Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Взаємодія слідчого з органом дізнання в системі МВС України (організаційно-правовий та психологічний аналіз)

 

ОЗЕРСЬКИЙ Ігор Володимирович

ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО З ОРГАНОМ ДІЗНАННЯ В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ
( організаційно-правовий та психологічний аналіз )

Спеціальність: 19.00.06 - юридична психологія

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

КИЇВ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі юридичної психології Національної академії внутрішніх справ України, МВС України.

Науковий керівник
кандидат педагогічних наук, доцент Юхновець Геннадій Олександрович, Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри юридичної психології

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Коновалова Віолетта Омелянівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики

кандидат юридичних наук, доцент Баулін Олег В’ячеславович, Національна академія внутрішніх справ України, начальник центру підготовки науково - педагогічних кадрів

Провідна
установа Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України (м. Київ)

Захист відбудеться “19” січня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ – 35, Солом’янська пл., 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ – 35, Солом’янська пл., 1

Автореферат розісланий “16” грудня 2003 року.

 

 

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Після приведення в 2001 році у відповідність з вимогами “Перехідних положень” Конституції України (28 червня 1996 року) Кримінально-процесуального законодавства значно підвищилися вимоги до якості розслідування злочинів органами слідства та дізнання. Вирішальне значення у виконанні завдань кримінального судочинства має комплексне використання сил і засобів, що потребує оптимальної взаємодії слідчого з органом дізнання, та розвитку певних соціально-психологічних взаємин між її суб’єктами.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена потребами практики, адже інтереси суб`єктів, що виконують спільну процесуальну діяльність із розслідування злочинів досить часто не співпадають.
Окремі аспекти проблеми взаємодії слідчого з органами дізнання розглядались у монографіях, наукових збірниках, навчально-методичних посібниках (В.П.Бахін, І.Ф. Герасімов, К.Б. Гранкін, І.М. Гуткін, А.Я.Дубинський, А.М.Ларін, С.Д.Оспанов, В.А.Рогожин, А.А.Чувільов та ін.). Питання психологічного опосередкування взаємодії слідчого з органами дізнання опрацьовані в роботах В.Г.Андросюка, В.М.Бикова, А.П.Дербеньова; кримінально-процесуальні та психологічні аспекти – в публікаціях Ю.М.Грошевого, В.В.Іванова, В.С.Кузьмічова, Л.С.Каплана, М.М.Михеєнка, В.Т.Нора, С.Д.Оспанова, С.В.Слинька, С.М.Стахівського, В.М.Тертишника, В.П.Шибіка. У роботі використані монографічні дослідження вчених з юридичної психології, кримінального процесу, криміналістики та кримінології (В.Л.Васільєв, А.В.Дулов, М.В.Костицький, В.О.Коновалова, В.М.Кудрявцев, Я.Ю.Кондратьєв, О.Р.Ратінов, Г.О.Юхновець та ін.), де розглядаються аспекти психолого-правового забезпечення оперативно-службової діяльності.
Проте велика кількість проблем підвищення ефективності взаємодії слідчого з органом дізнання залишилася невирішеною, зокрема: вдосконалення законодавчої та нормативної бази, відсутність чітких критеріїв оцінки роботи взаємодіючих служб, професійно-психологічної підготовки слідчого і органу дізнання до взаємодії, розвитку професійно значущих для ефективності взаємодії якостей та ін. Викладені обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження і свідчать про її актуальність.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації опрацьована згідно з планами наукових досліджень МВС України (Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 р.р.). Дисертація є складовою частиною виконання Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 р.р., затвердженої наказом МВС України від 21 січня 1999 р. № 61, Концепції розвитку системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої рішенням колегії МВС України № 2 КМ/2 від 5 лютого 1997 р., п.7.12.3 Робочого плану організаційно-практичних заходів МВС України щодо вдосконалення професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України. Крім того, обраний напрям відповідає Комплексному плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000-2003 р.р. (розд. № 1., п.1.9), Положенню про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 28 червня 1997 р. № 423 та Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 р.р., затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 р.
Тема дисертаційного дослідження затверджена у Координаційному бюро з проблем криміналістики, юридичної психології та судової експертизи Академії правових наук України (лист № 506 м від 16 червня 1999 р.).
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є комплексне вивчення питань підвищення ефективності взаємодії слідчого з органом дізнання з точки зору кримінального процесу та юридичної психології, з`ясування особливостей прийняття юридичних рішень у результаті взаємодії суб`єктів кримінально-процесуальної діяльності.
Виходячи з визначеної мети, поставлені наступні завдання:
1.Сформулювати процесуально-психологічні засади взаємодії, вивчити її сучасний правовий стан; надати пропозиції по вдосконаленню законодавчої нормативної бази з метою поліпшення взаємодії слідчого і органу дізнання.
2.Проаналізувати феномен лідерства у взаємодії.
3.Здійснити аналіз причин виникнення конфліктних ситуацій серед взаємодіючих суб’єктів та знайти шляхи їх нейтралізації; розробити процедуру експериментального виявлення та корегування конфліктної установки при взаємодії слідчого і оперативних працівників органу дізнання.
4.Визначити та обґрунтувати комплекс професійно-значущих психологічних властивостей, необхідних для ефективної взаємодії.
5.Окреслити напрями удосконалення організації професійно-психологічної підготовки слідчих та оперативних працівників органу дізнання до взаємодії.
Об`єкт дослідження. Взаємодія слідчого з органом дізнання.
Предмет дослідження. Організаційно-правові та психологічні чинники ефективної взаємодії слідчого з органами дізнання.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використані такі методи: порівняльно-правовий (для визначення правової регламентації взаємодії слідчого з органом дізнання на різних етапах її розвитку); аналіз документації (вивчення кримінальних справ за спеціально розробленою анкетою-програмою з метою визначення особливостей взаємодії слідчого і органу дізнання); експертних оцінок (для визначення переліку професійних психологічних властивостей та для вдосконалення навчального процесу); анкетування (з метою визначення нормативно-правових розходжень положень законів України та відомчих нормативних актів системи МВС; виявлення професійно-психологічних властивостей взаємодіючих суб’єктів; ролі фахівця-психолога ОВС в оптимізації взаємодії слідчого та органу дізнання); модифікована проективна методика незакінчених речень (для дослідження готовності суб’єктів до взаємодії). Використовувався також власний досвід практичної діяльності дисертанта на посаді слідчого в ОВС.
Емпіричну базу дослідження склали: 1) результати анкетування 262 працівників ОВС, слідчих (128 осіб) та органу дізнання (134 особи) зі стажем роботи на посаді понад 3 роки; 2) результати експертної оцінки професійно-психологічних властивостей, вагомих для ефективної взаємодії (381 працівник слідства та органу дізнання зі стажем роботи понад 5 років); 3) результати експертного опитування щодо необхідності вдосконалення навчального процесу у ВНЗ МВС України одержані за допомогою експертної групи слухачів магістратури НАВСУ (50 осіб зі стажем 5-10 років); 4) результати проективної методики незакінчених речень, апробованої серед 276 слухачів випускних курсів НАВСУ та 50 практичних працівників слідства і органу дізнання; 5) результати вивчення 500 кримінальних справ (довідка № 1-3/339 від 29.11.01 р.).
Експериментальне дослідження складалося з трьох етапів (констатуючого, формуючого та повторного). На етапі констатуючого дослідження були визначені найтиповіші конфліктні ситуації взаємодії (80 слідчих і 120 оперативних працівників зі стажем на посаді понад 8 років); у формуючому експерименті (виявлення показника конфліктності та відмінності ієрархії конфліктних рольових установок) брали участь 276 слухачів випускних курсів НАВСУ, із них 136 осіб Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів та 140 Навчально-наукового інституту підготовки кадрів оперативних служб міліції. У процесі повторного експерименту (динаміка зниження показника конфліктності у взаємодії після вивчення респондентами розробленого автором навчального спецкурсу та впровадження психолого-правових рекомендацій) обстежено 270 слухачів НАВСУ, з них 132 – Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів і 138 – Навчально-наукового інституту підготовки кадрів оперативних служб міліції. У формуючому та повторному експерименті також брали участь 50 працівників слідства та органу дізнання УМВС України в Полтавській області (25 слідчих і 25 оперативних працівників).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації вперше: сформульовано окрему правову норму “Взаємодія слідчого з органом дізнання”; рекомендується внести до проекту КПК норму, яка б надала можливість органу дізнання повідомляти слідчого про некомпетентність адресованого ним доручення; запропоновано закріпити на відомчому рівні психологічне супроводження оперативно-службової діяльності як одну з форм непроцесуальної взаємодії слідчого з органом дізнання, зокрема, щодо психологічної консультації фахівця-психолога ОВС; означено соціально-психологічний аспект взаємодії у правовому розумінні; розроблено процедуру експериментального виявлення та корегування конфліктної установки у взаємодії слідчого з органом дізнання; доведено, що деструктивні конфліктні установки у взаємодіючих слідчих і оперативних працівників досить легко трансформуються при удосконаленні професійно-психологічної підготовки вказаних суб’єктів до взаємодії; виявлено перелік професійних психологічних якостей, що зумовлюють ефективність взаємодії, та мають бути притаманні фахівцю; визначено доцільність позицій лідерства слідчого і оперативного працівника на досудовому слідстві.
Отримали подальший розвиток положення щодо: законодавчого закріплення певних непроцесуальних форм взаємодії, а саме – діяльність “слідчо-оперативної групи” та обмін інформацією слідчого і органу дізнання у вигляді “повідомлення” в порядку ст. 104 КПК України; єдиного критерію оцінки взаємодії слідчого з органом дізнання; визначення умов виникнення конфліктів та конфліктних ситуацій при взаємодії вказаних суб`єктів, шляхів їх психологічної та правової нейтралізації.
Практичне значення одержаних результатів:
– сформульовані й аргументовані пропозиції по внесенню змін і доповнень до проекту нового КПК України, зокрема, запропоновано вдосконалити ч. 3 ст. 114 КПК “Повноваження слідчого”;
– розроблено психолого-правові рекомендації по вдосконаленню ефективності взаємодії слідчого з органом дізнання та використання в цьому напрямку спеціальних знань фахівця-психолога ОВС;
– модифіковано проективну методику незакінчених речень для діагностики та зниження показника конфліктності у взаємодії слідчого з органом дізнання;
– запропоновано напрями підвищення психологічної професійної підготовки слідчого і органу дізнання до взаємодії.
Одержані результати впроваджені у діяльність практичних підрозділів (акт впровадження від 11.07.00 р., довідки № 587 від 25.01.01 р. та № 1200 від 05.06.01 р.). Автором розроблено спецкурс “Юридико-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання”, опублікований у вигляді посібника (К., 2000, 120 с.), який використовується у навчальному процесі НАВСУ (акт впровадження від 09.04.01р.), на юридичному факультеті Національного авіаційного університету (акт впровадження від 27.11.01 р.), Національного університету внутрішніх справ України (акт впровадження від 28.01.03 р.), Міжгалузевого інституту управління (акт впровадження від 12.02.03 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження викладені у виступах на з`їзді, науково-практичних конференціях і семінарах: “Взаємодія як засіб професійного спілкування слідчого з органами дізнання” (IV з`їзд Товариства психологів України, Київ, 2000); “Лідерство слідчого при взаємодії з працівниками органу дізнання” (Міжнародна науково-практична конференція, Київ, 1999); “Про розробку та викладання у ВНЗ МВС України спецкурсу “Юридико-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органами дізнання” (Міжнародна науково-практична конференція, Одеса, 2000); “Юридично-психологічні проблеми взаємодії органів досудового розслідування та шляхи їх вирішення” (Міжнародна науково-практична конференція, Донецьк, 2000); “Правова регламентація взаємодії органів попереднього розслідування (психологічний аспект)” (Міжнародна наукова конференція, Київ, 2000); “Взаємодія слідчого з органом дізнання як соціально-психологічна проблема” (Міжнародна науково-практична конференція, Дніпропетровськ, 2000); “Методика професійно-психологічної підготовки слідчого до взаємодії з органом дізнання” (Міжнародна наукова конференція, Дніпропетровськ, 2001); “To preserve the memory of this event and to foster cooperative law enforcement relationships throughout the world” (Law enforcement executive development seminar, Kiev, Ukraine, 2000) та ін.
Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри юридичної психології НАВСУ, а також на міжкафедральному семінарі за участю кафедр юридичної психології, прикладної психології, теорії кримінального процесу та судоустрою, криміналістики НАВСУ та юридичної психології КІВС при НАВСУ.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у 18 публікаціях, 7 із них опубліковано у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена логікою проблеми та завданням дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 178 с., які доповнені 250 назвами використаної літератури та 13 додатками на 130 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, основні завдання, об`єкт та предмет, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію та впровадження.
Перший розділ “Організаційно-правові та психологічні засади взаємодії слідчого з органом дізнання” присвячений висвітленню теоретико-методологічних засад взаємодії слідчого з органом дізнання та наданню психологічної характеристики окремих форм взаємодії. В контексті розділу розглянуто питання понятійно-нормативної та правової регламентації взаємодії слідчого з органом дізнання.
У першому підрозділі “Феноменологія соціально-психологічної взаємодії в правовому розумінні” досліджується спільна діяльність слідчого і оперативних працівників органу дізнання, що передбачає відокремлення в цій структурі універсальної властивості, яка зумовлює всі форми її вияву. Такою властивістю результативності розкриття і розслідування злочинів є ефективність взаємодії слідчого з органом дізнання, як особливої правової функції, внутрішньо притаманної спільній діяльності зазначених підрозділів ОВС. На думку дисертанта, ключовим терміном, що об`єднує ознаки взаємодії, є спільна діяльність, яку можна розглядати у двох формах: 1) спільно-індивідуальна (підрозділ, де у кожного суб’єкта є своє завдання); 2) спільно-взаємодіюча (процесуальні та не процесуальні форми взаємодії). Автором дається власне тлумачення взаємодії слідчого з органом дізнання, під якою розуміється організований у відповідності з чинними законами та підзаконними нормативними актами, психологічно обумовлений процес офіційного співробітництва шляхом доцільного поєднання методів і засобів, притаманних цим підрозділам, на основі взаємодопомоги і взаєморозуміння, з метою ефективного вирішення завдань кримінального судочинства.
У другому підрозділі “Психолого-правовий аналіз законодавчої регламентації взаємодії слідчого з органом дізнання в розслідуванні злочинів” аналізується співвідношення і визначення понять “взаємодія та координація” у законодавчому полі. Доведено, що на практиці така поняттєво-термінологічна неузгодженість призводить до: 1) занадто загального формулювання функціональних прав та обов`язків суб`єктів взаємодії; 2) обмеження чи перебільшення владних повноважень певного органу, підрозділу; 3) дублювання функцій цих органів. Дисертант пропонує включити до розділу 11 глави 9 КПК України норму – “Взаємодія слідчого з органом дізнання” та формулює її редакцію. Автор вбачає доцільність викласти ч. 3 ст. 114 КПК України в такій редакції: “слідчий вправі доручати органам дізнання провадження слідчих та розшукових дій і на загальному рівні орієнтувати оперативні заходи”.
Автор зосереджується на аналізі окремих форм взаємодії, зокрема, робиться висновок, що внесеними у 2001 році змінами до КПК України значно посилено контролюючу функцію слідчого над органом дізнання при оцінці слідчим в порядку ст. 67 КПК протоколів з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів.
Вивчення та узагальнення 500 кримінальних справ, за якими слідчим давались вказівки органу дізнання про провадження оперативно-розшукових заходів, свідчить, що у 31% випадках слідчий зобов`язував орган дізнання виконати конкретні розшукові дії для виявлення джерела доказової інформації чи встановленні певних обставин вчинення злочину. При цьому в 38% справ у вказівці провести один із оперативно-розшукових заходів був відсутній опис слідчої ситуації, вирішення якої обумовлювало необхідність його проведення.
За даними проведеного анкетування встановлено, що 58,5% оперативних працівників зазначену обставину розцінюють як прояв формалізму слідчого у взаємодії. У зв’язку з цим автор вважає, що рішення слідчого про взаємодію повинно бути мотивованим.
Обставиною, яка впливає на ставлення оперативного працівника до доручення слідчого, є характер міжособистісних відносин (62,0% опитаних). 66,5% оперативних працівників також вказали, що однією із причин невиконання доручення є вихід за межі компетенції. Тому автор пропонує закріпити в КПК України норму, яка надала б можливість органу дізнання офіційно повідомляти слідчого про перевищення меж компетенції адресованого доручення.
Оперативні працівники лише частково переконані (67,0%), що будь-які доручення і вказівки слідчого є розумними та доцільними. Текстологічний аналіз проективної методики свідчить, що 50,5% оперативних працівників зволікають належним і якісним виконанням доручення слідчого, обмежуючись формальною відпискою, оскільки недостатньо розуміють ступінь важливості завдання. Також виявилось, що особливо гостро оперативні працівники (41,5%) сприймають ті випадки, коли письмове доручення дає слідчий, який працює в сусідньому кабінеті. З урахуванням процесуальних чинників, письмова форма є більш прийнятною, але вона повинна доповнюватись особистим контактом слідчого з виконавцем доручення. Оперативні працівники (83,5%) охоче виконують письмові доручення слідчого, якщо вони супроводжуються усним контактом.
З метою упорядкування контролю за своєчасністю виконання окремих доручень доцільно ввести в орган дізнання і досудового слідства журнал реєстрації надісланих доручень і контролю їх виконання за показниками фактичної якості, що цілком узгоджується з вимогами п.8.1.13. Наказу МВС України від 31.10.2002 року № 1100.
У дисертації пропонується до процесуальних форм взаємодії віднести обмін взаємною інформацією слідчого і органу дізнання у вигляді “повідомлення”. На підтвердження цієї пропозиції наводяться положення ч.ч. 3,4 ст. 104 КПК України.
З метою оптимізації роботи слідчого і оперативних працівників дисертант пропонує в “Інструкції про взаємодію” Наказу МВС України від 31.10.2002 року № 1100 закріпити як одну із форм взаємодії слідчого з органом дізнання –“психологічне супроводження оперативно-службової діяльності” на основі використання знань фахівця-психолога ОВС.
У другому розділі “Психологічна характеристика особливостей взаємин слідчого з оперативними працівниками органу дізнання” розглядаються особливості професійного спілкування слідчого та оперативного працівника через призму міжособистісних стосунків. З метою визначення суті і змісту таких взаємин контакти слідчого з органом дізнання розглядаються автором з позиції дворівневої системи. Першим рівнем є відношення: слідчий-орган дізнання, а другим – конкретні психолого-правові взаємини між слідчим і оперативним працівником органу дізнання. Окремо обґрунтовано проблему лідерства та керівництва, що розглядається з позицій групової динаміки.
У першому підрозділі “Особливості професійного спілкування слідчого і оперативного працівника при взаємодії” означено, що спілкування слідчого з оперативними працівниками органу дізнання регламентується правовими нормами та слугує цілям вирішення специфічних завдань, передбачених ст. 2 КПК України. Як слідчі (71,0%), так і оперативні працівники (68,5%) вказали, що небажання сторін обмінюватись інформацією негативно впливає на ефективність взаємодії.
Результати проведеного анкетування свідчать, що більшість слідчих (70,5%) і оперативних працівників (76,0%) знаходяться в доброзичливих відносинах, вважаючи, що чим тісніші та глибші неофіційні стосунки, тим більшою буде потреба в спілкуванні в умовах професійної діяльності, оскільки офіційні контакти гармонійно поєднуватимуться з особистими (66,0% слідчих та 55,3% оперативних працівників).
Однак, неофіційні відносини можуть впливати на процес взаємодії як негативно, так і позитивно (74,0% слідчих та 77,5% оперативних працівників). При цьому слідчими були названі причини, за яких неофіційні відносини впливають на процес взаємодії негативно, а саме: психологічно складно застосувати письмову форму доручення до свого друга (95,9%); складно відмовити оперативному працівнику в його проханні затримати підозрювану особу або зробити обшук, коли відсутні процесуальні підстави, але є достатні оперативно-розшукові дані (93,9%); не завжди вдається бути принциповим, коли йдеться про вжиття певних караючих заходів до оперативного працівника (89,2%); психологічно складно бути офіційним лідером, коли в оперативного працівника більший професійний досвід, кращі показники в роботі (86,5%).
На думку оперативних працівників, негативні моменти неофіційних стосунків виявляються в тому, що: важко визнати слідчого авторитетним, коли він не має інтелектуальних переваг (73,6%); складно зауважити слідчому (своєму другу) про його формальність у викладені змісту доручення (91,6%); некомпетентність у певних ситуаціях (85,2%).
У другому підрозділі “Проблема лідерства на початковому етапі досудового розслідування” дисертантом встановлено, що оперативні працівники при взаємодії із слідчим передусім поціновують його професійно – особистісні якості і професійний досвід, а тому ніколи не заперечують проти офіційного лідерства слідчого, який користується у них авторитетом. Відсутність такого авторитету досить часто призводить до суперництва у лідерстві. За результатами проведеного дослідження лише 13,0% оперативних працівників в умовах взаємодії вважають слідчого авторитетним; решта визначили причини, через які цього невідбувається: недостатній досвід процесуально-організаційної роботи (75,9%); відсутність чи слабкість знань оперативно – розшукової діяльності (84,5%); соціально-психологічна несумісність (80,0%); інтелектуальне переважання оперативних працівників над слідчими при відносній рівності інших якостей (73,6%); невміння вбачати декілька шляхів вирішення завдання та обирати найефективніший (67,2%); нездатність швидко встановлювати психологічний контакт (89,6%); невміння вести діалог (79,3%); невміння знайти доцільну форму спілкування в залежності від психологічного стану та індивідуальних особливостей співрозмовника (94,8%); невміння зрозуміло та обґрунтовано викласти інформацію (93,1%); недостатній рівень професійно-психологічної підготовки (94,9%); відсутність професійно-важливих якостей (96,0%); наявність небажаних для взаємодії психологічних властивостей (98,0%).
Слідчі, у свою чергу, причинами невизнання свого неофіційного лідерства у взаємодії вважають: участь у взаємодії будь-кого з керівників органу дізнання (80,9%); ставлення до слідчого як до фіксатора результатів діяльності оперативних працівників, більшість із яких вважає, що саме їм належить вирішальна роль у розкритті злочинів (68,0%); значний професійний досвід багатьох оперативних працівників (73,0%); зорієнтованість оперативних працівників на суто формальні критерії (65,5%); небажання самого слідчого бути неофіційним лідером (70,5%); визнання слідчим неофіційного лідерства оперативного працівника в конкретній ситуації взаємодії (69,5%).
Отже, слідчий повинен поєднувати в собі якості й переваги офіційного та неофіційного лідера. Аналіз проведеного експертного опитування свідчить, що для такого оптимального поєднання слідчому необхідні такі організаційні якості: працьовитість (76,0%), енергійність (79,0%), самоорганізованість (92,5%), вимогливість (63,5%), емоційна стійкість (58,0%).
У третьому підрозділі “Експериментальне дослідження конфліктності у взаєминах слідчого і оперативних працівників органу дізнання” проведено дослідження конфліктної взаємодії серед працівників слідства та дізнання. Результати дослідження дають право констатувати, що на ефективність взаємодії негативно впливає конфліктність у взаєминах сторін. На це вказують як слідчі (70,0%), так і оперативні працівники (85,0%).
В якості діагностичного інструментарію конфліктної взаємодії була обрана методика незакінчених речень, модифікована стосовно завдань дисертаційного дослідження. Експериментальне дослідження складалося з трьох етапів (констатуючого, формуючого та повторного). Слухачам було запропоновано рольове становище суб’єкта взаємодії (оперативного працівника, слідчого). Основним критерієм аналізу оцінки відповідей був показник-яким чином учасник експерименту планує свої дії в процесі взаємодії.
Одержані дані свідчать про домінування у респондентів установки на протиборство. Втім, така установка не є непорушною, вона може трансформуватися в прагнення до співробітництва при належній професійній психологічній підготовці. За результатами проективної методики незакінчених речень було встановлено: найбільш конфліктні ситуації взаємодії; різний ступінь конфліктності певних ситуацій; вищу схильність оперативних працівників оцінювати ситуацію взаємодії як конфліктну.
Ретест показав, що в результаті впровадження практичних рекомендацій психологічного і правового спрямування, ефективність взаємодії органів слідства та дізнання зросла на 16,8%, а рівень установки на конфлікт в обох відділах внутрішніх справ значно знизився: у оперативних працівників – на 19,2%, а у слідчих – на 14,3%. Причому оперативні працівники виявились більш піддатливими до впливу психолого-правових заходів.
Також на ефективність впроваджених рекомендацій психолого-правового спрямування вказують статистичні дані за показниками роботи слідчих підрозділів Полтавського районного відділу УМВС України та Київського районного відділу УМВС України в Полтавській області у порівнянні за 1999, 2000 – 2001 роки.
У третьому розділі “Напрями вдосконалення взаємодії слідчого і органу дізнання” обґрунтовуються професійно-важливі властивості слідчого і оперативного працівника, їх значущість для взаємодії.
У першому підрозділі “Психологічна діагностика професійних властивостей значущих для ефективності взаємодії слідчого і оперативного працівника” розкрито важливість опосередкування результативності діяльності наявністю та рівнем сформованості конкретних професійних психологічних властивостей.
Результати експертної оцінки слідчих дали змогу визначити 16 властивостей (інтервал 100%-80%), які детермінують ефективність взаємодії: комунікабельність; самоорганізованість; вміння розмовляти з людьми; рішучість (впевненість у собі); енергійність; обов`язковість; організаторські здібності; працелюбність тощо.
Результати експертної оцінки оперативних працівників дали змогу визначити 18 властивостей (інтервал 100%-80%), які детермінують ефективність взаємодії і отримали найвищу оцінку: емоційна стійкість; енергійність; розвинена письмова мова; рішучість; комунікабельність; самоорганізованість тощо.
У другому підрозділі “Професійна психологічна підготовка слідчого і органу дізнання до взаємодії” обгрунтовується, що однією з важливих умов підвищення ефективності професійної діяльності слідчого і оперативних працівників органу дізнання в умовах взаємодії є їх якісна психологічна підготовленість. На основі рішення колегії МВС України від 22.09.1995 р. № 11 КМ/2 автором пропонується рекомендувати до впровадження у навчальний процес ВНЗ МВС України розроблений та апробований ним спецкурс “Юридико-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання.” У ході психологічної підготовки доцільно використовувати апробовані у процесі викладання розробленого спецкурсу комплекси вправ з розвитку основних груп якостей, що визначають психологічну готовність до здійснення ефективної взаємодії. Також, на основі експертного опитування магістрантів НАВСУ, необхідно удосконалити у ВНЗ МВС України викладання такої дисципліни, як “Конфліктологія”, зокрема включенням теми: “Конфлікти при взаємодії слідчого з оперативним працівником”.
Комплексним планом поліпшення роботи та подальшого розвитку Служби психологічного забезпечення МВС України на 2002-2003 р.р. (п.5.1) передбачена розробка відповідних методичних матеріалів (вправ, рольових ігор тощо). Таким чином, відпрацювання та набуття вмінь і навичок ефективної взаємодії майбутніми фахівцями реалізується засобами психологічного моделювання.

ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів дисертаційного дослідження надало можливість зробити такі висновки:
1. У дисертації дається нове, з урахуванням психологічних чинників поняття взаємодії,- як організованого у відповідності з чинними законами та підзаконними нормативними актами психологічно обумовленого процесу офіційного співробітництва, шляхом доцільного поєднання методів і засобів, притаманних слідчим та оперативним підрозділам, на основі взаємодопомоги і взаєморозуміння, з метою успішного вирішення завдань кримінального судочинства.
На думку автора, до постійних повноважень слідчого повинні бути віднесені і повноваження по здійсненню ним взаємодії з органом дізнання з урахуванням психологічних особливостей вказаної процесуальної діяльності. Процедура такої взаємодії повинна визначатися “Інструкцією про взаємодію”, в якій потрібно закріпити положення про “психологічне забезпечення взаємодії підрозділів слідства та дізнання на основі використання знань фахівця-психолога ОВС”.
2. Незважаючи на значну кількість правових актів щодо діяльності органів досудового слідства та дізнання, на сьогодні залишається неврегульованим: визначення взаємодії, і підведення правової основи під такі форми взаємодії як слідчо-оперативна група та “психологічне супроводження”. На усунення цих недоліків дисертантом сформульовані пропозиції до проекту нового КПК України та до чинних наказів МВС України № 1100; № 880, впровадження яких дозволить не тільки підвищити ефективність взаємодії (слідчих і оперативних підрозділів), але й зменшити рівень психологічної напруженості.
Також автор пропонує до Розділу II глави 9 КПК України “Органи дізнання і досудового слідства” помістити норму – “Взаємодія слідчого з органом дізнання”.
Автором аргументується положення про те, що слідчий, оцінюючи зазначені в порядку ст. 67 КПК України протоколи та відповідні додатки, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, здійснює певний контроль над взаємодією з ним органу дізнання. Пропонується: викласти ч. 3 ст. 114 КПК України в наступній редакції “слідчий вправі доручати органам дізнання провадження слідчих та розшукових дій і на загальному рівні орієнтувати оперативні заходи”; надати слідчому право приймати рішення про проведення органом дізнання оперативно-розшукових заходів у вигляді вказівки; можливість слідчим визначати доцільні оперативно-розшукові заходи. Перелік таких заходів подано у ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”.
В проекті КПК України слід закріпити норму, яка б надала можливість органу дізнання повідомляти слідчого про перевищення меж компетенції адресованого доручення.
Пропонується до процесуальних форм взаємодії віднести і взаємну інформацію, правовою підставою якої є вказівка ч.ч. 3,4 ст. 104 КПК України. Зазначеною формою взаємодії на основі якої здійснюється двосторонній інтерактивний обмін інформацією слідчого з органом дізнання є “повідомлення” в порядку ст. 104 КПК України.
3. Найбільш важливою формою групової інтеграції в діяльності слідчих і оперативних підрозділів визначена спрацьованість – як показник взаємодії та інтерактивний компонент професійного спілкування слідчого і оперативного працівника. Доведено, що слідчий повинен поєднувати в собі якості офіційного та неофіційного лідера, визначені професійно-значущі властивості, необхідні для такого оптимального поєднання. Один із шляхів підвищення ефективності взаємодії слідчого і оперативного працівника, вбачається у їх якісній професійній психологічній підготовці.
4. Одержані автором результати дають право констатувати, що необхідною умовою уникнення деструктивної конфліктної ситуації є раціонально узгоджена процесуальна взаємодія слідчого і оперативного працівника. У кожному випадку перед взаємодією необхідно завчасно врахувати психологічні чинники, що позитивно або негативно впливають на характер взаємин. Ефективним засобом завчасного попередження конфлікту є складання карти конфлікту, котру слід вважати однією із форм професійної підготовки взаємодіючих працівників ОВС. Крім того, усуненню конфліктів послужить більш чітка правова регламентація взаємних прав і обов’язків сторін, ознайомлення суб’єктів взаємодії з її психологічними аспектами.
5. Для завчасного виявлення психологічної установки на конфлікт при взаємодії слідчого і оперативного працівника автором запропоновано проективну методику незакінчених речень. Методика продемонструвала свою ефективність як інструмент вимірювання, що дозволяє виявити рівень установки на конфлікт завчасно до взаємодії. Доведено, що рівень конфліктності в умовах взаємодії у оперативних працівників вищий, ніж у слідчих, навіть при схожих типових службових ситуаціях. В той же час конфліктна установка не є непорушною, вона може трансформуватися у співробітництво при належній професійній психологічній підготовці шляхом введення до програми підготовки в ВНЗ МВС України розробленого та експериментально апробованого авторського спецкурсу “Юридико-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання”.
6. Наявність та рівень сформованості конкретних професійно-психологічних властивостей були досліджені за допомогою адаптованої автором методики експертної оцінки професійно-психологічних якостей, значущих для ефективної взаємодії. Були виявлені 80 властивостей, які є загальними для обох досліджуваних категорій працівників. Математико-статистична обробка кількісних даних дозволила поділити їх у межах 5-ти інтервалів, що включає перелік критеріальних частин відповідних професійно-важливих якостей на всіх рівнях структури особистості, що є цілком достатнім. Конкретна інтегративна оцінка ефективності взаємодії повинна враховувати індивідуальний стиль діяльності слідчих і оперативних працівників та можливості професійно-психологічної компенсації відповідних якостей.
7. В дисертації запропоновані шляхи удосконалення професійно-психологічної підготовки як системи, яка включає перелік загальних методів і прийомів формування та розвитку професійно-важливих для ефективності взаємодії якостей, спеціальних (фахових) методів опрацювання ефективної технології діяльності та узагальнених тренінгових оперативно-службових ситуацій. У ході психологічної підготовки доцільно використовувати апробовані у дослідженні комплекси методів з розвитку основних груп якостей, що визначають психологічну готовність до здійснення ефективної взаємодії.
Прикладне використання психологічних знань для підвищення ефективності взаємодії слідчого з органом дізнання при вирішенні завдань кримінального судочинства доцільне в двох основних напрямах. По-перше, це психологічне забезпечення і супроводження конкретних професійних функцій (напрямків) взаємодії. По-друге, професійно-психологічне удосконалення взаємодіючих особистостей, формування та розвиток не лише професійно-важливих якостей, але й особистісних диспозицій, які забезпечують готовність і орієнтацію слідчого та оперативного працівника до ефективної взаємодії.
Перспективними напрямами подальшого дослідження проблеми підвищення ефективності взаємодії є розробка рекомендацій по вдосконаленню міжнародної співпраці у сфері розкриття та розслідування злочинів з урахуванням психології взаємодіючих суб’єктів; формування важливих професійно-психологічних якостей керівників взаємодіючих підрозділів з метою здійснення ефективного управлінського впливу; психологічне забезпечення підготовки слідчих і оперативних працівників до взаємодії в екстремальних ситуаціях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Психологічна взаємодія у розслідуванні злочинів // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К.: Вид-во НАВСУ. – 1999. –№ 3. – С. 214-216.
2. Юридично-психологічні проблеми взаємодії органів досудового розслідування та шляхи їх вирішення // Збірник наукових статей Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті.: Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: Вид-во ДІВС. – 2000. – № 2. – С. 131-138.
3. Особливості професійного спілкування слідчого // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К.: Вид-во НАВСУ. – 2000. – № 3. – С. 135-142.
4. Правова регламентація взаємодії органів попереднього розслідування (психологічний аспект) // Науково-практичний збірник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К.: Вид-во АПСВ. – 2000. – С. 280-283.
5. Вивчення конфліктної установки на взаємодію у працівників слідчих та оперативних підрозділів ОВС // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К.: Вид-во НАВСУ. – 2001. – № 3. – С. 143-150.
6. Методика професійно-психологічної підготовки слідчих до взаємодії з органом дізнання // Право України – 2001. – № 12. – С. 124-127.
7. Професійні психологічні якості слідчого і оперативного працівника та їх значення для взаємодії // Право України – 2002. – № 10. – С. 93-96.
8. Юридико-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання.: Навч. посіб. – К.: Знання. – 2000. – 120 с.
9. Експериментальне дослідження готовності до взаємодії слідчого і оперативних працівників органу дізнання в умовах вирішення спільних завдань // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. – К.: Вид-во Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – 2000. – С. 181-187.
10. Психологічні аспекти лідерства слідчого при взаємодії з працівниками органу дізнання // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. – К.: Вид-во Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – 2000. – С. 161-166.
11. Доручення як одна із форм професійно-психологічної взаємодії слідчого з органами дізнання // Духовність і художньо-естетична культура. – К.: Вид-во Науково-дослідного інституту “Проблеми людини”. – 2000. – Т. 17. – С. 396-402.
12. Взаємодія органів слідства та дізнання у боротьбі з організованою злочинністю // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. – К.: Вид-во Науково-дослідного інституту “Проблеми людини”. – 2001. – Т. 22. – С. 538-544.
13. Взаємодія слідчого з оперативними працівниками органу дізнання в складних конфліктних ситуаціях // Актуальні проблеми економіки. Науковий економічний журнал. – 2003. – № 1 (19). – С. 86-92.
14. Лідерство слідчого при взаємодії з працівниками органу дізнання // Актуальні проблеми юридичної психології.: Науково-практична конференція. – К.: Вид-во РВВ КІВС. – 1999. – С. 34
15. Психологічні аспекти взаємодії слідчого з оперативними працівниками при розслідуванні злочинів на транспорті // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції: “Актуальні питання боротьби зі злочинністю на транспорті” (Одеса, 8-9 червня 2000 року)- Одеса: Вид-во НДРВВ ОІВС. – 2000. – С. 167-173.
16. Взаємодія як засіб професійного спілкування слідчого з органами дізнання // Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія. До 100-річчя від дня народження академіка Г.С.Костюка: IV-з’їзд Товариства психологів України // К., 2000. – С. 131-132.
17. Застосування спеціальних знань психолога ОВС для оптимізації взаємодії слідчого з органом дізнання // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конференції. – Ч. II. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – С. 61-64.
18. Формування значущих для процесуальної взаємодії професійно-психологічних якостей слідчого та оперативного працівника у навчальному закладі системи МВС та їх реалізація у практичній діяльності // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції: “Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХI столітті: теорія і практика.” Частина II. Психологічна підготовка фахівців до професійної діяльності (Одеса, 30-31 травня 2002 року). – Одеса: Вид-во НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. – С. 72-78.

АНОТАЦІЯ
Озерський І.В. Взаємодія слідчого з органом дізнання в системі МВС України (організаційно-правовий та психологічний аналіз). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2003.
Дисертаційне дослідження присвячено організаційно-правовому та психологічному аналізу взаємодії слідчого з органом дізнання. Вивчені сучасний стан взаємодії, її межі, правова процедура і значення для прийняття юридичних рішень. Досліджено організаційно-правові та психологічні умови і чинники, що впливають на взаємодію слідчого і органу дізнання. Сформулювана теоретико-правова основа взаємодії, аргументовані пропозиції та рекомендації щодо внесення змін і доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства та проекту нового КПК України.
Розроблено і апробовано процедуру експериментального виявлення та корегування конфліктної установки у взаємодіючих суб’єктів, визначено перелік професійно-психологічних властивостей, необхідних для ефективної взаємодії. Надаються пропозиції щодо вдосконалення організації та проведення професійної психологічної підготовки слідчого і органу дізнання до взаємодії.
Ключові слова: взаємодія слідчого з органом дізнання, професійна психологічна підготовка, правова регламентація взаємодії, форми взаємодії, слідчо-оперативна група, професійні психологічні властивості.

АННОТАЦИЯ
Озерский И.В. Взаимодействие следователя с органом дознания в системе МВД Украины (организационно-правовой и психологический анализ). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 19.00.06 – юридическая психология. – Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2003.
В исследовании проведен организационно-правовой и психологический анализ взаимодействия следователя с органом дознания в системе деятельности органов внутренних дел. Исследовано современное состояние взаимодействия следователя с органами дознания, его пределы, правовая процедура и значение для принятия юридических решений.
Первый раздел “Организационно-правовые и психологические основы взаимодействия следователя с органом дознания” посвящен исследованию теоретико-методологических основ взаимодействия следователя с органом дознания и психологической характеристике отдельных форм взаимодействия. В контексте раздела рассматриваются вопросы лексико-нормативной и правовой регламентации взаимодействия следователя с органом дознания на законодательном и ведомственном уровне.
Во втором разделе “Психологическая характеристика особенностей взаимоотношений следователя с оперативными работниками органа дознания” рассматривается и определяется суть и содержание взаимоотношений с позиции двухуровневой системы. Первый уровень состоит из отношений: следователь – орган дознания, а второй – представлен конкретными психолого-правовыми взаимоотношениями между следователем и оперативными работниками органа дознания. Отдельно обосновывается проблема лидерства и руководства, которая рассматривается с позиции групповой динамики деятельности следственно-оперативной группы, а также освещаются вопросы взаимодействия следователя с органом дознания в условиях конфликтных ситуаций с исследованием на этой основе конфликтной установки взаимодействующих.
Третий раздел “Направления усовершенствования взаимодействия следователя и органа дознания” посвещен обоснованию профессионально важных особенностей следователя и оперативного работника, их значения для взаимодействия. Предложены рекомендации для эфективной профессиональной психологической подготовки следователя и органа дознания к взаимодействию. Отмечается, что формирование и поддержание психологической готовности является одной из главных задач профессионально – психологической подготовки.
В результате исследования определены профессиональные качества, необходимые для осуществления эфективного взаимодействия следователя с органом дознания. Среди таких качеств определена: эмоциональная устойчивость; энергичность; развитая письменная речь; решимость; самоорганизованность и др.
Разработаны и апробированы научно-методические рекомендации по совершенствованию взаимодействия следователя с органом дознания. Рекомендации включают диагностику профессионально важных качеств, необходимых для эфективного осуществления взаимодействия и нейтрализации конфликтной установки во взаимоотношениях субъектов совместной деятельности; отработку профессиональных навыков осуществления результативной деятельности по раскрытию и расследованию преступлений, с использованием учебных ситуаций, приближенных к реальным условиям взаимодействия; определены функции психолога органов внутренних дел по оптимизации взаимодействия следователя и органа дознания.
Ключевые слова: взаимодействие следователя с органом дознания, профессиональная психологическая подготовка, правовая регламентация взаимодействия, формы взаимодействия, следственно-оперативная группа, профессионально-психологические особенности.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking