Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Господарська діяльність з управління майном: поняття, суб’єкти, види (господарсько-правовий аспект)

 

Мащенко Марина Василівна

ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ З УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ: ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ, ВИДИ (ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
Щербина Валентин Степанович,
завідуючий кафедрою господарського права,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник,
Замойський Ігор Євгенович,
завідуючий кафедрою господарського права і процесу,
Донецький університет економіки та права (м. Донецьк);

кандидат юридичних наук, доцент,
Корчак Наталія Миколаївна,
завідуюча кафедрою господарського права і процесу,
Інститут повітряного і космічного права
Національного авіаційного університету (м. Київ).

Провідна установа: Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана МОН України (м. Київ).

Захист відбудеться 15 травня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.253.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 11 квітня 2007 року.

 

 

Вчений секретар спеціалізованої Боднар Т.В.
вченої ради доктор юридичних наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні перетворення, пов’язані з переходом економіки України до розвинених ринкових відносин, її інтеграцією до світової економічної системи обумовили появу нових видів господарської діяльності, притаманних ринковим умовам господарювання. Внаслідок відмови від домінування державної форми власності, проведення масової приватизації, формування ринків фінансових послуг отримав розвиток і такий, традиційний для країн з розвиненою ринковою економікою, вид господарської діяльності, як господарська діяльність з управління майном (далі – ГДУМ). Суттєве зростання ролі ГДУМ пов’язане з необхідністю формування повноцінної інвестиційної інфраструктури, розбудови ринків фінансових послуг, формування організаційно-правових механізмів спільного інвестування та недержавного пенсійного забезпечення, розвитку системи іпотечного кредитування та механізмів фінансування масового будівництва житла, удосконалення системи управління об’єктами публічної власності на тлі розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці та загальної тенденції зближення національних систем правового регулювання господарської діяльності.
Сьогодні в Україні спостерігається надзвичайний сплеск регуляторної діяльності в цьому напрямку: за останні роки прийнято низку законів, що регламентують умови провадження ГДУМ в різних сферах економічного життя (Закони України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, “Про іпотечні облігації”, “Про цінні папери та фондовий ринок”), а також підзаконних нормативно-правових актів на їх розвиток, що свідчить про надзвичайну затребуваність послуг з управління майном (далі – УМ) у різних сферах економіки та розуміння нагальної потреби в забезпеченні належного правового регулювання діяльності з їх надання.
Попри чималу соціально-економічну значущість цього виду господарювання для економіки України, в українській юридичній науці господарсько-правові аспекти провадження ГДУМ, як в цілому, так і щодо окремих її видів, від моменту її появи не були предметом жодного фундаментального наукового дослідження. Значну увагу останнім часом приділено інституту договору УМ представниками цивілістичної науки, які розглядають УМ як вид товарно-грошових відносин у відриві від діяльності, в ході якої ці відносини виникають, без урахування публічно-правових засад її здійснення. Між тим, як свідчить практика, в умовах відсутності адекватних засобів державного впливу на зазначену діяльність остання супроводжується різко негативними суспільно-економічними наслідками, зазнаючи на цьому тлі суттєвих обмежень, що гальмують її розвиток. Тому для зростання ділової активності суб’єктів господарювання в цьому сегменті економіки, забезпечення її соціальної спрямованості необхідним є дослідження УМ як виду господарської діяльності та обґрунтування шляхів застосування господарсько-правового арсеналу засобів впливу на неї.
В умовах формування правової бази здійснення ГДУМ господарсько-правові питання провадження ГДУМ потребують значної уваги. Чинному законодавству про ГДУМ властиві безсистемність правового регулювання окремих видів ГДУМ, наявність значних колізій та прогалин, термінологічна недосконалість. Попри різко негативні соціально-економічні наслідки так званого “трастового буму” середини 90-х років, публічні інтереси, пов’язані з необхідністю забезпечення соціальної безпеки даного виду господарювання, проведення єдиної дієвої державної політики у сфері надання послуг з УМ, створення умов для ефективної мобілізації і розміщення суб’єктами ГДУМ залучених фінансових ресурсів, все ще залишаються реалізованими не в повній мірі. Складність, суперечливість і незавершеність господарсько-правового регулювання ГДУМ стримують її розвиток, зумовлюючи потребу в дослідженні теоретичних питань правового забезпечення цієї діяльності та розробці на цій основі науково обґрунтованих пропозицій з розвитку законодавства у цій сфері.
Отже, новизна проблематики ГДУМ, зростаюче значення даного виду господарювання в українській економіці та необхідність забезпечення належного господарсько-правового її регулювання обумовили вибір теми дисертаційного дослідження як важливої наукової проблеми і як одного із напрямків науки господарського права.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка нових теоретичних положень щодо господарсько-правового регулювання відносин, що складаються в процесі організації і здійснення ГДУМ, підготовка пропозицій із вдосконалення законодавства про ГДУМ і практики його застосування.
Для реалізації вказаної мети в дисертаційній роботі вирішувались наступні завдання:
- встановити соціально-економічні та історичні передумови виникнення ГДУМ;
- дослідити сутність ГДУМ як окремого виду господарської діяльності, визначити її поняття, встановити її специфічні ознаки, окреслити її види;
- з’ясувати зміст та основні характеристики послуги з УМ;
- проаналізувати загальні засади правового становища суб’єктів ГДУМ, уточнити їх коло, дослідити умови їх легітимації та провести їх класифікацію;
- провести класифікацію видів ГДУМ за визначальними для їх правового режиму критеріями та дати загальну характеристику таких видів;
- за результатами аналізу законодавства та практики його застосування визначити напрями та сформулювати конкретні пропозиції з вдосконалення правового регулювання ГДУМ.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі організації і здійснення ГДУМ.
Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання ГДУМ як окремого виду господарювання.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: історичний, діалектичний, аналізу та синтезу, формально-логічний, формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий. З використанням історичного та діалектичного методів визначалися соціально-економічні передумови виникнення ГДУМ, хід становлення і розвитку даного виду господарювання. Метод аналізу був використаний для дослідження окремих аспектів ГДУМ, метод синтезу – для визначення загальних особливостей та тенденцій правового регулювання цієї діяльності. Формально-логічний метод дозволив проаналізувати зміст чинного законодавства, що регулює умови провадження ГДУМ, та розробити конкретні пропозиції щодо його вдосконалення. Формально-юридичний та системно-структурний методи використовувались для встановлення видів ГДУМ за чинним законодавством та проведення їх класифікації, визначення кола суб’єктів ГДУМ та їх класифікації, а також систематизації процедур легітимації управителів майном. Порівняльно-правовий метод було використано для виявлення особливостей і спільних рис, що існують у правовому регулюванні ГДУМ за кордоном та в Україні.
Теоретичну основу дослідження склали праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правників, як А.В. Венедіктов, О.М. Вінник, В.В. Вітрянський, О.В. Дзера, В.А. Дозорцев, З.М. Заменгоф, Н.С. Кузнєцова, В.В. Лаптєв, Р.А. Майданик, В.К.Мамутов, В.С. Мартем’янов, В.П. Мозолін, О.М. Олійник, В.Ф. Попондопуло, Г.В. Пронська, Д.Н. Сафіуллін, М.М. Слюсаревський, Є.О. Суханов, І.В. Спасибо-Фатєєва, В.В. Хахулін, Є.Д. Шешенін, В.С. Щербина та ін. Автор також спирався на роботи вчених-економістів, таких як В.Д. Миловидов, Є.Ф. Жуков, А.С. Генкін та ін.
Нормативну основу дослідження склали: чинне законодавство України, а також нормативно-правові акти Російської Федерації та інших держав, що регулюють умови провадження ГДУМ.
Емпіричну основу дослідження становлять офіційні звіти та статистичні дані органів державного регулювання ГДУМ, аналітичні матеріали саморегулівних організацій (Української асоціації інвестиційного бізнесу) та матеріали практики діяльності суб’єктів ГДУМ.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним монографічним дослідженням господарсько-правових аспектів провадження ГДУМ, в якому обґрунтовано концептуальні теоретичні положення щодо ефективного правового забезпечення умов розвитку даного виду господарювання та попередження суспільно небезпечних проявів його провадження та визначено напрями вдосконалення законодавства України про ГДУМ.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними науково-теоретичними висновками та пропозиціями:
Вперше:
- науково обґрунтовано виділення в окремий вид господарської діяльності ГДУМ як діяльності у сфері нематеріального виробництва, що спрямована на оплатне надання послуг з управління майном і здійснюється суб’єктами господарювання, які одержали право займатися нею в порядку, встановленому законодавством, з метою одержання прибутку;
- ГДУМ розглядається як форма прояву загальної закономірності економічного розвитку щодо відокремлення від власника функції управління об’єктами власності та залучення до цього професійних управителів, в межах якої управління майном набуває характеру послуги вартісного характеру, що надається окремою групою суб’єктів господарювання з метою задоволення потреб власників в професійній реалізації правомочностей стосовно належного їм майна;
- послугу з УМ запропоновано визначати як комплекс дій юридичного і фактичного характеру, спрямованих на ефективну реалізацію повноважень стосовно прийнятого в управління майна, що здійснюються управителем з дотриманням встановлених (нормативно-правовими актами і договором) вимог з метою отримання доходу для власників (правоволодільців), збільшення вартості майна або досягнення для них іншого соціально-економічного ефекту; запропоновано поділ послуг з УМ залежно від їх спрямування на такі, що мають комерційний та некомерційний характер;
- визначено поняття суб’єктів ГДУМ як суб’єктів господарювання, предмет діяльності яких становить оплатне надання послуг з УМ і які наділені спеціальною компетенцією у сфері надання послуг з УМ; як універсальне щодо різних видів суб’єктів ГДУМ (банків, компаній з управління активами, торговців цінними паперами, довірчих товариств тощо) в науковий оборот вводиться поняття “управителі майном”;
- проведено класифікацію суб’єктів ГДУМ за критеріями сфери провадження ГДУМ, співвідношення обсягу ГДУМ із загальним обсягом господарської діяльності управителів майном, наявності права УМ на умовах об’єднання майна, прийнятого в управління від різних осіб, можливості використання емісійного засобу залучення майна в управління; за характером компетенції в окрему групу виділено спеціалізованих управителів майном, які наділені виключним правом провадження певних видів ГДУМ;
- встановлено існування додаткових до державної реєстрації спеціальних елементів (процедур) легітимації щодо певних видів суб’єктів ГДУМ, до яких віднесено спеціальну державну реєстрацію; ліцензування; отримання спеціальних дозволів; набуття членства в саморегулівній організації; реєстрацію регламенту пайового інвестиційного фонду та внесення його до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування; реєстрацію випуску цінних паперів, проспекту емісії (при відкритому (публічному) їх розміщенні), інформації про випуск цінних паперів та звіту про результати розміщення цінних паперів (для управителів майном, які залучають майно в управління шляхом випуску та розміщення цінних паперів);
- аргументується позиція, згідно з якою об’єднані фонди управління, що створюються управителями майном шляхом об’єднання майна декількох осіб-послугоодержувачів, зокрема пайові інвестиційні фонди, фонди фінансування будівництва та фонди операцій з нерухомістю, позбавлені господарської правосуб’єктності, чим спростовується віднесення їх до особливого виду суб’єктів господарювання;
- встановлено, що цінні папери, що випускаються суб’єктами ГДУМ (інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, іпотечні сертифікати участі), посвідчують відносини з УМ і, з урахуванням особливої правової природи посвідчуваних ними прав, становлять окрему групу цінних паперів. Зазначену групу цінних паперів запропоновано визначити як цінні папери, що посвідчують право власності на частку в об’єднаному фонді управління (в пайовому інвестиційному фонді, фонді операцій з нерухомістю, іпотечних активах, що забезпечують випуск іпотечних сертифікатів участі), визначають відносини з управління цією часткою у складі фонду та передбачають виконання зобов’язань з виплати вартості цієї частки згідно з умовами випуску;
- проведено класифікацію видів ГДУМ за визначальними для їх господарсько-правового регулювання критеріями, зокрема за об’єктами управління, цільовою спрямованістю послуги з УМ, засобами залучення майна в управління, за наявністю засад колективного інвестування при формуванні об’єкта управління, наявністю у управителя розпорядчих правомочностей щодо майна, колом установників управління та формами власності, на базі яких вони функціонують, сферою провадження ГДУМ.
Наукову новизну складає також науково-теоретичне обґрунтування пропозицій щодо удосконалення:
- термінологічного апарату, що використовується в законодавстві України для позначення окремих видів ГДУМ, зокрема, запропоновано відмовитись від використання при їх позначенні від терміну “довірче”; з цією метою у пункті 2 частини 1 статті 4 Закону України “Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”, пункті 5 частини 3 статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, а також тексті Закону України “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” запропоновано виключити слово “довірче”;
- легальної класифікації цінних паперів шляхом доповнення частини 5 статті 3 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” групою цінних паперів, що посвідчують відносини з УМ, включивши до неї інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, іпотечні сертифікати участі;
- правового режиму діяльності з управління фондами банківського управління, зокрема, шляхом внесення змін до Закону України “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” в частині уточнення об’єкта управління та позначення предмета діяльності уповноваженого банку, визначення порядку підрахунку кількості паїв учасників фондів банківського управління, умов відповідальності банків перед установниками управління, підстав та порядку заміни уповноваженого банку, механізму призначення нового банку-управителя у разі визнання уповноваженого банку банкрутом, встановлення обмежень на вчинення певних правочинів стосовно активів фондів банківського управління, що можуть спричинити порушення інтересів учасників фонду;
- умов легітимації банків як управителів цінними паперами в напрямку усунення розбіжностей в умовах легітимації банків та інших управителів цінними паперами (торговців цінними паперами) шляхом виключення з Закону України “Про банки і банківську діяльність” пункту 5 частини 3 статті 47 щодо необхідності отримання банками додаткового (до ліцензії на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами - діяльності з управління цінними паперами) письмового дозволу НБУ на довірче управління цінними паперами;
- правового режиму діяльності з управління посвідченими цінними паперами правами: обґрунтовано висновок про необхідність його відокремлення від правового режиму діяльності з управління цінними паперами як виду професійної діяльності на ринку цінних паперів шляхом доповнення частини 8 статті 17 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” (щодо переліку дій, які не вважаються професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами) абзацом такого змісту: “управління посвідченими цінним папером правами”;
- правового режиму фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, зокрема запропоновано в Законі України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” передбачити обов’язкову державну реєстрацію правил фондів у відповідному органі державної влади та їх оприлюднення з метою забезпечення на етапі створення фондів відповідності умов залучення ними коштів в управління законодавству, а також створення єдиного державного реєстру таких фондів як публічного інформаційного банку даних про фонди (при цьому дату реєстрації фонду в єдиному державному реєстрі ФФБ та ФОН вважати датою його створення).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором висновки та положення можуть бути використані в таких сферах:
- у науково-дослідній сфері – матеріали дослідження можуть бути використані для подальших наукових досліджень, присвячених питанням господарсько-правового регулювання ГДУМ;
- у правотворчій сфері – сформульовані в дисертації пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання ГДУМ можуть бути використані для подальшого розвитку господарського законодавства України;
- у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних факультетів, а також в процесі викладання курсу “Господарське право”.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані автором самостійно на основі аналізу законодавства України про ГДУМ та практики його застосування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження доповідались й обговорювались на засіданні кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки” (Донецьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми господарського права та методика його викладання” (Донецьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Європейська наука XXI століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006” (Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2005 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (Київ, 2001р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у 8-ми публікаціях, у тому числі 5 – у наукових фахових виданнях, що підготовлені дисертанткою особисто.
Структура дисертації обумовлена об’єктом дослідження, відображає мету і завдання дослідження. Робота складається з вступу, 3 розділів, які охоплюють 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 218 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, із них 22 сторінки займає список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі розкривається сутність і ступінь дослідженості проблеми правового забезпечення ГДУМ, обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і задачі, теоретичні та методологічні основи, подаються в узагальненому вигляді результати дисертаційного дослідження, які характеризуються новизною, висвітлюється практичне значення і апробація результатів дослідження, вказуються публікації за результатами дослідження.
Розділ 1 “Соціально-економічні та правові засади господарської діяльності з управління майном” складається з 3 підрозділів і присвячений дослідженню соціально-економічних та історичних передумов становлення і розвитку ГДУМ, визначенню доктринального поняття ГДУМ, характеристиці послуги з УМ.
У підрозділі 1.1 “Соціально-економічні та історичні передумови виникнення і розвитку господарської діяльності з управління майном” аналізуються соціально-економічні чинники виникнення та розвитку ГДУМ, висвітлюються питання історії виникнення даного виду господарювання в зарубіжній господарській практиці, досліджується динаміка розвитку та правового регулювання цієї діяльності в Україні.
Реалізація економічної функції власності чи отримання економічного зиску (користі) від майна потребує від власника належної організації процесу привласнення. В умовах обмеженості ресурсів (порівняно з потребами в них соціумів) і альтернативності напрямів їх використання для одержання найбільшої користі чи максимального задоволення своїх потреб власник повинен вміти забезпечувати раціональне використання належного йому майна. Тому невід’ємною складовою економічного панування власника над належними йому об’єктами виступає організація найбільш раціонального, ефективного їх використання.
“Тягар” турбот про збереження та примноження своєї власності власник може нести самостійно, здійснюючи УМ власними силами і покладаючись на власні знання та досвід. Разом з тим, в умовах значної концентрації капіталів, альтернативності напрямів їх розміщення, ускладнення інвестиційних процесів ускладнюється і процес УМ. Недосвідченість чи нездатність власника ефективно використовувати належне йому майно (фінансові активи, включаючи цінні папери, об’єкти нерухомості, цілісні майнові комплекси, виключні права й інше) самотужки, відсутність спеціальних знань і вмінь (персоналу з відповідною кваліфікацією) для його раціонального використання (збереження і збільшення) формують попит на послугу з професійного УМ.
Відповідно до загальної тенденції спеціалізації економічної структури та організації економічної діяльності УМ поступово виокремлюється в особливу сферу підприємницької практики, стає предметом діяльності окремої групи підприємців, які задовольняють потреби власників в професійній реалізації їх правомочностей. На основі професійних знань, загальновизнаної техніки й управлінських прийомів останні допомагають їм діставати вигоди від майна (максимізовувати доходи, забезпечувати приріст його вартості, досягати інших корисних результатів), убезпечуючи можливі втрати від непрофесійного управління.
З урахуванням вищевикладеного ГДУМ запропоновано розглядати як форму прояву загальної закономірності економічного розвитку щодо відокремлення від власника функції управління об’єктами власності та залучення до цього професійних управителів, в межах якої УМ набуває характеру послуги вартісного характеру, що надається окремою групою суб’єктів господарювання з метою задоволення потреб власників в професійній реалізації правомочностей стосовно належного їм майна.
При висвітленні історії зародження даного виду господарювання в країнах з еволюційним розвитком економіки зазначається, що історично ГДУМ бере свій початок в США наприкінці 19 століття і пов’язана з розвитком капіталістичного виробництва, що супроводжувалось урізноманітненням форм багатства та концентрацією капіталів. З ростом інвестиційної активності широких верств населення управління статками окремих заможних клієнтів доповнюється діяльністю з управління колективними інвестиціями.
В українській господарській практиці поява ГДУМ припадає на початок дев’яностих років минулого століття і пов’язана з відмовою від монополії державної форми власності на засоби виробництва і розвитком приватизаційних процесів. За відсутності у 1992-1995 роках належного правового регулювання та державного контролю загальною тенденцією в цій сфері господарювання стало фінансове шахрайство з залученим в управління майном, через що провадження ГДУМ на той час було суттєво обмежено. З плином часу в умовах необхідності активізації інвестиційного процесу, розбудови фінансових ринків, формування організаційно-правових механізмів спільного інвестування та механізмів фінансування масового будівництва житла, розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, затребуваності послуг з УМ з боку заможних верств українського населення на тлі позитивного досвіду здійснення даного виду господарювання в економічно розвинених країнах ГДУМ отримує поступовий розвиток у вітчизняній економіці, а рівень її нормативно-правового забезпечення постійно зростає.
У підрозділі 1.2 “Діяльність з управління майном як вид господарської діяльності” формулюється поняття ГДУМ на підставі аналізу її суттєвих ознак. Як базовий набір ознак використовуються сталі в науковій та навчальній літературі ознаки господарської діяльності зі спрямованістю на їхнє уточнення щодо ГДУМ як окремого виду господарювання.
ГДУМ запропоновано визначати як діяльність у сфері нематеріального виробництва, що спрямована на оплатне надання послуг з УМ та здійснюється суб’єктами господарювання, які одержали право займатися нею в порядку, встановленому законодавством, з метою одержання прибутку. За метою, способом організації і здійснення ГДУМ віднесено до підприємницької діяльності.
З врахуванням ряду визначальних для її правового режиму економіко-правових чинників (об’єктів обслуговування, мети та призначення управління, наявності/відсутності засад колективного інвестування, засобів залучення майна в управління, особливостей правосуб’єктності управителя тощо), зазначена діяльність отримує в чинному законодавстві диференціацію на окремі різновиди. За результатами аналізу чинного законодавства до ГДУМ віднесено наступні види господарювання: довірче управління фінансовими активами (Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”); управління цінними паперами торговцями цінними паперами (Закони України “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”); довірче управління комерційними банками коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами (Закон України “Про банки і банківську діяльність”); управління активами інституційних інвесторів (Закони України “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”), включаючи управління активами інститутів спільного інвестування (Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”) та управління активами пенсійних фондів (Закони України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”); управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю, включаючи управління фондами фінансування будівництва та управління фондами операцій з нерухомістю (Закон України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”); управління іпотечними активами (що забезпечують випуск іпотечних сертифікатів участі - за договорами з власниками цих сертифікатів, а також що забезпечують випук іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю - за договором з емітентом сертифікатів з фіксованою дохідністю, відповідно до Закону України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”); управління іпотечним покриттям (Закон України “Про іпотечні облігації”); довірче управління фондами банківського управління (Закон України “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд”); представницька діяльність довірчих товариств з реалізації прав власності довірителів (Декрет Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства”); управління корпоративними правами держави суб’єктами господарювання-уповноваженими особами (Господарський кодекс України, Закон України “Про управління об’єктами державної власності”); управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (Закон України “Про житлово-комунальні послуги”), управління на господарських засадах майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав (Закон України “Про авторське право і суміжні права”). Усі перелічені види господарювання спрямовані на надання оплатних послуг з професійної реалізації повноважень стосовно чужого майна і, як такі, потребують дослідження в комплексі з метою з’ясування загальних засад їх правового регулювання.
Автором підкреслено важливість поєднання в процесі здійснення ГДУМ приватних інтересів послугодавців з публічними інтересами, пов’язаними з необхідністю впровадження професійних стандартів та забезпечення інформаційної прозорості цієї діяльності, а також попередження нераціонального використання, зловживань та проявів шахрайства з переданим в управління майном.
При дослідженні ознаки довірчості щодо окремих видів ГДУМ виявлено наукову дискусійність питання про “довірчість” відносин з надання послуг з УМ та відсутність легальних характеристик ознаки довірчості щодо послуг з УМ та господарської діяльності з надання таких послуг в цілому. Тому з метою уніфікації термінологічного позначення ГДУМ запропоновано виключити при позначенні діяльності з управління фінансовими активами, управління цінними паперами та управління фондами банківського управління слово “довірче” як таке, що не містить спеціального юридичного навантаження, викликає непорозуміння щодо змісту та співвідношення видів ГДУМ та ускладнює процес унормування цієї діяльності.
Підрозділ 1.3 “Загальна характеристика послуги з управління майном” присвячений дослідженню поняття та змісту послуги з УМ як ключової для ГДУМ категорії, що надає їй власної предметної специфіки та обумовлює виділення в окремий вид господарювання.
Послугу з УМ запропоновано визначати як комплекс дій юридичного і фактичного характеру, спрямованих на ефективну реалізацію повноважень стосовно прийнятого в управління майна, що здійснюються управителем з дотриманням встановлених (нормативно-правовими актами і договором) вимог з метою отримання доходу для власників (правоволодільців), збільшення вартості майна або досягнення для них іншого соціально-економічного ефекту. Передане в управління майно виступає об’єктом послуги з УМ, відповідно вигоди від майна, як результати обслуговування, здобуваються управителем для послугоодержувачів з отриманням за це обумовленої договором винагороди.
Автором визначено класифікаційну приналежність послуги з УМ, наведено перелік існуючих в законодавстві щодо окремих видів ГДУМ правових форм надання цієї послуги, розглянуто питання про коло послугоодержувачів та місце зазначеного обслуговування в господарській діяльності послугоодержувачів.
Послуги з УМ за їх спрямуванням автор поділяє на такі, що мають комерційний (забезпечують отримання управителем для клієнтів доходу від операцій з майном) та некомерційний характер (забезпечують досягнення управителем для клієнтів іншого, ніж отримання доходу, соціально-економічного ефекту). При цьому відсутність у послузі з УМ мети отримання доходу для послугоодержувача не означає безоплатного характеру самої послуги, що надається суб’єктами ГДУМ на оплатній основі.
В ході дослідження з’ясовано, що в процесі надання послуги з УМ повноваження стосовно майна реалізуються управителем з дотриманням встановлених законодавством щодо окремих видів ГДУМ та локальними нормативно-правовими актами управителя вимог до порядку залучення майна в управління, обліку, зберігання та оцінки майна, напрямів його використання та спрямування отриманого в результаті УМ доходу, умов відрахування винагороди за управління та покриття пов’язаних з ним витрат, порядку виплати доходу власникам майна та припинення УМ.
Розділ 2 “Суб’єкти господарської діяльності з управління майном” присвячений дослідженню поняття суб’єктів ГДУМ, встановленню складу таких суб’єктів за чинним законодавством, аналізу умов їх легітимації, проведенню їх класифікації та розгляду емісійної складової їх компетенції.
У підрозділі 2.1. “Поняття та склад суб’єктів господарської діяльності з управління майном” виходячи із специфіки господарської компетенції суб’єктів ГДУМ, автор пропонує їх доктринальне визначення як окремого виду суб’єктів господарювання, предмет діяльності яких складає оплатне надання послуг з УМ та які наділені спеціальною компетенцією у сфері надання послуг з УМ.
За результатами аналізу чинного законодавства наводиться перелік управителів майном, що включає комерційні банки; компанії з управління активами (далі – КУА); професійних адміністраторів недержавних пенсійних фондів (далі – НПФ), які управляють активами НПФ, адміністрування яких вони провадять; небанківські фінансові установи - управителів фондами фінансування будівництва (далі – ФФБ) та управителів фондами операцій з нерухомістю (далі – ФОН); небанківські фінансові установи - управителів іпотечними активами; небанківські фінансові установи - управителів іпотечним покриттям; торговців цінними паперами - управителів цінними паперами; довірчі товариства; суб’єктів господарювання - уповноважених осіб з управління корпоративними правами держави; патентних повірених; управителів будинками (спорудами, житловими комплексами або комплексами будинків і споруд); інших суб’єктів господарювання, які надають послуги з УМ в межах своєї спеціальної компетенції.
Як універсальне щодо різних видів суб’єктів ГДУМ в науковому обороті запропоновано використовувати узагальнююче поняття “управителі майном”.
За характером компетенції в окрему групу виділено спеціалізованих управителів майном, які наділені виключним правом провадження певних видів ГДУМ.
В ході дослідження кола суб’єктів ГДУМ в роботі висвітлюється питання про правосуб’єктність пайових інвестиційних фондів (далі - ПІФ), ФФБ та ФОН, яких в літературі іноді розглядають як особливий вид суб’єктів господарювання. Такі фонди, що створюються в результаті об’єднання в управлінні майна декількох осіб-послугоотримувачів, дисертантка позначає єдиним поняттям “об’єднані фонди управління” і за результатами аналізу законодавства характеризує як позбавлені господарської правосуб’єктності комплекси майна, що перебувають в управлінні суб’єктів ГДУМ. Зазначеним спростовується віднесення їх до суб’єктів господарювання якогось особливого виду.
У підрозділі 2.2 “Умови легітимації суб’єктів господарської діяльності з управління майном” на підставі аналізу законодавства про умови легітимації суб’єктів ГДУМ встановлено, що легітимація суб’єктів ГДУМ передбачає існування додаткових до державної реєстрації, спеціальних елементів (процедур) їх легітимації, дотримання яких є обов’язковим для офіційного визнання їх управителями майном. До спеціальних елементів (процедур) легітимації суб’єктів ГДУМ автором віднесено: а) спеціальну державну реєстрацію (для фінансових установ в цілому та окремо для банків); б) ліцензування (КУА, професійних адміністраторів НПФ - управителів активами НПФ, фінансових установ - управителів ФФБ та управителів ФОН, фінансових установ - управителів іпотечним покриттям, торговців цінними паперами - управителів цінними паперами, інших фінансових установ, що залучають в управління фінансові активи від фізичних осіб); в) отримання спеціальних дозволів (банками, небанківськими фінансовими установами - управителями ФФБ, управителями ФОН, управителями іпотечними активами); г) набуття членства в саморегулівних організаціях (для КУА, торговців цінними паперами); д) реєстрацію регламенту та внесення пайового інвестиційного фонду до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування; е) реєстрацію випуску цінних паперів, проспекту емісії (при відкритому (публічному) їх розміщенні), інформації про випуск цінних паперів та звіту про результати розміщення цінних паперів (для управителів майном, які залучають майно в управління шляхом випуску та розміщення цінних паперів).
Автором запропоновано уніфікувати умови легітимації діяльності з управління цінними паперами для банків з умовами, існуючими для інших професійних учасників ринку цінних паперів, зокрема, шляхом виключення з Закону України “Про банки і банківську діяльність” (п.5 ч.3 ст.47) вимоги додаткового (до ліцензії на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами - діяльності з управління цінними паперами) отримання банками письмового дозволу НБУ на довірче управління цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.
У підрозділі 2.3 “Класифікація суб’єктів господарської діяльності з управління майном” автором проведено класифікацію суб’єктів ГДУМ з використанням, поряд із загальними, спеціальних щодо розглядуваної групи суб’єктів господарювання класифікаційних критеріїв, що справляють визначальний вплив на специфіку правового становища управителів майном, зокрема:
1) за співвідношенням обсягу ГДУМ із загальним обсягом господарської діяльності, якою вони займаються, виділені управителі майном: а) для яких ГДУМ становить виключний вид діяльності; б) які наділені правом здійснення ГДУМ поряд з іншими видами господарської діяльності;
2) за наявністю права УМ на умовах об’єднання майна, прийнятого в управління від різних осіб, дисертантка розрізняє: а) управителів об’єднаними фондами управління (КУА, фінансові установи - управителі ФОН, управителі ФФБ, фінансові установи - управителі іпотечними активами, фінансові установи - управителі іпотечним покриттям, банки - управителі фондами банківського управління (далі – ФБУ); б) управителів індивідуальним майном;
3) за сферою діяльності суб’єктів ГДУМ здійснено поділ на управителів майном на ринках фінансових послуг; на ринку нерухомості; на ринку житлово-комунальних послуг; у сфері управління публічним майном;
4) за можливістю використання емісійного засобу залучення майна в управління виділено управителів майном - емітентів, що наділені правом випуску спеціальних видів цінних паперів, з придбанням яких встановлюються відносини з УМ, зокрема КУА – емітенти інвестиційних сертифікатів ПІФ, фінансові установи-управителі іпотечними активами – емітенти іпотечних сертифікатів участі, а також фінансові установи-управителі ФОН – емітенти сертифікатів ФОН.
Зазначені чинники у своїй сукупності відбиваються в конкретних юридичних ознаках певних управителів майном, формуючи специфіку їх правового становища.
За результатами аналізу особливостей правосуб’єктності управителів майном як емітентів цінних паперів, зокрема інвестиційних сертифікатів ПІФ, сертифікатів ФОН та іпотечних сертифікатів участі, а також змісту посвідчуваних цими цінними паперами прав зроблено висновок про необхідність виокремлення їх в самостійну групу цінних паперів, що посвідчують відносини з УМ (зокрема часткою майна, що припадає на цінний папір, у складі об’єднаного фонду управління - ПІФ, ФОН, іпотечних активів). Авторкою встановлено невідповідність інвестиційних сертифікатів ПІФ та сертифікатів ФОН ознакам, відповідно, груп пайових та іпотечних цінних паперів, до яких їх віднесено Законом України “Про цінні папери та фондовий ринок”. Запропоновано в частині 5 статті 3 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” запровадити окрему групу цінних паперів, що посвідчують відносини з УМ, включивши до неї інвестиційні сертифікати ПІФ, сертифікати ФОН та іпотечні сертифікати участі (вилучивши зазначені цінні папери з відповідних груп) та визначити таку групу як “цінні папери, що посвідчують право власності на частку в об’єднаному фонді управління (в ПІФ, ФОН, іпотечних активах), визначають відносини з управління цією часткою у складі фонду (іпотечних активів) між емітентами-суб’єктами ГДУМ і власниками цих цінних паперів та передбачають виконання зобов’язань з виплати вартості цієї частки згідно з умовами випуску”.
Розділ 3 “Види господарської діяльності з управління майном” присвячений класифікації існуючих в чинному законодавстві видів ГДУМ та їх загальній характеристиці, а також визначенню напрямів удосконалення правового регулювання окремих видів ГДУМ.
У підрозділі 3.1 “Класифікація видів господарської діяльності з управління майном” дисертанткою здійснено класифікацію видів ГДУМ за рядом визначальних для диференціації їх правового режиму критеріїв та представлено характеристику виділених груп.
В результаті класифікації проведено поділ видів ГДУМ на такі групи:
1) за видами майна, що приймається в управління: управління фінансовими активами; управління нерухомим майном (приміщеннями житлового та нежитлового фонду, житловими будинками, будівлями, спорудами, земельними ділянками); управління корпоративними правами; управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав; управління іншими видами майна. Зазначені види майна можуть об’єднуватися у комплексний (змішаний) об’єкт управління;
2) за наявністю/відсутністю у управителя розпорядчих правомочностей щодо майна: повне та обмежене УМ;
3) за наявністю/відсутністю засад колективного інвестування при формуванні об’єкта управління: а) управління об’єднаними фондами управління, включаючи управління активами інституційних інвесторів (управління активами інститутів спільного інвестування та управління активами НПФ), довірче управління активами ФБУ, управління ФФБ та ФОН, управління іпотечними активами, управління іпотечним покриттям; б) індивідуальне (персональне) управління майном однієї фізичної чи юридичної особи чи так звані персоналізовані послуги з УМ;
4) за цільовою спрямованістю послуги з УМ: надання послуг з УМ комерційного спрямування, що забезпечує отримання доходів для власників, збільшення ринкової вартості їх майна; надання послуг з УМ некомерційного спрямування – призначене для задоволення інших, ніж отримання доходу, потреб власників майна;
5) за способом залучення майна в управління: УМ з використанням та без використання для залучення майна процедури емісії цінних паперів;
6) за колом установників УМ та формами власності, на базі яких вони функціонують: УМ, що перебуває у приватній власності громадян; УМ юридичних осіб приватної та колективної форм власності; УМ територіальної громади (комунальним майном); УМ держави (державним майном);
7) за сферою провадження ГДУМ та економіко-юридичними характеристиками (метою та змістом ГДУМ, особливостями правового становища управителів, наявністю спеціально уповноваженого органа регулювання певного виду ГДУМ тощо) виділено УМ: на ринку цінних паперів (управління цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, включаючи управління активами інститутів спільного інвестування та управління активами НПФ), у сфері іпотечного кредитування (управління іпотечними активами, довірче управління активами ФБУ, управління іпотечним покриттям), на ринку нерухомості (управління ФФБ та ФОН, управління нерухомістю в межах ріелторської діяльності), у сфері житлово-комунальних послуг (управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд), у сфері управління публічним (державним, комунальним) майном.
За результатами класифікації зроблено висновок про комплексний характер чинників внутрішньовидових особливостей ГДУМ.
У підрозділі 3.2 “Удосконалення правового регулювання окремих видів ГДУМ” за результатами аналізу існуючих недоліків правового регулювання окремих видів ГДУМ запропоновано напрями удосконалення законодавства про них.
Досліджуючи правовий режим діяльності з управління цінними паперами авторка доходить висновку, що, з огляду на “подвійну” (дуалістичну) правову природу цінних паперів (що передбачає існування як прав “на цінний папір”, так і прав “за цінним папером”), залежно від об’єкту управління щодо цінних паперів слід розрізняти управління цінним папером в цілому (у єдності прав на цінний папір та прав за цінним папером) та управління посвідченими цінним папером правами. Попри суттєву різницю зазначених видів діяльності, законодавство не проводить розмежування правового режиму діяльності з управління цінними паперами і діяльності з управління посвідченими цінними паперами правами. Оскільки ринок цінних паперів не виступає сферою провадження діяльності з управління посвідченими цінними паперами правами, запропоновано вивести діяльність з надання послуг з управління правами за цінними паперами з-під правового режиму діяльності з управління цінними паперами шляхом доповнення частини 8 статті 17 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” (щодо переліку дій, які не вважаються професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами) абзацом такого змісту “управління посвідченими цінним папером правами”.
За результатами аналізу умов створення ФФБ та ФОН запропоновано з метою забезпечення на етапі створення фондів відповідності умов залучення ними коштів в управління законодавству передбачити обов’язкову державну реєстрацію Правил фондів в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, як спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, та встановити вимогу оприлюднення Правил. Автор обгрунтовує доцільність визначення інвестиційної декларації ФОН як складової Правил ФОН з поширенням і на неї вимог державної реєстрації та оприлюднення. З метою забезпечення публічності відомостей про ФФБ та ФОН запропоновано запровадити ведення єдиного державного реєстру ФФБ та ФОН як інформаційного банку даних про ці фонди, який забезпечуватиме зберігання інформації та її надання заінтересованим особам. При цьому дату реєстрації фонду в єдиному державному реєстрі ФФБ та ФОН слід вважати датою створення фонду.
У ході дослідження проблем правового регулювання господарської діяльності з управління фондами банківського управління дисертанткою запропоновано в Законі України “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” уточнити об’єкт управління та позначення предмета діяльності уповноваженого банку, визначити порядок підрахунку кількості паїв учасників цих фондів, передбачити граничні розміри коштів, що залучаються в управління, умови відповідальності банків перед установниками управління, підстави та порядок заміни уповноваженого банку, механізм призначення нового банку - управителя у разі визнання уповноваженого банку банкрутом, встановити обмеження на вчинення певних правочинів стосовно ФБУ, що можуть спричинити порушення інтересів учасників фонду.
У Висновках за результатами дослідження наводиться теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в розробці теоретичних засад правового регулювання ГДУМ та пропозицій з удосконалення законодавства про даний вид господарювання з метою створення умов розвитку цієї діяльності та попередження суспільно небезпечних проявів її провадження як передумов розвитку економіки української держави. Сформульовані найбільш важливі наукові результати та пропозиції з внесення змін у відповідні положення господарського законодавства України, зокрема щодо: економіко-правової природи ГДУМ, поняття та змісту цієї діяльності, змісту та специфіки послуг з УМ, правового становища суб’єктів ГДУМ та умов їх легітимації, класифікації управителів майном, правового режиму цінних паперів, що опосередковують залучення майна в управління, класифікації видів ГДУМ, особливостей правового режиму окремих з них тощо.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Мащенко М.В. До питання про правовий режим цінних паперів, що випускаються суб’єктами господарської діяльності з управління майном // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 4. – С. 225-232.
2. Мащенко М.В. Суб’єкти господарської діяльності з управління майном: поняття і класифікація // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 78-83.
3. Мащенко М.В. Господарська діяльність з управління майном як перспективна форма управління комунальною власністю // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора. Сборник научных трудов. – Д.: Юго Восток, 2005. – С. 315-319.
4. Мащенко М.В. Правове регулювання відносин з управління майном/ Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2003. – Випуск 21. – С. 389-397.
5. Мащенко М.В. Понятие деятельности по управлению имуществом (хозяйственно - правовой аспект) // Экономика и право. – 2002. – № 3 (4). – С.133-137.
6. Мащенко М.В. До питання про правовий режим діяльності з управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки”. – Частина II. – Донецьк: “Норд-пресс”. – 2006. – С. 75-77.
7. Мащенко М.В. До питання про діяльність з довірчого управління фондами банківського управління // Матеріали I Міжнародної науково-практичної конференції “Європейська наука XXI століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006”. – Том 18. Право. – Дніпропетровськ, “Наука і освіта”. – 2006. – С. 17-19.
8. Мащенко М.В. Правове регулювання господарської діяльності з управління цінними паперами // Матеріали VII Науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. – Том 51. Право. – Дніпропетровськ: “Наука і освіта”. – 2004. – С. 58-59.

АНОТАЦІЯ
Мащенко М.В. Господарська діяльність з управління майном: поняття, суб’єкти, види (господарсько-правовий аспект). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.
Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов’язаних із правовим забезпеченням господарської діяльності з управління майном в Україні. З’ясовано соціально-економічні та історичні передумови виникнення та розвитку ГДУМ, її економіко-правовий зміст та призначення, досліджено сутність ГДУМ як окремого виду господарювання, визначено її поняття, з’ясовано основні характеристики та специфіку послуги з УМ. Запропоновано поняття суб’єктів ГДУМ та проведено їх класифікацію. Проведено класифікацію окремих видів ГДУМ за критеріями, що мають істотне значення для правового режиму провадження ГДУМ, та представлено загальну характеристику таких видів.
Досліджено особливості правового режиму окремих видів ГДУМ, зокрема, управління цінними паперами, УМ при будівництві житла та операціях з нерухомістю, управління фондами банківського управління та сформульовано пропозиції з вдосконалення їх правового регулювання.
Ключові слова: послуга з управління майном, господарська діяльність з управління майном, управитель майном, об’єкт управління, вид гоподарської діяльності з управління майном, залучення майна в управління, фінансовий ринок, цінні папери, інвестування, колективне інвестування.

АННОТАЦИЯ
Мащенко М.В. Хозяйственная деятельность по управлению имуществом: понятие, субъекты, виды (хозяйственно-правовой аспект). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04. – хозяйственное право, хозяйственно-процессуальное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.
Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических вопросов, связанных с правовым регулированием хозяйственной деятельности по управлению имуществом в Украине. Исследованы социально-экономические и исторические предпосылки возникновения данного вида хозяйствования, раскрыто его экономико-правовое содержание и назначение.
Сформулировано понятие хозяйственной деятельности по управлению имуществом как деятельности в сфере нематериального производства, которая направлена на возмездное предоставление услуг по управлению имуществом и осуществляется субъектами хозяйствования, которые получили право заниматься ею в порядке, предусмотренном законодательством. По результатам анализа украинского законодательства очерчены виды хозяйствования, которые относятся к хозяйственной деятельности по управлению имуществом.
По результатам исследования содержания услуги по управлению имуществом предложено ее определение, представлен перечень правовых форм предоставления такой услуги, пердложено различать услуги по управлению имуществом коммерческого и некоммерческого характера.
Освещены вопросы правового статуса субъектов хозяйственной деятельности по управлению имуществом: сформулировано понятие таких субъектов, представлен их перечень по законодательству Украины. Выявлены и систематизированы специальные процедуры легитимации управляющих имуществом, дана классификация данной группы субъектов хозяйствования.
Исследована правовая природа ценных бумаг, выпускаемых управляющими имуществом (инвестиционных сертификатов паевых инвестиционных фондов, сертификатов фондов операций с недвижимостью, ипотечных сертификатов участия), обосновано их выделение в отдельную группу ценных бумаг, удостоверяющих отношения по управлению имуществом, предложено определение данной группы.
Проведена классификация предусмотренных законодательством Украины видов хозяйственной деятельности по управлению имуществом, дана их общая характеристика, а также предложены направления совершенствования правового регулирования отдельных из них, в частности деятельности по управлению ценными бумагами, деятельности по управлению имуществом при строительстве жилья и операциях с недвижимостью, деятельности по управлению фондами банковского управления.
Ключевые слова: услуга по управлению имуществом, хозяйственная деятельность по управлению имуществом, управляющий имуществом, объект управления, вид хозяйственной деятельности по управлению имуществом, привлечение имущества в управление, финансовый рынок, ценные бумаги, инвестирование, коллективное инвестирование.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking