Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Віктимологічна профілактика порушень безпеки дорожнього руху (ст.215 КК України)

 

МОЙСЮК Олег Миколайович

ВІКТИМОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ (ст.215 КК України)

Спецiальнiсть 12.00.08 - кримiнальне право та кримiнологiя;
кримiнально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ - 1999

 

Дисертацiєю є рукопис.

Робота виконана в Національній академiї внутрiшнiх справ України (Міністерства внутрі-шніх справ України).

Науковий керiвник: кандидат юридичних наук, доцент, Цибуленко Тамара Дмитрівна, Національна академiя внутрiшнiх справ України, професор.

Офiцiйнi опоненти:
доктор юридичних наук, професор Глушков Валерій Олександрович,
Міжвідомчий наково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю при Ко-ординаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, начальник відділу;

кандидат юридичних наук Міллер Анатолій Йосипович, Інститут держави і права НАН України, старший науковий співробітник

Провiдна установа:
Київський університет ім.Тараса Шевченка, кафедра кримінального права та кримінології, Міністерство освіти України, м. Київ.

Захист вiдбудеться "04"жовтня 1999 р. о 15 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д. 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Ін-ституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 252001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Інституту держави і права ім. В.М. Корецько-го НАН України за адресою: 252001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.


Автореферат розiсланий "31"серпня 1999 р.

 

 

Вчений секретар
спецiалiзованої вченої ради
кандидат юридичних наук __________________ І.М. КУЧЕРЕНКО

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Боротьба зі злочинами проти безпеки дорожнього руху є однією з глобальних проблем цивілізованих країн світу. Вона включена експертами ООН в перелік основ-них проблем людства поряд з такими, як екологія, використання енергоресурсів, боротьба з рако-вими захворюваннями. Проблема безпеки дорожнього руху є наслідком процесу автомобілізації, який набув в XX сторіччі швидких темпів і приніс з собою такий негативний соціальний фено-мен, як дорожньо-транспортні пригоди.
Дорожньо-транспортні пригоди стали питомим середовищем для злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху і відрізняються від злочинних порушень лише ступенем суспі-льної небезпеки. Найбільш поширеними серед злочинів проти безпеки дорожнього руху є діяння, передбачені ст.215 Кримінального кодексу України.
Особлива небезпечність злочинів, пов’язаних з порушенням правил дорожнього руху, по-лягає в тому, що вони не тільки посягають на безпеку дорожнього руху, але й заподіюють шкоду здоров’ю та життю громадян. Показники ДАІ МВС України за останні п’ять років свідчать, що в країні сталося близько 200 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло понад 35 тисяч чоловік, а більш як 220 тисяч поранено.
З метою запобігання негативних наслідків автомобілізації створені спеціальні державні, міждержавні та світові організації, що розробляють комплекси різноманітних заходів, але про-блема безпеки дорожнього руху залишається невирішеною, що вимагає подальшого наукового пошуку нових форм та засобів з метою збагачення арсеналу заходів боротьби з правопорушення-ми у сфері дорожнього руху.
Розвиток одного з таких напрямків повинна забезпечити віктимологія - галузь криміноло-гічної науки, що вивчає жертву правопорушення. Сьогодні здебільшого існують загальнотеорети-чні положення цього напрямку, тоді як життя вимагає прикладних розробок в різних сферах сус-пільних відносин.
Віктимологія - саме та галузь кримінології, яка здатна розробляти заходи, спрямовані на попередження правопорушень у сфері дорожнього руху, оскільки від учасників дорожнього руху - водіїв, пасажирів та пішоходів залежить не тільки стан аварійності, але й охорона людини як вищої цінності в суспільстві.
Дослідження віктимологічних проблем сфери безпеки дорожнього руху дозволить удоско-налити її кримінально-правову охорону, розв’язати деякі питання юридичної оцінки суспільно небезпечних діянь. Новий Кримінальний кодекс України повинен містити більше положень, які б враховували особу потерпілого, роль і характер його поведінки в ситуації злочинного посягання, при призначенні винному покарання та його індивідуалізації.
Відсутність в юридичній науці прикладних розробок проблеми, відповідних рекомендацій для слідчої та судової практики по вивченню особи потерпілого від порушень правил безпеки до-рожнього руху, заходів щодо їх попередження, обмежує можливості практичних працівників пра-воохоронних органів в проведенні на належному рівні віктимологічної профілактики порушень правил безпеки дорожнього руху.
Початківцем вiктимологiчного напрямку серед вчених країн СНД вважається Л.Франк, пе-ру якого належать першi в юридичнiй лiтературi працi з вiктимологiчної проблематики. Рiзноманiтнi сторони цiєї багатопланової проблеми отримали подальший розвиток в працях таких вчених, як Г.Аванесова, В.Вандишева, Р.Мiхеєва, В.Номоконова, С.Остроумова, В.Полубинського, I.Резнiченка, Д.Рiвмана, Л.Романової, В.Рибальської, С.Соболєва, I.Твердої та інших вчених.
Великий вклад зробили для розвитку кримінологічної науки в Україні такі вчені, як П.Михайленко, І.Лановенко, Ф.Лопушанський, О.Свєтлов, І.Туркевич, В.Зеленецький, І.Даньшин, О.Костенко, А.Зелінский, Л.Багрій-Шахматов, Ю.Грошевой, В.Сташис, В.Тацій, В.Скибицький, М.Коржанский, С.Яценко, М.Панов, О.Бандурко, В.Нор, Є.Стрельцов, А.Закалюк, В.Шакун, В.Глушков, В.Ліхолоб, В.Смітієнко, О.Джужа, Т.Цибуленко, В.Мисливий, В.Женунтій, П.Андрушко, А.Міллер, Л.Гоголева, С.Остапець та інші фахівці кримінального права та криміно-логії.
Питання, пов’язані з проблемою потерпілого у злочинах проти безпеки дорожнього руху, розглядались в роботах П.Дагеля, В.Жульова, В.Квашиса, О.Коробєєва, В.Лук’янова та інших вчених. Віктимологічним проблемам дорожньо-транспортних злочинів були присвячені роботи Л.Франка, І.Овруцького, Л.Степанової, надруковані в Російській Федерації та Таджикистані. Во-ни визначили необхідність вивчення потерпілого у злочинах проти безпеки дорожнього руху, але не вирішили багатьох питань проблеми.
Зазначена проблема в Україні не була предметом жодного монографічного або дисерта-ційного дослідження. Існуючі дослідження питань боротьби зі злочинами в сфері безпеки дорож-нього руху стосувалися, переважно, кримінально-правових та загальних кримінологічних про-блем цих правопорушень, лише фрагментарно торкаючись питань віктимології. Таким чином, до-слідження віктимологічних проблем у сфері дорожнього руху в Україні не отримало необхідного ступеню розробки, здатного реально впливати на стан попередження дорожньо-транспортних правопорушень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно плану науково-дослідних робіт кафедри кримінології Національної академії внутрішніх справ України (МВС України) і виконане згідно з основними напрямками Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженої Прези-дентом України 17 вересня 1996 року, наказом МВС України від 20 жовтня 1996 року №722 “Про організацію виконання Комплексної цільової боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки” та пер-спективним планом науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України.
Мета і задачі дослідження. Метою цього дисертаційного дослідження є подальше ви-вчення жертви (потерпілого) від злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху на основі її комплексного аналізу з позицій кримінально-правової і кримінологічної науки та підвищення ефективності профілактики цих злочинів та інших правопорушень у сфері дорожнього руху, а та-кож розробка пропозицій щодо практичної реалізації вказаних заходів. Для досягнення мети ди-сертаційного дослідження дисертант поставив такі завдання:
- розглянути і проаналізувати історико-правові джерела вчення про жертву злочину;
- розглянути сучасний понятійний апарат віктимології та поняття жертви злочину;
- відокремити найважливіші аспекти проблеми потерпілого, що вивчаються кримінальним правом і кримінологією, з урахуванням особливостей цієї проблеми у злочинах проти безпеки до-рожнього руху;
- визначити поняття особи потерпілого від злочинів проти безпеки дорожнього руху;
- проаналізувати кримінологічні, правові та інші якості і риси потерпілого від злочинів проти безпеки дорожнього руху;
- визначити значення характеристик жертви від злочинів проти безпеки дорожнього руху з позиції їх впливу на ситуацію вчинення цих злочинних посягань;
- на основі аналізу помилок, що найчастіше зустрічаються в слідчій та судовій практиці, розглянути шляхи їх запобігання;
- встановити вплив поведінки потерпілого на кваліфікацію злочинів, що аналізуються та призначення покарання особам, винним у їх вчиненні;
- з’ясувати форми та зміст напрямків і заходів, спрямованих на запобігання злочинів проти безпеки дорожнього руху;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення Кримінального кодексу України відносно злочинів проти безпеки дорожнього руху;
- запропонувати практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльно-сті правоохоронних органів у боротьбі зі злочинами проти безпеки дорожнього руху.
Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять методи діалектичного пі-знання соціальних процесів явищ, а також формально-логічний, порівняльний, історичний, сис-темно-структурний та соціально-юридичний методи аналізу діючого законодавства, конкретно-соціологічний та інші методи досліджень.
Зміст роботи обумовив необхідність вивчення кримінального, адміністративного, цивіль-ного законів України, Російської Федерації та інших держав (порівняльно-правовий аспект), ві-домчі нормативні акти та інші документи, що регулюють відносини в сфері безпеки дорожнього руху.
У дослідженні використані постанови Пленуму Верховного Суду України, а також відпо-відні постанови Пленуму Верховного Суду колишнього Союзу РСР та Російської Федерації.
В процесі підготовки дисертації, поряд з роботами з кримінології, широко використовува-лась література з кримінального, адміністративного, цивільного права, криміналістична, криміна-льно-процесуальна, філософська, соціологічна, психологічна, технічна та інша спеціальна літера-тура, яка стосується теми дисертаційного дослідження.
Обгрунтованість сформульованих в дисертації теоретичних положень і висновків, рекоме-ндацій правозастосовній практиці грунтується на емпіричній базі. Всього за спеціальною програ-мою було вивчено 256 кримінальних справ (ст.215 КК України), 311 обвинувальних висновків, 120 вироків, 123 постанови про закриття кримінальних справ, а також 168 матеріалів про дорож-ньо-транспортні пригоди, по яким відмовлено в порушенні кримінальних справ за 1991-1996 рр. (Київська, Донецька, Запорізька, Одеська області).
Проанкетовано 308 респондентів з питань теми дисертації (слідчі, судді, працівники мі-ліції, учасники дорожнього руху та інші особи).
В дослідженні використані статистичні дані Міністерства юстиції, Управління ДАІ МВС України, Науково-дослідного центру безпеки дорожнього руху МВС України, матеріали слідчих підрозділів органів внутрішніх справ та дізнання, судові огляди та інші матеріали, що стосуються теми дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням віктимологічних проблем потерпілого від злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху, оскільки на науковому рівні проблема потерпілого в кримінологічному та кримінально-правовому плані спеціально не досліджувалася. Виходячи з цього, дисертантом розроблені і виносяться на захист положення, у яких:
- зроблено аналіз та узагальнення історико-правового аспекту розвитку і сучасного стану кримінологічних досліджень з огляду на віктимологічні проблеми цієї галузі юридичної науки;
- поглиблена розробка понятійного апарату віктимологічного вчення в межах сучасної кримінології та внесені пропозиції щодо усунення існуючих протиріч;
- визначено поняття, зміст та ознаки потерпілого (жертви) від злочину, пов’язаного з по-рушенням правил безпеки дорожнього руху, а також запропоновано класифікацію потерпілих (жертв) від цих злочинів;
- вперше комплексно досліджена роль потерпілого в генезисі злочину проти безпеки до-рожнього руху та вплив поведінки потерпілого на ситуацію вчинення цих злочинних посягань;
- поглиблено вивчення кримінологічних, правових та інших якостей і рис потерпілого від злочинів проти безпеки дорожнього руху;
- вирішено окремі питання про відповідальність винного та потерпілого, а також перелік об-ставин, що обтяжують або пом’якшують відповідальність, про кваліфікацію та призначення пока-рання винному;
- удосконалено параметри характеристик потерпілого від злочинів проти безпеки дорож-нього руху для визначення їх впливу на причини та умови цих злочинних посягань;
- з нових позицій з’ясовано форми та зміст напрямків і заходів, спрямованих на запобіган-ня злочинів проти безпеки дорожнього руху;
- внесені пропозиції по вдосконаленню кримінального законодавства щодо злочинів про-ти безпеки дорожнього руху;
- внесені наукові рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності органів розслідування та судів у боротьбі зі злочинами проти безпеки дорожнього руху;
- розроблено комплекс заходів по підвищенню ефективності профілактичної діяльності у боротьбі зі злочинами проти безпеки дорожнього руху.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає у фак-тичному використанні суб’єктами профілактики розроблених дисертантом положень для вдоско-налення питань віктимологічної проблематики, поліпшення профілактичної діяльності державної системи забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, вдосконалення системи кримінально-правових норм щодо злочинів проти безпеки дорожнього руху у новому Кримінальному кодексі України.
Окремі пропозиції дослідження запропоновані до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини” стосовно питань віктимологічного спрямування та відповідальності за ці суспільно не-безпечні діяння.
Практичні пропозиції дисертанта визнано доцільними для оптимізації профілактичної дія-льності державної системи забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні (працівників право-охоронних органів, суду та інших) при вирішенні питань, пов’язаних з кримінально-правовим аналізом, кваліфікацією та попередженням злочинів, передбачених ст.215 КК України.
Основні положення роботи можуть використовуватися у навчальному процесі юридичних навчальних закладів та факультетів зі спеціальності “правознавство” при вивченні курсу “Кримі-нологія”, “Кримінальне право України” та відповідних спецкурсів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження, тео-ретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено на міжвузівських науково-практичних конференціях з проблем кримінального права та кримінології (Київ – 1997, Запоріжжя – 1997, Ки-їв – 1998), а також в обговореннях на засіданнях кафедри кримінології Національної академії вну-трішніх справ України.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знай-шли відображення в 4 публікаціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів з сімома підрозді-лами, висновків, списку використаної літератури в кількості 153 джерел, двох додатків. Загальний обсяг роботи становить 203 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується вибір теми дисертації, висвітлюється її актуальність, рівень роз-робки проблеми, визначаються мета та завдання дисертації, наукова новизна, формулюються по-ложення, що виносяться на захист, теоретична і практична значимість, показана апробація та впровадження в практику отриманих результатів.
Розділ 1 “Віктимологічні проблеми безпеки дорожнього руху” складається з двох під-розділів, що містять загальні підходи до проблеми вчення про жертву, основні його категорії, а також віктимологічні аспекти цього питання у сфері дорожнього руху. В першому підрозділі “За-гальні положення вчення про жертву злочину та його понятійний апарат” на підставі істо-рико-правового аналізу розглядається формування віктимології – вчення про жертву злочину, по-чатки якого складалися у суспільстві стосовно людей, які через свої особливості або поведінку зазнавали шкоди. Жертва відображалась у фольклорі, багатовiковій лiтературі починаючи від ле-гендарних міфів до художньої класики сьогодення, в яких жертва поступово визначилась як сер-йозне соцiальне явище.
Дисертант простежує шлях розвитку захисту жертви від періоду ранньої правової культури до нинішнього дня. В роботі наводяться положення рабовласницького та феодального законодав-ства стосовно взаємовiдносин потерпiлого і особи, яка завдала шкоду жертві. Держава намагалася забезпечити охорону найважливіших суспільних відносин, але до середини XVIII сторіччя кримі-нальний закон, як і доктрина в руському праві, знали осіб (виродки, холопи, цигани тощо), які бу-ли жертвами посягань, що не вважались злочинами.
Дисертант зазначає, що в кінці XIX ст. набула свого поширення кримінологічна думка, а в 1947 році отримала “легітимність” віктимологія, яка стала новим науковим напрямком (Б.Мендельсон, Г.Гентиг та iнші). В 70-ті роки радянський вчений Л.Франк видав першi працi з вiктимологiї, концептуальні ідеї якої розвили П.Дагель, С.Остроумов, В.Полубинський та iнші вчені. Розпочалися дослідження жертв окремих видів правопорушень.
Визначивши основні напрямки сучасної вiктимологiї, дисертант, впродовж підрозділу зо-середжує увагу на аналізі понятійного апарату. Він вважає, що жертва злочину входить в предмет кримінології, оскільки кримiнологiя, на його думку, - це соцiолого-правова наука, що вивчає зло-чиннiсть, причини та умови злочинностi, особистiсть злочинця, особистiсть жертви злочину та заходи профiлактики злочинностi.
Дисертант аналізує основні вiктимологiчні поняття: жертва, вiктимнiсть, вiктимiзацiя та віктимогенна ситуація. Жертва - людина, яка через суб'єктивне бажання злочинця або з об'єктив-них обставин, що склалися, зазнає фізичної, моральної або майнової шкоди, незалежно від того чи визнано її в установленому законом порядку потерпілою чи ні.
Категорією віктимології є віктимність, яка, на погляд дисертанта, є потенцiйною або ре-алiзованою підвищеною властивiстю особи, обумовленою її суб'єктивними особливостями стати жертвою визначеного виду злочинiв в конкретнiй вiктимогеннiй обстановцi (ситуацiї). Опрацьо-вуючи теоретичні розробки (Л.Франк, Д.Рiвман та інші), дисертант погоджується, що в суспільст-ві існує масова віктимність - соцiальне явище, виражене у сукупностi жертв і фактів заподіяння їм шкоди злочинами на певній території у визначений період часу. Дисертант звертає увагу на іншу ключову категорію - вiктимiзацiю, тобто процес перетворення потенцiйної жертви в фактичну жертву, і вважає, що цей результат, який має місце при вчиненні злочину відносно неї, краще ви-значати як реалiзовану вiктимнiсть.
У другому підрозділі “Потерпілий внаслідок порушень правил безпеки дорожнього руху” дисертант аналізує відносини, що виникли у суспільстві з появою автомобіля, вказує на не-обхідність запобігання транспортних конфліктів. Дисертант вважає, що правове регулювання є основою організації дорожнього руху. Всупереч цьому в колишньому СРСР майже п’ятдесят ро-ків не існувало єдиних правил дорожнього руху, була відсутня обгрунтована система норм кримі-нального права, яка б чітко регулювала безпеку дорожнього руху.
Ситуація почала змінюватися в 60-ті роки, але дисертант вважає, що зазначені фактори не-гативно вплинули на стан безпеки дорожнього руху на всьому просторі колишнього СРСР, насе-лення якого виявилося не готовим до швидко зростаючої автомобілізації, за що тепер кожен рік платить десятками тисяч жертв, що значно більше ніж у будь-якій країні світу. За останні п’ять років в Україні в дорожньо-транспортних пригодах загинуло понад 35 тисяч чоловік. Цей рівень аварійності протягом останніх років залишається стабільним.
Аналіз показує, що злочинні порушення правил дорожнього руху становлять приблизно 7,0% від загального рівня злочинності в Україні. Питома вага діянь, що містять ознаки злочинів проти безпеки дорожнього руху від усіх дорожньо-транспортних пригод становить 43,5%, а доля порушень правил безпеки дорожнього руху, що остаточно визнані судами злочинами відносно загальної кількості дорожньо-транспортних пригод - 12,4%.
Дорожні пригоди мають загальні риси і класифікуються в Україні за такими видами: зітк-нення транспортних засобів - 22,0%; перекидання транспортних засобів - 10,3%; наїзд на транс-портний засіб, що стоїть - 2,8%; наїзд на перешкоду - 9,5%; наїзд на пішохода - 46,1%; наїзд на велосипедиста - 7,8%; наїзд на гужовий транспорт - 0,7 %; наїзд на тварин - 0,1%; падіння паса-жира - 0,6%, падіння вантажів – 0,1%.
Дослідження показують, що кількість пригод, в яких дії водіїв було визнано злочинними, в цілому коригуються з дорожньо-транспортними пригодами, що не мають ознак злочину: зіткнен-ня транспортних засобів - 43,6%, перекидання транспортних засобів - 8,9%, наїзд на перешкоду - 6,9%, наїзд на пішохода - 37,6%, падіння пасажира - 2,0%, що на думку дисертанта дає можли-вість узагальнювати в кримінологічних дослідженнях злочинні порушення правил безпеки доро-жнього руху і дорожньо-транспортні пригоди (фонове явище, питоме середовище) як матеріал, що має певну бездоганність.
Виходячи з цього, а також зі змісту кримінального закону (ст.215 КК), який передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, а також в межах цього дослі-дження, дисертант вважає, що під жертвою порушення правил безпеки дорожнього руху слід ро-зумiти фiзичну особу, якiй в результатi дорожньо-транспортної пригоди заподіяно фiзичну, матеріальну та моральну шкоду.
Таким чином, жертва – це фактично завжди учасник дорожнього руху: водії - 19,4%, паса-жири - 37,3%, пішоходи - 40,4%, велосипедисти - 1,9%, погоничі тварин та інші особи - 1,0%.
Другий розділ “Віктимологічна характеристика потерпілих внаслідок порушень пра-вил безпеки дорожнього руху” містить дослідження віктимологічних особливостей потерпілих, учасників дорожнього руху: водіїв, пасажирів, пішоходів, велосипедистів та інших осіб. В пер-шому підрозділі “Водій як жертва порушень правил безпеки дорожнього руху” дисертант ви-значає водія як особу, яка на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди виконувала фу-нкцію керування транспортним засобом.
Водій може виступати як потерпiлий внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху іншими учасниками або як потерпiлий-злочинець. Дисертанта цікавили переважно потерпілі першої групи.
Допуск до керування транспортом є обмеженим, оскільки не кожна особа здатна виконува-ти функції керування джерелом підвищеної небезпеки, тому потерпілим притаманні окремі спе-цифічні риси. Так, за віком найбільша їх кількість - від 20 до 40 років (52,2%). Переважна біль-шість має неповну середню та середню освіту, яка стає все більш важливим компонентом у сфері дорожнього руху. За соціальним статусом водії, які стали жертвами, розподіляються таким чи-ном: робітники - 43,4%, працівники аграрного сектору - 27,7%, службовці - 18,1%, підприємці - 7,3%, пенсіонери - 1,3%, учні - 1,7%, інші - 0,5%. Діяльність близько 38,0% потерпілих пов’язана з роботою на транспорті, але все частіше потерпілими стають водії індивідуального транспорту. Практично відсутні представники владних структур, великого бізнесу, які використовують заходи дотримання безпеки.
Дисертант вважає поведінку жертви важливим фактором в механізмі дорожнього злочину (пригоди) і розглядає її як позитивну (пасивна і активна) і як негативну (неналежна і протиправ-на). Аналіз свідчить, що в 76,5% аварій поведінка водія-потерпілого була позитивною, він не сприяв злочинному порушенню правил безпеки руху.
Неналежна поведінка стосується водіїв віком від 18 до 40 років, її віктимологічне забарв-лення в механізмі злочину полягає в тому, що, діючи в межах правил (проїзд перехресть, обгін, тощо), вони не проявляють підвищеної уваги до небезпеки, емоції переважають над аналізом си-туації (сподівання на швидкість реакції, професійну майстерність й т. і.), яка вимагає вжиття за-ходів по її запобіганню. Віктимна поведінка цих водіїв, безумовно, пов’язана з віковою активніс-тю, переоцінкою своїх психофізіологічних можливостей, набуттям професійного досвіду, тощо.
Протиправна поведінка потерпілого, пов’язана з порушеннями правил безпеки дорожнього руху, що не знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку з подією злочину, розподіляється за такими видами: керування транспортними засобами в стані сп’яніння (0,1%), порушення пра-вил стоянки (1,2%), керування несправним транспортом (9,4%), порушення сигналів та знаків (15,7%), перевищення швидкості (73,6%). Ці умисні порушення потерпілих є яскравим проявом віктимності. Мотиви порушень, якими вони керувалися при порушенні правил дорожнього руху, не мають принципової відмінності від порушень суб’єктів цих злочинів, а саме: вчасно встигнути на роботу, службу, навчання, скоріше завершити поїздку, діловий рейс, отримати додатковий прибуток, тощо.
На можливість водія стати потерпілим впливає його стан, який має широкий спектр показ-ників. Особливо небезпечним фактором аварійності залишається керування транспортними засо-бами в стані сп'яніння. Незважаючи на те, що в стані сп'яніння був лише один водій-потерпілий (згідно з даними дослідження до кримінальної відповідальності притягався 1,0% потерпілих), будь-яке сп'яніння водія, на думку дисертанта, обумовлює потенційну можливість стати як жерт-вою, так і злочинцем.
Другий підрозділ “Особливості віктимологічної характеристики пішоходів” присвя-чений пішоходам як переважній частині учасників дорожнього руху і, водночас, найбільш ураз-ливій, не захищеній від заподіяння фізичної шкоди. Від їх поведінки здебільшого залежить стан аварійності. Вибіркове дослідження свідчить, що питома вага пішоходів-потерпілих досить вели-ка і становить щорічно майже 40,0%. Таке становище пояснюється тим, що пішоходам на протя-гом тривалого часу не приділялося необхідної уваги, і це негативно вплинуло на рівень їх підго-товки до умов сучасного дорожнього руху.
Досить характерним для злочинів, пов’язаних зі заподіянням шкоди пішоходам, є розподіл останніх за віком, а саме: до 7 років - 7,4%, 7-18 - 15,8%, 19-29 - 13,5%, 30-39 - 16,8%, 40-49 - 15,4%, 50-59 -16,3%, 60 і більше - 14,8%. Значну частину становлять неповнолітні (23,2%). Так, в 1997 році вчинено 5973 пригод, у яких загинуло 386 дітей і 5994 одержали травми. У відомчій статистиці і наукових дослідженнях це трагічне явище отримало назву "дитячий дорожньо-транспортний травматизм". Дисертант вважає, що воно некоректне, оскільки поняття "дитя-чий" спрощує уявлення про цей вид аварійності і не враховує структурні особливості його жертв. Високий рівень неповнолітніх пояснюється тим, що найбільш уразливими (7,4%) є діти віком до 7 років, які не здатні оцінити дорожньо-транспортну ситуацію. Неповнолітні старших вікових груп більш підготовлені до умов дорожнього руху, але вони, навпаки, усвідомлено проявляють легко-важність чи грубу зневагу до безпеки.
Особи, які пересуваються по дорозі на ковзанах, лижах, роликових дошках тощо, також відносяться дисертантом до пішоходів. Дії останніх особливо відображають віктимологічні влас-тивості. Окрему віктимогенну групу утворюють підлітки, які надають послуги водіям (миття, ви-тирання транспортних засобів), оскільки це відбувається в умовах дефіциту часу на ділянках доріг з інтенсивним рухом.
Приблизно 45% пішоходів - це особи, вік яких становить від 18 до 50 років, тобто потен-ційно свідомі люди з достатнім життєвим досвідом, спроможні уникнути конфліктних ситуацій. Але значна їх частина - це носії негативної поведінки.
Аналіз дозволяє диференціювати поведінку пішоходів-потерпілих на нейтральну, правомі-рну, негативну, а останню - на неналежну та протиправну. Питому вагу кожного з названих видів можна формалізувати наступним чином: нейтральна - 4,0%, правомірна 29,0%, негативна - 67,0%, з яких кількість потерпілих з неналежною поведінкою становить 15,0%, а з протиправною - 85,0%. Не допустили будь-яких дій, що сприяли б реалізації аварійної обстановки, 33,0% пішохо-дів, тобто їх поведінка відповідала вимогам безпеки руху. Негативною поведінка потерпілих є у випадках, коли пішохід діяв в межах Правил дорожнього руху, але не враховував об’єктивних об-ставин ситуації (розраховував на свою перевагу, хоча такий розрахунок був не обгрунтованим).
До потерпілих-правопорушників відносяться пішоходи з явно визначеною віктимністю. Опитування свідчать, що найчастіше вони допускають такі порушення: перетинання дороги у не-встановленому місці - 83%, перехід дороги на заборонний сигнал світлофора - 25%, вихід на про-їзну частину із-за перешкоди - 15%, тощо. Порушення потерпілим Правил дорожнього руху, тоб-то вчинення адміністративного правопорушення, виступає як реалізована віктимна поведінка, що відрізняє ці делікти від правопорушень, де поведінка жертви поєднана з ігноруванням норм мора-лі, етики, тощо. Дослідження мотивації визначило спрямованість поведінки правопорушників, які, свідомо порушуючи правила, розраховували переважно на особисті якості (спритність, реак-ція) – 64,0%, щасливий випадок – 28,0%, обов’язок інших учасників руху запобігти шкоді – 2,0%, тощо. Невиправданість таких мотивів є очевидною.
Узагальнені дані про негативну поведінку потерпілих дозволяють показати ступінь її про-яву в різних вікових групах: до 7 років - 90,0%, 7-18 - 60,0%, 19-29 - 40,0%, 30-39 - 45,0%, 40-49 - 50,0%, 50-59 - 70,0%, 60 років і більше - 95,0%. Найбільша кількість потерпілих припадає на не-повнолітніх та осіб віком понад 60 років. Мотивація останніх визначається специфічними власти-востями психофізіологічного стану, обумовленого віковими особливостями. Пішоходи похилого віку часто допускаються помилок, переоцінюють свої можливості. Вони повільно оцінюють ситу-ацію, а прийнявши рішення, раптово інтенсифікують зусилля, що стає несподіваним для водія і призводить до виникнення аварійної ситуації.
Найбільше наїздів на пішоходів відбувається в літньо-осінній період з “піком” аварійності в межах серпня – вересня – жовтня, а найменше - в зимові місяці (січень, лютий). Найбільша кі-лькість наїздів на пішоходів відбувається в денні години п’ятниці, а найменша - в цей же час у понеділок. В цілому, загальний рівень аварійності з пішоходами залишається найвищим у п’ятницю.
В третьому підрозділі “Віктимологічна характеристика пасажирів та інших учасни-ків дорожнього руху” дисертант обгрунтовує і надає пропозицію про необхідність уточнити в Правилах дорожнього руху поняття пасажира як особи, яка користується транспортним засо-бом, і знаходячись на (в) ньому не виконує функції керування транспортним засобом.
Питома вага потерпілих пасажирів становить близько 39% серед інших учасників дорож-нього руху. Дорожньо-транспортні злочини, пов’язані з заподіянням шкоди пасажирам, в залеж-ності від статі останніх, розподіляються наступним чином: чоловіки – 78,0%, жінки – 22,0%. На-ше вибіркове дослідження показує такий розподіл потерпілих за віковими групами: до 7 років - 3,2%; 7-18 - 15,1%; 19-28 - 15,8%; 30-39 - 17,3%; 40-49 - 12,7%; 50-59 - 11,4%; 60 і більше - 1,2%. Дещо нижчою серед них є уразливість дітей та людей похилого віку. Пасажири, порівняно з пі-шоходами, краще захищені від аварії, але мають обмежені можливості запобігати аварійних ситу-ацій, оскільки залежні від поведінки водія.
Поведінку пасажирів, потерпілих від дорожньо-транспортних пригод і злочинів, ми також визначаємо як позитивну (87,1%) і негативну (12,9%). При цьому, кількість пасажирів, поведінка яких була негативною в межах неналежності (не суперечила правилам дорожнього руху), але не сприяла їх дотриманню, становить 95,2%, а дії 1,2% потерпілих носили протиправний характер і сприяли аварійній обстановці.
Дослідження поведінки потерпілих дозволяє показати прояв віктимності в різних вікових групах таким чином: 7-18 - 75,0%, 19-29 - 63,0%, 30-39 - 34,0%, 40-49 - 12,0%, 50-59 - 2,0%.
Дисертант визначив розподіл потерпілих в залежності від механізму пригоди: зіткнення - 48,1%, перекидання - 15,8%, наїзд на перешкоду - 27,4%, падіння пасажира - 3,7%, інший вид - 5,0%. При цьому переважна більшість пасажирів стають потерпілими при цілком правомірній по-ведінці.
Процес використання транспортного засобу пасажирами включає: очікування - посадку - поводження в транспортному засобі – висадку. При очікуванні й посадці віктимна поведінка па-сажирів найбільш характерна для місць зупинок транспорту, розташованих на середині проїзної частини, оскільки при цьому не враховується: ширина проїзної частини і зони посадки, щільність пасажиропотоків, фізичний стан або вікові особливості пасажирів. Іншими словами, намагаючись здійснити посадку в транспортний засіб, вони порушують правила, чим створюють небезпеку, а водії, маючи перевагу на рух, перетворюють її в аварійну ситуацію.
Дисертант аналізує й інші ситуації, коли, наприклад, пасажир, втручається в керування транспортом, щоб змінити напрям руху, зупинити машину, тощо, вважаючи, що йому загрожує небезпека або з-за стану сп'яніння чи при злочинних посяганнях.
За умов енергетичних кризових явищ збільшилися наїзди на велосипедистів і гужовий транспорт, які відповідно становлять 7,8% і 1,0% (Волинська, Львівська та інші області). Причи-нами є керування в стані сп’яніння, низька динаміка руху в умовах недостатньої видимості, недо-тримання безпечних інтервалів, погане знання та недотримання водіями цих транспортних засо-бів вимог безпеки дорожнього руху.
Таким чином, можна вважати, що віктимність потерпілого при порушенні правил безпеки дорожнього руху - це сукупність негативних властивостей особи учасника дорожнього руху (во-дія, пішохода, пасажира та інших осіб), яка характеризується неналежним ставленням до правил дорожнього руху або неналежною поведінкою в сфері дорожнього руху і створює небезпеку стати жертвою.
У першому підрозділі “Віктимологічні аспекти загальної профілактики поведінки учасників дорожнього руху” 3 розділу “Профілактика віктимної поведінки учасників дорож-нього руху” наголошується, що в попередженні злочинності прийнято розрізняти загальну й ін-дивідуальну профілактику. Віктимологічна профілактика розглядається дисертантом як час-тина системи попередження злочинів, що передбачає економічні, технічні, організаційні, вихов-ні, правові та інші заходи, спрямовані на зниження індивідуальної та групової віктимності у сфері дорожнього руху в певному регіоні.
Реалізація заходів по запобіганню порушень правил безпеки дорожнього руху неможлива без залучення економічного потенціалу держави, спрямованого на вдосконалення середовища ру-ху - будівництво й утримання автошляхів та інших дорожніх комунікацій, оскільки недоліки в цій сфері підвищують можливість учасників дорожнього руху стати жертвами дорожньо-транспортних пригод.
Запобігання шкоди, що заподіюється водіям, пішоходам і пасажирам, вимагає заходів технічного характеру, починаючи зі застосування ременів безпеки до обладнання транспортних засобів бортовими комп’ютерами, які спроможні керувати, визначати маршрут та режим прохо-дження, сканувати і розпізнавати оточуючу дорожню обстановку, завчасно повідомляти водія про небезпеку. Причиною багатьох дорожніх пригод є перевищення швидкості руху, а тому для про-філактики цих порушень дисертант пропонує використовувати підрозділами ДАІ технічних засо-бів таємного автоматичного дистанційного відеоконтролю для виявлення порушників та попере-дження їх віктимної поведінки.
Дисертант вважає, що в системі віктимологічної профілактики мають бути заходи органі-заційного характеру. Необхідно покращати роботу служб експлуатації та безпеки руху в транспо-ртних установах всіх форм власності, а також медичного контролю за станом водіїв.
Вимагає удосконалення система професійного добору та навчання водіїв, періодичне пси-хологічне обстеження, особливо при вчиненні аварій, створення психофізіологічних лабораторій, застосування комплексних методик обстеження. Нагальними є форми, методи та зміст навчання водіїв, кваліфікація інструкторів, співвідношення теоретичної та практичної підготовки, вдоско-налення і розробка нових методик навчання (тренажери, електронні екзаменатори і т. п.).
Важливе місце в профілактиці належить виховним заходам. Найбільш уразливим у сфері безпеки руху залишається “людський фактор”. Норвезький кримінолог І.Анденес з приводу по-ширеності порушень правил дорожнього руху зазначає, що "в цих випадках практично всі ми – потенційні злочинці”. В цій юридичній гіперболі - суть необхідності підвищення культури, пра-восвідомості, дисциплінованості учасників дорожнього руху. Правове виховання повинно забез-печити: дотримання вимог дорожнього руху, знання та навики поведінки в певних ситуаціях та інші аспекти правомірної поведінки, оскільки, як показало наше дослідження, приблизно 20,0% опитаних не знайомі з Правилами дорожнього руху та іншими нормативно-правовими актами України.
Соціологічні дослідження свідчать про необхідність удосконалення пропагандистської ді-яльності, яка повинна бути спрямованою на ефективне використання засобів масової інформації – преси, радіо, телебачення, відеопродукції, що розкриває причини віктимної поведінки жертв. Програми про дорожньо-транспортні пригоди почали впроваджуватися на українському телеба-ченні, що матиме значний профілактичний ефект. Тому ці програми заслуговують на всяку під-тримку. Автомобільні журнали та газети повинні містити більше публікацій з питань безпеки до-рожнього руху, запобіганню дорожньо-транспортних правопорушень.
В другому підрозділі “Віктимологічна профілактика порушень правил безпеки доро-жнього руху на індивідуальному рівні”, виходячи з мети дослідження, дисертант розглядає пере-важно заходи правового характеру. Він зазначає, що кримінальний закон не завжди передбачає врахування вини потерпілого, пом’якшення відповідальності за умов неналежної поведінки поте-рпілого, відшкодування винним шкоди, тощо. Проект Кримінального кодексу України також не містить серед злочинів проти безпеки дорожнього руху (ст.ст.261–267) заохочувальних норм або обставин, що пом’якшують відповідальність за ці діяння (аналогічна ситуація спостерігається в чинному КК Російської Федерації).
Дисертант вважає за доцільне передбачити відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються середовища дорожнього руху (аналогічно чинній ст.215-5 КК). Жерт-вами таких злочинів є водії, поведінка яких в цих ситуаціях часто має віктимний характер. Вона повинна враховуватись як пом’якшуюча обставина. Дисертантом не підтримується пропозиція створення спеціальних норм про відповідальність пішоходів або про їх рівну відповідальність з водіями, оскільки реальна розплата жертви за свої порушення і так досить сувора - від каліцтва до загибелі. Відповідальність водія більш сувора, оскільки він експлуатує джерело підвищеної не-безпеки, а тому зобов’язаний дотримуватися підвищених заходів обережності.
Дисертант пропонує включити спеціальну статтю про відповідальність за залишення в не-безпеці потерпілого від дорожньо-транспортної пригоди, яка повинна містити заохочувальну но-рму, що буде сприяти справедливості покарання винного та захисту жертв дорожньо-транспортних пригод.
У відповідній постанові Пленуму Верховного Суду України дисертант вважає за необхідне передбачити положення, що стосуватимуться віктимологічних аспектів проблеми яка розгляда-ється, а саме, які водій не підлягає кримінальній відповідальності, якщо наслідки настали не в ре-зультаті порушення ним правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, а через грубу необере-жность самого потерпілого. Вина потерпілого у випадках, коли водій порушив правила дорож-нього руху, і такі порушення знаходились у причинному зв’язку з наслідками, не звільняє водія від кримінальної відповідальності, але може бути врахована як пом’якшуюча обставина.
Водiй, винний у порушеннi правил безпеки дорожнього руху, і який заподiяв потерпiлому тiлеснi ушкодження та свідомо залишив його без допомоги, якщо потерпiлий знаходився в небез-печному для життя станi, повинен нести вiдповiдальнiсть за сукупністю злочинiв. При цьому, відповідальність водія настає незалежно від того чи могла бути надана допомога потерпілому ін-шими особами.
Без всякого сумніву, вимагає удосконалення рівень віктимологічної профілактики органів розслідування та суду, для чого необхідно передбачити в законі їх обов’язок вивчати особу поте-рпілого. Потребують удосконалення кримінологічні методики та рекомендації з цього приводу. Вивчення справ показує, що розслідування зосереджує більшу увагу на звинуваченому, тоді як потерпілий залишається за її межами, що є передумовою необ’єктивного вирішення справи.
На думку дисертанта, в матеріалах справи повинна даватися правова оцінка поведінці по-терпілого з огляду на її відповідність правилам дорожнього руху. Посилання на те, що “дії потер-пілого не підлягають кримінально-правовій оцінці”, або “оцінка адміністративних правопору-шень не є компетенцію слідчого”, не є виправданими.
Проведене дослідження дає підстави вимагати удосконалення застосування можливостей криміналістики і експертних досліджень. Слідча і судова практика свідчать, що висновки про можливість порушника або потерпілого запобігти аварії, як правило, не грунтуються на особис-тих психофізіологічних показниках (час реакції, тощо). Дисертант не відносить визначення часу реакції водія до компетенції експерта-автотехніка, який розв’язує технічні питання. Непереконли-вою є також думка про її встановлення слідчим або суддею при призначенні експертизи, оскіль-ки визначення цього біопсихологічного явища - прерогатива психолога.
Враховуючи, що цей фактор є носієм віктимологічного навантаження і впливає на вирі-шення питання про відповідальність, дисертант вважає за доцільне встановлення часу реакції за допомогою спеціальних медичних оглядів. Знання водієм своїх психофізіологічних властивостей буде позитивно впливати на його поведінку в екстремальних ситуаціях, а наявність певних вад буде компенсуватися підвищеною обережністю.
Матеріали приблизно 5,0% кримінальних справ свідчать про те, що органи розслідування і суду відчувають складність у вирішенні питань, які вимагають врахування і правової оцінки пси-хофізіологічного стану водія (можливість діяти певним чином в конкретній дорожньо-транспортній ситуації). Тому дисертант підтримує доцільність проведення експертизи психофізі-ологічного стану водія з метою встановлення його психологічних особливостей, суб’єктивних властивостей, які безпосередньо або побічно сприяють настанню аварійних наслідків.
Наукова розробка зазначених питань допоможе розкрити більші можливості віктимологіч-ної профілактики.
Висновки
Завершується дисертація підсумковими висновками стосовно проведеного дослідження, які мають теоретичне і практичне значення для теорії і практики віктимології, найбільш значні з яких викладені у тексті автореферату. Так, зроблено висновок, що віктимологічна профілактика порушень правил безпеки дорожнього руху є важливою соціально-правовою проблемою, фактич-но не розробленою в Україні; визначено поняття та ознаки жертви дорожньо-транспортного зло-чину, а також запропоновано класифікацію потерпілих (жертв) від цих злочинів; визначено зна-чення характеристик жертви від злочинів проти безпеки дорожнього руху з позиції їх впливу на ситуацію вчинення цих злочинів; визначені основні соціальні, біологічні, фізичні та психологічні якості, від яких особа стає жертвою порушення правил безпеки дорожнього руху; внесені пропо-зиції про відповідальність винного та потерпілого, про кваліфікацію та призначення покарання винному, а також встановлено перелік обставин, що обтяжують або пом’якшують відповідаль-ність. Внесені наукові рекомендації та пропозиції, які спрямовані на вдосконалення нормативної регламентації з безпеки дорожнього руху, на підвищення ефективності роботи слідчих органів та судів, а також розроблено комплекс заходів щодо підвищення ефективності профілактичної дія-льності правоохороних органів у боротьбі зі злочинами проти безпеки дорожнього руху.
Список опублікованих праць:
1. Жертва дорожньо-транспортного злочину. Хто вона? // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - 1998. - № 2. - С.152-157.
2. Про віктимологічну профілактику дорожньо-транспортних злочинів // Право України. - 1998. - №6. - С.63-66.
3. Віктимологічна профілактика порушень правил безпеки дорожнього руху // Право Укра-їни. - 1999. - № 3. - С.54-60.
4. До питання про кримінологічну характеристику злочинця внаслідок порушень правил безпеки дорожнього руху // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управлін-ня: збірник наукових праць. – Вип.3. – Запоріжжя: РВП “Видавець”, 1997. – С.89-92.

Мойсюк О.М. Віктимологічна профілактика порушень безпеки дорожнього руху (ст.215 КК України). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна ака-демія внутрішніх справ України, Київ, 1999.
Дисертацію присвячено питанням віктимологічної профілактики порушень правил безпеки дорожнього руху в Україні. В дисертації висвітлено початки віктимології (вчення про жертву злочину), розглянуто його понятійний апарат. Основна увага приділяється новому напрямку - вік-тимологічним проблемам безпеки дорожнього руху. На базі дослідження з’ясовано поняття і ознаки жертви порушень правил безпеки дорожнього руху, особливості віктимологічної характе-ристики водіїв, пішоходів, пасажирів та інших учасників дорожнього руху. Розглянуто питання віктимологічної профілактики у сфері дорожнього руху на загальному та індивідуальному рівнях, запропоновано заходи та шляхи її вдосконалення.
Основні положення дисертації містять аналіз кримінального законодавства, судової прак-тики щодо злочинів проти безпеки дорожнього руху в проекті КК України та пропонують шляхи її вдосконалення.
Ключові слова: жертва, віктимологія, потерпілий, порушення правил безпеки дорожнього руху, віктимологічна профілактика.

Мойсюк О.Н. Виктимологическая профилактика нарушений правил безопасности дорожного движения (ст.215 УК Украины). - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой ступени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 1999.
Диссертация посвящена вопросам виктимологической профилактики нарушений правил безопасности дорожного движения в Украине.
В диссертации обобщены истоки виктимологии – учения о жертве преступления, рассмот-рен понятийный аппарат этого учения в криминологической науке, а также основные направле-ния его современного развития.
Основное место в работе принадлежит виктимологическим проблемам безопасности до-рожного движения. Проанализировано развитие сферы дорожного движения в Украине и его но-рмативное регулирование, уголовно-правовая охрана, а также современное состояние этой про-блемы. В диссертации делаются выводы об эффективности применения нормативно-правового регулирования сферы дорожного движения.
В роботе приводится классификация дорожно-транспортных происшествий, анализируют-ся их основные показатели, число потерпевших за последние годы. С учетом материалов иссле-дования предлагается понятие жертвы нарушений правил безопасности дорожного движения.
Центральная часть работы посвящена исследованию виктимологических особенностей жертв нарушений правил безопасности дорожного движения (пешеходов, водителей, пассажиров и иных учасников дорожного движения). При этом структура личности потерпевших рассматри-вается исходя из социально-демографических, морально-психологических, нравственно-правовых свойств личности (пол, возраст, образование, социальное положение и т. д.).
Анализ личностных структурных характеристик жертвы органически дополняется резуль-татами рассмотрения объективных признаков, характеризующих поведенческий аспект потерпе-вшего, его роль в ситуации дорожно-транспортного преступления. Полученные данные дают ос-нование выделить позитивную и негативную формы поведения потерпевшего. Позитивное пове-дение означает, что потерпевший действовал в соответствии с требованиями правил дорожного движения, а негативная, напротив, отражает это несоответствие в виде ненадлежащего или про-тивоправного поведения.
Исследование показывает, что наиболее опасным в сфере дорожного движения является противоправное поведение жертвы, поскольку оно “провоцирует” преступление либо вносит “вклад” в определенную ситуацию, тем самым способствуя совершению преступления. Таким об-разом, противоправное поведение жертвы в виде нарушения правил безопасности движения представляет собой административно-правовой деликт, который выделяет виктимное поведение жертвы дорожно-транспортного происшествия среди иных преступлений, жертвы которых нару-шают нормы морали, нравственности и т. д.
Одновременно в диссертации делается вывод о необходимости анализа и оценки не только объективного поведения жертвы, но и его мотивации, поскольку она является регулятором пове-денческой деятельности лица в сфере дорожного движения. Определение мотивов нарушений правил безопасности дорожного движения, наряду с характеристикой поведения потерпевшего, наполняет понятие виктимности более предметным содержанием.
Значительное место в работе уделяется вопросам виктимологической профилактики, кото-рая рассматривается как часть системы криминологического предупреждения преступлений и осуществляется на общем и индивидуальном уровнях. При этом подчеркивается, что к общим ме-рам виктимологической профилактики относятся экономические, технические, организационные, воспитательные и иные мероприятия, направленные на снижение влияния виктимологических свойств личности или поведения учасника дорожного движения.
Рассматривается также комплекс мероприятий индивидуальной виктимологической про-филактики, в первую очередь, - правового характера. Вносятся предложения о включении в уго-ловно-правовые нормы поощрительных составов и смягчающих вину обстоятельств, а также предложения по гуманизации судебной практики при наличии определенных виктимологических свойств личности или виктимогенных ситуаций.
Ключевые слова: жертва, виктимология, потерпевший, нарушение правил безопасности дорожного движения, виктимологическая профилактика.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking