Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Державне регулювання розвитку телекомунікаційної сфери

 

ІВАНОВ Євген Геннадійович

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОЇ СФЕРИ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидат наук з державного управління

Харків – 2008


Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник – доктор наук з державного управління, доцент
ДЗЮНДЗЮК Вячеслав Борисович,
Харківський регіональний інститут державного
управління Національної академії державного
управління при Президентові України, завідувач
кафедри політології та філософії

Офіційні опоненти : доктор наук з державного управління, професор
ДЄГТЯР Андрій Олегович,
Харківський регіональний інститут державного
управління Національної академії державного
управління при Президентові України, завідувач
кафедри економічної теорії та фінансів;
кандидат технічних наук
КОСТРОМИЦЬКИЙ Андрій Іванович,
Харківський національний університет
радіоелектроніки, доцент кафедри мереж зв’язку

Захист відбудеться 26 вересня 2008 р. о “ 14 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1 поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий “ 22 ” серпня 2008 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічні трансформації та техніко-технологічні зміни другої половини XX ст. стали об’єктивною передумовою для становлення і розвитку інформаційного суспільства, де знання та інформація набувають значення вирішальних чинників соціального поступу, а телекомунікаційні технології спричиняють суттєвий вплив на підвищення рівня і якості життя громадян. Характерною рисою такого суспільства стають глобальні зміни в усіх сферах громадського життя. У кінцевій вартості продукту зростає питома вага нематеріальних (насамперед, інформаційних) ресурсів, глобалізуються ринки основних ресурсів, посилюється вплив інформації та телекомунікаційних технологій на підвищення добробуту населення. У ключовому для соціальної держави понятті «рівність можливостей» акцент переноситься, в першу чергу, на інформаційну рівність (за умови розв’язання проблеми забезпечення базових життєвих потреб людини).
У результаті швидкого розвитку сфери інформаційного обміну, світового ринку праці, капіталу й виробництва видозмінюються засоби забезпечення державного суверенітету, роль держав як суб’єктів міжнародної політики, динаміка суспільних процесів, що розширює можливості кожної людини, підприємства, країни і водночас підвищує ризики, пов’язані з маніпулюванням інформацією, у т.ч. з виникненням глобальних конфліктів. Відтак, одним з основних завдань державного управління стає визначення та послідовна реалізація стратегічних напрямків діяльності в телекомунікаційній сфері, забезпеченні вільного доступу населення до сучасних телекомунікаційних послуг.
Стан наукової розробки проблеми. Загальні питання, що стосуються генезису інформаційного суспільства, аналізуються у працях Р. Абдєєва, С. Алстрома, Р. Барнета, Д. Белла, К. Боулдинга, Т. Вороніної, У. Дайзарда, Р. Дарендорфа, Ж. Еллюля, А. Етционі, В. Іноземцева, Г. Кана, І. Курносова, О. Лактіонова, Дж. Ліхтхайма, А. Ракітова, Р. Сейденберга, Т. Стоуньєра, О. Тоффлера, А. Турена та ін.
Проблеми комунікації на основі суб’єкт-об’єктних і суб’єкт-суб’єктних відносин в державному управлінні досліджують окремі українські науковці: В. Бакуменко, В. Дзюндзюк, Н. Корабльова, В. Корженко, Ю.Куц, В. Мамонова, В. Мартиненко, О. Машков, Н. Мельтюхова, Н. Нижник, Г. Одінцова, Л. Савенко, Т. Хомуленко, С. Серьогін, В. Цвєтков, О. Чаплигін, Ю. Шаров та ін. Серед зарубіжних авторів слід виділити Д. Голдмана, Дж. Кларка, П. Девіса, В. Кі, Д. Розенблюма та ін.
Питання державного регулювання телекомунікацій та їх використання в діяльності органів влади розглядаються у працях таких фахівців, як А. Голобуцький, Г. Головко, С. Зуєв, Н. Корніловська, Ю. Машкаров, О. Мельник, О. Мостовенко, О. Орлов, В. Стеклов, В. Тронь, О. Шевчук та ін.
Проте, зазначені та інші наукові праці здебільшого присвячені або суто теоретичним і методологічним проблемам, що стосуються розвитку інформаційного суспільства, або загальним питанням державно-управлінських відносин, нормативно-правовому регулюванню телекомунікацій з боку держави чи виключно технічним аспектам впровадження телекомунікаційних технологій. У той же час залишається недостатньо розробленою проблема власне державного регулювання телекомунікаційної сфери в умовах становлення інформаційного суспільства з урахуванням необхідності переходу до сучасних принципів державного управління, що й актуалізує тему дослідження, визначає його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана із НДР «Вдосконалення структурно-функціонального забезпечення діяльності територіальних органів влади» (державний реєстраційний номер 0105U002743), що виконувалась кафедрою державного управління та менеджменту Харківського регіонального інституту державного управління у межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування». Здобувачем обґрунтовано напрямки удосконалення механізму державного регулювання телекомунікаційної сфери на етапі становлення інформаційного суспільства.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних заходів щодо вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку телекомунікаційної сфери в Україні в сучасних умовах. Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
? з’ясувати зміст інформаційної функції держави в умовах становлення інформаційного суспільства;
? визначити специфічні особливості механізмів державного регулювання телекомунікаційної сфери;
? розкрити сучасний стан телекомунікаційної сфери в Україні;
? узагальнити зарубіжний досвід запровадження моделей телекомунікаційного розвитку та визначити реальні можливості його використання в Україні;
? оцінити ступінь володіння працівників органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями та їх використання у практичній діяльності;
? обґрунтувати перспективні напрями удосконалення механізмів державного регулювання розвитку телекомунікаційної сфери в Україні та розробити практичні заходи з їх реалізації.
Об’єктом дослідження є процес реалізації державної інформаційної політики.
Предмет дослідження – сучасні засоби удосконалення механізмів державного регулювання телекомунікаційної сфери в Україні.
Методи дослідження. Цілісність дослідження забезпечують системний і комплексний підходи. Для теоретичного осмислення різних аспектів проблеми застосовуються аналіз і синтез (можливості адаптації західних зразків до процесів, що відбуваються в сучасній Україні, аналіз умов функціонування телекомунікаційної сфери), моделювання (з’ясування особливостей моделей державного регулювання інформаційної сфери суспільства), абстрагування та узагальнення (визначення шляхів удосконалення механізмів державного регулювання телекомунікаційної сфери, порівняння сучасних моделей телекомунікаційного розвитку), соціологічного опитування (з’ясування питань інформаційно-комунікаційного забезпечення діяльності працівників органів влади).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень щодо вдосконалення механізмів державного регулювання телекомунікаційної сфери, виходячи із особливостей становлення інформаційного суспільства в Україні, та опрацювання відповідних практичних заходів. Новизна наукових результатів конкретизується у таких положеннях:
уперше:
– розроблено механізм державного регулювання телекомунікаційної сфери, що базується на принципі універсального доступу до інформаційних ресурсів та включає такі складові, як створення нормативно-правових та організаційних передумов для розвитку і вдосконалення телекомунікаційної сфери, формування пакету універсальних телекомунікаційних послуг, гарантування доступу населення до них, контролювання користувачами інформації доступу до послуг галузі з метою максимального забезпечення якісних гарантій з боку їх виробників;
удосконалено:
– підходи до визначення напрямів державного регулювання інформаційної сфери шляхом виокремлення його прямої форми і форми контролю за розповсюдженням інформації та законодавчим впливом на цілі створення і споживання інформації;
– модель «електронного уряду», у якій до онлайнових стосунків «держава-громадяни», «держава-бізнес», «держава-службовці», «держава-держава» додано взаємодію у системі «громадяни – громадяни», що полягає у формуванні за участі держави простору розгортання для віртуальних структур;
дістало подальший розвиток:
– визначення змісту інформаційної функції держави, яка в умовах становлення інформаційного суспільства має подвійну спрямованість – зовнішню і внутрішню;
– характеристика умов функціонування телекомунікаційної сфери в сучасній Україні;
– інформаційно-комунікаційне забезпечення діяльності працівників органів влади на територіальному рівні;
– процедура впровадження в діяльність органів влади положень концепції «електронного уряду».
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у визначенні перспективних напрямів удосконалення механізмів державного регулювання телекомунікаційної сфери в Україні з урахуванням її сучасного стану та конкретних заходів з їхньої реалізації. Основні положення та висновки дисертації запропоновано для використання органами влади при реформуванні телекомунікаційної сфери в Україні, а результати дослідження адаптовано для підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, лекцій та практичних занять з державної інформаційної політики у вищих навчальних закладах відповідного спрямування.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено Дергачівською міською радою Харківської області (довідка № 357 від 28.12.2006 р.) при розробленні програми розвитку інформаційного середовища в місті, Дергачівським районним центром зайнятості (довідка № 19/01 від 03.01.2007 р.) при створенні електронного пошукового контенту для спрощення та прискорення процедури визначення відповідності користувача кваліфікаційним вимогам існуючих вакансій та Центром електрозв’язку № 11 Харківської філії ВАТ «Укртелеком» (довідка № 17 від 04.01.2007 р.) при територіальному розподілі та визначенні меж необхідності розширення нетрадиційних видів послуг.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі сформульовані в ній висновки, методичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях.
Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертації обговорювались на V та VІ міжнародних конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, лютий 2005р.; м. Харків, лютий 2006 р.), на регіональних науково-практичних конференціях «Адміністративне реформування територіальних органів влади» (м. Харків, вересень 2004 р.), «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (м. Одеса, жовтень, 2006 р.), «Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України» (м. Харків, листопад 2007 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у 5 наукових працях, опублікованих у виданнях, що включені до переліку ВАК України як фахові з державного управління, загальним обсягом 2,5 авт. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, трьох додатків (на п’яти сторінках) та списку використаних джерел (208 назв на 18 сторінках). Повний обсяг роботи – 185 сторінок, у т.ч. 6 рисунків (на трьох сторінках) та 3 таблиці (на трьох сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначається стан наукової розробки проблеми, з’ясовується зв’язок роботи з науковими програмами і темами Інституту, розкривається її мета, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, викладається наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, наводяться відомості щодо апробації сформульованих висновків та публікацій.
У першому розділі – “Теоретичні засади державного регулювання телекомунікаційної сфери” – розглядаються теоретичні питання переходу до інформаційного суспільства, де основним і найбільш цінним ресурсом стає інформація. Такий тип відносин закономірно приходить на зміну своєму попереднику – індустріальному суспільству, оскільки, попри явний прогрес у багатьох сферах життєдіяльності людини, індустріальна цивілізація спричинила і низку негативних наслідків, які виразно проявилися у XX ст. Для нового суспільства характерним є розвиток комп’ютерних і телекомунікаційних технологій, його основою стає інформація як високотехнологічний засіб продукування нових відомостей, що миттєво використовуються для інтенсифікації виробництва.
Але перехід до інформаційного суспільства не зводиться лише до розвитку інформаційних технологій. Його головним ресурсом є знання, що передаються за допомогою телекомунікацій, а основною енергетичною базою – відновлювальні джерела енергії як перспективний шлях розвитку людства. Інформаційне суспільство, що базується на розвинутих телекомунікаціях та інформаційних технологіях, дозволяє усунути всі технічні перешкоди на шляху до прямої демократії, яку можна назвати інформаційною демократією. Доведено, що сучасна соціальна держава повинна реалізовувати, поряд з іншими, особливу інформаційну функцію, системно впливаючи на управління сукупністю інформаційних ресурсів, а також відносини, що виникають у процесі створення, обробки та передачі інформації.
Політика сприяння становленню інформаційного суспільства в Україні передбачає вирішення таких важливих завдань, як демократизація державної влади, інформування кожного громадянина про реальні можливості участі в державному управлінні, трансформація системи освіти на основі новітніх концепцій навчання та ін. Одним з важливих напрямків реалізації інформаційної функції держави є формування та оновлення законодавчої бази, яка б відповідала потребам регулювання нових суспільних відносин, що ґрунтуються на принципах вільного створення, нагромадження, поширення, обміну та використання інформації. Розвиток інформаційного законодавства – це адекватна реакція на проблеми, що виникають у суспільстві в результаті «інформаційного вибуху».
Основний регулятивний вплив на інформаційну сферу суспільства держава здійснює на етапі розповсюдження інформації (рис. 1).

Рис. 1. Модель державного регулювання розвитку інформаційної сфери суспільства
1 – пряме регулювання і контроль над розповсюдженням інформації;
2 – створення передумов і сприяння розвитку та вдосконаленню інформаційного виробництва;
3 – законодавчий вплив на формування мети створюється інформація;
4 – регулювання інших суспільних відносин, вплив на інші сфери суспільства;
5 – вплив інших суспільних відносин (інших сфер суспільства) на споживання інформації.

В роботі охарактеризовано п’ять видів каналів розповсюдження інформації, кожен з яких має свої специфічні особливості: телебачення і радіо; періодична преса; кіно- і відеопродукція, книги, компакт-диски, аудіокасети; комп’ютери, підключені до інформаційних мереж; рекламні, пропагандистські, агітаційні й інші плакати, стенди, календарі, зображення і тексти, інформаційні табло. Але жоден з каналів не може існувати без використання телекомунікацій, тому їх регулювання в умовах становлення інформаційного суспільства стає основним змістом інформаційної політики держави. Рівень інформаційного і телекомунікаційного розвитку визначає положення держави у світовій спільності, а його підвищення – забезпечення потреб людини щодо реалізації її демократичних прав і свобод. У зв’язку з цим розвиток і вдосконалення інформаційно-телекомунікаційної сфери має бути одним з пріоритетів політики сучасної держави.
Основоположним демократичним принципом державної інформаційної політики є забезпечення доступу громадян до телекомунікацій, який визначає предметний зміст телекомунікаційних відносин і реалізація якого означає реальну можливість громадян користуватися послугами “дальнього зв’язку” – універсальними та ринковими. Їх співвідношення визначається двома основними чинниками: мінімальною пропозицією надання певного пакету послуг і розміром мінімального доходу від них.
Механізм державного регулювання телекомунікаційної сфери представлено на рис. 2.


Рис. 2. Механізм державного регулювання телекомунікаційної сфери

У другому розділі – “Розвиток телекомунікацій: світовий досвід і українська специфіка” – розглядаються питання ролі і значення телекомунікацій як елементів інфраструктури держави, що полягають у виконанні галуззю соціально значущих функцій щодо забезпечення життєдіяльності країни і національної безпеки. Наявність телекомунікацій – необхідна умова динамічного розвитку сучасного бізнесу й зовнішньоекономічної діяльності, оскільки зв’язок є істотним елементом інших галузей господарства. З’ясовано, що Україна не повністю використовує можливості даної галузі для забезпечення доходів, хоча вони і становлять вагому статтю державного бюджету.
Зростання темпів розвитку телекомунікацій – об’єктивна закономірність розвиненого господарства, яка відображає його потреби в адекватному інформаційному забезпеченні. Економічний стан України свідчить про те, що рівень розвитку зв’язку в країні істотно випереджає рівень розвитку економіки. За такої ситуації стратегія зростання доходів галузі повинна спиратися не стільки на збільшення кількості технічних засобів, скільки на покращання трафіку, впровадження нових видів послуг – як універсальних, так і ринкових. Тому процес модернізації повинен торкнутися усіх рівнів і складових елементів національної мережіі телекомунікацій. За останні роки тут відбулися істотні зміни, що заклали основу повномасштабного відновлення й розширення мережі: реконструйовано та розширено існуючі АТС в обласних центрах та великих містах з використанням сучасного цифрового комутаційного обладнання ("Дніпро", С-32, "Квант Є", F-1500, Si-2000, 5ESS, EWSD та ін.); започатковано створення оптичної мультисервісної транспортної мережі; надаються нові послуги безпроводового доступу до мережі передачі даних; впроваджується відеотелефонний зв’язок та широкосмуговий доступ до Інтернет тощо.
Повноваження держави щодо управління та регулювання телекомунікаційної сфери в Україні, а також права, обов’язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами , визначаються Законом України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 р. Для покращення функціонування галузі розроблена і впроваджується Концепція її розвитку до 2010 р., схвалена Кабінетом Міністрів України 7 червня 2006 р., яка визначає особливості структурної перебудови галузі, принципи регулювання, стратегію розвитку зв’язку загального користування і відомчого зв’язку, напрями міжнародного співробітництва, основи технічної політики удосконалення зв’язку і шляхи її реалізації; пріоритетні напрями розробки та виробництва вітчизняних засобів зв’язку тощо. У роботі узагальнюється світовий досвід регулювання телекомунікацій за американською, європейською та іншими моделями. Їх сутність зводиться до того, що незалежні недержавні оператори і провайдери, перебуваючи під жорстким контролем антимонопольного федерального законодавства, зацікавлені в постійних інвестиціях і технологічному розвитку як факторах стійкості в конкурентній боротьбі. Для їх запровадження в Україні бракує розвиненого ринку телекомунікацій і сильного парламентського лобі, а для прийняття в якості визначальної певної зарубіжної моделі необхідно забезпечити тривалий розвиток телекомунікаційної сфери із залученням іноземних інвесторів, створити конкуренцію в обмеженому колі “телекомунікаційних гігантів”, діяльність яких контролюється державою, і виділити серед них якогось одного стосовно інших конкурентів. В основу взаємовідносин домінуючого в Україні оператора (ВАТ «Укртелеком») з іншими має бути покладено висунутий Європейським Союзом принцип відкритих мереж, який полягає в доступі будь-якого оператора до мереж загального користування, створенні рівних для них умов.
Сучасний рівень розробки та виробництва технічних засобів зв’язку неможливо забезпечити без випереджувальних досліджень, а впровадження передових технологій і новітньої техніки – без надійного наукового супроводу, спрямованих на розробку нових систем зв’язку, аналіз і синтез структурно складних систем і мереж, нових технологій у сфері обробки і передачі інформації.
Незважаючи на певні зрушення у справі автоматизації інформаційних процесів в останній час, відчутно бракує інформації, потрібної фахівцям у різних сферах діяльності та приватним особам, тоді як наявні автоматизовані системи, засоби передачі інформації нерідко залишаються недовантаженими й використовуються не на повну потужність. Вторинний аналіз результатів дослідження «Функціональний аналіз та потреби у професійному навчанні працівників місцевих державних адміністрацій Харківської області» показав, що найбільше часу витрачається на використання комп’ютерної техніки, ведення документації, збір, аналіз інформації та комунікацію як з представниками своєї, так і інших організацій. Отже, більша частина професійних завдань пов’язана з тим, що є характерним для інформаційного суспільства – отриманням, обробкою, аналізом, передачею інформації за допомогою сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій.
У третьому розділі – “Удосконалення державного регулювання телекомунікаційної сфери України” – обґрунтовуються пріоритети розвитку галузі як ключового фактора конкурентоспроможності країни у світовому розподілі праці. Особливість цього процесу полягає в тому, що усі мережні технології (електронна комерція, електронний уряд та ін.) розглядаються не як ізольовані сфери діяльності, а як інтегрована і взаємозалежна сукупність технологій, що становлять фундамент переходу до інформаційного суспільства. Усі стратегії наголошують на провідній ролі держави у розвитку телекомунікацій, у формуванні партнерських відносин між учасниками суспільного розвитку і координації спільної діяльності держави, бізнесу, соціальних інститутів і громадян . Тобто, держава має бути рушійною силою змін в інтересах суспільства й особистості, забезпечувати доступ до соціально значущої інформації, захищати національні інтереси.
Перехід до інформаційного суспільства вимагає від держави впровадження нових технологій в діяльність органів влади, в тому числі й відносно надання адміністративних послуг населенню. Тому цілком закономірним є включення даних послуг до пакету універсальних послуг, що надаються за допомогою телекомунікацій. Подібний підхід знайшов своє відображення в концепції «електронного уряду», що набула широкого розповсюдження в останнє десятиріччя у багатьох країнах. Її поява пов’язана з розширенням мережі Інтернет як базової інфраструктури сучасного інформаційного суспільства, яка все більше впливає на різні економічні структури. Електронний уряд – це та інфраструктура, яку повинні створювати державні органи, щоб радикально змінити способи виконання своїх завдань. Під час реалізації концепції «електронного уряду» виникає чимало проблем: працівники державних структур часто не зовсім вірно розуміють сутність електронного уряду, розглядаючи його лише як розміщення в Інтернеті інформації і послуг, ставлячи знак рівності між виходом до Інтернету за допомогою створення свого веб-вузла; невірним є підхід щодо розгляду електронного уряду як аналога електронної комерції та електронного бізнесу, але тільки стосовно діяльності органів державного управління; забезпечення доступності усіх громадян до інфраструктури електронного уряду тощо. Тому необхідно вживати заходів для запобігання таким ситуаціям, коли державні онлайнові послуги є доступними тільки для окремих людей чи компаній, або тільки в окремих районах чи співтовариствах. Впровадження електронного уряду має супроводжуватися широким вибором точок входу і можливостей підключення без обмежень за способами доступу до онлайнової інформації та служб.
Розробка системи ефективного надання державних послуг за допомогою комунікаційних технологій вимагає технічної інтеграції між суспільним порталом, який взаємодіє з клієнтом, та провайдером послуг і державною установою, які виступають в ролі серверного придатку. Широкі можливості доступу до онлайнових послуг дозволяють державі розвивати та доповнювати їх з урахуванням потреб населення в найширшому спектрі: починаючи від соціального обслуговування і закінчуючи збором податків. Основну роль у наданні соціальних онлайнових послуг відіграють державні органи, але при цьому приватні компанії можуть доповнювати та розвивати ці послуги, включаючи їх до складу своїх власних продуктів і послуг, тим самим спрямовуючи їх на ринок і підвищуючи привабливість для конкретного споживача. Таким чином, вирішуватиметься найважливіше завдання – охопити якомога більшу частину громадян через максимальну кількість провайдерських каналів.

ВИСНОВКИ

Удосконалення регулятивного впливу держави, поглиблення процесів інформатизації та формування інформаційного суспільства в сучасних умовах виступають важливими факторами соціально-економічного розвитку України, що дозволяє зробити такі загальні висновки:
1. Інформаційне суспільство являє собою особливу стадію розвитку цивілізації, характерною рисою якої є глобальний характер суспільних змін: у кінцевій вартості споживаного продукту зростає частка нематеріальних ресурсів, глобалізуються ринки основних ресурсів, стрімко зростає вплив інформації й інформаційно-комунікаційних технологій на добробут людей, у ключовому для соціальної держави понятті «рівності можливостей» акцент переноситься на інформаційну рівність. Тому інформаційні функції держави (внутрішня і зовнішня ), що реалізуються у системі відносин «держава – суспільство» і в межах системи «державне управління», полягають у послідовному впровадженні інформаційно-комунікаційних технологій, забезпеченні доступу населення до телекомунікаційних послуг.
2. Удосконалення функціонування телекомунікацій знаходиться на шляху впровадження механізмів державного регулювання, за допомогою яких розв’язуються такі завдання, як створення політичних, організаційних, юридичних, економічних та ідеологічних передумов розвитку галузі; формування пакету універсальних послуг та гарантування доступу населення до них; контроль за наданням ринкових послуг з метою запобігання зловживанням і порушенням правил поведінки суб’єктами їх виробництва.
3. Державні структури, на які покладено функції розробки і впровадження державної політики у сфері телекомунікацій (Міністерство транспорту і зв’язку України, Національна комісія регулювання зв’язку та ін.), зобов’язані своєчасно формувати і корегувати стратегію прискореного розвитку телекомунікаційної сфери, яка б передбачала наступні кроки: приведення чинного законодавства, що регулює взаємовідносини у сфері телекомунікацій, у відповідність з потребами інформатизації суспільства; врегулювання конкурентних відносин у телекомунікаційному просторі; заміну застарілого телекомунікаційного обладнання новітнім; підвищення якості інформаційних і телекомунікаційних послуг для населення; ефективне використання сучасних інформаційних технологій у діяльності органів влади.
4. З огляду на недостатній рівень професійної підготовки працівників органів виконавчої влади у питаннях використання досягнень комп’ютеризації постає нагальне завдання удосконалення їх професійної перепідготовки, зокрема, щодо опанування навичками оперування і захисту комп’ютерної інформації, використання мережі Інтернет, сучасної організаційної техніки та її програмного забезпечення.
5. Узагальнення світових тенденцій регулювання телекомунікаційної сфери дозволило виокремити чинники її прискореного розвитку: наявність виваженої державної стратегії розвитку галузі; домінування принципу відкритості мереж для всіх операторів ринку і державне сприяння розвитку приватного сектора у цій сфері, розвиток конкуренції між надавачами послуг у різних сегментах телекомунікаційного простору; правова регламентація діяльності монополістів; забезпечення стабільності, прозорості і прогнозованості тарифів на послуги, що надаються, а також збільшення питомої ваги універсальних послуг високої якості.
6. Прискорення інтеграції України до ЄС потребує запровадження в національну систему телекомунікацій сучасних стандартів та рекомендацій, визначених Міжнародним союзом електрозв’язку, Міжнародною організацією стандартизації, Міжнародною електротехнічною комісією і Всесвітнім поштовим союзом відповідно до Галузевої програми розвитку стосунків між Україною та Європейським Союзом.
7. Сучасні умови диктують необхідність радикального оновлення інформаційно-аналітичних систем органів державного управління і органів місцевого самоврядування, які мають задовольняти потреби населення відповідних територій в інформації, вибудовувати ефективні комунікативні відносини, забезпечувати функціонування «електронного уряду», оперативність збору інформації, створення необхідних інформаційних ресурсів для підвищення ефективності управлінських рішень.
8. Створення системи «електронного уряду вимагає закріплення за державними органами певних інформаційних ресурсів, розробки регламенту взаємодії суб’єктів і об’єктів управління, упровадження математичних методів обробки й аналізу економічної і соціальної інформації.
Таким чином, подальший розвиток галузі має відбуватися на основі комплексного підходу, коли держава, виходячи з масштабності та багатогранності існуючих проблем, шляхом посилення управлінського впливу повинна забезпечувати упровадження стандартів інформаційного суспільства в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Іванов Є.Г. Моделі телекомунікаційного розвитку: європейський досвід та можливості його використання в Україні / Є.Г. Іванов // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Вип. 3 (15 ). – Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – С. 55-62.
2. Іванов Є.Г. Механізми державного регулювання телекомунікаційної сфери / Є.Г. Іванов // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Вип.. 4 (28). – Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2006. – С. 287-291.
3. Іванов Є.Г. Реалізація G&C-концепції електронного уряду / Є.Г. Іванов // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Вип. 1 (16). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – С. 158-164.
4. Іванов Є.Г. Стратегічні напрямки розвитку державного регулювання телекомунікаційної сфери в Україні / Є.Г. Іванов // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – № 1. (31). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – С. 340-348.
5. Іванов Є.Г. Електронний уряд як складова механізму державного управління у сфері телекомунікацій / Є.Г. Іванов // Державне будівництво: електронне наукове фахове видання Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України). – 2007. – №1. –Ч.2. – Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua.

АНОТАЦІЯ

Іванов Є.Г. Державне регулювання розвитку телекомунікаційної сфери. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2008.

У дисертації досліджуються питання державного регулювання телекомунікаційної сфери в Україні, з’ясовуються такі характеристики інформаційного суспільства, як інтенсивний розвиток інформаційних технологій, комп’ютеризація, розширення мереж непрямих комунікацій та ін.
За цих умов виникає необхідність обґрунтування інформаційної функції державного управління та її складових частин – внутрішньої і зовнішньої. Їх реалізація передбачає забезпечення ефективної взаємодії різних структурних одиниць системи державного управління, становлення інформаційного суспільства. У роботі доводиться, що основоположним принципом державної політики в телекомунікаційній сфері має бути гарантований доступ громадян до послуг галузі, що включає такі напрямки, як забезпечення вільного розвитку ринку інформаційно-комунікаційних технологій і послуг, удосконалення правового регулювання телемунікаційних процесів, створення умов для випереджального розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури, широкомасштабне використання інформаційних технологій і мережних телекомунікацій у державному управлінні, впровадження в діяльність органів влади нових комунікаційних технологій, у тому числі і щодо надання адміністративних послуг населенню. Реалізація цього підходу вбачається можливою за допомогою впровадження концепції «електронного уряду», який розглядається як багатофункціональне середовище, де органи державного управління виступають партнерами у створенні й забезпеченні функціонування віртуальних співтовариств.
Ключові слова: державне управління, механізми державного управління, інформаційне суспільство, телекомунікації, державне регулювання, електронний уряд, універсальні послуги.

АННОТАЦИЯ

Иванов Е.Г. Государственное регулирование развития телекоммуникационной сферы в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02. – механизмы государственного управления. – Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. – Харьков, 2008.

В диссертации исследуются вопросы государственного регулирования телекоммуникационной сферы в Украине, на основе обобщения разных концепций выясняются такие характеристики информационного общества, как интенсивное развитие информационных технологий, компьютеризация, расширение сетей непрямых коммуникаций и др.
В таких условиях возникает необходимость в обосновании информационной функции государственного управления и ее составляющих частей – внутренней и внешней. Их реализация предусматривает обеспечение эффективного взаимодействия различных структурных единиц системы государственного управления, становления информационного общества. В работе доказывается, что основное регулятивное влияние государства должно осуществляться на стадии распространения информации по различным каналам – прямым и опосредованным. Государственное регулирование развития телекоммуникаций становится основной задачей реализации внешней информационной функции государства, а главным принципом государственной политики в телекоммуникационной сфере выступает гарантированный доступ граждан к услугам отрасли.
Проведенный в работе анализ позволил выделить такие ключевые проблемы развития телекоммуникационной сферы в Украине, как неурегулированность конкурентных отношений, неразвитость информационной инфраструктуры, низкий уровень использования новейших информационно-компьютерных технологий в разных сферах жизнедеятельности общества, в частности, в деятельности органов государственной власти и органов местного самоуправления. Исходя из этого, в работе обосновываются основные направления государственной политики в сфере телекоммуникаций: обеспечение свободного развития рынка информационно-коммуникационных технологий и услуг, совершенствование правового регулирования телекоммуникационных процессов, создание условий для опережающего развития информационно-коммуникационной инфраструктуры, широкомасштабное использование информационных технологий и сетевых телекоммуникаций в государственном управлении, внедрение в практику органов власти новых коммуникационных технологий, в том числе и относительно предоставления административных услуг населению. Реализация этого подхода возможна с помощью внедрения концепции «электронного правительства», обеспечения доступа всех категорий населений к услугам, которые оно предоставляет. «Электронное правительство » рассматривается как многофункциональная среда, включающая разные типы взаимоотношений ( G2C – государство-граждане, G2B – государство-бизнес, G2E – государство-служащие, G2G – государство-государство и др. ). В диссертации сделан вывод об укреплении партнерства органов государственного управления в создании и обеспечении функционирования таких коммуникационных сообществ в форме предоставления виртуального пространства на государственных порталах, проведения различных акций и конкурсов для членов сообществ, размещения социальной рекламы, создания мест бесплатного телекоммуникационного доступа для граждан и т. п.
Ключевые слова: государственное управление, механизмы государственного управления, информационное общество, телекоммуникации, государственное регулирование, электронное правительство, универсальные услуги.

ANNOTATION

Ivanov Y.G. State regulation of the TV communicational sphere’s development. – Manuscript.
Dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration following the speciality 25.00.02 – mechanisms of public administration. – Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. – Kharkiv, 2008.

The issues of the TV communicational sphere state regulation in Ukraine are considered in dissertation, the following characteristics of the informational society are defined: information technologies intensive development, computer supply, expansion of the indirect communications’ network etc.
Under these circumstances the necessity in grounding public administration’s informative function and its internal and external parts emerges. Their realization presupposes providing effective interaction between different structural components of the public administration system, formation of the information society. It is proved that the basic principle of the state policy in the TV communicational sphere is the citizens’ guaranteed access to the branch, which comprises the following directions: provision of the free development of the informative-communicational technologies and services’ market, improvement of the TV communicational processes’ legal regulation, formation of conditions for the outstripping development of the informative-communicational infrastructure, wide-scale usage of information technologies and network TV communications in public administration, implementation of new communicational technologies in public authorities’ activity including the sphere of rendering services for population. It is possible to realize this conception by means of implementing the “e-government” conception, which is considered to be a multi-functional environment where public powerful authorities act as partners in creating and providing the virtual communities’ functioning.
Key words: public administration, mechanisms of public administration, information society, TV communications, state regulation, e-government, general services.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking