Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Архівно-слідчі справи як джерело вивчення історії репресій в Україні у 1937-1938 роках

 

ПЕТРОВСЬКИЙ Едуард Петрович

АРХІВНО-СЛІДЧІ СПРАВИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ РЕПРЕСІЙ В УКРАЇНІ У 1937?1938 РОКАХ

07.00.06 ? Історіографія, джерелознавство
та спеціальні історичні дисципліни

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Київ ? 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент
ХМАРСЬКИЙ Вадим Михайлович,
Одеський національний університет
ім. І. І. Мечникова, кафедра історії
України, завідувач

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
КУЛЬЧИЦЬКИЙ Станіслав Владиславович,
Інститут історії України НАН України,
заступник директора,
завідувач відділом історії України 20-30-х років
ХХ століття

доктор історичних наук, професор
МАТЯШ Ірина Борисівна
Український державний науково-дослідний інститут
архівної справи і документознавства,
директор

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет,
кафедра історіографії та джерелознавства

 

Захист відбудеться “28” вересня 2006 року о 12 годині на засіданні спеціалізо-ваної вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавст-ва імені М. С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська 4)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту української археог-рафії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська 4)

Автореферат розісланий “22” серпня 2006 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О. О. Песчаний
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
Актуальність теми дослідження. В умовах появи все більшої кількості науко-вих досліджень з вивчення історії масових репресій відбувається зростання ролі джерелознавства та вироблених ним прийомів і методів роботи з документальними джерелами. Після 1991 року історична наука збагатилася новим, специфічним видом джерел – архівно-слідчими справами. Хоча до наукового обігу широко були запро-ваджені лише справи реабілітованих громадян і далеко не всі дослідники отримали можливість працювати з ними, однак бібліографія робіт, написаних з їхнім викорис-танням, налічує сотні одиниць. Проте, незважаючи на наявні спроби, продовжує іс-нувати необхідність створення джерелознавчих праць і розробки методичних при-йомів роботи з цим складним і суперечливим джерелом.
Вкрай необхідними є описання і аналіз не тільки архівно-слідчих справ, а й ар-хівних фондів, де вони зберігаються. Комплексне вивчення джерел у межах одного фонду, розкриття їхніх інформативних можливостей, що виходять із структури і складу документів, має велике значення для дослідження регіональних особливос-тей історичного процесу в Україні. Голова головної редколегії науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією” П. Тронько зауважує: “Винятко-ва цінність локального дослідження обумовлена тим, що завдяки йому історичний процес прослідковується крізь призму місцевих досліджень, підкреслюючи конкре-тні риси історичної дійсності, а не підганяючи фактичний матеріал під загально-прийняту схему… У логічному поєднанні загального та місцевого матеріалу і поля-гає смисл достовірного конкретного дослідження” .
Актуальність дослідження полягає також у тому, що неупереджений аналіз ар-хівно-слідчих справ з метою визначення ступеню повноти і достовірності закладеної в них інформації для дослідження різних аспектів історії репресій сприятиме збіль-шенню змістової віддачі цього виду масових джерел, зробить їх більш доступними для вивчення і включення в орбіту наукового обігу, а також підвищить пізнавальні можливості дослідника.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми кафедри історії України “Південна Україна: історія, історіографія, джерела” Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (номер державної реєстрації 0101U008289) та у межах державної програми з підготовки науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”, визначеної постановами Президії Верховної Ради України № 2256-ХІІ від 6 квітня 1992 р. і Кабінету Міністрів України № 530 від 11 вересня 1992 р. Автор протягом чотирьох років є членом Одеської обласної редколегії та науково-редакційної групи з підготовки та видання вказаної серії книг.
Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб виявити і дослідити комплекс архівно-слідчих документів, здійснити їхній структурно-джерелознавчий аналіз, визначити класифікацію та особливості формування архівно-слідчих справ, з’ясувати інформативні можливості справ як історичного джерела для реконструкції історії масових репресій та їхніх особливостей на регіональному рівні.
Для досягнення мети в роботі поставлені такі дослідницькі завдання:
– дати характеристику ступеню наукової розробки архівно-слідчих справ як джерела з історії масових репресій 1937–1938 рр. та визначити тенденції їхнього ви-користання в дослідженнях різних аспектів та напрямків репресивної політики;
– здійснити спробу описання архівного фонду “П” УСБУ в Одеській області, особливостей зберігання в ньому архівно-слідчих справ 1937–1938 рр. та проблем їхнього вивчення і використання;
– відстежити класифікаційні особливості архівно-слідчих справ в залежності від таких параметрів: кількість притягнутих по справі осіб; час і місце порушення і про-вадження справи; орган, який прийняв репресивне рішення; характер заходів по пе-регляду справи та наявність документа про реабілітацію;
? простежити специфіку формування складу документів архівно-слідчих справ;
? евристичним шляхом виявити якомога ширше коло типів документів архівно-слідчих справ і систематизувати їх;
? зробити структурно-джерелознавчий аналіз архівно-слідчих справ, виходячи з типового для 1937–1938 рр. складу документів у них і відповідної методики опра-цювання цього виду джерел;
– визначити і розкрити інформаційний потенціал архівно-слідчих справ для ре-конструкції періоду “Великого терору”;
? з’ясувати інформаційну цінність архівно-слідчих справ як джерела з історії вивчення масових репресій.
Об’єктом дослідження є комплекс архівно-слідчих справ, пов’язаних із здійс-ненням органами НКВС масових репресій в період 1937–1938 рр., які, зокрема, нині зберігаються у фонді “П” архіву управління Служби безпеки України в Одеській об-ласті.
Предметом дослідження є процес створення документів архівно-слідчих справ, з’ясування і розкриття їхнього інформаційного потенціалу при дослідженні вітчиз-няної історії 1937–1938 рр., а також класифікація і особливості формування архівно-слідчих справ та систематизація документів у них.
Хронологічні межі дослідження. В історіографії період 1937–1938 рр. виділя-ється як час найбільшого сплеску масових репресій, т. зв. “Великий терор”, або “Ве-лика чистка”, тому здійснюється аналіз тих справ, які були порушені з 1 січня 1937 року по 31 грудня 1938 року. Однак звертається увага на окремі справи другої поло-вини 1936 р., матеріали яких стали основою для подальшої фабрикації. Тому ниж-ньою межею є середина 1930-х рр. По окремих справах, порушених протягом 1937–1938 рр., слідство тривало аж до 1941 р. До того ж процес реабілітації репресованих громадян і поповнення їхніх архівно-слідчих справ триває по сьогоднішній день, тому верхньою хронологічною межею дослідження є сучасність.
Територіальні межі дослідження визначаються специфікою архівно-слідчих справ, які знаходяться у фонді “П” архіву УСБУ в Одеській області. Головним чи-ном вони охоплюють територію сучасної Одеської області, крім Південної Бессара-бії (до 1940 р. вона перебувала у складі Румунії). Це зумовлено також специфікою адміністративно-територіального поділу, зміни якого були типовою ситуацією в ХХ столітті, і особливо в 1930-ті рр. Визначаючи територіальні межі роботи терміном “Одещина”, автор враховує ті радикальні реформування, що відбулися впродовж 1937–1938 рр. з площею області, чисельністю її районів, існуванням національних районів та сільських рад. Враховується, що частина сучасних районів входили до Молдавської АРСР. Окремі архівно-слідчі справи, що нині зберігаються в архіві УСБУ в Одеській області, порушувалися і провадилися органами НКВС інших регі-онів України та СРСР.
Методи дослідження. При роботі над темою був використаний комплекс зага-льнонаукових, міждисциплінарних, історичних та джерелознавчих методів: систем-но-структурний науковий метод ? для розгляду об’єкту як цілісної системи; істори-чний та логічний методи ? для вивчення процесу формування складу архівно-слідчих справ та їхніх особливостей; типологічний метод ? для побудови типологіч-ної схеми документів, розгляду їх значення, взаємозв’язку та часу появи в ході фор-мування архівно-слідчих справ; порівняльно-історичний метод ? для виявлення за-гальних та особливих рис інформації документів, можливостей і критеріїв її переві-рки; метод аналогії ? для дослідження історії репресій в межах одного населеного пункту, підприємства, установи або у межах однієї контрреволюційної організації, сфабрикованої слідчими; ретроспективний метод ? для реконструкції подій, пов’язаних з проведенням масових репресій в період 1937?1938 рр.; методи класи-фікації, аналізу формулярів, формалізації та генералізації ? для дослідження такого складного і суперечливого джерела як архівно-слідчі справи, особливостей внутрі-шньої структури їхніх документів та фіксації інформації; наявністю значного масиву інформації в архівно-слідчих справах обумовлене застосування статистичних мето-дів (вибіркового, варіаційних, динамічних рядів), а також графічних способів пред-ставлення отриманих даних; частково застосовувався біографічний (просопографіч-ний) метод.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше здійсне-не комплексне дослідження архівно-слідчих справ як окремого виду історичних джерел, визначення інформативності та вірогідності їхніх документів шляхом засто-сування відповідних методик, а також необхідності використання їх у роботах різно-го тематичного спрямування. Здійснено класифікацію архівно-слідчих справ та про-стежено особливості їхнього формування і принципи систематизації документів.
Особистий внесок автора у розробку даної теми полягає у дослідженні архівно-слідчих справ як джерела вивчення історії репресій в Україні у 1937–1938 рр. шля-хом системного описання і аналізу матеріалів фонду “П” (припинених справ) архіву УСБУ в Одеській області, а також визначенні їхніх інформативних можливостей для реконструкції репресивної політики органів НКВС. Системне описання фонду, де зберігаються архівно-слідчі справи, в жодному з архівів УСБУ або державних архі-вів в Україні раніше не проводилося.
Новизну дослідження визначає фактичний матеріал, вперше введений до науко-вого обігу. Він демонструє динаміку масових репресій на Одещині загалом, а також найбільш типові ситуації при провадженні слідства по окремих справах і допущені в ході цього численні порушення законодавства, прав і свобод людини, що підкріплю-ється низкою прикладів з архівно-слідчих справ. Дисертаційне дослідження вперше вводить у науковий обіг значний масив раніше невідомих документів.
Практичне значення одержаних результатів визначається новизною теми. Воно полягає у тому, що матеріали і результати дисертації можуть бути використані в процесі підготовки джерелознавчих досліджень, посібників, підручників, у крає-знавчих студіях, а також при викладанні загальних лекційних курсів з джерелознав-ства, історії України, історичного краєзнавства та спеціальних курсів: “Джерела з історії України” і “Тоталітарні режими ХХ століття”.
Апробація результатів дослідження відбувалася у формі виступів та допові-дей на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: ІІ Міжнародна нау-ково-практична конференція “Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбу-тнє” (Одеса, 2004 р.), ІІ Міжнародна науково-теоретична конференція “Знаки питан-ня в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті” (Ніжин, 2005 р.), наукова конференція “Історична наука в Одеському (Новоросійському) університеті: традиції і нові тенденції (1865-2005)” (Одеса, 2005 р.), VІ конгрес МАУ (Донецьк, 2005 р.).
Рукопис дисертації обговорено на засіданні кафедри історії України історично-го факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.
Публікації. Результати дослідження відображені у 10 статтях, опублікованих у наукових журналах, збірках, матеріалах наукових конференцій, в тому числі 4 ? у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою, завданням, характером дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і лі-тератури, додатків. Обсяг тексту дисертації 188 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, зв’язок з науковими програ-мами, визначено об’єкт і предмет дослідження, його хронологічні і територіальні рамки, сформульовано мету й завдання роботи, розкрито новизну, практичне зна-чення та апробацію одержаних результатів.
У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методи дослідження” ? розкриваються відповідні аспекти проблеми.
Політичні репресії є трагічним феноменом в новітній історії України. Колоса-льний масив документальних свідчень репресивної політики радянської влади дов-гий час був під забороною. Поступове відкриття доступу до них спричинило появу сотень праць з теми. Більшість з них присвячена висвітленню репресивної діяльнос-ті держави у 1930-ті роки, проте помітно вирізняються дослідження репресій 1937–1938 років – періоду т. зв. “Великого терору”. І це природно, якщо врахувати масо-вий характер каральних акцій у зазначений час. У працях багатьох істориків, літера-торів, журналістів висвітлюються різноманітні аспекти цієї проблеми. Систематиза-ція матеріалу на джерелознавчому рівні здійснена ще досить погано. Розширення джерельної бази та зростання кількості написаних праць зумовлюють необхідність появи більшої кількості історіографічних, джерелознавчих та методологічних дослі-джень.
Кілька досить вдалих спроб узагальнення наявної літератури по темі політич-них репресій здійснили в докторських дисертаціях і монографіях українські дослід-ники Ю. Шаповал, С. Білокінь, В. Ченцов, М. Шитюк, В. Нікольський .
Спираючись на історіографічні класифікації попередників, вважаючи їх науко-во обґрунтованими і в більшій чи меншій мірі повними, дисертантом було викорис-тано лише ті праці, які сприяли досягненню поставленої мети ? вивченню архівно-слідчих справ як джерела з історії репресій 1937?1938 рр. Здійснено більш деталь-ний аналіз тих праць, в основі яких лежать матеріали архівно-слідчих справ або во-ни посідають чільне місце серед використаних джерел. Аналіз інших праць здійсне-но лише за умови їх безумовного значення для досліджуваної теми.
Вже в 1992 р. першу спробу джерелознавчого аналізу архівно-слідчих справ здійснив С. Білокінь . Він ставив питання про необхідність дослідження цього виду джерел з точки зору джерелознавства та вироблення відповідної наукової методоло-гії. Головним чином акцентувалась увага на проблемах повноти складу документів у справах, пов’язаних з вилученням багатьох з них протягом всього часу зберігання, перешиванням справ, зміні нумерації. З матеріалів архівно-слідчих справ розглянуто протоколи допитів. Свої спостереження, думки і висновки автор статті підкріплював значною кількістю прикладів, хоча вказана робота показує не стільки шляхи визна-чення достовірності інформації, скільки розкриває форми і методи фальсифікації.
У 1994 р. С. Білокінь опублікував статтю з аналогічною назвою в збірнику “Проблеми історії України” . Пізніше цей же текст став основою підрозділу вступу у монографічному дослідженні, в якому джерелознавче дослідження архівно-слідчих справ охоплює значно ширше коло проблем . До сьогодні праця “Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941 рр.)…” залишається єди-ною комплексною роботою джерелознавчого характеру. На основі значного масиву документів, виділених автором у десять груп джерел, він здійснив глибокий аналіз репресивної сутності сталінського режиму та її проявів у довоєнний період.
Після передачі частини справ з Державного архіву СБУ до фонду 263 ЦДАГОУ їх дослідження відбувалось ще інтенсивніше. Р. Пиріг та О. Гранкіна представили на розгляд наукової громадськості свою розвідку, яка видана в матеріалах двох конфе-ренцій . У тезовому вигляді вони виклали основні особливості архівно-слідчих справ, критерії вірогідності їх фактичного матеріалу та основні прийоми методики вивчення. Серед них, зокрема, класифікація архівно-слідчих справ відповідно до пе-ріодизації політичних репресій, необхідність знання чинного на момент заведення слідчих матеріалів законодавства, системного застосування порівняльного, тексто-вого та контент-аналізів.
У 1997 р. колектив авторів (О. Гранкіна, Д. Омельчук, Н. Московченко) підго-тували методичні рекомендації щодо використання архівно-слідчих справ громадян, репресованих у 1920?1950-ті рр. . Крім загальної характеристики цього виду істори-чних джерел і його значення для досліджень з вітчизняної історії відповідних пері-одів, було окреслено схему процесу формування документів у справах, подано дже-релознавчу характеристику основних документів та методичні рекомендації щодо їх дослідження. Загалом описано близько двадцяти типів документів архівно-слідчих справ за виключенням тих, які відкладались в процесі перегляду справ і реабілітації репресованих осіб.
Кілька ґрунтовних публікацій джерелознавчого характеру належить особисто О. Гранкіній-Бажан . Дослідниця приходить до висновку, що інформаційна насиче-ність слідчих матеріалів залежить, як мінімум, від двох показників ? від періоду за-ведення справи та від мотиву звинувачення, а також визначає обов’язковий набір типових документів для справ 1937?1938 рр. Вона доводить, що знаючи особливості їх формування є можливість за суперечливими і уривчастими даними, шляхом зіста-влення і аналізу матеріалів періодів репресій і реабілітації, уявити механізм дії кара-льних органів.
Широкого спектру питань, пов’язаних із залученням архівно-слідчих справ до наукового та соціально-правового обігу торкнулися в 1997 р. учасники спеціальної науково-практичної конференції “Архівно-слідчі справи репресованих: Науково-методичні аспекти використання”, яку можна назвати етапною у процесі вивчення цих джерел . 76 осіб, які взяли участь у роботі конференції, представляли різні регі-они, відомства та заклади України. Головними питаннями обговорення стали про-блеми, з якими стикаються дослідники у роботі з цим видом історичного джерела (доступність, вірогідність, введення у науковий обіг) та можливості в подальшому уніфікації такої роботи і вироблення загальних принципів і положень, які дозволили б архівно-слідчим справам зайняти належне місце при вивченні історії радянського суспільства.
У виданій збірці праць підсумовувався практичний досвід в опрацюванні архів-но-слідчих справ, який відбивав тогочасний стан теоретичних досліджень з цієї про-блематики та визначались перспективні тенденції досліджень на майбутнє. Хоча всі вони мають тезовий характер, що не дозволяє дати достатньо обґрунтованої оцінки, однак слід виділити джерелознавчі публікації Р. Подкура та Я. Калакури, а також роботи І. Усенка, І. Матяш, Т. Григор’євої, Г. Ковальчук, Р. Маньковської, В. Юрко-вої, В. Ляхоцького, у яких здійснено аналіз архівно-слідчих справ як джерела з до-слідження окремих напрямків історичного минулого.
Я. Калакура зазначив про необхідність застосування при дослідженні цього джерела зовнішньої (встановлення історії появи джерела, його походження і авторс-тво) та внутрішньої (встановлення інформаційної цінності, достовірності відомос-тей) критики. Остання, на його думку, мала включати два основних етапи: аналітич-ний та синтетичний .
У своїй кандидатській дисертації та монографії Р. Подкур виділяє розгляд архі-вно-слідчих справ в досить великий за обсягом підрозділ . Автор подає загальний огляд архівно-слідчих справ 1918 ? кінця 1930-х рр., пропонує різні критерії їх кла-сифікації та характеризує методи необхідні для роботи з ними. На відміну від попе-редників, він приділяє увагу опису зовнішнього оформлення справ.
Внесок у вивчення проблем джерелознавчого аналізу матеріалів архівно-слідчих справ зробили також дослідники з Росії Л. Головкова, А. Литвин, В. Мака-ренко, Н. Перемишлєнікова, які у своїх студіях приділили увагу різноманітним ас-пектам методики роботи і використання інформації цього джерела .
З метою створення єдиної методики по описанню архівно-слідчих справ в ме-жах проекту “Повернуті імена” керівник регіонального координаційного центру на півдні України Л. Ковальчук розробила “Методичні рекомендації по описанню архі-вно-слідчих справ” . На основі багаторічного досвіду роботи з цим видом джерел вона запропонувала прийоми і методи уніфікованого опису справ з метою отриман-ня максимально повної і достовірної інформації. Подібна робота мала велике зна-чення для підняття досліджень на якісно вищий щабель ? від описання конкретних справ до систематизації, статистичних підрахунків і узагальнень їх даних при ви-вченні історії репресій на теренах колишнього Радянського Союзу.
Спробу здійснити структурний аналіз документів архівно-слідчих справ, визна-чити їх місце в процесі слідства та ступінь вірогідності зробив інший учасник прое-кту “Повернуті імена” А. Ватлін . Він приділив увагу документам різних періодів перегляду справ та підготував коментарі до структури і документів справ. Ґрунтовну розвідку, присвячену джерелознавчому аналізу документів зі справ по наглядовому провадженню Прокуратури СРСР опублікував О. Едельман .
Велика кількість праць, написаних з використанням архівно-слідчих справ, предметом дослідження мають історію масових репресій. Цей напрямок репрезен-тують також розвідки за соціально-професійною приналежністю репресованих, до-слідження репресій проти представників окремих національностей та праці, в яких висвітлюється доля окремих осіб, що зазнали репресій.
Отже, історіографія вивчення проблеми може бути розділена на два напрямки. До першого слід віднести джерелознавчі дослідження архівно-слідчих справ, в яких здійснено спроби їх критичного аналізу, синтезу, визначення інформативних мож-ливостей та основних методів і прийомів роботи. Головним чином в цих досліджен-нях, більшість з яких статті, подається загальний аналіз цього виду джерел без ура-хування притаманних кожному хронологічному періоду особливостей. Крім того, джерелознавчому аналізу піддані лише найбільш типові документи архівно-слідчих справ. Другий напрямок представлений працями з історії репресій, написаними на основі архівно-слідчих справ. Вони демонструють інформативні потужності цього виду історичних джерел в процесі реконструкції процесу масових репресій, їх соціа-льної та національної спрямованості, досліджують долі конкретних жертв репресій і їх виконавців. Саме для цього напрямку є потреба в розробці теорії та методики ро-боти з складним і суперечливим джерельним комплексом радянського тоталітарного минулого. Тому, незважаючи на наявні праці джерелознавчого характеру, архівно-слідчі справи як історичне джерело потребують спеціального дослідження.
Джерельну базу дослідження становлять передусім архівні матеріали. Крім них також використано надруковані збірки документів, періодичні видання та мемуарну літературу. Основний комплекс використаних документів складають архівно-слідчі справи фонду припинених справ (фонд “П”) архіву управління Служби безпеки України в Одеській області. В більшості справ цього фонду є документи про реабі-літацію репресованих громадян, їх репресії визнані незаконними і тому саме цей фонд традиційно вважається головним джерелом для досліджень з історії репресій в регіоні.
Фонд “П”, незважаючи на його обсяг не є первинним і далеко не повний. Цей фонд є похідним і вибірковим, так як формувався не по мірі закінчення ведення слідства і передачі справ в архів (що відбивало б хронологію процесу репресій), а по мірі перегляду архівно-слідчих справ, їх припинення і прийняття рішення про реабі-літацію. Таким чином, цей фонд, який містить справи 20-х ? 80-х років, почав фор-муватись лише 1954 року. Тобто даний фонд ? це лише частина того масиву слідчих справ, які велися радянськими репресивними органами і реально відображають про-цес репресій.
Одна з проблем його описання полягає в тому, що справи з основного фонду до сьогоднішнього дня продовжують переглядатись і процес формування фонду “П” до цих пір не завершений, фонд продовжує поповнюватись. Коли фонд буде сформова-ний повністю і, тим більше, коли і в якому вигляді він буде переданий на державне зберігання, сказати важко.
Описів фонду немає і точно з’ясувати кількість одиниць зберігання в ньому по-ки що неможливо. Згідно порядковій нумерації справ і журналам реєстрації на лис-топад 2005 року останній номер ? № 29168-п. Проте це не означає, що на даний мо-мент в фонді зберігається саме така кількість одиниць зберігання. По-перше, тому що значна кількість справ багатотомні, до багатьох з них додаються КНС (контро-льно-наглядові справи), до деяких ? особиста справа ув’язненого (з в’язниці або та-бору), в деяких є майнові справи (заводились в 1950?1960-ті роки, якщо реабіліто-вані чи їхні родичі подавали заяву про виплату компенсації за конфісковане майно). Перелічені справи нинішнє керівництво архіву УСБУ вважає “секретними” і не ви-дає дослідникам для опису, хоча в них може міститись інформація про місця ув’язнення і табірну долю репресованого, дата і місце його смерті, дата звільнення, дані про подальшу долю тощо. А по майнових справах ? інформація про процес отримання компенсації. Якщо врахувати всі види справ і багатотомність частини з них, то одиниць зберігання в фонді “П” значно більше, ніж порядкових номерів ар-хівно-слідчих справ.
По-друге, цифра 29168 є неточною, оскільки велику кількість справ вислано з одеського архіву в інші міста і колишні республіки СРСР; частина справ пройшла перенумерацію у зв’язку з об’єднанням справ репресованого за різні роки в одну справу і зберігання за нею одного номеру; деякі справи було повернуто в основний (нульовий) фонд; деякі номери пропущено, так як за роки формування фонду трап-лялись помилки в порядковій нумерації.
Тому реальних справ (не одиниць зберігання), які продовжують зберігатись в фонді “П” менше ніж 29168. Всі ці фактори не дозволяють визначити точну цифру архівно-слідчих справ. Орієнтовне число підслідних, що проходять по цим справам ? приблизно 39 тисяч осіб. З них 15663 особи були репресовані в період 1937?1938 рр. Було взято сталу цифру репресованих для можливості здійснення кількісних під-рахунків, хоча розуміємо, що оскільки фонд продовжує формуватись, кількість справ, які в ньому зберігаються і загальна кількість фігурантів по ним можуть змі-нюватись. Цифра 15663 особи є умовною.
Абсолютна більшість наявних у фонді справ порушувались і велись слідчими органами одеського обласного управління НКВС і його районними відділами. В то-му числі тих районів, які згодом увійшли до складу створених у 1937 р. Миколаївсь-кої, Кіровоградської та Херсонської областей. Значна частина справ була порушена УДБ НКВС Молдавської АРСР і його районними відділеннями, так як у той час час-тина районів сучасної Одеської області входила до складу МАРСР.
У дисертаційному дослідженні були використані також джерела фонду 11 (Оде-ського обласного комітету КП(б)У) з Державного архіву Одеської області. Головним чином це доповідні записки, звіти, стенограми, листування та інші матеріали, що характеризують партійно-управлінську систему на Одещині в 1937?1938 рр.
До архівних джерел вивчених при підготовці дисертації належать справи фонду 1 (Центрального комітету Компартії України) з Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО). Перш за все це справи, що стосуються періоду 1937?1938 рр. з опису 6 (Протоколи засідань Політбюро ЦК Компартії України і матеріали до них. 1919?1967) та матеріали з опису 20 (Документи загаль-ного відділу ЦК КП(б)У та матеріали до них. 1918?1941). Певне значення для дослі-дження мають справи 16 опису цього ж фонду (Протоколи засідань Політбюро, Оргбюро і Секретаріату ЦК Компартії України і матеріали до них. “Окрема папка”. 1923-1990).
Документами з якими автору вдалося попрацювати в Державному архіві Служ-би безпеки України (ДА СБУ) є справи, що зберігаються у фонді 42 “Оперативно-статистична звітність”. Перш за все, це звітно-статистичні документи Одеського об-ласного управління НКВС та НКВС Молдавської АРСР, а також витяги із звітів про результати оперативно-слідчої роботи.
В дисертаційній роботі використані також друковані джерела ? документальні (матеріали про діяльність органів НКВС та створених в ході репресій позасудових органів, тексти оперативних наказів, що регламентували хід і спрямування репресій, Кримінальний кодекс УСРР та інші законодавчі акти, постанови і розпорядження центральних і місцевих державних органів) та наративні (спогади учасників і свідків подій, родичів і друзів репресованих).
При підготовці дисертації було залучено матеріали і документи з періодичних друкованих видань досліджуваного періоду. Матеріали періодичної преси, в першу чергу місцевої, характеризують механізм нагнітання в суспільстві істерії, масової шпигуно- і ворогоманії, а також розкривають реакцію суспільства на масові репресії і в комплексі з архівно-слідчими справами частково відображають врахування інфо-рмації преси органами НКВС при виборі об’єктів репресії.
Отже, наявна джерельна база відкрила можливість для реалізації поставлених завдань, надала відповідну аргументацію висловлених в дисертації положень і ви-сновків.
У другому розділі “Загальна характеристика архівно-слідчих справ та їхні класифікаційні ознаки”, що складається з шести параграфів, подано загальну ха-рактеристику архівно-слідчих справ 1937?1938 рр., розглянуто основні принципи їх класифікації та особливості формування. Дисертантом визначено, що для справ цьо-го періоду класифікацію доцільніше здійснювати за такими ознаками: 1) кількістю притягнутих у справі осіб; 2) часом порушення слідчої справи і терміном її прова-дження; 3) місцем порушення та провадження справи; 4) характером висунутого об-винувачення і його сталим чи змінним формулюванням в процесі слідства; 5) орга-ном, який прийняв рішення по справі; 6) наявністю або відсутністю і типом докуме-нта про реабілітацію.
Всі архівно-слідчі справи можна розділити на одиночні і групові, що випливає із кількості підслідних, які проходять по них. Вони різняться не лише обсягом мате-ріалів, а й принципами систематизації їх в середині справ. По більшості справ хро-нологічний принцип підшиття документів не витриманий. Виокремлення докумен-тів з групової справи і подальше оформлення їх в одиночну, а також навпаки ? об’єднання матеріалів одиночних справ у групову, здійснювались як протягом ве-дення слідства, так і в період передачі справ до архіву та зберігання в архіві. Части-на документів у групових справах стосується одночасно всіх підслідних, інша офо-рмлена на кожного заарештованого окремо. Відсутність окремих нормативних до-кументів або їхнє оформлення з грубими порушеннями встановлених законодавст-вом норм простежується як постійне явище при дослідженні як одиночних, так і групових справ.
Аналіз архівно-слідчих справ 1937?1938 рр. дозволяє стверджувати, що в зале-жності від часу їх порушення існують певні відмінності. Справи першої половини 1937 р. мало чим відрізняються від справ попередніх років, мають сталий набір до-кументів, відкладених у них внаслідок здійснених процесуальних дій, передбачених тогочасним законодавством. Різке збільшення масштабів репресій призвело до зане-дбання оформлення справ та зменшення наявності в них відповідної кількості нор-мативних документів. Спрощена процедура провадження слідства і законодавчо за-кріплена мінімалізація документів призвели до масштабної фальсифікації докумен-тів у процесі фабрикації численних контрреволюційних організацій. В багатьох ви-падках у справу вкладали бодай-якісь документи на підслідного, оскільки її форму-вання здійснювалось вже після прийняття репресивного рішення. Організоване при-пинення “Великого терору” зумовило повернення до тих принципів формування і оформлення архівно-слідчих справ, які передували періоду сплеску масових репре-сій.
Одним з факторів, які впливали на утворення різних типів архівно-слідчих справ, було місце їхнього порушення та провадження слідства. Відносно повний комплект слідчих документів та певний рівень грамотності їхнього заповнення ха-рактерний для справ, які велися в УНКВС по Одеській області. Досить часто справи на кримінальників, осіб без постійного місця проживання та частину розкуркулених велися відділеннями міліції. У той же час справи на порушників кордону та переки-нчиків провадив 26-й Одеський морський прикордонний загін, а справи на військо-вослужбовців, вихідців з території Одещини, велися у військових округах за місцем служби заарештованих. Значно поступаються рівнем оформлення, обсягом, кількіс-тю слідчих дій та створених в результаті цього документів архівно-слідчі справи ра-йонних відділень НКВС. Значна кількість складених в районах обвинувальних ви-сновків потім дублювалась або дописувалась в обласному УНКВС. Серед справ фо-нду “П” архіву УСБУ в Одеській області різко вирізняються справи НКВС Молдав-ської АРСР. Як правило, це найбільш “лаконічні” і швидко закінчувані справи, часто з єдиним протоколом допиту заарештованого і обвинувальним висновком з декіль-кох фраз.
Дослідження архівно-слідчих справ показало, що однією з класифікаційних ознак є характер обвинувачення. В багатьох випадках формула звинувачення і стат-ті, під які воно підпадало, в процесі провадження слідства змінювались. В основно-му це притаманно справам арештованих за найбільш загальними формулюваннями, такими як антирадянська агітація і пропаганда, контрреволюційна діяльність тощо. В одних випадках на основі показань інших звинувачених, свідків, довідок з сільсь-ких рад або довідок з місця роботи обвинувачення конкретизувалося або додавались нові. В других, хоча таких випадків менше, окремі звинувачення знімались або замі-нювались іншими. Як правило, це відбувалось через повну відсутність будь-яких компрометуючих матеріалів на заарештованого по цим звинуваченням і відсутність можливостей для їх створення. Незмінними залишались обвинувачення у справах арештованих за списками у відповідності з оперативними наказами НКВС СРСР або якщо вони були надто формальними і спирались на облікові дані і інформацію зі справ-формулярів.
У період масових репресій 1937–1938 рр. органи НКВС в залежності від харак-теру обвинувачення і наявної кількості слідчих матеріалів направляли справи на розгляд судових або позасудових органів, частина з яких були додатково створені спеціально для розгляду слідчих справ і прийняття рішень у спрощеному порядку. Масштабність репресій призвела до активізації і домінування саме позасудових ор-ганів. Перед направленням справи на розгляд того чи іншого органу відповідним чином формували склад її документів. Прокуратура від нагляду за дотриманням за-конності в органах держбезпеки фактично усувалась. Безконтрольний каральний апарат “судив” без свідків, без захисту, без ознайомлення зі слідчою справою і на-віть без самого підсудного. Безпорадний радянський суд перетворився на вірнопід-дане знаряддя партійної влади. Судове слідство являло собою жалюгідну подобу до-тримання законності і здійснення правосуддя. Судові інстанції цілком залежали від визначеної радянськими і партійними органами рознарядки на знищення населення. Документація органів, що приймали репресивні рішення, була вкрай спрощена, а її шаблонний зміст цілком відповідав примітивізму слідчих дій органів НКВС.
Дисертантом встановлено, що перегляд окремих справ, по яких вже було вине-сене репресивне рішення, почався з кінця 1938 р., хоча в більшості випадків дія ви-року залишалась у силі. Справи заарештованих, котрі знаходились на стадії попере-днього слідства, почали розглядатись більш лояльно, а рішення виносились більш м’які у порівнянні з періодом спалаху репресій. В значній кількості випадків такі справи припинялись за недоведенням або відсутністю складу злочину. Перегляд справ наприкінці 1930-х рр., у період 1950?1960-х рр. та наприкінці 1980?1990-х рр. здійснювався при різному розумінні поняття “контрреволюційні злочини”, характе-ризувався різним спектром та глибиною проведених заходів. Внаслідок цього до справ додавались різного виду, обсягу та кількості документи, спричиняючи їх ти-пологічне розмаїття. Зміна історичної ситуації спричинила поступову зміну став-лення суспільства до жертв політичних репресій.
Третій розділ “Структурно-джерелознавчий аналіз документів архівно-слідчих справ та їхній інформаційний потенціал” поділений на сім підрозділів. Основну увагу в ньому приділено визначенню якомога ширшої кількості основних типів документів, які формувалися на стадії порушення справи, оформлення арешту й обшуку, в процесі провадження слідства, прийняття репресивного рішення та його виконання, а також під час перегляду справи і реабілітації, їх значення на кожній із стадій формування справи і найбільш стандартний зовнішній вигляд.
Впродовж періоду зберігання склад і порядок розміщення матеріалів архівно-слідчих справ змінювався. Не є сталим він і зараз. Найбільш численні переформу-вання із вилученням низки документів характерні для справ з наявними в них опера-тивними документами, а також підготовлених для передачі в державний архів. Ви-явити попередній склад документів частково дозволяють їх описи. Переміщення справ по фондам різних структур органів держбезпеки, крім зміни кодифікаційних номерів, призвело до появи різних варіантів нумерації сторінок, що створює про-блеми при їх дослідженні.
До порушення слідчої справи органи НКВС займалися збиранням компромету-ючих матеріалів. Частина з них відкладалася в розділі “Матеріали облікових даних” і слугувала доказами вини заарештованих. В багатьох випадках такі матеріали фаб-рикувались вже в процесі слідства щоб створити хоча б видиме підґрунтя підстав для арешту. Значна кількість описаних нами документів (крім довідок сільських рад) сьогодні частково або повністю вилучені з архівно-слідчих справ.
В процесі оформлення матеріалів арешту і обшуку слідчі органи мали обґрун-тувати доцільність арешту людини за визначеним і сформульованим звинуваченням, на законних підставах здійснити арешт і обшук, а також отримати і зафіксувати не-обхідний мінімум первинної інформації про заарештованого. В період 1937?1938 рр. спостерігається масове порушення процедури оформлення цих документів. Найпо-ширенішими є заповнення документів заднім числом, відсутність статей Криміналь-ного кодексу УРСР, зміна формулювання звинувачення і його суті, а також фальси-фікація біографічних даних заарештованих тощо. Всі описані основні типи докумен-тів, які формувалися на стадії порушення справи та оформлення арешту й обшуку далеко не завжди присутні в архівно-слідчих справах, зосереджені там у вказаній послідовності та мають сталу форму бланків.
При провадженні попереднього слідства працівники каральних органів намага-лися отримати від звинувачених зізнання в інкримінованих їм злочинах. Основними документами є протоколи допитів звинувачених та свідків, протоколи очних ставок між заарештованими або зі свідками та заяви-зізнання, з якими в’язні нібито зверта-лись до керівництва НКВС. Матеріали цієї частини слідства найбільше сфальсифі-ковані і вимагають особливо критичного ставлення та перевірки під час роботи з ними. Фабрикації різних контрреволюційних організацій вимагали від слідчих, мі-німально опираючись на біографічні дані, реальні факти з життя заарештованих і їх знайомих, в швидкому темпі створювати міф навколо боротьби радянської влади зі своїми ворогами. Вся інформація про звинувачених подавалась як “контрреволю-ційні дії”, опозиція владі, антирадянські настрої. У масовому порядку додавались вигадані слідчими злочини, які часто своєю абсурдністю виходять за межі логіки. В умовах розкручування маховика репресій від звинувачених вимагали не лише ви-знати особисту вину, але й обмовити інших людей. За таких обставин провадження слідства винною виявлялась більша частина населення країни.
В архівно-слідчих справах відклалась документація різних органів, які прийма-ли репресивні рішення в період 1937?1938 рр. Але всі вони, не зважаючи на те судо-ві це чи позасудові рішення, є свідченнями зневаги до норм законодавства і попран-ня основних прав людини. Недбалість в оформленні, а часом і фальсифікація даних спостерігається в документах про виконання репресивного рішення та періоду від-буття покарання, що потребує критичного ставлення та співвіднесення з інформаці-єю інших документів та джерел.
В залежності від історичного періоду і обставин порушення питання про пере-гляд архівно-слідчих справ на предмет припинення (реабілітації) до них додавалась різна кількість нових документів. Можна виділити такі особливості цього процесу: 1) наприкінці 1930-х рр. він здійснювався формально і більшість справ залишилась не переглянутими або клопотання про їхній перегляд відхилялось; 2) протягом дру-гої половини 1950-х ? початку 1960-х рр. процес перегляду набув загальнодержав-ного масштабу, але був вибірковим і незавершеним. По більшості переглянутих справ проводилось додаткове розслідування, що характеризувалось виявленням ши-рокого кола додаткової інформації про репресованих з метою визначення їхньої ви-ни шляхом встановлення повноти слідства і ступеню фальсифікації матеріалів; 3) з 1989-го і в 1990-х рр. додаткове розслідування як правило не проводилось і по спра-ві приймався висновок прокуратури про реабілітацію репресованого на підставі ука-зу від 16 січня 1989 р. і закону від 17 квітня 1991 р.
Наявність якомога більшої кількості різних типів документів напряму впливає на інформаційний потенціал архівно-слідчої справи, підвищує її фактологічний рі-вень і створює ширші можливості для визначення рівня достовірності інформації шляхом співставлення та порівняння даних з окремих частин справи. Велике зна-чення при цьому мають матеріали періоду перегляду справи. З одного боку, накопи-чення інформації відбувалося внаслідок численних перевірок фактів попереднього слідства, а з іншого, як результат доповнення інформаційного змісту справ через відсутність обов’язкових документів слідства на його попередній стадії. У той же час обсяг справи залежить від соціального статусу заарештованого, його належності до комуністичної партії, тривалості слідства та формулювання звинувачення, яке він отримав.
У висновках підбито підсумки і узагальнено результати дисертаційного дослі-дження, які можна звести до таких положень:
1. Архівно-слідчі справи є масовим видом історичних джерел, здатним розкрити різноманітні аспекти новітньої історії України в часи радянських репресій, зокрема їхню реальну спрямованість проти категорій і груп населення, біографічні дані і до-лю окремих жертв. Вони займають вагоме місце серед розсекреченого джерельного комплексу архівів радянських спецслужб. Особливо велика кількість справ стосу-ється періоду 1937–1938 рр., який вже багато років іменують “Великим терором”.
2. Дослідження архівно-слідчих справ дозволяє відзначити, що фонди припине-них справ в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, Дер-жавному архіві Служби безпеки України, державних архівах та архівах управлінь СБУ в ряді областей, зокрема Одеській, являють собою так звану природну вибірку – певну частку даних, що збереглася від загальної сукупності. Внаслідок специфіки реабілітаційного процесу, в ході якого була реабілітована лише частина репресова-них, тривалого процесу зберігання, передачі або не передачі до державних архівів, вилучення документів з архівно-слідчих справ, розсилки багатьох справ за місцем народження репресованих та адміністративно-територіальними змінами областей і підконтрольних органам держбезпеки територій на сьогодні в фонді припинених справ знаходиться лише частина від великого масиву всіх джерел цього виду. Це підтверджує також порівняння кількості наявних у фонді архівно-слідчих справ із протоколами позасудових органів – “трійок”, “двійок”, “особливої наради” та стати-стичними даними зі звітних документів управління НКВС по Одеській області. Спі-вставлення цієї інформації з даними, отриманими шляхом системного описання всіх справ фонду “П”, підтверджує, що справи фонду є лише частиною загального маси-ву цих джерел. Статистична звітність НКВС зазнавала значних маніпуляцій, і тому найбільш повне уявлення про феномен репресій та кількість репресованих дають саме протоколи позасудових репресивних органів. Наведені в роботі статистичні да-ні є попередніми і відносними, оскільки немає повного доступу до всіх джерел по темі, які збереглися, а багато джерел протягом періоду зберігання за різних обставин були знищені.
3. Аналіз фонду припинених справ – це вкрай необхідний, проте недостатній етап роботи в дослідженні репресій. Необхідне опанування і залучення до наукового обігу всіх наявних джерельних матеріалів кожного центрального та місцевого кара-льного органу, як то: оглядово-аналітичних, інформаційних, нормативних, наказних, звітних тощо. Без цього неможливий повний і об’єктивний аналіз у дослідженні да-ної теми. Незважаючи на майже п’ятнадцятирічну роботу з архівно-слідчими спра-вами, опис регіональних фондів в Україні все ще знаходиться на початковій стадії. Лише окремі справи найбільш знаних діячів культури, науки, політики, репресова-них за часів радянської влади, або ж найбільш гучні процеси, влаштовані нею, стали об’єктом дослідження вчених. Однією з причин цього залишається обмеження до-ступу для роботи з архівно-слідчими справами широкого кола дослідників.
4. Особливістю кожної архівно-слідчої справи є персоніфікація. Одним з аспек-тів їх цінності як історичного джерела є можливість прослідкувати долю окремої людини, яка зазнала дії репресивної машини, та уявити безжальний механізм цього процесу. Отриманню подібної інформації у більш повному обсязі сприяє вивчення особливостей формування цих справ на різних етапах проведення репресій. Матері-али архівно-слідчих справ підтверджують думку, що головною тенденцією в спря-муванні репресій було здійснення їх проти всіх категорій, національностей та верств населення. Проте в залежності від пропорційного складу населення, що мешкало на тій чи іншій території, співвідношення категорій репресованих змінюється. Із зага-льної ситуації випадають репресії за національною ознакою, особливо проти німців і поляків, щодо яких існували спеціальні накази НКВС СРСР. В поліетнічній за скла-дом населення Одещині здійснення “національних операцій” мало також низку ін-ших особливостей. Окремою категорією репресованих є члени сімей зрадників ба-тьківщини, злочином яких влада визнавала лише наявність родинних зв’язків з реп-ресованими.
5. У результаті вивчення численних архівно-слідчих справ і комплексів докуме-нтів з них дисертант встановив спектр типів документів, які входили до складу справ у період 1937–1938 рр., і здійснив їх джерелознавчий аналіз. Крім компонен-тів оформлення справи, всі її матеріали можна умовно розділити на декілька груп, пов’язаних із характером слідчих дій (документи зібрані до порушення слідчої спра-ви, оформлення обшуку та арешту, провадження попереднього слідства), рішення репресивних органів та його виконання, матеріалів перегляду справи та реабілітації.
6. Архівно-слідчі справи відрізняються своєю складністю, оскільки до багатьох із них додаються КНС (контрольно-наглядові справи), до деяких – особиста справа ув’язненого (з в’язниці або табору), в деяких є майнові справи, ? однак всі вони продовжують залишатись для дослідників закритими.
7. Джерелознавчий аналіз показав, що в загальному вигляді склад і структура документів слідчих справ того часу залишалася сталою, однак кількість документів і порядок їх розміщення у кожному конкретному випадку різні. Серйозною пробле-мою залишається вилучення документів з архівно-слідчих справ, яке тривало на всіх етапах їх зберігання і продовжується в наш час. Робота ускладнюється також частою відсутністю у справі чіткої нумерації аркушів або наявністю кількох її варіантів. Це не дозволяє однозначно визначити кількість аркушів у справі, а у разі самостійних підрахунків стверджувати, що вона залишиться незмінною впродовж наступного періоду зберігання.
8. Сама архівно-слідча справа чітко формалізована і обов’язково складається з блоків документів. Лише в окремих справах відбито суть тих компрометуючих ма-теріалів, якими володіли органи НКВС на момент арешту людини. В більшості ви-падків таких матеріалів взагалі не існувало, їх створювали слідчі вже в процесі ма-сових арештів. Цю інформацію до сьогодні продовжують вважати секретною і акти-вно вилучають відповідні документи. Комплексне вивчення багатьох архівно-слідчих справ дозволяє простежити, як, маючи лише прізвище людини в протоколах допитів інших осіб, слідчі будували на цьому звинувачення і далі в геометричній прогресії розгортали арешти і пов’язували між собою сфабриковані справи.
9. Дослідження різних типів документів періоду оформлення арешту і обшуку, провадження попереднього слідства та винесення репресивного рішення дозволило встановити, що всі вони містять елементи порушень процедури оформлення, а в ба-гатьох випадках – перекручення інформації або фальсифікації. У них прослідкову-ється виключно обвинувальна тенденція спрямування слідчих дій та відсутність будь-якої можливості для заарештованого спростувати звинувачення шляхами, що гарантують захист його прав і свобод. Документи різних органів, які відкладені в архівно-слідчих справах, є свідченнями зневаги до норм законодавства і попрання головних прав людини на всіх етапах здійснення репресії. У той же час зміст справ демонструє, що в умовах наявності нормативної бази, яку органи НКВС як військо-ва структура були зобов’язані виконувати, чітких планів-лімітів на арешти з величе-зними цифрами і обмеженості часу для провадження слідства, сутність слідчих за-ходів виявилась нікому не потрібною. Слідство було підкорене суворій необхідності встигнути за будь-яку ціну виконати висунуті керівництвом завдання. Одним із зло-чинних проявів стала поява місцевої ініціативи у процесі здійснення репресій і ба-жання окремих керівників управлінь НКВС перевершити очікувані від них резуль-тати. Не оминуло це і Одещину, де керівництво каральних органів надто ревно ви-конувало покладені на нього функції і в регламентованій загальносоюзними та все-українськими директивами повсякденній роботі намагалося ініціювати виконання додаткових лімітів.
10. Вивчення матеріалів великої кількості архівно-слідчих справ, які нині збері-гаються в архіві УСБУ в Одеській області, створених різними управліннями НКВС, доводить, що за зовнішнім виглядом і оформленням документи стандартні. Вони рі-зноманітні за змістом та часто виходять за хронологічні рамки конкретної справи. Це безперечно розширює інформаційний простір цього виду джерел. Наявність у них документів з інших справ або створених поза системою каральних органів спри-яє більш повному розкриттю репресивного механізму і підвищує фактологічний рі-вень цих історичних джерел. Як і будь-яке історичне джерело, архівно-слідчі справи несуть на собі відбиток часу, що позначився не лише на формі, мові, діловодному оформленні, але і на змісті документів.
11. Дослідження матеріалів перегляду справ різних років показало, що вони відрізняються складом заходів додаткового слідства та свідчать про поступову ево-люцію суспільних поглядів на т. зв. контрреволюційні злочини у бік визнання реп-ресованих жертвами свавілля каральних органів тоталітарної держави. Разом з тим, як комплексне джерело, вони здатні розкрити механізм відносин влади і суспільства, виявити ознаки поступової зміни ставлення до суб’єктів репресій. В один період – це відчуження, зневага, несприйняття, ненависть, бажання знищити, а в інший – ре-абілітація, відновлення доброго імені, співчуття, часто навіть захоплення. Врахову-ючи масовість цього виду джерел, інформація з них дозволяє також в цілому досить точно уявити протиріччя в партії і суспільстві, поведінку і думки людей, морально-психологічний стан всього суспільства. Архівно-слідчі справи мають унікальний ін-формаційний потенціал з огляду на те, що інших джерел, здатних розкрити сутність репресії та прослідкувати її в часі, просто не існує. Проте вони не повністю вичер-пують дану тему і не закривають її.
12. Архівно-слідчі справи ? це унікальне і надзвичайно цінне джерело для ви-вчення особливостей масової свідомості, притаманної громадянам СРСР в різні пе-ріоди його існування, і впливу цієї свідомості на індивідуальну поведінку людини. Вони дають можливість дослідження соціальної психології і суспільної моралі.
13. Дисертант вважає, що матеріали архівно-слідчих справ при відповідному критичному ставленні до них здатні розкрити багато невідомих сторінок історії ма-сових репресій, розвінчати усталені міфологеми та стереотипи, дозволяють більш об’єктивно підійти до вирішення дослідницьких проблем. Використання при роботі з ними текстового, порівняльного, структурного та інших методів, а також комплек-сне використання цих матеріалів разом з іншими джерелами гарантує високий рі-вень достовірності отриманої інформації.
14. Вкрай необхідно також наголосити на тому, що механічне використання до-кументів архівно-слідчих справ, позбавлене критичного аналізу, ретельної перевірки отриманої інформації в межах джерельного комплексу самої справи або суміжних із нею справ чи здійснення такої перевірки за іншими джерелами, здатне позбавити об’єктивності історичні дослідження, внести фактологічну плутанину та спричинити появу нових фальсифікацій і неправдивих відомостей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. З історії історичного факультету Одеського університету у 1930-ті роки: декан Ізраїль Давидович Сєроглазов // Записки історичного факультету. ? Одеса: Аст-ропринт, 2004. ? Вип. 15. ? С. 509?520.
2. З історії національних репресій 1937 року на півдні України: справа “німецької організації на Одеській залізниці” // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. ? Науки: економіка, політологія, історія. ? 2005. ? № 6 (18). ? С. 143?155.
3. Іван Іванович Погорілий (1899?1937): трагічна доля керівника кафедри історії України Одеського університету // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць. ? К.: Інститут історії України НАН України, 2004. ? Вип. 12. ? С. 380?388.
4. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного університе-ту в 1930-х роках // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Між-відомчий збірник наукових праць. ? К.: Інститут історії України НАН України, 2004. ? Вип. 13. ? С. 260?273.
5. Деякі аспекти джерелознавчих можливостей архівно-слідчих справ при дослі-дженні української історії 1937?1938 років // Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті: Збірник матеріалів ІІ Між-народної конференції. ? Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2005. ? С. 121?124.
6. Архівно-слідчі справи як джерело вивчення біографій репресованих у 1937?1938 роках // Філософські пошуки. ? Вип. ХVІІ?ХVІІІ. ? Львів-Одеса, 2004. ? С. 651?658.
7. Одеський обласний відділ народної освіти в період масових репресій 1930-х ро-ків: невідомі сторінки історії // Одеський мартиролог: Дані про репресованих Одеси і Одеської області за роки радянської влади. – Т. 3 / Уклад.: Л. В. Коваль-чук, Г. О. Разумов. – Одеса: ОКФА, 2005. – С. 827?842.
8. Заручники системи: Справа контрреволюційної організації болгарських політ-емігрантів // Одеський мартиролог: Дані про репресованих Одеси і Одеської об-ласті за роки радянської влади. – Т. 3 / Уклад.: Л. В. Ковальчук, Г. О. Разумов. – Одеса: ОКФА, 2005. – С. 843?869. (У співавторстві з І. В. Бриношем; автор ? 50 %).
9. Методи слідства в період масових репресій 1937?1938 років на Одещині (на ма-теріалах архіву УСБУ) // Юго-Запад. Одессика. Историко-краеведческий науч-ный альманах. – Одесса: Изд-во “Optimum”, 2006. – С. 101?119.
10. Одеська “Просвіта” в 1918?1920 роках (за матеріалами архіву УСБУ в Одеській області) // ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Українська націона-льна ідея: минуле, сучасне, майбутнє”. ? Одеса: Астропринт, 2004. ? С. 82.

АНОТАЦІЇ
Петровський Е. П. Архівно-слідчі справи як джерело вивчення історії реп-ресій в Україні у 1937?1938 роках. ? Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеці-альністю 07.00.06 ? Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисцип-ліни. ? Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. ? Київ, 2006.
У дисертації здійснено комплексний аналіз архівно-слідчих справ як джерела вивчення історії репресій в Україні у період “Великого терору” 1937?1938 рр. На основі дослідження одного з фондів припинених справ, де вони зберігаються (архіву УСБУ в Одеській області), з’ясовано основні ознаки, що дозволяють класифікувати цей вид масових джерел і визначити притаманні їм особливості формування і систе-матизації документів. Встановлено, що значний вплив на процес формування справ мали час і місце їх порушення і провадження слідства, характер обвинувачення і ор-ган, що приймав рішення у справі. Процес перегляду справи і реабілітації в залеж-ності від періоду також вносив корективи у формування справи та рівня її інформа-тивного потенціалу. Істотні відмінності простежуються між одиночними та групо-вими справами. Евристичним шляхом виявлено основні типи документів, що міс-тяться у справах. Проаналізовано їх структуру, значення на кожній із стадій форму-вання справи, а також проблеми повноти та достовірності інформації. Визначено ін-формаційний потенціал архівно-слідчих справ та їхню цінність як джерела з історії вивчення масових репресій.
Ключові слова: архівно-слідчі справи, історичне джерело, документи, інформа-ційний потенціал, фабрикація, НКВС, масові репресії, слідство, судові та позасудові органи.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking