Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


МАТЕРІАЛЬНЕ ТА МОРАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

 

Венедіктов Сергій Валентинович
МАТЕРІАЛЬНЕ ТА МОРАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
   

Спеціальність 12.00.05 – труд6ове право;
право соціального забезпечення

автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України, м. Харків.
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
академік Академії правових наук України, БАНДУРКА Олександр Маркович,
Верховна Рада України, народний депутат.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
ПРОЦЕВСЬКИЙ Олександр Іванович
Харківський національний педагогічний університет ім. Г.Сковороди, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту економіки та права;
кандидат юридичних наук, доцент
БОЛОТІНА Нінель Борисівна
Київський юридичний інститут МВС України, професор кафедри цивільно-правових дисциплін.
Провідна установа: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, відділ з проблем цивільного, трудового та підприємницького права (м. Київ).
Захист відбудеться “18” лютого 2005 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.04 при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 60.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий “12” січня 2005 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Шукліна Н.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Однією з необхідних умов створення в Україні правової і соціальної держави є високопрофесійне та ініціативне виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх службово-трудових обов’язків. Це вимагає наявності ефективної системи стимулювання персоналу, що давала б змогу своєчасно та адекватно заохочувати працівників органів внутрішніх справ, які мають особливі заслуги у боротьбі зі злочинністю, сумлінно та бездоганно працюють, виявляють ініціативу, твердість, рішучість у справі захисту інтересів суспільства, охорони прав і свобод громадян.
На жаль, довгий час проблемам матеріального та морального стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ не приділялося достатньої уваги як у науці трудового права, так і в практиці функціонування правоохоронних органів. Це було обумовлено пануванням адміністративно-командних методів управління у всіх сферах суспільного життя, незацікавленістю держави в ініціативі та творчій активності працівників, що призводило до широкого використання заходів покарання та знецінювання заходів заохочення.
З переходом України до нового ринкового напрямку розвитку збільшується й модифікується злочинність, що значною мірою підвищило вимоги, висунуті сьогодні до службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ з боку суспільства та держави. Однак, досягнення необхідного рівня професіоналізму персоналу органів внутрішніх справ гальмується недостатньою розробленістю у теорії трудового права (і, відповідно, у нормативно-правовому забезпеченні та практиці роботи з кадрами в органах внутрішніх справ) багатьох аспектів матеріального та морального стимулювання працівників. Зокрема, не розвинуто понятійно-категорійний апарат проблематики матеріального та морального стимулювання персоналу, нечітко визначені умови, підстави та види стимулювання працівників органів внутрішніх справ, наявні чисельні прогалини та суперечності в нормативних актах, що регламентують відповідні трудові правовідносини, гостро постає проблема невідповідності відомчого нормативно-правового забезпечення загальним вимогам трудового законодавства. Вказане призводить до зниження дієвості механізму стимулювання ефективної та якісної праці працівників, детермінує нестабільність кадрових процесів в органах внутрішніх справ, звільнення кваліфікованих спеціалістів, недостатню службово-трудову активність певної частини персоналу. Сучасна дисциплінарна практика та статистика щодо плинності кадрів в органах внутрішніх справ свідчать про недостатнє використання заходів матеріального та морального стимулювання для створення міцного професійного ядра. Так, лише за 3 перші місяці 2004 року з органів внутрішніх справ було звільнено 2967 працівників, причому 438 з них із стажем роботи в ОВС до 3-х років, а 130 є випускниками денної форми навчання вищих навчальних закладів системи МВС України випуску 2001-2004 рр. Ця негативна тенденція, у свою чергу, позначається на рівні злочинності в суспільстві, побудові в Україні правової, соціальної держави.
Актуальність обраної теми також зумовлена відсутністю в науковій літературі праць, присвячених данній проблематиці. Такий „доктринальний вакуум” відбивається на існуванні прогалин в нормативній базі, а подібна недосконалість правової норми не дозволяє втілювати сучасні результативні засоби стимулювання діяльності працівників на практиці.
Отже, глибоке теоретичне дослідження сутності і з’ясування особливостей службово-трудових правовідносин у сфері матеріального та морального стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ, а також розробка пропозицій та рекомендацій щодо їх подальшого удосконалення набувають сьогодні особливого змісту і актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п.п. 1.3. та 2.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень установ МВС України на період 2002–2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., п. 5.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України, кафедри трудового, екологічного і аграрного права Національного університету внутрішніх справ. Тема дисертації відповідає пріоритетним завданням навчального процесу по підготовці висококваліфікованих фахівців для органів, служб та підрозділів внутрішніх справ з урахуванням нового рівня вимог щодо нормативно-правового забезпечення службово-трудових відносин державних службовців України.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і з’ясуванні особливостей матеріального та морального стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ України, нормативно-правового забезпечення цих процесів. Для досягнення поставленої мети в роботі зроблена спроба вирішити такі завдання:
дослідити понятійно-категоріальний апарат стимулювання служби та праці осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ;
визначити поняття матеріального і морального стимулювання службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ, теоретично поглибити поняття правовідносин та трудових правовідносин;
здійснити аналіз форм та видів співвідношення матеріального і морального стимулювання особового складу органів внутрішніх справ;
проаналізувати правові засоби забезпечення особистої матеріальної зацікавленості в стимулюванні осіб рядового та начальницького складу;
окреслити умови, підстави й види морального заохочення працівників органів, служб та підрозділів внутрішніх справ;
виявити прогалини і обґрунтувати необхідність в удосконаленні та подальшому розвитку відповідного нормативно-правового забезпечення.
Об’єктом дослідження є відносини в сфері матеріального і морального стимулювання працівників за чинним трудовим законодавством.
Предметом дослідження є нормативно-правове забезпечення механізму матеріального і морального стимулювання особового складу органів внутрішніх справ України в період проходження служби.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Як загальнонауковий метод використовується системний підхід, який дозволив окреслити проблемні питання правового регулювання стимулювання працівників органів внутрішніх справ. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділ 1.1), визначені загальні засади правового регулювання стимулювання особового складу органів внутрішніх справ (підрозділи 2.1, 3.1, 3.3). Методи класифікації, групування та структурування застосовувалися для виділення окремих підстав і порядку стимулювання службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ (підрозділи 2.2, 3.2). Документальний аналіз дав можливість надати пропозиції і методичні рекомендації щодо подальшого розвитку правового регулювання праці, стимулювання службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ (підрозділи 1.3, 2.1). В процесі дослідження особливостей правового регулювання праці (служби) працівників органів внутрішніх справ також використовувались порівняльно-правовий та історико-правовий методи (розділи 1, 2).
В процесі дисертаційного дослідження були використані наукові роботи вчених-юристів різних галузей права: теорії права, теорії управління та адміністративного права, як: С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, С.М. Братуся, М.В. Вітрука, В.О. Котюка, В.В. Копейчикова, В.В. Лазарєва, М.І. Матузова, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, Л.С. Явича. Основну увагу було приділено працям вітчизняних та зарубіжних фахівців трудового права: М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, В.Я. Гоца, О.Д. Зайкіна, С.О. Іванова, С.С. Каринського, О.В. Лавриненка, Р.З. Лівшица, В.І. Нікитинського, В.Г. Ротаня, О.С. Пашкова, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевського, Л.О. Сироватської, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої та інших авторів. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, Кодекс законів про працю України, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України. Дисертант звертався також до актуальної політико-правової публіцистики, яка висвітлює питання правового регулювання праці державних службовців, а також до проекту нового Трудового кодексу. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні та архівні матеріали, що стосуються правового регулювання праці (служби) працівників органів внутрішніх справ в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням генези, юридичної сутності, правового регулювання видів, механізму та співвідношення змісту матеріального і морального стимулювання особового складу ОВС. На монографічному рівні проведено всебічний теоретико-функціональний аналіз категорій матеріального і морального стимулювання ефективної службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновано здобувачем особисто. Основні з них такі:
Матеріальне та моральне стимулювання працівників органів внутрішніх справ визначено як один з важливих чинників підвищення ефективної професійної діяльності через потреби та інтереси, як систему відповідних заходів публічного прояву пошани до працівників за їх особливу результативну діяльність.
Вперше досліджено соціально-юридичну природу матеріального та морального стимулювання працівників ОВС України через такі фактори та засоби сучасного повноцінного життя фізичної особи, як матеріальне становище, добробут, житлові умови, пільги, соціальне становище, моральне задоволення професійною діяльністю.
Проаналізовано специфіку службово-трудових заохочувальних правовідносин в сфері стимулювання особового складу органів внутрішніх справ. Виокремлено випереджаючу та підкріплюючу форми процесу стимулювання. Випереджаючій формі притаманний семи стадійний спосіб її організації: розроблення способів вимірювання результатів діяльності; розроблення еталона порівняння, за допомогою якого ці результати будуть оцінюватися; розробка функції стимулювання, яка пов’язує результат праці з конкретним стимулом; вимірювання результатів діяльності об’єкта стимулювання; їх оцінка; розрахунок; вручення диференційованого еквіваленту стимулу. Підкріплюючій формі стимулювання відповідає чотирьох стадійній спосіб такої організації: вимірювання результатів діяльності; оцінка цих результатів; визначення форми та міри стимулювання; вручення стимулу.
Доведено, що моральне стимулювання працівників органів внутрішніх справ має сутність інформаційного процесу, в якому джерелом інформації про заслуги осіб рядового і начальницького складу перед суспільством виступає керівництво цих органів, служб та підрозділів; приймачем інформації – працівники, а іноді й службово-трудові колективи ОВС; каналом зв’язку – засоби передання інформації: подяки, грамоти, медалі, ордена.
Вперше розглянуто професійну мотивацію працівників органів внутрішніх справ як передумову стимулювання та підвищення активності в службово-трудовій діяльності через прагнення останніх задовольнити свої потреби за допомогою службово-трудової діяльності щодо виконання своїх посадових завдань та функцій. Професійна мотивація особового складу органів внутрішніх справ – це процес свідомого вибору людиною як даного виду професійної діяльності, так і бажання виконувати свої функціональні завдання на високому якісному рівні, що забезпечується комплексним впливом зовнішніх (стимулів) та внутрішніх (мотивів) факторів.
Доведено, що найважливішим з факторів формування особистої зацікавленості в належному виконанні функціональних обов’язків є встановлення чіткої залежності між мірою службово-трудової діяльності працівника та мірою його матеріального забезпечення.
Запропонована структура та змістовність проекту спеціального правового акту – Положення про стимулювання працівників органів внутрішніх справ України, а також відповідні зміни до Дисциплінарного статуту працівників ОВС.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) в науково-дослідній роботі – для подальшої розробки загальних і спеціальних питань стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ; б) у правотворчості – при підготовці змін і пропозицій до чинного законодавства у сфері стимулювання ефективної діяльності працівників органів внутрішніх справ; в) у правозастосуванні – під час втілення приписів нормативно-правових актів щодо стимулювання ефективної діяльності працівників органів внутрішніх справ у практику конкретних службово-трудових відносин; г) у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані в вищих та інших закладах освіти при вивченні нормативно-правового забезпечення у сфері стимулювання ефективної професійної діяльності працівників, а також – при розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, а також окремі її аспекти та одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на наступних науково-практичних конференціях: „Виховання, соціальне та психологічне забезпечення кадрової політики в органах внутрішніх справ: методи та технології” (Харків, 2000), „Актуальні проблеми управління персоналом ОВС України” (Харків, 2002), „Актуальні проблеми науки трудового права України в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь – Євпаторія, 2003), „Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України” (Харків, 2004), „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (Харків – Запоріжжя, 2004), а також на сумісному методологічному семінарі науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України та кафедри трудового, екологічного і аграрного права Національного університету внутрішніх справ та наукової школи „Проблеми трудового права та проходження служби в ОВС України” (Харків, 2004). Вони також обговорювалися на засіданнях кафедри трудового, екологічного і аграрного права Національного університету внутрішніх справ, засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України, методологічних семінарах ад’юнктів та магістрів. Матеріали дисертації використовувалися при викладенні курсів „Трудове право України” і „Право соціального забезпечення України” в Національному університеті внутрішніх справ.
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані у одинадцяті наукових статтях, які розміщені у фахових наукових журналах, у збірниках наукових праць і матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації зумовлена цілями й характером дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів‚ висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 186 сторінок. Список використаної літератури складається із 223 найменувань і займає 18 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслюється мета творчого пошуку, його об’єкт, предмет та завдання, зазначається наукова новизна та методологія роботи, найбільш значущі приклади апробації проведеного дослідження, а також його практичне значення для більш ефективної діяльності працівників ОВС України.
Розділ 1 „Стимулювання як основний фактор підвищення ефективності в професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ” містить три підрозділи. У підрозділі 1.1. „Юридична природа та поняття стимулювання ефективної професійної діяльності як категорії трудового права” зазначається, що ефективна та результативна діяльність державних службовців в органах внутрішніх справ України передбачає широкомасштабне використання різних за характером, змістом та природою методів і заходів заохочення до виконання посадово-службових обов’язків особами рядового та начальницького складу щодо захисту й забезпечення прав, свобод і законних інтересів учасників суспільних відносин. Основними засобами формування та підтримання високої службово-трудової активності працівників органів внутрішніх справ є створення сприятливих умов служби і праці, переконання, сила прикладу, моральне і матеріальне стимулювання. Доводиться, що ініціатива, творча діяльність працівників органів внутрішніх справ базується головним чином на їх внутрішньому переконанні, враховуючи їх потреби та інтереси. Ця ініціатива стимулюється заходами матеріального і морального характеру шляхом публічного визнання, схвалення, позитивної оцінки успіхів державного службовця органів внутрішніх справ. Таку стимулюючу роль в трудовому праві виконує заохочення, як форма і засіб сприяння сумлінному виконанню працівником органів внутрішніх справ своїх службово-трудових обов’язків.
Визначено поняття стимулювання служби і праці працівників органів внутрішніх справ як системи застосовуваних спеціально уповноваженими суб’єктами заходів морального, правового і матеріального характеру, пов’язаних з публічним проявом пошани до особи рядового чи начальницького складу за успішне і сумлінне виконання своїх посадових обов’язків та досягнуті результати в службово-трудової діяльності. Обґрунтовується положення, що поняття службово-трудової професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ слід розуміти як різновид трудової діяльності, змістом якого є виконання посадових обов’язків в сфері охорони, захисту й забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин. Пропонується визначення поняття ефективності службово-трудової діяльності особового складу органів внутрішніх справ як особливої результативності виконання особами рядового та начальницького складу своїх посадових функцій та досягнення визначених в загальних та спеціальних нормативно-правових актах правоохоронно-правозабезпечуючих цілей і завдань.
У підрозділі 1.2. „Професійна мотивація як передумова стимулювання та підвищення активності в службово-трудовій діяльності працівників ОВС” аналізуються існуючі в науці підходи до визначення поняття і сутності мотивації праці. Виходячи з загальних положень щодо суті соціально-психологічної характеристики мотивації зроблено низку теоретично-практичних висновків стосовно визначення природи і поняття професійної мотивації ефективної діяльності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Доведено, що професійна мотивація особового складу органів внутрішніх справ – це прагнення працівника задовольнити свої потреби за допомогою службово-трудової діяльності шляхом виконання своїх правоохоронно-правозабезпечуючих завдань та функцій. Розглянуто рівні професійної мотивації та структуру мотиву службово-трудової діяльності. Розкрито стадії процесу професійної мотивації працівників органів внутрішніх справ. Досліджено, що професійна мотивація службово-трудової діяльності особового складу органів внутрішніх справ – це, з одного боку, процес свідомого вибору людиною даного виду професійної діяльності, а, з другого, – бажання виконувати свої функціональні завдання на високому якісному рівні, що забезпечується комплексним впливом зовнішніх (стимули) та внутрішніх (мотиви) факторів.
На основі порівняння переваг і недоліків стимулювання як методу мотивації ефективної службово-трудової діяльності працівників органів, служб та підрозділів внутрішніх справ зроблено висновок, що стимулювання осіб рядового та начальницького складу ОВС – один з чинників забезпечення виконання ними своїх посадових обов’язків, який повинен застосовуватись в оптимальному поєднанні з іншими видами, методами, способами професійної мотивації. Тому на даному етапі розвитку громадянського суспільства, держави, органів внутрішніх справ дослідження порядку застосування й напрямків удосконалення методів і форм стимулювання відіграє важливу роль в активізації й підвищенні ефективності службово-трудової діяльності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.
У підрозділі 1.3. „Співвідношення змісту матеріального і морального стимулювання особового складу ОВС” з’ясовано, що єдність матеріального і морального стимулювання працівників органів внутрішніх справ виявляється у взаємодії та співвідношенні стимулів до їх службово-трудової діяльності. Взаємодія цих різновидів стимулювання полягає в тому, що вони взаємозбагачують і підкріплюють один одне. Однобічне застосування будь-якої однієї групи стимулів знижує якість професійної діяльності персоналу. Водночас, співвідношення матеріального і морального стимулювання працівників не означає їх нерівноцінність для процесу стимулювання відповідної професійної діяльності. Якщо матеріальне стимулювання виражає відношення до служби і праці, головним чином, як до засобу забезпечення себе і своєї сім’ї усім необхідним для життя в сфері споживання, то моральне стимулювання позбавлене властивості забезпечувати особистість засобами до життя і спрямоване лише на визнання її суспільно важливих заслуг.
В роботі доводиться, що стимулювання працівників органів внутрішніх справ здійснюється у двох формах – випереджувальній та підкріплюючій – та надана характеристика даних форм. Визначається, що випереджаючій формі стимулювання працівників органів внутрішніх справ притаманний семи стадійний спосіб його організації: розроблення способів вимірювання результатів діяльності; розроблення еталона порівняння, за допомогою якого ці результати будуть оцінюватися; розробка функції стимулювання, яка пов’язує результат праці з конкретним стимулом; вимірювання результатів діяльності об’єкта стимулювання; їх оцінка; розрахунок; вручення диференційованого еквіваленту стимулу. Підкріплюючій формі стимулювання відповідає чотирьох стадійній спосіб такої організації: вимірювання результатів діяльності; оцінка цих результатів; визначення форми та міри стимулювання; вручення стимулу.
Розділ 2 „Правове регулювання видів матеріального стимулювання ефективної професійної діяльності персоналу органів внутрішніх справ” містить три підрозділи. У підрозділі 2.1. „Службово-трудове заохочувальне правовідношення в сфері стимулювання працівників ОВС” досліджено існуючі в науці концепції стосовно основних ознак, якостей, властивостей правовідношення, його соціально-юридичної характеристики та природи. На підставі здійсненого аналізу відокремлено ознаки правовідношення, що дозволило визначити поняття останнього наступним чином: „Правовідношення – це врегульований нормами права суспільний зв’язок правомочних і зобов’язаних осіб, що гарантується та охороняється державою”. Доведено, що до елементів у складі правовідношення слід відносити: 1) суб’єкти (учасники) правовідношення; 2) об’єкт правовідношення; 3) зміст правовідношення, який складається із зафіксованих в нормах права суб’єктивних прав та юридичних обов’язків його учасників (юридичний зміст) і реально здійснюваних суб’єктами правовідносин дій, спрямованих на реалізацію належних їм суб’єктивних прав та виконання покладених на них юридичних обов’язків (фактичний зміст). Обґрунтовано, що службово-трудове заохочувальне правовідношення в сфері стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ знаходиться в межах єдиного трудового правовідношення, переймає усі ознаки і властивості останнього та співвідноситься з ним як частина і ціле. Охарактеризовано основні ознаки трудового правовідношення. Підкреслено, що трудове правовідношення, як ціле, володіє й відносною самостійністю щодо своїх складових. Але зміна цілого відбувається лише у тому випадку, коли частина, змінюється таким чином, що руйнує цілісну систему якостей. Нові юридичні факти вже в процесі праці змінюють правосуб’єктність учасників правовідношення, зміст правовідношення і, нарешті, спосіб захисту та засоби забезпечення виконання зобов’язань. Узагальнення основних ознак, властивостей, якостей трудового правовідношення дозволило визначити поняття останнього як „двосторонні складні відносини працівника та власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу з приводу застосування здібностей працівника до праці, які виникають на основі норм права внаслідок укладання трудового договору (контракту) і мають вольовий, особистий, безперервний характер”.
Доведено, що службово-трудове заохочувальне правовідношення виникає із службово-трудового правовідношення. До складу службово-трудового заохочувального правовідношення в сфері матеріального стимулювання особового складу ОВС України слід включати суб’єктів даного різновиду правовідносин, їх права, обов’язки та відповідальність й об’єктів правовідношення.
Запропоновано доповнити главу другу „Заохочення” Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України статтею наступного змісту: „Суб’єктами службово-трудового заохочувального правовідношення є посадові особи органів внутрішніх справ, яким надано право приймати і звільнювати працівників та особи рядового і начальницького складу, дії яких призводять до виникнення цих правовідносин”.
У підрозділі 2.2. „Правові засоби забезпечення особистої матеріальної зацікавленості в стимулюванні осіб рядового та начальницького складу ОВС” підкреслюється, що ефективне використання матеріальної зацікавленості для залучення працівників органів внутрішніх справ України до ефективної службово-трудової діяльності на благо суспільства передбачає створення оптимальних умов її формування й реалізації. Доведено, що матеріальна зацікавленість осіб рядового та начальницького складу як принцип соціального господарювання являє собою сукупність прийомів і форм по залученню працівників до службово-трудової діяльності в сфері охорони, забезпечення й захисту прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин, до виконання тих чи інших посадово-функціональних завдань. Вибір цих прийомів і форм спирається на механізм розподілу, при якому розмір матеріальних доходів і ресурсів, що надаються окремим особам або колективам, залежить від виконання ними тих чи інших показників або умов і забезпечує задоволення відповідних економічних потреб. Доведено, що найважливішим з факторів формування особистої матеріальної зацікавленості особового складу органів, служб та підрозділів внутрішніх справ є встановлення чіткої залежності між мірою службової трудової діяльності кожного конкретного працівника та мірою його матеріального забезпечення. Розглянуто відмінність елементів міри службово-трудової діяльності, що вимагає диференціацію посадових окладів залежно від низки відповідних факторів, характеристика яким надана в роботі. Досліджено особливості кількісної оцінки службово-трудової діяльності. Розкрито механізм диференціації посадових окладів в органах внутрішніх справ та внесено пропозиції щодо його удосконалення. Зокрема, доведено необхідність прийняття спеціального правового акту – Положення про стимулювання працівників органів внутрішніх справ України. В цей нормативний документ має увійти сім розділів, назви яких відповідатимуть їх змістовному навантаженню. У першому розділі за назвою „Загальні положення” позначатимуться цілі, завдання, функції, приписи заохочень особового складу, визначатимуться поняття основних категорій: стимулювання, заохочення, матеріального, морального, змішаного стимулювання і заохочення. Другий розділ матиме назву „Суб’єкти стимулювання, їх права і обов’язки”. Третій розділ – „Матеріальне стимулювання” – визначатиме підстави, умови, форми, види і складові відповідного стимулювання і заохочення осіб рядового та начальницького складу. У свою чергу четвертий і п’ятий розділи за назвами „Моральне стимулювання” та „Змішане стимулювання” визначатимуть власні підстави, умови, форми, види та елементи. Зміст шостого розділу „Порядок застосування стимулювання” торкатиметься процедурно-процесуального порядку реалізації всіх видів стимулювання персоналу органів внутрішніх справ. Сьомий розділ матиме назву „Відповідальність суб’єктів стимулювання”.
У підрозділі 2.3. „Види матеріального не грошового стимулювання працівників ОВС” доведено, що матеріальне не грошове стимулювання осіб рядового та начальницького складу слід розуміти як різновид стимулювання особового складу органів внутрішніх справ України, регулюючий поведінку працівників на основі використання тих матеріальних благ, які не можуть бути придбані за гроші, внаслідок чого право їх розподілу надано керівнику ОВС. В якості предмета даного різновиду матеріального стимулювання персоналу органів внутрішніх справ виступає набір конкретних матеріальних благ, який протягом часу, по мірі розвитку суспільного виробництва й задоволення потреб працівників, може суттєво змінюватись. В узагальненому вигляді ці блага виступають як пільги, переваги та інші права матеріального характеру. Обґрунтовано, що порівняно з грошовими та іншими різновидами стимулювання ефективної професійної діяльності працівників ОВС матеріально-негрошові стимули мають свої специфічні особливості та наведено характеристику цих особливостей. Відокремлено та охарактеризовано підстави класифікації матеріальних не грошових стимулів. Доведено, що матеріальне не грошове стимулювання може бути як позитивним, так і негативним. Досліджено особливості застосування пільг особам рядового і начальницького складу ОВС, виділено існуючі в цій сфері проблеми та запропоновано шляхи їх вирішення.
В роботі досліджено місце та роль негативного матеріального грошового стимулювання в процесі стимулювання ефективної службово-трудової діяльності персоналу органів, служб та підрозділів та розроблено класифікацію заходів негативного стимулювання.
Доведено, що заходи позитивного матеріального не грошового стимулювання осіб рядового і начальницького складу мають визначатись у самостійних статтях Положення про стимулювання працівників органів внутрішніх справ, в нормах якого треба закріпити види, умови, підстави і процедурний порядок реалізації означених заходів. Питання негативного матеріального не грошового, стимулювання персоналу ОВС мають бути повністю розв’язані у чинному Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України та майбутньому Положенні про стимулювання працівників органів внутрішніх справ України.
Розділ 3 „Механізм правового регулювання морального стимулювання ефективної професійної діяльності особового складу органів внутрішніх справ” містить три підрозділи. У підрозділі 3.1. „Сутність інформаційного підходу до процесу морального заохочення працівників органів, служб та підрозділів внутрішніх справ” розкривається сутність інформаційного підходу до процесу морального заохочення працівників органів внутрішніх справ. Показано, що моральне стимулювання працівників внутрішніх справ – це інформаційний процес, в якому джерелом інформації про заслуги осіб рядового і начальницького складу перед суспільством виступає керівництво цих органів, служб та підрозділів; приймачем інформації – працівники, а іноді й службово-трудові колективи ОВС; каналом зв’язку – засоби передання інформації: подяки, грамоти, медалі, ордена.
Одна з вимог морального стимулювання – адекватність інформації, яка міститься в засобах морального заохочення, реальним результатам службово-трудової діяльності працівників, її відповідність, що поширюється по іншим соціальним каналам: в офіційній звітності, наглядній агітації, документах, віддзеркалюючи матеріальне стимулювання та розподіл духовних благ, тощо. Тому, не повинен допускатись відрив морального стимулювання від матеріальних заохочень, офіційних моральних стимулів від неофіційної практики оцінки службово-трудової діяльності працівників органів, служб та підрозділів внутрішніх справ. Коли інформація про досягнення особи, яка передається офіційними засобами морального стимулювання, суперечить повідомленням, отриманим по іншим каналам, то знижується довіра до неї і авторитет стимулів, що призводе до знецінення засобів морального заохочення особового складу органів внутрішніх справ та, як наслідок, до зниження ефективності стимулювання.
У підрозділі 3.2. „Заходи та підстави морального заохочення особового складу ОВС” досліджуються підстави морального заохочення працівників органів внутрішніх справ, визначається поняття морального стимулювання працівників органів внутрішніх справ.
В підрозділі зазначається, що юридичні заходи морального заохочення персоналу органів внутрішніх справ – важливий інструмент підвищення ефективності його службово-трудової діяльності щодо захисту, охорони і забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин. Вони зводяться до моральних цінностей, які особа рядового чи начальницького складу може отримати, а держава в особі органу, структури, служби чи підрозділу внутрішніх справ їм обіцяє й гарантує за сумлінне дисципліноване, високоякісне виконання своїх функціонально-посадових обов’язків та досягнення позитивних службово-трудових результатів.
Право на моральне заохочення виникає у працівників органів, служб та підрозділів внутрішніх справ після вступу в конкретні службово-трудові правовідносини та після досягнення таких показників, які складають підставу і надають змогу виокремити окремого працівника з ряду інших та відмітити його службово-трудові досягнення, новаторство, творчу ініціативу, старанне, добросовісне і примірне виконання своїх функціонально-посадових обов’язків щодо захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
В роботі вказується на два суттєвих недоліки реалізації морального заохочення за чинним законодавством: 1) зазначення в якості підстав низки оцінюючих, важкозрозумілих термінів – мужність, відвага, героїзм, розумна ініціатива, старанність, сумлінне та бездоганне виконання службових обов’язків (ст.ст. 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України); 2) вказівка однакових підстав щодо застосування різних різновидів реалізації морального заохочення (ст.ст. 143, 146 Кодексу законів про працю України).
Пропонується виправлення цих недоліків шляхом зазначення, що загальною підставою морального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів, служб та підрозділів внутрішніх справ є службово-трудова заслуга. Невід’ємними характеризуючими складовими поняття службово-трудової заслуги є відзнака, сумлінність та бездоганність, які це поняття деталізують і конкретизують.
У підрозділі 3.3. „Напрямки удосконалення застосування морального стимулювання ефективної службово-трудової діяльності осіб рядового та начальницького складу ОВС” зазначається, що права працівників органів ОВС України – збірне поняття, яке охоплює декілька рівнів: права людини, права громадянина, права державного службовця, загальні права працівника ОВС, безпосередні (спеціальні) права державних службовців ОВС. Їх аналіз дозволяє зробити такі висновки: по-перше, настав час прийняти Закон України „Про органи внутрішніх справ України”, де повинні бути визначені загальні права і обов’язки осіб рядового і начальницького складу ОВС; по-друге, у цьому нормативному акті необхідно передбачити організаційно-управлінські основи побудови і функціонування всіх структурних складових даної підсистеми механізму державної виконавчої влади; по-третє, засади організаційно-структурної побудови органів внутрішніх справ та правового статусу їх особового складу мають бути конкретизовані у більш спеціальних нормативно-правових актах, наприклад, Положенні про проходження служби особами рядового і начальницького складу в органах внутрішніх справ України. На підставі викладеного, зроблено висновок, що саме характер прав і обов’язків є найважливішою ознакою статусу державного службовця органів внутрішніх справ. Тому в усіх нормативних актах, що визначають правовий статус працівників органів та підрозділів МВС України, потрібно в обов’язковому порядку фіксувати їх спеціальні права та обов’язки, оскільки через них відбувається відображення виконуваних державним службовцем посадових функцій.
Обґрунтовано, що застосування заходів морального заохочення особового складу органів внутрішніх справ вимагає оцінки службово-трудової діяльності працівників не лише з точки зору виконання ними вимог загального і спеціального нормативно-правового забезпечення їх діяльності, але й шляхом враховування таких сторін їх службово-трудової поведінки, які характеризують відношення до служби і до праці, до колег, творчу і громадську активність.
ВИСНОВКИ
Дослідження понятійно-категоріального апарату, умов, підстав, видів та форм матеріального і морального стимулювання професійної ефективної діяльності працівників органів внутрішніх справ України дозволило дисертанту зробити низку наступних висновків:
Поняття „заохочення” і „стимулювання” співвідносяться між собою як частина й ціле. Заохочення осіб рядового та начальницького складу є частиною стимулювання, окремий захід, здійснюваний в його межах. Стимулювання діяльності працівників органів внутрішніх справ – це система матеріальних і моральних заходів, пов’язаних з публічним проявом до них пошани за успішне та сумлінне виконання своїх функціонально-посадових обов’язків.
Праця державних службовців органів внутрішніх справ повинна регулюватися нормами загального законодавства там і в тій мірі, де і наскільки конкретні правовідносини в сфері державної служби не визначені правилами спеціального типу. Взаємодія державно-службових і трудових правовідносин в межах комплексної правової галузі призводить до того, що класичний варіант трудових правовідносин, зазнаючи внутрішньогалузевого впливу державно-службових відносин і набуваючи ознак службового характеру, перероджується в службово-трудове правовідношення працівників органів внутрішніх справ.
Взаємодія, взаємозв’язок, а, інколи, і взаємозалежність матеріального та морального стимулювання полягають у тому, що вони взаємозбагачують і підкріплюють один одне. Однобічний розвиток будь-якої однієї групи стимулів знижує якість професійної діяльності персоналу ОВС, позбавляє процес стимулювання працівників таких ознак, як ефективність, доцільність, оптимальність та гармонійність. Водночас, співвідношення матеріального і морального стимулювання працівників не означає їх нерівноцінність для процесу стимулювання відповідної професійної діяльності. Якщо матеріальне стимулювання виражає відношення до служби і праці головним чином як до засобу забезпечення життєвого рівня, то моральне стимулювання лише задовольняє потребу працівників у суспільному визнанні результатів їх службово-трудової діяльності.
Під моральним стимулюванням службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ розуміються встановлені нормами права різнорідні форми морального заохочення сумлінного виконання особами рядового і начальницького складу своїх посадових обов’язків, позитивної службово-трудової діяльності, що перевищує звичайні вимоги.
До критеріїв оцінки службово-трудових заслуг працівників органів внутрішніх справ відносяться: ступінь успішності виконання завдань; міра активності, ініціативності та напруженості інтелектуальних і вольових зусиль при їх виконанні; рівень дисциплінованості; особисті якості – освітній рівень, досвід, стаж роботи, моральна стійкість, правдивість, чесність, робота над підвищенням інтелектуального рівня, фізичного розвитку та службової кваліфікації.
Зроблено загальний висновок про необхідність удосконалити спеціальне законодавство з питань матеріального і морального стимулювання ефективної діяльності працівників органів внутрішніх справ згідно пропозиціям, зробленим в дисертаційному дослідженні.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
Венедіктов С.В. Заохочення як форма підвищення ефективності діяльності працівників ОВС України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – №16. – С. 365-367.
Венедіктов С.В. Класифікація заходів морального заохочення працівників ОВС України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – №18. – С. 526-528.
Венедіктов С.В. Моральне стимулювання у структурі виховного процесу курсантів // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: ДІВС. – 2002. – С. 270-274.
Венедіктов С.В. Деякі аспекти виховання службово-трудової активності персоналу ОВС України // Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – С.177-180.
Венедіктов С.В. Службово-трудове заохочувальне правовідношення в сфері матеріального стимулювання працівників ОВС // Право і безпека. – 2002. – №2. – С. 71-74.
Венедіктов С.В. Нормативно-правове забезпечення матеріального та морального стимулювання ефективної діяльності працівників ОВС // Право і безпека. – 2002. – №3. – С. 25-27.
Венедіктов С.В. Моральне і матеріальне стимулювання та питання кодифікації // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. – 2003. – С.130-132.
Венедіктов С.В. Підстави винекнення суб’єктивного права на моральне та матеріальне стимулювання працівників ОВС // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – №21/2. – С.146-149.
Венедіктов С.В. Сучасні проблеми матеріального і морального стимулювання працівників ОВС // Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – С.31-35.
Венедіктов С.В. Професійна мотивація як передумова стимулювання та підвищення активності в службово-трудових відносинах працівників ОВС // Право і безпека. – 2004. –Т.3. – №3. – С.103-105.
Венедіктов С.В. Сучасний стан морального та матеріального стимулювання за чинним законодавством // Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. м. Запоріжжя; 25-26 червня 2004 / За заг. ред. проф. В.С. Венедіктова. – Харків: Вид. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – С. 281-284.
АНОТАЦІЇ
Венедіктов С.В. Матеріальне та моральне стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ: теоретичний аспект. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2004.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з матеріальним та моральним стимулюванням ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ. В дисертації зазначається, що поняття „заохочення” і „стимулювання” співвідносяться між собою як частина й ціле. Заохочення осіб рядового та начальницького складу – частина стимулювання, окремий захід, здійснюваний в його межах. В дисертації дано визначення поняттю матеріального і морального стимулювання службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ, поглиблено поняття правовідносин та трудових правовідносин. Досліджені питання пов’язані з професійною мотивацією працівників органів внутрішніх справ. Визначено критерії оцінки службово-трудових заслуг працівників органів внутрішніх справ. Сформульовано конкретні пропозиції щодо уточнення чинних та розробки нових нормативно-правових актів в сфері матеріального і морального стимулювання працівників органів внутрішніх справ України.
Ключові слова: стимулювання, заохочення, ефективна діяльність, службово-трудові правовідносини, працівники органів внутрішніх справ.

Венедиктов С.В. Материальное и моральное стимулирование эффективной профессиональной деятельности работников органов внутренних дел: теоретический аспект. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспечения. – Национальный университет внутренних дел, Украина, Харьков, 2004.
Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и некоторых практических проблем, связанных с материальным и моральным стимулированием эффективной профессиональной деятельности работников органов внутренних дел. В диссертации отмечается, что понятия „поощрение” и „стимулирование” соотносятся между собою как часть и целое. Поощрение лиц рядового или начальствующего состава – часть стимулирования, отдельное мерроприятие, осуществляемое в его пределах. Стимулирование охранно-правообеспечительной деятельности работников органов внутренних дел – это система материальных и моральных мерроприятий, связанных с публичным проявлением к ним почета за успешное и добросовестное выполнение своих функционально-должностных обязанностей.
В диссертации дано определение понятию материального и морального стимулирования служебно-трудовой деятельности работников органов внутренних дел, усовершенствованы понятия „правоотношение” и „трудовое правоотношение”. Исследованы вопросы, связанные с профессиональной мотивацией работников органов внутренних дел, которая имеет два уровня: первый формируется до начала практического выполнения служебно-трудовых функций и задач, а второй – непосредственно во время прохождения службы. К началу профессиональной служебно-трудовой деятельности профессиональная мотивация лиц рядового и начальствующего состава формируется путем усвоения человеком соответствующих ценностей и норм морали и этики. В процессе выполнения должностных обязанностей в органах, службах и подразделениях внутренних дел, обучения в ведомственных учебных заведениях происходит трансформация этих ценностных ориентаций соответственно реальным условиям прохождения государственной службы.
Обосновано существование двух форм стимулирования лиц рядового и начальствующего состава – опережающей и подкрепляющей. Опережающей форме стимулирование работников органов внутренних дел соответствует семистадийный способ ее организации. Этот способ включает следующие стадии: разработку способов измерения результатов деятельности; разработку эталона сравнения, с помощью которого эти результаты будут оцениваться; разработку функции стимулирования, которая связывает результат работы с конкретным стимулом; измерение результатов деятельности объекта поощрения; их оценку; расчет; вручение эквивалента стимула. Подкрепляющей форме стимулирования присущ четырехстадийный способ ее организации: измерение результатов деятельности; оценка этих результатов; расчет; вручение стимула.
В работе указывается, что взаимодействие, взаимосвязь, а иногда и взаимозависимость материального и морального стимулирования состоит в том, что они взаимообогащают и подкрепляют друг друга. Одностороннее развитие любой одной группы стимулов снижает качество профессиональной деятельности персонала органов внутренних дел, лишает процесс стимулирования работников таких признаков, как эффективность, целесообразность, оптимальность и гармоничность. Вместе с тем, соотношение материального и морального стимулирования работников не означает их неравноценности для процесса стимулирования соответствующей профессиональной деятельности. Если материальное стимулирование выражает отношения к службе и работе главным образом как к средству обеспечения жизненного уровня, то моральное стимулирование обеспечивает потребность работников в общественном признании результатов их служебно-трудовой деятельности.
Определены критерии оценки служебно-трудовых заслуг работников органов внутренних дел, к которым относятся: степень успеваемости выполнения задач; мера активности, инициативности и напряженности интеллектуальных и волевых усилий при их выполнении; уровень дисциплинированности; личные качества – образовательный уровень, опыт, стаж работы, моральная стойкость, правдивость, честность, работа над повышением интеллектуального уровня, физического развития и служебной квалификации.
Сформулированы конкретные предложения относительно усовершенствования действующих и разработки новых нормативно-правовых актов в сфере материального и морального стимулирования работников органов внутренних дел.
Ключевые слова: стимулирование, поощрение, эффективная деятельность, служебно-трудовые правоотношения, работники органов внутренних дел.

Venedictov S.V. Financial and Moral Stimulation of Effective and Professional Activities of Law-enforcement Officers of Ukraine: Theoretical Aspect – Manuscript.
Thesis for a candidate’s degree by specialty 12.00.05 – labor law; social guarantee law. – National University of Internal Affairs, Ukraine, Kharkiv, 2004.
Thesis is devoted to the complex research of theoretical and some practical problems connected with financial and moral stimulation of policemen’s effective professional activity. It is stated in this thesis that the notions „encouragement” and „stimulation” correlate to each other as the part and the whole. Encouragement of rank and file and command staff is a part of stimulation, separate measure, realized within its bounds. Definition of policemen’s official and labor activity moral and material stimulation is given in this thesis. Notions of legal relations and labor legal relations are extended. Problems connected with policemen professional motivation are researched. Criteria of policemen’s official and labor merits appraisal are defined. Concrete propositions as to specification of normative and legal acts in force and cultivation of new ones in the field of material and moral policemen’s stimulation are formulated.
Key words: stimulation, encouragement, effective activity, official and labor legal relations, policemen.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking