Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Актуальні питання правозастосовчої діяльності у галузі екології

 

КОТЕЛЕВЕЦЬ АЛЛА ВІКТОРІВНА

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОЗАСТОСОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

Спеціальність: 12.00.06. – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

ХАРКІВ - 2000

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України

 

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор Попов Василь Константинович, завідуючий кафедрою екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

 

Офіційні опоненти : - доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, Малишева Наталія Рафаелівна, провідний науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М.Корецького Національної академії наук України;
- кандидат юридичних наук, доцент Торопова Наталія Анатоліївна, доцент кафедри правознавства Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”

 

Провідна установа : - кафедра аграрного, екологічного і природоресурсного права Одеської державної юридичної академії

 

Захист відбудеться 02 листопада 2000 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: ( 61024, м.Харків, вул.Пушкінська, 77 ).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого ( 61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 77 ).

Автореферат розісланий 31 вересня 2000 р.

 

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
Гончаренко В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність теми. Питання правозастосовчої діяльності в еколого-правовій науці у певному ступені досліджувались або у сфері охорони навколишнього природного середовища, або в галузі використання і відтворення природних об”єктів відповідним органом управління і влади, що є позитивним фактором.Дослідження питань правозастосування в загальній теорії права не виключає, а передбачає необхідність аналізу правозастосовчої діяльності в галузевих правових науках. Зрозуміло, принципові положення вироблені загальною теорією права, повинні враховуватись при дослідженні даної проблеми в кожній галузі права. В дисертації відзначається позитивна діяльність певних компетентних органів управління в галузі застосування норм екологічного права. Разом з цим підкреслюється, що комплексні дослідження як за сферами екології, так і за суб”єктами правозастосування не проводились, що не в повній мірі розкривало стан правозастосовчої діяльності, ступень досконалості законодавства про повноваження правозастосовчих органів, не виявлялися повноваження, які дублюють окремі повноваження діяльності системи різних правозастосовчих органів, що викликає труднощі на практиці. Тому дослідження деяких питань правозастосування в названій сфері не виключає необхідності у комплексному дослідженні цієї проблеми з метою визначення більш повного стану правозастосування у направленні аналізу актуальних питань.
Окрім того, в останні роки екологічне законодавство, в якому визначені повноваження відповідних органів правозастосування, значно поновилося, при цьому ці повноваження не завжди узгодженні. В Україні прийнята Конституція, де закріплено ряд нових і принципових положень, які мають відношення до правозастосування і потребують наукового аналізу. Значно розширюється судове правозастосування, що обумовлює необхідність з”ясування співвідношення повноважень судових, прокурорських, природоохоронних та інших органів в галузі застосування норм екологічного права. Іде процес прийняття нових законів, які визначають повноваження у галузі застосування норм екологічного права відповідними органами виконавчої влади України. З утворенням незалежної держави її компетентні органи вирішують багато питань у сфері екології, зокрема в правотворчій і правозастосовчій діяльності, що також диктує необхідність в науковому аналізу діяльності відповідних суб”єктів правозастосування. Саме викладеними обставинами і обумовлений вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв”язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною цільової, комплексної програми кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого “ Проблеми вдосконалення екологічного законодавства в умовах ринку “ ( № 0186.0.070871 ).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є проведення комплексного дослідження основних питань вказаної теми і визначення шляхів вдосконалення правозастосовчої діяльності з урахуванням загальних положень цієї діяльності, розроблених в загальній теорії права, та особливостей еколого-правової діяльності по застосуванню екологічних норм права.
Наявність загальної мети визначило виділення конкретних задач дослідження:
- обгрунтованність особливостей правозастосовчої діяльності відповідних -суб”єктів, обумовлених головним чином екологічними факторами, які неодмінно повинні враховуватись в процессі цієї діяльності в межах повноважень, встановлених законодавством;
- аргументація висновку про необхідність деякого перегляду повноважень системи правозастосовчих органів в галузі екології з метою уточнення цих повноважень та усунення певних дублюювань в процессі їх виконання;
- обгрунтованість необхідності вдосконалення природоохоронних органів у направленні розширення повноважень низових органів правозастосування даної системи за рахунок зменшення повноважень середньої ( обласної ) ланки, а також підпорядкованності низових органів місцевим органам влади і вищим спеціальним органам;
- внесення в деякі нормативні акти змін та доповнень, які регулюють правозастосовчу діяльність у сфері екології, в направленні уточнень повноважень деяких правозастосовчих органів з метою більш чіткого визначення цих повноважень.
Об”єктом дисертаційного дослідження виступають повноваження органів правозастосування, встановлені законодавством України.
Предметом дослідження є суспільні відносини, що виникають між суб”єктами застосування еколого-правових норм та особами, відносно яких здійснюється це правозастосування.
Методологічну основу дослідження складають діалектико-матеріалістичний підхід до розуміння об”єктивно існуючої взаємодії суспільства і природи; екологічні відносини між конкретними суб”єктами в галузі належності природних суб”єктів, їх використання, відтворення, охорони навколишнього природного середовища, що складаються на основі цієї взаємодії; наукові пізнання юридичних можливостей впливу за допомогою різних правових форм на суб”єктів, які взаємодіють з природним середовищем в межах, встановлених еколого-правовими нормами, всебічний аналіз повноважень суб”єктів правозастосовчої діяльності з використанням різних методів такого пізнання.
Ця дисертаційна робота опирається на набутий в юридичній науці досвід теоретичних досліджень в галузі екології. В роботі використані праці вчених-правознавців в галузі загальної теорії права, екологічного права, адміністративного права, зокрема: С.С. Алексеєва, М.М.Бринчука, П.М.Рабіновича, М.В.Цвіка, О.С.Колбасова, Ю.С.Шемшученко, В.Л.Мунтяна, В.К.Попова, В.І.Андрєйцева, В.В.Петрова, Б.В.Єрофеєва, А.П.Гетьмана, В.А.Чуйкова, С.Н.Кравченко, В.Н.Яковлєва, В.В.Костицького, Н.Р.Малишевої, Н.І.Єрофеєва, Н.І.Малишко та інших, які у тому чи іншому ступені торкалися питань правозастосування взагалі і застосування норм права у сфері екології по різним напрямкам.
Нормативну базу дисертації склали деякі положення Конституції України: закони про охорону навколишнього середовища; кодекси: земельний, водний, лісовий, про надра; спеціальні закони: про природно-заповідний фонд, про тваринний світ, про охорону атмосферного повітря, про рослинний світ; закони про діяльність прокуратури, загального та арбітражного судів, органів міліції та ін.
Окрім того в дослідженні використані матеріали практики Балаклійського та Зміївського районних судів Харківської області, Харківського обласного суду, прокуратури Балаклійського району Харківської області, Балаклійської районної та Червоноденоцької селищної Рад Харківської області та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у першому комплексному дослідженні питань правозастосовчої діяльності у сфері екології з моменту виникнення самостійної і незалежної держави Україна.
До найбільш суттєвих результатів, які відображують новизну дисертаційної роботи, віднесені такі положення:
- вперше в еколого-правовій літературі здійснено комплексне дослідження правозастосування в системі екологічного права як за природними об”єктами у їх сукупності, так і за суб”єктами правозастосування, що дозволило сформулювати наукові висновки і рекомендації по вдосконаленню деяких еколого-правових норм;
- вперше дано розгорнуте поняття правозастосовчої діяльності у сфері екології, яке охоплює діяльність різних органів правозастосування: місцевих органів влади і управління, спеціальних природоохоронних органів, судових і прокурорських органів, міліції, громадських організацій, власників і природокористувачів певних природних ресурсів;
- наведені нові аргументи до обгрунтованості специфіки загальних форм правозастосовчої діяльності в галузі екології, яка обумовлена об”єктивно існуючими екологічними факторами, що розвиваються за законами природи і характеризуються як природні; виявлено дублюювання в повноваженнях суб”єктів правозастосовчої діяльності; висловлені рекомендації по вдосконаленню законодавства, що визначає ці повноваження;
- вперше в еколого-правовій літературі аргументована в узагальненій формі правозастосовча діяльність суб”єктів, які безпосередньо використовують природні ресурси, здійснюють їх відтворення і охорону навколишнього середовища, обгрунтовується принцип самоправозастосування цими суб”єктами;
- по-новому аргументується правозастосовча діяльність місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування в галузі екології, яка повинна охоплювати лише загальні питання правозастосування в межах своєї компетенції, не втручаючись в правозастосовчу діяльність інших органів правозастосування у сфері екології, обгрунтовується необхідність передачі деяких їх повноважень іншим органам;
- суттєво уточнюється компетенція спеціальних природоохоронних органів по правозастосуванню в галузі екології, обгрунтовується необхідність передачі повноважень цим органам по накладанню адміністративних стягнень, звільнив від цього адміністративні комісії при місцевих органах влади; окрім того, уточнюється також класифікація цих органів, зроблені пропозіції по вдосконаленню системи природоохоронних органів;
- вперше в еколого - правовій літературі конкретно визначена правозастосовча діяльність судових органів, прокуратури і міліції, виявлена їх специфіка, яка обумовлена певними особливостями їх повноважень і методами роботи по правозастосуванню, що дозволило сформулювати деякі рекомендації по вдосконаленню їх повноважень;
- аргументуються деякі нові положення в правозастосовчій діяльності громадських організацій в галузі екології, пропонується деяке розширення їх повноважень з урахуванням того, що великий обсяг роботи в цій сфері не в повній мірі забезпечує належне правозастосування з боку державних органів.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації можуть служити основою для подальшої розробки проблем інституту правозастосовчої діяльності у сфері екології в направленні визначення повноважень кожного суб”єкту даної діяльності ( науково-дослідна сфера ).
Висновки і пропозиції, які містяться у дисертації, можуть бути використані в процесі вдосконалення екологічного та іншого законодавства по уточненню повноважень суб”єктів екологічного правозастосування (правотворча сфера).
Запропоновані рекомендації направлені на вдосконалення практики застосування еколого-правових норм в діяльності відповідних суб”єктів правозастосування ( природоохоронна сфера ). Положення та висновки дисертації можуть бути використані під час підготовки підручника по екологічному праву ї учбових посібників за відповідними розділами (учбовий процес ).
Матеріали дисертації можуть служити базою в роботі по підвищенню рівня еколого-правової культури населення, робітників певних органів управління, підприємств і установ в напрямку поважного ставлення до додержання еколого-правових норм ( правовиховна сфера ).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження дисертанта знайшли відображення у доповідях і виступах на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, та науково-практичних межкафедральних семінарах у зазначеній академії.
Окрім того, матеріал дисертації у порядку обговорення застосування норм чинного законодавства висвітлювався на сторінках професійної газети “ Юридична практика “.
Публікації. На момент захисту дисертації основні положення та висновки викладені у 3 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, двох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків загальним обсягом 168 сторінок, списку використаної літератури і нормативно-правових актів, який включає 131 джерело.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробленості проблеми, предмет, об”єкт, мета і основні завдання дослідження, методологічна, теоретична і практична основа дослідження, наукова новизна дисертації, її теоретичне і практичне значення, апробація результатів дослідження і публікації по темі дисертації.
У розділі першому дисертації “ Загальна характеристика правозастосовчої діяльності у сфері екології “ досліджується поняття, зміст і загальні форми правозастосовчої діяльності у сфері екології; особливості у практичному застосуванні еколого-правових норм, які обумовлені об”єктивними екологічними факторами; напрямок даної діяльності.
У першому підрозділі “ Поняття правозастосовчої діяльності у сфері екології та її особливості “ надана розгорнута характеристика такої діяльності з урахуванням певних особливостей, обумовлених екологічними факторами. В основу поняття правозастосовчої діяльності покладено визначення цієї діяльності, яке розроблене в загальній теорії права, зміст якого складає владна організуюча діяльність певних державних компетентних та інших органів. Надається обгрунтування того, що у правозастосовчій діяльності у сфері екології цілком допустимо і виправдано самозастосування норм права без примусу з боку компетентних державних та інших органів правозастосування. Тому в загальному визначенні еколого-правозастосовчої діяльності знайшла відображення можливість громадян та юридичних осіб застосовувати до себе еколого-правові норми.
Обгрунтовується висновок, що самозастосування в умовах розвитку демократичних починань повинно розвиватися і одержувати відповідне провове закріплення в законодавстві. Дане положення узгоджується з рекомендаціями, викладеними в постанові Верховноі Ради України від 5 березня 1998 року “ Про Основні напрямки державної політики в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки “.
На основі всебічного аналізу законодавства і літератури в роботі вперше дано розгорнуте визначення поняття еколого-правозастосовчої діяльності, в яке включено як необхідний елемент самозастосування норм права. На думку автора, застосування норм екологічного права уявляє собою владну організуючу діяльність державних і громадських компетентних органів і осіб, а також застосування підприємствами, установами, організаціями і громадянами еколого-правових норм відносно до себе у межах законодавства з метою забезпечення реалізації суб”єктами юридичної справи належних їм прав і обов”язків та гарантованість контролю за процесом правозастосовчої діяльності на усих його стадіях. Запропоноване визначення правозастосовчої діяльності охоплює усі основні елементи цієї діяльності, тому воно покладено в основу даного дослідження за усіма питаннями дисертації.
Поряд з загальними рисами, також притаманними діяльності органів та осіб по застосуванню еколого-правових норм, разом з тим є певні особливості, які обумовлені об”єктивними і суб”єктивними факторами. По-перше, правозастосування у галузі екології пов”язано з регулюванням екологічних відносин, які виникають з приводу використання об”єктивно існуючих природніх ресурсів, що розвиваються за своїми і притаманними тільки їм природним законам. По-друге, на відміну від економічних відносин, екологічні відносини регулюються у значній мірі правовими приписами імперативного характеру, відступ від яких у процесі правозастосування не допускається. По-третє, правозастосовчі органи нерідко зштовхуються з необхідністю тлумачення певних норм екологічного права. По-четверте, у процесі застосування норм екологічного права про відповідальність перед правозастосовчими органами неодмінно постає питання про відшкодування екологічної шкоди, заподіяної здоров”ю людини, природним та майновим об”єктам. По-п”яте, еколого-правові норми, які використовуються в правозастосовчій діяльності, направлені на підтримку екологічної рівноваги на території України, що диктує необхідність більш значного підходу у процесі їх застосування. По-шосте, важливою особливістю у застосуванні еколого-правових норм є те, що значна їх частина сприяє забезпеченню екологічної безпеки на території України або в окремих її регіонах. Тому застосування таких норм у суспільному житті непроста формальність розв”язання юридичної справи, що торкається тільки інтересів суб”єктів конфлікту, що виник.
В другому підрозділі “ Зміст правозастосовчої діяльності “ досліджуються правозастосовчі дії компетентних органів та осіб, які здійснюються у межах своїх повноважень і матеріально-процесуальних норм права, що регулюють відповідні види екологічних відносин. При цьому правозастосовчі дії здійснюються на усих стадіях правозастосування з урахуванням конкретної юридичної справи.
Оскільки застосування права у більшості випадків проходить у суворій правовій регламентації з метою досягнення результативної ефективності для відповідних суб”єктів і у певному відрізку часу, усю цю діяльність можна назвати процесом. Тому в даному підрозділі розглядаються правозастосовчі дії компетентних органів і осіб в рамках основних стадій правозастосовчого процеса. При цьому аналізуються тільки ті питання, які потребують у певному ступіні наукового дослідження.
Правозастовчі дії в галузі екології підрозділяються на три групи: по встановленню фактичних обставин справи; вибір та аналіз юридичної норми; рішення юридичної справи. Саме вказані групи дій покладені в основу дослідження змісту правозастосовчої діяльності. В роботі всебічно аналізуються правові дії, які здійснюються у межах цих груп. Інші правові явища, що межують з правозастосовчою діяльністю, в дисертації не розглядаються/ правове регулювання суспільних екологічних відносин, реалізація юридичних прав та виконання обов”язків, виконання приписів актів застосування норм права та ін./
Окрім того визначені напрямки правозастосовчої діяльності у сфері екології. По - перше , коли передбачені еколого - правовими нормами права і обов”язки не можуть виникнути у конкретних суб”єктів без державно-владної діяльності компетентних органів; по-друге, коли здійснено екологічне правопорушення і необхідно визначити винній особі відповідну санкцію; по-третє, коли порушено суб”єктивне право конкретної особи потребує захисту; в-четверте, коли при виникнених певних екологічних обставинах необхідно вирішити питання про тимчасове обмеження, призупинення, припинення в здійснені уповноваженими особами своїх екологічних прав та виконання обов”язків. В-п”ятих, не виключається можливість застосування принципу верховенства права / ст.8 Коституції України /.Дії за межами вказаних напрямків охоплюються іншими правовими категоріями.
У третьому підрозділі дисертації “ Загальні форми правозастосовчої діяльності “ проведено короткий аналіз поглядів вчених, висловлених в літературі про форми правозастосовчої діяльності, що дозволило зробити наступні висновки. По-перше, правоохоронна діяльність з деякими модифікаціями має право на існування і цілком може розглядатися як одна із основних правозастосовчих форм. По-друге, правовиконавча діяльність також з деякими модифікаціями може розглядатися другою формою правозастосування. Як загальні форми правозастосовчої діяльності названі форми цілком припустимі у практиці еколого-правозастосування. Однак кожна форма має свою більш вузьку класифікацію видів такої діяльності, особливо це стосується еколого-правового застосування норм права. В дисертації надані нові аргументи до обгрунтування специфіки загальних форм правозастосовчої діяльності у галузі екології, обумовленої об”єктивно існуючими екологічними факторами, які базуються на законах природи і характеризуються як об”єктивно природні.
В розділі другому “Суб”єкти правозастосовчої діяльності у сфері екології“ визначені основні суб”єкти екологоправозастосування, до яких віднесені: власники природних ресурсів і природокористувачі; місцеві органи влади і управління; спеціальні природоохоронні органи; судові органи; система органів прокуратури; органи міліції; громадські об”єднання. Зрозуміло, деякі органи правозастосування не включені до суб”єктного складу такої діяльності, оскільки правозастосування цих органів займає незначний обсяг у їх діяльності. Зокрема, не включені вищі органи влади і управління, оскільки вони виконують головним чином правотворчі функції – видання законів, підзаконних нормативних актів, норми права яких застосовуються відповідними суб”єктами.
У першому підрозділі “ Правозастосовча діяльність власників природних ресурсів і природокористувачів “ в узагальненому виді аргументована правозастосовча діяльність суб”єктів, безпосередньо використовуючих природні ресурси, здійснюючих їх відтворення і охорону навколишнього середовища. Причому головна увага приділена аналізу діючого законодавства, яке допускає застосування норм права самими певними юридичними і фізичними особами. Суть принципу полягає в тому, що власники природних ресурсів і користувачі ними без допомоги примусових органів сами застосовують норми екологічного права, наприклад, по відшкодуванню шкоди, заподіяної певним природним об”єктам або навколишньому природному середовищу. Цей принцип випливає із екологічного законодавства України, підтримується деякими вченими по загальній теорії права ( Імре Сабо ).
В другому підрозділі “Правозастосовча діяльність органів влади і управління“ декілька по-іншому аргументується діяльність даних суб”єктів. Відзначається, що повноваження органів в цій сфері перегружені, їх діяльність багатоаспектна, в більшості випадків потребує спеціальних пізнань. Тому доцільним було б частину повноважень, які зараз здійснюють місцеві органи влади в галузі надання природних ресурсів для їх використання, передати другим органам управління, зокрема спеціальним органам управління в галузі екології з урахуванням того, що ця система надзвичайно розгалужена і має великий апарат державних службовців. Разом з тим, за місцевими органами влади необхідно залишити ті повноваження по застосуванню норм права в даній галузі, які безпосередньо торкаються їх інтересів або загальних інтересів територіальних громад сел, селищ, міст, і посилити за цими суб”єктами повноваження по здійсненню контролю за діяльністю спеціальних органів управління. Однак здійснити ці міри після завершення адміністративної реформи взагалі і у сфері екології, зокрема.
Відзначається, що починається інтенсивний процес кодифікації екологічного законодавства на рівні законів та підзаконних нормативних актів, вдосконалення діючого законодавства за допомогою внесення в нього змін та доповнень. Тому у процесі кодифікації законодавства необхідно чітко визначити повноваження органів управління у галузі застосування норм права, при цьому зробити це раціонально(розумно), не допускати перевантаження одних органів і пільгового обсягу повноважень інших органів. Однак вдосконалення екологічного законодавства у галузі використання, відтворення і охорони природнього середовища повинно здійснюватись паралельно із вдосконаленням системи органів управління у даній сфері, що забезпечить ефективне застосування норм екологічного права відповідними органами управління.
В третьому підрозділі “ Діяльність спеціальних природоохоронних органів по застосуванню норм екологічного права “ висловлені міркування по вдосконаленню діяльності управління спеціальних органів в даній галузі. В Указі Президента України від 15 грудня 1999 року “ Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади” деякі рекомендації знайшли відображення, зокрема, про створення єдиного спеціального органу управління у сфері екології у формі Міністерства екології і природних ресурсів України. Автором дисертації у свій час запропонувалось створення Міністерства екології України з включенням до нього усих комітетів за відповідними галузями екології на правах головних управлінь, що дозволить єдиному органу здійснювати координаційні дії інших органів управління у сфері екології. До внутрішніх структур Міністерства екології і природних ресурсів України можна віднести головні управління з питань екології: стосовно водних, лісних, земельних, гірничих ресурсів тощо. Структурні підрозділи повинні бути передбачені у Положенні про Міністерство екології і природних ресурсів України, затверджене Кабінетом Міністрів України.
При утворенні регіональних та місцевих органів управління у галузі екології повинна бути також певна диференціація.Зокрема, в регіонах, де є, наприклад, багато лісів, існує необхідність в утворенні регіональних управлінь з лісового господарства з метою здійснення єдиної лісогосподарської спрямованості у регіоні. Ці органи повинні бути за складом робітників невеликими і виконуючими регіональні координаційні функції спеціальних органів управління у сфері екології. У областях і Кримській Автономній республіці можна залишити управління з питань екології з інспекторами у районах (1-2 особи). Доцільно було б укомплектувати усі органи управління кваліфікаційними робітниками, що дозволить здійснити скорочення окремих робітників, які не мають достатньої професійної підготовки у галузі управління питаннями екології.
Запропонована структура органів управління у галузі екології дозволить усі інспекції з екологічних питань зосередити в одному органі управління (Міністерстві екології і природних ресурсів України), що буде сприяти поліпшенню інспекційної діяльності, усуненню усіляких перешкод при погодженні різних питань між органами управління, які не підпорядковуються один одному.

У четвертому підрозділі “Правозастосовча діяльність судових органів” комплексно визначена діяльність судів по застосуванню норм екологічного права у встановлених формах. Вказується, що їх діяльність має загальні риси такої ж діяльності других компетентних державних органів. Однак у судовій правозастосовчій діяльності є певні особливості: по-перше, сувора і конкретна формалізованість у процесі застосування норм права, у тому числі і норм екологічного права; по-друге, чітка конкретність в оформленні процесуальних документів; по-третє, диференціація складу суду; по-четверте, застосування норм права закінчується винесенням судового рішення, яке відповідає певній формі, і має конкретний зміст, і підлягає обов”язковому виконанню усіма; по-п”яте, в основу цієї діяльності покладений принцип самостійної судової влади. Також надається короткий аналіз практики судових органів у застосуванні окремих норм екологічного законодавства, оскільки ці норми викликають науковий та практичний інтерес , та мають принципове значення з точки зору їх застосування. Відзначається, що особливе значення має застосування норм екологічного права про відшкодування збитків, заподіяних окремим природним ресурсам, виявлені труднощі у судовому застосуванні , які викликані недостатньою послідовністю деяких правових приписів з цього питання, зокрема, сам підрахунок збитків надмірно ускладнений, що обумовлює необхідність призначення екологічної експертизи по ряду судових справ.
Критично оцінюються приписи ст.116 Земельного кодексу України про судовий розгляд справ, пов”язаних із поверненням самовільно захоплених земель. В цій нормі оперативно встановлено, що повернення самовільно захоплених земельних ділянок проводится тільки за рішенням суду або арбітражного суду.Без усілякого сумніву, судовий розгляд цієї категорії справ - гарантія захисту порушених прав громадян та юридичних осіб. Однак доцільно було б в цей припис внести деякі корективи, зокрема, передбачити альтернативу при розгляді спорів про повернення самовільно захоплених земель: в адміністративному та судовому порядку з урахуванням приписів Закону України від 2 жовтня 1996 року “Про звернення громадян”.
У п”ятому підрозділі “Правозастосовча діяльність органів прокуратури” представлені нові аргументи до характеристики даної діяльності, уточнені її форми з урахуванням специфіки цих органів, така діяльність розглядається як нормативно встановлена у межах повноважень органів прокуратури і процесуальних процедур. До основних форм правозастосовчої діяльності органів прокуратури віднесено подання позовів у суди про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу. Однак при аналізі виявлено дублюювання повноважень у пред”явленні позовів спеціальних державних органів управління в галузі екології, органів прокуратури, громадських екологічних об”єднань, інших компетентних органів. Тому в дисертації обгрунтовується необхідність упорядкування в застосуванні норм права про пред”явлення позовів про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу. Найбільш оптимальним може бути наступний порядок пред”явлення позовів. Спеціальним природоохоронним державним і громадським органам можна надавати право пред”явлення позовів у тих випадках, коли в діях винних осіб у заподіянні збитків не міститься складу екологічного злочину. Тут головним уявлюється правильне визначення збитків на основі існуючих правил, що компетентно можуть виконати державні природоохоронні органи. Органам прокуратури доцільно надати право пред”явлення позовів, які випливають із кримінальної справи, яка розглянута остаточно або припинена за встановленими законодавством підставами. В основі розмежування діяльності по застосуванню норм екологічного права в галузі пред”явлення позовів повинні бути захист і охорона відповідних видів екологічних та інших інтересів. Зокрема, захист інтересів держави в галузі екології повинен бути постійно у полі діяльності спеціальних природоохоронних органів, органів прокуратури. При цьому, між двома цими органами повинна бути узгодженість в діяльності по пред”явленню позовів.
Другою формою правозастосовчої діяльності прокуратури є загальнонаглядова діяльність, яка повинна здійснюватись згідно з положенням Конституції України (розділ VII) та інших спеціальних нормативних актів. Як показує практика, в останні роки стали утворюватися регіональні екологічні прокуратури, в обласних прокуратурах утворюються спеціальні відділи по нагляду за дотриманням законодавства в цій області, в Генеральній прокуратурі України також утворений спеціальний відділ по нагляду за дотриманням екологічного законодавства. Відзначається, що наглядова діяльність прокуратури за дотриманням законодавства взагалі, і екологічного зокрема, не втратила свого значення і зараз, оскільки розповсюджені випадки порушення законодавства в галузі екології. Тому уявляється передчасним здійснення заходів, які в усіх відносинах ще не дозріли, у тому числі і значне скорочення загальнонаглядової діяльності прокуратури, яка виступає самостійним і незалежним органом нагляду за дотриманням закону.
В шостому підрозділі “Правозастосовча діяльність міліції” в узагальненому виді на основі діючого законодавства визначена дана діяльність цих органів з екологічних питань. Відзначається, що правозастосовча діяльність органами міліції здійснюється у значно меншому обсязі поряд з другими органами. Це обумовлено функціями даних органів, встановленими законодавчими актами. Тут можна виділити перш за все декілька основних напрямків: а) застосування відповідних норм права у боротьбі з екологічними правопорушеннями, по їх запобіганню, де використовуються норми кримінального і кримінально-процесуального права; б) запобігання адміністративних правопорушень у галузі екології, що забезпечує належну охорону навколишнього середовища; в) застосування норм адміністративного права про відповідальність правопорушників згідно з установленим порядком; г) забезпечення суспільної безпеки в особових умовах, викликаних стихійними природними факторами або в наслідок антропогенної діяльності організацій, підприємств і установ, їх посадових осіб. Зрозуміло, є інші напрямки в діяльності органів міліції, які носять прикладний характер.
Висловлені рекомендації по вдосконаленню окремих норм права, які регулюють повноваження органів міліції у процесі застосування норм екологічного законодавства. Зокрема, відзначається, що існуючу правову основу названої діяльності не можна визнати оптимальною, окрім того, самі організаційні форми цієї діяльності потребують досконалення. Перш за все необхідно враховувати еколого-правову діяльність міліції у сукупності з діяльністю по виконанню основних функцій, покладених на органи міліції. Правозастосовча діяльність міліції у сфері екології не відноситься до числа однієї із основних функцій, вона носить допоміжний характер (фактор), який заключається у тому, що органи міліції сприяють основним спеціальним органам у здійсненні останніми своїх безпосередніх функцій у сфері екології по застосуванню норм права, особливо тоді, коли спеціальним органам перешкоджають здійснювати їх функції. Отже, робота міліції по застосуванню норм права в галузі екології носить забезпечувальний характер. При встановленні в нормативних актах функцій міліції в галузі екології не слід перевантажувати даний орган здійсненням еколого-правових заходів. Цей орган повинен залучатися тільки у тих випадках, коли без сприяння органів міліції не уявляється можливим виконати спеціальними органами,які мають відношення до питань екології, своїх повноважень, встановлених законодавством. Хоча правозастосовча діяльність органів міліції має позитивне значення для суспільства в підтримці екологічної рівноваги, проте ці органи повинні виконувати перш за все головні функції в галузі забезпечення правопорядку в державі, боротьбі із злочинністю.
У теперішній час в законадавстві про екологію містяться приписи про повноваження міліції лише в загальних рисах, не розкриваються їх конкретний зміст, що викликає певні труднощі у застосуванні цими органами еколого-правових норм. Так, в законодавстві часто згадується, що органи міліції забезпечують або сприяють спеціальним природоохоронним органам в виконанні останніми своїх функцій. Однак конкретно в чьому виявляється ця забезпечувальна функція міліції, в нормативних актах не розкривається. У зв”язку з цим постає необхідність відображення в законодавстві більш конкретних повноважень міліції, враховуючи, що існує спеціальний закон про міліцію, розгорнута система спеціального екологічного законодавства. Доцільно було б загальні положення діяльності міліції викласти в основному нормативному акті про неї – в Законі про міліцію з тим, щоб у концентрованому виді зосередити в ньому усі основні і допоміжні функції правозастосовчої діяльності міліції. Разом з тим, у спеціальному екологічному законодавстві слід було б викласти норми права про конкретну еколого-правову діяльність міліції. Оскільки зараз поки що відсутній єдиний і комплексний нормативний акт про регулювання екологічних відносин, то доцільно розташувати правові норми про діяльність міліції у законодавстві про конкретні природні ресурси.
У сьомому підрозділі “Правозастосовча діяльність громадських організацій” аргументуються деякі нові положення в даній діяльності. Відзначається, що роль громадських утворень зростає, оскільки неможна тільки силами державних органів здійснювати роботу по підтримці нормальної екологічної рівноваги. Тому виникає необхідність в утворенні належної правової основи діяльності даних утворень з урахуванням доцільності розширення їх повноважень у сфері екології, у тому числі і правозастосовчу.
У літературі вже висловлювалися пропозиції про необхідність розробки Екологічного кодексу України, в якому були б відображені усі основні і принципові положення екологічного права. Уявляється, що в цьому кодексі слід було б передбачити спеціальний розділ про повноваження громадських об”єднань і громадян в галузі екології. Однак з урахуванням специфіки особливостей діяльності громадських об”єднань з питань використання, відтворення природних ресурсів, охорони навколишнього природнього середовища в кодексі неможливо буде розмістити всі питання. Тому в ньому слід передбачити спеціальні приписи про право відповідних органів управління в галузі екології приймати положення по окремим питанням, які відображають специфіку діяльності громадських утворень, громадських інспекторів, тощо, а до прийняття Екологічного кодексу доцільно в Законі України від 25 червня 1991р. “Про охорону навколишнього середовища” у ст.21 декілька розширити повноваження громадських об”єднань у сфераі екології, а не обмежуватись лише охороною природного середовища.
У висновках викладені результати виконаної роботи, які мають наукове і практичне значення у направленні виявлення особливостей правозастосовчої діяльності компетентних органів у сфері екології, висловлені відповідні рекомендації по вдосконаленню певних правових норм, які містяться в екологічному законодавстві і уявляють собою основу правозастосовчої діяльності. Важливість проведеного дослідження полягає у тому, що в ньому вперше в еколого-правовій літературі проведено комплексне дослідження основних питань вказаної теми, визначені шляхи вдосконалення правозастосовчої діяльності з урахуванням загальних положень і особливостей в цій діяльності. Одним із основних висновків проведеного дослідження є положення про те, що цілком допустимо і виправдано самозастосування норм права без примусу з боку компетентних державних органів правозастосування, наприклад, застосування норм права при добровільному відшкодуванні збитків, при розгляді сторонами, які сперечаються, спорів, що виникають із договірних відносин (аренда природних ресурсів, тощо) та в інших випадках. Тому в визначення поняття правозастосовчої діяльності включений як необхідний елемент самозастосування норм права.

 

 

 

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1.Котелевець А.В. Правозастосовча діяльність районних рад у сфері екології //Право України. - 1997, - № 3. - С. 66-68.
2.Котелевець А.В. Правозастосовча діяльність судів у сфері екології //Право України. - 1997. № 12. - С. 47-49.
3.Котелевець А.В. Особливості правозастосовчої діяльності органів прокуратури у сфері екології //Право України. - 1998, № 12. - С. 65-67.
4.Котелевец А.В. Понятие правоприменительной деятельности в сфере экологии // Юридическая практика. - 1997. - № 1 /35/.
5.Котелевец А.В. Правоприменительная деятельность судов в области экологии // Юридическая практика. - 1997. - № 3 /37/.

Котелевець А.В. Актуальні питання правозастосовчої діяльності у галузі екології. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків. 2000.
Дисертація присвячена проблемам правозастосовчої діяльності у сфері екології, яка розглядається як діяльність компетентних державних та громадських органів у межах своїх повноважень по застосуванню норм екологічного права з метою захисту прав та інтересів відповідних суб”єктів. Під цим кутом зору зроблене розкриття змісту поняття правозастосовчої діяльності в галузі екології. Тому як необхідний елемент в визначення включено самозастосування норм екологічного права.
В дисертації визначені основні суб”єкти застосування норм екологічного права, до складу яких увійшли: місцеві органи влади і управління; спеціальні природоохоронні органи; органи суду, прокуратури, міліції; громадські організації; власники і природокористувачі певних природних ресурсів.
На основі комплексного аналізу повноважень усих суб”єктів правозастосовчої діяльності у сфері екології виявлені елементи дублюювання в повноваженнях деяких органів, висловлені рекомендації по вдосконаленню законодавства, яке їх визначає.

Ключові слова: право, екологія, правозастосовча діяльність, самоправозастосування, органи првозастосування.

Котелевец А.В. Актуальные вопросы правоприменительной деятельности в области экологии. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсовое право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. Харьков.2000.
Диссертация посвящена проблемам правоприменительной деятельности в сфере экологии, которая рассматривается как деятельность компетентных государственных органов в пределах своих полномочий по применению норм экологического права с целью защиты прав и интересов соответствующих субъектов. Под этим углом зрения осуществлено раскрытие содержания понятия правоприменительной деятельности в области экологии. Поэтому как необходимый элемент в определение включено самоприменение норм экологического права. Такое развернутое определение дается впервые в эколого-правовой литературе. При этом утверждается, что правоприменительная деятельность в сфере экологии осуществляется в рамках норм материального и процессуального права. Представлены новые аргументы в обоснование такой деятельности.
В диссертации определены основные субъекты применения норм экологического права. В их состав входят: местные органы власти у правления; специальные природоохранительные органы; органы суда, прокуратуры и милиции; общественные организации; собственники и природо пользователи определенных природных ресурсов. Некоторые органы правоприменения не включены в субъектный состав такой деятельности, поскольку экологическое правоприменение этих органов занимает незначительный объем в их деятельности. Так, не включены высшие органы власти и управления, поскольку они выполняют главным образом правотворческие функции – издание законов, подзаконных нормативных актов, нормы права которых применяются соответствующими субъектами.
Впервые в эколого-правовой литературе аргументирована в обобщенном виде правоприменительная деятельность субъектов, непосредственно пользующихся природными ресурсами, осуществляющих их воспроизводство и охрану окружающей среды. Такой вывод основан на анализе действующего законодательства, допускающего применение норм права самими органами и гражданами, высказываниях в правовой литературе по вопросам теории права.
По-новому аргументирована правоприменительная деятельность местных органов государственной власти и местного самоуправления в области экологии. При этом, отмечается, что правомочия данных органов в этой сфере слишком перегружены, поскольку их деятельность многоаспектна, во многих случаях требует специальных познаний. Поэтому предлагается правоприменительную деятельность этих органов в значительном объеме передать специальным органам, оставив за местными органами власти полномочия по осуществлению контроля за деятельностью специальных органов в области экологии.
С учетом Основных направлений государственной политики в области охраны окружающей среды, использования природных ресурсов и обеспечения экологической безопасности, существенно уточняется компетенция и классификация специальных природоохранительных органов по право применению в области экологии. Обосновывается необходимость передачи полномочий этим органам по наложению административных взысканий, освободив от этого административные комиссии, при местных органах власти. В работе приводятся обоснованные аргументы о необходимости создания единого государственного органа управления всеми вопросами экологии в Украине – Министерства экологии и природных ресурсов Украины (Минэкологии) , включающего в свой состав, структурные внутренние подразделения – главные управления (по водным, лесным, земельным, горным ресурсам и т.д.) .
Поскольку в процессе анализа полномочий всех субъектов правоприменительной деятельности в сфере экологии выявлены элементы дублирования в полномочиях некоторых органов, высказаны рекомендации по совершенствованию законодательства, определяющего эти полномочия.

Ключевые слова: право, экология, правоприменительная деятельность, самоправоприменение, органы правоприменения.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking