Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Автономія сторін в міжнародному приватному праві

 

ЗАДОРОЖНА СВІТЛАНА МИХАЙЛІВНА

АВТОНОМІЯ СТОРІН В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Спеціальність12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.
Дисертація виконана в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Гетманцев Олександр Валентинович
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри правосуддя

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Довгерт Анатолій Степанович
Інститут міжнародних відносин Київського національного універ-ситету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародного приватного і митного права, член-кореспондент Академії правових наук України

кандидат юридичних наук, доцент
Трутень Віктор Володимирович
Рівненський інститут Київського університету права НАН Украї-ни, доцент кафедри конституційного, адміністративного і підпри-ємницького права

Провідна установа: Національна юридична академія України іме-ні Ярослава Мудрого, кафедра цивільного права, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.
Захист відбудеться “22” січня 2007 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здо-буття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті дер-жави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Ки-їв, вул. Трьохсвятительська, 4.
Автореферат розісланий “___” грудня 2006 р.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор юридичних наук Кучеренко І.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За пануючою думкою, свобо-да – це свобода волі. Поряд із справедливістю, добросовісністю і ро-зумністю, вона є вищою цінністю права, а право на свободу – одним із особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фі-зичної особи.
У міжнародному приватному праві поняття автономії волі має два предмети регулювання: договір та вибір – права (lex voluntatis) чи суду, а методами її реалізації є визнання відповідно матеріально-, колізійно- та процесуально- (юрисдикційно-) правової свободи, при цьому цей процес може розумітися як взаємо або, словами дисертації, “подвійне визнання” (voluntas et justa, jus naturalis et jus positivum). Кожна із трьох проблем, як форма міжнародної приватноправової свободи може бути самостійною темою для дослідження, про що свідчить, зокрема, вико-ристання в порівняльній колізійній доктрині окремих термінів для по-значення аспектів автономії волі: приватна автономія (свобода догово-ру), автономія сторін як вільний вибір права (далі – автономія сторін), та автономія сторін як вільний вибір суду. Акцентування уваги на од-ному із трьох взаємопов’язаних питань – вільному виборі права – до-зволяє глибше його дослідити у визначених границях дисертації.
Існуючі розв’язання суперечностей автономії сторін хоча й ґрун-туються, як правило, на методологічному каноні інтерпретації колізій-ної норми: граматичне, систематичне, історичне та телеологічне тлума-чення, але співпадають частково тільки в історичному підході (Дюму-лен etc.), тоді як ні наведена вище термінологія, ні логічна структура диспозитивної колізійної норми, ні, тим паче, філософські засади ви-правдання і легітимації свободи волі не є усталеними. Крім того, незважаючи на визнання автономії волі (сторін) пріоритетним способом врегулювання колізій, в українському міжнародному приватному праві чекають відповіді наступні питання: детальна регламентація умов та способів здійснення автономії волі, визначення формальної й змістовної сфери дії вільного вибору права як колізійної норми тощо.
Актуальність обраної теми підтверджується, зрештою, й тим, що вітчизняний МПрП-Закон, який покликаний закріпити уже знайдені, наприклад, в Римській конвенції “Про право, яке застосовується до договірних зобов’язань” 1980 р., правові поняття, рішення й позиції щодо автономії сторін, набрав чинності нещодавно, а тому ще не має значної практики застосування, що вимагає випереджаючого догмати-чного та наукового аналізу його положень, зокрема, ст. 5. Автономія волі та ін. Крім того, реформа Римської конвенції (трансформація Римської конвенції передбачає створення трьох регламентів: “Рим 1” – договірне право; “Рим 2” – позадоговірне право; “Рим 3” - сімейне право), в якій принцип автономії волі є священним і недоторканим, направлена на його збереження, оскільки проекти всіх трьох регламен-тів побудовані навколо принципу автономії волі. Отже відступи від принципу автономії волі не прогнозуються.
Проблема автономії волі є актуальною з огляду на ступінь її нау-кової розробки. Серед вчених попереднього періоду, що досліджували окремі сторони даної проблеми, слід назвати О. Піленка, В.М. Корець-кого, О.М. Макарова, в працях яких ми знаходимо історію виникнення і розвитку міжнародного приватного права. Значна кількість російських вчених працювали над окремими питаннями автономії волі, зокрема: теоретичним основам автономії волі присвячені роботи А.Г. Філіпова, А.А. Рубанова, Н.В. Тригубович; Д.К. Мосс вивчала проблеми реалізації автономії волі в контексті міжнародного комерційного арбітражу; О.М. Садіков – проблему дії імперативних норм у міжнародному приватному праві; І.С. Зикін досліджував застосування звичаїв у міжнародному ко-мерційному обігу; А.І. Муратов – проблеми обходу закону та ін.
Проблема автономії волі широко досліджувалась зарубіжними вченими колізіоністами, досвід яких теж використаний в даній роботі. Серед них праці Я. Кроффолер, Я. Шапп, К. Шмітгофф, О. Ландо, П. Кай, Р. Б. Голдман, Х. Батіфоль та інших вчених.
Теоретичному дослідженню автономії волі в українській науці міжнародного приватного права майже не приділялось уваги. Окремі питання окресленої проблеми досліджували вітчизняні вчені В. І. Ки-сіль, О.О. Мережко, А.С. Довгерт, В.В. Трутень.
Водночас, проблемі автономії волі, як самостійному предмету дослідження у вітчизняній науці міжнародного приватного права не надавалось належної уваги. Заповнити цю прогалину – головна мета запропонованої дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок наукового дослідження є одним з пріоритетних в галузі міжнародного приватного права. Ця тема входить у науково-дослідну проблематику кафедри правосуддя Чернівецького національ-ного університету імені Юрія Федьковича “Проблеми розвитку і вдос-коналення процесуального законодавства в Україні та практики його застосування” (реєстраційний № 01054002887).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації сформульована, виходячи із поняття свободи як основоположної цінності етики і права – це встановлення належного способу вираження колізійно-правової свободи, виправдання та легітимація вільного вибору права у міжна-родному приватному праві, формування умов та способів застосування колізійної автономії волі, збалансування формальної й змістовної сфе-ри дії автономії сторін.
Ця мета конкретизується в наступних завданнях:
1. Поставити, в т.ч. термінологічно, проблему автономії волі у міжнародному приватному праві у формі дилеми: приватна автономія – автономія сторін;
2. Підсумувати філософсько-правове (психолого-емпіричне, раціоналістичне та позитивістське) розуміння свободи (автономії) волі задля її реалізації в колізійному праві;
3. За допомогою історичного аналізу визначити провідну ідею для опису і пояснення проблеми колізійно-правової свободи;
4. Шляхом порівняльного аналізу вияснити тенденцію повсюд-ного визнання автономії сторін в сучасному світі;
5. Догматично охарактеризувати правове регулювання автоно-мії волі в законі України “Про міжнародне приватне право”;
6. Розглянути проблему автономії волі через призму структури колізійної норми в цілому та розщепити єдину проблему на дві скла-дові: формальну (щодо обсягу), та змістовну (щодо прив’язки), – зок-рема. Узагальнити комбінування та застосування гіпотетичної диспо-зитивної колізійної норми (колізійної норми з прив’язкою lex voluntatis);
7. На останок констатувати дійсність вільного вибору права. Встановити межі застосування автономії волі не тільки як колізійного принципу, але й як колізійної норми;
8. Методично розщепити як формальну, так і змістовну сферу дії автономії сторін на дві рубрики та наповнити змістом кожну з них, керуючись логіко-системним критерієм.
Об’єктом дослідження в дисертаційній роботі стали суспільні відносини, ускладнені іноземним елементом, що виникають при вибо-рі права.
Предметом дослідження стали правові норми та аналіз основ-них теоретичних положень щодо автономії волі сторін договору у міжнародному приватному праві.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: формально-логічний, теоретико-прогностичний, філософсь-ко-правовий, історико-порівняльний, порівняльно-правовий, філологі-чна критики, а також структуралізм та аналітична та синтетична юриспруденція та принцип “подвійного визнання”. Формально-логічний метод разом з аналітичною юриспруденцією є основою дог-матичної інтерпретації проблеми, тобто основою аналізу чинного в Україні закону “Про міжнародне приватне право” в частині, яка стосу-ється автономії волі. Теоретико-прогностичний метод дозволив розро-бити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері міжнародного приватного права. Філософсько-правовий в цілому та синтетичної юриспруденції зокрема застосовується нами для телеоло-гічного, каузального та, разом з першим методом, систематичного тлумачення поняття свободи (автономії) волі в контексті колізійного права. Історико-порівняльний метод використовувався у роботі для дослідження питання виникнення і формування ідей про автономію волі на основі сформульованого в дисертації принципу “подвійного визнання”. Порівняльно-правовий метод використовувався при дослі-дженні як механізмів правого регулювання, так і відповідного законо-давства зарубіжних країн та міжнародних угод, узагальнення їхнього досвіду та для вивчення можливостей запозичення конкретних норм та інститутів з метою їх запровадження в законодавстві України. Запро-понований та використаний спеціальний метод дослідження автономії волі у міжнародному приватному праві – принцип “подвійного ви-знання”: існування і реалізація принципу автономії волі, його місце в системі права конкретної країни залежить, зрештою, від способів ви-знання цього принципу правопорядком країни з одного боку та засто-сування автономії для визнання відповідного правопорядку у формі вільного вибору права – з іншого.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплекс-ному дослідженні автономії волі як колізійно-правової свободи на ос-нові принципу “подвійного визнання” та структурного аналізу про-блеми. В цілому у роботі прослідковано історію виникнення і форму-вання автономії волі як вільного вибору права, проведений порівняль-но-правової аналіз зарубіжного та міжнародного законодавства з до-сліджуваного питання, розглянуті підстави та порядок вибору права, умови та способи вираження автономії волі, здійснений аналіз меж здійснення автономії волі.
Наукова новизна дисертації відображена в положеннях, що ви-носяться на захист:
1. Вперше визначено поняття автономії сторін (lex voluntatis) як автономію волі в міжнародному приватному праві, яка за своєю суттю є “подвійним визнанням” права вільного вибору учасниками приватних відносин з іноземним елементом застосовуваного права (а також компетентного суду), шляхом укладення угоди або вчинення конклюдентних дій, керуючись практичною потребою взаємного ви-знання судових рішень та кінцевою метою виправдання відповідним правопорядком колізійно-правової свободи.
2. Вперше пропонується запозичити із європейської та іншої практики нормотворення термінологічний поділ поняття “автономія волі”, неусталений в вітчизняному приватному та міжнародному при-ватному праві, на відповідно “приватну автономію” та “автономію сторін”, при цьому в останньому випадку варто розрізняти “вільний вибір права” та “вільний вибір суду (юрисдикції)”. Кожен із запропо-нованих термінів виражає форму міжнародної приватноправової сво-боди, зокрема, автономія сторін (вільний вибір права) – колізійно-правову свободу, та має служити адаптації національного правопоряд-ку до стандартів та вимог ЄС та міжнародних колізійних угод.
3. Вперше пояснено здійснення вибору застосовуваного права у формі колізійної теорії “подвійного визнання” волі, суттю якої є прямо- і зворотньонаправлене протиставлення “правопорядок – воля” (відпові-дно об’єктивне і суб’єктивне визнання) та усунення суперечливості по-няття автономії волі, бо воно є єдиним для позитивного і природного права. Ця теорія дозволяє визначити автономію сторін в міжнародному приватному праві як колізійний природно-правовий принцип та позити-вно-правову колізійну норму з прив’язкою lex voluntatis.
4. Дістало подальший розвиток формулювання цілісного предмету вільного вибору суб’єктами міжнародного приватного права, яким є поряд із вибором матеріального та колізійного, а також прямо чи опосередковано і процесуального права, також й вибір суду, при цьому в роботі детально досліджено перший вибір.
5. Вперше догматично охарактеризовано правове регулювання ЗУ “Про міжнародне приватне право” з точки зору автономії волі, в тому числі за допомогою визначення як гіпотези, так і правового нас-лідку відповідної правової норми побудовано типову колізійну норму lex voluntatis, яку конкретизовано формально щодо обсягу та змістовно щодо прив’язки.
6. Вперше у вітчизняній колізійній доктрині критично оцінено найбільш актуальні та невирішені в європейській практиці питання про можливість вибору недержавного регулювання, а також про ви-значення мовчазного вибору права, при цьому в першому випадку зроблено висновок про допустимість, а в другому – про визнання тако-го вибору.
7. Вперше встановлено формальні межі застосування автоно-мії волі як рамки колізійного принципу та обсяг колізійної норми, тоб-то визначено в позитивний та негативний спосіб типовий статут авто-номії сторін, який в цілому співпадає з договірним статутом та має тенденцію до розширення за межі зобов’язального статуту, в тому чи-слі із включенням речового, сімейного та спадкового, а також норм права інтелектуальної власності, при цьому звичайними обмеженнями є особистий статут та частково норми в сфері договорів споживання та трудових відносин.
8. Висунуто і обґрунтовано тезу про формування змістовної сфери дії автономії волі, при цьому як і в попередньому випадку мето-дом розщеплення на дві проблеми “обсяг та обмеження”, тобто в да-ному випадку на питання про коло правопорядків, поміж яких можли-вий вибір права, та про обмеження територіальної сфери дії колізійної норми про автономію волі:
а) акцентовано увагу на нормальний випадок автономії волі – вибір норм матеріального приватного правопорядку, та констатовано, що вибір юрисдикції є, зрештою, опосередкованою формою вибору процесуального права країни суду (forum shopping). Інші норми публі-чного правопорядку також можуть бути обрані сторонами, але як ви-няток та керуючись в основному ідеєю різної природи – приватної або публічної – одних і тих самих за смислом норм в тих чи інших право-порядках. Вибір колізійного правопорядку за загальним правилом не виключається, а може бути обмеженим самими сторонами або законо-давцем у формі зворотного (подальшого) відсилання.
б) відношення автономії волі і зворотного (подальшого) відси-лання, обходу закону, застереження про публічний порядок, застосу-вання імперативних норм кваліфіковано як єдиний інститут змістовно-го обмеження територіальної сфери дії норми про автономію волі.
9. Вперше, шляхом об’єднання двох аспектів – формального та змі-стовного – в єдиному понятті, отримано логіку, природу, мету, задачу та результат застосування автономії сторін (волі) у міжнародному приват-ному праві, тенденцією якого є визнання абсолютності вибору права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в ньому положення створюють основу для подаль-шого вивчення основних принципів міжнародного приватного права, інституту автономії волі та суміжних з нею інститутів. Вони можуть бути використані в роботі державних органів України, зокрема Мініс-терством закордонних справ, загальними та спеціалізованими судами України, Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.
Висновки і пропозиції мають доповнити ті розділи науки міжна-родного приватного права, які присвячені вивченню інститутів зо-бов’язального, сімейного й трудового права, цивільного процесу, між-народного комерційного арбітражу, а можуть бути використані в про-цесі підготовки загальних і спеціальних курсів, зокрема таких, як: “Міжнародне приватне право”, “Міжнародний цивільний процес”, “Міжнародний комерційний арбітраж”.
Теоретичні положення і висновки, а також практичні рекомен-дації, сформульовані на основі дослідження можуть бути корисними і в практичній діяльності суб’єктів міжнародних приватних відносин та зовнішньоекономічних відносин зокрема.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення оприлюднені у виступах на науково-практичних конференціях, зокре-ма, на Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспі-рантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культу-рні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (20 лютого 2003 р., м. Тернопіль); Х регіональній науково-практичній конференції (5-6 лютого 2004 р., Львів); Регіональній міжвузівській науковій конфере-нції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правово-го регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (16 квітня 2004 року, м. Івано-Франківськ).
Дисертація обговорювалась на спільному засіданні кафедри між-народного права, кафедри правосуддя та кафедри цивільного права Че-рнівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а та-кож на засіданні відділу цивільного і підприємницького і трудового права Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України.
Публікації. Основні наукові положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, вміщені у дисертаційному дослідженні, ви-кладено автором у 9 наукових публікаціях, в тому числі 6 наукових статтях та 3 тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертаційного дослідження. Дослідження склада-ється зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, поділених на пункти, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінок, в тому числі 20 сторінок – список використа-них джерел (236 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У Вступі розкривається сутність і обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв’язок з науковими програмами, планами, темами Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, сформульовано мету і завдання дослідження, ви-значається об’єкт, предмет і методологічна основа дослідження, ви-кладається наукова новизна, обґрунтоване теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їхня апробація, характер публікацій.
В першому розділі “Автономія волі – спосіб вираження колі-зійно-правової свободи”, який включає три підрозділи, ставиться ди-лема поняття автономії волі, здійснюється виправдання та легітимація вільного вибору права в міжнародному приватному праві.
В підрозділі 1.1. “Основна дилема автономії волі: приватна ав-тономія – автономія сторін” дисертант вирішує термінологічну про-блему автономії волі, пов’язану із вузьким та широким розумінням останньої, а також пропонується теорія, яка найбільш повно та якісно пояснює проблему автономії. Правове регулювання цивільних відносин з іноземним елементом в сучасній юридичній практиці допускається двома способами: шляхом визнання колізійно-правової свободи або встановлення формул колізійно-правового прикріплення. В першому випадку йдеться про вільний вибір права, який інакше називається про-блемою автономії волі у вузькому сенсі, або автономією сторін. В ши-рокому сенсі автономія волі включає також проблему свободи договору (угоди) як характерний вираз матеріально-правової свободи.
Проблема автономії волі, як вона традиційно означається в укра-їнській колізійній доктрині, має однакове філософське підґрунтя і ви-рішує однакові практичні задачі, що в Україні, що у Франції, що в Ні-меччині, що в Англії, що у Росії чи якійсь іншій країні, однак при цьо-му використовуються різні терміни, які мають випадковий історичний характер: укр. – “автономія волі”, “вибір права”, франц. – “autonomie de la volontй” (“автономія волі”), нім. – “Privatautonomie” (“приватна автономія”), “Parteiautonomie” (“автономія сторін”), “freie Rechtswahl” (“вільний вибір права”), англ. – “choice of law” (“вибір права”), “party autonomy” (“автономія сторін”), рос. – “выбор права сторонами дого-вора”, “автономия воли”. Із переліку стає очевидним, що основний український термін – “автономія волі” – відповідає французькій термі-нології, тоді як в німецькій та англійській мовах він не використову-ється, де в обох мовах вживається термін “автономія сторін”, а в німе-цькій мові – ще й термін “приватна автономія”. Вирішення дисертан-том термінологічного питання щодо автономії волі є компромісним, тобто такою, яка враховує і французький, і німецький підхід, тобто ми пропонуємо зберегти у вітчизняній колізійній доктрині та законодав-чій практиці традиційний французький термін “автономія волі” для охоплення проблеми в цілому, тобто для автономії волі в широкому сенсі; а для автономії волі у вузькому сенсі, як вираження колізійно-правової свободи, можна також вживати німецького походження тер-мін “автономія сторін”, або “автономія волі сторін”, віддаючи перева-гу першому – “автономія сторін”.
На наш погляд, найбільш повно та якісно пояснює проблему ав-тономії волі теорія, яку ми пропонуємо назвати “подвійним визнан-ням”, тим більше, що сам термін “визнання”, так само як і його анало-ги “санкція”, “одобрення”, “схвалення” та інші, мають спільну рису, а саме – вони є двозначними, двонаправленими, амбівалентними. Тому, вибраний із відповідного переліку синонімів термін “визнання”, який, як зазначено вище, застосовується для позначення центрального по-няття в цивілістичній теорії волі тоді, коли йдеться про субординацію правопорядку і волі (в контексті визначення правочину в німецькому праві), можна поняття визнання використовувати за аналогією в докт-рині міжнародного приватного права тоді, коли виникає потреба розв’язати проблему автономії волі в широкому сенсі, включаючи ві-льний вибір права, зокрема проблему субординації автономії волі із нормами відповідного правопорядку.
Двозначність терміну “визнання” дозволяє розглядати відповід-ний процес у зворотному напрямку з точки зору волі, тобто автономія волі сторін розповсюджується на визнання суб’єктом чинного (пози-тивного) правопорядку. В міжнародному приватному праві вільний вибір права (правопорядку) є в абстрактній формі ні чим іншим, ніж визнанням суб’єктом одного правопорядку і невизнанням іншого. Са-ме тому таке визнання можне назвати суб’єктивним визнанням.
В підрозділі 1.2. “Доктринальне та легальне обґрунтування ві-льного вибору права в міжнародному приватному праві” аналізується філософія питання автономії волі, досліджується історія питання “по-двійного визнання”, здійснюється порівняльно-правове дослідження, а також обґрунтовується легальне визнання автономії волі в українсь-кому міжнародному приватному праві.
Як вважає автор, в міжнародному приватному праві поняття ав-тономії волі і свободи волі є тотожними, тому термін “автономія” вживається у зворотах “автономія волі”, “приватна автономія”, “авто-номія сторін”, а термін “свобода” можна використовувати у словоспо-лученнях “свобода договору (угоди)”, “колізійно-правова та матеріа-льно-правова свобода”. Можна також говорити про “процесуально-правову свободу” у випадку, коли йдеться про вибір сторонами визна-чення компетенції відповідного суду або арбітражу.
Автономія волі перед тим як зайняти місце одного з основних принципів міжнародного приватного права, пройшла довгий історичний шлях розвитку таких філософських ідей, як “свобода”, “воля”, “автоно-мія”. Автономія волі – це самозаконність волі. Відособлювати автоно-мію волі від “свободи волі”, “свободи договору” неможливо. Також вар-то сказати, що поняття автономії волі і угоди у філософському значенні є однорідними поняттями, зважаючи при цьому на те, що у міжнарод-ному приватному праві ці інститути мають свої специфічні риси.
Різні філософи та філософські течії є прибічниками власних уяв-лень, які, як правило, є не тільки оригінальними, але й протилежними. В результаті дослідження різних філософських думок та теорій нам вдалося знайти зв’язок, поєднуючу ланку, зокрема, між позитивістсь-ким та природнім уявленням про автономію волі. Таким зв’язком є теорія “подвійного визнання”. Поняття визнання бере свій початок зі вчень Канта, тому проблема автономії волі пройшла три етапи розвит-ку: докантівський, кантівський та післякантівський період. Якщо сво-боду волі, у формі, запропоновані І.Кантом, сприйняти як один полюс, а релігійний детермінізм Середньовіччя чи сцієнтистський детермінізм волі Нового часу – як інший полюс, то в XIX і наступних століттях на цьому останньому полюсі займає своє місце філософія позитивізму.
Міжнародне приватне право при вирішенні питання про автоно-мію волі користуватися “теорією визнання”, або якоюсь іншою пози-тивістською теорією. В такому разі міжнародне приватне право буде лише позитивістською доктриною, що є на наш погляд суттєвим недо-ліком. Виправити його можна, якщо враховувати історію автономії волі, в якій крім позитивістського періоду є ще психолого-емпіричний і, особливо, раціоналістичний періоди. Таким врахуванням є констру-кція “подвійного визнання”, тобто з одного боку позитивістського ви-знання, а з іншого – або загального (Дюмулєн), або розумного визнан-ня (Савін’ї). Схема цієї конструкції виражається не тільки старою фо-рмулою voluntas alia justa, а й новою – voluntas et justa, тобто і воля і правопорядок є вихідними точками для взаємовизнання.
Отже, історія принципу автономії волі ґрунтується на такій пері-одизації: передісторія (XIV, XV ст.ст.); перший період – виникнення психолого-емпіричного принципу автономії волі, Дюмулєн (XVI ст.); другий період – раціоналістичне доповнення принципу автономії волі (принцип більш тісного зв’язку), Савінь’ї (XVII-перша половина XIX ст.); третій сучасний період – позитивістське завершення оформлення принципу автономії волі, “етатистські” та “автономістські” концепції автономії волі (друга половина XIX-XXI ст.ст.).
З точки зору змісту норми щодо автономії волі в різних країнах а також в міжнародних колізійних конвенціях, можуть бути сформульо-вані, по-перше, в позитивній або негативній формах: норма формулю-ється як колізійна норма-принцип або формулюються виключення із обсягу застосування цієї норми; по-друге, автономія волі може бути сформульована як колізійна норма-принцип lex voluntatis або як дво-стороння колізійна норма з прив’язкою lex voluntatis; по-третє, авто-номія волі може бути визначена або відкрито, або приховано (латент-но), що потребує відповідного граматичного або логіко-систематичного тлумачення. В кінцевому рахунку, на основі проведе-ного вище порівняння, можна категорично стверджувати, що тенден-цією сучасного міжнародного приватного права є повноцінне визнання автономії волі, тобто перехід від невизнання, зокрема в деяких країнах Латинської Америки, до повсюдного визнання вільного вибору права як способу вираження колізійно-правової свободи.
Визначена вище тенденція сучасного міжнародного приватного права про перехід від невизнання до визнання автономії волі знайшла свою легітимацію в Україні в законі “Про міжнародне приватне пра-во”, який закріплює два типи норм – колізійна норма-принцип автоно-мії волі (lex voluntatis в широкому сенсі) та колізійна прив’язка авто-номії волі (lex voluntatis у вузькому сенсі) двосторонньої колізійної норми – доповнюється також іншими нормами, за допомогою яких уточнюється обсяг автономії волі або здійснюється її обмеження. За-стосування автономії волі полегшиться, якщо на основі теорії та мето-дології права, а також аналізу чинного колізійного законодавства, за-пропонувати спосіб визначення умовної (гіпотетичної, логічної) колі-зійної норми про автономію волі. Норма закону про автономію волі є складною, тобто лише логічним шляхом, або за допомогою інтерпре-тації всього закону, можна встановити зміст умовної (гіпотетичної) колізійної норми про автономію волі.
В другому розділі “Умови, способи та межі застосування (формальна сфера дії) автономії сторін як колізійної норми” дисе-ртант описує та пояснює автономію волі як колізійну норму та її реалі-зацію, а також формальну сферу дії автономії сторін, попередньо з’ясовує умови та способи застосування автономії, а також питання дійсності та недоліку вільного вибору права. Цю сферу, так само як і змістовну сферу дії, можна охарактеризувати в позитивному та нега-тивному сенсі: в першому випадку визначається обсяг застосування автономії сторін, а в другому – обмеження статуту автономії сторін. В цьому та наступному розділах термін “автономія сторін” вживається нами як синонім “автономії волі” у вузькому значенні. Якщо не засте-режене інше, то термін “автономія волі” далі розуміється нами тільки у вузькому значенні.
В підрозділі 2.1. “Автономія волі як колізійна норма та її реалі-зація” дається аналіз колізійної норми про автономію волі та угоди про вибір права. Як зазначає автор, автономія волі може вважатися не тільки колізійним принципом, а й колізійною нормою тільки тоді, ко-ли в цій нормі є обсяг і прив’язка. Важливим застереженням при цьо-му є твердження про те, що автономія волі не є структурним елемен-том односторонньої колізійної норми. На нашу думку, автономія волі є колізійною нормою, яка має як складові обсяг і прив’язку. Встанов-лення, насамперед, обсягу цієї колізійної норми, незалежно від того, наскільки обсяг є визначеним, можна здійснити за допомогою поняття умовної (гіпотетичної) правової норми. Це в окремих випадках стосу-ється і визначення прив’язки lex voluntatis. За допомогою комбінуван-ня елементів обсягу і прив’язки колізійної норми про автономію волі здійснюється конкретизація загальної правової ідеї вільного вибору права. Визначивши обсяг і прив’язку колізійної норми про автономію волі, можна належним чином здійснити правову кваліфікацію ситуації, коли виникає потреба у сторін обрати право, яке б найбільш вдало і ефективно регулювало їх відносини з іноземним елементом. Таким чином, вільний вибір права є кінцевою метою застосування колізійної норми щодо автономії волі.
Автономія волі, як угода про вибір права може бути визначена як в тексті основної угоди в якості однієї з її умов, зокрема в такій її частині, як пророгаційне (арбітражне) застереження, так і в тексті про-рогаційної (арбітражної) угоди, або може бути укладеною у вигляді окремого документу. Хоча письмова форма угоди про вибір права не є загальнообов’язковою у міжнародній практиці, що означає, що вона може бути і усною, однак остання в силу своєї непевності має суттє-вий недолік. Відповідно до українського законодавства, угода про ви-бір завжди має укладатися в письмовій формі. Останнє, однак, не су-перечить тому, що вибір права в ситуації за участю українського учас-ника, тим не менше, може бути визначений на підставі мовчазного во-левиявлення і конклюдентних дій сторін.
Угода про вибір права за своєю суттю є аналогічною до природи пророгаційної (арбітражної) угоди, тобто, іншими словами, має з нею дуже тісний зв’язок. Це пояснюється не тільки тим, що обидві угоди мають службовий характер стосовно основної угоди, а й тим, що вони є автономними структурними елементами цієї основної угоди. Тому, питання про вибір права має бути вирішений незалежно від того, що спір виник про дійсність або недійсність основної угоди, бо у проти-лежному випадку, якщо на підставі вибраного права основна угода має бути визнаною недійсною, то угода про вибір права, як частина даної угоди, також буде вважатись недійсною, що тягне за собою не тільки порушення принципу автономії волі, а й є такою логічною суперечніс-тю, яка не може бути усунена.
В нормальній ситуації зміст угоди про вибір права підкоряється нормам цивільного або торгового права, що застосовується до основної або пророгаційної (арбітражної) угоди. Не буде суттєвим порушенням у разі укладення окремої угоди про вибір права таке її застереження, від-повідно до якого до цієї угоди визначається право, що до неї має засто-совуватись. Форма угоди про вибір права повинна також регулюватися правом, яке застосовується до форми основного договору.
В підрозділі 2.2. “Умови та способи застосування автономії сторін. Дійсність вільного вибору права” перш за все зазначається, що загальною умовою застосування вільного вибору права є наявність іноземного елементу в цивільних відносинах, які є предметом регулю-вання на основі автономії волі. Поняття загальних умов в цілому коре-спондується із поняттям основного колізійного питання. Зважаючи на те, що автономію волі в колізійному праві прийнято називати автоно-мією сторін, а також те, що в даному випадку спеціальне місце займає питання про цивільну дієздатність особи, яке є попереднім колізійним питанням, проблема про суб’єкти автономії волі в зазначеному аспекті є особливою умовою застосування вільного вибору права. Те саме стосується часових рамок автономії волі, оскільки вони також є части-ною попереднього колізійного питання. Крім того, питання про учас-ників автономії волі розпадаються на дві частини: про сторони та треті особи автономії волі.
Способи застосування автономії волі можна спочатку розділити на два різновиди: прямий та непрямий вибір права. Прямий вибір права с свою чергу ділиться на категоричний та конклюдентний. Конклюден-тний в широкому сенсі вибір включає мовчазний та конклюдентний у вузькому сенсі вибір права. Непрямий вибір це ніщо інше, ніж конкуре-нція колізійних прив’язок. Із застереженням конклюдентний та непря-мий вибір права співпадає із принципом більш тісного зв’язку – в обох випадках суд шукає та обґрунтовує розумність вибору права. Принцип більш тісного зв’язку, іншими словами, є раціональним вибором права.
Питання про дійсність угоди про вибір права найкраще і доціль-ніше визначати за правом, яке сторони самі обрали. В такому разі, проблему дійсності вибору права можна назвати, за аналогією з про-блемою “компетенції компетенцій” в міжнародному комерційному арбітражі, “вибором вибору права”.
Межі застосування вільного вибору права по-різному проляга-ють в тих чи інших областях матеріального цивільного права, однак принципова допустимість автономії сторін є характерною ознакою для всього міжнародного приватного права, за чи не єдиним виключенням питання про особистий статут, в якому автономія волі, як правило, не визнається.
В підрозділі 2.3. “Формальна сфера дії автономії сторін” до уваги береться поділ сфери дії на формальну та змістовну, першу з них можна визначити двома способами: прямим та непрямим. В першому випадку визначається обсяг застосування за допомогою конкретизації статуту автономії волі на основі вітчизняного законодавства. При цьому статут нами розуміється в традиційному значенні як синонім тієї чи іншої облас-ті застосовуваного матеріального права у разі виникнення колізійного питання. В другому випадку формальну сферу дію автономії волі можна уточнити шляхом визначення того матеріального права (колізійного ста-туту), у відношенні якого автономія волі не застосовується повністю або частково. В такому разі ці обмеження, по суті, чіткіше окреслює межі тієї сфери, де автономія волі застосовується. Отже, формальну сферу дії ав-тономії волі можна визначити в позитивній (в першому випадку) та й в негативній формі ( в другому випадку).
Класичною областю застосування автономії сторін в міжнарод-ному приватному праві є зобов’язальне право. В зобов’язальному пра-ві автономія сторін найчастіше зустрічається в праві договорів, для якого є характерним принцип свободи договору (приватна автономія), що є вираженням матеріально-правової свободи. Колізійно-правова свобода є доповненням першого різновиду свободи. В свою чергу, ав-тономія волі може застосовуватись і поза рамками як договірного, так і зобов’язального права в цілому. В згаданій вище літературі констату-ється тенденція все більше зважати на можливість використання наці-ональним законодавцем принципу автономії сторін поза межами зо-бов’язального права.
Чинний Закон України “Про міжнародне приватне право” від-повідно до тенденції широкого і повного визнання автономії волі у відносинах з іноземним елементом включає в обсяг застосування віль-ного вибору права практично всі можливі правові сфери. В той самий час відмова в українському законі від використання автономії сторін щодо персонального статуту враховує тенденцію посилення публічних інтересів в цій сфері.
Визнання автономії правопорядком є необхідною передумовою до здійснення її сторонами в конкретному виді правовідношення. Вибір пра-ва сторонами договору, ускладненого іноземним елементом, стосується лише питань взаємних відносин сторін договору, тобто зобов’язального статуту правочину, і не стосується третіх осіб та публічних інститутів.
В третьому розділі дисертації “Правові наслідки застосуван-ня (змістовна сфера дії) колізійної норми lex voluntatis” ми визнача-ємо змістовну сферу автономії волі, при цьому знову використовуємо поділ на її позитивну та негативну характеристику: в одному разі встановлюється коло правопорядків, поміж яких можливий вибір пра-ва, а в протилежному – обмеження територіальної сфери дії норми про автономію волі.
В підрозділі 3.1. “Коло правопорядків країн, поміж яких можли-вий вибір права” досліджується себе тенденція, що заявляє про себе в міжнародному приватному праві, все більш повного визнання вільного вибору lex mercatoria, тобто – застосування на основі принципу авто-номії сторін замість національного правопорядку правопорядку sui generis. Така практика враховує, що національні правові системи, на-віть досить розвинені, не завжди повністю відповідають потребам, які виникають в міжнародній торгівлі.
Як в національному, так і в ненаціональному правопорядку мо-жна здійснити вибір не тільки матеріальних, а й із застереженням колі-зійних норм. Вибір процесуальних норм, як правило, доктриною, нор-мативними джерелами і практикою не визнається. Нормальним випад-ком автономії сторін є вільний вибір приватного права, в т.ч. колізій-ного, аномальним – вибір права публічного, в т.ч. із застереженням процесуального права.
Зважаючи на те, що в колізійній доктрині відсутня пануюча ду-мка щодо вичерпного переліку джерел lex mercatoria та щодо пого-дженої їх характеристики, можна зробити висновок, що невизнання певного джерела lex mercatoria, не позбавляє права сторін вибрати йо-го для застосування до договору, в т.ч. керуючись при цьому не тільки принципом автономії сторін, а й принципом приватної автономії (принципом свободи договору). Залежність здійснення автономії волі шляхом вибору lex mercatoria від визнання його державою, є доказом загального пріоритету національного права над lex mercatoria.
Вільний вибір права є формою відсилання, предметом якого мо-жуть бути три типи норм – матеріальні, колізійні та, як виняток, про-цесуальні, – національного та міжнародного правопорядку. Предмет такого відсилання включає й lex mercatoria. Визначення в цілому предмету відсилання є визначенням кола правопорядків, між якими можливий вибір права.
В другому підрозділі “Обмеження територіальної сфери дії нор-ми про автономію волі” доводиться, що правовим наслідком застосу-вання автономії сторін може бути обмеження територіальної сфери її дії нормами про обхід закону, застереження про публічний порядок та дію імперативних норм. Оскільки в теорії міжнародного приватного права проблема співвідношення цих концепцій залишається не вирі-шеною, пропонується об’єднати їх в єдиний інститут, який би так і називався обмеження дії іноземного права, з основною метою – захист національної системи права. Що стосується проблеми зворотного (по-дальшого) відсилання, то зважаючи на те, що, з одного боку, тільки у разі прийняття такого відсилання має обмеження територіальної сфе-ри дії, а, з іншого боку, проблема відсилання стосується лише дії колі-зійної норми, то положення про зворотне (подальше) відсилання в ра-мках спільного інституту обмеження дії іноземного права займає осо-бливе місце, яке не співпадає із трьома іншими обмеженнями.
Варто також прийняти до уваги політику “Європейського вибору” України, яка, зокрема, полягає в адаптації вітчизняного права до вимог та стандартів європейського права, складовою якого є Римська конвен-ція, що визнає незначні обмеження умов для застосування автономії волі. При цьому потрібно керуватися розширювальним тлумаченням п. 3 ст. 3 цієї конвенції, акцентуючи увагу на імперативному аспекті про-блеми автономії волі. Український законодавець має врахувати, що об-меженням абсолютності вільного вибору права сторонами (автономії волі) може бути тільки застосування імперативних норм національного права, які мають пріоритет перед обраним сторонами правом.
Для того, щоб забезпечити більшу ступінь юридичної визначено-сті, на наш погляд варто в Законі України “Про міжнародне приватне право” поновити в правах формулювання п. 3 ст. 1552 згаданого проек-ту, а саме: “Вибір права країни сторонами не обмежується колом право-порядків країн, поміж яких можливий вибір, – якщо інше не встановле-но законом”. Закріплення вищезгаданої норми в законі України про міжнародне приватне право буде визнанням абсолютності вільного ви-бору права сторонами як визначеної та охарактеризованої нами тенден-ції сучасного міжнародного приватного права. Таким чином, не дивля-чись на відсутність єдності в підходах, в колізійній доктрині буде про-являтися намір щодо відмови від обмеження автономії волі.
У висновках сформульовано найбільш суттєві положення і про-позиції, отримані в результаті дисертаційного дослідження даної теми, зокрема проблема автономії вирішена не тільки через обґрунтування визнання автономії волі як одного з основоположних принципів між-народного приватного права, але й як аналіз гіпотетичної диспозитив-ної колізійної норми (норми з прив’язкою lex voluntatis) за допомогою спеціального методу “подвійного визнання”, історичні корені якого ведуть до вчень І. Канта.
Встановлено, що при реалізації принципу автономії волі можливі три основні способи здійснення автономії сторін: два прямі і один не-прямий. Категоричний вибір є класичним і найбільш повним прямим виразом автономії сторін, і конклюдентний, в т.ч. мовчазне волевияв-лення, спосіб здійснення автономії є також прямим вибором права, яке мали на увазі сторони, але чітко його не виразили. Непрямий спосіб пе-редбачає здійснення вибору права на підставі вирішення питання кон-куренції колізійних норм правовопорядку lex fori. В останньому випад-ку часто застосовується принцип тісного зв’язку з правовідношенням.
Автономія волі не має універсального чи абсолютного характеру тільки в тій частині, стосовно якої діють імперативні норми правопо-рядку lex fori. Імперативними нормами є не тільки норми публічного права, але й деякі норми приватного права, а також колізійні принципи і норми.
Вибір права сторонами договору, ускладненого іноземним елемен-том, стосується лише питань взаємних відносин сторін договору, тобто зобов’язального статуту правочину. Форма і дійсність угоди про вибір права повинна регулюватися правом, яке застосовується до основного договору, тобто за обраним сторонами правом на основі принципу “вибір вибору права”. Функціонування lex mercatoria в значній мірі залежить від визнання його державою, тому національне законодавство має, із засте-реженнями, пріоритет перед lex mercatoria у разі його вибору.
У випадку розщеплення договірного статуту, необхідне визнан-ня можливості сторін в договорі підпорядковувати окремі (окрему) частини (частину) договору різним національним правовим системам, та, з іншої сторони, необхідно заборонити підкорення договору в ці-лому різним правопорядкам. Однак, обрання в порядку кумулятивного вибору одночасно національного права і т.з. lex mercatoria може бути визнане легітимним, якщо вважати застосування норм lex mercatoria як субсидіарне правове регулювання.
В стислій формі викладено загальні підсумки дослідження в сфері дії автономії волі сторін в міжнародному праві, які мають не тільки наукове, а й практичне значення, зокрема розраховані на вдос-коналення положень чинного Закону України “Про міжнародне прива-тне право”.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації:

1. Задорожна С.М. Сутність автономії волі: основні наукові під-ходи у науці міжнародного приватного права // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23. – К.: Ін-т держа-ви і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 531 – 536.
2. Задорожна С.М. Способи вираження волі сторін договору при реалізації принципу автономії волі. // Науковий вісник Чернівець-кого університету. Сер. Правознавство. Збірник наук. Праць. Вип. 253. – Чернівці, 2004. – С. 61– 65.
3. Задорожна С.М. Автономія волі у міжнародному приватному праві: кумулятивний вибір застосовного права // Держава і право: Збір-ник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 27. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С.579 – 584.
4. Задорожна С.М. Вибір ненаціональних норм при реалізації принципу автономії волі в міжнародному приватному праві // Науко-вий вісник Чернівецького університету. Сер. Правознавство. Збірник наук. Праць. Вип. 282. – Чернівці, 2005. – С. 68– 72.
5. Задорожна С.М. Форма угоди про право, застосовне до циві-льно-правових угод, ускладнених іноземним елементом // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецви-пуск . – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 467 – 472.
6. Задорожна С.М. Філософія питання автономії волі як колі-зійно-правової свободи // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 32. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – С.326 – 332.
7. Задорожна С.М. Міжнародна ввічливість – один із принци-пів міжнародного приватного права // Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і про-гнози на рубежі двох тисячоліть”. 20 лютого 2003 р., м. Тернопіль. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – С. 27.
8. Задорожна С.М. Сфера застосування автономії волі у міжнаро-дному приватному праві // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конфе-ренції. 5 – 6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 500 – 503.
9. Задорожна С.М. Автономія волі в міжнародному приватному праві: дійсність угоди про вибір права // Актуальні проблеми правознав-ства. Науковий збірник ЮІ ТАНГ. – Тернопіль, 2004. – С.125 – 127.

Задорожна С.М. Автономія сторін в міжнародному приват-ному праві. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сі-мейне право; міжнародне приватне право – Інститут держави і права іме-ні В.М. Корецького Національної академії наук України. – Київ, 2006.
Дисертація присвячена дослідженню автономії волі сторін догово-ру у міжнародному приватному праві. Вільний вибір права в роботі роз-глядається як колізійно-правова свобода, досліджується історія виник-нення та розвитку автономії волі, здійснена спроба філософського випра-вдання вільного вибору права в міжнародному приватному праві. Здійс-нюється порівняльно-правовий аналіз зарубіжного законодавства та лега-льного закріплення в українському міжнародному приватному праві зга-даної проблеми. В роботі досліджені питання умов та меж (формальної сфери дії) застосування автономії сторін, а також правових наслідків за-стосування (змістовної сфери дії) автономії волі сторін.
Ключові слова: міжнародне приватне право, автономія волі сторін, вибір права, колізійно-правова свобода, свобода договору, тео-рія подвійного визнання, lex voluntatis.

Задорожная С.М. Автономия сторон в международном част-ном праве. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридиче-ских наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и граждан-ский процесс; семейное право; международное частное право. – Ин-ститут государства и права имени В.М. Корецкого Национальной ака-демии наук Украины. – Киев, 2006.
Диссертация посвящена исследованию основних теоретических положений про автономию воли сторон договора в международном частном праве.
Впервые на научном уровне после принятия Закона Украины “О международном частном праве” поводится исследование правового регулирования возможности свободного выбора права сторонами до-говора в сфере международного частного права.
Свободный выбор права в работе рассматривается как коллизи-онно-правовая свобода. В международном частном праве понятие авто-номии воли имеет два предмета регулирования договор и выбор права (lex voluntatis) или суда, а методами её реализации есть признание соот-ветственно материально-, коллизионно- и процессуально- (юриздикци-онно-) правовой свободы. Акцентирование внимания на одном из трёх взаимосвязанных вопросов – свободном выборе права – позволило глубже его исследовать в определённых границах диссертации.
Понятие автономии сторон (lex voluntatis) определяется как ав-тономия воли в международном частном праве, которая по своей сути является “двойным признанием” права свободного выбора участника-ми частных отношений с иностранным элементом применимого права, через заключение сделки или конклюдентные действия, руководству-ясь практической потребностью взаимного признания судебных реше-ний и окончательной целью оправданием конкретным правопорядком коллизионно-правовой свободы..
В работе исследуется история возникновения и развития автоно-мии воли, совершена попытка философского оправдания свободного вы-бора права в международном частном праве. Выполнен сравнительно-правовой анализ зарубежного законодательства и легального фиксирова-ния в украинском международном частном праве упомянутой проблемы.
В работе впервые объединены два аспекта исследуемой пробле-мы – формальный (объём нормы) и содержательный (привязка нормы) – что позволило в едином понятии получить логику, природу, цель, задачу и результат реализации автономии сторон (воли) в междуна-родном частном праве. Исследуя вопросы условий и границ (фор-мальной сферы действия) применения автономии сторон, определён её статут. В целом он совпадает с договорным статутом и имеет тенден-цию к расширению за пределы обязательственного статута, в том чис-ле включая вещный, семейный и наследственный, а также нормы ин-теллектуальной собственности, при этом нормальным ограничением является личный статут и частично нормы в сфере потребительских договоров и трудовых отношений.
Ключевые слова: международное частное право, автономия воли, выбор права, колизионно-правовая свобода, свобода договора, теория двойной связи, lex voluntatis.

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking