Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Апеляційні суди в Україні: становлення і розвиток

 

Коваль Володимир Миколайович

АПЕЛЯЦІЙНІ СУДИ В УКРАЇНІ: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК

Спеціальність 12.00.10 - судоустрій;
прокуратура та адвокатура

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Одеса – 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
Долежан Валентин Володимирович,
Одеська національна юридична академія,
професор кафедри організації судових
та правоохоронних органів
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
ДАВИДЕНКО Леонід Михайлович,
Національний університет внутрішніх справ,
професор кафедри кримінології
кандидат юридичних наук, професор
МАРОЧКІН Іван Єгорович,
Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого,
завідувач кафедри організації судових
та правоохоронних органів
Провідна установа Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
Міністерство освіти і науки України, м. Київ
Захист відбудеться 15.05. 2004 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.086.03 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної юридич-ної академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2.
Автореферат розісланий 15.04.2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Музиченко П.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Конституція України (ст.6) проголосила, що органі-зація державної влади побудована на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади. Практична реалізація цього важливого здобутку світової по-літико-правової думки значною мірою пов'язана зі зміцненням правового статусу органів правосуддя. У демократичній правовій державі суд має користуватись не меншим авторитетом, ніж органи законодавчої та виконавчої влад. Винятково ва-жливою є його роль як органу, призначеного для розв'язання конфліктів на ґрунті реалізації права, захисту прав і законних інтересів людини і громадянина, які відпо-відно до ст.3 Основного Закону держави складають зміст її діяльності, а також прав юридичних осіб і трудових колективів, загальнодержавних і загальносуспіль-них інтересів.
Зміцнення правового статусу судів, певна переоцінка їх ролі в суспільст-ві пов'язані із здійсненням в Україні судово-правової реформи, відправною точ-кою для якої стала її Концепція, схвалена Верховною Радою України 28 квітня І992 року. Реалізація судово-правової реформи передбачає вдосконалення як зако-нодавства про судоустрій, так і норм процесуального законодавства, що регла-ментують відправлення правосуддя. Якісний “стрибок” у реформуванні системи правосуддя стався у 2001-2003 роках, коли було прийнято новий Закон “Про судо-устрій України” та внесено низку принципово важливих змін і доповнень до кримінально-процесуального, цивільного процесуального та господарського процесуального законодавства. На черзі - прийняття Адміністративного процесуа-льного кодексу України.
Водночас практична реалізація судоустрійного і судово-процесуального зако-нодавства висвітлила низку нових проблем, які вимагають теоретичного осмислення, і конкретних пропозицій з вдосконалення правозастосувальної практики. Сер-йозної доробки вимагають опубліковані проекти Адміністративного процесуа-льного кодексу України.
У судовій системі України визначне місце посідають апеляційні суди регіо-нального рівня та Апеляційний суд України. Запровадження принципово но-вого для України апеляційного порядку перегляду судових рішень також вимагає ретельного наукового аналізу їх діяльності на першому етапі “малої судової реформи” і вироблення відповідних практичних рекомендацій. Особлива увага при цьому має бути приділена питанням судового управління, в тому числі взає-мовідносинам апеляційних судів з іншими ланками судової системи та органами Державної судової адміністрації України.

Проблеми судоустрою і судового управління, зокрема, діяльності облас-них судів - попередників нинішніх апеляційних судів, а також арбітражних (нині господарських) судів були предметом досліджень багатьох вчених України та Російської Федерації і суддів-практиків, таких, як В. Авер'янов, О. Альохін, Т. Андрусяк, Д. Бахрах, В. Беляневич, С. Бойков, В. Бойко, В. Бринцев, С. Василюк, І.Вернидубов, Л. Давиденко, Ю. Грошевий, Л. Гамбург, В. Євдокимов, С. Ківалов, М. Клеандров, Н. Клименко, І. Коліушко, О. Костенко, В. Кройтор, І. Марочкін, М. Міхеєнко, В. Молдован, І. Мурашин, М. Орзіх, Ю. Полянський, Д. Притика, М. Руденко, М. Савенко, М. Семенов, В. Сердюк, В. Стефанюк, В. Смородинський, Н. Сібільова, М. Тітов, Б. Футей, П. Шевчук, М. Штефан, В. Шишкін, Н. Юзікова та інші.
Попри значний вклад, який внесли ці науковці у розроблення проблем судо-устрою і судочинства, переважна більшість їх робіт стосувалася періоду до початку судово-правової реформи в Україні, яка особливо інтенсивно почала проводитись у життя в останні роки. Наукові публікації цього періоду носять переважно фра-гментарний характер, а організаційно - правові проблеми діяльності апеляційних судів взагалі не були предметом наукового дослідження.
Наведеними чинниками і зумовлено вибір теми дисертаційного дослі-дження. Робота виконана на кафедрі організації судових і правоохоронних органів Одеської національної юридичної академії.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження тісно пов'язаний з планами науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії відповідно до Державної цільо-вої комплексної програми “Проблеми удосконалення, організації і діяльності су-ду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демок-ратичної держави” (державна реєстрація № 186.0.09931).
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослі-дження є розробка концептуальних положень, які визначають місце апеляційних судів (загальних і спеціалізованих) як середньої ланки судової системи України. По-ставлена мета обумовила необхідність вирішення таких завдань:
- визначити сутність судової влади і основні завдання державної політики з її реформування;
- охарактеризувати функції органів судової влади;
- на підставі аналізу різних значень терміну “апеляція” визначити статус апеляційного суду як елементу судоустрою і судового процесу, проаналізу-вати його компетенцію і висловити міркування з приводу її вдосконалення;

- розкрити принципи організації та діяльності апеляційних судів з врахуванням специфіки їх функціонування;
- сформулювати основні вимоги, які пред'являються до кадрів апеляційних судів і внести пропозиції з вдосконалення кадрової роботи у цій системі;
- здійснити науковий аналіз правового регулювання внутрішньо - і зовнішньо - організаційних аспектів діяльності апеляційних судів і внести пропо-зиції щодо його вдосконалення;
- проаналізувати характер проблем, що виникли у застосуванні процесуального законодавства апеляційними судами і запропонувати шляхи їх вирішення.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з організацією, створенням та діяльністю апеляційних судів України.
Предмет дослідження - правовий статус апеляційних судів у системі судів загальної юрисдикції, принципи їх діяльності і компетенція, організаційно-правові проблеми управління у системі апеляційних судів і процесуальні аспекти перегляду судових рішень в апеляційному порядку.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження у дисерта-ційній роботі використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослі-дження.
За допомогою універсального діалектичного методу проблеми організа-ції та діяльності апеляційних судів розглядаються в усій їх складності і суперечливос-ті, визначаються шляхи розв'язання цих суперечностей у процесі переходу судо-вої системи України до якісно нового стану. Історичний метод дослідження дав змогу показати об'єктивну закономірність повернення до апеляційного по-рядку перегляду судових рішень. Компаративний (порівняльно-правовий) метод використовувався для співставлення організаційної структури і практики дія-льності апеляційних судів України та інших держав з розвинутими демократи-чними і правовими традиціями. За допомогою спеціально-юридичного методу і методу системного аналізу, а також логіко-правового методу автор досліджу-вав зміст окремих норм законодавства, які стосуються теми дисертації, в їх сис-темному зв'язку, статистичного методу - характер і кількісні показники проце-сів, що відбуваються у судовій системі і суддівському середовищі, соціологі-чного методу - для вивчення і узагальнення думок професійних суддів з питань діяльності апеляційних судів. У процесі дослідження використовувались також інші наукові методи.
Теоретичну базу дослідження складають наукові праці з питань теорії держа-ви і права, конституційного права, судоустрою та кримінально - процесуально-го, цивільного процесуального, господарського

процесуального та адміністративного процесуального права, проекти процесуа-льних кодексів, які надходили у суди для вивчення і обговорення. Емпіричну базу дослідження склали матеріали судової статистики, Верховного Суду і Вищого гос-подарського суду України, апеляційних судів Севастополя, Автономної Республіки Крим, окремих областей, узагальнення судової практики, проведені Верховним Судом України та Вищим господарським судом України, результати анкету-вання ста суддів апеляційних судів; особистий досвід автора на посаді голови апе-ляційного господарського суду.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що .дисертація є першим монографічним дослідженням після запровадження інституту апеляції в незалежній Україні, у якій в комплексі висвітлюються актуальні питання організації та діяльності апеляційного суду у взаємозв'язку з загальними про-блемами судоустрою і судочинства. У дисертації висунуто низку положень, які мають концептуальне значення і є важливими для практики судочинства, зокрема:
- висловлено міркування з приводу додаткового закріплення в за-конодавстві про судоустрій ознак єдності судової системи України (уніфікація системи судів загальної юрисдикції, запровадження єдиного порядку призначен-ня (обрання) суддів); запропоновано змінити редакцію абз.4 ч.4 ст.18 Закону України “Про судоустрій України”, пов'язавши сприяння Верховним Судом однаковому застосуванню законів з даванням відповідних роз'яснень судам з цього приводу;
- обґрунтовано потребу усунути суперечності між положенням Конституції про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і забороняється делегувати функції судів іншим органам та діяльністю третей-ських судів, що набуває дедалі більшого поширення. Пропонується доповнити статтю 124 Конституції України новою частиною такого змісту “За згодою учасників господарських відносин допускається вирішення господарських спорів недержавними судовими органами (третейськими, арбітражними тощо), дія-льність яких регулюється законом”;
- на основі аналізу численних наукових позицій правосуддя визнача-ється як “захист судом прав і законних інтересів громадян, держави і суспі-льства шляхом справедливого і неупередженого вирішення судами конфліктів на ґрунті реалізації норм права та інших справ, віднесених до їх відання, і вине-сення судових рівень, заснованих на законі”; обґрунтовується існування такої функції судової влади, як запобігання злочинам та іншим правопорушенням, в тому числі, шляхом взаємодії судів та правоохоронних органів;

- шляхом історичного аналізу обґрунтовується об'єктивна потреба в запровадженні інституту апеляції в Україні та створення підсистеми апеляцій-них судів як середньої ланки судової системи; запропоновано таке визначання апеляційного провадження: “діяльність суду апеляційної інстанції з роз-гляду звернень зацікавлених учасників судового процесу про перегляд неза-конних і необґрунтованих, на їх думку, судових актів, що не набрали законної сили, з повторним, у разі потреби, розглядом справи за правилами, передбаче-ними для судів першої інстанції і винесенням за наслідками розгляду відпові-дного рішення”;
- наведено аргументи на користь доцільності залишення за загальними апеляційними судами права розглядати по першій інстанції справи окремих категорій і, навпаки, недоцільності покладення на них обов'язку з розгляду справ у касаційному порядку;
- обґрунтовано потребу скорегувати норми законодавства щодо обсягу перевірки справ судами апеляційної інстанції з тим, щоб вони мали більше можливостей для з'ясування обставин справ для винесення законних і обґрун-тованих рішень:
- запропоновано уточнити формулювання деяких принципів організації та діяльності судів; при реалізації апеляційними судами принципу участі народу у здійсненні правосуддя (суду присяжних) обрати модель суду присяжних, що ви-користовується у континентальній Європі;
- пропонується включити до законодавства додаткові правові гарантії незалежності суддів (заборона “мітингового” права, надання права порушува-ти кримінальні справи щодо суддів виключно Генеральному прокурору України, упорядкування обшуків в приміщеннях судів, заборона повторного затриман-ня у приміщеннях судів осіб, які судом звільнені з під варти);
- обґрунтовується потреба включити до Закону України “Про державну службу” норму, за якою “Регулювання правового становища суддів здійсню-ється відповідно до законів України “Про судоустрій України”, “Про статус суддів” та іншими спеціальними актами законодавства”;
- висловлено пропозиції щодо встановлення додаткових вимог до суддів апеляційних судів з врахуванням підвищеної складності їх роботи (вік, освіта, знання державної мови, ступінь підготовленості до специфічних умов діяль-ності спеціалізованих судів тощо); обґрунтовано потребу забезпечити поєд-нання у суддів спеціалізованих судів спеціальної фахової та юридичної підго-товки; уточнити процедуру призначення керівників судів, добору народних засі-дателів і присяжних в апеляційних загальних судах;

- внутрішньоорганізаційна управлінська діяльність апеляційного суду розглядається в роботі як “діяльність, спрямована на організаційне забезпе-чення правосуддя шляхом прийняття управлінських рішень і вчинення відпо-відних дій компетентними посадовими особами судової влади”; висловлені заперечення проти пропозицій позбавити голів судів організаційно-управлінських функцій і натомість пропонується запровадити в апеляційних судах посади перших заступників голів судів з організаційного забезпечення;
- проаналізовано зміст таких внутрішніх організаційно-управлінських функцій апеляційних судів, як підтримання організаційного порядку, вирішення кадрових питань, планування роботи, контроль і перевірка виконання, узагаль-нення і аналіз судової практики, організація роботи з судової статистики, з облі-ку нормативно-правових актів, з розгляду звернень громадян, з організації мате-ріально-технічного і фінансового забезпечення;
- запропоновано розширити права голови апеляційного суду у вирі-шенні передусім кадрових питань, уточнити правовий статус президії апе-ляційного суду як консультативно-дорадчого органу;
- внесено пропозицію закріпити в законодавстві про судоустрій форми організаційного впливу апеляційних судів на діяльність місцевих судів за умови збереження їх незалежності при здійсненні правосуддя;
- запропонована класифікація повноважень органів Державної судової адміністрації, висловлено міркування з приводу їх взаємодії з апеляційни-ми судами;
- на основі аналізу норм чинних і проектів нових судово-процесуальних кодексів внесено низку пропозицій щодо уточнення процедури апеляційного оскарження і перегляду судових рішень апеляційними судами.
Практичне значення результатів дослідження має значення:
у правотворчій сфері - для вдосконалення законодавства про судоустрій і судово-процесуального законодавства;
у правозастосовчій сфері - для вдосконалення організаційно-управлінської та процесуальної діяльності апеляційних судів;
у науково-дослідницькій сфері - для подальшого наукового осмислення і роз-роблення проблем правового регулювання організації та діяльності апеляційних судів;
у навчальному процесі — для викладання навчальних дисциплін процесу-ального права та організації судових і правоохоронних органів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертацію обгово-рено і схвалено на засіданні кафедри організації судових та правоохоронних органів Одеської національної юридичної академії.

Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідалися авто-ром на засіданнях Пленуму Вищого господарського суду України 25 лиши 2002p., 28 лютого та 31 липня 2003 p., науковій конференції у Таврійському на-ціональному університеті імені В.І.Вернадського (м. Сімферополь) “Правові аспекти підготовки і здійснення конституційної реформи в Україні” (квітень 2003 p.), науковій конференції, проведеній Таврійським національним університетом у м. Севастополі в березні 2003 р, “Історико-правові проблеми автономізму і федералізму”, науковій конференції викладачів і аспірантів Одеської націона-льної юридичної академії (квітень 2003 p.).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки і рекомендації дисер-тації опубліковані в 4 наукових статтях у фахових виданнях.
Структура дисертації відображає завдання, предмет та логіку дослі-дження. Робота складається з вступу, трьох розділів (восьми підрозділів), ви-сновків, списку використаних джерел (251 найменування), що вміщений на 20-ти сторінках. Загальний обсяг тексту дисертації (без списку використаної літерату-ри) становить 188 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовуються актуальність теми дисертаційного дослі-дження, зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами, визначається мета роботи, її об'єкт та предмет, характеризується методологічна, науково-теоретична, нормативно-правова та емпірична база, оцінюється теоретичне і практичне значення одержаних результатів, зазначаються форми їх апробації.
Розділ перший “Органи апеляційного судочинства в судовій системі України” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 “Загальні засади становлення судової влади в Україні” остан-ня розглядається у двох значеннях: як система судів і як система владних повно-важень, якими наділено суд. Крім того, в широкому розумінні цього поняття до судо-вої влади правомірно віднести такі органи, як Вища рада юстиції та кваліфікаційні комісії суддів, оскільки їх діяльність тісно пов'язана з діяльністю судів із здійснення правосуддя. При характеристиці єдності судової влади пропонується доповнити її такими ознаками, як уніфікація системи судів загальної юрисдикції та запрова-дження єдиного порядку призначення або обрання суддів. Наводяться аргументи на користь віднесення військових судів до числа спеціалізованих, пропонується закріпити у Конституції України статус третейських судів, включивши їх до су-дової системи України.

У роботі підкреслюється, що покладення на Верховний Суд України обов'яз-ку забезпечувати однакове застосування законів судами неповною мірою відпові-дає його реальним можливостям. Цим обумовлюється пропозиція внести зміни до абз. 4 ч.4 ст.18 Закону України “Про судоустрій України”, пов'язавши його спри-яння однаковому застосуванню законів з даванням відповідних роз'яснень судам з цього приводу.
Обґрунтовується наявність у судової влади двох функцій: правосуддя з запо-бігання злочинам та іншим правопорушенням. Для реалізації останньої є можливою взаємодія суду з правоохоронними органами.
У підрозділі 1.2 “Місце апеляційних судів у судовій системі: їх призна-чення і компетенція” обґрунтовується твердження про те, що апеляція
- це, по-перше, звернення особи до апеляційного суду про перегляд судово-го рішення, по-друге, форма захисту порушеного або оспорюваного права і, по-третє, сам процесуальний розгляд апеляцій. З врахуванням цього пропонується наведене у вступі формулювання апеляційного провадження.
На основі історичного аналізу робиться висновок, що запровадження інсти-туту апеляції в сучасній Україні тісно пов'язано з розвитком демократичних процесів у суспільстві та переорієнтацією діяльності держави на захист прав і свобод людини і громадянина, в тому числі через суд. На підставі статистичного аналізу робиться висновок про високий ступінь ефективності роботи апеляційних судів з перегляду судових рішень.
Характеризуючи систему апеляційних судів, автор пропонує вирішити питання про створення ще одного апеляційного господарського суду у Західному регіоні України; виділити в Законі про судоустрій самостійну главу, присвячену Апеляційному суду України.
Обґрунтовується потреба зберегти право апеляційних загальних судів розгля-дати по першій інстанції кримінальні і цивільні справи окремих категорій. Нато-мість пропозиції про створення у складі апеляційних судів підрозділів для розгля-ду справ у касаційному порядку видаються неприйнятними через підвищену ві-рогідність необ'єктивного розгляду справ.
Важливою проблемою компетенції апеляційних судів є визначення обсягів перевірки справ і судових рішень в апеляційному провадженні. Чинне процесуальне за-конодавство містить щодо цього необґрунтовані обмеження. 8 майбутньому законо-давстві потрібно оптимально вирішити питання щодо можливості як вийти за межі апеляції при розгляді справи судом апеляційної інстанції, так і подати нові докази. У кримінальному процесі це передусім має стосуватись потерпілих і засуджених, у цивільному процесі - осіб, які потребують підвищеного соціального захисту, в адміністративному процесі
- випадків розгляду в апеляційному порядку справ про визнання незаконними нормативно-правових актів органів влади.

У підрозділі 1.3 “Принципи організації та діяльності апеляційних судів: особливості змісту і застосування” вони розглядаються з врахуванням специфіки функціонування цих судів.
Особливе значення в діяльності апеляційних судів набувають принципи коле-гіальності при розгляді справ і участі представників народу у судочинстві. З врахуванням рівня правової культури населення України є доцільним обрати таку модель суду присяжних, за якої всі питання, що виникають при винесенні вироку, вирішуються спільно головуючим і присяжними.
У дисертації відзначається збільшення кількості факторів протиправного впливу на судців, який загрожує суддівській незалежності. У зв'язку з ним пропону-ється заборонити протесті акції біля приміщень судів, публікації в засобах ма-сової інформації перед початком розгляду справ щодо результатів їх вирішення, проведення обшуків в судах без рішення апеляційного суду вищого рівня; встанови-ти, що кримінальні справи щодо суддів можуть порушуватись лише Генеральним прокурором України, заборонити силовим відомствам затримувати у приміщен-нях судів без дозволу суддів осіб, щойно звільнених судом з-під варти.
Автор доходить висновку, що передбачені Законом про судоустрій колекти-вні форуми суддівського співтовариства можна розглядати не як самоврядні орга-ни, а як форму участі представників суддівської корпорації в обговоренні актуальних питань функціонування судової влади. Водночас підтримується ідея створення профе-сійних асоціацій суддів в межах апеляційних округів для захисту професійних та інших ін-тересів судців. Участь в цих асоціаціях може мати місце на добровільних засадах на осно-ві індивідуального членства.
Особливість застосування принципу законності апеляційними судами поля-гає в тому, що вони повинні не лише дотримуватись вимог законодавства при розгляді справ, але й виправляти помилки у правозастосуванні, яких при-пустились місцеві суди.
Пропонується встановити в законодавстві додаткові гарантії застосування конституційного принципу забезпечення права апеляційного (як і касаційного) оскарження судових рішень, уніфікувати вирішення цього питання у всіх судово-процесуальних кодексах шляхом відтворення норми, закріпленої у п.8 ч.3 ст.129 Конституції і встановлення вичерпного порядку випадків, коди оскарження не до-пускається (загальнодозвільний метод правового регулювання).
Другий розділ “Організаційно-правові та управлінські аспекти функці-онування апеляційних судів” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 “Кадри апеляційних судів” аналізується стан кадрової роботи у системі апеляційних судів.

З огляду на специфіку судової діяльності служба в суді, передусім су-ддівська, являє собою спеціальний різновид державної служби. У зв'язку з цим є доцільним доповнити статтю 9 Закону України “Про державну служ-бу” вказівкою на те, що особливості правового становища суддів регулю-ються спеціальними актами законодавства.
Факторами, що впливають на формування кадрового складу апеляційних судів, є такі: розгляд апеляційними судами найскладніших категорій справ; участь народних засідателів і присяжних у розгляді; участь у багатосторонніх правовідносинах, що виникають при розгляді справ в апеляційному порядку, мі-сцевих судів і суддів, рішення яких переглядаються в апеляційному порядку; на-буття законної сили рішеннями, на які подані апеляції, лише після зали-шення їх без змін апеляційним судом, що підвищує рівень його відповіда-льності за законність і обґрунтованість своїх рішень; наявність додаткових обов'язків керівників і суддів апеляційних судів, пов'язаних з узагальненням судової практики, наданням методичної допомоги судам нижчого рівня. Все це обумовлює підвищений рівень кваліфікаційних вимог до суддів апеляційних судів. У перспективі для них можна було б встановити освітню планку не нижче магістра, а для помічників суддів і консультантів -не нижче спеціаліста з відпо-відним рівнем зарплати.
Для запобігання проникненню на суддівські посади осіб, які в минулому вчиняли злочинні діяння, потрібно ч,7 ст,7 Закону України “Про статус суддів” викласти у такій же редакції, як і ч.6 ст.46 Закону України “Про прокуратуру”.
У дисертації висловлюється критичне ставлення до можливості на-давати посади судців у спеціалізованих судах, в тому числі і апеляційних, осо-бам не з юридичною, а іншою фаховою підготовкою. Вони можуть стати пов-ноцінними суддями лише після, того, як здобудуть другу вищу освіту.
Обґрунтовується доцільність у майбутньому віднести призначення суддів усіх судів загальної юрисдикції до компетенції Президента України, а обрання голів апеляційних судів - до компетенції зборів суддів цих судів. Запропоновано внести зміни до встановленого Законом про судоустрій порядку формування списків народних засідателів і присяжних. Список народних засідателів у межах області має затверджуватись за поданням голови апеляційного суду обласною радою та прирівняною до неї, а народних засідателів військових апеляційних судів - регіональним військовим командуванням - за поданням голови від-повідного апеляційного суду. Формування списків присяжних має відбува-тись виключно на добровільній основі.
У підрозділі 2.2 “Правове регулювання внутрішньоорганізаційних ас-пектів діяльності апеляційних судів” розглядаються питання, пов'язані з за-безпеченням їх нормального функціонування силами керівництва і апарату судів.

Характер цієї діяльності апеляційного суду значною мірою залежить від його структури, яка, в свою чергу, визначається обсягом компетенції суду. В ході судо-во-правової реформи виникла потреба у перерозподілі компетенції між окреми-ми підсистемами системи судів загальної юрисдикції: між загальними і спеціалізо-ваними судами, між господарськими і новоствореними адміністративними судами. До компетенції адміністративних судів у дисертації пропонується віднес-ти спори на ґрунті публічно-правових відносин між органами влади і фізичними особами, а до компетенції господарських судів - такі ж спори з участю юридичних осіб.
Особливістю структури апеляційних господарських судів є те, ще перелік їх палат визначений не безпосередньо у законі, а встановлюється головою і прези-дією суду у межах виконання ними своїх внутрішньо-організацшних функцій. Останні визначаються як напрямки діяльності, що здійснюються керівниками, пре-зидією та посадовими особами суду для забезпечення належної організації правосу-ддя і реалізуються у встановлених правових формах.
У дисертації аналізується зміст таких внутріпшьоорганізаційних функцій апеляційних судів: підтримання організаційного порядку, вирішення кадрових питань, планування роботи, контроль і перевірка виконання, узагальнення і аналіз судової практики, організація роботи: з судової статистики; з обліку норматив-но-правових актів, актів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, юридичної літератури; з розгляду зве-рнень громадян, матеріально-технічного і фінансового забезпечення.
Автором висловлені заперечення проти пропозицій обмежити владу голів судів представницькою діяльністю (М. Хандурін, В. Мартиненко, А. Власов), по-збавивши їх керівництва апаратом суду, покласти розподіл справ між суддями на збори суддів (М. Онішук), оскільки їх реалізація може призвести до дезоргані-зації діяльності судів. Проте значну частину обов'язків голови апеляційного суду можна було б покласти на його першого заступника з організаційного забез-печення. Голові суду необхідно також надати право видавати положення та інструк-ції. В разі відсутності заступника голови судової палати виконання його обов'язків слід доручати не старшому за віком судці, як передбачено ч.5 ст.29 Закону про судоустрій, а судді, якого визначає голова суду.
В законодавстві потрібно встановити форми заохочення судців і надати відповідні повноваження з цих питань головам судів.
Президії апеляційного суду доцільно надати право заслуховувати на своїх за-сіданнях інформації не лише голів судових палат, але й окремих судців, а також керівників структурних підрозділів апарату.

В дисертації аналізуються найхарактерніші недоліки у практиці апеля-ційних судів щодо аналізу судової статистики і судової практики (неповнота, без-системність, відсутність критичної оцінки діяльності окремих суддів, базування ви-сновків на поодиноких фактах або незначній кількості вивчених справ, відсутність конкретних пропозицій). Визначено елементи процесу цієї аналітичної роботи, у якій повинні об'єднуватись зусилля як судців, так і окремих працівників апарату суду.
Вдосконалення професійного рівня кадрів апеляційних судів має проводи-тись шляхом: а) підвищення кваліфікації за індивідуальними планами; б) діяльні-стю постійно діючого науково-методичного семінару суддів і окремо працівників апарату; в) участь керівників суду і суддів у роботі науково-практичних конфе-ренцій на загальнодержавному та регіональному рівнях; г) перепідготовка у навча-льних закладах з підвищення кваліфікації.
Підрозділ 2.3 “Правове регулювання зовнішньоорганваційних аспектів діяльно-сті апеляційних судів” присвячено характеру організаційних відносин між ними та іншими судами загальної юрисдикції як вищого, так і нижчого рівня, органами державної виконавчої влади, передусім Державної судової адміністрації (ДСА), та органами місцевого самоврядування.
Важливою формою організаційного впливу є заслуховування інформацій голів місцевих судів на засіданні президії апеляційного суду. Для цього може браку-вати аналізу матеріалів судової практики і судової статистики, а тому в законодав-стві потрібно чітко передбачити право апеляційних судів вивчати всі аспекти організації роботи у місцевих судах в межах апеляційного округу, як самостій-но, так і у взаємодії з органами ДСА.
За наслідками інформація президія може приймати рішення про: а) загальну оцінку організації роботи того чи іншого суду; б) доцільність поширення позити-вного досвіду роботи; в) звернення до компетентних органів про вжиття заходів впливу щодо окремих суддів у зв'язку з неналежним виконанням ними своїх обов'язків; г) ініціювання заходів, спрямованих на покращання кадрового, фі-нансового і матеріально-технічного забезпечення суду.
Положення п.7 ч.2 ст.30 Закону про судоустрій про покладення на президію апеляційного суду обов'язку надавати методичну допомогу місцевим судам до-цільно змінити, поклавши цей обов'язок на голову апеляційного суду з тим, щоб президія як колегіальний орган обговорювала виконання відповідних заходів.
В роботі констатується, що голови апеляційних судів значною мірою усунуті від вирішення питань, пов'язаних з кадровими призначеннями, як у самих апеля-ційних, так і в місцевих судах. У зв'язку з цим пропонується

встановити у законі чіткі форми їх участі у цих процесах: призначенні суддів на посади і звільнення з посад, переведення на інші посади, призначення і звільнення керівників судів (внесення відповідних пропозицій, участь у засіданнях кваліфі-каційних комісій, давання висновків з цих питань). Потрібно внести повну яс-ність у те, чи має право голова суду порушувати дисциплінарне провадження що-до судців. Доцільність надання йому такого права обумовлена тим, що він краще від будь-кого знає ділові і особисті якості суддів.
Торкаючись компетенції ДСА та її територіальних управлінь з організа-ційного забезпечення діяльності судів, у тому числі апеляційних, автор поділяє їх повноваження на такі групи: а) з фінансування системи судів загальної юрисдикції; б)з забезпечення судів кадрами; в) з організаційного забезпечення діяльності апаратів судів; г) з матеріально-технічного забезпечення; д) інші. Необхідно у нормати-вному порядку встановити порядок розгляду пропозицій голів судів з питань фі-нансування, обов'язковість давання мотивованих відповідей у разі їх відхилення, оскарження прийнятих рішень. Водночас на органи ДСА потрібно покласти контроль за витрачанням судами коштів, позбавивши такого права інші контро-льні органи. Пропонується розширити можливості надання судам фінансової і ма-теріально-технічної допомоги за рахунок місцевих бюджетів і нецентралізо-ваних джерел.
Для підвищення ролі Вищої ради юстиції в організаційному забезпе-ченні діяльності судів пропонується повернутись до питання про створення в її складі судової інспекції для оперативної перевірки сигналів про грубі порушення законності з боку суддів.
Розділ третій “Деякі проблеми удосконалення апеляційного прова-дження” присвячений запровадженню в практику змін до процесуальних кодексів стосовно процедури апеляції. Ці питання тісно пов'язані з проблемами судо-устрою. При цьому звернуто увагу на необхідність заповнення деяких прога-лин і усунення протиріч у законодавстві та зближення, по можливості, процедур апеляційного перегляду судових рішень в кримінальному, цивільному, господарсь-кому та адміністративному судочинстві.
У підрозділі 3.1 “Актуальні питання правового регулювання порушення апеля-ційного провадження” основну увагу приділено праву прокурора на подавання апе-ляції. Відзначено, що прагнення будь-що урівняти прокурора з іншими учасниками процесу, визнання його лише стороною у процесі призвело до того, що повнова-ження прокурорів на подавання апеляцій в кримінальному і цивільному процесі безпідставно обмежені. Такі обмеження містяться і у проектах нових процесуаль-них кодексів, причому у проекті

Адміністративного процесуального кодексу (АПК) прокурор взагалі не згадується як учасник процесу.
У роботі обґрунтовується некоректність такого підходу, оскільки він суперечить принципу єдності прокурорської системи. Крім того, обов'язки прокурора, який діє в публічних інтересах, значною мірою відрізняються від обов'язків інших учасників процесу.
На думку дисертанта, у всіх видах процесу правом на апеляцію мають користуватись: а) прокурори, незалежно від їх посади, які брали участь у роз-гляді справ судами першої інстанції; б) вищестоящі за службовим стано-вищем працівники прокуратури, незалежно від їх участі у розгляді справи судом першої інстанції.
У роботі обґрунтовується потреба зберегти порядок, за яким апеляції мають подаватись через суди першої інстанції, встановити для цього єдиний мі-сячний строк, вирішити питання про спрощення в деяких випадках вимог до оформлення апеляцій, враховуючи обмежені можливості окремих грома-дян на одержання повноцінної юридичної допомоги.
У підрозділі 3.2 “Актуальні питання вдосконалення порядку розгляду апеляцій” аналізується практика залишення апеляцій без руху і без розгляду, розглядаються причини цього явища. Запобіганню таких наслідків може сприяти зосередження вирішення пов'язаних з цим питань безпосередньо в апеляційних судах. Пропонується уніфікувати строки розгляду апеляційних скарг і подань в межах двох місяців з дня прийняття їх до розгляду.
Недосить чітко у процесуальному законодавстві вирішені питання, по-в'язані з розглядом апеляцій на ухвали і постанови про відмову у відновленні строку апелювання, що особливо стосується господарських судів. Пропонується відповідну норму Господарського процесуального кодексу викласти у такій ре-дакції: “За наявності причин, які апеляційний господарський суд визнає за по-важні, та за заявою особи, яка подала апеляційну скаргу (подання) колегія суд-дів у трьохденний строк розглядає цю заяву і своєю ухвалою поновлює про-пущений строк або відмовляє у цьому”. Звертається увага на факти, коли госпо-дарські суди змушені анульовувати накази про примусове виконання своїх рішень через поновлення апеляційного терміну, також пропонується вжити відповід-них організаційних заходів для ліквідації такої практики.
Можливість внесення змін і доповнень до апеляцій слід обмежити пе-вним строком, який передує розгляду справи в апеляційному порядку. Право на ознайомлення з матеріалами справ особам, які мають право подачі апеляцій, доцільно обмежити лише тими матеріалами, з якими вони не знайомилися раніше, що особливо стосується кримінальних справ.
Стосовно положень проекту АПК про розгляд апеляційних скарг у по-рядку письмового провадження в дисертації висловлено думку, що це у

принципі є прийнятним лише у випадках, коли предметом розгляду є виключно правові питання, без аналізу фактичних обставин справи.
В усіх процесуальних кодексах доцільно встановити можливість обме-ження судом часу судових дебатів і виступів сторін. Потрібно також передбачити однакові вимоги щодо фіксації апеляційного провадження технічними засобами. Причому саме відеозапис, а не протокол судового засідання повинен стати осно-вним джерелом інформації про перебіг судового процесу. При цьому зауваження на протокол судового засідання втрачають своє значення, оскільки в разі виник-нення спірних питань у суду можна зажадати прослухати відповідні місця запису.
Судові акти апеляційної інстанції у всіх випадках мають бути повними, що створило б належні умови для обґрунтування касаційних скарг. Єдиною альтернативою може бути лише відстрочка оголошення описової частини. В роботі піддається критиці норма проекту АПК (ч.2 ст. 30) щодо можливості не зазначати під-став прийнятого рішення при відхиленні апеляційної скарги.
Обґрунтовується необхідність чіткого закріплення права апеляційного суду виносити окремі ухвали за результатами розгляду справи.
ВИСНОВКИ
У висновках формулюються найсуттєвіші результати проведеної о дослі-дження.
1. Формування повноцінної судової влади в Україні вимагає вжиття додатко-вих організаційно - правових заходів: завершення формування підсистеми адміністра-тивних судів і пов'язаного з цим перерозподілу компетенції між судами різних юрисдикцій, інтеграції до досудової системи третейських судів тощо.
2. Функціями судової влади є здійснення правосуддя і запобігання злочин-ності, а контрольна діяльність суду здійснюється у межах функції правосуддя.
3. Запровадження апеляційного порядку перегляду судових рішень є логіч-ним наслідком переорієнтації діяльності держави на захист прав і свобод люди-ни. Апеляційне провадження являє собою діяльність суду апеляційної інстанції з розгляду звернень зацікавлених учасників судового процесу про перегляд незакон-них і необґрунтованих, на їхню думку, актів, що не набрали законної сили з повто-рним, у разі потреби, розглядом справи за правилами, передбаченими для суду першої інстанції, і винесенням за наслідками розгляду відповідного рішення.
4. Для підвищення ефективності апеляційного судочинства необхідно усунути надмірні обмеження обсягу перевірки справ і судових рішень апеляційними су-дами і права виходу суду за межі апеляції.

5. У майбутніх процесуальних кодексах потрібно забезпечити однакові підходи до реалізації конституційного принципу стосовно права на апеляційне (як і касаційне) оскарження на основі загально - дозвільного методу правового регулювання.
6. Для зміцнення кадрового потенціалу апеляційних судів доцільно підви-щити вимоги до освітнього рівня суддів, передбачити обов'язковість отримання другої вищої (юридичної) освіти суддями спеціалізованих судів в разі наявності у них іншої фахової підготовки, уточнити порядок формування складів народ-них засідателів і присяжних при апеляційних судах, покласти на апеляційні суди обов'язок сприяти підвищенню рівня їх правової культури,
7. Для підвищення ролі голів апеляційних судів слід надати їм право брати участь у вирішенні питань призначення на посади і звільнення з посад суддів апеля-ційних і місцевих судів, керівників судів, порушувати дисциплінарне прова-дження щодо суддів, а також застосовувати заходи заохочення до них; видавати положення та інструкції; покладати на суддів виконання обов'язків заступників го-лів судових палат в разі їх тимчасової відсутності.
8 В Законі про судоустрій потрібно закріпити право апеляційних судів знайо-митись з організацією роботи у місцевих судах з метою надання їм методичної до-помоги
9. Законодавство про порядок апеляційного оскарження і розгляд апеля-ційних скарг потрібно удосконалювати в напрямку: а) усунення прогалин і су-перечностей; б) зближення там, де це можливо, процедур апеляційного перегляду судових рішень у різних видах судочинства. Існує нагальна потреба ліквідувати не-обґрунтовані обмеження права прокурора брати участь в апеляційному проваджен-ні.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Коваль В.М. Актуальні проблеми функціонування судової влади в Україні //Право України. - 2003. - № 12. - С 20-25.
2. Коваль В.М. Ініціювання апеляційного провадження //Вісник прокуратури. - 2003. - № 12. - С 97-101.
3. Коваль В.М. Кадри апеляційних судів: проблеми формування //Актуальні проблеми держави і права. - Вип. 19. - Одеса, 2003. - С 388-395.
4. Коваль В.М. Розвиток системи апеляційних судів України //Актуальні проблеми держави і права. - Вип. 21. - Одеса, 2003. - С. 181-185.

АНОТАЦІЇ
Коваль В. М. Апеляційні суди в Україні: становлення і розвиток. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спе-ціальністю 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура. - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2004.
У дисертаційній роботі розглянуто значення апеляційного перегляду судових рішень як важливої передумови вдосконалення судочинства в Україні у процесі судово-правової реформи, захисту прав і законних інтересів учасників судо-чинства. Досліджені поняття апеляції та апеляційного суду, місце апеляційних судів у судовій системі України. Зміст принципів судоустрою і судочинства про-аналізовано з врахуванням специфіки організації і діяльності апеляційних судів.
Розглянуто особливості формування кадрів апеляційних судів, внутріш-ньоорганізаційні та зовнішньоорганізаційні аспекти їхньої діяльності.
На основі аналізу практики апеляційного судочинства розглянуто пробле-ми порушення апеляційного провадження, зокрема з ініціативи прокурора, а та-кож розгляду справ в апеляційному порядку.
Сформульовано теоретичні висновки і пропозиції з вдосконалення чинного законодавства і практики його застосування.
Ключові слова: судова влада, судова система, правосуддя, суд, прокурор, апеля-ція, апеляційний суд, апеляційне провадження.
Коваль В. Н. Апелляционные суды в Украине: становление и развитие. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.10 - судоустройство; прокуратура и адвокатура. -Одесская на-циональная юридическая академия, Одесса, 2004.
В диссертационной работе рассматривается значение апелляционного поряд-ка пересмотра судебных решений как важной предпосылки совершенствова-ния судопроизводства в Украине в рамках судебно-правовой реформы, защиты прав и законных интересов участников судопроизводства. Анализируются особенности принципов судоустройства и судопроизводства применительно к деятельности апелляционных судов, составляющих подсистему в системе судов обшей юрис-дикции. Формируется понятийный аппарат путем формирования и уточнения определений отдельных государственно-правовых институтов. Обосновывается необходимость последовательного проведения в нормах судебно-процессуального за-конода-

тельства конституционного принципа обеспечения права граждан на апел-ляционное обжалование судебных решений.
Центральное место в работе занимает освещение организационно-управленческих вопросов деятельности апелляционных судов. Выделены факторы, обуславливающие повышенные требования к судьям этих судов, а именно, рассмотрение ими самых сложных категорий дел; участие народных за-седателей и присяжных в их рассмотрении; участие в многосторонних пра-воотношениях, возникающих при рассмотрении дел в апелляционном поряд-ке, местных судов и судей, решения которых пересматриваются в апелляци-онном порядке, вступление в законную силу решений, на которые поданы апелляции, лишь после оставления его без изменения апелляционным судом, что повышает уровень его ответственности за законность и обоснован-ность своих решений; наличие дополнительных обязанностей руководителей и судей апелляционных судов, связанных с обобщением судебной практики, ока-занием методической помощи местным судам. Обоснована необходимость принятия дополнительных организационно-правовых мер по повышению про-фессионального уровня кадров апелляционных судов.
Проанализировано содержание таких внутренних организационно-управленческих функций этих судов, как поддержание организационного по-рядка, решение кадровых вопросов, планирование работы, контроль и про-верка исполнения, обобщение и анализ судебной практики, организация рабо-ты по судебной статистике, учету нормативных и других правовых актов, юридической литературы, рассмотрение обращений граждан. Также рассмот-рены организационные аспекты взаимоотношений апелляционных судов с другими судами общей юрисдикции и органами исполнительной власти, прежде всего, Государственной судебной администрации.
На основе практики апелляционного судопроизводства рассмотрены проблемы его возбуждения и рассмотрения апелляций. Обоснована необ-ходимость устранить необоснованные ограничения права прокуроров вносить апелляционные представления на судебные решения.
В диссертации сформулированы и другие предложения по совершен-ствованию действующего законодательства и практики его применения.
Ключевые слова: судебная власть, судебная система, правосудие, суд, прокурор, апелляция, апелляционный суд, апелляционное производство.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking