Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративна діяльність митних органів у сфері реалізації митної політики держави

 

ПРИЙМАЧЕНКО ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

АДМІНІСТРАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ МИТНИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Спеціальність: 12.00.07. – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Ірпінь – 2007

Робота виконана на кафедрі адміністративного та митного права Академії митної служби України, ДМС України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор
Заслужений юрист України
Шкарупа Віктор Костянтинович,
Національна академія державної податкової служби України,
завідуючий кафедрою фінансового та адміністративного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України
Додін Євген Васильович,
Одеська національна юридична академія,
завідувач кафедри морського та митного права
доктор юридичних наук, професор
Коломоєць Тетяна Олександрівна,
Запорізький національний університет,
декан юридичного факультету
доктор юридичних наук, професор
Олефір Віктор Іванович,
Київський національний університет внутрішніх справ,
професор кафедри адміністративної діяльності

Провідна установа: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, кафедра адміністративного права, м. Харків

Захист відбудеться “25” травня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 в Національній академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К.Маркса, 31.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 53.
Автореферат розісланий 23квітня2007 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Невід’ємною складовою функціонування суверенної незалежної держави є формування та реалізація нею державної політики у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин. Перед Українською державою постала об’єктивна потреба переосмислення на методологічному рівні загальних проблем формування та здійснення митної політики як елементу державної політики. Незважаючи на те, що проблеми, пов’язані зі з’ясуванням сутності, мети та пріоритетних напрямків митної політики, а звідси й розвитком митної служби України, є предметом аналізу та обговорення в наукових колах, а також на державному рівні, на жаль, цілісного уявлення щодо цих проблем та напрямків діяльності митних органів, визначальних для країни, поки що не склалося. Здійснювана митна політика у такому вигляді, як вона зараз інтерпретована в політико-правових актах, виявляється неадекватною реаліям, такою, що не сприяє формуванню оптимальної структури національної економіки, не визначає напрямки модернізації митних органів України. Відсутній системний підхід до розвитку митної служби не тільки у стратегічному, але й у тактичному планах. Не створено науково обґрунтованої моделі реалізації митними органами державної політики.
Історія розвитку багатьох цивілізованих країн свідчить, що перехід до ринкових відносин вимагає істотних змін у характері діяльності митних органів, їх перетворення в реально діючий елемент механізму державного регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Митна служба України має стати вагомим інструментом практичної реалізації митної політики в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі, відмови держави від власної монополії на зовнішньоекономічну діяльність та виходу на зовнішній ринок значної кількості суб’єктів господарювання. Митні органи повинні відігравати суттєву роль у процесах, пов’язаних із захистом національної безпеки, економічних інтересів держави, побудови ринкової економіки, її інтеграції у світову економіку, активізації зовнішньоекономічних зв’язків, забезпеченні прав та законних інтересів громадян і суб’єктів господарювання.
Ефективність виконання митними органами завдань та функцій багато в чому залежить від тих різноманітних за характером, формами і методами засобів та способів впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування. Використання таких адміністративно-правових засобів можливе лише в межах діяльності, яка отримала назву адміністративної. Безперечно, виконання завдань митними органами передбачає здійснення, крім адміністративної, ще й інших видів діяльності, наприклад кримінально-процесуальної. Безсумнівно, за обсягом та багатоманітністю здійснюваних задач, адміністративній діяльності належить одне з найважливіших місць у процесі функціонування митних органів. Адміністративна діяльність – це різновид виконавчо-розпорядчої, управлінської діяльності, що охоплює широке коло суспільних відносин, які складаються усередині самої системи митних органів та за її межами. Результативність адміністративної діяльності митних органів у нинішніх умовах необхідно оцінювати, з одного боку, з позицій пріоритетності прав та законних інтересів громадян, які згідно з Конституцією України визначають зміст та спрямованість цієї діяльності, а з іншого – відповідно до міжнародних вимог, пов’язаних із забезпеченням належного рівня безпеки світової торгівлі. Означені фактори потребують модернізації митних органів, удосконалення вже існуючих форм та методів діяльності, опрацювання та активного впровадження нових, більш ефективних і дієвих. Здійснюване реформування митної служби України обумовлює потребу у відповідних наукових дослідженнях. Саме тому комплексне дослідження механізму формування та реалізації митної політики, проблем адміністративної діяльності митних органів, їх модернізації набуває нині виняткової гостроти й актуальності.
Визначення теоретико-методологічних засад формування та реалізації митної політики, з’ясування соціальної ролі й значення діяльності митних органів для державотворчих процесів, аналіз їх адміністративної діяльності, форм та методів її здійснення, опрацювання міжнародного досвіду в царині реалізації митної політики, розробка аргументованих пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення митного законодавства і практики його застосування, модернізації митних органів мають не лише теоретичне, а й суттєве практичне значення.
Розвиток уявлень про митну політику висвітлено в наукових працях С.В. Барамзіна, І.Г. Бережнюка, М.М. Блінова, П.Г. Гончарова, П.В. Дзюбенка, Є.В. Додіна, О.Д. Єршова, С.В. Ківалова, Ю.Г. Кисловського, О.М. Козиріна, Б.А. Кормича, В.Б. Кухаренка, Л.М. Маркова, П.В. Пашка, К.К. Сандровського, В.Г. Храбскова, С.І. Чернишова, М.Г. Шульги та ін. Наведені в їхніх працях узагальнення, визначення, дефініції дали можливість відповісти на питання щодо місця митної політики в системі єдиної загальнодержавної політики, а також ролі та значення митних органів в інституціональному механізмі формування та реалізації митної політики.
Науково-теоретичною базою для дослідження адміністративної діяльності послугували праці таких вітчизняних і зарубіжних учених у галузі теорії держави та права, теорії державного управління, адміністративного права та процесу, а саме: В.Б. Авер’янова, М.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, Г.В. Атаманчука, В.Г. Афанасьєва, Д.М. Бахраха, І.Л. Бачило, М.І. Байтіна, К.С. Бєльського, Ю.П. Битяка, Б.М. Габричидзе, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, В.М. Горшеньова, В.М. Карташова, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, О.П. Коренєва, Б.М. Лазарева, В.В. Лазарева, А.Є. Луньова, В.І. Олефіра, Л.Л. Попова, І.С. Самощенка, Ю.М. Старилова, В.Д. Сорокіна, Є. Старосьцяка, В.В. Тертички, Ю.О. Тихомирова, В.В. Цвєткова, В.А. Юсупова, Ц.А. Ямпольської.
Окремі аспекти діяльності митних органів досліджували О.Ю. Бакаєва, І.О. Бондаренко, О.П. Гребельник, Ю.М. Дьомін, А.В. Дусик, Т.О. Коломоєць, О.В. Константа, О.В. Константий, Т.В. Корнєва, О.О. Крестьянінов, А.В. Мазур, В.Я Настюк, В.П. Науменко, О.Ф. Ноздрачов, А.П. Павлов, І.В. Письменний, В.В. Прокопенко, С.С. Терещенко, І.В. Тимошенко, О.В. Тодощак, В.К. Шкарупа, які створили передумови для висвітлення характеру, змісту та особливостей форм і методів адміністративної діяльності митних органів. Безсумнівно, зміни в чинному національному законодавстві, які відбулися останнім часом, трансформація ролі державних органів у процесі побудови демократичної, соціальної, правової держави виявили коло проблем в адміністративній діяльності митних органів, що потребують свого нагального розв’язання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах основних напрямків наукових досліджень Державної митної служби України, визначених Концепцією модернізації митної служби України, Академії митної служби України (Концепція формування наукової та науково-технічної діяльності Академії митної служби України), роботи авторського творчого колективу “Академія-Митниця”, Програми науково-дослідних робіт юридичного факультету Академії митної служби України, науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та митного права Академії митної служби України “Адміністративно-правові проблеми організації та діяльності митних органів в умовах побудови правової держави” (номер державної реєстрації № 0104U003696).
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних засад формування митної політики держави, правового регулювання та практики її реалізації митними органами розробити теорію адміністративної діяльності митних органів, напрацювати пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення відповідного законодавства, та визначити напрямки модернізації діяльності митних органів щодо реалізації митної політики держави.
Для досягнення поставленої мети основна увага була приділена вирішенню наступних завдань:
– визначенню теоретико-методологічних засад формування та реалізації митної політики держави;
– з’ясуванню та аналізу правового статусу митних органів як безпосередніх суб’єктів реалізації митної політики та його характеристиці;
– розкриттю сутності діяльності митних органів і обґрунтуванні її ролі та значення для утвердження державності й засад громадянського суспільства;
– аналізу чинного законодавства, що регламентує адміністративну діяльність митних органів, та дослідженню практики його застосування в процесі реалізації ними митної політики держави;
– дослідженню адміністративної діяльності митних органів у сфері реалізації митної політики, з’ясуванню її правової природи, змісту та основних ознак;
– визначенню принципів адміністративної діяльності митних органів;
– уточненню поняття форми адміністративної діяльності митних органів та здійсненню їх класифікації;
– дослідженню системи методів адміністративної діяльності, що використовуються митними органами в процесі реалізації митної політики;
– аналізу міжнародного досвіду реалізації митними адміністраціями митної політики та визначенню можливості його впровадження в Україні;
– окресленню проблем та перспектив модернізації митних органів на сучасному етапі державотворення з урахуванням світових тенденцій розвитку міжнародної торгівлі та потреб забезпечення її безпеки;
– розробці конкретних пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення митного законодавства, яке регулює організаційно-правові засади діяльності митних органів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються в процесі здійснення митними органами адміністративної діяльності в сфері реалізації митної політики держави.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні проблеми, нормативно-правове регулювання та практика здійснення митними органами адміністративної діяльності в сфері державного регулювання митних відносин.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. В основі методологічної конструкції усієї дисертаційної роботи є системний аналіз, який і визначив стратегію дослідження у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин за участю митних органів в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, що шляхом використання міждисциплінарного аналізу дозволяє розглянути проблеми адміністративної діяльності митних органів.
У роботі також використовувалися окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу сформульовано та поглиблено понятійний апарат, що використовується в дослідженні (1.1, 1.2, 1.4, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2, 4.1, 4.3, 4.4). Діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються у сфері реалізації митної політики держави за участю митних органів дозволив встановити взаємозв’язки між змістом адміністративної діяльності та її формою (1.4, 2.2, 2.3, 2.4, 4.1), з’ясувати принципи адміністративної діяльності (3.2). Історично-правовий метод передбачає аналіз питання еволюції розуміння терміна “митна політика” як у науковій сфері, так і в законодавстві (1.1), усвідомлення досвіду організації системи митних органів на різних етапах свого існування (2.1). Інституціональний метод був покладений в основу аналізу механізму формування та реалізації митної політики держави (1.3). Використання системно-структурного методу дозволило дослідити структуру організації та діяльності митної служби України (1.4, 2.1), сформулювати систему принципів адміністративної діяльності (3.2), створити авторську класифікацію форм та методів адміністративної діяльності митних органів (розділ 4). Функціональний метод використовувався для вивчення функцій митних органів (2.3). Стан правового забезпечення діяльності митних органів вдалося з’ясувати за допомогою методу нормативно-логічного аналізу (2.5). Важливе значення відіграли порівняльно-правовий та компаративний методи, які дозволили проаналізувати міжнародний досвід реалізації митної політики митними органами та окреслити напрямки модернізації їх діяльності (5.1, 5.2). Застосування методів моделювання, аналізу та синтезу дозволили сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права та процесу, інших галузевих наук, у тому числі зарубіжних вчених. Положення та висновки роботи ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та підзаконних нормативних актів, які визначають правові засади адміністративної діяльності митних органів, спрямованої на реалізацію митної політики держави. У роботі також проаналізовано норми міжнародного права та враховано практику діяльності митних адміністрацій деяких зарубіжних країн, що може бути використано в процесі модернізації діяльності митної служби України. Інформаційну та емпіричну основу дослідження склало узагальнення практичної діяльності митних органів у сфері реалізації митної політики, статистичні матеріали, політико-правова публіцистика та довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проблеми адміністративної діяльності митних органів у вітчизняній юридичній науці майже не досліджувалися, хоча в цьому є нагальна потреба в контексті подальшого розвитку національної економіки, ускладнення зовнішньоекономічних зв’язків, забезпечення безпеки при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та зростання обсягів міжнародної торгівлі. Дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, з урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання адміністративної діяльності митних органів, спрямованої на реалізацію митної політики держави, та сформулювати авторське бачення шляхів їх розв’язання. В результаті проведеного дослідження отримано цілісну наукову роботу, в якій представлено теорію адміністративної діяльності митних органів, визначено низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Наукова новизна констатована в таких результатах:
– удосконалено поняття “митна політика” як правової категорії та деталізовано його співвідношення з суміжними політико-правовими поняттями;
– дістало подальшого розвитку з’ясування місця та ролі митної політики в системі єдиної загальнодержавної політики на сучасному етапі державотворення;
– уточнено характер впливу сучасної митної політики на зміст і спрямованість діяльності митної служби України та митних органів зокрема, формування стратегії їх розвитку й функціонування;
– удосконалено характеристику інституціонального механізму формування та реалізації митної політики держави, з уточненням його суб’єктного складу та їх компетенції у цій сфері державного регулювання, визначено взаємозв’язки між структурними елементами даного механізму;
– уперше запропоновано класифікацію суб’єктів формування та реалізації митної політики держави, яка була здійснена за кількома критеріями в декілька етапів, що дало можливість поглиблено проаналізувати завдання та функції цих суб’єктів та детальніше вивчити їх окремі повноваження у сфері формування та реалізації митної політики держави;
– отримали подальший розвиток існуючі погляди щодо визнання митних органів як безпосередніх суб’єктів реалізації митної політики держави;
– уточнено поняття “митні органи” з урахуванням тих позицій, що на митні органи покладається не лише безпосереднє здійснення митної справи, а вони в системі виконавчої влади є ключовими суб’єктами реалізації митної політики держави в цілому;
– використано новий підхід щодо визнання національної системи митної служби як важливого фактору підтримки соціальної рівноваги і створення в країні найсприятливіших умов для розвитку вітчизняної економіки, вагомого чинника структурних ринкових перетворень, важеля впливу на стан соціального добробуту суспільства;
– уперше з’ясовано значення адміністративної діяльності митних органів для утвердження державності та засад громадянського суспільства з урахуванням загальної характеристики чинного законодавства, що регламентує даний різновид їхньої діяльності;
– подальшого розвитку набуло визначення мети та завдань діяльності митних органів на сучасному етапі розбудови України як соціально орієнтованої правової держави, виявлено головну та спеціальні цілі, на досягнення яких спрямована діяльність митних органів, окреслено завдання, вирішення яких покладається державою на митні органи;
– сформульовано авторський підхід для доведення тези, що мета й завдання митних органів є ключовими елементами, які обумовлюють зміст та спрямованість їхньої діяльності та засади функціонування системи митних органів України;
– удосконалено визначення функцій митних органів, для чого здійснено дослідження правового статусу митних органів та практики їх діяльності, нормативних актів, проведено класифікацію функцій із залученням різних класифікаційних критеріїв;
– уперше визначено поняття “компетенція митних органів” як результат узагальнення його суттєвих ознак та обґрунтовано, що компетенція є невід’ємною складовою адміністративно-правового статусу митних органів;
– у новому аспекті досліджено проблеми законодавчого забезпечення адміністративної діяльності митних органів та межі її підзаконного правового регулювання в контексті забезпечення законності у сфері реалізації митної політики держави, запропоновано шляхи удосконалення правового унормування адміністративної діяльності;
– уперше обґрунтовано доцільність запровадження в науковий обіг категорії “адміністративна діяльність митних органів”, сформульовано її поняття та з’ясовано сутність і зміст адміністративної діяльності з урахуванням найбільш значущих та вагомих її ознак й особливостей сфери митно-правового регулювання суспільних відносин;
– вперше з’ясовано принципи адміністративної діяльності митних органів, що мають суттєве значення для процесу реалізації митної політики держави та розроблено їх систему, що стало результатом аналізу закономірності здійснення митними органами адміністративної діяльності;
– уперше розкрито двоєдину природу форми адміністративної діяльності митних органів, що розглядається як складне утворення, елементами якого є внутрішні й зовнішні компоненти;
– уперше запропоновано авторську класифікацію процесуальних форм адміністративної діяльності митних органів. спираючись на наукові праці представників науки управління, теорії держави та права, адміністративного права і процесу, кримінального процесу та інших галузей права;
– запропоновано новий підхід до аналізу існуючих поглядів на форми адміністративної діяльності митних органів як зовнішні прояви форми реалізації митної політики держави, наведено їхню класифікацію з уточненням змісту конкретних форм діяльності митних органів;
– з урахуванням нових підходів доведено, що основним елементом дієвого механізму реалізації митної політики держави є методи, які ефективно використовуються в адміністративній діяльності митних органів і застосування яких є об’єктивно необхідним для виконання завдань і реалізації функцій у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин;
– отримали подальший розвиток дослідження системи методів адміністративної діяльності митних органів, що дозволило розкрити основні сторони процесу використання митними органами двох рівнів методів діяльності та встановити, що різноманітність методів, використовуваних митними органами в процесі реалізації митної політики, випливає із особливостей сфери митно-правового регулювання суспільних відносин;
– теоретично обґрунтовано потреби використання досвіду діяльності митних адміністрацій зарубіжних країн та можливостей його запровадження в діяльність митної служби України;
– набув подальшого розвитку аналіз проблем, що існують у сфері реалізації митної політики за участю митних органів та негативно впливають на виконання функцій держави, митних органів, забезпечення реалізації прав і законних інтересів громадян та суб’єктів господарювання;
– використано новий підхід до обґрунтування потреби модернізації та перспективного розвитку системи митних органів з урахуванням пріоритету прав та законних інтересів громадян і суб’єктів господарювання, економічних перетворень та міжнародної, зокрема європейської, практики в галузі митно-правового регулювання суспільних відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні положення, узагальнення, висновки та пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки адміністративного права і процесу, митного права, правотворчої діяльності та практики діяльності митних органів. Вони надають можливість наукового обґрунтування переорієнтації діяльності митних органів із засад первинності задоволення інтересів держави на нову схему – забезпечення прав і свобод громадян та суб’єктів господарювання у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин.
У науково-дослідній сфері – результати, які в сукупності становлять теорію адміністративної діяльності митних органів у сфері реалізації митної політики, можуть послугувати підґрунтям для подальшого дослідження проблем функціонування митної служби України.
У сфері правотворчості – сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані в діяльності компетентних органів під час реформування адміністративного та митного законодавства, зокрема при підготовці змін та доповнень до Митного кодексу України (далі – МК України), законопроекту “Про митну службу України”, інших законодавчих та підзаконних нормативних актів (акт про запровадження в практичну діяльність Державної митної служби України результатів дисертаційного дослідження від 09.01.07 р.).
У правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність адміністративної діяльності митних органів, спрямовану на реалізацію митної політики держави (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність Дніпропетровської митниці від 17.01.07 р.).
У навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можна використовувати для підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін “Адміністративне право”, “Митне право України”, “Адміністративна діяльність митних органів”, “Адміністративна відповідальність за порушення митних правил” та інших дисциплін адміністративно-правового характеру. Вони вже використовувалися при підготовці навчальних посібників, під час проведення занять із зазначених дисциплін в Академії митної служби України, Національній академії державної податкової служби України, Запорізькому національному університеті. Їх враховано в навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт про впровадження в навчальний процес АМСУ матеріалів дисертації від 11.12.06 р., акт про впровадження у навчальний процес ЗНУ результатів наукового дослідження від 27.12.06 р.).
У правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути використані в роботі з підвищення рівня правової та професійної культури посадових осіб митних органів та населення.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на міжкафедральних семінарах в Академії митної служби України та Національній академії державної податкової служби України, основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на 24 міжнародних, всеукраїнських, міжрегіональних науково-теоретичних, науково-практичних та наукових конференціях, таких, зокрема, як Міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі з злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), Науково-методичній конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), щорічній Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми підвищення ефективності протидії нелегальному обігу наркотичних та психотропних речовин: вітчизняний та міжнародний досвід” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), Науково-практичній конференції “Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (м. Запоріжжя, 2003 р.), Науковій конференції “Науковий потенціал майбутнього на шляху до європейської інтеграції” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського союзу” (м. Ірпінь, 2004 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (м. Ірпінь, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми захисту прав людини в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні” (м. Львів, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (м. Запоріжжя, 2004 р.), міжкафедральному науково-практичному семінарі “Громадська безпека та шляхи її забезпечення в Україні на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), IX Міжнародній науково-практичній конференції “Тиждень науки” (м. Ростов-на-Дону, Російська Федерація, 2005 р.), Науково-методичній конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), “8-ій звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА” (м. Одеса, 2005 р.), Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми економічної безпеки в умовах її інтеграції до світового співтовариства” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), ХІІ-ій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2006 р.), Науково-практичній конференції “Митна політика в умовах інтеграції до світової спільноти” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), “9-ій звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА” (м. Одеса, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 2006 р.), Форумі вчених-адміністративістів Південно-східних регіонів України (м. Запоріжжя, 2006 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми вдосконалення професійної підготовки фахівців з митної справи” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення” (м. Сімферополь, 2006 р.), Науково-практичній конференції “Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (м. Київ, 2006 р.).
Дисертант неодноразово залучався до складу робочих груп із розробки проектів законодавчих та підзаконних нормативних актів. Результати дослідження, а також висновки та пропозиції знайшли своє відображення в нормативних актах, що розроблялися Державною митною службою України і які спрямовані на реалізацію положень МК України. Так, зокрема, дисертант брав безпосередню участь у розробці законопроектів “Про митну службу України”, “Про внесення змін та доповнень до Митного кодексу України”, відомчих нормативних актів “Концепції модернізації діяльності митної служби України”, “Стратегії розвитку митної служби України на період до 2015 року”. Крім того, дисертант неодноразово вносив пропозиції до Державної митної служби України щодо вдосконалення підзаконних актів з метою підвищення ефективності діяльності окремих підрозділів митних органів, вдосконалення кадрового забезпечення митних органів. Результати дослідження також використовувалися для фахової підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб митної служби України. Узагальнені висновки і пропозиції були сформульовані та подані автором для апробації до Державної митної служби України.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 2 авторських монографіях, виданих відповідно до вимог ВАК України, 6 навчальних посібниках, 44 статтях, тезах доповідей у наукових журналах та збірниках наукових праць, 30 з яких надруковані в юридичних фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, які об’єднують вісімнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 477 сторінок, із них список використаних джерел – 50 сторінок. Список джерел складається з 577 найменувань. Назви і розташування розділів та підрозділів зумовлені логікою викладення та результатами виконаного дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів дисертації та публікації.
Розділ 1 “Теоретико-методологічні засади формування та реалізації митної політики України”, що складається з чотирьох підрозділів, присвячено аналізу процесів розвитку теоретико-методологічних засад формування і реалізації митної політики держави та дослідженню правового статусу митних органів як безпосередніх суб’єктів реалізації митної політики.
У підрозділі 1.1 “Ґенеза поняття й ознаки митної політики держави, проблеми її законодавчого закріплення” здійснено аналіз питання еволюції розуміння терміна “митна політика” як у науковій сфері, так і в національному законодавстві, у контексті місця митної політики в структурі державної політики та в порівнянні із застосуванням цього терміна в законодавстві інших країн.
Потреба в дослідженні генезису поняття “митна політика” обумовлена тим, що науково обґрунтоване його визначення, адекватне відображення в ньому відповідного явища дійсності має не тільки теоретичне, а й практичне значення, адже від чіткості та повноти формулювання цього терміна залежить усвідомлення мети, завдань діяльності держави у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин, соціальне призначення, механізм формування і реалізації митної політики, характер й зміст діяльності митних органів. Встановлено, що митна політика як складова загальної державної політики є досить складною та багатогранною категорією, але малодослідженою, її аналіз має бути предметом дослідження вчених різних галузей науки: політології, соціології, історії, економіки, у тому числі, безсумнівно, юридичної науки.
У дисертації розглянуто основні визначення, інтерпретації та тлумачення митної політики, які містяться в науковій літературі. та здійснено спробу з’ясувати їх сутність та зміст. Аналіз найбільш поширених точок зору минулого та сучасності сприяв встановленню тих важливих моментів, які повинні бути відображені у понятті “митна політика”, а саме: митна політика є важливою, невід’ємною складовою державної політики; охоплює як процес свого формування, так і процес практичного втілення в життя; формується державними інституціями з урахуванням думки всіх зацікавлених сторін, а реалізується виключно державними органами; спрямована на забезпечення та захист прав і законних інтересів окремих громадян, суб’єктів господарювання, у цілому держави; розвивається в напрямку гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими міжнародними стандартами. Такий підхід до визначення поняття митної політики дозволив не тільки відобразити пріоритетні, визначальні ознаки досліджуваного поняття, а й сформувати підґрунтя для формування загального підходу до його окреслення. Здійснене дослідження дає підстави для формулювання такого поняття: митна політика – це відносно стабільна, організована діяльність державних інституцій, скерована на визначення мети та напрямків загальнодержавної політики у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин та їх реалізація за допомогою політико-правових, економічних, організаційних заходів, спрямованих на захист національних інтересів і безпеки.
Дисертант, виходячи із неоднозначності трактувань поняття митної політики, співвідносить його з поняттям “митна справа”. З’ясовано, що перше поняття ширше останнього, адже митна справа є складовою діяльності держави в особі її компетентних органів у відповідних сферах – внутрішній та зовнішній, а митна політика повинна визначати мету й напрямки цієї діяльності; митна політика визначає зміст діяльності держави в цій сфері, способи її організації, тобто фактично визначає зміст і способи організації митної справи; митна справа виступає лише одним із багатьох засобів реалізації митної політики.
Аналіз сутності такого багатоаспектного явища, яким є митна політика, довів, що закріплення її характеристик в МК України не має безпосереднього регулятивного значення. Тому треба відмовитися від законодавчого закріплення терміна “митна політика” принаймні в цьому нормативно-правовому акті. Ця відмова спричинена невідповідністю статусу такого явища, як митна політика, рівню галузевого кодексу. Вважаємо, що поняття “митна політика”, принципи формування та реалізації, стратегічні напрямки розвитку, зміст та інші, не менш важливі її аспекти мають бути закріплені в такому нормативному акті програмного характеру, як концепція.
У підрозділі 1.2 “Митна політика як невід’ємна складова державної політики” автор з’ясовує зміст і роль державної політики як політико-правового явища, звертає увагу на те, що митна політика є невід’ємною складовою єдиної загальнодержавної політики та визначає її місце в системі останньої.
Виходячи з універсальності та багатовимірності такого явища як державна політика, що взаємодіє з іншими сферами суспільства, визнаємо таку його властивість, як здатність до глибокого проникнення в інші сфери суспільства, здійснення впливу на них чи поєднання з іншими регуляторами людських відносин. Наявність цього феномена державної політики спонукає до висновку щодо її формування й реалізації в цих сферах суспільства. Відповідно до таких впливів та взаємодій державну політику класифіковано на внутрішню й зовнішню (за об’єктом впливу); економічну, національну, соціальну, екологічну, військову, науково-технічну, культурну (за сферами суспільного життя). Використання сукупності різних критеріїв дало можливість виокремити в межах єдиної державної політики такі її напрями (складові): фінансовий, податковий, митний, регуляторний, ціновий, промисловий, грошово-кредитний, аграрний, демографічний, сімейний тощо. Очевидність існування взаємозв’язків окремих елементів єдиного цілого не залишає сумнівів щодо характеру співвідношення митної політики з іншими складовими державної політики.
У роботі акцентовано увагу на тому, що митна політика спрямована на захист національних інтересів, який реалізується через внутрішню і через зовнішню політику держави. З огляду на те, що зовнішня політика не може розглядатися окремо від внутрішньої, у роботі митна політика розглядається як невід’ємна складова. Доведено, що роль та значення митної політики визначається багатьма факторами, що мають місце через вплив інших напрямів державної політики (податкової, фінансової, валютної, інвестиційної тощо). Вона тісно взаємопов’язана з ними і не тільки знаходиться в прямій чи опосередкованій залежності від них, але й сама має суттєвий вплив на них. Таким чином, митна політика фокусує в собі інтереси держави у внутрішньоекономічній, зовнішньоекономічній, фінансовій, податковій, валютній, кредитній сферах. У такій якості митна політика не тільки впливає на характер політики держави, але й є її результатом.
У підрозділі 1.3 “Механізм формування та реалізації митної політики: інституціональний аспект” дослідження механізму формування та реалізації митної політики здійснюється із використанням інституціонального методу.
Дослідивши державне регулювання в досліджуваній сфері, автор дійшов висновку, що воно повинно являти собою не ізольовані та епізодично діючі державні інституції, громадські організації, а комплекс об’єднаних єдиною метою, методологією та організаційною структурою державних установ, об’єднань громадян та інших інституцій, координованих з єдиного центру, що працюватимуть на постійній основі, з метою формування та практичної реалізації митної політики. Аналіз діючого наразі в країні інституціонального механізму формування та реалізації митної політики держави довів, що він в цілому визначений, але не позбавлений недоліків, які породжують проблеми, насамперед, щодо визначення суб’єктного складу його учасників, розмежування їхніх повноважень у цій сфері, відповідальності за прийняті рішення. За цієї ситуації суттєво знижується ефективність їх діяльності, спрямованої на реалізацію своїх завдань та функцій.
Для більш поглибленого дослідження структури, обсягів компетенції, взаємозв’язків суб’єктів інституціонального механізму формування та реалізації митної політики здійснено їх класифікаційний розподіл. Класифікація дала можливість поглиблено проаналізувати завдання та функції цих суб’єктів та детальніше вивчити їх окремі повноваження в цій сфері, допомогла систематизувати набуті знання. Класифікація суб’єктів була здійснена за кількома критеріями, у декілька етапів. На першому етапі, залежно від наявності чи відсутності державно-владних повноважень щодо формування та реалізації митної політики, виокремлено дві групи суб’єктів: державні та недержавні інституції. На другому етапі класифікації суб’єктів митної політики, обравши за критерій характер компетенції, державні інституції розподілено на органи загальної та спеціальної компетенції, а недержавні, залежно від ступеня зацікавленості у результатах, – на суб’єкти, які мають безпосередній інтерес, та суб’єкти, які мають загальний інтерес. На третьому етапі органи спеціальної компетенції з урахуванням їх функціонального призначення поділяються на органи, для яких це не є основним видом діяльності, спеціально уповноважені та консультативно-дорадчі органи.
У підрозділі 1.4 “Митні органи як суб’єкти реалізації митної політики” наголошується на тому, що митні органи України ? державні органи, основним призначенням діяльності яких є сприяння реалізації громадянами та суб’єктами господарювання свого права на переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон, організація та здійснення контролю за дотримання ними (громадянами та суб’єктами господарювання) правил переміщення товарів, предметів і транспортних засобів та використання в межах своїх повноважень інших інструментів реалізації митної політики.
У результаті аналізу правового статусу митних органів зроблено висновок: митні органи посідають особливе місце в системі органів виконавчої влади, що визначається, насамперед, метою створення, функціонування та характером виконуваних завдань і функцій. Саме це й обумовлює специфіку їх виконавчо-розпорядчої діяльності, аналогів якої в державі немає. Автор обстоює позицію, що митні органи здійснюють діяльність, яка за змістом виходить за межі митної справи, а тому й повинна пов’язуватись із ширшим поняттям, яким буде поняття митної політики. З урахуванням цього пропонується таке формулювання поняття митних органів: митні органи – це органи виконавчої влади, які в межах своїх владних повноважень, відповідно до покладених на них завдань та функцій безпосередньо реалізують митну політику держави.
Розділ 2 “Соціальна роль та зміст діяльності митних органів України” визначає соціальне призначення діяльності митних органів. Автор вважає, що митна служба України є неодмінним елементом високоефективної організації життя суспільства і, перш за все, функціонування його економіки. Вирішуючи цілу низку конкретних завдань, митні органи стали значним важелем підтримки рівноваги й створення у суспільному виробництві найсприятливіших умов розвитку економіки держави. Що ж до нашої країни, то поряд із цими завданнями митні органи виявилися вагомим чинником ринкових перетворень.
У підрозділі 2.1 “Значення діяльності митних органів для утвердження державності та засад громадянського суспільства” дисертантом обґрунтовується позиція, що наявність національної системи митної служби є невід’ємною ознакою суверенітету держави, однією з найвагоміших умов її політичної й, насамперед, економічної незалежності, обов’язковим чинником існування цілісного самодостатнього державно-територіального утворення. У розв’язанні низки конкретних завдань система митної служби є суттєвим фактором підтримки соціальної рівноваги і створення в країні найсприятливіших умов для розвитку власної економіки, вагомим чинником структурних ринкових перетворень.
Дослідження розвитку національної системи митних органів свідчить, що цей процес не є (і об’єктивно не може бути) завершеним, адже відбувається постійне вдосконалення системи відповідно до суспільних та державних потреб. Автор вважає, що система митних органів, яка склалася в Україні з моменту проголошення незалежності, фактично діє й нині, а це демонструє її дієздатність і можливість пристосування до різних соціально-політичних і, насамперед, економічних трансформацій у країні та світі. Досить висока гнучкість системи митної служби в сучасних умовах її комплексного вдосконалення, на думку дисертанта, пов’язана із запровадженням у свою діяльність міжнародних норм та стандартів і обумовлена потребою ефективної реалізації митної політики держави.
У підрозділі 2.2 “Мета і завдання діяльності митних органів” автор, усвідомлюючи, що адміністративна діяльність митних органів України як органів виконавчої влади обумовлена метою, з якою вона здійснюється, розкриває головні сутнісні та якісні характеристики цієї діяльності з точки зору її кінцевого результату. З урахуванням предмету дослідження, у дисертації визначено як головну мету адміністративної діяльності митних органів на сучасному етапі розбудови соціально орієнтованої правової держави, так і специфічні цілі, пов’язані з участю у формуванні державної митної політики та її безпосередньою реалізацією.
Зроблено висновок, що досить високий ступінь узагальненості напрямків та наслідків діяльності унеможливлює нормативне закріплення мети діяльності митних органів у нормативних актах, що визначають їх правовий статус, на відміну від завдань, що висуваються перед митними органами. Разом з тим, розпливчастість юридичного закріплення завдань, вирішення яких покладається на митні органи, а іноді й їх невизначеність, як вважає автор, є одним із найслабших місць в організації та діяльності митних органів. Ця вада правотворчої техніки породжує проблему, пов’язану з визначенням функцій, установленням повноважень митних органів, функціонуванням механізму їх взаємодії між собою та з іншими суб’єктами митно-правового регулювання суспільних відносин. З огляду на це, автором формулюються конкретні пропозиції, що передбачають застосування єдиного підходу до нормативного закріплення завдань як усієї системи митних органів, так і окремих її складових. У цьому контексті було запропоновано нову редакцію відповідної статті МК України, в якій визначаються основні завдання митних органів.
У підрозділі 2.3 “Функції митних органів: поняття та класифікація” акцентується увага на тому, що з’ясування правової характеристики функцій митних органів, їх класифікації та розв’язання питання щодо нормативного закріплення функцій у відповідних правових актах має не тільки теоретичне, а й безпосереднє практичне значення, оскільки сприяє удосконаленню правового статусу митних органів, його нормативній регламентації, формуванню їх оптимальної внутрішньоорганізаційної структури та ефективності їх комплексної діяльності.
Дисертант відзначає фрагментарність досліджень, пов’язаних з питанням реалізації митними органами своїх функцій, та відсутність єдиного підходу до визначення поняття “функції митних органів”. Для з’ясування його змісту здійснено аналіз основних існуючих в юридичній літературі поглядів з досліджуваного питання та визначено ті ознаки, які науковці вважають суттєвими для характеристики змісту функції органу виконавчої влади. Використання комплексного підходу до дослідження функцій митних органів дозволило визначити останні як специфічні, відносно самостійні та якісно однорідні складові діяльності митних органів, які характеризуються цільовою спрямованістю на досягнення мети й завдань, що стоять перед ними. Вважаємо, що запропоноване визначення поняття вказує на істотні риси функцій, реалізація яких покладається на митні органи як органи виконавчої влади.
Визнання існування феномена множинності функцій державних органів, у тому числі й митних органів, спонукало автора до спроби з’ясувати критерії класифікації функцій та здійснити розподіл їх на види. Класифікуючи функції митних органів залежно від їх значення, виокремлено основні та допоміжні функції. Основні функції митних органів розкривають сутність управлінської діяльності митних органів та їх суспільне призначення, тобто це функції, для виконання яких, власне, й створено систему митних органів. До допоміжних функцій митних органів належать усі види діяльності внутрішньоорганізаційного та фінансово-господарського характеру.
Дослідивши функції, безпосередньо здійснювані митними органами, дисертант відзначає, що їхній перелік невичерпний і може розширюватися залежно від соціально-економічної та політичної ситуації в державі. Зіставлення та виявлення спільних рис і властивостей функцій дозволило виокремити такі узагальнені функції митних органів, як регулятивну, контрольну, економічну, фіскальну, охоронну і статистичну.
У підрозділі 2.4 “Компетенція митних органів у сфері реалізації митної політики” підкреслюється, що визначення компетенції системи митних органів та окремо взятого митного органу та її юридичне закріплення має важливе науково-практичне значення, оскільки відсутність чіткої регламентації прав і обов’язків митних органів та їх посадових осіб може призвести до порушення режиму законності, падіння рівня виконавської дисципліни, безвідповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків та прийняті рішення. Формулюючи визначення поняття компетенції митних органів, автор виходив з того, що за своєю природою компетенція державних органів – це юридичне відображення (опосередкування) покладених на них функцій у спеціальних, так званих компетенційних (або статусних) нормативно-правових актах шляхом закріплення цілей, завдань і необхідного для їх реалізації комплексу прав і обов’язків, тобто державно-владних повноважень.
Здійснивши аналіз кола питань, розв’язання яких є об’єктивною передумовою визначення компетенції як в цілому митної служби України, так і окремих митних органів, які знаходяться на різних організаційно-правових рівнях, автор дійшов висновку щодо об’єктивної потреби у прийнятті статусного закону, який би визначав мету, основні завдання митної служби України, митних органів як її невід’ємної складової, необхідні для реалізації їх функцій повноваження, принципи організації та діяльності, а також інші характеристики адміністративно-правового статусу. Своєю чергою підзаконні нормативні акти повинні визначати компоненти правового статусу, які є більш динамічними, як-от: окремі завдання, повноваження спеціального характеру, конкретні права і обов’язки тощо, а також конкретизувати та деталізувати положення, які визначені на законодавчому рівні. У дисертації містяться конкретні пропозиції до проектів таких правових актів.
У підрозділі 2.5 “Правове забезпечення діяльності митних органів: сучасний стан та шляхи реформування” аналізується чинне законодавство, що регламентує адміністративну діяльність митних органів та досліджується практика його застосування в процесі реалізації митними органами політики держави у сфері митно-правового регулювання.
Автором обґрунтовано доводиться, що від належного нормативного упорядкування діяльності митних органів і, зокрема, адміністративної діяльності, чіткості приписів, їх логічної узгодженості, відсутності колізій між ними, значною мірою залежить її ефективність та дієвість.
З огляду на той фактор, що правові засади здійснення митними органами своєї діяльності визначаються великою кількістю нормативно-правових актів, які створюють складну систему і відрізняються один від одного за багатьма ознаками – юридичною силою, суб’єктом правотворчості, порядком прийняття, набрання чинності та дії, специфікою врегульованих відносин, здобувачем проведено групування нормативних актів, що діють у сфері правового регулювання діяльності митних органів та здійснено їх аналіз. Дослідження висвітлило ряд проблем, які вимагають свого негайного розв’язання, а також дозволило авторові сформулювати власні пропозиції, реалізація яких дозволить підвищити рівень правової регламентації адміністративної діяльності митних органів. Важливим у цьому сенсі є приведення норм МК України у відповідність до сучасних потреб громадян, суб’єктів господарювання, держави, зменшення кількості та покращення якості підзаконних нормативних актів, що сприятиме реалізації громадянами та суб’єктами ЗЕД своїх прав та законних інтересів у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин, підвищить ефективність діяльності митних органів щодо реалізації митної політики держави і відповідатиме тенденціям розвитку світової торгівлі.
Розділ 3 “Адміністративна діяльність митних органів у сфері реалізації митної політики держави” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню адміністративної діяльності митних органів, яка спрямована на безпосередню реалізацію митної політики держави, з’ясуванню її правової природи, змісту, визначенню та характеристиці її основних ознак, формулюванню принципів адміністративної діяльності.
У підрозділі 3.1 “Поняття та основні ознаки адміністративної діяльності митних органів України” адміністративна діяльність митних органів характеризується як складна цілісна система, яка має свій зміст і структуру, є різновидом державно-владної діяльності органів виконавчої влади і охоплює широке коло суспільних відносин, що складаються як усередині самої системи митних органів, так і за її межами.
У дисертації обґрунтовується позиція, що реалізація митними органами своїх завдань та функцій вимагає використання різноманітних за характером, формами і методами засобів та способів впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування, які можуть бути виокремлені в групу як адміністративно-правові засоби. Діяльність митних органів, яка пов’язана з практичною реалізацією адміністративно-правових засобів, здійснюється, на думку дисертанта, в межах адміністративної діяльності.
На підставі проведеного аналізу наявних у теорії адміністративного права поглядів щодо сутності адміністративної діяльності, а також виходячи зі змісту норм законодавства, що регламентує діяльність митних органів, запропоноване авторське визначення поняття “адміністративна діяльність митних органів”.
Дисертантом акцентується увага на тому, що з одного боку, адміністративна діяльність митних органів охоплює правотворчу та індивідуально-розпорядчу діяльність, спрямовану на позитивне регулювання суспільних відносин у митно-правовій сфері відповідно до норм законів та інших нормативних актів. Складовими адміністративної діяльності в цьому сенсі є: підзаконне нормативне регулювання суспільних відносин, що здійснюється шляхом видання (прийняття) митними органами відповідно до законів та правових актів вищестоящих державних органів підзаконних нормативних актів, направлених на встановлення загальних правил поведінки щодо невизначеного кола осіб; індивідуальне регулювання суспільних відносин відповідно до законів та правових актів вищестоящих державних органів, здійснюване шляхом видання (прийняття) митними органами розпорядчих правових актів та вчинення владно-розпорядчих дій щодо індивідуально визначених суб’єктів (громадян, суб’єктів господарювання), спрямоване на встановлення, зміну й припинення їх прав та обов’язків.
З іншого боку, адміністративна діяльність митних органів скерована на запобігання вчиненню порушень митних правил, їх виявлення та припинення, на забезпечення безпеки держави та суспільства. Автор доходить до висновку, що в цьому сенсі митні органи, здійснюючи цю діяльність, не управляють суб’єктами транскордонного переміщення, не регулюють їхню поведінку, а забезпечують охорону й захист прав і законних інтересів громадян та держави в цілому від протиправних посягань, від порушень з боку окремих суб’єктів переміщення, тому за своєю суттю ця діяльність має охоронний характер. Отже, адміністративна діяльність митних органів, у даному контексті, фактично є одним із основних напрямків забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів громадян і суб’єктів господарювання, попередження та припинення протиправних дій, застосування до правопорушників заходів адміністративно-процесуального забезпечення та адміністративних стягнень.
Зроблено висновок, що в існуванні цих двох сторін адміністративної діяльності митних органів і полягає двоїстість її природи: здійснюючи управління в митно-правовій сфері, митні органи одночасно, а може, й перш за все, повинні забезпечувати в ній дотримання режиму законності та правопорядку.
Розглянувши ознаки адміністративної діяльності митних органів, дисертант характеризує не окремі її сторони чи аспекти, а комплексно, як єдине ціле явище, що складається з взаємообумовлених і взаємопов’язаних частин. Різноманітні зв’язки і відносини, що виникають між цими складовими, та породжувані ними властивості, які визначають їх як систему, забезпечують існування відносно самостійних закономірностей розвитку та функціонування адміністративної діяльності.
У підрозділі 3.2 “Принципи адміністративної діяльності митних органів” визначається поняття принципів адміністративної діяльності, їх риси, система та механізм практичного втілення в діяльність митних органів. Специфіка досліджуваного виду діяльності митних органів, якою є їх адміністративна діяльність, обумовлена не тільки спеціальним призначенням органів системи митної служби, що прямо випливає з аналізу завдань, які стоять перед ними, та виконуваних функцій, а й принципами, що виступають підґрунтям для її здійснення.
У роботі акцентується увага на важливості з’ясування питання щодо принципів адміністративної діяльності, їх системи та ролі, що випливає з розуміння їх автором як закономірностей розвитку, що знаходять своє відображення в основних засадах, теоретичних ідеях та положеннях, які лежать в основі цієї діяльності. Резюмовано, що принципи адміністративної діяльності митних органів є проявом та закріпленням закономірностей змісту адміністративної діяльності, визначають її сутність, характер та сприяють ефективній реалізації матеріальних і процесуальних норм, що містяться в митному законодавстві.
Запропонована спроба формулювання окремих принципів адміністративної діяльності митних органів та їх характеристика здійснена з урахуванням того, що адміністративна діяльність митних органів є складовою управлінської діяльності органів виконавчої влади, яка переважно урегульована матеріальними адміністративно-правовими й адміністративно-процесуальними нормами та реалізується в митній сфері. Іншими словами, адміністративна діяльність митних органів ? це єдність управлінської та спеціально юридичної діяльності, спрямованої на реалізацію матеріальних норм митного права. Тому в адміністративній діяльності митних органів можна виявити дію закономірностей двох типів: властиві управлінській та процесуальній діяльності і, відповідно, дві групи принципів.
Принципи адміністративної діяльності утворюють систему, в якій вони так чи інакше взаємопов’язані та взаємообумовлені. Автор дійшов висновку, що саме ця їх системність і передбачає використання в процесі здійснення адміністративної діяльності всієї сукупності принципів, окремих груп споріднених принципів і кожного окремо взятого принципу. Безперечно, виокремлення того чи іншого принципу із системи дає можливість чітко визначити роль кожного з принципів, що спрощує їх практичне використання.
Аналіз закономірностей здійснення митними органами адміністративної діяльності виконано з урахуванням вимог, що висуваються до процесу виявлення та формулювання принципів, дозволив виділити в системі принципів адміністративної діяльності митних органів дві групи: загальносистемні та організаційні, серед яких автор виокремив принципи побудови системи митних органів та принципи їх діяльності.
Запропонована для розгляду система принципів адміністративної діяльності митних органів не має вичерпного характеру і може бути доповнена іншими принципами. Проте в роботі автором встановлено та проаналізовано найбільш загальні закономірності, притаманні адміністративній діяльності митних органів на сучасному етапі. Дисертант вважає, що система принципів не залишається незмінною, вона доповнюється в міру вивчення об’єктивно, реально існуючих закономірностей та поглиблення знань про досліджуване явище, формуються нові принципи, які раніше не могли мати такого значення.
Розділ 4 “Форми та методи адміністративної діяльності митних органів” складається з п’яти підрозділів, в яких на підставі системно-структурного аналізу розкрито поняття форми адміністративної діяльності митних органів та здійснено їх класифікацію, досліджено систему методів адміністративної діяльності, що використовуються митними органами в процесі реалізації митної політики.
У підрозділі 4.1 “Форма адміністративної діяльності митних органів: поняття і структура” підкреслюється, що митні органи як провідні суб’єкти реалізації митної політики держави уповноважені на виконання значної кількості завдань, належне здійснення котрих пов’язується з використанням ефективних та дієвих засобів впливу як на громадян і суб’єктів господарювання, так і безпосередньо на працівників митної служби. Отже, тільки за умови раціонального поєднання зовнішньої та внутрішньої адміністративної діяльності митні органи будуть спроможні на високому рівні реалізувати своє призначення.
У роботі автор виходить з тих позицій, що адміністративну діяльність митних органів слід розглядати в діалектичній єдності змісту і форми. І якщо зміст дозволяє дослідити сукупність властивостей, внутрішніх елементів і процесів, що утворюють адміністративну діяльність, то способи організації, здійснення та зовнішнього виразу її змісту найповніше можуть бути розкриті через форму. У даному контексті в підрозділі проаналізовано зв’язок форми з методами діяльності, функціями митних органів та їх повноваженнями, акцентовано найбільш важливі та значущі ознаки форми адміністративної діяльності.
Досліджуючи форми адміністративної діяльності митних органів, автор виходив із дуалістичного розуміння форми діяльності, відповідно до якого пропонується розрізняти зовнішні та внутрішні прояви форми. Використання такого підходу дозволило авторові визнати форму адміністративної діяльності як певну структуру (сукупність компонентів). Така структурна побудова форми підтвердилась також виокремленням різноманітних її видів та підвидів.
Саме з урахуванням проаналізованих позицій розглянуто, наприклад, видання правових актів управління або вчинення матеріально-технічних операцій як зовнішніх проявів форми адміністративної діяльності митних органів. У свою чергу, до внутрішніх проявів форми діяльності, тобто способів організації, внутрішніх зв’язків між елементами її змісту, належатиме процесуальна (процедурно-процесуальна та процедурно-організаційна) форма адміністративної діяльності митних органів.
Використання такої наукової конструкції як юридична процесуальна форма дозволило авторові визначити своєрідність адміністративної діяльності митних органів. З’ясовуючи процедурно-процесуальний характер адміністративної діяльності митних органів, дисертант виходив із загальновизнаного в юридичній літературі розуміння процесуальної форми, відповідно до якого під процесуальною формою адміністративної діяльності митних органів слід мати на увазі сукупність однорідних процедурних вимог, що висуваються до учасників процесу, спрямованих на досягнення певного матеріально-правового результату. В результаті дослідження автор визначив та сформулював властивості, що характеризують процесуальну форму адміністративної діяльності митних органів.
Подальший аналіз внутрішньої (процесуальної) та зовнішньої форми адміністративної діяльності митних органів спонукав до висновку, що, крім відмінностей, вони мають і спільні риси. Основна з них полягає в тому, що внутрішню та зовнішню форми поєднує їх зв’язок зі змістом діяльності митних органів. Внутрішню й зовнішню форми не можна протиставляти одна одній. Внутрішня форма та існуючі зовні форми вираження діяльності митних органів тісно взаємопов’язані між собою і впливають одна на одну. У сукупності форми є відповідними способами організації, існування й зовнішнього виразу змісту діяльності митних органів.
У підрозділі 4.2 “Проблеми класифікації форми адміністративної діяльності митних органів та їх характеристика” акцентується увага на важливості теоретичного та практичного значення для усвідомлення сутності, призначення адміністративної діяльності митних органів класифікаційного розподілу форм її прояву.
В основу пошуку варіанту класифікації форм адміністративної діяльності митних органів дисертантом покладено характер наслідків її використання. Застосування даного критерію як основного дозволило серед процесуальних форм адміністративної діяльності митних органів виокремити правові (юридичні) та організаційні (неправові, фактичні) форми. Для більш повного розуміння сутності такого поділу форм адміністративної діяльності митних органів у ролі додаткового (уточнюючого) критерію, запропоновано використовувати також і ступінь їх правової регламентації. Значення такої класифікації форм діяльності митних органів полягає в тому, що вона акцентує увагу на ролі права як важливого засобу здійснення впливу на суспільні відносини, намагається пояснити як, яким чином митні органи використовують право для виконання своїх завдань і функцій. Зазначається, що концепція правових та організаційних форм діяльності є досить плідною: вона сприяє удосконаленню права як регулятора суспільних відносин, роль якого в розбудові правової, демократичної держави неухильно зростає.
Автор підтримує позицію, в основі якої – поділ форм діяльності державних органів, у тому числі й форм адміністративної діяльності митних органів, на правові та організаційні зовсім не означає будь-якого применшення, а тим більше заперечення організуючої ролі права в процесі унормування суспільних відносин. У цьому сенсі правові форми завжди є організаційними. Проте далеко не всі організаційні форми є правовими. До останніх належать лише ті, що обов’язково тягнуть за собою настання юридичних наслідків. Цим і викликана потреба в розмежуванні форм адміністративної діяльності на правові та організаційні.
Подальший поділ правової та організаційної форми адміністративної діяльності митних органів сприяв дослідженню специфічних видів їх діяльності відповідно до їх завдань і компетенції та вдосконаленню системи митної служби в цілому.
Відповідно до такого критерію, як відношення правових форм до діючої системи права, запропоновано розрізняти правотворчу діяльність митних органів та правозастосовну, яка поділяється на підвиди, а саме: регулятивну (оперативно-виконавчу), контрольну, правоохоронну, установчу та реєстраційно-дозвільну. Вважаємо, що запропонована конструкція правових форм адміністративної діяльності митних органів обумовлена самою логікою механізму митно-правового регулювання суспільних відносин, в якому безпосередніми суб’єктами здійснення юридичного впливу виступають митні органи, які знаходяться на різних організаційно-правових рівнях, але всі вони є результатом установчої діяльності спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи. Реальний юридичний вплив на інших учасників митних правовідносин, який забезпечує система митних органів, передбачає здійснення взаємопов’язаних та взаємообумовлених інших підвидів правозастосовної діяльності: регулятивної (оперативно-виконавчої), правоохоронної, контрольної, реєстраційно-дозвільної. У свою чергу, всі різновиди правозастосовної діяльності здійснюються з урахуванням і на підставі нормативних приписів, що встановлені в процесі відомчої правотворчості.
Змістовний аналіз адміністративної діяльності митних органів переконав у тому, що в межах організаційної форми діяльності може бути виокремлено два її підвиди: організаційно-регламентуючу та організаційно-ідеологічну діяльність.
Дослідивши процесуальні форми адміністративної діяльності митних органів, автор дійшов висновку, що вони використовуються як всередині системи митних органів – у процесі організації практичної реалізації повноважень, так і поза її межами – під час повсякденного безпосереднього впровадження в життя митної політики держави. Різновекторність використання форм діяльності дозволила здійснити їх класифікацію за таким критерієм, як мета їх використання чи спрямованість. Відповідно до цього критерію запропоновано виділяти внутрішньосистемну та зовнішньосистемну форми адміністративної діяльності митних органів.
Отже, автор підсумував, що адміністративна діяльність митних органів є складною за змістом і структурою. Однак усі види процесуальних форм цієї діяльності спрямовані на забезпечення національної безпеки держави, створення сприятливих умов для реалізації прав та інтересів громадян і суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у сфері митних відносин, розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та інтеграції вітчизняної економіки у світову економіку. Ефективність адміністративної діяльності митних органів значною мірою залежить і від раціонального та своєчасного поєднання різних її процесуальних форм.
У підрозділі 4.3 “Зовнішні прояви форми адміністративної діяльності як засоби реалізації митної політики” форми адміністративної діяльності митних органів досліджуються з точки зору на них як на певні дії суб’єктів управління, що мають відповідний зовнішній прояв, за допомогою якого реалізується їх управлінський вплив на об’єкти управління.
Запропонована в роботі класифікація зовнішніх форм адміністративної діяльності митних органів виходить за межі їх поділу на правові та організаційні (неправові, фактичні). Усі дії митних органів та їх посадових осіб відповідним чином згруповано, тобто об’єднано в певні однорідні групи за ознакою загальності, подібності їх зовнішнього прояву: видання правових актів управління, укладання адміністративних договорів, здійснення юридично значущих дій, здійснення організаційних заходів, виконання матеріально-технічних операцій. Така класифікація була обумовлена потребою глибшого з’ясування сутності форм діяльності митних органів, вона дозволила виявити ряд недоліків в організації їх діяльності, на усунення яких мають бути спрямовані зусилля науковців та практиків. Ті суттєві перетворення у формах діяльності митних органів, що відбуваються, зумовлені, насамперед, якісними змінами у змісті їх адміністративної діяльності. Зроблено висновок, що одним із напрямів удосконалення механізму реалізації митної політики держави потрібно вважати комплексний та системний розвиток форм адміністративної діяльності митних органів, що сприятиме підвищенню ефективності й дієвості виконуваних ними завдань та функцій.
У підрозділі 4.4 “Сутність та особливості методів адміністративної діяльності митних органів” автор наголошує на тому, що проблема методів управління, методів державного управління належить до найбільш актуальних та складних, якій у науковій літературі завжди приділялося достатньо уваги. Разом з тим, немає інших понять, які б уживалися так само неоднозначно та відрізнялися таким самим низьким ступенем визначеності, як ці. Саме це й обумовило потребу в дослідженні методів адміністративної діяльності митних органів.
У роботі здійснено аналіз методів діяльності як способів впливу митних органів на громадян та суб’єктів господарювання. Що ж стосується методів як способів організації роботи митних органів та способів розв’язання конкретних ситуацій, то вони були розглянуті в роботі лише побіжно. Дослідження методів показало: як, яким чином митні органи та їх посадові особи в процесі здійснення адміністративної діяльності вирішують поставлені перед ними завдання, пов’язані з участю у формуванні митної політики та її безпосередньою реалізацією. Відповідно до цього було визначено метод адміністративної діяльності як спосіб практичного здійснення завдань та функцій, що стоять перед митними органами. З’ясування змісту методу дозволило сформулювати відповідь на питання про те, якими способами найбільш дієво та раціонально можна досягти мети адміністративної діяльності. Методи визначають якісний бік адміністративної діяльності, а тому автор зробив висновок, що удосконалення методів означає підвищення ефективності діяльності.
У результаті проведеного дослідження дисертант дійшов висновку щодо діалектичної єдності методів та мети адміністративної діяльності. Мета обумовлює специфіку використовуваних методів, вибір методів певною мірою визначає реальність досягнення поставленої мети, у свою чергу методи вказують, яким чином досягається мета діяльності. Узагальнення та наукове осмислення теорії і практики діяльності митних органів сприяло можливості визначення рис, властивих методам адміністративної діяльності та їх змістовній характеристиці.
З огляду на те, що адміністративна діяльність митних органів здійснюється через використання значної сукупності різноманітних методів, обрання тих чи інших з них та їх практичне застосування обумовлені низкою факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру, які були визначені та проаналізовані автором у своєму дослідженні. У роботі наголошується на тому, що обираючи методи діяльності, важливо визначити найбільш ефективні, раціонально поєднати їх для вирішення конкретних завдань. Разом з їх успішним застосуванням це, як вважає дисертант, стане запорукою оптимізації процесу адміністративної діяльності митних органів, сприятиме реалізації громадянами та суб’єктами своїх прав і законних інтересів у сфері митно-правового регулювання та, в цілому, втіленню в життя митної політики держави.
У підрозділі 4.5 “Класифікація методів, що застосовуються митними органами, їх види” акцентується увага на тому, що точне усвідомлення єдності та взаємозв’язку методів адміністративної діяльності, їх науково обґрунтована класифікація має вагоме значення для пізнання сутності та умов найбільш ефективного застосування методів.
З’ясувавши правову природу адміністративної діяльності, дисертант дійшов висновку, що їй як різновиду управлінської діяльності властиві, перш за все, загальні методи управління: переконання та примус. Встановлено, що в тому чи іншому співвідношенні вони використовуються в процесі реалізації будь-якої з функцій митних органів. Таке співвідношення методів випливає із суспільної природи нашої держави, конституційного принципу, відповідно до якого зміст і спрямованість діяльності держави визначаються правами та свободами людини, роллю і значенням переконання як основного фактора виховного впливу.
Зроблено висновок, що система методів адміністративної діяльності складається з двох рівнів. Перший охоплює загальні методи, що використовуються митними органами та їх посадовими особами при виконанні своїх завдань та реалізації функцій. Загальні методи характеризуються універсальністю, пов’язані з правовою та організаційною формою діяльності митних органів, поширюються як на правотворчу, так і на правозастосовну діяльність. Вони використовуються також у внутрішньоорганізаційних та зовнішньоорганізаційних правовідносинах у митно-правовій сфері. Другий рівень методів адміністративної діяльності митних органів охоплює спеціальні методи, що застосовуються при здійсненні митної діяльності. Спеціальні методи детерміновані специфікою митної діяльності, обумовлені особливостями митно-правових відносин, але є похідними від загальних методів, виникають, формуються на їх підґрунті, продовжують їхню дію у специфічній сфері діяльності. Вони прямо чи опосередковано обумовлені загальними методами. Отримані знання дають достатні підстави стверджувати: якщо елементи загальних методів адміністративної діяльності присутні у всіх ситуаціях, де діють митні органи чи їх посадові особи, то спеціальні методи застосовуються поза системою митної служби. Іншими словами, їх дія спрямована на громадян і суб’єктів господарювання.
Дисертант відзначає, що залежно від ступеня врахування в управлінському впливі з боку митних органів інтересів і правових можливостей громадян та суб’єктів господарювання розрізняються адміністративні та економічні методи адміністративної діяльності митних органів.
Розділ 5 “Пріоритетні напрямки удосконалення адміністративної діяльності митних органів” складається з двох підрозділів, в яких аналізується досвід реалізації митними адміністраціями зарубіжних країн митної політики, визначаються можливості його впровадження в Україні, з’ясовуються проблеми та перспективи модернізації митних органів на сучасному етапі державотворення з урахуванням світових тенденцій розвитку міжнародної торгівлі та потреб забезпечення її безпеки.
У підрозділі 5.1 “Міжнародний досвід реалізації митної політики: практика впровадження в Україні” обґрунтовано доводиться, що зростання обсягів міжнародної торгівлі, реструктуризації національної економіки, ускладнення зовнішньоекономічних зв’язків, забезпечення безпеки при здійсненні ЗЕД ставлять перед митною службою України нові завдання, вимагають від них запровадження нової стратегії в царині модернізації традиційно використовуваних форм та методів діяльності, спрямованих на реалізацію митної політики держави.
Наголошується, що в останні десятиріччя, особливо з кінця 90-х рр. ХХ – початку ХХІ ст., у рамках діяльності впливових міжнародних організацій, таких як СОТ, ВМО, ЮНКТАД, СБРР, МВФ, МТПП та інших, здійснюється активна робота щодо спрощення й уніфікації принципів і методів регулювання зовнішньої торгівлі, в тому числі форм та методів діяльності митних органів як структур, що безпосередньо реалізують митну політику своїх держав. З’ясовано, що серед системи міжнародних органів, покликаних забезпечувати координацію діяльності митних органів різних країн, надання їм технічної допомоги, підготовку спеціалістів у сфері митної діяльності провідне місце належить ВМО. Проаналізувавши діяльність ВМО, дисертант встановив, що основними напрямками модернізації діяльності митних адміністрацій є удосконалення існуючих митних процедур, методів визначення митної вартості, правил визначення походження товарів, гармонізованої системи опису й кодування товарів, правоохоронної діяльності та опрацювання інших, не менш важливих аспектів, пов’язаних з їх функціонуванням.
Зроблено висновок, що митна служба України бере ініціативну участь у роботі ВМО. Таке активне співробітництво національних митних органів зі своєю профільною міжнародною організацією має позитивні наслідки, насамперед у царині удосконалення та підвищення ефективності їх діяльності.
У контексті здійснюваного дослідження було звернуто увагу на такі моменти: актуальними залишаються проблеми, пов’язані з уніфікацією діяльності митних органів, метою якої є максимальне полегшення міжнародної торгівлі, прискорення товарообігу при забезпеченні в повному обсязі контрольних, фіскальних та правоохоронних функцій; удосконалення механізму здійснення митних операцій; розширення міжнародного співробітництва у сфері митної діяльності. Успішне вирішення окреслених проблем передбачає використання передового міжнародного досвіду реалізації митної політики. Його впровадження можливе лише за активної підтримки, технічної й методичної допомоги з боку ВМО.
У роботі автор дійшов висновку щодо обов’язковості запровадження в діяльність митних органів України сучасної моделі функціонування митних адміністрацій, що передбачена Рамковими стандартами безпеки та полегшення світової торгівлі, які були розроблені фахівцями ВМО, в тому числі й за участю представників Державної митної служби України, і яка ґрунтується на приписах Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція в редакції Протоколу 1999 р.). Оскільки Рамкові стандарти ВМО – це пакет з декількох взаємопов’язаних документів, що узагальнюють прогресивну практику та досвід країн, митні адміністрації яких найповніше відповідають потребам сьогодення і в яких знайшли своє відображення основні тенденції, пов’язані з формуванням та реалізацією сучасної митної політики, здійснено їх аналіз та визначено можливості їх впровадження в діяльність митної служби України. Обґрунтовано доводиться, що результати, які можна отримати внаслідок запровадження в діяльність митної системи України Рамкових стандартів ВМО, повною мірою відповідатимуть очікуванням, що мають стати наслідком модернізації адміністративної діяльності митних органів.
У підрозділі 5.2 “Сучасні тенденції та перспективи модернізації адміністративної діяльності митних органів” наголошується на тому, що система організації та діяльності митних органів, наявні механізми митного контролю та митного оформлення, взаємовідносини з національним виробником і його зарубіжними партнерами, що склалися на попередніх етапах державотворення і формування ринкової економіки, вже не відповідають постійно зростаючим обсягам експортно-імпортних операцій і транзитних перевезень товарів. Завдання, поставлені перед митною службою України – це перетворення митних органів у потужну спеціалізовану систему органів виконавчої влади, максимально адаптовану до реалій сьогодення, орієнтовану на ефективний захист інтересів громадян, суб’єктів господарювання і водночас на забезпечення дієвої реалізації митної політики держави. Дисертант дійшов висновку, що визначальним моментом для адміністративної діяльності в майбутньому мають стати партнерські стосунки з учасниками зовнішньоекономічних операцій, усебічне сприяння гуманізації та прискоренню процедур митного контролю і митного оформлення, удосконалення митного законодавства України відповідно до міжнародних вимог і стандартів.
Здійснивши аналіз практичної діяльності митних органів попередніх років, автор резюмував, що модернізація та перспективний розвиток системи митних органів мають проводитися з урахуванням пріоритету прав та законних інтересів громадян і суб’єктів господарювання, економічних перетворень та міжнародної, зокрема, європейської практики в галузі митно-правового регулювання суспільних відносин. З урахуванням цього в роботі визначено основні цілі розвитку та модернізації адміністративної діяльності митних органів.
У роботі дисертант дійшов висновку щодо існування нагальної потреби в ґрунтовних дослідженнях у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин, діяльності митних органів, тарифного і нетарифного регулювання та інших, не менш важливих проблем у цій царині. Успішне розв’язання цих складних питань, як вважає автор, створить достатнє наукове підґрунтя для організаційно-правового забезпечення механізмів формування та реалізації національної митної політики і діяльності державних інституцій та інших суб’єктів митних правовідносин.

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у відсутності раціональної сучасної теорії адміністративної діяльності органів митної служби, спрямованої на реалізацію державної політики в галузі митної справи. У роботі на основі комплексного аналізу теоретичних засад формування митної політики держави, правового регулювання, практики її реалізації митними органами досліджено проблеми адміністративної діяльності митних органів, напрацьовано пропозиції й рекомендації до законодавства, що визначає організаційно-правові засади функціонування митних органів та визначено напрямки модернізації митних органів щодо реалізації митної політики держави. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, а саме:
1. У роботі встановлено, що глибокі та всеохоплюючі за своєю сутністю політичні, економічні та соціальні процеси, що відбуваються в сучасній Україні, обумовлюють серйозні зміни в усвідомленні ролі та значення митної політики як невід’ємної складової єдиної загальнодержавної політики. Обґрунтовано, що митна політика, яка нині має яскраво виражений фіскальний характер, у майбутньому повинна орієнтуватися на здійснення економічних, регулятивних та охоронних функцій.
З’ясовано, що різноманітність аспектів митної політики обумовлена як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами. За своєю спрямованістю та домінуванням економічних засобів її реалізації митна політика має економічний характер. Як сфера діяльності політичних інститутів суспільства і держави – політичний характер, як інструмент адміністративно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності – правовий. Безперечно, митна політика належить до найважливіших проявів суверенітету держави, що передбачає особливу увагу до неї з боку державної влади при позиції в міжнародних відносинах та вирішенні внутрішніх проблем.
Проблеми сучасної митної політики визначають стратегію розвитку митної служби України і митних органів зокрема.
2. Наголошується, що інституціональний механізм формування та реалізації митної політики держави, що діє нині в країні, в цілому визначений основними положеннями, що сформульовані в Конституції України, МК України, законах та підзаконних нормативних актах, але він не позбавлений недоліків, що породжують деякі проблеми, в першу чергу, щодо визначення суб’єктного складу його учасників, розмежування їх повноважень у цій сфері, відповідальності за прийняті рішення. За цієї ситуації суттєво знижується ефективність їх діяльності, спрямованої на реалізацію своїх завдань та функцій.
Акцентується увага на тому, що модернізація інституціонального механізму має забезпечувати: національний характер митної політики (захист економічних інтересів держави та суб’єктів господарювання, вирішення завдання структурної перебудови економіки, захист прав та законних інтересів громадян), раціональне використання заходів тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД, високий рівень безпеки зовнішньої торгівлі, активізацію інтеграційних процесів у світове співтовариство. Реалізація цих положень можлива лише за умови зміни підходу до організації інституціонального механізму митної політики, і, насамперед, у питаннях розмежування повноважень державних органів щодо формування та реалізації державної політики в митній сфері, встановлення відповідальності за прийняті рішення в цій сфері, а також ширшого залучення недержавних інституцій до цього процесу.
3. Аналіз норм митного законодавства та практики його застосування дає підстави стверджувати: в системі органів виконавчої влади митні органи України виступають основним суб’єктом реалізації митної політики держави, що прямо підтверджується нормативним закріпленням такого статусу. Вони є головним системотвірним елементом інституціонального механізму формування та реалізації митної політики держави. Інші ж суб’єкти інституціонального механізму в межах своїх повноважень лише сприяють реалізації своїх завдань та функцій митним органам. Проте це не виключає, а, навпаки, передбачає об’єднання зусиль усіх без винятку суб’єктів митної політики, спрямованих на забезпечення функціонування та вдосконалення дієвого й ефективного механізму формування та реалізації державної політики у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин.
4. Доведено, що наявність національної системи митної служби є невід’ємною ознакою суверенітету держави, однією з найвагоміших умов її політичної й, насамперед, економічної незалежності, обов’язковим фактором існування цілісного самодостатнього державно-територіального утворення. Розв’язуючи цілу низку конкретних завдань, система митної служби є суттєвим фактором підтримки рівноваги і створення в країні найсприятливіших умов для розвитку власної економіки, вагомим чинником структурних ринкових перетворень, важелем впливу на стан соціального добробуту суспільства, що свідчить про вагому роль і значення діяльності митних органів для утвердження державності й засад громадянського суспільства. Для України, як і для будь-якої суверенної держави, питання формування та безпосередньої реалізації митної політики, функціонування системи митної служби, ефективного та дієвого митно-правового регулювання на власній території завжди були й будуть невід’ємним атрибутами державного механізму.
5. З’ясовано, що головна мета діяльності митних органів, як і будь-яких органів виконавчої влади, на сучасному етапі розбудови соціально орієнтованої правової держави – це найбільш повне та адекватне задоволення всіх суспільно значущих потреб громадськості так званого “публічного” характеру через усебічне забезпечення пріоритету прав, законних інтересів людини, в нашому випадку у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин. Крім того, система митних органів покликана виконувати ряд специфічних цілей, пов’язаних із їхньою участю у формуванні державної митної політики та її безпосередньою реалізацією. До таких специфічних цілей належить: точне та неухильне виконання вимог митного законодавства; забезпечення реалізації прав і законних інтересів громадян та суб’єктів ЗЕД, пов’язаних з переміщенням через митний кордон товарів, предметів і транспортних засобів; раціональної й ефективної роботи об’єктів, що знаходяться під їх управлінським впливом; створення оптимальних умов для їх власної організації та функціонування тощо.
6. У результаті здійсненого дослідження правового статусу митних органів та практики їх діяльності сформульовано поняття функцій митних органів: функції митних органів – специфічні, відносно самостійні та якісно однорідні складові діяльності митних органів, які характеризуються цільовою спрямованістю на досягнення мети й завдань, що стоять перед ними.
Встановлено, що перелік безпосередньо здійснюваних митними органами функцій невичерпний і може розширюватись залежно від соціально-економічної та політичної ситуації в державі. Зіставлення та виявлення спільних рис і властивостей функцій дозволяє виокремити такі узагальнені функції митних органів, як-от: регулятивну, контрольну, економічну, фіскальну, охоронну і статистичну.
7. Автором доведено, що підвищення ефективності діяльності митних органів передбачає не тільки раціональну побудову їх системи, а й найбільш доцільне за сутністю та чітке за формою визначення їх компетенції.
Держава окреслює компетенцію митних органів шляхом видання правових норм, які, як правило, містяться в численних нормативних джерелах. Правові норми, які визначають компетенцію митних органів чи їх посадових осіб, повинні чітко та, по можливості, лаконічно встановити права та обов’язки з тією метою, щоб, по-перше, надати їм можливість ефективно та в повному обсязі реалізувати свої функції, самостійно вирішувати конкретні життєві ситуації, по-друге, встановити межі наданих державою владних повноважень. Компетенція митних органів є складовою адміністративно-правового статусу, що окреслює їхнє місце та роль у системі митних органів і може бути визначена як сукупність нормативно визначених цілей та завдань, а також необхідних для їх виконання державно-владних повноважень (прав та обов’язків).
8. Наголошується, що нормативні акти, в яких містяться правові норми, покликані регулювати спрямовану на безпосередню реалізацію митної політики діяльність митних органів, досить різноманітні. Однак чільне місце в механізмі правового забезпечення цієї діяльності належить МК України та іншим законодавчим актам України. Кожен різновид правових актів має свій рівень та обсяг правового регулювання, тобто існує тісний взаємозв’язок між юридичною силою нормативних актів і колом суспільних відносин, які вони регулюють. Ураховуючи те, що запровадження адміністративної реформи в Україні передбачає подальшу систематизацію адміністративного законодавства, насамперед через його кодифікацію, в митному законодавстві ці положення вже поступово реалізуються. Зроблено висновок, що законодавче регулювання не може охопити усі відносини в митній сфері, а тому певна їх частина буде врегульована підзаконними нормативними актами, що є досить природним.
9. Встановлено, що в процесі реалізації своїх завдань та функцій митні органи активно використовують різноманітні за характером, формами і методами засоби та способи впливу на суспільні відносини для їх упорядкування. Серед цієї сукупності засобів виокремлюються, як їх визначають в юридичній літературі, адміністративно-правові засоби. Обґрунтовано, що практична реалізація адміністративно-правових засобів здійснюється в межах діяльності, що в адміністративно-правовій науці отримала назву адміністративної діяльності.
У дисертації з урахуванням найбільш суттєвих та вагомих ознак адміністративної діяльності та особливостей сфери митно-правового регулювання суспільних відносин сформульовано наступне визначення поняття адміністративної діяльності митних органів: адміністративна діяльність митних органів – це урегульована переважно нормами адміністративного права підзаконна, цілеспрямована, державно-владна, виконавчо-розпорядча діяльність, пов’язана з практичним здійсненням заходів, спрямованих на безпосередню реалізацію митної політики держави та організацією й функціонуванням системи митних органів.
10. Принципи адміністративної діяльності митних органів – це об’єктивні закономірності, відображені в засадничих ідеях, положеннях, висновках, що характеризують зміст діяльності митних органів та зафіксовані у правових нормах або випливають з них.
Аналіз закономірностей здійснення митними органами адміністративної діяльності з урахуванням вимог, що ставляться до процесу виявлення та формулювання принципів, дозволяє виділяти в системі принципів адміністративної діяльності митних органів дві групи: загальносистемні та організаційні. Загальносистемні – це ті принципи, які формуються з урахуванням закономірностей управлінської та процесуальної діяльності, що здійснюється митними органами у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин. Ці принципи є підґрунтям для здійснення митними органами адміністративної діяльності. Вони реалізуються в адміністративній діяльності незалежно від рівня та місця митного органу (його посадової особи) в єдиній загальнодержавній системі митної служби України. Організаційні принципи відображають характер, закономірності, специфіку побудови й організації системи органів митної служби України та їх діяльності. Ці принципи враховуються при створенні, реорганізації, ліквідації, функціонуванні митних органів та їх структурних підрозділів. Застосування організаційних принципів дозволяє раціонально розподілити компетенцію між суб’єктами адміністративної діяльності, обрати найбільш оптимальні варіанти використання адміністративно-правових методів і форм діяльності митних органів під час реалізації ними своїх функцій.
11. У роботі доведено, що адміністративна діяльність митних органів, яка передбачає здійснення цілеспрямованого впливу суб’єкта управління на його об’єкт, втілюється у відповідній формі.
Форма адміністративної діяльності митних органів – об’єктивно відображена, відмінна за своїм набором структурних елементів, стадій діяльність митних органів щодо раціонального та ефективного виконання покладених на них завдань та функцій. Зроблено висновок, що це поняття слід розглядати як складне утворення, елементами якого є внутрішні й зовнішні компоненти.
12. Застосування такого класифікаційного критерію, як характер наслідків адміністративної діяльності, у ролі основного дозволило серед процесуальних форм адміністративної діяльності митних органів виділяти правові та організаційні форми. Для більш повного розуміння сутності такого поділу форм адміністративної діяльності митних органів як додатковий (уточнюючий) критерій було запропоновано використовувати також ступінь їх правової регламентації.
Відповідно до такого критерію, як відношення правових форм до діючої системи права, виокремлено правотворчу діяльність митних органів та правозастосовну, яка поділяється на підвиди, а саме: регулятивну (оперативно-виконавчу), контрольну, правоохоронну, установчу та реєстраційно-дозвільну. У межах організаційної форми діяльності митних органів класифіковано два її підвиди: організаційно-регламентуюча та організаційно-ідеологічна.
13. Визначено, що форма адміністративної діяльності митних органів як зовнішній прояв форми реалізації митної політики – це зовнішній вияв конкретних дій митних органів та їх посадових осіб, що здійснюються ними в межах їх компетенції для реалізації поставлених перед ними завдань.
Дослідження усієї багатоманітності проявів діяльності митних органів дозволило виокремити самостійні групи споріднених за характером, однакових чи подібних у своєму зовнішньому відображенні дій, які є самостійними формами адміністративної діяльності митних органів: видання правових актів управління, укладення адміністративних договорів, здійснення юридично значущих дій, здійснення організаційних заходів, виконання матеріально-технічних операцій.
14. Визначено, що закріплення Конституцією України принципу, відповідно до якого утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави, потребує наявності дієвого механізму його реалізації, основним елементом якого є методи діяльності, під якими пропонується мати на увазі способи, прийоми та засоби цілеспрямованого впливу на керовані об’єкти, що використовуються митними органами та їх посадовими особами для виконання завдань і реалізації функцій у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин.
15. Наголошується, що запропонована в роботі класифікація методів діяльності митних органів не має вичерпного характеру. Усі методи чітко розмежовуються тільки на теоретичному рівні, в процесі ж реальної практичної діяльності митних органів вони застосовуються не ізольовано, а в сукупності, у певному співвідношенні та послідовності. Зроблено висновок, що найбільший ефект від застосування методів може бути досягнуто лише за умови їх комплексного використання, з урахуванням конкретного змісту митної політики держави та характеру взаємозв’язків між митними органами, їх посадовими особами та іншими учасниками адміністративної діяльності. Окрім того, успішне розв’язання завдання такого характеру багато в чому залежить від суб’єктивних факторів, приміром від рівня професійної підготовки посадових осіб митних органів. Не менше значення має й зміст норм митного законодавства, що визначає компетенцію митних органів, порядок переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон.
16. Доведено, що використання міжнародного досвіду застосування форм та методів діяльності принесе національним митним органам України користь. Але при цьому слід мати на увазі, що особливості національного законодавства, стан розвитку економіки та вже існуюча система митної служби України унеможливлюють повне копіювання будь-якої моделі реформування, що може бути запроваджена у вітчизняну систему митних органів. Процес входження нашої держави до світової спільноти потребує розв’язання ряду нагальних проблем організаційного та правового характеру.
17. Система організації й діяльності митних органів, існуючі механізми митного контролю та митного оформлення, взаємовідносини з національним виробником і його зарубіжними партнерами, що склалися на попередніх етапах державотворення і формування ринкової економіки, вже не відповідають постійно зростаючим обсягам експортно-імпортних операцій і транзитних перевезень товарів. Завдання, поставлені перед митною службою України, – це перетворення митних органів у потужну спеціалізовану систему органів виконавчої влади, максимально адаптовану до реалій сьогодення, орієнтовану на ефективний захист інтересів громадян, суб’єктів господарювання і водночас на забезпечення ефективної реалізації митної політики держави. Головним в адміністративній діяльності мають стати партнерські стосунки з учасниками зовнішньоекономічних операцій, усебічне сприяння гуманізації та прискоренню процедур митного контролю й митного оформлення, удосконалення митного законодавства України відповідно до міжнародних вимог та стандартів. Вирішення таких завдань передбачає модернізацію митних органів та вдосконалення форм і методів їх діяльності.
Модернізація та перспективний розвиток системи митних органів мають проводитися з урахуванням пріоритету прав та законних інтересів громадян і суб’єктів господарювання, економічних перетворень та міжнародної і, зокрема, європейської практики в галузі митно-правового регулювання суспільних відносин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, навчальні посібники, коментарі
1. Приймаченко Д.В. Митна політика держави та її реалізація митними органами: Монографія. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2006. – 332 с.
Рецензія: Кормич Б.А. Актуальне дослідження теоретико-методологічних засад формування митної політики держави та її реалізації митними органами // Митна справа. – 2006. – №. 6. – С. 101 – 103.
2. Приймаченко Д.В. Адміністративна діяльність митних органів: проблеми теорії та практики: Монографія. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2007. – 290 с.
Рецензія: Мазур А.В. Теорія адміністративної діяльності митних органів на етапі формування // Вісник Академії митної служби України. – 2007. – № 1. – С. 128 – 130.
3. Приймаченко Д.В. Дізнання та адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів // Практикум з митного права: Навчально-методичний посібник / За ред. Д.В. Приймаченка. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2003. – С. 66 – 77.
4. Приймаченко Д.В. Адміністративне право: Навчально-методичний посібник. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2004. – 82 с.
5. Приймаченко Д.В., Кувакін С.В. Державне управління // Адміністративне право України: Навч. посібник / За заг. ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулєвської. – К.: Істина, 2007 . – С. 53 – 65.
6. Приймаченко Д.В. Система і функції митних органів // Практикум з митного права: Навч.-метод. посібник / За ред. А.В. Мазура. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2007. – С. 13 – 21.
7. Приймаченко Д.В. Митні органи як суб’єкти митного права // Митне право України: Навч. посібник / За заг. ред. В.В. Ченцова. – К.: Істина, 2007. – С. 25 – 66.
8. Приймаченко Д.В. Порядок провадження у справах про порушення митних правил // Коментар до Митного кодексу України / За ред. П.В. Пашка, М.М. Каленського. – К. Юстиніан, 2004. – С. 601 – 619.
Наукові статті у фахових виданнях:
1. Приймаченко Д.В. Провадження у справах про порушення митних правил потребує удосконалення // Митна справа. – 2003. – № 1. – С. 35–38.
2. Приймаченко Д.В. Адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів України // Митна справа. – 2003. – № 6. – С. 7–11.
3. Приймаченко Д.В. Правове забезпечення застосування митними органами адміністративного примусу // Вісн. Запорізьк. юрид. ін-ту. – 2003. – № 4. – С. 101–107.
4. Приймаченко Д.В. Особливості адміністративно-примусових заходів, застосовуваних митними органами // Наук. вісн. Львів. юрид. ін-ту МВС України. – Вип. 2. – 2004. – С. 25–28.
5. Приймаченко Д.В. Щодо законодавчого закріплення поняття митна політика // Держава і регіони. Серія: Право. – 2004. – № 2. – С. 56–59.
6. Приймаченко Д.В. Правоохоронна діяльність митних органів України: ознаки та поняття // Митна справа. – 2004. – № 6. – С. 14–18.
7. Приймаченко Д.В. Місце митної політики в системі державної політики // Митна справа. – 2005. – № 2. – С. 11–15.
8. Приймаченко Д.В. Митні органи як суб’єкти реалізації митної політики // Наук. вісн. Юрид. акад. МВС. – 2005. – № 3. – С. 317–325.
9. Приймаченко Д.В. Поняття митної політики: деякі аспекти генезису // Наук. вісн. Нац. акад. ДПС України. – 2005. – № 3. – С. 180–186.
10. Приймаченко Д.В. Деякі питання розмежування повноважень суб’єктів формування та реалізації митної політики // Митна справа. – 2005. – № 4. – С. 13–19.
11. Приймаченко Д.В. Мета та завдання адміністративної діяльності митних органів // Наук. вісн. Нац. акад. ДПС України. – 2005. – № 4. – С. 164–170.
12. Приймаченко Д.В. Принципи адміністративної діяльності митних органів // Митна справа. – 2005. – № 5. – С. 3–10.
13. Приймаченко Д.В. Інституціональний механізм формування та реалізації митної політики // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 11. – С. 17–20.
14. Приймаченко Д.В. Поняття та ознаки адміністративної діяльності митних органів // Підприємництво, господарство право. – 2005. – № 12. – С. 108–111.
15. Приймаченко Д.В. Правові та організаційні форми діяльності митних органів // Наук. вісн. Юрид. акад. МВС. – 2006. – № 1. – С. 311–317.
16. Приймаченко Д.В., Самборська Ю.Л. Дисциплінарний статут митної служби України: переваги та недоліки правового регулювання // Митна справа. – 2006. – № 1. – С. 13–17.
17. Приймаченко Д.В. Генезис правового забезпечення діяльності митних органів в умовах утвердження засад правової держави // Наук. вісн. Нац. акад. ДПС України. – 2006. – № 1. – С. 172 – 177.
18. Приймаченко Д.В. Роль та значення відомчої правотворчості в діяльності митних органів // Наук. вісн. Львів. держ ун-ту внутр. справ. – 2006. – Вип. 1. – С. 149 – 156.
19. Приймаченко Д.В. Форма адміністративної діяльності митних органів: поняття та структура // Вісн. Запорізьк. юрид. ін-ту. – 2006. – № 1. – С. 72 – 80.
20. Приймаченко Д.В. Правове забезпечення діяльності митних органів // Митна справа. – 2006. – № 2. – С. 8–15.
21. Приймаченко Д.В. До питання щодо класифікації функцій митних органів // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 77. – С. 68–76.
22. Приймаченко Д.В. Процесуальна форма адміністративної діяльності митних органів // Підприємництво, господарство право – 2006. – № 6. – С. 90–93.
23. Приймаченко Д.В. Адміністративний примус як метод діяльності митних органів: поняття та ознаки // Митна справа. – 2006. – № 4. – С. 18–22.
24. Приймаченко Д.В. Правозастосовна діяльність митних органів: аналіз ознак // Підприємництво, господарство право – 2006. – № 8. – С. 31–34.
25. Приймаченко Д.В. Використання адміністративних договорів в діяльності митних органів // Право України. – 2006. – № 8. – С. 20–24.
26. Приймаченко Д.В. Міжнародний досвід реалізації митної політики: практика впровадження в Україні // Митна справа. – 2006. – № 5. – С. 3–11.
27. Приймаченко Д.В. Суб’єкти провадження у справах про порушення митних правил: проблемні питання процесуального статусу // Митна справа. – 2006. – №. 6 – С. 3 – 6.
28. Приймаченко Д.В. Щодо питання визначення компетенції митних органів // Митна справа. – 2007. – № 1. – С. 3 – 6.
29. Приймаченко Д.В. Сутність та особливості методів адміністративної діяльності митних органів // Підприємництво, господарство право – 2007. – № 2. – С. 65–68.
30. Приймаченко Д.В. До питання вдосконалення провадження у справах про порушення митних правил // Підприємництво, господарство право – 2007. – № 3. – С. 3 – 6.
Тези доповідей і наукових повідомлень:
1. Приймаченко Д.В. Проблемы ответственности должностных лиц органов таможенной службы Украины // Актуальні проблеми підготовки фахівців для митної служби України: Матер. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: АМСУ, 1998. – Ч. 1. – С. 37–38.
2. Приймаченко Д.В. Про деякі проблеми правового регулювання міжнародного співробітництва у боротьбі з митними правопорушеннями // Митна політика в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення: Матер. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2003. – С. 155–156.
3. Приймаченко Д.В. Адміністративна діяльність митних органів // Проблеми та напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини. У 2 ч. – Запоріжжя: Юрид. ін-ут МВС України, 2003. – Ч. 1. – С. 99–101.
4. Приймаченко Д.В. Про стан забезпеченості навчальною літературою з адміністративного права при підготовці фахівців з митно-правової діяльності // Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи: Матер. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2005. – С. 120–123.
5. Приймаченко Д.В. Щодо нормативної регламентації забезпечення економічної безпеки держави митними органами // Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2005. – С. 54–56.
6. Приймаченко Д.В., Самборська Ю.Л. Щодо окремих недоліків Дисциплінарного статуту митної служби України // Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2005. – С. 118–121.
7. Приймаченко Д.В. Форми адміністративної діяльності митних органів України: питання класифікації // Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні: Матер. ХІІ-ї регіон. наук.-практ. конф. – Львів: Львів. нац. ун-т ім. Ів. Франка. – 2006. – С. 173–175.
8. Приймаченко Д.В. Установча діяльність митних органів як різновид правозастосування // Митна політика в умовах інтеграції до світової спільноти: Матер. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2006. – С. 137–139.
9. Приймаченко Д.В. Регулятивна діяльність митних органів України: поняття та ознаки// Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції “Запорізькі правові читання” / За заг ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: ЗДУ, 2006. – С. 177–179.
10. Приймаченко Д.В. Місце та значення дисципліни “Адміністративна діяльність митних органів” в системі підготовки митників // Проблеми вдосконалення професійної підготовки фахівців з митної справи: Матер. всеукр. наук.-метод. конф. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2006. – С. 98–100.
11. Приймаченко Д.В. Щодо удосконалення порядку притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил // Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – Сімферополь, 2006. – Ч. 1. – 115–118.
12. Приймаченко Д.В. Шляхи вдосконалення інституціонального механізму формування та реалізації митної політики держави // Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики: Зб. Матер. наук.-практ. конф. – Київ: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. – С. 28–31.
13. Приймаченко Д.В. Переконання як метод адміністративної діяльності митних органів // Форум вчених-адміністративістів Південно-східних регіонів України: Тези доповідей / За заг. ред. Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – С. 114 – 116.
14. Приймаченко Д.В. Щодо законодавчого закріплення мети та завдань адміністративної діяльності митних органів України // Вісник Акад. мит. служби України. – 2007. – № 1. – С. 97 –101.

АНОТАЦІЇ
Приймаченко Д.В. Адміністративна діяльність митних органів у сфері реалізації митної політики держави. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07. – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна академія державної податкової служби України, Ірпінь, 2007.
Дисертаційна робота є науковим дослідженням теоретико-методологічних засад формування митної політики держави та її реалізації митними органами. Автор з нових позицій досліджує соціальну роль та зміст діяльності митних органів у сучасних умовах. Цьому сприяє принципово новий погляд на адміністративну діяльність митних органів, її значення для утвердження державності та засад громадянського суспільства. Розкриття змісту адміністративної діяльності митних органів провадиться через дослідження мети, завдань, функцій митних органів, форм і методів їх діяльності. Особливу увагу автор приділяє аналізу міжнародного досвіду реалізації митної політики митними органами та проблемам і перспективам модернізації адміністративної діяльності митних органів.
Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення митного законодавства, яке регулює організаційно-правові засади адміністративної діяльності митних органів.
Ключові слова: реалізація митної політики, митні органи, мета, завдання та функції митних органів, адміністративна діяльність, форми адміністративної діяльності, методи адміністративної діяльності, модернізація діяльності митних органів.

Приймаченко Д.В. Административная деятельность таможенных органов в сфере реализации таможенной политики государства. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07. – административное право и процесс; финансовое право, информационное право. – Национальная академия государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2007.
Диссертационная работа является научным исследованием, в котором на основе комплексного анализа теоретических основ формирования таможенной политики государства, правового регулирования и практики ее реализации таможенными органами, разработана теория административной деятельности таможенных органов, сформулированы предложения и рекомендации направленные на усовершенствование таможенного законодательства и определены направления модернизации деятельности таможенных органов.
Автором определены теоретико-методологические основы формирования и реализации таможенной политики государства в условиях построения в Украине рыночной экономики. Проанализирован правовой статус таможенных органов как непосредственных субъектов реализации таможенной политики. Раскрыта сущность деятельности таможенных органов и обоснована ее роль и значение для утверждения государственности и основ гражданского общества с учетом общей характеристики действующего законодательства, которое регламентирует данную разновидность их деятельности. Автором обосновано того, что национальная система таможенной службы является существенным фактором поддержки равновесия и создание в стране благоприятных условий для развития собственной экономики, весомым фактором структурных рыночных преобразований, рычагом влияния на состояние социального благосостояния общества. В диссертации получило дальнейшее развитие знание о целях и задачах деятельности таможенных органов на современном этапе развития Украины как социально ориентированного правового государства. Обоснована позиция, в соответствии с которой, цель и задачи таможенных органов являются ключевыми элементами, которые обуславливают содержание и направленность их деятельности и функционирование системы таможенных органов Украины. Автором сформулирована главная и специальные цели, на достижение которых направлена деятельность таможенных органов, очерчены задачи, решение которых возлагается государством на таможенные органы.
Диссертантом исследована деятельность таможенных органов в которой используются административно-правовые средства осуществления таможенной политики. Полученные результаты позволили сформулировать понятие “административная деятельность таможенных органов”, выяснить сущность и содержание административной деятельности с учетом наиболее существенных и весомых ее признаков и особенностей сферы таможенно-правового регулирования общественных отношений. В работе осуществлен анализ закономерностей осуществления таможенными органами административной деятельности, что позволило выявить и сформулировать принципы этой деятельности, которые имеют существенное значение для процесса реализации таможенной политики государства, а также разработать их систему.
В диссертации форма административной деятельности таможенных органов рассматривается как сложное образование, элементами которого есть внутренние и внешние компоненты. Такой подход к пониманию формы деятельности с использованием системно-структурного анализа позволил осуществить классификацию форм административной деятельности таможенных органов и раскрыть их сущность с уточнением содержания конкретных форм деятельности таможенных органов.
Автор обосновывает позицию, в соответствии с которой, основным элементом эффективного механизма реализации таможенной политики государства таможенными органами являются методы деятельности, использование которых есть объективно необходимым для выполнения задач и реализации функций в сфере таможенно-правового регулирования общественных отношений. Исследование структуры методов административной деятельности таможенных органов позволило раскрыть основные стороны процесса использования таможенными органами двух уровней методов деятельности и установить, что разнообразие методов, используемых таможенными органами в процессе реализации таможенной политики, вытекает из особенностей сферы таможенно-правового регулирования.
В работе обобщен опыт реализации таможенными администрациями зарубежных стран таможенной политики и обоснована необходимость его внедрения в Украине. Автором определены проблемы и перспективы модернизации таможенных органов на современном этапе создания государства с учетом мировых тенденций развития международной торговли и нужд обеспечения ее безопасности. При этом автор исходит из тех позиций, что модернизация и перспективное развитие системы таможенных органов должны проводиться с учетом приоритета прав и законных интересов граждан и субъектов хозяйствования, экономических преобразований и международной, в частности европейской, практики в области международной торговли.
Диссертантом разработаны конкретные предложения и рекомендации, направленные на усовершенствование таможенного законодательства, которое регулирует организационно-правовые основы деятельности таможенных органов.
Ключевые слова: реализация таможенной политики, таможенные органы, цели, задачи, функции таможенных органов, административная деятельность, формы, методы административной деятельности, модернизация деятельности таможенных органов.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking