, що встановлюють відповідальність за порушення правил ядерної та радіаційної безпеки та правил поводження з біологічними агентами чи токсинами;
– запропоновано доповнити ст.ст.246, 248, 249 КК примітками, що містили б чіткі кількісні критерії поняття “істотна шкода”;
– запропоновано авторську редакцію ст.246 КК “Незаконна порубка лісу” та ст.249 КК “Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом”;
удосконалено:
– кримінологічну характеристику екологічної злочинності в Україні та на рівні Причорноморського регіону України;
– кримінологічну класифікацію осіб, які вчиняють злочини проти довкілля;
отримали подальшого розвитку:
– теоретичні положення щодо поняття екологічної злочинності та її ідентифікуючих ознак;
– положення про доцільність створення в системі органів внутрішніх справ підрозділів екологічної міліції.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до КК України та КУпАП (довідка Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи № 06-15/12-13 від 04.01.06 р.);
- у правозастосовчій сфері використання одержаних результатів дозволить удосконалити практичну діяльність судових, правоохоронних органів та органів екологічного контролю щодо запобігання злочинам проти довкілля, підвищити ефективність природоохоронної діяльності (акт про впровадження в діяльність підрозділів УМВС України в Херсонській області результатів дисертаційного дослідження № 3/3-1794 від 12.04.04 р.; акт про впровадження в діяльність органів рибоохорони Південного басейнового управління відтворення, охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства Мінагрополітики України результатів дисертаційного дослідження № 147-с від 17.06.05 р.; довідка Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури № 15/1072-05 від 19.12.05 р.);
- у навчальному процесі матеріали дисертації використовуються при викладанні курсів і спецкурсів з кримінології, кримінального права та споріднених спеціальних курсів. Матеріали дослідження використовувались у навчально-методичних розробках підготовлених автором із зазначених дисциплін в Херсонському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ та Київському національному університеті внутрішніх справ (акти про впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес ХЮІ НУВС від 21.04.03 р. та 01.09.05 р.; у навчальний процес КНУВС – від 18.11.05 р.);
- у науково-дослідній сфері – висновки дисертаційного дослідження слугуватимуть теоретичною основою для подальшого вдосконалення механізму протидії екологічній злочинності.
Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві з М.А. Магдою статті “Деякі проблеми вдосконалення структури ОВС з метою підвищення ефективності боротьби з екологічними правопорушеннями” здобувачеві належить розробка основних підходів до формування в системі органів внутрішніх справ підрозділів екологічної міліції.
Ідеї та розробки співавтора у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження було оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: “Екологія. Людина. Суспільство” (Київ, 2002 р.), “Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України” (Херсон, 2003 р.), “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)” (Львів, 2003 р.), “Підготовка спеціалістів-юристів для органів внутрішніх справ: здобутки, проблеми та перспективи” (Херсон, 2005 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 9 публікаціях, з яких 5 опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 4 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 294 сторінки. Список використаних літературних джерел складається із 259 найменувань і займає 26 сторінок, 18 додатків займають 63 сторінки (з них: рисунків – 2, таблиць – 34).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.
У першому розділі “Загальна характеристика злочинів проти довкілля”, який включає два підрозділи, дається еколого-географічна характеристика Причорноморського регіону України та проводиться юридичний аналіз злочинів, що посягають на довкілля.
У підрозділі 1.1. “Сучасний стан природних складових довкілля Причорноморського регіону України та його екологічних проблем” обґрунтовується доцільність виконання дисертаційного дослідження на матеріалах Причорноморського регіону України. Дослідження дало змогу прийти до висновків щодо значної подібності, а інколи навіть тотожності демографічних, соціальних та екологічних проблем, що стоять перед областями Причорноморського регіону, та дуже близького ступеня їх невирішеності. На основі аналізу сучасного стану природних складових довкілля регіону сформульовані спільні для областей регіону найбільш суттєві екологічні проблеми.
У підрозділі 1.2. “Кримінально-правова охорона довкілля”, який містить два пункти, зазначається, що структура та порядок розташування розділів Особливої частини КК виступає певним показником реалізації положень Конституції України у кримінальному законодавстві. Зважаючи на те, що злочини проти довкілля посягають на самі основи біологічного існування людини, вважається за доцільне розмістити цей розділ четвертим.
Автором запропоновано класифікацію злочинів проти довкілля залежно від безпосереднього об’єкту злочинного посягання: 1) злочини, що посягають на довкілля в цілому та конституційні екологічні права громадян (ст.ст.236-238, 253); 2) злочини, що посягають на окремі елементи чи об’єкти довкілля. Залежно від виду природного об’єкта, на який спрямоване злочинне посягання, доцільно поділити всі злочини, що відносяться до другої групи, на сім підгруп: злочини у сфері охорони земель (ст.ст.239, 254 КК); злочини у сфері охорони надр (ст. 240 КК); злочини у сфері охорони вод (ст.ст.242, 243 КК); злочини у сфері охорони атмосферного повітря (ст.241 КК); злочини у сфері охорони тваринного світу (ст.ст.248-251 КК); злочини у сфері охорони рослинного світу (ст.ст.245-247 КК, а також ст.249 КК – в частині незаконного добування промислових водних рослин і водоростей); злочини у сфері охорони природних територій та об’єктів особливої охорони (ст.ст.244, 252 КК).
У п. 1.2.1. “Злочини, що посягають на навколишнє природне середовище в цілому та конституційні права громадян на безпечне довкілля” автором звертається увага на відсутність в розділі “Злочини проти довкілля” норм, що встановлюють відповідальність за порушення правил поводження з небезпечними матеріалами і відходами, їх незаконне ввезення та захоронення на території України. У зв’язку з цим запропоновано доповнити розділ КК “Злочини проти довкілля” статтею, що носила б загальний характер і встановлювала відповідальність за забруднення відходами довкілля. Зважаючи на нелогічне, на думку автора, розміщення окремих норм екологічного характеру у розділі 9 КК “Злочини проти громадської безпеки”, а також на зарубіжний досвід, представляється доцільним включення до розділу “Злочини проти довкілля” ст.ст.265-267 та 326 КК.
У п. 1.2.2. “Злочини, що посягають на окремі елементи та об’єкти довкілля” автором детально проаналізовані елементи складу найбільш розповсюджених злочинів проти довкілля – незаконної порубки лісу (ст.246 КК) та незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст.249 КК). З метою усунення неоднозначності при вирішення питань, що стосуються оцінки шкоди, заподіяної в результаті незаконної порубки лісу та браконьєрства, на думку автора, доцільно доповнити ст.ст.246, 248, 249 КК примітками, що містили б чіткі кількісні критерії поняття “істотна шкода”. Зазначається, що неоднозначність терміну “промисел” у назві та диспозиції ст.249 КК може призвести до відмінностей у тлумаченні та застосуванні зазначеної норми, тому пропонується змінити назву та диспозицію ст.249 КК “Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом” на “Незаконне добування водних тварин та рослин”. Зважаючи на невідповідність тексту бланкетної диспозиції ст.246 КК лісовому законодавству (ст.98 Лісового кодексу України), запропоновано доповнити диспозицію ст.246 КК словами “а також пошкодження до ступеня припинення росту”. З метою більш ефективної боротьби зі злочинами, передбаченими ст.ст.246, 249 КК, значна частина яких вчиняється у групі, автором внесено пропозицію щодо доповнення диспозиції цих статей такою кваліфікуючою ознакою, як “вчинення злочину групою осіб”.
Розділ 2. “Стан злочинності у сфері охорони довкілля” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Кримінологічна характеристика злочинів проти навколишнього природного середовища та осіб, що їх вчиняють”, який містить два пункти, проводиться кримінологічно-порівняльний аналіз стану екологічної злочинності у Причорноморському регіоні та в Україні в цілому.
У п. 2.1.1. “Кримінологічна характеристика екологічної злочинності в Україні” на основі аналізу існуючих точок зору щодо поняття екологічної злочинності запропоновано її авторське визначення. Ідентифікуючими ознаками екологічної злочинності повинні бути екологічна спрямованість злочинів, що її утворюють, та створення небезпеки біологічним основам існування людства.
Зазначається, що найчастіше виявляються злочини, пов’язані із незаконним заволодінням природними ресурсами (93,4% в Україні; 94,0% в регіоні). Аналіз статистичних відомостей дозволив визначити значні зміни у структурі екологічної злочинності, що відбулися протягом останніх років: зростання незаконної порубки лісу (з 1998 по 2004 роки – в 4 рази) та злочинів, пов’язаних з розкраданням та нелегальною розробкою невідновлювальних природних ресурсів, – у 6 разів; зменшення більш ніж у 3 рази кількості виявлених фактів кримінально караного браконьєрства.
Проведене дослідження дало можливість виділити характерні соціально-демографічні ознаки осіб, що вчинили злочини проти довкілля. Переважно це особи чоловічої статі віком від 18 до 39 років – 63,2%, які мають загальну середню, професійно-технічну, початкову загальну або взагалі не мають освіти – 93,4%, більшість з них є працездатними, які не працюють і не навчаються, та безробітними – 75,0%. Характерною особливістю екологічної злочинності є незначна частка раніше судимих осіб – 4,8% (для загальної злочинності – 22,9%). Звертає на себе увагу груповий характер вчиняємих злочинів (19,0% серед зареєстрованих злочинів та 43,0% – серед засуджених осіб), а також незначна порівняно із загальною злочинністю (11,0%) частка злочинів, що вчинялись особами у стані алкогольного, наркотичного, токсичного, психотропного сп’яніння – 1,9%, а серед засуджених осіб – 0,7%, що пояснюються умисним характером вчиняємих злочинів, серед яких домінують браконьєрство, незаконна порубка лісу та порушення правил охорони надр, де досягнення злочинного результату повністю залежить від цілеспрямованої, заздалегідь підготовленої, вольової діяльності правопорушника.
Проведений дисертантом аналіз стану судимості осіб, що вчинили злочини проти довкілля, дозволив зробити висновок, що типовими рішеннями у справах даної категорії є призначення як покарання штрафу – 48,9% та звільнення від покарання – 46,9%.
У п. 2.1.1. “Кримінологічна характеристика злочинів проти навколишнього природного середовища у Причорноморському регіоні України” звертається увага на особливостях структури екологічної злочинності Причорноморського регіону, для якого характерна значно менша порівняно із загальноукраїнським показником (54,4%) частка незаконної порубки лісу у структурі злочинів проти довкілля – 30,5% та значно вища за загальнодержавний (24,8%) питома вага незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом – 53,2%.
Дослідження особливостей злочинців, які притягувались до відповідальності за зайняття незаконним рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, дозволило виділити залежно від мотивації, соціального статусу та стійкості злочинної поведінки три категорії осіб, які вчиняють злочини даної категорії. Найчисельнішу групу складають мешканці населених пунктів, які розташовані неподалік до водоймищ. Це особи, як правило, працездатні, які не працюють і не навчаються та порушують закон вимушено, у зв’язку з втратою легальних доходів у наслідок проблем матеріального характеру. Другу категорію складають особи, які у зв’язку з особливостями роботи перебувають у місцях потенційного промислу, а також особи, які займаються незаконним виловом риби епізодично та сприймають його не стільки як засіб забезпечення харчуванням, а як форму організації дозвілля. Третю категорію становлять “професійні” браконьєри, які хижацькими методами систематично винищують рибні запаси. Утворення зазначеної групи злочинців є результатом трансформації внаслідок безкарності та високої прибутковості цієї діяльності, мотивів забезпечення сім’ї продуктами харчування у мотиви збагачення. До “професійних” браконьєрів слід віднести також осіб, які є працівниками рибодобувних організацій і займаються незаконним виловом риби (з перевищенням лімітів, забороненими засобами, без записів у промислові журнали та ін.).
У підрозділі 2.2. “Проблема латентності екологічної злочинності” зазначено, що значна латентність екологічної злочинності сприяє її самодетермінації та “удосконаленню”. З метою визначення реальної ситуації з виявленням порушень правил рибальства у регіоні автором проведена оцінка розмірів латентності незаконного рибного промислу на території Херсонської області. Сутність метода полягає в анонімному анкетуванні рибалок, у ході якого з’ясовувалося, скільки років респондент займається риболовлею, скільки виходів у нього буває в середньому протягом року, чи були зустрічі з представниками органів рибоохорони або міліції і, якщо були, скільки разів він перевірявся на предмет заняття незаконним рибальством. Співставлення отриманих даних і показників дає відповідь на питання: за скільки виходів рибалка перевіряється рибінспекцією один раз. У результаті обробки відповідей визначено, що 1 раз рибалка перевіряється рибінспекцією в середньому за 200 виходів, отже показник виявлення порушень правил рибальства не може бути більшим ніж 0,5%.
У підрозділі 2.3. “Детермінанти злочинів проти навколишнього природного середовища” автором висловлена думка, що, виходячи з характеру та змісту детермінуючих чинників, вони можуть бути згруповані в такі блоки: соціально-економічного, природно-географічного, нормативно-правового, організаційно-управлінського характеру, фактори, що обумовлюють низький рівень екологічної правосвідомості громадян та пов’язані з недоліками правозастосовчої діяльності органів екологічного контролю та правоохоронних органів.
Фактори соціально-економічного характеру проявляються, по-перше, у економічних причинах, які утворюють виробничо-технологічну основу детермінації злочинів, пов’язаних із негативним впливом на природне середовище, а по-друге – соціальних, які детермінують злочинне використання природних ресурсів.
Природно-географічні умови регіону, в яких здійснюється злочинна діяльність, утворюють екологічну основу детермінації злочинів проти довкілля.
До факторів нормативно-правового характеру автор відносить недоліки конструкції кримінально-правових норм екологічного характеру та екологічного законодавства в цілому.
До факторів організаційно-управлінського характеру автором віднесені недоліки існуючого механізму державного контролю в галузі охорони довкілля.
Зазначається, що фактором, який формує особу екологічного злочинця та посилює криміногенний вплив інших детермінуючих чинників, є низький рівень екологічної правосвідомості громадян.
Звертається увага на те, що з детермінуючими чинниками правового та організаційно-управлінського характеру тісно пов’язані фактори, які стосуються недоліків правозастосовчої діяльності органів екологічного контролю та правоохоронних органів.
Розділ 3. “Запобігання злочинам проти навколишнього природного середовища” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Загальносоціальні заходи запобігання злочинам проти довкілля” зазначається, що залежно від характеру та спрямованості запобіжних заходів можливо виділити такі блоки: морально-виховного; інформаційного; економічного; технічного; соціального; правового характеру. Зважаючи на специфіку регіональних соціально-економічних, еколого-географічних, організаційно-управлінських та інших факторів, найбільш перспективними запобіжними заходами в Причорноморському регіоні України є: запровадження ефективної системи безперервної екологічної освіти шляхом прийняття та реалізації регіональної цільової програми “Екологічна освіта та виховання населення на 2006-2010 роки”; створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу населення до інформації про стан довкілля; підвищення ефективності функціонування державної системи моніторингу довкілля в регіоні; стимулювання переходу підприємств на більш сучасні технологічні процеси, що забезпечують зменшення відходів та їх максимальну утилізацію, налагодження системи по здійсненню сортування та переробки відходів, створення та експлуатацію високоефективних очисних споруд; стимулювання розвитку визначених на підставі проведеної науково обґрунтованої комплексної оцінки регіону депресивних територій шляхом запровадження особливих механізмів соціальної, бюджетної, фінансово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо таких територій.
Підрозділ 3.2. “Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам проти довкілля” присвячено дослідженню системи суб’єктів запобігання злочинам проти довкілля та шляхам її удосконалення. Залежно від змісту функцій суб’єктів запобігання здійснено їх класифікацію на судові, правоохоронні, органи екологічного контролю та громадські органи.
Зазначено, що позитивний досвід функціонування природоохоронних прокуратур, їх особливий статус та специфіка наглядових функцій у сфері охорони довкілля дає підстави для надання природоохоронним прокуратурам повноважень щодо координації дій всіх спеціалізованих суб’єктів запобігання злочинам проти довкілля, а також визначення їх як базового органу у запропонованій автором системі екологічної юстиції. Автором внесено пропозицію в межах Причорноморського регіону провести пілотний проект із поступового запровадження екологічної юстиції, для чого розроблено проект Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень і злочинів у Причорноморському регіоні України на період 2006-2010 років.
ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні розуміння сутності екологічної злочинності, її стану, тенденцій, детермінант та специфічних особливостей у Причорноморському регіоні України; поняття та ознак запобіжної діяльності у сфері охорони довкілля, системи суб’єктів та основних напрямків такої діяльності; шляхів її удосконалення в українському Причорномор’ї. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. Визначені спільні для Одеської, Миколаївської та Херсонської областей найбільш суттєві екологічні проблеми.
2. Запропонована конструктивна схема за класифікаційними ознаками основних груп злочинів проти довкілля (що посягають на довкілля в цілому й конституційні екологічні права громадян та посягають на окремі елементи чи об’єкти довкілля) з відповідними коментарями та пропозиціями щодо удосконалення кримінального законодавства в сфері охорони довкілля: пропонується розмістити в Особливій частині КК розділ 8 “Злочини проти довкілля” четвертим; декриміналізувати діяння, передбачене ст.250 КК України “Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів” та створити аналогічну, без змін у диспозиції, адміністративно-правову норму; доповнити розділ статтею, що носила б загальний характер і встановлювала відповідальність за незаконне поводження з відходами; включити до розділу “Злочини проти довкілля” ст.ст.265-267 КК, що встановлюють відповідальність за порушення правил поводження з радіоактивними та іншими небезпечними матеріалами, а також ст.326 КК “Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами”; зафіксувати в загальних положеннях розділу “Злочини проти довкілля”, примітці до статей, що його утворюють, або роз’ясненні Верховного суду України, яке саме з перевищень критеріїв забруднення в об’єктах довкілля повинно тягти за собою кримінальну відповідальність; доповнити диспозицію ст.246 КК словами “а також пошкодження до ступеня припинення росту”; змінити назву та диспозицію ст.249 КК “Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом” на “Незаконне добування водних тварин та рослин”; доповнити ст.ст.246, 248, 249 примітками, які б встановлювали чіткі кількісні критерії поняття “істотна шкода”; доповнити диспозиції ст.ст.246, 249 КК такою кваліфікуючою ознакою, як “вчинення злочину групою осіб”.
3. Запропоновано визначення екологічної злочинності як соціально-правового явища, яке створює небезпеку біологічним основам існування людства та складається із сукупності передбачених кримінальним законом діянь, що вчинені за певний час на визначеній території, у визначеному регіоні або країні в цілому, та посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі об’єкти (землі, надра, атмосферне повітря, води, континентальний шельф, ліси, об’єкти природно-заповідного фонду, флори і фауни тощо), а також конституційні екологічні права громадян.
4. Відмінності у структурі екологічної злочинності України та Причорноморського регіону значною мірою пояснюються природно-географічними особливостями лісодефіцитного, але багатого на водні об’єкти регіону, а також просторовим розселенням і концентрацією населення, близько 70,0% якого мешкає у приморській зоні.
5. Характерними соціально-демографічними ознаками осіб, які вчиняють злочини проти довкілля, є такі: це особи чоловічої статі віком від 18 до 39 років, які мають загальну середню, професійно-технічну, початкову загальну або взагалі не мають освіти, більшість з них є працездатними, які не працюють і не навчаються, та безробітними.
6. Залежно від мотивації, соціального статусу та стійкості злочинної поведінки подано типологію осіб, які займаються незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом.
7. Оцінка розмірів латентності незаконного рибного промислу на території Херсонської області дала можливість визначити, що відсоток виявлення порушень правил рибальства не може бути більшим за 0,5 %.
8. Детермінуючі чинники за характером і змістом можуть бути згруповані в такі блоки: соціально-економічного, природно-географічного, нормативно-правового, організаційно-управлінського характеру, фактори, які обумовлюють низький рівень екологічної правосвідомості громадян і пов’язані з недоліками правозастосовчої діяльності органів екологічного контролю та правоохоронних органів.
9. Сформульовано специфічні ознаки запобіжної діяльності у сфері охорони довкілля, а саме комплексність, яка знаходить своє вираження у множинності суб’єктів запобігання та різноманітності запобіжних заходів; тісний взаємозв’язок регіонального та загальнодержавного аспекту цієї діяльності; значні можливості успішного застосування заходів загальносоціального характеру для запобігання злочинам проти довкілля.
10. Залежно від характеру та спрямованості запобіжної діяльності класифіковано загальносоціальні заходи у сфері охорони довкілля – морально-виховні; інформаційні; економічні; технічні; соціальні; правові.
11. Окреслено систему суб’єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам проти довкілля. Залежно від змісту функцій здійснено їх класифікацію на судові, правоохоронні, органи екологічного контролю та громадські органи.
12. Запропоновано створення та впровадження системи екологічної юстиції, яка б включала екологічні (спеціалізовані) суди, природоохоронні прокуратури, підрозділи екологічної міліції (зокрема місцевої та відомчої) та органи екологічного контролю.
13. З метою упорядкування запобіжної діяльності в Причорноморському регіоні, надання їй цілеспрямованості та забезпечення комплексного підходу до вирішення завдань виявлення та нейтралізації факторів, що зумовлюють існування екологічної злочинності, автором пропонується проведення запобіжних заходів відповідно до проекту Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень та злочинів у Причорноморському регіоні України на період 2006-2010 років.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Поліщук Г.С. Попереджувальна дія кримінального законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 20. – С.354-361.
2. Поліщук Г.С. Кримінально-правова характеристика злочинів проти довкілля // Право України. – 2003. – № 3. – С.80-84.
3. Поліщук Г.С. Деякі питання щодо ефективності правових норм у сфері охорони навколишнього природного середовища // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С.473-478.
4. Поліщук Г.С. Кримінологічна характеристика браконьєрства // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – № 27.– С.43-48.
5. Поліщук Г.С. Чинники, що зумовлюють латентність злочинів проти довкілля // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 5. – С.83-94.
6. Поліщук Г.С. Проблеми ефективності екологічного законодавства: кримінально-правовий аспект // Збірка тез доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції “Екологія. Людина. Суспільство”. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2002.– С.295-297.
7. Поліщук Г.С. Проблеми застосування норм кримінального права у сфері охорони довкілля // Матеріали науково-практичної конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)” 4-5 квітня 2003 р. // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2003. – С.267-269.
8. Поліщук Г.С., Магда М.А. Деякі проблеми вдосконалення структури ОВС з метою підвищення ефективності боротьби з екологічними правопорушеннями // Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України: Зб.-к наук. статей. – Херсон: Мрія, 2003.– С.181-185.
9. Поліщук Г.С. Екологічна освіта та виховання у підготовці майбутніх правоохоронців як заходи із запобігання злочинам проти довкілля // Збірка тез доповідей науково-практичної конференції “Підготовка спеціалістів-юристів для ОВС: здобутки, проблеми та перспективи” 24.05.2005. – Херсон: ХЮІ НУВС, 2005. – С. 49-51.

АНОТАЦІЯ
Поліщук Г.С. Кримінологічна характеристика та запобігання злочинам проти довкілля (за матеріалами Причорноморського регіону України). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2006.
Дисертацію присвячено актуальним проблемам кримінологічної характеристики та запобігання злочинам проти довкілля в Причорноморському регіоні України. Досліджено стан довкілля в українському Причорномор’ї; особливості кримінально-правової охорони довкілля в Україні; поняття екологічної злочинності та її ознаки, стан та тенденції, порівняльний аналіз кримінологічних показників в Україні в цілому та Причорноморському регіоні зокрема; проблеми детермінації та латентності екологічної злочинності; заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання злочинам проти довкілля.
Ключові слова: злочини проти довкілля, екологічна злочинність, латентність, запобігання злочинам проти довкілля, заходи, суб’єкти, ефективність.
АННОТАЦИЯ
Полищук Г.С. Криминологическая характеристика и предотвращение преступлений против окружающей среды (на материалах Причерноморского региона Украины). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2006.
Диссертация посвящена актуальным проблемам криминологической характеристики и предотвращения преступлений против окружающей среды в Причерноморском регионе Украины. Исследовано состояние окружающей природной среды в украинском Причерноморье; особенности уголовно-правовой охраны окружающей среды в Украине; понятие экологической преступности и ее признаки, состояние и тенденции, сравнительный анализ криминологических показателей в Украине и Причерноморском регионе; проблемы детерминации и латентности экологической преступности; мероприятия по предотвращению преступлений против окружающей среды.
Научная новизна полученных результатов определяется тем, что по характеру и содержанию рассмотренных вопросов диссертация является одним из первых в украинской криминологической науке комплексных монографических исследований проблем предотвращения преступлений против окружающей среды в Украине. В диссертации впервые исследованы криминологические аспекты проблемы противодействия экологической преступности на уровне Причерноморского региона Украины. В результате проведенного исследования сформулирован ряд новых научных положений и выводов. Основные из них следующие: определены и систематизированы детерминанты преступлений против окружающей среды в Причерноморском регионе Украины и проведен углубленный анализ их влияния на распространение отдельных видов преступлений; выяснены особенности правоприменительной природоохранной практики в Причерноморском регионе Украины и факторы, которые влияют на ее эффективность; оценен уровень латентности наиболее распространенного в регионе преступления против окружающей среды – незаконного занятия рыбным, звериным или другим водным добывающим промыслом; предложено создание и внедрение специализированной системы органов по предотвращению преступлений и других правонарушений в сфере охраны окружающей среды – экологической юстиции; разработан проект Комплексной целевой региональной программы профилактики экологических правонарушений и преступлений на период 2006-2010 годов в Причерноморском регионе Украины; предложены изменения и дополнения к УК Украины: внесено предложение декриминализировать деяние, предусмотренное ст.250 УК Украины “Проведение взрывных работ с нарушением правил охраны рыбных запасов”, создав аналогичную административно-правовую норму; предложено дополнить раздел УК “Преступления против окружающей среды” статьей, которая носила бы общий характер и устанавливала ответственность за загрязнение отходами окружающей среды, а также статьями, которые устанавливают ответственность за нарушение правил ядерной и радиационной безопасности и статьей, которая устанавливает ответственность за нарушение правил обращения с биологическими агентами или токсинами; предлагается заменить название и диспозицию ст.249 УК “Незаконное занятие рыбным, звериным или другим водным добывающим промыслом” на “Незаконное добывание водных животных и растений”; дополнить ст.ст.246, 248, 249 УК примечаниями, которые содержали бы четкие количественные критерии понятия “существенный вред”, и диспозиции ст.ст.246, 249 УК таким квалифицирующим признаком как “совершение преступления группой лиц”; усовершенствована криминологическая характеристика современного состояния и тенденций экологической преступности в Украине и на уровне Причерноморского региона Украины; криминологическая классификация лиц, которые совершают преступления против окружающей среды. Получили дальнейшее развитие: теоретические положения относительно понятия экологической преступности и ее идентифицирующих признаков; положение о целесообразности создания в системе органов внутренних дел подразделений экологической милиции.
Ключевые слова: преступления против окружающей среды, экологическая преступность, латентность, предотвращение преступлений против окружающей среды, мероприятия, субъекты, эффективность.

SUMMARY
Polischuck G.S. The Criminological Characteristics and Prevention of Ecological Crimes (on the materials of Prychornomors’k region in Ukraine). – Manuscript.
Thesis for a Candidate Degree in Law. Specialty 12.00.08 – Criminal Law and Criminology, Criminal-Executive Law. – Kyiv National University of Internal Affairs, Kyiv, 2006.
The dissertation is devoted to the actual problems of criminological characteristics and prevention of ecological crimes in Prychornomors’k region of Ukraine. The state of environment in Ukrainian Prychornomor’ia and the peculiarities of law enforcement ecological activity in Ukraine have been studied and established.
The paper also presents the notion of ecological criminality and describes its main features, modern state and tendencies to development. The comparative analysis of criminological data generally in Ukraine and specifically in Prychornomors’k region, the problems of determination and latency of ecological criminality as well as the main social and special criminological preventive measures in environment protection have been studied and established.
Key words: crimes against nature, ecological criminality, latency, prevention of ecological crimes, measures, subjects, effectiveness.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking