Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ РОЗБОЇВ, ПОЄДНАНИХ З ПРОНИКНЕННЯМ У ЖИТЛО

 

БАТИРГАРЕЄВА ВЛАДИСЛАВА СТАНІСЛАВІВНА
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ РОЗБОЇВ, ПОЄДНАНИХ З ПРОНИКНЕННЯМ У ЖИТЛО
   

Спеціальність 12.00.08: кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2002
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник
- доктор юридичних наук, професор Голіна Володимир Васильович,
завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:
- доктор юридичних наук, професор Туркевич Інна Костянтинівна,
Академія адвокатури України, завідувач кафедри кримінального права, Заслужений юрист України;
- кандидат юридичних наук, доцент Дрьомін Віктор Миколайович,
Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права.

 

Провідна установа:
- Одеський національний університет імені І.І. Мечникова МОН України.

 

Захист відбудеться “24” червня 2002 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

Автореферат розісланий “23” травня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.П.Битяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Згідно з теорією природного права природними і невідчужуваними правами людини є такі, як право на свободу, рівність, власність. Українська держава йде шляхом сприйняття кращих традицій світової філософської та правової думки. Ст.3 Конституції України говорить про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Крім того, втручання в сферу відносин власності людини, за винятком деяких випадків, є правопорушенням або навіть злочином. Ст.41 Конституції з цього приводу проголошує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Особливу увагу Основний Закон приділяє дотриманню і такого найважливішого права людини, як недоторканість його житла (ст.30 Конституції України).
Розбій, поєднаний з проникненням у житло, посягає як на відносини власності, так і на відносини з охорони життя й здоров'я громадянина, недоторканості його житла. Таким чином, даний злочин є прямим порушенням цілої низки конституційних прав і свобод людини.
Хоча лідируючу позицію і в структурі усій злочинності, і серед злочинів проти приватної власності займають крадіжки (понад 30% у структурі злочинності), але й питома вага розбоїв не знижується. У 2000 і 2001 рр. органами офіційної статистики зареєстрована рекордна кількість розбоїв, будь-коли вчинених на території Україні (5636 і 5674 злочини відповідно).
Розбій, поєднаний з проникненням у житло, за класифікацією Кримінального кодексу 2001 р. є особливо тяжким злочином, який відріз-няється від інших корисливих і корисливо-насильницьких злочинних діянь підвищеною суспільною небезпекою. До багатьох потерпілих злочинці зас-тосовують фізичне насильство, тортури. У ряді випадків винні використовують вогнепальну і холодну зброю. Громадяни під час розбою позбавляються багатьох своїх матеріальних цінностей. Розбій також може супроводжуватися псуванням або знищенням майна. Усі ці обставини викликають, природно, підвищений резонанс і сприяють загостренню соціальної напруженості у суспільстві.
Над теоретичними та практичними проблемами боротьби з корисливо-насильницькою злочинністю, складовою частиною якої є й розбої, працювало багато вчених. Особливо слід підкреслити внесок у розробку цієї проблеми провідних українських та російських криміналістів і кримінологів:Ю.М. Антоняна, В.І. Борисова, В.В. Голіни, І.М. Даньшина,
А.І. Долгової, В.М. Дрьоміна, В.Є. Емінова, А.П. Закалюка, В.С. Зеленецького,
А.Ф. Зелінського, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, Н.Ф. Кузнецової,
І.П. Лановенка, В.Г. Лихолоба, В.В.Лунеєва, Е.Ф. Побегайла, В.О.Тулякова, І.К.Туркевич та інших, які значною мірою сприяли становленню та розвитку теорії та практики протидії цим дуже небезпечним проявам злочинної поведінки.
У спеціальній літературі проблеми кримінально-правової боротьби з розбоями, у тому числі поєднаними з проникненням у житло, знайшли відображення в наукових роботах багатьох вчених-криміналістів, як-то: М.І. Бажанова, Г.М. Борзенкова, В.В. Владимирова, М.С. Гагаріна, Л.Д. Гаухмана, М.А. Гельфера, М.Б. Гугучія, А.Н. Кардави, Г.Л. Кригер,
Ю.І. Ляпунова, Б.С. Нікіфорова, П.С. Матишевського, М.П. Михайлова, А.О. Пінаєва,
Д.Н. Розенберга, В.В. Сташиса, Г.О. Чорного, А.Х. Юнусова та інших. Що ж стосується окремої розробки проблеми розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, на кримінологічному рівні, слід відмітити, що на сьогоднішній день комплексних досліджень даного різновиду злочинів в Україні проведено не було, хоча певні зусилля в цьому напрямі здійснили російські вчені: С.О. Єлісеєв, Ю.М. Каракетов, М.Г. Миненок, О.В. Побризгаєва, Л.М. Прозументов. Але в роботах вказаних авторів досліджувалися лише окремі аспекти кримінологічної характеристики цієї категорії злочинів (кількісно-якісні показники, особистість злочинця, причинність тощо). Практично залишилися не розробленими питання попередження розбоїв загальносоціальними та спеціально-кримінологічними заходами, також не знайшла свого висвітлення проблематика особистості потерпілого; типології розбійників; умов, що сприяють вчиненню розбоїв. Вважаємо, що тільки комплексний розгляд усіх цих питань може вивести на якісно новий теоретичний і практичний рівень вирішення такої актуальної для сьогодення проблеми. Вищевикладене й обумовило вибір теми.
Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і кафедрою кримінології та кримінально-виконавчого права та спрямована на виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376/2000.
Об’єктом наукового дослідження є розбій, поєднаний з проникненням у житло (ч.3 ст.187 Кримінального кодексу України 2001 р.), як один із різновидів корисливо-насильницької злочинності. Предмет дослідження складають: кримінологічна характеристика діяння, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, у тому числі його кількісно-якісні показники в Україні; причини й умови, що детермінують даний різновид розбою; особистість злочинця-розбійника, зокрема його типологія, і особистість потерпілого від розбою, поєднаного з проникненням у житло; заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного попередження цього негативного явища соціальної дійсності.
Метою дисертаційного дослідження є комплексне кримінологічне вивчення розбою, поєднаного з проникненням у житло, за слідчо-судовими матеріалами Харківської області та Автономної Республіки Крим, яке включає аналіз кількісних і якісних параметрів даного різновиду корисливо-насильницької злочинності, детермінант, що її зумовлюють, особистості розбійника і особистості потерпілого, розробку науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню практики боротьби з розбоями, поєднаними з проникненням у житло громадян. Слід зауважити, що вибір даних територіальних районів не є випадковим. Хоча Харківська область належить до Східної України, а Автономна Республіка Крим – до південної її частини, однак між ними є багато спільного. По-перше, ці регіони протягом останніх років відносяться до областей з досить високим рівнем злочинності в Україні. По-друге, рівень злочинності і в Харківській області і в Автономній Республіці Крим приблизно однаковий (у 2000 р. ця цифра по Харківській області становила 141,5 на 10 тис. жителів, а в АРК – 139,1). По-третє, територія Харківської області і Автономної Республіки Крим, приблизно, рівна (площа першої становить 31,4 тис. км2, другої – 25,5 тис. км2). По-четверте, дані області належать до густонаселених районів України. По-п'яте, є багато спільного й в інфраструктурі вказаних областей. Так, на їх території розташовані найбільші транспортні вузли з великим пасажиро- і вантажообігом. Крім того, регіони, що розглядаються, є прикордонними районами України, з дуже високим рівнем міграції населення. Харків виступає своєрідними транспортними “воротами”, через які в Автономну Республіку Крим попадає основна маса злочинних елементів. Звідси виникає особлива актуальність проблеми “гастрольної” злочинності для обох областей. По-шосте, етнічний склад населення цих регіонів дещо відрізняється від більшості інших областей України (порівняно великий відсоток осілості росіян і представників інших національностей). По-сьоме, Харківська область і Автономна Республіка Крим є схожими і в культурно-політичному плані. Крім вказаних причин, вибір даних областей був зумовлений необхідністю вивчення достатнього числа кримінальних справ, які б свідчили про репрезентативність проведеного наукового дослідження.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань, що становлять зміст дисертаційного дослідження: 1) визначити сучасний стан наукової розробки даної проблеми в кримінології; 2) проаналізувати, з соціально-економічних та історико-політичних позицій, появу в ст.142 КК України 1960 р. “Розбій” кваліфікуючої обставини “проникнення у житло”; 3) дати кримінологічну характеристику розбою, поєднаному з проникненням у житло, включаючи його рівень, структуру, динаміку й латентність; 4) вивчити особистість розбійника, створити узагальнений кримінологічний портрет сучасного розбійника, злочини якого поєднані з проникненням у житло; 5) провести типологію розбійників, яка становить інтерес для потреб практики боротьби з даним видом злочинів; 6) на підставі вивчення і узагальнення матеріалів кримінальних справ виявити причини, що породжують розбій, і умов, які сприяють його вчиненню; 7) проаналізувати кримінологічні, правові та інші риси потерпілого від розбою, поєднаного з проникненням у житло; 8) визначити загальносоціальні і спеціально-кримінологічні заходи, спрямовані на попередження зазначених злочинів.
Методологія та методика дослідження. Методологічною основою дослідження є положення теорії пізнання, як-то: закони діалектичного матеріалізму, філософські категорії й наукові принципи пізнання соціально-правової дійсності. У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи пізнання: формально-логічний, історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структур-ний, типологізація, статистичні, а також конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення та аналізу інформації (вивчення матеріалів архівних кримінальних справ, опитування працівників органів внутрішніх справ, прокуратури і суду) та інші, які дали можливість отримати найбільш повну інформацію про явище, що вивчається, для обґрунтування нових положень, теоретичних висновків, пропозицій і практичних рекомендацій у сфері боротьби із злочинністю. Так, завдяки формально-логічному і системно-структурному методам дослідження була здійснена обробка отриманого емпіричного матеріалу. За допомогою порівняльно-історичного методу розглянуто кримінально-правові норми в їх історичному розвитку. Конкретно-соціологічні методи дали можливість розробити узагальнений кримінологічний портрет особистості злочинця-розбійника, злочини якого поєднані з проникненням у житло; типологія сприяла дослідженню різних типів цих злочинців та ін.
Вірогідність отриманих результатів, обґрунтованість висновків і рекомендацій правозастосовчої практики підтверджується вивченням репрезентативного числа первинних документів, що становлять інформаційну базу для виявлення статистичних закономірностей, наукового осмислення досліджуваної проблеми і моделювання найбільш оптимальних шляхів її вирішення.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали вивчення та аналіз з використанням спеціалізованого питальника 434 архівних кримінальних справ (556 епізодів), які були розглянуті судами Харкова, Харківської області та Автономної Республіки Крим у 1995-1999 рр. за ч.3 ст.142 КК України 1960 р. (ч.3 ст.187 КК України 2001 р.); опитування (інтерв'ювання) 50 працівників правоохоронних органів в Харківській області і Автономній Республіці Крим; анкетування 91 засудженого та інтерв'ювання 35 засуджених за ч.3 ст.142 КК України 1960 р.; контент-аналіз офіційної та комерційної преси; статистичні звіти МВС України, Міністерства юстиції України, Державного комітету статистики України, а також судові огляди та інші матеріали, що стосуються тематики дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що вперше в Україні на базі основних положень теорії кримінології проведене комплексне кримінологічне дослідження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, оскільки на науковому рівні дана проблема в кримінології спеціально не вивчалася. Крім того, до теперішнього часу в літературі не було робіт, в яких би з позиції загальносоціального та спеціально-кримінологічного аспекту розглядалися питання боротьби з розбоями даного виду.
До найбільш істотних результатів, що відбивають новизну дисертаційної роботи, віднесені наступні теоретичні положення і практичні пропозиції:
- обґрунтована, з політико-історичної та соціально-економічної точки зору, поява в ст.142 КК України 1960 р. “Розбій” нової особливо обтяжуючої відповідальність обставини – “проникнення у житло”;
- вперше зроблена поглиблена кримінологічна характеристика розбою, поєднаного з проникненням у житло. Зокрема, проаналізований рівень, структура, динаміка даних злочинних проявів; висловлена думка про види латентних розбоїв;
- досліджені характерні способи підготовки, здійснення та приховування злочинцями фактів вчинення розбоїв, поєднаних з проникненням у житло;
- вивчена особистість розбійника, злочини якого поєднані з проникненням у житло, створений узагальнений кримінологічний портрет розбійника кінця 90-х років;
- запропонована нова типологія особистості розбійника, що базується на комплексному критерії та має вихід на практичне застосування в діяльності правоохоронних органів;
- вперше в Україні зроблена спроба кримінологічного аналізу різних видів агресивної поведінки злочинців, які вчинили розбій, поєднаний з проникненням у житло;
- узагальнені досягнення кримінологічної теорії про поняття та сутність причин й умов конкретного злочину, у зв’язку з чим дисертант сформулював своє бачення класифікації чинників, що детермінують злочинну поведінку, у тому числі стосовно розглянутого виду злочину;
- ґрунтовно вивчені соціально-демографічні, правові, віктимологічні якості та риси потерпілих від розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, і уперше комплексно досліджена роль потерпілого в генезисі злочинної поведінки винних, які вчинили ці розбої;
- встановлено, що трьома сферами, в яких передусім необхідно здійснювати попереджувальну роботу на загальносоціальному рівні є: економічна, соціальна та морально-психологічна;
- розроблена система заходів по підвищенню ефективності профілактики, запобігання та припинення розбоїв, поєднаних з проникненням у житло.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані результати сприяють розробці та значному поглибленню кримінологічних знань проблеми розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, – їх кримінологічній характеристиці, особистості розбійника та особистості потерпілого, детермінації, боротьбі з даними злочинними діяннями. Отримані висновки можуть використовуватися у процесі викладання дисципліни “Кримінологія”: при підготовці курсу лекцій, методичних посібників та підручників для студентів вищих юридичних навчальних закладів, а також для підвищення кваліфікації практичних працівників правоохоронних органів; у подальших наукових дослідженнях проблеми корисливо-насильницької злочинності. Положення дисертації також можуть сприяти вдосконаленню практики боротьби з розбоями з боку різних суб'єктів попереджувальної діяльності.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати дисертаційної роботи знайшли відображення в опублікованих статтях та тезах, були повідомлені автором на міжвузівській науково-практичної конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (м. Донецьк, 27 квітня 2001 р.), а також на науковій конференції молодих вчених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Харків, 30 червня 2001 р.) і науковому семінарі молодих вчених “Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту” (м. Харків, 14 вересня 2001 р.).
Публікації. Основні положення проведеного дослідження знайшли відображення в 4 статтях і 3 тезах наукових повідомлень.
Структура дисертації обумовлена її цілями, завданнями та предметом дослідження і складається зі вступу, 4-х розділів, які містять 10 підрозділів, висновку, списку використаних літературних джерел в кількості 251 і двох додатків. Загальний обсяг праці - 266 сторінок. Текст дисертації - 215 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, визначаються об’єкт і предмет дослідження, його мета і завдання, вказується на методологію, приділяється увага ступеню наукової розробки проблеми та новизні отриманих результатів, формулюється теоретичне і практичне значення цих результатів, надаються основні положення, що виносяться на захист, наводяться дані про їх апробацію.
Розділ І “Кримінально-правова і кримінологічна характеристика розбою, поєднаного з проникненням у житло” складається з двох підрозділів і присвячений аналізу кримінально-правових ознак розбою як різновиду корисливо-насильницьких злочинів, зокрема, поєднаного з проникненням у житло, та кількісно-якісним показникам кримінологічної характеристики цих злочинів.
У підрозділі 1.1. “Аналіз кримінально-правових ознак розбою як різновиду корисливо-насильницьких злочинів” розглядається склад розбою, аналізується кваліфікуюча обставина “проникнення у житло”, історія її у складі розбою за Кримінальним кодексом 1960 р. Пильна увага до тих чи інших ознак складу будь-якого злочину не є випадковою, тому що саме кримінальне право, зокрема вчення про склад злочину, значною мірою визначає межі і зміст кримінологічного дослідження того чи іншого виду (групи) злочинів. При розгляді об’єктивних і суб’єктивних елементів складу розбою увагу зосереджено на тих питаннях, які не отримали в спеціальній літературі однозначного вирішення. Так, розглядаючи об’єктивну сторону розбою, автор доходить до висновку, що “напад” та “насильство” не є ідентичними поняттями: насильство при розбої є більш широким за напад поняттям. Автор, спираючись на вивчення судової практики, дійшов до висновку, що співучасники розбою можуть діяти і з інших мотивів, переслідувати інші цілі, ніж користь (наприклад, з помилкового розуміння товариства). Головне, щоб співучасники були повідомлені про істинні корисливі наміри виконавця злочину.
В цьому ж підрозділі з політико-історичних та соціально-економічних позицій з’ясовано причини доповнення в 1983 р. ст.142 КК України 1960 р. “Розбій” новою обставиною “проникнення у житло”. Зокрема, поява ч.3 ст.142 зумовлена помітним збільшенням кількості розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, через певне зростання добробуту значної маси населення на початку 80-х років. Але умови тотального дефіциту товарів народного споживання стали приводити до того, що у громадян скупчувалася вдома значна грошова маса, яку вони прагнули вкласти в придбання тих або інших цінних речей. Ця обставина не могла не привернути уваги злочинців. При проникненні в квартири і будинки громадян винні отримували можливість заволодівати найбільш цінним майном або майном у великій кількості. Є очевидним, що коли розбій поєднується з проникненням у житло, то його суспільна небезпека значно підвищується: нарівні з іншими благами, які охороняються правом, порушується і таке важливе благо людини, як недоторканість його житла, що гарантовано Конституцією України. При цьому винні особи виявляють особливу зухвалість: знищують або ушкоджують перешкоди, можуть приводити в стан непридатності певні конструкції будівлі (дверні, віконні рами тощо), загалом виявляють особливу наполегливість при підготовці і вчиненні злочинів. Таким чином, введення в кримінальний закон вказаної кваліфікуючої ознаки було спрямоване на забезпечення більш диференційованого підходу до оцінки суспільної небезпеки діяння, тому що при інших рівних обставинах розбій, поєднаний з проникненням у житло, є більш суспільно небезпечним за вуличний розбій. У той же час закріплення в законі розбою, поєднаного з проникненням у житло, диктувалося й необхідністю осмислення накопиченого досвіду правозастосовчої діяльності і на цій підставі розробки пропозицій і рекомендацій з подальшого вдосконалення кримінального закону і практики його застосування при розгляді справ про розбої (крадіжки, грабежі), що вчиняються з проникненням у житло. У політико-історичному аспекті початок 80-х років ознаменувався загалом активізацією боротьби з посяганнями на відносини власності. Усе це й обумовило необхідність введення до кримінального закону даної кваліфікованої обставини.
Наприкінці підрозділу докладно аналізується кваліфікуюча обставина “проникнення у житло”, яка набувала згідно з ч.3 ст.142 КК України значення обов’язкової ознаки.
У підрозділі 1.2. “Рівень, структура, динаміка і латентність розбоїв, поєднаних з проникненням у житло”, автор, проаналізувавши різні точки зору щодо поняття “кримінологічна характеристика”, дійшов до висновку, що кримінологічна характеристика повинна включати тільки ті параметри злочинності, які є на момент вивчення, без включення активного попереджувального впливу на них з боку суспільства, держави, інших суб'єктів, а саме: кількісно-якісні показники, істотні риси і властивості особистості злочинця і потерпілого від злочину, а також причини і умови злочинних проявів, тобто кримінологічна характеристика повинна обмежуватися констатацією лише початкових даних про злочинність. А попереджувальна робота, що спрямована на втручання у розвиток негативного явища – злочинності, повинна виступати самостійним елементом вивчення і отже не включатися в поняття “кримінологічна характеристика”. У зв’язку з серйозністю і об’ємністю таких елементів як особистість злочинця і особистість потерпілого, а також детермінація злочинної поведінки, які вивчаються в наступних підрозділах, в цьому підрозділі увага приділяється лише кількісно-якісним показникам розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, – їх рівню, структурі, динаміці і латентності.
Хоча у період з 1994 р. по 2000 р. у динаміці розбоїв спостерігалося уповільнення зростання їх числа, що повинно було б свідчити про стабілізацію кримінальної обстановки в країні загалом і тяжкої корисливо-насильницької злочинності зокрема, однак у 2000 і 2001 рр. правоохоронними органами України була зафіксована максимальна кількість розбоїв, вчинених на території України, включаючи і радянський період історії нашої держави (приріст до 1999 р. становив +9%). Статистична звітність МВС України не містила і не містить окремо кількісні дані про розбої з метою заволодіння державним або колективним майном і окремо дані по розбоях з метою заволодіння майном громадян. За результатами нашого дослідження, на частку діянь, кваліфікованих за ст. 142 КК 1960 р., доводилося 92-93% усіх зареєстрованих випадків вчинення розбоїв, а частка злочинів, передбачених ст. 86 КК 1960 р., складала відповідно 7-8%. Окрім того, статистична звітність в масштабах усієї України не давала відомостей про те, скільки розбоїв поєднано саме з проникненням у житло громадян. Проведені нами дослідження показали, що 12% злочинів, які отримали правову кваліфікацію за ч.3 ст.142 КК 1960 р. (ч.3 ст.187 КК 2001 р.), поєднані з проникненням у житло. Цей висновок підтверджується й даними, раніш отриманими С.О. Єлісеєвим і Л.М. Прозументовим (13%). У структурі ж всієї злочинності розбої усіх видів складають приблизно 1%.
Розбої, поєднані з проникненням у житло, в абсолютній більшості випадків мають “міський” характер (80%); злочинцями обираються, як правило, ізольовані квартири або приватні будинки громадян. У приміщення розбійників впускають в основному самі потерпілі. Для цього винними вигадуються різні мотиви. За часом доби розбої вчиняються і вранці, і вдень, і у вечірні та нічні години, однак сплеск цих злочинів починає відбуватися у період з 16.00 до 20.00 години, коли вчиняється 20% розбійних нападів, поєднаних з проникненням у житло, а з 20.00 до 24.00 години фіксується найбільша кількість розбоїв – 28%. За порою року менше усього розбійних нападів вчиняється літом (15%), а більш всього припадає на зимовий сезон та холодний період осінніх і весняних місяців. За днями тижня “найнебезпечнішим” днем виявилася середа. У цей день, за нашими даними, було вчинено 18% усіх розбоїв. “Найспокійнішим” з усіх днів тижня виявилася субота, коли зареєстровано 9% усіх злочинних діянь. Аналіз матеріалів кримінальних справ показав, що в загальній масі розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, велика питома вага злочинів вчинено в групі (76%). З них 10% розбоїв було вчинено організованими групами; злочинним угрупованням – 19% розбоїв. Злочинні групи складалися переважно з трьох-п’яти осіб (49%). Найчастіше груповий характер мали діяння “гастролерів”. Заволодіння майном громадян в 61% було пов'язане із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя й здоров'я особи, яка зазнала нападу. Психічне насильство супроводжувало 39% розбійних нападів. Майже кожний четвертий потерпілий при розбої був убитий. У переважній більшості факту розбою передувало особисте знайомство винного і потерпілого (одного з винних у злочинах, вчинених групою осіб) – 57%. Це, зокрема, родинні зв'язки між винним і потерпілим, дружні та приятельські стосунки, візуальні знайомства, відносини по службі, бізнесу, колишній оренді квартири потерпілого тощо.
Розбій – мінімально латентний злочин. Це пояснюється тим, що під час розбійного нападу жертвам можуть завдаватися тяжкі тілесні ушкодження, заподіюватися смерть. Крім того, громадяни втрачають свої матеріальні цінності, багатьом з них досягти того рівня матеріального достатку, який був у них до пограбування, дуже важко. Передусім саме внаслідок вищеперелічених причин розбої майже завжди потрапляють у поле зору правоохоронних органів. За своєю природою латентні розбої можуть бути лише штучно латентними, оскільки завжди є потерпілі від злочину (значить, про факт вчинення злочину відомо не лише одному винному), і помилитися в небезпечності дій, що учиняються злочинцями, так само неможливо (а, значить, виключені й “суміжні” ситуації).
Розділ ІІ “Особистість злочинця-розбійника” складається з 3-х підрозділів, в яких розглядаються деякі проблемні питання особистості злочинця як такого, вивчається особистість злочинця-розбійника, діяння якого поєднані з проникненням в житло, а також надається типологія розбійників.
У підрозділі 2.1. “Поняття і основні кримінологічні риси особистості злочинця” відмічається, що взагалі особистість – досить складний об'єкт пізнання для будь-якої галузі знань. Цілком вона не охоплюється жодною науковою дисципліною. Методологічною основою кримінологічного аналізу особистості злочинця є філософське і соціологічне вчення про особистість як таку. У цьому підрозділі роботи на основі аналізу різних підходів до вивчення особистості злочинця автором надається своє визначення даної категорії. Особистість злочинця – одночасно і соціальна, і біологічна істота, яка має складну структуру, багато елементів якої сформувалося під впливом навколишнього середовища протягом певного відрізка часу і які обумовили за наявності відповідних зовнішніх умов свідомий вибір цією людиною саме злочинного способу дій для досягнення своїх цілей.
У цьому ж підрозділі підкреслюється, що ефективне вивчення особистості злочинця не можна уявити без скрупульозного дослідження структури даної особистості. У структурі особистості злочинця, на думку автора, слід акцентувати увагу на соціально-демографічних, кримінально-правових, морально-психологічних, психофізіологічних властивостях і рисах, а також соціальних ролях, що виконує така особистість в суспільстві. Ці групи ознак детально описуються стосовно особистості розбійника в наступному підрозділі.
Підрозділ 2.2. “Кримінологічна характеристика особистості злочинця-розбійника” присвячений аналізу вищепереличених рис і властивостей особистості злочинця-розбійника, діяння якого поєднані з проникненням у житло. Зокрема, дослідження показало, що розбої – це різновид “чоловічої” злочинності, тому абсолютна більшість серед осіб, які вчинили розбій, поєднаний з проникненням в житло, належить чоловікам – 89%. На частку жінок відповідно припадає 11%. Але належність до тієї або іншої статі, як біологічного атрибуту, не слід розглядати в якості безумовної причини криміногенних властивостей особистості. Стать лише одна з обставин, з якою пов'язані різні соціальні прояви особистості. Звертає на себе увагу, що найбільшу питому вагу складають перш за все особи молодіжного і певна частина осіб неповнолітнього віку; одружені чи перебувають у фактичних шлюбних відносинах тільки 28% осіб; суспільно корисною працею займалися лише 20%; близько 40% раніш вже були судимими.
У цьому розділі автор запропонував узагальнений кримінологічний портрет сучасного розбійника. Він виглядає наступним чином: у переважній більшості розбійники – це молоді люди 22-27 років, неодружені, не зайняті суспільно корисною працею, час від часу намагаються займатися дрібним бізнесом, причому не завжди легальним. Вихідці з неблагополучних сімей, але в побуті характеризуються частіше за все позитивно або задовільно. Мають середню освіту. Систематично вживають спиртні напої, у зв'язку з чим у них виникає залежність від алкоголю. Можуть мати судимість, як правило, за злочини корисливої або насильницької спрямованості, вчинені у неповнолітньому або дуже молодому віці. Це люди, які прагнуть триматися у колі спілкування собі подібних. При певній наполегливості могли б знайти легальне застосування своїм здібностям, але внаслідок звичок, потреб, що склалися, орієнтовані на швидке отримання прибутку. Відрізняються емоційною нестійкістю, психопатичними рисами характеру, особливо помітні грубість, цинізм, нав'язливість, ворожість до оточуючих. Застерегти таких людей від протизаконного вчинку з кола рідних і близьких, по суті, нікому. Від власної сім'ї факт вчинення злочину розбійники приховують, про це рідні дізнаються від сторонніх людей або правоохоронних органів. Прибуток, отриманий від злочину, невеликий, оскільки у вчиненні злочинного діяння звичайно беруть участь декілька осіб. Крім того, не завжди порівну розподіляється викрадене майно. Беруть з житла потерпілих все, що попадає на очі, навіть складають викрадене в сумки потерпілих. Останнім часом особливу увагу розбійників привертають продукти харчування і алкогольні напої. Найбільш поширений засіб фізичного або психічного впливу на потерпілого – кухонний або складаний ніж, можливо, удавка. При вчиненні злочину розбійники, в основному, обмежуються психічним насильством або легкими тілесними ушкодженнями, коли у них відсутній суб'єктивний намір на спричинення потерпілим більш тяжких тілесних ушкоджень. Але, якщо такий намір у розбійників все ж є, то з самого початку ними планується спричинення потерпілому саме смерті.
Невід'ємний атрибут розбою – насильство – є не що інше, як прояв людської агресивності. У дисертаційній роботі при розгляді морально-психологічної характеристики розбійника зазначено, що агресивна поведінка розбійників має різні джерела, зокрема: елементарне боягузтво, самоствердження в своїх власних очах і в очах навколишніх, агресія як модель поведінки – іншими словами агресія заради агресії, страх викриття, афект. Однак автор вважає, що феномен агресивної поведінки, який має місце при вчиненні багатьох різновидів злочинів, вимагає подальшого вивчення.
У підрозділі 2.3. “Типологія злочинців, які вчинили розбій, поєднаний з проникненням у житло” запропонована нова типологія особистості розбійника, в основі якої лежить комплексний критерій поділу всіх розбійників на окремі групи. Виходячи з цього, виділення типологічних груп розбійників, діяння яких поєднанні з проникненням у житло, зроблене на підставі такого критерію, як ступінь відбиття настанови особистості на вчинення корисливо-насильницького злочину, що обумовлює домінуючий стереотип поведінки. Згідно із запропонованим критерієм автором виділяються наступні типи розбійників, злочини яких поєднані з проникненням у житло: деградований, “обачний”, “завзятий”, внутрішньо готовий до вчинення злочину тип розбійника, “скритний”, “напружений”, “ідейний”.
До деградованого типу розбійників (25%) відносяться в переважній більшості чоловіки, 25-40 років, з неповною середньою або середньою освітою, які довгий час не працюють, як правило, не мають власної родини (хронічні алкоголіки, рідше наркомани, “з досвідом”). Для цих осіб характерним є фактичний розпад особистості, спостерігається повна перебудова ієрархії мотивів, коли інтерес втрачається до всього, окрім алкоголю. Зовнішній вигляд часто неохайний. Потерпілими від їх злочинів може стати практично будь-хто, але частіше за все жертвами деградованих стають такі ж товариші-пияки зі “своєї компанії”, як і вони. Головна умова – легкість доступу в житло. До вчинення розбою 60% з них вже були судимими за вчинення корисливих та насильницьких злочинних діянь. У побуті ці люди постійно припускаються антигромадських, аморальних вчинків. Кількість розбоїв ніколи не перевищує одного-двох. При цьому деградовані розбійники ніколи не організуються у стійкі злочинні групи для тривалого заняття злочинною діяльністю.
У “внутрішньо готового” типу розбійників (37%) вчинення розбою, поєднаного з проникненням у житло, обумовлено нестійкими моральними та правовими особистісними позиціями. Серед них переважають особи підліткового та дуже молодого віку (14-25 років), які, як правило, не одружені, з неповною середньою чи середньою освітою, не працюють. Злочини вчиняють під час сприятливої зовнішньої ситуації, переважно в групі, в якій є активними учасниками. Їхніми жертвами стають різні категорії людей: добрі знайомі, родичі, близькі особи, випадкові перехожі, що впали їм в око за зовнішнім виглядом, люди похилого віку, інваліди, діти, алкоголіки. Злочинна діяльність (2-4 розбійних напади) продовжується до часу затримання.
“Завзятими” розбійниками (18%) є виключно чоловіки, з твердою антисоціальною спрямованістю, які, як правило, невиправні. “Спілкування” жертви з таким контингентом означає одне – смерть, тому що з самого початку злочинці орієнтуються на вбивство потерпілих. На рахунку таких злочинців на час затримання по 5-6, а то і більше вбитих. Зі своїми жертвами злочинці майже у всіх випадках знайомі особисто. Намагаються підбирати майбутніх жертв за ознакою високої матеріальної забезпеченості. Часто до корисливого мотиву додаються мотиви помсти, особистої неприязні до потерпілих. Злочини вчиняють в стані алкогольного сп’яніння, бо майже всі “завзяті” – побутові п’яниці. Завжди озброєні, переважно вогнепальною зброєю, співорганізуються в стійкі злочинні групи, з чітким розподілом ролей, взагалі не піклуються про маскування злочину. Дотримуються злочинних традицій, звичаїв. Працю вважають не гідним для себе заняттям. Власних сімей ніхто практично не має, 35-45 років, мають неповну середню чи середню освіту. Багатьом з них притаманні психопатичні риси характеру та інші психічні аномалії.
До “скритних” розбійників (6-7%) відносяться ті, поведінка яких зовнішньо нічим протиправним не відрізняється. “Скритні” – люди підліткового і молодого віку (16-25 років), мають достатньо високий освітній рівень, певний інтелект, немало позитивних рис, добре характеризуються у побуті, за місцем роботи, навчання, не одружені, раніше протиправних вчинків не вчиняли, не судимі. Розбій, який часто супроводжується вбивствами, є способом утвердження себе у власних очах, це виклик самому собі. Злочин вчиняється, в основному, одноособово. Кількість розбоїв – не більше одного. З потерпілими винні знайомі особисто.
“Напружені” розбійники (6%) злочин вчиняють вперше під впливом вкрай несприятливих зовнішніх обставин, коли вчинення злочину вважають єдиним виходом із складного становища, що частіше за все пов’язано з необхідністю повернення великих боргів, відсотків за них тощо. Злочини вчиняють самостійно або в групі з дуже близькими людьми. Їхніми жертвами є особисто знайомі їм люди (родичі, знайомі за місцем проживання, роботи). В основному, всі розбійники даної категорії люди, які вже сформувалися як особистості (30-45 років), сімейні, мають професію, працюють, отримали середню спеціальну чи вищу освіту. Раніше ці особи не були судимі, правопорушень у побуті не припускалися. Розбійних нападів не буває більше ніж один. Підгрупу “напружених” складають ті розбійники, на характері вчинення злочину яких позначилися особливості їхньої професійної або іншої діяльності, якою вони регулярно займаються чи займалися у минулому (кадрові військовослужбовці строкової служби, колишні воїни-афганці, учасники чеченських війн, професійні спортсмени тощо).
“Обачні” розбійники (3-4%) – це чоловіки 30-45 років, з нормальним або високим матеріальним достатком, які мають офіційну роботу в комерційних структурах. Об’єктом розбійних нападів обирають своїх компаньйонів у бізнесі, своїх хазяїв або клієнтів комерційних структур, а також родичів даних осіб. Винні розраховують тільки на великий “прибуток”, тому злочин ретельно планується. “Обачні” ніколи не діють самі, дуже рідко є безпосередніми виконавцями, бо побоюються бути упізнаними. Їх функції при вчиненні злочину зводяться до організації, підмовництва та пособництва. До кримінальної відповідальності раніше ніколи не притягувалися, у побуті не припускалися серйозних правопорушень, характеризуються виключно позитивно. Серед них багато сімейних. Їхній освітній рівень найбільш високий серед всього контингенту досліджених нами розбійників – мають середню спеціальну, вищу чи незакінчену вищу освіту. Як правило, вчиняють не більше одного-двох розбійних нападів.
“Ідейні” розбійники (4%) в очах оточуючих бажають виглядати “відновниками соціальної справедливості”, людьми, “що експропріюють у багатих награбоване”, тобто прагнуть “вчинити справедливість”, але не своїми руками. Такі люди із задоволенням надають інформацію злочинцям, частіше за все виступають пособниками або підбурювачами. З цього випливає, що “ідейні” ніколи не вчиняють розбій одноособово. У людей даної категорії немало позитивних рис, багато хто з них мають власні родини. Їх характеризує активна життєва позиція, але в соціальному плані вони мало чого досягли, хоча мають середню спеціальну або вищу освіту. Як правило, “ідейні” мають роботу. Вік “ідейних” 35 і більше років. Свою жертву вони завжди знають особисто, хоча б візуально (сусіди, знайомі за місцем роботи, спільному проводженню часу, навіть родичі, особливо колишні). Але всі потерпілі – люди високого і дуже високого матеріального достатку. “Кар’єра” “ідейних” обмежується, як правило, одним злочинним епізодом.
Запропонована типологія дозволяє вирішити низку практичних питань, зокрема, зробити більш ефективною і спрямованою попереджувальну роботу відносно розбійних нападів, поєднаних з проникненням у житло.
Розділ ІІІ “Детермінація розбоїв, поєднаних з проникненням у житло” складається з 2-х підрозділів, в яких увага приділяється загальним питання причинності в кримінологічній науці, причинам і умовам розбоїв, а також особистості потерпілого від цих злочинів.
У підрозділі 3.1. “Причини і умови розбоїв, поєднаних з проникненням у житло” зазначається, що будь-яких “особливих” причин й умов розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, під час дослідження виявлено не було. Розбої зумовлюються в основному тими ж криміногенними чинниками, що й інші види корисливих і корисливо-насильницьких злочинів – крадіжки, грабежі, шахрайство, вимагання. Безпосередні причини розбійних нападів можуть бути представлені декількома групами: морально-психологічними, культурно-виховними, правовими, економічними прорахунками і недоліками в формуванні особистості розбійника та його індивідуального буття. Але серед усього причинного комплексу найбільш характерним чинником, що є наявним у всіх без винятку фактах вчинення розбоїв, виступає соціальний паразитизм, що доповнюється в ряді випадків спонуками, пов'язаними із заздрістю, помстою, почуттям помилкового розуміння товариства, прагненням до самоствердження тощо. При цьому необхідно зазначити, що матеріальна потреба, яка, із слів самих винних, ніби стає причиною їхньої злочинної поведінки, має відносний характер і аж ніяк не є головною в етіології розбоїв, оскільки, по-перше, “потреба” виникає з вини самих розбійників – внаслідок зловживання спиртними напоями, відсутності робочої кваліфікації, ведення паразитичного способу життя тощо, а, по-друге, винні, не зайняті суспільно корисною працею, показали, що на будь-яку роботу вони не погодилися б – лише на цікаву і (або в крайньому разі) на високооплачувану.
Зовнішня середа впливає на особистість розбійника й у формі умов вчинення злочину. Всі умови ми пропонуємо поділити на окремі групи, що діють у хронологічній послідовності на певному проміжку життєдіяльності людини. У зв'язку з таким підходом виділяємо: 1) об'єктивні обставини спадковості, 2) умови розвитку особистості, 3) умови, що сприяють вчиненню злочинного діяння, або, іншими словами, умови, що провокують злочинну поведінку, і 4) умови, що сприяють досягненню злочинного результату, або умови, що полегшують вчинення злочину. Усі ці умови автором розглядаються скрізь призму вчинення розбоїв, поєднаних з проникненням у житло.
У підрозділі 3.2. “Потерпілі від розбою, поєднаного з проникненням у житло” відмічається, що потерпілим може стати практично будь-яка людина, незалежно від її матеріального добробуту. Але насамперед злочинці обирають житло благополучних у матеріальному плані людей і членів їх сімей, а також маргінальних елементів – п'яниць, хронічних алкоголіків, наркоманів, інших осіб, які ведуть аморальний спосіб життя. У першому випадку розбійників привертає сума можливої злочинної “виручки”, а в другому – відносна легкість доступу в житло потенційної жертви. Але майже завжди проникнення в житло даних категорій осіб розбійники вважають за краще здійснювати тоді, коли в квартирі (будинку) залишаються в фізичному плані менш сильні люди. Тому найбільш “переважними” жертвами розбоїв, поєднаних з проникненням в житло, є діти, жінки, немолоді люди, а також особи, що страждають на алкоголізм і наркоманію.
Проблему жертви розбою не випадково розглянуто саме в розділі, присвяченому детермінації цих злочинів. Це пояснюється, зокрема тим, що віктимологічний чинник є одним з найважливіших у механізмі злочинної поведінки і поряд з іншими обумовлює вибір злочинного варіанту поведінки. Під час наукового дослідження було з'ясовано, в чому ж виразилася віктимна поведінка потерпілих від розбою, поєднаного з проникненням у житло. Так, у 47% потерпілих віктимність виявилася в елементарній необачності відносно свого майна, своєї особистої безпеки і безпеки своїх близьких; 11% потерпілих привернули увагу злочинців тим, що вони самі або хтось з членів їх сім'ї отримували значні, з точки зору винних, прибутки; 9% осіб стали жертвами злочину внаслідок необачного вибору знайомств; 11% – це малолітні або, навпаки, немолоді люди; віктимність 8% потерпілих виразилася в їх зловживанні алкоголем і наркотичними речовинами; 5% осіб відрізнялися підвищеною віктимністю внаслідок того, що вели аморальний спосіб життя; вихвалялися своїм матеріальним добробутом 4% потерпілих; 2% займалися виготовленням і реалізацією спиртних напоїв або наркотиків; 3% осіб привернули увагу злочинців тим, що займалися скупкою золота, обміном валюти, позикою грошей, здачею квартир в наймання, перепродували крадене тощо. Крім того, в цьому підрозділі аналізу підлягали й ті попереджувальні засоби, які здійснювалися потерпілими спеціально для охорони свого майна (91% потерпілих відмітили, що ніякі заходи спеціально для охорони свого майна від можливого злочинного посягання ними не вживалися).
Розділ ІV “Основні напрями попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло” складається з 3-х підрозділів, що присвячені загальній характеристиці сучасної системи попередження злочинності взагалі, а також теоретичним і практичним питанням попередження корисливо-насильницької злочинності й розбоям, поєднаним з проникненням у житло, зокрема.
У підрозділі 4.1. “Поняття і загальна характеристика попередження злочинності” підкреслюється, що сьогодні попередження злочинності посідає центральне місце в боротьбі з цим негативним явищем. Визначається, що попередження злочинності – це система комплексних заходів, що вживаються державними органами, об'єднаннями громадян (громадськими організаціями і політичними партіями), окремими громадянами з метою попередження, нейтралізації і обмеження негативних явищ і процесів у суспільстві, які породжують злочинність і сприяють її відтворюванню, а також недопущення вчинення окремих злочинів на різних стадіях злочинної поведінки – на стадіях виникнення наміру, приготування, замаху і закінченого злочину. Автор додержується тієї точки зору (О.Б. Сахаров, В.М. Кудрявцев, Г.М. Міньковський, В.В. Голіна та ін.), що всю систему попередження злочинності слід поділяти на заходи загальносоціального і спеціально-кримінологічного впливу, а напрямками останнього є кримінологічна профілактика, запобігання і припинення.
Для попередження розбоїв, історія боротьби з якими є такою ж тривалою, як й історія боротьби з самою злочинністю, необхідно використати весь арсенал загальносоціальних і спеціально-кримінологічним попереджувальних заходів, які є на сьогоднішній день.
У підрозділі 4.2. “Загальносоціальне попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло” відмічається, що проблема попередження розбоїв як різновиду корисливо-насильницької злочинності повинна вирішуватися в руслі боротьби зі злочинністю взагалі. Але трьома найважливішими складовими, що продукують саме розглянутий в дисертаційному дослідженні вид антисоціальної поведінки, виступають економічна, соціальна і моральна. Звідси – три сфери, в яких необхідно передусім здійснювати попереджувальну роботу на загальносоціальному рівні: економічна, соціальна і морально-психологічна. Головна мета проведення заходів загальносоціального попередження повинна полягати передусім у максимальному скороченні процесу подальшої стратифікації населення України, що веде, з одного боку, до соціальної незахищеності громадян, а, з іншого боку, до кримінального свавілля в суспільстві. Досягнення якісно іншого стану нашого суспільства, в якому людина буде мати високий життєвий статус, – обов'язкова передумова успішності реалізації заходів, безпосередньо спрямованих на попередження всієї злочинності загалом і розбійних нападів, поєднаних з проникненням у житло, зокрема.
У підрозділі 4.3. “Спеціально-кримінологічне попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло” автор серед заходів спеціально-кримінологічної спрямованості особливу увагу приділяє кримінологічній профілактиці, яка представлена заходами: 1) організаційно-технічного (створення зовнішніх перешкод доступу до майна громадян, яке є в їх житлі; своєчасне виявлення правоохоронними органами фактів незаконного виготовлення, придбання, зберігання вогнепальної і холодної зброї, вибухових речовин та їх вилучення; тощо); 2) інформаційно-виховного (правова пропаганда серед населення з боку засобів масової інформації, правоохоронних органів; правове виховання; виховна робота з дітьми; широка антиалкогольна пропаганда; тощо); 3) соціально-психологічного (нейтралізація та усунення сімейного неблагополуччя; припинення бродяжництва, жебрацтва, проституції; розробка і забезпечення виконання регіональних програм організації дозвілля та відпочинку неповнолітніх і молоді; тощо); 4) лікувально-профілактичного (діагностика, корекція і лікування психічних захворювань з використанням сучасних досягнень психотерапії, психіатрії, починаючи з раннього віку; розробка індивідуальних реабілітаційних програм для осіб, які страждають цими захворюваннями; усунення з навколишнього середовища психотравмуючих чинників; розробка і застосування методів контролю за агресивною поведінкою особи; лікування хворих на алкоголізм і наркоманію, у т.ч. й примусове; тощо); 5) соціально-адаптаційного (робота по підготовці засудженого до життя на свободі; сприяння особі в працевлаштуванні, розв'язанні житлового питання, налагодженні побуту після відбуття покарання; обов'язкове встановлення адміністративного нагляду); 6) організаційно-управлінського (створення спеціальних відділів, підрозділів з боротьби з корисливими та корисливо-насильницькими злочинами, централізованого банку даних у масштабах України осіб, які раніше вже вчиняли подібні злочини (дактилоскопічні карти, фотокартки, характеристики, відомості про спосіб життя, зв'язки, в тому числі в злочинному світі, характерні способи вчинення злочинів, шляхи реалізації викраденого); відродження досвіду добровільних народних дружин, пунктів охорони громадського порядку) і 7) правового (недопущення послаблення покарання відносно осіб, які вчинили корисливо-насильницькі злочини; вдосконалення обліково-реєстраційної системи фіксування вчинених злочинів; використання можливостей слідчо-судової профілактики; тощо) характеру.
В цьому ж підрозділі йдеться про заходи запобігання та припинення розбоїв, поєднаних з проникненням у житло. Крім того, підкреслюється, що попередження розбоїв повинно здійснюватися багатьма різними суб'єктами – державними органами, громадськими організаціями і формуваннями, іншими структурами, самими громадянами. Велику роль у попередженні цього різновиду корисливої-насильницької злочинності на всіх її етапах відіграють і правоохоронні органи. Особливо велике їх значення на стадіях запобігання і припинення розбійних нападів, коли втручання правоохоронних органів стає єдиною можливістю покласти край подальшому розвиткові злочинної діяльності розбійників і захистити життя і здоров'я потерпілих. Однак суб'єктами попереджувальної діяльності розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, є також і громадяни – власники житла. Насамперед вони самі повинні потурбуватися про збереження свого майна, про свою особисту безпеку і безпеку своїх близьких: технічно обладнати житло, скромно поводити себе в побуті, проводити виховну роботу з дітьми відносно того, як не стати жертвою злочину, в даному випадку – розбою; своєчасно звертатися до відповідних органів з приводу антисуспільного способу життя окремих осіб тощо.
У висновках, якими завершується дисертація, у стислій формі сформульовані та викладені підсумки, визначені автором під час дослідження, щодо подальшої розробки проблеми корисливо-насильницької злочинності на теоретичному рівні та вдосконалення практики боротьби з цими злочинами. Зокрема це стосується:
- подальшої розробки складної соціально-правова проблеми розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, яка на кримінологічному рівні ще мало досліджена;
- порівняльного дослідження квартирних крадіжок, грабежів і розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, а також комплексного дослідження особистості корисливо-насильницького злочинця з позицій юридичної науки, медицини, генетики, психології, соціології та інших наук;
- вивчення феномена агресивної поведінки, який має місце при вчиненні багатьох різновидів злочинів;
- наукової перевірки гіпотези про те, що вуличні розбійники ніколи не вчинюють розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, і навпаки – квартирні розбійники ніколи не займаються вуличними розбоями;
- використання запропонованої типології особистості розбійника в слідчо-судовій практиці, наприклад, під час висунення слідчих версій, проведення слідчих дій;
- попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, та інших корисливих і корисливо-насильницьких злочинів шляхом здійснення широкого комплексу заходів загальносоціального і спеціально-кримінологічного характеру;
- удосконалення статистичної звітності за ст.187 КК України, оскільки поки всі розбої, в тому числі й з обтяжуючими ознаками, в звітності не градуються, а об’єднуються в одній графі, “знеособлюються”, через що важко виділити окремо кількість розбоїв, поєднаних з проникненням у житло, та інших розбоїв, що отримали кваліфікацію за іншими частинами ст.187 КК України.
Основні положення дисертації викладено у таких роботах автора:
1) Батиргареєва В.С. Типологія злочинців, які вчинили розбій з проникненням у житло // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. Харків: Право, 2001. Вип. 5. С. 172-183.
2) Батиргареева В.С. Криминологическая характеристика разбоев, сопряженных с проникновением в жилище // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України: Наук.-теор. журнал. Луганськ: ЛІВС МВС України, 2001. Вип. 2. С. 208-218.
3) Батиргареєва В.С. “Кримінологічна характеристика та класифікація потерпілих від розбою з проникненням у житло” // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць Донецького інституту внутрішніх справ України. Донецьк, 2001. Вип.2. С. 344-354.
4) Батиргареєва В.С. До питання про причинність розбоїв // Зб. наук. праць Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Вип.1. Сер. Право. Харків, 2001. С.97-100.
5) Батиргареєва В.С. Деякі аспекти охорони особи та власності громадян від розбійних нападів у світлі нової Конституції України // Теоретичні та практичні питання Конституції України: Тези доп. і наук. повідомлень наук.-практ. конференції. Харків: Право, 1997. С. 166-168.
6) Батиргареєва В.С. Деякі питання детермінації розбоїв // Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. і наук. повідомлень учасників наук. семінару молодих вчених. Харків, 2001. С. 90-92.
7) Батиргареєва В.С. Організаційно-технічні засоби профілактики розбоїв з проникненням у житло // Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту: Тези доп. і наук. повідомлень учасників наук. конференції молодих вчених. Харків, 2001. С. 186-188.

АНОТАЦІЇ

Батиргареєва В.С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2002.
Дисертація присвячена кримінологічній характеристиці та попередженню розбоїв, поєднаних з проникненням у житло. Досліджується їх кримінологічна та кримінально-правова характеристика, особистість розбійника, злочини якого поєднані з проникненням у житло, причини та умови вчинення цього виду злочинів, особистість потерпілого. Запропоновано комплекс заходів попередження розбоїв, висловлюються пропозиції щодо активізації та вдосконалення діяльності суб’єктів їх попередження.
Ключові слова: корисливо-насильницька злочинність, розбій, проникнення у житло, насильство, особистість злочинця-розбійника, попередження розбоїв.

Батыргареева В.С. Криминологическая характеристика и предупреждение разбоев с проникновением в жилище. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2002.
Диссертация посвящена криминологической характеристике и предупреждению разбоев с проникновением в жилище.
В разделе 1 анализируется состав разбоя; квалифицирующее обстоятельство “проникновение в жилище”, история появления этого обстоятельства в составе разбоя, предусмотренного ст.142 УК Украины 1960 г. Также исследуются количественно-качественные показатели криминологической характеристики разбоев, в том числе с проникновением в жилище (их уровень, структура, динамика и латентность). Ряд выявленных исследованием изменений в динамике разбоев за последние годы свидетельствуют о неблагоприятных для общества тенденциях развития корыстно-насильственной преступности.
В разделе 2 исследуются проблемные вопросы личности преступника вообще, а также личность разбойника, деяния которого сопряжены с проникновением в жилище. В частности, в позиций предложенной автором структуры личности преступника анализируются социально-демографические, уголовно-правовые, нравственно-психологические признаки и черты личности разбойника; представлен его криминологический портрет; предложена типология, имеющая не только сугубо теоретическое, но и практическое значение.
Раздел 3 посвящен детерминации разбоев с проникновением в жилище. Данный вид преступлений детерминируется в основном теми же причинами и условиями, что и другие корыстные и корыстно-насильственные преступления. Однако среди всего причинного комплекса, обусловливающего разбои, наиболее характерным фактором, имеющим место во всех без исключения случаях совершения разбоев, является социальный паразитизм, который “дополняется” иногда завистью, местью к потерпевшим, чувством ложно понятого товарищества, стремлением к самоутверждению и др. В этом же разделе рассматриваются проблемы жертвы разбоя. Такой подход поясняется тем, что виктимологический фактор выступает одним из важнейших в механизме преступного поведения, обусловливая выбор виновным преступного варианта поведения.
В разделе 4 внимание уделяется вопросам предупреждения разбоев с проникновением в жилище. При этом подчеркивается, что предложенные меры предупредительного воздействия являются эффективными и для предупреждения иных корыстных и корыстно-насильственных преступлений. Существенное снижение уровня разбоев и иных преступлений может быть достигнуто только в процессе реализации комплекса мер общесоциальной и специально-криминологической направленности. Среди последних особенно действенными в отношении разбоев, в том числе с проникновением в жилище, являются профилактические меры. Высказаны предложения по активизации и усовершенствованию деятельности субъектов предупреждения разбоев.
Ключеые слова: корыстно-насильственная преступность, разбой, проникновение в жилище, насилие, личность преступника-разбойника, предупреждение разбоев.
Batirgareyeva V.S. Criminological characteristic and prevention robbery. – Manuscript.
Dissertation for Candidate of Legal Sciences Degree, specialty 12.00.08. – Criminal Law and Criminology; Criminal-Executive Law. National Yaroslav the Wise Law Academy of Ukraine, Kharkov, 2002.
Тhe dissertation deals with criminological characteristic and prevention robbery in Ukraine. Тhe author researches its criminological and criminal-legal characteristic, person of a robbery, reasons and conditions of such kind of crime, victim person. Its proposes system of measures for prevention of robbery, suggests some proposals concerning improvement of activation of prevention subjects .
Key words: robbery, mercenary and violence crimes, violence, person of a robbery, prevention of robbery.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking