Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Державний контроль в сучасній Україні (загальнотеоретичні питання)

 

Шестак Валентин Сергійович

Державний контроль в сучасній Україні (теоретико-правові питання)

Спеціальність 12.00.01. – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень

Автореферат
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Харків – 2002


Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ МВС України

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент
Шульга Анатолій Матвійович, Національний університет внут-рішніх справ, доцент кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових на-ук України Цвік Марк Веніамінович, Національна юридична ака-демія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри теорії держави і права

кандидат юридичних наук, доцент
Оборотов Юрій Миколайович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри теорії держави і права

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України, Міністерство вну-трішніх справ, кафедра теорії держави та права (м. Київ).

Захист відбудеться “ 16 ” березня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ра-ди К.64.700.03 при Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “ 15 ” лютого 2002 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

 

Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження визначається тим значенням, котре має державний кон-троль в управлінні як атрибутивній функції держави. Це значення завжди посилюється в перехідні періоди, коли відбувається реформування суспільства і держави, а незалежна Україна сьогодні пе-реживає саме такий період свого історичного розвитку. Державний контроль є одним із інстру-ментів свідомого досягнення поточних і перспективних цілей у процесі формування в Україні роз-винутого громадянського суспільства, розбудови України як правової, демократичної, соціальної держави. Він має статус істотного чинника ефективності управлінських рішень, котрі приймають-ся на державному рівні, є необхідною умовою їх реального виконання.
У Конституції України (п.9 Розділу ХV “Перехідні положення”) сформульовано положення про необхідність прийняття законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів. Проте вирішення проблеми забезпечення законності шляхом застосуван-ня державного контролю повинно розпочатись насамперед з визначення загальнотеоретичних уяв-лень щодо державного контролю як феномену правової системи, оновлення змісту доктринальних суджень про державний контроль з урахуванням реалій в Україні. Необхідно констатувати, що на сьогодні в юридичній літературі основна увага приділяється лише окремим видам державного ко-нтролю, тому об’єктивно виникла потреба у комплексному, монографічному дослідженні узагаль-нюючого характеру.
Дослідження проблем становлення, функціонування, розвитку державного контролю є однією із нагальних потреб сьогодення України. По-перше, сучасний рівень розвитку юридичної науки зумовлює необхідність теоретичного узагальнення на концептуальному рівні вітчизняних та зарубіжних досягнень в галузі дослідження державного контролю в усій його багатогранності. По-друге, необхідність розробки концептуальних засад щодо державного контролю в Україні актуалі-зована фактом відсутності Закону “Про державний контроль в Україні”. Спроба Міністерства юс-тиції України частково заповнити цю прогалину розробкою проекту Закону “Про державний конт-роль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб” може розцінюватися як тимчасовий захід. Зазначене спричинює необхідність усвідомлення гострої потреби у створенні цілісної національної системи державного контролю, попереднього наукового дослідження відпо-відних загальнотеоретичних питань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослі-дження обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), “Основними напрямами наукових досліджень у галузі держави і права на 1998-2000 роки”, затвердженими загальними зборами Академії правових наук України 19 березня 1998 р., планами прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 р. № 4 КМ/2) і Ос-новними напрямами наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ (м. Харків) на 1996-2000 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових джерел, узагальнення нормативно-правового матеріалу та практики його засто-сування закласти науково обгрунтовані підвалини концепції функціонування і розвитку державно-го контролю в Україні, виробити зорієнтовані на демократизацію і гуманізацію правової системи України рекомендації щодо практичного вдосконалення відповідних положень законодавства.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку такого кола завдань: проаналізувати зна-чення та співвідношення правничих термінів “контроль” та “нагляд”; з’ясувати у контексті мови законодавства можливість застосування уніфікуючого підходу до термінів “контроль” та “нагляд”; сформулювати загальнотеоретичне визначення поняття державного контролю та обґрунтувати йо-го концепцію; показати багатоплановість державного контролю як діяльності; дослідити держав-ний контроль у контексті управлінської функції держави; охарактеризувати видову багатоманіт-ність контролю у державі; розробити загальнотеоретичну класифікацію основних видів державно-го контролю; визначити правові характеристики контролю нормотворчості в Українській державі; дослідити особливості взаємоконтролю влад в теоріях і практиці розподілу державної влади; пока-зати роль і місце контролю як складової системи “стримувань і противаг”; проаналізувати питання про контрольну владу, визначити її основні ознаки.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є контроль як правова форма дер-жавної діяльності у контексті сучасного процесу розбудови України. Предметом дослідження є загальні закономірності функціонування і розвитку державного контролю, їх теоретико-правове узагальнення відповідно до умов прогресивного реформування України, її становлення як демок-ратичної, правової, соціальної держави.
Методологічну основу роботи складають положення і висновки теорії пізнання соціаль-них, в тому числі і державно-правових явищ. Для одержання найбільш повних та істинних резуль-татів наукового аналізу дисертантом комплексно використовувались методи: загальнонаукові (ме-тод системного аналізу, структурно-функціональний, раціональної критики та інші) і спеціальні (зокрема, історико-правовий, порівняльно-правовий, метод тлумачення юридичних норм). Вихо-дячи з єдності соціологічного і гносеологічного аналізу, найважливішими принципами досліджен-ня були: об’єктивність, конкретність, єдність історичного і логічного, а основними логічними при-йомами: аналіз та синтез, індукція і дедукція. Зокрема, застосовано діалектичні методи сходження від абстрактного до конкретного, з’ясування співвідношення загального, особливого та одинично-го, а також частини й цілого для формулювання загального поняття державного контролю; струк-турно-функціональний метод застосовано при аналізі основних характеристик державного конт-ролю (стадії, засоби, принципи тощо); формально-логічний та порівняльно-правовий методи - при аналізі контрольної влади, її основних ознак.
Теоретичною основою дисертації стали певні праці російських та українських правознав-ців, котрі вийшли друком ще за часів СРСР, але розробка теми здійснювалась насамперед з вико-ристанням відповідних наукових праць сучасних вітчизняних та закордонних вчених-юристів, а також творів класиків політико-правової думки. У дисертації використано положення і висновки, що містяться, зокрема, в роботах: Авер’янова В.Б., Алекєєва С.С., Афанасьєва В.Г., Барнашова А.М., Вітрука М.В., Горшеньова В.М., Гусарєва С.Д., Зайця А.П., Ентіна Л.М., Копєйчикова В.В., Матузова М.І., Манько А.В., Назарова С.Н., Оборотова Ю.М., Рабіновича П.М., Рябко А.І., Скакун О.Ф., Тихомирова О.Д., Туровцева В.І., Харитонова А.М., Цвіка М.В., Чіркіна В.Є., Шаповала В.М., Шахова І.Б., Шемшученка Ю.С., Шоріної Є.В.
Емпіричною базою роботи стали Конституція України, чинні акти законодавства України та зарубіжних країн, нормативні документи СНД, що мають безпосереднє відношення до пробле-ми дослідження державного контролю, пов’язані з логікою обґрунтування тих чи інших положень дисертації.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на монографічному рівні, як результат комплексного загальнотеоретичного аналізу репрезентовані узагальнення, висновки щодо основних аспектів державного контролю на сучасному етапі рефор-мування правової системи України, котрі є складовою частиною науково обгрунтованих підвалин концепції функціонування і розвитку державного контролю в Україні, вироблені відповідні реко-мендації стосовно вдосконалення окремих положень чинного законодавства.
За результатами дослідження отримано нові положення, основними з них є наступні:
– обґрунтовано наявність теоретичної можливості розглядати правничі терміни “контроль” і “нагляд” як об’єкти уніфікації;
– розроблено інтерпретацію державного контролю у контексті управління як фундамента-льної функції держави;
– сформульовано і обґрунтовано визначення загальнотеоретичного поняття державного ко-нтролю;
– обґрунтовано висновок про неадекватність чинному законодавству України вузького тра-ктування терміна “державне управління” як діяльності виключно органів виконавчої влади;
– уточнено погляди щодо стадій контрольної діяльності;
– зроблено узагальнення щодо класифікації засобів контрольної діяльності;
– обґрунтовано класифікацію видів контролю у державі;
– підкреслено недоцільність ототожнення таких понять як “парламентський” і “політичний” контроль;
– розроблено загальнотеоретичну класифікацію видів державного контролю в сучасній Україні;
– обґрунтовано висновки щодо контролю нормотворчості в Українській державі;
– визначено поняття системи “стримувань та противаг” з урахуванням ролі і місця у ній взаємоконтролю влад;
– обґрунтовано висновок про існування системи “стримувань та противаг” не тільки у кон-тексті взаємовідносин влад, але й у межах функціонування окремої влади;
– підкреслено, що існує взаємоконтроль чи елемент підконтрольності у взаємовідносинах влад, але не може бути повної підконтрольності однієї влади іншій у розподілі державної влади;
– розкрито зміст основних ознак контрольної влади;
– обґрунтовано висновок про наявність в Україні органів контрольної та квазіконтрольної влади.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що матеріали і висновки дисертації є теоре-тико-методологічним підґрунтям наукового вирішення проблем державного контролю, котрі ви-никають в процесі розбудови Української держави, розвитку правової системи України на засадах принципу верховенства права. За своїми результатами робота закладає підвалини сучасної теоре-тико-правової концепції функціонування та розвитку державного контролю в Україні. Її положен-ня можуть бути використані при розробці Закону “Про державний контроль в Україні”, ними за-повнюються прогалини у науковому аналізі контрольної діяльності. У роботі у площині нових концептуальних підходів переглядаються, розширються і поглиблються уявлення щодо видів кон-тролю у державі і державного контролю, доповнюється визначення системи “стримувань та про-тиваг”, вперше репрезентується розгорнуте загальнотеоретичне та загальногалузеве за своїм хара-ктером визначення поняття державного контролю, міститься комплексний аналіз питання взаємо-контролю влад в теоріях і практиці їх розподілу, вказується на аргументи щодо існування в Украї-ні органів як контрольної, так і квазіконтрольної влади.
Практичне значення роботи визначається конкретними пропозиціями. Вони сформульо-вані автором у вигляді нормативних правових приписів щодо доцільності доповнення тексту ста-тей відповідних актів чинного законодавства (зокрема, ч.2 ст. 6 Конституції України, Законів України “Про прокуратуру”, “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”). Ключові положення роботи можуть знайти втілення у текстах законопроектів “Про державний ко-нтроль в Україні”, “Про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх по-садових осіб”. Матеріали дисертації можуть бути використані у процесі викладання курсу “Теорія держави та права”, для розробки, приміром, спецкурсів “Державний контроль як правова форма діяльності держави”, “Контрольна влада: світ і Україна (порівняльно-правовий аналіз)”, а також при підготовці відповідних навчальних програм.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ МВС України (м. Харків) у 1999-2001 рр. Результати дисертаційного дослідження оприлюднюва-лись на науково-практичній конференції “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 13 квітня 2001 р.); на IХ міжнародній науковій конференції “Наука і соціальні проблеми суспільства: людина, техніка, тех-нологія, оточуюче довкілля” (м.Харків, Національний технічний університет “Харківський політе-хнічний інститут”, Мишколоцький, Магдебурзький, Петрошанський університети, 14-16 травня 2001 р.).
Окремі положення дослідження використовувались викладачами кафедри теорії та історії держави і права у процесі проведення ними учбових занять з курсу теорії держави і права.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у восьми наукових пуб-лікаціях, п’ять з яких містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел (382 найменування). Обсяг дисертації скла-дає 176 сторінок.
Основний зміст
У вступі розкрито актуальність теми дисертаційного дослідження, характеризується її роз-робленість, визначаються мета і завдання, об’єкт і предмет роботи, окреслюється її методологічна і теоретична основа, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, характеризуєть-ся науково-практичне значення результатів дослідження.
Розділ 1 “Контроль як категорія мови законодавства” складається з двох підрозділів, де висвітлюється семантичний аспект контролю, обгрунтовується зміст визначення його загальноте-оретичного поняття.
Підрозділ 1.1 присвячений аналізу значення та співвідношення правничих термінів “конт-роль і “нагляд”.
З’ясовано, що в загальномовному плані, зміст терміна “контроль” розкривається за допомо-гою терміна “нагляд”, і навпаки, між термінами “контроль” і “нагляд” не існує суворого семантич-ного кордону, вони можуть використовуватись і використовуються як синоніми; термін “конт-роль” (“нагляд”) має два основних значення, це: а) певна діяльність; б) суб’єкти відповідної діяль-ності. Найчастіше в українсько-російському слововжитку термін “контроль” використовується та-кож не тільки у значенні “перевірка”, але й “управління”, тобто “контролювати” – це “перевіряти” чи “управляти”. Обгрунтовується авторська позиція щодо прийнятності лише однозначного ро-зуміння у контексті державно-правової дійсності контролю як певного виду державної діяльності.
Аналіз використання термінів “контроль” і “нагляд” як синонімів у юридичній літературі та у контексті відповідних нормативно-правових актів (кількість таких актів – значна) завершується формулюванням та обгрунтуванням дисертантом судження, що спосіб ініціювання відповідної діяльності (зовнішнє ініціювання, самоініціювання) не є тим критерієм, за яким у законодавстві можна контрольні органи відрізняти від наглядових.
Демонструючи синонімію термінів “контроль” і “нагляд” у нормотворчій практиці, а також тенденцію у законодавстві при формулюванні змісту нормативно-правових приписів змінювати без будь-яких застережень термін “нагляд” на термін “контроль”, а не навпаки, дисертант, з ураху-ванням відповідних точок зору у юридичній літературі, робить висновок: контроль можна розгля-дати як родове поняття, котре охоплює “нагляд” як певний, особливий вид “контролю”, його фор-му у деяких галузях права. Цю особливість слід зв’язувати не з терміном “нагляд”, а з характером нагляду: прокурорський, адміністративний і т. ін. Її уособлюють відповідні індивідуалізовані пов-новаження суб’єктів нагляду.
Зосередивши у подальшому увагу на літературі, у котрій наголошується відмінність термінів “контроль” і “нагляд”, дисертант демонструє повноваження певних наглядових органів, зміст котрих не підтверджує абсолютну істинність зазначених точок зору.
Насамкінець, у даному підрозділі зроблено висновок про можливість при формуванні за-гальногалузевого тезаурусу застосування уніфікуючого підходу щодо термінів “контроль” і “на-гляд”. У цьому тезаурусі (мові законодавства) може зостатись тільки термін “контроль”. Теоре-тичних перешкод щодо здійснення цього немає, хоча певні аргументи contra можна пов’язувати, наприклад, з такими поняттями як традиції у праві (правотворчості), спадкоємність у праві, стабільність права і т. ін.
У підрозділі 1.2 репрезентовано поняття державного контролю, його загальнотеоретичну концепцію.
Окреслив деякі загальні положення гносеологічного характеру, автор формулює визначен-ня державного контролю. Державний контроль – це самостійно чи зовнішньо ініційована діяль-ність уповноважених на те суб’єктів, яка спрямована на встановлення фактичних даних щодо об’єктів цього контролю задля визначення їх відповідності (невідповідності) тим правомірним оціночним критеріям, котрі припускають застосування адекватних одержаному результату заходів реагування в унормованому порядку.
Розгортання характеристики контролю як діяльності автор пов’язує насамперед з такими поняттями як суб’єкт діяльності, об’єкт діяльності, зміст діяльності. Обгрунтував доцільність ви-користання у контексті визначення поняття державного контролю певного кола термінів, дисер-тант характеризує контроль як діяльність свідому: пізнавальну, оціночну, регулятивну, докладно розкриває зміст пізнавального, оціночного, регулятивного її аспектів.
Розділ 2 “Контроль – багатоаспектне явище державно-правової дійсності” складається з двох підрозділів, котрі присвячені аналізу контролю у контексті соціально-державного управлін-ня та дослідженню його як діяльності.
У підрозділі 2.1 автор зосереджує увагу на понятті управління, котре має місце в усіх сис-темах матеріального світу: технічних, біологічних, соціальних. Після з’ясування природи соціаль-ного управління, разом з яким виникає і соціальний контроль, висвітлено основні риси останнього, котрі притаманні і державному контролю як його різновиду. У подальшому дисертант репрезентує і характеризує державний контроль як функцію, стадію державного управління, засіб забезпечення законності та реалізації управлінських рішень.
У процесі аналізу “вузького” і “широкого” трактування поняття державного управління ав-тор зазначає, що, орієнтуючись на сучасний конституційний устрій України, побудову механізму Української держави на засадах принципу розподілу влади, слід визнати недоцільність збереження існування у юриспруденції “вузького” трактування поняття державного управління через його не-адекватність об’єктивним реаліям у сучасній Україні, оскільки органи виконавчої влади у кінце-вому результаті “працюють” на державне управління так само, як і усі інші.
У подальшому дисертант обгрунтовує свою думку, що у державі, котра завжди виконує функцію управління “загальними справами” суспільства, управління – це і є фундаментальна фун-кція держави. Характерним моментом співвідношення державного контролю і державного управ-ління є наявність у них комплементарності (від. лат. complementum – доповнення, довершення): управління припускає контроль, а контроль передбачає управління. Головний момент комплемен-тарності управління і контролю – вторинність останнього щодо першого, тобто контроль відносно управління є функція: похідна, допоміжна.
Після характеристики контролю як стадії соціально-державного управління та засобу за-безпечення законності, автор зазначає, що його можна визначати і як засіб забезпечення реалізації управлінських рішень.
У підрозділі 2.2 контроль характеризується як юридична діяльність, висвітлюються його основні стадії, функції, принципи, засоби.
За характером основної найближчої мети у контрольній діяльності як певному процесі ав-тор розрізнює такі основні його стадії: інформаційну (фактовстановлюючу); оціночну; регулятив-ну.
Інформаційна (фактовстановлююча) стадія у контрольній діяльності стосовно інших її ста-дій є стадія системоутворююча. Інші стадії – результат її існування. Інформаційна стадія контролю висвітлює його сутністний прояв. Дисертант визнає наявність підстав для “інформаційного нахи-лу” в інтерпретації його сутності в літературі, але зазначає, що більш правильно говорити про на-явність у контролі сутності першого і другого порядку. Сутність першого порядку (фундаменталь-на) – його інформаційний характер, сутність другого порядку (надбудовна) – його коректувальний характер.
Оціночна стадія є свого роду приєднувальною ланкою інформаційної (фактовстановлюю-чої) та регулятивної. Дана стадія припускає оцінку фактів як відповідних чи невідповідних певним управлінським рішенням. Можливість невідповідності об’єкта контролю певним параметрам (“но-рмальним”) його буття (“управлінському рішенню”) є визначальною умовою необхідності його підконтрольності і взагалі є причиною існування контролю як виду діяльності. Аналіз оціночної стадії контролю звертає увагу ще на один аспект специфіки контролю: його мета – встановлення насамперед відхилень у об’єкті контролю від характеристик певного критерія-мірила.
Регулятивна стадія є закономірним продовженням інформаційної і оціночної стадій, вона припускає вжиття певних заходів реагування. Стан, оцінений позитивно або негативно на предмет відповідності або не відповідності критерію контролю (управлінському рішенню) спричинює два типи можливих оціночних висновків: немає підстав для реагування; є підстави для реагування.
Якщо є підстави для реагування, то на регулятивній стадії контролю приймається рішення про застосування різних за характером можливих заходів:1) заохочувальних; 2) штрафних (ка-ральних); 3) коректувальних (відновлювальних); 4) організаційних.
Контроль у межах системи “суб’єкт управління – об’єкт управління” виконує певні функції. Оскільки кожна з основних стадій контролю має власне функціональне навантаження, є підстави за стадіями контролю розрізнювати такі його функції як інформаційна (фактовстановлююча), оці-ночна, регулятивна. Окрім того, дисертант серед інших функцій контролю насамперед розрізнює наступні: превентивна, комунікативна, сигнальна, виховна, а серед його загальних принципів такі: верховенство права, презумпція добропорядності, законність, науковість, компетентність, повнота і своєчасність, гласність.
Контрольній діяльності, як і будь-якій іншій, притаманні певні передбачені законодавством правові засоби досягнення її цілей. Автор, залежно від обсягу опосередкування стадій контролю, розрізнює засоби контролю: спеціалізовані, спеціальні, комплексні.
Спеціалізовані (однопрофільні) засоби (наприклад, статистичні спостереження, бухгалтер-ська звітність і бухгалтерський облік, інвентаризація, депутатський запит, звіт) мають інформацій-не (фактовстановлююче) значення у контрольному процесі. Спеціальні засоби (наприклад, експер-тиза, аудит) мають не тільки інформаційний (фактовстановлюючий), але й оціночний характер. Комплексні засоби (наприклад, ліцензування, реєстрація, атестація, сертифікація) опосередкову-ють усі стадії контролю, включаючи регулятивну.
Розділ 3 “Класифікація видів контролю” має два підрозділи, їх основний зміст присвяче-но аналізу видової багатоманітності контролю у державі та державного контролю.
У підрозділі 3.1 репрезентовано характеристику відповідних основних видів контролю у державі.
Дисертант зазначає, що “контроль у державі” і “державний контроль” – поняття близькі, але не тотожні. Перше включає в себе останнє як вид можливої контрольної діяльності у межах країни. За суб’єктом (зовнішнім, внутрішнім) в Українській державі автор пропонує насамперед розрізнювати контроль: 1) наднаціональний (наддержавний); 2) національний (внутрішньодержавний): громадсь-кий; суб’єктів місцевого самоврядування; державний.
Після констатації, що всесвітня історія розвитку держав свідчить про існування у минулому такого виду наднаціонального контролю, як резидентський контроль, автор приділяє увагу надна-ціональному контролю в сучасній Україні, котрий випливає насамперед із її зобов’язань як суб’єкта міжнародного права. Яскравим прикладом наднаціонального контролю є відповідна діяльність Комітету Міністрів Ради Європи стосовно держав, котрі визнають юрисдикцію Євро-пейського суду з прав людини.
Громадський контроль у країні є видом її внутрішнього контролю, відносно діяльності державного апарату він є контролем зовнішнім. У зв’язку із зазначеним автор багато уваги при-діляє контрольній діяльності ЗМІ як складової частини громадянського суспільства.
Співвідношення громадського і державного контролю, наголошує автор, має безпосередній зв’язок із загальною характеристикою держави як тоталітарної чи демократичної. У тоталітарній державі не просто домінує контроль держави над суспільством, а існує тотальний державний кон-троль щодо сфер як суспільного, так і приватного життя. Після розпаду СРСР у розбудові України як демократичної держави за умов пострадянського, перехідного періоду закономірно з’явилась загальна тенденція: від тотального контролю держави над суспільством до підконтрольності дер-жави суспільству.
Контроль суб’єктів місцевого самоврядування обгрунтовується і характеризується автором як самостійний вид контролю в Україні.
У підрозділі 3.2 увага приділяється основним видам державного контролю.
Здійснивши огляд літератури, котра не завжди демонструє чітку тотожність таких понять, як “політичний контроль” і “парламентський контроль”, за суб’єктами (з урахуванням особливості об’єкта їх контролю) автор розрізнює наступні види контролю: парламентський контроль; прези-дентський контроль; адміністративний контроль; судовий контроль; конституційний контроль; контроль Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за дотриманням прав людини; фінансовий контроль; прокурорський нагляд; контроль Центральної виборчої комісії за дотриман-ням виборчих прав громадян; кадровий контроль Вищої ради юстиції; інформаційний контроль Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Завершуючи аналіз усіх вищевказаних видів державного контролю, дисертант звертає увагу на таке явище як контроль нормотворчості (він є складовою частиною парламентського, прези-дентського, адміністративного, судового та інших видів контролю). Дисертант наголошує, що є актуальна потреба у постанові пленуму Верховного Суду України як узагальнюючому інформаційному документі, котрий би орієнтував суб’єктів права щодо того, як загалом, у цілому діє в державі система контролю нормотворчості. Такий документ повинен сприяти активізації дії зазначеної системи, оскільки поінформованість є одним із стимулів поведінки осіб.
Оскільки за сучасних умов в Україні спостерігається актуалізація питання поліпшення якості відомчої нормотворчості, дисертант зазначає, що вирішенню проблеми невідповідності відомчих нормативних актів законам (законодавству) повинні сприяти також і можливі зміни кон-тролю відомчої нормотворчості, котрі стосуються удосконалення процедури реєстрації актів цен-тральних органів виконавчої влади. Щодо її доповнення, автор формулює нормативний правовий припис, спрямований на те, щоб зазначена процедура набула статусу одного із повноцінних еле-ментів системи “стримувань та противаг” у взаємовідносинах законодавчої і виконавчої влади.
У контексті даного підрозділу автор також наголошує, що доцільно доповнити перелік актів прокурорського реагування актом превентивного характеру: “Прокурорське роз’яснювання закону” (висвітлені основні моменти його структури).
Насамкінець, у даному підрозділі автор, оперуючи відповідними аргументами, пише, що існує державний контроль: за правовою кваліфікацією – правомірний і неправомірний; за ступе-нем значущості – ординарний (звичайний), актуальний, екстраординарний; за способом реалізації контрольних повноважень – безпосередній і опосередкований; за кількісним складом суб’єктів кон-тролю – одноособовий, сумісний; за приналежністю контрольних повноважень – власний і делего-ваний; за відношенням до контрольної діяльності її суб’єкта – реальний і формальний; за приро-дою простору – такий, котрий в сучасних країнах здійснюється не тільки у фізичному, але й у комп’ютерному (віртуальному) просторі (“кіберпросторі”) – глобальній інформаційній мережі Інтернет; за територією розповсюдження контрольних повноважень – загальнодержавний і місцевий; за структурою адміністративно-територіального устрою – в адміністративно-територіальних одиницях і в Автономній Республіці Крим; за видом органів щодо способу їх фор-мування – виборних (представницьких) органів і призначуваних органів; за часом здійснення – попередній, біжучий (оперативний) і наступний, а також постійний, тимчасовий; за напрямом – внутрішній, зовнішній; за сферами здійснення – податковий, митний, санітарний тощо; за резуль-татом оцінки об’єкта – позитивний і негативний; за стадією дослідження об’єкта – первинний, про-міжний, кінцевий; за обсягом охоплення об’єкта дослідженням – загальний або частковий (на дум-ку автора, саме про загальний і частковий контроль іде мова, коли за методом проведення розрізнюють такі його види як суцільний і вибірковий).
Розділ 4 “Еволюція теорії та практики розподілу державної влади: від взаємоконтро-лю влад до контрольної влади” складається з двох підрозділів, в яких розглядається контроль у контексті теорії та практики розподілу державної влади.
У підрозділі 4.1 характеризується проблема взаємоконтролю влад у теоріях і практиці роз-поділу державної влади. Зроблено відповідний аналіз класичної та сучасної літератури, а також змісту перших конституційних актів радянського державного будівництва в Україні на початку ХХ ст., чинної Конституції України.
Автор констатує, що у сучасній літературі спостерігається явище усталеного використання поняття взаємоконтролю влад у характеристиках держав як з президентською, парламентською, так і зі змішаною формою правління. Після висвітлення особливостей системи “стримувань та противаг” у зазначених державах, дисертант звертає увагу на загальний істотний недолік юридич-ної літератури. В ній дана система розглядається тільки у контексті взаємостосунків влад, тобто постулюється, що зазначена система має місце саме у взаємовідносинах між владами, проте дія цієї системи може знайти прояв і у межах функціонування однієї влади (наприклад, двохпалатна структура парламенту в унітарній державі).
Різноманітність репрезентованих в юридичній літературі конкретних суджень щодо зазна-чених цілей, в узагальнюючому плані стисло відображають наступні їх формулювання дисертан-том: недопущення як узурпації, так і паралічу влади; захист компетенції гілок влади; взаємодія влад; партнерство і співпраця влад; взаємоконтроль влад.
Автор репрезентує висновок, що взаємоконтроль влад – це первинна мета функціонування системи “стримувань та противаг”. Обгрунтовує необхідність доповнення змісту ч.2 ст.6 Консти-туції України словами, котрі наголошують на такому моменті взаємовідносин усіх гілок влади як співпраця.
Узагальнюючи відповідні матеріали, дисертант доходить висновку, що система “стриму-вань та противаг” – це взаємопов’язана сукупність юридичних засобів, котрі забезпечують взаємо-контроль влад як основу їх результативного впливу одна на одну з метою насамперед унеможлив-лення узурпації державної влади, збереження їх реальної компетенції, балансу прав і обов’язків, а також утворюють підгрунтя для взаємодії і співпраці влад.
Орієнтуючись на матеріали дисертації, автор робить висновок, що у президентських респу-бліках взаємоконтроль влад існує у найбільш “чистому” вигляді, у парламентських республіках істотною ознакою взаємоконтролю влад є домінування контролю парламенту над урядом, тоді як у змішаних республіках такою ознакою виступає подвійний контроль над урядом (з боку парламен-ту і президента).
Підрозділ 4.2 присвячений загальнотеоретичній характеристиці контрольної влади.
Автор наголошує, що у сучасному світі є демократичні держави, котрі характеризуються наявністю у них не тільки класичної тріади влад (законодавча, виконавча, судова), але й функціо-нуванням контрольної влади (альтернативний у науці термін – “контрольно-наглядова влада”). Серед основних ознак органів контрольної влади дисертант розрізнює ознаки загальні (притаманні усім зазначеним органам, вони репрезентують органи контрольної влади як такі у першому на-ближенні до них) і спеціальні (вони відображають особливості окремих органів).
Після характеристики таких загальних ознак органів контрольної влади як моно-функціональність, загальнодержавний характер діяльності, автономність (структурна, субордина-ційна), системність, дисертант наголошує, що лише уся їх сукупність є критерієм загальної видо-вої відмінності цих органів у системі розподілу влад. Сформульоване застереження зумовлене тим, що, наприклад, є ціла низка контрольних органів виконавчої влади (митні органи, органи державної контрольно-ревізійної служби, санітарні, пожежні інспекції, податкова адміністрація тощо), котрі здійснюють головним чином контрольну функцію.
Згідно з позицією автора, в Україні є органи контрольної та квазіконтрольної влади. Перші, це – Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Фор-мально останній здійснює парламентський контроль, призначається парламентом та звітує перед ним, але, головне, у своїй діяльності він є підпорядкованим лише закону (у широкому значенні цього слова).
Органи квазіконтрольної влади: Рахункова палата, Прокуратура України (у особі Гене-рального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів як суб’єктів прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів) мають ряд основних ознак органів контрольної влади, але факт відсутності їх підпорядкованості лише закону унеможливлює віднесення цих ор-ганів до контрольної влади.
У висновках наводяться основні результати проведеного дослідження. З тих висновків, що зроблені у дисертації, найбільш загальними і важливими, на думку автора, є такі:
1. Існує теоретична можливість для здійснення у контексті мови законодавства уніфікації термінів “контроль” і “нагляд” на користь першого, проте її реалізація повинна враховувати і такі чинники, як стабільність права, традиції та спадкоємність у праві.
2. ”Контроль” – родове поняття, котре охоплює “нагляд” як особливий (“галузевий”) вид контролю, його форму. Цю особливість слід зв’язувати не з терміном “нагляд”, а з характером на-гляду: прокурорський, адміністративний і т. ін., її уособлюють відповідні індивідуалізовані повно-важення суб’єкта нагляду.
3. Необхідно прийняти Закон “Про державний контроль в Україні” для юридичного забез-печення цілісності функціонування національної системи державного контролю.
4. У загальних положеннях Закону “Про державний контроль в Україні” доцільно закріпити дефінітивну норму загальногалузевого значення. Пропонуємо відповідну дефініцію: “Державний контроль – це самостійно чи зовнішньо ініційована діяльність уповноважених на те суб’єктів, яка спрямована на встановлення фактичних даних щодо об’єктів цього контролю задля визначення їх відповідності (невідповідності) тим правомірним оціночним критеріям, котрі припускають засто-сування адекватних одержаному результату заходів реагування в унормованому порядку”.
5. Державний контроль є функція, стадія державного управління, засіб забезпечення закон-ності та реалізації управлінських рішень.
6. Аналіз співвідношення таких явищ, як державне управління і державний контроль вказує на їх комплементарність, головною рисою котрої є вторинність, службова роль останнього щодо першого.
7. Основне призначення державного контролю – виявлення невідповідності його об’єкта тим чи іншим правомірним оціночним критеріям для подальшого застосування адекватних заходів реагування (насамперед коректувального характеру). У існуванні контролю не було б потреби, як-би його об’єкти завжди відповідали вимогам щодо їх стану чи поведінки.
8. Українська держава характеризується існуванням у ній поряд з національним контролем і наднаціонального контролю. Істотною рисою зазначеного періоду є політика відмови від тоталь-ного контролю держави над суспільством за умов становлення і посилення підконтрольності дер-жави суспільству.
9. Наявність і функціонування інституту контролю нормотворчості сприяє забезпеченню в Україні верховенства права і закону.
10. Існує потреба в узагальнюючому інформаційному документі (приміром, у відповідній постанові пленуму Верховного Суду України), котрий би орієнтував суб’єктів права щодо того, як загалом, у маштабі держави діє система контролю нормотворчості.
11. Чинником оптимізації процедури контролю Мінюстом України підзаконних актів нор-мотворчості центральних органів виконавчої влади має стати участь у ній і Верховної Ради Ук-раїни як суб’єкта законотворчості.
12. Перелік актів прокурорського реагування доцільно доповнити актом превентивного ха-рактеру: “Прокурорське роз’яснювання закону”.
13. Зміст характеристики взаємоконтролю влад в парламентських, президентських, змішаних республіках є істотною складовою аналізу їх особливостей.
14. Взаємоконтроль влад є фундаментальною основою функціонування системи “стриму-вань та противаг”, без нього стає нереальним досягнення інших цілей дії даної системи.
15. Взаємоконтроль влад припускає виважене функціональне взаємопроникання влад шля-хом отримання однією владою окремих повноважень іншої, що надає їм конкретні процесуально-правові важелі реального взаємовпливу.
16. Належній реалізації повноважень суб’єктів таких видів влад як законодавча, виконавча, судова сприяє в Україні не тільки система “стримувань та противаг”, але й ефективна діяльність органів контрольної влади (Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради Украї-ни з прав людини) та квазіконтрольної влади (Рахункова палата, Прокуратура України у особі Ге-нерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів).
За темою дисертації опубліковані такі роботи:
1. Шестак В.С. К вопросу о понятиях “государственный контроль”, “государственный надзор” в системе права Украины //Вісник Університету внутрішніх справ. Випуск 7. У 3-х частинах. Ч. 3. Х., 1999. С.51-54.
2. Шестак В.С. Контроль у контексті управління як фундаментальна функція держави //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2000. № 4. C. 36-41.
3. Шестак В.С. Правничі терміни “контроль” і “нагляд” як об’єкт уніфікації //Вісник Націо-нального університету внутрішніх справ. Спецвипуск. Х., 2001. С.182-185.
4. Шестак В.С. Контрольна влада: світ і Україна //Вісник Національного університету внутрі-шніх справ. Спецвипуск. Х., 2001. С. 223-228.
5. Шестак В.С. Основні види і суб’єкти контролю у підприємницькій сфері економіки (огляд законодавства) //Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Збірка наукових праць. Випуск 131’2001: Х.: НТУ “ХПІ”, 2001. С.19-23.
6. Шестак В.С. Юридичний аспект контролю підприємницької діяльності //Вісник Націона-льного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”: Збірка наукових праць. Тематичний випуск: Технічний прогрес та ефективність виробництва. Х.: НТУ “ХПІ”. 2001. №9. С.199-201.
7. Шестак В.С. Поняття державного контролю та його основні види //Вісник Національного університету внутрішніх справ. Випуск 16. Х., 2001. С. 133-139. .
8. Шестак В.С. (у співавторстві). Значення громадського контролю для розбудови України як демократичної держави. //Вісник Національного університету внутрішніх справ. Спецвипуск. Х., 2002. С. 133-136. .
АНОТАЦІЇ

Шестак В.С. Державний контроль в сучасній Україні (загальнотеоретичні питання). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2002.
У дисертації досліджуються загальнотеоретичні та загальнометодологічні питання компле-ксного аналізу контрольної діяльності в сучасній Україні. Дається визначення поняття державного контролю, його інтерпретація як функції, стадії державного управління, засобу забезпечення реа-лізації управлінських рішень. Висвітлені стадії, функції, засоби контрольної діяльності. Репрезен-товані основні види контролю у державі і державного контролю. Розглянуто питання взаємоконт-ролю влад у контексті дії системи “стримувань та противаг”. Визначені основні ознаки органів ко-нтрольної влади, встановлена наявність в Україні органів квазіконтрольної влади.
Ключові слова: контроль, нагляд, державне управління, стадії контролю, засоби контролю, види контролю, контроль нормотворчості, взаємоконтроль влад, контрольна влада.

Шестак В.С. Государственный контроль в современной Украине (общетеоретические вопросы). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – На-циональный университет внутренних дел, Харьков, 2002.
В диссертации исследуются общетеоретические и общеметодологические вопросы ком-плексного анализа контрольной деятельности в современной Украине. Установлено наличие тео-ретической возможности осуществления в контексте языка законодательства унификации терми-нов “контроль” и “надзор” в пользу первого, однако практическая реализация этой возможности должна учитывать и такие факторы, как стабильность права, традиции и преемственность в праве. Государственный контроль интерпретируется как функция, стадия государственного управления, способ обеспечения реализации управленческих решений. Анализ соотношения таких явлений как государственное управление и государственный контроль указывает на их комплементарность, главной чертой которой является вторичность, служебная роль последнего относительно первого.
Государственный контроль характеризуется как самоинициированная или внешне иниции-рованная деятельность уполномоченных на то субъектов по установлению фактов поведения (со-стояния) определённых объектов для констатации их соответствия или, главное, выявления их не-соответствия тем правомерным оценочным критериям, которые предполагают применение адек-ватных полученному результату мер реагирования в установленном порядке. Освещены стадии, функции, способы контрольной деятельности.
Представлена классификация основных видов контроля в государстве и государственного контроля. Установлено, что наличие и функционирование в правовой системе института контроля нормотворчества оказывает содействие обеспечению верховенства права и закона. Отмечается, что фактором оптимизации процедуры контроля Минюстом Украины подзаконных актов нормо-творчества центральных органов исполнительной власти должно стать участие в ней и Верховной Рады Украины как субъекта законотворчества.
Взаимоконтроль властей рассматривается как фундаментальная основа функционирования системы “сдержек и противовесов”, без него становится нереальным достижение иных целей дей-ствия данной системы. Отмечено, что реализация полномочий субъектов таких видов властей как законодательная, исполнительная, судебная в Украине происходит в условиях деятельности орга-нов контрольной и квазиконтрольной власти. Дана характеристика признаков органов контроль-ной власти.
Ключевые слова: контроль, надзор, государственное управление, стадии контроля, спосо-бы контроля, виды контроля, взаимоконтроль властей, контрольная власть.

Shestak V.S. State control in contemporary Ukraine (general theoretical problems). -Manuscript.
Dissertation for the degree of the Candidate of Science in Law, specialty 12.00.01 – Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Teachings. – National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2002.
The present thesis investigates general theoretical and methodological problems of complex analy-sis of the control activities in Ukraine. The definition of the idea "state control" is given, its interpretation as a function, stages of state management, means for securing management decisions implementation. The stages, functions and means of control activities are specified. The main ways of control in the state and the state control are presented. The problem of mutual control of state powers in the context of "checks and balances" is examined. The main features of the state power are given, the bodies of quasi-control power in Ukraine are identified.
Key words: control, supervision, state control, stages of control, means of control, types of control, mutual control of powers, control power, control functions.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking