Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні

 

РОГУЛЬСЬКИЙ СЕРГІЙ СТЕПАНОВИЧ

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ - 2005
Дисертацією
є рукопис

Робота виконана
на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України
Голосніченко Іван Пантелійович,
Національний транспортний університет, завідувач кафедри конституційного та адміністративного права

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Калюжний Ростислав Андрійович,
Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри теорії держави та права

кандидат юридичних наук, професор Гіжевський Володимир Казимирович,
Університет економіки та права “КРОК”, проректор, декан юридичного факультету

Провідна
установа Національний університет внутрішніх справ України, кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС, м.Харків

Захист відбудеться 18.03.2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради 26.001.04 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 64.

Автореферат розісланий 16.02.2005 року

 

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.Г. Шукліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. У становленні та розбудові українського суспільства, важливе місце посідає правова реформа, проведення якої стало життєво необхідним внаслідок змін в економічному, соціальному та політичному житті. Разом з іншими фундаментальними галузями права реформується і адміністративне.
Серед основних завдань, які вирішуються в системі реформування адміністративного права, є взаємовідносини громадянин-держава, оскільки основне місце у цьому виді правовідносин належить органам державної влади. Тому нагальним є вирішення питання щодо усунення проявів недобросовісного ставлення посадовців різного рівня до виконання своїх службових обов’язків та недопущення проявів їхньої корумпованості.
Актуальність теми дослідження зумовлюється загостренням проблеми поширення корупції в Україні, збільшенням різноманітності форм її проявів на сучасному етапі в процесі становлення і розвитку як економічної, так і політичної системи України, її впливом на економіку держави та соціальну сферу, а також необхідності посилення боротьби з цим протиправним явищем та наслідками, які воно викликає.
Корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, вирішення якої є надзвичайно важливою справою. Можна стверджувати, що корупція як антисуспільне явище впливає на темпи розвитку економіки держави, владу та суспільство в цілому. Те, що декілька років тому здавалося неможливим, сьогодні стало реальністю, яка негативно впливає на всі сторони життя України. Корупція – складне антисоціальне явище. Багато століть вона “супроводжує” економічний і культурний розвиток усіх країн світу. Масштаби і наслідки процесів корумпованості в усіх державах світу вимагають від відповідних державних і міжнародних установ та організацій постійного і поглибленого аналізу її причин з метою нейтралізації та розробки заходів щодо подолання.
Недостатня науково-теоретична розробка понять “корупція”, “корупційне діяння”, “корупційне правопорушення”, важливість визначення корупційних діянь як адміністративних проступків та відмежування їх від службових злочинів, проблеми адміністративно-правового регулювання боротьби з корупцією в Україні, необхідність формулювання науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, спрямованого на боротьбу з корупцією, визначають актуальність даної роботи і зумовили вибір автором теми дисертаційного дослідження.
Ступінь дослідженості теми дисертації. Незважаючи на те, що інституту адміністративного правопорушення як за радянських часів, так і після проголошення незалежності України присвячувалось багато наукових праць, питання до цього часу залишається актуальним та цікавим для дослідження. Правова природа інституту відповідальності за корупційні правопорушення досліджувалася в працях вчених у галузі адміністративного права Ю.П.Битяка, І.П.Голосніченко, А.І.Редьки, О.В.Терещука та інших.
Базою роботи послужили наукові праці в сфері дослідження понять корупції, а також корупційного діяння як комплексного поняття, які значною мірою й зумовили напрямки наукового пошуку, а саме: роботи М.І.Мельника, М.І.Камлика, Є.В.Невмержицького, А.І.Редьки, М.І.Хавронюка.
Кримінально-правовий аспект корупційних діянь глибоко досліджений в працях Л.В.Багрій-Шахматова, О.О.Дудорова, М.І.Камлика, Н.В.Кузнецової, В.С.Лукомського, А.І.Редьки, М.І.Хавронюка, що було основою для проведення розмежування корупційного правопорушення як адміністративного проступку та як злочину.
Тема дисертації обрана автором в ініціативному порядку, з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатнього рівня наукового дослідження. Дисертація виконана як складова частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права, в окремих аспектах вона пов’язана з темою “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні”(№ 01БФ042-01), яка розробляється на юридичному факультеті в період з 2000 до 2005 року та знаходиться в руслі багаторічних наукових досліджень проблем адміністративного права, що ведуться на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні поняття корупції як соціально-правового явища, її особливостей, причин та умов розповсюдження в Україні, теоретичному обґрунтуванні адміністративно-правових заходів боротьби з нею, а також у вироблені пропозицій щодо вдосконалення боротьби з цим асоціальним явищем.
Для досягнення цієї мети в процесі роботи над дисертацією вирішувались наступні завдання:
– обгрунтування корупції як історичного явища, а також аналіз еволюції корупційних діянь в Україні в контексті порівняльного аналізу подібного явища в інших державах світу;
– визначення понять “корупція”, “корупційне діяння” та “корупційне правопорушення”, як правових явищ та їх співвідношення;
– аналіз та визначення корупційних діянь, як адміністративних проступків, дослідження складу корупційного правопорушення;
– проведення розмежування між корупційним правопорушенням та службовими злочинами;
– визначення основних напрямів та методів боротьби з корупцією в Україні;
– визначення адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні;
– класифікація адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні;
– обґрунтування змісту заходів адміністративного примусу, що застосовуються у боротьбі з корупцією;
– з'ясування системи організаційно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступає корупція як правове явище, адміністративно-правові відносини боротьби з нею в Україні, причини та умови її виникнення, методи боротьби з цим явищем.
Предметом дисертаційного дослідження є історичні і правові джерела, що характеризують корупцію як соціально-правове явище, заходи адміністративно-правової боротьби з нею в Україні та зарубіжних країнах.
Методологічна основа дисертації. У дисертації використовуються загальновизнані наукові методи дослідження.
На всіх етапах написання дисертаційної роботи широко використовувалися такі методи, як порівняння, аналіз, аналогія, спостереження, індукція та інші методи, які були не тільки основним інструментом добору матеріалу для наукового дослідження, а й необхідною умовою досягнення поставленої автором мети.
Взаємозв’язок, співвідношення і розмежування корупційних діянь, як адміністративних правопорушень та службових злочинів здійснювалося за допомогою методу системного аналізу. Використовуючи історичний метод, автор досліджував багатий вітчизняний та зарубіжний досвід правової науки, відображений у науковій літературі, що присвячена історії виникнення корупції та її розвитку.
Порівняльний метод застосовувався автором під час дослідження доцільності запровадження в діяльності державних правоохоронних органів України тих чи інших методів та заходів боротьби з корупцією, що застосовуються на практиці в діяльності державних органів влади інших країн.
Комплексний підхід та використання всіх вищезазначених методів наукового дослідження дозволили всебічно розглянути особливості адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією, виявити їх роль та місце в науці адміністративного права України.
Важливе методологічне значення для дослідження правової природи інституту адміністративного правопорушення та інституту відповідальності за корупційні правопорушення мають праці вчених у галузі теорії адміністративного права В.Б. Авер'янова, О.Ф.Андрійко, Д.Н.Бахраха, О.М.Бандурка, Ю.П.Битяка, Є.В.Додіна, І.П.Голосніченко, В.К.Гіжевського, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, А.Т.Комзюка, Л.В.Коваля, В.А.Колпакова, В.М.Марчука, І.М.Пахомова, М.М.Тищенко, М.Ю.Тихомирова, які займалися проблемами дослідження інститутів адміністративного правопорушення та адміністративної відповідальності, що являють собою фундаментальну основу будь-якого дослідження наукових проблем боротьби з адміністративними проступками.
Корупція, як антисоціальне явище, піддається глибокому дослідженню в роботах М.І.Мельника, який присвятив досліженню цього питання дві монографії: “Корупція: сутність, поняття, заходи протидії”. – 2001 рік та “Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії)”. – 2004 рік.
Джерелом для визначення корупції як адмніністративного правопорушення послужила робота О.В.Терещука, який в 2000 році захистив дисертацію на тему “Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення”.
В роботі було використано наукові розробки І.П.Голосніченко, В.М.Гаращука, О.Г.Кальмана, М.І.Камлика, О.В.Коваленко, М.І.Мельника, Є.В.Невмержицького, О.Я.Прохоренко, А.І.Редьки, М.І.Хавронюка, щодо напрямків та заходів боротьби з корупцією в Україні.
Загалом дисертація є науковою працею, в якій пропонується переважно теоретичний аспект аналізу правових засад впровадження адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією із перших в Україні монографічних праць, у якій з позицій адміністративного права досліджено недостатньо розроблені адміністративно-правові питання впровадження адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні.
Новизна роботи полягає у таких основних результатах дисертаційного дослідження:
1. При визначенні поняття корупції та корупційних діянь, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність, враховувалося те, що корупційними можуть визнаватися не тільки діяння осіб, уповноважених на виконання державних функцій та прирівняних до них осіб щодо незаконного прийняття майнових та немайнових послуг, благ і переваг, з використанням свого правового статусу та пов’язаних з ним можливостей, а й підкуп зазначених осіб шляхом незаконного надання їм цих благ, послуг та переваг з метою отримання від них певних привілеїв та переваг.
2. При цьому пропонується всі корупційні діяння, як адміністративні правопорушення, поділяти на два види: 1) саме корупційні діяння, які передбаченні статтею 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією”; 2) інші правопорушення, пов’язані з корупцією (відповідно статті 5, 6, 10, 11 вищевказаного Закону).
3. В роботі також дістало подальший розвиток визначення та характеристика основних ознак корупції та корупційних діянь, зокрема таких як:
1) корупційна діяльність може здійснюватися як особами, уповноваженими на здійснення функцій держави та іншими особами прирівняними до них (наприклад – керівники відповідних державних підприємств), так і фізичними особами та уповноваженими представниками юридичних осіб;
2) дана діяльність пов’язана з протиправним використанням наданих особам, уповноваженим на здійснення функцій держави та іншим особам прирівняних до них, повноважень або протиправним наданням таким особам певних благ, пільг та інших перваг;
3) спеціальною метою такої діяльності є отримання матеріальних благ, пільг, послуг та інших переваг, як для себе так і для третіх осіб, а також отримання певних привілеїв фізичними чи юридичними особами.
4. Обгрунтовується доцільність розширення кола суб’єктів корупційних правопорушень, визначених у ст.2 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, шляхом включення в дану статтю наступних категорій суб????????????????????????????????????????????’єктів:
– працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, СБУ, митної служби;
– військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби);
– суддів, народних та присяжних засідателів;
– посадових осіб контролюючих та наглядових органів (державної податкової служби України, державної контрольно-ревізійної служби України);
– всіх інших державних службовців, які не підпадають під наведені категорії;
– керівників та головних бухгалтерів банків, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності;
– осіб, які постійно чи тимчасово виконують державні функції на громадських засадах: посадові особи виборчих комісій;
– громадян, зареєстрованих у встановленому законом порядку, кандидатами у Президенти України, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, на посаду сільського, селищного, міського голови;
– посадових осіб органів місцевого самоврядування;
– уповноважених представників офіційно зареєстрованих юридичних осіб та фізичні особи, які незаконно надають переліченим вище особам блага, послуги та переваги.
5. Під адміністративними заходами боротьби з корупцією пропонується розуміти урегульовані нормами права взаємопов’язані між собою дії компетентних органів держави та їх посадових осіб, за допомогою яких забезпечується боротьба з корупцією та які носять владно-розпорядчий характер.
6. Адміністративні заходи боротьби з корупцією запропоновано поділяти на заходи адміністративного примусу та заходи організаційного характеру. В основу поділу покладено таку кваліфікуючу ознаку як коло осіб на яких спрямовані заходи, а саме заходи адміністративного примусу носять індивідуально-визначений характер, в той час як організаційного характеру спрямовуються на невизначене коло осіб.
7. Пропонується преамбулу Закону України „Про боротьбу з корупцією” викласти у наступній редакції: “цей Закон визначає правові та організаційні засади (принципи) запобігання (попередження) корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь, а також притягнення винних осіб до відповідальності”.
8. Запропоновано преамбулу Закону України “Про боротьбу з корупцією” доповнити наступним визначенням: “попередження корупції – це діяльність органів та посадових осіб, які ведуть боротьбу з корупцією, що спрямована на виявлення, вивчення, обмеження або усунення явищ, які сприяють вчиненню корупційних правопорушень”.
9. Організаційно-правові заходи боротьби з корупцією полягають у прийнятті органами виконавчої влади нормативно-правових актів, які спрямовані на врегулювання відносин боротьби з корупцією, вдосконалення вже діючих актів та в практичних діях державних органів, щодо створення умов для правомірного функціонування державного апарату та попередження корупції, через усунення причин та умов виникнення корупції в Україні.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та викладені в дисертації положення, узагальнення, висновки і пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і спеціально-галузеве значення для науки адміністративного права, оскільки розширюють і поглиблюють знання про корупцію як правове явище в цілому та про адміністративно-правові заходи боротьби з нею, зокрема. Положення дисертації можуть бути використані у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, при викладанні курсу “Адміністративне право” та спецкурсів “Теоретичні проблеми адміністративного права”, а також у практичній діяльності працівників Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Прокуратури України, органів податкової міліції, спеціальних органів Збройних сил України, які ведуть боротьбу з корупцією, у правозастосовчій діяльності суддів. Теоретичні висновки і положення можуть використовуватися в подальших наукових розробках.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де відбулося її неодноразове обговорення та рецензування.
Результати дисертації доповідались на наукових та науково-практичних конференціях: “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (Харків, 2001); “Проблеми держави і права очима молодих дослідників” 5–6 квітня 2001 року (Київ, 2001).
Результати дослідження використовувались автором у практичній роботі, в навчальному процесі під час проведення семінарських та практичних занять з курсу “Адміністративне право” та спецкурсу “Теоретичні проблеми адміністративного права” на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у трьох одноосібних авторських публікаціях у збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затвердженому ВАК України, а також у тезах доповіді на науково-практичній конференції.
Структура дисертації. Основна мета дисертації визначила структуру і зміст дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 187 сторінок. Список використаних у дисертації джерел становить 177 найменуваннь.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовується вибір теми, доводиться її актуальність на даному етапі розвитку науки та ступінь її розробленості, формулюється мета та завдання дослідження, його методика, аргументується наукова новизна дисертаційного дослідження, викладаються основні положення, які виносяться на захист, теоретичне значення отриманих результатів, їх апробація та наукове впровадження.
Перший розділ “Корупція як соціально-правове явище” присвячений дослідженню історичного розвитку корупції та аналізу основних проявів корупційних діянь.
У першому підрозділі – “Історичні прояви корупції та особливості боротьби з нею” – досліджується питання розвитку корупційних проявів від античної доби до сьогодення. Автор відзначає, що корупція не може існувати без держави, оскільки будь-який прояв корупції це є зловживання владою, яка офіційно надана, тобто, корупція як явище виникає разом з появою такого соціального інституту, як держава. Досліджуючи розвиток корупційних проявів на різних етапах розвитку суспільства, автор наводить конкретні приклади вчинення корупційних діянь та спроби боротьби з такими негативними проявами.
Аналізуючи етапи розвитку корупційних проявів, автор, доходить висновку, що з розвитком суспільства розвивається і система корупційних проявів, оскільки чим більше благ, тим більше можливостей їх неправомірного використання.
Досліджуючи корупційні прояви під час монархічної форми правління, приходимо до висновку, що небезпека полягає в тому, що влада є абсолютною, оскільки правління здійснюється монархом особисто. За демократичних режимів, де всі громадяни при досягненні певного віку мають право голосу і користуються загальним виборчим правом, голоси найбідніших виборців можна відкрито купити чи продати за гроші, або інші матеріальні цінності.
Розглядаючи історію розвитку корупції під час існування СРСР, автор зазначає, що радянська влада не визнавала саме слово “корупція”, дозволивши ввести його у вжиток лише наприкінці 80-х років ХХ сторіччя. Замість нього використовувалися терміни “хабарництво”, “зловживання службовим становищем” і т.п. Заперечуючи термін, влада заперечила і поняття, а значить, і явище, тим самим заздалегідь прирікала на невдачу й аналіз цього явища, і будь-яку боротьбу з його проявами.
За радянських часів із корупцією серед державного апарату боролися винятково представники цього апарату. Це призводило до двох наслідків: працівники, що боролися з корупційними проявами в державному апараті не взмозі були змінювати корінні причини, що породжували корупцію, оскільки вони прямували до найважливіших умов існування системи; боротьба проти корупціонерів нерідко переростала в боротьбу проти конкурентів на ринку “корупційних послуг”.
Разом з тим зазначається, що корупція нерідко виступала як єдиний можливий засіб впровадження ринкових відносин у планову економіку. Саме про це свідчила природа корупції як організатора тіньового ринку. Саме тому вона поширювалася з послабленням тотального контролю.
У другому підрозділі – “Поняття корупції та корупційних діянь. Основні прояви корупції” – досліджуються поняття “корупції”, “корупційне діяння” та “корупційне правопорушення”, їх відображення як у науковій літературі, так і в національному законодавстві України та іноземних держав. Дуже часто відсутність законодавчого визначення терміну “корупція” давала змогу багатьом політичним діячам та посадовим особам вести мову про те, що неефективність боротьби з корупцією в державі залежала від того, що не існувало її конкретного визначення. Тому, автор підтримує думку про те, що прийняття Закону України “Про боротьбу з корупцією” стало одним із найважливіших кроків у боротьбі з цим негативним соціальним явищем. Аналізуючи визначення терміну “корупція” в чинному національному законодавстві України, законодавстві інших країн світу, зокрема, Російської Федерації та Республіки Білорусь, у міжнародному законодавстві та в національній науковій літературі, а також вивчивши особливості корупційних проявів, автор пропонує правовий термін “корупція” визначити “як незаконне прийняття майнових та немайнових послуг, благ і переваг особами, що уповноважені на виконання державних функцій, або особами, що відповідно до закону прирівнюються до них, з використанням свого правового статусу та пов’язаних з ним можливостей, а також підкуп зазначених осіб шляхом незаконного надання їм фізичними та уповноваженими представниками юридичних осіб цих благ, послуг та переваг з метою отримання від осіб, уповноважених на виконання державних функцій, або осіб, що прирівнюються до них певних привілеїв”.
Виходячи з вищевикладеного визначення “корупції”, до основних ознак корупції та корупційних діянь автором пропонується віднести наступні:
1) корупційна діяльність може здійснюватися як особами, уповноваженими на здійснення функцій держави та іншими особами прирівняними до них (наприклад – керівники відповідних державних підприємств), так і фізичними особами та уповноваженими представниками юридичних осіб;
2) дана діяльність пов’язана з протиправним використанням наданих особам, уповноваженим на здійснення функцій держави та іншим особам прирівняних до них, повноважень або протиправним наданням таким особам певних благ, пільг та інших перваг;
3) спеціальною метою такої діяльності є отримання матеріальних благ, пільг, послуг та інших переваг, як для себе, так і для третіх осіб, а також отримання певних привілеїв фізичними чи юридичними особами.
Другий розділ – “Корупційне діяння як адміністративний проступок” – присвячено аналізу визначення корупційних діянь, як адміністративних проступків та дослідженню складових елементів корупційного діяння.
У першому підрозділі – “Склад корупційного правопорушення. Характеристика його елементів” – корупція розглядається автором як соціальна та філософська категорія. Однак, особлива увага приділяється її визначенню як правової інституції, а саме визначенню, що знайшло своє відображення в Законі України “Про боротьбу з корупцією”.
При цьому зазначається, що корупційне діяння як склад злочину, так і склад корупційного діяння – адміністративного правопорушення мають свої складові елементи, які в сукупності утворюють склад правопорушення та без наявності яких діяння не буде визнаватися правопорушенням.
Першим елементом складу корупційного правопорушення, як і будь-якого іншого адміністративного правопорушення, є об'єкт корупційного правопорушення.
Оскільки, корупційні правопорушення як адміністративні проступки не включені до Кодексу України про адміністративні правопорушення, на перший погляд, здається складним виділити, що є об'єктом таких правопорушень. Але, аналізуючи врегульовані адміністративним правом відносини, доходимо висновку, що корупційні правопорушення є не що іншє, як торгівля владними повноваженнями, якими наділена особа. Тобто шкода завжди завдається інтересам суб'єкта, який наділив особу владними повноваженнями, в даному випадку – державі. Отже об'єктом протиправного посягання є суспільні відносини, які існують між державою та наділеною нею владними повноваженнями особою, яка здійснює на основі цих повноважень управління в державі. Ґрунтуючись на цьому, можна стверджувати, що об'єктом корупційних правопорушень є суспільні відносини з приводу встановленого порядку управління в державі.
Наступним елементом складу правопорушення є його об'єктивна сторона.
Об’єктивна сторона всіх корупційних правопорушень характеризується дією чи бездіяльністю (прикладом бездіяльності може бути не складення протоколу про вчинення корупційного діяння). Аналізуючи положення Закону України „Про боротьбу з корупцією” робимо висновок, що всі корупційні правопорушення, в розумінні цього Закону слід поділити на дві групи: 1) саме корупційні діяння, які передбаченні статтею 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією”; 2) інші правопорушення, пов'язані з корупцією (відповідно статті 5, 6, 10, 11 вищевказаного Закону).
Наступним елементом, і на думку автора найважливішим, є суб'єкт корупційного правопорушення. Організація ефективної боротьби з корупційними проявами передусім вимагає правильного і чіткого визначення кола суб’єктів, які можуть вчиняти корупційні правопорушення.
Фактично Закон України “Про боротьбу з корупцією” визначив дві групи суб’єктів корупційних правопорушень: перша група – це державні службовці, тобто особи, які підпадають під дію Закону України “Про державну службу”; по-друге – це депутати Верховної Ради України, рад усіх рівнів, голови рад відповідних рівнів та посадові особи місцевого самоврядування.
Однак, аналізуючи сам Закон України “Про боротьбу з корупцією” та чинне законодавство України, можна стверджувати, що воно не тільки не визначає поняття суб’єкта корупції та корупційних діянь, але й не дає повного переліку осіб, які належать до категорії державних службовців та осіб уповноважених на виконання функцій держави, що значною мірою негативно впливає на стан боротьби з корупцією в Україні. У зв'язку з цим дисертант пропонує авторську класифікацію суб'єктів корупційного правопорушення. До яких належать:
– працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, СБУ, митної служби;
– військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби);
– судді, народні та присяжні засідателі;
– посадові особи контролюючих та наглядових органів (державної податкової служби України, державної контрольно-ревізійної служби України);
– всі інші державні службовці, які не підпадають під наведені категорії;
– керівники та головні бухгалтери банків, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності;
– особи, які постійно чи тимчасово виконують державні функції на громадських засадах: посадові особи виборчих комісій;
– громадяни, зареєстровані у встановленому законом порядку, кандидатами у Президенти України, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, на посаду сільського, селищного, міського голови;
– посадові особи органів місцевого самоврядування;
– уповноважені представники офіційно зареєстрованих юридичних осіб та фізичні особи, які незаконно надають переліченим вище особам блага, послуги та переваги.
Суб’єктивна сторона корупційного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто винна особа усвідомлює суспільну небезпеку і протиправність свого діяння (у формі дії чи бездіяльності) і бажає його вчинити. Аналізуючи наявну наукову базу, автор доходить висновку, що всім корупційним правопорушенням притаманний прямий умисел; це означає, що жодне з корупційних правопорушень не вчиняється з необережності.
Другий підрозділ – “Співвідношення корупційних правопорушень та службових злочинів” – присвячений аналізу ознак корупційних правопорушень з метою відмежування їх від службових злочинів.
Кримінальний кодекс України не визначає поняття корупції. Корупція не є кримінально-правовим інститутом. Вивчивши та проаналізувавши чинне законодавство та існуючу теоретичну базу, автор вважає, що з метою усунення суперечностей і недоліків у чинному законодавстві, необхідно на законодавчому рівні відмежувати поняття “корупційний проступок” та „корупційний злочин”. Разом з тим, ввести в Кримінальний кодекс України статтю під назвою “корупція” неможливо через особливу складність цього поняття, адже корупція – це комплекс дій, а стаття передбачає відповідальність за конкретне діяння. Таке злиття понять може призвести до того, що особи будуть в одних випадках притягуватися до адміністративної відповідальності, а в інших – до кримінальної, що, в свою чергу, може слугувати підґрунтям для зловживань з боку працівників правоохоронних органів. Критерієм розмежування корупційних діянь може стати, наприклад, цінова вартість винагороди чи розмір шкоди, завданої незаконними діями особи. В процесі проведення розмежування між корупційним діянням як адміністративним проступком та як злочином автор доходить висновку, що основна відмінність корупційного правопорушення, як адміністративного проступку та такого корупційного діяння як хабарництво, полягає в тому, що для визначення діяння корупційним проступком достатньо того, що особа, яка уповноважена на виконання функцій держави, незаконно отримує в зв’язку з виконанням таких функцій матеріальні блага, послуги, пільги, тобто має місце прийняття даними особами матеріальних цінностей чи послуг матеріального характеру, а для хабарництва дана ознака не є основною для визначення діяння злочином.
Третій розділ – “Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні” – присвячено дослідженню існуючих та виробленню нових заходів боротьби з корупційними правопорушеннями в Україні.
В першому підрозділі – “Поняття, класифікація адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією” – автор дослідження зазначає, що в науковій літературі існують дві групи вчених, які мають протилежні погляди, що стосуються застосування того чи іншого методу боротьби з корупцією. Прихильники першої групи стверджують, що боротися з корупцією необхідно, перш за все, через втілення в життя економічних та соціальних реформ, тобто створити умови, за яких особи, які є потенційними корупціонерами, стримуються від вчинення діянь, через те, що вони більш зацікавлені не вчиняти протиправне діяння ніж вчиняти його, оскільки розмір благ, які вони можуть отримати, є значно меншими, ніж те, що вони отримують від держави за виконання покладених на них завдань. Ці автори на перше місце висувають економічні методи боротьби з корупцією, які в основному зводяться до усунення передумов, які спричиняють виникнення корупції. Економічний метод повинен втілюватися в життя через впровадження в Україні економічних, соціальних та інших заходів стимулюючого характеру, які потребують значного часу та фінансових витрат. Але, як вважають вчені, що належать до другої умовної групи, в державі склалася така ситуація, коли необхідно зупинити подальше поширення корупції, оскільки ступінь враження державного апарату корупцією загрожує існуванню демократичного устрою в державі. Тому, саме через застосування адміністративного методу, у розумінні його як управлінського, можливе зупинення темпів росту корупції. На відміну від економічного методу адміністративний повинен втілюватися в життя через застосування адміністративних (примусових) заходів, які часто мають обмежувальний та репресивний характер, при цьому його реалізація не потребує значних витрат як часу, так і фінансових ресурсів. Саме через те, що адміністративний метод боротьби з корупцією знаходить своє практичне втілення через конкретні адміністративно-правові заходи, можна стверджувати, що останні виражають примусову волю держави. Тому, на думку автора, під адміністративними заходами боротьби з корупцією слід розуміти врегульовані нормами права взаємопов’язані між собою дії компетентних органів держави та їх посадових осіб, за допомогою яких забезпечується боротьба з корупцією та які носять владно-розпорядчий характер.
В свою чергу адміністративні заходи боротьби з корупцією поділяються на два види: 1) заходи адміністративного примусу; 2) організаційно-правові заходи боротьби з корупцією.
Досліджуючи заходи адміністративного примусу, автор застосовує до боротьби з корупцією триумвірат заходів адміністративного примусу, який прийнято в теорії адміністративного права, а саме: заходи попередження правопорушень, заходи припинення та заходи відповідальності. При цьому зазначається, що одні і тіж заходи в різних випадках можуть бути заходами припинення корупційних правопорушень, а в інших випадках заходами відповідальності.
Стосовно організаційно-правових заходів - автором зроблено спробу дослідження їх через вивчення причин та умов поширення корупції в Україні, оскільки заходи організаційного характеру, на відміну від заходів адміністративного примусу, повинні бути спрямовані на попередження вчинення корупційних діянь, через усунення причин та умов, які їх породжують.
У другому підрозділі – “Заходи адміністративного примусу” – розкривається система та сутність заходів адміністративного примусу як одного із видів юридичного примусу.
Розглядаючи різні погляди на існування тієї чи іншої кількості заходів, автор вважає за доцільне застосувати триумвірат заходів адміністративного примусу в боротьбі з корупцією а саме: заходи попередження, заходи припинення та заходи відповідальності, а інші заходи розглядати як різновид того чи іншого із вищеназваних. Як і будь-які інші адміністративно-попереджувальні заходи, заходи попередження корупційних правопорушень мають на меті не допустити вчинення особами протиправних діянь. Автор наголошує на необхідності застосування заходів адміністративного попередження правопорушень, що повинно знаходити свій вираз у застосуванні методів переконання. Пропонується преамбулу Закону України “Про боротьбу з корупцією” доповнити наступним визначенням: “попередження корупції – це діяльність органів та посадових осіб, які ведуть боротьбу з корупцією, що спрямована на виявлення, вивчення, обмеження або усунення явищ, які сприяють вчиненню корупційних правопорушень”. Визначаються та детально аналізуються заходи припинення корупційних діянь, такі, як складання протоколу, адміністративне затримання правопорушника, особистий огляд і огляд речей. Останнім видом заходів адміністративного примусу щодо вчинення корупційних діянь є заходи адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення. Адміністративна відповідальність знаходить свій вираз у застосуванні адміністративних стягнень. Саме ж адміністративне стягнення є мірою відповідальності, що застосовується до особи, яка вчинила адміністративний проступок.
Підсумовуючи викладене, автор доходить висновку, що класифікація заходів адміністративного примусу на адміністративно-попереджувальні, адміністративного припинення та заходи адміністративної відповідальності є досить умовною, оскільки застосування, наприклад, такого заходу, як звільнення з посади та заборона займати посади в державних органах в одних випадках буде заходом адміністративного припинення корупційного правопорушення, а в інших – заходом відповідальності.
В третьому підрозділі – “Організаційно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні” – визначення організаційно-правових заходів боротьби з корупцією пов’язано із конкретними передумовами, причинами цього суспільного явища та з відповідними сферами суспільного життя, які зазнають найбільшого негативного впливу від корупційних проявів.
Автором запропоновано поділяти всі передумови виникнення корупції на наступні групи:
– передумови загальної групи, тобто передумови, які властиві усім державам світу;
– передумови, які властиві певним країнам, залежно від їх соціального, економічного та політичного рівня розвитку;
– передумови, властиві Україні: в свою чергу дана група поділяється на історичні передумови, та передумови, які виникли після проголошення незалежності України.
Наступна категорія дослідження – це причини корупції.
Досліджуючи причини, автор пропонує наступне визначення причини корупції: "Причина корупції – це конкретні обставини, на основі яких виникають (вчиняються) корупційні діяння". Досліджено природу організаційно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні, в процесі якого наведені численні приклади з досвіду боротьби з корупцією в інших державах світу, зокрема в Німеччині, Франції, Італії, Індії, США, а також робиться спроба застосувати даний досвід стосовно України.
Розкриваючи систему організаційно-правових заходів, автор відзначає, що основним організаційно-правовим заходом, який впливає на боротьбу з корупцією є створення дієвої системи органів боротьби з корупцією. Так, пропонується створення єдиного центрального органу виконавчої влади боротьби з корупцією, якому будуть підпорядковані інші органи. Тобто такі органи, як спеціальні підрозділи СБУ, МВС, органи податкової служби та прокуратури і Військової служби правопорядку матимуть подвійне підпорядкування: відповідним органам вищого рівня – Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки України, Генеральній прокуратурі, Міністерству оборони, Податковій адміністрації, а з питань боротьби з корупцією - Національному бюро розслідувань України.
Всі інші організаційно-правові заходи боротьби з корупцією пропонується поділити на дві групи: 1) заходи організаційного характеру, які спрямовані на поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави та прирівняних до них осіб; 2) заходи, які спрямовані на поведінку юридичних і фізичних осіб.
До першої групи заходів відноситься: вдосконалення роботи апарату державного управління, ротація кадрів, усунення дискримінації при прийомі на державну службу, підвищення оплати праці працівникам органів державного управління та інші.
До другої групи заходів відносяться: проведення роз'яснювальної роботи серед громадян з метою підвищення їх правової свідомості; стимулювання громадян, які повідомляють про вчинення корупційного правопорушення тощо.

 

ВИСНОВКИ
У висновках підбиваються підсумки дисертаційного дослідження, формулюються найважливіші пропозиції.
1. Запропоновано нове визначення поняття “корупція”, під яким розуміється незаконне прийняття майнових та немайнових послуг, благ і переваг особами, що уповноважені на виконання державних функцій, або особами, що відповідно до закону прирівнюються до них, з використанням свого правового статусу та пов’язаних з ним можливостей, а також підкуп зазначених осіб шляхом незаконного надання їм фізичними та уповноваженими представниками юридичних осіб цих благ, послуг та переваг з метою отримання від осіб, уповноважених на виконання державних функцій, або осіб, що прирівнюються до них, певних привілеїв.
2. Виходячи з визначення корупції, було виділено основні ознаки корупції та корупційних діянь:
– корупційна діяльність може здійснюватися як особами, уповноваженими на здійснення функцій держави та іншими особами прирівняними до них (наприклад – керівники відповідних державних підприємств), так і фізичними особами та уповноваженими представниками юридичних осіб;
– корупційна діяльність пов’язана з протиправним використанням наданих особам, уповноваженим на здійснення функцій держави та іншим особам прирівняних до них, повноважень або протиправним наданням таким особам певних благ, пільг та інших перваг;
– спеціальною метою корупційної діяльності є отримання матеріальних благ, пільг, послуг та інших переваг, як для себе так і для третіх осіб, а також отримання певних привілеїв фізичними чи юридичними особами.
3. Обгрунтовано доцільність розширення кола суб’єктів корупційних правопорушень, визначених в ст.2 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.
4. Запропоновано визначення адміністративних заходів боротьби з корупцією, під якими розуміються урегульовані нормами права взаємопов’язані між собою дії компетентних органів держави та їх посадових осіб, за допомогою яких забезпечується боротьба з корупцією та які носять владно-розпорядчий характер.
5. Адміністративні заходи боротьби з корупцією запропоновано поділяти на заходи адміністративного примусу та заходи організаційного характеру. В основу поділу покладено таку кваліфікуючу ознаку як коло осіб, на яких спрямовані заходи, а саме: заходи адміністративного примусу носять індивідуально-визначений характер, в той час, як заходи організаційного характеру спрямовуються на невизначене коло осіб.
6. Пропонується преамбулу Закону України „Про боротьбу з корупцією” викласти у наступній редакції: “цей Закон визначає правові та організаційні засади (принципи) запобігання (попередження) корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь, а також притягнення винних осіб до відповідальності”.
7. Запропоновано преамбулу Закону України “Про боротьбу з корупцією” доповнити наступним визначенням: “попередження корупції – це діяльність органів та посадових осіб, які ведуть боротьбу з корупцією, що спрямована на виявлення, вивчення, обмеження або усунення явищ, які сприяють вчиненню корупційних правопорушень”.
8. Обгрунтовано, що організаційно-правові заходи боротьби з корупцією полягають у прийнятті органами виконавчої влади нормативно-правових актів, які спрямовані на врегулювання відносин боротьби з корупцією, вдосконаленні вже діючих актів та в практичних діях державних органів, щодо створення умов для правомірного функціонування державного апарату та попередження корупції, через усунення причин та умов виникнення корупції в Україні.
В дисертації сформульовано також чимало інших пропозицій та рекомендацій, які відображені в змісті, висновках дисертації, опублікованих автором працях з досліджуваної теми.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Рогульський С.С. Корупційне правопорушення, як адміністративний проступок // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2000. – № 41. – С. 66–69.
2. Рогульський С.С. Соціально-правовий аналіз поняття корупції і корупційних діянь // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 24 (частина ІІ). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С. 153–164.
3. Рогульський С.С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. – К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 251–256.
4. Рогульський С.С. Адміністративні заходи попередження та боротьби з корупцією в Україні // Тези наукових доповідей та повідомлень учасників наукової конференції молодих учених: „Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України”. – Х.: Нац. юрид. академія
ім. Ярослава Мудрого, 2001. – С. 184–186.

АНОТАЦІЯ
Рогульський С.С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні, а також з'ясуванню поняття корупції, корупційних діянь, як адміністративних правопорушень, їх особливостей, причин і умов розповсюдження. У зв’язку з цим в ній розглядаються питання предмета і методу регулювання адміністративно – правових відносин, що складаються в процесі боротьби з корупцією; досліджується та аналізується комплекс чинного законодавства України в сфері боротьби з корупцією; визначаються співвідношення таких понять як корупція, корупційне діяння; корупційне правопорушення, службовий злочин; державний службовець, посадова особа; розкривається зміст адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією; докладно розглядаються теоретичні засади поняття та застосування адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією; досліджено їх особливості та розроблено класифікацію заходів адміністративного примусу в боротьбі з корупцією.
Внесено пропозиції щодо змін і доповнень чинних нормативних актів, які регулюють відносини, що складаються в процесі боротьби з корупцією.
Ключові слова: корупція, корупційне діяння, корупційне правопорушення, державний службовець, посадова особа, адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією, адміністративний примус, організаційно-правові заходи боротьби з корупцією.

АННОТАЦИЯ
Рогульский С.С. Административно-правовые меры борьбы с коррупцией в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.
Диссертационное исследование посвящено изучению административно-правовых мер борьбы с коррупцией в Украине, а также толкованию понятия коррупции, коррупционных деяний как административных правонарушений, их особенностей, причин и условий распространения в Украине. В связи с этим в ней рассматриваются вопросы возникновения коррупции, а также история борьбы с ней на разных этапах развития государства. Приводятся конкретные примеры борьбы с коррупцией начиная с времен Древнего Рима и в условиях современности. Исследуется и анализируется определение правового понятия “коррупция” как в законодательстве Украины, так и в законодательствах зарубежных стран и научной литературе, а также особенности коррупционных проявлений и в итоге чего предлагается авторское понятие коррупции.
При рассмотрении состава коррупционного деяния как административного правонарушения большое внимание уделяется субъектам коррупционных правонарушений, в результате чего предлагается расширить круг лиц, относящихся к субъектам коррупционных правонарушений, путем внесения изменений в Закон Украины “О борьбе с коррупцией”. В работе исследуются соотношение коррупционного деяния как административного правонарушения и как преступления путем сопоставления коррупционных правонарушений со служебными преступлениями, в частности, со взяточничеством. Определяется соотношение таких определений как государственный служащий, должностное лицо. Раскрывается сущность административно-правовых мер борьбы с коррупцией, детально рассмотрены теоретические основы понятия и применения административно-правовых мер борьбы с коррупцией; исследованы их особенности и предложена соответствующая классификация административно-правовых мер борьбы с коррупцией: на меры административного принуждения и организационно-правовые меры.
Приспособлены к противодействию коррупционным деяниям меры административного принуждения, а именно: меры административного предупреждения коррупционных правонарушений, административного пресечения и меры административной ответственности. При рассмотрении мер административного принуждения автор приходит к мысли, что одни и те же меры в одних случаях могут быть мерами административного принуждения или пресечения, а в других – мерами административной ответственности.
Организационно-правовые меры борьбы с коррупцией заключаются в принятии органами исполнительной власти нормативно-правовых актов, которые направлены на борьбу с коррупцией, усовершенствование уже существующих, и в практических действиях государственных органов по предупреждению коррупции, по созданию условий для правомерного функционирования госсударственного апарата, и предупреждения коррупции, через устранение причин и условий ее возникновения в Украине.
При этом особое место в системе организационно-правовых мер борьбы с коррупцией уделяется системе органов, которые ведут борьбу с коррупцией. Поддерживается необходимость создания единого органа, основным назначением которого будет координация работы по борьбе с коррупцией – Национального Бюро Расследований.
Внесены предложения относительно изменений и дополнений действующих нормативных актов, которые регулируют отношения, складывающиеся в процессе борьбы с коррупцией, а именно положений Закона Украины “О борьбе с коррупцией”.
Ключевые слова: коррупция, коррупционное деяние, коррупционное правонарушение, государственный служащий, должностное лицо, административно-правовые меры борьбы с коррупцией, административное принуждение, организационно-правовые меры борьбы с коррупцией.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking