Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України

 

КОСТЮЧЕНКО ОЛЕНА ЮРІЇВНА

АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.09 -
кримінальний процес і криміналістика;
судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ-2005

Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
Шибіко Василь Петрович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
юридичний факультет,
завідувач кафедри правосуддя

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Шумило Микола Єгорович,
Університет економіки і права „Крок”,
перший проректор;

кандидат юридичних наук, доцент
Омельяненко Галина Миколаївна,
Київський міжнародний університет,
юридичний факультет, професор
кафедри кримінально-правових дисциплін

Провідна установа: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (м. Київ)

Захист відбудеться „5” квітня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27

Автореферат розісланий „_2” _березня 2005 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук, доцент О.П. Кучинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження визначається необхідністю вдосконалення процедури апеляційного оскарження в кримінальному процесі України з урахуванням положень Конституції України 1996 року, міжнародно-правових актів у галузі прав людини і судочинства щодо забезпечення захисту прав особи у кримінальному судочинстві, підвищення його ефективності. Питання апеляційного оскарження судових рішень у вітчизняній науці кримінального процесу України є малодослідженими. Оскільки інститут апеляційного оскарження був ліквідований у 1917 році із встановленням Радянської влади на українських землях і відроджений на підставі Конституції України 1996 року у кримінально-процесуальному законодавстві України тільки у 2001 році, було забуто багато історичних теоретичних і практичних надбань у цьому питанні, що викликає, як показує судова практика, проблеми не лише теоретичного, а й практичного характеру, які потребують невідкладного вирішення. Тому нагальним є комплексне дослідження процесу зародження та історичного розвитку апеляційного оскарження на українських землях, існуючих теоретичних позицій, міжнародно-правових актів, вітчизняного та іноземного законодавства, судової практики і статистики з цього питання, що має сприяти реформуванню та вдосконаленню термінологічної бази, порядку, форми та змісту апеляційного оскарження судових рішень у кримінальному процесі України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах теми Центру дослідження проблем прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян України" № 01 БФ 042-01 за третім наукових підрозділом "Спеціально-правові способи захисту прав та свобод громадян України" та теми кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Проблеми розвитку законодавства про судочинство і судоустрій України” № 97165.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень, наукових пропозицій та рекомендацій, які дозволяють розв’язати важливу проблему – вдосконалення процедури апеляційного оскарження в кримінальному процесі України. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання: 1) дослідити історію зародження та розвитку апеляційного оскарження в кримінальних справах на території України; 2) проаналізувати міжнародно-правові документи на предмет проголошення та гарантій реалізації права на перегляд судового рішення; 3) дослідити можливості й шляхи втілення міжнародних правових стандартів у цьому питанні в національне законодавство та вдосконалення судової практики; 4) вивчити та проаналізувати досягнення юридичної науки та судової практики у питанні апеляційного оскарження судових рішень у кримінальному процесі України; 5) проаналізувати відповідні положення кримінально-процесуального законодавства інших держав з метою запозичення позитивного досвіду цих країн у питанні правового регулювання апеляційного оскарження; 6) вивчити основні процесуальні та методологічні проблеми реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень в Україні; 7) розробити наукові положення щодо вдосконалення процесуального законодавства в цьому питанні та практики його застосування; 8) запропонувати надійний кримінально-процесуальний механізм захисту і реалізації права сторін та інших осіб, інтересів яких стосується судове рішення, на його апеляційне оскарження; 9) внести пропозиції щодо вдосконалення процедури апеляційного оскарження у кримінальному процесі України: процесуальної форми, визначення строків оскарження та порядку їх поновлення, кола суб'єктів апеляційного оскарження, меж їх процесуальних можливостей щодо оскарження судового рішення.
Об’єктом дослідження є зародження, історичний розвиток та сучасний стан апеляційного оскарження судових рішень у кримінальних справах на території України.
Предметом дослідження є пам’ятки українського права з питань оскарження судових рішень до вищих судів, міжнародно-правові акти, чинне кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав, Проект нового КПК України, практика та статистика апеляційних судів України з питань апеляційного оскарження судових рішень у кримінальному процесі України.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети і завдань, об’єкта та предмета дослідження. Дослідження проводилося з використанням таких методів пізнання, як історичний (у процесі дослідження законодавства та монографічних джерел минулих століть): логіко-граматичний (при тлумаченні понять кримінально-процесуального законодавства “апеляція”, “апеляційне оскарження”, “суб’єкти оскарження”, “форма, зміст, межі оскарження” та ін.); аналітичний (при необхідності обгрунтування, доведення, спростування тих чи інших позицій); порівняльно-правовий (у процесі порівняння положень глав 29, 30 КПК України “Подача апеляції” та “Розгляд справ за апеляцією” з відповідними положеннями глав 50, 51 Проекту КПК України (в редакції від 28.11.2003 р.) та кримінально-процесуального законодавства деяких зарубіжних країн; статистичний (при узагальненні й аналізі даних судової практики та судової статистики про апеляційне оскарження та розгляд); системно-структурний (у процесі оцінки та внесення пропозицій щодо визначення структури та змісту глав Проекту КПК України, які регулюють питання апеляційного оскарження та розгляду).
Теоретичну основу дисертації становлять наукові праці вчених-процесуалістів колишньої Російської імперії: І.Я. Фойницького, М.В. Давидова, В. Случевського, С.І. Вікторського, колишнього СРСР та сучасної України: Л.О. Богословської, Т.В. Варфоломеєвої, І.В. Вернидубова, М.М. Гродзинського, Ю.М. Грошевого, А.Я. Груна, В.М. Коваля, Є.Г. Коваленка, Є.Г. Мартинчика, М.М. Михеєнка, В.Т. Маляренка, В.П. Маслова, О.Р. Михайленка, В.В. Молдована, Г.М. Омельяненко, М.І. Сірого, Н.П. Сизої, І.Д. Перлова, П.П. Пилипчука, В.А. Познанського, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, А.Л. Ципкіна, М.О. Чельцова-Бебутова, В.П. Шибіки, В.І. Шишкіна; країн СНД: С.В. Боботова, К.Ф. Гуценка, Л.В. Головка, Г.М. Разінкиної, А.К. Романова, А.П. Рижакова, А.В. Смирнова, Б.А. Филимонова; інших держав, зокрема В. Бернхема, Р. Давіда, Р. Уолкера.
Нормативно-правову базу становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, чинне кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав (Великобританії, США, ФРН, Франції, Іспанії, Російської Федерації та Молдови), Проект нового КПК України, історичні та спеціальні джерела з питань перегляду судових рішень, зокрема апеляційного.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять:1) статистичні дані Верховного Суду України щодо справ, розглянутих за апеляціями у 2001-2004 р.р; 2) результати узагальнення, проведеного Верховним Судом України у 2003 р. за участю дисертантки, судової практики та статистики розгляду 17000 кримінальних справ в апеляційному порядку Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними судами міст Києва і Севастополя, апеляційними судами всіх областей, військовими апеляційними судами регіонів та апеляційним судом Військово-Морських Сил України; 3) результати анкетування понад 400 суддів 31 апеляційного суду зі спірних та проблемних питань застосування кримінально-процесуального законодавства України в частині апеляційного оскарження та розгляду; 4) особистий практичний досвід роботи дисертантки у 1984-1997 р.р. на посадах: секретаря судового засідання, консультанта, старшого консультанта судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України, а з 1997р. - адвокатом і викладачем Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Наукова новизна дослідження та його результатів полягає в тому, що вперше в науці кримінального процесу України на дисертаційному рівні здійснено комплексне наукове дослідження апеляційного оскарження судових рішень у кримінальному процесі України. Дослідження проведено на основі історичного досвіду та новітніх досягнень процесуальної науки, норм міжнародного права, з внесенням пропозицій щодо розв’язання проблем цього виду оскарження.
Новими найсуттєвішими результатами дисертаційного дослідження, які характеризують його новизну, є такі основні положення, висновки та пропозиції:
1. Апеляційне оскарження виникає при побудові судової системи за принципом ієрархічності (інстанційності) з можливістю повного перегляду судового рішення шляхом нового розгляду справи судом вищого рівня. У зв’язку з цим вперше в науці кримінально-процесуального права дисертанткою робиться висновок, що апеляційне оскарження зародилося на українських землях за часів Київської Русі. Подальше вдосконалення цього процесуального інституту відбулось у процесі історичного розвитку права на українських землях.
2. Апеляційне оскарження є різновидом оскарження в загальній системі видів оскарження судових рішень в кримінальних справах, який визначається особливістю приводів, умов, предмета, суб’єктів, форми, змісту, строків та порядку оскарження. Дається визначення поняття апеляційного оскарження як звернення до суду апеляційної інстанції сторін обвинувачення і захисту та інших осіб, інтересів яких стосується рішення суду першої інстанції, з проханням про його перегляд. Уніфікованою формою звернення до суду апеляційної інстанції сторін обвинувачення і захисту та інших осіб, інтересів яких стосується рішення суду першої інстанції, про незгоду з ним є апеляція. За своїм змістом апеляційне оскарження є невід’ємною частиною апеляційного провадження поряд з розглядом справи за апеляцією. Автором виділяються такі етапи апеляційного оскарження: 1) ознайомлення з рішенням суду і його оцінка, 2) складання апеляції, 3) подання апеляції до суду.
3. З метою реалізації однієї з основних засад судочинства – забезпечення апеляційного оскарження рішення суду необхідно суттєво спростити порядок апеляційного оскарження та реально забезпечити суб’єктам оскарження можливість вільного доступу до правосуддя в суді апеляційної інстанції. Для цього:
- Передбачити процесуальний порядок, який унеможливить вплив суду, рішення якого оскаржується, на вирішення питання про прийняття чи неприйняття апеляції, залишення її без руху або розгляду. Призначати дату розгляду справи за апеляцією та направляти повідомлення про це повинен сам апеляційний суд.
- Визначити в одній окремій статті КПК України коло суб’єктів апеляційного оскарження: учасників судового розгляду (сторони) та інших осіб, інтересів яких стосується судове рішення, та представників цих осіб.
- Особу, щодо якої вирок суду не набрав законної сили, слід вважати підсудним, а не засудженим. Статусу засудженого підсудний повинен набувати тільки після набрання вироком законної сили.
- Максимально спростити законодавчо визначені вимоги до змісту апеляції осіб, інтересів яких стосується судове рішення.
- Передбачити у КПК України, крім письмової, усну форму апеляції для засудженого, виправданого, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та інших осіб, інтересів яких стосується судове рішення. Протокол усної апеляції повинен складатися секретарем судового засідання та підписуватися ним і апелянтом.
- Запровадити можливість і регламентувати порядок подання спільної апеляції особами, які мають право на апеляцію, та можливість приєднання повністю або частково до вже поданих апеляцій інших осіб.
- Запровадити загальний 15 - добовий строк апеляційного оскарження, який повинен починатися, коли справа повністю оформлена головуючим (виготовлені копії судового рішення, протокол судового засідання) і здана до канцелярії суду, що дасть можливість суб’єктам оскарження реалізувати своє право на оскарження рішення суду після ознайомлення з цим рішенням у письмовому вигляді.
4. У КПК України для забезпечення права підсудного (засудженого, виправданого) на професійний захист у процесі апеляційного оскарження судового рішення передбачити обов’язок суду (судді) призначати за рахунок держави захисника тим підсудним (засудженим, виправданим), які бажають мати захисника, але через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин не можуть його запросити.
5. Серед суб’єктів апеляційного оскарження повинен вказуватися “прокурор” без будь-яких застережень щодо обсягу його повноважень. Прокурор і при відмові від обвинувачення в суді першої інстанції може подати апеляцію. Доцільно передбачити в КПК України положення про те, що прокурор може відмовитись від апеляції, поданої на користь підсудного, тільки зі згоди останнього, як це передбачено для його захисника.
6. Принцип публічності процесу повинен реалізовуватись і в повноваженнях суду апеляційної інстанції, який має діяти в інтересах правосуддя, вивчаючи кримінальні справи у повному обсязі, не обмежуючись апеляційними вимогами. Суд апеляційної інстанції сам повинен визначати межі судового слідства і мати можливість вийти за межі апеляції (апеляційних вимог), якщо в результаті розгляду справи він дійде висновку, що є підстави для прийняття рішення на користь засудженого чи виправданого і цим не погіршується їх становище. При цьому доцільно зберегти положення про заборону повороту до гіршого щодо засудженого в результаті розгляду його апеляції, а також апеляцій його захисника та законного представника.
7. У КПК України необхідно передбачити, що апеляція може бути подана на рішення суду першої інстанції, яким закінчується розгляд справи. Виключний перелік випадків, коли апеляція неможлива, доцільно передбачити у КПК України.
8. Обґрунтовано необхідність запровадження у кримінальному процесі України перегляду не в апеляційному порядку, а в порядку окремого оскарження судових рішень, якими не закінчується розгляд справи, і які винесені як суддею (слідчим суддею) у досудовому провадженні, так і суддею (судом) у стадії судового розгляду кримінальної справи. Суб’єктами окремого оскарження повинні бути сторони та інші особи, інтересів яких стосується судове рішення, та представники цих осіб.
9. Наведено додаткові аргументи на підтримку позиції, що всі кримінальні справи повинні розглядатися по першій інстанції місцевими судами. Апеляційне оскарження рішень цих судів має здійснюватися до відповідних апеляційних судів областей та прирівнених до них судів. Функціонування Апеляційного суду України є недоцільним.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при подальшому дослідженні проблем апеляційного провадження, для вдосконалення чинного КПК України та Проекту нового КПК України, у навчальному процесі - під час читання курсу "Кримінально-процесуальне право України", спецкурсів з питань перегляду судових рішень, а також під час розробки навчальних посібників з цих курсів та спецкурсів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідалися на: 1) міжнародних та інших науково-практичних конференціях: “Концепція розвитку законодавства України до 2005 року” (м. Київ, 23-24 травня 1996 року, Інститут законодавства Верховної Ради України); “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (м. Київ, 29-30 листопада 2001 року, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); “Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах” (м. Київ, НАВСУ, 25 квітня 2002 року); “Організація адвокатури і надання правової допомоги в демократичному суспільстві” (м. Київ, 18-19 жовтня 2002 року, Академія адвокатури); “Актуальні проблеми розвитку системи перегляду судових рішень в Україні” (м. Київ, 6 лютого 2003 року, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького); “Тактика методика та етика захисту та представництва” (м. Київ 28 листопада 2003 року Академія адвокатури України); 2) науково-практичних семінарах: “Проблеми удосконалення Кримінального та Кримінально-процесуального законодавства України” (м. Харків, 20-22 травня 1997 року, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого); “Перегляд судових рішень в Україні: удосконалення процедури” (м. Київ, 20 червня 2003 року, Комітет Верховної Ради України з питань правової політики, Центр політико-правових реформ у рамках програми сприяння Парламентові України); “Концепція розвитку системи правосуддя в контексті судової реформи в Україні” (м. Київ 25 лютого 2004 року, Комітет Верховної Ради з питань правової політики, Центр політико-правових реформ, Міжнародний фонд “Відродження”); 3) круглих столах: “Кримінально-процесуальне законодавство і захист прав людини” 22 грудня 2003 року, “Проблеми Проекту нового КПК України. Основні положення та принципи кримінального процесу” 13 січня 2004 року, “Проблеми доказів і доказування у процесуальному законодавстві України” (12 березня 2004 року м. Київ Асоціація процесуалістів України); “Проблеми нового Кримінально-процесуального та Цивільно-процесуального кодексів України” (м. Київ, 3 березня 2004 року, Академія адвокатури України за підтримки Київського адвокатського клубу); 4) зустрічі експертів Ради Європи та України з питань реформування судової системи України (23-24 червня 2003 року, м. Київ, Міністерство юстиції України).
Результати дисертаційного дослідження були впроваджені шляхом підготовки висновків щодо модельного законопроекту “Перегляд судових рішень” для процесуальних кодексів, від 23 травня 2003 року, та проекту Закону України "Про правову допомогу" від 20 лютого 2004 року, запропонованих Центром політико-правових реформ у рамках реалізації у співпраці з Фондом сприяння правовим і політичним реформам програми “Удосконалення процедури оскарження і перегляду судових рішень”; участі в узагальненні судової практики розгляду кримінальних справ в апеляційному порядку, проведеному Верховним Судом України у березні 2003 року та подання пропозицій щодо вдосконалення практики застосування кримінально–процесуального законодавства з цього питання (довідка №5-39 від 25 грудня 2003 року); подання зауважень та пропозицій до проекту КПК України до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, які визнані слушними і корисними для використання у ході доопрацювання Проекту нового КПК України (лист № 06-19/10-836 від 3 листопада 2003 року); пропозицій на запит до Головного управління з питань судової реформи, діяльності військових формувань та правоохоронних органів Адміністрації Президента України щодо реорганізації системи судів, повноважень вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду України, вдосконалення порядку апеляційного та касаційного розгляду справ від 17 березня 2004 року.
Результати дослідження використовуються автором у навчальному процесі в лекціях, семінарських і практичних заняттях з таких дисциплін: "Кримінально-процесуальне право", "Адвокатура в Україні", "Актуальні проблеми організації та діяльності адвокатури в Україні", "Підстави для скасування чи зміни вироків, ухвал, постанов суду в кримінальних справах" у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні пропозиції та висновки, сформульовані в дисертації, відображені у восьми публікаціях: чотирьох наукових статтях у фахових виданнях ВАК України, та чотирьох тезах доповідей на міжнародних та інших науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел - 439 найменувань і 6 додатків. Повний обсяг дисертації становить - 237 с., обсяг основного тексту - 189 с.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено ступінь її наукової розробки, об’єкт і предмет дослідження, мету і завдання, методологічну, теоретичну та емпіричну основи роботи, сформульовано основні положення, висновки та пропозиції, які характеризують її новизну, їх практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження.
I РОЗДІЛ "Загальні положення апеляційного оскарження" присвячений дослідженню питань зародження, історичного розвитку, визначення поняття, завдань, об’єкта і предмету апеляційного оскарження судових рішень у кримінальному процесі України.
У підрозділі 1.1. "Історія зародження та розвитку апеляційного оскарження на території України" на підставі дослідження пам'яток українського права з питань оскарження судових рішень до вищих судів: князівських "уставів" і "уроків", Церковних уставів, Візантійських збірників, "Руської Правди", Литовських статутів, "Прав, за якими судиться малоросійський народ", Статуту кримінального судочинства, вивчення праць з історії права визначається, що інститут апеляційного оскарження та інстанційність розгляду кримінальних справ здавна відомі вітчизняному кримінально-процесуальному праву. Апеляційне оскарження виникає при побудові судової системи за принципом ієрархічності (інстанційності) з можливістю повного перегляду судового рішення шляхом нового розгляду справи судом вищого рівня. У зв’язку з цим вперше в науці кримінально-процесуального права дисертанткою робиться висновок, що апеляційне оскарження зародилося на українських землях за часів Київської Русі. Подальший розвиток цього процесуального інституту відбувся в процесі історичного розвитку права на українських землях.
Наведено додаткові аргументи на підтримку позиції, що всі кримінальні справи повинні розглядатися по першій інстанції місцевими судами. Апеляційне оскарження рішень цих судів має здійснюватися до апеляційного суду Автономної Республіки Крим, відповідних апеляційних судів областей та прирівнених до них судів. Функціонування Апеляційного суду України є недоцільним.
У підрозділі 1.2. "Поняття і значення апеляційного оскарження" робиться висновок, що термін „апеляція” має декілька значень:1) одна з форм оскарження судових рішень; 2) уніфікована форма звернення до апеляційного суду з метою перегляду рішення місцевого суду, який розглянув справу; 3) привід до початку апеляційного провадження; 4) спосіб перевірки судових рішень. Зазначається, що апеляційне оскарження є різновидом оскарження в загальній системі видів оскарження судових рішень у кримінальних справах, який визначається особливістю приводів, умов, предмета, суб’єктів, форми, змісту, строків та порядку оскарження. Дається визначення поняття апеляційного оскарження як звернення до суду апеляційної інстанції сторін обвинувачення і захисту та інших осіб, інтересів яких стосується рішення суду першої інстанції, з проханням про його перегляд. Уніфікованою формою звернення до суду апеляційної інстанції сторін обвинувачення і захисту та інших осіб, інтересів яких стосується рішення суду першої інстанції, про незгоду з ним є апеляція. Підтримується думка тих вчених-процесуалістів, які відносять апеляційне оскарження до ординарних (справа розглядається в повному обсязі за будь-якими підставами: як фактичними, так і правовими), реформаційних (справа переглядається судом вищого рівня) способів оскарження вироків, які не набрали законної сили (К.Ф. Гуценко, Л.В. Головко, Б.А. Филимонов). На думку дисертантки, за своїм змістом апеляційне оскарження є невід’ємною частиною апеляційного провадження поряд з розглядом справи за апеляцією. Автором виділяються такі етапи апеляційного оскарження: 1) ознайомлення з рішенням суду і його оцінка, 2) складання апеляції, 3) подання апеляції до суду.
Оскільки в Україні кримінальний процес здебільшого має публічний, а не позовний характер, за винятком справ приватного та приватно-публічного обвинувачення, то відповідно принцип публічності має діяти і в стадії апеляційного провадження, його реалізація повинна знайти відображення у повноваженнях суду апеляційної інстанції. Суд повинен діяти в інтересах правосуддя і вивчати кримінальні справи у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції сам повинен визначати межі судового слідства і мати можливість вийти за межі апеляції (апеляційних вимог), якщо в результаті розгляду справи він дійде висновку, що є підстави для прийняття рішення на користь засудженого чи виправданого і цим не погіршується їх становище. При цьому доцільно зберегти положення про заборону повороту до гіршого щодо засудженого в результаті розгляду його апеляції, а також апеляцій його захисника та законного представника. Доцільно запозичити для запровадження в Україні порядок, який існує у Франції та ФРН, зокрема, якщо апелянт не вказує меж оскарження, то судове рішення слід перевіряти в повному обсязі, а з КПК Франції - можливість оскарження обвинувального вироку суду присяжних до вищого суду присяжних. В такому разі судом першої інстанції повинен бути місцевий суд, а судом апеляційної інстанції - апеляційні суди областей і прирівнені до них суди.
У підрозділі 1.3. "Об’єкт і предмет апеляційного оскарження" визначено зміст об'єкта та предмету апеляційного оскарження. Обгрунтовується незгода з думкою тих вчених-процесуалістів (Л.О. Богословської, Є.Г. Коваленка, В.М. Тертишника), які вважають об’єктом оскарження за чинним КПК України тільки ті судові рішення, які не набрали законної сили, і наведено аргументи на підтримку позиції (В.Т. Маляренка), що в апеляційному порядку перевіряються ще й постанови суддів з різних процесуальних питань, які набирають чинності одразу після оголошення і оскарження яких не зупиняє їх виконання. Об’єктом апеляційного оскарження запропоновано передбачити у КПК України рішення суду першої інстанції, яким закінчується розгляд справи, у випадках не заборонених КПК України. Предметом апеляційного оскарження повинні бути як питання факту, так і питання права. Аналіз даних судової статистики за 2002-2004 р.р. дає можливість зробити висновок, що кількість апеляцій у т.ч. задоволених, має динаміку поступового зростання Так, надійшло кримінальних справ і матеріалів за апеляціями на рішення у кримінальних справах (з урахуванням повернутих) до апеляційних судів у: 2002 - 30123 (15 % від винесених), 2003 - 31800 (15,4 %), 2004 - 35131 (16,2 %); в т.ч. за апеляціями на вироки: 2002 - 24925, 2003 - 25370, 2004 - 27505; перебувало на апеляційному розгляді кримінальних справ: 2002 - 30944, 2003 - 31100, 2004 - 34443; апеляції задоволено у кримінальних справах: 2002 - 8198 (33 % від розглянутих), 2003 - 9200 (34,5%), 2004 - 10067 (36,6%).
У підрозділі 1.4. „Окреме оскарження постанов судді та ухвал суду” обгрунтовано позицію, що судові рішення, які набирають законної сили одразу після проголошення і якими не закінчується розгляд справи, не повинні оскаржуватися в апеляційному порядку. Щодо них має існувати окремий порядок оскарження та перевірки, спрощений за своєю формою. Аналіз вітчизняного історичного досвіду та зарубіжна сучасна практика існування окремого порядку оскарження і перегляду судових рішень дає підстави визнати доцільним запровадити в Україні аналогічний порядок. Запропоновано запровадити у кримінальному процесі України окреме оскарження таких судових рішень. Об'єкт окремого оскарження повинен складати не вирок по суті, а постанова судді (слідчого судді), винесена під час розслідування справи, або ухвала суду, постанова судді з окремих питань, які виникають під час судового розгляду справи. Суб’єктами окремого оскарження повинні бути сторони та інші особи, інтересів яких стосується судове рішення, та представники цих осіб.
У II РОЗДІЛІ "Суб’єкти і межі апеляційного оскарження судових рішень у кримінальних справах" визначається коло суб’єктів та досліджуються проблемні питання визначення меж апеляційного оскарження.
У підрозділі 2.1. "Коло суб’єктів апеляційного оскарження судових рішень" пропонується з метою реалізації однієї з основних засад судочинства – забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п.8 ч.3 ст.129 Конституції України), у КПК України забезпечити суб’єктам оскарження можливість вільного доступу до правосуддя в суді апеляційної інстанції. Для цього чітко визначити в одній статті КПК України коло суб’єктів апеляційного оскарження: учасників судового розгляду (сторони) та інших осіб, інтересів яких стосується судове рішення, та представників цих осіб. Особу, щодо якої вирок суду не набрав законної сили, слід вважати підсудним, а не засудженим. Статусу засудженого підсудний повинен набувати тільки після набрання вироком законної сили.
У підрозділі 2.2. "Апеляційне оскарження судового рішення засудженим" пропонується доповнити ч.2 ст.365 КПК ще й положенням про те, що „суд апеляційної інстанції зобов’язаний вийти за межі апеляційних вимог, якщо в результаті розгляду справи він дійде висновку, що є підстави прийняти рішення на користь засудженого. Дисертантка приєднується до думки інших авторів узагальнення апеляційної практики про необхідність виключення з кримінально-процесуального закону поняття “інтересу засудженого” щоб уникнути проблем у судовій практиці, оскільки його зміст та межі не визначені, воно має оціночний характер і викликає проблеми у судовій практиці.
У підрозділі 2.3. "Апеляційне оскарження судового рішення виправданим" звертається увага на відмінність формулювання у КПК України однієї й тієї ж підстави для виправдання: “невстановлення події злочину” (ч.4 ст.327) і “за відсутністю події злочину” (п.1 ст.6). На думку дисертантки, ці формулювання за своїм змістом не є тотожними. Відсутність події злочину означає, що у визначеному законом порядку було встановлено її відсутність. Невстановлення події злочину, навпаки, свідчить про те, що подія могла мати місце, але її не було встановлено в ході судового розгляду справи. Доцільно визначити у законі цю підставу як “невстановлення події злочину”, оскільки наявність події може бути встановлена тільки на підставі доказів, а при непідтвердженні ними чи їх відсутності слід визнавати, що подія невстановлена. Аналогічно слід підходити і до такої підстави виправдання, як “відсутність в діянні складу злочину”. Доцільніше її іменувати “невстановлення в діянні складу злочину”
На думку дисертантки, змістом поняття “мотиви виправдання” є викладення власного переконання суддів, які входять до складу суду, що постановив вирок, та аргументація їх думки при обрання тієї чи іншої підстави виправдання підсудного. Фактично це поняття є похідним від підстав виправдання, оскільки мотиви виправдання - це зазначення у вироку, чому суд застосовує одну з можливих підстав виправдання. Невідповідність підстави і мотиву виправдання може мати місце тільки у разі, якщо суд помиляється, наводячи доводи на користь застосування однієї підстави виправдання, а застосовує зовсім іншу. Але в такому разі доцільніше вести мову про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Оскарженню повинні підлягати не мотиви, а підстави виправдання. Поняття "мотиви виправдання" доцільно виключити з п.2 ст.348 КПК. Цілком слушно, що п.2 ст.528 Проекту КПК вже не містить посилання на мотиви виправдання.
У підрозділі 2.4. "Щодо можливості подання апеляції особою, до якої застосовано примусовий захід медичного характеру" наведені додаткові аргументи на підтримку позиції В.Т.Маляренка, що при вдосконаленні кримінально-процесуального законодавства слід було б внести зміни, які б виключали позбавлення права громадян на апеляцію лише за ознакою (чи помилкового твердження про це) наявності у них психічної хвороби чи тимчасового розладу психічної діяльності. Дійсно, не можна виходити з ідеального припущення, що захисником обов‘язково буде подана апеляція. Тому необхідно надати право на апеляцію особі, щодо якої розглядалась справа про застосування примусових заходів медичного характеру. До переліку осіб, наведеного у п.5 ст.528 Проекту КПК, необхідно також включити особу, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
У підрозділі 2.5. "Забезпечення права на захист обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого при апеляційному оскарженні судових рішень" розглядається особливість дії даного принципу кримінального процесу на цьому етапі апеляційного провадження. Наголошується на необхідності закріплення у КПК України реального механізму забезпечення права підсудного (засудженого, виправданого) на професійний захист у процесі апеляційного оскарження судового рішення. Пропонується ввести обов’язок суду (судді) призначати за рахунок держави захисника тим підсудним (засудженим, виправданим), які бажають мати захисника, але через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин не можуть його запросити.
У пункті 2.5.1. "Допуск особи як захисника до участі в справі на етапі апеляційного оскарження" обґрунтовуються пропозиції про вдосконалення на законодавчому рівні порядку допуску особи як захисника до участі у кримінальній справі взагалі та в апеляційному провадженні зокрема. У п.1 ч.3 ст.54 Проекту нового КПК (станом на 28.11.2003 р.) частково знайшла своє відображення пропозиція, яка вносилась і дисертанткою, що повноваження на участь у справі захисника-адвоката повинні підтверджуватися ордером встановленого зразка. Надалі доцільно викласти зазначений пункт Проекту нового КПК у наступній редакції: „адвоката – свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, ордером встановленого зразка про наявність угоди про надання правової допомоги”. Законодавцю необхідно передбачити, що особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя (суд) зобов’язані на протязі однієї доби з моменту подання особою, яка може бути захисником, документів, які підтверджують її повноваження, вирішити питання про допуск її як захисника і винести відповідну постанову (ухвалу) про це. Доцільно доповнити п.5 ст.54 Проекту КПК положенням про обов’язок направлення копії постанови (ухвали) про допуск особи як захисника до місця попереднього ув’язнення, де утримується заарештований.
У ст.61 КПК України зазначено перелік обставин, що виключають участь у справі захисника. Проте порядок відмови в допуску певної особи до участі у справі як захисника у законі не визначено. Ст.61-1 КПК України регулює тільки питання усунення захисника від участі у справі, а щоб бути усуненим, треба бути спочатку допущеним до участі у справі. Тому для врегулювання порядку відмови в допуску особи як захисника ця стаття застосовуватись не може. Законодавцю запропоновано передбачити порядок і строки оскарження до вищестоящого суду постанови судді та ухвали суду про відмову в допуску особи до участі у справі як захисника. Потребує вдосконалення і порядок вирішення питання про усунення захисника від участі у справі, передбачений ст.61-1 КПК. Слід передбачити у Законі України "Про адвокатуру" та КПК України право відмови захисника від виконання своїх обов’язків за наявності колізії позицій захисника і підзахисного щодо обсягу та засобів захисту.
У пункті 2.5.2. "Щодо можливості реалізації захисником, який не брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, права на подання апеляції" обгрунтовується можливість подання апеляції захисником, який не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, але має угоду з засудженим або виправданим на ведення справи в апеляційному порядку. Постанову про допуск особи як захисника, який вступає у справу в апеляційній інстанції, повинен виносити суддя-доповідач, у провадженні якого вона знаходиться на час попереднього розгляду, а, якщо питання вирішується у судовому засіданні апеляційної інстанції, то колегіальним складом суду, який розглядає справу.
У підрозділі 2.6. "Подання апеляції прокурором" розглядаються повноваження прокурора на подання апеляції. Зазначається, що з метою усунення непорозумінь у питанні визначення меж повноважень прокурора на подання апеляції серед суб’єктів апеляційного оскарження повинен вказуватися “прокурор” без будь-яких застережень щодо обсягу його повноважень. Під терміном “прокурор” необхідно розуміти відповідних службових осіб органів прокуратури, перелік яких визначений законодавством. На думку автора, прокурор при відмові від обвинувачення в суді першої інстанції може подати апеляцію. При відмові від обвинувачення прокурор залишається суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності, оскільки його роль у кримінальному процесі не зводиться до виконання функції обвинувачення. З відмовою прокурора і потерпілого від обвинувачення закінчується не тільки функція обвинувачення, а й захисту, оскільки при відсутності обвинувачення немає від чого захищатися. Доцільно було б запозичити для КПК України положення КПК ФРН про те, що прокурор може відмовитись від апеляції, поданої на користь підсудного, тільки зі згоди останнього, як це передбачено у КПК України (ч.3 ст.355) для його захисника.
У підрозділі 2.7. "Апеляційне оскарження судового рішення потерпілим та його представником" дисертанткою обгрунтовується думка про недоцільність зв’язувати суд та самого потерпілого вимогами, заявленими потерпілим у суді першої інстанції. Положення "потерпілий або його представник мають право подати апеляцію у межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції", необхідно виключити з п.9 ст.348 КПК та з п.8 ст.528 Проекту нового КПК. Це було б логічним, оскільки обвинувачення пред’являє слідчий і підтримує прокурор на підставі норм закону, всебічної оцінки доказів та власного переконання. Державний обвинувач діє в межах публічного інтересу, не узгоджуючи свою позицію з думкою потерпілого та його представника. Позиція потерпілого здебільшого грунтується на суб’єктивному сприйнятті ним вчиненого підсудним злочину, а не на законі.
У III РОЗДІЛІ "Процесуальний порядок і строки апеляційного оскарження" для забезпечення свободи апеляційного оскарження обгрунтовується необхідність суттєвого спрощення у КПК України порядку апеляційного оскарження та реального забезпечення суб’єктам оскарження можливості вільного доступу до правосуддя в суді апеляційної інстанції.
У підрозділі 3.1. "Форма та зміст апеляції" дисертанткою робиться висновок, що вимоги до форми і змісту апеляції існували ще з давніх часів, але деякі з них невиправдано обмежували свободу апеляційного оскарження.
Для забезпечення реального доступу особи до правосуддя в апеляційному провадженні обгрунтовується необхідність передбачити у КПК України, крім письмової, і усну форму апеляції для засудженого, виправданого, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та інших осіб, інтересів яких стосується судове рішення, для яких самостійне складання письмової апеляції становить певні труднощі, що може бути пов’язане з фізичними вадами цих осіб тощо. Протокол усної апеляції повинен складатися секретарем судового засідання та підписуватися ним і апелянтом.
Законодавчо визначені вимоги до змісту апеляції підсудного, засудженого, виправданого, потерпілого, цивільного позивача та відповідача, на думку дисертантки, повинні бути максимально спрощені. Недоцільно зазначати у КПК України межі оскарження судового рішення, оскільки це викликає проблемні питання у судовій практиці, які не завжди знаходять вирішення. Якщо апелянт не вказує меж оскарження, то судове рішення слід перевіряти в повному обсязі.
У ст.350 КПК України і у ст.530 Проекту нового КПК не вказана така істотна вимога до апеляції, як наявність підпису апелянта. Підпис апелянта необхідно обов’язково включити окремим пунктом до цих статей.
У підрозділі 3.2. "Порядок і строки подання апеляції" обгрунтовується доцільність запровадження можливості і регламентації порядку подання спільної апеляції особами, які мають право на апеляцію, та можливості приєднання повністю або частково до вже поданих апеляцій інших осіб.
Необхідно запровадити загальний 15 - добовий строк апеляційного оскарження, який повинен починатися, коли справа повністю оформлена головуючим (виготовлено копії судового рішення, протокол судового засідання) і здана до канцелярії суду, що дасть можливість суб’єктам оскарження реалізувати своє право на оскарження рішення суду після ознайомлення з цим рішенням у письмовому вигляді.
Пропонується передбачити процесуальний порядок, який унеможливить вплив суду, рішення якого оскаржується, на вирішення апеляційним судом питання про прийняття чи неприйняття апеляції, залишення її без руху або розгляду. Призначати дату розгляду справи за апеляцією та направляти повідомлення про це має апеляційний суд.
У підрозділі 3.3. "Процесуальні наслідки подання апеляції" аналізуються норми КПК України, в яких визначено наслідки подання апеляції, та вносяться пропозиції щодо їх вдосконалення. Положення ч.1 ст.354 КПК про те, що подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними законної сили, за винятком передбачених у цьому Кодексі випадків, суперечить роз'ясненню п.3 ст.32 КПК про те, що “апеляційний суд - суд, що розглядає справи за апеляціями на вироки, ухвали і постанови суду першої інстанції, які не набрали законної сили". З метою усунення зазначених суперечностей у законодавстві пропонується передбачити перегляд рішень суду першої інстанції, які набирають законної сили одразу після проголошення і якими не закінчується розгляд справи, в порядку окремого оскарження.
У висновках викладені найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, на підставі яких визначені положення, що виносяться на захист. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення положень Законів "Про судоустрій в Україні", "Про адвокатуру", КПК України, Проекту нового КПК України, які регламентують інститут апеляційного оскарження судових рішень у кримінальному процесі України. Зроблено висновок, що термін „апеляція” має декілька значень:1) одна з форм оскарження судових рішень; 2) уніфікована форма звернення до апеляційного суду з метою перегляду рішення місцевого суду, який розглянув справу; 3) привід до початку апеляційного провадження; 4) спосіб перевірки судових рішень. Дається визначення поняття апеляційного оскарження як звернення до суду апеляційної інстанції сторін обвинувачення і захисту та інших осіб, інтересів яких стосується рішення суду першої інстанції, з проханням про його перегляд. В апеляційному порядку пропонується оскаржувати рішення суду першої інстанції, якими закінчується розгляд справи, крім випадків, встановлених у КПК України. Для судових рішень, якими не закінчується розгляд справи і які винесені як суддею (слідчим суддею) у судовому провадженні, так і суддею (судом) у стадії судового розгляду кримінальної справи, пропонується запровадити окреме оскарження та перегляд. Необхідно спростити законодавчо визначені вимоги до змісту апеляції осіб, інтересів яких стосується судове рішення. Доцільно передбачити можливість подання цими особами усної апеляції з занесенням її до протоколу, а також можливість подання спільної апеляції та приєднання повністю або частково до вже поданих апеляцій інших суб’єктів оскарження. Пропонується запровадити загальний 15 - добовий строк апеляційного оскарження, який повинен починати свій перебіг, коли справа повністю оформлена головуючим (виготовлено копії судового рішення, протокол судового засідання) і здана до канцелярії суду, а не з моменту його проголошення чи вручення його копії засудженому, який перебуває під вартою. Це дасть можливість суб’єктам оскарження реалізувати своє право на оскарження після ознайомлення з винесеним судовим рішенням у письмовому вигляді.
Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора:
1. Костюченко О.Ю. Необхідність закриття кримінальної справи за наявності підстав, передбачених ст.282 КПК України // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки.- К.: 1995. - Випуск 33/34. - С.158-166.
2. Костюченко О.Ю. Якою має бути стаття “Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону” у новому Кримінально-процесуальному кодексі України // Вестник Днепропетровского университета. Правоведение. Дніпропетровськ.: - Видавництво ДДУ, 1995. - Випуск 2. - С.76-81.
3. Костюченко О.Ю. Ревізійні засади перегляду кримінальних справ у апеляційному та касаційному порядку // Право України.- 1996.- № 9.- С.53-55.
4. Костюченко О.Ю. Питання вдосконалення законодавства, що забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому та виправданому право на захист // Адвокат.- 2002.- № 4-5.- С.34-37.
5. Костюченко О.Ю. Питання апеляційного та касаційного провадження в кримінальних справах // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996.- С.370-372.
6. Костюченко О.Ю. Положення КПК України про участь захисника у кримінальній справі потребують удосконалення // Доповіді учасників міжнародної наукової конференції “Організація адвокатури і надання правової допомоги у демократичному суспільстві” 18-19 жовтня 2002 року м. Київ Академія адвокатури України.- 2002.- С.114-117.
7. Костюченко О.Ю. Принцип законності як одна з основних засад кримінального судочинства // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доп. Наук.-практ. конф.: У 2-х ч.-Ч.1.- К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002.- С.141-142.
8. Костюченко О.Ю. Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного у кримінально-процесуальному законодавстві України // Держава та право очима молодих дослідників. Збірник наукових праць міжнародної наукової конференції: Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (29-30 листопада 2001 року).- К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003.- С.465-467.
АНОТАЦІЯ
Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза. Академія адвокатури України. – Київ, 2005.
У дисертації досліджується інститут апеляційного оскарження судових рішень у кримінальному процесі України, зокрема, його зародження, історичний розвиток, поняття, основні риси та завдання, об’єкт і предмет, суб’єкти, форма та зміст апеляції, порядок і строки її подання, підстави, умови та порядок відновлення цих строків, процесуальні наслідки подання апеляції. Проаналізовано існуючі теоретичні позиції, пам’ятки українського права з питань оскарження судових рішень до вищих судів, міжнародно-правові акти у галузі прав людини і судочинства, чинне кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав, Проект нового КПК України, практику та статистику апеляційних судів України з питань апеляційного оскарження судових рішень у кримінальних справах. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення положень кримінально-процесуального законодавства України, які регламентують апеляційне оскарження судових рішень. В апеляційному порядку пропонується оскаржувати рішення суду першої інстанції, якими закінчується розгляд справи, крім випадків, виключний перелік яких повинен бути встановлений КПК України. Для судових рішень, якими не закінчується розгляд справи і які винесені як суддею (слідчим суддею) у судовому провадженні, так і суддею (судом) у стадії судового розгляду кримінальної справи, пропонується запровадити окреме оскарження та перегляд. Передбачається можливість подання усної апеляції з занесенням її до протоколу, а також можливість подання спільної апеляції та приєднання повністю або частково до вже поданих апеляцій інших суб’єктів оскарження.
Ключові слова: апеляційне оскарження, апеляція, апеляційне провадження, апеляційний суд, суб’єкти апеляційного оскарження, судові рішення.
АННОТАЦИЯ
Костюченко О.Ю. Апелляционное обжалование судебных решений в уголовном процессе Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. Академия адвокатуры Украины. – Киев, 2005.
В диссертации исследуется институт апелляционного обжалования судебных решений в уголовном процессе Украины, в частности его зарождение, историческое развитие, понятие, основные черты и задачи, объект и предмет, субъекты, форма и содержание апелляции, порядок и сроки ее подачи, основания, условия и порядок восстановления этих сроков, процессуальные последствия подачи апелляции. Проанализированы существующие теоретические позиции, памятки украинского права по вопросам обжалования судебных решений в вышестоящие суды, международно-правовые акты в области прав человека и судопроизводства, действующее уголовно-процессуальное законодательство Украины и других государств, Проект нового УПК Украины, практика и статистика апелляционных судов Украины по вопросам апелляционного обжалования судебных решений по уголовным делам.
Впервые в науке уголовно-процессуального права диссертантом делается вывод, что апелляционное обжалование зародилось на украинских землях во времена Киевской Руси. Дальнейшее совершенствование этого процессуального института происходило в процессе исторического развития права на украинских землях.
Апелляционное обжалование представляет собой разновидность обжалования в общей системе видов обжалования судебных решений по уголовным делам. Автором выделяются следующие этапы апелляционного обжалования: 1) ознакомление с решением суда и его оценка, 2) составление апелляции, 3) подача апелляции в суд. Апелляция - унифицированная форма обращения в суд апелляционной инстанции сторон обвинения и защиты и других лиц, интересов которых касается решение суда первой инстанции, о несогласии с ним. Сформулированы предложения по усовершенствованию положений уголовно-процессуального законодательства Украины, которые регламентируют апелляционное обжалование судебных решений. В частности, в УПК Украины необходимо предусмотреть, что апелляция может быть подана на решение суда первой инстанции, которым заканчивается рассмотрение дела. Исключительный перечень таких случаев целесообразно предусмотреть в УПК. Обоснована необходимость введения в уголовном процессе Украины пересмотра не в апелляционном порядке, а в порядке частного обжалования и пересмотра судебных решений, которыми не заканчивается рассмотрение дела, и которые вынесены как судьей (следственным судьей) в досудебном производстве, так и судьей (судом) в стадии судебного разбирательства уголовного дела. Субъектами частного обжалования должны быть стороны и другие лица, интересов которых касается судебное решение, и представители этих лиц.
Приведены дополнительные аргументы в поддержку позиции, что все уголовные дела должны рассматриваться по первой инстанции местными судами. Апелляционное обжалование решений этих судов должно осуществляться в соответствующие апелляционные суды областей и приравненные к ним суды. Функционирование Апелляционного суда Украины является нецелесообразным.
Принцип публичности процесса должен действовать и в стадии апелляционного производства, реализовываться и в полномочиях суда апелляционной инстанции, которая должна действовать в интересах правосудия, изучая дело в полном объеме, не ограничиваясь апелляционными требованиями. Суд апелляционной инстанции сам должен определять пределы судебного следствия и иметь возможность выйти за пределы апелляции (апелляционных требований), если в результате рассмотрения дела он придет к выводу, что есть основания для принятия решения в пользу осужденного или оправданного и этим не ухудшается их положение. При этом целесообразно сохранить положение о запрете поворота к худшему относительно осужденного в результате рассмотрения его апелляции, а также апелляций его защитника и законного представителя.
В УПК Украины необходимо создать условия для свободы апелляционного обжалования, а именно существенно упростить порядок апелляционного обжалования и реально обеспечить субъектам обжалования возможность свободного доступа к правосудию в суде апелляционной инстанции. Предлагается предусмотреть процессуальный порядок, который сделает невозможным влияние суда, решение которого обжалуется, на решение вопроса о принятии или непринятии апелляции, оставлении ее без движения или рассмотрения. Предусмотреть в УПК Украины, кроме письменной, и устную форму апелляции для подсудимого, осужденного, оправданного, потерпевшего, гражданского истца, гражданского ответчика и других лиц, интересов которых касается судебное решение. Протокол устной апелляции должен составляться секретарем судебного заседания и подписываться им и апеллянтом. Предусмотреть в Законе возможность и регламентировать порядок подачи совместной апелляции и присоединения полностью или частично к уже поданным апелляциям других субъектов обжалования. Срок апелляционного обжалования должен составлять 15 суток и начинаться с момента, когда дело полностью оформлено председательствующим (изготовлены копии судебного решения, протокол судебного заседания) и сдано в канцелярию суда, что даст возможность субъектам обжалования реализовать свое право на обжалование после ознакомления с вынесенным судебным решением в письменном виде.
Ключевые слова: апелляционное обжалование, апелляция, апелляционное производство, апелляционный суд, субъекты апелляционного обжалования, судебные решения.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking