Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Відтворення обстановки і обставин події як метод пізнання під час розслідування злочинів

 

СТРАТОНОВ Василь Миколайович

ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН ПОДІЇ ЯК МЕТОД ПІЗНАННЯ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та
криміналістика;
судова експертиза

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2001
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального процесу та криміналістки Запорізького юри-дичного інститута Міністерства внутрішніх справ України.

Науко-вий керівник:

Заслужений юрист України, доктор идичних на-ук, професор
ЛУКАШЕВИЧ Віталій Григоровиич перший проректор Запорізького юридичного інституту МВС України

Офіцій-ні опоненти:
Заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор САЛТЕВСЬКИЙ Ми-хайло Васильович, професор кафедри криміналісти-ки Національної юридичної академіїї імені ярослав Мудрого

кандидат юридичних наук, доцент
ГАЄНКО Володимир Іванович,
Начальник кафедри криміналістики
Університету внутрішніх справ МВС України

Провід-на установа
Національна академія внутрішніх справ України

Захист відбудеться “25”червня 2001 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вче-ної ради Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

Автореферат розісланий “_25_”травня 2001 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради

Ю.П. Битяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. За сучасних умов здійснення в Україні судово-правової реформи особливої актуальності набувають питання вдосконалення процедури роз-криття та розслідування злочинів під кутом зору забезпечення реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а утвердження та забезпечення прав і свобод – обов’язком держави.
Розкриття злочинів та розслідування кримінальних справ – складний процес пізнання, який детально регламентований кримінально-процесуальним законом. Будь-який відступ від його приписів неприпустимий і розцінюється як порушення закону. Процесуальною формою діяльності слідчих під час проведення попереднього розслідування є слідчі дії, що виступа-ють одночасно і як спосіб доказування. В юридичній літературі та правозастосовчій практиці виникає закономірний інтерес до розширення їх пізнавальних можливостей, розробки та вдо-сконалення тактики провадження, відбувається пошук нових форм організації пізнавальної діяльності слідчого.
Перелік слідчих дій подано в кримінально-процесуальному законодавстві і розширен-ню він не підлягає. Але якщо такі слідчі дії, як допит, виїмка, пред’явлення для впізнання отримали, загальне визнання (як у теорії, так і на практиці), то стосовно слідчої дії, передба-ченої ст. 194 КПК України “Відтворення обстановки і обставин події”, єдності в поглядах не існує. Традиційно ця слідча дія розглядається як об’єднання (сполучення) двох окремих слід-чих дій – слідчого експерименту та перевірки показань на місці, в яких пізнавальні можливо-сті, способи отримання інформації, процесуальне положення учасників є різними. Через це виникають проблеми вибору тактики проведення відтворення обстановки і обставин події; оцінювання отриманих під час його проведення результатів; визначення ролі цієї слідчої дії в процесі доказування.
Позначених проблем тією чи іншою мірою торкалися в своїх роботах вчені О.В. Авсюк, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, І.Є. Биховський, О.М. Васильєв, В.К. Весе-льський, В.І. Гаєнко, Н.І. Гуковська, Ф.В. Глазирін, А.В. Дулов, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, М.О. Корнієнко, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, В.К. Лисиченко, І.М. Лузгін, М.М. Михєєнко, П.Д. Нестеренко, А.Р. Раті-нов, М.В. Салтевський, С.С. Степічев, В.М. Уваров, М.М. Хлинцов, В.П. Шибіко, В.Ю. Шепітько, С.А. Шейфер та інші. Проте єдності в поглядах не було досягнуто, залишились питання, які потребують подальших наукових досліджень.
Сукупність наведених обставин створила передумови для віднесення нових наукових розробок зазначеної проблематики до актуальних і обумовила вибір теми даного дисертацій-ного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційне дослі-дження автора передбачене планом науково-дослідної роботи Запорізького юридичного ін-ституту МВС України і відповідає планам прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 року № 4 КМ/2). Крім того, напрямок дослідження відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996 року № 837/96.
Мета і завдання дослідження полягають в аналізі стану проблеми, комплексній роз-робці теоретичних положень і концептуальних основ вдосконалення процедури отримання нової доказової інформації та перевірки наявних доказів шляхом відтворення обстановки і обставин події, що, врешті має забезпечити швидке, якісне й ефективне розслідування кримі-нальних справ.
Відповідно до поставленої мети в роботі накреслене вирішення таких завдань: здійс-нити науковий аналіз і узагальнити теоретичні джерела та положен-ня зарубіжних законодав-ств з метою запозичення досвіду вирішення порушених проблем у державах з розвиненою правовою системою; дослідити, визначи-ти та науково обґрунтувати поняття, сутність та пі-знавальні можливості відтворення обстановки і обставин події, визначити його види; обґрун-тувати розширення пізнавальних можливостей слідчого експерименту та використання під час його проведення реконструкції та моделювання; дослідити сучасні можливості викорис-тання науково-технічних досягнень під час слідчого експерименту; узагальнити практичний досвід та розробити комплекс рекомендацій щодо удосконалення тактики підготовки, прова-дження та фіксації результатів відтворення обстановки і обставин події з урахуванням типо-вих тактичних ситуацій; обґрунтувати необхідність внесення змін до кримінально-процесуального законодавства з метою конкретизації пізнавальних можливостей окремих слідчих дій та розширення прав та обов’язків учасників відтворення обстановки і обставин події; сформулювати відповідні пропозиції.
Об’єктом дослідження є певні закономірності та правові відносини, врегульовані кримінально-процесуальними нормами, що виникають у діяльності слідчого під час прова-дження ним окремих слідчих дій.
Предмет дослідження складають норми кримінально-процесуального законодавства, що регулюють провадження окремих слідчих дій і зокрема відтворення обстановки і обста-вин події; наукові положення криміналістичної тактики; слідча практика щодо особливостей провадження зазначеної слідчої дії і деяких схожих з нею за змістом.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають сукупність прин-ципів, загальнонаукових і спеціально-галузевих методів правового пізнання дійсності. У про-цесі дослідження були використані положення сучасної теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. Основні висновки та положення дисертації ґрунтуються на методі історико-правового аналізу розвитку досліджуваної слідчої дії та її сучасного стану; формально-логічний, логіко- юридичний та порівняльно-правовий методи застосовувалися під час дослі-дження правових норм і розробки пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства; системно-структурний – під час аналізу організаційних і так-тико-психологічних засад провадження слідчої дії; статистично-аналітичний – для вивчення судово-слідчої практики, опрацювання офіційних, наукових та бібліографічних джерел, збору та узагальнення думки практичних працівників (судів, прокурорів, слідчих) і науковців у процесі створення фактологічного підґрунтя предмету дослідження.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, кримінально-процесуальне законодавство України, інші нормативні акти. У роботі проаналізовані правові акти вітчизняного і зарубіжного законодавств за різних історичних умов існування криміна-льного процесу, а також проекти нових кримінально-процесуальних законів, в першу чергу, України та інших держав з розвинутою правовою системою.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали досягнення в галузі філосо-фії, логіки, конституційного права, теорії держави і права, юридичної психології, криміналь-но-процесуального права, криміналістики.
Достовірність і обґрунтованість висновків автора підтверджуються емпіричними да-ними, отриманими ним у процесі вивчення правової статистики, узагальнення судової та слі-дчої практики правоохоронних органів України. Дисертантом вивчені за спеціально розроб-леною програмою 262 архівні кримінальні справи в різних регіонах України (Херсонська, Кі-ровоградська, Полтавська, Запорізька області); проанкетовані 224 слідчі системи МВС та 17 слідчих прокуратури; опитані 8 суддів, 10 прокурорів, 23 викладачі кафедр криміналістики та кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ України та Запорізького юридичного інституту МВС України, 11 керівників слідчих підрозділів системи МВС Украї-ни.
Наукова новизна одержаних результатів визначається як самою постановкою про-блеми, так і підходом до її дослідження. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і но-ве вирішення наукової задачі, що виявляється в теоретичній розробці та обґрунтуванні кон-цепції та необхідності розгляду слідчої дії як окремого криміналістичного методу пізнання, в межах якого проведено комплексне дослідження відтворення обстановки і обставин події як процесуальної форми діяльності слідчого, як слідчої дії з її організаційно-тактичним змістом і, нарешті, як методу пізнання, і на цій підставі дістали подальший розвиток теоретичні заса-ди розширення можливостей цієї слідчої дії; більш точнішого визначення її змістовної сутно-сті і значення в процесі доказування, а також внесені пропозиції щодо змін у чинному зако-нодавстві; вдосконалення тактики її провадження на основі типових тактичних ситуацій, що в кінцевому результаті дозволяє розширити пізнавальні можливості попереднього розсліду-вання.
Проведене дисертантом дослідження дає змогу сформулювати такі основні положен-ня, що виносяться на захист:
¦ визначення нової теоретичної концепції слідчої дії як окремого методу пізнання;
¦ пропозиція розділити ст. 194 КПК України на дві самостійні слідчі дії: слідчий екс-перимент і перевірка показань на місці;
¦ пропозиції стосовно уточнення поняття, структури та змісту слідчої дії відтворення обстановки і обставин події;
¦ рекомендації з організації та тактики підготовки, провадження, фіксації та оцінки отриманих результатів відтворення обстановки і обставин події відповідно до особливостей типових тактичних ситуацій;
¦ рекомендації стосовно психологічних особливостей діяльності слідчого під час під-готовки і провадження відтворення обстановки і обставин події та оцінки його результатів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором теоретичні висновки і практичні рекомендації, розвивають наукові засади криміналі-стичної тактики та сприяють вдосконаленню слідчої, прокурорської і судової практики. Ре-комендації автора можуть бути реалізовані під час оновлення і розробки нових нормативно-правових актів кримінально-процесуального законодавства України. А також можуть бути врахованими у подальшій науково-дослідній роботі, у навчальних курсах юридичних закла-дів освіти та під час застосування отриманих результатів практичними співробітниками пра-воохоронних органів у процесі доказування.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана автором самостійно з викорис-танням останніх досягнень теорії криміналістики та практики розкриття і розслідування зло-чинів. Всі сформульовані в роботі положення та висновки обґрунтовані на основі особистих теоретичних та практичних досліджень автора на достатній емпіричній базі. Положення, що містяться в дисертації, знайшли відбиток у чотирьох одноосібних публікаціях. Одна публіка-ція була підготовлена в співавторстві, де частка здобувача перевищує п’ятдесят відсотків.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі кримінального процесу та криміналістики Запорізького юридичного інституту. Основні тео-ретичні положення та практичні рекомендації дисертації обговорювались: на науково-практичній конференції професорсько-викладаць-кого складу, курсантів, студентів і слухачів Запорізького юридичного інституту “Актуальні проблеми попередження, розкриття та роз-слідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя, 2000 р.); на всеукраїнській нау-ково-практичній конференції “Актуальні питання організації боротьби зі злочинністю на транспорті” (Одеса 6 червня 2000 р.); на лекціях з теми “Психологічні особливості роботи слідчого під час відтворення обстановки і обставин події” перед особовим складом слідчих підрозділів Дніпровського, Суворівського, Комсомольського і СВ ХМУ УМВС України в Херсонській області; на лекції з теми “Тактика підготовки та проведення відтворення обста-новки і обставин події” перед курсантами та слухачами Запорізького юридичного інституту; у пропозиціях до проекту нового кримінально-процесуального кодексу, підготовленого робо-чою групою Кабінету Міністрів України. Матеріали дослідження використовуються в навча-льному процесі під час вивчення курсу криміналістики в Запорізькому юридичному інституті МВС України.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено в п’яти статтях, на-друкованих у провідних фахових виданнях.
Структура дисертації відповідає меті і завданням дослідження. Вона складається зі вступу, двох розділів й семи підрозділів, висновків, списку використаних літературних дже-рел (212 найменувань) та додатків. Обсяг дисертації складає 171 сторінку, кількість додатків – 2 на 7 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються вибір теми та зазначається її актуальність. Визначаються завдання та теоретико-методологічні основи дослідження, розкриваються його новизна, практичне значення, формулюються основні положення, які виносяться на захист, подаються дані про апробацію результатів.
Розділ 1. "Пізнавальна та правова природа відтворення обстановки і обставин події" складається з двох підрозділів.
У першому підрозділі "Витоки та історико-порівняльний аналіз відтворення обстановки і обставин події” аналізуються особливості утворення, розкриваються сучасний стан і проблеми цієї слідчої дії, визначається місце відтворення обстановки і обставин події в кримінально-процесуальному пізнанні.
Аналізуючи зазначену проблему, дисертант відмічає, що теорія і практика не вироби-ли ще єдиного погляду на процесуальну природу відтворення обстановки і обставин події, її сутність та місце в процесі доказування. Проведений ним порівняльний аналіз законодавств інших держав також свідчить про відсутність єдиного підходу до вирішення цієї проблеми. Наприклад, кримінально-процесуальне законодавство Молдови передбачає як слідчу дію “слідчий експеримент”, а як судову – “відтворення обстановки і обставин події”.
Історіографічний та семантичний аналіз ст. 194 КПК України дозволили автору ви-значити основні напрямки дослідження проблеми. Зокрема, зробити припущення, що первіс-но в основу відповідної статті Українського кримінально-процесуального законодавства за-кладався слідчий експеримент (Колмаков В.П., 1956 р.). Проте в існуючій редакції статті про нього не згадується, а зазначена можливість відтворити обстановку та умови, за яких відбу-лася подія. Посилання на те, що дана слідча дія проводиться на конкретному місці події, дає підставу окремим дослідникам вважати, що основу ст. 194 КПК України складає перевірка показань на місці (Михеенко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., 1992 р.). Під час дослідження бу-ли виявлені причини розбіжностей у підходах до розуміння цієї слідчої дії, які, на думку ди-сертанта, полягають у тому, що законодавець під час формулювання норми закону чітко не визначив його пізнавальної сутності, а також в одній процесуальній формі – відтворення об-становки і обставин події – поєднав по суті дві окремі слідчі дії, що мають різні пізнавальні можливості та відрізняються метою і тактикою проведення.
У другому підрозділі “Поняття, сутність та види відтворення обста-новки і обставин події” слідча дія розглядається з боку її процесуальної форми та як метод пізнан-ня. Визначається її поняття, види та пізнавальні можливості.
Проведене дослідження дозволяє дисертанту зробити висновок, що у лінгвістичному плані в термінологічному словосполученні “відтворення обстановки і обставин події” спо-стерігається зайве семантичне нагромадження. Поняття “відтворення” має більш точні сино-німи “репродукування” і “реконструювання”, які, до речі, не мають нічого спільного з понят-тям “експеримент”. Вони, за етимологічним змістом, є ширшими за існуюче уявлення щодо перевірки показань на місці і більш повніше відображують сутність слідчої дії, що прово-диться за діючим кримінально-процесуальним законодавством (ст. 194 УПК України). А то-му, на думку дисертанта, доцільним було б використовувати в редакції цієї статті терміноло-гічне словосполучення “реконструкція обставин події” (або, уточнюючи існуюче, – “відтво-рення обставин події”).
Підбиваючи підсумки аналізу, автор пропонує два шляхи вдосконалення процесуаль-ної форми існуючої слідчої дії “Відтворення обстановки і обставин події”. Перший передба-чає уточнення та деталізацію дослідних дій в межах ст. 194 КПК України, що дозволить пев-ною мірою раціоналізувати діюче кримінально-процесуальне законодавство. Зокрема, дисер-тант розглядає поняття “відтворення обстановки і обставин події” як самостійну дію, яка проводиться з метою перевірки й уточнення наявних та отримання нових доказів шляхом відтворення обставин події та проведення дослідних дій за умов, у яких відповідні дії могли відбуватися. Таке визначення дозволяє відтворювати певні умови, моделювати, проводити досліди, вивчати об’єкти з метою перевірки та встановлення існування певних умов, явищ, обставин, перевіряючи при цьому наявні докази. Якщо йти цим шляхом, то види відтворення можуть бути класифіковані за двома принципами – залежно від характеру слідчого відтво-рення та засобів реконструкції. До видового ряду слідчих експериментів варто додати ще й модельний та технічний. При цьому слідчий експеримент не слід, на думку дисертанта, зво-дити лише до дослідних дій, а перевірку показань – до простого повторення свідчень на місці події. У авторському баченні ці два компоненти можуть бути до певної міри поєднані та ви-користовуватись комплексно.
Другий шлях полягає у поділі існуючої процесуальної норми на дві окремі слідчі дії: “Перевірку показань на місці” та “Слідчий експеримент”, які більш повно відповідатимуть змісту пошукових, дослідних та пізнавальних дій, що проводяться. Але незважаючи на те, чи будуть слідчий експеримент і перевірка показань об’єднані однією процесуальною формою чи ні, відповідно до пізнавальної мети, тактика їх провадження буде різною.
Розділ П. "Організація та тактика відтворення обстановки і обставин події" складається з п’яти підрозділів.
У першому підрозділі "Підготовка до проведення відтворення обста-новки і обставин події", розвиваючи слушну думку С.А. Шейфера, дисертант підготовчу роботу роз-глядає як специфічну програму прийняття рішення щодо можливості та необхідності прове-дення слідчої дії, визначення її мети та виду, створення необхідних для цього умов. Зверта-ється увага на необхідність враховувати всі потрібні процесуальні, тактичні і психологічні умови, які будуть використані та яких необхідно дотримуватись. Така підготовка, на думку автора, виступає гарантом дотримання законності і обґрунтованості, достовірності отриманих результатів.
Під час прийняття рішення про підготовку до проведення даної слідчої дії, слідчий здійснює певну організаційну роботу. При цьому зазначається, що механізм прийняття рі-шення про проведення даної дії не повинен обмежуватися лише визначенням достатніх умов проведення. Потрібно, щоб слідчий визначився, що відтворення обстановки і обставин події – фактично необхідна слідча дія. Інколи з тактичної точки зору ефективним буде провести не її, а допит особи на місці події або, наприклад, повторний огляд місця події тощо.
Дисертант докладно аналізує правові і фактичні підстави провадження цієї слідчої дії. Висловлює власну точку зору на процесуальне оформлення рішення щодо проведення слідчої дії. За нею постанову не потрібно складати у випадках реалізації простої форми цієї слідчої дії – перевірки показань. У випадках планування проведення складної форми отримання до-казів – шляхом проведення дослідних дій (експерименту), слід виносити мотивовану поста-нову. Також необхідно винесення постанови в разі участі в слідчий дії неповнолітніх незале-жно від їх ролі (підозрювані, обвинувачені, свідки чи потерпілі).
З огляду на складний тактичний характер цієї слідчої дії власне самі підготовчі дії розглядаються автором відносно двох самостійних етапів: попередньої підготовки, яка відбу-вається за межами слідчої дії і, як перша стадія проведення слідчої дії, що розглядається в наступному підрозділі.
На підготовчому етапі важливою передумовою проведення слідчої дії є допит. В разі, коли проводиться перевірка показань на місці, то попередній допит є необхідним джерелом інформації, без якого проведення перевірки просто неможливе. Крім цього слідчому рекоме-ндується допитати додатково й інших учасників справи про обставини та деталі, що безпосе-редньо впливатимуть на підготовку, проведення та оцінку отриманих результатів. Чим біль-ше такої інформації, тим точніше можна відтворити (реконструювати) обстановку, яка була на час скоєння злочину.
Допит має важливе значення під час планування слідчого експерименту. Залежно від його виду потрібно уточнити: де перебувала особа стосовно події, яка перевіряється, на якій відстані, якими були умови спостереження, погода, час доби, чи освітлювалася відповідна ділянка вулиці тощо.
Для більш якісного проведення відтворення обстановки і обставин події дисертант ре-комендує складати план, в якому визначати зміст тієї частини показань чи даних, які необ-хідно перевірити; місце, час, спосіб і порядок проведення; коло учасників; підготовку матері-алів, які необхідні під час її проведення; передбачити заходи організаційного характеру (охорона місця події, зв’язок між учасниками і т.ін.). Важливим у плануванні є визначення так званих “опорних пунктів” – елементів, які в процесі відтворення обстановки і обставин події є основою для співставлення показань з реальними обставинами. Їх визначення дозво-лить слідчому більш детально підготуватися до проведення слідчої дії, допоможе цілеспря-мовано і повно визначити всі обставини події, що перевіряється. Перед проведенням слідчої дії дисертант рекомендує слідчому ознайомитись з місцем, де вона буде проводитись, а також вирішити питання щодо його реконструкції. Дослідивши причини, на які посилаються слід-чі, не здійснюючи попередній виїзд (велика відстань до місця, брак часу, слідчий добре знає дану територію, а слідча дія, на його думку, не носить складного характеру тощо), він дохо-дить висновку, що така практика є згубною, такою, яка не відповідає основним настановам криміналістичної тактики.
Дисертант звертає увагу на те, що місцем проведення відтворення обстановки і обста-вин події не обов’язково є та місцевість, де відбувалася досліджувана подія, деякі досліди можуть проводитися і в інших місцях, навіть просто в кабінеті слідчого. В зв’язку з цим на-водяться рекомендації слідчому щодо його вибору. Також обґрунтовуються рекомендації стосовно вибору часу прове-дення цієї слідчої дії. Звертається увага на те, що при визначенні фактору часу проведення експерименту слід вирішити, на якому етапі розслідування доціль-ніше його провести. Хоча процесуальний закон дещо обмежує подібну хронологію, адже від-творення обстановки і обставин події проводиться з метою перевірки результатів допиту або інших слідчих дій.
Приділяється певна увага рекомендаціям з підготовки речових об’єктів (або предме-тів, які їх замінятимуть і будуть потрібні при відтворенні обстановки і обставин події).
Торкаючись питань підбору учасників слідчої дії та визначення їх прав і обов’язків, автор аналізує недоліки, що пов’язані з розголошенням даних попереднього слідства і пору-шенням тактичних вимог щодо їх використання під час провадження слідчої дії, і робить ви-сновок, що саме в результаті цих порушень, під час судового розгляду справи кожен третій підсудний (серед по-терпілих кожен сьомий) змінює свої показання. Причиною цього, на ду-мку дисертанта, є неусвідомлення мети проведення слідчої дії; неправильне процесуальне оформлення ходу та результатів слідчої дії; незнання слідчим тактики; невикористання ним знань психології; відсутність наукових рекомендацій; відсутність обміну досвідом. В зазна-ченому аспекті автор докладно аналізує, класифікує та дає характеристику кожному учаснику з урахуванням його місця і ролі в доказуванні; функцій в процесі отримання слідчим доказо-вої інформації; обов’язковості чи необов’язковості залучення тощо.
У другому підрозділі "Тактика проведення відтворення обстановки і обставин події" тактичні заходи розглядаються шляхом послідовного вирішення певної низки органі-заційних, організаційно-методичних, пізнавально-методичних, пізнавально-засвідчувальних і організаційно-засвідчувальних задач на різних стадіях та етапах розгортання слідчої дії та відносно до типових слідчих ситуацій, що виникають. Зокрема, вирішення організаційних завдань пов’язується ним з попередньою стадією підготовки до проведення слідчої дії, коли формується слідчо-оперативна група; підбираються та перевіряються науково-технічні засо-би; виконуються передбачені законом процесуальні вимоги тощо. Безпосередньо на місці проведення слідчої дії вирішується ряд організаційно-методичних завдань: забезпечується охорона місця проведення слідчої дії; з нього випроваджуються сторонні; виконуються пе-редбачені законом процесуальні вимоги тощо. На так званій робочій стадії провадження слідчої дії виконується низка пізнавально-методичних і пізнавально-засвідчувальних задач: ознайомлення і фіксація загальної обстановки місця, де буде проводитись слідча дія; визна-чення меж і послідовності проведення активних (пізнавальних) дій; розподіл обов’язків між учасниками та конкретизація їх дій; отримання нової доказової інформації та її фіксація то-що. На заключній стадії провадження слідчої дії реалізуються організаційно-засвідчувальні задачі: складається протокол слідчої дії; виготовлюються плани та схеми; вилучаються та па-куються речові докази; виконуються відповідні процесуальні вимоги тощо.
В межах розв’язання позначених завдань загальнотактичної схеми автор детально аналізує практику використання різноманітних організаційних і тактичних заходів, застосу-вання науково-технічних засобів, пізнавальних прийомів та методів під час проведення від-творення обстановки і обставин події.
При цьому дисертант окремо розглядає тактику провадження слідчого експерименту та перевірки показань на місці.
В ситуації, коли обстановка на місці пригоди змінилася, автор пропонує проводити реконструкцію та надає рекомендації щодо її здійснення та ві-дображення в протоколі слідчої дії.
Окремо аналізуються варіанти та розглядаються заходи запобігання можливої втечі з-під варти обвинувачуваного (підозрюваного) під час про-вадження слідчої дії.
Розглядає дисертант і складну тактичну ситуацію проведення поетапної перевірки по-казань у кількох взаємопов’язаних місцях.
На основі аналізу існуючого законодавства, наукових рекомендацій криміналістики та слідчої практики дисертант формулює обов’язкові процесуально-тактичні умови проведення відтворення обстановки та обставин події: 1) обмеження кількості учасників слідчої дії; 2) неприпустимість приниження гідності осіб, які беруть в ній участь, та створення небезпеки для їх здоров’я або життя; 3) проведення дослідних дій в умовах, максимально наближених (подібних) до тих, в яких мала місце подія або факт, що встановлюється; 4) проведення безпосередніх активних дій, максимально схожих на ті, які відбувалися в процесі події; 5) ба-гаторазовість повторення (проведення) однорідних дослідів; 6) проведення дослідів в декіль-ка етапів; 7) складання протоколу.
Тактичні прийоми, що забезпечують реалізацію, позначених вище умов, розділяються ним в залежності від виду пізнавальних задач (виду слідчого експерименту або перевірки по-казань на місці) та тактичної ситуації. Зокрема, автор наголошує, що у процесі перевірки по-казань застосування тактичних прийомів повинно відповідати певним умовам: проводиться тільки після отримання свідчень від особи, з якою дана дія буде проводитись; показання пе-ревіряються лише на тому місці, де відбувалася досліджувана подія; в разі, якщо показання, пов’язані з місцем події, можна перевірити іншим способом, слідчу дію проводити не доці-льно інакше вона перетвориться у допит на місці в присутності понятих, що є порушенням кримінально-процесуального закону; особі, з якою проводиться перевірка показань, надаєть-ся можливість вільно вибирати напрямок руху, вона без будь-якого підказування свідчить: де, що, і яким чином відбувалось; слідчий повинен залишатися керівником при наданні ініціати-ви особі, з якою проводиться слідча дія, оперативно приймати рішення, бути готовим проти-діяти можливим завадам проведенню розслідування в цілому і слідчої дії зокрема; деталізація показань. Особі пропонується більш ґрунтовно охарактеризувати об’єкти, обстановку, особ-ливо коли місце суттєво змінилося; використання допомоги спеціаліста, роль якого не може зводитись лише до фотографування місця проведення слідчої дії; активізація пам’яті особи, чиї показання перевіряються; не варто проводити перевірку показань щодо тих обставин, які особі добре відомі (обстановку в квартирі, будинку інколи доцільно перевірити за допомогою іншої слідчої дії – обшуку, огляду місця події тощо); ні слідчий, ні спеціаліст, а рівно й інші учасники не повинні вголос висловлювати оцінку отриманим результатам. Особливо якщо такі висловлювання робляться в присутності особи, чиї показання перевіряються; перевірка показань проводиться з кожним допитаним окремо.
Стосовно слідчого експерименту дисертант акцентує увагу на певних рисах, що до-зволяють виділити його з ряду інших методів пізнання. До них на його думку належать такі: можливість неодноразового проведення дослідів; вивчення в чистому вигляді таких процесів і явищ, які не можна встановити без проведення дослідів; виділення конкретної суттєвої сто-рони об’єкта.
Тактичні прийоми експериментальних дій автор визначає залежно від мети, виду і змісту дослідів, які базуються на досягненнях науки та розроблених криміналістикою такти-чних умовах до яких відносить: чітке визначення учасників; забезпечення тотожності експе-риментальних дій з діями, які дос-ліджуються (місцем, змістом, обстановкою); неодноразове проведення одно-рідних дій; поетапне проведення дослідів.
У третьому підрозділі "Фіксація ходу та результатів відтворення обстановки і обставин події" розглядаються особливості застосування різних способів фіксації. Наголошується, що основним є описовий, який передбачає складання протоколу на підставі ст. 195 КПК України з додержанням вимог ст. 85 КПК України. Аналіз слідчої практики до-зволив дисертанту виявити типові помилки, що припускаються під час складання протоколів. До головних із них належать: неповнота протоколу – дуже стисле і практично схематичне описування умов відтворення та ходу самих дослідів, головним чином увага звертається на отримані результати; помилки процесуального характеру – не вказується норма процесуаль-ного законодавства, якою керується слідчий, або в протоколі відображені елементи інших слідчих дій – огляду, впізнання тощо; нагромадження в протоколі інформації, яка не має ні-якого значення для даної слідчої дії; наявні граматичні та лексичні помилки, що інколи може призвести до втрати юридичної сили та доказового значення даного документу. Зазначене дозволило автору та сформулювати систему рекомендації щодо особливостей техніки його складання.
Визначаються доцільні напрямки та задачі фотографування як додаткового способу фіксації. Дисертант відмічає, що для отримання достовірних результатів під час фотозйомки необхідно дотримуватися загальних методів та правил судової фотографії і наводить особли-вості їх використання в різних тактичних ситуаціях під час провадження слідчої дії, що роз-глядається. Дає рекомендації щодо процесуально правильного оформлення факту застосу-вання фотозйомки та її результатів.
В роботі також докладно розглядається і таких спосіб фіксації як кінозйомка (відеоза-пис). Наводяться рекомендації щодо складання сценарію та техніки відеозапису під час про-вадження різних видів відтворення обстановки і обставин події. Окремо розглядаються особ-ливості техніки звукозапису під час проведення даної слідчої дії.
Розкривається ілюстративна й пізнавальна роль та наводяться рекомендації щодо за-стосування графічних способів фіксації – планів, схем, замальовок тощо.
У четвертому підрозділі "Оцінка результатів відтворення обстановки і обставин події" автор, досліджуючи слідчу практику, доходить висновку, що результати відтворення обстановки і обставин події оцінюються слідчим на основі загальних логічних правил. В процесі такої оцінки аналізується правильність визначення мети; умови проведення; зміст і хід досліджуваних подій; вірогідність одержаних даних і відповідність їх іншим, встановле-ним у справі доказам. За цієї методи результати слідчої дії оцінюються як достовірні у випад-ку, коли всі проведені досліди призвели до однакових результатів. Таким чином, отримані результати визнаються не випадковими, а необхідними. В разі, якщо під час неодноразового проведення дослідів будуть одержані різні результати, то і результати слідчої дії оцінюються як імовірні.
Враховуючи, що в роботі пропонується розділити відтворення обстановки і обставин події на дві окремі слідчі дії, то і розглядати доказове значення кожної з них автор пропонує окремо.
Доказове значення результатів перевірки показань на місці визначається тим, що осо-ба, свідчення якої перевіряються, показує на місцевості такі об’єкти, місце розташування яких вона не могла б знати, якби сама їх не спостерігала (хоча досліднику траплялися випад-ки коли цю інформацію особа отримувала іншим шляхом – від інших осіб). Негативний ре-зультат даної слідчої дії, нарівні з позитивним, також буде мати доказове значення. Автор підтримує позицію О.М. Васильєва і С.С. Степічева, що саме це, а не просте повторення ра-ніше даних свідчень надає цій слідчій дії доказового значення.
В роботі докладно аналізується і піддається обґрунтованій критиці практика зведення перевірки показань на місці до простого “закріплення” показань звинуваченого (підозрюва-ного) з метою створення певного психологічного бар’єру, який буде перепоною їх відмови від попередніх зізнань. В цьому контексті критиці піддається також практика допиту понятих про хід і результати проведення перевірки показань. На думку дисертанта, їхні показання не можуть розцінюватися як доказ через те, що вони нічого не знають про обставини, які підля-гають доказуванню, а той факт, що обвинувачений в їх присутності повторив ті чи інші свід-чення, вже відомі з протоколу його допиту і ним підписані, вказує лише на те, що це є прос-тим повторенням.
Підводячи підсумки дослідження типових помилок, які трапляються під час прове-дення перевірки показань на місці, автор пропонує низку тактичних рекомендацій і умов, спрямованих на підвищення її доказового значення.
Доказове значення слідчого експерименту дисертант пов’язує з мето-дично точною постановкою мети, оптимальним плануванням підготовки, проведення досліду й оцінки отриманих результатів.
На поставлені питання можуть бути отримані заперечні (негативні) або стверджуваль-ні (позитивні) відповіді. Оскільки в будь-якому випадку сума знань збільшується, тому не можна говорити про абсолютно негативний або позитивний результати експерименту, обидва результати мають значення для доведення і встановлення істини. Доказова цінність результа-тів, отриманих у підсумку експерименту, залежно від постановки питання (підтвердження або спростування) може постати також у різному плані.
Значення експерименту в разі досягнення позитивного результату, що підтверджує ви-сунуті версії, полягає у визначенні можливості, а не достовірності того, що все дійсно відбу-валося так, як під час проведення дослідних дій. Але у певних ситуаціях розслідування пози-тивний результат експерименту також може бути і безумовно доказовим. Зокрема, це має мі-сце за тих обставин, коли всі істотні умови, при яких розвивалася досліджувана подія, точно відомі або проведений експеримент виявив закономірності, які впливали також на початок процесу, а вплив інших умов, що міг призвести до того ж результату в умовах і обставинах розслідуваної події, є нереальним.
Негативний результат експерименту, що спростовує висунуті версії, дозволяє зробити лише категоричний негативний висновок.
В роботі автор аналізує два семантично близьких поняття “експеримент” та “реконст-рукція” і зазначає, що між ними існують відомі розбіжності, але, в той же час, вони характе-ризуються певною схожістю і взаємними зв’язками. З одного боку, зв’язок між реконструкці-єю й експериментом полягає в тому, що реконструкція часто є попередньою умовою прове-дення експерименту, з іншого боку сам експеримент може зводитися до реконструкції стану або процесу. Зв’язок між експериментом і реконструкцією полягає також у тому, що шляхом реконструювання можна домогтися максимально можливої адекватності умов, параметри яких раніше були невідомі.
При позитивному результаті експерименту наслідком може бути реконструкція самої відповідної події. На відміну від експерименту для реконструкції не властивий характер іспи-ту (досліду), і, як правило, при реконструкції не застосовується зміна умов. На основі прове-деного дослідження автор вважає доцільним розглядати реконструкцію й експеримент як відносно самостійні методи пізнання, що призводять до встановлення істини.
У п’ятому підрозділі "Психологічні особливості роботи слідчого під час відтворення обстановки і обставин події" основним визначальним фактором психологічної діяльності слідчого автор вбачає його пізнавальну активність в плані прийняття та реалізації низки так-тичних рішень, що обумовлюють збір, дослідження й оцінку різноманітних фактів, на основі яких пізнається минула подія (злочин), відтворюються певні взаємовідносини, пізнається особа чи особи, які його скоїли – створюється модель минулої події. Саме в її межах і розгля-даються психологічні аспекти та особливості роботи слідчого під час відтворення обстановки і обставин події.
Процес пізнання дисертант розглядає як складову професійної діяльності слідчого, що включає в себе практичну перевірку й оцінювання досліджуваних фактів або явищ. Саме у процесі цієї діяльності виникає необхідність застосовувати експериментальні методи дослі-дження об’єктів, виявлених в процесі розслідування. При цьому підкреслюється, що така пі-знавальна діяльність складається як із розумової діяльності слідчого, так і з практичних дій, які виконуються слідчим або іншими учасниками. Ця розумова і практична діяльність тісно переплітаються, що особливо помітно під час провадження відтворення обстановки і обста-вин події. Детально аналізується роль особистих якостей слідчого: професійний і життєвий досвід, комунікативні здібності, вміння застосовувати логічний апарат мислення, криміналіс-тичні знання тощо.
Враховуючи високий ступінь варіативності та змінності процесу прий-няття тактично-го рішення, автор пропонує його розглядати у залежності від тактичної ситуації, що склада-ється під час провадження слідчої дії.
Дисертант наголошує на високій складності реалізаціі пізнавальної активності слідчого, детермінованої поліфакторністю покладених в його основу об’єктивних, суб’єктивних та суб’єкт-суб’єктних чинників. Він відбувається через систему психічних процесів, як когнити-вних, так й інших – мотиваційних, вольових, емоційних тощо. В цьому зв’язку, як складові практичної професійної діяльності слідчого, розглядаються уважність та спостережливість у комплексі з певними розумовими властивостями логічного мислення – вмінням аналізувати, оцінювати та робити відповідні висновки. Торкається автор і допоміжної ролі інтуіції в цьо-му процесі. Розглядаються напрями та прийоми розумової діяльності слідчого, доцільні ви-падки залучення спеціаліста та пропонуються тактичні схеми застосування спеціальних знань та навичок. Піддається критичному аналізу так зване “внутрішнє переконання слідчого”, на основі якого формулюється низка вимог та чинників, на яких це внутрішне переконання має ґрунтуватися.
Розглядаючи злочин як конфлікт правопорушника із законом і суспільством, дисертант наголошує, що в процесі розслідування цей конфлікт переростає в конкретний конфлікт із слідчим. І хоча не кожен учасник розслідування виступає як “cупротивник”, слідчий повинен бути готовим до протидії, при-пускати її можливість. У процесі проведення цієї слідчої дії, як показує практика, виникають конфліктні ситуації різного ступеня гостроти. Інколи конфлікт може маскуватися. Тому автор, розглядаючи різні типові ситуації, спираючись на досліджен-ня особливостей психіки слідчого, розроблює відповідні тактичні заходи щодо вчасного й об’єктивного оцінювання окремих фактів, подій, дій, висловлювань; рекомендує як за зовні-шніми проявами, уміти побачити і розкрити в кожному явищі його сутність, приймати рі-шення і проводити дії, які допоможуть пізнати подію злочину, що відбулася в минулому.
У висновках, якими завершується дисертація, у концентрованому вгляді підводяться підсумки дослідження та узагальнюються його основні результати. Автор стисло формулює конкретні пропозиції, які мають теоретичне і прак-тичне значення для реформування діючого кримінально-процесуального законодавства та вдосконалення криміналістичної тактики у наступних напрямах: виділення “Слідчого експерименту” в окремий розділ КПК України, в якому окремо передбачити підстави та умови його проведення, вимоги до протоколу, запро-понована його редакція; виділення “Перевірки показань на місці” в окрему слідчу дію і пере-несення її в главу 15 “Очна ставка, пред’явлення для впізнання”, запропонована її редакція; в назві ст. 194 КПК України замість існуючого термінологічного словосполучення “відтворен-ня обстановки й обставин події” вживати словосполучення “відтворення обставин події”, се-мантика якого охоплює всі значення, “все, що стосується певної дії чи явищ”; в разі, якщо “Відтворення обставин події” буде розглядатися як самостійна слідча дія, деталізувати реда-кцію ст. 194 КПК України уточненням, що вона проводиться з метою перевірки й уточнення наявних та отримання нових доказів шляхом реконструкції обставин події та проведення до-слідних дій в умовах, у яких відповідні дії могли відбуватися; в ч. 2 ст. 43, ст. 431, ч. І ст. 70, ч. 2 ст. 71, ч. 2, 4 ст. 72 КПК України та в ст. 179 КК України уточнити процесуальні права та обов’язки окремих учасників: потерпілого, свідка, обвинуваченого та підозрюваного; розроб-клення організаційних, процесуальних і тактичних засад підготовки та тактики проведення відтворення обстановки і обставин події – на базі алгоритмів діяльності слідчого в типових тактичних ситуаціях провадження цієї слідчої дії; формулювання рекомендацій щодо ураху-вання психологічних особливостей роботи слідчого під час провадження цієї слідчої дії за наявності конфліктних ситуацій як відкритого, так і прихованого характеру; розроблення ти-пових схем оцінювання результатів слідчої дії.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Стратонов В.М. Пізнавальна і правова природа відтворення обстановки і обставин події // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 1. – С. 162-167.
2. Стратонов В.М. Деякі особливості організації і тактики відтворення обстановки і обставин події // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3. – С. 120-124.
3. Стратонов В.М. До питання участі, прав та обов’язків при відтворенні обстановки та обставин події // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 4. – С. 201-205.
4. Стратонов В.М. Пізнавальні можливості слідчого експерименту та перевірки по-казань // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 2.
5. Стратонов В.М., Гевко В.В. Відтворення обстановки і обставин події: проблемні питання // Право України. – 2000. – № 4. – С. 79-80.

АНОТАЦІЇ

Стратонов В.М. Відтворення обстановки і обставин події як метод пізнання під час розслідування злочинів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальніс-тю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.- Харків, 2001.
Дисертацію присвячено питанням розробки та вдосконалення процесу розслідування шляхом використання пізнавальних можливостей відтворення обстановки і обставин події.
Автор розглядає відтворення обстановки і обставин події як слідчу дію, процесуальну форму та метод пізнання. Визначено, що існуюча процесуальна форма обмежує пізнавальні можливості слідчої дії. А тому пропонуються шляхи вирішення даної проблеми, розроблено методичні рекомендації щодо підготовки, проведення, фіксації слідчої дії та використання отриманих результатів. Доведено, що ефективному розслідуванню сприятиме комплексне використання таких методів пізнання, як експеримент, реконструкція, моделювання та спо-стереження.
Ключові слова: відтворення обстановки і обставин події, процесуальна форма, тактика проведення слідчої дії, реконструкція, експеримент.

Стратонов В.Н. Воспроизведение обстановки и обстоятельств события как метод познания в процессе расследования преступлений. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специаль-ности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого.- Харьков, 2001.
Диссертация посвящена вопросам разработки и усовершенствования процесса рассле-дования путем использования познавательных возможностей воспроизведения обстановки и обстоятельств события.
Автором рассмотрено воспроизведение обстановки и обстоятельств события как про-цессуальная форма, следственное действие и метод познания. Определено, что существую-щая процессуальная форма ограничивает познавательные возможности следственного дейст-вия. Предлагаются пути решения данной проблемы, а именно: разделение воспроизведения на два отдельных следственных действия – следственный эксперимент и проверку показаний на месте. Раскрываются познавательные возможности, согласно определенных процессуаль-ных форм, каждого из этих действий, определяются виды их проведения.
Разработаны методические рекомендации по подготовке, проведению, фиксации и ис-пользованию полученных результатов. Доказано, что эффективному расследованию содейст-вует комплексное использование таких методов познания, как эксперимент, реконструкция, моделирование и наблюдение.
Работа содержит комплекс теоретических и практических вопросов, связанных с по-лучением и проверкой доказательств и других данных в процессе расследования уголовных дел.
Автором внесены предложения по усовершенствованию правового механизма полу-чения и проверки информации и редакций уголовно-процессу-альных норм УПК Украины.
Ключевые слова: воспроизведение обстановки и обстоятельств события, процессуаль-ная форма, тактика проведения следственного действия, реконструкция, эксперимент.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking