Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення

 

КУЯН Ірина Анатоліївна

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Спеціальність 12.00.07 — теорія управління;
адміністративне право та процес; фінансове право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ — 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі правових проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії наук України
ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович
Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, директор

Офіційні опоне-нти:
доктор юридичних наук, професор
КАЛЮЖНИЙ Ростислав Андрійович
Київський інститут внутрішніх справ
при Національній академії внутрішніх справ України,
начальник кафедри теорії та історії держави та права

кандидат юридичних наук
ЄРОФЕЄВ Микола Іванович
Головне науково-експертне управління
апарату Верховної Ради України,
завідувач відділу з аграрних і екологічних питань
та природокористування

Провідна уста-нова:
Українська академія державного управління
при Президентові України (м. Київ),
кафедра державного управління і менеджменту

Захист відбудеться 4 січня 2002 року о 17 годині на засіданні cпеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту.

Автореферат розісланий 4 грудня 2001 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради І.Б. УСЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації. Проголошення у Конституції України людини, її життя і здоров’я найвищою соціальною цінністю, права кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля, обов’язку держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологіч-ної рівноваги на території України створює першооснову для формування в Україні належно-го екологічного правопорядку та зумовлює необхідність пошуку нових і вдосконалення існу-ючих засобів та інструментів для його досягнення.
Досягнення належного екологічного порядку надзвичайно важливе завдання для українсь-кого суспільства, зважаючи на нинішню складну екологічну ситуацію в Україні. На подолан-ня екологічної кризи в країні, забезпечення екологічних прав громадян та створення відпові-дних засад сталого розвитку держави спрямовані Основні напрями державної політики України в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради Укра-їни від 5 березня 1998 року. Одним з найважливіших засобів реалізації державної політики в цій сфері є створення дієвої та ефективної нормативно-правової бази, спроможної забезпечи-ти функціонування екологічного правопорядку. Екологічний правопорядок не може існувати без налагодженої системи юридичної відповідальності. Для створення надійних засад охоро-ни довкілля необхідне існування всіх видів юридичної відповідальності та особливо важливе місце в цій сфері посідає адміністративна відповідальність, головним призначенням якої є попередження та недопущення заподіяння значної шкоди охоронюваним законом цінностям, в тому числі навколишньому природному середовищу та здоров’ю людини. Переваги цього виду юридичної відповідальності проявляються також в оперативності реагування на право-порушення, що особливо важливо в сфері охорони довкілля.
Проте сучасний стан цього правового інституту значно відстає від потреб сьогодення. Він характеризується недостатньою систематизованістю законодавства, неповним врахування суб’єктів та об’єктів правопорушень, нечіткістю формалізації провадження у справах про ад-міністративні правопорушення.
На сьогоднішній день практично відсутні комплексні наукові досліджен-
ня на теоретичному рівні питань адміністративної відповідальності за екологічні правопору-шення, які б грунтувалися на сучасному законодавстві.
Різні аспекти адміністративної відповідальності знайшли своє відображення в наукових працях українських вчених-адміністративістів — В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.В. Копєйчикова, Є.Б. Кубка, Н.Р. Нижник, Н.М. Мироненко, В.Ф.Опришка, В.І. Пахомова, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова, В.М. Селіванова, В.Ф.Сіренка, В.В.Цвєткова, та відомих російських вчених — Д.Н. Бахраха, К.С. Бельського, Ю.М. Козлова, Б.М. Лазарєва, Л.Л. Попова, М.І. Студенікіної.
Питанням юридичної відповідальності за екологічні правопорушення взагалі, та адмініст-ративної відповідальності зокрема, приділена значна увага в наукових працях В.І. Андрейцева, М.І. Єрофеєва, С.М. Кравченко, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.Ф. Погорілка, Б.Г. Розовського, Ю.С. Шемшученка, а також російських вчених М.М. Бринчука, С.О. Боголюбова, О.Л. Дубовика, І.А. Іконицької, Б.В. Єрофеєва, О.С. Колбасова, В.В. Петрова. Увага вчених приділялася дослідженню специфіки цього виду юридичної відповідальності, зумовленої особливостями об’єкта охорони — навколишнього природного середовища, змісту поняття екологічного адміністративного правопорушення, питань вдосконалення адміністративних санкцій і порядку їх застосування.
Проведені дослідження грунтувались на законодавстві колишнього СРСР і не могли врахо-вувати переоцінки цінностей і тих еволюційних процесів, які сьогодні відбуваються в україн-ському суспільстві. Крім того, ряд важливих питань, що стосуються адміністративної відпо-відальності за екологічні правопорушення, які були поставлені вченими, не знайшли одно-значного як наукового, так і законодавчого вирішення та сьогодні залишаються дискусійни-ми.
Актуальність дослідження визначається важливим місцем, який посідає інститут адмініст-ративної відповідальності у забезпеченні екологічного правопорядку, незадовільним станом правового регулювання охорони довкілля засобами адміністративної відповідальності та не-обхідністю врахування специфіки цього виду юридичної відповідальності в сфері охорони довкілля у процесі оновлення адміністративно-деліктного законодавства України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджу-ється з напрямами реформування інституту адміністративної відповідальності згідно з Кон-цепцією адміністративної реформи України та Основними напрямами державної політики України в сфері охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу правових проблем аграрного, земельного та екологічного права Ін-ституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України "Проблеми реалізації екологічно-го та космічного права" (№ держ. реєстрації РК 0101U000378) та плану підготовки "Юридич-ної енциклопедії" (№ держ. реєстрації РК 0199U003237).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних і практичних проблем адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення та розроблення висновків і науково обгрунтованих пропозицій щодо вдос-коналення правового регулювання адміністративної відповідальності за екологічні правопо-рушення.
Виходячи з поставленої мети в дисертації основну увагу зосереджено на вирішенні насту-пних задач:
— розкрити істотні риси та особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення;
— уточнити ознаки екологічного адміністративного правопорушення, запропонувати кри-терії та розробити класифікацію екологічних адміністративних правопорушень; уточнити ознаки сторін складу екологічного адміністративного правопорушення;
— з’ясувати види адміністративних стягнень, що накладаються за екологічні правопору-шення, та запропонувати шляхи їх вдосконалення;
— визначити необхідність та шляхи вдосконалення системи органів (їх повноважень) у сфері застосування адміністративних стягнень за екологічні правопорушення;
— з’ясувати форми і методи діяльності органів адміністративної юрисдикції щодо розгля-ду справ про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення;
— з’ясувати місце і роль судових органів щодо розгляду справ про адміністративну відпо-відальність за екологічні правопорушення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є матеріальні та процесуальні правовідносини, що виникають у зв’язку із вчиненням особою екологічного адміністративного правопору-шення та застосуванням заходів адміністративної відповідальності.
Предметом дисертаційного дослідження є законодавство про адміністративну відповіда-льність, а також практика застосування адміністративних стягнень за екологічні правопору-шення.
Методологічною основою дослідження є сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання. У процесі дисертаційного дослідження використовувалися діалектичний підхід до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів вдосконалення цього правового інституту як важливого засобу забезпечення пріоритетів соціальних ціннос-тей; загальнонаукові методи: структурний, функціональний, системного аналізу, формально-логічний (аналіз та синтез) при вивченні існуючих теоретичних розробок інституту юридич-ної відповідальності та адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення і нормативного регулювання відповідних суспільних відносин.
Використання серед спеціальних методів формально-юридичного та порівняльно-правового дозволило проаналізувати систему екологічного та адміністративно-деліктного за-конодавства під кутом зору ефективності охорони довкілля засобами адміністративної відпо-відальності. Застосування порівняльно-правового методу дозволило виявити спільні риси та відмінності у правовому регулюванні юридичної відповідальності за екологічні правопору-шення в законодавстві зарубіжних країн.
У ході роботи були використані теоретичні положення загальної теорії держави та права, екологічного права, кримінального права. Використання статистичного методу дало змогу прослідкувати динаміку екологічних правопорушень, визначити частоту застосування певних видів адміністративних стягнень.
Комплексний підхід до аналізу проблем, що знаходяться в сфері адміністративного та еко-логічного права, і використання зазначених методів дозволили всебічно розглянути роль ад-міністративної відповідальності як важливого засобу охорони довкілля та забезпечення еко-логічних прав громадян.
Наукова новизна дослідження. Дисертація є одним з перших в Україні монографічних до-сліджень, присвячених проблемі адміністративної відповідальності за екологічні правопору-шення, яке здійснене на базі новітнього законодавства з урахуванням Конституції України 1996 року, Концепції адміністративної реформи в України, Основних напрямів державної полі-тики України в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Новизну дослідження характеризують, насамперед, наступні його результати:
1. Авторська класифікація екологічних адміністративних правопорушень, що грунтується на комплексному підході, який має враховувати наступні критерії: 1) зміст цінності, що охо-роняється нормами екологічного права та адміністративними стягненнями (екологічні безпе-ка, екологічні права громадян, право власності на природні об’єкти, ресурси); 2) компонент довкілля (природний об’єкт, ресурс, екосистема), який використовується та (чи) піддається протиправному негативному впливу; 3) джерело негативного впливу на довкілля (його ком-поненти).
2. Висновок про необхідність усунення в законодавстві невідповідностей між двома еле-ментами правового статуса суб’єктів права — юридичних осіб, — обов’язками і відповідаль-ністю в сфері охорони довкілля.
3. Висновок щодо необхідності удосконалення правового регулювання адміністративних стягнень та порядку їх накладення, основними напрямами якого мають бути: підвищення розмірів адміністративних штрафів, розширення переліку стягнень, пов’язаних із обмежен-ням (позбавленням) осіб спеціальних прав, чітке визначення органів (посадових осіб), які мають право їх накладати та обсягу їх юрисдикційних повноважень.
4. Висновок про необхідність оптимізації системи органів адміністративної юрисдикції в сфері охорони довкілля шляхом усунення дублювання відповідних юрисдикційних функцій різними органами та зосередження цих функцій, головним чином, у системі органів Мінеко-ресурсів України та розширення адміністративної юрисдикції судових органів.
5. Висновок про необхідність підвищення ролі та місця судових органів у вирішенні справ про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення. Критеріями для розши-рення юрисдикції судових органів у справах про екологічні адміністративні правопорушення можуть бути: ступінь суспільної небезпеки правопорушення (вид об’єкта правопорушення і розмір завданої шкоди), вид стягнення та вид суб’єкта правопорушення (посадові особи ор-ганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування).
6. Висновок щодо ролі адміністративного суду як гаранта дотримання та захисту прав осіб (фізичних і юридичних) в адміністративно-деліктних відносинах та можливу диференціацію адміністративного судочинства на дві форми: адміністративну юстицію (оскарження рішень, дій, бездіяльності органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб), та адміністративно-деліктну юстицію (розгляд справ про ад-міністративні правопорушення).
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результа-тів полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробленні нових нормативних актів з питань адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення, у правоза-стосовчій діяльності, зокрема в процесі розгляду справ про екологічні адміністративні право-порушення, а також у навчальному процесі для викладання навчальних дисциплін "Адмініст-ративне право", "Адміністративна відповідальність" та "Екологічне право".
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою робо-тою. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослі-дження, теоретичне та практичне значення його результатів одержані дисертантом особисто. Всі публікації по темі дослідження написані без співавторів.

Апробація і публікація результатів дослідження. Основні результати дослідження обго-ворювались на засіданні відділу правових проблем аграрного, земельного та екологічного права і відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держа-ви і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Окремі результаті дослідження були оприлюднені на першій науково-теоретичній конфе-ренції "Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування" (18-21 червня 1999 року, м. Яремче, тези опубліковані), другій науково-теоретичній конференції "Українсь-ке адміністративне право: актуальні проблеми реформування" (26-27 травня 2000 року, м. Суми, тези опубліковані) а також міжнародній науково-практичній конференції "Україна, Японія, Європа: шляхи демократизації державно-правових систем" (17-20 жовтня 2000 року, м. Київ, тези опубліковані).
Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у 6 наукових статтях, що були опубліковані в провідних фахових виданнях.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків і списку використаних джерел (169 посилань). Загальний обсяг роботи — 208 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, дається характеристика мети і задач дослі-дження, визначаються теоретичне і практичне значення роботи та її наукова новизна, а також вказується на апробацію і публікацію результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.
Розділ 1 "Поняття і правові засади адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення" присвячений дослідженню ключових питань, що характеризують зміст адміністративної відповідальності та особливості її застосування за екологічні правопору-шення.
Адміністративна відповідальність є явищем багатогранним і складним. Його змістовну ха-рактеристику складають ознаки, що характеризують це явище як вид юридичної відповідаль-ності та засіб державного — адміністративного примусу, який функціонує в межах специфіч-них адміністративних правовідносин, а його правові засади складають окремий інститут адміністративного права — інститут адміністративної відповідальності.
Кваліфікуючими ознаками адміністративної відповідальності є: підстава адміністративної відповідальності — адміністративне правопорушення (адміністративний проступок); наяв-ність особливого набору засобів впливу — адміністративних стягнень; наявність системи ор-ганів адміністративної юрисдикції, які є суб’єктами виконавчої влади, в процесі реалізації якої, вони накладають адміністративні стягнення; особливий порядок реалізації адміністра-тивної відповідальності. Зазначені риси
характеризують адміністративну відповідальність у якому б аспекті її не розглядали: як вид юридичної відповідальності, як форму реалізації державного примусу, як певні правовідно-сини і незалежно від сфери її застосування чи реалізації.
Разом з тим, адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення має свої осо-бливості, наявність яких зумовлюється специфічністю об’єкта правової охорони.
Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення визначають такі основні риси: по-перше, специфічний характер правовідносин, який складається внаслі-док поєднання екологічних та
адміністративних чинників у змісті цього правового явища, і, по-друге, особливі підстави ви-никнення правовідносин адміністративної відповідальності — екологічне адміністративне правопорушення.
Це екологічне підґрунтя певною мірою впливає також на інші елементи адміністративної відповідальності, як-то: заходи відповідальності (для досліджуваної сфери характерно засто-сування поряд із загальнопоширеними (штраф, конфіскація), специфічних засобів адмініст-ративного впливу (позбавлення спеціальних прав: права полювання, зупинення та анулюван-ня дозволів (ліцензій), пов’язаних із веденням екологічно значущих видів діяльності); спеціальний суб’єкт адміністративної юрисдикції (система спеціально уповноважених орга-нів, які здійснюють контроль за дотриманням вимог екологічного законодавства та юрисди-кцію саме в цій сфері); порядок застосування стягнень (притягнення до адміністративної від-повідальності завершує собою процес реалізації спеціально уповноваженим органом виконавчої влади функції екологічного контролю). А тому максимальне врахування екологі-чних чинників (екологічного під-
ґрунтя) дозволить більшою мірою охопити об’єкти адміністративно-правовим захистом та сприятиме створенню надійних засад охорони
довкілля засобами адміністративної відповідальності.
Аналізуються погляди вчених на поняття екологічного адміністративного правопорушен-ня, ознаки цього виду правопорушень, що визначають зміст його поняття. Досліджуючи ри-си, що визначають екологічність, дисертант дійшов висновку, що ознакою екологічності до-сліджуваного виду правопорушень є негативний вплив (реальний чи ймовірний) на довкілля. Тому при конструюванні в новому адміністративно-деліктному законодавстві норм, пов’язаних з охороною довкілля чи зумовлених ним цінностей необхідно виходити з того, що вони мають бути спрямовані на запобігання негативного впливу на довкілля, припинення ді-яльності, що його спричиняє чи створює ймовірність такого впливу. Запропоновано комплек-сний підхід до класифікації екологічних правопорушень, який грунтується на таких критері-ях: зміст цінності, що охороняється нормами екологічного права та адміністративними стягненнями (екологічна безпека, екологічні права громадян, здоров’я населення, право влас-ності на природні об’єкти, ресурси); компонент довкілля (природний об’єкт, ресурс, екосис-тема), який використовується та (чи) піддається негативному впливу; джерело негативного впливу на довкілля.
Аналіз видів адміністративних правопорушень, виділених за ознакою екологічності дозво-лив дійти таких висновків. По-перше, розглянута група правопорушень має свою структуру та складається з двох основних груп: порушення вимог екологічної безпеки (безпеки довкіл-ля, його компонентів, безпеки життя і здоров’я людини) і пов’язані з цією групою порушення екологічних прав громадян та порушення вимог охорони і використання компонентів довкіл-ля (природних ресурсів, об’єктів, екосистем). По-друге, група екологічних правопорушень посідає значне місце в системі адміністративних правопорушень, що зумовлено характером правового регулювання в цій сфері, зокрема встановлення відповідальності за діяння, які мо-жуть завдати шкоду також і довкіллю. Запропонований підхід до класифікації екологічних правопорушень дозволить більшою мірою захистити об’єкти адміністративно-правової охо-рони та систематизувати екологічні правопорушення в новому адміністративно-деліктному законодавстві.
Специфічність розглядуваного виду правопорушень визначає складний — еколого-адміністративний характер протиправності цього виду правопорушень, який дозволяє виді-лити формальний, матеріальний та спеціальний аспекти протиправності, що в сукупності розкривають юридичну сутність екологічного адміністративного правопорушення.
На підставі аналізу екологічного законодавства та законодавства про адміністративну від-повідальність дисертант робить висновок про те, що екологічним правопорушенням значною мірою властива ознака суспільної небезпеки. Об’єктом екологічного правопорушення, який найбільше, порівняно з іншими елементами складу правопорушення, відображає характер суспільної небезпеки діяння, є не абстрактні суспільні відносини, а охоронювані адміністра-тивними санкціями цінності: довкілля, його компоненти (об’єкти, ресурси, екосистеми) та екологічна безпека як важливі і непереходящі цінності для людини, її життя та здоров’я, що потребують захисту від протиправних посягань.
На підставі аналізу екологічного законодавства, в якому встановлено ряд обов’язків для користувачів природних ресурсів та осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду довкіллю, та з урахуванням того, що саме юридичні особи є в таких випадках носіями спеціальної еколо-гічної правосуб’єктності, дисертант робить висновок про необхідність усунення в законодав-стві невідповідностей між двома елементами правового статуса суб’єктів права — юридич-них осіб, — обов’язками і відповідальністю в сфері охорони довкілля і встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб за екологічні правопорушення та систе-матизацію норм, що її регулюють у новому адміністративно-деліктному законодавстві.
Досліджуються види та зміст адміністративних стягнень, що накладаються за екологічні правопорушення. Аналіз статистичних даних дозволив виявити стійку динаміку зростання кількості екологічних правопорушень за останні 10 років, що є свідченням невиконання ад-міністративними стягненнями превентивної функції та необхідності їх вдосконалення. За екологічні правопорушення накладаються не лише стягнення, передбачені у чинному КпАП України, але й ряд заходів адміністративного примусу, змістом яких є обмеження чи позбав-лення особи спеціального права — права використання природних ресурсів чи об’єктів, пра-ва ведення екологічно значущої діяльності, в тому числі обмеження дії чи анулювання дозво-лів та ліцензій. Підстави для застосування таких заходів передбачено здебільшого у підзаконних нормативних актах (положеннях та інструкціях). Аналіз таких нормативних до-кументів дозволив зробити висновок, що подібні адміністративні санкції застосовуються як заходи припинення правопорушень і як адміністративні стягнення. Порівняння ознак адміні-стративних санкцій, які спрямовані на позбавлення осіб (фізичних і юридичних) спеціальних прав, зокрема зупинення дії, анулювання дозволів, ліцензій, зупинення, припинення діяльно-сті дало підстави для висновку щодо відсутності суттєвої рівниці у змісті таких санкції. От-же, адміністративне стягнення у вигляді обмеження, позбавлення спеціального права може бути розширене видами таких обмежень спеціальних прав та закріплено як адміністративне стягнення в новому адміністративно-деліктному законодавстві.
В дисертації обгрунтовується необхідність вдосконалення адміністративних штрафів. На думку дисертанта, превентивна функція адміністративних штрафів значно посилиться за умови введення до числа суб’єктів відповідальності за екологічні правопорушення юридич-них осіб та встановлення щодо них значно більших розмірів штрафів, порівняно із штрафа-ми, що застосовуються до фізичних осіб.

Розділ 2 "Механізм застосування законодавства про адміністративну відповідаль-ність за екологічні правопорушення: проблеми ефективності" присвячений дослідженню системи органів та їх повноважень, а також форм і методів їх діяльності в сфері застосування адміністративних стягнень за екологічні правопорушення.
Органи (посадові особи), які мають право розглядати справи про адміністративні екологі-чні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, складають досить розвинену систему. Для розглядуваної системи характерна дворівнева структура: перший рівень — під-система органів Мінекоресурсів, яку можна назвати системою загальної екологічної адмініс-тративної юрисдикції; другий рівень — підсистема галузевих органів, юрисдикційні функції яких обмежені галуззю чи сферою, в якій вони реалізують державну політику. Така побудова системи зумовлює дублювання контрольних та юрисдикційних функцій двома її підсистема-ми — підсистемою органів Мінекоресурсів та підсистемою галузевих органів. Можливо, не зовсім суттєвим недоліком є дублювання контрольних функцій (якщо це не перешкоджає но-рмальній діяльності господарюючих суб’єктів), проте дублювання юрисдикційних функцій уявляється невиправданим.
В законодавстві спостерігається різний підхід до встановлення обсягу юрисдикційних по-вноважень посадових осіб — в одних випадках встановлено обмеження такого обсягу в за-лежності від статусу державного інспектора та посади, яку він обіймає, в інших випадках, таке обмеження відсутнє.
Недоліком розглядуваної системи, на думку дисертанта, є відсутність в чинному законодав-стві чіткого визначення юрисдикційних повноважень посадових осіб у сфері ліцензування еко-логічно значущої діяльності. Нормативні акти, які регламентують право відповідного органа надавати, анульовувати, зупиняти дію дозволу (ліцензії), не визначають, які конкретно посадові особи мають право приймати рішення про застосування анулювання чи зупинення дії дозволу як адміністративної санкції. Не визначено в законодавстві також коло посадових осіб, які мають право виносити рішення про зупинення чи припинення діяльності підприємств, установ, органі-зацій. Право зупиняти чи припиняти діяльність господарюючих суб’єктів у разі порушення ни-ми вимог екологічного законодавства мають численні органи, які здійснюють екологічний конт-роль, натомість нормативні акти, що закріплюють правовий статус органів (їх посадових осіб) не містять конкретизації юрисдикційних повноважень посадових осіб цих органів.
Розглядаючи систему органів, які здійснюють адміністративно-юрисдикційну діяльність в сфері охорони довкілля, загалом можна дійти висновку, що одна з найбільш позитивних рис зазначеної системи — економічність юрисдикційного процесу (невеликі матеріальні та орга-нізаційні витрати на ведення справ). Саме економічність реально визначає суть нинішньої системи органів адміністративної юрисдикції взагалі. Так, одні органи фактично розглядають справи на громадських засадах (адміністративні комісії), інші — так би мовити, за сумісниц-твом (органи, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства в тій чи іншій сфері). Певна економічність властива і системі органів адміністративної юрисдикції в сфері охорони довкілля. Проте така "економічність" має свої негативні аспекти, зокрема пов’язані з недо-статністю компетентності посадових осіб у правових питаннях, і особливо в адміністратив-но-деліктній сфері, певною їх залежністю від вищих органів та посадових осіб, наявністю у них відомчої заінтересованості при розгляді і вирішенні адміністративних справ.
Шлях до вирішення таких проблем дисертант бачить у розширенні екологічної адміністра-тивної юрисдикції судових органів. Це сприятиме, по-перше, забезпеченню реалізації прин-ципу "поділу влади" (одні органи здійснюють нагляд, інші — юрисдикцію); по-друге, досяг-ненню більшого професіоналізму та об’єктивності у розгляді та вирішенні справ. На думку дисертанта, за контрольно-наглядовими органами можна було б залишити повноваження по здійсненню адміністративної юрисдикції, зокрема, виносити попередження та накладати штрафи у невеликих розмірах за незначні за ступенем шкідливості проступки на громадян та посадових осіб. Це дозволить, з одного боку, не перевантажувати суди розглядом справ про малозначні проступки, а з іншого боку сприятиме зміцненню принципу невідворотності від-повідальності. Такі заходи сприятимуть реалізації на новому якісному рівні принципу спеці-алізації, підвищенню гарантії прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб та змі-цненню екологічного правопорядку.
В роботі досліджуються форми і методи діяльності органів адміністративної юрисдикції на кожній стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення. Дисертант по-годжується з думкою про необхідність законодавчої регламентації проведення екологічного контролю та розроблення єдиного нормативного акта про порядок проведення екологічного контролю, натомість, на думку дисертанта, більш доцільно врегулювати питання екологічно-го контролю в окремому розділі Екологічного кодексу України. Це дозволить, як системати-зувати законодавство про екологічний контроль, так і підвищити гарантії законності в проце-сі здійснення екологічного контролю та виявлення екологічних правопорушень. В дисертації наголошується на необхідності врегулювання в новому адміністративно-деліктному законо-давстві процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, стороною якої є юридична особа, а також заходів забезпечення провадження у справі, які можуть застосову-ватись до юридичних осіб. Запропоновано встановити фіксацію процесу розгляду справи про адміністративне правопорушення в протоколі судового засідання, оскільки це має важливого значення для недопущення порушень прав осіб – учасників юрисдикційного провадження.
Зважаючи на складний характер справ про екологічні правопорушення обгрунтовується необхідність встановлення норми про обов’язкову участь експерта у справах, пов’язаних з заподіянням екологічної шкоди (забрудненням довкілля, наднормативним використанням природних ресурсів тощо).
Дисертант досліджує роль і місце судових органів у розгляді справ про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення. В системі органів, які мають право наклада-ти адміністративні стягнення за екологічні правопорушення, суди не займають провідної по-зиції, а аналіз процесуального законодавства підтверджує думку про те, що розгляд суддями (місцевими судами) справ про адміністративні правопорушення можна лише умовно назвати здійсненням правосуддя. Такий стан речей входить у протиріччя з положеннями Конституції України та не відповідає міжнародним зобов’язанням України, зокрема у зв’язку з ратифіка-цією Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. В дисертації обгру-нтовується необхідність встановлення пріоритету у здійсненні адміністративної юрисдикції за судами та запропоновано критерії для розширення юрисдикції судів у справах про адмініс-тративні правопорушення. Такими критеріями мають бути: тяжкість і вид стягнення, ступінь суспільної небезпеки правопорушення (вид об’єкта та ступінь завданої шкоди), а також вид суб’єкта правопорушення.
На думку дисертанта, застосування адміністративних стягнень, які суттєво обмежують чи позбавляють особу (фізичну чи юридичну) спеціальних прав (права полювання, зупинення дії, анулювання дозволів, ліцензій, зупинення, заборона певних видів діяльності) має бути забезпечено максимумом гарантій, які більшою мірою може дати судовий розгляд справи.
Дисертант пропонує віднести до юрисдикції судів розгляд справ про екологічні правопо-рушення, які є близькими до злочинів і відрізняються лише по одному з елементів, зокрема по наслідкам та пов’язані з реальним завданням екологічної шкоди. Оскільки вирішення та-ких справ потребує високої кваліфікації та рівня знань, не тільки в галузі права, є необхід-ність спеціалізації суддів по вирішенню екологічних деліктів та закріплення в законодавстві норми про обов’язкову участь експертів у вирішенні справ про екологічні правопорушення.
Умовою посилення гарантій дотримання та захисту прав осіб в адміністративно-юрисдикційному процесі є реформування інституту адміністративної юстиції. Забезпеченню такої гарантії має сприяти створення системи спеціалізованих адміністративних судів.
Юрисдикція адміністративних судів може поширюватись як на правовідносини, що виника-ють у зв’язку порушенням суб’єктивних прав громадян (оскарження рішень, дій, бездіяльності органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та служ-бових осіб), так і на правовідносини, пов’язані з порушенням публічного інтересу (вчиненням адміністративних деліктів — проступків та правопорушень). Йдеться про можливу диференціа-цію адміністративного судочинства на дві форми: адміністративну юстицію та адміністративно-деліктну юстицію.
У висновках підведено загальні підсумки дослідження. Основні з них такі:
1. Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення визнача-ють такі основні риси: по-перше, специфічний характер правовідносин, який утворюється внаслідок поєднання екологічних та адміністративних чинників у змісті цього правового явища, і, по-друге, особливі підстави виникнення правовідносин адміністративної відповіда-льності — екологічне адміністративне правопорушення. А тому максимальне врахування екологічних чинників (екологічного підгрунтя) дозволить повністю охопити об’єкти адмініс-тративно-правовим захистом та сприятиме створенню надійних засад охорони довкілля засо-бами адміністративної відповідальності.
2. Дослідження ознак екологічного адміністративного правопорушення дозволило виявити ряд характеристик, що визначають специфіку досліджуваного виду правопорушення. Озна-кою екологічності досліджуваного виду правопорушень є негативний вплив (реальний чи ймовірний) на довкілля. Специфічність розглядуваного виду правопорушень визначає склад-ний еколого-адміністративний характер протиправності цього виду правопорушень, який до-зволяє виділити формальний, матеріальний та спеціальний аспекти протиправності, що в су-купності розкривають юридичну сутність екологічного адміністративного правопорушення. Тому повне охоплення захистом адміністративної відповідальності об’єктів правової охорони (довкілля, його компонентів) можна досягти за умови максимального врахування матеріаль-ного аспекту протиправності (вимог екологічного законодавства). Цю обставину необхідно врахувати в процесі оновлення адміністративно-деліктного законодавства.
3. Запропоновано комплексний підхід до класифікації екологічних правопорушень, який грунтується на таких критеріях: 1) зміст цінності, що охороняється нормами екологічного права та адміністративними стягненнями (екологічна безпека, екологічні права громадян, здоров’я населення, право власності на природні об’єкти, ресурси); 2) компонент довкілля (природний об’єкт, ресурс, екосистема), який використовується та (чи) піддається негативно-му впливу; 3) джерело негативного впливу на довкілля. Такий підхід до класифікації екологі-чних правопорушень дозволить краще систематизувати екологічні правопорушення в новому адміністративно-деліктному законодавстві.
4. Об’єктом екологічного правопорушення, який найбільше, порівняно з іншими елемен-тами складу проступку, відображає характер суспільної небезпеки діяння, є не абстрактні су-спільні відносини, а охоронювані адміністративними санкціями цінності: довкілля, його ком-поненти (об’єкти, ресурси, екосистеми) та екологічна безпека як важливі і непереходящі цінності для людини, її життя та здоров’я, що потребують захисту від протиправних пося-гань.
5. На підставі аналізу екологічного законодавства, в якому встановлено ряд обов’язків для користувачів природних ресурсів та осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду довкіллю, обгрунтовується необхідність усунення в законодавстві невідповідностей між двома елемен-тами правового статуса суб’єктів права — юридичних осіб, — обов’язками і відповідальніс-тю в сфері охорони довкілля і встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб за екологічні правопорушення та систематизацію норм, що її регулюють у новому адмі-ністративно-деліктному законодавстві.
6. Вдосконаленню охорони довкілля засобами адміністративної відповідальності значною мірою сприятиме посилення превентивної функції адміністративних стягнень. Напрямами їх вдосконалення є збільшення розмірів адміністративних штрафів за правопорушення, пов’язані з забрудненням довкілля (земель, вод, атмосферного повітря) та порушенням вимог екологічної безпеки. Превентивна функція адміністративних штрафів значно посилиться за умови введення до числа суб’єктів відповідальності за екологічні правопорушення юридич-них осіб та встановлення щодо них значно більших розмірів штрафів, порівняно із штрафа-ми, що застосовуються до фізичних осіб. Є необхідність закріпити в адміністративно-деліктному законодавстві як адміністративні стягнення такі види обмежень та позбавлень спеціальних прав, як зупинення дії, анулювання дозволу (ліцензії), а також зупинення та при-пинення діяльності юридичної особи.
7. Вдосконаленню механізма застосування законодавства про адміністративну відповіда-льність за екологічні правопорушення сприятиме оптимізація системи органів адміністратив-ної юрисдикції. Є необхідність усунення дублювання юрисдикційних функцій двома підсис-темами органів адміністративної юрисдикції в сфері охорони довкілля — підсистемою органів Мінекоресурсів України та підсистемою галузевих органів. Запропоновано обмежити юрисдикційні функції галузевих органів, сконцентрувавши їх в системі органів Мінекоресур-сів України та розширити адміністративну юрисдикцію судових органів.
8. Для розришення юрисдикції судових органів у справах про адміністративну відповіда-льність за екологічні правопорушення запропоновано такі критерії: ступінь суспільної небез-пеки правопорушення, вид адміністративного стягнення та вид суб’єкта правопорушення.
9. Гарантом дотримання та захисту прав осіб в адміністративно-деліктних відносинах має стати адміністративний суд. Адміністративне судочинство може бути диференційоване на дві форми: адміністративну юстицію (оскарження рішень, дій, бездіяльності органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб), та ад-міністративно-деліктну юстицію (розгляд справ про адміністративні правопорушення).

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях:

1. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. — 1998. — № 5. — С. 66 — 68.
2. Проблеми кваліфікації екологічних правопорушень // Право України. — 1999. — № 8. — С. 71 — 76.
3. До питання про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення // Дер-жава і право. Щорічник наук. праць молодих вчених. — Вип. 2. — К.: Ін Юре, 1999. — С. 308 — 313.
4. Система та види адміністративних стягнень за екологічні правопорушення // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — Вип. 3. — К.: Інститут дер-жави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім "Юридична книга", 1999. — С.202 – 208.
5. Досвід систематизації екологічного законодавства Швеції // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. — Вип.11. — К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2000. — С.468 — 476.
6. До питання про місце і роль судових органів щодо розгляду справ про адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — Вип. 9. — К.: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001. — С.310 — 316.
7. До питання про реформування інституту адміністративної відповідальності // Матеріали першої науково-теоретичної конференції "Адміністративне право: сучасний стан і напрямки реформування" (18-21 червня 1999 року, м.Яремче). — К., 1999. — С. 56 — 57.
8. Питання реформування законодавства про адміністративну відповідальність за екологі-чні правопорушення // Матеріали другої науково-теоретичної конференції "Українське адмі-ністративне право: актуальні проблеми реформування" (26-27 травня 2000 року, м. Суми). — К., 2000. — С. 154 — 156.
9. Підвищення ролі та місця суду в системі органів адміністративної юрисдикції як умова вдосконалення механізму захисту прав та свобод громадян в адміністративно-юрисдикційному процесі // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Україна, Японія, Європа: шляхи демократизації державно-правових систем" (17-20 жовтня 2000 року, м.Київ). — К.: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2000. — С. 313 – 315.

Куян І.А. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення. — Руко-пис (208 стор.).
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 — теорія управління; адміністративне право і процес, фінансове право. Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України; 2001.
Дисертація містить аналіз поняття та правових засад адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення. Досліджено ознаки екологічного адміністративного правопору-шення, запропоновано підходи, критерії та розроблено класифікацію екологічних правопо-рушень, з’ясовано їх місце в системі адміністративних правопорушень. Розглянуто види за зміст адміністративних стягнень, що накладаються за екологічні правопорушення. Внесено пропозиції по вдосконаленню адміністративних стягнень та порядку їх накладення.
У дисертації розглядається механізм застосування законодавства про адміністративну від-повідальність за екологічні правопорушення, зокрема система органів адміністративної юрисдикції в сфері охорони довкілля, форми і методи їх діяльності на кожному етапі прова-дження у справах про адміністративну відповідальність, з’ясовано місце і роль судових орга-нів, зокрема адміністративних судів, щодо вирішення справ про адміністративну відповіда-льність за екологічні правопорушення.
Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання адміні-стративної відповідальності за екологічні правопорушення.
Ключові слова: адміністративна відповідальність, екологічне адміністративне правопо-рушення, адміністративні стягнення, адміністративна юрисдикція, адміністративна юстиція.

Куян И.А. Административная ответственность за экологические правонарушения. — Рукопись (208 стр.).
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 — теория управления; административное право и процесс; финансовое право. Ин-ститут государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, 2001.
Диссертация посвящается теоретическим и практическим проблемам охраны окружающей природной среды средствами административной ответственности.
С этой целью в диссертации исследованы ключевые вопросы, отражающие содержание и специфику административной ответственности за экологические правонарушения. Соответ-ственно, внимание диссертанта сосредоточено в двух направлениях: исследование понятия и правовых основ административной ответственности за экологические правонарушения и ме-ханизма применения законодательства об административной ответственности за экологиче-ские правонарушения.
По мнению диссертанта, особенности административной ответственности за экологиче-ские правонарушения обусловлены спецификой объекта правовой охраны, — окружающей природной среды и проявляются они во всех элементах, отражающих содержание этого пра-вового явления.
В диссертации детально исследованы признаки экологического административного право-нарушения, предложен комплексный подход и критерии классификации экологических пра-вонарушений, место экологических правонарушений в системе административных правона-рушений. Значительное внимание уделено проблеме административной ответственности юридических лиц.
Рассмотрены виды и сущность административных взысканий, которые налагаются за эко-логические правонарушения. Обоснована необходимость их совершенствования и внесены конкретные предложения, направленные на усиление их превентивной функции.
Исследован механизм применения законодательства об административной ответственно-сти за экологические правонарушения. При этом основное внимание уделяется системе орга-нов административной юрисдикции в сфере охраны окружающей природной среды, объему юрисдикционных полномочий должностных лиц этих органов, исследованию форм и мето-дов их деятельности на каждом этапе производства об административных правонарушениях. Обосновывается необходимость оптимизации системы органов административной юрисдик-ции, конкретизации юрисдикционных полномочий должностных лиц этих органов.
Особое внимание уделено исследованию роли и места судебных органов в процессе рас-смотрения дел об экологических административных правонарушениях. Сделан вывод о необ-ходимости усиления их роли в юрисдикционном процессе, сформулированы предложения, направленные на закрепление приоритетной роли судов в административно-юрисдикционном процессе. Сформулированы конкретные предложения, направленные на совершен-ствование правового регулирования административной ответственности за экологические правонарушения.
Ключевые слова: административная ответственность, экологическое административное правонарушение, административное взыскание, административная юрисдикция, администра-тивная юстиция.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking