Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Державна влада як інститут конституційного права України

 

ЧЕХОВИЧ ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА

ДЕРЖАВНА ВЛАДА ЯК ІНСТИТУТ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

КИЇВ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі конституційного та адміністративного
права юридичного факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка

 

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
ШУКЛІНА Наталія Георгіївна,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри конституційного та адміністративного права

 

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
ПОГОРІЛКО Віктор Федорович,
Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, заступник директора, завідувач відділу конституційного права та місцевого самоврядування

кандидат юридичних наук, доцент
СТЕЦЮК Петро Богданович,
Львівський національний університет імені Івана Франка, старший науковий співробітник

 

Провідна установа: Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого, м. Харків

 

Захист відбудеться “17_” ___лютого_ 2005 року о 10_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01003, м. Київ, вул. Володимирська, 60).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01003, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

 

Автореферат розісланий “_12” ___січня__ 2005 року

 

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О.Ф. Андрійко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Одним із першочергових завдань країн, що в процесі розпаду Радянського Союзу проголосили свою незалежність, стало утвердження нового суспільного і державного ладу. Важливою складовою цього процесу було формування нових політичних систем, спрямованих на реалізацію завдань, що постали перед суспільствами цих країн у політичній, економічній, соціальній, духовній та інших сферах життя. Для виконання цих завдань у кожній пострадянській державі створювались певні, притаманні тільки цій країні, системи функціонування державної влади.
Питання державної влади завжди були однією з найважливіших складових конституційного права. Проте саме поняття конституційно-правового інституту державної влади, на жаль, належної теоретичної розробки не здобуло. Нові концептуальні підходи до дефініції державної влади в Україні вимагають заповнити цю прогалину, оскільки вивчення даного явища має не лише суто теоретичне, а й практичне значення у складний період розбудови молодої Української держави.
Які ж можуть бути вихідні положення у процесі розкриття сутності державної влади, виходячи зі змісту Конституції України? Для виявлення згаданих положень треба з’ясувати такі питання: що є джерелом легітимності державної влади; який зміст цієї влади; які основоположні конституційні принципи організації і діяльності державної влади; що покладено в основу розмежування функцій здійснення державної влади; яка система державних органів, що здійснюють державну владу; що є об’єктом у згаданих правовідносинах; яка мета здійснення державної влади.
Розкриття змісту цих питань дає змогу визначити основні елементи, складові влади в Україні, які у своїй сукупності і допоможуть сформулювати визначення цього конституційно-правового інституту. Передусім у демократичних країнах, до яких, згідно зі ст. 1 Конституції України, належить і наша країна, державна влада повинна бути легітимною. Тому у правовій державі первинним актом утвердження державної влади завжди повинен бути закон, а єдиним джерелом утвердження державної влади – народ. Щодо форми правового акта затвердження волі народу, то ним є Основний Закон держави – Конституція України.
Розбудова Української держави вимагає подальшої теоретичної розробки шляхів вирішення проблеми державної влади в сучасній Україні. Це неможливо зробити без урахування положень загальносвітового досвіду, а також ретельного вивчення власної духовної та наукової спадщини. За умов використання цих джерел можливе плідне поглиблене дослідження теорії державної влади.
На жаль, слід констатувати, що саме глибокі науково-теоретичні розробки змісту державної влади за часів радянської доби не здійснювалися. Це пояснюється перш за все тим, що сама сутність державної влади трактувалася однобічно, виходячи з того, що державна влада, її організація з перших днів радянської влади існувала за схемою: “держава – державні органи”. При цьому не досліджувався інший бік проблеми, а саме: заради кого організовується і здійснюється державна влада; що необхідно для того, щоб ця влада існувала не ізольовано від свого народу, а разом з ним; що потрібно для того, щоб державні органи були не кінцевою інстанцією у відносинах держави і особи, а лише передавальною ланкою цього механізму; нарешті, що слід зробити для того, щоб народ не лише пасивно сприймав державну владу, а й допомагав державним органам та вищим посадовим особам в її реалізації.
Особливого значення необхідність розроблення шляхів подолання проблем державної влади набуває на сучасному етапі державотворення, після прийняття Конституції України, коли реалізація її норм, які стосуються закріплення, організації та функціонування державної влади, стає вирішальним фактором удосконалення діяльності всього державного апарату. Тому актуальним є розв’язання проблеми категорії державної влади як конституційно-правового інституту, що дає можливість проаналізувати конституційні засади організації і здійснення державної влади в Україні у зіставленні їх з міжнародними стандартами шляхом застосування порівняльного методу конституційно-правового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Тематика дисертації є складовою науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян України” № 01БФ042-01.
Стан наукової розробки проблеми. Теоретичною основою дослідження стали положення відомих вчених-теоретиків у галузі конституційного права,
а також представників інших галузей права, перш за все загальної теорії держави та права, історії держави та права, міжнародного права. У науковому дослідженні використовується досвід дореволюційних авторів А.Алексєєва, Ф.Кокошкіна, Н.Коркунова, Г.Шершеневича.
Можна виокремити декілька основних напрямків наукової думки щодо усвідомлення змісту державної влади, які сприяли розробці теми. Значну увагу дослідженню історичних аспектів становлення влади і владних відносин, філософським проблемам політики і влади приділяли в своїх працях В.Бабкін, М.Байтін, К.Гаджієв, І.Гомеров, Д.Коган, П.Кравченко, В.Лєдяєв, В.Нерсесянц, В.Селіванов, О.Семків, А.Слюсаренко, М.Томенко, В. Халіпов, та інші.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки ґрунтуються на загальних положеннях, які розробляли в своїх працях провідні вітчизняні вчені. Зокрема, це стосується влади в контексті її правового забезпечення, соціально-психологічних складових механізмів влади, влади і державного управління як об’єктів для дослідження науки державного управління. Так, мова йде про використані праці таких вчених, як О.Андрійко, В.Авер’янов, А.Георгіца, Р.Калюжний, М.Козюбра, В.Копейчиков, Л.Кривенко, В.Ладиченко, С.Лисенков, О.Мурашин, Н.Нижник, М.Орзіх, В.Погорілко, А.Селіванов, О.Скакун, Ю.Тихомиров, Ю.Тодика, В.Сіренко, П.Стецюк, О.Фрицький, М.Цвік, В.Шаповал, Ю.Шемшученко, Н.Шукліна, Л.Юзьков та інших.
Теоретичне обґрунтування дисертаційного дослідження базується також на літературних джерелах з філософії, соціології, політології. Окремі соціально-філософські ідеї Арістотеля, Платона, Т.Гоббса, Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо, Ш.Монтеск’є, І.Бентама, Дж.Мілля, І.Канта і Г.Гегеля дозволили поглибити розуміння сутності державної влади.
Дисертаційне дослідження спирається на розробки сучасних провідних науковців Російської Федерації – М.Баглая, П.Баренбойма, А.Мішина, О.Кутафіна, В.Чіркіна.
Проблемі державної влади присвячені дисертаційні дослідження вітчизняних вчених-юристів, а саме: Солов’євич І.В. в дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук “Державна влада в Україні і місце в ній правоохоронної діяльності: конституційно-правові аспекти” (1997 рік), Силенко Л. М. в дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук “Конституційні основи системи стримувань і противаг як засіб організації та функціонування державної влади в Україні” (2000 рік); Федоренко Г.О. в дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук “Законодавча влада в системі розподілу державної влади в Україні” (2000 рік).
Наявність значної кількості авторів, які тією або іншою мірою торкалися проблем державної влади, свідчить про безперечну теоретичну актуальність і велике практичне значення дослідження проблем влади. Наше дисертаційне дослідження доповнює згадані праці, а тому їх наявність не знижує актуальність обраної теми.
Нормативну базу наукової роботи складають, насамперед, Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, а також поточне законодавство України.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні теоретико-правового аналізу державної влади як інституту конституційного права, дослідженні джерел конституційно-правового інституту державної влади, розкритті особливостей складових елементів системи конституційно-правового інституту державної влади України, узагальненні вже існуючих положень з цієї теми. Для досягнення зазначеної мети дисертант поставила такі завдання:
визначити поняття, сутність державної влади, дати характеристику її юридичній природі;
на основі аналізу теоретичних положень, на яких повинна ґрунтуватися державна влада в Україні, визначити поняття державної влади як конституційно-правового інституту;
провести аналіз теоретичних і практичних засад реалізації в Конституції України принципів народного суверенітету і розподілу державної влади;
обґрунтувати фактори і умови, з якими пов’язане формування в Україні, в рамках Конституції, державної влади;
проаналізувати структуру конституційно-правового інституту державної влади, зокрема стосовно джерел і засобів закріплення влади, її характеру, мети та принципових напрямів здійснення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є основні закономірності суспільних відносин, які пов’язані з закріпленням, організацією та здійсненням державної влади.
Предметом дослідження роботи є державна влада в Україні як конституційно-правовий інститут.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів, які було використано при дослідженні державної влади.
Вибір методології дослідження зумовлено специфікою теми, аналіз якої потребує комплексного вивчення праць істориків, філософів, політологів. Обрана методологія містить в собі як загальнонаукові принципи історизму та об’єктивності розгляду, так і конкретно-наукові методи пізнання: формально-юридичний, формально-логічний, юридично-догматичний, критичний тощо.
У значній мірі застосовувалися методи:
діалектичний, який передбачає розгляд явищ у їх взаємозв’язку та єдності, розвитку та взаємному впливі. Він дозволив дослідити юридичну природу та визначальну роль державної влади;
історичний – з метою аналізу та обґрунтування теоретичного аспекту становлення та розвитку державної влади в Україні;
порівняльно-правовий – для зіставлення юридичних понять, явищ та процесів в Україні та зарубіжних державах з метою відшукання схожості та різниці між ними для внесення пропозицій щодо покращення правозастосовчої практики в сфері державної влади;
системно-структурний, спрямований на вивчення внутрішньої будови конституційно-правового інституту державної влади та аналіз його окремих елементів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень сутності державної влади як конституційно-правового інституту. Крім цього, новизна обумовлюється сучасною постановкою проблеми, використанням нових ідей та тенденцій при її вирішенні.
Автором запропоновано ряд теоретичних положень, які вирізняються новизною у досліджуваній сфері, що дозволяє сформулювати та винести на захист наступні положення:
Державна влада в якості політичного інституту автором визначається як передбачене Конституцією та законами легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів і посадових осіб щодо здійснення їх функцій і повноважень шляхом прийняття і реалізації правових актів.
Дається обґрунтування основних елементів державної влади, серед яких ті елементи, що визначають її сутність та природу – суверенність, верховенство, незалежність, самостійність та ті, що організаційно оформлюють державну владу та роблять її постійно функціонуючою та загальнообо’язковою – державні органи та установи, а також правові норми.
Визначається, що організація та здійснення державної влади ґрунтується на певних принципах, які виражають суть та зміст державної влади та характеризують порядок їх здійснення. Запропоновано класифікацію принципів державної влади за певними критеріями: за сферою застосування виділено загальні та інституційні, за джерелом – конституційні та законодавчі, за змістом – матеріальні та процесуальні принципи державної влади.
Запропоновано визначення конституційно-правового інституту державної влади як системи конституційно-правових норм, що регулюють організацію і здійснення державної влади.
Висновок про те, що структуру конституційно-правового інституту державної влади доцільно розглядати з погляду правовідносин влади (суб’єкт влади, об’єкт влади, зміст влади, засоби та методи здійснення влади).
Джерела інституту державної влади мають загальні ознаки, притаманні усім джерелам права та спеціальні ознаки, які дають можливість відмежовувати джерела інституту державної влади від інших галузевих джерел права та вказують на особливість цих джерел за суттю, змістом, формою та суб’єктами правотворчості.
На основі досвіду зарубіжних країн визначено, що основними групами норм, які включає в себе інститут державної влади є норми про джерело та засоби закріплення державної влади, про характер державної влади, про мету та принципові напрями державної влади, про загальні засади поділу та структуру влади, про систему органів державної влади.
Практичне значення отриманих результатів полягає в реальній можливості їх застосування в процесі управління сучасною державою. Одержані автором результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись: у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть служити як теоретичний матеріал для вдосконалення норм, що регулюють діяльність державних органів України; у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки перспективних досліджень державної влади як інституту конституційного права; у навчально-методичному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані при створенні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій, а також при викладанні навчальних курсів з теорії держави і права, конституційного права тощо. Результати даного дослідження повинні сприяти подальшому розвитку науки конституційного права.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру були обговорені на науково-практичній конференції аспірантів та студентів “Проблеми держави і права очима молодих дослідників” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка; місто Київ, 5–6 квітня 2001 року), на науково-практичній конференції “Становлення та розвиток правової системи України” (Інститут держави та права імені В.М. Корецького НАН України, місто Київ, 21 березня 2002 року), на науково-практичній конференції студентів та аспірантів "Проблеми держави і права очима молодих дослідників" (Київський національний університет імені Тараса Шевченка; місто Київ, 11-12 квітня 2002 року), на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький інститут регіонального управління та права, місто Хмельницький, 29-30 квітня 2002 року, тези опубліковано), на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Українська Академія державного управління при Президентові України, місто Київ, 29 травня
2003 року), на науково-практичному семінарі аспірантів юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(16 квітня 2003 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації та пропозиції одержані автором особисто, достатньо обґрунтовані та достовірні.
Публікації. Основні положення проведеного дослідження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також в одних тезах доповіді на міжнародній науково-практичній конференції.
Структура дисертації складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (245 найменувань). Загальний обсяг дисертації 218 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами, визначається об’єкт і предмет, мета й завдання дисертаційного дослідження, охарактеризовані методи дослідження, окреслюється наукова новизна та основні положення, що виносяться на захист, акцентується увага на практичному значенні одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації теоретичних положень дисертації.
Розділ 1 “Теоретичні основи державної влади в Україні” складається
з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Поняття та юридична природа державної влади” автор звертається до наукової розробки категорії “державна влада”, враховуючи здобутки загальної теорії права в дослідженні юридичної природи державної влади. Для цього дисертантом зроблено аналіз визначень державної влади, запропонованих різними вченими-конституціоналістами, на основі якого сформульовано поняття державної влади. На думку автора, державна влада – це легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів і посадових осіб щодо здійснення їх функцій і повноважень шляхом прийняття і реалізації правових актів в порядку, передбаченому Конституцією і законами.
За своєю суттю державна влада – це легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів і посадових осіб, що являє собою здійснення влади народу, вид суспільної політичної влади.
За своїм змістом державна влада являє собою здійснення функцій суспільства і держави в межах наданих повноважень.
За формою державна влада – це прийняття і реалізація правових актів в порядку, передбаченому Конституцією і законами.
В результаті такого аналізу автор приходить до висновку, що порівняно з радянською правовою доктриною сформоване за часів незалежності поняття державної влади відійшло від класових підходів в розумінні цієї юридичної категорії, збагатилося її якісними характеристиками, більш глибоким розумінням етимології самого терміна “влада”.
В дослідженні зазначається, що саме складністю, багатоаспектністю суспільних відносин, що є об’єктом регулювання, їх суспільною значущістю визначається місце інституту державної влади в системі галузі конституційного права України, що находить відображення в змісті норм цього інституту.
Саме державна влада через свої формальні акти в умовах цивілізації надає нормам і принципам позитивного права властивості загальнообов’язковості, можливість суворої юридичної визначеності змісту регулювання, і саме державна влада наділяє необхідними повноваженнями і належними засобами впливу правоохоронні установи, органи юрисдикції визначає підстави і порядок їх діяльності, що й гарантує певним чином реалізацію юридичних приписів.
У підрозділі 1.2. “Принципи і функції державної влади” на основі проведеного аналізу теоретичних положень щодо принципів і функцій державної влади, дисертант виділяє наявність низки визначальних політико-правових принципів, які характеризують організацію та функціонування системи демократичної державної влади за умови запровадження в практику державного і суспільно-політичного життя концепції правової держави. При цьому наголошує на тому, що ці принципи є визначальними як для окремих гілок державної влади, так і для її системи загалом. Розглянуті дисертантом у цьому підрозділі питання потребують подальшого наукового дослідження. Проведення нових теоретичних розробок у цій галузі правової науки сприятиме як її розвитку, так і створенню ефективної моделі організації державної влади в Україні.
У процесі дослідження розкрито, що характер державної влади, її походження і призначення, суть, зміст і форми здійснення виявляються не лише у принципах, а й у її функціях. Науково обґрунтована класифікація функцій державної влади об’єктивно сприятиме більш послідовному і ефективному її здійсненню.
За своїм походженням, природою функції державної влади є одним із видів функцій держави та її органів.
Функції державної влади можна визначити як передбачені Конституцією та законами України напрями або види її здійснення. Зі змісту Конституції України випливає, що державна влада є багатофункціональною. Згідно чинної Конституції України, можна виокремити наступні основні функції державної влади: законодавчу функцію; функцію управління (виконання законів та інших нормативно-правових актів);судову функцію.
Дисертант звертає увагу, що ця класифікація функцій є далеко не вичерпною. Наведені функції державної влади визначаються як головні, або пріоритетні, але ж далеко не єдині. Про це, зокрема, свідчать, компетенція органів законодавчої, виконавчої і судової влади, яка нерідко містить поряд із власними функціями і повноваженнями – законодавчими, виконавчими і судовими – декілька суміжних функцій: контрольну, наглядову, представницьку, установчу, арбітражну, охоронну, інформаційну, бюджетно-фінансову, а також функцію програмування і прогнозування та ін., які розрізняють за тими ж критеріями (формою, способом чи засобом діяльності держави та її органів). Конституцією і законами України передбачено і функціонує на практиці ряд органів державної влади, які зовсім неможливо або можливо лише умовно віднести до органів законодавчої, виконавчої або судової влади. Це такі органи, як Президент України, прокуратура України, Центральна виборча комісія, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення тощо.
Спираючись на результати дисертаційного дослідження автор вважає, що функції державної влади раціонально класифікувати за ознаками, що притаманні цій владі: суб’єктами, об’єктами, способами, засобами, здійснення, походженням, умовами здійснення та іншими ознаками.
Автор вважає, що наведені функції державної влади потребують детального дослідження і обґрунтованого закріплення на теоретичному рівні.
У підрозділі 1.3. “Структурна характеристика державної влади як інституту конституційного права” визначено, що структуру державної влади необхідно розглядати з трьох точок зору: з погляду структури влади, з урахуванням принципу поділу влади і з урахуванням структури відносин влади. У вітчизняній юридичній науці дослідженню структури конституційно-правового інституту державної влади до цього часу не приділялося належної уваги.
З погляду структури будь-якої влади державна влада складається з двох елементів: волі і сили. Державна влада являє собою насамперед прояв чиєїсь волі. Володарювати означає нав’язувати свою волю іншим. Державна влада передбачає також підпорядкування, а підпорядкування досить часто поєднується із застосуванням сили. Тобто для того, аби володарювати, потрібно мати не тільки волю, але і мати певну силу.
З урахуванням принципу поділу влади можна виділити три елементи державної влади, що іменуються гілками влади. Така структура можлива лише за умови дії принципу поділу влади.
З погляду структури відносин влади автором підтримується думка про виокремлення в структурі інституту державної влади п’ятьох елементів, а саме:
суб’єкту влади (носієм, суб’єктом влади є насамперед держава, її органи й інші інститути). Кожна суспільна функція виявляється в людській діяльності. Влада виявляється в діяльності суб’єктів влади, що носить різний характер;
об’єкту влади (того, стосовно якого здійснюється державна влада, тобто підвладний). Кожна суспільна функція, а отже, і влада, має свій об’єкт впливу.
В якості такого об’єкту виступають суспільні відносини. Коли останні виявляються тільки в поведінці, діях людей, то об’єктом влади і є в кінцевому рахунку інші люди, підлеглі владі. У ході функціонування влади неминуче виникають особливі стосунки між володарюючим і підвладним суб’єктами (відносини влади). У цих відносинах відбувається нав’язування волі пануючого волі підвладного. Ці дві волі можуть збігатися і не збігатися. Для нав’язування своєї волі пануючий повинен мати визначений арсенал засобів, методів та механізмів, що визначаються силою;
змісту влади, що характеризується відносинами, що виникають між суб’єктами й об’єктами влади, у таких відносинах є дві сторони: нав’язування влади суб’єкта щодо об’єктів і підпорядкування об’єктів влади суб’єктам влади;
засобів здійснення державної влади, тобто того, за допомогою чого здійснюється державна влада. До засобів здійснення державної влади відносяться, насамперед, органи державної влади.
методів здійснення державної влади. Основними методами здійснення державної влади є: по-перше, метод переконання, по-друге, метод примусу. До методів переконання належать ідеологічні і виховні засоби, пропаганда, заохочення. Примус – це метод, заснований на застосуванні сили держави. Державна влада використовує обидва методи.
На думку дисертанта звідси випливає, по-перше, що підпорядкування владі, засноване на схваленні діяльності її носіїв, їхніх цілей і методів абсолютно всіма членами суспільства, практично недосяжне, тому влада прагне сформувати й інші мотиви підпорядкування, аби досягти мінімізації примусу. По-друге, влада змушена зводити інтереси до загального знаменника, розв’язувати їхні конфлікти, визначати пріоритетні інтереси.
Розділ 2 “Нормативно-правові основи державної влади в Україні” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Конституція як основне джерело інституту державної влади в Україні” зазначається, що у теорії права під джерелом права прийнято розуміти офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, що йдуть від держави чи визнані нею і мають юридичне загальнообов’язкове значення.
Найбільш рельєфно сутність джерела права проявляється у конституційному праві. Джерела інституту державної влади поряд із загальними, видовими ознаками джерела конституційного права (видаються в межах повноважень відповідних суб’єктів правотворчості, мають відповідати нормативним положенням актів, що видані вищестоящими суб’єктами правотворчості; нормативний акт набуває загальнообов’язкової сили, передумовою чого є, як правило, його оприлюднення чи інше передбачене законодавством доведення до відома виконавців) наділені спеціальними юридичними ознаками. Спеціальні ознаки дають можливість відмежовувати ці джерела від інших галузевих джерел права. Ці ознаки вказують на особливість джерел інституту державної влади за суттю, змістом, формою і суб’єктами правотворчості.
За своєю суттю вони об’єктивно відображають волю українського народу та політику держави як на загальнодержавному, так і на локальному рівні, і безпосередньо виражають зміст владних відносин у суспільстві і державі. За змістом – регулюють найважливіші відносини, мають загальнообов’язковий характер для всіх суб’єктів конституційно-правових відносин і є основою для формування інших галузевих джерел права. За формою об’єктивізації –
є зовнішньою формою вираження, проявом буття об’єктивно існуючих конституційно-правових норм (Конституція, закони України, Регламент Верховної Ради України, висновки і рішення Конституційного Суду України). За суб’єктами правотворчості вони можуть об’єктивізуватися у конституційно-правових нормах, встановлених чи санкціонованих виключно суб’єктами конституційної правотворчості: українським народом, державою.
Але реалії сьогодення такі, що в Україні єдиним нормативним актом, який регламентує державну владу як конституційно-правовий інститут є Конституція України. Автором обґрунтовується, що Конституції України належить особлива роль у системі нормативної регламентації організації та функціонування державної влади. Це доводиться на основі детального аналізу положень Конституції, норми якої закріплюють правові основи державної влади в Україні.
У підрозділі 2.2. “Інші нормативно-правові акти як джерела інституту державної влади”, досліджуючи нормативно-правові акти як джерело державної влади, автор встановив, що початком організації державної влади є законодавче закріплення загальної системи органів, які здійснюють цю владу. Згідно із ст. 6 Конституції України складовими цієї системи є органи законодавчої, виконавчої та судової влади. У цій же частині у первинному вигляді закріплені основи системи “стримувань і противаг”. Згадані органи здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
В Конституції законодавчо закріплене насамперед єдине джерело державної влади в Україні, яким, згідно зі ст. 5 Конституції, визнаний лише народ. Народові надано право визначати конституційний лад в Україні. Оскільки такий лад визначений у розділах І, IV – VIII, XII Конституції України, то є всі підстави вважати, що народ України, згідно з Конституцією, офіційно легітимізував державну владу в країні. Лише народ, а не держава, її органи або посадові особи, може змінювати конституційний лад, найважливішою складовою якого є державна влада. Нарешті, Конституція України законодавчо поклала край всіляким спробам вирішити питання про закріплення державної влади будь-яким іншим способом, ніж легітимним, зазначивши у ч. 4 ст. 5 Конституції, що ніхто не може узурпувати державну владу.
І все-таки, у розвиток положень згаданої статті, уявляються вкрай необхідним прийняття саме народом, а не парламентом України, шляхом референдуму Закону України “Про державну владу в Україні” – особливого законодавчого акта, який би передбачав механізм визначення і зміни конституційного ладу і, зокрема державної влади, та надання народові права контролю за її здійсненням. Україна, в особі її державних органів, має ще прийти до цього шляхом врахування згаданих факторів, серед яких одним із основних
є підвищення правосвідомості громадян, їх правової підготовки, політичної активності, можливої лише за умов докорінного покращення життя народу,
а головне – утвердження у народу віри у державну владу, яку він створив і яку має підтримувати в усіх діях.
Дисертантом встановлено, що характеристика законів як документів вищої юридичної сили, принцип верховенства законів означає, що всі інші нормативні акти знаходяться “під законом”, тобто є підзаконними. Поряд з тим підзаконність нормативних юридичних актів не означає їх меншу юридичну обов’язковість. Вони наділені необхідною юридичною обов’язковістю, справа лише в тому, що їх юридична сила не має такого верховенства та всезагальності, як це характерно для законів, що домінують над всіма іншими нормативними актами.
В дисертації підкреслюється, що підзаконні нормативні акти – це акти вторинної правотворчості, які видаються на основі і на виконання закону, є засобом його розвитку і конкретизації. За умов чіткого нормативного розмежування законів і підзаконних нормативно-правових актів підкреслюється верховенство закону у всій системі нормативно-правових актів держави, і основна вимога для нормативно-правових актів нижчого рівня (підзаконних) – їх відповідність чинним в Україні законам.
З метою формування гармонійної системи джерел конституційного права України та уникнення юридичних конфліктів між її складовими елементами доцільним є прийняття спеціального закону про нормативні правові акти України.
Зроблено висновок, що в регулюванні організації та здійснення державної влади провідна роль належить законам. Відносно ж підзаконних нормативних актів зазначено, що актуальним є завдання підвищення їх ролі та значення в нормативно-правовому забезпеченні державної влади. Важливим також видається збільшення кількості процесуально-процедурних норм, розробка та прийняття відповідних регламентів діяльності органів державної влади.
Розділ 3 “Система конституційно-правового інституту державної влади України” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Поняття системи конституційно-правового інституту державної влади” автором розкрито питання, про те, що конституційно-правовий інститут державної влади є складною системою, що формується з багатьох взаємодіючих частин і елементів, які характеризують внутрішню структуру інституту державної влади і вирізняють його серед інших конституційних інститутів.
Структура системи інституту державної влади зумовлена системними зв’язками між його складовими елементами, що перебувають у відповідній підпорядкованості один до одного. Кожному з цих елементів конституційно-правового інституту державної влади притаманна внутрішня єдність, яка, в свою чергу, відрізняє їх від інших.
Система конституційно-правового інституту державної влади складається з найважливіших інститутів, до яких насамперед належать інститути: законодавчої влади, президентства, виконавчої влади, судової влади. В основі співвідношення цих інститутів і їх взаємодії – реальне співвідношення і взаємодія тих сфер суспільних відносин, які є предметом конституційного регулювання. Норми регулювання дії одного інституту створюють необхідні передумови для дії іншого або декількох інститутів, визначають їх зміст і спрямованість.
Результати дослідження показують, що конституційно-правова концепція України виходила з необхідності впровадження централізовано-сегментної системи державних органів як найбільш прогресивної. Тому види центральних і місцевих органів держави визначаються на підставі принципів, закладених у згаданій системі. Згідно з ними, у сукупності державні органи України становлять єдину систему центральних органів, склад якої об’єктивно випливає з принципу єдності державної влади в Україні. Згідно із ст. 6 Конституції України, розрізняють органи законодавчої, виконавчої і судової влади. Кожний з цих видів є підсистемою єдиної системи державних органів України.
У підрозділі 3.2. “Основні складові елементи системи інституту державної влади в Україні” дисертант звертає увагу на те, що після здобуття Україною незалежності, важливим чинником виходу із політичної кризи українського суспільства стало створення сучасної, ефективної системи державної влади. Впровадження нової системи державної влади має забезпечити становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої, європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури і демократії,
а також має допомогти Україні стати впливовою країною в економічному і політичному житті Європи і світу.
Дисертант зосередив свою увагу на характеристиці системи конституційно-правового інституту державної влади з точки зору суб’єктної ознаки. Згідно з чинним законодавством в Україні діють такі основні інститути державної влади, що складають її систему: законодавча, виконавча, судова влада та Президент.
Парламент – Верховна Рада України – згідно зі статтею 75 Конституції України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. На основі та на виконання Конституції України і законів України Президент видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України.
Кабінет Міністрів України – згідно зі статтею 113 Конституції України – є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.
Але з проведеного дисертантом дослідження стає очевидним існування досить важливої складової у системі конституційно-правового інституту державної влади – інституту прокуратури України.
Цей інститут в політичному відношенні є “нейтральним”, проте, будучи елементом державної влади, він може бути як знаряддям репресивної політики держави, так і засобом захисту прав й законних інтересів громадян у правовій державі. Конституцією України визначено, що важливою функцією прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Звідси, як апріорі, випливає – прокуратура займає визначне місце в державному механізмі нашої країни, активно впливає на забезпечення законності, прав і свобод людини і громадянина.

ВИСНОВКИ
У висновках дисертантом формулюються основні теоретичні результати дисертаційного дослідження.
1. Влада – це певні взаємозв’язки, що передбачають наявність суб’єкта і об’єкта, особливе вольове ставлення, яке полягає у спонуканні до дії, яку об’єкт повинен здійснити за бажанням суб’єкта. Це реальна здатність суб’єкта влади втілювати в життя певні ідеї, погляди, власну волю, нав’язуючи їх, коли це необхідно, іншим.
2. Необхідною рисою влади є воля. Здійснення влади – це волевиявлення народу або інших суб’єктів влади. Перша основна ознака влади полягає у тому, що вона не може належати нікому, крім правового повноваження. Влада, яка зовсім не має правової санкції, є юридично індиферентним явищем, оскільки вона немає правового виміру. Цю правову санкцію влада здобуває як від Конституції, так і від правосвідомості людей. Саме тут виникає проблема співвідношення волі і права. Очевидно, варто погодитися з тим, що влада взагалі і державна зокрема, за своєю родовою сутністю є воля, вольова сила, а по видовій ознаці – правова сила. Згадана властивість виявляється у тому, що держава повинна бути спроможна застосувати силу. Держава, а звідси й державна влада, зі слабкою волею (силою) є нежиттєздатною.
3. Призначення влади полягає у тому, щоб створювати у людей впевненість і водночас виконавчість, щоб не лише вирішувати, а й інших підводити до погодженого рішення. Владарювати означає немов накладати власну волю на волю інших, проте так, щоб це накладання добровільно приймалося тими, хто підкоряється. Завдання держави полягає у такій погодженості волі, яка, залишаючись по суті добровільною координацією, набуває форми вольової субординації (підпорядкування).
4. Державна влада – це легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів і посадових осіб щодо здійснення їх функцій і повноважень шляхом прийняття правових актів в порядку, передбаченому Конституцією і законами.
5. Характер державної влади, її походження і призначення, суть, зміст і форми здійснення виявляються у принципах та функціях. Науково обґрунтована класифікація принципів та функцій державної влади об’єктивно сприятиме більш послідовному та ефективному її здійсненню.
6. Найбільш рельєфно сутність джерела права проявляється у конституційному праві. Джерела інституту державної влади поряд із загальними, видовими ознаками джерела конституційного права (видаються в межах повноважень відповідних суб’єктів правотворчості, мають відповідати нормативним положенням актів, що видані вищестоящими суб’єктами правотворчості; нормативний акт набуває загальнообов’язкової сили, передумовою чого є, як правило, його оприлюднення чи інше передбачене законодавством доведення до відома виконавців) наділені спеціальними юридичними ознаками. Спеціальні ознаки дають можливість відмежовувати ці джерела від інших галузевих джерел права. Ці ознаки вказують на особливість джерел інституту державної влади за суттю, змістом, формою і суб’єктами правотворчості.
7. Конституційно-правовий інститут державної влади є складною системою, що формується з багатьох взаємодіючих частин і елементів, які характеризують внутрішню структуру інституту державної влади і вирізняють його серед інших конституційних інститутів.
8. Ми вважаємо за необхідне на законодавчому рівні вирішити питання про прийняття окремих законів про владу, а саме Закону України “Про державну владу в Україні”, особливого акта, який би передбачав механізм визначення і зміни конституційного ладу і, зокрема державної влади, та надання народові права контролю за її здійсненням, а також закони про окремі гілки влади – законодавчу, виконавчу тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Чехович Т.В. Механізм стримань та противаг як спосіб вирішення конфліктів між органами державної влади // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – К.: Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. – Випуск 43. – С. 21-24.
Чехович Т.В. Утвердження принципу поділу влади в конституційній історії України // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – К.: Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, 2002. – Випуск 47. – С. 205-208.
Чехович Т.В. Сутність та юридична природа державної влади // Часопис Київського університету права. – К.: Київський університет права, 2003. – № 3. – С. 18-21.
Чехович Т.В. Державна влада як інститут конституційного права // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Спецвипуск № 1. Збірник за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів (29-30 квітня 2002 р.). – Хмельницький, 2002. – С. 63-64

АНОТАЦІЯ
Чехович Т.В. Державна влада як інститут конституційного права України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних і практичних питань державної влади як конституційно-правового інституту. Розкривається поняття, принципи та функції державної влади. На основі встановлених ознак державної влади і з врахуванням аналізу спеціальної юридичної літератури дається власне визначення державної влади як інституту конституційного права. У проведеному дослідженні визначено державну владу як один з основних інститутів конституційного права. Новим науковим результатом є цілісний аналіз структурної організації сучасної системи державної влади.
Автором розглядаються окремі питання щодо джерел конституційно-правового інституту державної влади. Проаналізовано систему конституційно-правового інституту державної влади України, зокрема теоретично обґрунтовано поняття системи конституційно-правового інституту, виокремлено та проведено аналіз основних складових елементів системи інституту державної влади в Україні.
Ключові слова: державна влада, ознаки державної влади, інститут конституційного права, джерела конституційно-правового інституту державної влади, система конституційно-правового інституту державної влади.
АННОТАЦИЯ
Чехович Т.В. Государственная власть как институт конституционного права. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 – конституционное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.
В диссертации проводится комплексный анализ теоретических и практических проблем государственной власти как института конституционного права. На основе установленных признаков и с учетом анализа теоретического и нормативно-правового материала, обобщения юридической практики исследуются вопросы понятия и юридической природы государственной власти.
Рассмотрены исторические аспекты становления государственной власти, в процессе исследования подчеркивается, что идеи государственной власти не новы для Украины. В то же время, автор акцентирует внимание на том, что Украина на протяжении исторического развития имела только фрагменты своей государственности, процесс становления государственной власти в Украине взаимосвязан с провозглашением Верховной Радой Украины 16 июля 1990 года Декларации о государственном суверенитете Украины.
С принятием Конституции Украины, с внедрением конституционных начал разграничения полномочий и начал взаимодействия между органами государственной власти Верховная Рада Украины окончательно утратила прежний статус высшего органа государственной власти и впервые приобрела во всех основных чертах статус парламента Украины.
В работе излагаются конкретные предложения, направленные на необходимость теоретического обобщения понятия, содержания и формы государственной власти; автором исследованы характер государственной власти, ее происхождение и назначение. Проведено исследование источников конституционно-правового института государственной власти, проанализировано их содержание и внесено предложение по поводу необходимости принятия отдельных нормативно-правовых актов, которые бы регламентировали деятельность каждой отдельно взятой ветви власти.
Подчеркиваются особенности функционирования государственной власти в управлении современным демократическим обществом.
В работе проанализированы принципы и функции государственной власти. Научная классификация, предложенная в диссертации, будет объективно способствовать более последовательному и эффективному осуществлению государственной власти.
Значительное внимание в работе уделяется понятию системы конституционно-правового института и ее основным составляющим.
Установлено, что конституционно-правовой институт государственной власти является сложной системой, которая формируется из множества взаимосвязанных частей и элементов, характеризующих внутреннюю структуру института государственной власти и выделяющих его из других конституционных институтов.
В результате исследования выделено конституционно-правовые основы государственной власти в Украине, которые, по мнению автора, состоят из источников права в сфере государственной власти, функций государственной власти, механизма, гарантий и границ государственной власти.
Обоснован вывод, что государственная власть – особая разновидность социальной власти, существенный признак государства, одна из функций государства. Государственная власть – легитимное официальное волеизъявление государства, его органов и должностных лиц в сфере осуществления их функций и полномочий, путем принятия и осуществления правовых актов в порядке, предусмотренном Конституцией Украины и законами.
Ключевые слова: государственная власть, конституционно-правовой институт, принципы государственной власти, функции государственной власти, органы государственной власти, источники государственной власти, система конституционно-правового института, механизм государственной власти.

SUMMARY
Chekhovych T.V. The State Authority as a Ukrainian Constitutional Law Institution. – Manuscript.
Dissertation for the academic degree of the candidate of legal science in speciality 12.00.02 – Constitutional Law. – Kyiv National University of Taras Shevchenko, Kyiv, 2005.
The master’s thesis is devoted to complex research of theoretical and practical problems of the state authority as a constitutional law institution. It reveals a conception, principle and function of the state authority. On the grounds of the elicited features of the state authority and taking account of the special juridical literature analysis, it has been formulated a proper identification of the state authority as a constitutional law institution. During the research the state authority was determined as one of the main constitutional law institutions. The newest scientific result is a whole analysis of the structural organization of the modern system of the state authority.
The author researches single problems concerning the sources of the constitutional law institution of the Ukrainian state authority. There was made an analysis of the constitutional law institution of the Ukrainian state authority especially there was theoretically grounded a conception of the constitutional law institution system and there was distinguished and made an analysis of the major component elements of the Ukrainian state authority institution system.
Key Words: state authority, features of the state authority, constitutional law institution, sources of the constitutional law institution of the state authority, a system of the constitutional law institution of the state authority.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking