Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури: загальнотеоретичні аспекти

 

Шуба Володимир Васильович

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Негодченко Олександр Володимирович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, ректор.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Голосніченко Іван Пантелійович, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри конституційного і адміністративного права;

кандидат юридичних наук Лученко Дмитро Валентинович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри адміністративного права;

Провідна установа: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, відділ проблем державного управління і адміністративного права, м. Київ.

Захист відбудеться 17 квітня 2007 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 15 березня 2007 р.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Шепітько В.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Подальший розвиток демократії, забезпечення прав і свобод громадян нерозривно пов’язані з підвищенням якості і ефективності діяльності органів прокуратури України під час якої виникають, змінюються та припиняються різні види правовідносин, провідне місце серед яких належить адміністративно-правовим. Проблема правовідносин була і залишається однією з найбільш складних як в загальній теорії права, так і у галузевих науках. Цим питанням присвячено низку монографій, дисертацій, навчальних посібників, наукових статей тощо. Важливе значення для юридичної науки мали дослідження вчених, які займалися дослідженням проблем правових відносин за радянських часів, як на загальнотеоретичному, так і на галузевому рівнях. Так, у радянську добу, проблематиці правовідносин присвятили наукові праці такі вчені, як М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, Ю.І. Гревцов, В.М. Горшеньов, М.О. Гурвич, М.Д. Загряцков, Л.С. Явич, О.С. Йоффе, В.І. Корецький, С.Ф. Кечек’ян, Ц.А. Ямпольска, Є.Б. Пашуканіс, Г.І. Петров, М.С. Строгович, О.М. Якуба, В.О. Тархов, Ю.К. Толстой, Р.О. Халфіна, М.Д. Шаргородський та ін.
У сучасній правничій науці питанням правовідносин в цілому, та адміністративним зокрема, у тому числі і тих, які виникають в діяльності органів прокуратури присвятили наукові праці такі вчені, як: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В.С. Бобкова, Ю. П. Битяк, А. С. Васильєв, I.П. Голосніченко, В.М. Гусаров, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Ю.М. Козлов, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, І.Б. Коліушко, А.Т. Комзюк, В.В. Копейчиков, М.В. Косюта, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, М.М. Марченко, М.І. Мичко, О.В. Негодченко, П.Є. Недбайло, В.С. Нерсесянц, Н.Р. Нижник, М.П. Орзіх, О.І. Остапенко, П.М. Рабінович, В.М. Селіванов, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старилов, В.В. Сухонос, Ю.О. Тихомиров, О.І. Харитонова, В.В. Цвєтков, В.К. Шкарупа, М.К. Якимчук та ін. У працях цих та інших науковців аналізувались сутність та структура правовідносин, визначались особливості галузевих правовідносин, узагальнювалась практика застосування (реалізації) галузевих правових норм, висловлювались рекомендації щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин в тій чи іншій сфері діяльності держави тощо. Крім того, практично у кожній з галузевих юридичних наук було здійснено спроби визначити специфіку конкретних правовідносин, яка зумовлюється відповідним предметом та методом правового регулювання. Однак проблеми адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу, як слід, необхідні для практики наукові дослідження сутності та особливостей адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України вивчені далеко не повністю, що потребує глибокого та всебічного наукового дослідження широкого кола питань в цій сфері.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п.1-10 наказу Генеральної прокуратури України від 20 січня 2006 р. № 2 гн „Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України”, основних положень наказу Генеральної прокуратури України від 19 вересня 2005 р. № 1 „Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України”, п.п. 1.2, 5.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ) 23 грудня 2005 р. (протокол № 5).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації та численних наукових праць з питань правовідносин в цілому і адміністративних зокрема розв’язати комплекс актуальних теоретичних та практичних проблем адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України, надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати місце та призначення органів прокуратури у системі державного управління;
- визначити сутність та особливості адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
- проаналізувати проблемні питання розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають в діяльності органів прокуратури;
- з’ясувати сутність та елементи структури адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
- охарактеризувати органи прокуратури суб’єктів адміністративно-правових відносин;
- розглянути особливості об’єктів адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
- визначити сутність та елементи змісту адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
- проаналізувати юридичні факти як елемент адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення теоретико-правових основ адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративно-правової діяльності органів прокуратури України.
Предмет дослідження становлять теоретичні засади, правове регулювання та практика реалізації адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України.
Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (Розділи 1, 2). Історичний метод застосовувався під час історико-правового аналізу думок вчених щодо розуміння сутності правовідносин (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження проблемних питань розмежування адміністративних та інших правовідносин, які виникають в діяльності органів прокуратури, з’ясування місця та призначення органів прокуратури в сфері державного управління (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою системно-структурного методу було здійснено аналіз структури адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань правового регулювання адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України (Розділи 1, 2).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та процесу, теорії управління. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують окремі види адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України, а також матеріали експертного опитування 173 працівників прокуратури Дніпропетровської області з досліджуваних питань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень теоретико-правових основ адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
уперше:
- визначено та охарактеризовано особливості адміністративно-правових відносин як під час зовнішньої, такі і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури України;
- адміністративно-правові відносин в діяльності органів прокуратури України класифіковано за такими критеріями: за місцем здійснення; залежно від виконуваних органами прокуратури функцій; за змістом; залежно від адміністративно-правового статусу суб’єктів, які беруть участь у цих правовідносинах; за характером обов’язків;
- визначено особливості суб’єктів адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури, а саме: один із суб’єктів цих відносин, зокрема той який наділений владними повноваженнями виражає волю держави; суб’єкти цих відносин можуть бути як владними суб’єктами, так і підпорядкованими; учасники цих відносин можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою у цих відносинах, що полягає у підпорядкованості волі одного суб’єкта іншому; права владних суб’єктів цих правових відносин є водночас їх обов’язками;
- здійснено класифікацію юридичних фактів в діяльності органів прокуратури за такими критеріями: за характером юридичних наслідків; залежно від наявності або відсутності зв’язку факту з волею суб’єкта; залежно від складу;
- обґрунтовано, що внутрішньо-організаційна контрольна діяльність в органах прокуратури, яка регулюється адміністративно-правовими нормами за сутністю та змістом нічим не відрізняється від такої ж самої діяльності будь-яких інших органів державного управління;
удосконалено:
- поняття адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України, які визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, що складаються як під час зовнішньої, так і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури, один з учасників яких – прокуратура (прокурор) є носієм владних повноважень та які перебувають під охороною держави;
- розуміння структури адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури до елементів якої віднесено: суб’єктів адміністративно-правових відносин; об’єктів адміністративно-правових відносин; зміст адміністративно-правових відносин; юридичні факти як підстави для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин;
- розуміння змісту адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури до елементів якого віднесено суб’єктивні права та суб’єктивні обов’язки учасників цих відносин;
дістало подальшого розвитку:
- з’ясування місця органів прокуратури в системі органів державної влади у зв’язку з чим було зроблено висновок, що вони є представником самостійної та незалежної гілки влади – прокурорської;
- з’ясування теоретичних концепцій правовідносин, наслідком чого стало виділення шести етапів у дослідженні цієї категорії;
- розмежування адміністративних та інших правовідносин, зокрема, які: пов’язані із правотворчістю; виникають під час проходження служби; пов’язані із реалізацією повноважень працівниками прокуратури та ін.;
- аналіз об’єктів адміністративно-правових відносин, які виникають в органах прокуратури, які визначено як поведінку учасників цих відносин, тобто суб’єктів (дії, утримання від дій), які можуть мати як зовнішній, так і внутрішньо-організаційний характер, здійснюються заради різноманітних правових інтересів та одним із учасників яких є прокуратура (працівник прокуратури).
Сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень як до чинних нормативно-правових актів із зазначених питань, зокрема до Законів України „Про прокуратуру”, „Про звернення громадян”, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Наказів ГПУ „Про затвердження Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України”, „Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України”, так і запропоновано розробити та прийняти цілий ряд нових нормативних актів, зокрема: Інструкцію з організаційно-штатної роботи в органах прокуратури України, Положення про порядок добору та відбору кандидатів на роботу в органи прокуратури та навчання в Академії прокуратури України та інших вищих навчальних юридичних закладах, з якими Генеральною прокуратурою України укладено відповідні угоди, Концепцію професійної підготовки в органах прокуратури.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень як до чинних нормативно-правових актів з досліджуваних питань, які направлено для впровадження в практичну діяльність органів прокуратури Дніпропетровської області про що є відповідний акт впровадження;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів прокуратури, яка регулюється адміністративно-правовими нормами;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації використовуються під час проведення занять із дисциплін „Правоохоронні органи України”, „Адміністративне право” в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ про що є відповідний акт впровадження.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на Міжнародній науково-практичній конференції „Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні” (Дніпропетровськ, 2006) та Всеукраїнському круглому столі з актуальних проблем кримінального процесу” (Дніпропетровськ, 2006), а також на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри адміністративного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у семи статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць (у фахових виданнях) та двох тезах доповідей.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Загальний обсяг роботи становить 200 сторінок. Список використаних джерел складається із 231 найменування і займає 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет , методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.
Розділ 1. “Теоретико-правові основи адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України” містить три підрозділи.
У підрозділі 1.1 “Органи прокуратури у системі державного управління” акцентується увага на місці та ролі прокуратури України, інших країн світу в державному управлінні, формулюються її завдання, функції та повноваження у контексті реформування системи правоохоронних органів, з’ясовується риси прокурорської влади у співвідношеннями з іншими гілками влади.
Використання порівняльного методу дозволило чіткіше охарактеризувати прокурорську владу та зробити висновок про можливість її визнання як самостійної гілки влади, істотними відмінностями якої є унікальність правового статусу, конституційне врегулювання базових засад її організації; наявність повноважень щодо нагляду за законністю діяльності традиційних гілок влади.
Проаналізовано сучасні підходи до визначення змісту категорій “управління”, “державне управління”, “орган державного управління”, з’ясовано місце органів прокуратури у системі державного управління. При цьому до особливостей прокуратури як безпосередніх суб’єктів державного управління дисертантом віднесено: порядок їх створення (з волі держави); наділення державно-владними повноваженнями; здійснення управлінських функцій від імені держави; обмеженість втручання у діяльність піднаглядних їм органів та повноважень щодо безпосереднього застосування заходів примусового впливу; наявність специфічних форм прокурорського реагування.
Автор дійшов висновку, що державно-управлінські відносини є проявом управлінських відносин, які характеризуються владною субординацією, структурою та використанням специфічного методу регулювання (адміністративно-правового), об’єктивізацією у правовій формі, владній, організуючий дії їх учасників. Встановлено, що за допомогою права забезпечуються зовнішні та внутрішні умови для ефективної управлінської діяльності прокуратури.
Запропоновано ряд змін до законодавства з питань діяльності прокуратури та заходи щодо вдосконалення побудови цього органу держави на засадах демократизації. До головних із пропозицій для вдосконалення законодавства віднесено конкретизацію у Конституції України та Законі України “Про прокуратуру” завдань, функцій та мети діяльності органів прокуратури.
У підрозділі 1.2. “Сутність та особливості адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України” проблему правовідносин у діяльності прокуратури віднесено до однієї з найскладніших в теорії права та адміністративно-правової науки.
Використання комплексного підходу дозволило розглянути сутність, особливості та прояви адміністративно-правових відносин в діяльності прокуратури. При цьому до їх особливостей віднесено: регулювання нормами адміністративного права; переважання внутрішніх адміністративно-правових відносин над зовнішніми; державно-владний характер статусу основного суб’єкта відносин – прокурора; їх вольовий характер; домінування нерівності серед сторін; зв’язок із практичною реалізацією завдань, функцій і владних повноважень працівників прокуратури; виникнення з приводу публічного інтересу і на підставі управлінського акту; розв’язання суперечок між сторонами переважно в адміністративному порядку тощо.
Автором запропоновано власне визначення адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури як урегульованих адміністративно-правовими нормами суспільних відносин, які складаються як під час зовнішньої, так і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури, одним із обов’язкових учасників яких є прокуратура або її посадова особа.
Поглиблення уявлення щодо проявів вказаної групи правовідносин здійснено за допомогою авторських критеріїв їх класифікації за: функціональним призначенням; місцем здійснення, характером зв’язків між сторонами; елементом юридичної норми; характером дій зобов’язаного суб’єкта. Наголошено на необхідності подальшої розробки проблем розподілу адміністративно-правових відносин на вертикальні та горизонтальні.
У підрозділі зроблено висновок про нагальну необхідність закріплення на конституційному рівні демократичних правових стандартів взаємовідносин держави в особі її органів і людини та розробки відповідного адміністративно-правового механізму їх забезпечення.
Підрозділ 1.3. “Проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають у діяльності органів прокуратури” присвячений питанням аналізу правовідносин, що виникають в діяльності прокуратури та формулюванню критеріїв для їх розмежування. З’ясовано, що багатогалузевість правового регулювання відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури, є функціональною властивістю цього органу.
Зокрема, до правовідносин, які виникають в діяльності прокуратури, автором віднесено такі, що пов’язані: з правотворчістю; проходженням служби; розглядом звернень громадян; реалізацією контрольних та наглядових повноважень. Зроблено висновок про галузевий характер таких відносин, їх тісний зв’язок з конституційним, міжнародним, трудовим, цивільним, фінансовим, кримінальним та кримінально-процесуальним правом.
Конкретизація змісту галузевого регулювання певних напрямів діяльності органів прокуратури дозволила визначити полігалузевість відповідного законодавства, провести його структуризацію та взаємозалежність, виявити недоліки у правовому регулюванні та окреслити напрями їх усунення.
Окрему увагу приділено вдосконаленню нормативного регулювання службово-трудових відносин, що визначають зміст проходження служби в органах прокуратури.
Запропоновані автором критерії розмежування правовідносин, що виникають в діяльності прокуратури, засновані на специфіці предмета регулювання конкретної правової галузі та визнані провідними щодо ролі адміністративно-правових відносин у внутрішньо-організаційній діяльності органів прокуратури.
Розділ 2. “Структура адміністративно-правових відносин, що виникають у діяльності органів прокуратури” присвячено дослідженню їх внутрішньої побудови, а також аналізу юридичних фактів як елемента адміністративно-правових відносин.
У підрозділі 2.1 “Суб’єкти адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури” приділено увагу теоретичному підґрунтю щодо структури правовідносин та з’ясуванню значення суб’єкта серед інших елементів.
Автор до складових структури адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури відносить: 1) суб’єктів адміністративно-правових відносин; 2) об’єкти адміністративно-правових відносин; 3) зміст адміністративно-правових відносин; 4) юридичні факти як підстави для виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин. Такий розподіл дозволяє найповніше розкрити специфіку адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури, дає можливість вирізнити ці правові зв’язки з усього різноманіття відносин, що складаються під час їх діяльності.
На підставі аналізу сучасних підходів до розуміння сутності суб’єкта правовідносин визначено особливості та поняття суб’єктів адміністративно-правових відносин.
У підрозділі зазначено на існуванні розбіжностей у наукових поглядах щодо з’ясування співвідношення категорій “суб’єкт правовідношення” та “суб’єкт права”. Зроблено висновок, що поняття “суб’єкт права” є більш широким за змістом, ніж поняття “суб’єкт правовідносин”. В основу розмежування цих понять покладено можливість суб’єкта права бути учасником конкретного правовідношення.
При з’ясуванні сутності поняття “правосуб’єктність” стосовно адміністративно-правових відносин, що виникають в діяльності органів прокуратури, автор наголошує на домінуванні в них публічноправової правосуб’єктності над приватноправовою.
Враховуючи велику кількість суб’єктів, що мають різні повноваження, структуру та правові властивості, виокремлено такі їх специфічні риси: одночасне поєднання владності й підпорядкованості, юридичної нерівності та рівності; використання як імперативного, так і диспозитивного методу регулювання взаємовідносин між учасниками; співпадання суб’єктивного права владних суб’єктів з їх юридичним обов’язком.
Проаналізовано специфіку правосуб’єктності окремих учасників відносин, що розглядаються. Виявлено тенденцію щодо зміни обсягу право- і дієздатності суб’єктів публічно-правових відносин у зв’язку із наявністю в діяльності прокуратури їх реординаційного різновиду.
Розглянуто проблеми адміністративної правосуб’єктності органів прокуратури та визначено шляхи вирішення.
Підрозділ 2.2. “Об’єкти адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури” присвячений вивченню теоретичних та практичних проблем, що стосуються об’єкта адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури.
В цілому, підтримуючи дискусію вчених щодо співвідношення категорій “предмет правовідносин” та “об’єкт правовідносин”, необхідності їх розгляду у вузькому та широкому змісті (Є.В. Курінний, М.В. Карасьов, М.В. Коваль, О.Ф. Скакун), автор під об’єктом адміністративно-правових відносин, що виникають в діяльності органів прокуратури, розуміє поведінку учасників цих відносин, тобто суб’єктів (дії, утримання віддій), які можуть мати як зовнішній, так і внутрішньо-організаційний характер, здійснюються заради різноманітних правових інтересів та одним із учасників яких є прокуратура (працівник прокуратури).
Характеризуючи зміст об’єкта діяльності прокуратури, пропонується здійснювати його розподіл на дві групи: зовнішні та внутрішні. При цьому акцентується увага на адміністративно-правовому змісті внутршіньоорганізаційної діяльності, досліджуються її форми, визначаються заходи щодо вдосконалення.
Розкрито специфіку діяльності органів прокуратури щодо розгляду звернень громадян, провадження у справах про адміністративні правопорушення, реалізації владних повноважень у контексті їх розуміння як основних об’єктів правовідносин, що розглядаються.
Приділено увагу теоретичним та практичним проблемам прийняття та виконання управлінських рішень в органах прокуратури, здійснено класифікацію таких рішень та проведено їх характеристику.
Проаналізовано основні завдання та напрями організаційно-штатної роботи в органах прокуратури, забезпечення діловодства, планування, методичної та аналітичної роботи й інших складових об’єкта внутрішньоорганізаційних відносин.
Наголошується на значенні дисципліни і законності, внутрішньовідомчого контролю та професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників як важливих складових забезпечення режиму об’єкта діяльності прокуратури. Обґрунтовано необхідність розробки Концепції професійної підготовки в органах прокуратури та доцільність доповнення Закону України “Про прокуратуру” окремим розділом – “Проходження державної служби”.
У підрозділ 2.3. “Зміст адміністративно-правових відносин у системі органів прокуратури” досліджено теоретичні основи розуміння єдиного змісту елементів структури правовідносин як у теорії права, так і в галузевих науках.
Виходячи з розуміння змісту адміністративно-правових відносин, що виникають в діяльності прокуратури як виду і міри можливої (дозволеної) та належної (необхідної) поведінки, врегульованої адміністративно-правовими нормами і забезпечуваної державою, ключовими елементами цієї категорії автор вважає “суб’єктивне право” та “юридичний обов’язок”.
Розгляд вказаних категорій дав змогу визначити, що під правом у суб’єкта адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури, слід розуміти вид і міру можливої (або дозволеної) поведінки, які передбачені адміністративно-правовими нормами і забезпечуються державою. Обов’язком суб’єкта відповідних відносин є вид і міра належної (або необхідної) поведінки, які передбачені адміністративно-правовими нормами і забезпечуються державою.
Проаналізовано повноваження працівників прокуратури як носіїв владних повноважень, що реалізуються ними в обсязі, який залежить від рівня розташування в організаційно-штатній структурі. Владний характер таких прав визначається їх загальнообов’язковістю для виконання, чіткою правовою регламентацією порядку реалізації, можливістю забезпечення засобами державного примусу тощо.
Встановлено, що чітке визначення повноважень (прав і обов’язків) суб’єктів адміністративно-правових відносин, що виникають в діяльності органів прокуратури, сприяє їх реалізації і виконання, запровадженню принципів демократизації та відкритості у відносинах між прокуратурою та громадянами.
Наголошено на необхідності подальшої наукової розробки проблем змісту цієї групи правовідносин.
У підрозділі 2.4. “Сутність та види юридичних фактів як елементу адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури” автором конкретизуються сучасні теоретико-правові підходи щодо розуміння сутності юридичних фактів як підстави виникнення адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури.
Під юридичними фактами автор розуміє життєві обставини, з якими адміністративно-правові норми пов’язують виникнення, зміну чи припинення адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури.
Юридичні факти як підстави для виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури класифіковано за такими критеріями: 1) за характером юридичних наслідків на: а) правоутворюючі; б) правозмінюючі; в) правоприпиняючі; 2) залежно від наявності або відсутності зв’язку факту з волею суб’єкта на: а) дії, що є результатом активного волевиявлення суб’єкта і можуть бути як правомірними, так і неправомірними; б) події, тобто явища, що виникають незалежно від волі людей (стихійне лихо, смерть тощо); 3) залежно від складу: а) прості – правовідносини виникають, змінюються, припиняються за наявності одного юридичного факту; б) складні – для виникнення, зміни чи припинення правовідносин необхідною є певна сукупність нормативно закріплених фактів.
Констатовано, що для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин за участю у переважній кількості випадків має значення не окремий факт, а їхня сукупність (фактичний склад). Як правило, такий фактичний склад визначається у відповідних нормативно-правових актах.
Дослідження вказаних різновидів юридичних фактів проведено у поєднанні з аналізом конкретних прикладів та з урахуванням особистого досвіду автора.

ВИСНОВКИ
В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявилося в розв’язанні комплексу актуальних теоретичних та практичних проблем адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України. Основні з них такі:
1. Прокуратура України є одним з державних органів зі специфічним, притаманним тільки їй правовим статусом (завдання, функції, повноваження, відповідальність), що не дозволяє віднести її до жодної з визначених в ст. 6 Конституції України гілок влади. Вона може бути віднесена до самостійної гілки влади - прокурорської.
2. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, які складаються як під час зовнішньої, так і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури, одним із обов’язкових учасників яких є прокуратура або її посадова особа.
3. До особливостей адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України віднесено: 1) регулюються адміністративно-правовими нормами, які визначають межі належної, допустимої та рекомендованої поведінки їх учасників; 2) наявність як зовнішніх (розгляд звернень громадян, порушення в установленому законом порядку провадження про адміністративне правопорушення та ін.), так і внутрішніх адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури (прийняття правових актів управління; визначення структури органів прокуратури, повноважень їх працівників; адміністративно-правові відносини підчас проходження служби в органах прокуратури та ін.) де переважають останні; 3) особливий суб’єктний склад, оскільки однією стороною цих відносин виступає прокурор, наділений владними повноваженнями у зовнішньо-адміністративних відносинах, та керівник (начальник) – у внутрішньо-організаційних відносинах; 4) вольовий характер адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України, який полягає у тому, що в них через норми права відображується загальна державна владна воля, яка, у свою чергу, є підставою для можливого вираження (конкретизації) державної волі під час діяльності працівників прокуратури; 5) учасники адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою в цих відносинах, що виражається у підпорядкованості волі одного суб’єкта іншому; 6) адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України пов’язані з практичною реалізацією завдань, функцій і владних повноважень їх працівників; 7) як зовнішні, так і внутрішні адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури можуть виникати з приводу як матеріальних, так і нематеріальних благ, проте обов’язковою умовою є наявність публічного інтересу; 8) визначальним методом регулювання адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є імперативний, що випливає з прав та обов’язків прокурорів, наділених для цього відповідними владними функціями (накладення дисциплінарних стягнень) або правом порушення справи про адміністративне правопорушення, провадження з розгляду звернень громадян; 9) головною підставою виникнення конкретного правового зв’язку між суб’єктами адміністративно-правових відносин, одним із обов’язкових суб’єктів яких є органи прокуратури України (їх посадові особи) є управлінське рішення, яке може бути нормативним або індивідуальним; 10) суб’єкти адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є носіями адміністративних прав та обов’язків, які охороняються і захищаються нормами адміністративного права (у деяких випадках – нормами інших галузей права, наприклад кримінального, цивільного тощо); 11) захист прав суб’єктів адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України і спонукання до виконання адміністративних обов’язків здійснюється за допомогою як специфічних адміністративних заходів впливу, так і в порядку адміністративного судочинства; 12) адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України можуть виникати з ініціативи будь-якої зі сторін, у тому числі фізичних чи юридичних осіб.
4. Адміністративно-правові відносин в діяльності органів прокуратури України класифіковано за такими критеріями: 1) за місцем здійснення (реалізації): зовнішні та внутрішні; 2) залежно від виконуваних органами прокуратури функцій: регулятивні та охоронні; 3) за змістом: матеріальні та процесуальні; 4) залежно від адміністративно-правового статусу суб’єктів, які беруть участь у цих правовідносинах: між вищестоящими органом (посадовою особою) і нижчестоящим органами (посадовою особою); між не підпорядкованими суб’єктами однакового організаційно-правового рівня (наприклад відносини між двома районними чи обласними прокуратурами, між двома прокурорами, які займають однакові посади; між органами прокуратури (прокурорами) та фізичними чи юридичними особами (розгляд звернень, порушення справи про адміністративне правопорушення тощо); 5) за характером обов’язку: активного типу та пасивного типу.
5. Структура адміністративно-правових відносин, що виникають в діяльності органів прокуратури складається з таких елементів: 1) суб’єктів адміністративно-правових відносин, яких визначено як індивідуальних чи колективних осіб, фізичних чи юридичних, одні з яких, як правило, наділені владними повноваженнями (правами та обов’язками), що реалізуються ними у сфері владно-управлінської діяльності стосовно інших суб’єктів, обов’язково стороною в яких є органи прокуратури (посадові особи прокуратури; 2) об’єктів адміністративно-правових відносин, які визначено як поведінка учасників цих відносин, тобто суб’єктів (дії, утримання віддій), які можуть мати як зовнішній, так і внутрішньо-організаційний характер, здійснюються заради різноманітних правових інтересів та одним із учасників яких є прокуратура (працівник прокуратури); 3) змісту адміністративно-правових відносин, які визначено як вид і міра можливої (дозволеної) та належної (необхідної) поведінки, які передбачені адміністративно-правовими нормами, перебувають у тісному взаємозв’язку, тобто є взаємозалежними і забезпечуються державою; 4) юридичних фактів як підстав для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин, які визначено як життєві обставини, з якими адміністративно-правові норми пов’язують виникнення, зміну чи припинення адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури. Вважаємо, що саме ці елементи структури правовідносин дозволяють найповніше розкрити специфіку досліджуваного явища, зумовлену тими суттєвими ознаками, які дають можливість вирізнити ці правові зв’язки з усього різноманіття відносин, що складаються під час діяльності органів прокуратури.
6. Запропоновано низку змін та доповнень до Закону України „Про прокуратуру”, а саме: 1) ст.4 цього Закону доповнити й таким завданням як „охорона та захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб”, яке необхідно закріпити у п.1 ст.4 Закону, що пов’язано, насамперед, тим, що у ст.3 Конституції України зазначено: „Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”, що звичайно ж, повинно бути і головним завданням прокуратури, органи якої наділені широким колом повноважень для захисту цих прав, свобод і законних інтересів; 2) оскільки, в ст.4 цього Закону визначені мета (цілі) та завдання всієї діяльності органів прокуратури а не тільки прокурорського нагляду, вважаємо доцільним назву цієї статті викласти у такій редакції: „Мета та завдання органів прокуратури”; 3) зважаючи на те, що у ст.24 цього ж Закону передбачено, що у разі порушення закону прокурор (його заступник) зобов’язаний винести мотивовану постанову про провадження в справі про адміністративне правопорушення, то і визначення в КпАП конкретних випадків коли повинен складатися протокол про адміністративні правопорушення є недоречним, так як із змісту цієї ж статті (ст.24) виходить, що прокурор (його заступник), у разі отримання інформації про вчинення адміністративного правопорушення зобов’язаний винести мотивовану постанову, яка є „прообразом” протоколу про адміністративне правопорушення; 4) беручи до уваги те, що в Законі України „Про звернення громадян” під останніми розуміються „викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги” (ст.3), доцільною, на нашу думку, є заміна в ст.12 Закону України „Про прокуратуру”, слів „заяви і скарги” на „звернення громадян”, так як категорія „звернення громадян” є більш ширшою за змістом та охоплює не тільки заяви та скарги про які йдеться у цьому Законі а й пропозиції та зауваження; 5) передбачення в ч.3 ст.46 Закону України „Про прокуратуру” мінімального віку з якого особа може зайняти посаду прокурора певного рівня є недоцільним. Основним критерієм визначення професійної придатності того чи іншого кандидата до виконання обов’язків прокурора певного рівня (області, міста, району) повинен бути не вік, а професійні (в тому числі й управлінські), психологічні та морально-етичні якості та певний стаж роботи.
7. Запропоновано в ст.6 КПК України передбачити норму такого змісту: „При виявлені ознаки адміністративного правопорушення, прокурор зобов’язаний винести мотивовану постанову про порушення провадження по справі про адміністративне правопорушення та в найкоротші терміни направити її органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення”. Подібну норму необхідно передбачити в ст.99 КПК та ст.250 КпАП.
8. Запропоновано провести систематизацію відомчих нормативно-правових актів органів прокуратури, які стосуються організаційно-штатної роботи, кінцевим результатом якої стало б прийняття Інструкції з організаційно-штатної роботи в органах прокуратури України, яка регулювала б такі питання: розроблення примірних (типових) структур, примірних (типових) штатів, переліків посад і посадових повноважень; затвердження штатів і внесення змін до них; розподіл штатної чисельності між органами прокуратури; обґрунтування обсягів збільшення або скорочення штатної чисельності; контроль за дотриманням штатної дисципліни; облік штатів і лімітної чисельності; документообіг; організацію роботи колегій, нарад, методичної та аналітичної роботи в органах прокуратури.
9. В органах прокуратури відсутній окремий нормативно-правовий акт який би регулював процедуру добору та відбору кандидатів як на роботу в органи прокуратури, так і на навчання у вищі заклади освіти, які здійснюють підготовку для органів прокуратури. У зв’язку з чим необхідним, на нашу думку, є розроблення та прийняття Положення про порядок добору та відбору кандидатів на роботу в органи прокуратури та навчання в Академії прокуратури України та інших вищих навчальних юридичних закладах, з якими Генеральною прокуратурою України укладено відповідні угоди.
10. З метою забезпечення потреби органів прокуратури України у кадрах з високим рівнем професіоналізму, здатних компетентно і відповідально виконувати свої службові обов’язки, впроваджувати у прокурорсько-слідчу практику досягнення юридичної науки, позитивний досвід роботи, а також безперервного оновлення і вдосконалення професійних знань і умінь доцільною буде розробка Концепції професійної підготовки в органах прокуратури. Визначені нами невід’ємні складові цієї Концепції, зокрема поняття професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників, її мета, принципи, завдання, функції, методи та форми можуть скласти її основу.
11. Зважаючи на те що ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються „основи державної служби” (п.12) та „організація і діяльність прокуратури” (п.14), та те, що на даний час більшість аспектів проходження державної служби в органах прокуратури регулюється підзаконними актами, зокрема указами Президента, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, відомчими нормативними актами Генеральної прокуратури України, необхідним є передбачення в чинному Законі України „Про прокуратуру” окремого розділу під назвою „Проходження державної служби” в якому були б врегульовані усі елементи (складові частини) проходження служби, що надасть змогу впорядкувати шляхом систематизації умови та порядок проходження державної служби в органах прокуратури.

Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Шуба В. До питання про повернення державі незаконно вилученого майна // Право України. – 2001. – № 1. – С. 96-97.
2. Шуба В. Захист дітей від експлуатації – першочергове завдання прокурорів // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2 (20). – С. 91-92.
3. Шуба В. Поняття та зміст координації прокуратурою України діяльності правоохоронних органів щодо боротьби зі злочинністю: теоретико-управлінський аспект // Вісн. Запорізьк. юрид. ін-ту. – 2004. – № 4. – С. 100-105.
4. Шуба В. Внутрівідомчий контроль за законністю та дисципліною в органах прокуратури // Наук. вісн. Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2005. – № 3. – С. 300-308.
5. Шуба В. Проходження державної служби в органах прокуратури: окремі теоретичні та практичні питання // Наук. вісн. Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2005. – № 4. – С. 227-233.
6. Шуба В. Додержання законів про адміністративну відповідальність // Юрид. вісн. України. – 2006. – № 24. – С. 6-7.
7. Шуба В. Зміст службово-трудових відносин в органах прокуратури // Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні: Матер. Між нар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, ДДУВС, 17.03.2006). –Д.: ДДУВС, 2006. – С. 315-320.
8. Шуба В. Розмежування адміністративно-процесуальних та кримінально-процесуальних відносин в діяльності органів прокуратури України // Наук. вісн. Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – Спец. вип. № 1. – C. 101-106.
9. Шуба В. Сутність та особливості адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України // Наук. вісн. Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № 1. – С. 185-193.

АНОТАЦІЇ
Шуба В.В. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури: загальнотеоретичні аспекти. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2007.
Дисертацію присвячено теоретичним проблемам адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України. Досліджено сутність, структуру та особливості прояву правовідносин, які виникають в діяльності прокуратури.
Розглянуто місце та роль прокуратури у системі влади в Україні. Зроблено висновок про можливість віднесення прокурорської влади до самостійної гілки влади.
Сформульовано поняття адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури, здійснено їх класифікацію, проведено розмежування вказаних відносин з відносинами, що регулюються іншими галузями права. Виявлені особливості проявів юридичних фактів у внутрішньорганізаційній та зовнішній діяльності прокуратури.
Проаналізовано особливості адміністративно-правового регулювання функціонування прокуратури та розроблено пропозиції для його вдосконалення.
Ключові слова: адміністративно-правові відносини, органи прокуратури, функції прокуратури, суб’єкт, об’єкт та зміст адміністративно-правових відносин, правосуб’єктність органів прокуратури, юридичні факти.

Шуба В.В. Административно-правовые отношения в деятельности органов прокуратуры: общетеоретические аспекты. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2007.
Диссертация посвящена общетеоретическим аспектам административно-правовых отношений в деятельности органов прокуратуры Украины. Исследованы их социально-правовая сущность, особенности и структура.
Определены особенности роли органов прокуратуры в системе государственной власти, сделан вывод о необходимости выделения прокурорской власти в самостоятельную ветвь. Раскрыты основные функции и задачи прокуратуры Украины в современных условиях. Выявлены тенденции в изменениях ее предназначения в контексте демократизации общественных отношений.
Проанализированы различные подходы к пониманию сущности административно-правовых отношений в деятельности органов прокуратуры. Сформулировано их понятие в качестве урегулированных административно-правовыми нормами общественных отношений, которые возникают при внешней и внутриорганизационной деятельности прокуратуры, одним из участников которых – прокурор – является носителем властных полномочий и которые находятся под охраной государства.
На основе разработанных автором критериев классификации, исследованы различные проявления правовых отношений, возникающих в деятельности органов прокуратуры. Сделан вывод о том, что их разноотраслевой характер является функциональным свойством, опосредованным назначением прокуратуры в обществе. Разработаны критерии разграничения различных правовых отношений. Обоснована доминирующая роль отношений административно-правового характера для внутриорганизационной деятельности органов прокуратуры.
Изучены современные подходы к пониманию сущности структуры административно-правовых отношений в деятельности прокуратуры. Разработана авторская модель строения административно-правовых отношений в деятельности органов прокуратуры и проанализированы ее составляющие. Раскрыты особенности правосубъектности органов прокуратуры в современных условиях, охарактеризованы объекты таких правоотношений, содержание. Акцентировано внимание на сущности, разновидности и значении юридических фактов для существования административно-правовых отношений в деятельности органов прокуратуры.
На основании проведенного исследования, теоретических и практических выводов сформулированы предложения по усовершенствованию правового регулирования деятельности прокуратуры субъекта административно-правовых отношений.
Ключевые слова: административно-правые отношения, органы прокуратуры, функции прокуратуры, субъекты, объекты и содержание административно-правовых отношений, правосубъектность органов прокуратуры, юридические факты.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking