Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Грошові зобов’язання учасників господарських відносин

 

ПОДЦЕРКОВНИЙ Олег Петрович

ГРОШОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Донецьк - 2007


Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова МОН України на кафедрі адміністративного та господарського права (м. Одеса).
Науковий консультант – доктор юридичних наук, професор,
академік АПрН України
Васильєв Анатолій Семенович,
Одеський національний університет
ім. І.І. Мечникова МОН України,
завідувач кафедри адміністративного
та господарського права (м. Одеса)
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, академік АПрН України
Притика Дмитро Микитович,
народний депутат України (м. Київ)

доктор юридичних наук, професор,
академік АПрН України
Луць Володимир Васильович,
Академія муніципального управління,
завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін (м. Київ)

доктор юридичних наук, професор
Вінник Оксана Мар'янівна,
Київський національний університет
ім. Тараса Шевченка,
професор кафедри господарського права (м. Київ).

Захист відбудеться “30” травня 2007 року о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.
Автореферат розісланий “28” квітня 2007 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Бурхливий розвиток вітчизняної фінансово-господарської сфери, інвестиційна активність, фінансова глобалізація, проникнення електронної комерції у грошовий обіг, поширення нових кредитно-грошових механізмів у господарській діяльності, потреби запобігання легалізації “брудних” коштів, підтримання стабільності національної валюти потребують переосмислення багатьох підходів щодо правового опосередкування грошово-кредитних відносин. В цих умовах побудова грошових правовідносин, які існують в рамках зобов’язань як первинної ланки реалізації господарських зв’язків, виявляє безліч проблем науково-прикладного характеру, що вимагають системного вирішення, виходячи з необхідності утвердження правопорядку, потреб гармонізації господарського, фінансового і цивільного законодавства України та імплементації міжнародних економічних правил.
Водночас, розгляд конститутивних рис господарського грошового зобов’язання натрапляє на проблему традиційної недооцінки “своєрідності” грошової частини майнового зобов’язання. Літературі з господарського, цивільного і фінансового права бракує погоджених підходів до визначення грошового зобов’язання як цілісного механізму із власними закономірностями, поняттями, методами впорядкування, класифікацією, властивостями та ознаками. Розроблені проблеми виконання окремих грошових зобов’язань, наслідки знецінення грошей, вплив зміни купівельної сили грошей на виконання грошового зобов’язання, окремі інші аспекти. Окрім того, жодним чином не досліджена специфіка грошових зобов’язань господарського характеру, хоча монетарна частина господарських відносин відіграє найважливішу роль у забезпеченні функціональної цілісності товарно-грошових відносин. Натомість, економічна тенденція останніх століть доводить, що економічний зв’язок “Товар – Гроші – Товар”, перетворився на капіталомістке сполучення “Гроші – Товар – Гроші”, коли отримання грошового еквіваленту за вироблену продукцію (роботи, послуги) стало головною економічною проблемою виробничих процесів. Це обумовлює потребу подати грошові зобов’язання учасників господарських відносин чи то самостійного, чи так званого “вбудованого” характеру як цілісне утворення, що розвивається за специфічними економічними, інформаційними та формалізованими законами, має властивості, які потребують врахування при здійсненні заходів державної економічної політики.
Відомі монографії Л.А. Лунца “Гроші і грошові зобов’язання. Юридичне дослідження” (1929 р.) і “Грошове зобов’язання в цивільному і колізійному праві капіталістичних країн” (1949 р.) служать основою для подальших розробок сучасних учених. Значний внесок у розвиток теорії грошових зобов’язань, хоча й виключно з цивілістичних позицій, внесли праці таких сучасних російських правознавців, як В.А. Бєлов, Л.О. Новосьолова, Д.Г. Лавров, Л.Г. Єфімова та інші. В українській науці окремі проблеми грошових зобов’язань досліджено в роботах І.А. Безклубого, В.П. Богуна, Л.К. Воронової, В.В. Джуня, Й.А. Іванського, В.В. Луця, О.П. Орлюк, Б.М. Полякова, О.Є. Северина, О.І. Шаповалової та інших вчених.
Проте відсутність теоретичного виокремлення грошових зобов’язань учасників господарських відносин як субінституту господарського зобов’язального права призводить до того, що втрачається комплексність у вирішенні проблематики цих відносин, які існують в умовах тісного зв’язку приватноправових та публічно-правових елементів регулювання. Адже саме господарське право з його предметно-функціональним підходом до вирішення економічним проблем дозволяє не лише узгодити ці різноспрямовані засоби впливу, а й зосередити увагу на професійно-орієнтованих аспектах грошово-кредитних відносин, наблизити досягнення суміжних економічних та юридичних наук, розглянути грошові зобов’язання з позиції організації рівноважного господарського механізму незалежно від того, чи виникають вони в середині господарсько-виробничих систем, за участю звичайних суб’єктів господарювання чи юридичних осіб публічного права. Крім того, впровадження Цивільного та Господарського кодексів України, величезний масив законодавчих новел у сфері грошово-кредитних відносин роблять необхідним тлумачення змісту відповідного регулювання, ув’язування заходів державної монетарної політики з загальногосподарськими механізмами, вироблення пропозицій щодо системного вдосконалення законодавчих актів з огляду на потреби утвердження суспільного господарського порядку в грошово-кредитній сфері та виклики економічного розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри адміністративного та господарського права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України за темами “Правове забезпечення підприємницької діяльності в Україні” (держ. реєстр. № 0101U008293) та “Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин” (держ. реєстр. № 0106U008142), у рамках яких автором вирішено питання господарсько-правової специфіки грошових зобов’язань та запропоновано комплексні заходи щодо вдосконалення відповідного правового регулювання.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретичне виокремлення грошових зобов’язань учасників господарських відносин як субінституту господарського зобов’язального права, визначення напрямів системного вдосконалення сфери їх застосування з урахуванням існуючих господарських потреб, вимог суспільного господарського порядку та необхідності гармонізації положень господарського, цивільного та фінансового законодавства України.
Поставлена мета обумовила вирішення наступних основних завдань:
визначення поняття та природи грошових зобов’язань учасників господарських відносин як субінституту господарського зобов’язального права;
виділення основних критеріїв системи грошових зобов’язань господарського характеру, визначення її статичних та динамічних елементів;
виявлення специфічних чинників утвердження суспільного господарського порядку у сфері функціонування господарських грошових зобов’язань;
з’ясування особливостей господарського механізму реалізації приватноправових та публічно-правових грошових зобов’язань;
виявлення специфіки грошових зобов’язань, що виникають між центрами та ланками господарсько-виробничих систем різного рівня;
з’ясування змісту правової роботи з оперування грошовими зобов’язаннями як складової управління грошовими потоками господарської організації;
визначення ролі господарського права в регулюванні грошових зобов’язань за участю держави та територіальних громад;
вирішення науково-прикладних проблем примусового виконання грошових зобов’язань у сфері господарювання, в тому числі при погашенні боргів суб’єктів господарювання державної та комунальної форм власності;
розроблення пропозицій щодо удосконалення господарського законодавства України з питань регулювання грошових зобов’язань, зокрема, у сфері застосування штрафних санкцій, валютних та інших публічних обмежень, особливих умов господарювання, виходячи з потреб гармонізації із законодавством ЄС.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що складаються у процесі виникнення, зміни та припинення грошових зобов’язань господарського характеру, а також інші відносини, тісно пов’язані з ними.
Предметом дослідження є грошове зобов’язання учасників господарських відносин як наукова, законодавча та прикладна категорія.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні методи: формально-логічний, аналітико-синтетичний, історичний, системно-структурний, порівняльно-правовий. За допомогою формально-логічного та історичного методів розкриті поняття грошового зобов’язання учасників господарських відносин та його системоутворюючих елементів. Аналіз сучасного стану законодавства у сфері дослідження здійснений автором за допомогою аналітико-синтетичного методу, який використовувався і в процесі розробки пропозицій з удосконалення правового регулювання. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні окремих видів грошових зобов’язань учасників господарських відносин, порівняльно-правовий – при аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства.
Теоретичну базу дослідження, крім вищевказаних, склали роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців, як: Т.Є. Абова, М.М. Аґарков, С.С. Алексєєв, А.С. Васильєв, А.Г. Бобкова, М.І. Брагінський, С.М. Братусь, А.В. Венедіктов, В.В. Вітрянський, О.А. Беляневич, О.М. Вінник, Л. Еннекцерус, І.В. Єршова, І.Б. Заверуха, І.Є. Замойський, О.С. Йоффе, Г.Л. Знаменський, В.В. Лаптєв, Л.А. Лунц, В.К. Мамутов, В.С. Мартем’янов, В.Ф. Опришко, Д.М. Притика, Г.В. Пронська, О.М. Садіков, Н.О. Саніахметова, І.А. Танчук, В.С. Щербина, Г.Ф. Шершеневич та ін. Автор також спирався на роботи таких вчених-економістів, як: Дж.М. Кейнс, Дж. Сорос, К. Маркс, Фр.С. Мишкін, А.С. Гальчинський, Дж.Е. Стігліц, А.С. Генкін та ін.
Нормативну основу дослідження склали: чинне господарське, цивільне та фінансове законодавство України, а також окремі нормативно-правові акти Великої Британії, Російської Федерації, США, Франції, ФРН, Канади, Швейцарії, Чехії, ЄС. Емпіричну основу — офіційні статистичні дані, практика діяльності суб’єктів господарювання в Одеській області і матеріали судової практики.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці системним господарсько-правовим дослідженням грошових зобов’язань учасників господарських відносин, на основі якого розроблено комплекс заходів щодо їх теоретичного опанування та системної організації, з обґрунтуванням пропозицій щодо вдосконалення господарського законодавства України. Наукова новизна результатів роботи полягає, зокрема, у наступному.
Вперше:
доктринально обґрунтоване поняття грошового зобов’язання учасників господарських відносин як особливого виду грошового зобов’язання, що має виробничо-комерційний або організаційно-технічний характер, опосередковує рух грошової форми вартості у сфері суспільного виробництва, спрямоване на максимальне задоволення потреб його учасників та існує в рамках, визначених нормами господарського права;
обґрунтовано, що виділення грошових зобов’язань учасників господарських відносин в окремий субінститут господарського зобов’язального права дозволяє впровадити єдиний господарський механізм їх реалізації в публічних та приватних відносинах, пояснити їх специфіку, а також вжити комплексних заходів щодо вдосконалення відповідного законодавства;
визначено, що цілісність, упорядкованість, рівноважний стан та програмно-функціональна організація системи грошових зобов’язань господарського характеру є необхідною передумовою не лише для нормального функціонування товарно-грошових відносин як стрижня господарських процесів, але й для формування інструментальної основи реалізації державної грошово-кредитної, інвестиційної, валютної та податково-бюджетної політики;
розмежовано статичні (виділення господарсько-правової специфіки) та динамічні (забезпечення ефективності) функції системи грошових зобов’язань учасників господарських відносин;
обґрунтовано, що в грошових зобов’язаннях господарського характеру мають бути закладені програмно-функціональні елементи публічного характеру, які утворюватимуть налаштування цієї системи на взаємодію з державно-владними інструментами монетарного характеру, як-от: обмеження на використання іноземної валюти як валюти боргу та платежу, примус до своєчасного повернення в Україну валютної виручки, стимулювання безготівкових платежів, пристосування платіжних операцій до бухгалтерського та податкового обліку, обмеження свободи волевиявлення в рамках безпеки грошових операцій та непорушення прав інших суб’єктів, підтримання цілісності системи загалом, пристосування до контрольно-наглядових заходів та чинників прискорення фінансово-грошового обігу (в т. ч. за допомогою впровадження ефективних механізмів примусового стягнення грошових боргів), встановлення підстав та порядку визнання недійсними правочинів, що не відповідають публічним інтересам у сфері грошового обігу, запобігання проникненню в грошові відносини доходів, здобутих злочинним шляхом, тощо;
визначено напрями утвердження суспільного господарського порядку у сфері функціонування грошових зобов’язань учасників господарських відносин: забезпечення загальноправових та економічних умов законності і правопорядку, гармонізація приватних та публічних інтересів учасників, вироблення стилю господарсько-правової спеціалізації у регулюванні грошових зобов’язань, узгодження економічних та юридичних аспектів регулювання;
запропоновано поняття стилю господарсько-правової спеціалізації в регулюванні грошових зобов’язань як сукупності господарсько-правових прийомів у формулюванні правил здійснення фінансово-господарської діяльності, що ґрунтується на чіткій уяві про межі застосування загальних та спеціальних норм, наявності професійно-орієнтованих елементів, спрямованості на утвердження суспільного господарського порядку, відображенні важелів перехідної моделі економічного розвитку (наприклад, принципу “прямого платежу”), внутрішньої логіки та традиції господарського регулювання;
виявлено об’єктивну можливість дострокового та часткового виконання грошового зобов’язання, виходячи з його природи;
запропоновано поняття правової роботи з оперування грошовими зобов’язаннями як складової управління грошовими потоками господарської організації, що має на меті обрання творчого способу формалізації її грошових зобов’язань задля оптимізації руху грошових коштів та товарів, податкових зобов’язань, пристосування до поточних і перспективних господарських планів;
виявлено, що господарську природу мають грошові зобов’язання за участю органів державної влади та місцевого самоврядування, які стосуються одержання неподаткових доходів бюджетів, які виникають у сфері реалізації грошово-кредитної політики, відносини між податковими органами та суб’єктами господарювання, що виходять за межі податкового зобов’язання, договірні відносини щодо державної підтримки підприємців;
сформульовано пропозиції щодо введення в площину підзаконних актів тих техніко-процедурних питань грошових відносин, що не мають правового значення, але вміщені в законах, з одночасним законодавчим закріпленням базових чинників сфери функціонування грошових зобов’язань господарського характеру, що знаходять сьогодні вирішення в підзаконних актах НБУ (норми резервування кредитних коштів, граничні норми касових операцій, окремі адміністративно-господарські санкції тощо);
запропоновано виділити в новому ГПК України спори, що виникають за грошовими зобов’язаннями господарського характеру, в особливе (скорочене) провадження, а також закріпити вирішення питань про застосування заходів примусового стягнення грошових коштів у наказовому провадженні;
обґрунтовано, що гармонізація положень ЦК та ГК України з питань регулювання грошових зобов’язань потребує підсилення загальної дії норм ЦК та поглиблення спеціалізації норм ГК.
Удосконалено:
визначення юридичної природи грошей, відповідно до якого здатність грошей служити засобом платежу визнано їх основною функцією для законодавчого врегулювання, а також запропоновано розмежовувати юридичні ознаки та юридичні властивості грошей, враховувати юридичну характеристику абсолютної ліквідності та конвертованості грошей;
положення про розмежування форм та методів державного впливу на сферу функціонування грошей та грошових зобов’язань господарського характеру, що має ґрунтуватися на розмежуванні змістовних та формальних заходів організації грошово-кредитних відносин;
тлумачення механізму ціноутворення в майново-господарських зобов’язаннях, в основі якого – презумпція вартісної основи товарно-грошових зв’язків та цінової визначеності господарських правовідносин, зокрема, некомерційної господарської діяльності;
напрями гармонізації законодавства України у сфері грошового обігу, міжнародних платіжних систем та електронних грошей зі стандартами ЄС, зокрема, щодо впровадження досвіду регулювання обігу електронних грошей;
формулу дострокового повернення грошових коштів за господарськими зобов’язаннями кредитного характеру, яка потребує врахування розрахунку повернення коштів за кредитним договором із процентами, що зростають;
положення щодо сфери податкових відносин, які реалізуються також за допомогою майново-господарських зобов’язань грошового характеру; класифікація податкових векселів проведена з точки зору виділення в них розрахункової функції та функції забезпечення фінансово-господарських зобов’язань.
Дістали подальший розвиток:
напрями узгодження публічних та приватних інтересів у правовому регулюванні господарських відносин, зокрема, щодо державного санкціонування актів нормативної саморегуляції учасників грошових зобов’язань господарського характеру в умовах глобальних фінансів;
питання правового режиму грошей у складі майна суб’єкта господарювання, який може ґрунтуватися на праві власності, господарського відання чи оперативного управління, але не може опосередковуватися договором управління, крім випадків фінансового трасту як особливого виду фінансових послуг;
пояснення природи санкцій, що застосовуються за порушення грошових зобов’язань, шляхом обґрунтування права суб’єкта господарювання на стягнення збитків, виникаючих у зв’язку з порушенням боржником грошового зобов’язання, у розмірі перевищення законних процентів за користування чужими коштами;
тлумачення співвідношення зобов’язання з набуття (збереження) коштів без достатньої правової підстави та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання, зокрема, щодо неправомірності нарахування процентів за користування чужими коштами за оспорюваним недійсним договором до рішення суду про недійсність договору;
класифікація грошових зобов’язань господарського характеру, що може визначатися за критерієм винятковості використання грошей як матеріального об’єкта зобов’язання та елементом зустрічного грошового задоволення в майново-господарських відносинах;
питання примусового виконання грошових зобов’язань господарського характеру шляхом розширення прав державних виконавців, вдосконалення черговості платежів та надання стягувачам права на безпосереднє інкасування безспірних боргів;
пропозиції щодо індивідуалізації субсидіарної відповідальності органів публічної влади, зокрема, шляхом погодження положень бюджетного та господарського законодавства стосовно оперативної реалізації відповідальності учасників господарських відносин публічних форм власності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані для удосконалення чинного господарського законодавства, гармонізації положень ЦК та ГК України, в тому числі для узгодження інститутів на стику господарського, цивільного та фінансового законодавства. Крім того, основні положення роботи можуть бути використані при підготовці науково-практичних видань, підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для науковців, юристів-практиків, економістів, викладачів, аспірантів та студентів юридичних вузів.
Практичне втілення результатів дослідження буде сприяти забезпеченню належної організації правової роботи з оперування грошовими зобов’язаннями господарського характеру на підприємствах приватного, державного та комунального секторів економіки.
Положення дисертації використані у навчальному процесі Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України при викладанні курсів “Господарське право”, “Правове регулювання розрахункових відносин”, “Фінансове право” (довідка № 953/2 від 15.12.2006 р.). Результати роботи впроваджені в діяльності КБ ТОВ “Місто Банк” (довідка № 005589 від 07.12.2006 р.), ТОВ “ФінРостБанк” (довідка № 857 від 12.12.2006 р.), ДП “Весстар Україна” (довідка № 27 від 01.09.2006 р.), АБ “Кліринговий дім” (довідка б/н від 15.12.2006 р.), ТОВ УКБ “Камбіо” (довідка б/н від 11.12.2006 р.), АБ “УкрБізнесБанк” (довідка б/н від 01.12.2006 р.), ТОВ “Іллічівський судноремонтний завод” (довідка № 72/475 від 13.12.2006 р.) при проведенні наукового консультування та організації правової роботи.
Висновки та пропозиції дисертації служать основою для подальших наукових досліджень проблематики господарських грошових зобов’язань.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною та завершеною науковою працею. У працях, опублікованих у співавторстві, авторові належить обґрунтування напрямів подолання правових проблем грошового обігу та грошових зобов’язань, інвестування, планування фінансових операцій, відстоювання ролі ГК України у систематизації господарського законодавства та визначення шляхів подальшого вдосконалення законодавства в грошово-кредитній сфері.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації висвітлювалися на: 56-58-й Наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова МОН України (Одеса, 2001-2003); Круглому столі “Проблеми вдосконалення господарського законодавства України” (Київ, 2001); Круглому столі “Реформа процесуального законодавства” (Одеса, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції “Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми” (Одеса, 2003); науково-практичному семінарі “Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування” (Харків, 2003); Круглому столі “Рекомендації щодо внесення змін до законодавства у зв’язку з прийняттям Господарського і Цивільного кодексів України” (Донецьк, 2003); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень ‘2003” (Дніпропетровськ, 2003); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (Київ, 2003); Круглому столі “Організаційні та правові проблеми інтенсифікації економіки України” (Одеса, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів” (Київ, 2004); 59-60-й Наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова МОН України “Соціально-правові проблеми вдосконалення законодавства України: історія, теорія і практика” (Одеса, 2004-2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2005); ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Харківського національного економічного університету МОН України “Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні”; (Харків, 2005); науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2005); науково-практичній конференції “Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи” (Київ, 2005); науково-практичній конференції “Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи” (Донецьк, 2006); науково-практичній конференції “Проблеми господарського права і методика його викладання” (Донецьк, 2006); I Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи” (Одеса, 2006); Круглому столі “Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин” (Одеса, 2006).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 2 індивідуальні монографії загальним обсягом 47,4 д.а., 24 основних наукових праць у фахових виданнях, рекомендованих ВАК, загальним обсягом 12,7 д.а., із яких 10,65 д.а. належить особисто здобувачу. Результати дослідження висвітлено також в 23 додаткових друкованих наукових працях загальним обсягом 121,35 д.а., з яких 17,9 д.а. належить особисто здобувачу.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, поділених на вісімнадцять підрозділів, висновків. Робота викладена на 527 сторінках комп’ютерного тексту, з яких список використаних джерел із 682 найменувань складає 52 сторінки, додатки – 9 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан її наукової розробки, визначена мета та завдання, наукова новизна і практична цінність дослідження, сформульовано положення, що подаються на захист.
Розділ 1 “Грошові зобов’язання учасників господарських відносин у зобов’язальному праві” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 1.1 „Поняття та значення грошових зобов’язань учасників господарських відносин” подано загальну характеристику категорії грошового зобов’язання учасників господарських відносин.
Обґрунтовано, що капіталізація грошей, фінансова глобалізація та додаткова вартість як основна ознака сучасної форми грошового обігу підвищують значення грошових елементів у структурі господарсько-грошових відносин, призводять до необхідності дослідження монетарної складової предмету господарського зобов’язання.
На підставі аналізу наукової літератури та законодавчих джерел обґрунтовано загально-правовий характер не лише поняття “зобов’язання”, але й поняття “грошове зобов’язання”, яке може мати господарсько-правову, цивільно-правову, фінансово-правову, нарешті, кримінально-правову та адміністративно-правову специфіку. Підтверджується це сегментом збігу поняття зобов’язання в англо-американській системі права і континентальній системі права. Загально-правовий елемент відіграє для різноманітних грошових зобов’язань генеративну, системоутворюючу та техніко-конститутивну роль, визначаючи, зокрема, процедуру виконання зобов’язання. Показано об’єктивність процесу відмежування грошових зобов’язань, які існують у рамках особливої форми господарських відносин.
Вирішення науково-прикладного питання інституційного виокремлення грошового зобов’язання в структурі зобов’язальних правовідносин обґрунтовується інституційними особливостями його виникнення, зміни та припинення, суб’єктно-об’єктного складу, мір відповідальності та забезпечення, інститутів новації, прострочення, переведення боргу, уступки вимоги, здатністю служити базовою ланкою неспроможності. Навіть у складі двостороннього зобов’язання, виступаючи так званим “вбудованим”, грошове зобов’язання незмінно повинне відповідати юридичним вимогам, які висуваються до змісту грошових зобов’язань. Наголошується на необхідності врахування грошово-кредитних складових факторингу, відповідальності без вини, договору поставки тощо. Інституційна відокремленість грошового зобов’язання особливо чітко виділяється у господарських відносинах завдяки його обіговим, кредитним та вартісним функціям.
Поняття грошового зобов’язання учасників господарських відносин виведено через поняття грошового зобов’язання, що охарактеризоване як відносне правовідношення, у межах якого учасники наділені взаємними правами і обов’язками активного характеру з приймання - передачі визначеної, або такої, що може бути визначена, суми грошей – легального засобу платежу. Грошові зобов’язання учасників господарських відносин визначаються, таким чином, через специфіку господарських зобов’язань, чинники суспільного виробництва та інструменти задоволення господарських потреб.
Терміни “грошове зобов’язання учасників господарських відносин”, “господарське грошове зобов’язання” та “грошове зобов’язання господарського характеру” ототожнені. Окремо виділені грошові зобов’язання суб’єктів господарювання.
Досліджено співвідношення господарських грошових зобов’язань з прилеглими відносинами: підставами виникнення (зміни, припинення), передумовами, похідними та супутніми відносинами. Показано, що публічна складова останніх відображається на природі та порядку виконання грошових зобов’язань. Розрахункові правовідносини не співпадають з грошовими зобов’язаннями, є процедурною ланкою для останніх, сповна виходять за їх рамки при бартерних розрахунках, клірингу, при розрахунках векселями та при інших способах припинення грошових зобов’язань, окрім виконання.
У підрозділі 1.2 „Система грошових зобов’язань господарського характеру” досліджуються особливості системи грошових зобов’язань господарського характеру. Обґрунтовуються дві функції цієї системи. Перша полягає у виділенні сукупності грошових зобов’язань, що мають суто господарську специфіку та є предметом господарсько-правового впливу (статична функція системи). Друга – передбачає побудову на підставі взаємопов’язаних та дієвих господарсько-правових засобів ефективної та рівноважної сукупності грошових зобов’язань господарського характеру, єдиних за духом та суттю правового змісту (динамічна функція системи господарських грошових зобов’язань).
Здійснено класифікацію господарських грошових зобов’язань за підставами виникнення (зміни та припинення), винятковості використання грошей як матеріального об’єкта зобов’язання, регулятивної чи охоронної дії.
Розглянуто різноманітні специфічні складові договірних грошових зобов’язань господарського характеру, зокрема, при лізингу, капітальному будівництві, приватизації. Обґрунтовано, що грошовим зобов’язанням у складі двосторонніх зобов’язань властиве не менше насичення програмно-функціональними елементами, ніж їх товарно-натуральній частині.
У роботі обґрунтоване місце та роль грошових зобов’язань в організаційно-господарських відносинах. Критикується підхід, відповідно до якого організаційно-господарські зобов’язання майнового, в тому числі грошового характеру, можуть виникати на підставі договорів. Диспозитивні чинники договірного права не дозволяють виділити організаційно-майнові договори окремо від приватномайнових, крім випадків, коли перші є складовою адміністративних договорів як різновиду управлінського акту. Перерозподіл коштів, як і будь-якого майна, в межах організаційних відносин може відбуватися лише на підставі управлінського акту, інакше сторони, виступаючи формально рівними суб’єктами, будуть виконувати функції учасників товарно-грошових відносин, максимально наближених до тих, що мають еквівалентний характер, перетворюючи їх у майново-господарські відносини.
Розглянуто таку проблему монетарного виміру організаційно-господарських зобов’язань, як співвідношення фінансово-правових та господарсько-правових заходів опосередкування грошових відносин. Однозначно розмежувати ці заходи можна лише з позиції пов’язування фінансового права з публічними фінансами та бюджетно-податковими відносинами, а господарського права – з приватними фінансами. На стику цих відносин знаходиться сфера застосування субсидій, дотацій та субвенцій, державні гарантії та державні кредити, державний борг, примусового виконання грошових зобов’язань на користь юридичних осіб публічного права тощо. Тут висновки наук господарського та фінансового права мають доповнювати один одного, сприяючи поєднанню інтересів господарського обігу та фінансово-податкової системи.
Залежно від ступеня самостійності грошового зобов’язання учасників господарських відносин доречно розрізняти три групи: 1) зобов’язання, предметом яких можуть бути лише гроші; 2) грошові зобов’язання, предметом яких, як правило, є гроші; 3) грошові зобов’язання, природа яких визначається безвідносно до того, чи є гроші предметом їх виконання, чи ні. Виділення перших двох груп грошових зобов’язань дозволяє підійти до проблеми наповнення предмету виконання господарського зобов’язання: надати йому виключний грошовий чи альтернативний характер. Третя група дозволяє визначити характер зустрічного задоволення, яке протистоїть господарським грошовим зобов’язанням, порівнювати властивості попередньої та наступної оплати, обґрунтовувати можливості заміни одного зобов’язання іншим, адекватність форми розрахунків діям постачальника товару, дослідити правила документообігу та ін.
Розділ 2 “Господарсько-правові засоби організації системи функціонування грошових зобов’язань учасників господарських відносин” складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 „Державно-правовий вплив на сферу функціонування грошей та грошових зобов’язань господарського характеру” аналізується природа та зміст державного впливу на сферу функціонування грошей та господарських грошових зобов’язань, визначаються основні чинники, форми та методи цього впливу.
Обґрунтовано, що в сучасних умовах держава не може забезпечити стабільну реалізацію грошово-кредитної політики, якщо не матиме базових ланок функціонування економічної системи, зокрема, налагодженої системи грошових зобов’язань та, в першу чергу, її господарсько-правової частини. З іншого боку, система функціонування грошових зобов’язань не може ґрунтуватися на самодостатніх приватноправових інструментах, які розвиваються незалежно від вертикальних устремлінь держави на вирішення фінансово-економічних проблем. Тому у цю систему мають бути закладені програмно-функціональні елементи публічного характеру, зокрема: валютні обмеження, стимулювання безготівкових платежів, пристосування платіжних операцій до бухгалтерського та податкового обліку тощо.
Проаналізовано співвідношення понять “метод” та “форма” державного впливу на грошово-кредитні відносини. Розмежовано прямі (адміністративний примус) та непрямі (економічне та інше стимулювання) методи державного впливу на сферу функціонування грошових зобов’язань. Державному впливу на грошово-кредитні відносини найбільш притаманні непрямі методи. Проте, це не виключає, а навпаки, підвищує активну та професійну роль державних органів, перш за все НБУ, в організації грошово-кредитних відносин, погодженні прямих та непрямих методів організації товарно-грошових відносин.
Заперечена думка про те, що заходи впливу з боку НБУ – це заходи суто адміністративно-правового примусу. Здійснено порівняння нормативно-правових та інших форм опосередкування владного впливу на грошово-кредитні відносини. При аналізі неправових форм опосередкування цих відносин пропонується з’ясовувати наявність об’єктивних економічних інтересів учасників. На цій підставі для випадків порушення банками та їх клієнтами актів НБУ щодо організації договірних відносин пропонується передбачити в законодавстві можливість звільнення від адміністративно-господарської відповідальності сторін, що відновили правовий порядок опосередкування власних відносин. Наголошується, що зміст тих заходів, які тотожні поняттю методу впливу на систему грошових зобов’язань, не може підмінюватися формалізованими прийомами упорядкування, притаманними управлінню взагалі.
Відстоюється необхідність поєднання монетарних важелів з іншими соціально-економічними заходами. Господарсько-правове регулювання, яке призване враховувати виробничі, фінансові та інші соціально-економічні чинники, природно відіграє в цьому провідну роль, дозволяючи довести інструменти грошово-кредитної політики до конкретних грошових правовідносин.
У підрозділі 2.2 „Утвердження суспільного господарського порядку в системі грошових зобов’язань учасників господарських відносин” вирішуються загальні проблеми утвердження суспільного господарського порядку в досліджуваній сфері.
Окрім аналізу загальноправових чинників законності та правопорядку в господарській сфері, висунуто для грошових зобов’язань спеціальні галузеві вимоги. По-перше, визначено економічні передумови господарського порядку в цій сфері: стабільність курсу гривні до світових валют, низька інфляція, поширеність та доступність інструментів безготівкового переказу коштів, розвиненість ринку фінансових послуг, відсутність різкої розбіжності між фактичними напрямками діяльності суб’єктів господарювання та формалізованими правилами її обліку тощо. Господарсько-правові засоби мають забезпечити ці передумови, інакше інструменти суто юридичного значення будуть безсилі перед тиском невирішених базисних економічних проблем. По-друге, наведено господарсько-правові чинники правопорядку в цій сфері, на підставі яких встановлюється єдиний масштаб для організації діяльності учасників платежів, закріплено послідовність їх дій і операцій, врегульовано способи й форми розрахунків, критерії документального оформлення операцій, способи контрольно-наглядової діяльності НБУ і т.п.
Загострено увагу на проблемі дотримання засад регуляторної політики в цій сфері відповідно до Закону України “Про засади регуляторної політики в сфері господарської діяльності” і ст. 4 Бюджетного кодексу України. Наголошується хибність поспішного скасування права державних виконавців самостійно провадити арешти безготівкових коштів боржників, позбавлення відокремлених підрозділів підприємств самостійності у фінансово-господарських операціях. Пропонується вирішити проблеми співвідношення в цій сфері законодавчого та підзаконного впливу шляхом розведення матеріальних та техніко-процедурних норм.
З огляду на різноманітність чинників суспільного господарського порядку визначені такі, найбільш значимі для грошових зобов’язань господарського характеру його складові, як погодження публічних та приватних інтересів у відповідному регулюванні, оптимізація співвідношення економічного та юридичного елементу відносин, нарешті, досягнення належного рівня спеціалізації відповідного регулювання задля встановлення чітких меж праворозуміння господарської специфіки в цій сфері.
Проблема конструктивного поєднання та узгодження публічних і приватних інтересів у сфері грошових зобов’язань розглядається з точки зору введення їх в єдине русло взаємовигідного та рівноважного механізму, чому сприяє систематизація нормативно-правових норм у сфері фінансово-господарської діяльності. Адекватна гармонізація здатна запобігти сьогоднішнім проблемам в сфері примусового стягнення коштів, застосування інститутів гарантії та штрафних санкцій, вирішення проблем черговості платежів тощо.
Враховуючи ту обставину, що в умовах глобальних фінансів виникає різке протиставлення зростаючих за обсягом актів саморегуляції суб’єктів платіжних операцій з внутрішньо- та міждержавними потребами в організації господарської діяльності, зосереджено увагу на необхідності узгодження приватних та публічних інтересів шляхом виваженого державного санкціонування тих актів локальної нормотворчості та ділових звичаїв, які вироблені в фінансово-господарській системі, зокрема, міжнародного значення.
У підрозділі 2.3 „Узгодження економічних та юридичних аспектів господарських грошових зобов’язань” розглядаються проблеми правового відображення економічних аспектів господарських грошових зобов’язань.
Економічні властивості грошей аналізуються з точки зору можливості та ефективності їх законодавчого закріплення. Обґрунтовується необхідність використання економіко-правових стимулів у сфері грошових платежів, а не простих заборон та обмежень бартерних (негрошових) розрахунків.
Визначається, що економічна функція грошей служити засобом платежу є першочерговим об’єктом державно-правового впливу, в тому числі господарсько-правового характеру, порівняно з урегулюванням інших функцій грошей. На підставі аналізу заходів щодо підтримки купівельної спроможності національної грошової одиниці критикується недооцінка можливості правового забезпечення обігових та вартісних функцій грошей, що зустрічається в науці.
З позиції співвідношення суб’єктивного та об’єктивного досліджується проблема розбіжності правової форми та економічного змісту грошових зобов’язань господарського характеру. На прикладі кредитних відносин, договору банківського рахунку, розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, договору поруки показується, що розбіжність економічних та юридичних відносин почасти вирішується на користь економічної функції грошового зобов’язання. Так, розрахунок векселем в юридичному значенні означає припинення грошового зобов’язання, що передувало видачі векселя, проте в економічному смислі не призводить до припинення економічного обов’язку щодо повернення валютної виручки у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
На цій підставі обґрунтовується, що юридичні інститути повинні забезпечувати напрями економічної та фінансово-грошової політики держави, проте не нав’язувати їх. Критикуються окремі норми чинного законодавства, зокрема, положення ЦК України щодо виключно грошової форми пені, які заважають розвитку економічних відносин формальними конструкціями. Узгодження юридичних та економічних відносин, пристосування податкової системи, що існує в юридичній формі, до економічного змісту сучасних господарських відносин дозволяє визначити напрями детінізації економіки у сфері функціонування грошових зобов’язань учасників господарських відносин.
У підрозділі 2.4 „Спеціалізація господарсько-правового регулювання грошових зобов’язань” розглядаються проблеми спеціалізації господарсько-правового регулювання грошових зобов’язань.
Заперечується тлумачення положень ГК України як таких, що можуть лише розвивати та конкретизувати положення ЦК України, не встановлюючи загальні правила. Без загальногосподарських правил не можна забезпечити системне регулювання господарських відносин. На основі особливостей визначення валюти боргу та валюти платежу, особливостей стягнення збитків та штрафних санкцій у сфері господарювання, обмеження свободи господарсько-грошових правочинів досліджуються співвідношення загальноцивільного та загальногосподарського регулювання. Зокрема, обґрунтовується, що залікова неустойка не є рудиментом командно-адміністративної системи управління економікою, а є проявом соціальної орієнтованості економіки. Адже штрафний (каральний) характер санкцій впливає не лише на особистий майновий стан правопорушника, як це відбувається в загальноцивільних відносинах, але й має значно глибші соціальні наслідки: сплачені за рахунок чистого прибутку штрафи призводять до банкрутства підприємств, відбиваються на винагороді працівників, соціальних програмах, призводять до “невиробничого” збагачення кредитора. На підставі визначення елементів тінізації економіки, що можуть виникати завдяки негрошовій формі неустойки, відстоюється соціально-економічний зиск від встановленої ст. 230 ГК України виключно грошової форми штрафних санкцій у сфері господарювання. Доводиться також, що обмеження строків нарахування штрафних санкцій відповідно до ст. 232 ГК України сприяє оперативності та динамічності господарських відносин, які мають ґрунтуватися на визначеності економічного стану суб’єктів.
Зроблено висновок про те, що усунення проблем застосування ЦК та ГК України у сфері грошових зобов’язань, має йти шляхом їх науково-обґрунтованої гармонізації, а не вихолощення особливостей регулювання господарських відносин, про що зроблено рекомендації.
Задля забезпечення цілісності та своєрідності спеціалізації господарсько-правового регулювання, підвищення рівня праворозуміння та утвердження суспільного господарського порядку у сфері приватноправових зобов’язань, зокрема, грошового характеру, необхідним є виділення та дотримання стилю відповідного господарсько-правового регулювання.
Розділ 3 “Грошові зобов’язання суб’єктів господарювання” складається з шістьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 „Гроші як елемент об’єкту господарського зобов’язання та об’єкт господарських прав” визначається економіко-правова характеристика грошей у складі об’єкту майново-господарських зобов’язань, а також вплив на зміст грошового зобов’язання особливостей господарських прав на гроші його суб’єктів.
Розмежовуються юридичні властивості та юридичні ознаки грошей. Юридичні ознаки грошей – це сукупність нормативно-інституційних встановлень, які виділяють гроші із усього розмаїття інших об’єктів майнових прав, дозволяють їм служити об’єктом погашення боргів і передбачають примусові заходи стосовно осіб, що відмовляються визнавати їх легальну силу. Ці ознаки: наявність закону, що встановлює назву і номінал грошової одиниці; здатність грошової одиниці обраховувати майнові борги; натурально-речовинна визначеність грошового знака (готівки); наявність організованої державою грошової системи, правил емісії та форм обігу грошей; реалізація заходів юридичного забезпечення легальної платіжної сили грошей, причому не лише цивільно-правового, але й публічно-правового характеру (забезпечення касових операцій, примус до повернення в країну валютної виручки, валютні обмеження тощо).
Юридичні властивості грошей – еволюційно сформовані характеристики грошей, що активно використовуються в правовому регулюванні грошових операцій. Господарсько-правові особливості мають вихідні (рухливість, абсолютна еквівалентність, замінність, споживчий характер, подільність, абсолютна еквівалентність і конвертованість) та похідні властивості грошей (абсолютна господарська корисність та універсальність).
Констатується, що динаміка законодавчих перетворень вимагає визнати безготівкові кошти річчю особливого роду, що існує як спеціальний запис на банківських рахунках про легальний платіжний засіб. Зроблено висновок, що легальна платіжна сила безготівкових грошей у сфері господарювання за багатьма параметрами переважає платіжну силу готівки. Спостерігається своєрідне роздвоєння інституційного відображення прав на безготівкові кошти, коли суб’єкту господарювання у відносинах з уповноваженим банком належить зобов’язальне право вимоги на ці кошти, а у відносинах з контрагентами, податковими та іншими державними органами, засновниками – право власності, що проявляється у можливості бухгалтерського обліку коштів, їх застави, використання у кредитуванні, погашенні податкових зобов’язань тощо.
Пропонується вдосконалити легальне визначення безготівкових розрахунків у ч. 4 ст. 341 ГК задля врахування можливості платежів з каси банків, закріпити ч. 1 ст. 198 ГК переважне застосування безготівкових платежів у господарських відносинах та обмежити у законі використання готівки в цих відносинах, зокрема, встановити в ГК граничні суми готівкового розрахунку. Задля цього пропонується доповнити ГК України статтею 342-1 “Каса суб’єкта господарювання” та статтею 342-2 “Обмеження щодо використання готівки в господарському обігу”.
У роботі досліджено проблеми закріплення грошових коштів за господарськими організаціями на праві господарського відання, оперативного управління та довірчого управління як складових їх господарської компетенції, що впливає на зміст зобов’язальних відносин. Зроблено висновок, що хоча юридичні властивості грошей вимагають правового режиму власності, проте запровадження дуалізму речових прав відносно унітарних господарських організацій, яким майно належить на праві оперативного управління чи господарського відання, призвело б до невиправданого ускладнення порядку обліку майна та послабило б контрольно-наглядові функції держави та інших засновників стосовно цих організацій. Обґрунтовано, що грошові кошти можуть передаватися в довірче управління лише в порядку інституту фінансового трасту як різновиду професійних фінансових послуг та не можуть опосередковувати відносини між засновником і підприємством.
У підрозділі 3.2 „Правовий вимір ціни та валютних застережень у грошових зобов’язаннях господарського характеру” досліджується особливість ціноутворення та використання валютних застережень у господарських зобов’язальних відносинах.
На підставі визначення комерційних, інформаційно-психологічних, податково-облікових, планово-прогнозних та інших професійно-орієнтованих чинників господарської діяльності доводиться об’єктивність приписів ст. 189 ГК України про ціну як істотну умову господарського договору. Ціна не набуває вирішального значення в споживчих договорах, де споживач прагне отримати майно (послуги, роботи) на умовах ціноутворення, не гірших від звичайних. Натомість, для підприємця факт погодження товарної складової договору, зазвичай нічого не вартий без встановлення конкретної ціни товару (послуги, роботи), тому що товар оцінюється суб’єктом господарювання з позиції виробничо-комерційних можливостей, які у цього суб’єкта виникають з його отриманням, у тому числі: обсягів закупівлі, строків отримання товару, транспорту доставки, місця розвантаження, систематичності поставок, пристосованості до власного обладнання, наявності обслуговуючого персоналу, можливості перепродажу товару, нарешті, податкового режиму обігу товару.
Визначаються несприятливі наслідки застосування “звичайних”, або тих, що визначаються експертним шляхом, цін при опосередкуванні господарських договірних зв’язків, у тому числі похибки у ціноутворенні, що унеможливлюють нормальну комерційну діяльність. Цінова визначеність договорів стримує девальвацію національної валюти (через фіксацію номінальних боргів), сприяє контрольно-наглядовим функціям держави та запобігає тіньовим операціям. Ціна є тією ж складовою в предметі двостороннього господарського зобов’язання, якою є власне характеристика товару (послуги, роботи).
Лише в окремих випадках, зокрема, при відступленні права негрошової вимоги чи переведенні негрошового боргу, коли метою договору є організаційно-технічні вигоди сторін, може йти мова про об’єктивну відсутність цінової визначеності господарського договору. Суб’єкт некомерційного господарювання не лише може, але й вимушений проводити вартісну оцінку здійснюваних ним неоплатних операцій – саме тому в господарському договорі за його участю умова про ціну відповідає характеру відносин сторін.
За відсутності цінової визначеності господарські правочини мають форму угоди про наміри. Дії, спрямовані на виконання такої угоди, можуть служити підставою для визнання договору укладеним лише в тому разі, коли виходячи з таких дій може бути з’ясована ціна продажу товару. Укладеним, натомість, є господарський договір, який передбачає порядок визначення ціни у майбутньому на підставі критеріїв, що знаходяться поза волевиявленням сторін.
Критикується принцип оплатності як вихідне положення ЦК України (ст.ст. 536, 1002, 1048 ЦК тощо), що опосередковано негативно впливає також на господарські правовідносини, обмежуючи договірні зв’язки між некомерційними суб’єктами господарювання, ускладнюючи надання засновником поворотної фінансової допомоги заснованому ним підприємству тощо.
Пояснюється економіко-правове значення обмеження свободи сторін господарського договору у визначенні валюти боргу та валюти платежу (ст.ст. 189, 198 ГК). За умови вираження боргу в іноземній валюті платежі незмінно тяжіють до використання іноземної валюти, провокуючи тіньові платежі. Крім того, цим погіршується податковий і бухгалтерський облік. Валютні застереження провокують девальвацію національної валюти, але не здатні в умовах девальвації вирішити проблему збереження капіталів навіть для окремого кредитора у зв’язку з: а) знеціненням його тимчасово вільних коштів; б) прямими втратами у результаті банкрутства тих контрагентів, які не змогли убезпечити власні операції; в) зниженням ділової активності на ринку, викликаним необхідністю підбору динамічно платоспроможних контрагентів, тобто таких, які мають можливість примножувати власні активи відповідно до динаміки девальваційних процесів. Отже, заборона використання “валютних застережень” у господарських договорах є виправданою не лише з погляду публічного, але й приватного інтересу.
У підрозділі 3.3 „Загальний порядок виконання грошових зобов’язань суб’єктів господарювання” розглядаються вихідні особливості порядку виконання грошових зобов’язань суб’єктів господарювання.
Проаналізовано різноманітні вимоги стосовно реального та належного виконання грошових зобов’язань суб’єктів господарювання. Зокрема показується, що порушення способу, форми або підстав платежу порушує принцип належного виконання та вимагає стягнення збитків з винної особи.
Виводяться дві особливості форс-мажорних обставин, що можуть звільнити суб’єкта господарювання від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов’язання. По-перше, ці обставини припускаються лише у випадках, зазначених у законі, договорі або формалізованому звичаї. По-друге, ці обставини у сфері господарських грошових зобов’язань викликають лише тимчасову неможливість виконання, тобто зупиняють його, а не припиняють.
Проаналізовано черговість виконання грошових зобов’язань у сфері господарювання. Положення ст. 534 ЦК, які застосовують поняття процентів та неустойки у другій черзі задоволення вимог ущемляють право кредитора одержати повну неустойку на проценти. При вдосконаленні ЦК України необхідно або виключити поняття неустойки зі ст. 534, що призведе до необхідності розглядати неустойку поза сукупною проблемою черговості й, таким чином, нараховувати її на кожну одиницю простроченого боргу (така модель діє в Російській Федерації), або віднести її до першої черги задоволення грошового боргу, збільшивши кількість черг до чотирьох. Крім того, ЦК України не здійснює розмежування понять основного та простроченого боргу (останній, зазвичай, більш обтяжений штрафними санкціями). Це може призводити до зловживань кредиторів, а тому необхідно в ст. 534 ЦК закріпити погашення простроченої заборгованості перед непростроченою. Заперечується можливість визначення призначення платежу в платіжному дорученні як підстави для зміни зазначеної в законі черговості погашення грошових вимог.
Для грошових зобов’язань обґрунтоване виключення з загального правила про неприпустимість часткового виконання (ст. 193 ГК, ст. 529 ЦК). Адже сплата боргу частинами не тягне збитки кредитора, не зменшує господарську корисність всієї суми боргу, а тому відповідає суті грошового зобов’язання.
Досліджено особливість способів виконання грошового зобов’язання суб’єктів господарювання: готівкового та безготівкового розрахунку, а також внесення грошей у депозит нотаріальної контори. Аналізуються господарські особливості виключення з принципу номіналізму виконання грошового зобов’язання. Зроблено висновок, що доктрина clausula rebus sic standibus (впливу змінених обставин на силу договору) може застосовуватися лише до грошових зобов’язань, виконання яких повністю або частково сторонами не здійснено. Зобов’язання, які вже почали виконуватися або виконані однією із сторін не можуть буті змінені, виходячи з принципу номіналізму.
У підрозділі 3.4 „Місце та строк виконання грошових зобов’язань суб’єктів господарювання” досліджуються проблеми визначення місця та строку виконання грошових зобов’язань суб’єктів господарювання.
Господарське законодавство висуває додаткові критерії щодо можливості визначення місцезнаходження боржника як місця виконання грошового зобов’язання. Так, платежі із застосуванням видаткового касового ордера дозволяють визнавати місцезнаходження підприємства-боржника місцем платежу в тих випадках, коли платіж провадиться відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” з каси підприємства.
Обгрунтовується, що категорії місця платежу та моменту, з якого грошове зобов’язання вважається виконаним, мають похідні критерії. Зокрема, у випадку, коли місцем виконання є банк кредитора, момент виконання співпадає з моментом отримання цим банком коштів від платника для клієнта.
Автор дійшов висновку, що обслуговуючий бенефіціара банк виступає третьою особою, стосовно якої має бути виконане зобов’язання платника відповідно до договору (ст. 195 ГК, ст.ст. 511, 636 ЦК), але цей банк не може вимагати виконання на свою користь відповідно до суті договору. У свою чергу, бенефіціар зобов’язаний прийняти платіж, здійснений за платника на його користь обслуговуючим платника банком, адже останнього слід визнавати третьою особою, повноважною виконати зобов’язання відповідно до ст. 194 ГК (ст. 528 ЦК) та суті грошового зобов’язання.
У разі податкових платежів момент виконання визначається моментом отримання банком платіжного доручення клієнта – платника податків за наявності залишку на рахунку. Це є справедливим, адже завдяки принципу соціальної орієнтованості економіки на суб’єкта господарювання не може бути покладено ризик неспроможності банку, наділеного державою функцією здійснювати публічні платежі. Це правило, закріплено в Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, має бути перенесено на будь-які інші публічно-господарські платежі. З метою запобігання ухиленню від сплати податків за допомогою використання платежів через “проблемні банки” пропонується доповнити ст. 88 Закону України “Про банки та банківську діяльність” положенням про те, що в період розгляду справи про банкрутство банку йому забороняється відкривати нові рахунки клієнтам, а платежі з рахунків такого банку можуть відбуватися лише за рішенням суду після відповідного інформування комітету кредиторів.
Обґрунтовано, що дострокове виконання боржником грошового господарського зобов’язання, на відміну від більшості інших (“товарних”) зобов’язань, а також окремих цивільно-правових грошових зобов’язань, допускається, виходячи із суті цього зобов’язання, якщо інше не встановлено в законі або договорі. Але це не виключає компенсацію боржником кредиторові повної суми процентів за користування коштами, які він сплатив би, якщо б зобов’язання було виконано в строк. Якщо сторони обумовили готівковий платіж як спосіб виконання зобов’язання, а платіж проведено у безготівковий спосіб, то у цьому разі на боржника мають покладатися додаткові витрати, викликані зміною способу виконання зобов’язання, зокрема, щодо оплати кредитором касових послуг банку.
Розроблено нову формулу розрахунку дострокового повернення коштів з перерахунком процентних платежів відповідно до невикористаного періоду, що підлягає застосуванню в умовах кредиту з “процентами на проценти” (рекамбії):
А
Х = --------------------------
(1 + Pr/100)N
де: X – сума дострокового платежу; А – сума боргу, що підлягає сплаті в строк, з урахуванням процентів; Pr – розмір процентів, що нараховують за один період, N – кількість періодів, що залишилися до настання строку виконання.
У підрозділі 3.5 „Правова природа відповідальності за прострочення виконання господарського грошового зобов’язання” досліджуються проблеми застосування санкцій за прострочення платежів у господарських зобов’язаннях.
Проценти за цими зобов’язаннями можуть бути позитивними (плата за користування позиковим капіталом) і негативними (плата за користування чужими коштами в умовах прострочення платежу чи безпідставне збагачення).
Зроблено висновок про те, що позиція російських дослідників (В.А. Бєлова, О.М. Садікова, Д.Г. Лаврова, Л.О. Новосьолової), які розглядають проценти за користування чужими коштами в умовах прострочення як особливий рід збитків, є такою, що повністю відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України. Категорія відсотків, що називається в гл. 26 ГК України, є тотожна поняттю процентів. Але зазначення цієї категорії при характеристиці штрафних санкцій не означає її ототожнення з штрафними санкціями (неустойка, пеня, штраф), а лише служить підставою для їх розмежування, зокрема, щодо періоду нарахування (порівняти ч. 4 ст. 232 та ч. 6 ст. 232 ГК).
Співвідношення збитків (ст. 229 ГК) і негативних процентів є заліковим у тому розумінні, що компенсація негативних процентів де-факто завжди зменшує збитки кредитора, а тому збитки мають стягуватися в частині, не покритій “негативними” процентами, визначеними на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З метою усунення суперечностей у тлумаченні положень про негативні проценти пропонуються уточнення до ст.ст. 229, 231, 232 ГК України.
Зроблено висновок, що для випадків несвоєчасного повернення коштів за судовим рішенням про стягнення грошового боргу не підлягають застосуванню положення ЦК України про збереження майна без достатньої правової підстави, адже цим рішенням встановлюється правова підстава платежу. У цьому разі застосуванню підлягають положення ст. 229 ГК та ст. 625 ЦК України про сплату збитків, негативних процентів та штрафних санкцій за прострочення платежу.
Не є правомірним нарахування процентів за користування чужими коштами за оспорюваним недійсним договором з моменту отримання цих коштів бенефіціаром до рішення суду про недійсність договору, адже сам факт “оспорюваності” таких договорів унеможливлює абсолютну впевненість бенефіціара в безпідставності володіння коштами. З моменту ухвалення такого рішення суду можуть нараховуватися й відповідно стягуватися з бенефіціара доходи, які він міг отримати в результаті володіння коштами, отриманими від первісного володільця. Для визначення розміру цих доходів за аналогією можуть застосуватися проценти, встановлені законом для позики (ст. 1048 ЦК України) – у розмірі облікової ставки НБУ. Оскільки з моменту рішення суду про примусове стягнення коштів за недійсним договором починається прострочення виконання грошового зобов’язання, встановленого рішенням суду, то з цього моменту і до моменту фактичного повернення коштів первісному володільцеві до боржника мають застосовуватися положення ст. 229 ГК та ст. 625 ЦК України про сплату збитків та негативних процентів. Відповідно за нікчемним договором бенефіціаром мають відшкодовуватися доходи з моменту отримання грошей, адже він не може не знати про недійсність правочину, а з моменту прийняття рішення суду про застосування наслідків недійсності правочину – компенсуватися збитки.
У підрозділі 3.6 „Особливість примусового стягнення грошового боргу у сфері господарювання” досліджуються проблеми виконавчого провадження щодо стягнення грошових боргів у сфері господарювання.
Обґрунтовано, що вимоги ст. 1071 ЦК України про судове рішення як підставу примусового стягнення коштів з банківських рахунків боржників не відповідають, по-перше, публічно-правовим процедурам виконавчого провадження, а, по-друге, потребам ефективного та оперативного стягнення безспірних боргів у сфері господарювання. Норми ЦК України можуть обмежувати права приватних кредиторів на стягнення коштів за їх самостійними (непримусовими) вимогами до боржника, проте не покликані обмежувати права державної виконавчої служби, яка діє на підставі й у спосіб, передбачений у публічно-правовому Законі “Про виконавче провадження”. Додаткові формальні процедури судового підтвердження дій державного виконавця використовуються недобросовісними боржниками для уникнення від сплати боргів. Обґрунтовано напрями законодавчого забезпечення розширення прав державних виконавців, зокрема, шляхом заміни в ст. 1071 ЦК України слів “встановлених договором” на слова “встановлених Законом України “Про виконавче провадження” або договором”.
На прикладі законодавства Німеччини та Англії доводиться необхідність віднесення спорів про стягнення грошових боргів у проекті ГПК до особливого (спрощеного) провадження, що виключає участь свідків, перенесення розгляду справи у зв’язку з неявкою сторін тощо. Обґрунтована необхідність віднесення до наказового провадження вимог щодо накладання арешту на кошти боржника в банківських установах, щодо примусового стягнення коштів, щодо підтвердження визнаної претензії, рішень третейських судів та інших безспірних вимог.
Вирішено проблему черговості виконання банками платіжних документів, поданих одночасно в банк самим платником або органами, повноважними законом здійснювати примусове стягнення коштів, за умови недостатності коштів платника на банківському рахунку. Положення ст. 1072 ЦК України неприродно вимагають від банку контролювати зміст судових рішень, вести облік заборгованості та здійснювати інші функції, що покладені на державну виконавчу службу. Це є неприпустимим. Виходячи з реальних відносин, мають бути встановлені лише три ступені стягнення: а) примусові платежі, які реалізуються державними виконавцями; б) примусові платежі, які реалізуються безпосередньо стягувачами на підставі рішення суду; в) платіжні документи клієнта у порядку, встановленому у договорі між ним та банком.
Досліджено проблему задоволення вимог клієнтів при недостатності коштів на кореспондентських рахунках банківських установ. Доречно встановити першочерговість задоволення вимог клієнтів за розрахунково-касовим обслуговуванням перед вимогами інших кредиторів банків при недостатності майна останніх для задоволення всіх вимог кредиторів.
Заборону на видаткові операції як форму арешту банківських рахунків має бути закріплено в Законі України “Про виконавче провадження” для випадків, коли боржник добровільно не сплачує грошовий борг.
Розділ 4 “Грошові зобов’язання між центрами господарських систем та суб’єктами господарювання, які входять до складу цих систем”, складається з двох підрозділів.
У підрозділі 4.1 „Поняття грошового зобов’язання між центром господарської системи та суб’єктом господарювання її низової ланки” розглядається поняття та види грошових зобов’язань за участю центру господарської системи та суб’єктів господарювання, що входять до її складу.
Виділяються дві групи цих відносин: а) між структурними підрозділами, між структурними підрозділами та головним органом юридичної особи (внутрішньогосподарські відносини); б) між дочірніми підприємствами, а також між дочірніми підприємствами та центрами господарських систем, як-то: материнська компанія, холдинг, господарське об’єднання, транснаціональна корпорація, промислово-фінансова група (внутрішньосистемні господарські відносини).
Особливістю цих зобов’язань називається їх планово-господарський характер, що виходить на рівень примату групового (колективного) інтересу господарської системи над приватними фінансово-господарськими інтересами суб’єктів, які входять до їх складу. Розгляд цих зобов’язань інструментами приватного права не можливий, адже форма їх виникнення, зміни та припинення тут залежить від локального адміністрування з боку центру господарської системи та її сукупних планово-програмних цілей.
З’ясовуючи зміст заперечень окремих науковців із приводу правового характеру відносин у середині господарських систем обґрунтовано, що насправді ці заперечення торкаються не принципової неможливості такого регулювання, а лише обсягу такого регулювання. Крім того, держава, встановлюючи внутрішньогосподарські правила обігу грошей та реалізації грошових зобов’язань у рамках господарських об’єднань та підприємств державної та комунальної форм власності, здійснює не локальне, а повноцінне правове регулювання, яке має досліджуватися в рамках господарсько-правової науки.
Цілком виправданими в сфері грошових зобов’язань господарських систем, у тому числі транснаціональних корпорацій, залишаються пропозиції науковців, вироблені ще за часів СРСР щодо застосування грошових санкцій у відносинах між господарським об’єднанням та підприємствами, що входять до його складу, централізованого фінансування капітальних вкладень через єдиний рахунок об’єднання, про впорядкування непланового перерозподілу всередині господарського об’єднання вільних коштів та про врахування характеру дій кожного суб’єкта системи при перерозподілі майнової шкоди, завданої порушенням зобов’язання, в тому числі використання зобов’язально-договірних форм для розвитку бригадних форм організації та стимулювання праці.
Необхідність комплексних фінансово-правових та господарсько-правових рішень у цій сфері виникає у зв’язку з тим, що без врахування загальних правил (потреб) господарської діяльності, які виходять за рамки монетаристики та прив’язують фінансову діяльність господарського комплексу до його сукупної виробничо-комерційної діяльності, неможливо забезпечити належну правову організацію фінансів підприємств та їх об’єднань.
У підрозділі 4.2 „Правова робота з оперування грошовими зобов’язаннями як складова управління грошовими потоками господарської організації” розглядаються проблеми та основні складові правової роботи з оперування грошовими зобов’язаннями у внутрішньогосподарських відносинах.
Ця правова роботи потребує: а) аналізу ризиків, оперативних та перспективних переваг і недоліків виникнення, зміни та припинення тих чи інших грошових зобов’язань; б) налагодження оперативного обліку дебіторської та кредиторської заборгованості господарської організації; в) використання адекватних способів забезпечення грошових зобов’язань, які дозволяють запобігти порушенню виконання зобов’язань контрагентами, але не заважають динаміці господарських відносин; г) обрання способів стягнення боргів за безспірними грошовими зобов’язаннями шляхом звичайних виконавчих процедур відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” або процедур банкрутства відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; ґ) використання диференційованих правових інструментів оформлення угод задля оптимізації податкових зобов’язань; д) прискорення або уповільнення обігу грошових коштів шляхом маневрування грошовими зобов’язаннями; і) залучення банківських установ, гарантів та інших суб’єктів, які здатні сприяти виконанню грошових зобов’язань; ї) ефективного використання оперативно-господарських санкцій та інших мір самозахисту суб’єктів господарювання, а також заходів відповідальності за порушення іншими особами грошових зобов’язань тощо.
Особливу увагу приділено проблемам мінімізації податків за допомогою оперування грошовими зобов’язаннями суб’єкта господарювання. Процес оптимізації податкового режиму є об’єктивним, а тому має отримати суспільне визнання та чіткі господарсько-правові критерії, а не заперечення.
Досліджуються такі правомірні способи зменшення податкового навантаження, які виходять на рівень оперування грошовими зобов’язаннями, як метод поділу зобов’язань; метод перерозподілу зобов’язань у рамках корпоративних відносин; метод диверсифікації діяльності; метод зменшення обсягу публічних послуг; метод контролю за строками виконання зобов’язань; метод використання іноземної преференції та інші способи. Але зміна договірних форм опосередкування грошових зобов’язань не може відбуватися поза зміною змісту відносин, адже інакше це означатиме фіктивність відносин, яка тягне визнання господарських правочинів недійсними.
Розділ 5 “Грошові зобов’язання господарського характеру за участю держави та територіальних громад” складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 5.1 ”Система грошових зобов’язань господарського характеру за участю держави та територіальних громад” розглядається система грошових зобов’язань господарського характеру за участю публічних органів.
У цій сфері варто виділити групи відносин залежно від того, мають вони паритетний чи субординаційний характер. Перші виникають у спосіб, рівнозначний з виникненням горизонтальних господарських зобов’язань. Другі – під час перерозподілу централізованих коштів державного бюджету, виконання його видаткової та дохідної частини, а тому мають публічно-фінансовий характер.
Господарсько-правові грошові зобов’язання виникають переважно з правовідносин першої групи, в тому числі з угод, що укладаються для забезпечення державної грошово-кредитної політики, з неподаткових доходів бюджетів, зокрема, з надання послуг публічними організаціями суб’єктам господарювання, отримання прибутку від діяльності підприємств державної та комунальної форм власності, державного кредиту, міжнародного економічного співробітництва держав тощо. До майново-господарських зобов’язань необхідно віднести такі “нетипові” грошові зобов’язання, які пов’язані з оподаткуванням, але не підпадають під поняття податкового зобов’язання, яке застосоване в Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”: зобов’язання з видачі банківського авалю за податковими векселями, розстрочення податкового боргу, податкового компромісу, протоколів про перерозподіл бюджетної заборгованості, повернення надмірно сплачених податків тощо.
Стосовно другої групи відносин господарсько-правові заходи мають обмежену дію, тут перевагу мають фінансово-правові норми. Натомість, зміст грошових зобов’язань публічно-фінансового характеру вимагає господарсько-правових досліджень з точки зору їх відповідності господарським потребам, зокрема, з питань державної підтримки суб’єктів господарювання (ст. 19 ГК України).
Грошові зобов’язання господарського характеру за участю держави та органів місцевого самоврядування потребують, передусім, уведення в загальні механізми здійснення господарської діяльності. Наприклад, пропозиції, що висловлюються в літературі, стосовно внесення змін до статей 104, 105, 106 та 107 БК України з метою встановлення істотних умов договорів, на підставі яких суб’єкти міжбюджетних відносин здійснюють фінансування видатків, не можуть відбутися без пристосування їх до майново-господарських зобов’язань.
Аналізуючи проблеми правового регулювання запозичень, що здійснюють територіальні громади, пропонується доповнити ст. 346 ГК України частиною четвертою наступного змісту: “Зобов’язання комунальних організацій, що фінансуються з місцевого бюджету, та комунальних некомерційних підприємств перед суб’єктами господарювання за кредитними договорами та позиками, в тому числі з боргових цінних паперів, можуть виникати лише після отримання позитивного висновку Міністерства фінансів України щодо спроможності територіальної громади гарантувати виплати за цими зобов’язаннями”.
У підрозділі 5.2 „Господарські грошові зобов’язання в системі державної кредитно-грошової політики” досліджуються грошові зобов’язання господарського характеру, що виникають при здійсненні державної кредитно-грошової політики.
Визначаються господарсько-правові проблеми операцій за резервними вимогами, операцій на відкритому ринку, рефінансування та політики валютних інтервенцій, тобто операцій, які не можуть відбутися без укладання відповідних господарських правочинів за участю державних фінансових установ.
Констатується, що система банківського регулювання на сьогодні занадто відокремлена від багатьох загальногосподарських механізмів, про що свідчить окремий порядок реєстрації банків, видачі ліцензій, банкрутства, застосування санкцій тощо. Зокрема, критикується Положення НБУ про порядок визначення та формування обов’язкових резервів для банків України, що передбачає штрафні санкції, які по суті є адміністративно-господарськими, а тому потребують законодавчого врегулювання. Обґрунтовується, що резервування коштів банківських установ та інших кредиторів має бути переведено на договірну основу між НБУ та відповідним суб’єктом, не може бути безоплатним в умовах перехідної економіки, адже означає конфіскацію прибутків кредиторів від користування коштами та провокує тінізацію господарських операцій. У будь-якому разі відповідні нормативи мають визначатися законом, потребують вичерпних характеристик. Критикується обмеження строку мінімального періоду резервування, що може викликати збитки суб’єкта господарювання та не відповідає смислу частин 3, 4 ст. 47 ГК України.
У підрозділі 5.3 „Грошові зобов’язання в механізмі державної підтримки інвестицій у новації” з’ясовуються особливості грошових зобов’язань, що забезпечують державну підтримку інновацій.
По-перше, банківське кредитування в силу своєї дорожнечі, заснованої на комерційному характері діяльності банків, поза безпосередньою участю держави у здешевленні процентних ставок, не здатне наповнювати венчурний капітал. По-друге, інноваційний розвиток у силу своєї ризикованості за природою не відповідає бажанням підприємців входити у запозичення. Отже, першочерговою стає розроблення та втілення у ГК України, Законах “Про інноваційну діяльність”, “Про страхування” механізму державних гарантій банківських кредитів, що надаються на виконання інноваційних проектів, та страхування ризиків, які виникають під час інноваційного фінансування.
Норми ЦК України, зокрема, статті 560-569 § 4 гл. 49, не пристосовані до регулювання правовідносин у сфері державних гарантій, адже розраховані виключно на гарантії банківських та фінансових установ, ґрунтуються на принципі негайного виконання вимог до гаранта, оплати його послуг, що не враховує соціально-економічний зиск держави від надання відповідних послуг, не пристосовані до бюджетного процесу та реальної господарської практики. Положення ст. 17 БК України теж потребують доопрацювання у цьому сенсі, адже принципи відплатності та наявності зустрічних гарантій інших суб’єктів господарювання не завжди можуть бути відтворені в інноваційному процесі.
Обґрунтовується необхідність спрощення порядку отримання державної фінансової підтримки інноваційних проектів, переорієнтації джерел державного та комунального фінансування інноваційної діяльності з фінансування готових інвестиційних проектів на фінансування наукових розробок з їх наступною репрезентацією інвесторам у супроводі з повним комплектом дозвільної документації та страхуванням ризиків для наступного впровадження і приватного фінансування. Розроблено рекомендації стосовно усунення законодавчих прогалин у застосуванні понять субсидій та дотацій у БК України.
У підрозділі 5.4 „Примусове стягнення коштів з учасників господарських відносин державної та комунальної форм власності” визначені особливості та проблеми примусового стягнення грошових боргів з учасників господарських відносин публічних форм власності.
Проблеми виконання грошових зобов’язань публічними підприємствами, установами та організаціями мають два аспекти. Інструментальний – вимагає ревізії низки казначейських прийомів обліку та перерозподілу витрат розпорядників бюджетних коштів. Інституційний – ґрунтується на аналізі можливості реалізації відповідальності юридичних осіб публічного права, виникаючої перед кредиторами, у разі недостатності грошових коштів.
Зроблено висновок, що пропозиції розмежувати майно бюджетної установи, виходячи з джерел походження коштів, з метою наступного стягнення кредиторів є неприйнятними як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Вони необґрунтовано ускладнюють господарські процеси, не враховують знеособлений характер грошей та не вирішують проблем захисту прав кредиторів.
Визначаються напрями пристосування правовідносин за участю юридичних осіб публічного права до загальногосподарських механізмів примусового виконання грошових зобов’язань, при одночасному збереженні цілісності державного та комунального майна. Необхідно впровадити механізм трансформації виконавчого провадження стосовно державних підприємств та організацій у механізм державного субсидування заходів щодо їх санації. Пропонується доповнити ст. 137 ГК України положеннями про субсидіарну відповідальність власника за боргами утворених ним юридичних осіб, за якими майно закріплено на праві оперативного управління, а також тих, які не підлягають банкрутству.
Потребує уточнення фінансово-господарський механізм реалізації субсидіарної відповідальності держави чи територіальної громади за боргами публічних організацій. Нагальним, відтак, є визнання цих субсидіарних боргів, а також інших стягнень за судовими рішеннями державним чи комунальним боргом, а також встановити положення про обов’язкове включення в бюджети витрат на виконання відповідних судових рішень. Пропонується внести відповідні зміни до 51, 52, 77, 78 та інших статей БК України, ст.ст. 2, 3 Закону України “Про державний внутрішній борг України” тощо.

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано розв’язання важливої наукової проблеми вироблення системних заходів щодо утвердження за допомогою зобов’язальних інститутів суспільного господарського порядку в грошово-кредитній сфері. Для розв’язання наукової проблеми дисертантом виокремлено грошові зобов’язання учасників господарських відносин у субінститут господарського зобов’язального права, запропоновано концепцію їх системної побудови на основі гармонічного задоволення публічних та приватних інтересів, а також сформульовані наступні основні теоретичні та практичні висновки з метою підвищення ефективності господарювання.
1. Поняття господарського грошового зобов’язання є похідним від загальноправового поняття грошового зобов’язання, під яким варто розуміти відносне правовідношення, у межах якого учасники наділені взаємними правами і обов’язками активного характеру з приймання - передачі визначеної, або такої, що може бути визначена, суми грошей – легального засобу платежу. Господарські грошові зобов’язання – це грошові зобов’язання виробничо-комерційного або організаційно-технічного характеру, що опосередковують рух грошової форми вартості у сфері суспільного виробництва, спрямовані на максимальне задоволення господарських потреб учасників господарських відносин та існують у рамках, визначених нормами господарського права.
2. Виділення господарських грошових зобов’язань в окремий субінститут господарського зобов’язального права забезпечує єдиний господарський механізм їх реалізації незалежно від того, мають вони приватноправовий чи публічно-правовий характер, пояснює специфіку цих зобов’язань стосовно грошових зобов’язань цивільно-споживчого та податково-фінансового характеру, а також комплексно вирішує проблеми їх законодавчого впорядкування.
3. Поза грошовими зобов’язаннями рух коштів є лише технічною стороною економічних процесів, позбавленою суб’єктно-вольового елементу, а отже не здатною бути об’єктом економічного регулювання. Лише в тому випадку, коли грошові відносини мають системні принципи існування, єдиний порядок приймання-передачі предмету грошових зобов’язань, здатність до юридичного опосередкування кредитних, страхових, фондових, облікових та валютно-конвертаційних операцій, форму відображення вартості товарів (робіт і послуг) та інші правові інститути взаємодії учасників господарських відносин, тобто забезпечена динамічна рівновага у сфері функціонування грошових зобов’язань, лише тоді можна розраховувати на прогнозування певних наслідків впливу, а значить і здійснювати заходи грошово-кредитної політики.
4. Організаційно-господарські зобов’язання грошового характеру виникають на підставі адміністративного договору чи іншого управлінського рішення в межах державних, корпоративних та інших господарсько-управлінських відносин, спрямованих на утворення умов для функціонування у сфері господарювання легального засобу платежу та управління грошовими активами господарської організації.
5. Одним з провідних напрямів погодження приватних та публічних інтересів у сфері функціонування грошових зобов’язань учасників господарських відносин має виступити системне державне санкціонування тих актів локальної нормотворчості та ділових звичаїв, які вироблені в фінансово-господарській системі. Зокрема, в умовах глобальних фінансів потребують уведення у правове поле транскордонні приватні (недержавні) комп’ютерні платіжні системи та електронні гроші, для чого необхідно використати досвід ЄС.
6. Техніко-процедурні питання господарсько-фінансових відносин не мають виноситися на розгляд законодавця. Натомість, матеріально-правові засади відповідних відносин, досі врегульовані в підзаконних актах (окремі адміністративно-господарські санкції, граничні суми відповідних касових та готівкових операцій, норми резервування кредитних коштів), потребують закріплення в законах, передусім в ГК України.
7. Господарський кодекс як акт кодифікації господарського законодавства є оптимальним інструментом законодавчого відображення специфіки господарських грошових зобов’язань відносно грошових зобов’язань загальноцивільного та податково-фінансового характеру, що дозволяє системно вирішувати проблеми правового регулювання у сфері грошового обігу та функціонування грошових зобов’язань господарського характеру, сприяє налагодженню правопорядку у сфері кредитно-грошових відносин та гармонізації специфічних українських законодавчих правил щодо професійної фінансової діяльності із законодавством ЄС.
8. Неузгодженість положень ГК України з положеннями ЦК України стосовно регулювання грошових зобов’язань може тлумачитися лише як виняткове явище, що основане на регулюванні нормами ГК України окремих приватномайнових відносин. Не можуть вважатися дефектними положення ГК України про особливість визначення у сфері господарювання валюти боргу, строк нарахування штрафних санкцій та склад збитків, презумпцію залікового характеру неустойки, грошову форму неустойки, про стягнення за порушення грошових зобов’язань господарського характеру збитків у повному розмірі.
9. Стиль господарсько-правової спеціалізації у регулюванні грошових зобов’язань – сукупність господарсько-правових прийомів у визначенні їх особливостей, які ґрунтуються на чіткій уяві про межі застосування загальних та спеціальних норм, наявності професійно-орієнтованих елементів, спрямованості на утвердження суспільного господарського порядку, відображенні важелів перехідної моделі економічного розвитку (наприклад, принципу “прямого платежу”), внутрішній логіці та традиції господарського регулювання.
10 . Комерційні, інформаційно-психологічні, податково-облікові, планово-прогнозні та інші професійно-орієнтовані чинники господарської діяльності доводять об’єктивність приписів ст. 189 ГК України про ціну як істотну умову господарського договору. Застосування “звичайних”, або тих, що визначаються експертним шляхом, цін при опосередкуванні господарських договірних зв’язків, унеможливлює нормальну комерційну діяльність у зв’язку з похибками у ціноутворенні. Цінова визначеність договорів стримує девальвацію національної валюти (через фіксацію номінальних боргів), сприяє контрольно-наглядовим функціям держави та запобігає тіньовим операціям.
11. Проблеми руху грошей у системі господарських зв’язків, зокрема, в середині великих господарських систем, потребують вирішення за допомогою наукового та законодавчого інструментарію не лише фінансового права, але й господарського права, інакше виникає неприродне відділення товарних елементів від грошових у системі єдиних за економічною сутністю відносин.
12. Правова робота з оперування грошовими зобов’язаннями – складова управління грошовими потоками господарської організації, що має на меті обрання творчого способу формалізації її грошових зобов’язань задля оптимізації руху грошових коштів та товарів, податкових зобов’язань, пристосування до поточних і перспективних господарських планів організації.
13. Потреби детінізації відносин у сфері функціонування грошових зобов’язань господарського характеру вимагають пристосування податкової системи до реальної господарської практики, в тому числі оподаткування, перш за все, прибуткової діяльності підприємців, уніфікації податкового та бухгалтерського обліку, стягнення податків з дохідної частини бізнесу, а не з витратної, скасування ПДВ, який сьогодні призводить до обов’язку сплачувати податок при неодержанні оплати за продукцію та стимулює корупцію, зміщення акцентів від оподаткування господарсько-виробничих на оподаткування споживчих грошових операцій.
14. Теорія сумісних стимулів, що фактично реалізована сьогодні у законодавстві про державне фінансування інноваційної діяльності, однобічно розрахована на її неризиковий характер та неодмінну прибутковість отриманих результатів інноваційної діяльності, а отже, потребує усунення задля державних капіталовкладень у сфері інновацій.
15. Повноцінна участь суб’єктів державної та комунальної форм власності у господарських відносинах неможлива без забезпечення механізмів реалізації відносно них заходів майнової відповідальності, зокрема, щодо примусового стягнення грошових боргів. Для цього необхідно усунути інструментальні та інституційні проблеми в цій сфері, в тому числі пристосувати процедури примусового стягнення до бюджетного процесу, визнати субсидіарні публічні борги державним та комунальним боргом, встановити заборону на утворення суб’єктів господарювання публічними установами, крім уповноважених законом органів, встановити заборону на поруку суб’єктів господарювання державної та комунальної форми власності за боргами юридичних осіб інших форм власності, розробити механізм трансформації виконавчого провадження і банкрутства державних підприємств та організацій у механізм державного субсидіювання заходів щодо їх санації.
За результатами дослідження розроблені пропозиції щодо внесення змін і доповнень до ГК України, ЦК України, БК України, законів України “Про виконавче провадження”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, “Про банки та банківську діяльність”, “Про внутрішній борг” та деяких підзаконних актів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії
1. Подцерковный О.П. Денежные обязательства и расчетные правоотношения в Украине: Монография. – Одесса: Студия “Негоциант”, 2005. – 308 с.
2. Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики: Монографія. – К.: Юстініан, 2006. – 424 с.

Статті у наукових фахових виданнях,
в яких відображені основні наукові результати дисертації
1. Подцерковный О. Об увязывании интересов кредиторов и должников в перспективном законодательстве // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 9. – С. 10-15.
2. Подцерковний О. Правомірність задоволення банківських зобов’язань за рахунок коштів клієнтів // Право України. – 2001. – № 3. – С. 97-100.
3. Подцерковный О., Черновол А. Законодательные пробелы, способствующие умышленному неисполнению хозяйственных обязательств // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 7. – С. 10-13. (Особистий внесок – обґрунтування заходів стосовно запобігання зловмисному невиконанню господарських зобов’язань).
4. Подцерковный О. Проблемы примирения сторон в арбитражном процессе // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №. 4. – С. 10-14.
5. Подцерковный О.П. О научно-правовом анализе предпосылок, производных и сопутствующих отношений // Правова держава. – 2002. – № 4. – С. 185-188.
6. Подцерковний О., Ломакіна О. Проблеми визначення методів і форм державного регулювання господарських відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2002 – № 8. – С. 3-6. (Особистий внесок – обґрунтування адекватності інструментів економічного регулювання формам його правового відображення).
7. Подцерковний О. Недоліки норм про свободу договору в новому Цивільному кодексі України // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 3(38). – С. 77-90.
8. Подцерковний О. Щодо питання про майнову відповідальність установ // Право України. – 2005. – № 9. – С. 43-46.
9. Подцерковный О. Проблемы очередности платежей при исполнении денежных обязательств // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 16-19.
10. Подцерковний О.П. Щодо співвідношення готівкових і безготівкових грошей: понятійно-правовий аспект // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 3. – С. 150-154.
11. Подцерковный О.П. Проблема досрочного исполнения денежных обязательств // Економіка та право. – 2005. – № 2 (12). – С. 83-86.
12. Подцерковний О.П. Правова природа мір відповідальності за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 4. – С. 164-170.
13. Подцерковный О. Место исполнения денежного обязательства // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 55-57.
14. Подцерковный О.П., Загнитко О.П. Согласование Гражданского и Хозяйственного кодексов требует взвешенного подхода // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. – Одеса: Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова МОН України, 2005. – Т. 8. – Вип. 9. – С. 313-326. (Особистий внесок – тлумачення колізійних положень ГК та ЦК України).
15. Подцерковний О.П. До питання про визначення моменту, з якого грошове зобов’язання вважається виконаним // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 4. – Ч. 1. – С. 160-164.
16. Подцерковний О.П. Ціна як умова господарського договору // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 6. – С. 144-151.
17. Подцерковний О.П., Савук І.П. Правові принципи планування господарської діяльності в Україні // Правова держава. – 2005. – № 8. – С. 72-77. (Особистий внесок – пояснення фінансової обґрунтованості планів, питання узгодження під час їх формування приватних і публічних інтересів).
18. Подцерковний О.П. До питання про співвідношення положень Цивільного та Господарського кодексів (на прикладі регулювання грошових зобов’язань) // Економіка та право. – 2005. – № 3(13). – С. 65-68.
19. Подцерковний О. Правові проблеми фінансування інноваційних проектів // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4 (124). – С. 63-65.
20. Подцерковний О. Проблеми неспівпадіння економічних та юридичних відносин у сфері грошових зобов’язань суб’єктів господарювання // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 6 (126). – С. 44-46.
21. Подцерковний О.П. Щодо підвищення ефективності примусового стягнення грошових коштів у сфері господарювання // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 7 (127). – С. 68-70.
22. Подцерковний О.П. Оперування грошовими зобов’язаннями господарської організації з позиції податкової оптимізації // Економіка та право. – 2006. – № 3 (16). – С. 99-104.
23. Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання господарського характеру за участю держави та територіальних громад // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. – Одеса: Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечникова МОН України, 2006. – Т. 9. – Вип. 10. – С. 133-143.
24. Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання учасників господарських відносин як інститут господарського права // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 2 (134). – С. 7-12.

Інші видання, матеріали наукових конференцій та круглих столів
1. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с. (Особистий внесок – розробка питань впорядкування платіжних операцій).
2. Хозяйственное право Украины: Учебник / Под ред. А.С. Васильева и О.П. Подцерковного. – 2-е изд., перераб и доп. – Харьков: Одиссей, 2006. – 496 с. (Особистий внесок – обґрунтування галузевих рис господарського права, господарського зобов’язального права, господарської відповідальності).
3. Подцерковный О.П. Хозяйственный кодекс – важное средство согласования частных и публичных интересов // Ринкова економіка: теорія та практика управління. – Одеса: Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечникова МОН України, 2000. – Т. 3. – С. 263-268.
4. Подцерковный О.П. О проблемах патентования торговли, осуществляемой с использованием платежей через кассы банков // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. – Одеса: Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечникова МОН України, 2001. – Т. 4. – Вип. 4. – С. 164-171.
5. Подцерковный О.П., Бердников Д.В. Экономико-правовые меры по привлечению иностранных инвестиций в экономику Украины: опыт и уроки // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. – Одеса: Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечникова МОН України, 2002. – Т. 5. – Вип. 5. – С. 274-286. (Особистий внесок – вирішення правових проблем іноземного інвестування).
6. Подцерковный О.П. Есть ли альтернатива праву полного хозяйственного ведения и праву оперативного управления? // Економіка та право. – 2002. – № 2 (3). – С. 86-93.
7. Подцерковный О.П., Брукша А.А. Экономико-правовые аспекты совершенствования статуса промышленно-финансовых групп в Украине // Правова держава. – 2002. – № 5. – С. 23-27. (Особистий внесок – вирішення проблем стимулювання залучення фінансового капіталу в ПФГ).
8. Подцерковний О.П. Функціонування державних підприємств та інститут довірчого управління майном – несумісні // Правова держава. – 2003. – № 6. – С. 39-43.
9. Подцерковный О.П., Васильев А.С., Степанова Т.В. О практическом разрешении вопросов совместного применения Гражданского и Хозяйственного кодексов Украины // Правова держава. – 2004. – № 7. – С. 178-183. (Особистий внесок – обґрунтування чинників спеціалізації ГК України).
10. Подцерковний О.П. Юридичні властивості грошей // Вісник Запорізького національного університету. Серія: Юридичні науки. – Запоріжжя: Запорізький нац. ун-т МОН України. – 2005. – №2. – С. 89-94.
11. Подцерковний О. П. Правові проблеми фінансування інноваційних проектів // Управління розвитком. – Харків: ХНЕУ, 2005. – № 3. – С. 9-11.
12. Подцерковный О.П. Хозяйственно-правовые проблемы управления государственным имуществом в Украине // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2005. – С. 262-266.
13. Подцерковний О.П. Господарські грошові зобов’язання у системі державної кредитно-грошової політики // Судова апеляція. – 2006. – № 4 (5). – С. 128-134.
14. Подцерковний О.П. Поняття “метод” та “форма” державного впливу на економіку // Динаміка наукових досліджень ‘2003: Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції (20-27 жовтня 2003 р.). – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 27-29.
15. Подцерковный О.П. Общественный экономический интерес и право // Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика: Материалы 59-й научн. конф. проф.-препод. состава и науч. работников экономико-правового факультета Одесского национального университета МОН Украины им. И.И. Мечникова (22-24 ноября 2004 г.). – Одесса: Одесский юрид. ин-т НУВС, 2005. – С. 211-214.
16. Подцерковний О.П. Проценти за прострочення виконання грошового зобов’язання // Актуальні питання реформування правової системи України: Матеріали ІІ Міжвузівської наук.-практ. конф. (27-28 травня 2005 р.). – Луцьк: Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2005. – Ч. ІІ. – С. 195-199.
17. Подцерковний О.П. Особливості регулювання грошових зобов’язань суб’єктів господарювання // Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика: Материалы 60-й науч. конф. проф.-препод. состава и научн. работников экономико-правового факультета Одесского национального университета им. И.И. Мечникова МОН Украины (23-25 ноября 2005 г.). – Одесса: Одеський юрид. ін-т НУВС, 2006. – С. 198-201.
18. Подцерковний О.П. Організація правової роботи з управління грошовими потоками на підприємстві // Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи: Матеріали І Всеукраїнської наук.-практ. конф. для викладачів, аспірантів та молодих вчених (31 березня 2006 р.) – Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова МОН України, 2006. – С. 161-164.
19. Подцерковний О.П. Щодо підвищення ефективності виконання рішень господарських судів // Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф. (12-13 квітня 2006 р.). – Донецьк: Академія суддів України, 2006. – С. 423-426.
20. Подцерковний О.П. Проблеми навмисного невиконання господарських зобов’язань // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: Тези виступів учасників Круглого столу (17-18 квітня 2001р.). – К.: Книжкова друкарня наукової книги, 2001. – С. 93-96.
21. Подцерковний О.П. Проблеми вдосконалення ГПК України щодо інституту мирової угоди сторін // Реформа процесуального законодавства: Тези виступів учасників Круглого столу (11-12 березня 2002 р.). – Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечнікова МОН України, 2002. – С. 26-33.
22. Подцерковний О.П. Найголовніше – підсилити загальну дію норм Цивільного кодексу та спеціалізацію норм Господарського кодексу // Рекомендации по внесению изменений в законодательство в связи с принятием Хозяйственного и Гражданского кодексов Украины: Материалы Кругл. стола (1 июля 2003 р.). – Донецк: ДонНУ, 2003. – С. 8-10.
23. Подцерковний О.П. Роль державно-правових заходів у становленні грошей як обігового та платіжного засобу // Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин: Матеріали Круглого столу (28 квітня 2006 р.) – Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова. МОН України, 2006. – С. 9-14.

АНОТАЦІЯ
Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання учасників господарських відносин. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2007.
Дисертація присвячена доктринальному обґрунтуванню поняття та природи грошового зобов’язання учасників господарських відносин як окремого виду грошових зобов’язань та субінституту господарського зобов’язального права. Визначені статичні та динамічні складові системи цих зобов’язань. Досліджено специфічні чинники утвердження суспільного господарського порядку в сфері функціонування грошей і грошових зобов’язань. Виявлені особливості грошових зобов’язань, що виникають за участю держави та територіальних громад і в багаторівневих господарсько-фінансових системах; з’ясовано зміст правової роботи з оперування грошовими зобов’язаннями як складової управління грошовими потоками господарської організації. Розроблено напрями удосконалення господарського законодавства з питань регулювання грошових зобов’язань господарського характеру, зокрема, у сфері примусового стягнення грошових боргів, застосування штрафних санкцій, процентів, валютних та інших публічних обмежень, реалізації господарської компетенції публічних органів та суб’єктів господарювання.
Ключові слова: грошові зобов’язання, учасники господарських відносин, суб’єкти господарювання, гроші, примусове стягнення, борг, штрафні санкції, проценти, господарсько-фінансові системи.

АННОТАЦИЯ
Подцерковный О.П. Денежные обязательства участников хозяйственных отношений. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.04 – хозяйственное право, хозяйственно-процессуальное право. – Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2007.
Диссертация посвящена доктринальному обоснованию понятия и природы денежного обязательства участников хозяйственных отношений как отдельного вида денежных обязательств и субинститута хозяйственного обязательственного права. Определены статические и динамические элементы системы этих обязательств. Исследованы факторы утверждения общественного хозяйственного порядка в сфере их функционирования: обеспечение общеправовых и экономических условий законности и правопорядка, гармонизация частных и публичных интересов участников, стиль хозяйственно-правовой специализации в регулировании денежных обязательств, согласование экономических и юридических отношений.
Обосновано, что выделение денежных обязательств участников хозяйственных отношений позволяет внедрить единый хозяйственный механизм их реализации в публичных и частных отношениях, объяснить их специфику, а также предпринять комплексные меры для совершенствования соответствующего законодательства.
Делается вывод, что в денежных обязательствах хозяйственного характера должны быть заложены программно-функциональные элементы публичного характера, которые будут настраивать эту систему на взаимодействие с государственно-властными инструментами монетарного характера.
Определены особенности денежных обязательств, которые возникают при участии государства и территориальных громад, в многоуровневых хозяйственно-финансовых системах; раскрыто содержание правовой работы по оперированию денежными обязательствами как составляющей управления денежными потоками хозяйственной организации. Определено, что большинство хозяйственно-правовых мер в сфере денежных обязательств, возникающих в хозяйственно-финансовых комплексах внутрисистемного и внутрихозяйственного уровня, выработанные во времена Союза ССР, могут успешно использоваться в современных условиях в среде государственных объединений и крупных хозяйственных систем.
Выявлена специфика денежных обязательств хозяйственного характера по отношению к гражданско-правовым обязательствам потребительского характера и финансово-налоговым обязательствам.
Усовершенствовано понимание юридической природы денег, в соответствии с которой способность денег служить средством платежа признана их основной функцией для законодательного урегулирования, а также предложено разграничивать юридические признаки и юридические свойства денег, дана юридическая характеристика абсолютной ликвидности и конвертируемости денег. Доказывается, исходя из его природы, объективная возможность досрочного и частичного выполнения денежного обязательства.
Разграничены формы и методы государственного воздействия на сферу функционирования денег и денежных обязательств хозяйственного характера, которые должны основываться на определении содержательных и формальных мер по организации денежно-кредитных отношений.
Осуществлено толкование механизма ценообразования в имущественно-хозяйственных обязательствах, в основе которого – презумпция стоимостной основы товарно-денежных связей и ценовой определенности хозяйственных правоотношений, в том числе некоммерческой хозяйственной деятельности.
Усовершенствована формула досрочного возврата денежных средств по хозяйственным обязательствам кредитного характера для расчета сумм по кредитному договору, предусматривающему нарастающие проценты.
Разработаны дополнительные факторы гармонизации публичных и частных интересов в правовом регулировании хозяйственных отношений, в частности, относительно государственного санкционирования актов нормативной саморегуляции участников денежных обязательств хозяйственного характера в условиях финансовой глобализации.
Определено, что правовой режим денег в составе имущества субъекта хозяйствования может основываться на праве собственности, хозяйственного ведения или оперативного управления, но не может опосредствоваться договором управления, кроме случаев финансового траста как разновидности лицензируемых финансовых услуг.
Обосновано право субъекта хозяйствования на доказывание размера убытков за нарушение денежных обязательств в размере, который превышает размер законных процентов за пользование чужими средствами.
Разработаны направления совершенствования хозяйственного законодательства в сфере денежных обязательств хозяйственного характера, в частности, относительно принудительного взыскания денежных долгов, применения штрафных санкций, процентов, валютных и других публичных ограничений, реализации хозяйственной компетенции публичных органов, внедрения опыта ЕС в сфере регулирования обращения электронных денег.
Ключевые слова: денежные обязательства, участники хозяйственных отношений, субъекты хозяйствования, деньги, принудительное взыскание, долг, штрафные санкции, проценты, хозяйственно-финансовые системы.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking