Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Групова злочинність та її попередження

 

ГОЛОВКІН Олександр Васильович

Групова злочинність та її попередження

Спеціальність 12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2005


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук
Кваша Оксана Олександрівна,
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,
старший науковий співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор
Туркевич Інна Костянтинівна,
Академія адвокатури України,
професор кафедри кримінального та адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент
Міллер Анатолій Йосипович
Київський національний університет культури і мистецтв,
професор кафедри кримінального права та процесу юридичного факультету

Провідна установа:
Київський національний університет внутрішніх справ, кафедра кримінології та юридичної соціології, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ

Захист відбудеться "30" січня 2006 р. о14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий "27" грудня 2005 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор юридичних наук І.М. Кучеренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Кількість злочинів, що вчиняються групами осіб, за останні роки значно зросла і охоплює всі види злочинів і сфери злочинної діяльності. Групова злочинна діяльність являє собою підвищену суспільну небезпеку, адже в процесі її здійснення об’єднуються зусилля кількох осіб з метою досягнення злочинних наслідків, які є більш значними, ніж у результаті дій однієї особи. Вивчення спільної злочинної діяльності ще не призвело до створення загальноприйнятної концепції групової злочинності, адже не збігаються цілі та завдання, що стоять перед різними науками, які вивчають ти чи інші аспекти даного явища. Рівень групової злочинності при вчиненні різних злочинів неоднаковий, а отже, це є проблемою, яка потребує глибокого кримінологічного дослідження. У літературі немає єдиного розуміння термінології, що використовується, відсутній уніфікований підхід при виборі критеріїв класифікації групової злочинності.
Недостатнє дослідження кримінологічних аспектів групової злочинності чи їх помилкова інтерпретація позначаються на якості кримінально-правового регулювання. Своєчасність звернення до теми групової злочинності, зокрема, обумовлена й тим, що лише з прийняттям Кримінального кодексу України 2001 року вперше у кримінальному законодавстві визначені форми співучасті у злочині. І хоча в Україні за останні роки проведено декілька кримінально-правових досліджень співучасті у злочині, кримінологічні дослідження групової злочинності у цілому, а не окремих її видів, відсутні.
Оскільки у групових злочинах часто вбачаються прояви організованої злочинності, то детальний аналіз групової злочинності сприятиме вирішенню цієї проблеми. Групова злочинність сама по собі повинна стати об’єктом наукового аналізу і застосування необхідних заходів щодо її попередження. Тому вивчення проблем групової злочинності, визначення поняття і закономірностей формування злочинних груп, психологічної структури таких груп – це необхідний крок до формування науково обґрунтованої основи протидії не лише груповій, а й організованій злочинності.
Залишаються маловивченими механізми групоутворення, переродження і перетворення соціально нейтральних груп на асоціальні й злочинні групи, закономірності функціонування і розвитку злочинних груп, методи переорієнтації, викриття злочинних груп. Групова злочинність має загальні соціально-психологічні закономірності, однак наявні кримінологічні дослідження недостатньо використовують досягнення соціально-психологічної теорії під час аналізу певних видів групової злочинної поведінки, обмежуючись переважно соціально-культурною, демографічною і правовою характеристикою окремо взятих учасників групового злочину. Злочинна група як необхідна умова розуміння групової злочинності не отримала адекватного висвітлення та належного аналізу в кримінологічній науці.
Визначення поняття групової злочинності є складною і багатогранною проблемою, оскільки вона зумовлена різними аспектами не лише юридичної, а й інших суспільних наук. Слід відзначити комплексний характер дослідження групової злочинності, оскільки завдання, поставлені в роботі, вирішуються на стику кримінології, кримінального права і соціальної психології.
У галузі кримінального права і кримінології вагомий внесок у розробку проблеми групової злочинності внесли Ю.В. Александров, Д.П. Альошин, П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ф.Г. Бурчак, В.В. Василевич, В.М. Всеволодов, В.О. Глушков, Н.О. Гуторова, О.М. Джужа, С.О Єфремов, Г.П. Жаровська, А.Ф. Зелінський, К.Є. Ігошев, О.О. Кваша, О.Ф. Ковітіді, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, Т.П. Кудлай, Ф.А. Лопушанський, О.М. Литвак, А.Й. Міллер, Є.К. Марчук, П.П. Михайленко, Є.М. Моісеєв, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Г.В. Новицький, І.К. Туркевич, Є.В. Фесенко, В.П. Філонов, М.І. Хавронюк, С.Д. Шапченко, С.С. Яценко та інші. Дослідження базується також і на працях таких вчених, як Ю.В. Баулін, П.А. Воробей, І.М. Даньшин, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, І.П. Лановенко, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, М.І. Панов, Б.В. Романюк, С.А.Тарарухін, А.П. Тузов та ін. У працях цих учених містяться положення, що стали основою кримінологічного дослідження групової злочинності. Тому важко переоцінити значення внеску цих учених у розробку досліджуваної теми. Однак залишились недостатньо висвітленими проблеми формування групової злочинної поведінки, психологічні властивості злочинних груп, детермінанти групової злочинності тощо.
Усе це зумовило необхідність спеціального кримінологічного дослідження групової злочинності в Україні, а також шляхів її попередження. Аналіз кримінального законодавства, наукових джерел, статистичних матеріалів, судово-слідчої практики дає підстави стверджувати, що на сучасному етапі вирішення проблеми протидії груповій злочинності потребує якісно нових підходів до її розуміння, зокрема комплексного аналізу всіх аспектів феномена групової злочинності.
Вищеназвані міркування і зумовили актуальність обраної теми і необхідність її кримінологічного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової науково-дослідної теми відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Актуальні проблеми кримінологічної безпеки в Україні” (2000?2003 роки, № держреєстрації РК 0101V001008) та „Актуальні проблеми кримінальної юстиції в Україні” (2003-2004 роки, № держреєстрації РК 0103V004302).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення кримінологічних характеристик і детермінант групової злочинності, а також розробка науково обґрунтованих заходів щодо її попередження.
З огляду на поставлену мету визначені такі дослідницькі завдання:
- визначити сутність групового злочину в кримінальному праві України;
- проаналізувати сучасні наукові підходи до визначення поняття групової злочинності;
- визначити місце групової злочинності у загальній структурі злочинності;
- виявити детермінанти групової злочинності;
- розробити кримінологічне поняття злочинної групи;
- з’ясувати закономірності формування і особливості мотивації групової злочинної поведінки;
- розробити заходи загальносоціального і спеціально-кримінологічного попередження групової злочинності;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України в частині регулювання відповідальності за групову злочинну діяльність.
Об’єктом дослідження є групова злочинність як окремий вид у загальній структурі злочинності.
Предметом дослідження є кримінологічні та кримінально-правові аспекти групової злочинності.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні автор використовував комплекс загальнонаукових і спеціально-наукових методів, які забезпечили об’єктивність аналізу предмета дослідження і стали основою всебічного вивчення проблем групової злочинності. У ході дослідження автором застосовано структурно-функціональний, конкретно-історичний методи ? при визначенні сутності і закономірностей розвитку групової злочинності; формально-логічний ? для аналізу норм Кримінального кодексу України, які регулюють відповідальність за співучасть у злочині; логіко-семантичний – при розмежуванні понять і термінів, аналізі змісту деяких кримінально-правових і кримінологічних категорій (співучасть, група, злочинна група, спільна діяльність, груповий злочин, колективний злочин, натовп тощо); статистичний метод ? у процесі обробки статистичних даних, про стан групової злочинності в Україні. Соціологічний метод використано у процесі вивчення за спеціально розробленими анкетами 300 кримінальних справ про групові злочини, що розглянуті судами м. Києва у 2000?2005 роках. Висновки і рекомендації автора також ґрунтуються на матеріалах анкетування 80 співробітників органів прокуратури м. Києва і Генеральної прокуратури України. Усі названі методи застосовувались у взаємозв’язку та в системі один з одним.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що воно є комплексним аналізом такого соціально-правового явища як групова злочинність, а також містить науково обґрунтовані заходи щодо підвищення ефективності її попередження. У межах дисертаційного дослідження одержано результати, які мають наукову новизну:
1. Визначено фактори, що підвищують суспільну небезпеку групової злочинності: швидке і ефективне досягнення злочинного результату; значна і тяжка заподіяна суспільним відносинам шкода; наявність взаємовпливу учасників групової діяльності, внаслідок якого знижується самоконтроль і зростає готовність кожної окремої особи до злочинної поведінки; наявність можливостей для приховування знарядь та засобів вчинення злочину, слідів злочину і предметів, здобутих злочинним шляхом, а відтак ? висока вірогідність уникнення кримінальної відповідальності й покарання.
2. Доведено, що у сучасній кримінологічній науці підходи до поняття групової злочинності та її аналізу характеризуються такими особливостями: ігнорування даного виду злочинності (невизначеність самого поняття групової злочинності); розуміння групової злочинності виключно як злочинності неповнолітніх (груповий характер як властивість злочинності неповнолітніх); нерозрізнення понять групової і організованої злочинності (акцентування уваги на організованій злочинності).
3. Розроблено поняття групової злочинності як виду злочинності, яка зумовлена діяльністю окремих груп осіб, котрі за попередньою змовою між собою чи без такої змови вчинили умисні злочини. Запропоноване визначення дає змогу розглядати групову злочинність як сукупність злочинів, що вчинюються у співучасті, а також охоплює собою механізми формування та функціонування злочинних груп.
4. Визначено основні детермінанти групової злочинності: специфіка, характер групової діяльності або особливості суб’єкта окремих різновидів групової злочинності (корислива чи насильницька групова злочинність, групова злочинність неповнолітніх); соціально-психологічні закономірності групової (спільної) злочинної діяльності та особливості функціонування малих соціальних груп.
5. Визначено кримінологічне поняття злочинної групи, яке має кримінально-правовий та соціально-психологічний аспекти: група безпосереднього спілкування з двох чи більше осіб, які об’єднані спільною діяльністю, результатом якої є вчинення умисного злочину.
6. Отримало подальший розвиток положення кримінології щодо відокремлення мотивацій кожного члена групи (особистий мотив) і мотивації злочинної групи як окремого суб’єкта злочинної діяльності, яка не є простою сумою індивідуальних мотивацій (груповий мотив). Групова злочинна поведінка зумовлена двома домінуючими груповими мотивами ? до спільної діяльності і до вчинення злочину певного виду.
7. Доведено, що ефективне запобігання груповій злочинності передбачає врахування наступних її особливостей: по-перше, вікові особливості (групова форма вчинення злочинів є характерною ознакою злочинної поведінки неповнолітніх); по-друге, зміст, характер злочинної діяльності (найбільша питома вага групових злочинів корисливого і насильницького характеру); по-третє, типологію злочинних груп (диференціація попереджувальних заходів залежно від типу злочинної групи).
8. Доведено, що законодавство про кримінальну відповідальність не у всіх випадках враховує підвищену суспільну небезпеку групових злочинів. По-перше, вчинення злочину групою осіб без попередньої змови лише в окремих випадках впливає на його кваліфікацію, по-друге, дану обставину не передбачено в переліку обставин, що обтяжують покарання. Вчинення злочину групою осіб повинно обов’язково враховуватися при призначенні судом покарання, тому запропоновано внести зміни у статтю 67 КК України, зазначивши у п. 2 ч.1, що при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину групою осіб без попередньої змови (частина перша статті 28) і групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28).
9. Обґрунтовано положення про те, що групова злочинність є початковою формою організованої злочинності, оскільки ці види злочинності зумовлені спільними соціально-психологічними закономірностями. Відповідно ефективна протидія організованій злочинності неможлива без належних попереджувальних заходів на етапі перетворення групової злочинності в організовану. У зв’язку з цим визнано доцільним регулювання заходів, спрямованих на протидію даним видам злочинності, в одному законі „Про попередження групової і організованої злочинності”.
10. Доведено важливість врахування значної кількості групових злочинів, вчинених за участю неповнолітніх осіб, для вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність у сфері боротьби з груповою злочинністю. Визнано необхідним посилення кримінальної відповідальності повнолітніх осіб за співучасть у злочині з неповнолітніми, а особливо за вчинення злочину спільно з малолітніми особами, коли співучасть у злочині відсутня. При цьому не враховуються інтереси потерпілих від групових злочинних дій, на яких здійснюється більший психологічний тиск та більш значною є фізична шкода. Запропоновано внести зміни до переліку обставин, які обтяжують покарання, виклавши п.9 ч. 1 ст.67 КК у такій редакції: „вчинення злочину спільно або з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством”.
11. Запропоновано за допомогою комбінованого критерію (стадії групової динаміки злочинної групи і мети спільної діяльності членів групи) виділяти наступні типи злочинних груп: компанія (група) з асоціальною спрямованістю; група, метою спільної діяльності якої є злочин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, є певним внеском в теорію і практику протидії груповій злочинності, а також можуть біти використані у законотворчій діяльності: розробці та вдосконаленні законодавства України, спрямованого на подальшу боротьбу з груповою злочинністю, в правозастосовчій практиці. Основні положення дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсу „Кримінальне право України” та „Кримінологія”; при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні висновки і практичні рекомендації доповідалися на Всеукраїнській науковій конференції „Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 23 ? 24 квітня 2004); міжвузівській науковій конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів Івано-Франківської області, 25 січня ? 3 лютого 2004 р.).
Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, опубліковані автором у чотирьох статтях у наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань ВАК України, та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (222 найменування) і двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 208 сторінок, список використаних джерел становить 18 сторінок.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, і ступінь наукової розробки, розкрито основні методи дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт і предмет, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наводяться дані щодо апробації отриманих результатів.
Перший розділ „Кримінологічна та кримінально-правова характеристика групової злочинності” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Груповий злочин у кримінальному праві України” досліджуються поняття та ознаки групового злочину, його значення для кримінологічного вивчення групової злочинності й для науки кримінального права в частині регулювання відповідальності за групову злочинну діяльність.
Боротьба з груповою злочинністю великою мірою залежить від ступеня досконалості такого інституту кримінального права як співучасть у злочині, врахування ним всіх можливих видів і проявів спільного вчинення злочину. Поняття групової злочинності потребує вивчення проблеми групового злочину і злочинної групи у тісному взаємозв’язку із кримінально-правовим аналізом проблеми співучасті у злочині.
Дисертантом узагальнено два підходи у науці кримінального права до співвідношення понять „груповий злочин” і „співучасть у злочині”. Сутність першого підходу полягає у тому, що груповий злочин розглядається виключно як співвиконавство. Автор критично висловлюється щодо даної позиції, наголошуючи, що некоректно виводити групу осіб і відповідно груповий злочин за межі інституту співучасті у злочині. Інша позиція щодо співвідношення розглядуваних понять полягає у тому, що будь-який спільний злочин, вчинений умисно двома чи більше особами, які можуть нести кримінальну відповідальність, є груповим. Інститут співучасті відноситься до всіх проявів групової злочинної діяльності. Відповідно груповий злочин не вичерпується лише співвиконавством. Такі висновки узгоджуються з поняттям співучасті, закріпленим у ст. 26 КК України, тому поняття групового злочину запропоновано вважати рівнозначним поняттю співучасті у злочині. Дані висновки підтверджуються автором і результатами проведеного дослідження кримінальних справ про групові злочини (у 43,7% таких справ було виявлено розподіл ролей). Тезу „груповий злочин = співучасть у злочині” підтримала і переважна більшість опитаних співробітників органів прокуратури м. Києва і Генеральної прокуратури України ? 77,5%.
Дисертант розглянув категорію „груповий спосіб вчинення злочину”, яка досить часто аналізується науковцями. Прихильники такої категорії у кримінальному праві розрізняють групу як форму співучасті у злочині і групу як спосіб вчинення злочину, ознаку об’єктивної сторони злочину. Критичне ставлення до розуміння групового злочину як способу вчинення злочину автор пояснює тим, що недоцільно у кримінальному праві розводити поняття „співучасть” і „група осіб”, а поняття „група” наповнювати різним змістом, що зрештою може призвести до суттєвих труднощів у судовій практиці.
Для з’ясування співвідношення понять „співучасть у злочині”, „груповий злочин”, „група” автором здійснено аналіз обов’язкових і специфічних ознак кожної із законодавчо закріплених форм співучасті. З’ясувавши їх особливості, автор звернув увагу на недосконалість закріпленого у ст. 28 КК поняття групи осіб у частині вказівки на виконавців. Точка зору, згідно з якою при вчиненні злочину групою осіб без попередньої змови можливий розподіл ролей, підтримується як окремими науковцями, так і практичними працівниками (50,0% респондентів).
Важливим і принциповим є, на думку автора, є відмежування форм співучасті, які утворюють групову злочинність, від тих, які входять до організованої злочинності, оскільки обидва ці види злочинності охоплюють собою злочини, вчинювані не одноособово, а зусиллями кількох осіб, мають багато спільного. Організована злочинна діяльність ? це, по суті, групова злочинна діяльність, більш розвинута, вдосконалена, ускладнена структурно-організаційними зв’язками тощо. При розгляді питання про форми співучасті, що охоплюються кожним із цих видів злочинності, автор пропонує виходити з того, що існують проста групова злочинність і організована групова злочинність. Дисертант констатує, що в юридичній науці та у звітах правоохоронних органів при аналізі стану справ у боротьбі з організованою злочинністю йдеться про діяльність організованих злочинних груп та злочинних організацій. Відповідно групова злочинність охоплює сукупність злочинів, що вчиняються групами осіб без попередньої змови і групами осіб за попередньою змовою.
У підрозділі 1.2. “Поняття та місце групової злочинності у загальній структурі злочинності” досліджуються поняття групової злочинності та проблеми його визначення, складові суспільної небезпеки та місце групової злочинності серед інших видів злочинності.
Групова злочинна діяльність являє собою підвищену суспільну небезпеку (87,5% опитаних співробітників органів прокуратури м. Києва і Генеральної прокуратури підтримали цю позицію), оскільки у процесі її здійснення відбувається об’єднання зусиль кількох людей заради досягнення злочинних наслідків, які могли б не настати або ж не бути настільки значними та швидко досягнутими, якби особи не діяли спільно. Дисертант наголошує на необхідності враховувати при констатації підвищеної суспільної небезпеки групової злочинності інтереси жертв групових злочинних дій.
У роботі йдеться про те, що для неповнолітніх вчинення злочину в групі – це правило, зумовлене психологічними особливостями їх поведінки. Водночас автор заперечує обґрунтованість визнання групової злочинності загалом як виключно злочинності неповнолітніх.
Дисертант констатує відсутність належної уваги з боку науковців і практиків до проблеми боротьби з груповою злочинністю. Перевага надається дослідженням організованої злочинності як найнебезпечнішого виду злочинності, однак це не повинно, на погляд автора, відбуватися за рахунок нехтування проблемами боротьби із груповою злочинністю, яка являє собою безпосередню небезпеку для українських громадян. Проведений у роботі аналіз засвідчив, що у підручниках і посібниках з кримінології попередніх років, як правило, не виділялись окремі розділи, присвячені аналізу групової злочинності.
Крім того, вивчення наукової літератури з проблеми групової злочинності та сучасної статистики дало змогу автору виявити певні тенденції. Так, у 80-і роки ХХ століття вчені зазначали, що близько 40% або 50% умисних злочинів вчиняються в групі, у сучасних підручниках цей показник дещо менший ? 30-32%. Сучасні статистичні дані свідчать про значно менший відсоток групових злочинів у загальній структурі злочинності (у 2001 році ? 14,5%, 2002 році ? 15,4%, 2003 році ? 16,8%). Наведені статистичні дані, надані Генеральною прокуратурою України, співпадають з тими показниками, що зазначаються у сучасних наукових дослідженнях проблем співучасті у злочині. Автор дійшов висновку, по-перше, про постійне зростання рівня групової злочинності; по-друге, про наявність значної розбіжності у даних про групову злочинність у науковій літературі (від 30% до 50%) та статистці (близько 15%). Таку розбіжність автор пояснює тим, що у кримінологічній науці переважно не розрізняються групова злочинність і організована, відповідно до групових злочинів зараховано й ті, що вчиняються організованими злочинними групами.
У підрозділі 1.3. „Детермінанти групової злочинності в Україні” досліджено проблему причин та умов злочинності, детермінанти групової злочинності в сучасній Україні.
Дисертантом обґрунтована доцільність використання поняття „детермінанти” при вивченні причин злочинності, що дозволяє не надавати пріоритетності якійсь із детермінант, як це відбувається при застосуванні понять причин та умов злочинності, співвідношення яких має непостійний, змінюваний характер. Тому слід говорити про нейтралізацію причин і умов злочинності як взаємозв’язаних детермінант.
На думку автора, найбільш відповідною сьогоднішньому стану злочинності в Україні є теорія Е. Дюркгейма, розвинута Р.Мертоном, згідно з якою основною причиною девіації є розрив між культурними цінностями суспільства і соціально схвалюваними засобами їх досягнення.
У роботі розглянуто найбільш відомі в кримінології соціологічні підходи до пояснення злочинної поведінки. Важливою для пояснення злочинної групової поведінки визнана теорія диференціального зв’язку, сформульована Ед. Сатерлендом у праці “Принципи кримінології”, методологічною базою якої стала соціальна психологія як наука про малі соціальні групи. Серед культуроцентричних (культурологічних) теорій злочинності важливою для пояснення групової злочинної поведінки є теорія референтної групи, згідно з якою норми і цінності референтної групи, тобто групи, на яку орієнтується людина і яка є її еталоном, стають для особи основними орієнтирами у житті.
Оскільки три рівні детермінант злочинності взаємозумовлені, то автор констатує взаємозалежність понять „злочинність”, „групова злочинність”, „злочин, вчинений групою осіб”. Отже, детермінантами групової злочинності є основні детермінанти, що обумовлюють існування злочинності загалом, оскільки практично кожний умисний злочин може вчинятися групою осіб.
Аналіз наукових праць, присвячених дослідженню різних видів групової злочинності, дав змогу дійти висновку, що при визначенні детермінант групової злочинності увага, як правило, зосереджується на чинниках, які обумовлюють той чи інший вид злочинної поведінки ? корисливої, насильницької, хуліганської тощо. Це, зокрема, обумовлено тим, що певні види злочинів вчиняються у групових формах частіше, ніж інші. Такі висновки підтверджені в роботі статистичними даними, а також результатами проведеного дослідження кримінальних справ. Так, серед групових злочинів крадіжок вчинено 33,6 %, грабежів ? 20,1%, розбійних нападів ? 10,2%, хуліганств ? 14,9%, вбивств ? 2,0%, тілесних ушкоджень ? 5,3%, зґвалтувань та замахів ? 5,0%, шахрайств ? 3,9%, інших злочинів ? 5,0%. Однак автор наголошує, що детермінація цих різновидів спільної злочинної поведінки обов’язково потребує пояснення групового характеру їх вчинення. Однобічність підходу, коли даний аспект залишається поза увагою вчених, призводить до ігнорування особливостей спільної злочинної діяльності.
Вчинення злочинів у групах пояснюється схильністю людей до групової поведінки, що детерміновано самою людською природою. Відповідно детермінанти виникнення групової злочинності слід шукати в самій людській природі, а тому необхідне соціально-психологічне дослідження механізму виникнення груп злочинної спрямованості.
Розділ 2 „Закономірності формування групової злочинної поведінки” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. „Соціально-психологічні аспекти вивчення злочинної групи” досліджуються значення соціальної психології для вивчення групової злочинної поведінки, а також аспекти цієї поведінки, які потребують використання даних і висновків, накопичених соціально-психологічною наукою.
Поведінка особи в групі та поза групою має суттєві особливості. У групі особистість певною мірою втрачає притаманні їй індивідуальні риси, і її поведінка починає визначатися переважно психічним комплексом, який характеризує дану групу в цілому. Застосування соціально-психологічного підходу та аналіз юридичної літератури дозволили автору виявити низку аспектів дослідження групової злочинної поведінки, зокрема: особливості загальних цілей та інтересів учасників злочинних груп; механізми, які забезпечують інтеграцію протиправної поведінки членів цих груп; специфіка групових санкцій; груповий тиск та інші способи регуляції індивідуальної поведінки членів злочинної групи; групові конфлікти; групова згуртованість; конформізм; керівництво і лідерство; психологічний вплив.
У роботі визначається, що у кримінологічному розумінні злочинна група ? це мала асоціальна група чи, іншими словами, група соціально негативної спрямованості. Відповідно їй притаманні такі ж основні характеристики, що й соціально позитивній малій групі. Специфічними ж рисами є, зокрема, асоціальний (злочинний) характер мети спільної діяльності, асоціальний характер інтересів, цінностей і мотиву поведінки як групи в цілому, так і окремих її учасників.
Кримінологічне визначення поняття злочинної групи не співпадає з поняттям групи у кримінальному праві й повинно містити соціально-психологічні аспекти поняття малої соціальної групи. Відповідно об’єктом кримінологічного дослідження в якості „злочинної групи” дисертант запропонував розглядати групи осіб, що вчинили злочини за попередньою змовою чи без попередньої змови, лише за умови входження співучасників у групу безпосереднього спілкування ? малу соціальну групу.
У підрозділі 2.2. „Механізми інтеграції групової злочинної поведінки” досліджуються особливості психологічної структури злочинної групи.
У роботі обґрунтовано, що підвищену суспільну небезпеку групової злочинності також обумовлює специфіка психологічної структури злочинної групи: відбувається злиття індивідуальних сил у групову; члени злочинної групи здійснюють психологічну підтримку один одного, внаслідок чого діють більш впевнено при вчиненні злочинів; злочинна діяльність групи може бути розтягнута у часі, адже не всі члени групи діють одночасно, і в просторі, якщо співучасники діють у різних місцях; важливою психологічною характеристикою групи є спільна злочинна діяльність; більш інтенсивно здійснюються негативний вплив на нових членів групи та передача злочинного досвіду тощо.
Групову злочинну поведінку визначено як процес, що розгортається у часі й просторі та включає спільні дії кількох осіб, що змінюють зовнішнє середовище, а також психологічні та соціально-психологічні явища і процеси, які відбуваються у групі і визначають генезис групового протиправного вчинку. У роботі досліджено поняття групової динаміки злочинної групи, під якою запропоновано розуміти сукупність внутрішньогрупових соціально-психологічних процесів, притаманних різним етапам формування і розвитку злочинної групи. Дисертант визначає інтеграцію і диференціацію основними рушійними силами процесу групової динаміки, причому перевага саме інтегративних сил є необхідною умовою формування і функціонування злочинної групи. У дисертації проаналізовано і визначено ряд взаємозв’язаних понять, які характеризують особливості й закономірності групової злочинної поведінки.
У підрозділі 2.3. „Мотивація групової злочинної поведінки” досліджуються групові елементи мотивації спільної злочинної поведінки.
Автор відзначає, що на сучасному етапі розвитку кримінології соціально-психологічні особливості групового мотиву і його справжнє кримінологічне значення не отримали достатньої розробки. В дисертації визначено особливості мотивації групової злочинної поведінки. Так, обов’язковим домінуючим мотивом такої поведінки, на думку автора, є спільне вчинення злочину. Залежно від змісту групової злочинної діяльності (корисливої, насильницької) має місце ще один спільний для членів групи домінуючий мотив (за наявності інших особистих мотивів, які можуть бути різними у різних членів групи). Дисертант вважає за можливе визначати злочинну групу як специфічний суб’єкт злочинної діяльності саме в межах кримінологічного дослідження групової злочинної поведінки. Це пояснюється існуванням певного психічного комплексу, що характеризує злочинну групу як цілісну систему. Груповий злочин є показником наявності спільного групового мотиву. Члени групи при вчиненні злочину є носіями дій, підпорядкованих одній меті, обумовлених спільними мотивами, які певною мірою нівелюють індивідуальні прагнення і мотиви.
Розділ 3 „Попередження групової злочинності в Україні” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. „Загальносоціальні та кримінально-правові заходи попередження групової злочинності” досліджується система заходів протидії груповій злочинності у соціальній сфері, а також пропонуються зміни до кримінального законодавства, які здатні забезпечити попереджувальний вплив кримінально-правових норм на процес протидії груповій злочинності.
У роботі показано, що боротьба з груповою злочинністю, як і злочинністю взагалі, повинна спиратися на комплекс взаємозв’язаних загальносоціальних, спеціально-кримінологічних і кримінально-правових заходів.
Загальносоціальні заходи попередження групової злочинності передбачають здійснення заходів соціально-економічного, політичного, виховного, організаційного, правового, соціально-психологічного характеру, які здатні здійснювати нейтралізуючий вплив на негативні явища, що виступають детермінантами групової злочинності, і мають на меті підвищення культури спілкування і міжособистісних відносин, організацію повноцінного дозвілля людей, заповненого емоційно привабливими і соціально позитивними заняттями.
У кримінально-правовій сфері попередження групової злочинності дисертант звертає увагу на недосконалість окремих норм законодавства про кримінальну відповідальність. Факт вчинення злочину не одноособово, а групою осіб, на думку автора, повинен обов’язково враховуватися при призначенні судом покарання, адже і при вчиненні злочину групою осіб без попередньої змови досягнення злочинного результату стає більш швидким і ефективним; взаємний вплив співучасників сприяє зниженню самоконтролю і підвищує готовність кожного з них до злочинної поведінки; потерпілим особам заподіюється значно більша фізична та психологічна шкоди, ніж від дій однієї особи тощо. Пропозицію автора про внесення змін до статті 67 КК України щодо визнання при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, вчинення злочину групою осіб без попередньої змови, підтримало 78,8% респондентів. Такі зміни, на думку дисертанта, дозволять врахувати суспільну небезпеку групових проявів і посилять попереджувальний вплив кримінально-правових норм на процес протидії груповій злочинності.
Якщо злочинна група залишається не викритою правоохоронними органами, то вона, як правило, продовжує вчинення злочинів, поступово вдосконалює свою функціональну і психологічну структуру, по суті, трансформується в організовану і стійку групу, розширюючи свою діяльність і втягуючи нових членів. Отже, недооцінка суспільної небезпеки групової злочинності, ігнорування значення профілактичної діяльності у цьому напрямку в результаті спричиняє поступове перетворення групової злочинності на організовану. Тому розробка заходів протидії груповій злочинності – це важливий етап формування наукової основи протидії організованій злочинності.
Викриття злочинної діяльності групи осіб повністю не розриває внутрішньогрупових зв’язків, які продовжують зберігатися і в місцях позбавлення волі. У Кримінально-виконавчому кодексі України відсутня чітка заборона учасникам злочинних груп спільно відбувати покарання в одній кримінально-виконавчій установі, хоча подібна вказівка зазначена в пункті 2.8 Інструкції, затвердженій наказом Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12. 2003 № 261. З погляду на те, що виправлення осіб, які вчинили злочин у складі злочинної групи, можливе лише за умови ізоляції їх один від одного з метою розриву внутрішньогрупових зв’язків, які продовжують зберігатися і в місцях позбавлення волі, запропоновано внести доповнення до ст. 92 КВК України щодо роздільного тримання засуджених, які вчинили злочин у співучасті.
У підрозділі 3.2. „Значення типології злочинних груп для спеціально-кримінологічного попередження групової злочинності” досліджуються спеціально-кримінологічні заходи протидії груповій злочинності, які повинні бути диференційовані залежно від типу злочинної групи.
У роботі запропоновано за комбінованим критерієм (стадія групової динаміки і мета спільної діяльності членів групи) виділяти наступні типи злочинних груп: компанія з асоціальною спрямованістю; група, метою спільної діяльності якої є злочин. Випадкову групу автор не вважає за потрібне включати до типології злочинних груп, оскільки у такій групі спілкування і спільне вчинення злочину має випадковий і тимчасовий характер, і вона не є групою безпосереднього спілкування. Виявлення найбільш характерних ознак злочинних груп того чи іншого виду дає змогу прогнозувати як індивідуальну, так і групову поведінку членів цих груп, а отже, диференціювати заходи протидії груповій злочинній діяльності.
Автор виокремлює два взаємозалежних і взаємодоповнюючих один одного напрями у попередженні групових злочинів, які полягають в узгодженні заходів індивідуального впливу на особистість члена злочинної групи із заходами впливу на групу в цілому. Хоча належність до певної групи зумовлює наявність спільних мети і мотиву, які певною мірою нівелюють індивідуальні переживання, прагнення і мотиви, однак негативний вплив групи повною мірою не може нівелювати особистість, яким би сильним він не був. Отже, враховуючи недостатню сформованість психологічної структури та індивідуальність кожного окремого члена групи, у попереджувальній діяльності слід застосовувати такі психологічні методи, які б забезпечили появу у окремих членів групи „імунітету” проти її негативного впливу.
Для попереджувальної діяльності правоохоронних органів велике значення мають особливості міжособистісних конфліктів у злочинних групах. Причини конфліктів у злочинній групі можуть бути об’єктивними (недоліки в організації вчинення злочинів, недосконалість групових норм) або суб’єктивними, пов’язаними з особистісними якостями лідера, особливостями членів групи і взаємин, що в ній складаються.

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукової проблеми, що виявляється у розробці заходів попередження групової злочинності в Україні. Вивчення проблеми групової злочинності, у тому числі поняття і закономірностей формування злочинних груп, динаміки групової злочинної поведінки, дало змогу розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо попередження групової злочинності як однієї з передумов до створення кримінологічної безпеки в Україні. Групова злочинність як самостійне явище має свої показники, особливості і тенденції розвитку, а також є безпосередньою загрозою для громадян України стати жертвами злочину. Визначено взаємозв’язані поняття, які характеризують особливості і закономірності групової злочинної поведінки. У висновках викладено основні результати проведеного дослідження, а також практичні рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України:
- внести зміни до ч.1 ст. 28 КК у такій редакції: „участь у злочині декількох (двох або більше) осіб без попередньої змови між собою”;
- внести зміни до статті 67 КК України, зазначивши у п. 2 ч.1, що при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину групою осіб без попередньої змови (частина перша статті 28) і групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28);
- внести зміни до п.9 ч. 1 ст.67 КК і викласти його у такій редакції: „вчинення злочину спільно або з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством”

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Головкін О.В. Групова злочинність та її місце у загальній структурі злочинності // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23. ? К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України. ? 2004. ? С. 484?490.
2. Головкін О.В. Кримінально-правові ознаки групового злочину // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. ? К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. ? 2004. ? С. 517?524.
3. Головкін О.В. Форми співучасті, які охоплюються поняттям групової злочинності // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ – К.: КІВС. ? 2004. – № 9. – С. 186?193.
4. Головкін О.В. Соціально-психологічні аспекти групової злочинної поведінки // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 27. ? К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. ? 2005. ? С. 484?491.
5. Головкін О.В. Значення соціально-психологічних закономірностей у поясненні групової злочинної поведінки // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23?24 квітня 2004. ? К.: НПУ імені М.П. Драгоманова. ? 2004. ? С. 154-157.
6. Головкін О.В. Проблема визначення детермінант групової злочинності // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. Збірник матеріалів міжвузівської наукової конференції 25січня ? 3 лютого 2004 р. ? Випуск 5. ? К.: Київський університет права. ? 2004. ? С. 245?247.

 

АНОТАЦІЇ

Головкін О.В. Групова злочинність та її попередження. ? Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Київ, 2005.
У дисертації досліджується проблема попередження групової злочинності. Визначено основні аспекти підвищеної суспільної небезпеки групової злочинності. Проаналізовано поняття групового злочину. Особливу увагу приділено проблемі співвідношення групової і організованої злочинності, які, хоча й засновані на загальних соціально-психологічних закономірностях, є окремими специфічними видами у загальній структурі злочинності. Підтверджено існування певних видів злочинів, які вчинюються у груповій формі частіше, ніж інші. (корислива, насильницька групова злочинність тощо).
На основі соціально-психологічного підходу виявлено велике коло аспектів кримінологічного дослідження групової злочинності, розроблено необхідні для розуміння групової злочинної поведінки визначення таких понять, як групова динаміка злочинної групи, групові санкції, групові норми, груповий тиск, групові конфлікти, групова згуртованість, конформізм, лідерство, психологічний вплив.
Особливу увагу приділено аспектам, які необхідно враховувати під час розробки попереджувальних заходів групової злочинності: вікові особливості; зміст, характер злочинної діяльності; типологію злочинних груп. Досліджено питання типології злочинних груп. На основі аналізу групової злочинності розроблено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України.
Ключові слова: групова злочинність, детермінанти, злочинна група, груповий злочин, групова злочинна поведінка, груповий мотив, попередження, компанія з асоціальною спрямованістю.

Головкин О.В. Групповая преступность и ее предупреждение. ? Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Институт государства и права им. В.М.Корецкого НАН Украины, Киев, 2005.
В диссертации исследуется проблема предупреждения групповой преступности. Определены аспекты повышенной общественной опасности групповой преступности, в частности, быстрое и эффективное достижение преступного результата, наличие взаимное влияние участников групповой деятельности, вследствие которого снижается самоконтроль и возрастает готовность каждого отдельного лица к преступному поведению, возможность избежания уголовной ответственности и наказания.
Проанализировано понятие группового преступления, которое признано равнозначным понятию соучастия в преступлении. Особое внимание уделено проблеме соотношения групповой и организованной преступности, которые, хотя и основаны на общих социально-психологических закономерностях, являются самостоятельными специфическими видами в общей структуре преступности. Доказано, что эффективное противодействие организованной преступности невозможно без надлежащих мер предупреждения групповой преступности на этапе трансформации ее в организованную. Под групповой преступностью предложено понимать вид преступности, которую образует деятельность отдельных групп лиц, совершивших умышленные преступления по предварительному сговору между собой или без такого сговора.
На основании проведенного исследования уголовных дел по групповым преступлениям подтверждено существование определенных видов преступлений, которые совершаются в групповой форме чаще, чем другие. Соответственно детерминантами групповой преступности признаны специфика, характер групповой деятельности или особенности субъекта отдельных разновидностей групповой преступности (корыстная или насильственная групповая преступность, групповая преступность несовершеннолетних); социально-психологические закономерности групповой (совместной) преступной деятельности и особенности функционирования малых социальных групп. На основе социально-психологического подхода выделены аспекты криминологического исследования групповой преступности и определены необходимые для понимания группового преступного поведения понятия – групповая динамика преступной группы, групповые санкции, групповые нормы, групповое давление, групповые конфликты, групповая сплоченность, конформизм, лидерство, психологическое влияние.
Объектом криминологического исследования в качестве преступной группы предложено рассматривать группы лиц, которые совершили преступления по предварительному сговору или без предварительного сговора, лишь при условии вхождения соучастников в группу непосредственного общения ? малую социальную группу. Рассмотрена проблема мотивации групповой преступной деятельности, на основании чего определена обусловленность группового преступного поведения наличием двух доминирующих групповых мотивов ? мотива к совместной деятельности и мотива, который побуждает к совершению преступления определенного вида.
Особое внимание уделено изучению аспектов, которые необходимо учитывать при разработке мер предупреждения групповой преступности: возрастные особенности (групповая форма совершения преступлений является характерным признаком преступного поведения несовершеннолетних); содержание, характер преступной деятельности (наибольший удельный вес групповых преступлений корыстного и насильственного характера); типологию преступных групп (дифференциация мер предупреждения в зависимости от специфики типа преступной группы). Исследован вопрос типологии преступных групп. Типы преступных групп по комбинированному критерию (стадии групповой динамики и цели общей деятельности членов группы) предложены такие: компания с асоциальной направленностью; группа, целью совместной деятельности которой является совершение преступления.
Ключевые слова: групповая преступность, детерминанты, преступная группа, групповое преступление, групповое преступное поведение, групповой мотив, предупреждение, компания с асоциальной направленностью.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking