Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративна юстиція

 

ГЕОРГІЄВСЬКИЙ ЮРІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ

АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право

і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2004

 

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, професор Битяк Юрій Прокопович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри адміністративного права, член – кореспондент Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:
– доктор юридичних наук, професор Селіванов Анатолій Олександрович, Верховна Рада України, постійний представник Верховної Ради України у Конституційном Суді України;

– кандидат юридичних наук, Стефанюк Володимир Сергійович, перший заступник Голови Верховного Суду України, заслужений юрист України.

Провідна установа – Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, м. Київ.

Захист відбудеться 26.03.2004 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77)

Автореферат розісланий 05.02.2004 р.

 

 


Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

 

 


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність теми дослідження. Метою судово-правової та адміністративної реформи, що здійснюється в Україні, є формування демократичної правової держави, де гідність особи, її здоров'я, права і свободи, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю та гарантуються Конституцією. Визнання нашою країною найважливіших міжнародних стандартів у галузі захисту прав людини потребує відповідного юридичного механізму забезпечення захисту прав і свобод громадян, юридичних осіб, що обумовлює актуальність проблеми утворення в Україні адміністративної юстиції.
Час засвідчив недостатню ефективність існуючих в Україні органів і процедур вирішення правових спорів, де однією стороною виступає громадянин (або юридична особа), а іншою – орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Не є повною система захисту прав громадян в Україні і з точки зору її відповідності світовим стандартам. Одна з причин такого становища, як уявляється, полягає в тому, що законодавство про оскарження в судовому порядку рішень і діяльності органів управління, посадових осіб, які порушують права і свободи громадян і юридичних осіб, як і раніше відносить справи даної категорії до підсудності судів загальної юрисдикції.
Судовий контроль у сфері діяльності виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в Україні, як уявляється, є обмеженим, і це при тому, що порушення органами публічної влади прав і свобод громадян допускаються досить часто.
Розвиток сучасного суспільства також обумовив збільшення кількості звернень до судових органів як громадян, так і юридичних осіб. Це визначається процесами становлення ринкової економіки, ускладненням соціально-економічних зв'язків та багатьма іншими факторами.
Так, тільки за перше півріччя 2003 року до судів Харківської області надійшло 862 заяви (скарги) із справ, що виникають з адміністративно-правових відносин. З них 426 – скарги на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності.
За результатами вказаного періоду судами прийнято рішення по 459 справах, у тому числі – 215 по справах зі скаргами на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності. 138 скарг по справах цієї категорії судами було задоволене. Судами Харківської області залишено без розгляду 100 скарг, а 19 скарг передано по підвідомчості до господарського суду.
По результатах першого півріччя 2003 року в судах залишок справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, складає 533, з них 314 – справи по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності, у тому числі по 104 скаргах – провадження зупинено.
Наведена статистика свідчить про навантаженість судів загальної юрисдикції справами, що виникають з адміністративно-правових відносин, а, насамперед, справами по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності.
Важливу роль у справі забезпечення законності і захисту порушених прав і свобод у процесі діяльності державних органів та їх службовців має відігравати адміністративна юстиція – інститут, який характеризується наявністю спеціалізованих адміністративних судів, що відокремлені від судів цивільної та кримінальної юрисдикції. Відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 р., повноцінне запровадження в Україні такої форми судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади, як адміністративна юстиція, має нагальне значення.
Враховуючи перенавантаженість судів цивільними справами, численні адміністративні правопорушення та зростаючу кількість спорів громадян і юридичних осіб з державними органами у сфері управління, що виникають внаслідок порушення прав і свобод особи, стає все більш необхідним фактичне створення інституту адміністративної юстиції в Україні.
Таким чином, актуальність обраної теми дослідження визначається необхідністю розробки теоретичних проблем адміністративної юстиції, що дозволить остаточно визначити її роль і значення в нашій державі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної цільової програми № 0186.0.070865 "Права людини та проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні", яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Тему дисертації затверджено вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 23.01.1998р. (протокол № 6).
Метою і задачами дисертаційного дослідження є з'ясування сутності інституту адміністративної юстиції, його оцінка у світлі демократизації українського суспільства, виявлення відповідності існуючого інституту адміністративної юстиції до сучасних вимог захисту проголошених в Конституції України прав і свобод людини та громадянина; аналіз законодавства, що регулює дані правові відносини; теоретичне осмислення змісту й особливостей адміністративної, юстиції та вироблення на цій основі пропозицій щодо утворення в Україні адміністративної юстиції, системи спеціалізованих адміністративних судів. Головна мета дослідження - визначення та обґрунтування місця інституту адміністративної юстиції в системі державно-правових інститутів України, його значення для забезпечення режиму законності, дотримання конституційних гарантій прав і свобод людини та громадянина у сфері виконавчої влади й місцевого самоврядування.
Реалізація поставленої мети обумовила необхідність розв'язання низки принципових задач, а саме:
- проаналізувати причини появи адміністративної юстиції як однієї з головних ознак демократичної, соціальної, правової держави і висвітлити її сутність;
- розглянути існуючі форми захисту прав і свобод громадян та юридичних осіб, у загальному вигляді проаналізувати можливості їх практичного використання;
- дослідити питання та обґрунтувати критерії визначення підвідомчості суду справ, що виникають з адміністративно-правових відносин;
- здійснити аналіз понять адміністративної юстиції, що наводяться в юридичній літературі, та на основі виявлених додаткових закономірностей сформулювати авторське бачення цього правового інституту;
- висвітлити світовий досвід побудови та функціонування моделей (систем) адміністративної юстиції з метою запозичення позитивних наробок в Україні;
- встановити співвідношення між адміністративною юстицією та адміністративною юрисдикцією, визначити місце і значення адміністративної юстиції в адміністративно-юрисдикційній діяльності;
- проаналізувати та оцінити історичний розвиток адміністративної юстиції в Україні, його вплив на формування цього інституту на сучасному етапі державотворення;
- визначити ознаки, завдання та елементи адміністративного судочинства, а також основні вимоги, які на думку автора будуть сприяти законодавчому формуванню системи спеціалізованих адміністративних судів;
- опрацювати рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства у сфері захисту прав і свобод громадян у державному управлінні та стосовно адміністративного судочинства.
Об'єкт дослідження – сутність і зміст адміністративної юстиції як однієї з основних рис правової держави та суспільні відносини, що виникають у процесі формування і розвитку цього інституту громадянського суспільства, а також при розгляді і вирішенні в судовій процесуальній формі спорів у сфері державного управління між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, та адміністративними органами – з іншого.
Предмет дослідження – особливості адміністративної юстиції, її співвідношення з адміністративної юрисдикцією, а також теоретичні питання створення та функціонування (діяльності) інституту адміністративної юстиції в Україні, системи спеціалізованих адміністративних судів.
Методологічну основу дослідження складають теорія пізнання соціально-правових явищ, а також наукові принципи і концептуальні положення, розроблені спеціалістами в галузі теорії держави і права, конституційного, адміністративного та інших галузей права і процесу. На всіх етапах дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання, як діалектичний, формально-юридичний, статистичний, логічний, порівняльний та ін. Так, для з'ясування причин появи та сутності адміністративної юстиції використовувався діалектичний метод наукового пізнання. Адміністративна юстиція досліджується в її єдності і протиріччі, що дає можливість сформулювати всебічно обмірковані узагальнення й висновки, які мають важливе теоретичне і прикладне значення. Формально-юридичний метод використовувався для аналізу дослідження існуючої системи правових норм, які регулюють адміністративне судочинство, що у комплексі з методом логічного аналізу дозволяє сформулювати рекомендації щодо вдосконалення законодавства в цій сфері. Порівняльно-правовий та системно-структурний методи використовувалися при дослідженні існуючих систем адміністративної юстиції в деяких зарубіжних країнах, наданні рекомендацій щодо запозичення світового досвіду в процесі реформування судової системи в Україні. З метою визначення історичного розвитку інституту адміністративної юстиції в Україні перевага надавалась таким методам, як історико-правовий та наукового узагальнення. У процесі виконання дисертаційної роботи здійснено аналіз наукової літератури та нормативних актів, які відносяться до теми дослідження, що дозволяє говорити про його об'єктивність і обґрунтованість. Використано результати попередніх розробок, а також публікації автора.
Теоретичну базу дослідження склали праці як вітчизняних, так і закордонних учених-юристів, особливо з теорії держави і права, адміністративного права і процесу та теорії управління, цивільного процесу Дисертацію виконано з урахуванням положень наукових праць В.Б. Авер'янова, М.Г. Авдюкова, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.Т. Боннер, В.В. Бойцової, В.Я. Бойцова, Ю.М. Козлова, А.Т. Комзюка, В.І. Ремньова, В.В. Сажиної, Н.Г. Салищевої, А.О. Селіванова, Е.Старосцяка, В.С. Стефанюка, М.М. Тищенко, Ю.О. Тихомирова, Є.І. Чесовського, Н.А. Чечиної, Д.М. Чечота, М.С. Шакаряна, О.В. Яненко та ін.
Автором використовувались також праці дореволюційних та постреволюційних учених – Р.Гнейста, В.Гессена, С.Завадського, М.Д. Загряцькова, Л.О. Зайдемана, Є.В. Васьковського, О.Ф. Євтіхієва, А.І. Єлістратова, Н.М. Коркунова, С.А. Корфа, А.С. Котляревського, І.Т. Тарасова та ін.
Нормативно-правовою та емпіричною базою дослідження стали Конституція України, міжнародні договори й конвенції, закони України і постанови Верховної Ради України, укази й розпорядження Президента України, акти Кабінету Міністрів України, а також узагальнення практики діяльності судів та управлінських (юрисдикційних) органів щодо розгляду скарг (заяв) на рішення, дії або бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем побудови інституту адміністративної юстиції в демократичних умовах розвитку держави. Ґрунтуючись на наукових узагальненнях учених-правознавців, автор пропонує своє вирішення низки дискусійних у теорії адміністративного права питань, формулює пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства і практики його застосування. У дисертації обґрунтовується низка нових положень, висновків і пропозицій, важливих для юридичної науки і практики, а саме:
- подальше обґрунтування отримала теза про те, що зміщення пріоритетів у співвідношенні держави й особистості на користь останньої потребують запровадження адекватних новим потребам суспільства державно-правових механізмів у діяльності із захисту прав і свобод громадян, а найбільш ефективною формою такого захисту від порушень з боку суб'єктів управління є судова процесуальна форма, впровадження якої є важливою їх гарантією, одним із етапів входження України до спільноти демократичних, правових, соціальних держав;
- уперше здійснено комплексний науковий аналіз чинного законодавства і нормативно-правових актів, що стосуються судового захисту прав і свобод громадян і юридичних осіб від порушень у сфері державного управління, зроблено висновок про неоднозначність визначення підвідомчості судовим органам справ про порушення прав і свобод громадян і юридичних осіб рішеннями, діями або бездіяльністю адміністративних органів;
- проаналізовано сучасний стан адміністративно-правового регулювання судового оскарження громадянами рішень, дій або бездіяльності адміністративних органів, що порушують їх права; обґрунтовується висновок, що конституційне право громадянина і юридичної особи на судовий захист не одержало ще чіткої законодавчої регламентації, відсутній ефективний механізм реалізації даного права, доступ до правосуддя в достатній мірі не забезпечується;
- на основі порівняльного аналізу багатьох систем адміністративної юстиції висловлено підтримку запровадження в Україні адміністративної юстиції шляхом створення системи спеціалізованих адміністративних судів; зроблено аргументований висновок про необхідність більш глибокого вивчення інститутів адміністративної юстиції з точки зору не тільки інституціонального підходу (організація адміністративних судів), а й концепції адміністративного судочинства (процесуальні аспекти діяльності, поведінкові орієнтації суддів, їх соціальний статус і установки, доступність адміністративного судочинства);
- дістала подальшого обґрунтування позиція відносно наділення адміністративних судів правозахисними функціями щодо прав і свобод громадян та юридичних осіб, а також недоцільності надання їм повноважень з розгляду справ про адміністративні правопорушення; сформульовано рекомендації щодо вдосконалення і розвитку законодавства, яке регулює адміністративне судочинство, надано пропозиції відносно внесення до нього змін і доповнень, а також прийняття Закону України "Про адміністративні суди";
- подано авторське бачення проблем спеціалізації судів, зокрема адміністративних судів, взаємодії судів різних юрисдикцій, запобігання перетинанню їх юрисдикції та принципів організації адміністративної юстиції як підсистеми судової влади;
- розвинено положення про те, що необхідними умовами зміцнення і нормального функціонування майбутньої системи адміністративної юстиції є спеціальна підготовка в юридичних вищих навчальних закладах потенційних кадрів - кандидатів на посади адміністративних суддів, яка включає не тільки вивчення програми за спеціальністю "правознавство", але й таких дисциплін, як "теорія управління", "адміністративний процес", "податкове право", "митне право" тощо; включення до навчального процесу юридичних вищих навчальних закладів спеціальних навчальних курсів – "Адміністративне процесуальне право", "Адміністративне судочинство" чи "Адміністративна юстиція"; створення спеціальних установ, які здійснюватимуть перепідготовку і підвищення кваліфікації суддів адміністративних судів.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що винесені на захист положення суттєво доповнюють наукові погляди щодо адміністративного судочинства (адміністративної юстиції) і певною мірою є підґрунтям для становлення адміністративно-процесуального та вдосконалення чинного законодавства в процесі створення в Україні системи спеціалізованих адміністративних судів.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- у науково-дослідній роботі – для обґрунтування моделі адміністративної юстиції в Україні, яка б відповідала світовим та європейським стандартам у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина;
- у правотворчості – для вдосконалення і систематизації чинного законодавства щодо адміністративного судочинства;
- у навчальному процесі – при підготовці розділів підручника "Адміністративне право України", навчального посібника "Адміністративно-процесуальне право України", під час викладання в юридичних вузах курсів "Адміністративне право", "Адміністративна юстиція", "Розгляд судами адміністративних справ";
- у практичній діяльності суддів при розгляді справ за зверненнями громадян та юридичних осіб за захистом своїх прав і свобод.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й неодноразово обговорювалася на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на: науковій конференції молодих учених та аспірантів "До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини" (12 грудня 1998 р., м. Харків); науково-практичній конференції "Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов'язків" (17 лютого 2000 р., м. Харків); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених "Актуальні проблеми формування правової держави в Україні" (27 грудня 2000 р., м. Харків); науково-практичній конференції "Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування" (4-5 грудня 2001 р., м. Харків). Окремі із сформульованих у дисертації положень використовувалися при проведенні практичних занять із курсу "Адміністративне право України", спецкурсу "Адміністративна відповідальність".
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у трьох статтях, надрукованих у провідних фахових наукових виданнях ВАК України, та трьох тезах.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (169 найменування). Повний обсяг дисертації – 173 сторінки (без списку використаної літератури та нормативних актів).

ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовуються актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета роботи, її об'єкт та предмет, характеризується методологічна, науково-теоретична, нормативно-правова та емпірична база, наводиться наукова новизна, висвітлюється теоретичне і практичне значення одержаних результатів, вказуються форми апробації результатів дослідження.
Розділ І "Адміністративна юстиція – одна з головних рис правової держави" складається з трьох підрозділів.
У першому підрозділі "Поняття та ознаки адміністративної юстиції" на підставі аналізу існуючих у науці адміністративного права підходів щодо визначення поняття адміністративної юстиції встановлюються її ознаки, надається авторське визначення поняття , адміністративної юстиції.
Зазначається, що принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову в сучасних демократичних державах характеризується наявністю механізму стримування і противаг, який запобігає свавіллю та узурпації влади і концентрації її в одній із трьох гілок. Підкреслюється, що одним з елементів цього механізму є судовий контроль за діяльністю публічної влади. Його завданням, виходячи із завдань правової держави, є захист прав громадян та організацій від зловживань з боку влади. Такий судовий контроль полягає у вирішенні судом спорів, які виникають у сфері реалізації виконавчої влади та місцевого самоврядування, і одержав назву "адміністративна юстиція". На сьогодні у спеціальній літературі існує декілька підходів до визначення поняття адміністративної юстиції, спільним для яких є те, що адміністративна юстиція розглядається як особливий порядок вирішення адміністративних спорів, Різниця полягає в суб'єктах, які уповноважені вирішувати ці спори.
Дисертант розглядає адміністративну юстицію як порядок розгляду і вирішення в процесуальній формі загальними або спеціально створюваними судами спорів, що виникають у сфері управлінської діяльності між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, і органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, - з іншого, в результаті чого може бути прийняте рішення про визнання недійсності і (чи) скасування незаконного акта або інше відновлення порушеного суб'єктивного права зацікавленої особи.
У другому підрозділі "Причини появи адміністративної юстиції та особливості її розвитку" розглядаються причини появи та деякі особливості цього інституту.
У дисертації обґрунтовується думка, що право кожного оскаржувати в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб є важливою гарантією реалізації конституційного принципу відповідальності держави за свою діяльність перед людиною. Дисертант зазначає, що зміщення пріоритетів у співвідношенні держави і особистості на користь останньої потребують запровадження адекватних новим потребам суспільства державно-правових механізмів у діяльності по захисту прав і свобод громадян, а найбільш ефективною формою такого захисту виступає судова процесуальна форма, впровадження якої є важливою їх гарантією, одним із етапів входження України до спільноти демократичних, правових, соціальних держав. Складність захисту прав громадян, їх об'єднань, інтересів юридичних осіб у сфері публічних відносин пояснюється тим, що у цих відносинах адміністрація – органи та посадовці, які здійснюють управлінські функції, мають право приймати обов'язкові для них рішення. Саме тому надійність такого захисту повинна забезпечуватися розглядом адміністративних спорів незалежним авторитетним органом – судом, перед яким громадянин і адміністративний орган є рівними.
У дисертації наводиться авторська класифікація причин появи та мети утворення адміністративної юстиції в У країні.
У третьому підрозділі "Сутність адміністративної юстиції, її значення для становлення правової держави" розглянуто сутність та значення адміністративної юстиції для становлення правової держави, аналізуються проблеми існування форм захисту прав і свобод зацікавлених осіб.
Дисертант зазначає, що для розуміння сутності адміністративної юстиції як правового інституту необхідно розглядати її як специфічне в межах адміністративного процесу провадження по оскарженню рішень, дій або бездіяльності органів, посадових осіб у сфері управлінської діяльності, що порушують права громадян та юридичних осіб. Таке провадження передбачає детальну регламентацію порядку розгляду і вирішення скарг громадян та юридичних осіб у судовій процесуальній формі, тобто, являє собою специфічну форму захисту суб'єктивних прав і свобод зацікавлених осіб.
Держава гарантує власникам суб'єктивних прав і свобод можливість їх реального здійснення. Оскільки небезпека порушення права зацікавленої особи не може бути виключена, держава, з одного боку, охороняє суб'єктивні права і свободи, а з іншого – надає зацікавленим особам визначені засоби захисту своїх прав і свобод, а також уповноважує відповідні юрисдикційні органи на здійснення самого правового захисту.
Захист суб'єктивних прав і свобод громадян та юридичних осіб – це приведення в дію системи заходів (способів) охорони праві. Захист суб'єктивного права може вважатися здійсненим лише в тому випадку, коли порушення суб'єктивного права дійсно усунуто: права, що заперечуються, визнані, відновлене положення, що існувало до порушення права, припинені дії (бездіяльність), що порушують право, припинені чи змінені правовідносини і т. ін.
У роботі обґрунтовано тезу, згідно з якою процесуальна форма захисту прав і свобод пов'язана з природою того юрисдикційного органу, що здійснює захист. Отже, форма захисту права – це передбачений законом і визначений характером юрисдикційного органу порядок примусового здійснення суб'єктивних прав і свобод. Захист суб'єктивних прав у сфері державного управління – один із напрямків діяльності суду, але судова форма їх захисту не є єдиним видом такої діяльності, вона може здійснюватись й іншими, управлінськими в тому числі, юрисдикційними органами в межах своєї компетенції.
У роботі підкреслюється, що адміністративну юстицію можна розглядати і. як специфічний вид судового контролю у сфері державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, який проявляється в деяких випадках у втручанні суду, як органу правосуддя, в діяльність виконавчих, управлінських органів. Дисертант зазначає, що цей контроль здійснюється не систематично, не повсякденно, як контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів або прокурорський нагляд за законністю у державному управлінні при забезпеченні прав і свобод громадян, а періодично, лише при розгляді загальними судами адміністративних справ. Такий контроль, на погляд дисертанта, характеризується як пряма форма втручання судді (суду) у діяльність органу державного управління в ході розгляду справ про спори, що випливають з управлінських правовідносин. Суд (суддя) по цих справах оцінює правовий акт певного управлінського органу (рішення, дії або бездіяльність) з точки зору відповідності їх чинному законодавству, приймає рішення по справі, яким може змінити або скасувати рішення (акт управління), чим фактично втручається у сферу діяльності такого органу.
Розділ II "Системи адміністративної юстиції" складається з двох підрозділів.
У першому підрозділі "Моделі адміністративної юстиції закордонних країн" на основі порівняльного аналізу багатьох систем адміністративної юстиції закордонних країн висловлено підтримку запровадження в Україні адміністративної юстиції шляхом створення системи спеціалізованих адміністративних судів.
Підкреслюється, що мова не йде про необхідність чисто механічного використання іноземних моделей адміністративного судочинства чи державного управління. У питанні про запозичення позитивних наробок адміністративного права інших країн слід дотримуватися зваженості, а також враховувати реалії української національної правової системи.
Теоретико-пізнавальне, а також прикладне значення компаративного вивчення питань адміністративної юстиції пояснюється тим, що адміністративно-правові системи закордонних країн втілили в собі загальні тенденції розвитку сучасної державності, а також особливості історичного розвитку окремих країн.
У роботі зазначається, що становлення і розвиток систем адміністративної юстиції є результатом послідовної реалізації ідеї поділу влади, створення балансу особистих і публічних інтересів. Адміністративна юстиція - один з небагатьох інститутів демократичної, правової держави, започаткований не в англо-американському конституціоналізмі, а в державно-правових системах романо-германської сім'ї'. Причину існування вище названих моделей можна побачити у відмінних концепціях права, яких дотримуються правові доктрини статутної і прецедентної систем права.
Дисертант зазначає, що для моделі адміністративної юстиції континентальних держав властива спеціальна система адміністративних судів, створених для розгляду всіх адміністративних спорів – від судів нижчого до судів середнього і вищого рівнів. Така система діє відокремлено від системи загальних судів, Конституційного суду, господарських (арбітражних) судів. У такому випадку адміністративні суди формально незалежні від адміністративних органів, або перебувають у відносному підпорядкуванні цим органам.
Для моделі адміністративної юстиції англосаксонських країн характерно створення адміністративних судів у межах відповідних відомств. Такі суди не утворюють єдиної самостійної системи. Подібні судові установи створюються для розгляду окремих адміністративних спорів, їх існування не перешкоджає зацікавленим особам звертатися до загального суду для захисту своїх порушених прав.
Що стосується східноєвропейської моделі адміністративної юстиції, їй притаманне віднесення повноважень щодо вирішення адміністративних спорів до компетенції загальних судів, які розглядають адміністративні “пори за загальними правилами цивільного судочинства за деякими винятками (Угорщина), або до компетенції адміністративних судів, які є структурною частиною системи загальних судів (Болгарія, Польща та ін.). При цьому деякі спори розглядаються в адміністративному порядку уповноваженими органами з дотриманням норм адміністративного процесу.
У роботі обґрунтовано висновок про необхідність більш глибокого вивчення інститутів адміністративної юстиції з точки зору не тільки інституціонального підходу (організація адміністративних судів), а й концепції адміністративного судочинства (Процесуальні аспекти діяльності, поведінкові орієнтації суддів, їх соціальний статус і установки, доступність адміністративного судочинства).
У другому підрозділі "Співвідношення адміністративної юстиції та адміністративної юрисдикції" розглянуто проблеми адміністративного процесу, встановлюється співвідношення між адміністративною юстицією та адміністративною юрисдикцією, визначається місце і значення адміністративної юстиції в адміністративно-юрисдикційній діяльності.
У ньому висвітлюються ознаки адміністративно-юрисдикційної діяльності, серед яких: зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності складає розгляд і вирішення справ про адміністративні правопорушення та справ по спорах, які виникають .у сфері державного управління між сторонами врегульованих нормами адміністративного права управлінських відносин; здійснення у процесі вирішення адміністративно-правових спорів правової оцінки поведінки сторін, що беруть участь у цих спорах; необхідність належного процесуального регулювання; виникнення в межах адміністративного процесу адміністративно-процесуальних відносин , горизонтального типу; юридичний результат адміністративно-юрисдикційної діяльності, що знаходить своє кінцеве вираження у вирішенні питання про долю відповідного індивідуального адміністративно-правового акту, правомірність чи неправомірність поведінки тих чи інших осіб, необхідність застосування відповідних примусових заходів в інтересах відновлення чи захисту правопорядку у сфері державного управління; різноманітність органів, що здійснюють адміністративну юрисдикцію, та ін.
У роботі обґрунтовано тезу, згідно з якою проблема розмежування таких інститутів адміністративного права, як адміністративна юрисдикція та адміністративна юстиція, має теоретичну і практичну значимість.
Дисертант зазначає, що за наявності споріднених рис зазначені вище види діяльності не можуть бути зведені до чогось єдиного що найменш з трьох причин: 1) адміністративна юрисдикція - це різновид виконавчо-розпорядчої діяльності, який здійснюється органами виконавчої гілки влади; адміністративна юстиція – різновид правосуддя, "представлений судовою гілкою влади", що і визначає характер цих видів діяльності; 2) "активним" суб'єктом адміністративної юрисдикції, який розглядає і нейтралізує адміністративно-правовий конфлікт, є орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, тоді як адміністративна юстиція, в нашому розумінні, не зливається з адміністрацією (хоча в деяких випадках наближена до неї), а характеризується системою спеціальних органів (адміністративних судів, трибуналів та ін.); 3) адміністративна юрисдикція змістовно поєднана з повноваженнями по використанню примусових заходів щодо об'єктів публічного управління (в тому числі громадян), а в межах адміністративної юстиції якщо і вдаються до використання примусових заходів, то реалізуються вони відносно суб'єктів управління, які порушили права і свободи громадян або юридичних осіб. Таким чином, адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція, маючи суміжні ознаки, відрізняються за ознаками предметної природи (судової і виконавчої) та характером цих видів діяльності.
У роботі дістало подальшого розвитку обґрунтування позиції відносно наділення адміністративних судів правозахисними функціями щодо прав та свобод громадян та юридичних осіб та недоцільності надання їм повноважень по розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Розділ III "Адміністративна юстиція в Україні" складається з трьох підрозділів.
У першому підрозділі "Виникнення та історичний розвиток адміністративної юстиції в Україні" аналізується та оцінюється історичний розвиток адміністративної юстиції в Україні, його вплив на формування цього інституту на сучасному етапі державотворення. Підкреслюється, що становлення і розвиток інституту адміністративної юстиції в Україні (і в Радянському Союзі в цілому) свідчить, що теорія і практика судового контролю йшла шляхом поступового розширення компетенції загальних судів по вирішенню адміністративних спорів. Однак ідея створення системи адміністративної юстиції супроводжувалася обґрунтуванням неможливості впровадження даного інституту цілою низкою причин, у тому числі загрозою значного розширення державного апарату, надходження в суд скарг неправового характеру та ін., хоча радянська держава безумовно була стурбована забезпеченням законності у сфері державного управління.
Підкреслюється, що інститут судового контролю за діяльністю адміністративних органів у СРСР, а потім і в суверенній Україні, розвивався і розвивається складним шляхом. Разом з тим процес його становлення й удосконалення, на погляд дисертанта, є одним з актуальних напрямків побудови в Україні правової держави. Нині ж національна система адміністративної юстиції: характеризується тим, що адміністративні, спори відносяться до відання загальних судів, які розглядають їх за правилами цивільного судочинства, деякі адміністративні спори відносяться до відання господарських судів, які розглядають їх за правилами господарського судочинства, а інші спори розглядаються в інстанційному порядку з дотриманням правил адміністративного процесу.
У другому підрозділі "Особливості адміністративної юстиції в Україні в умовах здійснення судової й адміністративної реформ" здійснюється аналіз чинного законодавства, що стосується судового захисту прав і свобод громадян і юридичних осіб від порушень у сфері державного управління. Вказується на існування правових передумов запровадження адміністративної юстиції в Україні. Аналізуються положення Концепції судово-правової реформи, затвердженої Верховною Радою України у 1992 році, яка передбачила поступове запровадження адміністративної юстиції та Концепції адміністративної реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22 липня 1998 р., а також необхідність створення правової бази для повноцінного становлення в Україні адміністративної юстиції – системи адміністративних судів України: Вищого Адміністративного Суду, апеляційних і місцевих адміністративних судів.
Істотним кроком до побудови в Україні нової, вдосконаленої системи адміністративної юстиції є прийняття Закону України "Про судоустрій" від 07.02.2002 р., відповідно до якого судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі конституційного, цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Цим Законом конкретизовані конституційні положення щодо організації системи судів загальної юрисдикції в Україні на підставі принципів територіальності і спеціалізації. Сучасна адміністративна юстиція в Україні поєднує розгляд справ, що виникають у сфері державного управління, де однією стороною є громадянин або юридична особа, а іншою – орган державного управління загальними і господарськими судами.
У роботі вказується, що ст. 55 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, передбачено універсальне правило, згідно з яким рішення і дії посадових осіб державних і громадських організацій, що вчинені з порушенням закону, перевищенням повноважень і ущемляють права громадян, можуть бути оскаржені до суду. Це конституційне право конкретизується в низці законів України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про біженців", "Про правовий статус іноземців", "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення", "Про міліцію", "Про зв'язок", "Про адвокатуру", "Про державку контрольно-ревізійну службу в Україні", "Про аудиторську діяльність", "Про дорожній рух", "Про нотаріат" та ін. Порядок оскарження до суду рішень і дій (бездіяльності) у сфері управлінської діяльності органів державної влади або місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, інших юридичних осіб і їх посадових або службових осіб, (далі "суб'єкт оскарження"), врегульований крім Конституції України, Закону "Про звернення громадян", у Цивільному процесуальному кодексі України та Господарському процесуальному кодексі України.
Аналіз порядку розгляду і вирішення скарг на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів; оскарження, регламентованого главою 31-А ЦПК України, дозволяє зробити висновок про те, що зазначена глава містить норми, які за своїм змістом є фактично адміністративно-процесуальними нормами, що підкреслює необхідність кодифікації адміністративно-процесуального законодавства і прийняття Адміністративного процесуального кодексу України.
Дисертант обґрунтовує висновок, що конституційне право громадянина і юридичної особи на судовий захист ще не одержало чіткої законодавчої регламентації, відсутній ефективний механізм реалізації даного права, доступ до правосуддя достатньою мірою не забезпечується.
Створення повноцінної адміністративної юстиції вимагає перегляду сформованої системи розподілу сфери повноважень між загальними, спеціалізованими господарськими та адміністративними судами. Підкреслюється необхідність на законодавчому рівні вирішити можливі протиріччя і розмежувати компетенцію між цими підсистемами судової влади.
Система адміністративних судів, на думку дисертанта, має будуватися за принципом внутрішньої спеціалізації самого адміністративного суду, що доцільно через багатоаспектність управлінських відносин і, відповідно, – багатоаспектність адміністративно-правових спорів. Такий принцип припускає поділ адміністративних судів усіх рівнів на колегії (палати, як це передбачено Законом України "Про судоустрій") в залежності від категорії справ (наприклад, колегія в податкових спорах, колегія в екологічних спорах тощо).
У третьому підрозділі "Напрямки вдосконалення правового регулювання механізму судового розгляду адміністративно-правових спорів" визначаються шляхи оптимізації та розвитку правового регулювання механізму судового розгляду спорів, що виникають у сфері управлінської діяльності. Наводиться висновок, що створення в Україні системи адміністративних судів в межах проведення судової й адміністративної реформ повинно супроводжуватися виділенням з цивільного процесу норм, які регулюють судове провадження в справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, та кодифікацією адміністративно-процесуального законодавства
Дисертантом вказується на необхідність визначення в Адміністративному процесуальному кодексі України положень про призначення АПК, визначення понять і термінів, використовуваних у кодексі, завдання адміністративного судочинства, закріплення основних положень про законодавство щодо адміністративного судочинства, дію його в часі і просторі, принципів здійснення правосуддя адміністративними судами – загальні для усіх форм судово-процесуальної діяльності і специфічні для адміністративного судочинства. Підкреслюється, що АПК має регламентувати принципи здійснення адміністративного судочинства в адміністративних судах, а саме: здійснення адміністративного судочинства тільки судом; верховенство права; законність; право на судовий захист; самостійність судів і незалежність суддів; офіційність дослідження та з'ясування обставин справи; рівність учасників судового, процесу перед законом і адміністративним судом; забезпечення учасникам судового процесу права на правову допомогу; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; право на оскарження судового рішення; обов'язковість рішень адміністративного суду.
У роботі вказується на необхідність включення до АПК розділу про організацію діяльності адміністративних судів, в якому слід закріпити повноваження і склад адміністративного суду, визначити підсудність адміністративних спорів – предметну й інстанційну, порядок зміни підсудності, положення про порядок розгляду адміністративної справи, відводи, заходи із забезпечення порядку в адміністративному суді, питання, пов'язані з викликом до адміністративного суду, строки звернення до адміністративного суду, судові витрати і механізм фіксації судового процесу. Зазначено, що адміністративному суду підвідомчі справи по спорах, що виникають із публічно-правових відносин фізичних та юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими та службовими особами. Підкреслюється, що АПК не повинен містити матеріальних норм адміністративного права.
Важливими є проблеми щодо визначення порядку апеляційного і касаційного перегляду рішень адміністративних судів, а також перегляд судових рішень Вищого адміністративного суду України, пов'язаних з винятковими обставинами (у порядку повторної касації Верховним Судом України), та перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили. Таким чином, доцільно включити до АПК відповідній розділ щодо "Перегляду судових рішень".
У висновках, які завершують роботу, формулюються найсуттєвіші результати проведеного дослідження. Комплексний аналіз проблем запровадження нового інституту адміністративної юстиції дає підстави говорити про необхідність наукового обґрунтування та практичного вирішення низки законодавчих, правозастосовчих, організаційних та інших проблем.
Ще раз звернено увагу на те, що процедура адміністративного судочинства в Україні має регулюватися Адміністративним процесуальним кодексом і спеціальним Законом України "Про адміністративні суди", який би регламентував важливі положення організації і діяльності адміністративних судів в Україні, а саме: поняття адміністративного суду; принципи організації і діяльності; систему адміністративних судів в Україні (місцеві, апеляційні, Вищий адміністративний суд), їх компетенцію; повноваження голів і заступників голів адміністративних судів усіх рівнів; правовий статус судді адміністративного суду, а також інші питання, пов'язані з діяльністю адміністративних судів, зокрема, створення суддівського самоврядування в системі адміністративних судів – зборів, конференцій, з'їздів; створення Консультаційної ради при Вищому адміністративному суді – органу, який займався б підготовкою науково-обґрунтованих рекомендацій з питань організації і функціонування адміністративних судів.
Розробка і прийняття Закону України "Про адміністративні суди", поряд із прийняттям Адміністративного процесуального кодексу України, є необхідним кроком на шляху створення вдосконаленої системи адміністративної юстиції в межах здійснюваної в Україні судово-правової і адміністративної реформ.

Основні положення дисертації викладені в таких опублікованих працях автора:
1. Георгиевский Ю.В. Некоторые вопросы подготовки и рассмотрения дел о коррупции // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України. - 2000. — № 41. - С. 181-184.
2. Георгиевский Ю.В. Некоторые особенности административного процесса // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України. - 2000. - № 43. - С. 116 - 121.
3. Георгієвський Ю.В. До питання про судовий захист прав громадян у державному управлінні// Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов'язків: Наук. зб./ Керівник Г.І. Мостовий. - Харків: УАДУ (ХФ) - 2000. - С. 159 -162.
4. Георгієвський Ю.В. До питання про виникнення та історичний розвиток адміністративної юстиції в Україні // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць./ За ред. проф. Ю.П. Битяка. - Харків: Ін-т. держ. будівн. та місц. самоврядування. - 2002. - № 4. - С. 136-142.
5. Георгиевский Ю.В. Административная юстиция и права человека // Права людини в умовах реформування правової системи України (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доп. та наук. повідомлень конф. молодих учених та аспірантів / За ред. проф. М.І. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад.України, 1998.- С.32-33.
6. Георгієвський Ю.В. Захист прав громадян в адміністративному судочинстві в Україні // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук, повідомлень Всеукр. наук. - практ. конф. молодих учених. - Харків: Нац. юрид. акад. України. - 2000. - С. 94 – 96.
7. Георгієвський Ю.В. Деякі проблеми удосконалення механізму реалізації відповідальності місцевого самоврядування // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Матеріали наук. - практ. конф (м. Харків, 4-5 грудня 2001 р.) / За ред. проф. М.І. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України. – 2002. – С. 181- 183.

Георгієвський Ю.В. Адміністративна юстиція. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2003.
У дисертації досліджуються причини появи та сутність адміністративної юстиції, встановлюються її ознаки. Аналізуються проблеми існування форм захисту прав і свобод громадян та юридичних осіб. Розглядаються моделі адміністративної юстиції багатьох закордонних країн, понятійний апарат, наводяться рекомендації щодо його уточнення.
Сформульовано наукові висновки і пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, що регулює порядок розгляду і вирішення в судовій процесуальній формі спорів, що виникають у сфері управлінської діяльності між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, і органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, – з іншого.
Ключові слова: адміністративна юстиція, адміністративно-правовий спор, форми захисту прав і свобод громадян у сфері державного управління, адміністративна юрисдикція, адміністративне судочинство.

Георгиевский Ю.В. Административная юстиция. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2003.
В диссертации исследуются причины появления и сущность административной юстиции, определяются ее признаки. Подчеркивается, что изменение политического и социально-экономического устройства в Украине, смещение приоритетов в соотношении государства и личности в пользу последней требуют внедрения адекватных новым потребностям общества государственно-правовых механизмов в деятельности по защите прав и свобод граждан, а наиболее эффективной формой такой защиты выступает судебная процессуальная форма, введение которой является важной гарантией, одним из этапов вхождения Украины в сообщество демократических, правовых, социальных государств.
Указано, что важную роль в деле обеспечения законности и защиты прав и свобод граждан в процессе деятельности государственных органов должна играть административная юстиция – институт, характеризующийся наличием специализированных административных судов, отделенных от судов гражданской и уголовной юрисдикции.
Проводится сравнительный анализ моделей административной юстиции многих зарубежных государств с целью заимствования позитивных наработок в процессе создания полноценной административной юстиции в Украине. Подчеркивается, что речь не идет о чисто механическом использовании иностранных моделей государственного управления или административного судопроизводства.
Формулируются предложения и рекомендации, направленные на усовершенствование законодательства, регулирующего порядок рассмотрения и разрешения судом споров, возникающих в сфере государственного управления. Делается вывод о необходимости скорейшей доработки и принятия Административного процессуального кодекса Украины, Закона Украины "Об административных судах" и ряда других нормативных актов.
Ключевые слова: административная юстиция, административно-правовой спор, формы защиты прав и свобод граждан в сфере государственного управления, административная юрисдикция, административное судопроизводство.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking