Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності

 

Літошенко Олена Святославівна

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі правового регулювання економіки Київського національного економічного університету.

 

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор,
член–кореспондент НАН України
Опришко Віталій Федорович –
декан юридичного факультету Київського
національного економічного університету

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Пахомов Іван Микитович –
завідуючий кафедрою правознавства
Одеського державного економічного університету

кандидат юридичних наук, доцент
Демський Едуард Францович –
професор кафедри адміністративного та
фінансового права Відкритого міжнародного
університету розвитку людини “Україна”

Провідна установа Інститут держави і права ім. В.М. Корецького
НАН України,
Відділ проблем державного управління
та адміністративного права (м. Київ)

 

Захист відбудеться “10” березня 2005 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук К 26.006.05 при Київському національному економічному університеті (03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного економічного університету (03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1).

Автореферат розісланий “08” лютого 2005 р.

 

 

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.М. Мудра
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Створення ринкової економіки та розбудова правової демократичної держави докорінно змінили соціально-економічні відносини в Україні, роль і значення багатьох соціальних і правових інститутів. Сказане безумовно стосується юридичної відповідальності, зокрема, адміністративної відповідальності.
Ускладнення суспільних відносин, виникнення нових сфер господарювання та управління, значне підвищення активності громадян викликали необхідність у всебічному переосмисленні соціальної ролі адміністративної відповідальності, її сутності та ознак як важливого правового інституту, співвідношення з іншими видами юридичної відповідальності.
Значимість проблеми адміністративної відповідальності підтверджується інтенсивним розвитком нормативно-правової бази адміністративної відповідальності в Україні, який відбувався в останні десятиріччя, широкою практикою її застосування. Головний нормативно-правовий акт, який регулює застосування адміністративної відповідальності в Україні, - Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) протягом останніх років зазнав значних змін. Станом на 01.01.2004 р. кількість складів адміністративних правопорушень збільшилась з 172 до 312, тобто в 1,8 рази. У Кодексі та інших нормативно-правових актах було закріплено цілий ряд нових складів адміністративних правопорушень. Додатково були наділені правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення 23 органи держави.
Висока соціальна значимість інституту адміністративної відповідальності для життєдіяльності суспільства зумовлює необхідність проведення досліджень щодо його подальшого вдосконалення. Тим більше, що розвиток нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності не позбавлений ряду проблем. Основні з них – збереження тенденції множинності нормативно-правових актів про адміністративну відповідальність; наявність актів, які охоплюють предмет регулювання КУпАП і фактично знецінюють його статус як єдиного кодифікованого нормативно-правового акту в даній сфері; наявність окремих підзаконних нормативно-правових актів про адміністративну відповідальність, що прямо суперечить Конституції України. Є й інші проблеми.
Для успішного вирішення зазначених проблем необхідно за якісно нових соціально-економічних умов переосмислити поняття адміністративної відповідальності, її суттєві ознаки, визначити її роль та місце в системі юридичної відповідальності в державі, розробити заходи вдосконалення нормативно-правової бази адміністративної відповідальності. Автор дисертації пропонує та обґрунтовує пропозиції щодо вирішення цих проблем.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження тісно пов’язане з реалізацією Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98, зокрема розробкою такої важливої складової частини майбутнього узагальнюючого Адміністративного кодексу України, як Кодекс про адміністративні проступки. Дослідження було проведено з урахуванням програми дослідження “Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України”, яке здійснюється на юридичному факультеті Київського національного економічного університету (державний реєстраційний номер № 0102V006315).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є подальша розробка теоретичних положень щодо адміністративної відповідальності як виду юридичної відповідальності, визначення її суттєвих ознак і відмінностей у порівнянні з іншими видами юридичної відповідальності, аналіз практики застосування адміністративної відповідальності, вироблення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання інституту адміністративної відповідальності в Україні.
Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження передбачалося вирішити наступні завдання:
– визначити сутність, основні ознаки адміністративної відповідальності, її місце в сучасній системі юридичної відповідальності в Україні;
– проаналізувати історію становлення нормативно-правової бази адміністративної відповідальності, виявити закономірності процесу її розвитку;
– з’ясувати схожі та відмінні ознаки адміністративної відповідальності у порівнянні з дисциплінарною, цивільно-правовою та кримінальною відповідальністю, уточнити за рахунок цього поняття адміністративної відповідальності;
– дослідити основні тенденції практики застосування адміністративної відповідальності в країні шляхом аналізу даних державної статистичної звітності за певний період часу;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання інституту адміністративної відповідальності в Україні.
Об'єктом дослідження є система видів юридичної відповідальності в Україні в контексті визначення в ній місця адміністративної відповідальності та аналізу співвідношення між окремими видами юридичної відповідальності.
Предметом дослідження є теоретичні положення щодо інституту адміністративної відповідальності, нормативно-правові акти, які регулюють її застосування, та практика їх реалізації.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використовувався загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив комплексно дослідити проблему адміністративної відповідальності. Сучасні загальнонаукові методи пізнання – системний, структурно-функціональний, формально-логічний дали можливість визначити місце адміністративної відповідальності в системі юридичної відповідальності, проаналізувати її структурні елементи та ознаки, сформулювати власні теоретичні узагальнення. Для дослідження нормативно-правової бази адміністративної відповідальності та розробки пропозицій щодо її вдосконалення використовувались такі спеціальні наукові методи, як формально-юридичний, порівняльно-правовий та метод правових аналогій. За допомогою методів статистичного аналізу була проаналізована практика застосування адміністративної відповідальності.
У процесі дисертаційного дослідження було вивчено і проаналізовано наукову літературу, в якій висвітлюються питання юридичної відповідальності та її видів; сутності, ознак, ролі та значення адміністративної відповідальності як правового інституту. Зокрема, були досліджені наукові праці В.Б. Авер’янова, О.П. Альохіна, С.С. Алексєєва, О.Ф. Андрійко, Б.Т. Базилєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, К.С. Бєльського, С.Н. Братуся, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Е.Ф. Демського, Ю.А. Денисова, Є.В. Додіна, В.В. Долежана, Р.А. Калюжного, А.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, Є.Б. Кубка, Д.М. Лук’янця, Н.С. Малеїна, В.М. Манохіна, В.М. Марчука, Д.М. Овсянка, В.Ф. Опришка, І.М. Пахомова, І.С. Самощенка, Ю.О. Тихомирова, О.М. Якуби.
Емпіричну базу дослідження становили державні статистичні звіти про розгляд справ про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності (форма № 1-АП) за 1995-2003 рр., статистичні дані, що містяться у статистичних щорічниках України, які випускаються Держкомстатом України, за 1992-2002 рр.
Нормативно-правову основу дослідження склали: адміністративне, кримінальне, цивільне та трудове законодавство, що регулює питання відповідальності осіб, які скоїли правопорушення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні адміністративної відповідальності як правового інституту. Автором розроблено ряд нових теоретичних висновків та практичних пропозицій. До найголовніших з них відносяться наступні:
1. Запропоновано визначення адміністративної відповідальності як правового інституту, встановлена її роль та значення в системі юридичної відповідальності в державі, сформульовані на цій основі пропозиції нормативного характеру.
2. Встановлені специфічні особливості адміністративної відповідальності (ступеня суспільної небезпеки, об’єкту та предмету посягання, об’єктивної сторони проступку), за допомогою яких вона відмежовується від інших видів юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної.
3. Уперше здійснений в такому обсязі детальний статистичний аналіз практики застосування адміністративної відповідальності в Україні у 1992-2003 рр., виявлені основні її тенденції, встановлені найбільш розповсюджені склади адміністративних правопорушень та заходи адміністративного стягнення.
4. Встановлені закономірності розвитку законодавства України про адміністративну відповідальність, виявлені основні недоліки чинної нормативно-правової бази адміністративної відповідальності.
5. Обґрунтовано пропозиції щодо перегляду чинного переліку адміністративних правопорушень і виключення з нього діянь, які за своїм характером та ступенем суспільної небезпеки є малозначущими, а також тих, що рідко застосовуються.
6. Внесено обґрунтовані пропозиції стосовно обмеження переліку адміністративних стягнень тими, які є за змістом попереджувально-виховними, не зачіпають суттєвих матеріальних та особистих інтересів громадян та можуть бути швидко реалізовані без застосування тривалої процедури (попередження та штраф у незначному розмірі).
7. Обґрунтовано необхідність здійснення заходів адміністративної відповідальності органами державної виконавчої влади, їх спеціалізованими колегіальними органами та відповідними посадовими особами зі збереженням судової процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень тільки щодо осіб, не згодних на адміністративну процедуру прийняття рішення по справі, а також бажаючих оскаржити рішення, прийняте органом державної виконавчої влади.
8. Розроблена нова концепція єдиного кодифікованого нормативно-правового акту – Кодексу України про адміністративні проступки (КУпАПр), який передбачає ряд суттєвих законодавчих новел (включення юридичних осіб до числа суб’єктів адміністративної відповідальності, закріплення двох систем стягнень: для фізичних осіб – попередження, штраф, громадські роботи, конфіскація як додаткове стягнення; для юридичних осіб – попередження, штраф, припинення чи призупинення певного виду діяльності, конфіскація тощо).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані: у законодавчій та іншій нормотворчій діяльності (при підготовці проекту нового Кодексу України про адміністративні проступки, інших нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання відносин в сфері адміністративної відповідальності); в науково-дослідній сфері (для підготовки теоретичних робіт щодо інституту адміністративної відповідальності, його основних ознак, вдосконалення правового регулювання); у навчальному процесі (при написанні розділів і підрозділів підручників та навчальних посібників з адміністративного права, при підготовці відповідних лекцій тощо); у правозастосовчій діяльності та у правовиховній роботі з питань підвищення рівня правової культури населення.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане автором одноособово. Сформульовані в ньому теоретичні положення та пропозиції базуються на особистих дослідженнях автора, критичному осмисленні наукових та нормативних джерел і на узагальненні практики застосування заходів адміністративної відповідальності. Окремі питання порушуються в роботі вперше, інші розглядаються по-новому, додатково обґрунтовуються.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри правового регулювання економіки Київського національного економічного університету, доповідалися на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародній науково-практичній конференції “Шляхи євроінтеграції України”, яка відбулася у Києві в квітні 2004 року, були використані у навчальному процесі під час читання лекцій та проведення семінарських занять, перш за все, з курсу “Адміністративне право”.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження опубліковано автором у чотирьох статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертації і послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, поставленою метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 199 сторінок, у тому числі таблиці (6 таблиць на 3 сторінках) і список використаних джерел (194 найменування на 18 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі характеризується актуальність теми дослідження, зв’язок з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, його методологічні основи, наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, апробація результатів дисертації та її структура.
Перший розділ “Загальні положення адміністративної відповідальності” складається з двох підрозділів, присвячених дослідженню інституту адміністративної відповідальності як різновиду юридичної відповідальності, визначенню його поняття та ознак, а також характеристиці розвитку законодавства, що його регламентує.
У підрозділі 1.1. “Адміністративна відповідальність як вид юридичної відповідальності” розкриваються історичні аспекти становлення та розвитку інституту юридичної відповідальності. В ньому також аналізуються позиції вчених щодо розуміння його юридичної природи, поняття та ознак.
Особливу увагу автор звертає на характеристику теоретичних засад адміністративної відповідальності як одного з різновидів юридичної відповідальності. При цьому підкреслюється, що відсутність визначення адміністративної відповідальності в Кодексі України про адміністративні правопорушення збіднює його зміст, позбавляє стрижневої спрямованості правові норми, що містяться в ньому.
З урахуванням цього, дисертант пропонує своє бачення щодо поняття цього правового інституту через призму властивих йому ознак. Відмічається, що адміністративна відповідальність нормативно врегульована, носить державно-обов'язковий примусовий характер і реалізується в специфічних для неї процесуальних формах.
В той же час, адміністративна відповідальність має свою специфіку, що відрізняє її від інших видів юридичної відповідальності. Зокрема, вона відрізняється її підставою – адміністративним правопорушенням (проступком), під яким згідно ст. 9 КУпАП визнається протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яке законодавством передбачена адміністративна відповідальність.
Окрему увагу автор приділяє питанню про наявність або відсутність такої ознаки адміністративного правопорушення, як суспільна небезпека. Аналізуючи існуючі точки зору з цього приводу, дисертант дотримується думки, що будь-які правопорушення, за скоєння яких передбачена юридична відповідальність, є суспільно небезпечними, а тому ступінь суспільної небезпеки може і повинна впливати на кваліфікацію діяння як кримінально караного або як адміністративного правопорушення.
Крім того, на думку автора, визначення в чинному КУпАП в якості суб'єктів адміністративних правопорушень лише фізичних осіб на сьогоднішній день є не виправданим, оскільки останнім часом в Україні прийнято ряд законів, якими встановлена фактично адміністративна відповідальність для юридичних осіб. У зв'язку з цим в роботі обґрунтовується позиція стосовно того, що суб'єктами адміністративних правопорушень в Україні є як фізичні, так і юридичні особи.
На підставі викладеного дисертант робить висновок, що адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, якому притаманні всі ознаки останньої, а саме те, що вона встановлюється лише нормативно-правовими актами, реалізується через норми процесуального права та застосовується відповідними державними органами (посадовими особами) за скоєне правопорушення з метою покарання винної особи.
Це дозволяє дати наступне визначення адміністративної відповідальності: адміністративна відповідальність являє собою врегульовані нормами права відносини між державою в особі органів адміністративної юрисдикції і відповідних посадових осіб та особою, яка скоїла адміністративне правопорушення, що знаходять свій вираз у застосуванні до правопорушника адміністративних стягнень, які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру і владний осуд винного суб’єкта з метою попередження та припинення адміністративних правопорушень.
Автор вважає за доцільне законодавчо закріпити таке визначення адміністративної відповідальності в єдиному кодифікованому нормативно-правовому акті про адміністративну відповідальність.
Підрозділ 1.2. “Законодавство України про адміністративну відповідальність” присвячений ретроспективній характеристиці розвитку нормативно-правової бази адміністративної відповідальності в Україні за період з 1920 р. по теперішній час.
Автор докладно аналізує Адміністративний кодекс УРСР 1927 р., який був першою спробою кодифікації адміністративного права і єдиним на теренах колишнього СРСР нормативним актом такого роду. Досліджується його структура, предмет регулювання, окремі положення, які і досі не втратили значення як з точки зору теорії нормативного регулювання адміністративної відповідальності, так і з позицій юридичної техніки.
В роботі констатується, що поряд з існуванням єдиного кодифікованого акту про адміністративну відповідальність, у 1930-1950 рр. XX століття в СРСР і в УРСР набула чинності величезна кількість нормативно-правових актів, в яких встановлювалася адміністративна відповідальність за окремі правопорушення. Множинність нормативно-правових актів про адміністративну відповідальність згодом знов викликала необхідність в їх кодифікації.
Значну увагу приділено розгляду кодифікованих актів 1980-х рр. – Основам законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення та Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення. Головними особливостями Основ, на думку дисертанта, є те, що в них була вперше викладена Загальна частина права застосування адміністративної відповідальності; цей нормативно-правовий акт базувався на теоретичній концепції близькості адміністративного правопорушення та злочину; в ньому поєднувалися норми матеріального та процесуального характеру. У Кодексі Української РСР про адміністративні правопорушення ці положення Основ набули завершеності.
Проведений аналіз дозволив автору зробити наступні висновки:
- у процесі розвитку нормативно-правової бази адміністративної відповідальності досить чітко простежуються дві основні тенденції: розробка та прийняття численних нормативно-правових актів, які передбачають встановлення конкретних заходів адміністративного стягнення за конкретні адміністративні правопорушення; узагальнення накопиченого нормативно-правового матеріалу, розробка та прийняття єдиного кодифікованого акту про адміністративні правопорушення. Ці тенденції взаємопов’язані і домінуючою в певний період часу є то одна, то друга;
- реалізація двох зазначених тенденцій та почергове переважання однієї з них є об’єктивним і закономірним процесом. Здійснення ефективної протидії адміністративним правопорушенням в конкретній галузі вимагає швидкого прийняття нормативно-правових актів про відповідальність за конкретні види таких правопорушень. Природно, що кодифікаційна робота, яка за своїм характером вимагає значно більшого часу, наявності відповідної практики правозастосування та її узагальнення, відстає від процесу нормотворення в окремих галузях господарювання та управління;
- до найбільш істотних змін нормативно-правової бази адміністративної відповідальності, які сталися протягом останніх 15 років, можна віднести: відміну положень, які були обумовлені існуванням СРСР та соціалістичного ладу; нормативне закріплення ряду нових складів адміністративних правопорушень; збільшення кількості суб’єктів, які наділені правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення; підвищення ролі судів у вирішенні справ про адміністративні правопорушення.
З урахуванням кардинальних змін, які сталися у житті українського суспільства, автор обґрунтовує необхідність приведення Кодексу України про адміністративні правопорушення у відповідність до вимог часу шляхом прийняття його нової редакції або розробки та прийняття нового Кодексу.
Другий розділ “Співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами юридичної відповідальності” складається з трьох підрозділів, в яких через призму порівняння адміністративної відповідальності з дисциплінарною, цивільно-правовою та кримінальною відповідальністю встановлюються специфічні особливості адміністративної відповідальності.
У підрозділі 2.1. “Адміністративна відповідальність та дисциплінарна відповідальність” автор здійснює порівняльний аналіз адміністративної та дисциплінарної відповідальності. В основу порівняння зазначених видів юридичної відповідальності покладені ознаки адміністративного правопорушення (суспільна небезпека, протиправність, винність, караність) та ознаки складу адміністративного правопорушення (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона).
Проведене дослідження надало підстави для висновку дисертанта, що ступінь суспільної небезпеки – це один з головних критеріїв відмежування адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності (в тому числі й дисциплінарної), який тісно пов’язаний з об’єктом та предметом посягання, об’єктивною стороною проступку тощо.
Аналіз теоретичних засад адміністративної та дисциплінарної відповідальності дозволив автору дійти висновку, що фактичні підстави розмежування зазначених видів юридичної відповідальності в першу чергу пов'язані з різними об'єктами цих протиправних посягань. Так, об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, що виникають і розвиваються як у сфері зовнішнього державного управління, що не пов'язане з виробничою, службовою, навчальною та іншою діяльністю винного, так і у сфері внутрішнього управління. Об'єкт дисциплінарного проступку, як правило, обмежується межами внутрішньо-управлінських, трудових відносин.
Характеризуючи об’єктивну сторону адміністративного та дисциплінарного проступків, дисертант підкреслює, що не дивлячись на те, що в цілому ці ознаки співпадають, однак вони відрізняються між собою характером та ступенем суспільної небезпеки. Крім того, всі правопорушення, за які передбачена адміністративна відповідальність, знайшли своє закріплення через конкретні склади, які визначені в чинному адміністративному законодавстві, в той час, коли склади дисциплінарних проступків, як правило, в дисциплінарному законодавстві не відображені, не дивлячись на широку практику їх застосування. У зв'язку з цим дисертант пропонує розробити та прийняти Дисциплінарний кодекс України, який включав би в себе загальні засади притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності, порядок застосування дисциплінарних стягнень, склади дисциплінарних проступків, правовий статус органів та посадових осіб, що накладають дисциплінарні стягнення тощо.
При розгляді суб’єктів адміністративних та дисциплінарних правопорушень звертається увага на те, що на відміну від дисциплінарної відповідальності при притягненні правопорушника до адміністративної відповідальності відсутня службова підпорядкованість між особою, яка притягається до цього виду відповідальності, і особою, котра застосовує заходи відповідальності.
Аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку дисертанта щодо відмежування адміністративної відповідальності від дисциплінарної за системою стягнень, що застосовуються, їх характером, за специфікою процедур їх здійснення, а також за правовими наслідками.
Підрозділ 2.2. “Адміністративна відповідальність і цивільна відповідальність” містить порівняльний аналіз цих двох видів юридичної відповідальності. Зазначається, що адміністративна та цивільна відповідальність мають у ряді випадків певні схожі ознаки, обумовлені їх належністю до одного інституту – інституту юридичної відповідальності. Вони мають однакові структурні елементи, особливо щодо діяння як підстави відповідальності (наявність в обох випадках суспільно небезпечного діяння, вини особи або організації у його вчиненні), спільні риси суб’єкта правопорушення, співпадіння одного з заходів покарання (штрафу) та органу (суду), який застосовує заходи відповідальності. Разом з тим, за змістом більшості ознак ці види відповідальності суттєво розрізняються. Для них характерна різниця у характері діяння, юридичному значенні суспільно небезпечних наслідків, об’єктах посягання, меті, заходах та процедурі застосування відповідальності.
Адміністративна відповідальність має на меті покарання осіб за вчинення протиправних діянь, які посягають на публічно-правові інтереси. Цивільна відповідальність призначена для поновлення прав учасників цивільного обороту та компенсування їх збитків, що виникли внаслідок правопорушення. Відповідно, по-різному визначаються санкції за адміністративні та цивільні правопорушення, їх розмір, процедура притягнення до відповідальності, розгляду факту вчинення правопорушення та накладення стягнення.
Таким чином, адміністративна і цивільна відповідальність якісно відрізняються одна від одної. З соціальної точки зору кожний з цих видів відповідальності виконує свою, притаманну лише йому функцію. При застосуванні адміністративної та цивільної відповідальності вони доповнюють одна одну, що сприяє більш ефективному забезпеченню правопорядку в суспільстві.
Проблема розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності розглядається у підрозділі 2.3. “Адміністративна відповідальність і кримінальна відповідальність”. На підставі порівняльного аналізу автор робить висновок, що кримінальна та адміністративна відповідальність певною мірою схожі між собою за фактичною підставою відповідальності – наявністю у діях особи складу адміністративного правопорушення або складу злочину, основними ознаками цих складів, основними загальними ознаками протиправних діянь обох видів (суспільна небезпека, протиправність, караність та винність).
Дисертант погоджується з думкою багатьох вчених, що основним критерієм розмежування злочину та адміністративного правопорушення є ступінь суспільної небезпеки цих діянь. Адміністративні правопорушення відрізняються від злочинів меншим ступенем суспільної небезпеки, відсутністю великої шкоди для суспільства, яку завдають йому злочини. Різниця у ступені суспільної небезпеки відбивається у всіх ознаках протиправних діянь обох видів: об’єкті, об’єктивній стороні, суб’єкті та суб’єктивній стороні.
Певною мірою схожими в обох видах відповідальності є переліки адміністративних стягнень і кримінальних покарань, правила їх застосування, окремі стадії та процедури процесу притягнення до відповідальності і призначення покарання. На думку дисертанта, в даний час ця близькість є надмірною, оскільки в результаті неї адміністративна відповідальність набула невластивих їй ознак. Такий стан справ у ряді випадків утруднює розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності, негативно позначається на практиці їх застосування. Це зумовлює необхідність серйозного реформування, в першу чергу, інституту адміністративної відповідальності.
Основним напрямком такого реформування автор вважає усунення ознак (стягнень, процедур тощо), які не відповідають суті адміністративної відповідальності як відповідальності у сфері державного управління, покликаної забезпечити оперативне реагування в ній на дрібні порушення, які створюють загрозу заподіяння або заподіюють незначну шкоду і обумовлюють застосування до винних осіб попереджувально-виховних заходів. Звідси виникає необхідність обмежити перелік адміністративних стягнень, залишивши в ньому лише ті, які є за змістом попереджувально-виховними, не зачіпають суттєвих матеріальних та особистих інтересів громадян і можуть бути швидко реалізовані без застосування тривалої процедури. На думку автора, це може бути попередження та штраф у незначному розмірі. Здійснення заходів адміністративної відповідальності доцільно покласти на органи державної виконавчої влади, їх спеціалізовані колегіальні органи та відповідних посадових осіб, які в змозі забезпечити оперативність розгляду справ про адміністративні правопорушення. Судову процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень доцільно передбачити в разі, коли правопорушник не згоден на адміністративну процедуру прийняття рішення по справі, а також коли він бажає оскаржити рішення, прийняте органом державної виконавчої влади. Підкреслюється, що реформування адміністративної відповідальності у вказаному напрямку дозволить суттєво підвищити її ефективність та соціальне значення.
Третій розділ “Практика застосування та шляхи удосконалення інституту адміністративної відповідальності” присвячений аналізу правозастосувальної практики адміністративної відповідальності в Україні та заходам щодо вдосконалення її правового регулювання.
У підрозділі 3.1. “Аналіз практики застосування адміністративної відповідальності в Україні” автор доповнює аналіз теоретичних засад та нормативно-правової бази адміністративної відповідальності в Україні дослідженням основних тенденцій реалізації адміністративної відповідальності на практиці. Дослідження здійснене шляхом аналізу статистичних даних, що містяться у статистичних щорічниках України, які випускаються Держкомстатом України, за 1992-2002 рр. та державних статистичних звітах про розгляд справ про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності (форма № 1-АП), за 1995-2003 рр. Слід підкреслити, що такий обсяг статистичної інформації залучається до аналізу вперше в країні.
За результатами проведеного аналізу автором встановлено наступне.
Протягом 1992-2003 рр. в Україні до адміністративної відповідальності притягалося щороку в середньому 11 млн. 858 тис. осіб. Середній за період коефіцієнт активності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення і отримали адміністративне стягнення, у розрахунку на 100 тис. всього населення становив 23314. Це дає підстави зробити висновок про досить широке застосування заходів адміністративної відповідальності.
У динаміці кількості осіб, які вчинили адміністративні правопорушення і отримали адміністративні стягнення протягом 1992-2003 рр., чітко простежуються три періоди. Перший (1992-1995 рр.) характеризується інтенсивним щорічним зростанням кількості адміністративних правопорушників; другий (1996-2001 рр.) – настільки ж інтенсивним їх зменшенням; третій (2002-2003 рр.) – деяким зростанням кількості осіб, які вчинили адміністративне правопорушення і отримали стягнення. Така динаміка пояснюється збільшенням кількості складів адміністративних правопорушень в КУпАП та інших нормативно-правових актах, а також змінами рівня активності органів, уповноважених виявляти адміністративних правопорушників та накладати на них стягнення, який знижувався протягом 1996-2001 рр., а в останні роки дещо зріс.
Протягом 1995-2003 рр. відсоток правопорушників, до яких було застосовано реальне покарання в сфері адміністративної відповідальності, був дуже значним (в середньому щороку 96,2% осіб). Це свідчить про високий рівень дотримання принципу невідворотності покарання у сфері адміністративної відповідальності.
Найбільш поширеними були адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства та зв'язку (понад 70% усіх правопорушень) та в сфері громадського порядку і громадської безпеки (13,6%). Саме правопорушення в двох зазначених сферах визначали рівень та динаміку вчинення адміністративних правопорушень в країні за останні 12 років.
Найбільш поширеними складами адміністративних правопорушень є безквитковий проїзд (ст. 135 КУпАП) та перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та інших правил дорожнього руху (ст. 122).
Серед 312 складів адміністративних правопорушень, передбачених КУпАП у 2003 р., 288 були вчинені протягом року хоча б один раз, а 24 з них цього року жодного разу не скоювалися. Різниця у ступені розповсюдженості адміністративних правопорушень різних складів є дуже значною, а розподіл їх за кількістю дуже нерівномірним.
Штраф є основним видом адміністративного стягнення. Протягом 1995-2003 рр. в середньому 84,8% всіх осіб, на яких накладалися адміністративні стягнення, були оштрафовані. Має місце тенденція розширення практики застосування попередження за вчинення адміністративних правопорушень. Інші види адміністративного стягнення, передбачені КУпАП, мають досить обмежену сферу застосування.
Наведені дані дозволили автору зробити наступні висновки:
- у наведених даних чітко проявляється соціально-правова природа адміністративної відповідальності як заходу оперативного реагування держави на дрібні правопорушення і попередження більш серйозних протиправних діянь;
- включення свого часу до Кодексу України про адміністративні правопорушення значної частини складів адміністративних правопорушень не мало достатніх соціально-економічних та правових підстав і призвело до надмірного збільшення обсягу КУпАП, значно ускладнило його застосування. Наведені статистичні дані дають підстави для внесення пропозиції про скорочення переліку складів адміністративних правопорушень, що містяться в чинному КУпАП, або плануються до включення у новий Кодекс, за рахунок виключення складів адміністративних правопорушень, які рідко застосовуються.
У підрозділі 3.2. “Вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності в праві України” характеризується стан правової регламентації цього юридичного інституту, визначаються проблеми та шляхи їх вирішення.
Розглядаючи сучасний стан правового регулювання інституту адміністративної відповідальності, дисертант робить висновок, що він не повністю відповідає потребам сьогодення і підлягає удосконаленню шляхом проведення систематизації адміністративного законодавства, зокрема його кодифікації, враховуючи сучасні реалії. У розвиток цього, визначаючи адміністративний проступок як різновид адміністративного правопорушення, за скоєння якого встановлено адміністративну відповідальність, автором пропонується включити такий термін до назви відповідного проекту кодексу і визначити його як Кодекс України про адміністративні проступки, в якому пропонується закріпити наступні положення:
- поняття адміністративної відповідальності;
- включення до обставин, що виключають адміністративну відповідальність: затримання особою інших осіб, які вчинили правопорушення; застосування чи погрозу застосування фізичного або психічного примусу; виконання законного наказу чи розпорядження;
- притягнення військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, а також осіб рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ до адміністративної відповідальності, а також застосування до них адміністративних стягнень на загальних підставах;
- визнання юридичних осіб суб’єктами адміністративної відповідальності;
- виключення таких видів існуючих адміністративних стягнень, як оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; конфіскація (за винятком застосування її в якості додаткового стягнення); виправні роботи; адміністративний арешт;
- закріплення двох систем стягнень: для фізичних осіб – попередження, штраф, громадські роботи (замість виправних робіт), конфіскація як додаткове стягнення; для юридичних осіб - попередження, штраф, припинення чи призупинення певного виду діяльності, конфіскація.
Запропонована така структура нового Кодексу України про адміністративні проступки:
І. Загальна частина.
Розділ 1. Загальні положення.
Розділ 2. Адміністративне правопорушення та його види.
Розділ 3. Суб'єкти адміністративної відповідальності.
Розділ 4. Обставини, що виключають протиправність діяння.
Розділ 5. Звільнення від адміністративної відповідальності.
Розділ 6. Адміністративне стягнення та його види.
Розділ 7. Накладення адміністративних стягнень.
ІІ. Особлива частина.
Враховуючи відмінності у правовому статусі суб'єктів відповідальності, характері правопорушень та стягнень за їх скоєння, особлива частина КУпАПр, на погляд автора, повинна складатися з двох розділів:
2.1. Адміністративні проступки фізичних осіб.
2.2. Адміністративні проступки юридичних осіб.
Ефективне функціонування інституту адміністративної відповідальності, на думку автора, потребує прийняття Адміністративно-процесуального кодексу України (проект якого вже розроблено), який би регламентував правове положення адміністративних судів та організацію їх діяльності, закріплював правовий статус учасників судового процесу, доказів, а також регулював адміністративне судочинство в суді першої інстанції, перегляд судових рішень та їх звернення до виконання.
Таким чином, підтримуючи в цілому необхідність та напрями проведення систематизації адміністративного законодавства і, зокрема, інституту адміністративної відповідальності, дисертант обґрунтовує доцільність розмежування норм матеріального та процесуального права, виділення їх відповідно в Кодекс України про адміністративні проступки та Адміністративно-процесуальний кодекс України. Це дозволить упорядкувати існуюче адміністративне законодавство, уникнути чисельності та дублювання його норм, зробить його дію значно ефективнішою.

ВИСНОВКИ
Результатом дисертаційного дослідження, виконаного на основі теоретичного аналізу ряду галузей національного права, законодавства України та практики його застосування, є зроблені автором висновки та сформульовані пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності в праві України. Основні з них такі:
1. Адміністративна відповідальність як різновид юридичної відповідальності являє собою врегульовані нормами права відносини між державою в особі органів адміністративної юрисдикції і відповідних посадових осіб та особою, яка скоїла адміністративне правопорушення, що знаходять свій вираз у застосуванні до правопорушника заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень, які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру і владний осуд винного суб’єкта з метою попередження та припинення адміністративних правопорушень.
2. Специфічні особливості адміністративної відповідальності найбільшою мірою виявляються за допомогою її порівняння й відмежування від інших видів юридичної відповідальності. В основу такого розмежування доцільно покласти ознаки адміністративного правопорушення (суспільна небезпека, протиправність, винність, караність) та ознаки складу адміністративного правопорушення (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона).
3. Адміністративна та дисциплінарна відповідальність чітко розмежовуються за всіма ознаками. Підстави розмежування адміністративної відповідальності від дисциплінарної в першу чергу пов'язані з різними об'єктами цих протиправних посягань. Так, об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, що виникають і розвиваються як у сфері зовнішнього державного управління, що не пов'язане з виробничою, службовою, навчальною та іншою діяльністю винного, так і у сфері внутрішнього управління. Об'єкт дисциплінарного проступку, як правило, обмежується межами внутрішньо-управлінських, трудових відносин.
4. Адміністративна і цивільна відповідальність якісно відрізняються одна від одної, оскільки з соціальної точки зору кожний з цих видів відповідальності виконує свою, притаманну лише йому функцію. Адміністративна відповідальність має на меті покарання осіб за вчинення протиправних діянь, які посягають на публічно-правові інтереси. Цивільна відповідальність призначена для поновлення прав учасників цивільного обігу та компенсування їхніх збитків, що виникли внаслідок правопорушення.
5. Кримінальна та адміністративна відповідальність схожі між собою за фактичною підставою відповідальності – наявністю у діях особи складу адміністративного проступку або складу злочину, їх основними ознаками та загальними ознаками протиправних діянь обох видів. Основним критерієм розмежування злочину та адміністративного правопорушення є ступінь суспільної небезпеки цих діянь.
6. Сучасний стан правового регулювання інституту адміністративної відповідальності не повністю відповідає потребам сьогодення. Вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності вимагає проведення систематизації адміністративного законодавства, зокрема його кодифікації, у ході якої доцільно розмежувати норми матеріального та процесуального права, виділити їх відповідно в Кодекс України про адміністративні проступки та Адміністративно-процесуальний кодекс України.
7. Назріла необхідність віднесення юридичних осіб до кола суб’єктів адміністративної відповідальності.
8. Необхідно переглянути чинний перелік адміністративних проступків і виключити з нього діяння, які за своїм характером та ступенем суспільної небезпеки є малозначущими, а також ті, що рідко застосовуються.
9. Доцільно включити термін “адміністративний проступок” до назви нового кодексу і визначити його як Кодекс України про адміністративні проступки з відповідною структурою. В проекті нового КУпАПр пропонується закріпити наступні положення:
• поняття адміністративної відповідальності;
• включення до обставин, що виключають адміністративну відповідальність: затримання особою інших осіб, що вчинили правопорушення; застосування чи погрозу застосування фізичного або психічного примусу; виконання законного наказу або розпорядження;
• притягнення військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, а також осіб рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ до адміністративної відповідальності, а також застосування до них адміністративних стягнень на загальних підставах;
• внесення змін до системи адміністративних стягнень, зокрема виключення таких видів існуючих стягнень, як оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; конфіскація (за виключенням застосування її в якості додаткового стягнення); виправні роботи; адміністративний арешт;
• закріплення двох систем стягнень: для фізичних осіб - попередження, штраф, громадські роботи, конфіскація як додаткове стягнення; для юридичних осіб – попередження, штраф, припинення чи призупинення певного виду діяльності, конфіскація.
10. Здійснення заходів адміністративної відповідальності слід покласти на органи державної виконавчої влади, їх спеціалізовані колегіальні органи та відповідних посадових осіб. Судову процедуру розгляду справ про адміністративні проступки і накладення адміністративних стягнень доцільно передбачити в разі, коли правопорушник не згоден на адміністративну процедуру прийняття рішення по справі, а також, коли він бажає оскаржити рішення, прийняте органом державної виконавчої влади. Крім того, судовий розгляд справи необхідний у випадках застосування таких стягнень, як громадські роботи, припинення чи призупинення певного виду діяльності та конфіскація.
11. Реалізація інституту адміністративної відповідальності потребує прийняття Адміністративно-процесуального кодексу України, який би регламентував правове положення адміністративних судів та організацію їх діяльності, закріплював правовий статус учасників судового процесу, доказів, а також регулював адміністративне судочинство в суді першої інстанції, перегляд судових рішень та їх звернення до виконання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Розвиток нормативно-правової бази адміністративної відповідальності в Україні: основні етапи // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 3. – С. 39-44.
2. Адміністративне й цивільне правопорушення: спільні риси та відмінності // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 4. – С. 39-45.
3. Адміністративна відповідальність як вид юридичної відповідальності: поняття та специфіка // Міжнародне право і національне законодавство: Зб. наук. праць. Вип. 3. – К.: КиМУ, 2003. – С. 121-126.
4. Адміністративна та дисциплінарна відповідальність: спільні риси та відмінності // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 3. – С. 39-45.

АНОТАЦІЇ
Літошенко О.С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Київський національний економічний університет, Київ, 2004.
В дисертації здійснене комплексне дослідження інституту адміністративної відповідальності. Проаналізовані теоретичні засади адміністративної відповідальності, історія розвитку нормативно-правової бази адміністративної відповідальності в Україні. Розкривається співвідношення адміністративної відповідальності з такими основними видами юридичної відповідальності, як дисциплінарна, цивільно-правова та кримінальна; через призму цього порівняння дається поглиблена характеристика інституту адміністративної відповідальності. Для обґрунтування теоретичних положень подається статистичний аналіз практики застосування адміністративної відповідальності в Україні у 1992-2003 рр.
Сформульовані концептуальні положення і пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності в праві України.
Ключові слова: юридична відповідальність, адміністративна відповідальність, адміністративне правопорушення, законодавство про адміністративну відповідальність, практика застосування адміністративної відповідальності.

Литошенко Е.С. Административная ответственность в системе юридической ответственности. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Киевский национальный экономический университет, Киев, 2004.
В диссертации проведено комплексное исследование института административной ответственности, определены ее основные признаки, сходства и различия по сравнению с другими видами юридической ответственности, проанализировано развитие законодательства Украины об административной ответственности и практика ее применения, на основании чего разработаны предложения по усовершенствованию нормативно-правового регулирования административной ответственности в праве Украины.
В своей работе автор подчеркивает, что динамика развития законодательства об административной ответственности свидетельствует о высокой социальной значимости данного правового института для жизнедеятельности общества. Однако развитие нормативно-правового регулирования административной ответственности не лишено ряда проблем. Основные из них – сохранение тенденции множественности нормативно-правовых актов об административной ответственности; наличие актов, которые охватывают предмет регулирования Кодекса Украины об административных правонарушениях и фактически обесценивают его статус как единого кодифицированного нормативно-правового акта в данной сфере и другие.
В диссертации последовательно анализируется соотношение административной ответственности с такими основными видами юридической ответственности, как дисциплинарная, гражданско-правовая и уголовная; через призму этого сравнения выявляются специфические особенности и дается углубленная характеристика института административной ответственности.
Раскрываются закономерности развития законодательства Украины об административных правонарушениях начиная с 1920 г. и до нынешнего времени. Рассматривая современный уровень правового регулирования института административной ответственности, автор делает вывод, что он не полностью отвечает потребностям сегодняшнего дня и подлежит усовершенствованию путем проведения систематизации административного законодательства, в частности, его кодификации. При этом диссертант обосновывает целесообразность размежевания норм материального и процессуального права, выделения их соответственно в Кодекс Украины об административных проступках и Административно-процессуальный кодекс Украины.
Автор дополняет анализ теоретических положений и нормативно-правовой базы административной ответственности изучением основных тенденций ее реализации на практике.
Анализ действующего законодательства Украины, административной практики и научной литературы позволил диссертанту сформулировать теоретические выводы и разработать конкретные предложения по усовершенствованию правового регулирования института административной ответственности.
Ключевые слова: юридическая ответственность, административная ответственность, административное правонарушение, законодательство об административной ответственности, практика применения административной ответственности.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking