Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


МЕНЕДЖМЕНТ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ)

 

ПЄТКОВ Сергій Валерійович
МЕНЕДЖМЕНТ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ)
   

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право
і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Харків – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Кримському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.
Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор,
академік Академії правових наук України
БАНДУРКА Олександр Маркович,
Верховна Рада України, народний депутат.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
ТИЩЕНКО Микола Маркович,
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, профе-сор кафедри адміністративного права (м. Харків);

доктор юридичних наук, професор
БІЛОУС Віктор Тарасович,
Національна академія державної податкової служби України, професор кафедри оперативно-розшукової діяльності (м. Ірпінь).

доктор юридичних наук
АНУФРІЄВ Микола Іванович,
Національний економічний університет, доцент кафедри правового регу-лювання економіки (м. Київ).
Провідна установа: Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Міністерство освіти та науки України, кафедра адміністративного та підприємницького права (м. Одеса).
Захист відбудеться „ 8 ” липня 2005 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 в Національному університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Національного університету внутрі-шніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий „ 6 ” червня 2005 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Каткова Т.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Адміністративно-правова реформа, яка відбувається в Україні має базува-тись на сучасних досягненнях науки та досвіді вітчизняних та зарубіжних державних органів. Ство-рення оновлених органів внутрішніх справ, котрі діють на основі законодавства суверенної держави; необхідність удосконалення роботи з персоналом; втілення досягнень науки в практичну діяльність органів внутрішніх справ; уміння ефективно працювати в кризових ситуаціях – це проблеми, які сьогодні необхідно вирішувати. А в перспективі – через удосконалення організаційної діяльності в ОВС і удосконалення взаємодії з громадськістю на засадах взаємоповаги та співробітництва досягти підвищення ефективності в роботі з охорони громадського порядку та профілактики правопору-шень. Реалізація цього завдання неможлива без ґрунтовної розробки організаційно-правових основ менеджменту в органах внутрішніх справ України.
Менеджмент в ОВС України перебуває на стадії розвитку. Нормативно-правову базу організа-ційно-керівної діяльності складають нормативні акти які базуються на застарілих командно-адміністративних підходах. В основі управління діяльністю органів внутрішніх справ України ле-жить принцип единоначальства, який веде до авторитаризму в керуванні персоналом ОВС Украї-ни. Натомість основою менеджменту є координаційний підхід до здійснення керування, суттю якого є демократичні принципи: колегіальності, делегування повноважень, мотивації персоналу.
В теперішніх умовах розвитку громадянського суспільства та побудови правової держави керів-ники органів внутрішніх справ повинні знати і вміти застосовувати на практиці методи наукового ме-неджменту, а також мати знання з психології, політології та інших сфер науки. Поєднання теоретич-них і практичних знань та рекомендацій стосовно керування організацією або колективом маємо в та-кій галузі науково-прикладних знань, як науковий менеджмент. На превеликий жаль, при підготовці спеціалістів для роботи в органах внутрішніх справ ще недостатньо уваги приділяється вивченню ме-неджменту, однак саме він дав життя цілій системі знань для здійснення ефективного керування дія-льністю різних організаційних систем.
Унаслідок вивчення та впровадження у практичну діяльність державних органів основ менедж-менту в таких провідних країнах світу, як США, Японія, Франція, Німеччина, Англія, Італія вдалося досягнути високого рівня розвитку в усіх галузях суспільно-політичного життя. Сьогодні країни, що розвиваються швидкими темпами, – Китай, Південна Корея та інші, своєму успіху в багатьох галу-зях державного будівництва завдячують умілому використанню методик та розробок наукового ме-неджменту.
Питання підвищення ефективності правоохоронної діяльності, які тісно пов’язані з проблемою якості обслуговування населення, перебувають сьогодні у центрі уваги закордонних учених. Роз-вивається новий напрямок наукового менеджменту – поліцейський менеджмент. Так, визначаючи головні підходи до створення нової моделі діяльності поліції, на першому Європейському конгресі з питань керування якістю роботи поліції (Мюнстер, ФРН, березень 1998 р.) підкреслювалось, що поліція розглядається як сервісна служба, яка надає послуги населенню на окремій території і по-винна існувати для громадян, розвиваючи для них систему послуг. Особливості цієї політики та характер змін, яких зазнала поліція в результаті її реалізації, призвели до формування нового полі-цейського менеджменту.
Впровадження в теорію і практику організації діяльності органів внутрішніх справ України концепції „менеджменту в органах внутрішніх справ” означає не просто зміну назв, а введення до теорії управління та адміністративного права і процесу цілого комплексу нових підходів та погля-дів на діяльність керівників, роботу з персоналом, діяльність органів внутрішніх справ України. Саме в напрямку оптимізації керування правоохоронною системою мають відбуватися зміни і в Україні. Але вони повинні базуватись не на рішеннях тих або інших осіб, наділених владою, а на вивірених, науково обґрунтованих рекомендаціях та положеннях, які розроблені провідними нау-ковцями нашої країни. Автор сподівається, що дослідження організаційно-правових основ мене-джменту в органах внутрішніх справ сприятиме реформуванню ОВС у напрямку демократизації, професійного зростання, зменшення формалізму, бюрократизму та авторитаризму в діяльності ке-рівних структур органів МВС.
Вибір теми дослідження зумовлений наступними чинниками, які актуалізують її значення безпо-середньо для органів внутрішніх справ:
– науковою і практичною важливістю вивчення малодослідженої теми менеджменту в органах, структурах і підрозділах внутрішніх справ і з’ясуванні перспектив її подальшої розробки;
– переглядом існуючої практики здійснення організаційно-керівної діяльності в органах внутрі-шніх справ і обґрунтуванням потреби вдосконалення її відповідно до вимог і критеріїв ефектив-ності;
– створенням організаційного механізму, який спонукав би керівників органів внутрішніх справ усіх ланок до таких дій, рішень, що повністю відповідають принципам менеджменту;
– з’ясуванням позитивних можливостей вивчення основ менеджменту під час підготовки майбут-ніх керівників органів внутрішніх справ;
– обґрунтуванням заходів, що вдосконалюють подальший розвиток організаційно-правового забез-печення впровадження менеджменту в органах і структурних підрозділах внутрішніх справ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пп. 2.3, 2.4. „Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень навчальних закладів та на-уково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.”, п. 3, 4 „Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр.” затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., та пп. 1.1.29, 1.1.39, 1.1.52 наказу МВС України „Пріоритетних на-прямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 рр.” № 755 від 5 липня 2004 р.
Дослідження проводилось у межах „Комплексної програми удосконалення роботи з кадрами і підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.”, „Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр.”, „Головних напрямків наукових досліджень Національно-го університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.”, схвалених Вченою радою університету 5 січня 1996 р. та „Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.”, схвалених Вченою радою Національного університету 23 березня 2001 р.
Тема дисертації відповідає пріоритетним завданням навчального процесу з підготовки кваліфіко-ваних фахівців для органів внутрішніх справ України з урахуванням нових вимог щодо сучасних ста-ндартів до професійного рівня керівників.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб через розвиток наукового менеджменту в органах внутрішніх справ підвищити ефективність діяльності органів внутрішніх справ України, і має як науково-теоретичний аспект, який полягає у всебічному аналізі основних фундаме-нтальних положень сучасних досягнень у галузі наукового менеджменту, так і практичний – роз-робка конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо можливостей використання менеджменту в органах внутрішніх справ.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:
– здійснити аналіз праць вітчизняних та зарубіжних авторів щодо підвищення ефективності дія-льності організації;
– провести аналіз вітчизняного та закордонного досвіду щодо використання наукового менедж-менту в діяльності організацій;
– дослідити роль професіоналізації керівної діяльності і використання принципів менеджменту в державних організаціях;
– окреслити значення особи менеджера в організації ефективного керування органами внутрі-шніх справ України;
– визначити зміст та основні завдання підбору менеджерів органів внутрішніх справ України;
– узагальнити основні напрями навчання керівників основам менеджменту для ефективної ро-боти;
– проаналізувати сучасні підходи до організації роботи менеджера з персоналом;
– розкрити основні напрями і з’ясувати позитивні можливості менеджменту персоналу органів внутрішніх справ України;
– викласти основи формування менеджером команди для досягнення цілей, які стоять перед ор-ганами внутрішніх справ;
– проаналізувати роль технологій менеджменту в органах внутрішніх справ як основи сучасного наукового менеджменту;
– розглянути стан та перспективи розвитку інформаційних та науково-технічних технологій в органах внутрішніх справ;
– з’ясувати можливості впливу менеджерів на прийняття рішень з оптимізації діяльності органів внутрішніх справ України та розглянути можливості колективних форм прийняття організацій-них рішень.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері організаційної діяльності в орга-нах внутрішніх справ, в цьому контексті предмет дослідження становлять організаційно-правові ос-нови менеджменту в органах внутрішніх справ.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Під час вивчення, аналізу та узагальнення матеріалів, наукового обґрунту-вання теоретичних положень і висновків, розробки практичних пропозицій та рекомендацій автор ке-рувався методом філософської діалектики як загальним методом пізнання закономірностей розвитку природи, суспільства та мислення, в руслі якого відбувається розвиток менеджменту як суспільного явища і менеджменту як науки. Методи аналізу і синтезу застосовувались під час усієї роботи над про-блемою, починаючи від добору фактичного матеріалу для дисертаційного дослідження, вивчення праць науковців та аналізу нормативної й емпіричної бази до обґрунтування висновків. Спираючись на основні засади вчення про державу і право, соціологічні та статистичні підходи до досліджуваної про-блематики, при аналізові питань, що є предметом дослідження, використовувалися, зокрема, систем-ний підхід (під час розгляду певних притаманних менеджменту рис), історичний метод (у висвітленні етапів розвитку певних поглядів на досліджувану проблему), структурно-функціональний метод (ко-жен із виділених елементів менеджменту розглядався як характерно-особливий прояв організаційної діяльності, що перебуває у взаємодії з іншими) та інші методи пізнання суспільних процесів і явищ. Як базовий у роботі використовувався порівняльно-правовий метод, завдяки якому встановлено рі-вень розвинутості нормативно-правової бази досліджуваної проблеми. Статистичний метод викорис-товувався для ілюстрації необхідності впровадження положень теорії менеджменту в практичну дія-льність органів внутрішніх справ України. Під час аналізу напрямів впливу менеджера на побудову взаємовідносин, що сприятимуть підвищенню ефективності праці персоналу, використовувались со-ціологічний та психологічний методи. Метод моделювання використовувався під час конструювання та вироблення практичних рекомендацій для здійснення менеджменту в органах внутрішніх справ України. Метод аналогії застосовувався для доведення переваг наукового менеджменту. Обрані теоре-тико-методологічні засади дозволили послідовно дослідити організаційно-правові основи менеджмен-ту в органах внутрішніх справ України.
Стан наукової розробки досліджуваної проблеми характеризується тим, що питання організа-ційно-правової діяльності органів внутрішніх справ України в юридичній науці завжди були предметом дослідження. Це сприяло накопиченню відповідного теоретико-методологічного матеріалу та опублікуванню великої кількості наукових монографій, підручників, збірників, ста-тей, в яких поряд з іншими проблемами теорії управління розглянуті деякі аспекти наукового ме-неджменту. Але безпосередньо менеджмент в органах внутрішніх справ не піддавався комплекс-ному дослідженню з боку вчених-юристів України.
Вивчення можливостей застосування досягнень менеджменту в органах, структурах і підроз-ділах внутрішніх справ і на сьогодні залишається на недостатньому рівні. Лише за допомогою на-укового аналізу ми зможемо адаптувати передові ідеї менеджменту, які використовують право-охоронні органи західноєвропейських країн, до сучасних реалій Української держави. Сьогодні поняття менеджменту в органах внутрішніх справ у ракурсі його ефективності, підвищення якості набуває нового змісту, а тому організаційно-правові основи менеджменту в діяльності органів вну-трішніх справ потребують предметного наукового дослідження, пізнання сутності та соціально-юридичного характеру.
Нормативною базою дослідження стали нормативно-правові акти, які регулюють діяльність орга-нів внутрішніх справ: Закони України „Про державну службу”, „Про міліцію”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції, „Програма розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр.”, „Положення про про-ходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України” та інші. Ці правові акти є основою забезпечення ефективності організаційної діяльності в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ. Однак уже зараз деякі з них не відповідають сучасним вимогам, не мо-жуть якісно і своєчасно вирішувати проблеми, пов’язані з організаційною діяльністю в ОВС, про що неодноразово наголошували у своїх працях українські вчені. Тому багато положень, що містяться в чинному нормативно-правовому забезпеченні організаційної діяльності в органах внутрішніх справ, очікують свого подальшого розвитку й удосконалення. Особливо актуально це стосовно питань норма-тивно-правового забезпечення менеджменту в ОВС.
Емпірична база дослідження ґрунтується на статистичних даних щодо діяльності ОВС України, публікацій у засобах масової інформації, матеріалах, зібраних під час проведення навчально-ознайомлювальних та навчальних практик у Запорізькому та Хортицькому РВ УМВС України в Запо-різькій області, Київському та Центральному РВ ГУ та Євпаторійському МВ МВС України в АР Крим, стажуванні в УАСМ ГУ МВС України в АР Крим, матеріалах інтерв’ювань працівників міліції, опитуваннях і тестуваннях курсантів Запорізького юридичного інституту МВС України, Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ, а також анкетуваннях працівни-ків підрозділів органів внутрішніх справ, що проводилися протягом 2000-2004 рр.
Вивчення значної частини наукового матеріалу з питань менеджменту, аналіз нормативної бази й опрацювання емпіричного доробку дозволив сформулювати власну точку зору на проблему ево-люційного перетворення органів внутрішніх справ на сучасну організацію, в діяльність якої впрова-джені передові досягнення в галузі наукового менеджменту.
Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження носить інноваційний характер і є одні-єю з перших спроб висвітлення можливостей всебічного застосування менеджменту в органах внутрішніх справ. У дисертації на основі проведеного аналізу досягнень сучасної вітчизняної та зарубіжної науки в галузі менеджменту вперше:
– теоретично обґрунтовується необхідність застосування наукового менеджменту в діяльності органів внутрішніх справ України;
– сформульоване визначення „менеджмент в органах внутрішніх справ” виявлено і досліджено вза-ємовплив різних пов’язаних з ним чинників, зроблені теоретичні узагальнення щодо напрямків розвитку менеджменту в органах внутрішніх справ України;
– поняття „менеджмент в органах внутрішніх справ” розглянуте в комплексному взаємозв’язку з іншим категоріальним апаратом щодо організаційно-керівної роботи, виробленим вітчизня-ними та закордонними вченими;
– робота менеджера з формування команди для досягнення цілей розглянута як базовий елемент менеджменту і спосіб підвищення ефективності діяльності ОВС;
– розкриті основні напрями менеджменту персоналу в контексті можливості впливу на них з бо-ку менеджера з метою підвищення ефективності діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України;
– обґрунтовується доцільність впровадження організаційних технологій менеджменту в діяльність органів внутрішніх справ України.
Автором підтримується точка зору, що менеджмент, будучи основою та суттю організаційної діяльності, притаманний державним структурам, якою, в свою чергу, є органи внутрішніх справ, в результаті проведене дослідження дозволило удосконалити:
– поняття „менеджмент персоналу”, „команда” та інші, пов’язані зі здійсненням ефективного керу-вання органами внутрішніх справ у сучасних умовах розвитку громадянського суспільства;
– практичні рекомендації щодо модульного навчання курсантів вищих навчальних закладів осно-вам менеджменту для роботи на керівних посадах в органах внутрішніх справ;
– конкретні шляхи щодо підвищення ефективності організаційних рішень в ОВС як у правоохо-ронній діяльності в цілому, так і під час кризових ситуацій зокрема.
Керуючись правилами логічного переходу від об’єктивного до суб’єктивного та причинно-наслідковими взаємозв’язками, в дисертації проаналізовано необхідність впровадження механізму конкурсного добору керівного складу ОВС та набули подальшого розвитку:
– загальнотеоретична концепція менеджменту персоналу ОВС, яка базується на застосуванні знань з наукового менеджменту;
– концепція професіоналізації організаційно-керівної діяльності в державних організаціях та дове-дена провідна роль менеджера–професіонала в підвищенні ефективності діяльності органів внутрішніх справ;
– питання пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням організаційно-керівної діяльності в ОВС.
Таким чином, у дисертаційному дослідженні, виконаному на основі чинної нормативно-правової бази, яка регулює організаційну діяльність в органах внутрішніх справ, сформульована низка раніше не захищених положень стосовно менеджменту в органах внутрішніх справ. А отже, дисертація є пе-ршим в українській правовій науці комплексним дослідженням менеджменту в органах внутрішніх справ у ракурсі підвищення ефективності діяльності ОВС України.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження в сукупності, розв’язуючи важливу науково-прикладну проблему адаптації досягнень наукового менеджменту в діяльність ОВС, можуть бути використані Міністерством внутрішніх справ України, іншими суб’єктами влади для вдосконалення здійснення організаційно-керівної діяльності, при розробці проектів нормативно-правових актів України, призначених регулювати організаційно-структурну побудову і правоохорон-ну діяльність органів, служб і підрозділів органів внутрішніх справ тощо.
Викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись у:
а) науково-дослідній роботі – для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань менеджменту в органах внутрішніх справ та при розробці науково-практичних посібників й методичних рекомендацій з менеджменту в ОВС;
б) правотворчості – при підготовці закону „Про персонал органів внутрішніх справ України”, проекту „Концепції розвитку ОВС України та наказів МВС України”;
в) правозастосуванні – для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавст-ва у сфері менеджменту в органах внутрішніх справ;
г) навчально-виховному процесі (у вищих навчальних закладах МВС України) – під час підготовки навчальних планів та програм для вивчення дисциплін, пов’язаних з організацією діяльності ОВС;
д) практичній діяльності – як напрямок підвищення рівня організаційно-керівної роботи ке-рівників різних підрозділів ОВС.
Положення дисертації впроваджені у практичну діяльність органів внутрішніх справ („Акт впровадження результатів наукових розробок у діяльність Головного управління МВС України в АР Крим” від 15.03.2005 р., „Акт впровадження результатів наукових розробок у діяльність полку міліції особливого призначення „Беркут” при ГУ МВС України в АР Крим” від 28.03.2005 р.).
Дисертант брав участь у розробці методичних рекомендацій і програм, спрямованих на підви-щення рівня навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України, які апробо-вані у Кримському юридичному інституті НУВС (Акти впровадження науково-дослідних робіт „Методичні рекомендації щодо складання навчальних програм з дисциплін” та „Методичні реко-мендації з організації відпрацювань пропущених занять і незасвоєних тем професійно-орієнтованих дисциплін” у навчальний процес від 24.06.2003 р.), у розробці „Положення про орга-нізацію роботи комендатури Кіровоградського юридичного інституту”, яке впроваджено в Кірово-градському юридичному інституті НУВС (Акт впровадження від 24.02.2005 р.).
Стосовно розвитку дисциплін наукового менеджменту у вищих навчальних закладах системи МВС України підготовлені методичні рекомендації, які використовуються в навчальному процесі (Узагальнення передового досвіду з організації навчальної та науково-методичної роботи під час викладання дисципліни „Управління в органах внутрішніх справ” доцента кафедри адміністратив-ного права та адміністративної діяльності Кримського юридичного інституту НУВС, кандидата юридичних наук, доцента, майора міліції С.В. Пєткова” від 26.01.2005 р.).
Відповідно до п. 1.1.52 наказу МВС України № 755 від 05 липня 2004 р. дисертант здійснює керування розробкою впровадження наукового дослідження на тему „Управління органами внут-рішніх справ в умовах надзвичайного стану” у практичну діяльність Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим (План від 27.11.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно з використанням останніх досягнень наукового менеджменту, теорії управління, адміністративного права.
Положення, що містяться в працях опублікованих у співавторстві з: В.П. Пєтковим та О.О. Соломенчуком (2 навчальні посібники); Л.В. Самойлович (термінологічний словник); В.П. Ворушило, О.О. Іляшком, О.В Кривенком, В.П. Пєтковим (5 публікацій у наукових фахових журналах); О.К. Безсмертним, В.П. Ворушило, В.А. Петуховим, В.П. Пєтковим, О.В. Фандалюком, (6 методичних рекомендацій, положень, програм, матеріалів); В.П. Пєтковим (1 публікація, яка додатково відображає наукові результати дисертації), поряд з іншими наукови-ми дослідженнями автора стали основою для викладених у відповідних підрозділах дисертації узагальнень. Персональний внесок до опублікованих колективних наукових праць пропорційний кількості співавторів.
У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались. Одержані на-укові результати та висновки щодо організаційно-правових основ менеджменту в органах внут-рішніх справ, що містяться у дисертації, сформульовані та обґрунтовані на базі особистих теоре-тичних та практичних досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені у дисертації, опри-люднені за допомогою видавничої, навчальної, пропагандистської роботи.
Розробка проблем, пов’язаних з підвищенням ефективності організаційної діяльності в орга-нах внутрішніх справ та запровадженням досягнень наукового менеджменту в навчально-виховну та практичну діяльність, знайшла своє відображення в навчально-методичному забезпеченні на-вчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України та під час проведення навчальних занять з дисциплін „Принципи менеджменту”, „Управління ОВС”, „Основи управління в ОВС” „Адміністративна діяльність ОВС”, „Зв’язок ОВС з громадськістю”, „Тактико-спеціальна підгото-вка” та інших, навчально-ознайомлювальних та навчальних практик у Запорізькому юридичному інституті МВС України (м. Запоріжжя), Кримському юридичному інституті Національного уні-верситету внутрішніх справ (м. Сімферополь) і Кіровоградському юридичному інституті Націо-нального університету внутрішніх справ (м. Кіровоград).
Основні результати досліджень, теоретичні та практичні висновки були обговорені на наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі й міжнародних: науково-практичній конференції “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя, 1998 р.), науково-практичному семінарі “Права людини і формування правової держави в Україні” (Харків, 1998 р.), ІІІ звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Кримського факультету Національного університету внутрішніх справ (Сімфе-рополь, 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Впровадження новітнього законодав-ства та нових форм роботи в практичну діяльність правоохоронних органів” (Харків, 2003 р.), IV звіт-ній науково-практичній конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримсь-кого юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2004 р.), се-мінарі щодо обміну досвідом між професорсько-викладацьким складом Кримського юридичного ін-ституту НУВС та представниками-експертами Ради Європи (Франція), фахівцями з проблем поліцей-ської етики (Сімферополь, 2004 р.), регіональній науково-практичній конференції „Проблеми викори-стання сучасних науково-технічних засобів в ОРД” (Кіровоград, 2004 р.), ІІІ звітній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності” (Кірово-град, 2005 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретичні основи і практична діяль-ність правоохоронних органів у протидії злочинності в умовах розвитку демократії в Україні” (Кіро-воград, 2005 р.), V звітній науково-практичній конференції науково-педагогічного персоналу, курсан-тів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2005 р.).
Публікації. Основні результати дисертації викладені у 42 наукових працях, серед яких: 1 мо-нографія; 4 навчальних посібники, 25 статей у наукових журналах та збірниках наукових праць, визначених Вищою атестаційною комісією України фаховими виданнями з юридичних наук; 12 праць, які додатково відображають наукові результати дисертації.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які об’єднують 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основному тексту кожного розділу передує передмова з коротким описом вибраного напряму. У кінці кожного розділу сфо-рмульовані висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних резуль-татів. У заключних абзацах розділів подані посилання на особисті праці здобувача щодо розгля-нутої проблеми. Повний обсяг дисертації становить 510 сторінок, з яких основний текст – 364 сторінки. Список використаних джерел складається із 1258 найменувань і займає 116 сторінок. Додатки займають 30 сторінок. Структура дисертації зумовлена завданнями та внутрішньою ло-гікою досліджуваної проблеми.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі наводяться положення, що розкривають актуальність теми дослідження, наукову нови-зну та практичне значення одержаних результатів. Формулюється мета, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження. Подається інформація про зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Визначається методологічна основа дисертації. Аналізується стан наукової розробки про-блеми, емпірична і нормативна база дослідження. Подається інформація про апробацію і публікацію основних положень та результатів наукової праці. Окреслюється структура дисертації.
Перший розділ „Науковий менеджмент: ґенеза теорії та сучасні підходи” складається з двох підрозділів, в яких, виходячи з того, що органи внутрішніх справ є адміністративним орга-ном, який потребує вдосконалення, як і інші державні органи, аналізуються підходи до підвищен-ня якості організаційно-правової діяльності в органах внутрішніх справ та можливостей запрова-дження сучасних підходів менеджменту до керування персоналом органів внутрішніх справ.
У підрозділі 1.1. „Висвітлення наукового менеджменту в працях вітчизняних та зарубіжних авторів” здійснено аналіз основних підходів до вивчення ефективної організаційної діяльності. Вихідним положенням дисертаційного дослідження стало, надане у Юридичній енциклопедії (за ред. Ю.С. Шемшученка), визначення менеджменту (англ. management – управління, завідування) як 1) управління діловою організацією; 2) організація ефективної роботи підлеглих; цілеспрямова-ний вплив менеджера на підлеглих з метою забезпечення ефективного виконання завдань, що сто-ять перед ними; 3) політика забезпечення прийняття рішень за рахунок аналізу чинників, які впли-вають на його ефективність; 4) адміністрація, орган (група менеджерів), що здійснює управління як діловою, так і адміністративною (державний орган) організацією; 5) сукупність знань і умінь, що становлять основу мистецтва управління.
Автор підкреслює те, що науковий менеджмент у його сучасному розумінні до часу свого нау-кового осмислення пройшов декілька періодів розвитку. Він розвивався на рівні з розвитком сус-пільних відносин, зі своїми окремими особливостями, які характеризували існуючий стан суспіль-ства, розвиток суспільних відносин, етапи державотворення та виробничі процеси. Розвиток орга-нізаційно-правових відносин спонукав до появи спочатку філософських думок щодо поліпшення керування, а пізніше – розвитку наукового менеджменту та його впровадження в практичну діяль-ність різних організацій.
Галузь застосування менеджменту практично не має меж. Він застосовується в державних і громадських організаціях, і там, де метою є отримання максимальної ефективності при мінімаль-них витратах. У зв’язку з цим існують різні професійні модифікації менеджменту. Використання менеджеральної моделі в адміністративних органах зарубіжних країн дозволило значно підвищити рівень їх діяльності.
Менеджмент в органах внутрішніх справ – різновид державного менеджменту, який забезпечує взаємодію систем, підрозділів і служб органів виконавчої влади як єдиного цілого з метою виконан-ня поставлених перед ними завдань у зазначеній галузі. Без менеджменту діяльність органів вико-навчої влади неможлива, як неможливе й регулювання суспільних відносин, керування матеріаль-ним виробництвом. Скрізь необхідна координація, узгодженість, упорядкованість, цілеспрямова-ність груп людей і технічних механізмів. Коли порушуються принципи менеджменту, то в суспільс-тві виникають кризові явища, які виявляються у зниженні виробництва, занепаді духовності й мора-лі, збільшенні правопорушень.
Сучасний науковий менеджмент базується на дослідженнях таких теоретиків, як Ф. Тейлор, Г. Форд, Е. Мейо, М. Фолет, А. Файоль, М. Вебер та інших західноєвропейських учених, які роз-робили та апробували в практичній діяльності основні підходи до здійснення менеджменту в усіх сферах людського буття. Багатоаспектність менеджменту зумовила формування відповідних шкіл: класична школа наукового менеджменту; школа людських відносин; емпірична школа; школа со-ціальних систем; нова школа теорії менеджменту тощо.
Творчий доробок основоположників менеджменту мав величезний вплив на вітчизняних уче-них радянського періоду – О.К. Гастєва, П.М. Керженцева, М.Д. Кондратьєва, О.В. Чаянова, та інших, які перейшли від критики буржуазних учень наукового менеджменту до власних позитив-них теоретичних розробок.
З початком становлення на межі 30-х pp. ХХ ст. в СРСР адміністративно-командної системи дослідження в галузі теорії управління були поступово згорнуті і не відновлювалися майже до 60-х pp. ХХ ст., коли Ю.А. Тихомиров, В.С. Основін, Г.І. Петров Г.Х. Попов, О.Є. Луньов та інші вчені почали досліджувати організаційну діяльність з адміністративно-правових позицій. Їх послі-довники І.Л. Бачило, Г.Г. Зуйков, А.П. Іпакян, О.П. Коренєв, В.Д. Малков, В.А. Озолін, Г.А. Туманов, Н.С. Троїцький та інші в умовах тоталітарної системи закладали підвалини наукової організації керування в органах внутрішніх справ.
В Україні школа управлінців-правників була заснована в ІІ половині 60-х pp. ХХ ст. В.В. Цвєтковим. Питанням, пов’язаним з підвищенням ефективності державного менеджменту, і, зокрема, управління в органах внутрішніх справ України, присвячені праці провідних учених: В.Б. Авер’янова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, О.К. Безсмертного, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, В.С. Венедиктова, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, Д.П. Калоянова, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, В.Г. Лукашевича, Н.П. Матюхіної, О.В. Негодченка, Н.Р. Нижник, П.І. Орлова, О.І. Остапенка, В.М. Плішкіна, В.П. Пєткова, О.П. Рябченко, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та інших авторів, які розробили теоретичні та методологічні основи наукової організації керування в органах внутрішніх справ України.
Величезним внеском в теорію наукової організації керування, зокрема у вивчення норматив-них актів щодо організації діяльності ОВС України як вираження і основи управління в ОВС України, є дослідження, проведені вченими із наукової школи очолюваної академіком О.М. Бандуркою. Його учнями досліджені різні напрями управлінської діяльності: управління виховно-виправним процесом (В.П. Пєтков, С.В. Нікітенко), організаційно-правові основи ін-формаційної політики (І.В. Арістова, Б.А. Кормич), управління ОВС в особливих умовах (Ю.В. Дубко, С.О. Кузніченко, Ю.Б. Оболенський), новітня методологія в управлінні ОВС (О.Г. Фролова, В.В. Ковальська).
На думку дисертанта, на особливу увагу заслуговує такий напрям досліджень, як управлін-ня персоналом ОВС України. В своїх працях В.Д. Сущенко основну увагу приділив теоретич-ним основам цього питання. В.О. Соболєв конкретизував методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ. М.І. Ануфрієв зробив детальний аналіз нормативного забезпечення роботи з персоналом в ОВС України. Питанням підвищення ефективності управління персоналом ОВС України з урахуванням міжнародного досвіду, зокрема поліцейського менеджменту Великобри-танії, присвячені праці Н.П. Матюхіної. Питання взаємодії з громадськістю (паблік рілейшнз) досліджує І.Д. Казанчук. Правові способи управління конфліктами в органах внутрішніх справ також опинились у центрі уваги дослідників (О.О. Небрат, О.В. Кришевич). Організаційно-правові засади професійної підготовки персоналу ОВС України досліджують В.С. Венедіктов, М.І. Іншин, В.А. Пєтухов, В.В. Посмєтний та інші.
Таким чином, можемо констатувати, що науковий доробок українських учених є фундаментом для вдосконалення сучасної правоохоронної системи України і, безпосередньо, менеджменту в органах внутрішніх справ. Наріжним каменем цього фундаменту є положення менеджменту – від-правної точки наукових досліджень і практичного досвіду.
У підрозділі 1.2. „Науковий менеджмент у діяльності організацій: вітчизняний та закордон-ний досвід” підкреслюється, що в сучасних умовах розвитку Української держави використання технологій менеджменту, напрацьоване зарубіжними країнами, є не просто необхідним, а життєво важливим. Кожному керівникові державної установи слід пам’ятати, що саме зараз вирішується питання, яке місце посідатиме його організація, його країна серед інших. Ми дуже багато втратили через свою самонавіяність, а отже, необхідно надолужувати втрачене, брати власну долю у свої руки. І в цьому контексті нехтування надбаннями цивілізації в галузі менеджменту є неприпусти-мим.
Відповідно до наказу МВС України № 491 від 15 травня 2003 р. „Про вдосконалення науково-дослідної діяльності в системі МВС України” необхідно вдосконалювати науково-дослідну діяль-ність у сфері вивчення питань вдосконалення організаційно-правової діяльності та підготовки ме-неджерів для органів внутрішніх справ України.
У класичній системі здійснення організаційно-правової діяльності в органах внутрішніх справ розглядалось у двох площинах: як зовнішня діяльність – виконання правоохоронних функцій дер-жави щодо інших суб’єктів правовідносин, і як внутрішня – координація роботи працівників для здійснення зовнішніх функцій. Правоохоронні послуги – система заходів з профілактики та при-пинення порушень прав людини. Відповідно кадрове забезпечення було одним з елементів у вико-нанні поставлених державою перед системою ОВС завдань. У дисертації менеджмент в органах внутрішніх справ розглянуто у площині цілісної системи взаємопов’язаних функцій, які є основою для здійснення завдань та досягнення цілей, що стоять перед нею. В цьому контексті суттю мене-джменту є підвищення ефективності діяльності ОВС і якості обслуговування населення.
Здійснюється порівняльний аналіз вітчизняних та закордонних підходів до визначення ролі мене-джера в керівництві організацією. Констатується, що реалії перебудови суспільства – у найшвидшому конструюванні нового механізму організаційно-правової діяльності. Цей процес неприпустимо зводи-ти лише до організаційної перебудови існуючих організаційних структур – важливо втілити нову ідео-логію менеджменту, одночасно використовуючи все найбільш передове, найкраще, що є в нашій краї-ні.
Базуючись на матеріалі першого розділу, можна зробити висновок про те, що вивчення та за-стосування елементів підходів до підвищення якості керівної діяльності, які використовуються в провідних організаціях Європи, США та Японії, дозволить значно поліпшити ситуацію, що скла-лася в такій важливій галузі, як державне регулювання, а особливо в органах внутрішніх справ. Цій галузі в наш час вкрай необхідні фахівці-менеджери високого ґатунку, здатні відродити та ре-формувати кращі традиції вітчизняної наукової школи в галузі управління та внести до неї сучас-ний позитивний досвід західних та східних провідних науково-прикладних шкіл. Такі ефективні менеджери будуть спроможні сформувати справжню команду для досягнення цілей, що стоять пе-ред організацією, в якій вони працюють.
У другому розділі „Сучасні підходи до професіоналізації праці менеджерів в органах вну-трішніх справ”, що складається з трьох підрозділів, в яких розкриваються питання, пов’язані з роллю керівника в ефективному адмініструванні та визначенням менеджменту як сукупності знань і умінь, що становлять основу мистецтва керування.
У підрозділі 2.1. „Місце і роль менеджера в організації діяльності органів внутрішніх справ України” наголошується, що визнання особливої ролі менеджерів у діяльності ОВС України по-ставило питання про професійне уособлення, спеціальну підготовку керівників. Якщо ми говори-мо, що менеджер – це професія, в той час як лідерство – покликання, а керування – комплекс пев-них функціональних обов’язків особи, яка обіймає посаду начальника, то менеджер ОВС повинен уособлювати в собі всі ці складові для здійснення наукового менеджменту.
Дисертантом розглянуті типи менеджерів і стилі керування в колективах. Менеджер ОВС ви-ступає в ролі адміністратора, організатора, спеціаліста-професіонала, психолога, громадського ді-яча, котрий виконує свої функції на визначеній території у своєму підрозділі, педагога, який про-водить виховну роботу серед підлеглих.
Керівники повинні мати відповідні психологічні якості, а також відповідно до наказу МВС України № 527 від 6 липня 1999 р. „Про затвердження Інструкції про порядок поглибленого пси-хологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів МВС України” пови-нні бути постійно в центрі уваги психологів.
Тільки при наявності добре підготовленого ядра менеджерів, особливо середньої ланки, мож-ливо вирішити питання вдосконалення та реорганізації системи МВС у повному обсязі.
Аналізу методик добору кандидатів на керівні посади присвячено підрозділ 2.2. „Добір мене-джерів в органах внутрішніх справ”.
Основою планування роботи по добору менеджерів ОВС є наказ МВС України № 1317 від 6 листопада 2003 р. „Про затвердження Інструкції про порядок добору та зарахування працівників органів внутрішніх справ України до резерву кадрів для переміщення на вищі посади та організа-ції роботи з ними”.
Дисертант вважає, що слід приділити достатню увагу тому, щоб на керівні посади признача-лись справжні професіонали. Посади в ОВС, особливо посади менеджерів, відповідно до „Інстру-кції про порядок призначення працівників органів внутрішніх справ України на посади начальни-ків міськрайлінорганів внутрішніх справ на конкурсній основі”, затвердженої наказом МВС Укра-їни № 449 від 10 липня 2000 р., мають обійматися на конкурсній основі, саме це сприятиме підви-щенню професіоналізму в роботі всіх підрозділів і служб.
Менеджер органу весь час оцінюється колективом, а ще більше – вищими посадовими особа-ми, його начальниками. Оцінювання менеджера, його стилю керування, рівня підготовки, тісно пов’язано зі знаннями і вміннями, якими володіє керівник, а також з якістю виконання своїх функ-ціональних обов’язків. Під час проведення атестувань персоналу ОВС, регламентованих наказом МВС України № 148 від 23 лютого 2001 р. „Про затвердження Інструкції про порядок атестування особового складу органів внутрішніх справ України”, необхідно використовувати різні оцінки рів-ня професійності менеджерів.
Керівник будь-якого рангу повинен бути не просто фахівцем у визначеній галузі, але й мене-джером. У той же час, на думку автора, сьогодні, більше ніж будь-коли, керівник повинен бути новатором, носієм творчих ідей. Йому необхідно бути вимогливим і здатним створити високу на-пругу в ефективній роботі колективу. Співробітник ОВС, який призначається на керівну посаду, повинен мати кваліфікаційний рівень не нижче „магістр менеджменту”. Адже чим вище керівна посада, тим більшу частину часу займають організаційні функції. Професійні питання керівник може вирішувати за допомогою відповідних фахівців, але проблеми менеджменту цілком лежать на ньому. Тому не можна працювати без знання основ наукового менеджменту та сучасних досяг-нень в організації діяльності колективу.
У підрозділі 2.3. „Підготовка менеджерів органів внутрішніх справ для ефективної організа-ційної діяльності” вивчаються питання, пов’язані зі створенням системи навчання керівних кадрів сучасним методикам наукового менеджменту.
Відповідно до наказу МВС України № 1444 від 25 листопада 2003 р. „Про організацію профе-сійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України” та на-казу МВС України № 1279 від 30 листопада 2002 р. „Про затвердження Концепції виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України”, „Положення про психолого-педагогічне супрово-дження навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України” необхідно вдосконалювати виховну роботу та професійну підготовку персоналу ОВС.
Навчання менеджменту повинно проводитись у різних формах. Перша – це ознайомлення з основами менеджменту всіх молодих спеціалістів, які навчаються у вищих навчальних закладах МВС України (базове навчання). Друга – навчання перед переходом на нову посаду, спеціальне теоретичне і практичне навчання осіб, які перебувають відповідно до наказу МВС України № 335 від 27 квітня 2001 р. „Про затвердження Інструкції про порядок формування в органах внутрішніх справ України резерву кадрів на висунення та організацію роботи з ними” у резерві висунення на керівні посади (посадове навчання). Третя – різноманітні курси підвищення кваліфікації керівни-ків, які продовжують працювати на своїй посаді, в нових галузях науки, поновлення забутих знань (кваліфікаційне навчання).
Автор вважає, що однією з важливих проблем сьогодення є введення і подальше вдосконален-ня курсу „Менеджмент в органах внутрішніх справ” у вищих навчальних закладах МВС України. Основним завданням під час вивчення курсантами та слухачами курсу „Менеджмент в ОВС” є ви-вчення понять, принципів і методів наукового менеджменту, оволодіння створеними ним практи-чними рекомендаціями ведення організаційно-керівної діяльності.
Дисципліна „Менеджмент в ОВС” у вищих навчальних закладах МВС України має вивчатись комплексно за кредитно-модульною системою: „Вступ до менеджменту” (3-й семестр, 1 кредит – 54 академічні години, залік), „Менеджмент організації” (4-й семестр, 1 кредит – 54 академічні го-дини, залік), „Менеджмент в державних службах” (5-й семестр, 1 кредит – 54 академічні години, залік), „Зв’язок ОВС з громадськістю” або „Паблік рілейшнз в ОВС” (6-й семестр, 1 кредит – 54 академічні години, залік), „Менеджмент в ОВС” (7-й семестр 2 кредити – 108 академічних годин, курсова робота, іспит), „Менеджмент кризових ситуацій” (8-й семестр, 1 кредит – 54 академічні години, залік).
Доречно розбивати дисципліни на певні блоки – модулі (один кредит – два модулі), в кінці кожного проводити контрольне тестування, і за підсумками тестувань – підсумкове оцінювання. Теоретичні питання менеджменту слід викладати на лекційних заняттях. Групові заняття слід про-водити у вигляді штабних навчань, круглих столів, тренінгів, тощо.
Також треба підкреслити важливість викладення курсу „Менеджмент в ОВС” у тісному зв’язку з іншими загальноосвітніми, спеціальними та професійно орієнтованими дисциплінами.
На останньому курсі у вищих навчальних закладах МВС України доцільним є виконання кур-сантами дипломної роботи з менеджменту в ОВС. Питання з менеджменту в ОВС необхідно ввес-ти до переліку питань державних іспитів.
Актуальним на сьогодні є створення Академії з підготовки керівного персоналу ОВС України, в якій для більш якісного оволодіння знаннями з керування в ОВС доцільно ввести такі дисциплі-ни: „Історія менеджменту”, „Теорія менеджменту”, „Документаційне забезпечення організаційної в ОВС”, „Психологія менеджменту в ОВС”, „Процес здійснення менеджменту в ОВС”, „Менедж-мент в ОВС”, „Самоменеджмент керівників ОВС” та інші. При Академії з підготовки керівного персоналу ОВС України слід створити центр з подготовки навчальних фільмів з менеджменту.
Дисертант пропонує інформацію про наукові конференції, семінари, круглі столи, що планують-ся у вищих навчальних закладах МВС України доцільно публікувати у спеціальній рубриці в газеті „Іменем закону” а підсумкові матеріали у журналі „Міліція України” та газеті „Іменем закону”.
Необхідним є укріплення навчально-методичної та наукової бази кафедр вищих навчальних закладів МВС України, на яких вивчаються дисципліни, пов’язані з науковим менеджментом: при кафедрах доречно створити бібліотеки з менеджменту; лабораторії з ефективного керування, в яких би на посадах наукових співробітників працювали фахівці з практичних органів; визначити провідні органи, підрозділи на базі яких потрібно проводити курси, практичні заняття тощо. Ви-кладання дисциплін наукового менеджменту має відбуватися на сучасному рівні в аудиторіях з аудіо та відео обладнанням.
Вивчаючи дисципліни з циклу менеджменту, курсанти повинні не лише опанувати теоретичні основи менеджменту, а, насамперед, усвідомити свою особисту роль у системі органів внутрішніх справ, виробити основи стилю поведінки у спілкуванні з керівництвом і колегами по службі, на-вчитися адекватно реагувати на зміни, які відбуваються як в системі правоохоронних органів, так і в особистих стосунках з колективом. Саме основні положення менеджменту можуть допомогти молодим правоохоронцям стати в майбутньому вмілими та успішними керівниками. А вже досвід-чені керівники можуть почерпнути з менеджменту ряд нових методик і порад щодо покращення рівня здійснення організаційної роботи в державних органах України.
Отже, на основі матеріалу, викладеному у другому розділі, автор робить висновок, що мене-джер органів внутрішніх справ – це особа, яка має фахову освіту (магістр менеджменту), практич-ні навички керування персоналом органів внутрішніх справ, притаманні лідеру риси характеру, нормативно закріплені повноваження, відповідний авторитет серед підлеглих. Фахівці-менеджери в органах внутрішніх справ повинні володіти знаннями основних методів аналізу й проектування організаційних систем, вмінням здійснювати менеджмент, знанням і розумінням завдань соціаль-ного розвитку підрозділу, яким вони керують, умінням вирішувати нагальні проблеми соціального розвитку колективу; великим запасом юридичних знань; знанням та вмінням використовувати на практиці наукові методи менеджменту.
Третій розділ „Шляхи вдосконалення менеджменту персоналу органів внутрішніх справ” складається з трьох підрозділів, в яких висвітлено менеджмент в органах внутрішніх справ Украї-ни як цілеспрямований вплив менеджера на колектив з метою забезпечення ефективного виконан-ня завдань, що стоять перед ОВС України.
На сучасному етапі ОВС України перебувають на шляху до євроінтеграції. Відбуваються про-цеси еволюційного розвитку і вдосконалення організаційно-правового забезпечення ОВС. У цьому контексті розглядаються питання добору та організації роботи з персоналом у підрозділі 3.1. „Підходи до добору та організації роботи з персоналом (аналіз світового та вітчизняного досвіду)”.
До персоналу ОВС України належать усі особи, які працюють у цих органах (підрозділах). Особ-ливе місце в персоналі ОВС посідає особовий склад. До цієї категорії працівників ОВС належать гро-мадяни України, призначені на посаду рядового та начальницького складу, а також курсанти навчаль-них закладів МВС, яким присвоєно спеціальне звання, передбачене „Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС” затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 26 липня 1991р.
Проблемам роботи з персоналом приділяється велика увага в менеджменті. Перед наукою сто-ять три основні завдання. По-перше, розробити наукову методику добору персоналу в керівний апарат. По-друге, поставити на наукову основу підготовку й перепідготовку персоналу. По-третє, за допомогою наукових підходів до організаційної діяльності домогтися найбільш ефективного використання персоналу.
Правову основу роботи з персоналом органів внутрішніх справ України складають накази МВС України: № 1372 від 13 листопада 2003 р. „Про затвердження Положення про Департамент роботи з персоналом Міністерства внутрішніх справ України”, № 190 від 25 лютого 2004 р. „Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи”, № 334 від 5 квітня 2002 р. „Про затвер-дження Концепції психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України та Програми її реалізації до 2005 року”.
Основою організаційно-правової роботи, спрямованої на підвищення рівня культури у взаємо-відносинах між працівниками ОВС, є „Кодекс честі працівника ОВС”, затверджений наказом МВС України № 18 від 11 січня 1996 р. та „Етичний кодекс працівника ОВС України” затверджений рішенням МВС України № 7км/8 від 5 жовтня 2000 р. Відповідно до Директиви № 8 від 28 квітня 2004 р. „Питання службового етикету працівників ОВС України” етичне поводження в ОВС від-носиться до особливо актуального напряму організаційно-правової роботи з персоналом і заслуго-вує на постійну увагу з боку керівників ОВС.
Відповідно до наказу МВС України № 367 від 9 квітня 2002 р. „Про покращання виховної ро-боти з персоналом органів внутрішніх справ України” в органах внутрішніх справ потрібно постій-но проводити роботу щодо підвищення рівня дисципліни.
Дисертантом робиться порівняльний аналіз напрямів щодо добору персоналу у світовій прак-тиці: японській, американській і західноєвропейській системах. Підсумовуються результати анке-тувань працівників органів внутрішніх справ. Вивчаються основні методи добору персоналу. На-голошується, що основним методом добору персоналу ОВС повинно бути їхнє вивчення і перевір-ка на ділі, у практичній діяльності. Особливим методом вивчення працівників є з’ясування думки про них громадських організацій, трудових колективів.
Автором відзначається, що менеджмент, як цілеспрямована, організуюча діяльність, може здійснюватися тільки людьми. У зв’язку з цим персонал будь-якої організації, й особливо органів внутрішніх справ, – головний і вирішальний елемент менеджменту. Менеджер – керівник, праців-ник керуючої системи (апарату), людина, яка не тільки працює з іншими людьми, а й організовує їхню працю. Особливу увагу слід приділяти менеджерам середньої ланки. Саме на них покладається основний обсяг роботи з персоналом організації.
У підрозділі 3.2. „Менеджмент та раціональне використання персоналу” відзначається, що нау-кова організація праці – це така організація праці, при якій практичному втіленню конкретних заходів передує ретельний науковий аналіз трудових процесів та умов їх виконання, а самі практичні заходи базуються на досягненнях сучасної науки і передової практики.
Доводиться необхідність залучення до організації діяльності в органах внутрішніх справ уче-них, які займаються актуальними, перспективними проблемами, що вимагають тривалих зусиль. Наукові підрозділи ОВС повинні проводити наукові дослідження, висунуті повсякденною практи-кою. На них треба покласти планування й координацію наукових досліджень усередині системи міністерства, наукову перевірку ефективності наукових концепцій, впровадження в практику ін-новаційних науково-технічних досягнень. Наділені реальною адміністративною владою, вони бу-дуть здатні швидше запроваджувати в життя результати досліджень і знаходити відповіді на пи-тання, що стоять перед наукою.
Актуальним є створення в МВС України науково-дослідної лабораторії з питань менеджменту в ОВС, яка б об’єднала провідних учених у цій галузі. Така лабораторія надала б величезну допомогу штабам і аналітичним відділам у розробці нормативних документів, програмному забезпеченні комп’ютерної техніки, створенні бази даних. Учені могли б надавати практичні поради та рекомен-дації, розробляти типові документи, тести, тренінгові програми, стандарти та критерії. Науковий менеджмент повинен іти пліч-о-пліч з практикою. Принципи та положення менеджменту повинні пронизувати всю діяльність органів внутрішніх справ.
Автор наголошує на необхідності спеціалізації в діяльності персоналу ОВС. Основою спеціа-лізації є чіткий розподіл функціональних обов’язків кожного працівника. У багатьох УМВС у цьому напрямі вже здійснена значна робота. При розробці переліку функціональних обов’язків працівників провідних служб необхідно враховувати, що служби УМВС повинні виконувати дві групи завдань: забезпечувати організаційне і методичне керування відповідними службами відді-лів внутрішніх справ, контролювати їх роботу та безпосередньо виконувати оперативні завдання по лінії своєї служби. Для дійсно наукового вирішення питань менеджменту в ОВС необхідна на-йшвидша розробка єдиних положень і посадових інструкцій для всіх органів, підрозділів і служб.
Важливе місце в системі наукового менеджменту займає нормування організаційної діяльності в ОВС, раціоналізація трудових операцій. Наказ № 1561 від 18 грудня 2003 р. „Про затвердження По-ложення про кімнати для проведення слідчих дій та інших заходів в органах і підрозділах внутрішніх справ України” є основою для поліпшення умов праці працівників ОВС.
Проведення роботи з раціоналізації і типізації структури та штатної чисельності органів внутрі-шніх справ, механізація праці та поліпшення умов роботи персоналу ОВС дозволить значно підвищи-ти ефективність роботи.
Менеджмент персоналу ОВС становить собою складну систему окремих інститутів, відносин, які в сукупності з іншими елементами організаційно-правової діяльності складають невід’ємний механізм існування самої системи, поповнення її фахівцями різнобічної професійної орієнтації, контролю за проходженням служби, досягнення кінцевих результатів по боротьбі з правопору-шеннями.
Таким чином, вивчення й застосування в практичній діяльності соціологічних і психологічних напрацювань наукового менеджменту дозволяє більш ефективно вирішувати питання добору, роз-міщення і використання працівників у відповідності з їх індивідуальними психічними особливостя-ми; створювати в трудовому колективі такий “психологічний клімат”, який максимально сприятиме досягненню цілей, що стоять перед підрозділом; виробляти найбільш ефективні форми, методи і стилі роботи; виявляти і впроваджувати способи підвищення авторитету керівників, допомагати ме-неджерам і підлеглим успішно переборювати конфліктні ситуації.
Напрями роботи менеджера щодо підвищення згуртованості колективу, створення групи од-нодумців з позитивним настроєм, сталими традиціями розглядаються у підрозділі 3.3. „Формуван-ня менеджером команди для досягнення поставлених перед організацією цілей”.
Для досягнення найбільшого розвитку моральної зрілості колективу необхідний комплекс умов. Суть полягає в тому, щоб забезпечити економічний та соціальний ефект. До важливіших за-вдань менеджменту в ОВС щодо забезпечення ефективної діяльності колективу належить і те, що пов’язано з його соціально-психологічним забезпеченням.
У цьому контексті менеджмент – це цілеспрямована робота керівника в напрямі підвищення ефективності праці кожного члена колективу. Така робота в ОВС базується на наказі № 1458 від 25 листопада 2003 р. „Про організаційно-нормативне забезпечення виховної роботи з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ”. Велику роль в організаційно-правовій роботі в ОВС продовжує відігравати „Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ” (Відомості Верхо-вної Ради України – 1992. – № 45. – Ст. 599.) як засіб стимулювання роботи персоналу ОВС.
Дисертантом проводиться аналіз лідерства в колективі, оскільки лідер виступає активним суб’єктом соціально-психологічної згуртованості колективу і виконує життєво важливі організа-ційні та виховні функції. А отже, менеджер окрім ділових якостей повинен володіти “ефектом притягнення” до себе людей. Такий менеджер має здатність до спілкування та встановлення між-особистісних контактів.
Ефективні менеджери повинні володіти сучасними методиками впливу на підпорядкований їм колектив. У минуле мають відійти карально-репресивні способи примусу. Соціально-психологічне мотивування працівників до більш високих професійних здобутків є основою інноваційних моде-лей менеджменту в ОВС.
Автор погоджується з концепцією сучасної філософії менеджменту, яка, ґрунтуючись на сис-темному та ситуаційному підходах до керування і розглядає організацію як відкриту соціальну си-стему. Система начальник – підлеглі, яка і досі є основою діяльності органів внутрішніх справ України, повинна відійти у минуле. Її місце має посісти демократична система менеджер – коман-да.
Отже, команда – це частина персоналу органів внутрішніх справ, члени якої об’єднані довкола одного лідера і відрізняються високим рівнем професійної підготовки та психологічної сумісності та згуртованості, завдяки чому ефективно та якісно вирішують завдання, поставлені перед органі-зацією вищим керівництвом. Мета менеджера органів внутрішніх справ полягає у створенні ко-манди з персоналу підпорядкованого органу для досягнення більш високих показників діяльності.
Таким чином, підсумовуючи матеріал викладений вище, дисертант робить висновок, що мене-джмент персоналу ОВС – це прояв владної, організуючої діяльності керівника, спрямованої на підвищення ефективності праці підлеглих для досягнення поставленої загальної для всіх членів колективу мети, а відповідно, і реалізації цілей кожного, як прояв мотивації праці працівників.
Особливо яскраво якості менеджера виявляються в організації керування підрозділами по ро-боті з персоналом. Саме тут він розкриває своє вміння добирати працівників, керувати підрозді-лом по роботі з персоналом, впливати на морально-психологічний клімат у колективі. Менеджер – керівник, який володіє мистецтвом здійснення ефективної організаційно-правової діяльності. Саме такі керівники вкрай необхідні органам внутрішніх справ та Українській державі.
Орієнтація персоналу органів внутрішніх справ на підвищення якості надання правоохоронних послуг населенню – основний напрямок у роботі менеджера. Тільки за таких умов ОВС України зможуть реформуватись у демократичну установу, яка надає правоохоронні послуги суспільству, що її утримує.
У четвертому розділі „Напрями використання технологій наукового менеджменту в орга-нах внутрішніх справ”, що складається з трьох підрозділів, розглянуто менеджмент як організа-цію ефективної роботи персоналу та органів внутрішніх справ України у напрямі підвищення яко-сті обслуговування населення.
Підрозділ 4.1. „Технології здійснення наукового менеджменту в органах внутрішніх справ” при-свячено аналізу розгляду основних технологій наукового менеджменту, суть яких полягає у ефекти-вності використання персоналу: співвідношення цілей і винагороди, формування ресурсу успіху, послідовного планування, раціонального використання часу тощо.
Дисертант доходить висновку, що тільки за умови постійної мотивації персоналу ОВС, яка по-лягає у відповідній винагороді за надання правоохоронних послуг та у забезпеченні, при постійній підтримці з боку держави, соціального захисту працівників ОВС та членів їх сімей (підвищення рівня заробітної плати, надання соціальних пільг та гарантій), стає можливим формування ресурсу успіху як певного підрозділу, так і органів внутрішніх справ, в цілому.
Констатується, що будь-яка творча діяльність відрізняється своєю цілеспрямованістю, плано-вістю, передбаченням результатів майбутніх дій. Кожна робота повинна бути заздалегідь сплано-вана. Планування – необхідна передумова правильної організації будь-якої діяльності, особливо керівної діяльності. Плани є різновидом організаційних рішень, але за своїм значенням в організа-ційній роботі планування дає можливість цілеспрямовано використовувати персонал менеджмен-ту, зосередити зусилля колективу на виконанні головних завдань, дисциплінує виконавців, підви-щує їх відповідальність за доручену справу.
Саме раціональність використання робочого часу разом з раціональним використанням мате-ріальних ресурсів є показником досконалості діяльності тієї чи іншої організаційної системи. Сис-тема організації праці вказує на такі основні причини непродуктивної витрати службового часу працівниками органів внутрішніх справ, як відсутність чіткого поділу праці; складання величезної кількості різних указівок, довідкових матеріалів, звітів тощо; проведення малоефективних виїздів працівників на місця; відсутність особистих планів роботи.
У вирішенні завдань підвищення ефективності організації праці персоналу, поліпшення вико-ристання робочого часу і скорочення витрат особливе місце належить нормуванню. Будь-яка ро-бота в керівному апараті може бути правильно організована тільки в тому випадку, якщо відомо, скільки часу і скільки працівників буде потрібно для її виконання. Без науково обґрунтованих норм не може бути забезпечене правильне вирішення питань поділу і кооперації праці, вдоскона-лення форм і методів роботи та матеріального стимулювання службовців. З огляду на органічний зв’язок наукової організаційної діяльності й нормування рекомендується два основних напрями удосконалення нормування, розширення його сфери, щоб уже в найближчі роки створити норми для всіх категорії працівників і службовців ОВС.
Відповідно до наказів МВС України № 55 від 20 січня 2004 р. „Про затвердження Інструкції з оформлення документів у системі МВС України” і № 1440 від 24 листопада 2003 р. „Про затвер-дження Інструкції про організацію діловодства в системі МВС України” необхідно провести уніфі-кацію та стандартизацію документів, які регулюють менеджмент в ОВС.
Зниження непродуктивних витрат, підвищення ефективності діяльності, удосконалення якості надання правоохоронних послуг можна досягти завдяки тісній співпраці з громадськістю, пресою, керівниками державних і недержавних установ тощо.
У підрозділ 4.2. „Використання інформаційних та науково-технічних технологій менеджме-нту в органах внутрішніх справ України” констатується, що впровадження оргтехніки і комп’ютеризація якісно змінюють організацію діяльності, створюють передумови для більш ефек-тивного використання праці людей.
Застосування техніки надає можливості для переміщення людської енергії у сферу інтелектуа-льної й організаторської діяльності, дозволяє якісно перебудувати саму “технологію” менеджмен-ту. Так, впровадження оргтехніки сприяє централізації інформаційно-аналітичної роботи. Це ви-кликано як інтересами продуктивного використання техніки, так і необхідністю зосередження ін-формації в тій організаційній ланці, яка відповідає за ухвалення рішення.
Організація інформаційного забезпечення менеджменту в ОВС базується на відомчих норма-тивних актах: наказ МВС України № 741 від 20 липня 2002 р. „Про утворення Департаменту інфо-рмаційних технологій при МВС України”, наказ МВС України № 786 від 18 липня 2003 р. „Про створення Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України”, на-каз МВС України № 1155 від 4 жовтня 2003 р. „Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України”, наказ МВС України № 1395 від 17 листопада 2003 р. „Про інформаційні системи органів внутрішніх справ України”.
Керівникам ОВС звичайно не доводиться скаржитися на брак інформації, але інколи вона на-віть є зайвою. Для того, щоб виконати свої завдання з планування, прийняття рішень і контролю менеджеру необхідна оперативна ділова поінформованість, що є результатом добору, досліджен-ня, оцінки і концентрації інформації.
Менеджер ОВС повинен не шукати, а вибирати інформацію, мати при собі спеціальний апа-рат, який займався б підготовкою матеріалів для прийняття рішень, збором і аналізом даних. Тому інформаційні служби повинні піклуватися не тільки про своєчасне надання необхідної інформації керівному складу, але й глибоко, систематично аналізувати її, щоб виявити, яка специфічна інфо-рмація необхідна на кожному рівні менеджменту ОВС для ухвалення відповідного рішення.
На всіх організаційних сходинах, у всіх ланках ОВС необхідно встановити чіткі основні мар-шрути проходження інформації. Тільки таким шляхом буде забезпечений порядок, при якому ко-жен працівник зможе вчасно одержати всі необхідні йому дані, зберегти час на пошук зведень і краще зосередитися на виконанні дорученого завдання.
Констатується, що основним результатом будь-якого аналізу інформації повинні бути об’єктивні висновки і конкретні рекомендації щодо поліпшення роботи. Слід створити дієвий ме-ханізм надання методичної і практичної допомоги з боку вищих навчальних закладів системи МВС іншим органам і підрозділам внутрішніх справ у вигляді видання методичних рекомендацій, оглядів, посібників з позитивної практики роботи органів внутрішніх справ.
Доречним, на думку дисертанта, є публікація відомчих нормативних актів у відомчих газетах та журналах, таких як „Іменем закону”, „Міліція України” та інших. Також важливим наслідком робо-ти з отриманою інформацією є виявлення й узагальнення передового досвіду роботи в органах внут-рішніх справ. Такий досвід повинен стати надбанням усіх органів і працівників. Зневага до поши-рення передового досвіду є рівнозначною розтраті національного багатства. Органи внутрішніх справ можуть удосконалювати свою діяльність тільки на основі впровадження в повсякденну прак-тику передового досвіду та новітніх досягнень науки і техніки.
Потрібно постійно вдосконалювати систему форм і методів оперативно-службової діяльності, впроваджувати в практику найбільш ефективні з них, а також наукові рекомендацій і технічні дося-гнення, розробляти зведені поточні і перспективні плани роботи органів внутрішніх справ з прове-дення експериментів та впровадження в практику передового досвіду.
У підрозділі 4.3. „Менеджмент у прийнятті організаційних рішень в органах внутрішніх справ України” розглянуті перспективи менеджменту і науковий підхід до прийняття організацій-них рішень, досліджені шляхи підвищення ефективності організаційних рішень в органах внутрі-шніх справ, виявлені можливості колективних форм прийняття організаційних рішень, з’ясовані можливості впливу менеджерів через науковий підхід на прийняття рішень з оптимізації діяльності органів внутрішніх справ України під час кризових ситуацій.
Сучасне суспільство, сучасні організації пронизані конкурентною боротьбою, в якій досягають успіху найбільш ініціативні. Рівень роботи органів охорони громадського порядку не достатньо високий, вони ще не домоглися високої оперативності і наступального характеру своїх дій у боро-тьбі з правопорушеннями.
Змістом організаційної діяльності ОВС є менеджмент. Саме від його рівня в першу чергу за-лежить успішне вирішення завдань, що стоять перед керівним апаратом. Без менеджменту не да-дуть належного ефекту ні капіталовкладення, ні нова техніка, ні самовіддана робота персоналу. Та й сама така праця неможлива без високої організованості, що забезпечує тверду дисципліну, пра-вильну оцінку праці кожного службовця й всього персоналу. Неправильна організація роботи ке-рівного апарату веде до нераціонального використання сил і способів, породжує штурмівщину, вимотує персонал.
Основні шляхи підвищення рівня організаторської роботи в органах внутрішніх справ поляга-ють у тому, щоб серйозно поліпшити діяльність ОВС на місцевому рівні, створити наукову систе-му накопичення й аналізу організаційно-керівної інформації, забезпечити правильне розміщення і використання персоналу ОВС, підвищити рівень планування, якість нормативних актів, удоскона-лювати контроль за виконанням організаційних рішень. У підрозділі аналізуються технології нау-кового менеджменту щодо прийняття ефективних організаційних рішень за допомогою створення колегіальних дорадчих органів.
За останні роки МВС України здійснено конкретні заходи, які направлені на поліпшення ме-неджменту як в центральному апараті МВС, так i в низових його ланках на місцях. Для того щоб привести менеджмент в органах та підрозділах внутрішніх справ у струнку організаційну систему, колегією МВС, Штабом та іншими галузевими службами підготовлено низку нормативних актів, що регламентують діяльність ОВС у надзвичайних умовах: наказ МВС України № 1345 від 11 ли-стопада 2003 р. „Про затвердження Настанови про дії органів, підрозділів внутрішніх справ, з’єднань військових частин внутрішніх військ, вищих навчальних закладів МВС України з лікві-дації масових заворушень”, наказ МВС України № 496 від 16 травня 2003 р. „Про вдосконалення організації і порядку проведення цільових оперативно-профілактичних операцій та комплексних оперативно-профілактичних відпрацювань”.
Оптимальне рішення – невід’ємна складова процесу менеджменту в органах внутрішніх справ України. Завданням менеджменту є вплив через науковий підхід до прийняття рішень на оптимізацію діяльності органів внутрішніх справ України як у правоохоронній діяльності в цілому, так і під час кризових ситуацій зокрема.
Таким чином, базуючись на матеріалі четвертого розділу, можна зробити висновок про те, що технології менеджменту – це науково обґрунтовані організаційно-керівні заходи, які ґрунтуються на чинних нормативно-правових актах, спрямовані на підвищення ефективності діяльності ОВС та підвищення якості надання правоохоронних послуг населенню. Для оптимізації діяльності органів внутрішніх справ менеджер повинен постійно і цілеспрямовано впроваджувати передові організа-ційно-правові та інформаційно-технічні технології менеджменту.
ВИСНОВКИ
У дисертації вперше в українській правовій науці через всебічний науковий аналіз основних фу-ндаментальних положень сучасних досягнень у галузі наукового менеджменту здійснено ґрунтовне комплексне дослідження такого напряму організаційно-правової діяльності, як менеджмент в органах внутрішніх справ України. В роботі розроблені конкретні практичні рекомендації та наукові пропози-ції щодо можливостей використання технологій менеджменту в органах внутрішніх справ, сформу-льовані висновки та рекомендації, що вдосконалюють організаційно-правові основи діяльності органів внутрішніх справ.
Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних авторів щодо менеджменту свідчить, що теоретична розробка питань, пов’язаних з підвищенням ефективності менеджменту на всіх етапах розвитку суспільства мала позитивний вплив як на формування та розвиток державних структур, так і на взаємовідносини в колективі організацій.
Вітчизняний та зарубіжний досвід роботи найбільш розвинутих організацій свідчить, що дося-гненням високих показників у діяльності вони завдячують не лише впровадженню передових ме-тодик у керівництві й використанні найсучасніших технологій, а й багато в чому вмілому добору менеджерів для здійснення організаційно-керівної діяльності.
На процес впровадження інноваційних ідей менеджменту в діяльність державних органів впливають як політичні, так і соціально-економічні чинники. Цю обставину потрібно враховувати під час формування стратегії розвитку органів внутрішніх справ, а також у політиці стосовно до-бору керівного персоналу ОВС.
Запропонована концепція впровадження менеджменту в діяльність ОВС містить у собі прак-тичні напрями реалізації:
– створення науково-практичної лабораторії з вивчення досвіду діяльності поліції у зарубіжних країнах та передового досвіду організаційно-керівної роботи в ОВС;
– вивчення та запровадження технологій менеджменту в діяльність ОВС України.
Професіоналізм, вміння спілкуватися з підлеглими та громадськістю – основні критерії добору менеджерів органів внутрішніх справ. Менеджер – це професіонал, який надає свої послуги орга-нізації і досягає поставленої мети за допомогою найбільш ефективних способів, що не перечать законодавству та нормам моралі.
На основі нормативних актів, які регламентують поведінку персоналу ОВС та морально-етичні норми, що є основою діяльності керівників ОВС, створити „Кодекс етичної поведінки персоналу ОВС”.
Менеджери, перебуваючи на різних щаблях влади, сприяють впровадженню інноваційних тех-нологій в діяльність державних органів. Менеджер в організації діяльності органів внутрішніх справ України повинен стати генератором позитивного досвіду.
Виходячи з зазначеного нормативно-правові акти ОВС України, що регламентують діяльність керівників ОВС, мають містити в собі:
– критерії добору менеджерів на керівні посади в ОВС;
– механізм призначення на керівні посади в ОВС та просування по службі, що ґрунтуються на демократичних принципах, виражених у конкурентній основі заміщення вакантних керівних посад;
– критерії оцінки роботи керівників ОВС.
Слід підкреслити, що навчання керівного персоналу основам менеджменту для ефективної ро-боти повинно проходити, починаючи з навчання у вищих навчальних закладах МВС України. Працівники органів внутрішніх справ для обіймання посад менеджерів повинні мати відповідну фахову освіту – магістр менеджменту.
Потрібно провести перегляд навчальних планів вищих навчальних закладів системи МВС України відповідно до принципів якості та ефективності:
– ввести зміни відповідно до сучасних стандартів та вимог, які висуваються до працівників ОВС;
– узгодити із загальноєвропейськими критеріями освітньої діяльності кредитний розподіл навчальних годин та модульне вивчення дисциплін;
– розробити чітку класифікацію посад у відповідності до отриманого рівня професійної освіти (бакалавр, магістр).
Для здійснення менеджменту ОВС потрібно, щоб працівники ОВС протягом усього навчання у вищих навчальних закладах вивчали основи наукового менеджменту. Слід приділити увагу впро-вадженню до навчального процесу в усіх вищих навчальних закладах МВС України таких дисцип-лін: „Вступ до менеджменту”, „Менеджмент організації”, „Менеджмент в ОВС”, „Менеджмент в кризових ситуаціях” відповідно до розроблених програм.
Керівник, який працює в органах внутрішніх справ, повинен удосконалювати менеджмент пер-соналу органів внутрішніх справ. Значну допомогу в удосконаленні організаційно-керівної діяльно-сті можуть надати штабні підрозділи органів внутрішніх справ України. За їх допомогою менеджер матиме можливість впливати на організаційно-керівну діяльність.
Сьогодні важливим є зменшення навантаження на працівників міліції за рахунок відмежуван-ня від них функціональних обов’язків, які не мають значного позитивного ефекту в правоохорон-ній галузі, особливо в діяльності адміністративних служб міліції. Наприклад, необхідно зменшити кількість форм організаційно-звітної документації, складання якої забирає значну частину часу, спростити провадження у справах про адміністративні правопорушення тощо. Однак такі заходи потребують удосконалення законодавства.
У нормативно-правові акти, що регламентують діяльність в ОВС, необхідно внести відповідні зміни:
– провести кодифікацію чинної нормативної бази з метою усунення дублювань норм загальних основ стосовно проходження служби працівниками ОВС;
– прийняти закон „Про персонал органів внутрішніх справ України” в якому б були використані сучасні підходи до проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України;
– створити стандартні посадові інструкції, які б містили чіткі алгоритми прийняття певних рі-шень у типових ситуаціях;
– звести до мінімуму кількість положень, інструкцій, наказів, рішень щодо здійснення організа-ційно-керівної діяльності.
Наукова організація діяльності та раціональне використання персоналу органів внутрішніх справ сприятиме кращому виконанню правоохоронних функцій. Навіть у складних, кризових си-туаціях менеджер повинен знаходити позитивні сторони і використовувати їх для підвищення продуктивності праці. Конфлікти, які досить часто виникають у кожній організації, менеджер має використовувати для вдосконалення політики стосовно добору та просування по службі персоналу ОВС.
Керівник, який не просто виконує організаційні функції, а є професіоналом-менеджером, з відповідними знаннями, вміннями та навичками, з відповідною юридичною, психологічною та пе-дагогічною підготовкою, може створити команду для досягнення цілей підвищення ефективності діяльності ОВС та удосконалення якості правоохоронних послуг, які надають органи внутрішніх справ.
Створення команди, в якій всі члени доповнюють та можуть замінити один одного, є одним із завдань менеджера. Зрозуміло, що таке гармонічне поєднання різних особистостей надскладне за-вдання, а тому менеджер повинен так спланувати роботу з добору персоналу організації, щоб під час формування колективу отримувати найвищу віддачу від кожного працівника.
Загальнонаукові та спеціальні методи організаційно-правової діяльності в органах внутрішніх справ, базуючись на досягненнях науки та техніки, розвитку інформаційних мереж, є основою для здійснення інноваційного менеджменту. Впровадження технологій наукового менеджменту в дія-льність органів внутрішніх справ сприятиме підвищенню ефективності діяльності та якості надан-ня правоохоронних послуг.
Планування є основою менеджменту в органах внутрішніх справ. Завдяки вмілому особистому плануванню та вмінню навчити ефективному плануванню підлеглих менеджер може не лише з’ясувати позитивні можливості раціонального використання часу органами внутрішніх справ Укра-їни, а й значно поліпшити умови праці службовців, надати їм можливість для повноцінного відпо-чинку, розвитку особистості, оздоровлення.
Слід наголосити, що для здійснення менеджменту в органах внутрішніх справ необхідно по-стійно вдосконалювати інформаційне забезпечення менеджменту. При цьому інформаційне забез-печення має включати не лише комп’ютерне оснащення підрозділів органів внутрішніх справ і створення інформаційних мереж, а й відповідну підготовку всіх працівників щодо використання новітніх технічних способів у практичній діяльності. Механізація праці менеджерів за допомогою організаційної й обчислювальної техніки як форми наукового менеджменту в органах внутрішніх справ України також сприятиме більш ефективній та раціональній роботі колективу.
На основі вивчення інформаційних та науково-технічних технологій менеджменту в ОВС України провести такі заходи:
– доведення до персоналу відомчих нормативно-правових актів через засоби масової інформації МВС України;
– розробка єдиної електронної системи планів та контрольно-облікових документів;
– удосконалення системи відомчих сайтів в електронній мережі.
Внутрішньо та зовнішньоорганізаційні форми менеджменту повинні бути регламентовані за-конодавчими та внутрішньовідомчими нормативними актами, а також чіткими посадовими ін-струкціями, що сприятиме підвищенню ефективності діяльності ОВС. Основним критерієм під час розробки нормативно-правових актів, які регламентують повсякденну роботу органів внутрішніх справ та діяльність під час надзвичайних умов як вираження організаційних рішень, має бути ефе-ктивність. Вони мають базуватись та сприяти виявленню та узагальненню передового досвіду ро-боти в органах внутрішніх справ.
Особливої ваги вміння ефективної організації менеджменту в органах внутрішніх справ Украї-ни набуває в надзвичайних умовах. Знання та використання наукових підходів до прийняття орга-нізаційних рішень – запорука правильних дій підрозділу у кризовій ситуації.
Колективні, колегіальні форми прийняття організаційних рішень в органах внутрішніх справ України, проведення штабних навчань допомагають накопиченню високого рівня знань у керівників усіх ланок, відпрацюванню необхідних розумових узагальнень щодо ситуацій, які виникають.
Для підвищення ефективності організаційних рішень в органах внутрішніх справ необхідне відпрацювання певних алгоритмів дій в тих або інших ситуаціях. Чим менше часу витрачається керівником та його підлеглими на роздуми щодо прийняття рішення, тим ефективнішою є робота органу внутрішніх справ. Організаційно-правові основи менеджменту ОВС – закріплені нормати-вно-правовими актами взаємовідносини персоналу ОВС, як у внутрішньо-організаційній сфері, так і під час надання правоохоронних послуг населенню.
У практичному сенсі запровадження принципів та технологій менеджменту сприятиме вдос-коналенню діяльності ОВС України та поглиблення євроінтеграційниих процесів, що відбуваюся у нашій державі.
Таким чином, менеджмент в органах внутрішніх справ – це 1) сучасна комплексна система на-вчання, добору та просуванні по службі працівників органів внутрішніх справ, що базується на поєднанні сучасних психологічних та педагогічних технологій, які мають якості, необхідні для найбільш оптимального і досконалого здійснення організаційної діяльності в органах внутрішніх справ; 2) ефективне функціонування організаційно-правової системи забезпечення діяльності пер-соналу органів внутрішніх справ, що ґрунтується на концепції постійного вдосконалення якості виконання функціональних обов’язків та зростання рівня задоволення соціальних потреб праців-ників ОВС; 3) оптимальна діяльність органів внутрішніх справ України, основою якої є стратегія ефективності, спрямована на підвищення якості обслуговування населення, що базується на пере-дових методах наукового менеджменту, досягненнях в інших галузях науки і правових нормах українського законодавства.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографії, навчальні посібники
1. Пєтков С.В. Ефективний менеджмент в органах внутрішніх справ: Монографія. – Сімферо-поль: Таврія, 2004. – 564 с.
2. Вступ до менеджменту: Навчальний посібник / Укл.: В.П. Пєтков, О.О. Соломенчук, С.В. Пєтков – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2001. – 158 с.
3. Менеджмент у державному управлінні: Навчальний посібник / Укл.: В.П. Пєтков, О.О. Соломенчук, С.В. Пєтков – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2001. – 303 с.
4. Пєтков С.В. Основи управління діяльністю молодіжного спортивно-патріотичного товари-ства: Навчальний посібник. – Сімферополь: Піраміда-Крим, 2001. – 55 с.
5. Управління органами внутрішніх справ України (термінологічний словник) / Укладачі: С.В. Пєтков, Л.В. Самойлович – Кіровоград: КЮІ НУВС, 2003. – 60 с.
Публікації у наукових фахових журналах
6. Пєтков В.П., Пєтков С.В. Ефективна робота з кадрами і законність (менеджмент, якість, дисципліна) // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 2. – С. 44-57.
7. Пєтков С.В. Управління створенням та функціонуванням молодіжних спортивно-патріотичних товариств (організаційно-правові основи) // Вісник Запорізького юридичного інститу-ту. – 1999. – № 4. – С. 111-120.
8. Пєтков С.В. Організація відпрацювань пропущених занять і незасвоєних тем курсантами вищих навчальних закладів МВС України, як спосіб контролю за дотриманням навчальної дисци-пліни // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – Вип. 2. – С. 271-278.
9. Пєтков С.В. Організаційно-правові основи співпраці ОВС з молодіжними спортивно-патріотичними товариствами // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національно-му університеті, 2000. – № 2. – С. 46-53.
10. Пєтков С.В. Організаційно-правові засади позашкільного виховання членів молоді-жного спортивно-патріотичного товариства // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – Вип. 3. – С. 161-171.
11. Пєтков С.В., Ворушило В.П. Співвідношення дисципліни і законності в діяльності ОВС // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – Вип. 4. – С. 99-111.
12. Петков С.В. Система эффективного управления в Японии // Современное состояние и перспективы развития социологических исследований проблем управления органами внутрен-них дел: Материалы методологического семинара. – М.: Академия управления МВД России, 2002. – С. 146-161.
13. Пєтков В.П., Пєтков С.В., Кривенко О.В. До ефективних форм керування через інтег-рацію творення інформаційного механізму цілісних систем профілактики правопорушень, правової пропаганди та навчання // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – Вип. 1. – С. 102-109.
14. Пєтков В.П., Пєтков С.В., Ворушило В.П. Характеристика адміністративного нагля-ду, який здійснюється ОВС щодо забезпечення законності при боротьбі з правопорушеннями // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Лу-ганськ: ЛАВС, 2003. – № 1. – С. 185-198.
15. Пєтков С.В. Планування в управлінні організацією як один з елементів ефективного менеджменту // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 3. – С. 64-69.
16. Пєтков С.В. Стилі управління організацією // Вісник Львівського інституту внутрі-шніх справ: Збірник. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – Вип. 3. – 2003. – С. 424-432.
17. Пєтков С.В. Сучасні методики та способи запобігання конфліктам у колективі // Ві-сник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 4. – С. 69-75.
18. Пєтков С.В. Сучасні менеджери і менеджмент у державному управлінні // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – Вип. 4. – С. 84-94.
19. Пєтков С.В. Корпораційна культура і соціальна відповідальність менеджменту // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ: ЛАВС, 2004. – № 2. – С. 109-118.
20. Пєтков В.П., Пєтков С.В., Іляшко О.О. Ефективність праці менеджера в органах внут-рішніх справ та ділова етика юриста-слідчого // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – Вип. 2. – С. 100-110.
21. Пєтков С.В. Ефективний менеджмент і управління стратегічними завданнями // Віс-ник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ: ЛАВС, 2004. – № 3. – С. 145-155.
22. Пєтков С.В. Етапи циклічного розвитку організації та способи підвищення її діяль-ності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – Вип. 3. – С. 113-122.
23. Пєтков С.В. Можливості механізації праці менеджерів за допомогою організаційної й обчислювальної техніки, як форма наукової організації управлінської праці в органах внутрішніх справ України // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник на-укових праць. – 2004. – № 4 (18). – Дніпропетровськ: ЮА МВС України. – С. 58-62.
24. Пєтков С.В. Організація процесу управління органами внутрішніх справ України в надзвичайних умовах // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 4(т). – С. 75-83.
25. Пєтков С.В. Прийняття та реалізація ефективного рішення менеджером у процесі керівництва органом, підрозділом внутрішніх справ України в надзвичайних умовах (теоретичний аспект) // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Спеціальний випуск: Актуальні проблеми оперативно-розшукової діяльності. – № 1, 2005 – Лу-ганськ: ЛАВС, 2005. – С. 35-47.
26. Пєтков С.В. Інформаційне забезпечення управління як елемент ефективного мене-джменту в органах внутрішніх справ // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. 29. – С. 191-196.
27. Пєтков С.В. Колективні форми прийняття управлінських рішень в органах внутрі-шніх справ України // Науковий вісник Львівського юридичного інституту: Збірник наукових праць. – Львів: Львівський юридичний інститут. – Вип. 1. – 2005. – С.141-156.
28. Пєтков С.В. Проблемні питання впровадження ефективного планування в діяльність ОВС // Правова держава. – № 8. – С. 72-75.
29. Пєтков С.В. Менеджер в управлінні діяльністю органів внутрішніх справ // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 151-155.
30. Пєтков С.В. Можливість використання алгоритмів реалізації стратегій ефективного менеджменту в органах внутрішніх справ України // Підприємництво господарство і право. – № 5 – 2005 – С. 108-111.
Праці, які додатково відображають наукові результати дисертації
31. Петков В.П., Петков С.В. Укрепление государственной дисциплины – средство пре-дупреждения рецидива преступности // Тезисы докл. Междунар. науч.-практ. конф., посвященной памяти проф. Федорова К.Г. – Запорожье, 1996. – С. 172-175.
32. Методичні матеріали з ознайомлювальної практики курсантів ІІ курсу / Укл.: В.А. Петухов, С.В. Пєтков – Сімферополь: Доля, 2001. – 48 с.
33. Програма вивчення дисципліни “Менеджмент кризових ситуацій” / Укл.: В.П. Пєтков, С.В. Пєтков – Кіровоград: КФ НУВС, 2003. – 12 с.
34. Методичні рекомендації щодо складання навчальних програм з дисциплін/ Укл.: В.П. Пєтков, О.В. Фандалюк, С.В. Пєтков – Кіровоград: КФ НУВС, 2003. – 28 с.
35. Методичні рекомендації з організації відпрацювань пропущених занять і незасвоє-них тем професійно-орієнтованих дисциплін / Укл.: С.В. Пєтков, В.П. Пєтков, О.В. Фандалюк, В.П. Ворушило – Кіровоград: КФ НУВС, 2003. – 16 с.
36. Положення про організацію роботи комендатури Кіровоградського юридичного ін-ституту / Укл.: В.П. Пєтков, С.В. Пєтков, В.П. Ворушило – Кіровоград: КЮІ НУВС, 2003. – 24 с.
37. Програма курсу “Основи менеджменту” / Укл.: В.П. Пєтков, О.К. Безсмертний, С.В. Пєтков; за заг. ред. В.П. Пєткова – Кіровоград: КЮІ НУВС, 2003. – 80 c.
38. Пєтков С.В. Напрямки розвитку дисциплін управлінського циклу у вищих навчаль-них закладах системи МВС України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях моло-дих учених. – Сімферополь: 2004. – Вип. 5. – С. 140-148.
39. Пєтков С.В. Методичні рекомендації для проведення семінарських занять з дисцип-ліни “Управління в органах внутрішніх справ” для курсантів 4 курсу 2 факультету (оперативно-розшукова діяльність) Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ. – Сімферополь: КЮІ НУВС, 2004. – 35 c.
40. Пєтков С.В. Використання надбань сучасних західних шкіл наукового управління в оптимізації організаційної діяльності // Матеріали ІV звітної науково-педагогічної конференції на-уково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Націона-льного університету внутрішніх справ. – Сімферополь: Доля, 2004. – Ч. 2. – С. 84-93.
41. Пєтков С.В. Управління в органах внутрішніх справ (методичні матеріали до курсу). – Сімферополь: КЮІ НУВС, 2004. – 31 c.
42. Пєтков С.В. Штабна робота в органах внутрішніх справ МВС України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь, 2004. – Вип. 6. – С. 94-101.
АНОТАЦІЇ
Пєтков С.В. Менеджмент в органах внутрішніх справ (організаційно-правові основи). – Руко-пис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – На-ціональний університет внутрішніх справ, Харків, 2005.
У дисертації через усебічний науковий аналіз основних фундаментальних положень сучасних наукових досягнень у галузі ефективного керівництва персоналом здійснено ґрунтовне комплексне дослідження такого напряму організаційно-правової діяльності, як менеджмент в органах внутрішніх справ України. Визначено, що менеджмент, будучи основою та суттю організаційної діяльності, притаманний не лише комерційним організаціям, а й державним структурам.
Обґрунтовано доцільність упровадження новітніх технологій менеджменту в діяльність ОВС та наведено практичні рекомендації щодо підготовки менеджерів для різних структурних підроз-ділів органів внутрішніх справ.
Ключові слова: менеджмент в органах внутрішніх справ, менеджер, персонал, команда, ефекти-вність, технології менеджменту персоналу, делегування повноважень, мотивація, взаємодія, конкурс-ний відбір.
Петков С.В. Менеджмент в органах внутренних дел (организационно-правовые основы). – Рукопись.
Диссертация на получение научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информаци-онное право. – Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2005.
В диссертации впервые в украинской правовой науке, через всесторонний научный анализ ос-новных фундаментальных положений современных научных достижений в области эффективного управления коллективом, осуществлено комплексное исследование такого направления научного ме-неджмента, как менеджмент в органах внутренних дел Украины. Как следствие, проведенный в работе анализ позволил сформулировать понятие „менеджмент в органах внутренних дел”, выявить и изу-чить взаимовлияние разных факторов, которые тесно с ним связаны.
Впервые проводится теоретическое обоснование и обобщения положений концепции научного менеджмента в деятельности органов внутренних дел, определено, что менеджмент, будучи осно-вой и сутью организационной деятельности, присущ не только коммерческим организациям, но и государственным структурам, которой, в свою очередь, являются органы внутренних дел.
Обосновывается целесообразность внедрения новейших технологий менеджмента в организа-ционную деятельность органов внутренних дел, и приводятся практические рекомендации для подготовки менеджеров (специалистов-руководителей) для разных структурных подразделений органов внутренних дел. Очерчено механизм отбора и обучения руководителей основам эффектив-ного менеджмента.
Диссертантом рассмотрены основные составляющие процесса менеджмента: этапы развития, механизмы, принципы, функции и методы менеджмента в контексте возможности влияния на них со стороны менеджера с целью повышения эффективности деятельности органов и подразделений внутренних дел.
Аргументировано потребность кодификации нормативно-правовой базы относительно деятель-ности органов внутренних дел и параллельное создание системы типовых инструкций, которые бы имели вид алгоритмов организационных действий.
Системе МВД Украины необходимы высокообразованные специалисты. Современного спе-циалиста нельзя вообразить без определенной теоретической подготовки. Действия руководителя определяются тем, насколько он владеет научным аппаратом, современными методами научного менеджмента, понимает тенденции развития системы менеджмента. Для этого необходимо овла-деть новым мышлением, суть которого состоит в отходе от устаревшего управленческого корпо-ративного рационализма, рассмотрении любой социальной системы как закрытой системы, и пе-рехода к органическому менеджменту.
Поэтому, если прежде управление рассматривался как процесс взаимосвязанных функций, ме-тодов, принципов и т.п., и руководитель, как следствие, был лишь составной частью этого процес-са, то сейчас мы можем говорить о менеджменте в качестве выражения (проявления) деятельности (руководящей работы, руководства, организационно-распорядительной деятельности) руководи-теля в направления достижения поставленной перед ним и руководимой организацией цели.
В этом контексте менеджмент – это целенаправленная деятельность руководителя в направле-ния повышения эффективности работы каждого члена коллектива. “Новая парадигма”, которая составляет современную управленческую философию, основывается на системном и ситуацион-ном подходах к менеджменту и рассматривает организацию как открытую социально-техническую систему.
Менеджмент в органах внутренних дел – это система современных информационных и психо-логических технологий, передовых методов руководства и достижений в других областях науки, которые способствуют наиболее оптимальному и совершенному использованию имеющегося пер-сонала, с целью повышения эффективности в деятельности органов внутренних дел в целом и ка-ждого работника, в частности.
Ключевые слова: менеджмент в органах внутренних дел, менеджер, персонал, команда, эффек-тивность, технологии менеджмента персонала, делегирование полномочий, мотивация, взаимодейст-вие, конкурсный отбор.
Petkov S.V. Management in the Internal Affairs agencies (organizational and legal fundamentals). – Manuscript.
The dissertation for the scientific degree of Doctor of Sciences in Law on specialty 12.00.07 – the theory of management; administrative law and process; the financial law; the informational law. – Na-tional University of Internal Affairs, Kharkov, 2005.
In dissertation, through the comprehensive scientific analysis of substantive fundamental provisions of modern scientific achievements in industry of effective management by a collective, thorough complex re-search of such direction of management is carried out, as a scientific management in the organs of internal affairs of Ukraine. It is certain, that management, being a basis and management essence is inherent not only to commercial organizations but also state structures.
The expedience of introduction of the newest technologies of management to administrative activity and practical recommendations for preparation of managers for different structural subdivisions of organs of inter-nal affairs are pointed.
Key words: management in the Internal Affairs agencies, manager, personnel, command, efficiency, personnel management technology, strategy of development, delegation of plenary powers, motivation, co-operation, competitive selection.

 

 

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking