Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративно-правові основи організації та діяльності Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України

 

ГАЛУНЬКО Валентин Васильович

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління;
адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Ірпінь — 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
ОЛЕФІР Віктор Іванович,
Національна академія внутрішніх справ України,
начальник кафедри адміністративної діяльності

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
ПЄТКОВ Валерій Петрович,
Національний університет внутрішніх справ,
начальник Кіровоградської філії;

кандидат юридичних наук, доцент
ІЩЕНКО Юрій Вікторович,
Національна академія внутрішніх справ України,
професор кафедри адміністративного права

Провідна установа — Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, кафедра адміністративного права, Міністерство освіти і науки України (м. Харків)

Захист відбудеться 31 січня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.855.02 Національної академії державної податкової служби Укра-їни за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної ака-демії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий 30 грудня 2003 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Г.Г. Забарний
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливим чинником виходу із трансфор-маційної кризи українського суспільства є створення сучасної, ефективної системи державного управління. Необхідність формування нової системи як інструменту подолання кризи в Україні продиктована радикальними соціально-економічними перетвореннями, що відбулися за останнє десятиліття і спричинили ряд, як пози-тивних, так і негативних змін у сучасному українському суспільстві. Нова система державного управління в Україні має бути створена шляхом здійснення адмініст-ративної реформи.
Її зміст полягає у перебудові існуючої системи державного управління в усіх сферах суспільного життя. Згідно з вимогами адміністративної реформи на Кабінет Міністрів України покладений обов’язок спрямування й координації діяльності ор-ганів виконавчої влади та їх орієнтація переважно на забезпечення прав і свобод громадян та надання їм державних (управлінських) послуг. Значне місце в системі забезпечення прав і свобод громадян належить органам внутрішніх справ, а надан-ня низки державних послуг — підрозділам Державної служби охорони при МВС України, діяльність яких потребує постійного удосконалення, що обумовлюється сучасними потребами економічного, політичного і соціального життя суспільства.
На тлі нових економічних відносин різко зросла і неухильно прогресує кіль-кість злочинних посягань проти власності, особистості, суспільства та держави. В умовах сьогодення громадська думка інколи схиляється до можливості безкарного і цілком усвідомленого досягнення цілей напівлегальними, а нерідко й відверто незаконними методами та засобами. Отже, у суспільстві починають активізуватись злочинні організації, знижується загальний моральний рівень, виробляється і фор-мується нова „кримінальна громадська психологія”. Криміналізація суспільних відносин сприяє розвитку такого негативного явища як організована злочинність, яка намагається поширити свій вплив на апарат державної влади та управління.
У комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки Прези-дент України поставив за мету забезпечення активної наступальної протидії зло-чинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чітко визначе-них пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави і громадськості, вдос-коналення законодавства, засобів і методів запобігання й розкриття злочинів.
У вимогах Президента України і відповідних завданнях, які стоять перед ор-ганами внутрішніх справ і, зокрема, перед Державною службою охорони при МВС України, як спеціальної служби, що здійснює заходи охорони об’єктів та іншого майна, зроблено акцент на забезпечення особистої безпеки громадян. Успішне ви-конання цих вимог залежить від рівня організованості, упорядкування апарату як органу в цілому, так і окремих його підрозділів, зокрема.
У зв’язку з цим, постає необхідність дослідження адміністративно-правових основ організації і діяльності Державної служби охорони при МВС України, в умовах трансформації сучасного суспільства.
Пропоноване дослідження здійснене з урахуванням теоретичного доробку та-ких вчених як: В.Б. Авер’янов, С.С. Алєксєєв, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, І.Л. Бачило, Д.А. Бекерська, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, В.А. Владіміров, М.С. Вертузаєв, Л.К. Воронова, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.І. Демченко, Є.В. Додін, М.М. Дорогих, В.Ф. Захаров, Ю.В. Іщенко, Р.А Калюжний, С.В. Ківалов, Л.В. Коваль, І.П. Козаченко, І.Б. Коліушко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.П. Коренєв, М.В. Корнієнко, В.А. Лаптій, В.Г. Лихолоб, В.М. Манохін, Н.Р. Нижник, В.І. Олефір, О.І. Остапенко, В.Ф. Опришко, В.М. Плішкін, В.П. Пєтков, О.П. Рябченко, Ю.А. Тихомиров, М.М. Тищенко, Г.А. Туманов, А.Т. Усольцев, О.Ф. Фрицький, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, В.К. Шкарупа, Ю.С. Шемшученко та ін.
Проте слід зазначити, що вищевказані та інші автори, як правило, торкались окремих аспектів досліджуваної проблеми. До того ж, деякі публікації були підго-товлені на основі раніше діючого (в основному союзного) законодавства, що об’єктивно знижує їх актуальність.
З огляду на ступінь розробленості теми в юридичній літературі, варто продо-вжити дослідження щодо визначення адміністративно-правового положення Дер-жавної служби охорони при МВС України, зосередивши основну увагу на особли-востях організації безпосередньої діяльності її підрозділів щодо виконання покла-дених на них завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів прикладних досліджень навчальних за-кладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 рр. і плана-ми науково-дослідних робіт та тематичними планами, а також темами Національної академії внутрішніх справ України на 2000-2004 рр. Крім того, напрям роботи від-повідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрі-шніх справ в ХХІ столітті, Концепції реформування МВС України, програми Мініс-терства внутрішніх справ України „Народ і міліція — партнери”.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у всебічному ви-вченні стану адміністративно-правових та організаційних основ діяльності Держа-вної служби охорони при МВС України та подальшому поглибленні теоретичних та практичних засад її правового становища й вироблення на цій підставі пропози-цій з удосконалення законодавства України та діяльності охоронних організацій у даній сфері.
Виходячи з мети дослідження, дисертант поставив перед собою такі основні завдання:
– узагальнити історичні особливості організації і діяльності Державної слу-жби охорони при МВС України;
– обґрунтувати доцільність існування Державної служби охорони, міліції охорони, як специфічних суб’єктів попередження правопорушень, визначити міс-це і задачі Державної служби охорони в структурі МВС України, зосередивши увагу на особливостях адміністративно-правової охороні власності;
– здійснити всебічний аналіз структурної побудови Державної служби охорони при МВС України, дослідити особливості кадрового забезпечення її діяльності;
– конкретизувати функції і принципи управління Державною службою охо-рони при МВС України;
– класифікувати методи і форми діяльності Державної служби охорони при МВС України з охорони державної, колективної і приватної власності;
– виробити на підставі аналізу нормативно-правових актів, що визначають функціонування Державної служби охорони у сучасних умовах, конкретні пропо-зиції, спрямовані на подолання недоліків в адміністративно-правовому регулю-ванні охоронної діяльності;
– дослідити та узагальнити методи переконання та примусу, що використо-вує у своїй діяльності Державна служба охорони при МВС України;
– розробити відповідні рекомендації для сфери державного управління і на-гляду за недержавними охоронними організаціями та визначити місце Державної служби охорони на цьому напрямку державної діяльності;
– розробити пропозиції щодо підвищення правового статусу Державної слу-жби охорони, а також удосконалення процесів організації правового забезпечення її діяльності, взаємодії з органами внутрішніх справ щодо попередження і припи-нення правопорушень;
– розробити науково-обґрунтовані пропозиції щодо необхідності прийняття спеціального Закону України „Про охоронну діяльність”, а також рекомендації з удосконалення правових та організаційних основ діяльності Державної служби охорони при МВС України.
Об’єктом дослідження виступає система правовідносин у сфері діяльності охоронних організацій, що здійснюють захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, майна та попередження правопорушень (сукупність питань нор-мативно-правового та організаційного забезпечення діяльності Державної служби охорони при МВС України).
Предметом дослідження є проблеми адміністративно-правового забезпечення організації та управління діяльністю підрозділів Державної служби охорони, їх вза-ємодія з іншими підрозділами внутрішніх справ, недержавними охоронними органі-заціями, а також шляхи удосконалення їх подальшої діяльності.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі за-стосований загальнонауковий діалектичний метод пізнання соціальних явищ у сферах дії держави та права. Цей метод сприяє об’єктивній оцінці рівня та ефекти-вності організаційного забезпечення діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України. Крім того, діалектичний метод дозволяє проаналізува-ти норми чинного законодавства, сприяє виявленню в ньому прогалин та недоліків і дає змогу сформулювати пропозиції з удосконалення правових норм під кутом зору їх відповідності завданням, що стоять перед підрозділами Державної служби охорони при МВС України у сфері охоронної діяльності.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади правового статусу охоронних організацій та правового регулювання їх діяльності. Системно-структурний та порівняльно-правовий мето-ди дозволили дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності, інфо-рмаційно-аналітичного забезпечення та планування, а також проблеми взаємодії Державної служби охорони при МВС України з іншими органами, установами та організаціями у забезпеченні охорони власності. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, здійснити ан-кетування співробітників практичних органів МВС України, проаналізувати емпі-ричну інформацію, що стосується теми дослідження. Історико-правовий метод за-стосовувався для вивчення розвитку законодавства щодо формування державної служби охорони в Україні.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Кодекси України (про адміністративні правопорушення, кримінальний, кримінально-процесуальний), Закони України, підзаконні нормативні акти, що регламентують адміністративно-правову діяльність Державної служби охорони при МВС України.
Емпіричну основу дослідження складають матеріали конкретної діяльності мі-ліції, підрозділів Державної служби охорони при МВС України, недержавних охо-ронних організацій України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається як самою постанов-кою проблеми, так і підходом до її дослідження. У дисертації запропоновано но-вий підхід до розв’язання проблеми адміністративно-правового регулювання дія-льності Державної служби охорони, що ґрунтується на сучасних економічних, правових, політичних і організаційних реаліях, а також здійснено розширений і поглиблений аналіз наукових знань про охоронну діяльність недержавних охорон-них організацій. Новизна дослідження пов’язана не лише з обранням і комплекс-ною розробкою проблеми, але, головним чином, — із обґрунтуванням нових по-ложень, що можуть вплинути на розвиток теорії адміністративного права та удо-сконалення практики охоронної діяльності міліції в Україні.
У дисертації сформульовано низку теоретичних та практичних положень, ви-сновків, рекомендацій і пропозицій, зокрема:
— уперше сформульовано авторське визначення понять „державна охоронна діяльність”, „міліція охорони”, „адміністративна діяльність міліції охорони”, „ад-міністративно-юрисдикційна діяльність Державної служби охорони”;
— запропоновано нове визначення поняття „тривога” стосовно відомчих до-кументів Державної служби охорони при МВС України;
— обґрунтовано необхідність підготовки керівників середньої та вищої ланки для підрозділів Державної служби охорони, шляхом створення окремих навчаль-них груп у вищих навчальних закладах системи МВС України;
— обґрунтовано необхідність прийняття спеціального Закону України „Про охоронну діяльність”;
— сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Закону України від 20 грудня 1990 р. „Про міліцію” та Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення стосовно розширення кола повноважень Державної служби охорони при МВС України;
— сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства по ліцензу-ванню та контролю за недержавною охоронною діяльністю;
— дістали подальшого розвитку класифікація та розмежування функцій Державної служби охорони при МВС України;
— подальшого розвитку дістали теоретичні та практичні положення щодо ви-значення спеціальних (організаційно-технічні) принципів побудови системи управління та принципів здіснення процесу управління та функціонування Держа-вної служби охорони при МВС України;
— уточнено характеристику та запропонований комплексний аналіз особли-востей використання адміністративно-запобіжних та заходів адміністративного припинення в діяльності Державної служби охорони при МВС України.
Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість ре-зультатів дослідження полягає у виробленні дисертантом науково обґрунтованих пропозицій щодо прийняття спеціального Закону України „Про охоронну діяль-ність”, а також рекомендацій, спрямованих на удосконалення норм адміністратив-ного права, що регулюють відносини у сфері організації діяльності Державної служби охорони, які можуть бути використані відповідними державними органа-ми, Кабінетом Міністрів України, Міністерством внутрішніх справ України, Депа-ртаментом Державної служби охорони. Ряд пропозицій може бути впроваджено у практичну діяльність підрозділів Державної служби охорони, недержавних охо-ронних організацій, служб охорони підприємств, установ та організацій.
Окремі положення дисертації доцільно використовувати у лекційних матеріа-лах, при підготовці підручників і навчальних посібників для магістрів, слухачів і кур-сантів вищих навчальних закладів системи МВС України та Державної служби охо-рони, а також для підвищення кваліфікації практичних працівників МВС України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обгово-рювались і були схвалені на спільних засіданнях кафедри адміністративної діяль-ності та кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на: 1) науково-практичній конференції „Забезпечення захисту прав людини у правоохоронній ді-яльності” (м. Київ, 21-25 лютого 2000 р.); 2) міжнародній науково-практичній конференції „Тероризм і національна безпека України” (м. Київ, 11-12 квітня 2002 р.); 3) науково-практичній конференції „Робота поліції під час проведення масових заходів та демонстрацій” (м. Київ, 13-15 травня 2002 р.)
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відобра-ження у чотирьох наукових статтях опублікованих у фахових виданнях визначених ВАК України.
Структура дисертації обумовлена завданням і логікою виконаного дослі-дження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять дванадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дослідження — 186 сто-рінок, без урахування списку використаних джерел (169 найменувань) та трьох додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, його методологічну основу, розкрито наукову новиз-ну та практичне значення одержаних результатів та подано дані про їх апробацію.
Розділ І. „Становлення та організаційна побудова Державної служби охо-рони при МВС України” складається з трьох підрозділів в яких розглянуто істо-рико-правовий аспект становлення державних охоронних організацій, місце та призначення міліції охорони в системі органів внутрішніх справ, а також розкрито організаційну побудову Державної служби охорони при МВС України.
У підрозділі 1.1. „Історико-правовий аспект становлення державних охо-ронних організацій” розглядаються основні етапи становлення Державної служби охорони при МВС України. Еволюційні процеси, що передували створенню в Україні Державної служби охорони беруть витоки з ХVІІІ ст. Саме тоді в Російсь-кій імперії були створені підрозділи державної охорони. Вперше, у царській Росії, відомча поліція була створена 2 червня 1872 р. відповідно до затвердженого по-ложення на заводі „Новосибірського товариства кам’яновугільного, рейкового та залізничного виробництва”, у складі 15 поліцейських і поліцейського наглядача. Встановлено, що історія розвитку поліції царської Росії свідчить про відсутність послідовності в організації поліцейського управління на місцях. Структура поліції неодноразово піддавалася реформуванню. Наприклад, історичні документи свід-чать про те, що структура поліції царської Росії кінця ХІХ початку ХХ ст., вихо-дячи із джерела фінансування виконуваних функцій, поділялася на державну, по-завідомчу, відомчу і приватну.
На законодавчому рівні, утворення відомчої поліції стало регламентуватися тільки на початку ХХ ст. Автором досліджено етапи розвитку охоронних органі-зацій в Україні у довоєнний, післявоєнний періоди та за часів функціонування ад-міністративно-командної системи СРСР.
За часів набуття Україною незалежності офіційне правове становище Держа-вна служба охорони означилася 10 серпня 1993 р. з моменту підписання постанови Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та іншої форм власності”, якою затверджене Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.
Розглянувши основні етапи розвитку Державної служби охорони при МВС України дисертантом встановлено, що остання, узагальнивши тривалий історич-ний досвід, стала сучасною службою, яка успішно функціонує в ринкових умовах, динамічно розвивається і має у своєму арсеналі достатню кількість сил і засобів для виконання покладених на неї завдань.
У підрозділі 1.2. “Місце та призначення міліції охорони в системі МВС України” розглянуто співвідношення таких понять як „міліція”, „органи внутрі-шніх справ” та „Державна служба охорони”. При цьому встановлена наявність те-рмінологічної плутанини та ототожнення цих понять як у спеціальній літературі, так і в законодавстві. З цього приводу, в юридичній літературі зустрічаються чис-ленні пропозиції щодо необхідності прийняття Закону України „Про органи внут-рішніх справ”, який би діяв разом із Законом України від 20 грудня 1990 р. “Про міліцію”. Аргументація зводиться до того, що міліція є лише складовою частиною органів внутрішніх справ. Разом з тим ототожнення міліції охорони з іншими дер-жавними органами та включення її в узагальнююче поняття „орган внутрішніх справ” здійснюється, на думку дисертанта, суто механічно. Для досягнення необ-хідної повноти і якості правового регулювання діяльності міліції у подібному За-коні довелося б виділяти окремі розділи, що складатимуть більшу частину законо-давчого акту. Подібна перспектива виглядає досить некоректною.
Дисертантом наголошується, що у практиці діяльності Державної служби охорони панують два підходи щодо визначення та призначення її місця в системі органів внутрішніх справ. Перша, викладена у „Концепції реформування Держав-ної служби охорони при МВС України”, затвердженої Колегією МВС України 14 лютого 2000 р. Її основний лейтмотив — необхідність приведення діяльності Дер-жавної служби охорони до сучасних вимог, а саме: „зосередити застосування мі-ліції охорони виключно на особливо важливих об’єктах, визначених Кабінетом Міністрів України, та в групах затримання для реагування на спрацювання засобів охоронної сигналізації”. Іншу точку зору підтримує ціла група вчених і політиків, які, передусім, керуючись вимогами Ради Європи, наголошують на необхідності вивільнення міліції від виконання невластивих їй функцій, шляхом повної ліквіда-ції підрозділів міліції охорони.
Не поділяючи повністю другу точку зору та частково підтримуючи першу, дисертантом аргументована власна точка зору щодо необхідності збереження мі-ліції охорони та важливості її подальшого розвитку.
В результаті виконаних досліджень автором сформульовано власне визна-чення поняття „міліція охорони”, під якою розуміється професійно озброєне фор-мування, оперативно підпорядковане, з питань запобігання правопорушенням у місцях несення служби, керівникам відповідних органів внутрішніх справ, створе-на для вирішення завдань охорони об’єктів всіх форм власності, забезпечення на договірних засадах особистої безпеки громадян, запобігання і припинення право-порушень, з можливим застосуванням заходів безпосереднього примусу.
Разом з тим, дисертантом запропоновано наступне визначення поняття „ад-міністративна діяльність міліції охорони”, під яким розуміється врегульована но-рмами адміністративного права її виконавчо-владна діяльність, спрямована на за-безпечення особистої безпеки громадян, захист об’єктів різних форм власності від протиправних посягань на договірних засадах та боротьбу з іншими правопору-шеннями в місцях несення служби.
У підрозділі 1.3. „Загальна характеристика організаційної побудови Дер-жавної служби охорони при МВС України” акцентується увага на тому, що Державна служба охорони виступає єдиною централізованою системою, яка під-порядковується Міністерству внутрішніх справ України. Безпосереднє управління службою покладається на Департамент Державної служби охорони при Міністерс-тві внутрішніх справ України, який складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при головних управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі та підпорядкованих їм підрозділів охорони: міських, районних, міжрайонних відді-лів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів (цивіль-на охорона), стройових підрозділів міліції охорони, пунктів централізованого спо-стереження, у тому числі на окремих об’єктах, а також установ та навчальних за-кладів професійної підготовки працівників охорони.
Дисертантом проаналізована штатна чисельність співробітників міліції охо-рони, зроблені розрахунки зайнятості та розроблені рекомендації відносно покра-щення діяльності Державної служби охорони.
Визначено, що система органів Державної служби охорони при МВС Украї-ни, їх правове становище та організаційна побудова в цілому відповідають вимо-гам сьогодення. Основною не вирішеною проблемою цієї служби на сучасному етапі залишається зменшення її присутності на охоронному ринку держави. З огляду на це, варто активніше розширювати присутність шляхом договірного об-слуговування відомчої та приватної фізичної охорони, покращення технічного за-безпечення об’єктів державної форми власності, або інших об’єктів, відповідно до умов договорів, що не знаходяться під охороною Державної служби охорони.
Дослідивши проблему, дисертант вносить конкретні пропозиції, реалізація яких, на його думку, дозволить елітним високопрофесійним підрозділам Держав-ної служби охорони при МВС України отримати широкий спектр впливу на всі рі-вні охоронного ринку держави, що дозволяє з впевненістю говорити про доціль-ність функціонування міліції охорони та необхідність її подальшого розвитку в умовах демократичного суспільства.
Розділ ІІ. „Організаційні основи функціонування та діяльності Державної служби охорони при МВС України” складається з чотирьох підрозділів і при-свячений висвітленню завдань, функцій та принципів діяльності підрозділів Дер-жавної служби охорони при МВС України, а також визначенню особливостей кад-рового їх забезпечення.
У підрозділі 2.1. „Завдання Державної служби охорони при МВС України” розглядаються питання визначення сфери діяльності Міністерства внутрішніх справ України у розрізі охоронної діяльності. Автором проаналізовано погляди вчених стосовно визначення змісту категорії „сфера діяльності внутрішніх справ” та визначені фактори, які впливають на таку діяльність, зокрема: урегульованість адміністративним, кримінальним, господарським, цивільним законодавством сис-теми суспільних відносин; суб’єктом цих відносин повинні виступати органи вну-трішніх справ, їх підрозділи та службовці; визначаючи ці поняття варто виходити з правової регламентації завдань (чи зовнішніх функцій) органів внутрішніх справ.
Дисертантом проаналізовані функції та завдання зовнішнього впливу органів внутрішніх справ, зроблено висновок, що вони здійснюють діяльність, яка полягає у: гарантуванні захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства від проти-правних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської без-пеки; забезпеченні запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідуван-ня, розшуку осіб, які вчинили злочини; усуненні причин і умов, що сприяють вчи-ненню правопорушень; забезпеченні реалізації державної політики з питань грома-дянства, забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху та поже-жної безпеки; організації охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об’єктів, здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності.
Дисертантом сформульовано поняття „державна діяльність у сфері внутрі-шніх справ” під яким розуміється „урегульована адміністративним, кримінальним, господарським, цивільним законодавством система суспільних відносин, які вини-кають у зв’язку із забезпеченням громадського порядку, громадської безпеки, за-хистом власності від злочинних посягань, гарантуванням особистої безпеки гро-мадян, захистом їх прав, свобод і законних інтересів, попередженням і припинен-ням злочинів та правопорушень, розшуком осіб, що їх вчинили, забезпеченням до-рожнього руху, здійсненням реєстрації фізичних осіб відповідними підрозділами та посадовими особами органів внутрішніх справ”.
При цьому дисертантом виділено основні та додаткові завдання діяльності міліції охорони, що з огляду на їх специфічний характер дозволяє виділити діяль-ність Державної служби охорони у самостійну підгалузь управління системи орга-нів МВС України.
У підрозділі 2.2. „Функції діяльності підрозділів Державної служби охоро-ни при МВС України” на підставі аналізу теорії та практики виділено загальне поняття функції, та відокремленні функції Державної служби охорони, які загалом можна поділити на головні, допоміжні та командні. Кожна з цих груп функцій по-діляється на більш вузькі, що у сукупності й утворюють систему функцій Держав-ної служби охорони.
Головні функції Державної служби охорони можна, на думку дисертанта, по-ділити на чотири категорії: охоронні функції; фінансово-економічні функції; адмі-ністративні функції; соціальні функції. Слід зазначити, що вони тісно перепліта-ються, що призводить до ускладнень при їх відокремленні. На думку дисертанта, до допоміжних функцій Державної служби охорони можна віднести: управління персоналом; матеріальне забезпечення; функція бухгалтерського обліку та бюдже-ту; здійснення юридичних дій тощо.
Разом з тим, дисертантом встановлено, що реалізація функцій Державної служби охорони не може обійтися без особливого регулюючого механізму, яким є правове регулювання, у зв’язку з цим сформульовано визначення поняття „право-ве регулювання діяльності Державної служби охорони при МВС України”.
У підрозділі 2.3. „Принципи діяльності Державної служби охорони при МВС України” дисертант враховуючи актуальність принципів в сучасних ринко-вих умовах для діяльності Державної служби охорони розглядає їх зміст та класи-фікує на певні групи. Зокрема, аналізуються такі загальні принципи: розподіл пра-ці; авторитет; відповідальність; дисципліна; єдність розпорядництва; єдність кері-вництва; підпорядкування особистого інтересу загальному; винагорода праці; централізація; ієрархія „скалярний ланцюг”; порядок; справедливість; сталість пе-рсоналу; єдність персоналу.
В процесі розгляду даного питання дисертантом підкреслюється, що загальні принципи управління підрозділами Державної служби охорони при МВС України суттєво не відрізняються від принципів управліннями органами внутрішніх справ до яких відносяться принципи: науковості, законності, гласності, гуманізму, роз-поділу влад, системності, плановості та конкретності.
Автором, разом з тим, виділяється група принципів, що має визначальне зна-чення в сфері функціонування Державної служби охорони, а саме спеціальні (ор-ганізаційно-технічні) принципи, які, у свою чергу, поділяються ще на дві підгру-пи: принципи побудови системи управління та принципи здіснення процесу управління або функціонування системи управління.
Визначальне місце у сфері діяльності та функціонування Державної служби охорони посідають спеціальні (організаційно-технічні) принципи побудови систе-ми управління та принципи здіснення процесу управління або функціонування си-стеми управління, які, у свою чергу, поділяються ще на дві підгрупи.
До першої підгрупи відносяться принципи: ієрархічності, функціональний принцип, територіально-галузевий, норми керованості тощо.
До другої підгрупи спеціальних принципів, які спрямовані на організацію процесу управління належать принципи: цілеспрямованості, головної (основної) ланки, відповідності, поєднання єдиноначальності та колегіальності, відповідаль-ності органів та посадових осіб за дії або бездіяльності тощо.
У підрозділі 2.4. „Особливості державного змісту та кадрового забезпе-чення діяльності Державної служби охорони при МВС України” досліджується зміст правового становища охоронних організацій та порядок їх кадрового забез-печення. При цьому дисертантом здійснена спроба сформулювати власне визна-чення поняття „Державна служба охорони при МВС України”.
Зроблено висновок, що існування Державної служби охорони, як державної організації у ринковому середовищі України визначається необхідністю забезпе-чення збереження державного, колективного, приватного майна, фізичної безпеки громадян, шляхом попередження та припинення правопорушень.
Дисертантом обґрунтовується думка стосовно необхідності визначення у проекті спеціального Закону України „Про охоронну діяльність” правового стату-су Державної служби охорони, передбачивши, що остання створена для розробки та здійснення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, заходів щодо реалізації єдиної на території України концепції охорони об’єктів усіх форм влас-ності; охорони майна, вантажів, грошових знаків і цінних паперів та інших ціннос-тей, а також забезпечення особистої безпеки фізичних осіб на договірних засадах.
Автором встановлено, що сучасна кадрова політика Департаменту Державної служби охорони відповідає, в основному, вимогам ринкових перетворень в Україні. Разом з тим, до спеціального Закону України „Про охоронну діяльність” варто внести пропозиції стосовно законодавчого визначення терміну „персонал охоро-ни”; передбачити для персоналу охорони єдині кваліфікаційні вимоги та визначи-ти чіткі вимоги до професійної підготовки персоналу охоронної діяльності, а саме — обов’язкову наявність свідоцтва про проходження відповідної підготовки для роботи охоронцем.
У підрозділі викладені результати опитування респондентів залежно від їх освітнього та кваліфікаційного рівня та розроблено висновки стосовно необхідно-сті підвищення професійного рівня деяких категорій керівників.
Розділ ІІІ. „Особливості організації та напрями удосконалення охорони об’єктів Державною службою охорони при МВС України” складається з п’яти підрозділів і присвячений визначенню методів організації та здійснення охорони об’єктів підрозділами Державної служби охорони, особливостей використання адміністративно-запобіжних заходів, заходів адміністративного припинення та особливостей здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності Державною службою охорони при МВС України.
У підрозділі 3.1. „Методи організації та здійснення охорони об’єктів під-розділами Державної служби охорони при МВС України” здійснено детальний аналіз поняття, форм і методів адміністративної діяльності стосовно діяльності Державної служби охорони при МВС України.
Розглядаючи види методів, що використовуються в охоронній діяльності, ди-сертант поділяє їх на технічні та правові. Технічні методи широко представлені в діяльності по забезпеченню безпосередньої охорони, наприклад, методи, за допо-могою яких забезпечується охорона об’єктів: спостереження, здійснюване наря-дами сторожової, воєнізованої, міліцейської охорони, візуальне або за допомогою технічних засобів охорони (як правило, черговими пультів управління). Їм відпо-відають організаційно-технічні форми: пост чи патруль сторожової охорони, пат-руль міліції, караул воєнізованої охорони, пульт централізованого спостереження. Сюди ж відносяться методи роботи електромонтерів по ремонту та обслуговуван-ню засобів охоронної сигналізації, діяльності інженерно-технічного складу з на-гляду за виконанням монтажних робіт з обладнання засобами охоронної сигналі-зації об’єктів.
На думку дисертанта, найважливіші адміністративно-правові методи профі-люючої діяльності Державної служби охорони варто класифікувати залежно від змісту діяльності на два види: методи контрольної діяльності і методи переконан-ня та примусу.
До методів контрольної діяльності Державної служби охорони відносяться: обстеження об’єктів, що охороняються; контроль за недержавною охоронною дія-льністю та службами охорони підприємств та організацій усіх форм власності; технічний нагляд за виконанням монтажних робіт по обладнанню засобами охо-ронної сигналізації підрозділами Державної служби охорони.
Пропонується законодавчо закріпити поняття „недержавна охоронна діяль-ність”. На думку дисертанта, це діяльність суб’єктів господарювання недержавної форми власності, у тому числі тих, що не мають у статутному фонді визначальної частки державної власності, щодо охорони належного їм майна, забезпечення осо-бистої безпеки їх засновників та службових осіб, а також вид підприємницької ді-яльності у галузі охорони майна та забезпечення особистої безпеки фізичних осіб з надання послуг охорони та забезпечення безпеки на підставі цивільно-правових договорів.
У підрозділі 3.2. „Особливості використання адміністративно-запобіжних заходів у діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України” аналізується поняття та зміст адміністративно-запобіжних заходів. Дисертантом запропоновано власне визначення поняття адміністративно-запобіжних заходів, що застосовуються в діяльності Державною службою охоро-ни. Вони становлять, на погляд дисертанта, комплекс заходів впливу морального, фізичного, організаційного та іншого характеру, що дозволяють: по-перше, не до-пускати протиправної поведінки з боку осіб, які схильні до такої; по-друге в усу-нені причин, що сприяють вчиненню правопорушень; по-третє, створення умов, які виключають протиправну поведінку.
Аналіз чинного законодавства України і практики його застосування дозво-ляє виявити адміністративно-запобіжні заходи, які застосовує в своїй діяльності Державна служба охорони: 1) перевірка документів; 2) взяття на облік і офіційне застереження осіб про неприпустимість протиправної поведінки; 3) огляд – особи-стий огляд і огляд речей, вантажів, багажу, транспортних засобів, зброї і боєпри-пасів, різних об’єктів; 4) відвідування підприємств, установ і організацій; 5) входження на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян; 6) внесення подань в державні органи, підприємства, установи, організації, поса-довим особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушень; 7) тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки мі-сцевості та об’єкти (блокування районів місцевості, окремих споруд та об’єктів); 8) використання транспортних засобів, а також засобів зв’язку, які належать під-приємствам, установам, організаціям.
У підрозділі 3.3. „Особливості використання заходів адміністративного припинення у діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України” визначено мету і практику застосування заходів адміністративного при-пинення Державною службою охорони. Мета їх застосування, на думку дисертан-та, полягає, по-перше, у припиненні порушень правових норм (адміністративних проступків, злочинів і об’єктивно протиправних діянь); по-друге, створенні умов для подальшого притягнення винних до відповідальності; по-третє, усуненні шкі-дливих наслідків правопорушення; по-четверте, запобіганні вчиненню нових пра-вопорушень; по-п’яте, відновлення попереднього, правомірного стану.
Дисертантом зроблено висновок, що заходи адміністративного припинення, які застосовуються Державною службою охороною — це заходи адміністративного примусу, спрямовані на примусове припинення діянь, що мають ознаки адміністра-тивного правопорушення, а в окремих випадках і кримінально-правовий характер, недопущення шкідливих наслідків протиправної поведінки, забезпечення прова-дження у справі про адміністративне правопорушення і притягнення винних до ад-міністративної, а у виняткових випадках до кримінальної відповідальності.
До заходів адміністративного припинення, що застосовуються Державною службою охорони дисертант відносить наступні: вимогу припинити протиправну поведінку; привід осіб, які ухиляються від явки за викликом в орган внутрішніх справ; доставляння порушника; адміністративне затримання; особистий огляд; огляд речей; вилучення речей і документів; застосування заходів фізичного впли-ву; застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї.
У підрозділі 3.4. „Особливості здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності Державною службою охорони при МВС України” досліджено зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності взагалі, та безпосередньо по відношен-ню до діяльності Державної служби охорони. Під адміністративно-юрисдикційною діяльністю розуміється врегульована адміністративним законо-давством діяльність посадових осіб, спрямована на виявлення адміністративних проступків і здійснення по них провадження у справах, що включає оформлення матеріалів, їх передачу на розгляд суду, начальнику органу внутрішніх справ, ін-шим державним органам або об’єднанням громадян, та діяльність щодо їх пода-льшого виконання.
Визначено коло осіб в Державній службі охорони, які мають право здійсню-вати адміністративно-юрисдикційну діяльність, зазначено їхні повноваження у га-лузі адміністративного провадження та застосування заходів адміністративного примусу.
Проаналізовано поняття та склад адміністративного проступку та сформу-льовано його визначення, під яким розуміється суспільно шкідлива, протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на права і свобо-ди громадян, права і законні інтереси інших суб’єктів, власність, громадський по-рядок і громадську безпеку, встановлений порядок діяльності державних органів та установ, і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
У підрозділі 3.5. „Напрями удосконалення діяльності Державної служби охорони при МВС України” здійснено аналіз проблемних аспектів практичної ді-яльності Державної служби охорони та вироблено пропозиції стосовно покращен-ня її діяльності. На думку дисертанта, основним недоліком організації охорони об’єктів за допомогою технічних засобів залишаються часті помилкові спрацю-вання сигналізації. У зв’язку з цим, варто змінити процес передачі сигналів повід-омлення тривожної сигналізації, що надходять з об’єктів охорони через пульти централізованої охорони до груп затримання.
Ще однією із основних, і до цього часу не вирішеною проблемою діяльності Державної служби охорони залишається зниження її присутності на охоронному ринку України. Між тим, одним із основних шляхів покращення роботи Державної служби охорони, є розширення її присутності на охоронному ринку України, за рахунок збільшення кількості видів послуг. Державна служба охорони не повинна замикатися тільки на наданні охоронних послуг. Для більш повного задоволення потреб суспільства в охоронних послугах вона має право створювати суб’єкти го-сподарювання, що працюють на спрощеній системі оподаткування. Це, відповід-но, дозволить зайняти гідне місце на охоронному ринку, який на сьогоднішній час не охоплений послугами охорони. Крім того, шляхом надання послуг з перевірки несення служби, на договірних засадах, служб безпеки відомчої охорони і недер-жавних охоронних організацій можна досягти максимального охоплення держав-ним охоронним впливом об’єктів охорони. Результатом проведених досліджень стали сформульовані автором пропозиції щодо покращення охоронної діяльності.

ВИСНОВКИ
1. Дослідивши основні етапи еволюційного становлення Державної служби охорони при МВС України, можна констатувати, що остання стала сучасною слу-жбою, яка досить успішно функціонує у сучасних ринкових умовах.
2. Вироблено поняття „державна охоронна діяльність”, яка складає діяль-ність державних організацій, у тому числі тих, що мають у статутному фонді част-ку державної власності, щодо охорони належного їм майна, забезпечення особис-тої безпеки їх службових осіб, а також діяльність спеціально-уповноважених орга-нізацій по наданню послуг з охорони майна та забезпеченню особистої безпеки фі-зичних осіб на підставі цивільно-правових договорів. Безпосереднє здійснення за-значених завдань покликана виконувати Державна служба охорони при МВС України, що являє собою відносно відособлену ієрархію органів і підрозділів, які складають самостійну підгалузь управління при системі МВС України.
3. Узагальнено поняття „міліція охорони”, яка становить професійне озброє-не формування, оперативно підпорядковане, з питань запобігання правопорушен-ням у місцях несення служби, керівникам відповідних органів внутрішніх справ, створена для вирішення завдань охорони об’єктів всіх форм власності, забезпе-чення особистої безпеки громадян на договірних засадах, запобігання і припинен-ня правопорушень, з можливим застосуванням заходів безпосереднього примусу.
4. Визначено поняття адміністративної діяльності міліції охорони – це врегу-льована нормами адміністративного права її виконавчо-владна діяльність, спрямо-вана на забезпечення особистої безпеки громадян, захист об’єктів різних форм власності від протиправних посягань на договірних засадах та боротьбу з іншими правопорушеннями в місцях несення служби.
5. Внесено пропозиції щодо виділення Державної служби охорони при МВС України у самостійну підгалузь управління при системі внутрішніх справ України.
6. Обґрунтовано думку, що визначальне місце у сфері діяльності та функціо-нування Державної служби охорони посідають спеціальні (організаційно-технічні) принципи побудови системи управління та принципи здіснення процесу управлін-ня або функціонування системи управління.
7. З метою покращення здійснення кадрової політики в охоронних організа-ціях внесено пропозиції щодо необхідності законодавчого визначення терміну „персонал охорони”; передбачивши для персоналу охорони єдині кваліфікаційні вимоги та визначити чіткі вимоги до професійної підготовки персоналу охоронної діяльності, а саме обов’язкова наявність свідоцтва про проходження відповідної підготовки для роботи охоронцем. Крім того, пропонується створити у вищих на-вчальних закладах системи МВС спеціальні групи з підготовки керівників для се-редньої та вищої ланки підрозділів Державної служби охорони при МВС України.
8. Проаналізовано та класифіковано методи адміністративної діяльності Державної служби охорони. Найважливіші, з адміністративно-правових методів профілюючої діяльності Державної служби охорони варто класифікувати в залеж-ності від змісту діяльності на два види: методи контрольної діяльності і методи переконання та примусу.
9. Запропоновано на законодавчому рівні закріпити технічні вимоги до ор-ганізацій, які встановлюють охоронні системи, а також надати право контролю Державній службі охорони за виконанням робіт на важливих об’єктах.
10. Запропоновано закріпити положення про те, що начальник відділу (відді-лення) Державної служби охорони при міськрайорганах внутрішніх справ має право приймати рішення по адміністративним матеріалам, складених за ст. 51 КУпАП, стосовно осіб, які скоїли дрібні крадіжки з об’єктів, що знаходяться під охороною цієї служби. Крім того, з метою рівноправного захисту всіх форм власності пропонується на законодавчому рівні внести до ст. 51 КУпАП допов-нення та викласти з наступною назвою: Стаття. 51. “Дрібне розкрадання держав-ного, колективного або приватного майна”.
11. Сформульовано нове визначення поняття „тривога” під яким розуміється обґрунтовано прийняте, спеціально підготовленим, співробітником Державної служби охорони, рішення, про високу ймовірність наявності небезпеки для життя, майна або довкілля.
12. Обґрунтовується необхідність прийняття спеціального Закону України „Про охоронну діяльність”.

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Галунько В.В. Державна служба охорони при МВС України: нові можливості // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2002. № 3. — С. 182-185.
2. Галунько В.В. Управління підрозділами Державної служби охорони при МВС України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2003. — № 1. — С. 42-51.
3. Галунько В.В. Завдання Державної служби охорони при МВС України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2003. — № 2 — С. 290-294.
4. Галунько В.В. Принципи управління підрозділами Державної служби охорони при МВС України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2003. — № 3 — С. 197-206.

АНОТАЦІЇ

Галунько В.В. Адміністративно-правові основи організації та діяльності Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спе-ціальністю 12.00.07 — теорія управління; адміністративне право і процес; фінан-сове право; інформаційне право. — Національна академія державної податкової служби України. — Ірпінь, 2003.
Дисертація представляє собою комплексне дослідження проблем адміністрати-вно-правового регулювання організації та діяльності Державної служби охорони при МВС України та інших організацій, які займаються охоронною діяльністю. В роботі розглядаються теоретичні та практичні питання, пов’язані з функціонуван-ням охоронних організацій, діяльність яких спрямована на забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, фізичних і юридичних осіб, охорону майна та попередження правопорушень (сукупність питань правового та організаційного за-безпечення діяльності Державної служби охорони при МВС України). Окреме місце в роботі приділено дослідженню особливостей адміністративно-правового забезпе-чення організації та управління діяльністю підрозділів Державної служби охорони, їх взаємодія з іншими підрозділами внутрішніх справ, приватними охоронними підпри-ємствами, а також напрями та шляхи удосконалення їх подальшої діяльності.
Результатом виконаного дослідження є сформульовані загальнотеоретичні положення та науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо підвищення рів-ня організації та діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України та охоронних організацій, що можуть бути використані при розробці но-рмативно-правових актів та удосконаленні чинного законодавства України.
Ключові слова: охоронні організації, охоронна діяльність, Державна служба охорони, адміністративна діяльність міліції охорони.

Галунько В.В. Административно-правовые основы организации и дея-тельности Государственной службы охраны при Министерстве внутренних дел Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 — теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. — Национальная академия государст-венной налоговой службы Украины. — Ирпень, 2003.
Диссертация представляет собой комплексное исследование проблем админи-стративно-правовых основ деятельности Государственной службы охраны при МВД Украины и других организаций, осуществляющих охранную деятельность.
В роботе рассматриваются теоретические и практические вопросы, связанные с системой правоотношений в сфере деятельности охранных организаций, осуще-ствляющих защиту прав и законных интересов граждан, физических и юридиче-ских лиц, имущества и предупреждение правонарушений (совокупность вопросов нормативно-правового и организационного обеспечения деятельности Государст-венной службы охраны при МВД Украины).
Диссертантом проведен анализ основных этапов эволюционного развития Го-сударственной службы охраны, начиная со времен царской России. Установлено, что официальное правовое признание в Украине она получила 10 августа 1993 го-да, а истоки лежат в ХVIII столетии, когда в 1972 году была организована охрана на заводе Новосибирского товарищества каменноугольного, рельсового и желез-нодорожного производства.
Рассматривается роль милиции охраны в системе органов внутренних дел, со-отношение понятий „милиция”, „органы внутренних дел”, „Государственная служба охраны”.
Диссертантом проведен анализ организационной структуры Государственной службы охраны, ее организационные основы деятельности. Проанализированы, систематизированы ее задачи, функции, принципы.
В работе детально исследованы методы организации и осуществления охраны подразделениями Государственной службы охраны. Проанализированы точки зрения теоретиков и практиков в этом направлении. Рассмотрены вопросы приме-нения административно-предупредительных мер в ее деятельности.
Также в исследовании рассматриваются вопросы административно-правового обеспечения организации и управление деятельностью подразделов Государст-венной службы охраны, ее взаимодействие с другими подразделами внутренних дел, негосударственными охранными организациями, а также пути усовершенст-вования их дальнейшей деятельности.
На основании глубокого анализа действующего законодательства Украины выделены недостатки в работе охранных организаций, предлагаются направления улучшения их деятельности.
Автор делает ряд общетеоретических выводов, обосновывает научно-практические рекомендации и освещает роль Государственной службы охраны и охранных организаций в сфере обеспечения защиты прав и законных интересов граждан, физических и юридических лиц, имущества и предупреждение правона-рушений.
В выводах исследования диссертантом вносятся рекомендации по усовершен-ствованию законодательства Украины относительно повышения эффективности деятельности Государственной службы охраны при МВД Украины.
Ключевые слова: охранные организации, охранная деятельность, Государст-венная служба охраны, административная деятельность милиции охраны.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking