Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Варіантність російських термінів юриспруденції в системному та комунікативно-прагматичному аспектах

 

НЕЖЕНЕЦЬ ЕЛЕОНОРА ВОЛОДИМИРІВНА

ВАРІАНТНІСТЬ РОСІЙСЬКИХ ТЕРМІНІВ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ В СИСТЕМНОМУ ТА КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНОМУ АСПЕКТАХ

Спеціальність 10.02.02 – російська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ – 2003

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського на-ціонального університету Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
Пристайко Тамара Степанівна, професор
кафедри загального та російського мовознавства
Дніпропетровського національного університету
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Прадід Юрій Федорович,
завідувач кафедри українознавства та мовної
підготовки, проректор з навчальної роботи
Кримського факультету Національного
університету внутрішніх справ
кандидат філологічних наук, доцент
Шашкіна Наталія Іванівна,
завідувач кафедри іноземних мов Придніпровської державної ака-демії будівництва та архітектури
Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка,
кафедра загального та російського мовознавства, Міністерство освіти і науки України
Захист відбудеться “ 26 ” вересня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13, корпус 1, філологічний факультет, ауд. 804.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13).
Автореферат розісланий “ 23 ” серпня 2003 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат філологічних наук, доцент М. С. Ковальчук


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Вивчення термінологічної варіантності, крім загальномовного, онтологічного, набуває у сфе-рі спеціальної комунікації значного методологічного і практичного значення, бо варіювання ви-кликає в спеціальному мовленні явища, з якими або „настійливо борються” (К. Авербух), або ж, у кращому випадку, намагаються осмислити їх як закономірні, зумовлені когнітивними і комуніка-тивно-прагматичними факторами, пов'язаними із пізнавальною діяльністю людини.
Численні дослідження свідчать, що різні вияви варіантності термінів широко представлені як у сфері фіксації – термінологічних словниках, так і у сфері функціонування (наукових та навчаль-но-наукових текстах) різних спеціальних мов.У цьому плані не є винятком і мова юридичної нау-ки, саме найменування якої характеризується варіативністю планів вираження та змісту: Право-знавство – 1) те ж саме, що юридична наука, юриспруденція; 2) назва юридичної спеціальності в навчальних закладах [Большой юридический словарь. – М., 2002. – С. 466].
Актуальність нашого дослідження зумовлена, по-перше, необхідністю вивчення явища варі-антності термінів юриспруденції, яке певною мірою віддзеркалює сучасний стан правознавчої те-рмінології в цілому. У метамові юридичної науки безпосередньо відбиваються всі зміни, виклика-ні активними процесами фактичного оновлення правничої бази нашої держави, що пов’язані з які-сними змінами і глибокими перетвореннями в економіко-правовому та соціально-політичному просторі пострадянських держав, з перебудовою правової системи в умовах поглиблення інтегра-ції держав і міжнародних зв’язків. Постійна взаємодія різних правових систем, різних наукових шкіл, теорій та напрямків, різних мов на рівні терміносистем сприяє, з одного боку, збагаченню вітчизняної терміносистеми за рахунок лексичних та семантичних запозичень, а з іншого – проду-кує до метамови юридичної науки значну кількість неоднозначних термінів, дублетів (російського і запозиченого, нового і старого, повного і скороченого), еквівалентів, синонімів та інших мовних явищ, що все частіше об'єднуються загальним поняттям варіанта (В. Татаринов). Активно діючі в сучасній правознавчій термінології процеси оновлення і архаїзації призводять до певної „неврів-новаженості” терміносистеми, що виявляється перш за все на рівні формальної та семантичної ва-ріантності і потребує нагальної уваги науковців.
По-друге, у порівнянні з мовою і термінологією законодавства, мова і термінологія юриди-чної науки в аспекті обраної теми до сьогодні залишаються зовсім не вивченими. Зокрема до питання про нерівнозначність (формальну варіантність) і неоднозначність (семантичну варіан-тність) юридичних термінів, закріплених у законодавстві, зверталось багато філологів і юристів (Н. Барабашева, Н. Михайловська, Л. Полубіченко, Н. Глинська, В. Савицький, О. Савоцька, А. Ушаков, Н. Фатєєва, С. Хижняк, О. Шпаковська та інші), певною мірою цей аспект висвітлювався у кандидатських дисертаціях, присвячених вивченню окремих галузей юридичної термінології: судоустрою (Н. Артикуца), Європейського Союзу (О. Галкіна, Т. Дементьєва), загальній теорії права (А. Денисова), карної справи (О. Єршова), карного закону (Т. Морщакова), державного уст-рою в постперебудовні часи (М. Крундишев), родинного права (О. Юрчук), а також російської юридичної термінології в цілому (Г. Кличева, С. Хижняк) або ж юридичної термінології інших мов (Н. Тимофєєва, Г. Одинокова). На матеріалі ж юридичної метамови в цілому питання про ва-ріантність термінів ще не розглядалось.
І, по-третє, проблема варіантності правознавчих термінів, на нашу думку, є однією з голо-вних у межах нового наукового напрямку – юридичної лінгвістики, фундатором якого в Україні є Ю. Прадід. Безсумнівно, що актуальність нормативного врегулювання термінології юридичної на-уки в її російськомовному різновиді, репрезентованому в наукових монографіях та навчальних по-сібниках, що вийшли друком в Україні, так само велика і безсумнівна, як й проблема упорядку-вання загальної, державної, термінології права та правознавства.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає профілю наукових досліджень кафедри загального та російського мовознавства Дніпропетровсь-кого національного університету й узгоджується з науковою темою кафедри “Актуальні проблеми сучасної русистики та класичного мовознавства”.
Мета роботи – здійснити комплексне дослідження типів формальної та семантичної варіант-ності термінів правознавства і способів їх репрезентації у сфері функціонування та фіксації. Реалі-зація цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
? розглянути поняття варіантності і варіанта у світлі загальної і термінологічної теорії варі-ативності;
? обґрунтувати поняття метатекстової комунікативної ситуації (МтКС) як текстової одини-ці, що відображає варіантність термінів у сфері функціонування, та розробити типологію МтКС, пов'язаних з репрезентацією термінологічних варіантів різних типів;
? подати парадигматичну класифікацію формальних варіантів термінів правознавства;
? дослідити явище субституції термінів правознавства як вияв синтагматичної варіантності;
? проаналізувати способи репрезентації формальних варіантів термінів правознавства в МтКС різних типів;
? дослідити поліморфність, амбісемію, полісемію та еврисемію термінів правознавства як вияв різних типів семантичного варіювання;
? проаналізувати способи репрезентації семантичної варіантності у сфері функціонування та фіксації термінів юриспруденції.
Об’єктом дослідження є термінологія правознавства, що визначається як складова метамови юридичної науки й охоплює поряд з власне термінами законодавства і терміни юриспруденції, які не є термінами законів (правосознание, правотворческий процесс, правовая культура, механизм правового регулирования тощо).
Предмет дослідження становлять всі види варіювання термінів правознавства та способи їх репрезентації в навчально-наукових текстах та спеціальних словниках. Для аналізу дібрано близь-ко 1000 рядів формальних варіантів термінів та понад 200 словникових статей і понад 200 тексто-вих дефініцій, що репрезентують терміни-полісеманти. Джерельною базою дослідження є правни-ча наукова та навчальна література (монографії, присвячені проблемам права, посібники, підруч-ники з правничих наук), термінологічні словники.
Основним методом дослідження є метод синхронного лінгвістичного опису, що охоплює прийоми емпіричного спостереження, порівняння та узагальнення. Семантичне варіювання дослі-джувалось за допомогою дефінітивного та компонентного аналізів. У дослідженні також викорис-тано методи контекстуального аналізу та симптоматичної статистики.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснене комплексне досліджен-ня варіантних найменувань сфери юриспруденції: виявлені і описані парадигматичні типи форма-льних варіантів правознавчих термінів, форми їх текстової субституції, способи лексикографічної інтерпретації; обґрунтоване поняття метатекстової комунікативної ситуації, опрацьовані типи МтКС, за допомогою яких здійснено опис функціонування формальних та семантичних варіантів у науково-навчальних текстах та термінологічних словниках.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що її результати сприятимуть подальшому розвитку загальної та термінологічної теорії варіантності, поглибленому усвідомленню особливо-стей варіювання термінологічних одиниць сучасної метамови юриспруденції; є певним внеском у роботу щодо вдосконалення всієї правничої термінології.
Практичне значення роботи зумовлюється можливістю застосування матеріалів досліджен-ня при читанні вузівських курсів з лексикології, спецкурсів та спецсемінарів з термінології, а та-кож у процесі навчання студентів-іноземців мові спеціальності. Результати лінгвістичного аналізу варіантів правничих термінів можуть бути використані під час дослідження термінологічних варі-антів в інших терміносистемах, при укладанні спеціальних словників, під час викладання право-знавчих дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались на Пер-шій міжвузівській конференції з використання мультимедійної техніки при вивченні іноземних мов (Дніпропетровськ, 2001), Всеукраїнських наукових конференціях: “Сучасні тенденції розвит-ку слов’янських мов” (Київ, 2002), “Російська словесна культура: Тенденції розвитку й проблеми викладання в сучасних умовах” (Запоріжжя, 2003), “Лексико-граматичні інновації в сучасних сло-в'янських мовах” (Дніпропетровськ, 2003) ), а також на підсумкових наукових конференціях про-фесорсько-викладацького складу Дніпропетровського національного університету (Дніпропет-ровськ, 2002, 2003). Окремі розділи та усю дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету.
Публікації. Результати роботи викладено у 8 публікаціях, п’ять з яких надруковані в провід-них наукових фахових виданнях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (290 позицій) та джерел (25 назв), додатка А – покажчика паради-гматичних типів варіантів правознавчих термінів. Загальний обсяг роботи становить 224 сторінки, основна частина дослідження – 175 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, наукову новизну, практичну та теоретичну значущість роботи, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і напрямки дослі-дження, подано методи аналізу фактичного матеріалу, наведено дані про апробацію роботи.


У першому розділі „Термінологічна варіантність як окрема проблема загальної теорії варіантності” з’ясовано зміст та обсяг понять, необхідних для вирішення поставлених завдань.
У лінгвістиці ХХ ст. переконливо доведено, що мова як функціональна система на всіх своїх рівнях відрізняється високим ступенем варіювання мовних одиниць незалежно від їх складності і що варіювання мовних одиниць є не тільки суттєвою ознакою мовної системи, але й одним із го-ловних джерел постійних її перетвореннь.
Незважаючи на стійкий інтерес мовознавців до проблем мовного варіювання, навряд чи мо-жна говорити сьогодні про існування завершеної загальної теорії варіантності. Остання розвива-ється в різних національних лінгвістичних традиціях доволі стихійно і нерівно, хоча необхідність побудови такої теорії усвідомлюється як нагальне завдання мовознавства.
У сучасній русистиці для опису мовної варіантності застосовується компактний термінологі-чний ряд: варіант, інваріант, варіантність (варіативність), варіювання, варіабельність (здат-ність до варіювання).
Термін варіант використовується в наш час більшістю лінгвістів стосовно всіх рівнів мови, від фонологічного до „рівня” тексту, у значенні „різні прояви однієї й тієї ж сутності, яка при всіх змінах залишається сама собою” (В. Солнцев). Таке визначення варіанта є вихідним і для нашого дослідження.
Поняття „інваріант” як певне загальне значення одиниць, що варіюються, як деяка необхідна умова опису і тлумачення варіантів являє собою скоріше імпліковану величину, яка не завжди ви-діляється при лінгвістичному аналізі (В. Солнцев). За твердженням В. Солнцева, найчастіше по-няття варіантності виступає на фоні поняття інваріантного, незмінного тоді, коли воно застосову-ється для характеристики способу буття і функціонування одиниць мови в синхронії.
Терміни варіантність / варіативність часто використовуються як базове поняття для уза-гальненого позначення різних форм варіювання. Поняття варіювання у багатьох випадках свого вживання є тотожним до поняття варіантність / варіативність і найчастіше вказує на проявлення варіантності як загальної властивості мови в конкретній сфері.
У дослідженні прийняте широке тлумачення категорії варіантності, якою передбачається іс-нування не менше двох модифікацій мовної одиниці (фонеми, морфеми, лексеми, конструкції, се-мантичного комплексу).
Специфіка терміна як номінативного знаку і термінологій як функціональних номінативних систем, що належать до особливого функціонального різновиду мови, а саме мови для спеціальних цілей, обумовила розвиток на базі загальної теорії варіантності окремої, термінологічної, теорії варіантності, яка виробила свій підхід до явища варіантності термінів і своє розуміння варіанта. Ґрунтовні теоретичні та практичні аспекти вивчення варіантності термінів, на які ми спираємося у своєму дослідженні, розкриті в роботах В. Лейчика, К. Авербуха, В. Татаринова, С. Гриньова, В. Даниленко та багатьох інших термінознавців. Визначальну роль для розвитку теорії термінологіч-ної варіантності відіграло осмислення термінологічної варіантності у функціональному аспекті, який дає можливість розглядати як варіанти всі номінативні знаки, що співвідносяться з одним і тим же спеціальним поняттям.
У термінологічній, як і у загальній, теорії варіантності традиційно виділяються два типи ва-ріювання – формальне та семантичне, що відбивають кардинальні відмінності в межах такого складного і багатоаспектного явища, яким є мовна варіантність. Якщо формальне варіювання ха-рактеризується відносною стабільністю значення відповідних одиниць при різнорідних модифіка-ціях їх форми, то семантичне варіювання, навпаки, пов’язане з перетвореннями семантики мовної одиниці при констатації її форми.
Досліджуючи варіантність плану вираження термінів, одні вчені описують це явище через поняття дублетності (О. Ахманова, Л. Капанадзе, Л. Кутіна, О. Толикіна, І. Квітко та ін.), другі віддають перевагу поняттю синонімії (Д. Лотте, Н. Котелова, М. Кузьмін, Б. Головін та ін.), треті об’єднують усі вияви варіювання форми термінів загальним поняттям рівнозначності (С. Гриньов, С. Казарина та ін.), четверті – варіантності (А. Симоненко, Т. Пристайко, В. Татаринов та ін.). На думку В. Татаринова, сучасні термінологи, намагаючись упорядкувати понятійний ряд, за допомо-гою якого описується варіювання форми термінів, зайшли у поняттєвий цейтнот. Учений конста-тує, що за останні роки поняття варіанта в термінології потіснило поняття синонімії, за якою за-кріпилася характеризуюча функція мовних знаків. У дисертації зазначається, що трактування си-нонімії та дублетности як вияву варіативності термінологічних знаків наявне в багатьох дослі-дженнях з термінології, починаючи з праць В. Даниленко, яка ввела до наукового вжитку поняття синонімічного та скороченого варіантів терміна.
У дисертаційному дослідженні опис варіювання форми термінів правознавства (розділ 2) здійснюється за концепцію В. Мигиріна про парареферетні та омореферентні варіанти лексичних одиниць, яка була опрацьована на термінологічному матеріалі Т. Пристайко.
Донедавна варіювання плану вираження, і перш за все синонімія, в термінологічних системах оцінювалося як негативне явище, яке свідчить про невпорядкованість термінологічної системи або ж перебування її на стадії формування, становлення (О. Толикіна, Л. Кутіна, Б. Кокорев та інші). На сьогодні переваги набула думка вчених про те, що синонімія термінологічних знаків – законо-мірне і функціонально виправдане явище (Б. Головін, Н. Котєлова, М. Кузьмін, В. Даниленко, С. Гриньов і багато інших), яке, з одного боку, є свідченням розвитку і самовдосконалення терміно-логії як складової частини природної мови, а з другого, – наслідком когнітивної природи мислення спеціалістів, що із розвитком науки стає більш синонімічним (В. Татаринов).
Семантичне варіювання в сучасних дослідженнях з термінології визначається як здатність терміна: а) змінювати обсяг свого значення, б) мати постійно або набувати в умовах певного кон-тексту вторинних значень, зберігаючи при цьому матеріальну форму та семантичну тотожність (В. Татаринов).
У роботі доводиться, що у вирішенні питання семантичної однозначності / неоднозначності сучасне термінознавство пройшло довгий еволюційний шлях від твердження про неможливість для терміна як знака спеціального поняття мати більше одного значення і вихідного з цього твер-дження категоричної вимоги однозначності термінів (Р. Будагов, О. Реформатський, Л. Капанадзе, О. Толикіна та ін.) через визнання можливої полісемії термінів, але трактування її як суттєвого не-доліку термінологічних систем, що знов таки приводило вчених до вимоги про моносемію у межах хоча б однієї терміносистеми (Я. Климовицький, Л. Кутіна, Л. Зенкова, Л. Дацюк та ін.), до розу-міння когнітивної природи терміна, що спростовує подібні вимоги. У працях Л. Алексєєвої, С. Гриньова, З. Комарової, В. Татаринова, О. Шестак та багатьох інших стверджується, що термінові як одиниці природної мови цілком властива тенденція до розвитку нових значень і „розмиванню” семантичних меж, що неоднозначність термінів відбиває поступальний хід розвитку науки і вира-жає у семантичній структурі номінацій принципи категоризації фрагментів об’єктивної дійсності, тенденції розвитку терміносистеми, можливості саморозвитку мови.
У реферованому розділі обґрунтовуються поняття, за допомогою яких у подальшому здійс-нюється опис виявів неоднозначності термінів правознавства. Це традиційні для наукового вжитку поняття полісемії та омонімії, і новаторські, але, на наш погляд, перспективні і вдалі поняття по-ліморфності або поліморфізму, запропоноване й опрацьоване у роботах С. Шелова, та амбісемії і еврисемії, фундатором яких є В. Татаринов. Застосування означених понять дозволяє говорити про такі основні види термінологічної неоднозначності, як: а) лексико-семантичне варіювання (полі-семія), б) варіювання інтерпретацій вербальних компонентів у складі термінологічних дефініцій або самих термінів (поняттєвий поліморфізм) та в) варіювання текстових дефініцій одного й того ж терміна (амбісемія).
Середовищем, у якому репрезентується формальна та семантична варіантність термінів пра-вознавства, є перш за все навчально-наукові тексти, що, у свою чергу, є сферою функціонування всієї правознавчої термінології. Поняття сфери функціонування у наукових розвідках вживається поряд з поняттям сфери фіксації, яка відбиває метамову спеціальних словників, довідників тощо (В. Даниленко, В. Лейчик).
Усі різновиди варіювання правознавчих термінів втілюються в окремих фрагментах науково-навчальних текстів, зміст, побудова та вербальне оформлення яких залежить від прагматичних на-станов автора, від його орієнтації на адресата. Такі функціонально зорієнтовані фрагменти ціліс-них навчальних або наукових текстів, комунікативним та концептуальним центром яких є термін (у нашому разі – варіативний ряд правознавчих термінів), ми, спираючись на дослідження Р. Смулаковської, І. Куликової, Д. Салміної, Т. Пристайко, назвали метатекстовою комунікатив-ною ситуацією (МтКС). З урахуванням цільової настанови текстового фрагменту, його структури та вербального оформлення виділяються основні МтКС – „введення терміна”, „визначення термі-на” та „використання терміна”; факультативні – „історія терміна”, „етимологія терміна”, „оцінка терміна” тощо. Визначені типи МтКС характеризують і метамову юридичних словників, що дало підстави в подальшому розглядати МтКС і як середовище варіювання правознавчих термінів у сфері фіксації.
Другий розділ „Дослідження формальної варіантності термінів юриспруденції” присвя-чено типологічному описові варіювання плану вираження правознавчих термінів у парадигматич-ному і синтагматичному аспектах та встановленню способів репрезентації формальних варіантів у сфері функціонування і фіксації.
У науковій літературі подаються численні типологічні описи мовних форм варіантності тер-мінів у парадигматичному аспекті. Найбільш прийнятною для нас стала парадигматична класифі-кація, що виходить з початкового розмежування омореферентних (таких, що розрізнюються лише планом вираження при збігові денотатів та референтів) та парареферентних (таких, що співвідно-сяться з одним денотатом, але з різними референтами та знаками) варіантів термінологічних оди-ниць (В. Мигирін, Т. Пристайко). Вихідна класифікація доповнена структурною, згідно з якою усі аналізовані варіантні найменування розподіляються на однотипні (одноструктурні) та різнотипні (різноструктурні).
Омореферентні варіанти в свою чергу поділяються на такі, що, репрезентуючи омореферент, не передають ніякої додаткової інформації, і такі, що водночас повідомляють про сферу функціо-нування знака (професіоналізм – нормативний термін) або про ступінь його застарілості тощо.
Омореферентні варіанти першої підгрупи обіймають нечисленні фонетичні(9/18: интервент – интервиент, трассант – трассент) та словотвірні(14/29: федерирование – федерелизация, кон-трасигнатура – контрассигнация – контрассигнование) варіанти, що характеризуються однотип-ністю структури. На відміну від них значну кількість у цій підгрупі становлять лексичні варіанти різної структури, за якою виділяються: 1) складений термін – абревіатура (125/251: исправитель-но-трудовая колония – ИТК, криминалистическая экспертиза материалов, веществ и изделий – КЭМВИ); 2) складений термін – складноскорочений термін (12/24: торговое представительство – торгпредство, правовой порядок – правопорядок); 3) складений термін – термін-універб, або ком-ресив (17/37: недвижимые вещи – недвижимость, конфискованное имущество – конфискат); 4) складений термін – складений термін з модифікованим компонентом (26/52), утвореним внаслідок зміни частини мови залежного компонента (правовой институт – институт права, судебное по-становление – постановление суда) або компресії одного з малоінформативних елементів (мате-риальные отрасли права – материальное право).
До складу омореферентних варіантів другої підгрупи входять лексичні варіанти, що розподі-ляються на функціонально-стильові, які виникають внаслідок одночасного існування офіційних та неофіційних назв (12/24: система административных взысканий – “лестница” административ-ных взысканий, Конвенция о взаимопомощи в таможенных делах ЕЭС – Неаполитанская Конвенция), та діахронічні варіанти, зумовлені співіснуванням у терміносистемі сучасних і застарілих термінів (12/24: административное право – полицейское право; Всемирная Торговая Организация – Комитет по таможенной оценке в составе ГАТТ). За своєю структурою варіанти цієї підгрупи можуть бути як однотипні, так і різнотипні.
Парареферентні лексичні варіанти за ознакою структурної відповідності розподіляються на однотипні (слово – слово, словосполучення однакової структури) і різнотипні (просте та складне слово, слово – словосполучення, словосполучення різної структури).
Як показує аналіз, ряди однослівних варіантів складаються з одно- або різноструктурних те-рмінів, що розрізняються також джерелом походження (так звані еволютивні варіанти): а) авто-хтонного та іншомовного (35/73: договор – контракт, наниматель – арендатор); б) іншомовних (14/28: хартия – декларация, антропометрия – бертильонаж); в) гібридних, іншомовних та автохтонних (10/29: векселенадписатель – векселедатель – акцептант – индоссант – авалист – посередник); г) автохтонних (12/24: вред – ущерб, наследник – правопреемник).
Численний клас однотипних парареферентних варіантів становлять терміни-словосполучення, утворені за двома базовими моделями А1С1 і С1С2 та їх модифікаціями. На осно-ві базових моделей виникають ряди з варіюванням а) опорного (брачный договор – брачный кон-тракт, обязанность доказывания – бремя доказывания), б) залежного (штрафные санкции – ка-рательные санкции, формула привязки – формула прикрепления) або в) усіх (депутатская непри-косновенность – парламентский иммунитет, участники правоотношения – адресаты предписа-ния) компонентів. За нашими даними, варіювання опорного компонента майже вдвічі частіше спо-стерігається у моделі А1С1 (41/85), ніж у моделі С1С2 (26/54); залежний компонент також набагато частіше варіюється у першій з моделей (172/363), порівняно з другою (7/16), саме для першої моделі властиве лексичне варіювання всіх компонентів (16/32), тоді як для другої це явище не типове (1/2). Варіювання залежного компонента спостерігається і в моделях С1А2С2, С1С2С2 та їх модифікаціях (12/25: акты легального толкования – акты делегированного толкования, принцип публичности административного процесса – принцип официальности административного про-цесса). Для досліджуваної сфери показово те, що з 639 однотипних складених термінів, які утво-рюють 305 варіантних рядів, 448 варіантів у складі 213 рядів виникли за рахунок варіювання пре-позитивного ад'єктива.
Різнотипні парареферентні варіанти досліджуваної сфери репрезентовані структурними різ-новидами, ряди яких включають: а) складений термін – однослівний термін (82/65: дотальное имущество – приданое, расторжение брака – развод); б) складений термін – апозитивний термін (10/20: учредительные нормы – нормы-принципы); в) складений термін моделі А1С1 – складений термін моделі С1С2. Варіантні ряди цього різновиду поділяються на дві підгрупи: а) із загальним опорним компонентом (35/76: национальная юрисдикция – юрисдикция государства) та б) з різни-ми компонентами (15/30: налоговая ставка – норма налогообложения). Певна кількість варіантних рядів виникає за рахунок варіантності бінарних термінів з полікомпонентними, утвореними за та-кими моделями та їх модифікаціями: а) С1С2 і С1А2С2 (11/22: договор лизинга – договор финансо-вой аренды); б) А1С1С2 і С1С2 (8/16: юридические основания прав – титулы прав); в) А1С1 і А1А1С1 (4/8: выходные дни – еженедельный непрерывный отдых).
У номінативному просторі юриспруденції активно формуються варіантні ряди змішаного ти-пу, до складу яких входять омо- та парареферентні одиниці різної структури (49/160: англо-американская правовая система – англо-саксонская правовая система – система общего права – англо-американское право – англо-саксонское право – общее право).
Термінологічний аналіз спеціальних текстів дозволив виявити, що в субституції термінологі-чного знака беруть участь усі виявлені типи парадигматичних варіантів. Специфічною формою субституції можна вважати заміну вихідного терміна номінаціями, що виникають внаслідок різно-го модифікування його первинної структури, а саме: пропуску малоінформативного компонента (процедура конституционного ампаро – процедура ампаро – ампаро); заміни складеного терміна складним (способность к совершению сделок – сделкоспособность); зміни належності до частини мови (иск в порядке регресса – регрессивный риск); використання родового найменування (граж-данско-правовые установления – гражданско-правовые акты – законы – указы) тощо.
Варіантні номінації можуть уводитися в текст двома способами: дистактно, шляхом вільного викладу матеріалу, і контактно, одночасно.
Синтагматичні варіанти терміна, що подаються неконтактно, виконують функцію субституції (заміщення) терміна, яка сполучається із функцією ідентифікації спеціального об’єкта, а також функціями текстотворення, зняття монотонності викладу тощо. Наприклад: “Наука гражданского права – наука общественная. … Гражданско-правовая наука имеет многовековую историю. … Цивилистическая наука прошла большой путь… Высоким уровнем научных исследований отлича-лась дореволюционная русская цивилистика…”. Як правило, середовищем неконтактного функціо-нування варіантів є МтКС „використання термінів”.
Для аналізованих текстів властиве одночасне подання кількох парадигматичних варіантів, наприклад: “… такая возможность имеет предусмотренное законом основание или титул, она называется законным или титульным владением в противоположность фактическому, бести-тульному (т. е. незаконному) владению”. Середовищем контактного репрезентування варіантів є МтКС „введення терміна”, „вибір терміна”, „розмежування термінів” тощо. Текстовий аналіз ви-явив, що більшість варіантних номінацій, поданих контактно, в подальшому не використовується, отже, не є засобами субституції. Це дає підстави стверджувати, що субституція як заміщення вихі-дного терміна варіантними позначеннями у процесі текстотворення є окремим випадком синтаг-матичної варіантності, котра охоплює усі засоби номінації (і ті, що виникають у тексті як модифі-кації первинного знака, і ті, що відтворюються в тексті як готові одиниці), які співвідносяться з одним поняттям.
Використання варіантних засобів термінологічної номінації у сфері функціонування зумов-лено насамперед комунікативно-прагматичною настановою спеціального тексту, що відкриває широкі можливості застосування для аналізу поняття МтКС. За нашими спостереженнями, найча-стіше терміни-варіанти є структурним центром МтКС „інтродукція терміна” та „вибір терміна”, які в метамові підручників дуже часто поєднуються, тому що автор вже же при першій презентації варіантних термінів віддає перевагу одному з них, подаючи його першим. Варіантне найменуван-ня в цих МтКС може бути введеним за допомогою дужок (“Имплементация (включение) положе-ний права сообществ в национальное право отдельных государств”), сполучників или, иначе, то есть (“Правомочие притязания, иначе: право на защиту…”; “право нуллификации, т. е. отклонения”), коментарю (“Цель создания зон свободной торговли, в широком смысле име-нуемых также и зонами свободного предпринимательства, хорошо отражена уже в самом их названии…”) або ж із застосуванням кількох засобів (“Понятие правового государства все более совмещается с концепцией так называемого “государства всеобщего благоденствия” (“макси-мального” государства), или, говоря иначе, “социального государства”).
Серед засобів, що виконують функцію прагматичної ієрархізації елементів метамови, до най-більш поширених у навчальній літературі належить запис у дужках. У цьому разі термін включа-ється у парадигматичний ряд як основний шляхом виносу за дужки.
МтКС „розмежування термінів” виникає в межах МтКС „вибір терміна”, якщо необхідно розрізнити суміжні терміни, що часто змішуються (наприклад, субъект права і субъект правоот-ношений), терміни-еквіваленти (пор.: “В то время как Римские договоры о ЕЭС и Евроатоме го-ворят о регламентах, в Парижском договоре о ЕОУС используется понятие “общее решение”, а аналогом директивы является рекомендация ЕОУС. Решению в договоре о ЕЭС и Евроатоме со-ответствует индивидуальное решение в Договоре о ЕОУС. Особых трудностей на практике та-кие различия не вызывают”), пароніми тощо.
Дослідження виявило, що формальна варіантність термінів репрезентується й у факультатив-них МтКс „оцінка терміна”, „етимологія терміна”, „історія терміна” тощо. В реальних навчальних та наукових текстах різні МтКС переплітаються, доповнюючи одна одну і одночасно репрезенту-ючи різні форми формальної і семантичної варіантності термінів правознавства.
Дослідження способів подання формальних варіантів у сфері фіксації, здійснене на матеріалі „Большого юридического словаря” (в подальшому БЮС – Е. Н.), дозволило виділити два способи репрезентації варіантів: візуальний (графічний), який частіше використовується при поданні варі-анта в заголовку словникової статті, та вербальний (спосіб коментарю), за допомогою якого термі-нологічні варіанти подаються у тексті словникової статті.
Найпоширенішим прийомом візуального способу є запис у дужках, за допомогою якого ре-презентується більше половини всіх варіантів у сфері фіксації. Дужки застосовуються при поданні варіанта, який виникає внаслідок: а) варіювання залежного (исправительная (пенитенциарная) психология, арест счета (арест вклада)), опорного (брачный договор (контракт), вклад (счет) до востребования) або всіх компонентів складеного терміна (внешнее управление (судебная сана-ция)), б) абревіації (грузовая таможенная декларация (ГТД), дисциплинарный изолятор (ДИЗО)) тощо. Найменш поширений спосіб – надання у заголовку словникової статті всіх членів ряду, ві-докремлених комою або сполучником или.
Сутність способу коментованого подання термінологічних варіантів становить безпосередня класифікація найменування як синоніма тексті словникової статті, наприклад: Дипломатическое право … Синонимы: посольское право, право внешних сношений) або ж надання спеціального ко-ментаря, який може містити інформацію про частотність вживання варіантного позначення (“Не-редко понятия “общее право” и “англо-американское право” употребляются как тождествен-ные”), час вживання (“Криминалистика – 2) устаревшее название науки уголовного права”), сфе-ру функціонування (“Дуалистическая республика – в науке конституционного права термин, используемый в качестве синонима “президентская республика”), правову систему тієї чи іншої країни (“Антимонопольное законодательство … В США именуется антитрестовским законо-дательством”) тощо.
Аналізований словник відзначається різноманітністю прийомів подання термінологічної ва-ріантності, що має як позитивні, так і негативні сторони. До останніх можна віднести перш за все відсутність системності у поданні варіантів.
У третьому розділі „Семантична варіантність термінів юриспруденції в комунікативно-прагматичному і лексикографічному аспектах” розглянуто співвіднесеність значення та дефіні-ції терміна в аспекті теорії варіантності, досліджено такі типи неоднозначності правознавчих тер-мінів, як поняттєвий поліморфізм, амбісемія, полісемія та еврисемія у сфері функціонування і фік-сації.
Для реферованого дослідження суттєвим є твердження сучасних термінознавців про те, що основний семантичний обсяг терміна задається визначенням, але не прирівнюється до поняття (В. Татаринов). Текстове визначення, яке подається разом з терміном (особливо, коли він вживається вперше), може бути різним: скороченим, розгорнутим або ж співвідносити термін з синонімічним словом. Дефініція, якою б вона не була, служить постійному уточненню семантичного обсягу, що може варіюватися в межах моносемічного терміна. Це варіювання частини семантики терміна найчастіше виникає за рахунок зміни підходів до досліджуваного об’єкта. При номінації терміном іншого об’єкта, поняття тощо мова вже йде про виникнення нового значення в одному й тому ж терміні, тобто про розвиток полісемії. І зміна меж семантики, і виникнення нових значень оціню-ється як закономірне явище в терміносистемі, що не може не відбивати процесу пізнання дійснос-ті, яка постійно розвивається. Виходячи з діалектичного розвитку знання, яке зумовлює постійне оновлення поняття, що в свою чергу призводить до зміни семантичного обсягу терміна, ми розу-міємо семантичну означеність терміна не як її закостенілість, а як постійне уточнення обсягу і змі-сту терміна.
Проблема типів семантичної варіантності (поліморфізму, амбісемії, еврисемії та полісемії) тісно пов’язана з поняттями інтенсіоналу та екстенсіоналу. Кожен розряд неоднозначних термінів має відповідні мовленнєві параметри вияву інтенсіональних і екстенсіональних властивостей.
Поняттєвий поліморфізм виникає тоді, коли в дефініції або ж у складі аналітичного терміна наявні слова, які можна інтерпретувати по-різному, в силу чого можливе різне розуміння таких поліморфних (або „м'яких”, за термінологією С. Шелова) дефініцій. Це явище може мати кількіс-ний або якісний характер.
При кількісному поліморфізмі розширюється екстенсіонал терміна, тоді як інтенсіонал зали-шається незмінним, тобто склад ознак, що визначають поняттєвий зміст терміна, є фіксований, але межі значень цих ознак (або однієї з них) не закріплені, що допускає різну інтерпретацію ступеня їх вияву. Найчастіше цей підтип зумовлюється наявністю у складі дефініції слів значительно, пре-имущественно, чаще всего, относительно, обычно, главным образом, как правило, редко, незна-чительно, существенный, превышать, преобладать, доминировать тощо. Наприклад: Граждан-ское право – совокупность (система) норм, регулирующих главным образом имущественные от-ношения, прямо или косвенно связанные с существованием товарного производства.
При якісному поліморфізмі таким, що допускає різну інтерпретацію, є сам склад ознак, якы формують поняттєвий зміст термінів, тобто спостерігається варіювання, розширення інтенсіонала терміна. Показовим у цьому разі є використання в дефініціях слів особый (особенно, особого ро-да), специфический, похожий, однородный, неоднородный, однотипный, близкий, аналогичный, характерный тощо. Наприклад: Государствоподобные образования (квазигосударства) – особый вид субъектов международного права, обладающих некоторыми признаками (чертами) госу-дарств, но не являющихся таковыми в общепринятом смысле. Регулярним засобом вираження кваліфікативного поліморфізму є також вирази иные, другие, и другие (и др.), и так далее (и т. д.), и тому подобный (и т. п.), наявність яких призводить до нечіткості й невизначеності дефінованого поняття. Якісно поліморфні дефініції при різній інтерпретації можуть зумовлювати й різний якіс-ній склад поняття, внаслідок чого несталими можуть виявитися як інтенсіонал, так і екстенсіонал терміна.
На широкому текстовому матеріалі доводиться, що у сфері юриспруденції поліморфізм спо-стерігається і тоді, коли неоднозначним є сам термін або компонент у його складі, що пов’язано насамперед з наявністю в мові права оціночних структур і понять (вредные последствия, крупный ущерб, достаточные основания, хищение в особо крупных размерах, особо опасный рецидивист тощо), тісним зв’язком із загальновживаною лексикою (вина, вымогательство, заблуждение, кража, халатность тощо). Поліморфізм може породжуватись і некоректним вживанням мовних виразів, відсутністю належних тлумачень, залежністю мови права від соціальних факторів тощо. В роботі зазначається, що небажаність вживання в тексті законів поліморфних виразів відзначається багатьма юристами, які досліджують законодавчі акти в лінгвістичному плані. Проте, незважаючи на це, явище поняттєвого поліморфізму неправильно було б визначати як категорично негативне. Ми приєднуємося до думки С. Шелова про те, що жорсткість семантики терміна має принципове значення при поясненні найважливіших явищ мови науки, зокрема явища сумірності / несумірнос-ті наукових теорій, тому повністю виключити поліморфні визначення з числа термінологічних де-фініцій, і тим більше поліморфні терміни зі складу термінологій, неможливо.
Майже всі поліморфні терміни схильні одночасно і до амбісемії, бо можливість різних інтер-претацій, зумовлена наявністю поліморфного компонента у термінологічному найменуванні, зре-штою призводить до численних дефініцій, за допомогою яких вчені намагаються найточніше означити юридичне поняття. Амбісемія, під якою розуміється притаманна термінові властивість функціонувати у метамові з різним обсягом семантики, породжується також потягом різних нау-кових шкіл, напрямків та окремих вчених до більш глибокого проникнення у сутність об’єкта до-слідження, прагненням дослідити і відобразити його раніше не вивчені аспекти. Невипадково, що амбісемічність притаманна багатьом новим правничим термінам, загальноприйняте значення яких ще не стало достатньо визначеним через неусталеність означуваного ними поняття. Амбісемія яв-ляє собою різнообсягову характеристику інтенсіоналу терміна-поняття, його семантичну аспекти-зацію і найбільш виразно виявляється при порівнянні різних тлумачень одного терміна. Напри-клад, термін юридическая обязанность має словникову дефініцію „определенная законом мера должного поведения участника данного (конкретного) правоотношения – носителя этой обязан-ности” і текстове визначення „гарантированная законом мера общественно необходимого (полез-ного) и государственно целесообразного поведения лица, объективно обусловленная потребно-стями существования и развития других лиц, социальных групп, наций, человечества”. Неважко помітити, що перша дефініція наголошує характеристику особи – учасника правовідносин, а друга – характеристику міри поведінки цієї особи. Амбісемія виявляється не лише на рівні дефініцій, що мають різні джерела, але й на рівні визначень в одному тексті, до яких автор вдається, щоб всебіч-но з'ясувати одне й те ж поняття. Наприклад: „ … правопорядок – часть системы общественных отношений, урегулированных нормами права и находящихся под защитой закона и охраной государ-ства. … Правопорядок – состояние (режим) правовой упорядоченности – урегулированности и со-гласованности – системы общественных отношений, складывающееся в условиях реализации за-конности. Иначе: это атмосфера нормальной правовой жизни, которая устанавливается в ре-зультате точного и полного осуществления предписаний правовых норм (прав, свобод, обязанно-стей, ответственностей) всеми субъектами права”. Як бачимо, нарівні з основною дефініцією автор подає ще дві, які висвітлюють різні аспекти поняття правопорядку. Амбісемічні терміни в навчальній та науковій літературі досить регулярно репрезентуються МтКС „визначення терміна”, „розмежування термінів” та „уточнення змісту терміна”. Проілюструємо останню з них: „В науке уголовного права нет единообразия в понимании уголовной ответственности: одни авторы отождествляют ее с уголовным наказанием; другие характеризуют уголовную ответствен-ность как определенного рода обязанность; третьи рассматривают ее в качестве конкретного уголовно-правового отношения, четвертые – понимают уголовную ответственность как реали-зацию санкции уголовно-правовой нормы; пятые – считают уголовную ответственность осуж-дением виновного обвинительным приговором суда за совершенное преступление с назначением наказания или без него и т. д.”.
У цілому терміни-амбісеманти мають нестійкий інтенсіонал та загальний, але дуже вузький екстенсіонал (В. Татаринов). Розвиток амбісемічного поняття зрештою може привести до розді-лення інтенсіоналу або ж до його переосмислення, тобто до полісемії.
При полісемії, під якою розуміється здатність терміна мати декілька взаємопов’язаних зна-чень, відбувається дроблення інтенсіоналу та розширення екстенсіоналу. У сфері юриспруденції полісемія розвивається більш понад 20 метонімічними моделями, серед яких найбільш продукти-вними є моделі „дія, діяльність / результат дії, діяльності” (акт, кассация, резолюция); „галузь права / навчальна дисципліна / правнича наука” (гражданское процессуальное право, коммерчес-кое право); „діяльність / суб’єкт діяльності” (администрация, арбитраж, таможенная служба) тощо. Досить широко представлена полісемія, заснована на відношенні загального і часткового (банковский акцепт, закон, президентционализм), загального і спеціального (конституционный процесс, отставка), роду та виду (косвенное доказательство, постановление суда). Типовим для аналізованої сфери є відбиття лексико-семантичної варіантності правничих термінів, пов’язаної з розумінням їх в широкому або вузькому значеннях; у негативному чи позитивному, формальному, матеріальному або формально-матеріальному аспектах. У загальній правничій термінології, що складається з ряду підсистем, які виділяються відповідно до галузей права (цивільного, адмініст-ративного, конституційного тощо), є значна кількість неоднозначних термінів, що функціонують одночасно в різних галузях права (наприклад, аккредитация (міжнар. і нац. право), акцепт (циві-льне право, банк. право, страхування), государство (теорія права, конст. і міжнар. право), декла-рация, народ (конст. і міжнар. право), исправительные работы, предупреждение (карне і адмін. право), испытательный срок (труд. і карне право) тощо). Виішення питання про віднесення таких термінів до омонімів чи полісемантів залежить від багатьох факторів і в першу чергу від визна-чення меж полісемії та омонімії в термінології.
У загальній макросистемі правознавчих термінів відзначаються явища еврисемії та омонімії. Еврисемія – здатність терміна відноситись до невизначеної кількості денотатів – спостерігається в тих випадках, коли терміни з'єднані між собою лише наявністю в їх семантиці однієї узагальненої за характером семи. Еврисемант характеризується нескінченним екстенсіоналом при дуже вузько-му інтенсіоналі. У досліджуваній термінології до еврисемантів можна віднести терміни із запози-ченою зовнішньою формою, що зберегли загальну сему, запозичену разом зі знаком із мови-джерела. Наприклад: „Континуитет (от англ. continuity – непрерывность) – 1) правило парламе-нтской процедуры, согласно которому рассмотрение неутвержденного на предыдущей сессии за-конопроекта возобновляется с соответствующей стадии на следующей сессии, т. е. окончание сес-сии лишь приостанавливает, а не прерывает законодательный процесс; 2) в международном праве осуществление государством-продолжателем (правопреемником) предусмотренных в договорах прав и обязательств государства-предшественника” [БЮС, 280]. Спільною для цих значень, які ми визначаємо як еврисемічні, є сема „безперервність, продовження”. Зауважимо, що більшість еври-семантів близькі до омонімів, а здебільшого і є омонімами, які традиційно інтерпретуються слов-никами як значення одного слова. Власне ж омонімія спостерігається при порівнянні поодиноких юридичних термінів із загальновживаними словами або термінами інших наук (наприклад, гіпо-теза – в теорії права структурний елемент норми права, який визначає умови її дії, та гіпотеза – наукове припущення, яке висувається для пояснення будь-яких явищ).
Подання багатозначних термінів у навчально-наукових текстах відбувається у МтКС двох типів: „визначення терміна” та „уточнення змісту терміна”. Відповідні контексти можуть містити вирази, що безпосередньо вказують на багатозначність терміна: употребляется в разных значени-ях, имеет двоякое значение тощо (наприклад: „Свобода движения лиц имеет двоякое значение. Во-первых, это свобода движения работников… Во-вторых, это право на жительство и эконо-мическую деятельность граждан одного государства-члена в другом государстве-члене”), пояс-нюють витоки різного розуміння терміна (В широком понимании система корпоративных норм образует корпоративное право. Узкое понимание используется в правовых системах англо-американского типа. Корпоративное право там приравнивается к акционерному праву…), визна-чають термін у різних аспектах („… различение прав основано на фиксации в них негативного и позитивного аспектов свободы. В негативном значении свобода понимается как отсутствие принуждения, ограничений по отношению к личности, в том числе и со стороны государства, в позитивном – как свобода выбора, создаваемая государством, а главное, способность человека к достижению своих целей и обязанность предоставлять гражданину те или иные социальные бла-га) тощо.
Своєрідної репрезентацію в метамові юриспруденції набувають нові терміни та означувані ними поняття, входження яких у правничу систему майже завжди супроводжується семантичною варіативністю, що експлікується різними видами семантичної неоднозначності, найчастіше амбі-семічністю і власне багатозначністю, котрі іноді неможливо розмежувати. Визначенню таких тер-мінів можуть присвячуватись досить великі за обсягом контексти, іноді цілі підрозділи. За нашими спостереженнями, такі контексти мають досить структуровану організацію, яка об’єднує ряд різ-них МтКС, спрямованих на адекватне відображення всієї наукової інформації про новий термін та означуване ним поняття.
У сфері фіксації всі значення терміна-полісеманта традиційно подаються в одній словниковій статті і нумеруються арабськими цифрами. Проте в досліджуваному нами словнику (БЮС) спо-стерігаються численні відступи від загальноприйнятих форм за рахунок застосування способів де-фінування термінів, притаманних сфері функціонування. Це включення лексико-семантичних ва-ріантів (ЛСВ) у словникову статтю без цифрових рубрик, але з відповідними позначками, що вка-зують: а) на галузь права (Аппарат государственный – в науке конституционного права система органов, практически осуществляющих функции государства. В узком смысле – совокупность ис-полнительных органов власти, выполняющих повседневное управление государством), б) характер значення – широке / вузьке (Дипломатический корпус – в узком смысле совокупность глав ино-странных дипломатических представительств, аккредитованных в данном государстве. В широ-ком – совокупность членов дипломатического персонала иностранных дипломатических пред-ставительств в данном государстве и членов их семей) або в) аспект значення – формальне, мате-ріальне (Законная сила – формальная З. с. означает, что приговор больше не может быть об-жалован; материальная – что содержание приговора не подлежит изменению) тощо.
Досить типовим для БЮС є введення нового значення в текст словникової статті за допомо-гою лексично різнорідних коментарів типу используется также для обозначения, под чем-л. по-нимается также, понятие охватывает, иногда обозначает, также называют, также именует-ся тощо, наприклад: Помимо гражданско-процессуального законодательства, понятие “граж-данское процессуальное право” охватывает одноименную науку и учебную дисциплину”; “Термин “гражданство” используется также для обозначения особого правового режима унификации статуса граждан государств – членов конфедерации.
Слід зазначити, що в межах нерубрикованої статті можуть опинитися досить далекі один від одного поняття, котрі сприймаються скоріше як еврисеманти чи навіть омоніми, наприклад: „Ин-корпорация – способ систематизации действующего права путем объединения в сборнике или собрании правовых актов в алфавитном, хронологическом или другом порядке. … В текстах ме-ждународных договоров термин И. иногда обозначает включение одного государства в состав другого на основе соглашения”. На нашу думку, такі значення слід подавати хоча б в окремих руб-риках, якщо не статтях.
На відміну від теоретиків термінознавства, які вважають, що розбіжності у поняттєвій сфері науки, у спеціальній комунікації не викликають так званих „інформаційних шумів”, бо є природ-ним атрибутом прогресуючої науки і техніки, автори проаналізованих нами джерел менш оптиміс-тичні в оцінці поняттєвої неоднозначності термінів. Аналіз МтКС „розмежування термінів” та „уточнення змісту термінів”, які репрезентують амбісемії термінів у сфері функціонування, свід-чить про прагнення багатьох авторів з'ясувати ситуацію з тим чи іншим поняттям чи терміном, щоб дійти згоди і знайти оптимальний варіант.
У висновках узагальнюються основні спостереження, здійснені під час аналізу формальної та семантичної варіантності у сфері термінології правознавства.
Специфіка терміна та термінологій як складових частин спеціальних мов (метамов) зумовила формування на базі загальної теорії варіантності окремої, термінологічної теорії варіантності, яка виходить з того, що необхідним і достатнім для констатації відношень варіантності між термінами є встановлення тотожності функцій між ними. На відміну від загальновживаного слова можливос-ті варіювання плану вираження і плану змісту для термінологічного знака обмежені лише спро-можністю виражати одне й те ж спеціальне поняття. В останні роки серед найменувань, які вико-ристовуються для позначення мовних одиниць, що варіюються у сфері термінології, найбільшого поширення здобув термін варіант, який охоплює також поняття термінологічного синоніма та ду-блета.
Формальне і семантичне варіювання термінів правознавства знаходить відбиток як у сфері фіксації – спеціальних термінологічних словниках, так і у сфері функціонування – навчальних та наукових текстах. Варіантність будь-якого різновиду репрезентується в функціонально і прагма-тично зумовленому фрагменті спеціального тексту, який одержав назву метатекстової комунікати-вної ситуації (МтКС). Відповідно до цільової настанови текстового фрагмента, його структури та мовного вираження були виділені основні та факультативні типи МтКС, властиві метамові право-знавства.
Згідно з прийнятою за базову парадигматичною класифікацією формальні варіанти правозна-вчих термінів класифіковано на омореферентні та парареферентні підкласи з подальшим розподі-лом кожного з них на підгрупи, що об’єднують варіанти, однакові за структурою та формою варі-ювання. Парадигматичний аналіз свідчить про значну продуктивність варіювання плану виражен-ня правознавчих термінів, різноманітність форм його вияву. Для досліджуваної терміносфери най-більш характерним є еліптичне варіювання повного найменування з його абревіатурним аналогом та варіантність складених термінів, що виникає внаслідок варіювання атрибутивного компонента термінів однотипної та різнотипної структури.
У дослідженні доведено, що субституція як заміщення вихідного терміна варіантними позна-ченнями у процесі текстотворення є окремим випадком синтагматичної варіантності, котра охоп-лює усі варіативні засоби номінації (і ті, що виникають у тексті внаслідок модифікації первинного знака, і парадигматичні варіанти, що відтворюються в тексті як готові одиниці), які співвідносять-ся з одним поняттям. Синтагматичні варіанти репрезентуються в усіх базових та факультативних МтКС за допомогою різних засобів (дужок, сполучникового зв’язку, коментаря тощо). У сфері фі-ксації формальні варіанти можуть подаватися у заголовку або в тексті словникової статті за допо-могою візуального (графічного) або вербального (коментованого) засобів. Найбільш поширеним засобом прагматичної ієрархізіції варіантних елементів метамови юриспруденції у сфері функціо-нування і фіксації є запис у дужках.
У дисертаційній роботі встановлено, що семантичне варіювання правознавчих термінів вияв-ляється у формі лексико-семантичного варіювання (полісеміі) та у формі варіювання семантично-го обсягу одного й того ж терміна, зв’язаного з одним і тим же спеціальним поняттям. Варіювання семантичного обсягу однозначного терміна виявляється як поняттєвий поліморфізм (варіювання інтерпретацій вербальних компонентів у складі термінологічних дефініцій або самих термінів) та амбісемія (варіювання текстових дефініцій одного й того ж терміна). Особливе місце серед неод-нозначних термінів займають еврисемічні терміни, що через високий ступінь узагальненості своєї семантики можуть співвідноситися з невизначеною кількістю денотатів.
Основним типом семантичного варіювання у сфері юриспруденції є варіювання семантики терміна, який співвідноситься з декількома спеціальними поняттями, пов'язаними відношеннями суміжності, тобто полісемія метонімічного типу. До продуктивних типів багатозначності належить і лексико-семантична варіантність, зумовлена розумінням правознавчих термінів у широкому та вузькому смислах, у негативному, позитивному, формальному та матеріальному аспектах.
Лексико-семантична варіантність у сфері функціонування головним чином реалізується у межах МтКС „визначення терміна”, „уточнення змісту терміна” та інших. У реальних навчальних та наукових текстах різні МтКС переплітаються, доповнюючи одна одну і одночасно репрезенту-ючи різні форми формальної і семантичної варіантності термінів правознавства.
У сфері фіксації нарівні з традиційним (рубрикованим) поданням різних значень полісеміч-них термінів спостерігається і включення різних ЛСВ у словникову статтю без цифрової рубрики, але в супроводі спеціальних позначок або коментарів, що більш характерно для спеціальних текс-тів.
Проведене дослідження засвідчило, що формальне та семантичне варіювання метамови пра-вознавства зумовлене як можливим варіюванням об’єкта опису – термінів законодавства, так і розвитком самої метамови, необхідністю вивчати, описувати й тлумачити норми права в різних ракурсах, з різних точок зору; порівнювати й аналізувати різні правові системи, опрацьовувати те-орію права в рамках різних напрямків, шкіл та концепцій. Варіативність плану вираження та плану змісту є в цьому разі показником багатоаспектного наукового вивчення юридичних понять і свід-ченням динамічності терміносистеми правознавства, відсутності застою у процесі пізнання.
Подальше дослідження формальної та семантичної варіантності термінів правознавства важ-ливе для з'ясування питань як загальнотеоретичного, так і суто практичного характеру, насамперед для вирішення проблем термінологічної варіантності в цілому, для порівняльного опису варіатив-ності в мові законодавства та метамові, якою є мова правознавства, реалізована в корпусі наукових та навчальних текстів; для проведення когнітивних досліджень варіантності, опрацюванні прикла-дних досліджень нормативного та лінгводидактичного характеру тощо.
Основні положення дисертації висвітлені в таких публікаціях:
1. Неженець Е. В. Синтагматическая вариантность терминов (на материале учебно-научных терминов по правоведению) // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. – № 7. – 2002. – С. 116-121.
2. Неженець Е. В. Типы неоднозначности юридических терминов. – Ономастика та апеляти-ви: Зб-к наук. праць кафедри укр. мови ДНУ. – № 16. – 2002. – С. 151-161.
3. Неженець Е. В. Понятийный полиморфизм как источник неоднозначности юридических терминов // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки – № 4 – 2002. – С. 106-108.
4. Неженець Е. В. Вариантность терминов правоведения в парадигматическом аспекте // Си-стема і структура східнослов'янських мов: Зб-к наук. праць. – Київ, 2003. – С. 189-196.
5. Неженець Е. В. Вариантность терминов юриспруденции в коммуникативно-прагматическом аспекте // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. – № 3 (59). – 2003. – С. 166-174.
6. Неженець Е. В. Терминология и всеобщая компьютерная грамотность // Використання мультимедійної техніки та ТЗН в навчальному процесі з іноземних мов. – Дніпропетровськ: Освіта і наука, 2001. – С. 26-27.
7. Неженець Е. В. Понятие об эквиваленте слов // Вісник Дніпродзержинського державного технічного університету: Проблеми філології та перекладу. – Вип. 2. Філологічні науки. – 2002. – С. 40-41.
8. Неженець Е. В. Семантизация новых терминов в учебном метаязыке правоведения // Лек-сико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах: Матеріали Всеукр. наук. конференції. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 300-305.
АНОТАЦІЯ
Неженець Е. В. Варіантність російських термінів юриспруденції в системному та кому-нікативно-прагматичному аспектах. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2003.
Дисертація присвячена дослідженню типів варіантності термінів правознавства та способів їх репрезентації у сфері функціонування та фіксації. У роботі на основі системного та комунікатив-но-прагматичного підходу встановлено, що у метамові правознавства відбувається варіювання як форми, так і семантики юридичних термінів; досліджено основні різновиди формальних варіантів у парадигматичному та синтагматичному аспектах; з’ясовано, що варіювання семантики право-знавчих термінів виявляється як лексико-семантичне варіювання (полісемія) або як варіювання семантичного обсягу одного й того ж терміна (поняттєвий поліморфізм, амбісемія, еврисемія); ви-значено і проаналізовано продуктивні різновиди полісемії та поліморфізму юридичних термінів, розглянуто причини цих явищ у сфері термінолексики. Обґрунтовано, що варіантність будь-якого різновиду репрезентується у функціонально і прагматично зумовлених фрагментах спеціального тексту, які одержали назву метатекстових комунікативних ситуацій (МтКС); визначено типи МтКС, властиві метамові правознавства; проаналізовано способи репрезентації варіантів термінів у навчально-наукових текстах і термінологічних словниках.
У дослідженні зазначається, що в когнітивному аспекті варіативність плану вираження та плану змісту розглядається як результат багатоаспектного наукового вивчення юридичних понять, який свідчить про динамічність терміносистеми правознавства, відсутність застою у процесі пі-знання.
Ключові слова: варіант, варіантність, метамова юриспруденції (правознавства), метатекстова комунікативна ситуація, юридичний термін, сфера функціонування, сфера фіксації.
АННОТАЦИЯ
Неженец Э. В. Вариантность русских терминов юриспруденции в системном и комму-никативно-прагматическом аспектах. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – русский язык. – Днепропетровский национальный университет. Днепропетровск, 2003.
Диссертация посвящена исследованию типов вариантности терминов правоведения и спосо-бов их репрезентации в сфере функционирования и фиксации.
В диссертации обосновано, что функциональные особенности термина и терминологий как основных составляющих языков для специальных целей обусловливают формирование на базе общей теории вариантности частной, терминологической теории вариантности, которая базирует-ся на положении о том, что необходимым и достаточным для констатации отношений вариантно-сти между терминами является тождество функций номинативных единиц, относящихся к одному специальному понятию. Путем анализа номинативного ряда, применяемого для обозначения варьирующихся терминологических единиц, установлено, что наибольшее распространение в по-следние годы получил термин вариант, охватывающий также понятия синонима и дублета.
В работе на основе системного и коммуникативно-прагматического подходов выявлено, что в метаязыке правоведения наблюдается варьирование как плана выражения, так и плана содержа-ния юридических терминов. Формальное и семантическое варьирование терминов находит отра-жение в специальных терминологических словарях – сфере фиксации – и в учебных и научных текстах – сфере функционирования. Все разновидности вариантности репрезентируются в функ-ционально и коммуникативно обусловленном фрагменте специального текста, получившем назва-ние метатекстовой коммуникативной ситуации (МтКС). В соответствии с целевой установкой тек-стового фрагмента, его структурой и языковым выражением выделены основные и факультатив-ные типы МтКС, присущие метаязыку правоведения.
Согласно принятой в работе парадигматической классификации формальные варианты пра-воведческих терминов были разделены на омореферентные и парареферентные подклассы с даль-нейшим делением каждого из них на подгруппы, объединяющие номинации, совпадающие по структуре и варьирующемуся элементу. Парадигматический анализ свидетельствует о значитель-ной продуктивности вариантности плана выражения терминов правоведения и разнообразии форм ее проявления. Наиболее характерным для исследуемой терминосферы является эллиптическое варьирование полного наименования с его аббревиатурным аналогом и вариантность составных терминов, возникающая в результате варьирования атрибутивного компонента терминов однотип-ной и разнотипной структуры.
В исследовании доказано, что субституция как замещение исходного термина вариантными обозначениями в процессе текстопорождения является частным случаем синтагматической вари-антности, охватывающей все вариативные средства номинации одного и того же специального понятия (и возникающие в тексте вследствие модификации первоначального знака, и воспроизво-димые в нем в качестве готовых единиц). Установлено, что синтагматические варианты репрезен-тируются всеми базовыми и факультативными МтКС с помощью разных способов (скобок, союз-ной связи, лексического комментария и др.). В сфере фиксации формальные варианты предъявля-ются в заголовке или тексте словарной статьи с помощью визуального (графического) или вер-бального (комментированного) способа. Наиболее распространенным способом прагматической иерархизации вариантных элементов метаязыка правоведения в сфере функционирования и фик-сации является скобочная запись.
В работе установлено, что семантическое варьирование терминов правоведения проявляется в форме лексико-семантического варьирования (полисемии) и в форме варьирования семантиче-ского объема одного и того же термина, связанного с одним и тем же специальным понятием. Варьирование семантического объема однозначного термина проявляется в виде понятийного по-лиморфизма (варьирование интерпретаций вербальных компонентов в составе терминологических дефиниций или структуре самих терминов) и амбисемии (варьировании текстовых дефиниций од-ного и того же термина). Особое место среди неоднозначных терминов занимают эврисемичные термины, соотносящиеся вследствие высокого уровня обобщенности своей семантики с неопреде-ленным количеством денотатов.
Определено, что основным типом семантического варьирования в сфере юриспруденции яв-ляется варьирование семантики термина, соотносящегося с несколькими специальными понятия-ми, связанными отношениями смежности, то есть полисемия метонимического типа. К продук-тивным типам многозначности относится и лексико-семантическая вариантность, обусловленная пониманием терминов правоведения в широком и узком смыслах, в негативном, позитивном, формальном или материальном аспектах.
Текстовый анализ показал, что лексико-семантическая вариантность в сфере функциониро-вания в основном реализуется в рамках МтКС “определение термина”, “уточнение содержания термина” и других. В реальных учебных и научных текстах разные МтКС переплетаются, допол-няя одна другую и одновременно репрезентируя разные формы формальной и семантической ва-риантности терминов правоведения. Установлено, что в сфере фиксации наряду с традиционным (рубрицированным) представлением разных значений полисемичных терминов возможно включе-ние разных ЛСВ в одну словарную статью без цифровых рубрик, но в сопровождении специаль-ных помет или комментария, что является более характерным для специальных текстов.
Проведенное исследование свидетельствует, что формальное и семантическое варьирование метаязыка юриспруденции обусловлено как возможным варьированием объекта описания – тер-минов законодательства, так и развитием самого метаязыка, необходимостью изучать, описывать и толковать нормы права в разных ракурсах, с разных точек зрения; сопоставлять и анализировать разные правовые системы; разрабатывать теорию права в рамках разных направлений, школ и концепций. Вариативность плана выражения и плана содержания в этом случае является показате-лем разноаспектного научного изучения юридических понятий, свидетельством динамичности терминосистемы правоведения, отсутствия застоя в процессе познания.
Ключевые слова: вариант, вариантность, метаязык юриспруденции (правоведения), метатек-стовая коммуникативная ситуация, юридический термин, сфера функционирования, сфера фикса-ции.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking