Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Відновлення провадження та проведення розслідування у справі за нововиявленими обставинами

 

ТАТАРОВ ОЛЕГ ЮРІЙОВИЧ

ВІДНОВЛЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ У СПРАВІ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ.

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник
Романюк Богдан Васильович,
Міжвідомчий науково-дослідний центр проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді Національної безпеки і оборони України, перший заступник Керівника

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Іщенко Андрій Володимирович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри криміналістики

кандидат юридичних наук, доцент Ляш Андрій Олексійович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, завідувач кафедри кримінального права і процесу

Провідна установа: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, кафедра кримінального процесу (м. Харків).

Захист відбудеться “27” квітня 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03035, м. Київ, Солом’янська пл., 1).

Автореферат розісланий “17” березня 2007 року

 

 

 

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко

 


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена важливістю для сучасного суспільства проблеми прийняття незаконних рішень суду, які набирають законної сили; потребою вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регулює порядок їх перегляду.
У світлі демократизації суспільних відносин в Україні відбувається оновлення кримінального процесу, метою якого є гарантування додержання і охорони прав кожній людині. Докорінне реформування судово-правової діяльності є необхідною передумовою побудови демократичної правової держави. Наукове забезпечення реформи полягає не тільки в участі правознавців у підготовці законопроектів, але й у напрацюванні ідей, які спрямовані на удосконалення всієї правоохоронної діяльності.
З метою виправлення судових помилок у кримінальному процесі України передбачена можливість перегляду рішень суду за нововиявленими обставинами, що є однією з головних завдань здійснення правосуддя. Це дозволяє виправити судову помилку в рішеннях суду, які набрали законної сили, вирішити питання щодо покарання винних осіб і реабілітації невинних. Але нині чинне кримінально-процесуальне законодавство у цьому аспекті є ще недосконалим й потребує перегляду.
Із вищезазначеного слідує те, що це дослідження інституту відновлення провадження та проведення розслідування у справі має важливе теоретичне й практичне значення. Впровадження результатів такого дослідження дозволяє зміцнити одне зі слабких місць правової системи й запропонувати для обговорення конкретні правові й організаційні заходи прогресивного вдосконалення цього інституту.
Значна частина дисертаційних та інших досліджень щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами на просторі СНД представлена переважно російськими вченими. Значний внесок в удосконалення інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами внесли науковці В.Б. Алєксєєв, В.Д. Арсеньєв, Г.З. Анашкін, В.І. Банін, В.І. Басков, М.К. Бєлобабченко, В.М. Блінов, М.О. Громов, В.В. Демидов, А.С. Кобліков, М.Г. Коршик, П.О. Лупінська, І.Б. Михайловська, Я.О. Мотовіловкер, П.Ф. Пашкевич, І.Д. Перлов, В.С. Поснік, Р.Д. Рахунов, А.Л. Рівлін, М.С. Строгович, Б.С. Тетерін, О.П. Тьомушкін та інші вчені-юристи.
Проте ці праці ґрунтуються на застарілих наукових позиціях або лише на законодавстві Російської Федерації.
В Україні останнє дисертаційне дослідження перегляду судових рішень, що набрали законної сили проводилося у 2004 р. Р.Н. Бобечко, але воно переважно стосується питань відновлення справи та судового розгляду.
У сучасній процесуальній науці окремі науково-теоретичні та практичні проблеми, які пов’язані з інститутом перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами постійно перебувають у центрі уваги науковців. Цими проблемами займалися вітчизняні науковці Р.О. Куйбіда, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, Г.М. Омельяненко, В.О. Попелюшко, В.М. Тертишник, В.Д. Фінько, В.І. Шишкін та інші, у зв’язку з чим формувалися різні погляди та судження.
Науковий доробок вітчизняних дослідників дозволив нам зорієнтуватися у визначеній проблемі. Але більшість цих праць стосується тогочасних періодів розвитку кримінального судочинства нашої держави, в основу якої покладено застарілі теоретичні принципи вчень та законодавство, а також слідча й прокурорська практика. Тому, вони не відповідають вимогам сьогодення і, на жаль, у цих наукових працях не знайшли вирішення чимало питань, які зокрема стосуються самого процесу розслідування нововиявлених обставин вчинення злочину.
За даними судової статистики про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, прокурорами до суду у 2001 р. було подано – 13 подань, у 2002 р. – 44, у 2003 р. – 78, у 2004 р. – 97, у 2005 р. – 106 подань, у 2006 р. – 115 подань. Збільшення кількості клопотань про перегляд судових рішень свідчить із одного боку про демократизацію суспільного розвитку нашої держави, а з іншого – про нагальну необхідність законодавчого удосконалення кримінального процесу.
Вивчення практики також засвідчило про неоднозначне тлумачення термінів і проблем у їх застосуванні. Отже, вищевикладене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження. Тому, в умовах реалізації Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 р., підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України, автор уперше зробив спробу розглянути питання, що стосуються процесуального порядку проведення перевірки та розслідування даних про нововиявлені обставини вчинення злочину.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004-2009 роки, затвердженої Наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 року. Дисертація відповідає планам проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006 рік. Основні положення дисертації входять складовими частинами до програм і тематичних планів курсу “Кримінальний процес” та спецкурсів, які викладаються в Київському національному університеті внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження теоретичних та практичних проблем проведення перевірки та розслідування даних про нововиявлені обставини вчинення злочину, розроблення пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України з цього питання та практики його застосування.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- виявлення соціальних закономірностей становлення, розвитку та значення інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у системі кримінального судочинства;
- аналіз кримінально-процесуального законодавства та теоретичних положень науки кримінального процесу про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами;
- виявлення особливостей перевірки та процесуального порядку даних про нововиявлені обставини вчинення злочину, форми їх закінчення;
- з’ясування думок вчених щодо стану наукової розробки поняття нововиявлених обставин та їх переліку, з урахуванням яких, запропонувати свій варіант поняття нововиявлених обстави;
- дослідження історії становлення та розвитку інституту перегляду судових рішень за зв’язку з нововиявленими обставинами, а також вивчення правового регулювання перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в інших державах (Республіка Білорусь, Російська Федерація, Франції, ФРН тощо);
- визначення місця і ролі суб’єктів кримінального судочинства у стадії виключного провадження на підставі виявлення нових обставин та внесення пропозицій щодо удосконалення науково-практичних рекомендацій для зміцнення їх правового статусу й доступності його реалізації;
- вивчення та узагальнення слідчо-прокурорської практики застосування кримінально-процесуального законодавства, що регламентує перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами;
- обґрунтування та розроблення конкретних пропозицій щодо вдосконалення слідчої-прокурорської практики, чинного законодавства, стосовно проведення перевірки та розслідування даних про нововиявлені обставини.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Предметом дослідження є сучасний стан теоретичних та правових засад відновлення провадження та проведення розслідування у справі за нововиявленими обставинами.
Методи дослідження. Вибір методів аналізу зумовлений поставленою метою, специфікою об’єкта, предмета та завданнями дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних явищ та процесів. У процесі написання дисертації використовувалися також загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: метод системного аналізу, який дозволив комплексно проаналізувати положення Конституції України, кримінально-процесуального законодавства України та інших держав, відомчі нормативно-правові акти правоохоронних органів, практику їх застосування, статистичні дані та наукову літературу; метод узагальнення – застосовувався з метою формування та розвитку на основі вже наявних у спеціальній літературі позицій та думок, нових наукових підходів, пропозицій щодо розуміння суті перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами; логіко-семантичний метод – для аналізу та поглиблення понятійного апарату; соціологічний метод (анкетування) – використовувався під час вивчення та узагальнення правозастосовчої практики перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами; історико-правовий метод – використовувався в ході дослідження становлення і розвитку норм, що регулюють перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами; порівняльно-правовий метод – використовувався для аналізу й порівняння зарубіжного і вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, що дало змогу виявити спільні та відмінні риси в застосуванні інституту перегляду судових рішень, а також використати досвід зарубіжних країн для вдосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства; статистичний метод був використаний в ході вивчення судової практики, що дозволило ефективно дослідити застосування норм, які регламентують перегляд судових рішень в слідчій та судовій практиці, критично оцінити результати правоохоронної діяльності; метод моделювання – застосовувався для побудови проектів статей КПК України, що стосуються перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, кримінально-процесуальне законодавство України, проект КПК, кримінально-процесуальне законодавство ряду іноземних країн (Республіки Казахстан, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччини).
Емпіричну базу дослідження склали результати узагальнення слідчої та судової практики (у 2004-2006 році вивчено 48 кримінальних справ, у яких відновлювалося провадження та проводилося розслідування даних про нововиявлені обставини), узагальнені дані анкетування 127 слідчих та 40 прокурорів, які мали відношення до розслідування справ даної категорії. Використані статистичні дані Державної судової адміністрації України щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Наукова новизна дослідження зумовлюється тим, що за період реалізації Концепції судово-правової реформи України та розроблення нового кримінально-процесуального кодексу комплексно і цілісно розглянуто основні питання, що стосуються відновлення провадження та проведення розслідування.
Підсумком дослідження стали такі нові наукові результати.
Уперше:
- доведено, що зазначені у п. 1 і 2 ч. 1 ст. 400-5 КПК факти, які законодавцем названі нововиявленими обставинами не можуть вважатися такими. Це конкретні протиправні діяння, які за певних умов можуть слугувати лише фактором, що вплинув на невстановлення реальних обставин вчинення злочину. У випадку їх підтвердження, вони виступають фактами, що засвідчують причини не встановлення істинних обставин злочину у справі, рішення в якій набрало законної сили. Одночасно вони можуть засвідчувати фактичні обставини вчинення злочину тощо;
- обґрунтовано необхідність прокурора повідомляти про призначення або відмову розслідування нововиявлених обставин;
- аргументовано обов’язок слідчого та прокурора ознайомлювати з результатами розслідування даних про нововиявлені обставини осіб, інтересів яких воно торкається, про що складати відповідний протокол;
- запропоновано подовження строку зберігання кримінальних справ в архівах суду, який дорівнюватиме загальним строкам давності – 15 років;
- доведено, що рішення про призначення розслідування даних про нововиявлені обставини повинне прийматися прокурором, який у будь-якій формі не мав відношення до цієї справи;
- на підставі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до чинного КПК, зокрема створення окремих статей, що стосуються перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами (Акт впровадження в Верховну Раду України від 17 березня 2006 року № 6-19/15-360).
Набуло подальшого розвитку:
- порядок проведення перевірки інформації, що міститься у заявах та повідомленнях про нововиявлені обставини вчинення злочину та внесено відповідні пропозиції щодо їх вирішення (термін проведення, суб’єкти, порядок прийняття рішення тощо);
- положення про порядок розслідування нових фактів вчинення злочину: суб’єкти, строки, форма закінчення розслідування та направлення матеріалів для прийняття подальшого рішення;
- пропозиції про доцільність складання слідчим висновку за результатами розслідування даних про нововиявлені обставини й направлення його прокуророві разом з матеріалами розслідування.
Удосконалено:
- теоретичне поняття нововиявлених обставин вчинення злочину, під якими слід розуміти встановлені матеріалами розслідування чи вироком суду, що набрав законної сили, нові юридичні факти, що не були відомі суду чи були ним проігноровані, та які відтворюють істині обставини вчинення злочину, що підлягають доказуванню і спростовують висновки, викладені раніше у рішенні суду у цій же справі, як такі, що не відповідають об’єктивній дійсності;
- розмежування між нововиявленими обставинами та додатковими матеріалами;
- поняття приводів для відновлення досудового провадження у кримінальній справі у зв’язку з даними про нововиявлені обставини вчинення злочину; запропоновано їх оновлений перелік. Привід для відновлення продовження у справі – це відповідно до закону джерело інформації, з якого прокурору стає відомо про наявність даних про нові обставини, що ставлять під сумнів незаконність та необґрунтованість прийнятого судом рішення, та які є поштовхом для відновлення провадження у справі й проведення розслідування цих обставин. До приводів слід віднести заяви або повідомлення зацікавлених осіб, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, а також інших осіб, яким вони стали відомі; явка з повинною; повідомлення, опубліковані у пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак нових обставин вчинення злочину.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та викладені в дисертації висновки та пропозиції є певним вкладом у теорію кримінального процесу і використовуються:
- у законотворчій діяльності – для удосконалення чинного законодавства України та під час роботи над проектом нового Кримінально-процесуального кодексу України, інших нормативних і відомчих актів. Основні положення і висновки дисертації були сформульовані в пропозиціях, направлених до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (Акт впровадження від 17 березня 2006 року № 6-19/15 – 360);
- у практичній діяльності органів досудового слідства – для повного та об’єктивного проведення перевірки та розслідування даних про нововиявлені обставини вчинення злочину (акт впровадження № 6/582 від 30 вересня 2006 року слідчого відділу УМВС України в Кіровоградській області; акт впровадження № 5/141 від 10 січня 2006 року слідчого відділу УМВС України в Сумській області);
- у навчальному процесі – під час викладання в Київському національному університеті внутрішніх справ з курсу “Кримінальний процес” та спецкурсів; у процесі підготовки відповідної навчально-методичної літератури для вищих юридичних навчальних закладів; при підвищенні кваліфікації працівників слідчих підрозділів та прокурорів (Акт впровадження від 25 грудня 2006 року Київського національного університету внутрішніх справ).
- у науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення теоретичних питань, що стосуються інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які виносяться на захист, розроблені автором особисто. Щодо публікації, яку підготовлено у співавторстві з Романюком Б.В. (Нововиявлені обставини: проблеми правового визначення // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. – № 3. – C. 215-223.) – участь дисертанта становить 70%.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ, представлена і обговорена на засіданні цієї кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.
Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на чотирьох регіональних, всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми боротьби зі злочинністю й підготовки кадрів для органів внутрішніх справ Республіки Білорусь” (27 січня 2006 року, м. Мінськ); “Теоретичні та практичні проблеми протидії корисливій злочинності” (30 листопада 2005 року, м. Кіровоград); “Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (19-20 травня 2006 року, м. Київ); “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (12 квітня, м. Київ).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації, сформульовані в дисертації, викладені автором у семи наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації зумовлена її метою та завданнями і складається з вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 225 сторінок, із яких – 184 сторінки основного тексту, 25 сторінок – додатки. Список використаних джерел на 16 сторінках (179 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; з’ясовується ступінь наукового розроблення; визначається мета, завдання, об’єкт, предмет дослідження, а також викладається методологічна основа роботи; формулюються основні положення, які характеризують її наукову новизну; пропонуються найважливіші результати дослідження, пояснюється їхнє теоретичне та практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів роботи.
Розділ 1 “Теоретичні та правові аспекти нововиявлених обставин” присвячений з’ясуванню правової природи та суті перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а також визначенню завдань, ролі в кримінальному судочинстві України, дослідженню історії цього інституту.
У підрозділі 1.1. “Поняття нововиявлених обставин” досліджується сутність інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Відзначається, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є самостійним видом перегляду. На підставі прийнятого в літературі поділу стадій кримінального процесу, визначено, що стадія перегляду судових рішень у порядку виключного провадження є особливою, оскільки відбувається перевірка судових рішень, які набрали законної сили, та тих що вже звернені до виконання чи навіть частково або повністю виконані.
Аналіз процесуальної літератури свідчить про різне бачення вчених поняття нововиявлених обставин. Зокрема автор, розвиваючи позицію М.О. Громова з цього питання, яка ґрунтується на слідчо-прокурорській практиці, вважає, що нововиявлені обставини – це встановлені матеріалами розслідування чи вироком суду, що набрав законної силу, нові юридичні факти, що не були відомі суду чи були ним проігноровані, які відтворюють істині обставини вчинення злочину, що підлягають доказуванню і спростовують висновки, викладені раніше у рішенні суду у цій же справі, як такі, що не відповідають об’єктивній дійсності.
У підрозділі 1.2. “Становлення та розвиток інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами” досліджується та передається теоретичний зміст пам’яток права, що діяли на території України та регламентували перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Історичний розвиток процесуального права на теренах України свідчить про існування інституту правонаступництва, а також простежувалися тенденції щодо його вдосконалення.
Зокрема, аналіз Статуту кримінального судочинства Російської імперії 1864 р. та Кримінально-процесуального статуту Австро-Угорської імперії 1873 р. дає підставу стверджувати, що запровадження перегляду судових рішень, які набрали законної сили, в Україні чітко проявляється з другої половини ХІХ ст. У радянські часи перші вказівки на інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами з’явилися в Положенні про революційні трибунали 1919 р. Згодом він знайшов відображення у Положенні про вищий судовий контроль 1921 р. У кримінально-процесуальних кодексах Української РСР 1922 та 1927 рр. положення про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами було майже аналогічним до того, що закріплено в Статуті кримінального судочинства Російської імперії 1864 року.
Головний акцент в роботі зроблено на ґенезі перегляду судових рішень після проголошення незалежності України. Вивчення чинного законодавства дозволяє стверджувати, що інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами успадкував та закріпив основні положення, сформульовані у КПК Української РСР 1927 р., дещо їх удосконалив.
Підрозділ 1.3. “Правове визначення нововиявлених обставин та відмежування їх від інших обставин у справі, що слугують підставою для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження”. Проводиться аналіз процесуального законодавства, висвітлюється питання про правову природу, ознаки нововиявлених обставин, аналізує їх окремі види. Звертається увага на те, що попри внесені до КПК зміни й доповнення, його норми не відповідають вимогам часу.
Підтримується висловлена думка науковців, зокрема Н. Бобечко щодо вживання правничих термінів. Так, пропонується вживати замість терміносполучення “зловживання осіб”, яке вимагає уточнення з погляду об’єктивної дійсності, “злочинні зловживання осіб”.
Аналіз норм КПК, нормативних актів МВС України дозволяє зробити висновку, щодо причин у зв’язку з якими неможливо встановити об’єктивні обставини злочину, також необхідно віднести зловживання начальника слідчого підрозділу, начальнику органу дізнання та неумисні діяння учасників кримінального процесу, які в подальшому самостійно або разом з іншими могли вплинути на прийняте судом рішення.
Автор приходить до висновку, що зазначені у п. 1 і 2 ч. 1 ст. 400-5 КПК факти, які законодавцем названі нововиявленими обставинами не можуть сприйматися як такі. Це конкретні протиправні діяння, які за певних умов можуть слугувати лише фактором, що вплинув на невстановлення реальних обставин вчинення злочину. У випадку їх підтвердження, вони виступають фактами, що засвідчують причини не встановлення істинних обставин злочину у справі, рішення в якій набрало законної сили. Одночасно вони можуть засвідчувати фактичні обставини вчинення злочину тощо.
У роботі підкреслено на необхідність вдосконалення розмежування між нововиявленими обставинами та новими (додатковими) матеріалами. Автором зроблено висновок про те, що правильним є процес відокремлення нововиявлених обставин вчинення злочину від нових матеріалів за ступенем їх обґрунтування. Адже, закон вимагає встановлення нововиявлених обставин вироком суду, а в разі неможливості постановлення вироку – матеріалами розслідування (ч. 3 ст. 400-5 КПК). Нові матеріали – це документи, які не можуть бути отримані в результаті проведення слідчих дій та за допомогою них бути перевірені. Детальний аналіз дослідження дозволяє нові матеріали порівнювати із заявами, які, за умови наявності в них достатньої інформації про ознаки неправомірності судового рішення, виступають приводами для відновлення провадження у справі.
Розділ 2 “Відновлення провадження у кримінальній справі за нововиявленими обставинами” складається з трьох підрозділів.
Підрозділ 2.1. “Порядок відновлення провадження у справі в зв’язку з нововиявленими обставинами ” присвячений дослідженню процесуальних питань, які мають практичне значення та вимагають законодавчого врегулювання.
Автор відзначає, що процес прийняття та перевірки заяв і повідомлень про нововиявлені обставини вчинення злочину в чинному КПК належним чином не врегульовано. Ґрунтуючись на неупередженому аналізі теорії та практики, автор доводить, що форма та зміст заяв і повідомлень про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повинні бути визначені в КПК. Слід також законодавчо закріпити право на подання заяви про нові обставини вчинення злочину не тільки зацікавленій особі, але й кожному, кому стала відома така інформація. Під час проведення анкетування дисертант з’ясував, що це підтримує 85% слідчих та 57,5% прокурорів. Задля уникнення затягування терміну відновлення порушених прав громадян, заяви про нововиявлені обставини вчинення злочину особи можуть подавати в будь-який правоохоронний орган, адміністрацію місця попереднього ув’язнення й відбуття покарання та інші державні органи, за місцем проживання чи перебування заявника, за що висловилося 40,9% слідчих та 65% прокурорів.
На основі проведеного дослідження робиться висновок про необхідність законодавчого закріплення повноважень суб’єктам проведення перевірки відбирати пояснення у адвокатів та суддів щодо питань, які стосуються лише інформації про нововиявлені обставини злочину у кримінальних справах, у яких вони брали участь, крім випадків відібрання пояснень, які містять відомості, розголошення яких заборонено законом.
Одним з головних недоліків у застосуванні інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є можливість прийняття рішення щодо проведення розслідування прокурором, який раніше брав участь у тій чи іншій формі у справі. Обґрунтовано доцільність законодавчого встановлення такого ієрархічного порядку і визначення кола суб’єктів перевірки заяв і повідомлень, згідно з яким буде виключено можливість прийняття неправильного рішення чи повторного зловживання прокурором, який приймав раніше рішення у справі.
Аналіз кримінальних справ показав, що у 6,25% з них перевірка даних про нововиявлені обставини вчинення злочину проводилася до десяти діб, у 64,59% – до 1 місяця, у 29,16% термін перевірки тривав понад місяць. Проаналізована ситуація свідчить про те, що такий підхід не сприятиме оперативному відновленню порушених прав громадян. Автор доходить висновку про те, що строк перевірки заяв про нові обставини вчинення злочину необхідно визначати залежно від виду обставин, що можуть слугувати підставою для скасування судового рішення. Строк перевірки не повинен перевищувати: щодо обставин, передбачених ч. 1і 2 ст. 400-5 КПК – трьох діб; обставин, передбачених ч. 3 ст. 400-5 КПК – протягом десяти діб. В особливо складних випадках строк перевірки може продовжуватися прокурором до 1 місяця.
Згідно зі ст. 400-8 КПК після проведення перевірки заяв та повідомлень прокурор зобов’язаний провести розслідування. У такому разі необхідним є винесення постанови, яка матиме назву “про відновлення досудового провадження у справі у зв’язку з даними про нововиявлені обставини”. В разі отримання доручення на проведення розслідування слідчий виносить постанову про прийняття матеріалів до свого провадження. В дослідженні обґрунтовується необхідність повідомлення зацікавлених осіб про призначення чи відмову розслідування нововиявлених обставини.
У своїй роботі автор не погоджується з думками деяких авторів (М.К. Белобабченко, А.С. Кобліков, І. Коліушко та Р. Куйбіда) щодо суб’єктів відновлення провадження у справі, які вважають, що необхідно надати таке право суду, на території обслуговування якого винесено рішення у справі. Така процедура, на думку дисертанта не сприятиме швидкому вирішенню питання.
Підрозділ 2.2. “Приводи та підстави для відновлення провадження у справі за нововиявленими обставинами” присвячений поняттям та переліку приводів та підстав для відновлення провадження у справі.
Дисертант відзначає, що законодавчо не визначено перелік приводів для відновлення провадження у справі. Аналіз думок вчених та слідчо-прокурорської практики дозволив сформулювати власне визначення приводів для відновлення провадження у справі та запропонувати їх оновлений перелік. Зазначається, що привід для відновлення провадження – це відповідне до закону джерело інформації, з якого прокурору стає відомо про наявність даних про нові обставини, що ставлять під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення, а також які є поштовхом для відновлення провадження у справі й проведення розслідування цих обставин. До приводів відносяться заяви або повідомлення заінтересованих осіб, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, а також інших осіб, яким вони стали відомі; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим та прокурором ознак нових обставин вчинення злочину.
Інформація, отримана з вищевказаних джерел, що засвідчує про незаконність судового рішення, є підставою для відновлення провадження у справі. У зв’язку з цим запропоновано внести зміни до чинного кримінально-процесуального законодавства, доповнивши главу 32 статтею такого змісту “Приводи і підстави для відновлення досудового провадження у справі у зв’язку з даними про нововиявлені обставини”.
Підрозділ 2.3. “Строки виявлення нових обставин і перегляд судових рішень у зв’язку з цим”. На основі аналізу слідчо-прокурорської практики та процесуальної літератури щодо застосування інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами робиться висновок про те, що закріплена в КПК можливість перегляду судових рішень на користь засудженого, яка не обмежуються ніякими строками, є однією з гарантій забезпечення прав незаконно засудженим особам, оскільки незалежно від часу, що пройшов з моменту засудження, вони повинні бути реабілітовані.
Важлива увага приділяється моменту виявлення нових обставин (ст. 400-6 КПК). Дисертант приходить до висновку про те, що моментом виявлення нововиявлених обставин є день набрання законної сили вироком суду щодо обставин, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 400-5 КПК, а при неможливості постановлення вироку – день складання прокурором за матеріалами розслідування висновку про наявність нових фактів вчинення злочину.
Аналіз кримінальних справ вказує на те, що необхідно використовувати поняття, яке є оптимально узгоджених з процесуальною природою нових обставин та їх встановлення, а саме – “день підтвердження даних про нові обставини”. У зв’язку з цим пропонується внести конкретні зміни до чинного КПК.
У розділі 3 “Розслідування нововиявлених обставин” аналізується процесуальний регламент розслідування нових фактів вчинення злочину.
У підрозділі 3.1. “Суб’єкти розслідування” дисертант піддає критиці положення КПК про можливість проведення розслідування нововиявлених обставин органом дізнання, який після внесення в чинний КПК змін навіть в повному обсязі не проводить розслідування кримінальних справ. Критикується також можливість розслідування нововиявлених обставин прокурором, який уже приймав будь-яке рішення у справі, й можливо використовуватиме надані йому повноваження для перешкоджання встановлення об’єктивної істини у справі. Практика свідчить, що нині у 14,58% кримінальних справ розслідування проводиться прокурором, у 85,42% – слідчим, органом дізнання – 0%.
Пропонується залишити можливість проведення розслідування нововиявлених обставин прокурору, який не мав відношення до кримінальної справи, та який не буде зацікавлений у результатах її розслідування та слідчому.
Розділ 3.2. “Порядок проведення розслідування нововиявлених обставин”.
Складним і не вирішеним залишається питання щодо процесуального статусу осіб, до яких винесено судове рішення. Спірною є позиція авторів, що положення осіб, щодо яких винесено незаконне рішення повинно відповідати статусу потерпілого чи свідка (В.М. Блінов), статусу обвинуваченого чи підозрюваного (А.С. Кобліков). Статус цих осіб є дещо схожим до статусу потерпілого чи обвинуваченого, проте, він має свою специфіку. Опитування показало, що особи, по відношенню до яких винесене рішення суду допитуються як: обвинувачені – 47,91%, потерпілі – 20,4%, свідки – 39,58%.
У зв’язку з тим, що розслідування нововиявлених обставин торкається інтересів засудженого, виправданого й особи, щодо якої справу було закрито, вони повинні мати широке коло прав, необхідних для захисту. Також пропонується відповідний перелік джерел доказів, визначений в КПК, доповнити таким джерелом, як: показання засудженого, показання виправданого та показання особи, по відношенню до якої кримінальну справу було закрито.
Дисертант обґрунтовує положення про єдиний порядок розслідування даних про нововиявлені обставини, розмежовуючи лише способи розслідування залежно від їх виду.
Аналіз особливостей розслідування нововиявлених обставин дозволив зробити висновок про те, що однією із причин, що ускладнює встановлення істини є строки зберігання кримінальних справ у архівах судів. Відповідно до наказу Державної Судової Адміністрації України “Про затвердження Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів” строки зберігання кримінальних справ встановлюються залежно від тяжкості злочину. Після закінчення вказаних строків кримінальні справи знищуються, і в результаті відновлення порушених прав буде майже неможливим. Заслуговує на увагу запропонований авторами порядок встановлення єдиного строку зберігання кримінальних справ, який повинен відповідати загальним строкам давності притягнення до кримінальної відповідальності – 15 років.
У дисертації розглянуто ще одну спірну проблему – строк проведення розслідування. Аналіз кримінальних справ свідчить, що розслідування у 6,25% з них проводилося строком до 1 місяця, у 37,5% – до 2 місяців, у 33,33% – до 4 місяців, у 22,9% – понад чотири місяці. Висловлюється думка щодо необхідності проведення розслідування в максимально короткий термін. Разом з тим, розслідування нововиявлених обставин потребує виваженої праці, направленого на недопущення ще однієї судової помилки. Робиться висновок, що місячний строк буде оптимальним для розслідування даних про нововиявлені обставини. Підтримується думка М.А. Цатуряна щодо необхідності передбачення в КПК можливості продовження цього строку за правилами, встановленими для продовження строку досудового слідства (ст. 120 КПК). Пропонується строк розслідування нововиявлених обставин закріпити у кримінально-процесуальному законі.
Зазначається, що однією із проблем при визначенні строку розслідування є відсутність чітко встановленого початку та кінцевого моменту його закінчення. Вказується, що початком строку розслідування є день винесення постанови про призначення розслідування. Ця постанова повинна реєструватися в установленому порядку. Днем закінчення строків розслідування повинен вважатися день затвердження прокурором висновку чи складання нового за результатами розслідування й направлення його з матеріалами розслідування прокурору вищої інстанції чи день винесення постанови про закриття провадження.
У підрозділі 3.3. “Форма закінчення розслідування нововиявлених обставин” досліджуються проблеми, які постають перед слідчими та прокурорами під час закінченні розслідування нововиявлених обставин.
Здобувач обґрунтовує необхідність слідчого чи прокурора після закінчення розслідування даних про нововиявлені обставини оголосити зацікавленим особам, що розслідування закінчено й вони мають право на ознайомлення з матеріалами.
Аналіз кримінальних справ показав, що у 93,75% випадках слідчий передає матеріали розслідування прокурора без складання будь-якого документу. У дисертації критикується такий прагматичний підхід. Автор підтримує деяких вчених (Г.З. Анашкіна, І.Д. Перлова, В.С. Посніка) щодо необхідності складання за результатами розслідування процесуального документа. Таким документом пропонується “висновок за результатами проведення розслідування даних про нововиявлені обставини”. Цей висновок разом з матеріалами кримінальної справи направляється прокуророві.
Прокурор, отримавши від слідчого матеріали проводить їх перевірку й приймає одне з рішень: затверджує висновок слідчого чи складає інший, після чого направляє справу прокурору вищої інстанції; направляє справу для проведення додаткового розслідування; закриває провадження у справі, про що повідомляється зацікавленим особам.
Аналогічними є також дії вищестоящого прокурора, який після перевірки висновку може закрити провадження у справі, направити справу прокурору для організації додаткового розслідування, скласти подання для звернення до відповідного суду про відміну судового рішення та прийняття нового. Разом із поданням прокурор направляє матеріали розслідування та матеріали кримінальної справи, про відновлення якої йдеться.
У роботі також висловлене категоричне твердження про те, що зупинення вироку неможливе, оскільки до його скасування судом воно є законним та обґрунтованим.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні концептуальних питань застосування такої складової інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами як відновлення провадження та проведення розслідування у справі. Найсуттєвішими науковими і практичними результатами дослідження є:
1. Запропоновано у проекті КПК України дати визначення поняття нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини – це встановлені матеріалами розслідування чи вироком суду, що набрав законної сили, нові юридичні факти, що не були відомі суду, та які засвідчують істинні обставини вчинення злочину, що підлягають доказуванню і спростовують висновки, викладені раніше у рішенні суду у цій же справі як такі, що не відповідають об’єктивній дійсності.
2. Обґрунтовано положення про те, що зазначені у п. 1 і 2 ч. 1 ст. 400-5 КПК факти, які законодавцем названі нововиявленими обставинами не можуть вважатися такими. Це конкретні протиправні діяння, які за певних умов можуть слугувати лише фактором, що вплинув на не встановлення реальних обставин вчинення злочину. У випадку їх підтвердження, вони виступають фактами, що засвідчують причини не встановлення істинних обставин злочину у справі, рішення в якій набрало законної сили. Одночасно вони можуть засвідчувати фактичні обставини вчинення злочину тощо.
3. Запропоновано доповнити перелік обставин, що можуть вплинути на не встановлення істинної картини злочину зловживанням начальника слідчого підрозділу та начальника органу дізнання; неумисні діяння учасників кримінального процесу (не кваліфікованість розслідування, не встановлення певних доказів), які в подальшому самі по собі або разом з іншими могли вплинути на прийняте судом рішення.
4. Запропоновано внести до проекту КПК зміни, що стосуються порядку подання інформації про нововиявлені обставини вчинення злочину. Право на подання заяв про нові обставини вчинення злочину має належати не тільки заінтересованій особі, а й кожному, кому стала відома інформація, що стосується нових обставин вчинення злочину. Заяви та повідомлення про нові обставини вчинення злочину можуть подаватися в будь-який правоохоронний орган, адміністрацію місця попереднього ув’язнення та відбуття покарання, та інші державні органи, за місцем проживання чи перебування заявника. Форма та зміст заяв про перегляд справи за нововиявленими обставинами повинна бути чітко визначена в КПК.
5. Запропоновано в КПК закріпити строки перевірки заяв про нововиявлені обставини: щодо обставин, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 400-5 КПК – протягом трьох діб, обставин, передбачених ч. 3 ст. 400-5 КПК – протягом десяти діб. У разі необхідності – строк перевірки заяв може продовжуватися прокурором до 1 місяця.
6. Обґрунтовано доцільність встановлення прокурорів, які будуть наділені правом відновлення провадження у справі, з тим, щоб була виключена можливість прийняття рішення про відновлення провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами, який приймав рішення у справі. Розслідування нововиявлених обставин повинно проводитися прокурором, який у будь-якій формі не приймав участі у кримінальній справі, про перегляд якої йдеться мова, й який не буде зацікавлений в результатах її розслідування чи за його дорученням та слідчим.
7. Особи, відносно яких винесені рішення суду, повинні мати свій статус, тобто: засудженого, виправданого чи особи, по відношенню до якої кримінальна справа була закрита. Перелік джерел доказів, визначений в КПК, повинен бути доповнений таким джерелом, як показанням засудженого, показаннями виправданого та показаннями особи, по відношенню до якої кримінальну справу було закрито.
8. Обґрунтовано необхідність подовження строків зберігання кримінальних справ у архівах суддів до 15 років.
9. Запропоновано закріпити у проекті КПК строк розслідування даних про нововиявлені обставини, який не повинен перевищувати 1 місяця. Продовження цього строку повинно здійснюватися за правилами, встановленими ст. 120 КПК.
10. Обґрунтовано необхідність ознайомлення з матеріалами розслідування всіх осіб, інтересів яких воно стосується.
11. Доведено необхідність слідчого складати висновок за результатами проведення розслідування даних про нововиявлені обставини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Романюк Б.В., Татаров О.Ю. Нововиявлені обставини: проблеми правового визначення // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. – № 3. – C. 215-223. (участь дисертанта становить 50%).
2. Татаров О.Ю. Перевірка заяв та повідомлень про нововиявлені обставини: проблеми та шляхи їх вирішення // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. – № 5. – С. 218-227.
3. Татаров О.Ю. Розслідування нововиявлених обставин у справах про злочини вчинені організованими групами // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2005. – № 12. – С. 147-155.
4. Татаров О.Ю. Приводи для відновлення провадження у справі за нововиявленими обставинами: проблеми кримінально-процесуальної регламентації // Вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 3. – С. 182-190.
5. Татаров О.Ю. Строки розслідування нововиявлених обставин // Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід: Матеріали загальноуніверситетської підсумкової науково-теоретичної конференції. Київ, 19-20 травня 2006 року. – К.: КНУВС, 2006. – С. 64-65.
6. Татаров О.Ю. Виявлення нових обставин вчинення злочину // Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності: Матеріали всеукраїнської конференції. Київ, 12 квітня 2006 року. – К.: Академія управління МВС, 2006. – С. 130-132.
7. Татаров О.Ю. Процессуальный порядок возобновления уголовных дел по вновь открывшимся обстоятельствам // Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел. Материалы международной научно-практической конференции. Минск, 27 января 2006 года. – Минск.: Акад. МВД Респ. Беларусь, 2006. – С. 216-218.

АНОТАЦІЯ
Татаров О.Ю. Відновлення провадження та проведення розслідування у справі за нововиявленими обставинами. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет внутрішніх справ. – Київ, 2007.
У дисертаційному дослідженні розглядаються теоретичні та правові проблеми застосування інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Аналізуючи наукові праці юристів, інших фахівців українського та зарубіжного законодавства, матеріалів слідчо-прокурорської практики, автор розкриває суть, значення перегляду судових рішень, що набрали законної сили, юридичні й практичні аспекти проблем застосування даного виду перегляду. У роботі викладено обґрунтовану концептуальну схему наукових та прикладних положень, спрямованих на вдосконалення процесу перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Запропоновано ряд змін до кримінально-процесуального законодавства та інших нормативних актів щодо безпосереднього розслідування даних про нововиявлені обставини.
Ключові слова: рішення суду, нововиявлені обставини, перегляд, відновлення провадження, перевірка, розслідування.

АННОТАЦИЯ
Татаров О.Ю. Возобновление производства и проведение расследования по делу по вновь открывшимся обстоятельствам. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Киевский национальный университет внутренних дел – Киев, 2007.
В диссертации рассматриваются теоретические и правовые проблемы использования института пересмотра судебных решений по вновь открывшимся обстоятельствам. Анализ научных работ юристов, иных специалистов украинского и зарубежного законодательства, материалов следственно-прокурорской практики, позволил раскрыть сущность, значение пересмотра судебных решений, что вступили в законную силу, юридические и практические проблемы использования указанного вида пересмотра. В работе изложено обоснованную концептуальную схему научных и прикладных положений, направленных на усовершенствование процесса пересмотра судебных решений по вновь открывшимся обстоятельствам.
Диссертация состоит из вступления, трех разделов, которые содержат девять подразделов, выводов, списка источников и приложений. Во вступлении обосновывается актуальность темы исследования, ее связь с научными программами, планами, темами, определяется объект, предмет, цель и задачи диссертационного исследования, его основные нормативно-правовые источники, эмпирическая база, методологическая основа, сформулирована научная новизна. Указана практическая значимость и апробация полученых результатов.
Первый раздел “Теоретические и правовые аспекти вновь открывшихся обстоятельств” состоит из четырех подразделов, в которых рассматриваются особенности пересмотра судебных решений по вновь открывшимся обстоятельствам в уголовном судопроизводстве Украины, исследуется история этого института, а также предлагается новое понятие вновь открывшихся обстоятельств.
Второй раздел “Возобновление производства по уголовному делу в связи с вновь открывшимися обстоятельствами” состоит из четырех подразделов, в которых рассматривается процесс проведения проверки данных о вновь открывшихся обстоятельствах, проводится сравнительный анализ с законодательством таких стран как Республика Беларусь, Российская Федерация, Франция, ФРГ, а также рассматриваются сроки возобновления уголовных дел, анализируются поводы и основания для возобновления производства по уголовному делу в связи с вновь открывшимися обстоятельствами.
Третий раздел “Расследование вновь открывшихся обстоятельств” состоит из четырех подразделов и посвящен проблемам проведения расследования данных о вновь открывшихся обстоятельствах, субъектам расследования, а также порядку окончания расследования данных о вновь открывшихся обстоятельствам.
В результате исследования автором предложены и обоснованы следующие положения:
Предложено внести изменения в ст. 400-5 УПК Украины, изложив в такой редакции: “Вновь открывшимися обстоятельствами считаются установленные материалами расследования или приговором суда, что набрал законной силы, новые юридические факты, которые не были известны суду или были ним проигнорированы, которые отображают истинные обстоятельства совершения преступления, такие, что подлежат доказыванию и опровергают выводы, изложены ранние у решении суда по этому же делу как такие, что не отвечают объективной действительности.
Установление таких обстоятельств по делу возможно при установлении фактов: подложности доказательств, неверности перевода, а також показаний свидетеля, потерпевшего, обвиняемого, подсудимого, заключения и объяснений судебного эксперта, на которых основывается приговор; злоупотребления прокурора, дознавателя, следователя, начальника следственного отдела, начальника органа дознания и судьи во время производства по делу; иных действий участников уголовного судопроизводства.
Эти действия будут поводами для пересмотра судебных решений, что набрали законной силы, в порядке исключительно производства лишь в том случае, когда они установлены приговором, что набрал законной силы, а при невозможности вынесения приговора суда – материалами расследования”.
- Обосновано, необходимость прокурора уведомлять о принятом ним решении по результатам проведения проверки данных о вновь открывшихся обстоятельств совершения преступления и окончании их расследования всех лиц, чьих интересов оно касается.
- Обосновано, необходимость продления хранения уголовных дел в архивах судов до 15 лет.
- Обосновано, что решение о назначении расследование данных о вновь открывшихся обстоятельствах должно приниматься прокурором, который не имел отношения до этого дела.
- Внесены обоснованные предложения по усовершенствованию действующего законодательства и разработке нового УПК Украины, касающиеся проведения проверки и расследования данных о вновь открывшихся обстоятельствах.
Ключевые слова: решение суда, вновь открывшиеся обстоятельства, пересмотр, возобновление производства, проверка, расследование.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking