Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Відповідальність в управлінні (соціально-філософський аналіз)

 

ТІТАРЕНКО ОЛЕНА ГЕННАДІЇВНА

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В УПРАВЛІННІ (СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)

09.00.03. — соціальна філософія і філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Харків — 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі філософії та соціальних дисциплін Харківського соціально-економічного інституту, Міністерство освіти та науки України.
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор,
Клімова Галина Павлівна,
Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого,
професор кафедри соціології та політології
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор,
Култаєва Марія Дмитрівна,
Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди,
завідувач кафедри філософії;
кандидат філософських наук, професор,
Рибалка Валерій Григорович,
Харківський університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба,
завідувач кафедри українознавства

Провідна установа: Донецький національний університет, м. Донецьк
Захист відбудеться “29” червня 2006 року в 15 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 64.702.05 при Харківському університеті Повітряних Сил ім. І. Кожедуба за адресою: 61043, м. Харків, вул. Динамівська, 6, ауд. Д-606.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського університету Повітряних Сил ім. І.Кожедуба за адресою: 61064, г. Харків, ул. Володарського, 46.

Автореферат розісланий “25” травня 2006 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат філософських наук, професор Мануйлов Є.М.

Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. В умовах трансформації, модернізації українського суспільства, розвитку ринкових відносин, удосконалення демократичних інститутів, ускладнення диференційної системи соціуму зростає практична та теоретична значущість проблем управління. В теперішній час управління на всіх рівнях – державному, регіональному, муніципальному та на рівні окремих установ й організацій – втрачає свою ефективність і впровадження відокремлених концепцій менеджменту та інноваційних технологій вже є недостатніми для вирішення даної проблеми. Це потребує системного аналізу, який дозволить забезпечити теорію та практику управління новою якістю обґрунтованості, уточненням механізмів і принципів управлінської діяльності, що стає можливим на основі використання методологічних засад філософії управління як нової сфери управлінського знання.
Наявність активного суб’єкта управлінської діяльності зумовлює необхідність визначення об’єктивних характеристик, що регламентують даний вид діяльності. Однією з найважливіших характеристик суб’єкта управління виступає відповідальність. Аналіз відповідальності суб’єкта управління дозволяє вирішити проблему деперсоніфікації суб’єкта управління, досліджувати характеристики наслідків управлінських рішень, уточнити організаційні та управлінські стратегії, вдосконалити регулювання соціальних відносин в інституціоналізованих структурах надскладних соціальних систем, що надає можливості підвищення ефективності управління в цілому.
Дослідження феномена відповідальності в управлінні пов’язано з аналізом широкого кола наукових проблем. Аналіз даного феномена базувався на працях тих вчених, що досліджують проблеми управління: аналізують сутність поняття “управління”, виявляють родові ознаки управлінської діяльності, розкривають її ґенезу. Аналіз цих питань міститься у роботах зарубіжних дослідників (Р. Арона, М. Вебера, Р. Дарендорфа, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, Л. Козера, О. Конта, Т. Парсонса, Б. Рассела, Г. Спенсера, П. Сорокіна, І. Фіхте, К. Ясперса тощо), російських (Л.І. Абалкіна, А.М. Аверіна, А.Г. Аганбегяна, В.Г. Афанас’єва, А.П. Бутенка, Д.М. Гвішиані, П.А. Кравченка, Т.В. Керімова, П.Н. Лебєдєва, Г.Х. Попова, А.І. Пригожина, І.Н. Слепенкова, А.Г. Спиркіна, Л.Н. Суворова та ін.) й українських (В.П. Андрущенка, І.В. Бойченка, С.О. Завєтного, М.О. Михальченка, Н.Р.Ніжник, В.А.Рибкало, В.С. Шинкарук, Г.О. Щокіна тощо). У роботах цих вчених відбулося становлення та подальший розвиток науки про управління.
Розкриваючи поставлені в дисертації проблеми, автор спирався на дослідження виробничого управління, або менеджменту, що є в теперішній час одним з провідних напрямків дослідження в управлінській проблематиці, що зумовлено подальшим розгортанням науково-технічного прогресу та розвитком високотехнологічного промислового виробництва. Аналіз даної проблеми представлено у роботах М. Альберта, А. Демба, М.Х. Мескона, Ф. Нойбауєра, Д. Сільє, Ф. Хедоурі та ін.
У працях таких учених, як Б.П. Будзан, В.В. Бурега, В.В. Ілюхін, С.Ф. Поважний, О.С Пономарьов, В.А. Стрижко, З.І. Тимошенко, Л.Л. Товажнянський та ін., відбувається становлення філософії управління.
Вагомий внесок в створення основ загальної теорії соціальної відповідальності зробили К.О. Апель, М. Бубер, П. Дракер, Г. Йонас, А. Лілов, Д. Ледд, Г. Ленк, Р. Маккіон, К. Мітчем, Х.І. Нібур, І. Форхольцер, а також В.Г. Афанасьєв, Е.А. Ануфрієв, Л.П. Буєва, В.Е. Давидович, В.В. Журавльов, Н.С. Корабльова, Р.І. Косолапов, А.І. Ореховський, О.Ф. Плахотний, Е.О. Подмазко, Н.Д. Табунов, В.А. Шабалін, Я. Щепанський, Т. Ярошевський та ін.
У публікаціях О.О. Амвросова, В.С. Баруліна, К.М. Ніконова, С.И. Попова, В.І. Припіснова, Л.Н. Суворова питання відповідальності розробляються під час аналізу діалектики об’єктивного і суб’єктивного в розвитку суспільства, а у роботах Д.А. Керімова, А.Г. Мислівченка, Л.В. Ніколаєвої, Ф.С. Худушина, Б.П. Шубєнкова – під час аналізу проблеми свободи та необхідності.
Проблеми формування соціальної відповідальності досліджуються вченими, що розробляють теоретичні питання соціальної активності особистості, її виховання. Необхідно, насамперед, назвати роботи Т.О. Андрєєвої, Т.Е. Ареф’євої, С.М. Богданова, Ю.Е. Волкова, Г.П. Клімової, С.И. Ковальова, М.Д. Култаєвої, О.В. Ларіна, В.О. Лозового, В.Г. Мордковича, А.В. Мялкіна, Л.В. Сохань, В.Ф. Сухіної, В.Г. Рибалки, О.К. Уледова, Б.С. Яковлєва та ін.
Важливе значення для розробки поставлених у дисертації проблем мають праці, в яких розкриваються окремі аспекти різних видів відповідальності. При цьому найбільшу увагу в науковій літературі надано аналізу юридичної та моральної відповідальності. У роботах С.Ф. Анісімова, Я.І.Архангельського, С.В. Баранова, І.В. Бичко, Т.Є. Василевської, С.Ф. Головка, О.О. Гусейнова, О.Г. Дробницького, Д.Л. Коника, А.В. Краснокутського, М.В. Лемковського О.Ю. Мошинської, О.М. Сичивиці, В.М. Соколової, Е.І. Соловйова, І.Г. Тімощука, Т.І. Філатової, О.Г. Харчева, А.П. Черменіної, К.А. Шварцман, О.Ф. Шишкіна та ін. досліджено співвідношення категорій моральної свободи та моральної відповідальності, розглянуті зміст та функції моральної відповідальності, шляхи та засоби її формування.
Специфіка юридичного аспекту відповідальності висвітлена у роботах В.Н. Кудрявцева, В.І. Куріцина, І.В. Самощенка, М.Х. Фарукшина, А.І. Щербака, О.О. Якуби, С.С. Яценка та ін.
Сказане дозволяє зробити висновок, що на сьогодні накопичено достатньо великий науковий матеріал, в якому висвітлюються різні аспекти проблеми відповідальності суб’єкта управління. В той же час необхідно відзначити, що предметна сфера, окреслена темою дисертаційної роботи, раніше науковцями спеціально не розглядалась. До цього часу відсутні фундаментальні монографічні праці, спеціально присвячені аналізу відповідальності в управлінні. В сучасних умовах визначені лише окремі аспекти аналізу проблеми відповідальності. У зв’язку з цим, на особливу увагу заслуговують питання, які пов’язані з побудовою універсальної соціально-філософської концепції відповідальності в управлінні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до комплексної цільової програми № 0194У043134 “Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у ВНЗ як чинник формування свідомості молодого фахівця незалежної України” і планів науково-дослідної роботи кафедри філософії і соціальних дисциплін Харківського соціально-економічного інституту.
Метою дисертаційної роботи є системний розгляд феномена відповідальності в управлінні на основі соціально-філософського підходу.
Для реалізації поставленої мети потрібно вирішити такі дослідницькі завдання:
- розкрити предметну сферу філософії управління;
- здійснити соціально-філософську реконструкцію поняття “відповідальність”;
- визначити межі відповідальності суб’єкта управління у сучасних соціальних контекстах;
- виявити на методологічному рівні природу відмінностей між моральною, юридичною, професійною відповідальністю суб’єкта управління;
- розкрити характерні ознаки типів відповідальності в управлінні: горизонтальної та вертикальної;
- представити універсальну характеристику відповідальності суб’єкта управління.
Об’єктом дослідження є феномен відповідальності як невід’ємна характеристика взаємодії суб’єктів діяльності в соціальній реальності.
Предметом дослідження є відповідальність суб’єкта управління, її види, що розглянуті в соціально-філософському аспекті.
Методи дослідження визначаються специфікою предмету аналізу. Основними для розкриття зазначеної проблеми обрані такі принципи філософського пізнання, як об’єктивність, системність, причинно-наслідковий зв’язок, єдність історичного та логічного, сходження від абстрактного до конкретного. В дисертації узагальнено та використано результати наукових досліджень з філософії, соціології, правознавства, соціальної психології, культурології, що дозволило при формуванні концептуальної позиції використати міждисциплінарний підхід.
У процесі дослідження застосовано: метод порівняльно-критичного аналізу різних концептуалізацій феноменів відповідальності й управління; діалектичний, діяльнісний, структурно-функціональний, феноменологічний, екзистенціальний підходи; метод єдності історичного і логічного під час розгляду понять “управління” та “відповідальність” при виявленні їх сутності та структури; системний підхід при аналізі феномена відповідальності в управлінні. Автор посилався на положення синергетики щодо нелінійного розвитку, співіснування хаосу і порядку в саморегульованих соціальних системах. У роботі використані і загальнонаукові методи (аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, моделювання), що дозволили більш повно провести соціально-філософське дослідження феномена відповідальності в управлінні.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що здійснено комплексний соціально-філософський аналіз відповідальності в управлінні.
Основні ідеї та висновки, що складають наукову новизну роботи, виражені в таких положеннях:
- розглянута предметна сфера філософії управління, що являє собою, по-перше, різноманітний за своїм об’єктом та засобами реалізації вид людської діяльності; по-друге, управлінське знання, що активно розвивається. Це надало можливість розробити методологічні основи для системного дослідження відповідальності суб’єкта управління;
- у результаті історико-філософського аналізу різних філософських концепцій обґрунтовано теоретичне розуміння відповідальності як соціально-філософського поняття, що відображає об’єктивний характер взаємодії суб’єктів діяльності в усіх сферах життєдіяльності суспільства на основі вимог, що взаємно висуваються та детермінуються соціальними нормами;
- запропонована структура відповідальності, компонентами якої є суб’єкт, інстанція, об’єкт і предмет, час і простір;
- доведено, що межі відповідальності суб’єкта управління визначаються характером впливу суб’єкта на об’єкт і сутнісними характеристиками як суб’єкта, так й об’єкта управління;
- знайшов подальшу деталізацію розгляд видів відповідальності в управлінні (моральна, юридична, професійна), при цьому юридична та професійна відповідальність представлені як зовнішня сторона відповідальності суб’єкта управління, а моральна відповідальність – як внутрішня;
- у роботі обґрунтовано розрізнення двох типів відповідальності суб’єктів управління – вертикальної і горизонтальної, що зумовлено ієрархічною, багаторівневою і багатоцільовою структурою управлінських відносин.
Теоретична і практична значущість дисертації полягає в тому, що зроблена перша спроба системного аналізу відповідальності суб’єкта в управлінні; визначені на методологічному рівні особливості моральної, юридичної, професійної відповідальності суб’єкта управління, що дозволяє представити універсальну характеристику відповідальності в управлінні, яка може бути використана для розробки практичних рекомендації органам управління всіх рівнів.
Результати дослідження можуть бути використані в практиці підготовки управлінських кадрів, а також в консультуванні з питань підвищення ефективності діяльності суб’єкта управління, формування і розвитку культури управлінських відносин.
Матеріали дисертації також можуть бути використані під час розробки розробці лекцій та семінарів для підготовки управлінських кадрів, під час викладання низки тем з філософії управління та соціології управління.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації пройшли апробацію на III Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (Київ, 2005); VI Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми гуманізації і гармонізації управління” (Харків, 2005).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в шести публікаціях, з них чотири – в наукових спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України. Всі праці написані без співавторів.
Структура роботи. Дисертація містить вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури. Обсяг тексту дисертації складає 200 сторінок, з них 180 – основного тексту. Список використаної літератури містить 238 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми і ступінь її наукової розробленості; визначено мету і завдання дослідження, об’єкт і предмет, його методологічні засади; сформульовано наукову новизну роботи, можливості теоретичного та практичного використання результатів дослідження; наведено дані щодо апробації результатів дисертації, публікацій, структури роботи.
Перший розділ “Відповідальність суб’єкта управління в предметному полі соціальної філософії” присвячено аналізові предмету філософії управління, розгляду історичного розвитку поняття “відповідальність” у соціальній філософії, визначенню меж відповідальності суб’єкта управління.
У підрозділі 1.1. “Філософія управління: ретроспективний аналіз та методологія дослідження” здійснено всебічний аналіз самостійної філософської дисципліни – філософії управління. Відмічається, що її становлення визначається не тільки усвідомленням притаманної управлінню вагомої ролі в житті сучасного суспільства, але й зумовлено виробленням теоретичних засобів, які дозволяють сформувати предметну сферу філософського аналізу управління, перетворити його в предмет філософського пізнання.
У роботі наголошується, що філософія управління може бути представлена за допомогою визначення ліній аналізу: 1) виявлення філософських передумов теорій, сформульованих у сфері управління; 2) представлення різних управлінських ідей у філософських концепціях; 3) дослідження частин понятійних апаратів філософії та управління, що пересікаються; 4) розкриття логіко-філософських основ інтелектуальної діяльності та демонстрацію форм їх прояву в теорії управління. Їх розгляд дозволяє визначити предмет філософії управління, яким є по-перше, різноманітний за своїми об’єктом і засобами здійснення вид людської діяльності, філософське осмислення якого спирається на соціально-філософські концепції суспільства, його структури, визначення типів і форм соціальної дії, особливостей соціальних інститутів і способів їх історичного функціонування. По-друге, сфера управлінського знання, що активно зростає і розвивається.
Виходячи з даного розуміння предмета філософії управління в дисертації використовується діяльнісний підхід до аналізу сутності управління, розглядається еволюція усвідомлення форм управлінської діяльності, яка проходить декілька етапів, які можна співвіднести з етапами розвитку філософської думки. Відзначається, що домодерні уявлення про характер управлінської діяльності (Платон, Аристотель) мали по суті рецептурний, описовий характер і зводилися до формулювання управлінських принципів, які відносяться до різних конкретних галузей діяльності (управління державою, військом, кораблем тощо). Розуміння людини як раціональної, активної істоти (філософія епохи Відродження, Просвітництва), що реалізовує себе в різних напрямках діяльності – політичної, економічної, правової, наукової тощо, з’явилося підставою для подальшого розвитку з кін. XVIII століття уявлень про діяльність як світоглядний пояснювальний принцип, який розкриває природу буття людини (М. Вебер, Г. Гегель, І. Кант, К. Маркс, І. Фіхте та ін.). Разом із пануючим у ХІХ столітті раціоналізмом у філософії розвиваються ірраціоналістичні концепції (А. Бергсон, Гусерль тощо), що спираються на уявлення про ціннісні форми організації стихійного життєвого начала, ціннісні форми орієнтації людської діяльності. Ці концепції в подальшому послужили теоретичною основою для розробки ціннісних орієнтирів в управлінні, для розуміння культури організації, що ґрунтується на загальних цінностях, для формування ціннісного аспекту в ухваленні управлінських рішень тощо.
У ХХ ст. в тематику філософських досліджень були внесені проблеми мови, комунікаційних відносин (Р. Райл, Дж. Остін, Дж. Уісдом, П. Строусон), системного і ситуаційного підходів (Г.П. Щедровіцький), кібернетичних і синергетичних уявлень (Н. Вінер, А. Ешбі, І. Пригожин), які знайшли своє віддзеркалення в різних концепціях управління, побудованих на основі реалізації різних методологічних підходів, у тому числі у діяльнісному.
У роботі відзначається, що з позицій діяльнісного підходу управління визначається як особливий вид діяльності, яка спрямована на зміну об’єкта для досягнення поставленої мети, причому важливим завданням є досягнення мети найефективнішим шляхом.
Представлена в дисертації концептуальна схема аналізу управлінської діяльності, що включає в себе, по-перше, суб’єкт управління, що може бути репрезентований особистістю, певною групою та суспільством в цілому, головною характеристикою якого є спроможність формулювання цілей та володіння певними ресурсами управління; по-друге, об’єкт управління (технічні, природні, соціоприродні, соціальні, соціотехнічні, інформаційні системи й індивід з усіма своїми фізичними, психічними та соціальними ознаками як особливий вид об’єкта управління); по-третє, мету управління, що є уявленням у свідомості суб’єкта результату, на досягнення якого спрямована діяльність; по-четверте, форми, методи та засоби управління, що визначаються специфікою об’єкта та суб’єкта управління, які детерміновані рівнем людської діяльності; по-п’яте, результат, який є невід’ємною характеристикою управлінської діяльності, що виявляється в ступені удосконалення об’єкта, яке досягнуто. Такий підхід дозволяє вибудовувати конкретні теоретичні моделі, що репрезентують різні галузі та окремі елементи управління, а також створює можливість для виявлення методологічних основ різноманітних теорій управління.
При розгляді філософії управління як системи знання в дисертації наводиться думка, що розвиток власне управлінського знання як самостійної наукової галузі відбувається в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Саме в цей період з’являються перші концепції, розробки, узагальнення, які стосуються безпосередньо проблеми управління, відбувається формування уявлень про об’єкт управління, що свідчить про процес формування поняттєвого апарату та концептуальних схем теорії. Подальший розвиток управлінських теорій відбувається шляхом використання як методологічних засад ідей системного, ситуативного, синергетичного та інших підходів.
Філософія управління як система знань включає в себе: питання природи та способів існування управлінського знання, особливостей управлінського знання, закономірностей розвитку управління тощо.
У підрозділі 1.2. “Відповідальність у соціально-філософському вимірі” на підставі історико-філософського аналізу розглянуто розвиток поняття “відповідальність”, починаючи з античної і закінчуючи сучасними теоретичними концепціями. Проведене дослідження показало, що філософська традиція трактує “відповідальність”, виходячи з положення, що відповідальність і свобода взаємопов’язані і взаємозумовлені поняття. “Там, де немає свободи, не може бути й відповідальності” (Аристотель, Платон, Т. Гоббс, П. Гольбах, Дж. Локк, Ш. Монтеск’є, Д. Юм, В. Гамільтон, Г. Гегель, І. Кант, С. К’єркегор, Дж.С. Мілль, Б. Спіноза, І. Фіхте, Ф. Шеллінг). Абсолютизація цього підходу знайшла вираження в теоріях психоаналізу та екзистенціалізму. Представники теорії психоаналізу (Д. Хосперск, Мукереджі, К. Хорні, Е. Фромм) стверджують, що вся система людської поведінки цілком детермінована або зовні (соціальне оточення, виховання), або зсередини (спадковість, характер). Внаслідок цього людина невільна. А оскільки немає свободи – немає відповідальності.
Інша крайність у вирішенні проблеми – абсолютна відповідальність як результат абсолютної свободи (Ж.П. Сартр). Екзистенціалісти виходять з антагонізму суспільства й особистості, з протиставлення одного іншому.
Спираючись на роботи Л.І. Грядунової, К.О. Муздибаєва, О.І. Ореховського, О.Ф. Плахотного, Н.П. Соколової, А.П. Черменіної, автор розкриває обмеженість зведення сутності проблеми відповідальності до діалектики свободи та необхідності, обґрунтовує значущість соціально-філософського аналізу проблеми відповідальності.
У сучасній соціальній філософії і в суміжних галузях гуманітарного знання проблему відповідальності досліджує цілий ряд авторів (К.О. Апель, П. Дракер, Г. Йонас, Р. Маккіон, К. Мітчем, Г. Ленк та ін.). Аналіз представлених в їхніх роботах підходів дозволив зробити висновок, що більшість дослідників розглядає конкретні види відповідальності в певних сферах людської діяльності (моральна відповідальність вчених, професійна відповідальність в бізнесі та ін.). Таке вузькоспеціалізоване уявлення про відповідальність не дає достатніх методологічних підстав для розгляду відповідальності як соціально-філософської категорії, важливої для розуміння відповідальності в управлінні.
У роботі запропоновано визначення відповідальності як соціально-філософської категорії, що віддзеркалює об’єктивний характер взаємодії суб’єктів діяльності на підставі взаємних вимог, які детерміновані соціальними нормами.
В дисертації представлена класифікація відповідальності. Відповідно до специфіки її суб’єкта виділено та проаналізовано індивідуальну та колективну відповідальність. На підставі суттєвих розрізнень у факторах її реалізації визначені економічна, політична, екологічна, юридична, професійна, моральна та інші види відповідальності. Автор аналізує відповідальність суб’єкта управління шляхом виявлення специфіки моральної, юридичної та професійної відповідальності. При цьому юридична та професійна відповідальність є зовнішньою стороною відповідальності суб’єкта управління, а моральна відповідальність – внутрішньою.
У роботі представлена наступна структура відповідальності: суб’єкт, об’єкт, інстанція, час і простір відповідальності, яка дозволяє розглянути окремо моральний, юридичний, професійний види відповідальності суб’єкта управління. Такий підхід дає можливість представити певний теоретичний конструкт відповідальності та відповісти на питання про конкретно-історичні і соціальні ідеали і норми відповідальності, виявити тенденції їх розвитку і дати оцінки конкретним принципам і механізмам реалізації відповідальності суб’єкта управління.
У підрозділі 1.3. “Межі відповідальності суб’єкта управління” розкриваються сутнісні характеристики суб’єкта і об’єкта управління; розглядаються межі їх взаємодії.
Під час розгляду суб’єкта та об’єкта управління та визначення механізму їх взаємодії автор виходить з того, що суб’єкт-об’єктні відносини об’єктивні за своєю природою і змістом. Це зумовлено об’єктивністю взаємодії двох сторін відношення. Суб’єктивний агент відносин тільки тоді є суб’єктом управління, якщо він в першу чергу контролює себе, свою свідомість і лише внаслідок цього контролює об’єкт управління. Отже, крім активності, до суб’єкту діяльності може бути застосована така підстава, як відповідальність за результати взаємодії. Розподіл ролей суб’єкт-об’єктних відносин багато в чому залежить від результату взаємодії. Результат детермінується об’єктивними характеристиками як суб’єкта, так і об’єкта. Суб’єкт як активний агент процесу взаємодії є функціонально відповідальним за ефективність результату дії.
У роботі відзначено, що наявність колективного суб’єкта управління пов’язана з проблемою персоніфікації і деперсоніфікації суб’єкта управління. Деперсоніфікація суб’єкта управління неявно має на увазі універсалізацію, стандартизацію самого процесу управління (невидима рука ринку, Бентамівська башта тощо).
Обґрунтовано, що з’ясування конкретно-діяльнісного соціального змісту суб’єкт-об’єктних відносин має важливе методологічне значення в будь-якій діяльності, і в управлінні у тому числі. Наявність у агентів відношення власної суб’єктивності припускає і можливість реалізації їх потенційної суб’єктності. Проте будь-яка діяльнісна активність, що завжди пов’язана з суб’єктністю, припускає відповідальність, яка має соціальну природу. Спроби подолати “об’єктний підхід в управлінні” насправді мають в своїй основі не змістовну гуманістичну спрямованість, а вирішують певне соціальне (ідеологічне) завдання – звільнити суб’єктів управління від відповідальності за результати своїх дій, перекладаючи її на плечі керованих.
У роботі підкреслюється, що проблема спроможності нормативно закріпленого керівника як суб’єкта управління має своє рішення залежно від об’єктивних характеристик керованого як об’єкта управління й адекватності засобів, що є у керівника та актуалізовані в його дії. Межі відповідальності суб’єкта управління визначаються характером впливу суб’єкта управління на об’єкт і сутнісними характеристиками як суб’єкта, так і об’єкта управління.
У другому розділі “Соціально-філософський аналіз видів відповідальності в управлінні” розглянуто види відповідальності суб’єкта управління – моральну, юридичну та професійну відповідальність, виявлено їх специфіку, надано узагальнену характеристику відповідальності в управлінні.
У підрозділі 2.1. “Моральний аспект відповідальності суб’єкта управління” виявлено особливості морального аспекту відповідальності суб’єкта управління на підставі аналізу концепцій моральної відповідальності М. Бубера, В. Джеймса, Г. Йонаса, Л. Леві-Брюля, Д. Ледда, Г. Ленка, Р. Маккіона, К. Мітчема тощо.
У роботі відзначається, що з приводу розуміння моральної відповідальності існує декілька точок зору, які можна репрезентувати двома позиціями: релігійною й світською.
Теологічне трактування поняття моральної відповідальності (К. Барт, М. Бубер, Р. Нібур) припускає, що суб’єктом відповідальності може бути тільки індивід як суб’єкт моралі. Поняття “відповідального суспільства”, що формально припускає не індивіда, а групу як суб’єкта моральної відповідальності, фактично призводить все до тієї ж відповідальності індивідів. У католицькому трактуванні відповідальності, що представлено у роботах вказаних авторів, суб’єкти державного управління і менеджери постають особливими суб’єктами моральної відповідальності, оскільки в “відповідальному суспільстві” саме вони відповідальні за виконання людьми своїх обов’язків перед Богом і за їх добробут. Предметом відповідальності є відносини (діалог) між людиною і Богом. Будь-яка дія людини визнається відповідальною, якщо вона виступає як відповідь на слово, повідомлене Богом. Інстанцією відповідальності є Бог. Час відповідальності – нелокалізований, безперервний, минулий, теперішній і майбутній час. Простір відповідальності – нелокалізований.
Проведений у роботі аналіз світських етичних теорій дає можливість стверджувати, що існують достатні філософські підстави для введення моральної відповідальності суб’єкта управління. Моральна відповідальність виникає завдяки вимогам до суб’єкта управління з боку суспільного оточення, в її основі лежать моральні норми, що є домінуючими в даному суспільстві. Тому формами реалізації моральної відповідальності є моральні переживання та почуття, а не прямий державно-правовий примус, як у випадку юридичної відповідальності. Дисертант підкреслює, що саму моральну відповідальність необхідно розглядати як найважливішу характеристику духовно розвиненої особистості.
Розгляд моральної відповідальності в історико-філософській ретроспективі дозволяє стверджувати, що моральна відповідальність визначається по-різному і має різні значення залежно від того, з позицій якої етичної теорії (утилітаристська етика, аристотелівська етика, етика Канта тощо) розглядається сутність моральних норм. Етичні традиції визначають моральну відповідальність суб’єкта управління.
У роботі виділені значення структурних елементів моральної відповідальності з безлічі потенційних станів. Суб’єктом відповідальності тут є індивід, хоча є спроби поширити її на групу і навіть соціальний інститут. Предметом відповідальності, слідуючи імперативу відповідальності, повинно бути збереження можливості людського існування в майбутньому, що у безлічі потенційних станів відповідає більшою мірою наслідкам дії, хоча не виключає й результат. Інстанцією відповідальності може бути трансцендентна сутність (наприклад, Бог, як в етиці І. Канта, В. Джеймса тощо), ідеальний суб’єкт (“майбутнє людство”), індивід і група, яка розглядається просто як сукупність індивідів. Час відповідальності – нескінченний, безперервний, минулий, теперішній і майбутній час. Простір відповідальності – нелокалізований.
У підрозділі 2.2. “Юридична відповідальність суб’єкта управління” проаналізовано різні види юридичної відповідальності суб’єкта управління: карна, цивільна, адміністративна, дисциплінарна та конституційна.
Аналіз публікацій з проблем юридичної відповідальності (Н. Абаджнано, Е.Ф. Агєєв, І. Вайд, І.Н. Грязін, М.Й. Коржанський, М.А. Краснов, Я.М. Магазінер, Н.С. Малєїн, В.М. Марчук, Л.В. Ніколаєва, О.О. Піонтковський, П. Проссер, І.А. Ребане, І.С. Самощенко, А.Н. Трайнін, М.Х. Фарукшин, Л. Фрамер, М. Фрідман тощо) дозволив проаналізувати юридичну відповідальність суб’єкта управління відповідно до запропонованої в теоретичній частині роботи конструктивної схеми і зробити низку висновків про юридичний аспект проблеми відповідальності суб’єкта управління.
Автор підкреслює, що в основі юридичної відповідальності лежить державний примус до виконання вимог права, завдяки чому забезпечується правослухняна поведінка фізичних та юридичних осіб. Юридична відповідальність – це не тільки санкціонована системою правових норм повинність жити й діяти певним чином (тобто уникаючи протиправної поведінки), але й необхідність нести покарання за всі правопорушення відповідно до закону (в судовому, адміністративному або іншому порядку).
У роботі виділено та охарактеризовано наступні види юридичної відповідальності: карна, цивільна, адміністративна, дисциплінарна й конституційна. В основі їх розрізнення лежить характер правопорушень та пов’язаний з цим розбіг у способах реалізації відповідальності.
Так, карна відповідальність є юридичним наслідком скоєння злочину, склад якого передбачений карним кодексом країни, а реалізується вона шляхом покарання злочинця в судовому порядку. Статус суб’єкта управління не накладає будь-які додаткові обмеження у сфері кримінальної відповідальності. Суб’єкти управління притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підставою для цивільної відповідальності є не злочини, як такий, а невиконання або недосконале виконання фізичною чи юридичною особою передбачених цивільним правом обов’язків чи договірних зобов’язань. Ця відповідальність може реалізовуватись як в судовому, так і в адміністративному порядку.
Адміністративна відповідальність полягає в застосуванні уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного покарання до особи, що скоїла правопорушення. Цей вид відповідальності настає у випадку, коли правопорушення не тягне за собою карної відповідальності відповідно до діючого законодавства.
На відміну від адміністративної, дисциплінарна відповідальність пов’язана з порушенням правил поведінки, що встановлені різними положеннями, статутами, і полягає в накладенні на особу, яка скоїла проступок, заходів дисциплінарного стягнення владою керівника, начальника тощо.
Конституційну відповідальність як вид юридичної відповідальності стали відокремлювати порівняно нещодавно. Вона має декілька особливостей: по-перше, яскраво виражений політичний характер; по-друге, відносно вузьке коло органів та осіб, на яких вона поширюється; по-третє, специфічність заходів; по-четверте, конституційна відповідальність настає як у випадку скоєння правопорушень, так і при їх відсутності (затримка в прийнятті рішення, прийняття неефективного рішенні та ін.); по-п’яте, вона є ключовим інститутом публічного права.
Усі вказані види юридичної відповідальності проаналізовані відповідно до запропонованої в підрозділі 1.2. структури відповідальності, що дозволило визначити наступні головні риси юридичної відповідальності суб`єкта управління: по-перше, відповідальність розуміється ретроспективно, тобто з погляду вже здійсненої події або результату діяльності; по-друге, відповідальність в основному має локальний і дискретний часовий характер; по-третє, суб’єкт відповідальності персоніфікований, хоча останнім часом посилюється тенденції деперсоніфікації суб’єкта відповідальності, що є характерним для сфери цивільного права; по-четверте, актуалізація відношення відповідальності оцінюється з погляду застосування до суб’єкта відповідальності деякої негативної санкції – покарання, передбаченого законом.
У підрозділі 2.3. “Професійна відповідальність суб’єкта управління” проведено аналіз характерних рис професійної відповідальності на основі вивчення робіт К.С. Бєльського, Т. Бошама, П. Дракера, У.Д. Дункана, І. Ледда, Дж. Льютона, Х. Марка, А.Р. Огурцова, Р. Шеллера та інших, який дозволяє зробити висновок, що діяльність суб’єкта управління регулюється не тільки загальними нормами, але і специфічними для даного виду діяльності. Через свою специфічність вони є нормами даного професійного співтовариства, наприклад, лікарів, адвокатів, вчених, інженерів і, зокрема, управлінців. У цьому випадку, в силу існування норми можна ввести поняття відповідальності і назвати її професійною відповідальністю.
У роботі проведена класифікація професійних норм діяльності: по-перше, норми, що регулюють відносини з працедавцями; по-друге, норми, що визначають характер взаємодії всередині професійного співтовариства; по-третє, норми, що зумовлюють взаємодію з суспільством, яке випробовує на собі наслідки професійної діяльності суб’єктів управління. Надалі було розглянуто проблему професійної відповідальності суб’єкта управління в кожному з виділених класів.
У дисертації введено поняття підзвітної відповідальності, яка є специфічним типом відповідальності в будь-якій професійній діяльності, що зумовлено саме дією управління на будь-яку діяльність і конкретним проявом власних функцій управління.
Специфіка ієрархічної структури зумовила те, що у підзвітній відповідальності суб’єктом відповідальності є будь-який суб’єкт управління; інстанцією відповідальності – суб’єкт управління вищого ієрархічного рівня або спеціально сформований орган (комісія, колегія, комітет тощо); предметом відповідальності – функція, що виконується, операція, завдання тощо; час відповідальності – локальний (локалізований певним терміном виконання), безперервний (в перебігу всього терміну виконання), минулий і теперішній час (відповідальність не тільки за те, що зроблено, але і за те, що ще тільки знаходиться в процесі реалізації); простір відповідальності – локалізований.
У дисертації показано, що така специфіка підзвітної відповідальності зумовлює наступний феномен: суб’єкт нижчого рівня управлінської ієрархії реально відповідальний перед суб’єктами вищого рівня, оскільки саме з “керівниками” пов’язані можливості зміни статусу “керованих” в управлінській ієрархії. Безпосередньої відповідальності суб’єктів вищого рівня перед суб’єктами більш нижчого рівня не існує. Вона існує тільки у вигляді відповідальності перед спеціальним органом, в якому, як представники, можуть брати участь і суб’єкти управління нижчого рівня.
У роботі відзначається, що проблеми етичного порядку, які постійно виникають, призвели до необхідності ухвалення кодексів морально-професійної етики для представників ряду професій (кодекси соціологів, соціальних працівників, журналістів тощо). Такі кодекси були прийняті в різній формі відповідно до професій та існуючих у тій або іншій сфері етичних проблем.
Автор підкреслює, що одним з найгостріших питань при обговоренні проблеми професійної відповідальності є питання про компетенцію і повноваження конкретного професіонала, які зумовлені його професійною роллю. У роботі доведено, що межі професійної відповідальності детермінуються повноваженнями, якими наділений той або інший суб’єкт діяльності.
У дисертаційному дослідженні аналізується проблема професійної відповідальності, що пов’язана з наявністю норм взаємодії даного професійного співтовариства з соціумом в цілому на прикладі менеджерів. Проведений аналіз дозволив зробити висновок, що професійну відповідальність перед суспільством менеджери можуть нести тільки як колективна лідируюча група в соціальній організації суспільства.
Обґрунтовується положення про те, що в ситуації, коли розвиток технології поставив питання можливості існування людства в майбутньому, традиційні етики, в рамках яких це питання не ставилося, повинні бути істотно доповненими категоричним імперативом відповідальності, що затверджує примат людського існування в майбутньому щодо всіх інших цілей.
Проведений аналіз видів відповідальності суб’єкта управління дозволив стверджувати, що поняття відповідальності в управлінні має досить широку сферу дії і, в певному сенсі, має розглядатися як узагальнююче. У зв’язку з цим відокремлені та проаналізовані загальні умови відповідальності в управлінні: об’єктивність, наявність норм, врахування контексту і поведінки суб’єктів діяльності, каузальний зв’язок, свобода волі і передбаченість. У роботі підкреслюється, що можливість “відповідальної поведінки” суб’єкта діяльності припускає і “безвідповідальність”, про яку, з методологічної точки зору, можна говорити тільки у тому випадку, коли відповідальність потенційно існувала, але актуально не була реалізована агентом дії.
У роботі доводиться, що поняття ступеня або частки відповідальності може бути введено на підставі можливості (як мінімум у порядковій шкалі) оцінки ступеню порушення норми і пов’язаних з цим наслідків. Також підкреслено, що така оцінка можлива лише ретроспективно, після факту здійснення дії.
У дисертації введено два типи відповідальності в управлінні: вертикальну і горизонтальну, що зумовлено специфікою управлінських відносин, які належать до класу ієрархічних, багаторівневих і багатоцільових структур.
Запропонована автором структура відповідальності (суб’єкт, об’єкт, предмет, інстанція, час і простір) претендує на повноту, оскільки дозволяє кожному з елементів конструктивної схеми приймати будь-яке з потенційних значень основних виділених видів відповідальності (моральної, юридичної, професійної). Під час дослідження актуалізацій конкретних потенційних значень в тому чи іншому аспекті відповідальності, було підтверджено, що юридична та моральна відповідальність є відмінними методологічними видами, оскільки основні елементи конструктивної схеми набувають у них різних за типом значеннь. Професійна відповідальність має деякий проміжний між ними вид. Таким чином, у роботі на підставі проведеного дослідження типів відповідальності, з’ясування їх тотожних і відмінних рис зроблено висновок про універсальний характер відповідальності суб’єкта управління, яка відображає сторони і характерні ознаки моральної, юридичної та професійної відповідальності суб’єкта управління.
У висновках сформульовані основні положення проведеного дослідження, які відображають проблематику і загальну структуру дослідження:
1. Під час аналізу предметної сфери філософії управління необхідно враховувати, що вона являє собою, по-перше, різноманітний за своїми об’єктом та засобами реалізації вид людської діяльності; по-друге, управлінське знання, що активно розвивається. Це надає можливість розробки методологічних основ для системного дослідження відповідальності суб’єкта управління.
2. Здійснення соціально-філософської реконструкції поняття “відповідальність” надало підставу визначити відповідальність як соціально-філософську категорію, що відображає об’єктивний характер взаємодії суб’єктів діяльності на підставі взаємних вимог, детермінованих соціальними нормами. Класифікацію відповідальності доцільно здійснити відповідно до специфіки її суб’єкта (індивідуальна, колективна) та на основі суттєвих відмінностей у формах її реалізації (моральна, юридична, професійна).
3. Суб’єкт як активний агент управлінської взаємодії є відповідальним за ефективність результатів дії. Межі відповідальності детермінуються цілями суб’єкта, ступенем усвідомлення характерних рис об’єкта та наявністю у суб’єкта адекватних засобів впливу.
4. У роботі представлена структура відповідальності, яка включає такі компоненти: суб’єкт відповідальності, інстанція відповідальності, об’єкт і предмет відповідальності, час і простір відповідальності. Проведений аналіз у рамках вказаної конструктивної схеми дозволив зробити висновок, що відповідальність регулює відносини суб’єкта і наявної норми в контексті існуючих умов. Таким чином, для введення відповідальності необхідно розглядати відношення “контекст – норма – поведінка”. Аналіз різних видів відповідальності дозволив виділити загальні умови відповідальності – наявність норм діяльності, каузальний зв’язок, свободу волі і передбаченість.
5. У дисертаційному дослідженні введено два типи відповідальності суб’єктів управління – вертикальний і горизонтальний, що зумовлено багаторівневою, ієрархічною і багатоцільовою структурою управлінських відносин. Багаторівнева ієрархія управлінських відносин накладає певні вимоги на відношення відповідальності суб’єкта управління, висуваючи вимогу вертикальної узгодженості у вигляді відносин домінування або порядку. “Горизонтальна відповідальність” відображає багатоцільовий характер управлінських відносин.
6. Запропонована в дисертації структура відповідальності (суб’єкт, об’єкт, предмет, інстанція, час і простір) дозволяє визначити які конкретно потенційні значення актуалізуються в тому або іншому аспекті відповідальності (моральному, юридичному, професійному). Це дозволяє стверджувати, що юридична та моральна відповідальність не є тотожними, оскільки основні елементи конструктивної схеми набувають у них різних за типом значень. Професійна відповідальність є соціокультурним синтезом: в деяких контекстах у ній домінує юридична складова, а в деяких – моральна.
7. Дослідження видів відповідальності суб’єкта управління, з’ясування їх відмінності і тотожності дозволяє виявити тенденції до постійного розширення змісту й функцій відповідальності, яка відображає сторони і характерні ознаки моральної, юридичної та професійної відповідальності суб’єкта в управлінні.

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження висловлені в 6 публікаціях:
1. Титаренко Е.Г. Границы ответственности субъекта управления (подходы к определению) // Науковий вісник. Серія “Філософія”/Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. – Харків: “ОВС”. – 2005. – Вип.19. – С. 136-147.
2. Титаренко Е.Г. Границы активности и ответственности субъектов управления // Гуманітарний часопис. Збірник наукових праць. – Х.: ХАІ. – 2005. – №3. – С.45-50.
3. Тітаренко О.Г. Проблема визначення управління: філософський аспект аналізу // Наукові записки Харківського університету Повітряних сил (соціальна філософія, психологія). – Х.: ХУПС. – 2005. – Випуск №3(24). – С.141-148.
4. Тітаренко О.Г. Професійна відповідальність суб’єктів управління//Наукові записки Харківського університету Повітряних сил (соціальна філософія, психологія). – Х.: ХУПС. – 2005. – Випуск №3(24). – С.173-182.
5. Тітаренко О.Г. Поняття та сутність професійної відповідальності // Сучасні проблеми управління: Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конференції (29-30 листопада 2005 р., м. Київ). – К.: ВПІ ВПК “Політехніка”. – 2005. – С.90.
6. Титаренко Е.Г. Структура социальной ответственности субъекта управления // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Матеріали 6-ї Міжнародної міждисциплінарної наук.-практ. конференції. / Харків, Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2005. – С. 71-73

Усі праці написані без співавторів.

 

АНОТАЦІЯ

Тітаренко О.Г. Відповідальність в управлінні (соціально-філософський аналіз) – Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук за фахом 09.00.03 – соціальна філософія і філософія історії. – Харківський університет Повітряних сил, Харків, 2006.
Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу проблеми відповідальності в управлінні. У роботі запропонований власний підхід до побудови структури відповідальності і відстоюється позиція, що відповідальність завжди пов’язана з нормами діяльності і може бути введена тільки там, де вони існують. Проведено аналіз загальних умов відповідальності, серед яких було виділено наявність норм діяльності, каузальний зв’язок, свобода волі і передбаченість. Доведено, що відповідальність є відношенням рефлексії: відповідальність індивідів і відповідальність суспільства, членами якого вони є, взаємопов’язані.

Ключові слова: філософія управління, управління, суб’єкт управління, об’єкт управління, соціальна норма, відповідальність, моральна відповідальність, юридична відповідальність, професійна відповідальність, соціальна відповідальність.

АННОТАЦИЯ

Титаренко Е.Г. Ответственность в управлении (социально-философский анализ) – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Харьковский университет Воздушных сил, Харьков, 2006.
Диссертация посвящена социально-философскому анализу проблемы ответственности в управлении. В этой связи осуществлено всестороннее рассмотрение самостоятельной философской дисциплины – философии управления, что позволило определить в качестве ее предмета, во-первых, многообразный по своему объекту и средствам осуществления вид человеческой деятельности, во-вторых, сферу активно растущего, развивающегося управленческого знания. Управление анализируется с позиций деятельностного подхода и определяется как особый вид деятельности, направленной на изменение объекта наиболее эффективным способом. Как система знания философия управления включает в себя проблемы определения природы и способов существования управленческого знания, определение его специфики, закономерностей развития управления.
На основании историко-философской реконструкции понятия “ответственность” предложено определение ответственности, как социально-философской категории, отражающей объективный характер взаимодействия субъектов деятельности на основе взаимнопредъявляемых требований, детерминированных социальными нормами. Предложена классификация ответственности: в соответствии со спецификой объекта выделена и проанализирована индивидуальная и коллективная ответственность; на основе существенных различий в формах её реализации определены экономическая, политическая, экологическая, юридическая, профессиональная, моральная и другие виды ответственности. Субъект управления как активный агент управленческого взаимодействия несет ответственность за эффективность результатов деятельности, границы которой детерминированы целями субъекта, степенью осознания характерных черт объекта и наличием у субъекта адекватных способов влияния на объект.
В диссертации рассмотрены виды ответственности субъектов управления – моральная, юридическая и профессиональная ответственность.
Моральная ответственность возникает на основании требований к субъекту управления со стороны общественного окружения и в её основе лежат моральные нормы, принятые в данном обществе. Формами реализации моральной ответственности являются моральные переживания и чувства.
Юридическая ответственность связана с государственным принуждением к исполнению требований правовых норм, благодаря чему обеспечивается правомерное поведение физических и юридических лиц. В работе отмечается, что юридическая ответственность – это не только санкционированная системой правовых норм обязанность жить и действовать должным образом, но и необходимость нести наказание за все правонарушения в соответствии с законом. В работе выделяются и характеризуются следующие виды юридической ответственности субъекта управления: уголовная, гражданская, административная, дисциплинарная и конституционная. В основе их разделения лежит характер правонарушений и связанные с этим различия в способах реализации ответственности. Статус субъекта управления не налагает какие-либо дополнительные ограничения в сфере юридической ответственности. Субъекты управления привлекаются к ответственности на общих основаниях.
В диссертации отмечается, что деятельность субъекта управления регулируется нормами, специфическими для определенного вида деятельности. В этой связи анализируется профессиональная ответственность субъектов управления. В работе проведена классификация профессиональных норм деятельности: во-первых, нормы, регулирующие отношения с работодателями; во-вторых, нормы, определяющие взаимодействия внутри профессионального сообщества; и в-третьих, нормы, обуславливающие взаимодействие с обществом. Автор подчеркивает, что одним из наиболее острых вопросов при обсуждении проблемы профессиональной ответственности является вопрос о компетенции и полномочиях субъекта управления, диктуемых его профессиональной ролью. В работе доказано, что границы профессиональной ответственности детерминируются полномочиями, которыми наделен тот или иной субъект управления.
В работе введены два типа ответственности в управлении: вертикальная и горизонтальная, что обусловлено спецификой управленческих отношений, которые относятся к классу иерархических, многоуровневых и многоцелевых структур.
На основе выявленной специфики видов ответственности субъекта управления, выяснения общих и особенных черт между ними представлена универсальная характеристика ответственности в управлении.

Ключевые слова: философия управления, управление, субъект управления, объект управления, социальная норма, ответственность, моральная ответственность, юридическая ответственность, профессиональная ответственность, социальная ответственность.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking