Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Кримінологічні проблеми нелегальної міграції в Україні

 

Мозоль Анатолій Петрович Кримінологічні проблеми нелегальної міграції в Україні
 


Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та
кримінологія; кримінально -
виконавче право

Автореферат
дисертації на здобуття
наукового ступеня кандидата юридичних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Джужа Олександр Миколайович, начальник кафедри кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України (м. Київ)

Офіційні опоненти:
- доктор юридичних наук, професор Шакун Василь Іванович, перший проректор Національної академії внутрішніх справ України (м. Київ)
- кандидат юридичних наук, професор, заслужений юрист України Александров Юрій Валер'янович, професор Міжрегіональної академії управління персоналом (м. Київ)

Провідна установа Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (м. Київ)

Захист відбудеться “26” вересня 2002 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ-35, Солом'янська пл., 1.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, Київ-35, Солом'янська пл., 1.

Автореферат розісланий 24__серпня__ 2002 р.

 

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Є. Д. Лук'янчиков
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дисертації пояснюється здобуттям Україною незалежності, ринковими перетвореннями, які у ній відбуваються, та якісно новими характеристиками міграційних процесів, що мають місце в умовах глобалізації економіки. Адже міграція населення істотно впливає на демографічні зрушення, стан і перспективи економічного, культурного й соціального розвитку суспільства.
Україна не стоїть осторонь від світових міграційних процесів, головне через своє географічне положення. Для більшості переселенців вона є транзитним шляхом до країн Західної Європи.
Поряд з легальною міграцією, в останні роки набула значного поширення і нелегальна міграція, яка становить певний кримінологічний інтерес.
Державно-правовий вплив на міграційні процеси в Україні ще є недосконалим. Нині проблемами міграції опікуються понад десять міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, проте відсутня чітка координація їх дії.
У посланні Президента України до Верховної Ради “Про внутрішнє і зовнішнє становище країни”, вказується, що активізація міграційних процесів і практично неконтрольований наплив в Україну мігрантів з інших держав зобов'язує до невідкладних рішень і дій.
З урахуванням криміногенної ситуації, пов'язаної з нелегальною міграцією, комплексною програмою профілактики злочинів на 2001-2005 роки на Міністерство внутрішніх справ (далі – МВС) і Службу безпеки України покладено проведення оперативно-профілактичних операцій “Мігрант”, “Іноземець”, “Режим”, “Готель”, “Ринок” тощо з метою виявлення та перекриття каналів проникнення в Україну нелегальних мігрантів.
Проблеми міграції носять багатоаспектний характер, а тому приваблюють дослідників різних галузей знань: істориків, соціологів, філософів, політологів, демографів, кримінологів. Значний внесок у вивчення цієї проблематики зробили Ю. Бузицький, А. Бабенко, О. Малиновська, В. Новік, С. Пирожков, О. Піскун, І. Прибиткова, Ю. Римаренко, В. Трощинський, А. Шлепаков, М. Шульга.
Такі російські вчені, як М. Бабаєв, С. Багатирьов, А. Долгова, Е. Красинець, А. Здравомислов, А. Тополін, В. Тишков, зосереджували увагу на впливі міграції на стан і перспективи національних трудових ресурсів та криміногенному потенціалі, закладеному в міграційних процесах.
Правові аспекти нелегальної міграції висвітлені у працях С. Бритченка, О. Войцехівського, О. Джужі, Ю. Кравченка, О. Кузьменко, А. Мацка, Т. Назарова, В. Олефіра, С. Ратушного, П. Чалого, С. Чеховича, В. Шакуна, В. Шаповала та інших.
Однак, незважаючи на загальний підвищений інтерес до міграційних процесів, для вітчизняної юридичної науки, передусім кримінології, розробка цієї проблеми є новим напрямком досліджень.
Україна, завдяки своєму геополітичному розташуванню, знаходиться на перехресті міжнародних шляхів і є одним з основних суб'єктів Євразійських міграційних процесів. Проблема актуалізується і тим, що після розпаду Радянського Союзу колишні його республіки набули статусу незалежних держав, що різко загострило питання громадянства, біженців тощо.
Нелегальна міграція є суттєвим криміногенним фактором, який сприяє зростанню злочинності, поширенню венеричних хвороб та СНІДу, підпільного ринку праці.
Аналіз практики свідчить про наявність добре налагодженого міжнародного механізму нелегальної міграції через територію України.
При цьому нелегальна міграція все більше набуває рис організованої злочинності, незаконного виду бізнесу.
Саме ці обставини свідчать про актуальність обраної теми дослідження, про її науково-теоретичну та практичну значимість.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов'язаний із основними положеннями Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 року №837, та відповідних наказів МВС з цього питання; Указів Президента України від 18 січня 2001 року №22 “Про заходи щодо посилення боротьби з нелегальною міграцією” і від 7 серпня 2001 року №596 “Питання організації виконання Закону України “Про імміграцію”; рішень колегії МВС від 19 червня 2001 р. №4 км/1/9 і від 30 листопада 2001 р. №9 км/1, присвяченим питанням протидії нелегальної міграції, Програми боротьби з нелегальною міграцією та Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки. Дисертація відповідає також тематиці наукових досліджень МВС та Національної академії внутрішніх справ України.
Мета та завдання дисертаційного дослідження. Основною метою наукового пошуку є дослідження сучасних проблем нелегальної міграції в Україні у плані їх впливу на стан злочинності і на цій основі вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України та практики боротьби зі злочинністю нелегальних мігрантів.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження автор поставив і вирішував такі завдання: проаналізувати історію становлення і розвитку правового регулювання міграційних процесів в Україні; відмежувати нелегальну міграцію від інших переміщень населення, визначити її поняття і місце у структурі міграційних процесів; проаналізувати сучасне міграційне законодавство України та внести конкретні пропозиції щодо його вдосконалення; дослідити рівень, структуру, динаміку та географію злочинності нелегальних мігрантів; визначити детермінанти міграційної злочинності; дати кримінологічну характеристику особи мігрантів, що скоюють злочини; визначити ефективність загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів профілактики злочинів нелегальних мігрантів і внести пропозиції щодо їх удосконалення.
Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс суспільних відносин у сфері нелегальних міграційних процесів.
Предметом дослідження обрані: історико-правовий аналіз правовідносин, що виникають між державою й іноземцями та особами без громадянства, які нелегально перебувають в Україні, а також злочинність нелегальних мігрантів та засоби боротьби з нею в сучасних умовах.
Методи дослідження. В процесі дослідження були використані основні закони і категорії діалектики, комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання.
Системний аналіз дозволив виявити чинники нелегальної міграції, визначити роль і значення кожного з них у незаконних міграційних процесах. За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які передбачають відповідальність за незаконну міграцію, сформульовано пропозиції по їх удосконаленню. Порівняльно-правовий метод використовувався для вивчення процесів нелегальної міграції в інших країнах та відповідного зарубіжного законодавства. Історичний метод дозволив дослідити процеси нелегальної міграції за певний період розвитку нашої держави, виявити тенденції їх розвитку. За допомогою соціологічних методів вдалося прослідкувати взаємозв'язок нелегальної міграції з іншими соціальними процесами та явищами, а статистичних методів – рівень, структуру, географію нелегальної міграції в Україні.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, кримінальне і міграційне законодавство України, відповідне законодавство країн СНД та інших країн, міжнародні договори, підзаконні акти, що регулюють правоохоронну діяльність у цій сфері.
Теоретичною основою дисертації стали наукові дослідження у галузі філософії, логіки, кримінології, кримінального права, юридичної психології, соціології, демографії, що стосуються проблем нелегальної міграції.
Емпіричну базу дослідження, складають: Конституція України, закони України, відомчі нормативні акти, міжнародні правові документи, зарубіжне законодавство з питань міграції, відповідні статистичні й аналітичні матеріали МВС, Комітету з охорони державного кордону, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції України.
Вивчено більше 270 кримінальних справ і матеріалів, за якими відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо фактів нелегальної міграції. Проанкетовано 257 нелегальних мігрантів і опитано понад 300 працівників органів внутрішніх справ, прикордонних військ, митної служби з питань досліджуваної проблематики.
Достовірність висновків автора підтверджується тим, що, по-перше, емпірична база аналізувалась тривалий час, а, по-друге, охопила репрезентативну кількість джерел. Це дозволило простежити за усіма досліджуваними процесами, забезпечити переконливість одержаних результатів та обґрунтованість сформульованих на їх основі висновків. Здійснені в ході роботи над дисертацією узагальнення та аналіз емпіричного матеріалу широко використані у дослідженні, їх результати лягли в основу висновків та пропозицій, сформульованих по його закінченні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що робота є першим комплексним монографічним дослідженям в українській юридичній науці кримінологічних аспектів міграції.
Проведене автором дослідження дає змогу новаторськи сформулювати ряд положень, зокрема щодо:
• розкриття правової природи нелегальної міграції;
• визначення змісту таких понять, як мігрант, іноземець, особа без громадянства, нелегальний мігрант;
• виявлення детермінант злочинності нелегальних мігрантів;
• обґрунтування та розробки шляхів комплексного підходу до протидії даній злочинності;
• прийняття спеціального закону про профілактику злочинів, що вчиняються нелегальними мігрантами;
• рекомендації створити в системі МВС спеціальну міграційну службу з відповідним правовим і матеріально-технічним забезпеченням, зокрема, комп'ютерною базою даних про всіх іноземців, які коли-небудь перетинали кордон України;
• аргументація та внесення конкретних пропозицій щодо змін і доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу про адміністративні правопорушення, які стосуються відповідальності за нелегальну міграцію;
• розробки системи заходів, спрямованих на запобігання злочинам, що вчиняються нелегальними мігрантами.
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у тому, що викладені у ньому положення, висновки й пропозиції мають як теоретичне, так і практичне значення для удосконалення боротьби із злочинністю в сфері нелегальної міграції. Вони розширюють і поглиблюють знання про її сучасний рівень, структуру й тенденції розвитку та організаційно-правові заходи протидії цьому антисуспільному явищу, і отже, можуть слугувати вихідною базою для його подальшого вивчення, а також вдосконалення міграційного законодавства і практики його застосування правоохоронними й іншими державними органами.
За результатами дослідження направлені аналітичні узагальнення до Головного управління адміністративної служби міліції МВС і Державного департаменту у справах національностей та міграції. Розроблено проект Комплексного цільового плану запобігання незаконної міграції на прикладі Закарпатського регіону на період 2001-2004 років, який був використаний при доопрацюванні зазначеного плану УМВС України в Закарпатській області.
Окремі матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу “Кримінологія” та спецкурсу “Актуальні проблеми профілактики злочинів”, у науковій роботі магістрів, слухачів і студентів навчальних закладів системи МВС, а також у процесі підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.
Особистий внесок здобувача. Положення та висновки дисертації розроблені автором особисто і носять самостійний характер. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовуються.
Автором підготовлена лекція “Попередження злочинів, що вчиняються нелегальними мігрантами”, яка читається слухачам та курсантам Національної академії внутрішніх справ України, в рамках спецкурсу “Актуальні проблеми профілактики злочинів”.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях: “Правовий захист біженців (процесуальні, кримінально-правові, кримінологічні та криміналістичні проблеми)” (Київ, 15-16 вересня 1998 р.); “Державно-правові проблеми Північного Причорномор'я: історія і сучасність” (Сімферополь-Алушта, 26-29 травня 1999 р.); “Україна – Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва” (Маріуполь, травень 1999 р.); “Нелегальна міграція та торгівля людьми” (Київ, 9-10 лютого 1999 р.); Боротьба з нелегальною міграцією. (Київ, 12-13 червня 2001 року).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 6 наукових статтях, 5 з яких у фахових виданнях.
Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, які мають вісім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (278 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 212 сторінок, з них основного тексту - 168.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, аргументується її актуальність, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, його методологічна база, вказується наукова новизна, формулюються положення, що виносяться на захист, розкривається теоретична і практична значимість отриманих результатів, наводяться дані про їх апробацію, а також про публікації і структуру дисертації.
У розділі першому “Історико-правовий аналіз розвитку міграційних процесів”, який складається з трьох підрозділів, розглядаються історія виникнення та сучасні чинники нелегальної міграції в Україні, становлення міграційного законодавства, а також практика правового регулювання міграційних процесів і боротьби з нелегальною міграцією у зарубіжних країнах.
У першому підрозділі цього розділу “Історія виникнення та сучасні чинники нелегальної міграції в Україні” розкривається правова природа міграції, дається її визначення та класифікація. Визначаються сутність і місце нелегальної міграції в структурі міграційних процесів. Констатується, що з моменту наукового виокремлення “нелегальної міграції” як особливого феномену вона розглядалася в різних аспектах – економічному, соціальному, історичному, культурологічному, демографічному, етнічному. І це не випадково. Нелегальні міграційні процеси, з одного боку, сильно детерміновані змінами, що відбуваються в житті однієї чи (частіше) декількох держав, і в цьому плані є індикатором розвитку практично кожної з її сторін – політичної, етносоціальної, економічної тощо. З іншого боку, розрізняючись між собою не тільки в кількісному, але й у якісному відношенні (наприклад, по соціально-демографічній і етнокультурній характеристиках), різні нелегальні міграційні потоки досить специфічні і не можуть не впливати на ситуацію як у державах, що віддають мігрантів, так і тих, які їх приймають. Так, корінні зміни в економічній та соціально-політичній сферах у державах колишнього СРСР в кінці 80-х на початку 90-х років призвели до трансформації практично всієї системи суспільних відносин. Відбулась значна активізація міждержавної міграції населення. Крім етнічної і трудової, з'явились бізнес-міграція, вимушена міграція та біженці.
В дисертації вказується на відсутність в Україні глибоких теоретичних розробок щодо міграції взагалі і нелегальної зокрема. Протягом багатьох десятиліть у неї не було власної імміграційної політики, крім заборонної, що практикувалася в радянську епоху. Аналізуючи ці питання, автор дає своє визначення нелегальної міграції як перетинання кордонів України з цілями або в порядку, які не відповідають її законодавству.
У другому підрозділі “Становлення міграційного законодавства України” досліджуються проблеми правового регулювання міграції, зокрема, процес формування українського законодавства у цій сфері та практика його застосування. Особлива увага приділена діяльності органів, які здійснюють державне управління у сфері міграції, та останнім змінам у системі цих органів. Обґрунтовується доцільність кодифікації міграційного законодавства шляхом розробки і прийняття Міграційного кодексу України. Систематизація законодавства розглядається як один із засобів поліпшення міграційно-правового регулювання, що сприяє впорядкуванню відповідних юридичних інститутів, усуненню протиріч у змісті правових норм, вилученню застарілих та створенню нових норм права, які відповідають сучасним потребам життя.
У третьому підрозділі першого розділу “Аналіз досвіду регулювання міграційних процесів та боротьби з нелегальною міграцією у зарубіжних країнах” проводиться аналіз відповідних законодавчих актів зарубіжних країн на предмет їх адаптації до вітчизняного законодавства, а також вивчається міжнародний досвід протидії нелегальній міграції. Вказуються спільні риси міграційної політики та законодавства розвинених країн:
1) міграційній політиці ці країни надають особливого значення, оскільки вважається, що нелегальна міграція створює реальну загрозу національній безпеці;
2) тривала еволюція зарубіжного міграційного законодавства пройшла шлях від заохочення імміграції до обмеження в'їзду;
3) сьогодні в цих країнах застосовується комбінований підхід до нелегальної міграції, який поєднує політику “відкритих передніх дверей” для людей, у чиїх в'їздах країна зацікавлена, і політику “закритих задніх дверей” для нелегальних мігрантів;
4) у цих країнах щорічно розробляється імміграційний план, у якому зафіксовані основні параметри імміграції, який супроводжується виділенням необхідних ресурсів міграційним службам;
5) міграційному законодавству розвинутих країн притаманні: посилення юридичної відповідальності за порушення правил в'їзду до країни; суворе покарання осіб, які брали на роботу нелегальних мігрантів; легалізація іноземців, які працюють як спеціальні сільськогосподарські робітники; амністія нелегальних мігрантів, які протягом певного часу постійно проживали в країні;
6) в цих країнах сформована розгалужена система органів управління міграційними процесами, які відповідають за видачу візи на в'їзд до країни через мережу посольств і консульств за межами країни; контролюють виконання імміграційного законодавства через підпорядковані їм служби; охороняють державні кордони; сприяють розробці міграційної трудової політики, публікують перелік професій, потребу в яких відчуває країна.
Дослідження законодавчого регулювання міграційних процесів у західних країнах показує, що запровадження обмежень у в'їзді вело до збільшення числа нелегальних мігрантів. Це дає підстави для висновку, що лише адміністративними методами боротися з нелегальною міграцією неможливо. Для розв'язання цієї проблеми необхідні спільні зусилля багатьох країн, прийняття виважених міждержавних угод та комплексних цільових програм запобігання нелегальній міграції.
У розділі другому “Злочинність нелегальних мігрантів в Україні”, який має два підрозділи, робиться загальний аналіз ситуації, що склалася в Україні з нелегальною міграцією, показується її негативний вплив на стан злочинності в цілому і нелегальних мігрантів зокрема.
У першому підрозділі “Вплив міграційних процесів на злочинність” досліджуються сучасний стан і головні тенденції цього явища. Нелегальна міграція має ті ж чинники, що й інші види міграції, але вони є більш глибокими і конфліктними, змушуючи нелегалів іти на правопорушення заради покращення свого соціального становища. Нелегальна міграція, як порівняно нове для України явище, має стійку тенденцію до зростання, що викликає занепокоєння внаслідок прямого зв'язку між ним і погіршенням кримінологічної ситуації в країні. Це стосується діяльності злочинних угруповань з нелегального перевезення іноземців через територію України, поширення наркоманії, контрабанди зброєю, підробки документів для в'їзду, виїзду з України та перебування у ній, торгівлі людьми тощо.
Простежити зв'язок між міграцією і пов'язаними з нею явищами, з одного боку, і злочинністю – з другого, можна на двох рівнях. Перший рівень характеризує цей зв'язок у загальному вигляді і стосується міграції та злочинності в цілому. На цьому рівні можна розглянути зміни, що відбуваються в результаті міграції у соціально-демографічній структурі країни чи окремого регіону, встановити їх вплив на злочинність та співвідношення даних про злочинність і міграцію. Другий рівень стосується вивчення особи мігранта і з'ясування конкретних чинників, що обумовлюють злочини з його боку.
В загальному плані можна окреслити два основних напрямки, у яких простежується зв'язок міграції зі злочинністю. Перший – вплив правових інститутів на міграцію, її характер, інтенсивність, форми. Такого впливу на міграцію можна досягти шляхом прийняття відповідних правових актів, що регулюють порядок в'їзду в Україну, надання мігрантам відповідного статусу тощо. Другий напрямок – це зворотній вплив міграційних процесів на всі характеристики злочинності. Приїзд певних груп мігрантів може призвести до збільшення числа злочинів у тій чи іншій місцевості. Виїзд мігрантів теж може супроводжуватися кримінологічним ефектом, але протилежного значення, оскільки сприяє скороченню злочинів за рахунок від'їзду тих, хто їх вчиняв.
Вплив мігрантів на рівень злочинності в країнах вселення може бути як прямим, так і побічним. Прямий вплив полягає в тому, що певна частина мігрантів в період адаптації вчиняє злочини. Це відображається за допомогою показників, що характеризують частку злочинців-мігрантів у загальній кількості осіб, які вчинили злочини в даній країні. До прямого потрібно віднести і вплив антисуспільних елементів із числа мігрантів на представників корінного населення з метою втягнення останніх у злочинну діяльність.
Побічний вплив полягає в тому, що міграційні процеси здебільшого негативно позначаються на соціально-демографічній ситуації в країні прибуття. Перш за все, сюди відносяться матеріальні труднощі мігрантів, необлаштований побут, відсутність постійних джерел доходів, непристосованість до місцевих умов життя. Сьогодні в Україні швидкими темпами зростають злочини, що вчиняються між самими нелегальними мігрантами.
Зростаюча нелегальна міграція сприяє створенню організованих злочинних угруповань, які займаються незаконним переправленням іноземців через кордони України. Стає реальністю включення у ці процеси міжнародних кримінальних груп, що призводить до створення усталених каналів незаконного перетинання кордону. Серед них можна назвати найбільш організовані: в'єтнамський, пакистано-індійський, шрі-ланкійсько-бангладешський, афганський, румунський, китайський, курдський. Оскільки в Україні сьогодні не функціонують дипломатичні представництва багатьох держав Південно-Східної Азії, це робить неможливим отримати нові документи для виїзду з нашої держави і уповільнює роботу щодо депортації порушників.
В Україні перетинання східного кордону здійснюється, як правило, потягами і автомобільним транспортом. Для приховування від прикордонного та митного контролю найчастіше використовуються: а) тайники і службові приміщення за сприянням поїзних бригад; – опломбовані великогабаритні автомобілі; б) підроблені або чужі документи; в) транзитний проїзд російських потягів територією України; г) висадка нелегальних мігрантів на прикордонних станціях Росії чи Білорусі; д) перехід державного кордону через пункти пропуску у службових чи приватних справах.
Чисельність груп нелегалів залежить від маршруту і виду транспорту. Групи з 10 і більше осіб формуються для подорожі міжнародними авіалініями і теплоходами. Дещо менші – по 3-5 осіб – пересуваються легковим автотранспортом. На маршруті при зміні виду транспорту змінюють і чисельність групи. Спроби осісти в Україні роблять лише 3-5% затриманих правопорушників.
Певні особливості мають нелегальні мігранти, які прибувають в Україну з колишніх республік СРСР. Найбільш організовані за етнічною ознакою та небезпечні у кримінальному плані – вихідці з кавказького регіону.
Вигідне географічне розташування України приваблює міжнародних наркоділків. Тому, значними темпами зростає транзит наркотиків, де активну роль відіграють мігранти. В 1994 р. виявлено один факт незаконного переміщення кокаїну – 6,4 кг, перший героїн було вилучено в Україні у 1995 р. В період 1996 – 1999 років щорічно здійснювалися чисельні вилучення “важких наркотиків”, перекрито 14 каналів їх нелегального переміщення. У 1999 році завдяки інформації німецьких колег українським митникам вдалося не просто вилучити, а також здійснити контрольовану поставку 224 кг кокаїнової пасти та затримати одержувачів наркотиків. В ході операції заарештовано громадян України, Іспанії, Еквадору, Колумбії і Перу.
Протидіючи транснаціональній наркозлочинності, органи внутрішніх справ України у 2000 р. викрили 45 наркоканалів, 25 з яких – шляхи надходження героїну з країн Центральної та Південно-Західної Азії. У жовтні 2000 р. столичними правоохоронцями ліквідовано канал постачання героїну з Киргизстану через Росію, який налагодив громадянин Пакистану. У злочинців було вилучено 3,6 кг героїну.
Треба зазначити, що якщо у попередні роки значна частина нелегальних мігрантів складалася з порушників-одинаків, то нині 90% це – члени організованих груп. Вони пересуваються заздалегідь розробленим маршрутом за допомогою злочинних структур, які на кожній ділянці шляху забезпечують мігрантам за обумовлену платню житло, транспорт, провідників, підроблені документи. Досить сказати, що контрабанда людьми контролюється організованою злочинністю і за своєю прибутковістю посідає третє місце після наркобізнесу та торгівлі викраденими автомобілями.
У другому підрозділі даного розділу “Кримінологічна характеристика злочинності нелегальних мігрантів” зосереджується увага на факторах, які обумовлюють злочинність нелегальних мігрантів, її рівні, структурі, динаміці, географії, а також характеристиці особи злочинця-нелегала.
Злочинність мігрантів характеризується підвищеною латентністю. Криміналістами завжди відмічалась значна складність розкриття злочинів, скоєних саме приїжджими, оскільки, осівши в певному місці, мігранти: а) асимілюються, включаються в ті відносини і стиль життя, які мають місце на даній території; б) бувають вже достатньо обізнані в кримінальній діяльності. Внесок мігрантів у злочинність окремих регіонів різний. Він визначається перш за все масштабами самого потоку мігрантів який, як правило, тим вищий, чим більший населений пункт. Великі міста з їх широким спектром можливостей завжди були привабливішими для приїжджих. У Києві, наприклад, їх частка серед усіх злочинців сягає майже третини. Контингент мігрантів також неоднорідний за своїм складом, мотивацією і метою приїзду, тривалістю перебування, етнічними та соціальними ознаками. Отже, різний і характер впливу цих мігрантів на кримінологічну ситуацію.
Для мігрантів, характерне вчинення злочинів, що не вимагають високого кримінального професіоналізму. Їх злочини переважно носять примітивний характер і спрямовані на задоволення нагальних потреб в добуванні коштів для існування.
Злочинність мігрантів детермінується всім комплексом факторів, що обумовлюють злочинність взагалі. Це соціальні, економічні, ідеологічні, політичні, культурологічні та інші чинники злочинності. Вони є тим фундаментом, на який нашаровуються і з яким взаємодіють специфічні фактори, притаманні власне злочинності мігрантів, особливостям їх статусу і діяльності. Детермінанти злочинності мігрантів можна умовно поділити на три види: які впливають на формування особи до виникнення проблемної життєвої ситуації, що зумовлює міграцію; які діють у проблемній життєвій ситуації і визначають факт та мету міграції; які впливають на мігрантів під час і після прибуття до країни призначення. Через ці чинники мігранти є найбільш уразливим об'єктом для будь-якого криміногенного впливу. Якщо вони самі не скоюють злочинів, то легко стають їх жертвами. В структурі злочинів, що вчиняються стосовно іноземних громадян, переважають корисливо-насильницькі посягання, зокрема, крадіжки, грабежі, розбійні напади, вимагання.
Масове прибуття мігрантів має і інші негативні наслідки. В місцях своєї концентрації мігранти загострюють житлову проблему, посилюють безробіття, підвищують навантаження на всю інфраструктуру відповідного регіону, що ускладнює роботу транспорту, підприємств побутового обслуговування та інших галузей господарства. Все це сприяє зростанню криміногенності як мігрантів, так і корінного населення. Зокрема, суперечки мігрантів з місцевими жителями стимулюють об'єднання і тих, і інших за національними, земляцькими ознаками, що веде до утворення відповідних кримінальних формувань.
Аналіз статистичних даних свідчить про те, що серед злочинів, вчинених за участю іноземних громадян на території України, переважають посягання корисливої спрямованості – злочини у сфері економіки, незаконний обіг зброї, наркотичних засобів, контрабанда. Значна кількість злочинів вчиняється мігрантами і щодо своїх співвітчизників.
Окремий кримінологічний інтерес становить особа нелегального мігранта, який вчиняє злочини.
Дослідження показало, що серед нелегальних мігрантів, притягнутих до кримінальної відповідальності, найбільш чисельну групу становлять громадяни Афганістану – майже 25%, Греції – 14%, Індії – 13%, Шрі-Ланки – 9%, Ірану – 7%; далі йдуть Пакистан, Алжир, Туреччина, Сирія, Єгипет, В'єтнам, Палестина, Нігерія, Ліван, Марокко, Гана, Гвінея, Кенія, Бангладеш. Частина нелегальних мігрантів при цьому використовувала підроблені паспорти. За вивченими справами, таких осіб було 30,5%.
Із 239 вивчених в процесі дослідження засуджених лише 14 (5,9%) були особи жіночої статі. За віком ці засуджені розподіляються: від 18 до 20 років – 8 осіб (3,4%); від 20 до 30 років – 169 осіб (70,7%); від 30 до 40 років – 27 осіб (11,3%); старше 40 років – 35 осіб (14,6%).
Лише 12% нелегальних мігрантів, притягнутих до кримінальної відповідальності, мали певне заняття, решта (88%) – не працюючі. Серед пособників співвідношення працюючих і не працюючих майже однакове (43% і 57%).
За 1995-2000 роки із 43 651 затриманого прикордонниками правопорушника законодавства нелегальні мігранти становили 31 254 особи (71,6%). Це представники 134 держав світу. Найбільша кількість з них є громадянами Південно-Східної Азії та Близького і Середнього Сходу – 19 447 осіб (62,2%), Африки – 3 212 (10,3%), Югославії, Румунії, Болгарії – 2 342 (7,5%), колишніх республік СРСР – 6 253 (20,0%).
Процес нелегального проникнення на територію України носить, як правило, організований характер. Це проявляється у створенні і функціонуванні так званих каналів нелегальної міграції. В Україні вже сформувався “чорний” ринок послуг у цій сфері. Відомий і прейскурант таких послуг. Загальна вартість нелегальної переправи одного мігранта з України на Захід становить від 1000 до 5000 доларів.
Злочинні формування, які займаються переправленням нелегалів, складаються із кількох груп, які за функціональними обов'язками можна поділити на групи: організаторів; пошуку “клієнтів”; забезпечення; переправлювачів. В дисертації докладно розкривається специфіка злочинної діяльності кожної із цих груп.
Істотним моментом у діяльності організованих злочинних угруповань є їх проникнення в структури влади, правоохоронні органи, підприємницьку сферу для досягнення своїх корисливих цілей шляхом залякування, підкупу, шахрайства тощо, а також використання нелегалів як “інструменту” для розширення географії своєї протиправної діяльності. При цьому найбільш привабливим для злочинців є залучення мігрантів, які прямують через територію України на Захід, до перевезення контрабандних товарів, зокрема наркотиків.
У розділі третьому “Протидія злочинності нелегальних мігрантів” досліджуються актуальні проблеми протидії цій злочинності на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях.
У підрозділі першому “Загальносоціальна профілактика злочинів, що вчиняються нелегальними мігрантами” розкривається нормативно-правова база та загальні заходи боротьби з нелегальною міграцією.
Оскільки на кримінологічну ситуацію впливають кількісні і якісні параметри потоку мігрантів, остільки інтереси правопорядку вимагають як його оптимізації, так і створення належних умов їхнього перебування, що зменшує ймовірність виникнення криміногенних ситуацій. Досягнення цієї мети можливе лише шляхом удосконалення політичного, економічного і духовного життя суспільства, тобто завдяки загальносоціальним засобам профілактики злочинів. Тільки спеціально-кримінологічними заходами важко нейтралізувати негативні наслідки міграції, хоча це не принижує ролі контролю за міграційними процесами. Однак правоохоронні заходи можуть дати позитивний ефект лише за наявності економічних та соціальних гарантій здійснення відповідних правових норм.
Таким чином, фактор всезростаючого напливу нелегальних мігрантів в Україну повинен враховуватися як у широкому аспекті – при плануванні соціально-економічного розвитку країни, регіону, міста, так і під час управління процесом боротьби зі злочинністю взагалі і нелегальних мігрантів зокрема. Особливо варто наголосити на загальнопрофілактичному значенні належного обслуговування мігрантів. Існує багато нерозв'язаних проблем, які створюють для них низку матеріальних, організаційних і психологічних труднощів. Це, зокрема, стосується слабкої соціальної допомоги мігрантам, низького рівня побутового обслуговування, відсутності спеціальних пунктів для мігрантів, які приїхали на короткий термін, створення єдиної служби щодо їх розміщення, централізованої довідкової служби та багатьох інших моментів, профілактичне значення яких досить вагоме.
Загальнопопереджувальні заходи повинні узгоджуватися із заходами спеціально-кримінологічної профілактики. При цьому передбачається диференціація профілактичних, оперативно-розшукових, процесуальних та інших спеціальних заходів впливу на іноземців і осіб без громадянства.
У підрозділі другому даного розділу “Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам нелегальних мігрантів” розглядаються проблеми попередження цих злочинів спеціальними суб'єктами профілактики.
Сьогодні основні заходи профілактики злочинів нелегальних мігрантів здійснюють підрозділи міліції громадської безпеки і паспортної, реєстраційної та міграційної роботи органів внутрішніх справ. До їхніх функцій, зокрема, належить видача паспортів, здійснення прописки і виписки, реєстрація іноземних громадян та осіб без громадянства, видача їм документів на право проживання, оформлення дозволів на в'їзд до країни і виїзд за кордон. Важливе профілактичне значення має проведення спільно з іншими підрозділами органів внутрішніх справ спеціальних заходів, як то: рейдів, патрулювання, цільових оперативно-розшукових операцій з метою виявлення іноземців, які безпідставно знаходяться у країні, перевірки стану додержання паспортного режиму тощо.
Ефективність боротьби зі злочинністю нелегальних мігрантів багато в чому залежить від узгодженості дій суб'єктів профілактики. Це вимагає їх взаємодію як по вертикалі, так і горизонталі. Надзвичайно важливим у цьому аспекті є здійснення спільних заходів, обмін оперативною та іншою інформацією, проведення координаційних нарад для розробки планів дій у цих напрямках. Особливе значення має взаємодія міліції із службою зовнішньої розвідки, міграційною службою, митною вартою, прикордонниками та іншими державними органами, причетними до роботи з мігрантами.
Для підвищення ефективності діяльності спеціальних підрозділів кримінального розшуку потрібно поліпшити фахову підготовку працівників правоохоронних органів, забезпечити їх перекладачами, налагодити тісні контакти з Інтерполом, Європолом і Національним бюро Інтерполу, які мають банк відповідної інформації.
Неодмінною умовою досягнення позитивних результатів у боротьбі зі злочинністю нелегальних мігрантів є її належне інформаційне забезпечення. Це потребує створення централізованого банку даних, який би містив усі відомості про виявлених нелегальних мігрантів та скоєні ними правопорушення.
У підрозділі третьому зазначеного розділу “Індивідуальна профілактика злочинів, що скоюються нелегальними мігрантами” висвітлюються заходи індивідуального впливу на мігрантів-правопорушників.
Механізм формування злочинної поведінки нелегальних мігрантів найбільш повно проявляється у її мотивації; вибір об'єкта профілактики здійснюється через індивідуальне кримінологічне прогнозування, а цілеспрямованість заходів – урахування особливостей особи мігранта. Як показало дослідження мотивація кримінальної поведінки нелегальних мігрантів обумовлюється трьома головними факторами: 1) специфічним набором криміногенних факторів соціального середовища, тобто зовнішніх чинників мотивації; 2) структурно-змістовими деформаціями особи правопорушника або, іншими словами, специфікою внутрішніх чинників кримінальної мотивації; 3) особливостями взаємодії особи мігранта з мікросередовищем.
На думку дисертанта, індивідуальна профілактика злочинів нелегальних мігрантів має бути спрямована на всі вищеназвані фактори, тобто на усунення чи нейтралізацію криміногенних факторів, котрі негативно впливають на конкретну особу; на структурно-змістовну перебудову її мотиваційної сфери; та на позитивні зміни в характері поведінки суб'єкта у певних ситуаціях.
Індивідуальна профілактика повинна проводитись також в плані: рішучого викорінення випадків протиправної поведінки окремих суб'єктів профілактичної діяльності; послідовного усунення негативних явищ в організації тримання і облаштування нелегальних мігрантів; повної реалізації принципу персональної відповідальності за виконання своїх службових обов'язків.
Специфіка індивідуальної профілактики злочинів нелегальних мігрантів обумовлена її тактикою проведення підготовленими співробітниками правоохоронних органів стосовно як конкретних осіб, так і їхнього найближчого оточення. Потребує перегляду існуюча державна політика, щодо практики поводження з нелегальними мігрантами, що передбачає, зокрема: підвищення фахового рівня працівників правоохоронних органів та імміграційних служб; передбачення заходів щодо добровільного повернення нелегальних мігрантів на батьківщину; надання допомоги по їх реінтеграції з урахуванням індивідуального становища кожного мігранта (консультування, професійне навчання, кредитування тощо).
З метою профілактичного впливу на організаторів та посередників переправлення нелегальних мігрантів необхідно: виявляти і ставити на облік осіб з місцевих жителів, які притягувалися раніше до відповідальності за пособництво злочинній діяльності, передусім контрабанді “живим товаром”; проводити індивідуально-профілактичну роботу з цією категорією осіб; здійснювати правову пропаганду, яка викликала б у мешканців прикордонних районів нетерпиме ставлення до пособництва нелегальній міграції; створювати умови, які стимулювали б українських громадян до виявлення незаконних мігрантів та осіб, що беруть участь у переправленні їх через державний кордон.
У висновках викладені основні теоретичні положення і практичні рекомендації, які є результатом дисертаційного дослідження.
1. Нелегальна міграція як така несе в собі політичну, економічну, демографічну, етнокультурну, і головне, кримінальну загрозу безпеці української держави. Нелегальна міграція – це перетинання кордонів України з цілями або в порядку, які не відповідають її законодавству.
2. Виділяється такий різновид міграції, як кримінальна міграція, що відрізняється кримінальними (злочинними) цілями приїзду. Іншими словами, це міграція, що стимулюється антигромадськими інтересами, мотивами здійснення злочинів. Кримінальна міграція – це поняття, прийняте кримінологами для виділення контингентів мігрантів, що прибувають зі злочинними цілями і тому вимагають підвищеної профілактичної уваги. Детермінанти нелегальної міграції і злочинності тісно переплітаються між собою, що робить вказані явища взаємопов'язаними.
3. Детермінанти злочинності мігрантів можна умовно поділити на три види: які впливають на формування особи до виникнення проблемної життєвої ситуації, що зумовлює міграцію; які діють у проблемній життєвій ситуації і визначають факт та мету міграції; які впливають на мігрантів під час і після прибуття до країни призначення.
4. Важливою умовою досягнення позитивних результатів у боротьбі зі злочинністю нелегальних мігрантів є її належне інформаційне забезпечення. З огляду на необхідність створення централізованого банку даних щодо нелегальних мігрантів розробити систему показників, які всебічно характеризують: злочинність нелегальних мігрантів та її географію; періоди її найбільшої активізації; осіб злочинців – мігрантів з виокремленням їх категорій, що потрібно для диференційованого профілактичного підходу; обставини, які сприяють даній злочинності; стан правоохоронної та іншої діяльності, спрямованої на боротьбу з нею.
5. Для підвищення профілактики нелегальної міграції слід: законодавчо закріпити поняття “спеціальна операція”, чітко визначити права, обов'язки і порядок взаємовідносин усіх її учасників, а також передбачити для них заходи безпеки та відшкодування заподіяної їм шкоди; розробити на відомчому рівні положення, яке регламентувало б підстави, порядок здійснення, реалізацію результатів цих операцій, контроль за ними і відповідальність усіх учасників; підвищити професіоналізм усіх виконавців та координацію їх дій. Особливу увагу приділити процесуальному й оперативному супроводженню спецоперацій від її початку до повного завершення; активізувати індивідуальну профілактику, тобто цілеспрямовану роботу з конкретними особами, які допускають порушення міграційного законодавства і вчиняють різного роду злочинні діяння; з огляду на прагнення України інтегруватися у світове співтовариство забезпечити відповідність заходів впливу на правопорушників існуючим міжнародно-правовим нормам.
6. Виходячи з аналізу кримінологічної ситуації, що склалася у сфері нелегальної міграції, необхідно ст. 332 КК України доповнити частиною 3 у такій редакції: “Ті самі дії, вчинені організованою групою з метою сексуальної експлуатації або усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, або насильницького донорства, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна”.
7. Для посилення протидії нелегальні міграції також необхідно:
• доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення ст. 321 “Видворення за межі України” і застосовувати його як основне, так і як додаткове адміністративне стягнення;
• посилити контроль на східній ділянці державного кордону, оскільки основна маса нелегальних іммігрантів проникає в Україну з Російської Федерації;
• створити у структурі МВС спеціалізований підрозділ щодо координації боротьби зі злочинністю нелегальних мігрантів;
• завершити створення пунктів збору іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;
• запровадити інформаційний обмін з правоохоронними органами сусідніх держав щодо фізичних і юридичних осіб, причетних до організації незаконного переправлення мігрантів;
• зміцнити зв'язки з неурядовими міжнародними організаціями задля реалізації програм боротьби з нелегальною міграцією, брати участь у міжнародних конференціях, симпозіумах з цих питань;
• удосконалити механізм міжвідомчої співпраці у сфері протидії злочинності нелегальних мігрантів шляхом обміну інформацією, досвідом роботи, проведення спільних профілактичних заходів, участі у наукових дослідженнях, спрямованих на виявлення рівня нелегальної міграції, її детермінант та засобів попередження;
• підготувати проекти законів України “Про основні засади регулювання міграційних процесів”, “Про надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства”, а також Концепцію державної міграційної політики в Україні;
• удосконалити механізм відшкодування витрат на примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на запрошення фізичних чи юридичних осіб, а потім втратили зв'язок з ними і перейшли на нелегальне становище.
8. Індивідуальна профілактика злочинів нелегальних мігрантів має бути спрямована на: усунення чи нейтралізацію криміногенних факторів, які негативно впливають на конкретну особу; структурно-змістовну перебудову її мотиваційної сфери; на позитивні зміни в характері поведінки суб'єкта у певних ситуаціях.
9. З метою профілактичного впливу на осіб, які виступають у ролі організаторів чи посередників переправлення нелегальних мігрантів через кордон, необхідне, на наш погляд, наступне: виявлення і постановка на облік місцевих жителів, які притягувалися раніше до відповідальності за незаконне перетинання держкордону, у тому числі контрабанду “живим товаром”; проведення індивідуально-профілактичної роботи з цією категорією осіб; здійснення правової пропаганди, яка викликала б у мешканців прикордонних районів нетерпиме ставлення до пособництва нелегальній міграції; створення умов, включаючи матеріальні, які стимулювали б українських громадян до виявлення незаконних мігрантів та осіб, що беруть участь у переправленні їх через державний кордон.

Основні положення дисертації відображені в опублікованих автором працях

1. Джужа О.М., Мозоль А.П. Міграційні процеси і злочинність в Україні та їх взаємозв'язок // Право України. – 1998. – №7. – С. 39-41.
2. Мозоль А.П. Кримінологічна характеристика міграції в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – №3. – С. 12-15.
3. Джужа О.М., Мозоль А.П. Обставини, що обумовлюють злочинність мігрантів // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – №4. – С. 3-8.
4. Мозоль А.П. Злочинність мігрантів (кримінологічна характеристика) // Вісник університету внутрішніх справ. – 1999. – №7. – С. 113-119.
5. Мозоль А.П. Кримінологічна характеристика міграційних процесів в Україні // Біженці та міграція: український часопис права і політики. – 1999. – №1. – С. 42-45.
6. Мозоль А.П. Загальна характеристика та аналіз міграційного законодавства України // Право України. – 2001. – №4. – С. 118-122.

Анотації

Мозоль А.П. Кримінологічні проблеми нелегальної міграції в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Національна академія внутрішніх прав України, Київ, 2002.
Дисертація присвячена дослідженню комплексу міграційних правовідносин, що виникають між державою і іноземцями, які нелегально перебувають в Україні; вивченню юридичної природи, закономірностей становлення і особливостей протидії нелегальній міграції та злочинності нелегальних мігрантів.
У роботі висвітлюється комплекс питань теоретичного і практичного характеру, пов'язаних з розробкою організаційно-правових заходів боротьби із злочинністю нелегальних мігрантів. Дана кримінологічна характеристика злочинності нелегальних мігрантів, її чинників, рівня, структури та географії, а також особи злочинця – мігранта. Висвітлюються проблеми, що виникають у діяльності державних органів та міжнародних організацій у сфері незаконної міграції, аналізуються заходи загальносоціальної, спеціально-кримінологічної та індивідуальної профілактики злочинів нелегальних мігрантів.
Вносяться конкретні пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства з питань протидії нелегальній міграції та пов'язаній з нею злочинності.
Ключові слова: нелегальна міграція, злочинність нелегальних мігрантів, детермінанти злочинності, профілактика злочинів, видворення.

Мозоль А.П. Криминологические проблемы нелегальной миграции в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2002.
Диссертация посвящена исследованию комплекса миграционных правоотношений, возникающих между государством и иностранными гражданами, которые нелегально находятся в Украине; изучению юридической природы, закономерностей становления и особенностей развития механизма противодействия нелегальной миграции, проблем усовершенствования его воздействия на негативные последствия миграционных процессов.
Диссертация раскрывает комплекс вопросов теоретического и практического характера, связанных с разработкой организационно-правовых мер борьбы с преступностью нелегальных мигрантов. В работе показаны сущность и место нелегальной миграции в структуре миграционных процессов, дается определение этого понятия. Исследуются проблемы, возникающие в деятельности государственных и правоохранительных органов, а также международных организаций в сфере нелегальной миграции, анализируются понятия “иностранец”, “мигрант”, “апатрид”, “депортация”, сущность и правовая природа миграции, осуществляется ее классификация.
Среди мер противодействия нелегальной миграции более всего отвечают требованиям защиты прав человека меры предупредительного характера. Указывается, что эффективность борьбы с нелегальной миграцией тесно связана с усовершенствованием координации деятельности ее субъектов, интенсивным использованием интегративных свойств системы, отлаживанием внутренних и внешних информационных связей, созданием современной нормативной базы. Важным компонентом противодействия нелегальной миграции является усиление пограничного контроля на всех участках государственной границы Украины.
Автором вносятся конкретные предложения по усовершенствованию законодательства, направленного на борьбу с преступностью нелегальных мигрантов.
Ключевые слова: нелегальная миграция, преступность нелегальных мигрантов, детерминанты преступности, предупреждение преступлений, выдворение.

Mozol A.P. Criminological problems of illegal migration in Ukraine. Manuscript.
The thesis for a scientific candidate degree of juridical sciences for the speciality 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Criminal – Executive Law. The National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2002.
The thesis is devoted to the research of the complex of migratory legal relations arising between state and foreigners, who illegally abide in Ukraine; to the study of juridical nature, contents, formation objective laws and the peculiarity of counteraction mechanism development against illegal migration and criminality of illegal immigrants, perfection problems of their influence on negative superventions of migratory processes.
The thesis elucidates a complex of theoretical and practical questions associated with the development of legal measures for fighting the criminality of illegal immigrants There is given a criminological characteristic of illegal migration, and also of unlawful acts of illegal immigrants. They elucidate the problems arising in the activity of state and law enforcement authorities and also international organizations in the sphere of illegal migration, they analyse the notions of “illegal migration”, “foreigner”. “immigrant”. “ alien “, “deportation”, the gist and legal nature of migration and its classification.
Among the counteraction measures of illegal migration the most suitable demands for the defense of human rights are preventive measures.
There are offered the concrete recommendations for the improvement of home legislation on the questions of illegal migration counteraction of the criminality of illegal immigrants.
Key words: illegal migration, illegal immigrants crime, determination of crime, crimes prevention, deportation.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking