Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих громадян

 

Яновицька Галина Богданівна

ВІДНОВЛЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ НЕЗАКОННО ЗАСУДЖЕНИХ ТА РЕАБІЛІТОВАНИХ ГРОМАДЯН

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право
і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник : доктор юридичних наук, професор, Коссак Володимир Михайлович,
Львівський національний університет ім. Івана Франка, завідувач
кафедри цивільного права та процесу

Офіційні опоненти : доктор юридичних наук, Кучеренко Ірина Миколаївна, Інститут
держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук
України, старший науковий співробітник

кандидат юридичних наук, професор, Шишка Роман Богданович,
Національний університет внутрішніх справ, професор кафедри
цивільно-правових дисциплін

Провідна установа : Одеська національна юридична академія, кафедра цивільного права,
Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться “25” червня 2005 р. о “900” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “23” травня 2005 р.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Чалий Ю.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З проголошенням незалежності Україна задекларувала намір будувати правову державу, державу, в якій панують закон і верховенство права, забезпечуються права і сво-боди кожного індивіда.
У ст. 56 і 62 Конституції України закріплене право громадянина на відновлення майнової сфе-ри і відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної протиправним засудженням, неза-конними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Тому основне завдання інституту відновлення майнових прав незаконно засуджених полягає у відновленні попереднього майнового стану реабілітованого.
Як наукова проблема цей інститут не отримав належного висвітлення у юридичній науці та вирішення у законодавчому регулюванні. В умовах існування адміністративно-командної системи держава не виконувала своїх обов’язків перед громадянином, який постраждав як від політичних репресій, так і від незаконних дій правоохоронних і судових органів. Зневажливе ставлення до прав особи негативно вплинуло на характер і стан дослідження проблем відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих. Реабілітація цих осіб розглядалась лише як визнання їх невинуватості. Із неї вилучалися компенсаційні правопоновлюючі заходи, що гарантували від-новлення громадянина в майновому стані і соціальному статусі. Протягом шестидесяти років ра-дянське законодавство лише формально проголошувало можливість відновлення майнових прав і відшкодування шкоди реабілітованому, але не передбачало правових механізмів їх реалізації. Вперше 18 травня 1981 року Указом Президії Верховної Ради СРСР було затверджене Положення “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”. Водночас у ч. 2 ст. 89 Основ цивільного законодавст-ва Союзу РСР і союзних республік, а також у Цивільні кодекси союзних республік були внесені зміни, які передбачали можливість відшкодування державою шкоди, завданої правоохоронними органами. Дублювання порядку відновлення майнових прав і відшкодування шкоди в цих законо-давчих актах підтверджувало недосконалість теоретичних розробок про юридичну природу і га-лузеву належність цього інституту, що негативно впливало на його практичну реалізацію. Такі не-доліки характерні і для Закону України від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політич-них репресій на Україні”, а також для спеціальних Положень, що регулюють порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим грома-дянам.
Актуальність теми дослідження зумовлюється також потребами судової практики, оскільки у процесі розгляду цієї категорії справ виникають певні труднощі щодо застосування цивільного законодавства та спеціальних нормативно-правових актів про реабілітацію.
У цивілістичній науці дослідження проблем відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих не мало системного і постійного характеру. У дисертаційних і монографічних працях вчених-правознавців: Агаркова М.М., Безлєпкіна Б.Т., Бойцової Л.В., Братуся С.Н., Гри-банова В.П., Дьоміна Ю.М, Іоффе О.С., Капліної О.В., Коссака В.М., Кучеренко І.М., Малєіна М.С., Маляренка В.Т., Матвеева Г.К., Нора В.Т., Пастухова М.І., Ромовської З.В., Рясенцева В.А., Савицької А.М., Савицького В.М., Таджиєва Т.Т., Шевченко Я.М., Шумила М.Є., Харитонова Є.О., Флейшиц Е.А. досліджувались лише окремі питання цієї проблематики, а наукові праці щодо комплексного аналізу правових характеристик інституту відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих громадян на сьогодні відсутні. Безперечно, цей фактор негативно впливає на формування судової практики щодо розгляду та вирішення категорії спорів, пов’язаних із відновленням майнової сфери і відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями правоохоронних і судових органів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ви-конане відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в європейське співтоварист-во”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 11/74 від 01.07. 2002 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження визначено виявлення прогалин, колізій та інших недоліків чинного законодавства України при врегулюванні відносин, що виникають унас-лідок відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих громадян, формулюван-ня відповідних пропозицій щодо їх усунення шляхом внесення змін та доповнень до законодавст-ва, розробки нових концептуальних теоретичних підходів, а також практичних рекомендацій щодо способів, порядку та особливостей відновлення цих прав.
Для досягнення поставленої мети окреслені основні завдання дослідження:
- з’ясувати правову сутність інституту відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих громадян;
- визначити зміст правовідношення з відновлення майнових прав реабілітованих;
- з’ясувати види майнових прав, які підлягають відновленню;
- встановити конкретний перелік фізичних осіб, які є суб’єктами права на відновлення май-нових прав і відшкодування шкоди, заподіяної правоохоронними і судовими органами і внаслідок політичних репресій;
- визначити особливості відновлення окремих майнових прав реабілітованих громадян;
- проаналізувати дискусійні питання, пов’язані із порядком відновлення майнових прав реа-білітованих;
- сформулювати пропозиції та рекомендації з вдосконалення чинного законодавства щодо відновлення майнових прав реабілітованих.
Об’єктом дослідження є цивільні відносини з відновлення майнових прав незаконно засудже-них і реабілітованих.
Предметом дослідження є теоретичні проблеми застосування норм цивільного, цивільно-процесуального, житлового законодавства при відновленні майнової сфери і відшкодуванні шкоди потерпілому від політичних репресій та незаконних дій правоохоронних і судових органів.
Методи дослідження. Основою дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного, догматичного, порівняльного, емпі-ричного та історичного аналізу, які у сукупності були застосовані для з’ясування сутності правові-дношення, в межах якого здійснюється відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабі-літованих.
Діалектичний метод пізнання соціальних процесів дозволив виявити особливості правовідно-син з відновлення майнових прав реабілітованих.
Дослідження питань, зазначених у дисертації, провадились з урахуванням їх історичного роз-витку, що свідчить про використання дисертантом історичного методу дослідження.
Метод логічного аналізу застосовувався при дослідженні змісту норм, що регулюють право-відносини з відновлення майнових прав незаконно засуджених та реабілітованих.
Метод системно-структурного аналізу слугував для з’ясування змісту досліджуваного виду правовідносин, їх місця серед інших видів зобов’язань.
Догматичний аналіз норм чинного законодавства сприяв виявленню у ньому прогалин і дозво-лив сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у сфері відновлення майнових прав реабілітованих.
Використання методу порівняльного аналізу дало змогу провести порівняння положень норма-тивних актів, що регулюють правовідносини, з подібними правовими інститутами та законодавст-вом інших країн, що тією чи іншою мірою пов’язані з проблематикою дисертаційного досліджен-ня.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні дослідженням теоретичних та практичних проблем правової характеристики відновлення майно-вих прав незаконно засуджених і реабілітованих громадян.
Проведене дисертантом дослідження дало можливість обґрунтувати і винести на захист такі основні положення:
- вперше запропоновано поняття реабілітації в цивільному праві;
- запропоновано законодавчо закріпити статус незаконно засуджених і реабілітованих грома-дян як “реабілітовані громадяни”;
- обґрунтовано позицію, згідно з якою суб’єктивне право на відновлення позбавлених благ у реабілітованого виникає з моменту подання заяви про реабілітацію у Комісію з питань поновлення прав реабілітованих;
- дістало подальшого розвитку питання визначення кола фізичних осіб, які є суб’єктами права на відновлення майнових прав і компенсацію заподіяної шкоди;
- уточнено перелік майнових прав, які підлягають відновленню;
- встановлено способи відновлення майнових прав реабілітованих;
- запропоновано зняти обмеження виплати грошової компенсації спадкоємцям першої черги реабілітованих громадян;
- враховуючи особливості відновлення права власності на будівлі та інше житло, запропонова-но внести зміни у ч.2 ст.5 Закону України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв полі-тичних репресій на Україні"; ч.4 ст.46 Житлового кодексу; п.2. ст.2 Закону України від 19 червня 1992 року “Про приватизацію державного житлового фонду”;
- обґрунтовано позицію, що реабілітований має право тільки на компенсацію конфіскованої ча-стки у статутному фонді господарського товариства, а також може вимагати лише компенсації ва-ртості цінних паперів (незалежно від їх виду) та відсотків за ними;
- обґрунтовано пропозицію щодо запровадження судового порядку реабілітації.
Практичне значення дисертаційної роботи визначається новизною одержаних результатів, які можуть бути використані для подальших наукових досліджень, вдосконалення чинного зако-нодавства в сфері регулювання відносин, які виникають унаслідок відновлення майнових прав не-законно засуджених і реабілітованих, при розробці нових нормативних актів у цій сфері; в процесі розгляду судами відповідних справ, а також для підготовки відповідних розділів підручників та навчальних посібників у галузі юриспруденції.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції з вдосконалення законодавства України, що містяться у дисертації, були обговорені на засіданнях кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного універ-ситету імені Івана Франка, а також отримали апробацію у виступах автора на семи конференціях: Міжнародна науково-методична конференція “Римське право і сучасність” (м. Одеса, 21 грудня 2001 р.); регіональна наукова конференція “Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України” (м. Івано-Франківськ, 3 - 4жовтня 2002 р.); регіональна наукова конференція “Становлення та розвиток корпоративного права в Україні” (м. Івано-Франківськ, 26 вересня 2003 р.); ІХ регіональна науково-практична конференція “Проблеми дер-жавотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13 - 14 лютого 2003 р.); Х регіональна науково-практична конференція “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 5 - 6 лютого 2004 р.); Міжнародна науково-методична конференція “Римське право і сучас-ність” (м. Одеса, червень 2004 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Право і лінгві-стика” (м. Сімферополь, 21 - 26 вересня 2004 р.).
Публікації. За результатами роботи опубліковано дев’ять статей, п’ять з них - у фахових ви-даннях, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових видань.
Структура дисертаційної роботи зумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних дже-рел. Загальний обсяг рукопису становить 178 сторінок. Список використаних джерел налічує 185 наукових праць і нормативних актів України та зарубіжжя.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовуються актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, планами і темами, визначаються об’єкт і предмет, мета та завдання дисертаційного дослідження, його методологічна основа, теоретична та емпірична база, наукова новизна, теоретичне і практич-не значення одержаних результатів, апробація результатів дослідження та особистий внесок авто-ра у наукову розробку цієї теми.
Розділ І “Загальнотеоретичні проблеми відновлення майнових прав незаконно засудже-них і реабілітованих громадян” складається із трьох підрозділів. У цьому розділі прослідкову-ються еволюція розвитку інституту відновлення майнових прав реабілітованих громадян, характе-ризується реабілітація як підстава виникнення правовідношення з відновлення цих прав, а також окреслюється коло учасників даного правовідношення.
Підрозділ 1.1. “Становлення інституту відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих”. Ознайомлення з історико-правовими науковими джерелами про розвиток ін-ституту відновлення прав незаконно засуджених громадян показує складний шлях його станов-лення. Уперше в ХVІІ ст. в законодавстві Франції, країни, яка була колискою ідеї державної ком-пенсації невинно засудженим, передбачено норми, що зобов’язують державу відшкодувати мате-ріальні збитки особі, яка постраждала від судових помилок. Такі новації властиві й іншим євро-пейським країнам: Швейцарії, Австрії, Німеччині, Угорщині, Данії. Ці положення поступово ви-борювали право на існування і в російському законодавстві дореформеного періоду.
Уже в період дії Цивільного кодексу УРСР 1922 року з’явилися норми, що передбачали відно-влення майнового становища громадянина, який був незаконно притягнений до кримінальної від-повідальності або засуджений.
Певні положення були і в окремих нормативних актах Союзу РСР.
Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними дія-ми органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, прийнятий 1 грудня 1994 року, став нормативною базою відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями перелічених ор-ганів.
Спеціальним актом, що регулює питання реабілітації, є також Закон України від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”. Він охоплює реабілітацію жертв політичних репресій на весь період після 1917 року до набрання чинності цим Законом і поширю-ється на осіб, необґрунтовано засуджених за цей час судами України або репресованих на терито-рії республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення у примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлен-ня громадянства, примусове улаштування до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження ін-ших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.
Необхідно відзначити, що базою національного законодавства про реабілітацію є такі міжна-родні стандарти, як Загальна декларація прав людини (1948 р.), Конвенція про захист прав людини і основних свобод (1950 р.), Пакт про громадянські і політичні права (1966 р.), Звід принципів за-хисту всіх осіб, затриманих або взятих під варту у будь-якій формі (1988 р.).
Підрозділ 1.2. Реабілітація як підстава виникнення правовідношення з відновлення май-нових прав незаконно засуджених і реабілітованих. Стаття 11 ЦК України серед підстав виник-нення цивільних прав та обов’язків містить і ті, які породжують правовідносини з відновлення майнових прав реабілітованих громадян.
На думку автора, винесення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також вине-сення відповідного акта про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також Закон України від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” є підставами виникнення правовідносин з приводу відновлення майнової сфери потерпі-лого з компенсацією майнової та моральної шкоди. У спеціальній літературі та в законодавстві аналізовані правовідносини охоплюються терміном “реабілітація”.
Дисертант вважає, що реабілітація є комплексним інститутом і регулює відносини, які є пред-метом різних галузей права. Сама процедура реабілітації в контексті приватного права повинна бути системою передбачених законом цивільно-правових засобів, спрямованих на повне віднов-лення у попередніх правах тих осіб, яким була заподіяна шкода правоохоронними чи судовими органами, а також репресованих із політичних мотивів громадян.
Дисертант робить висновок, що реабілітація у цивільному праві - це юридичний факт, з яким пов’язано виникнення цивільного правовідношення, змістом якого є право громадянина на віднов-лення порушених прав і обов’язок держави виконати вимоги потерпілого.
На законодавчому рівні термін “реабілітований” неодноразово вживається у Законі України від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”. Однак він не засто-совується до незаконно засуджених громадян. Тому дисертант звертає увагу на доцільність засто-сування терміна “реабілітований” до громадян, яким була заподіяна шкода незаконними діями правоохоронних і судових органів, оскільки процес відновлення прав незаконно засуджених і реп-ресованих охоплюється одним терміном - “реабілітація”.
Підрозділ 1.3. Учасники правовідношення з відновлення майнових прав реабілітованих громадян. На переконання дисертанта, проблемним є сам момент виникнення суб’єктивного май-нового права реабілітованого громадянина. Особа вважається реабілітованою з моменту винесення відповідними органами рішення про її реабілітацію (ст.7 Закону України від 17 квітня 1991 року). Однак наявність заяви громадянина про реабілітацію свідчить про його бажання відновити пору-шені правоохоронними чи судовими органами його суб’єктивні права. А рішення відповідного ор-гану є лише правопідтверджуючим фактом. У зв’язку з тим автор вважає, що з моменту волевияв-лення громадянина (подання заяви про реабілітацію) у нього виникає суб’єктивне право на відно-влення незаконно позбавлених матеріальних благ.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв полі-тичних репресій на Україні” право на відновлення суб’єктивних майнових прав мають три групи осіб:
• особи, репресовані у позасудовому порядку (ст.1);
• особи, засуджені за злочини, віднесені законодавством того періоду до контрреволюційних, чи за окремими статтями КК УРСР, а також особи, щодо яких за політичними мотивами було застосовано примусові заходи медичного характеру (ст.1);
• особи, заслані чи вислані з постійного місця проживання і позбавлені майна за рішенням ор-ганів державної влади й управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів (ст.3).
Ці положення поширюються на громадян України, громадян інших держав, а також осіб без громадянства, які зазнали політичних репресій на території України, та їх спадкоємців за законом.
Запропоновано визначити в Законі України від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” конкретний перелік фізичних осіб, які є суб’єктами права на від-новлення майнових прав і відшкодування шкоди. Зокрема, статтю 3 доповнити частиною другою і викласти в такій редакції :
“Дія цієї статті поширюється на:
- дітей, які перебували разом із батьками в місцях позбавлення волі, на засланні, висланні, спе-цпоселенні;
- дітей, позбавлених батьківського піклування унаслідок незаконних репресій;
- дітей, чоловіка (дружину) особи, розстріляної або померлої у місцях позбавлення волі i реабі-літованої посмертно.
Поширити на вказаних громадян порядок і умови відновлення прав, надати пільги, передбачені для жертв політичних репресій. Грошові компенсації виплачувати тільки дітям, які перебували ра-зом із батьками в місцях позбавлення волі".
Автор проводить розмежування правового статусу особи заподіювача і суб’єкта відповідально-сті. Обґрунтовується висновок, що особливістю цих правовідносин є і те, що держава є відповіда-льним суб’єктом з ліквідації майнових наслідків неправомірних дій судових і правоохоронних ор-ганів. Саме тому вона зобов’язана виконати свій суб’єктивний обов’язок з відновлення порушеної майнової сфери потерпілого.
Розділ ІІ “Цивільно-правові наслідки реабілітації”, який складається із трьох підрозділів, присвячений дослідженню видів майнових прав, що підлягають відновленню та способам їх від-новлення.
Підрозділ 2.1. Види майнових прав, які підлягають відновленню. Дисертант звертає увагу, що неодноразово у даній категорії справ вживається термін “майнові права”. Однак у чинному ци-вільному законодавстві не розкривається їх зміст і не дається класифікація. Автор підтримує дум-ку тих вчених, які вважають, що під майновими правами слід розуміти право власності та інші ре-чові та зобов’язальні права.
У дисертаційній роботі проаналізовані особливості відновлення речових прав. Автор вважає, що при відновленні права власності на майно, яке обтяжене будь-яким з речових прав, реабіліто-ваний зобов’язаний дотримуватись усіх обтяжень.
Притягнення особи до кримінальної відповідальності не є підставою припинення її зо-бов’язальних прав, які мають приватний характер і регулюються ЦК України. При позбавленні во-лі громадянина припиняються зобов’язання, які він може виконати тільки особисто. При аналізі коментованого питання використано відповідні положення законодавства держав Прибалтики, Бі-лорусі, Російської Федерації.
Підрозділ 2.2. Відновлення становища, яке існувало до порушення права, як спосіб захис-ту майнових прав реабілітованого. Відповідно до ч.2 ст.3 і ч.2. ст.4 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями орга-нів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"; статей 4 і 5 Закону України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", а також відповідно до норм Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування йо-го вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, затвердженого Постановою Кабі-нету Міністрів України від 18 лютого 1993 р., вилучене майно, інші цінності, що конфісковані або обернені в дохід держави судом, підлягають поверненню у натуральній формі, а коли це не мож-ливо, то їхня вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким во-ни передані безкоштовно.
Із цього випливає, що законодавець передбачає два способи відновлення майнових прав: по-перше, це відновлення становища, яке існувало до порушення права, по-друге, компенсація.
На думку автора, перший спосіб є одним із ефективних і оперативних прийомів ліквідації нега-тивних майнових наслідків, заподіяних незаконним кримінальним переслідуванням. Традиційно цей спосіб захисту майнових прав застосовується у цивільному праві й означає повернення сторін у початковий стан, який існував до порушення їх законних прав.
Підрозділ 2.3. Захист прав реабілітованого шляхом компенсації вартості конфіскованого та незаконно вилученого майна. У результаті незаконної кримінально-процесуальної діяльності громадянам заподіюється майнова шкода. Конфісковані речі можуть бути знищені, пошкоджені, обернені в дохід держави або передані у власність іншим громадянам чи юридичним особам. Тому повернути вилучену річ власникам не завжди можливо. Крім цього, громадянину за даних обста-вин заподіюються також інші майнові збитки, пов’язані з незаконними діями судових та позасудо-вих органів. Втрачені матеріальні блага піддаються виміру в грошах і відшкодуванню шляхом компенсації.
Порядок виплати грошової компенсації, відшкодування вартості майна репресованим регулю-ються спеціальними нормами Закону України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв по-літичних репресій на Україні" (ст.5), а також Положенням про порядок виплати грошової компен-сації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їх спад-коємцям.
Автор не погоджується з позицією тих вчених, які ототожнюють компенсацію з поняттям від-шкодування порушеного майнового чи немайнового права.
Вказуючи на недоліки ст.1 Закону України від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, дисертант пропонує зняти обмеження виплати грошової компен-сації тільки спадкоємцям першої черги за законом, оскільки ця норма суперечить цивільному за-конодавству України.
На думку автора, право на грошову компенсацію, якщо вона була нарахована, але не отримана реабілітованим, мають спадкоємці тієї черги, яка закликається до спадкування у разі відсутності заповіту.
Розділ ІІІ “Проблеми відновлення окремих майнових прав реабілітованих” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню відновлення права власності на будівлі та інше жит-ло, а також особливостей відновлення корпоративних прав. Певна увага приділена порядку відно-влення майнових прав.
Підрозділ 3.1. Визнання та відновлення права власності на будівлі та інше житло. У цьому підрозділі на підставі матеріалів судової практики аналізуються особливості відновлення права власності на житло.
З часу прийняття Закону України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" комісіями у справах реабілітованих у Львівській області на підставі докумен-тів про вилучення і реалізацію майна, одержуваних з архівів та інших установ, повернуто реабілі-тованим 692 будівлі.
Автор вказує на недоліки п.5 цього Закону України. У даній нормі питання про можливість по-вернення реабілітованому будинку, його частини вирішується тільки у тому випадку, “якщо буди-нок не зайнятий, а майно збереглося”.
Дисертант вважає, що з юридичної точки зору таке майно не може бути “не зайнятим”. Річ, яка не має власника або власник якої невідомий, відповідно до ст. 335 ЦК України визнається безха-зяйною. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Порядок набуття права власності на даний об’єкт регулюється також спеціальним за-конодавством про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна.
На думку автора, не слід протиставляти право на повернення будинку - праву наймача на про-живання в ньому. Тобто зміна власника будинку не змінює правового становища наймача, а вида-ча реабілітованому свідоцтва про право власності на вилучений будинок не є підставою для висе-лення наймачів. Потрібно звернути увагу на те, що у більшості випадків реабілітовані, захищаючи порушене право власності на житло, не ставлять вимог про виселення наймачів. У дисертації про-понується ч.2 ст.5 Закону України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних ре-пресій на Україні" викласти у такій редакції: "Вилучені будівлі та інше майно за наявності відпо-відних документів повертаються реабілітованому або його спадкоємцям лише у випадку перебу-вання їх у державній чи комунальній власності зі збереженням за наймачем права користування житлом, до надання іншого в порядку, передбаченому законодавством".
Отже, у разі повернення житлового приміщення реабілітованому особам, які в ньому прожи-вають, потрібно надати право на позачергове забезпечення житлом. Тобто необхідно ч.4 ст.46 Жи-тлового кодексу Української РСР “Позачергове надання житлових приміщень” доповнити такими словами: "Поза чергою жиле приміщення надається громадянам, якщо приміщення, яке вони за-ймали, повернено реабілітованому чи його спадкоємцям".
Доцільно у ст.2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” закріпити положення про заборону приватизації житла, вилученого внаслідок політичних репресій, щодо по-вернення якого є заява реабілітованого. Зокрема, п.2 таким положенням: “До об’єктів, які не під-лягають приватизації, належать також житлові будинки або квартири у будинках, що належали на праві власності реабілітованим громадянам, якщо заява про повернення даного житла перебуває на розгляді у Комісіях з питань поновлення прав реабілітованих".
Підрозділ 3.2. Особливості відновлення корпоративних прав реабілітованих громадян. Закон України від 1 грудня 1994 року “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянино-ві незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” у ч.2 ст.3 пе-редбачає відновлення корпоративних прав незаконно засуджених громадян. Зокрема, у цій нормі йдеться про “повернення (відшкодування) … цінних паперів та відсотків по них… інших ціннос-тей … конфіскованих або звернених в доход держави судом, вилучених органами дізнання чи по-переднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність”.
Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям у ч.2 п.19 надає право репресова-ному лише на компенсацію цінних паперів, обмежуючи їх облігаціями державних позик. Така не-узгодженість позицій свідчить про певні недоліки роботи законодавця у цій сфері правовідносин.
Порядок звернення стягнення на цінні папери, і їх реалізація через процедуру виконавчого провадження не містять певних відмінностей від звернення стягнення на інші майнові корпорати-вні права. Тому новий власник цінних паперів є законним добросовісним володільцем. Дисертант вважає, що вимога про повернення цих корпоративних прав є незаконною. Реабілітований грома-дянин має лише право на компенсацію цінних паперів та відсотків за ними.
Якщо конфіскована частка у статутному фонді господарського товариства була виділена у грошовій формі, то внаслідок реабілітації особа має повне право тільки на її компенсацію держа-вою. Це правило поширюється і на випадок виділення частки у натуральній формі.
Підрозділ 3.3. Порядок відновлення майнових прав. На думку дисертанта, вдосконалення потребують і окремі норми законодавства про порядок відновлення порушених прав реабілітова-ного. Зокрема, ст. 11 Закону України від 1 грудня 1994 року “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” зазначає, що у разі прийняття реабілітаційного рішення орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов’язані роз’яснити громадянинові порядок відновлення його порушених прав. Автор зауважує, що у законодавстві не передбачено норми щодо реалізації цього положення. Не надси-лається на адресу реабілітованих осіб і письмове повідомлення про право громадянина на відшко-дування майнової і моральної шкод, як це передбачено Положенням про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”.
Дисертантом обґрунтована позиція, що додатковою гарантією громадянина при відновленні його майнового стану і соціального статусу може бути запровадження судового порядку реабілі-тації. Відповідно до цього визначення розміру відшкодування, застосування ряду інших реабілі-туючих заходів повинно бути виключно функцією суду. При оголошенні виправдовувального ви-року суд в обов’язковому порядку повинен роз’яснити громадянину його право на відшкодування шкоди і порядок відновлення у втрачених правах, про що вручається письмовий документ.

ВИСНОВКИ

За підсумками дослідження сформульовані та викладені найбільш важливі наукові результати:
1. Механізм відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих громадян є комплексним інститутом і регулює відносини, що є предметом різних галузей права. Реабілітація в цивільному праві - це юридичний факт, з яким пов’язано виникнення цивільного правовідно-шення, змістом якого є право громадянина на відновлення порушених прав і обов’язок держави виконати вимоги потерпілого.
2. З метою впорядкування застосування термінологічного апарату законодавства про віднов-лення прав незаконно засуджених та репресованих громадян доцільно законодавчо визначити їх статус як “реабілітовані громадяни”. Ця необхідність зумовлена тим, що на законодавчому рівні термін “реабілітований” не застосовується до незаконно засуджених, хоча процес відновлення їх прав розглядається як реабілітація.
3. Подання громадянином заяви про реабілітацію свідчить про його бажання відновити пору-шені правоохоронними чи судовими органами суб’єктивні права. Позитивне рішення відповідного органу є лише правопідтверджуючим фактом. Тому пропонується вважати, що з моменту волеви-явлення громадянина (подання заяви про реабілітацію) у нього виникає суб’єктивне право на від-новлення майнових благ.
4. Поширити норми Закону України від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політич-них репресій на Україні” на громадян, які за рішенням органів державної влади і управління були розселені на відведені земельні ділянки в межах того ж адміністративного району або ж нікуди не виселені, але, як і в першому випадку, їх майно було конфісковано.
5. У Законі Україні від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” визначити конкретний перелік фізичних осіб, які є суб’єктами права на відновлення май-нових прав та відшкодування шкоди. Зокрема, статтю 3 доповнити частиною другою і викласти в такій редакції :
“Дія цієї статті поширюється на :
- дітей, які перебували разом із батьками в місцях позбавлення волі, на засланні, висланні, спе-цпоселенні;
- дітей, позбавлених батьківського піклування унаслідок незаконних репресій;
- дітей, чоловіка (дружину) особи, розстріляної або померлої у місцях позбавлення волi i ре-абiлiтованої посмертно”.
6. При відновленні права власності на майно, яке обтяжене будь-яким із речових прав, реабілі-тований зобов’язаний дотримуватись усіх обтяжень.
7. Існує два способи відновлення майнових прав реабілітованих громадян: по-перше, це відно-влення становища, яке існувало до порушення права, по-друге, компенсація. Перший спосіб є од-ним із ефективних і оперативних прийомів ліквідації негативних майнових наслідків, спричинених незаконним кримінальним переслідуванням. Традиційно цей спосіб захисту майнових прав засто-совується у цивільному праві й означає повернення сторін у початковий стан, який існував до по-рушення їх законних прав.
8. Право на грошову компенсацію, якщо вона була нарахована, але не отримана реабілітова-ним, мають спадкоємці тієї черги, яка закликається до спадкування.
9. Ч.2 ст.5 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" викласти в такій редакції: "Вилучені будівлі та інше майно за наявності відповідних документів поверта-ються реабілітованому або його спадкоємцям лише у випадку перебування їх у державній чи ко-мунальній власності зі збереженням за наймачем умов договору майнового найму".
10.У разі повернення житлового приміщення реабілітованому особам, які в ньому проживають, потрібно надати право на позачергове житлове забезпечення. Тому пропонується ч.4 ст. 46 Жит-лового кодексу “Позачергове надання житлових приміщень” доповнити такими словами: "Поза чергою жиле приміщення надається громадянам, якщо приміщення, яке вони займали, повернено реабілітованому чи його спадкоємцям".
11. П.2. ст.2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” доповнити та-ким положенням: “До об’єктів, які не підлягають приватизації, належать також житлові будинки або квартири у будинках, що належали на праві власності реабілітованим громадянам, якщо заява про повернення даного житла перебуває на розгляді у Комісіях з питань поновлення прав реабілі-тованих".
12. Реабілітований має право тільки на компенсацію конфіскованої частки у статутному фонді господарського товариства. Це правило поширюється і на випадок виділення частки у натуральній формі.
13. Відповідно до процедури реалізації конфіскованих цінних паперів новий власник є закон-ним добросовісним володільцем. Тому реабілітований може вимагати лише компенсації державою вартості цінних паперів (незалежно від їх виду) та відсотків за ними.
14. Додатковою гарантією громадянина при відновленні його майнового стану і соціального статусу може бути запровадження судового порядку реабілітації. Відповідно до цього визначення розміру відшкодування, застосування ряду інших реабілітуючих заходів повинно бути виключно функцією суду.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Яновицька Г.Б. Становлення інституту реабілітації в Україні // Вісник Львівського універ-ситету. Сер. юридична. Львів, 2000.- Вип. 35. - С. 291 - 293.
2. Яновицька Г.Б. Порядок і умови поновлення майнових прав реабілітованих громадян //Вісник Львівського університету. Сер. юридична. – Львів, 2001. - Вип. 36. - С. 331 - 334.
3. Яновицька Г.Б. Правові проблеми поновлення окремих майнових прав репресованих гро-мадян України // Вісник інституту внутрішніх справ. – Львів, 2001. - №2. - С. 264 - 266.
4. Яновицька Г.Б. Рецепція поняття майнових прав в цивільному законодавстві України // Ак-туальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юридична література, 2002.- Вип.. 13. - С. 21 - 24.
5. Яновицька Г.Б. Характеристика та значення реабілітації в цивільному праві // Вісник При-карпатського університету ім. В.Стефаника. Івано-Франківськ. 2002. - С.152 - 155.
6. Яновицька Г.Б. Спеціальні умови відшкодування майнової шкоди, заподіяної реабілітова-ним громадянам // Проблеми державотворення і захисту прав людини: Матеріали ІХ регіонал. на-ук.- практ. конф. (13-14 лют. 2003 р.). – Львів, 2003. - С. 325 - 327.
7. Яновицька Г.Б. Поновлення окремих майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих громадян (на матеріалах судової практики) // Проблеми державотворення і захисту прав людини: Матеріали Х регіонал. наук.- практ. конф. (5-6 лют. 2004 р.). - Львів. 2004. - С. 283 - 285.
8. Яновицька Г.Б. Проблеми термінології в зобов’язаннях щодо відшкодування шкоди, завда-ної правоохоронними і судовими органами // Право і лінгвістика: Матеріали ІІ між народ. наук.- практ. конф. 23-26 верес. 2004 р. І : У 2-х ч. - Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. - Ч.1. - С.94 - 97.
9. Науково - практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. - К.: Істина, 2004. - С. 869 - 889.

АНОТАЦІЯ
Яновицька Г.Б. Відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих гро-мадян. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Націо-нальний університет внутрішніх справ, Харків, 2005.
Дисертація є цивільно-правовим дослідженням відновлення майнових прав незаконно засу-джених і реабілітованих громадян. У ній розглянуто становлення інституту відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих. Визначено коло учасників правовідношення, підкре-слено доцільність застосування єдиного терміна “реабілітований” до громадян, які постраждали від незаконних дій правоохоронних і судових органів, та репресованих.
Проаналізовано види майнових прав, що підлягають відновленню, обґрунтовано застосування таких способів захисту майнових прав реабілітованих, як: відновлення попереднього становища та компенсація. Пропонується зняти обмеження виплати грошової компенсації тільки спадкоємцям першої черги за законом як суперечне цивільному законодавству України.
Досліджено особливості відновлення окремих майнових прав реабілітованих: права власності на житло, корпоративних прав. Сформульовано пропозиції до чинного законодавства, розроблено практичні рекомендації до його застосування.
Ключові слова: відновлення майнових прав реабілітованих, реабілітація, компенсація, від-шкодування шкоди реабілітованим, відновлення корпоративних прав.

АННОТАЦИЯ
Яновицка Г.Б. Возобновление имущественных прав незаконно осужденных и реабилити-рованных граждан. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2005.
Диссертация содержит комплексное исследование института возобновления имущественных прав незаконно осужденных и реабилитированных граждан.
В результате проведенного исследования диссертант получил такие научные результаты:
- определено, что механизм возобновления имущественных прав незаконно осужденных и реа-билитированных граждан является комплексным институтом и регулирует отношения, что явля-ются предметом различных отраслей права. Реабилитация в гражданском праве - это юридиче-ский факт, с которым связано возникновение гражданского правоотношения, содержанием кото-рого является право гражданина на возобновление нарушенных прав и обязанность государства выполнить требования потерпевшего;
- предложено законодательно определить статус незаконно осужденных и реабилитированных граждан как “реабилитированные граждане”. Данная необходимость вызвана тем, что на законо-дательном уровне понятие “реабилитированный” не применяется к незаконно осужденным, хотя процесс возобновления их прав рассматривается как реабилитация;
- предложено распространить нормы Закона Украины от 17 апреля 1991 года “О реабилитации жертв политических репрессий на Украине” на граждан, которые по решению органов государст-венной власти и управления были расселены на отведенные земельные участки в пределах того же административного района или же никуда не выселялись но, как и в первом случае, их имущество было конфисковано;
- целесообразно, определить конкретный перечень лиц, которые являются субъектами права на возобновление имущественных прав и возмещения вреда. В частности, это положение нужно рас-пространить на:
1) детей, которые находились вместе с родителями в местах лишения свободы, ссылке, высыл-ке, на спецпоселении;
2) детей, лишенных родительской заботы в результате незаконных репрессий;
3) детей, мужа (жену) лица, расстрелянного или умершего в местах лишения свободы и реаби-литированного посмертно;
- определено, что существует два способа возобновления имущественных прав реабилитиро-ванных граждан: во-первых, возобновление положения, которое существовало до нарушения пра-ва, во-вторых, компенсация. Первый способ является одним из самых эффективных и оператив-ных приемов ликвидации негативных имущественных последствий, нанесенных незаконным уго-ловным преследованием. Традиционно этот способ защиты имущественных прав применяется в гражданском праве и означает возвращение сторон в начальное состояние, которое существовало до нарушения их законных прав;
- уточнено, что право на денежную компенсацию, если она была начислена, но не получена реабилитированным, имеют наследники той очереди, которая призывается к наследованию;
- предложено законодательно уточнить, что изъятые здания и другое имущество при наличии соответствующих документов возвращаются реабилитированному или его наследникам только в случае пребывания их в государственной или коммунальной собственности с сохранением за на-нимателем условий договора имущественного найма;
- аргументировано, что в случае возвращения жилищного помещения реабилитированному ли-цам, которые в нем проживают, нужно предоставить право на внеочередное жилищное обеспече-ние;
- предложено в Законе Украины “О приватизации государственного жилищного фонда” уточ-нить, что к объектам, которые не подлежат приватизации, относятся также жилые дома или квар-тиры в домах, что принадлежали на праве собственности реабилитированным гражданам, если за-явление о возврате данного жилья находится на рассмотрении в Комиссиях из возобновления прав реабилитированных;
- обосновано мысль, что реабилитированный имеет право только на компенсацию конфиско-ванной части в уставном фонде хозяйственного товарищества. Это правило распространяется и на случай выделения части в натуральной форме. Соответственно процедуре реализации конфиско-ванных ценных бумаг новый владелец является законным добросовестным владельцем. Поэтому реабилитированный может требовать только компенсации со стороны государства стоимости цен-ных бумаг (независимо от их вида) и процентов по ним.
- акцентировано, что дополнительной гарантией гражданина при возобновлении его имущест-венного состояния и социального статуса может быть введение судебного порядка реабилитации. Соответственно этому определение размера возмещения, применение ряда других реабилитирую-щих мероприятий должно быть исключительной функцией суда.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking