Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на права і свободи громадян

 

СИНЬОВ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА
ПРАВА І СВОБОДИ ГРОМАДЯН

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2001

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент
Комзюк Анатолій Трохимович,
Національний університет внутрішніх
справ, професор кафедри
адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.
Офіційні опоненти – доктор юридичних наук, доцент
Пєтков Валерій Петрович,
Кіровоградська філія Національного
університету внутрішніх справ, начальник;
кандидат юридичних наук, доцент
Гаращук Володимир Миколайович,
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри адміністративного права.
Провідна установа – Одеська національна юридична академія, кафедра адміністративного та фінансового права (м. Одеса).

Захист відбудеться “ 16 ” листопада 2001 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “ 15 “ жовтня 2001 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.С. Мошенський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Особливе місце у здійсненні реформи адміністративного права належить формуванню принципово нових механізмів, які дозволять реалізувати конституційні гарантії прав і свобод громадян. Незважаючи на часті зміни, чинне законодавство не завжди здатне виконувати охоронну функцію. Недостатнє використання засобів адміністративної відповідальності для охорони прав і свобод громадян призвело останнім часом до зростання кількості адміністративних проступків в цій сфері. Розширення кола гарантованих державою прав і свобод громадян виявило тенденцію до появи нових видів порушень‚ за які доцільно встановити адміністративну відповідальність.
За таких умов виникає потреба в розробці нової науково-практичної моделі механізму правової охорони прав і свобод громадян, в якому значне місце займали б норми, що встановлюють адміністративні заборони та відповідальність за їх порушення. Проте проблеми адміністративної відповідальності за проступки, що посягають на права і свободи громадян, спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу, або відображаючи реалії колишньої командно-адміністративної системи. Таким чином, глибоке дослідження проблем адміністративної відповідальності за проступки в зазначеній сфері набуває особливого змісту і актуальності.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 1.3.3 Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (затверджені рішенням колегії МВС України № 4КМ/2 від 28 лютого 1995 року)) і Університету внутрішніх справ (п. 3 Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність, зміст, підстави та процедури адміністративної відповідальності за проступки, що посягають на права і свободи громадян, її місце в загально-правовому та адміністративно-правовому механізмах охорони прав і свобод громадян, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання у цій сфері.
Об’єктом дослідження є правовідносини‚ які виникають в сфері адміністративно-правової охорони прав і свобод громадян.
Предмет дослідження складають правові основи, підстави, процедури адміністративної відповідальність за проступки, що посягають на права і свободи громадян, та практика її реалізації.
Виходячи із поставленої мети, в дисертації вирішуються такі основні завдання:
• визначаються сутність та значення прав і свобод громадян, їх місце та роль в структурі суспільних відносин;
• характеризуються правові засоби забезпечення прав і свобод громадян та визначається роль і місце серед них адміністративної відповідальності;
• аналізуються сутність та підстави адміністративної відповідальності за проступки, що посягають на права і свободи громадян, виділяються види таких адміністративних проступків;
• визначаються особливості адміністративної відповідальності за посягання на окремі групи прав і свобод громадян;
• аналізується ступінь захищеності законодавством про адміністративну відповідальність різних видів прав і свобод громадян та визначаються прогалини у цій сфері;
• формулюються проблеми та визначаються напрямки удосконалення законодавства про адміністративні проступки, що посягають на права і свободи громадян.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Для аналізу прав і свобод громадян як об’єкта правової охорони використовувалися засоби правової антропології‚ метод єдності логічного та історичного‚ методи аналізу та синтезу (підрозділ 1.1); за допомогою історико-правового методу досліджувались процеси становлення правового забезпечення прав і свобод громадян (підрозділи 1.1). Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід, який дозволив визначити проблемні питання та стан захищеності прав і свобод громадян законодавством про адміністративну відповідальність (підрозділ 1.2). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2 та 1.3). Визначення адміністративних проступків‚ що посягають на права і свободи громадян, як самостійного їх виду здійснене за допомогою елементів системного підходу та методів порівняння‚ абстрагування‚ аналізу та синтезу (підрозділ 1.3); за допомогою структурно-логічного та порівняльно-правового методів здійснено аналіз структурних елементів адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян (підрозділи 1.3‚ 2.2 та 2.3). Методи класифікації‚ групування‚ структурно-логічний застосовувалися для виділення окремих видів адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян (підрозділ 2.1)‚ а також для вивчання окремих видових груп цих проступків (підрозділи 2.2 та 2.3); компаративний метод і документальний аналіз використовувались для вироблення пропозицій щодо удосконалення законодавства про адміністративні проступки, що посягають на права і свободи громадян (підрозділ 2.4).
Науково-теоретичне підгрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці‚ розробки фахівців в галузі теорії управління та адміністративного права – В.Б. Авер’янова, В.С. Анджієвського, О.Ф.Андрійко, Т.Г. Андрусяка, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, В.Н. Гаращука, Е.В. Герасименка, І.П. Голосніченка, C.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренева, Б.М. Лазарева, І.В. Мартьянова, О.В. Марцеляка, М.Я.Маслєннікова‚ А.О. Нечитайленка‚ В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, Р.С. Павловського, В.П. Петкова, Л.Л. Попова‚ П.М. Рабиновича, В.М. Самсонова, О.І. Семчика, А.О. Селіванова, О.Ф. Скакун, Ю.О.Тихомирова‚ М.М. Тищенка, Ю.М. Тодики, В.В. Цвєткова‚ Ю.С. Шемшученко, В.К.Шкарупи, Ю.Шмельової, О.Н. Ярмиша та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти міністерств та відомств України‚ які регулюють відносини із реалізації прав і свобод громадян‚ адміністративну відповідальність за проступки у цій сфері та весь інститут адміністративної відповідальності. Використано також ряд проектів законодавчих актів‚ зокрема‚ Кодексу України про адміністративні проступки. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали щодо застосування адміністративної відповідальності за проступки‚ що посягають на права і свободи громадян, за останні роки.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана робота є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним комплексним дослідженням, присвяченим проблемам адміністративної відповідальності за проступки, що посягають на права і свободи громадян.
В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення‚ які запропоновані здобувачем особисто та виносяться на захист. Основні з них такі:
1. Дістало подальшого розвитку визначення прав і свобод громадян як об’єкту правової охорони.
2. Удосконалено розуміння адміністративної відповідальності в системі засобів забезпечення прав та свобод громадян‚ її характерних рис та особливостей.
3. Вперше доведено існування як самостійного соціально-правового явища та як підстави адміністративної відповідальності адміністративного проступку‚ що посягає на права і свободи громадян‚ встановлено суттєві ознаки‚ за якими його відрізняють від інших адміністративних проступків.
4. Із загальної системи адміністративних деліктів вперше виділено окремі склади проступків‚ що посягають на права і свободи громадян‚ та здійснено їх класифікацію.
5. Вперше узагальнено способи‚ якими адміністративні проступки порушують права і свободи громадян‚ на основі чого виділено окремі види посягань.
6. Вперше виявлено прогалини в адміністративно-правовій охороні прав і свобод громадян та колізії правових норм в цій сфері.
7. Вперше сформульовано пропозиції щодо удосконалення ряду норм‚ якими визначаються склади адміністративних проступків‚ що посягають на права і свободи громадян, доповнення системи адміністративних проступків новими складами, а також поліпшення всієї структурної побудови КпАП України шляхом доповнення главами‚ які б об’єднували адміністративні проступки‚ що посягають на права і свободи громадян.
8. Вперше розроблено принципи впорядкування системи адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян, та визначення їх місця в структурі КпАП України.
9. Дістали подальшого розвитку уявлення про розвиток системи адміністративних стягнень, які застосовуються за проступки‚ що посягають на права і свободи громадян.
10. Вперше сформульовано пропозиції, спрямовані на удосконалення провадження у справах про адміністративні проступки‚ що посягають на права і свободи громадян.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
? у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правової охорони прав і свобод громадян‚ визначення системи адміністративних проступків‚ що посягають на права і свободи громадян‚ причин їх вчинення;
? у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного адміністративного законодавства‚ зокрема‚ КпАП України;
? у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо захисту прав і свобод громадян органами виконавчої влади‚ адвокатурою та судом.
? у навчальному процесі – матеріали дисертації уже використовуються в Національному університеті внутрішніх справ під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право” та “Адміністративна відповідальність”. Їх враховано також у навчально-методичних розробках‚ підготованих за участю дисертанта.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора. У співавторстві опубліковано навчальний посібник “Адміністративна відповідальність в Україні” (здобувачем розроблено підрозділ “Адміністративне правопорушення”, обсяг 0,5 д.а.) та тези наукового повідомлення “Проблемы совершенствования законодательства об административных правонарушениях, посягающих на права и свободы граждан” (дисертантом сформульовано і обґрунтовано думку про необхідність виділення в КпАП України самостійної глави, що об’єднувала б склади проступків, які посягають на права і свободи громадян, а також про необхідність перегляду системи адміністративних стягнень). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на трьох міжнародних та національних науково-практичних конференціях – “Права людини: міжнародні стандарти і практика їх застосування в Україні” (Харків, 1997), “Права человека. Просвещение по вопросам основных прав и свобод граждан” (Белгород, 1998), “Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування” (Суми, 2000), а також на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані у навчальному посібнику “Адміністративна відповідальність в Україні”, чотирьох статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць, а також двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів‚ які об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Повний обсяг дисертації становить 235 сторінки. Список використаних літературних джерел складається із 410 найменувань і займає 42 сторінки, додаток займає 3 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок із науковими планами та програмами‚ об’єкт і предмет‚ мета і завдання‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ особистий внесок здобувача в їх одержання‚ апробація результатів дисертації та публікації.
Розділ І “Загальна характеристика адміністративної відповідальності за проступки, що посягають на права і свободи громадян” містить три підрозділи. У першому підрозділі “Права і свободи громадян як об’єкт правової охорони” підкреслюється, що правова охорона є одним із способів забезпечення прав і свобод громадян, гарантією їх реалізації.
В дисертації простежуються шляхи формування теорій і концепцій прав людини, зазначається. що воно відбувалося одночасно з осмисленням людської сутності, а також формуванням уявлень про державу, право, закон. Ідеї соціальної і правової держави тісно стикаються з ідеями прав людини, вони є сполучною ланкою між природною сутністю людини, з її природними потребами і нормативним вираженням прав людини. Природні права без їх нормативного закріплення – лише голосні декларації і красиві теорії, власне юридичні права людини є реальністю для права, яка дозволяє забезпечувати їх реалізацію, охорону і захист.
Особливістю прав людини названо те, що вони становлять фундаментальні за природою, універсальні моральні категорії, невід’ємну складову частину для кожної живої людини в її стосунках з державою. І хоча вони тісно стикаються з моральними правами людини, у них є істотні розходження. На відміну від моральних прав, права людини невід’ємні, належать людям у рівному обсязі незалежно від соціального стану і не вимагають підтвердження права володіння ними.
Здійснивши аналіз розвитку уявлень про права людини, дисертант дійшов висновку, що їх можна визначити як рівні для всіх можливості реалізації своїх потреб, необхідних для нормального існування і розвитку індивіда в конкретно-історичних умовах, об’єктивно обумовлених досягнутим рівнем розвитку людства і закріплених як міжнародні стандарти.
Права людини, наголошується в роботі, вимагають умов і способів, які б забезпечували їх практичну реалізацію, надійну охорону і захист, тобто певні гарантії. До них належать матеріальні, політичні, ідеологічні (духовно-моральні), юридичні (державно-правові). Особливе місце, на думку дисертанта, займають юридичні гарантії, покликані спеціально гарантувати використання і захист цих прав. Однією з них, найважливішою є правова охорона прав і свобод громадян. Правова природа цієї охорони вивчена недостатньо, хоча сам термін застосовується досить часто в науковій літературі поряд з термінами “правовий захист”, “юридичний захист”, “правове забезпечення”, “правова чи юридична захищеність” тощо. В підрозділі розкриваються критерії відмінності зазначених понять. Основним критерієм їх розмежуванням може слугувати момент вчинення делікту з огляду на всі його стадії. Тобто, до вчинення правопорушення право впливає охоронними засобами, після вчинення – захисними.
В роботі здійснено також аналіз проблем класифікації прав і свобод громадян, виділено окремі їх групи – громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні і культурні права і свободи. Зроблено висновок, що розмежування між термінами “права” і “свободи” провести важко, останнім часом вони використовуються практично як синоніми.
У другому підрозділі “Адміністративна відповідальність в системі засобів забезпечення прав і свобод громадян” розкриваються роль та зміст механізму правової охорони прав і свобод громадян та місце в ньому адміністративної відповідальності.
Зазначається, що механізм правової охорони прав і свобод громадян полягає у створенні реальних умов безперешкодної їх реалізації шляхом попередження порушень. Регулятивний вплив здійснюється до виникнення реального посягання за наявності припущень про можливість його виникнення, тобто воно має профілактичне значення. Механізм правової охорони тісно пов’язаний з механізмом правового захисту, який реалізується у випадку порушення прав та свобод громадян, якщо їх охорона не дала належного результату. Важливу роль в цих механізмах відіграють заходи юридичної, зокрема, адміністративної відповідальності за правопорушення, які посягають на права та свободи громадян.
Аналізуючи їх значення та зміст, здобувач підкреслює, що заборони, які містяться в нормах даного правового інституту, виконують функцію охорони шляхом вираження негативного ставлення держави до певних діянь і встановлення відповідальності за її вчинення. Закріплені в законі, вони вказують на межі можливої поведінки, здійснюючи тим самим регулятивний вплив на свідомість людей. Під час реалізації адміністративної відповідальності (застосування адміністративних санкцій) включається механізм правового захисту, тобто адміністративний примус щодо осіб, які порушили встановлені заборони. Він дозволяє не лише притягнути винного до відповідальності, виконуючи при цьому виховний і попереджувальний вплив, але і допомагає відновленню людини в її правах. Акт юрисдикційного органу про застосування адміністративного стягнення є беззаперечним юридичним фактом і доказом порушення прав людини для органів виконавчої влади і суду.
В дисертації аналізуються висловлені в літературі думки щодо сутності адміністративної відповідальності, зокрема, зроблено висновок про те, що адміністративна відповідальність за проступки, які посягають на права та свободи громадян, – це застосування до осіб, які їх вчинили, адміністративних стягнень, що тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального чи особистісного характеру і застосовуються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного права.
За адміністративні проступки, що посягають на права і свободи громадян, застосовуються такі адміністративні стягнення як попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета або грошей, позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, виправні роботи, адміністративний арешт. В підрозділі детально характеризуються особливості правового регулювання та практичного застосування кожного з цих стягнень.
Певну увагу приділено аналізу принципів, на яких ґрунтується застосування адміністративних стягнень – законності, невідворотності, індивідуалізації відповідальності, заборони на притягнення до адміністративної відповідальності двічі за одне і те ж правопорушення, відповідальності лише за провину, гуманізму, доцільності, гласності та ін. Розглянуто також загальні правила накладення адміністративних стягнень за проступки, що посягають на права і свободи громадян.
В третьому підрозділі “Підстави адміністративної відповідальності в сфері забезпечення прав і свобод громадян” підкреслюється важливість визначення підстав юридичної відповідальності, що зумовлено зв’язком інституту відповідальності з державним осудом і примусом, із встановленням в законі обсягу і меж застосування заходів правового впливу, здійснення справедливого правосуддя, втручання в автономію людини, і, в той же час, охороною прав та свобод від різних посягань.
Підстави адміністративної відповідальності в роботі аналізуються в кількох аспектах. По-перше, підстава адміністративної відповідальності розглядається як право держави на застосування до людини примусових заходів. З цієї точки зору підстави адміністративної відповідальності і юридичної відповідальності в цілому збігаються. По-друге, підстава адміністративної відповідальності розглядається як необхідність її існування поряд з іншими видами юридичної відповідальності. В цьому випадку мова йде про підстави, що розкривають умови і момент виникнення адміністративної відповідальності конкретної особи. Аналіз ознак адміністративної відповідальності дозволив виділити три її підстави: нормативну, тобто систему норм, що регулюють цей вид відповідальності; фактичну, тобто діяння конкретного суб’єкта (адміністративний проступок); процесуальну, тобто акт компетентного суб’єкта про накладення конкретного стягнення за конкретне адміністративне правопорушення. Для настання відповідальності необхідна наявність всіх трьох підстав і саме в такій послідовності.
В роботі зазначається, що нормативну основу адміністративної відповідальності складають нормативні акти, різні за своєю юридичною силою, що в сукупності утворюють законодавство про адміністративні проступки. Систему цього законодавства в наш час складають Кодекс України про адміністративні проступки і окремі законодавчі акти. В окремих випадках рішення, за порушення яких законодавством встановлено адміністративну відповідальність, можуть приймати місцеві ради.
Основну увагу в підрозділі приділено аналізу фактичної підстави адміністративної відповідальності, якою є вчинення особою адміністративного правопорушення (проступку). Детально розглянуто як ознаки, що характеризують діяння як адміністративний проступок, так і об’єктивні та суб’єктивні ознаки його юридичного складу. Зроблено висновок, що родовим об’єктом адміністративних проступків, які посягають на права і свободи громадян, є можливості їх реалізації. Неправильним, на думку дисертанта, було б вважати, що адміністративний проступок може заподіяти шкоду самим правам людини. Видовими об’єктами проступків, що посягають на права і свободи громадян, названо можливості реалізації громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав і свобод громадян.
Розділ ІІ “Адміністративні проступки, що посягають на права і свободи громадян, як підстави адміністративної відповідальності”, який складається з чотирьох підрозділів, присвячено характеристиці системи цих проступків та відповідальності за їх вчинення, а також проблем удосконалення останньої.
У першому підрозділі “Види адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян” зазначається, що КпАП України містить близько ста складів адміністративних проступків, які посягають на права і свободи громадян.
Аналіз різних видів адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян, дозволив відзначити, що вони не складають єдиної, самостійної системи. Норми, які закріплюють склади таких проступків, містяться в різних главах Особливої частини розділу ІІ КпАП України і окремо як такі не визначені. Об’єктивна сторона одного складу може виражатися в різних за своїм характером діяннях. Один проступок може посягати на різні види прав і свобод громадян, а також на державні і колективні інтереси. З урахуванням цього в роботі здійснено класифікацію адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян.
Спочатку виділяються склади таких проступків залежно від того, до якої глави Особливої частини розділу ІІ КпАП їх поміщено, тобто залежно від сфери чи галузі управління, в якій можливе їх вчинення. З’ясовано, що такі склади поміщено до кожної глави Особливої частини розділу ІІ КпАП. Їх відмінною рисою є завдання шкоди правам і свободам громадян, що підпадають під охорону адміністративно-правових норм поряд з іншими елементами відносин, які охороняються. В конструкціях цих складів права і свободи громадян як основний родовий об’єкт проступку майже не зустрічаються. Найчастіше вони визнаються додатковим об’єктом посягань.
Проведено також класифікацію адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян, залежно від ступеню їх посягання на ці об’єкти. З огляду на цю ознаку виділено три групи проступків. До першої віднесено діяння, що безпосередньо посягають на права і свободи громадян. Друга група адміністративних проступків посягає на права і свободи громадян шляхом заподіяння шкоди встановленим механізмам їх реалізації. Такі механізми невід’ємні від прав і свобод громадян, права і свободи не можуть існувати без них. Третю групу утворюють адміністративні проступки, що посягають на права і свободи громадян шляхом заподіяння шкоди механізму їх охорони.
Ще один поділ адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян, дозволив виділити серед них проступки, безпосереднім об’єктом яких є лише права і свободи громадян, та проступки, в яких права і свободи громадян є складовою частиною безпосереднього об’єкта поряд з іншими відносинами або ж додатковим об’єктом.
Як основну класифікацію адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян, дисертант розглядає їх поділ залежно від виду прав і свобод громадян, які є об’єктом посягань. Такий аналіз дозволяє визначити, наскільки адміністративна відповідальність охороняє людину і окремі її права і свободи. З метою здійснення цієї класифікації здобувачем складено таблицю, в якій наведено перелік видів прав і свобод громадян відповідно до різних сфер життя людини: особистої, політичної, економічної, соціальної, культурної. Залежно від цього права і свободи структуруються за категоріями і найменуваннями. Кожному виду відповідають всі адміністративні проступки, що посягають на них, незважаючи на те, що один проступок може посягати на різні права і свободи громадян.
На закінчення зроблено висновок, що існуюча система адміністративних проступків вимагає перегляду і реформування з урахуванням збалансованого співвідношення інтересів особистості і держави, взаємодії різних механізмів забезпечення прав і свобод громадян.
У другому підрозділі “Відповідальність за адміністративні проступки, що посягають на громадянські і політичні права і свободи громадян” визначаються види таких проступків і дається характеристика їх юридичних складів.
В першій частині підрозділу аналізуються адміністративні проступки, які посягають на громадянські права і свободи громадян. Ці права і свободи мають за мету забезпечення волі і автономії індивіда, його юридичної захищеності від зовнішнього втручання. Органічна основа і головне призначення громадянських прав полягають у забезпеченні пріоритету індивідуальних, внутрішніх орієнтирів розвитку кожної особистості. До них віднесено фізичні права (життєві) – можливості людини, необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біологічних потреб (право на життя, особисту недоторканність, на свободу пересування і вибір місця проживання та інші), та особистісні (духовні) – можливості збереження, прояву, розвитку і захисту морально-психологічної індивідуальності людини, її світогляду і духовності (право на ім’я, честь, гідність, свободу переконань, совісті, на справедливий незалежний суд). До адміністративних проступків, які посягають на цю групу прав і свобод громадян і які проаналізовано в підрозділі, належать порушення правил тримання собак і котів, що спричинило заподіяння шкоди здоров’ю людей; використання засобів зв’язку з метою посягання на честь і гідність громадян; дрібне хуліганство; самоуправство; незаконне вилучення посадовими особами паспортів у громадян чи прийняття паспортів у заставу. Разом з тим зроблено висновок, що охорону цілого ряду громадянських прав і свобод громадян (наприклад, права на недоторканність житла, приватного і сімейного життя і збереження його таємниці, права визначати і вказувати свою національну приналежність, користування рідною мовою, на свободу вибору місця перебування і місця проживання, свободи совісті тощо) засобами адміністративної відповідальності не забезпечено, у зв’язку з чим законодавство слід належним чином доопрацювати.
Окремо аналізуються адміністративні проступки, які посягають на політичні права і свободи громадян. Ці права і свободи забезпечують людині можливість участі в громадсько-політичному житті держави, здійсненні державної влади. Вони є неодмінною умовою функціонування всіх інших видів прав і свобод, оскільки складають основу системи демократії. Одним із найважливіших з цих прав є право громадян брати участь в управлінні справами держави. Саме воно частково забезпечено засобами адміністративної відповідальності, зокрема, в роботі охарактеризовано такі адміністративні проступки як порушення законодавства про вибори Президента України і народних депутатів та законодавства про референдум. Інші політичні права громадян засобами адміністративної відповідальності не охороняються. Дисертант висловлює і аргументує думку про необхідність посилення правової охорони шляхом встановлення адміністративної відповідальності за їх порушення права громадян на об’єднання і права на звернення.
В третьому підрозділі “Відповідальність за адміністративні проступки, що посягають на економічні, соціальні і культурні права і свободи громадян” підкреслюється, що ці групи прав і свобод громадян належать до прав людини другого покоління. Вони забезпечують соціально-економічні умови життя індивіда, духовний розвиток людини, визначають її становище в сфері праці і побуту, зайнятості, добробуту, соціальної захищеності з метою створення умов, за яких люди можуть бути вільними від страху і нестатку.
При цьому економічні права забезпечують людині вільне розпорядження робочою силою, використання її самостійно або за трудовим договором, розпорядження предметами споживання і основними факторами господарської діяльності, здобуття засобів до існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ. Адміністративних проступків, які посягають на економічні права і свободи громадян, в КпАП України названо досить багато. В дисертації аналізуються цілі групи таких проступків: адміністративні проступки, що посягають на трудові права і свободи громадян (порушення законодавства про працю та про охорону праці тощо), на право власності громадян (права споживачів, права власника землі тощо), на право здійснення підприємницької діяльності тощо.
Найчисленнішими є адміністративні проступки, що посягають на соціальні права і свободи громадян, до яких належать право на соціальне страхування, пенсійне забезпечення і медичне обслуговування, охорону здоров’я, безпеку навколишнього середовища тощо. Серед них в дисертації виділено і проаналізовано залежно від сфери заподіяння шкоди і характеру небезпеки: адміністративні проступки, що посягають на санітарне й епідеміологічне благополуччя та екологічну безпеку населення; порушення правил, норм і стандартів, що забезпечують безпеку при експлуатації різних технічних засобів, об’єктів будівництва тощо; порушення вимог щодо забезпечення безпеки в спеціальних випадках (під час проведення мітингів, демонстрацій, інших масових заходів, у випадку тримання тварин тощо).
До посягань на культурні права і свободи громадян, які забезпечують духовний розвиток людини, допомагають кожному індивіду стати корисним учасником політичного, духовного, соціального і культурного прогресу, в роботі віднесено і охарактеризовано порушення прав власника патенту на сорти рослин і порушення правил охорони і використання пам’яток історії та культури. Зазначається також, що законодавство практично не передбачає адміністративної відповідальності за порушення прав громадян на освіту, що є його суттєвим недоліком.
В заключному, четвертому підрозділі “Основні напрямки удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за проступки, що посягають на права і свободи громадян” зазначається, що удосконалення законодавства про адміністративні проступки нерозривно пов’язане з адміністративною реформою і реформою адміністративного права, які здійснюються в наш час в Україні.
Проведене дослідження дозволило виділити в законодавстві про адміністративні правопорушення ряд недоліків, прогалин і колізій, які послаблюють охорону прав і свобод громадян. Це стосується, передусім, структури КпАП, загальних положень і принципів адміністративної відповідальності, системи адміністративних стягнень і загальних правил їх накладення, системи адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян, провадження в справах про адміністративні проступки. Зміни, що вносяться до КпАП, остаточно проблему не зняли. На сьогодні потрібен докорінний перегляд чинного адміністративно-деліктного законодавства, приведення його у відповідність з Конституцією України.
Необхідно, як зазначається в роботі, переглянути структуру Особливої частини розділу ІІ КпАП, яка на сьогодні не відповідає поставленим перед КпАП завданням, зокрема, це стосується поділу на глави. Так, стаття 1 КпАП серед його завдань ставить на перше місце охорону прав і свобод громадян, однак Особлива частина не містить жодної глави, яка була б присвячена тільки проступкам проти прав і свобод громадян.
Крім вдосконалення структури, вимагають, на думку дисертанта, перегляду окремі норми КпАП, ряд яких на сьогоднішній день не відповідає вимогам Конституції України, не узгоджується з нормами інших законодавчих актів. Причиною тут є те, що численні норми внаслідок зміни і виникнення нових відносин у суспільстві застаріли, а законодавець не встигає оперативно реагувати на зміни, що відбуваються.
З точки зору забезпечення прав і свобод громадян вимагає перегляду і приведення у відповідність до Конституції України також існуюча система адміністративних стягнень. Враховуючи, що деякі адміністративні проступки, які порушують права і свободи громадян, вчиняються посадовими особами державних і недержавних підприємств, установ, організацій, доцільно, на думку дисертанта, встановити стягнення, яке не тільки потягне несприятливі наслідки для чиновника, але і позбавить його можливості надалі займати відповідні посади. Мова йде про позбавлення права виконувати функції держави, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. Разом з тим потребує визначення саме поняття “посадова особа”.
Для посилення охорони прав і свобод громадян необхідно удосконалити також систему норм, які закріплюють конкретні склади адміністративних проступків. Тут виділено кілька можливих напрямків діяльності. Передусім, треба визначити коло діянь, які порушують права і свободи громадян і потребують реагування на них засобами адміністративної відповідальності. Довгий час законодавчо ігнорувалося багато прав і свобод громадян, тому про жодну відповідальність за їх порушення не могла йти мова. Як результат, ціла низка прав і свобод залишається поза правовою охороною.
Серед напрямків удосконалення процедур адміністративної відповідальності за проступки, що посягають на права і свободи громадян, в роботі названо необхідність уточнення і закріплення ряду процесуальних принципів, розширення прав потерпілого, приведення у відповідність до норм Конституції України порядку оскарження постанови тощо.

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної реалізації адміністративної відповідальності за проступки, що посягають на права і свободи громадян. Основні з них такі:
1. Права людини становлять фундаментальні за природою, універсальні моральні категорії, невід’ємну складову частину для кожної живої людини в її стосунках з державою. Права і свободи громадян забезпечуються правовими механізмами реалізації, охорони, захисту та відновлення. Правова охорона здійснюється, по-перше, закріпленням в нормативних актах заборон на порушення прав і свобод громадян та відповідальності за їх порушення; по-друге, правовою регламентацією діяльності державних органів з метою дотримання, охорони та захисту ними прав і свобод громадян.
2. Одним із ефективних засобів охорони прав і свобод громадян є адміністративно-правова охорона, яка відрізняється від інших тим, що регулює стосунки між виконавчою владою та громадянином, визначає адміністративно-правовий стан суб’єктів таких відносин, підстави та порядок здійснення впливу на порушників прав і свобод громадян. Важливе місце в системі адміністративно-правової охорони прав і свобод громадян займає адміністративна відповідальність, зміст якої становить застосування до порушників адміністративних стягнень.
3. КпАП України містить близько ста складів адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян. В той же час, лише в кількох з них права та свободи громадян становлять єдиний безпосередній об’єкт посягання. З метою удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності в цій сфері необхідно внести ряд змін, які розширять коло прав і свобод громадян, що охороняються, посилять відповідальність за їх порушення, дозволять громадянину бути активним учасником провадження у справах про адміністративні проступки.
4. КпАП України до прийняття нової його редакції слід доповнити кількома новими складами з метою посилення охорони прав і свобод громадян. Особливу увагу необхідно приділити таким політичним правам, як право на об’єднання, право на звернення та право на інформацію.
5. Посилення охорони прав і свобод громадян потребує також перегляду структурної побудови КпАП. Зокрема, необхідно виділити в окремі глави всі склади адміністративних проступків, які посягають на права і свободи громадян.
6. Для поліпшення застосування КпАП слід розділити, виокремивши в самостійний нормативний акт процесуальну його частину, якою регламентується провадження у справах про адміністративні проступки.
7. Із КпАП доцільно виключити ряд статей, які встановлюють відповідальність за дії, що в наш час втратили суспільну шкідливість: ст. 157 “Дрібна спекуляція”, ст. 196 “Порушення правил навчання карате” тощо.
8. Необхідно розширити правовий статус потерпілого від адміністративного проступку, законодавчо закріпивши за ним право бути ініціатором порушення справи про адміністративний проступок та визначивши його права у провадженні в такому ж обсязі, в якому їх встановлено для порушника.
9. Потребують перегляду також система і повноваження органів адміністративної юрисдикції, для чого слід прискорити здійснення судово-правової реформи в Україні та її складової частини – адміністративної реформи. Необхідно створити систему адміністративних судів і надати їм повноваження щодо розгляду справ про адміністративні проступки, які посягають на права і свободи громадян.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ:
1. Комзюк А.Т.‚ Синёв А.В. проблемы совершенствования законодательства об административных правонарушениях, посягающих на права и свободы граждан // Права человека. Просвещение по вопросам основных прав и свобод граждан. Материалы международной научно-практической конференции 17 декабря 1998 г. – Белгород: ОНиРИО Белгородского юридического института МВД России, 1999. – С. 85-89.
2. Синьов О.В. Адміністративна відповідальність у системі засобів забезпечення прав і свобод громадян // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. наук. праць. Вип. 5. – Харків: Ун-т внутр. справ‚ 1999. – С. 99-103.
3. Синьов О.В. Співвідношення кримінальної та адміністративної відповідальності в охороні прав і свобод громадян // Українське адміністративне право: Збірник наукових праць. – Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – С. 233-235.
4. Адміністративне правопорушення // В кн.: Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А. Т. Комзюка. 2-е вид.‚ виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – С . 13-25.
5. Синьов О.В. Захист прав і свобод громадян: питання реформування законодавства // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. – Х.: УАДУ ХФ‚ 2001. - № 2 (10). – С. 242-247.
6. Синьов О.В. Культурні права і свободи громадян як об’єкт адміністративного проступку // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2001. - Вип. 15. - С. 76-80.
7. Синьов О.В. Адміністративно-правова охорона права громадян на отримання інформації // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2001. - № 2. - С. 119-126.
А Н О Т А Ц І Ї
Синьов О.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на права і свободи громадян. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2001.
Дисертацію присвячено аналізу сутності, змісту, підстав та процедур адміністративної відповідальності за проступки, що посягають на права і свободи громадян, її місця в загально-правовому та адміністративно-правовому механізмах охорони прав і свобод громадян. Досліджується система прав і свобод громадян як об’єкт правової охорони, поняття та значення адміністративної відповідальності в системі засобів їх забезпечення. Дається детальна характеристика проступків, що посягають на права та свободи громадян, як підстав адміністративної відповідальності, виділяються і аналізуються окремі їх види. Визначаються основні напрямки удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність в цій сфері, сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до КпАП України, розробки проекту нового КпАП.
Ключові слова: права громадян, свободи громадян, охорона, захист, правові засоби, адміністративна відповідальність, адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення, провадження.

Синев А.В. Административная ответственность за правонарушения, посягающие на права и свободы граждан. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право. – Национальный университет внутренних дел, Украина, Харьков, 2001.
Диссертация посвящена анализу сущности, содержания, оснований и процедур административной ответственности за проступки, посягающие на права и свободы граждан, ее места в общеправовом и административно-правовом механизмах охраны прав и свобод граждан. Исследуется система прав и свобод граждан как объект правовой охраны, понятие и значение административной ответственности в системе средств ее обеспечения. Проведя анализ развития представлений о правах человека, диссертант пришел к выводу, что их можно определить как равные для всех возможности реализации своих потребностей, необходимых для нормального существования и развития индивида в конкретно-исторических условиях, объективно обусловленных достигнутым уровнем развития человечества и закрепленных в качестве международных стандартов.
В диссертации отмечается, что механизм правовой охраны прав и свобод граждан состоит в создании реальных условий беспрепятственной их реализации путем предупреждения нарушений. Он тесно связан с механизмом правовой защиты, который реализуется в случае нарушения прав и свобод, если их охрана не дала желаемого результата. Важную роль в этих механизмах играют меры юридической, в частности, административной ответственности за правонарушения, посягающие на права и свободы граждан. Содержание этой ответственности составляет применение соответствующих видов административных взысканий к лицам, совершившим такие правонарушения.
Центральное место в диссертации отведено определению видов и характеристике составов административных проступков, посягающих на права и свободы граждан. Впервые обосновывается существование указанного проступка как самостоятельного социально-правового явления и как основания административной ответственности‚ установлены существенные признаки, по которым его отличают от иных административных проступков. Из общей системы административных деликтов выделены отдельные составы проступков, посягающие на права и свободы граждан, обобщены способы, которыми административные проступки нарушают права и свободы граждан, на основе чего осуществлена их классификация.
Анализ отдельных видов административных проступков, посягающих на права и свободы граждан, осуществлен в соответствии с проведенной их классификацией в зависимости от вида прав и свобод граждан, которые являются объектом посягательства. Соискателем составлена таблица, в которой приведен перечень видов прав и свобод граждан в соответствии с различными сферами жизни человека: личной, политической, экономической, социальной, культурной. В зависимости от этого права и свободы структурируются по категориям и наименованиям. Каждому виду соответствуют все административные проступки, посягающие на них. Исходя из этого, в диссертации выделены и проанализированы составы административных проступков, посягающих на гражданские, политические, экономические, социальные и культурные права и свободы граждан.
Определены основные направления совершенствования законодательства об административной ответственности в сфере охраны прав и свобод граждан, сформулированы предложения по внесению конкретных изменений и дополнений в КоАП Украины, разработке проекта нового КоАП. В частности, предлагается дополнить систему административных проступков новыми составами, а также улучшить всю структуру КоАП путем дополнения главами, которые объединяли бы административные проступки, посягающие на права и свободы граждан.
Ключевые слова: права граждан, свободы граждан, охрана, защита, правовые средства, административная ответственность, административное правонарушение, административное взыскание, производство.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking