Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Державне регулювання розвитку системи пенсійного страхування в Україні

 

ТОПОЛЕНКО Надія Михайлівна

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Запоріжжя – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Пісьмаченко Людмила Миколаївна,
Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”,
доцент кафедри державного управління та адміністративного менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор
Мартиненко Володимир Федорович,
Національна академія державного управління при Президентові України,
професор кафедри економічної теорії та історії економіки;

кандидат наук з державного управління, доцент, заслужений працівник охорони здоров’я України
Гаман Петро Ілліч,
Черкаська обласна державна адміністрація,
перший заступник голови.

Провідна установа – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Харків.

Захист відбудеться 29 березня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К17.127.03 Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий 26 лютого 2007 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради З.О. Надюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси економічного розвитку на етапі становлення та розвитку ринкових відносин в Україні передбачають неухильне виконання державою своїх соціальних функцій, зокрема соціальне страхування і забезпечення найбільш вразливої верстви населення – пенсіонерів. Пенсійна система в сучасному суспільстві відіграє значну соціальну та економічну роль. Тому її надійність є запорукою соціальної та економічної стабільності і потребує постійної уваги з боку держави.
В Україні історично склалася однорівнева схема пенсійного страхування, яка базується на солідарності поколінь і має суттєві недоліки, серед яких: соціальна несправедливість, низькі пенсії, виключно солідарне фінансування пенсійних виплат. Негативний вплив на стан пенсійного страхування має сучасна демографічна ситуація та “старіння нації”. З огляду на подальше поглиблення економічних перетворень існує необхідність глибокого наукового осмислення впливу різноманітних факторів на процеси державного регулювання у сфері пенсійного страхування.
Проблеми державного регулювання системи пенсійного страхування широко розглянуті в науковій літературі. Серед українських вчених теоретичні питання з зазначеного аспекту вивчали: В. Воротін, П. Гаман, Л. Дідівська, Л. Головко, М. Корецький, В. Мартиненко, О. Мордвінов та ін. Істотний внесок у вирішення проблем державного регулювання соціального і пенсійного страхування зробили такі відомі українські та зарубіжні вчені, як: С. Біла, В. Грушко, Е. Лібанова, В. Івашкевич, Г. Волощук, В. Закраєвський, Л. Качан, В. Колбун, В. Логвіновський, Б. Надточій, О. Мачульська, В. Максимчук, С. Погорєлова, О. Примостка, М. Соколик, П. Шевчук, С. Юрій, Б. Юровський, та ін. Питання розвитку пенсійної реформи широко висвітлені в працях В. Дороганя, Г. Ковальської, О. Косенко, Г. Мак Тагарта, С. Печери, Л. Ричика, Р. Сіржука, А. Сорокіна, Д. Табачника, Ю. Шклярівської та ін.
Проте, незважаючи на широкий спектр досліджуваних проблем і не применшуючи вагомості і значущості внеску названих учених, варто зазначити, що теоретичні та практичні аспекти державного регулювання пенсійного страхування та розвитку недержавного пенсійного забезпечення з урахуванням досвіду зарубіжних країн досліджені недостатньо. На сьогодні існує низка проблем, пов’язаних із нормативним забезпеченням і державним регулюванням системи соціального та пенсійного страхування, що гальмує розвиток пенсійної реформи в Україні. Відсутній єдиний науково обґрунтований підхід до визначення основних термінів та положень у галузі пенсійного страхування. Недостатньо досліджено питання законодавчо-нормативного забезпечення пенсійної реформи на різних етапах її перебігу, немає єдиного теоретичного підходу до впровадження недержавного пенсійного забезпечення в Україні.
Актуальність проблеми, недостатній рівень її вивчення в контексті сучасної економічної та демографічної ситуації визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах теми науково-дослідної роботи Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління”: “Механізми управління об’єктами і процесами ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0105U002566). Роль автора полягає в розробці концепції з реформування системи державного пенсійного страхування та надання пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання у сфері недержавного пенсійного страхування в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій з удосконалення системи державного регулювання розвитку системи пенсійного страхування в Україні.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
- визначити сутність державного регулювання пенсійного страхування в контексті соціальної політики держави та захисту соціальних інтересів населення;
- вивчити принципи функціонування системи пенсійного страхування та забезпечення в Україні;
- розглянути історичний аспект становлення пенсійного страхування та визначити основні етапи розвитку пенсійної системи;
- дослідити методичні основи та фактори дії механізму державного регулювання пенсійного страхування;
- проаналізувати законодавчу базу з регулювання механізмів формування і використання коштів Пенсійного фонду України та визначити її недоліки;
- визначити напрями реформування системи державного пенсійного страхування;
- надати пропозиції з удосконалення законодавчої бази щодо регулювання пенсійного страхування в Україні;
- розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання розвитку системи пенсійного страхування в Україні.
Об'єктом дослідження є процеси державного регулювання розвитку системи пенсійного страхування в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні та методичні аспекти функціонування та розвитку системи державного регулювання пенсійного страхування.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що комплексний підхід до вирішення проблем державного регулювання у сфері державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення сприятиме зростанню соціального захисту та покращенню добробуту населення.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є класичні положення державного управління, економічної теорії, фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань соціального і пенсійного страхування, розвитку державної і недержавної форм пенсійного страхування, питань ефективності інструментів та механізмів державного регулювання пенсійного страхування в Україні.
У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи: теоретичного узагальнення й порівняння (для розкриття змісту та сутнісної характеристики розширення форм, механізмів та інструментів регулювання розвитку пенсійного страхування); статистичного аналізу (для оцінки динаміки формування і використання пенсійних ресурсів, результатів роботи державних пенсійних фондів та недержавних страхових компаній з пенсійного страхування); системного підходу (для обґрунтування концептуальних напрямів розвитку пенсійного страхування в Україні та вдосконалення законодавчо-нормативної бази).
Інформаційною основою дослідження стали відповідні нормативно-правові документи, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, дані Міністерства фінансів, Пенсійного фонду України, спеціальні літературні джерела, монографічні дослідження, матеріали міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій, матеріали первинного обліку та фінансової звітності обласного та районних управлінь Пенсійного фонду України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
уперше:
- для посилення державного регулювання та підтримки заходів з реалізації системи недержавного пенсійного страхування в Україні запропоновано впровадження постійно діючих регіональних координаційно-консультаційних центрів з питань пенсійного страхування та забезпечення;
удосконалено:
- теоретичні підходи до формування законодавчо-нормативної бази з регулювання пенсійного страхування через розробку Кодексу законів про Пенсійне страхування в Україні;
- діючі принципи пенсійного страхування доповненням до їх складу принципів: подолання бідності; неухильного зростання рівня забезпеченості; соціальної справедливості; рівності перед законом;
набули подальшого розвитку:
- теоретичні засади визначення сутності термінів: “пенсійне страхування”, “пенсійне забезпечення” в контексті реалізації соціальної політики держави;
- фінансові аспекти державного регулювання процесів формування надходжень і видатків Пенсійного фонду України на державному та регіональному рівнях через створення регіональних гарантійних резервних Пенсійних фондів.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що їх упровадження забезпечить підвищення соціального захисту непрацездатних верств населення та ефективності діяльності державних органів управління з регулювання проблем пенсійного страхування та пенсійного забезпечення в Україні.
Отримані в дисертаційній роботі результати теоретичних досліджень щодо розмежування та визначення категорій “пенсійного страхування” та “пенсійного забезпечення” і доповнення переліку принципів пенсійного страхування знайшли підтримку в Дніпропетровському обласному управлінні Пенсійного фонду України як такі, що мають практичне значення для забезпечення соціального захисту населення та зняття соціальної напруги в регіонах. Також досить вагомими визнано пропозиції щодо організації постійно діючих регіональних консультаційно-координаційних центрів для роботи з пенсіонерами з питань впровадження недержавного пенсійного забезпечення та реформування системи пенсійного страхування, а також обґрунтування необхідності створення регіональних гарантійних резервних фондів при управліннях Пенсійного фонду (довідка № 1143/11 від 8 листопада 2006 р.); Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Дніпропетровська при підготовці пропозицій з виконання положень державних соціальних програм “Ветеран” та “Подолання бідності” (довідка № 11433/10-27 від 10 листопада 2006 р.). Концептуальні підходи щодо реформування системи пенсійного страхування та пропозиції з удосконалення законодавчо-нормативної бази схвалені Управлінням Пенсійного фонду України Новомосковського району Дніпропетровської області (довідка №1485/1/06-03 від 26. жовтня 2006 р.).
Теоретичні розробки використовуються в навчальному процесі Академії митної служби України Державної митної служби України при викладанні дисциплін “Звітність бюджетних установ”, “Облік в бюджетних організаціях та установах”, “Фінансовий менеджмент” (довідка № 11/2056 від 10 листопада 2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно. Особистий внесок автора в наукові праці, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження доповідалися й одержали схвалення на науково-практичних конференціях “Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі”, м. Чернівці (2000); “Шляхи зміцнення фінансово-економічної самостійності регіонів України”, м. Дніпропетровськ (2000 р.); “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, м. Запоріжжя (2001 р.); “Проблеми та перспективи розвитку фінансів місцевого самоврядування в Україні”, м. Дніпропетровськ (2002 р.); “Проблеми пореформеного розвитку агропромислового виробництва та основні напрямки їх розв’язання”, м. Тернопіль – Хоростків (2005 р.); “Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки”, м. Запоріжжя (2006 р.).
Публікації. За темою дослідження опубліковано 14 наукових праць, загальним обсягом 4,73 обл.-вид. арк., з яких особисто авторові належить 4,33 обл.-вид. арк. У наукових фахових виданнях опубліковано 5 статей загальним обсягом 2,58 обл.-вид. арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
Повний обсяг роботи становить 185 сторінки і включає 13 таблиць, 28 рисунків. Список використаних джерел складається з 154 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.
У першому розділі – “Теоретичні основи державного регулювання пенсійного страхування” – розглянуто основні теоретичні положення державного регулювання і нагляду у сфері пенсійного страхування.
Визначено, що державне регулювання є важливим елементом системи управління пенсійним страхуванням, формуванням і використанням коштів державного пенсійного фонду. Державне регулювання та нагляд у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є обов’язковим, але порядок його здійснення на сьогодні має певні вади і потребує подальшого вдосконалення.
На сучасному етапі розвитку суспільства пріоритетним напрямом у формуванні соціальної політики держави та вирішенні соціальних проблем є відмова від застарілих методів державного регулювання процесів формування та використання соціальних фондів, коштів Пенсійного фонду та самої системи пенсійного забезпечення. Необхідність реформування системи Пенсійного страхування зумовлений низкою взаємопов’язаних об’єктивних і суб’єктивних чинників, серед яких основними ми вважаємо: відсутність рівноцінного зв’язку між порядком формування Пенсійного фонду та винагородою, отримуваною від нього; поглиблення демографічної кризи; недосконалий механізм надання пільгових пенсій; збільшення кількості пенсіонерів та навантаження на працюючих; соціальна несправедливість при диференціації пенсій різним категоріям населення; політична нестабільність суспільства.
Безумовно, на державному рівні соціальний захист населення через механізми страхування виступає як важлива складова соціальної політики. Проте таке розуміння суспільством концепції соціального, а потім і пенсійного страхування прийшло не одразу, а поступово, через що важливо розглядати проблеми пенсійного страхування в комплексі з іншими видами соціального захисту.
Таким чином, можна зазначити, що, на відміну від соціальної політики радянських часів, яка була спрямована на регулювання суспільних відносин у соціальній сфері та проявлялася в максимальній турботі про людину та активізації людського фактору, на сьогодні основною метою формування соціальної політики держави є вирішення соціальних проблем та зняття соціального напруження в суспільстві, що досягається шляхом створення державних механізмів регулювання в галузях соціального та пенсійного страхування, які гарантують соціальний захист населення.
На підставі проведених досліджень в дисертації уточнено визначення поняття “соціальна політика”, сутність якої полягає в розробці та впроваджені системи форм та видів соціальних заходів, спрямованих на забезпечення соціальної безпеки держави для гарантії соціального захисту населення та їх реалізацію через дію механізмів державного регулювання в соціальній сфері”.
При формуванні принципів пенсійного страхування необхідно враховувати соціальну спрямованість пенсійного законодавства та визначати засоби її реалізації. Тому, крім загальноприйнятих принципів пенсійного страхування, запропоновано додати до їх переліку такі:
- подолання бідності шляхом підвищення мінімальної пенсії до рівня мінімальної заробітної плати, а останньої - до рівня прожиткового мінімуму;
- неухильного зростання рівня забезпеченості, коли розмір пенсії дасть змогу задовольнити не тільки першочергові фізіологічні потреби людини, але і її естетично-культурні запити;
- соціальної справедливості, коли при розподілі коштів загальнодержавного пенсійного фонду буде враховуватися множина визначальних факторів, а саме стаж роботи і кваліфікація працівників, галузь, екологічна ситуація регіону тощо;
- рівності перед законом всіх без винятку верств населення, незалежно від статусу та обійманої посади.
Основні засади державного регулювання формування та розвитку системи пенсійного страхування визначені чинною законодавчо-нормативною базою. Але, незважаючи на наявність низки нормативних соціально спрямованих актів, в жодному з них не надано чіткого визначення категорій “соціальна політика”, “пенсійне страхування” і “пенсійне забезпечення”. Вони в більшості випадків дублюються з визначеннями категорії “соціального страхування” або ж є короткими витягами з нього. Ми пропонуємо таке визначення: “пенсійне страхування” - це комплекс загальнодержавних заходів з розвитку системи соціального захисту на принципах солідарності, субсидування та накопичення коштів у державних фондах для гарантованих виплат у випадках часткової та повної втрати непрацездатності громадян, а “пенсійне забезпечення” – це комплекс загальнодержавних заходів, спрямованих на формування за принципами обов’язкового та добровільного накопичення спеціальних пенсійних фондів, кошти яких спрямовуються на фінансове забезпечення учасників цих фондів у разі настання відповідних випадків.
Встановлено, що система соціального страхування включає в себе соціальні, економічні, фінансові та правові аспекти, які реалізуються через відповідні механізми та визначають методологію її функціонування. При цьому механізми державного регулювання процесів пенсійного страхування визначаються низкою дієвих факторів, основними з яких є такі: соціальні, економічні, фінансові, юридичні та інформаційні.
Соціальні фактори сприяють створенню всеохоплюючої та універсальної системи захисту всіх верств населення та непрацездатної її частки від різноманітних чинників нестабільності. Наявність такої системи свідчить про ефективну політику держави у сфері соціальної безпеки громадян.
Економічна складова гарантує формування спеціалізованих державних і недержавних пенсійних фондів. Зміцнення економіки впливає на зростання доходів підприємств, організацій, населення, а разом з тим і на збільшення розміру страхових внесків – як загальнообов’язкових, так і добровільних.
Фінансова складова забезпечує справедливий перерозподіл грошових коштів між учасниками страхового процесу та контроль за їх цільовим використанням.
Юридична складова державного механізму регулювання процесів пенсійного страхування включає в себе систему законодавчо визначених юридичних норм, які регулюють соціальний захист населення при частковій та повній втраті працездатності громадян.
Інформаційна складова забезпечує поширення інформації з питань пенсійного страхування, соціального захисту населення та сприяє прозорості перебігу соціальної політики держави.
Вважаємо, що наслідком дії механізму державного регулювання в галузі пенсійного страхування є досягнення такого рівня соціального захисту населення, за якого забезпечується соціальна безпека в країні, тобто досягається поставлена мета.
За результатами дослідження визначено, що пенсійне страхування розвивалося відповідно до економічних, соціальних і правових засад, які діяли в різні часи в західноєвропейських державах, царській Росії, СРСР, інших постсоціалістичних країнах і незалежній Україні. Узагальнюючи зарубіжний та вітчизняний досвід еволюції системи пенсійного страхування, ми дійшли висновку, що його розвиток можна умовно поділити на наступні етапи:
1. Етап стихійного зародження. Йому притаманні: виникнення кас взаємодопомоги, створення добровільних страхових організацій за рахунок внесків працівників, яким у подальшому і здійснювалися відповідні виплати. Цей етап розпочався в період зародження капіталізму та тривав до кінця ХІХ ст.
2. Етап становлення державного регулювання, який розвивався паралельно у капіталістичних і соціалістичних країнах та характеризувався втручанням держави у процеси пенсійного страхування, зародженням солідарної системи пенсійного страхування. Цей період тривав з кінця ХІХ до кінця ХХ ст.
3. Перехідний етап. Він характерний тільки для постсоціалістичних країн, які стали на шлях розвитку ринкових відносин. В Україні цей етап проявився через законодавче закріплення незалежною Україною Закону "Про пенсійне забезпечення", в якому з'явилися страхові ознаки і була спроба введення пенсійного страхування, яке б відповідало ринковим умовам. Перебіг цього етапу в постсоціалістичних країнах співпав з початком етапу реформування в індустріально розвинутих країнах.
4. Етап реформування пенсійної системи, який характеризується впровадженням багаторівневої системи пенсійного страхування та забезпечення, розподілом зобов’язань щодо пенсійного забезпечення населення між державою, працедавцями та робітниками. Перші практичні кроки пенсійної реформи в Україні розпочалися у 2004 р., з прийняття Законів “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”, якими поряд з солідарною системою пенсійного страхування введені поняття накопичувального пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення.
Зазначені етапи розкривають еволюційні процеси розвитку пенсійного страхування, які безпосередньо залежать від стану економічного та соціального розвитку суспільства. Оскільки процеси державотворення та суспільного буття перебувають в постійному розвитку, то можна стверджувати, що етап реформування є нескінченним у часі, тобто безперервним і безмежним. Все це аргументує необхідність постійного вдосконалення законодавчої бази, що регулює відносини у сфері пенсійного страхування.
На сьогодні Уряд України приділяє велику увагу впровадженню реформи в галузі пенсійного страхування та пенсійного забезпечення, що на сьогодні регулюється низкою законів та підзаконних актів, які не завжди є досконалими, а інколи й суперечливими. Так, за чинним законом “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, передбачається і ліквідація пільг у пенсійній системі, і те, що вони “тимчасово” залишаються для окремих категорій осіб на умовах раніше чинних законів.
У роботі зазначено, що подальше вдосконалення нормативно-законодавчої бази має здійснюватися у напрямі її спрощення та зведення до єдиних принципів формування системи пенсійного страхування та пенсійного забезпечення в Україні.
У другому розділі – “Стан державного регулювання у сфері пенсійного страхування України” – проведено аналіз нормативно-законодавчої бази з формування та витрачання коштів Пенсійного фонду і визначено вплив державного регулювання оплати праці на стан пенсійного страхування та соціальний захист населення.
Згідно з чинним законодавством, бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок таких надходжень: збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством; коштів Державного бюджету України; коштів, що надходять за регресними вимогами (до 1 січня 2003 р.); добровільних внесків і пожертвувань підприємств, установ, організацій та громадян; сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; банківських кредитів; інших, не заборонених законодавством надходжень. Основним джерелом доходів Пенсійного фонду є збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством (власні доходи). Тобто доходи бюджету Пенсійного фонду, залежно від джерел надходження та напрямів використання, поділяються на: власні кошти Пенсійного фонду; кошти Державного бюджету; кошти державних цільових фондів, які формуються за статтями надходження та видатків коштів фонду.
Як показав аналіз структури Пенсійного фонду України за останні роки, більше ніж 85% загальної суми формується за рахунок власних надходжень і тільки 12-15% за рахунок інших джерел. Відзначено, що за 2005 р. тільки два обласних управління Пенсійного фонду виконали план формування доходів бюджету за рахунок власних коштів – Дніпропетровське та Київське. Проведений аналіз бюджету Пенсійного фонду Дніпропетровської області за останні три роки показав, що обсяги його річних доходів і видатків мали стійку тенденцію до зростання. Так, за 12 місяців 2004 р. до бюджету Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування надійшло 3523,8 млн. грн. Порівняно з відповідним періодом 2003 р. надходження до Пенсійного фонду збільшились на 1155,1 млн. грн, а у 2005 р. порівняно з 2004 р. всі надходження збільшились на 164%.
Для забезпечення погашення заборгованості з виплати пенсій, збільшення надходжень до Пенсійного фонду після прийняття закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійні збори справляють при: здійсненні операцій з купівлі валюти; торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини, дорогоцінного каміння; відчуженні легкових автомобілів; придбанні нерухомості; наданні послуг стільникового зв'язку.
У роботі зазначено, що залучення платників до своєчасної і повної сплати внесків – це один із резервів поповнення бюджету Пенсійного фонду. Ефективно здійснювались ревізії та перевірки контрольно-ревізійними підрозділами головних управлінь в м. Києві, Луганській, Київській, Одеській, Івано-Франківській, Рівненській та Донецькій областях. Під час комплексних ревізій проведені перевірки 986 платників, додатково нараховані страхові внески, пені, штрафні санкції на суму майже 1,2 млн. грн. Завдяки проведеній управліннями Пенсійного фонду Дніпропетровської області роботі з платниками, які не ведуть господарської діяльності, не виплачують заробітної плати та не сплачують внесків до Пенсійного фонду, а також роботі, яка була проведена відділами надходження доходів спільно з органами місцевого самоврядування, органами прокуратури, державною територіальною інспекцією праці, відділами організації впровадження персоніфікованого обліку підвідомчих управлінь, збільшено кількість взятих на облік платників та відсоток тих, хто сплачує страхові внески на обов’язкове державне пенсійне страхування.
За результатами дослідження визначено, що введення в дію механізму розрахунку розміру пенсій залежно від офіційного заробітку, сплачених внесків та страхового стажу, дав очевидні результати. Платники почали більше перераховувати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
У дисертації наголошено, що важливим резервом збільшення надходжень до Пенсійного фонду України є надходження страхових внесків від застрахованих осіб, які беруть участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування на добровільній основі. Але роз’яснювальна робота в управліннях Пенсійного фонду України перебуває на досить низькому рівні. Так, у 2005 р. в Дніпропетровській області тільки в 32 управліннях із 50 укладено 54 договори на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. В інших областях стан справ у цьому напрямі перебуває або на такому самому, або на ще нижчому рівні, що гальмує пенсійну реформу та розвиток системи пенсійного страхування в цілому.
Аналіз структури видатків бюджету Пенсійного фонду України показав, що найбільша частка спрямовується на виплату державних пенсій – 82,4%, на виплату допомоги малозабезпеченим – 2,4%, на утримання ПФУ та на виконання функцій призначення пенсій – 1,8%, на доставку пенсій і допомоги – 0,7%, витрати на поховання – 0,6%, інші видатки – 5,1%, на виплату пенсій у наступному періоді – 7,0%.
За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що на сучасному етапі державне регулювання пенсійного забезпечення регламентується низкою законів. Майже кожен із них передбачає свої підходи та принципи стосовно пенсійного забезпечення, що відповідно впливає на розмір пенсій і потребує подальшого вдосконалення (табл. 1).
Таблиця 1
Аналіз впливу державного регулювання на порядок нарахування
та розміри пенсій за видами пенсійних програм
станом на 1 січня
Назва закону або іншого
нормативного документа Чисельність пенсіонерів, тис. чол. Середній розмір призначеної пенсії, грн
2004 2005 2005 до
2004,
% 2004 2005 2005 до
2004,
%
”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” 12 826,1 12 640,3 98 180,6 311,34 172
„Про пенсійне забезпечення” 578,1 534,4 92 113,9 281,17 247
„Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” 145,2 90,3 62 181,5 332,87 183
„Про державну службу” 58,3 65,2 112 594,7 713,50 120
„Про прокуратуру” 3,97 4,14 104 1156,0 1311,22 113
„Про статус народного депутата” 0,604 0,578 96 1819,4 2831,14 156
Положення про помічника-консультанта народного депутата 0,507 0,555 109 654.44 824,68 126
„Про статус судів” 0,005 0,006 120 1360,0 1450,0 107
„Про судову експертизу” 0,116 0,152 131 529,31 663,16 125
„Про наукову і науково-технічну діяльність” 70,16 76,13 108 482.10 845,21 175
„Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” 2,65 2,87 108 508,36 618,46 122
Митний кодекс 0,054 0,031 57 724,07 825,81 114
„Про службу в органах місцевого самоврядування” 2,26 3,84 170 483,22 600,99 124
„Про Національний банк України” 0,143 0,204 143 1068,53 1148,04 107
„Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 81,28 71,03 87 291 ,08 384,10 132
Загальна чисельність пенсіонерів 13 769,4 13 489,7 98 182,24 316,23 174

У роботі наголошено, що порядок нарахування пенсій і різноманітних допомог, які виплачуються з коштів Пенсійного фонду різними законодавчими актами, відрізняються між собою за методикою і ставками нарахування. Так, за один рік страхового стажу одним нараховують 1% заробітної плати, іншим – у 4-5, а інколи й у 10 разів більше. Це саме стосується і призначення пенсій у разі втрати годувальника. Так, за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія на одного непрацездатного члена сім'ї становить 50% від пенсії за віком померлого годувальника, тоді як за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" – 40%, а за Законом України "Про державну службу" – 70%. Ті чи інші пільги мають майже 4,0 з 13,5 млн. чол.
Зауважимо, що, виконуючи урядову програму Президента “Назустріч людям”, Пенсійний Фонд України разом з Міністерством праці і соціальної політики та Міністерством фінансів забезпечили законодавче супроводження законопроектів у Верховній Раді України, безперечне виконання урядових рішень щодо сплачених підвищених розмірів пенсій. Вперше в країні середній розмір пенсії перевищив рівень прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, на кінець року він становив майже 385 грн. На фінансування пенсій та допомоги спрямовано 64,1 млрд. грн., що на 24,8 млрд. грн., або на 21,6%, більше порівняно з 2004 р.
Спираючись на результати досліджень тенденцій надходжень та виплат за державними пенсійними програмами, можна стверджувати, що підвищення розмірів пенсій одночасно зі зміною прожиткового мінімуму буде продовжуватись і в подальшому. Середній розмір пенсії за віком у січні 2006 р. для 10 млн. 585 тис. громадян становив 417,3 грн, а середній розмір пенсійної сплати – 405,63 грн. Проте недосконалість законодавчо-нормативної бази у сфері пенсійного страхування зводить нанівець усі спроби уряду щодо ефективного розвитку системи пенсійного страхування в Україні і потребує невідкладних заходів, спрямованих на його вдосконалення.
У третьому розділі – “Напрями вдосконалення державного регулювання системи пенсійного страхування” – розроблено пропозиції щодо вдосконалення концептуальних основ реформування системи державного пенсійного страхування, законодавчо-нормативного забезпечення пенсійного страхування в Україні та організаційно-управлінських підходів у сфері державного регулювання розвитку недержавного пенсійного забезпечення.
Основні напрями реформування пенсійної системи в Україні закладені в Стратегії розвитку пенсійної системи, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2005 р. Проте соціально-економічні та політичні події 2006 р. відсунули на невизначений термін її реалізацію.
Недосконалість державного регулювання пенсійної системи вимагає пошуку нових шляхів, спрямованих на її вдосконалення. На нашу думку, ця робота повинна проводитися одночасно за двома напрямами:
- організаційно-управлінським – через удосконалення концептуальних основ розвитку у сфері пенсійного страхування;
- правовим – через удосконалення системи законодавчих документів у галузі пенсійного страхування та пенсійного забезпечення.
Для активізації роботи державних виконавчих органів та Пенсійного фонду України в цьому напрямі нами розроблені основні засади поточної тактики реалізації Стратегії розвитку пенсійної системи, а саме Концепцію пенсійної реформи, яка повинна містити такі розділи:
1. Загальні положення. У цьому розділі зазначають обґрунтування необхідності Концепції, мету та очікувані результати від її прийняття та впровадження;
2. Реформування солідарної системи пенсійного страхування. Цей розділ розкриває основні напрями вдосконалення існуючої солідарної системи пенсійного страхування з урахуванням принципів подолання бідності, поступального зростання рівня пенсійного забезпечення, соціальної справедливості та рівності всіх перед Законом;
3. Розвиток накопичувальної системи пенсійного забезпечення. Розділ висвітлює основні напрями забезпечення впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування та забезпечення з урахуванням необхідності тотального постійно діючого державного нагляду за цими процесами;
4. Розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення. У ньому розкриваються основні напрями здійснення державного регулювання та нагляду у сфері недержавного пенсійного забезпечення в Україні;
5. Удосконалення фінансових механізмів системи пенсійного забезпечення. Визначаються основні засади реформування системи фінансового забезпечення функціонування системи державного пенсійного страхування;
6. Удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення пенсійної реформи. У ньому визначаються основні напрями вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення процесів перебігу пенсійної реформи, її прозорості та зрозумілості всім верствам населення.
7. Організаційно-управлінські заходи в структурі державного регулювання пенсійного й соціального страхування. Розділ визначає основні напрями реорганізації у структурі державного регулювання пенсійного й соціального страхування та організаційно-управлінські заходи в цій сфері.
Запропонована Концепція дасть змогу: завершити реформування солідарної системи пенсійного страхування; здійснити реальне впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування та забезпечення; активізувати роботу в регіонах у напрямі недержавного пенсійного страхування; розмежувати кошти Пенсійного фонду України за видами пенсійних зобов’язань, а саме для виплат солідарної пенсії та пенсії з накопичувального фонду; досягти певного рівня децентралізації при нагромадженні та використанні коштів Пенсійного фонду в регіонах; досягти повної інформованості суспільства про сутність та необхідність пенсійної реформи; забезпечити прозорість інформації про перебіг пенсійної реформи; розробити оптимальну організаційно-управлінську структуру функціонування та нагляду в галузі пенсійного страхування та пенсійного забезпечення.
У роботі визначено, що змістовно-логічна структура цього документа повинна розроблятися в комплексі з іншими заходами регуляторного характеру з урахуванням і узгодженням основних положень реформування, закладених у Стратегії розвитку пенсійної системи. Саме комплексний підхід до вирішення даної проблеми дозволить реалізувати визначену урядом стратегію і констатувати наявність послідовної соціальної політики держави у сфері пенсійного страхування та забезпечення.
У роботі запропонований та економічно обґрунтований перехід до нарахування і сплати єдиного соціального внеску та порядок його розподілу між соціальними фондами. Виходячи з проведених досліджень і аналітичних розрахунків, пропонується установити ставку єдиного соціального внеску у межах 14-26%, адже огляд залежності обсягів тіньових виплат зарплат та розмірів єдиного соціального внеску дає можливість побачити, що при ставці 14% підприємству стає не вигідно виплачувати заробітну плату у конвертах, і разом з тим значно зменшуються суми відрахувань (рис. 1).
Рис. 1. Співвідношення розмірів заробітної плати і ставки єдиного соціального внеску
Впровадження єдиного соціального внеску призведе до: виведення з тіні оплати праці з відповідними соціальними наслідками; виходу з тіні відповідних обсягів ВВП; підвищення продуктивності праці; акумуляції коштів пенсійних фондів; спрощення нарахування соціальних платежів; зменшення звітності та скорочення часу на її складання та подання.
Для досягнення реального захисту права громадян України на пенсійне забезпечення та упорядкування регуляторних актів у сфері пенсійного страхування запропоновано на найвищому законодавчому рівні розробити та прийняти Кодекс законів про пенсійне страхування, в якому однозначно вирішити питання пенсійних пільг і преференцій. Це дозволить на практиці реалізувати принципи соціальної справедливості та рівності перед законом усіх верств населення.
Визначено, що успішний перебіг пенсійної реформи залежить від розробки і впровадження низки організаційно-управлінських заходів. Для успішного розвитку пенсійної системи до визначених урядом заходів інформаційно-аналітичного характеру слід створити при регіональних державних адміністраціях постійно діючі координаційно-консультаційні центри з питань пенсійного страхування та пенсійного забезпечення, що передбачає об’єднання зусиль представників пенсійних фондів, місцевих органів самоврядування та недержавних пенсійних фондів. Дані центри доцільно наділити повноваженнями виступати гарантами фінансової стабільності роботи недержавних пенсійних фондів та координувати роботу зі створення регіональних гарантійних резервних Пенсійний фондів та контролю за їх діяльністю. Це продемонструє зацікавленість влади у розвитку недержавного пенсійного забезпечення, значно підвищить його рейтинг і довіру до нього населення та дозволить зменшити ризик здійснення гарантійних витрат у разі банкрутства недержавної страхової компанії. Зазначено, що впровадження наданих пропозицій надасть можливість: розподілити обов’язки та відповідальність за успішний перебіг пенсійної реформи в регіоні між державними і недержавними пенсійними фондами та гілками влади; досягти високого рівня інформованості населення з основних питань пенсійного страхування і пенсійного забезпечення; забезпечити прозорість перебігу пенсійної реформи та виконання її учасниками своїх зобов’язань щодо населення; здійснювати постійний контроль виконавчих органів за перебігом пенсійної реформи; підвищити рівень довіри населення до недержавного пенсійного забезпечення.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретико-наукові положення та напрями вирішення завдання державного регулювання системи пенсійного страхування в Україні. Отримані результати дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення надає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Дослідження сутності державного регулювання пенсійного страхування показало, що незважаючи на наявність низки нормативних соціально спрямованих актів, в жодному з них не надано чіткого визначення категорій “соціальна політика”, “пенсійне страхування” і “пенсійне забезпечення”. Вони в більшості випадків дублюються з визначеннями категорії “соціального страхування” або ж є короткими витягами з нього. Тому під терміном “соціальна політика” запропоновано розуміти розробку та впровадження системи форм та видів соціальних заходів, спрямованих на забезпечення соціальної безпеки держави для гарантії соціального захисту населення та їх реалізацію через дію механізмів державного регулювання в соціальній сфері.
2. Як елементи соціальної політики слід використовувати терміни “пенсійне страхування” та “пенсійне забезпечення”. На сьогодні під “пенсійним страхуванням” варто розуміти комплекс загальнодержавних заходів з розвитку системи соціального захисту на принципах солідарності, субсидування та накопичення коштів у державних фондах для гарантованих виплат у випадках часткової та повної втрати непрацездатності громадян. “Пенсійне забезпечення” варто розглядати як комплекс загальнодержавних заходів, направлених на формування за принципами обов’язкового та добровільного накопичення спеціальних пенсійних фондів, кошти яких спрямовуються на фінансове забезпечення учасників цих фондів у разі настання відповідних випадків.
3. При формуванні принципів пенсійного страхування необхідно враховувати соціальну спрямованість пенсійного законодавства та визначати засоби її реалізації. Перелік основних принципів пенсійного страхування, що існує в Україні, запропоновано доповнити принципами: подолання бідності; поступального зростання рівня пенсійного забезпечення; соціальної справедливості; рівності перед законом усіх верств населення, незалежно від статусу та посади.
4. За результатами вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду еволюції системи пенсійного страхування можна зробити висновок, що його розвиток пройшов такі етапи: етап стихійного зародження через виникнення кас взаємодопомоги, створення добровільних страхових організацій; етап становлення державного регулювання, якому характерне втручання держави у процеси пенсійного страхування, та зародження солідарної системи пенсійного страхування; перехідний етап, який характерний тільки для постсоціалістичних країн, що стали на шлях розвитку ринкових відносин; етап реформування пенсійної системи, який характеризується впровадженням багаторівневої системи пенсійного страхування та забезпечення, розподілом зобов’язань щодо пенсійного забезпечення населення між державою, працедавцями та робітниками.
5. Державне регулювання у сфері пенсійного страхування передбачає дію державного механізму, який повинен забезпечувати раціональне управління рухом грошових потоків та формуванням соціальних, економічних, фінансових і правових відносин, що виникають у процесі утворення та використання страхових фондів для забезпечення соціального захисту населення. Тому в дисертації визначено основні фактори, що визначають механізми державного регулювання процесів пенсійного страхування, а саме: соціальні, економічні, фінансові, юридичні та інформаційні. Наслідком дії механізму державного регулювання в галузі пенсійного страхування є досягнення такого рівня соціального захисту населення, за якого забезпечується соціальна безпека в країні.
6. Удосконалення законодавчого регулювання та організаційного управління в системі пенсійного страхування запропоновано проводити за двома напрямами: організаційно-управлінським і правовим. Розроблена в дисертації Концепція реалізації пенсійної реформи в Україні надасть можливість: завершити реформування солідарної системи пенсійного страхування; здійснити реальне впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування та забезпечення; активізувати роботу в регіонах щодо недержавного пенсійного страхування; розмежувати кошти Пенсійного фонду України за видами пенсійних зобов’язань; досягти певного рівня децентралізації при нагромадженні та використанні коштів Пенсійного фонду в регіонах; досягти повної інформованості суспільства про сутність та необхідність пенсійної реформи; забезпечити прозорість інформації про перебіг пенсійної реформи; розробити оптимальну організаційно-управлінську структуру функціонування та нагляду в галузі пенсійного страхування та пенсійного забезпечення в Україні.
7. Для досягнення позитивного результату від впровадження пропонованої Концепції та оптимізації процесу пенсійного реформування і створення належних умов для державного регулювання в солідарній системі нарахування пенсій необхідно сконцентрувати увагу на виконанні завдань з наповнення бюджету Пенсійного фонду. З цією метою запропоновано ввести Єдиний соціальний внесок та зменшити навантаження на роботодавців як мінімум до 26%, що дозволить: вивести з тіні оплату праці з відповідними соціальними наслідками; вивести з тіні відповідні обсяги ВВП; підвищити продуктивність праці; акумулювати кошти пенсійних фондів; спростити нарахування соціальних платежів; зменшити обсяги звітності та скоротити час на її складання і подання.
8. На сьогодні правова база пенсійного страхування в Україні в основному сформована, однак у зв'язку із впливом певних соціально-економічних та політичних чинників та розпорошеності чинних норм з врегулювання пенсійних відносин у різних за рівнем та значенням документах вона не дозволяє повною мірою захистити права громадян України на пенсійне забезпечення. Для упорядкування чинного законодавства у сфері пенсійного страхування необхідно на найвищому законодавчому рівні розробити та прийняти Кодекс законів про Пенсійне страхування, в якому однозначно вирішити питання пенсійних пільг і преференцій, що надасть можливість на практиці реалізувати принципи соціальної справедливості та рівності перед законом усіх верств населення.
9. Визначено, що реалізація Стратегії розвитку пенсійної системи та швидкий перебіг пенсійної реформи, впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення залежить від низки організаційно-управлінських заходів. Запропоновано для проведення роз’яснювальної роботи серед працездатного населення створити при державних органах місцевого самоврядування постійно діючі спеціалізовані державні координаційно-консультаційні центри, які будуть виконувати функції посередника між страхувальниками та адміністраторами фондів. Дані центри повинні виступати гарантами фінансової стабільності функціонування недержавних пенсійних фондів та контролювати їх діяльність.
10. Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо регулювання системи пенсійного страхування в Україні:
- Комітету соціальної політики та праці і Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Верховної Ради України опрацювати чинну законодавчу базу в пенсійній сфері та розробити Кодекс законів про пенсійне страхування;
- Комітету з питань Бюджету переглянути ставки загальнообов’язкових платежів до соціальних фондів з метою їх оптимізації;
- Пенсійному фонду України розробити механізми формування та функціонування регіональних гарантійних резервних фондів;
- Кабінету Міністрів України: визначитися з концептуальними засадами активізації пенсійної реформи в Україні;
- органам місцевого самоврядування розробити організаційно-управлінські механізми з регулювання та контролю за розвитком недержавних пенсійних фондів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Тополенко Н. М. Державне регулювання пенсійного забезпечення // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2006. – № 2. – С. 221-226.
2. Тополенко Н.М. Державне регулювання та напрями пенсійної реформи в Україні // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2006. – № 3. – С.199-202.
3. Тополенко Н.М. Зарубіжний досвід пенсійного забезпечення // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2005. – № 2. – С. 197-202.
4. Тополенко Н.М. Концептуальні засади пенсійної реформи // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2004. – №2. – С. 110-114.
5. Тополенко Н.М. Проблеми пенсійної системи та шляхи подальшого її розвитку // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2006. – № 4. – С.166-170.
6. Тополенко Н.М. Пенсійне забезпечення працівників агропромислового комплексу // Агроінком. – 2006. – № 6. – С. 65-69.
7. Тополенко Н.М. Передумови та соціально-економічні цілі реформування пенсійної системи в Україні // Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту. – 2001. – № 1. – С. 14-16.
8. Тополенко Н.М. Становлення недержавного пенсійного забезпечення // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – 2006. – № 6. – С. 80-84.
9. Тополенко Н.М. Принципи пенсійного реформування в Україні // Фінансовий механізм активізації підприємств в Україні: Зб. наук. пр., ч.2. – Львів: НАНУ ІРД, 2002. – С. 358-360.
10. Тополенко Н.М. Впровадження персоніфікованого обліку як засобу реформування пенсійної системи // Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (5-6 листопада 2006 р.). – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. – С. 80-82.
11. Тополенко Н.М. Інвестиційний потенціал пенсійної системи України // Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (26-27 жовтня 2000 р.). – Чернівці: ПП Кондратьєв, 2000. – С. 36-39.
12. Тополенко Н.М. Проблеми формування недержавного пенсійного забезпечення працівників бюджетних установ // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: Матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції (3-5 червня 2005 р). – Луцьк: Вид-во ВДУ, 2005. – С.- 246-247.
13. Тополенко Н.М. Сучасний стан та актуальні завдання розвитку пенсійного страхування // Шляхи зміцнення фінансово-економічної самостійності регіонів України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. (28-29 листопада 2000 р.). – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С. 91-92.
14. Пісьмаченко Л.М., Тополенко Н.М. Недержавне пенсійне забезпечення працівників агропромислового комплексу // Проблеми пореформеного розвитку агропромислового виробництва та основні напрямки їх розв’язання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (17-18 травня 2005р.). – Тернопіль, Хоростків: ТІАПВ УААН, 2005. – С. 209-213. Особистий внесок: автором конкретизовано сутність недержавного пенсійного забезпечення.

АНОТАЦІЯ

Тополенко Н.М. Державне регулювання розвитку системи пенсійного страхування в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”. – Запоріжжя, 2007.
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних засад та розробці практичних рекомендацій з удосконалення системи державного регулювання у сфері пенсійного страхування в умовах розвитку ринкових відносин в Україні. У роботі визначено сутність державного регулювання пенсійного страхування в контексті соціальної політики держави та захисту соціальних інтересів населення.
Розглянуто зарубіжний і вітчизняний досвід розвитку системи пенсійного страхування й визначені основні його етапи та принципи її функціонування в Україні. Проведено аналіз законодавчої бази з регулювання механізмів формування й використання коштів Пенсійного фонду України, визначено її недоліки та надано пропозиції з їх усунення.
Визначено концептуальні напрями реформування системи державного пенсійного страхування. Надано рекомендації з удосконалення системи законодавчого регулювання пенсійного страхування в Україні. Розроблено пропозиції з удосконалення державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного страхування.
Ключові слова: державне регулювання, недержавний пенсійний фонд, пенсійне забезпечення, пенсійне страхування.

АННОТАЦИЯ

Тополенко Н.М. Государственное регулирование развития системы пенсионного страхования в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 – механизмы государственного управления. – Гуманитарный университет “Запорожский институт государственного и муниципального управления”. – Запорожье, 2007.
Диссертация посвящена обоснованию и разработке практических рекомендаций по усовершенствованию системы государственного регулирования в сфере государственного и негосударственного пенсионного страхования в условиях развития рыночных отношений в Украине. В диссертации определена сущность государственного регулирования пенсионного страхования в контексте социальной политики государства и защиты социальных интересов населения. Определено, что, несмотря на наличие ряда нормативных социально направленных актов, ни в одном из них нет четкого определения категорий “социальная политика”, “пенсионное страхование” и “пенсионное обеспечение”.
Элементом социальной политики является категория “пенсионное страхование”, которая определена как комплекс общегосударственных мероприятий по развитию системы социальной защиты на принципах солидарности, субсидирования и накопления средств в государственных фондах для гарантированных выплат в случаях частичной и полной потери работоспособности граждан. Категория “пенсионное обеспечение” определяется как комплекс общегосударственных мероприятий, направленных на формирование по принципам обязательного и добровольного накопления специальных пенсионных фондов, средств которые направляются на финансовое обеспечение участников данных фондов в случае наступления соответствующих случаев.
Перечень общепринятых в Украине принципов пенсионного страхования предлагается доповнить такими принципами: преодоление бедности; неуклонного роста уровня пенсионного обеспечения; социальной справедливости; равенства перед законом всех слоев населения независимо от статуса и должности.
Основным источником наполнения бюджета Фонда является поступление от страхователей взносов, начисленных на фонд оплаты труда наемных работников. По законодательству Украины, уплата пенсионных взносов является обязательной для всех субъектов хозяйственной деятельности. Анализ поступлений собственных средств за последние 5 лет показал, что наблюдается тенденция к росту этого показателя, то есть эффективность работы Пенсионного фонда с каждым годом повышается. Одновременно с повышением размера пенсий растет потребность в наличии средств на выплату пенсий. Анализ законодательных и нормативных актов показал, что правовая база пенсионного страхования в Украине в основном сформирована, однако имеет определенные недостатки и не позволяет в полной мере защитить права граждан Украины на пенсионное обеспечение. Для упорядочения регуляторных актов в области пенсионного страхования необходимо на наивысшем законодательном уровне разработать и принять Кодекс законов о пенсионном страховании, в котором однозначно решить вопрос пенсионных льгот и преференций. Это позволит на практике реализовать принципы социальной справедливости и равенства перед законом всех слоев населения.
Дополнительные возможности по индивидуальному пенсионному обеспечению скрыты в формировании и содействии на государственном уровне развитию системы негосударственного пенсионного обеспечения. Имеется достаточно высокая потребность в создание негосударственных пенсионных фондов, которые предоставляют возможность эффективно и на цивилизованном уровне аккумулировать средства граждан и работодателей для формирования дополнительных пенсионных сбережений и обеспечения достойной жизни после выхода на пенсию, будут содействовать улучшению экономического потенциала предприятия, города, региона, страны в целом. Определено, что существует несколько возможностей реформирования пенсионной системы: во-первых, это увеличение пенсионного возраста; во-вторых, увеличение взносов от работодателей; в-третьих, введение обязательной накопительной системы и развитие системы негосударственного пенсионного страхования, что является самым приемлемым для Украины.
Для ускорения развития негосударственного пенсионного обеспечения и проведения разъяснительной работы среди работоспособного населения необходимо создать при государственных органах местного самоуправления специализированные государственные координационно-консультационные центры, которые будут выполнять функции посредника между страхователями и администраторами фондов.
Ключевые слова: государственное регулирование, негосударственный пенсионный фонд, пенсионное обеспечение, пенсионное страхование.

ANNOTATION

The Topolenko N.M. The state adjusting of development of the pension’s insurance system in Ukraine. – Manuscript.
The dissertation for obtaining а scientific degree of the Candidate of the state administration, speciality 25.00.02 – mechanisms of state administration. – Humanity University “Zaporizhiyan Іnstitute of Public and Municipal Administration”. – Zaporizhya, 2007.
Dissertation is devoted to grounding the theoretical bases and development of practical recommendations from the improvement of the system of the state adjusting in pension’s insurance in conditions of developing market relations in Ukraine. The dissertation defines the essence of state adjusting of pension’s insurance in the context of social policy of state and defending of social interests of population. Foreign and home experience of development of pension’s insurance system was researched. Also the basic stages and principles of its functioning in Ukraine were defined. Dissertation reviews the legislative base of adjusting of mechanisms of forming and use of tools of the Pension fund of Ukraine. The imperfections of this system were researched and the suggestions from their removal. The conceptual directions of reformation of the system of state pension insurance were definite. The recommendations from the improvement of the system of the legislative adjusting of pension insurance in Ukraine were given. Dissertation also proposes the ways of improvement of the state adjusting of developing state pension’s insurance system.
Keywords: pension insurance, pension providing, state adjusting, private pension fund.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking