Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян

 

РЕШЕТНИК ЛЕСЯ ПЕТРІВНА

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян

Спеціальність12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природноресурсове право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків-2005

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі трудового, аграрного та екологічного права, Волинський державний університет імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Долежан Валентин Володимирович, Одеська національна юридична академія, професор кафедри судових та правоохоронних органів.

Офіційні опоненти :
- доктор юридичних наук, професор Бобкова Антоніна Григорівна, Донецький національний університет, завідувач кафедри господарського права;

- кандидат юридичних наук, доцент Анісімова Ганна Валеріївна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри екологічного права.

Провідна установа - Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра трудового, аграрного та екологічного права, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 12 квітня 2005 року о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).


Автореферат розісланий 11 березня 2005 року.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради І.В. Спасибо-Фатєєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Конституційне закріплення основних екологічних прав людини в нашій державі стало актом гуманізації національного законодавства та зумовило необхідність формування відповідного правового механізму їх реалізації і захисту. Основою його досконалості та ефективності є теоретичні дослідження у різних галузях права, перед усім екологічного.
Основоположні екологічні права відносяться до природних прав людини. Вони невід’ємні, невідчужувані, перебувають у нерозривному взаємозв’язку з правом на життя та правом на здоров’я, тому потребують більш ефективного захисту, зокрема у формі відшкодування шкоди, заподіяної їх порушенням.
В “Основних напрямках державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” затверджених Постановою Верховної Ради України 5 березня 1998 року, стан довкілля в Україні характеризується як кризовий. Результатом цього є різке погіршення стану здоров’я людей, збільшення смертності і в цілому ситуація характеризується як така, що наближається до глобальної екологічної катастрофи. Збільшення факторів негативного впливу на довкілля та загострення екологічних проблем потребує активних законодавчих, правозастосовчих та організаційних заходів з боку держави, уповноважених державних органів та громадськості, спрямованих на захист екологічних прав та інтересів громадян.
Необхідність дослідження обраної теми зумовлена також, незначною кількістю судових справ по відшкодуванню шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. Це пояснюється недостатністю або недосконалістю правового регулювання суспільних відносин даної галузі.
Та обставина, що окремі екологічні права є правами природними та носять абсолютний характер, зумовлює певні особливості механізму компенсації шкоди, заподіяної їх порушенням, тому відносини, які виникають з приводу відшкодування шкоди, потребують всебічного аналізу, дослідження та визначення їх відповідного місця у загальній частині захисту прав людини.
Крім того, вагомою причиною, що зумовлює актуальність теми дослідження, є особливості шкоди, заподіяної порушенням права на екологічну безпеку (види, структура, розмір, сфера виникнення та особливості прояву) як правового явища, обумовленого різними за походженням екологічними факторами. Таке дослідження сприятиме створенню досконалого правового механізму її визначення та відшкодування.
Насамкінець є потреба з’ясування правової природи окремих категорій та понять, визначення яких відсутнє у чинному екологічному законодавстві, що створює певні проблеми в правозастосовчій діяльності уповноважених органів (екологічна шкода; моральна шкода, заподіяна порушенням екологічних прав громадян; джерело підвищеної екологічної небезпеки та ін.).
Актуальність зазначених питань зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження “Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” здійснено за планом наукової роботи юридичного факультету і кафедри трудового, аграрного та екологічного права Волинського державного університету імені Лесі Українки в рамках наукових програм та напрямків, затверджених Академією правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення проблем відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, спрямоване на: з’ясування правової природи відносин відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян; дослідження особливостей, видів, структури шкоди, заподіяної громадянам через негативний стан довкілля та визначення підстав та умов її відшкодування; дослідження механізму відшкодування шкоди з метою подальшого удосконалення екологічного законодавства України та практики його застосування.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні завдання:
- з’ясувати правову природу відносин відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян;
- дослідити види, структуру, зміст, підстави та умови відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян;
- дати визначення екологічної шкоди та моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав, з’ясувати підстави та принципи її компенсації;
- розкрити правову природу категорії “джерело підвищеної екологічної небезпеки” стосовно розглядуваної проблематики, дати їй визначення, з’ясувати актуальні питання щодо особливостей відшкодування шкоди, заподіяної такими джерелами;
- дослідити форми відшкодування шкоди заподіяної порушенням екологічних прав громадян: судову, адміністративно-управлінську, страхову та гарантії такого відшкодування.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із захистом екологічних прав людини шляхом відшкодування шкоди, заподіяної їх порушенням, законодавство України, що врегульовує ці відносини, та практика його застосування.
Предметом дослідження є система правовідносин, що виникають у процесі визначення та відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян.
Методи дослідження. При написанні дисертації використовувались вживані в юридичній науці методи наукового пізнання, а саме: історичний (історичні аспекти розвитку юридичної відповідальності в екологічному праві, зокрема, особливості формування цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення, розвиток ідеї позитивної відповідальності в екологічному праві); формально-юридичний (аналіз положень нормативно-правових актів у галузі відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян); системно-функціональний (дослідження чинного законодавства України, з метою визначення правових засобів удосконалення механізму відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян); порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів України і деяких інших країн, що регулюють суспільні відносини в сфері захисту екологічних прав людини); статистичний (аналіз статистичних даних, які використовувались в процесі дослідження) та інші загальнонаукові та спеціальнонаукові методи наукового пізнання.
Основні висновки та положення, що містяться в роботі, ґрунтуються на аналізі норм Конституції, екологічного та інших галузей законодавства, дослідженнях загальнотеоретичної юридичної науки, науки екологічного та інших галузей права.
Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права: В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, В.Д. Басая, А.Г. Бобкової, А.П. Гетьмана, Н.В. Єремеєвої, С.М. Кравченко, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснової, А.М. Котлевець, Н.Р. Кобецької, В.А. Мунтяна, Н.Р. Малишевої, В.К. Попова, С.В. Размєтаєва, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, О.М. Шумило та ін.
Також були використані доробки учених-правознавців - представників радянської та російської еколого-правової науки: М.М. Бринчука, М.І. Васильєвої, В.В. Петрова, О.С. Колбасова, Б.В. Єрофеєва та ін.
Комплексний характер дослідження обумовив залучення при його здійсненні праць фахівців у галузі загальної теорії права: С.С. Алексєєва, В.В. Копейчикова, О.Е. Лейста, М.І. Матузова, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, Л.І. Спиридонова, О.В. Сурілова, та ін.; конституційного права: Ю.М. Тодики, В.Ф. Погорілка; цивільного права: М.М. Агаркова, Д.В. Бобрової, В.В. Васькіна, В.В. Глянцева, О.Л. Жуковської, А.І. Загорулька, А. Зейца, Л.М. Іваненко, Т.І. Іларіонової, О.С. Йоффе, О.Г. Калпіна, О.О. Красавчикова, Г.К. Матвєєва, М.С. Малеїна, В.П. Маслова, А. Покровського, В.Т. Смірнова, А.О. Собчака, Г.Я. Стоякіна, В.О. Тархова, Б. Утевського, Г.Ф. Шершеневича, А.С. Шевченко, Я.М.Шевченко, М.Я. Шемінової, С.І. Шимон та ін..
Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна отриманих результатів дисертації полягає у комплексному дослідженні правових питань відшкодування шкоди, заподіяної громадянам порушенням їх екологічних прав шляхом визначення правової природи відповідних відносин, видів та структури шкоди, яка заподіюється, аналізу підстав, умов, механізму її відшкодування із визначенням кола проблем, які потребують правового вирішення, та вироблення пропозицій щодо удосконалення відповідних правових приписів з метою створення в нашій державі ефективного механізму захисту екологічних прав громадян у формі відшкодування шкоди, заподіяної їх порушенням.
У відповідності з метою та завданнями дослідження на захист виносяться такі основні положення, пов’язані з науковою новизною:
- обґрунтовується твердження, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян доцільно визначати як: складний соціально-правовий інституту, в якому поєднані заходи юридичної (цивільно-правової) та позитивної відповідальності.
- додатково обґрунтовується положення про те, що громадяни мають право на відшкодування шкоди (матеріальної, моральної) у всіх випадках порушення права на екологічну безпеку, незалежно від чинників, які привели до такого порушення а механізм відшкодування шкоди, зумовлюється факторами (правопорушення, техногенна катастрофа, техногенно-природне явище, природне стихійне явище, військовий інцидент та ін.) які привели до такого порушення;
- запропоновано диференціацію шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, на такі види: економічну та антропогенну (екогенну); майнову та немайнову (моральну); пряму дійсну шкоду та упущену вигоду; пряму та непряму.
- запропоновано власне визначення екологічної шкоди та моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, обґрунтовано підстави та принципи її компенсації;
- дістало подальший розвиток дослідження діяльності об’єктів підвищеної екологічної небезпеки як спеціальної умови відшкодування шкоди, заподіяної їх впливом, запропоновано визначення цієї категорії з урахуванням національного та міжнародного законодавства;
- обґрунтовано доцільність застосування на практиці окремих принципів доведення причинно-наслідкових зв’язків у справах про відшкодування шкоди, заподіяної шкідливим впливом на довкілля;
- доведено, на основі аналізу чинного законодавства та практики його застосування необхідність запровадження в Україні медико-екологічної експертизи для доведення причинних зв’язків між захворюванням, чи смертю особи та негативним станом довкілля;
- обгрунтовується доцільність запровадженням різних видів екологічного страхування (обов’язкового, добровільного, обов’язкового державного) - як перспективної форми компенсації шкоди, заподіяної громадянам порушенням їх екологічних прав;
- отримало подальший розвиток питання оптимізації статусу потерпілого (позивача ) у справах про відшкодування шкоди громадянам, заподіяної порушенням їх екологічних прав.
Практичне значення отриманих результатів
Результати проведеного дисертаційного дослідження мають теоретичне та прикладне значення. Викладені у роботі узагальнення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у правотворчому процесі для удосконалення чинного екологічного законодавства України шляхом внесенням змін та доповнень до окремих нормативно-правових актів, розроблення та прийняття спеціальних нормативно-правових актів щодо визначення та відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян;
- у подальших наукових дослідженнях актуальних питань захисту екологічних прав громадян в нашій державі;
- у навчальному процесі при читанні курсу “Екологічне право України”.
Окремі положення та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці навчальних посібників, довідкової та методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри трудового, аграрного та екологічного права Волинського державного університету імені Лесі Українки.
Основні висновки і положення дисертації доповідалися автором на сьомій (Львів, 2001) та восьмій (Львів, 2002) регіональних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”, Науково-практичній конференції молодих вчених і аспірантів України “Проблеми та перспективи розвитку і реалізації законодавства України” (Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького, 2001), регіональній науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні”, (Івано-Франківськ, 2002), та наукових конференціях викладачів і студентів юридичного факультету Волинського державного Університету імені Лесі Українки (Луцьк, 2000, 2001,2002,2003), міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2004).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у шести наукових статтях у провідних фахових виданнях та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації – 171сторінка, список використаних джерел – 188 найменувань.

Основний зміст роботи.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, характеризується стан її наукової розробки, визначається мета, основні завдання, об’єкт та методологічні засади дисертаційного дослідження, зазначається наукова новизна роботи, отримані теоретичні та практичні результати.
Перший розділ “Юридична природа відносин відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян в системі видів юридичної відповідальності” присвячений визначенню відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян через з’ясування правової природи цих відносин та їх місця в системі відносин юридичної відповідальності.
У ньому розглядається ступінь наукової розробки теми та робиться висновок про недостатню дослідженість правових питань захисту екологічних прав людини у формі відшкодування шкоди, заподіяної їх порушенням.
Дослідження об’єму та змісту юридичної відповідальності в галузі екології є суттєвим для всебічного дослідження юридичної природи відносин відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян і дає можливість дати визначення та з’ясувати особливості такого відшкодування.
Одним із видів юридичної відповідальності в екологічному праві деякі автори вважають так звану “позитивну відповідальність”, яка реалізується зобов’язаними особами шляхом вчинення позитивних, юридично значимих дій в галузі використання, охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки, носить переважно майновий характер і спрямована на відшкодування шкоди. Робиться висновок, що доцільно розглядати позитивну відповідальність як загально-соціальну відповідальність що не збігається з юридичною, а її санкції за своєю правовою природою є засобами захисту, а не заходами відповідальності.
Вважаємо, що погляди прихильників позитивної відповідальності у сфері екології, щодо її видів, підстав та умов виникнення є прийнятними, якщо її вивести за рамки юридичної відповідальності.
Розвиток ідеї позитивної відповідальності у сфері екологічних правовідносин заслуговує на увагу у зв’язку із тим, що інколи порушення екологічних прав та заподіяння шкоди може бути наслідком не тільки протиправних діянь але і результатом подій природного чи техногенного характеру, які призвели до порушення вимог екологічної безпеки. Це зумовлює необхідність застосування не тільки заходів юридичної (цивільно-правової) відповідальності до винних у порушенні цього права осіб, але і застосування засобів захисту, які є санкціями позитивної відповідальності. Зазначені санкції позитивної відповідальності не тільки доповнюють механізм відшкодування шкоди, але виступають гарантією реалізації і забезпечення прав потерпілих осіб у випадку порушення екологічної безпеки довкілля надзвичайними ситуаціями природного, техногенного чи іншого характеру.
Відправними положеннями для подальшого розвитку позитивної відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки, суб’єктом якої є держава, є ст..16. Конституції України, в якій визначено, що “забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи-... збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави”.
Оскільки основне екологічне право громадян на екологічну безпеку, закріплене в ст..50 Конституції нашої держави, носить абсолютний характер, то, незалежно від чинників, що призвели до його порушення, громадяни мають право на відшкодування заподіяної шкоди. Відшкодування шкоди у таких випадках варто розглядати як складний соціально-правовий інститут, який за своєю правовою природою є поєднанням юридичної (цивільно-правової) відповідальності, яка наступає у випадку порушенням екологічних прав протиправними, винними діяннями та позитивної (соціальної) відповідальності, яка наступає у випадку заподіяння шкоди природними, природно-техногенними чи іншими надзвичайними подіями і явищами, і за своєю юридичною природою є заходами захисту порушених екологічних прав та реалізується шляхом застосування цих заходів.
У підрозділі 1.2 “Зміст, структура, види шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” аналізується зміст понять шкода, збитки, втрати, витрати, затрати, досліджуються види шкоди, та її особливості.
Збитки – це юридично значиме (що підлягає відшкодуванню) грошове відбиття обмеження майнових прав суб’єкта (шкоди). “Затрати” та “витрати”, терміни близькі (або тотожні) збиткам, оскільки виражені чи можуть бути об’єктивно виражені у грошовому еквіваленті. “Екологічні втрати”, що виникають в межах допустимого нормального ризику, будучи наслідком правомірних дій не є елементом збитків, що включаються у розмір відшкодування у випадку порушення екологічних прав громадян.
Шкода довкіллю і шкода, заподіяна життю, здоровю, майну людини порушенням норм екологічного законодавства - це дві взаємопов’язані і нерозривні категорії які співвідносяться як частина і ціле - як первинна (заподіяна довкіллю) і вторинна (заподіяна людині, через негативний стан довкілля).
Пропонується диференціація шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян за об’єктом посягання - на економічну (заподіяну майновим інтересам особи) та антропогенну (заподіяну здоров’ю людини); за сферою прояву - на майнову та моральну; за тим, чи проходить зменшення існуючого майнового блага чи майбутнього, яке б з’явилося, якби не порушення права - на пряму дійсну шкоду та не отримані прибутки; за характером причинного зв’язку між дією чи подією та результатом у вигляді заподіяння шкоди - на пряму та непряму шкоду.
Доведено, що у випадку, коли шкода життю, здоров’ю майну громадян заподіюється не лише конкретними діяннями особи, але і певним стихійним лихом одночасно, питання прямих та непрямих збитків є особливо актуальним і має практичне значення. Оскільки при порушенні права на екологічну безпеку шкода повинна компенсуватись потерпілим незалежно від факторів, що призвели до її виникнення, робиться висновок: непрямі збитки, які мають місце тоді, коли із можливості шкідливий результат перетворюється в реальність під дією сил, що не піддаються контролю з боку людини і якщо при цьому шкідливий результат дії цих “привхідних” сил охоплюється умислом особи, яка вчиняє певні діяння, або обумовлений недоліками експлуатації особою певного об’єкта, компенсуються такою особою поряд із прямими збитками в порядку юридичної відповідальності. При відсутності вищевикладених умов прямі та непрямі збитки, заподіяні стихійними лихами компенсуються в порядку позитивної відповідальності державою або шляхом страхового покриття.
Обґрунтовано необхідність створення спеціальної методики для визначення відшкодування антропогенної шкоди, зокрема її немайнової частини (генетичної, фізіологічної, моральної). Оскільки перевищення нормативів екологічної безпеки не викликає одразу негативних змін у здоров’ї, але реально створює загрозу таких змін, розмір компенсації повинен залежати від: розміру забруднення довкілля, продуктів харчування, предметів побуту; ступеня небезпечності забруднюючих речовин; віку особи, умов проживання (територіальних кліматичних особливостей).
У підрозділі 1.3 “Проблеми відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” досліджується поняття, зміст, підстави та принципи відшкодування моральної шкоди особам, заподіяної порушенням їх екологічних прав.
Відзначається, що інколи саме моральна шкода є основним результатом порушення екологічних прав громадян. Вона є інтегрованою категорією, оскільки є результатом будь-якого порушення екологічних прав і проявляється як незалежно від матеріальних втрат, так паралельно з ними, має місце тоді, коли шкода заподіюється здоров’ю чи майну особи.
Стверджується, що правовою базою для відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав, є передусім ст.. 50, 56 Конституції України, ст. 16 Закону України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” та ст.23 Цивільного Кодексу України. Зокрема, виходячи із змісту ст..50 Конституції України та абсолютності права на безпечне для життя та здоров’я довкілля, моральна шкода підлягає компенсації у всіх випадках порушення права, незалежно від факторів, які стали його причиною, тому обґрунтовується думка щодо введення принципу “презумпції моральної шкоди”, оскільки у цих правовідносинах значними є саме моральні (психічні, фізичні) страждання потерпілих.
Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння шкоди здоров’ю, життю, майну громадян або загроза її настання через екологічно небезпечний стан довкілля.
Моральна шкода, заподіяну порушенням екологічних прав громадян визначається: як фізичні та (або) психічні страждання які терпить особа в результаті, усвідомлення факту порушення її законних екологічних прав та інтересів, заподіяння майнової та (чи) антропогенної шкоди або загрози її виникнення у зв’язку із порушенням вимог екологічної безпеки, що стало результатом вчиненого правопорушення, аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, стихійного лиха чи інших надзвичайних подій та явищ.
У випадку порушення права на екологічну безпеку механізм відшкодування моральної шкоди залежить від факторів, які призвели до її заподіяння, та має бути таким: шкода, заподіяна правопорушенням, відшкодовується заподіювачем в порядку юридичної відповідальності; шкоду, заподіяну діяльністю джерел підвищеної екологічної небезпеки найдоцільніше компенсувати через страхове покриття; шкода заподіяна природними стихійними явищами, повинна компенсуватися державою в порядку позитивної відповідальності, яка ґрунтується на положеннях статей 3, 16, 50 Конституції України.
Основним принципом, який повинен бути покладений в основу правового механізму відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, є загально-правовий принцип соціальної справедливості, який забезпечується такими спеціальними принципами: принципом повного відшкодування моральної шкоди з урахуванням індивідуального сприйняття особою факту порушення її прав; принципом презумпції наявності моральної шкоди у всіх випадках порушення екологічних прав громадян незалежно від заподіяння такими порушеннями шкоди життю, здоров’ю, майну громадян; принципом презумпції моральної шкоди у випадках порушення права на екологічну безпеку, незалежно від чинників, що привели до цього.
На основі викладеного вище пропонується внести доповнення до ст.. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.5 Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, ст..15 Закону України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”, де поряд з майновою передбачити компенсацію моральної шкоди, заподіяної потерпілим особам внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Розділ 2 “Підстави та умови відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню загальних та спеціальних умов відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян.
У підрозділі 2.1. “Зміст загальних умов відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” досліджуються загальні умови відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав (протиправність діяння, вина заподіювача, причинний зв’язок між діянням і шкодою) та їх особливості в цих правовідносинах.
Оскільки чинниками, які можуть призвести до порушення основних екологічних прав особи, можуть бути не тільки правопорушення, але й аварія на ОПН, стихійне лихо, техногенно-природне явище, військові дії і саме вони є причиною виникнення шкоди чи загрози її виникнення в майновій чи немайновій сфері особи і потерпілі у всіх випадках мають право на відшкодування, єдиною підставою є сам факт її заподіяння чи загроза її виникнення. Умовами такого відшкодування є ті ознаки, які характеризують факт заподіяння шкоди, та при наявності яких він набуває юридичного значення та породжує правовідносини з її відшкодування. Зміст самих умов та їх співвідношення у певному випадку відшкодування передусім залежатиме від чинників, які привели до її заподіяння.
Обґрунтовується, що співвідношення між загальними та спеціальними умовами відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, є співвідношення між нормами законодавства, де визначені загальні умови ( ст.1166 ЦК України) та нормами де визначені спеціальні умови такого відшкодування (ст.. 16 Закону України “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, ст. 5 Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”).
Робиться висновок про актуальність встановлення та врахування форми вини при спільному заподіянні шкоди (кількома суб’єктами, та зокрема ДПЕН), порушенням права на екологічну безпеку та є важливою умовою для визначення частки кожного при її компенсації.
Досліджуючи особливості причинного зв’язку як умови відшкодування шкоди в зазначеній сфері, обґрунтовується думка про необхідність визнавати юридично-значимими не лише прямі, але і непрямі причинні зв’язки, наявність яких припускається з певним ступенем імовірності. Вважаємо, що є потреба у розвитку теорії причинності в правовій науці з урахуванням категорії імовірності, встановлення та обґрунтування її ступенів, які б мали юридичне значення, що сприяло б розширенню судового захисту екологічних прав громадян шляхом відшкодування шкоди.
У підрозділі 2.2. ”Екологічно небезпечна діяльність, як спеціальна умова відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” розкривається правова природа відносин відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю і людині діяльністю джерел підвищеної екологічної небезпеки, дається визначення джерел підвищеної екологічної небезпеки і досліджується питання їх диференціації.
На основі досліджених нормативно-правових актів та еколого-правової літератури в роботі визначаються джерела підвищеної екологічної небезпеки. Це матеріальні об’єкти (в тому числі речовини), які в процесі людської діяльності, природних чи соціальних умов чи в силу своїх природних якостей (фізичних, хімічних та інших) мають або можуть набувати властивості, які характеризуються певним рівнем екологічного ризику і таким чином створюють потенційну або пряму загрозу для довкілля, життя та здоров’я людини. Пропонується таке визначення ввести в екологічне законодавство.
Актуальним є питання про диференціацію джерел підвищеної екологічної небезпеки за ступенем екологічного ризику (небезпеки) шляхом проведення їх екологічної експертизи. Хоч загальні правові засади щодо диференціації за ступенем їх ризику закладені в Законі України ”Про об’єкти підвищеної небезпеки”, ст.. 9 якого зазначає, що суб’єкт господарської діяльності ідентифікує ОПН відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин, вважаємо такий критерій хоч і головним, але не єдиним, який повинен враховуватись. При ранжуванні ризику варто враховувати такі властивості шкідливих речовин, як: небезпечність для здоров’я людини, тяжкість та масовість захворювань, що можуть виникнути в результаті їх впливу, можливості їх лікування, вплив на майбутні покоління, вплив на виникнення певних погодних, кліматичних явищ.
Диференціація ДПЕН за ступенем екологічної небезпеки, дасть можливість більш об’єктивно визначати розмір (частку) відшкодування шкоди, при спільному її заподіяні кількома джерелами, пропорційно ступеню екологічної небезпеки кожного.
Розділ 3 “Механізм відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Способи відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” досліджуються основні елементи механізму відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян (способи та форми відшкодування), окреслюються основні проблеми і робляться пропозиції щодо їх розв’язання.
Зазначається, що способи відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав зумовлюються, чинниками які призвели до порушення цих прав (правопорушення, надзвичайна екологічна ситуація, аварія на об’єкті що є джерелом підвищеної екологічної небезпеки), та відповідно здійснюються в порядку: юридичної відповідальності, позитивної відповідальності, шляхом виплати страхових сум особам що постраждали. Відповідно основними формами відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян визначається: судова, адміністративно-управлінська, страхова.
Відповідно до ст.. 55 Конституції України, у всіх випадках порушення екологічних прав, потерпілі особи мають право на судовий захист порушених прав. На основі аналізу існуючої судової практики автор відзначає такі основні проблеми, які потребують розв’язання: забезпечення доведення причинно-наслідкових зв’язків у справах про відшкодування антропогенної шкоди, оптимізація статусу позивача (потерпілого). Обґрунтовується необхідність правового закріплення механізму проведення комплексної медико-екологічної експертизи спеціально створеними уповноваженими органами, яка була б доступною для всіх зацікавлених громадян. Враховуючи існування негативного впливу малих доз радіації на здоров’я людини, доцільно розширити та закріпити в законодавстві перелік хвороб, які безсумнівно мають радіогенну природу (а не лише рак щитовидної залози). На основі аналізу національної та зарубіжної правозастосовчої практики важливими принципами, які можуть бути використані судом для доведення причинно-наслідкових зв’язків у справах про відшкодування шкоди, є: принцип максимальної імовірності наявності причинного зв’язку, принцип територіальності, ланцюговості поширення шкоди та епідеміологічний характер прояву антропогенної шкоди. Оптимізація статусу потерпілого (позивача) полягає у звільненні від сплати державного мита при пред’явленні позову, можливості проведення незалежних експертиз та користування послугами адвоката за рахунок коштів спеціальних екологічних фондів, з подальшою їх компенсацією за рахунок коштів відповідача.
Управлінсько-адміністративна форма компенсації шкоди реалізується державою через уповноважені державні органи у випадку виникнення надзвичайних екологічних ситуацій шляхом: грошових виплат, надання соціальних пільг, медичної допомоги, матеріальних засобів, переселення та надання житла в іншій місцевості. Важливим засобом удосконалення механізму такого відшкодування є створення досконалої методики визначення шкоди, зокрема немайнової, яка підлягає компенсації.
Основними напрямками розвитку екологічного страхування в Україні (за об’єктом) є: особисте страхування життя та здоров’я від негативного впливу техногенних та природних факторів, майнове страхування природних об’єктів, ресурсів, отриманої продукції; страхування відповідальності власників джерел підвищеної екологічної небезпеки.
Пропонується запровадити обов’язкове державне екологічне страхування життя і здоров’я громадян які проживають біля особливо небезпечних об’єктів. Право на страхове покриття шкоди, заподіяної здоровю, матимуть особи у випадку захворювання, причиною якого є вплив такого об’єкта (наприклад, хвороба, яка має радіогенну природу). Для цього пропонується: диференціювати ДПЕН за ступенем екологічної небезпеки, пропорційно якому встановлюються розміри страхових внесків; провести зонування територій біля ДПЕН, створити ефективну систему медико-екологічної експертизи, законодавчо закріпити перелік хвороб, які дають право на страхове відшкодування, удосконалити систему моніторингу та аудиту на територіях функціонування ДПЕН.
Екологічне страхування є не тільки формою компенсації шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, але і суттєвою економічною і юридичною гарантією такого відшкодування та виконує: превентивну, соціальну, контрольну, інформаційну функції.
У підрозділі 3.2. “Гарантії відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” досліджуються загально соціальні та спеціально-соціальні (юридичні) гарантії, які повинні бути забезпечені державою для повноцінного захисту екологічних прав, шляхом компенсації шкоди, заподіяної їх порушенням.
Гарантування можливості відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, полягає у створенні відповідних умов суспільного життя і заходах, які вживаються державою для забезпечення реалізації цього права.
Обґрунтовується, що створення Національного позабюджетного екологічного фонду із наданням йому статусу юридичної особи, та ефективне використання консолідованих в ньому коштів, а також розвиток різних форм екологічного страхування є основними економічними гарантіями реалізації права на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. Пропонується розширення форм участі громадськості у здійсненні екологічного контролю, залучення зацікавленої громадськості до участі в ліцензуванні природокористування, надання громадськості права виносити всі важливі екологічні питання на референдум ( навіть ті, які відповідно до чинного законодавства належать до компетенції спеціальних органів).
Важливою гарантією є можливість повноцінно реалізувати важливе конституційне екологічне право - право на достовірну екологічну інформацію, оскільки володіння нею може бути підставою для того щоб розпочати адміністративне чи судове провадження; для доведення причинно-наслідкових зв’язків при судовому відшкодуванні шкоди; є умовою для здійснення самозахисту своїх порушених екологічних прав.
Важливою ідеологічною гарантією відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, є надання екологічної освіти (в.т.ч. правової), оскільки це суттєво впливає на формування еколого-правової свідомості та дає можливість громадянам активно захищати свої порушені права.
Юридичними гарантіями відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, є: удосконалення чинного екологічного законодавства шляхом його систематизації (зокрема шляхом консолідації) та внесення змін і доповнень до діючих нормативно-правових актів, прийняття спеціальних законів про екологічне страхування, про екологічну інформацію, про неурядові екологічні організації. Доцільно було б розробити (із залученням фахівців різних галузей) і прийняти спеціальний нормативно-правовий акт про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, а для його реалізації розробити методику підрахунку шкоди заподіяної потерпілим. Важливою умовою правильного та ефективного застосування діючого законодавства щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, варто визнати діяльність вищих судових органів щодо тлумачення норм, які регламентують відносини в цій сфері.
Суттєвою умовою забезпечення відшкодування шкоди є ефективна діяльність органів державного екологічного контролю щодо виявлення і фіксування випадків порушення екологічного законодавства і екологічних прав громадян.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у комплексному дослідженні проблем законодавчого врегулювання і практики відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. У висновках формулюються основні результати дослідження, пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, окреслено існуючі в цій галузі проблеми та запропоновано шляхи їх розв’язання.
Головними науковими і практичними результатами роботи є:
- у всіх випадках порушення права на екологічну безпеку громадяни мають право на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди незалежно від чинників, що привели до його порушення;
- відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, є складний соціально-правовий інститут, який за своєю юридичною природою є поєднанням заходів юридичної (цивільно-правової) відповідальності та санкцій позитивної відповідальності, які є засобами захисту і застосовуються для відшкодування шкоди, заподіяної надзвичайними природними, природно-техногенними та іншими подіями та явищами що привели до порушення екологічних прав;
- екологічна шкода - це негативні зміни в стані довкілля, викликані його забрудненням, виснаженням, порушенням вимог екологічної безпеки, порушенням екологічних прав громадян, що знижують природні можливості середовища до самоочищення, самовідновлення чи роблять неможливим відновлення його стану людиною, проявляються впродовж тривалого часу, не мають чітких територіальних меж (первинна екологічна шкода) і є причиною настання фізіологічних, генетичних та інших негативних наслідків для життя та здоров’я людини, її соціального оточення, несуть загрозу для життя і здоров’я майбутніх поколінь, спричиняють психічні страждання особам (вторинна шкода), можуть мати відносно об’єктивну грошову оцінку або важко піддаються такій оцінці;
- шкода, заподіяна громадянам порушенням їх екологічних прав, може бути диференційована на економічну та антропогенну (за об’єктом її спрямування); пряму дійсну шкоду та не отримані прибутки (упущену вигоду ) (за тим які майнові блага були зменшені, існуючі чи можливі в майбутньому); на пряму та непряму шкоду (за характером причинного між дією, подією та результатом - шкодою); майнову та немайнову (моральну) (за сферою прояву шкоди).
- моральна шкода, заподіяна порушенням екологічних прав громадян, - це фізичні та (або) психічні страждання які терпить особа в результаті усвідомлення факту порушення її законних екологічних прав та інтересів, заподіяння майнової чи антропогенної шкоди або загрози її виникнення у зв’язку із порушенням вимог екологічної безпеки в результаті: вчиненого екологічного правопорушення, аварії на об’єкті підвищеної екологічної небезпеки, стихійного лиха інших надзвичайних подій та явищ;
- основними принципами відшкодування моральної шкоди є: принцип повного відшкодування моральної шкоди з урахуванням індивідуального сприйняття особою факту порушення її прав, принцип презумпції моральної шкоди у всіх випадках порушення екологічних прав громадян, незалежно від заподіяння шкоди життю, здоров’ю, майну громадян, принцип презумпції моральної шкоди у всіх випадках порушення права на екологічну безпеку, незалежно від чинників, що привели до такого порушення;
- спеціальною умовою відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, є ризик заподіяння шкоди діяльністю ДПЕН. ДПЕН- матеріальні об’єкти (в тому числі речовини), які в результаті діяльності людини, природних чи соціальних умов чи в силу своїх якостей (фізичних, хімічних та інших) мають або можуть набувати властивості, які характеризуються певним рівнем екологічного ризику, чим створюють потенційну або пряму загрозу для довкілля, життя, здоров’я людини. Диференціація ДПЕН за рівнем екологічного ризику необхідна з метою визначення: по-перше, розміру відшкодування шкоди при спільному її заподіяні кількома екологічно-небезпечними джерелами, по-друге, для визначення суми страхових внесків при обов’язковому екологічному страхуванні їх відповідальності;
- механізм відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян (передусім права на екологічну безпеку), зумовлюється чинниками, які привели до їх порушення, відповідно формами відшкодування шкоди є: судова, управлінсько-адміністративна, страхова.
- з метою удосконалення механізму відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, необхідно: запровадити спеціальну комплексну медико-екологічну експертизу, яка б могла встановити причину чи найбільш імовірні причини погіршення стану здоров’я, захворювання чи смерті особи із закріпленням права на її проведення за всіма особами, незалежно від наявності спеціального статусу; розширити перелік хвороб, які безспірно мають радіогенну природу, судовим органам виробити єдині методологічні підходи до обґрунтування наявності причинно-наслідкових зв’язків у справах про відшкодування антропогенної шкоди, із застосуванням принципів: максимальної імовірності наявності причинного зв’язку, територіальності, ланцюговості поширення шкоди та епідеміологічного характеру її прояву, оптимізувати статус позивача (потерпілого) у справах про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав, розвивати різні види екологічного страхування;
- крім обов’язкового екологічного страхування відповідальності за шкоду, заподіяну ОПН, створити умови та запровадити державне екологічне страхування здоров’я і життя громадян, які проживають на територіях біля особливо екологічнонебезпечних об’єктів (наприклад АЕС);
- розробити і прийняти спеціальні закони про екологічну інформацію, екологічне страхування, екологічні неурядові організації. Розробити і прийняти методику щодо визначення та відшкодування антропогенної шкоди, заподіяної негативним впливом на довкілля. Внести доповнення і зміни до чинного екологічного законодавства щодо відшкодування поряд з майновою, моральної шкоди. Конституційному Суду дати тлумачення ст.. 50 щодо змісту шкоди, яка підлягає компенсації у випадку порушення права на екологічну безпеку.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Решетник Л. Деякі питання застосування екологічного законодавства на Волині. //Науковий вісник Волинського державного університету: Юридичні науки. - Луцьк, 1997.- №10.-с.33-35.
2. Решетник Л. Ліцензування природокористування як умова раціонального використання природних ресурсів. //Науковий вісник Волинського державного університету: Юридичні науки. – Луцьк, 1998.- №11.- с.49-53.
3. Решетник Л. Деякі питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. //Право України, 2001.- №9. -с.18-20.
4. Решетник Л. Екологічне страхування як одна з форм відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права громадян на безпечне для їх життя та здоров’я довкілля. //Право України. –2002.- №6.- с.78-81.
5. Решетник Л. Правові проблеми відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. //Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України.: Збірник наукових статей, випуск-8 - Івано-Франківськ - 2002.- с125-129.
6. Решетник Л. Правові проблеми юридичної відповідальності в галузі екології //Право України.-2003.- №8.- с.81-85.
7. Решетник Л. Проблеми удосконалення законодавства України в галузі захисту екологічних прав громадян. //Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України: Тези доп. і наук. повідомлень науково-практичної конференції - Київ: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2001.- с.172-174.
8. Решетник Л. Деякі питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 13-14 лютого 2001р.).- Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. - 2001. - с.162-164.
9. Решетник Л. Деякі правові питання удосконалення механізму відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 13-14 лютого 2002р.).- Львівський національний університет імені Івана Франка. – 2002. - с.248-252.

АНОТАЦІЇ.
Решетник Л. П. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природноресурсове право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2005.
У дисертації проводиться комплексне теоретико-прикладне дослідження основних правових питань відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. Розкривається правова природа відносин відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. Досліджуються підстави, умови та механізм відшкодування шкоди.
Особлива увага приділяється проблемам відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної порушенням права на екологічну безпеку. Досліджуються способи та форми відшкодування шкоди (судова, адміністративно-управлінська, страхова). Обґрунтовуються конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування в сфері захисту екологічних прав громадян.
Ключові слова: екологічні права, відшкодування шкоди, екологічне страхування, антропогенна шкода, моральна шкода, екологічна шкода, джерело підвищеної екологічної небезпеки, екологічний ризик, позитивна відповідальність, цивільно-правова відповідальність.

Решетник Л.П. Возмещение вреда, причиненного нарушением экологических прав граждан. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 – земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсовое право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2005.
В диссертации проводится комплексное теоретико-прикладное исследование правовых проблем возмещения вреда, причиненного нарушением экологических прав граждан. Раскрывается юридическая природа отношений возмещения причиненного вреда, на основании чего дается определение такого возмещения. Исследуются основания и условия возмещения вреда, причиненного нарушением экологических прав граждан.
Особое внимание в работе уделяется проблемам возмещения материального и морального вреда причиненного нарушением основного конституционного экологического права граждан, права на экологическую безопасность, дается определение морального вреда, обосновываются условия и основные принципы его возмещения.
Исследуется экологически опасная деятельность, как специальное условие возмещения вреда причиненного жизни, здоровью, имуществу, граждан, нарушением права на экологически безопасную природную среду. Дается определение источника повышенной экологической опасности (ИПЭО) и обосновывается необходимость их дифференциации за степенью экологической опасности.
Существенное место в работе занимают вопросы способов и форм возмещения вреда, нанесенного нарушением экологических прав граждан. Исследуются вопросы обязательного экологического страхования, делаются предложения относительно развития разных видов экологического страхования (за объектом). При рассмотрении судебной форма возмещения вреда, обращается внимание на существующие в этой сфере проблемы и делаются конкретные предложения их решения.
Исследуются социальные и юридические гарантии обеспечения возмещения вреда, причиненного нарушением экологических прав граждан. Обосновываются предложения относительно усовершенствования действующего законодательства, разработки и принятия ряда специальных нормативно-правовых актов.
Ключевые слова: экологические права, возмещение вреда, экологическое страхование, антропогенный вред, моральный вред, экологический вред, источник повышенной экологической опасности, экологический риск, позитивная ответственность, имущественная ответственность.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking