Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Державний контроль на ринку цінних паперів України

 

Остапович Ганна Михайлівна

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі комерційного права факультету економіки, менеджменту і права Київського національного торговельно-економічного університету.
Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент,
Ніколаєва Людмила Вікторівна,
Київський національний
торговельно-економічний університет,
завідуючий кафедрою комерційного права

Офіційні опоненти – доктор юридичних наук, професор
Заслужений юрист України
Голосніченко Іван Пантелійович,
Національний транспортний університет
завідувач кафедри конституційного та адміністративного права

кандидат юридичних наук, доцент
Воротіна Наталія Вікторівна,
старший науковий співробітник
Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Провідна установа – Національна академія державного управління при Президентові України, кафедра державного управління і менеджменту

Захист відбудеться 29.06.2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розіслано 27.05. 2006 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.М. Биков

1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Створення ефективного ринкового середовища неможливе без формування фінансового ринку, що забезпечує обіг фінансових ресурсів, їх перерозподіл між галузями виробничої сфери, акумулювання тимчасово вільних коштів для інвестування у виробничу діяльність. Сегментом фінансового ринку є ринок цінних паперів.
Обіг фінансових активів, в тому числі і у формі цінних паперів, потребує належного контролю з боку держави, адже в умовах безконтрольності зловживання з фінансовими ресурсами здатні скласти загрозу економічній безпеці усього суспільства, породжувати кризові явища в економіці, завдавати великих втрат державі та її громадянам.
Кожна країна, в якій існує ринок цінних паперів, створює систему його державного контролю. Україна також не є виключенням з правила. Правовою основою формування системи державного контролю на ринку цінних паперів є Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 жовтня 1996 р., згідно якого було створено центральний орган виконавчої влади у сфері регулювання ринку цінних паперів – Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України. Окремі регулятивні і контрольні повноваження щодо учасників ринку цінних паперів реалізують Антимонопольний комітет України, Національний банк України, Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, правоохоронні та ін. органи.
Актуальність обраної теми дослідження зумовлена, з одного боку, важливістю створення ефективної системи державного контролю на ринку цінних паперів, а з іншого – наявністю теоретичних та практичних правових проблем, пов’язаних з організацією державного контролю на ринку цінних паперів України. Теоретичного дослідження потребують зміст поняття “державний контроль на ринку цінних паперів”, види контролю, що його складають, суб’єкти, об’єкт, предмет, методи та правові форми державного контролю на ринку цінних паперів. Недослідженими також залишаються питання статусу саморегулівних організацій ринку цінних паперів та їх роль у реалізації державного контролю на ринку цінних паперів України.
Незважаючи на наявність нормативних актів, що регламентують здійснення державного контролю на ринку цінних паперів і надають значний обсяг повноважень державним контролюючим органам, про ефективність правового регулювання та організації державного контролю на ринку цінних паперів говорити поки що передчасно. Адже і досі гостро постають проблеми забезпечення прозорості ринку цінних паперів, доступу інвесторів до достовірної інформації, необхідної і достатньої для прийняття обґрунтованих
2
інвестиційних рішень, захисту прав інвесторів, запобігання та протидії нечесній практиці, зокрема, використанню інсайдерської інформації, запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Не сприяють належній організації державного контролю випадки неефективного розподілу, дублювання повноважень органів державного контролю на ринку цінних паперів. Потребують дослідження і систематизації також і заходи примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів, правова природа та підстави застосування стягнень за порушення законодавства про цінні папери.
Вдосконалення потребують і правові засади державного контролю на ринку цінних паперів. Норми Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, що регулюють державний контроль, потребують систематизації, подальшої деталізації та узгодження. На наш погляд, контроль як одна з основних функцій державного регулювання заслуговує на те, щоб його регулюванню було присвячено окремий розділ Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”. Існує необхідність аналізу та узгодження з нормами законів нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. Все це обумовлює важливість та актуальність дослідження проблем державного контролю на ринку цінних паперів України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретичних положень, спрямованих на розвиток теорії державного контролю, виявлення прогалин і суперечностей у правових нормах, що регулюють відносини державного контролю на ринку цінних паперів, розробка пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства про державне регулювання ринку цінних паперів..
Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішувалися такі завдання:
- дослідити зміст державного контролю на ринку цінних паперів, визначити його об’єкт, предмет, принципи;
- дати класифікацію видів державного контролю за галузевою належністю та за іншими критеріями;
- дослідити систему та правовий статус органів державного контролю на ринку цінних паперів, їх компетенцію та способи взаємодії;
- визначити методи і правові форми державного контролю на ринку цінних паперів, проаналізувати стан їх правового забезпечення;
- дослідити систему заходів адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів;
- проаналізувати проблеми застосування адміністративних стягнень до правопорушників-учасників ринку цінних паперів;
3
- підготувати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання державного контролю на ринку цінних паперів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при здійсненні державного контролю на ринку цінних паперів уповноваженими державними органами.
Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, які регулюють питання державного контролю на ринку цінних паперів, наукові джерела, матеріали судової практики вирішення спорів, пов’язаних з випуском та обігом цінних паперів та реалізацією корпоративних прав.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження: системного аналізу досліджуваних явищ і подій; порівняльного аналізу правових норм і понять; формально логічного аналізу правових категорій та ін. Окремі питання в роботі досліджувались як міжпредметні проблеми на межі юридичної і економічної наук, що відповідає завданню комплексного вивчення явищ.
Теоретичним та науковим підґрунтям є наукові здобутки українських вчених-юристів, зокрема: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, В. Г. Атаманчука, Ю. П. Битяка, О. В. Баклана, Л. К. Воронової, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Д. М. Лук’янця, Д. М. Лученка, В. М. Марчука, Л. В. Ніколаєвої, В. П. Нагребельного, А. А. Нечай, О. П. Орлюк, Л. А. Савченко, В. В. Сухоноса, І. П. Устинової, В. Д. Чернадчука, В. С. Шестака, вчених-економістів: М. Т. Білухи, О. М. Мозгового, І. Б.Стефанюка. та ін., а також наукові доробки російських та радянських вчених, які тією чи іншою мірою висвітлювали досліджувані в дисертації проблеми: Д. М. Бахраха, В. М. Горшенева., О. Ю. Грачової, А. В., Єрицяна, О. Є. Луньова, М. С. Студенікіної, О.В. Шоріної, І. Б. Шахова, Х. Х. Шнейдера та інших.
Наукова новизна одержаних результатів. В процесі проведення дослідження:
1) вперше сформульовані і обґрунтовані такі науково-теоретичні положення:
- обґрунтовано положення про комплексний характер державного контролю на ринку цінних паперів, складовими якого є адміністративний нагляд та фінансовий контроль;
- запропонований поділ діяльності, що здійснюється на ринку цінних паперів, на діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів та діяльність з обслуговування фінансових операцій; відповідно залежно від змісту діяльності учасників ринку цінних паперів пропонується розрізняти учасників, що здійснюють фінансові операції на ринку цінних паперів, та
4
учасників, що обслуговують фінансові операції інших учасників ринку цінних паперів;
- досліджено роль недержавних суб’єктів у здійсненні державного контролю на ринку цінних паперів; обґрунтовано позицію про належність саморегулівних організацій ринку цінних паперів до суб’єктів державного контролю на ринку цінних паперів в частині реалізації делегованих їм державними органами контрольних повноважень, запропоновано тезу про те, що установи, що обслуговують фінансові операції на ринку цінних паперів, діють як агенти державного контролю;
- запропоновано визначити правові форми контролю як передбаченої нормами права та віднесеної законом до компетенції суб’єктів державного контролю цілісної сукупності пов’язаних підставою та поставленою метою заходів, спрямованих на одержання, збір, перевірку, аналіз, оцінку, обробку, зберігання відомостей для встановлення відповідності об’єкта контролю заданим параметрам, виявлення та усунення відхилень від них, а також підстави та порядок (процедури) здійснення цих заходів;
- запропоновано розрізняти матеріальну правову форму контролю як сукупність передбачених правовими нормами повноважень суб’єкта контролю та/ або обов’язків підконтрольних суб’єктів, які дозволяють реалізувати контрольну функцію, та процесуальну правову форму – підстави та порядок (процедури) здійснення контрольних заходів (контрольне провадження);
2) уточнено:
- визначення поняття “ринок цінних паперів” як сукупності цивільно-правових, господарських та фінансових правовідносин, що опосередковують рух капіталу у формі цінних паперів;
- визначення та ознаки фінансового моніторингу як різновиду фінансового контролю, що являє собою діяльність уповноважених державних органів та установ, які обслуговують фінансові операції, по відстеженню та фіксації фінансових операцій, що відповідають визначеним законом критеріям сумнівності, аналізу одержаної інформації про сумнівні операції з метою виявлення схем та механізмів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;
- класифікацію заходів адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів, на заходи адміністративного запобігання, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративного забезпечення та адміністративні стягнення;
3) подальшого розвитку дістали:
- питання методів та форм державного контролю;

5
- проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб у розрізі адміністративної відповідальності учасників ринку цінних паперів.
У роботі сформульовано і ряд інших положень.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Одержані в результаті дослідження висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення законодавства України про державне регулювання ринку цінних паперів, зокрема Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, інших законів про цінні папери, змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати безпосередньо в процесі практичної роботи контролюючих суб’єктів на ринку цінних паперів.
Матеріали дисертаційної роботи також можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсів з банківського та фінансового права та спецкурсу “Правове регулювання фондового ринку”, а також для підготовки навчальної та навчально-методичної літератури з вказаних дисциплін. Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані особисто автором шляхом здійснення комплексного аналізу наукових джерел, нормативно-правових актів та судової практики з питань державного контролю на ринку цінних паперів. Автором сформульовано ряд пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства, що регулює відносини державного контролю на ринку цінних паперів. На основі проведеного дослідження автором розроблено і викладається спецкурс “Правове регулювання фондового ринку” для студентів спеціальності “Правознавство”.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданні кафедр комерційного права і правознавства Київського національного торговельно-економічного університету. Теоретичні висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, були предметом наукових доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції “Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії” (м. Вінниця, 25-27 травня 2000 р.), Другій Національній науково-практичній конференції “Адміністративне право: актуальні проблеми реформування” (м. Суми, 25-27 травня 2000 р.), Науково-практичній конференції “Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції” (м. Київ, 14-15 лютого 2003 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті
6
осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 5-6 листопада 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні” (м. Ялта, 17-19 травня 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 р.).
Матеріали дисертаційної роботи складають основу навчальної дисципліни “Правове регулювання фондового ринку”, яку автор викладає в Київському національному торговельно-економічному університеті.
Результати дисертаційного дослідження також були використані Вищим господарським судом України для узагальнення практики розгляду господарськими судами спорів, пов’язаних з випуском, обігом цінних паперів та реалізацією корпоративних прав за 2004 рік.
Публікації. Основні висновки та результати дисертації викладено в десяти наукових публікаціях, з них три у фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків; загальний обсяг 205 сторінок, з яких 181 – основний зміст. Дисертація містить також список використаних джерел із 203 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається мета, основні завдання, об’єкт та предмет дисертаційного дослідження, методологічні основи дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, вказуються положення, що складають наукову новизну, наукове та практичне значення дисертаційної роботи, наводяться відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження, вказується структура та обсяг роботи.
Розділ перший “Загальнотеоретична характеристика державного контролю на ринку цінних паперів України” складається з двох підрозділів, в яких автор досліджує сутність та класифікацію державного контролю на ринку цінних паперів України.
У підрозділі 1.1. “Сутність, об’єкт і предмет державного контролю на ринку цінних паперів України” було зроблено спробу дослідити місце державного контролю у державному регулюванні ринку цінних паперів, об’єкт та предмет державного контролю на ринку цінних паперів, правовий статус та види учасників ринку як підконтрольних суб’єктів, та принципи державного контролю на ринку цінних паперів України.
Законодавство, зокрема Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, визначає контроль як мету, як завдання державного регулювання ринку цінних паперів, як складову “комплексу заходів, що
7
становлять державне регулювання”, як форму державного регулювання ринку цінних паперів. За наслідками дослідження автором зроблено висновок, що державний контроль є функцією державного регулювання ринку цінних паперів.
Аналіз правовідносин, що складають ринок цінних паперів, дозволив автору запропонувати уточнення юридичного визначення ринку цінних паперів як сукупності цивільних, господарських та фінансових правовідносин, що опосередковують рух капіталу у формі цінних паперів. Ринок цінних паперів поділяють на організований та неорганізований ринок. На організованому ринку угоди з цінними паперами укладаються у організаторів торгівлі, тобто на фондових біржах і позабіржових торговельно-інформаційних системах. Особливістю цього сегменту ринку цінних паперів є чітко визначені механізми формування ринкових цін на цінні папери шляхом співставлення попиту і пропозиції на них, порядок укладення угод щодо цінних паперів, високий рівень прозорості ринку та його контрольованості. Неорганізований ринок складають угоди щодо цінних паперів, які укладаються не у організаторів торгівлі. Однією з основних проблем сучасного ринку цінних паперів України є схильність його учасників до здійснення фінансових операцій на неорганізованому ринку, внаслідок чого значний обсяг фінансових операцій перебувають поза межами державного контролю, а ринок цінних паперів не відповідає вимозі прозорості.
Як сегмент фінансового ринку ринок цінних паперів є інструментом перерозподілу капіталу. Отже, і діяльність учасників ринку цінних паперів залежно від характеру їх участі у процесі перерозподілу капіталу можна згрупувати на діяльність з перерозподілу фінансових активів, яку складають фінансові операції учасників ринку цінних паперів, та діяльність з обслуговуванням фінансових операцій: організація укладання угод щодо цінних паперів, проведення розрахунків за цими угодами, облік прав власності на цінні папери, обслуговування випуску, обліку, погашення та інших операцій з бездокументарними (електронними) цінними паперами. Такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів як діяльність з випуску цінних паперів, брокерська діяльність торгівців цінними паперами, діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування, діяльність з управління цінними паперами, депозитарна діяльність, діяльність з організації торгівлі цінними паперами є фінансовими послугами. Тому такі учасники ринку цінних паперів як торговці цінними паперами, депозитарії, зберігачі, компанії з управління інститутами спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, фондові біржі та торговельно-інформаційні системи є фінансовими установами.

8
Автором запропоновано розмежувати поняття “підконтрольна особа”, як особа, діяльність якої на ринку цінних паперів перебуває під державним контролем, та “об’єкт контролю” як діяльність або операція, що контролюється. Предметом же контролю автор пропонує називати ті показники об’єкта контролю, що перевіряються, і які визначають перелік та обсяги відомостей, що надаються суб’єкту контролю або збираються ним.
В результаті проведеного аналізу положень законодавства у досліджуваній сфері автор доходить висновку, що предмет державного контролю на ринку цінних паперів становлять відомості щодо: 1) фінансового стану та фінансових результатів діяльності учасників ринку цінних паперів; 2) правомірності фінансових операцій на ринку цінних паперів, тобто виконання під час їх здійснення встановлених законодавством вимог, дотримання обмежень та заборон, передбачених правовими нормами, відсутність діянь, що порушують права інших учасників ринку цінних паперів; 3) виконання учасниками ринку цінних паперів покладених на них законодавством обов’язків (щодо розкриття інформації, подання адміністративних даних, одержання ліцензій, проходження державної реєстрації випусків цінних паперів та ін. дій, участі у саморегулівних організаціях і т.д.; 4) відповідності кадрового, матеріально-технічного, програмного, інформаційно-комунікаційного забезпечення учасників ринку цінних паперів вимогам ліцензійних умов та іншого спеціального законодавства.
Підконтрольними суб’єктами державного контролю на ринку цінних паперів виступають учасники ринку цінних паперів та саморегулюючі організації. Належне дослідження ринку цінних паперів як об’єкта державного контролю вимагає характеристики його учасників. Учасників ринку цінних паперів автор пропонує класифікувати за критеріями їх статусу на ринку та за змістом діяльності. За статусом учасників ринку цінних паперів можна поділити на професійних учасників ринку цінних паперів, до яких належать торговці цінними паперами, депозитарії, зберігачі, реєстратори, фондові біржі, торговельно-інформаційні системи, компанії з управління активами інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів, та непрофесійних учасників – емітенти та інвестори (власники цінних паперів). Залежно від змісту їх діяльності учасників ринку цінних паперів пропонується класифікувати на учасників, що здійснюють фінансові операції на ринку цінних паперів та учасників, що обслуговують (забезпечують) здійснення фінансових операцій іншими учасниками ринку цінних паперів.
За наслідками дослідження автором запропоновано визначити державний контроль на ринку цінних паперів як врегульовану нормами права
9
діяльність державних органів та саморегулівних організацій ринку цінних паперів (в частині реалізації делегованих контрольних повноважень) по 1) спостереженню за показниками стану і функціонування ринку цінних паперів, 2) фінансовими операціями на ньому, 3) показниками фінансового стану та фінансових результатів діяльності учасників ринку цінних паперів, а також 4) з перевірки виконання учасниками ринку цінних паперів та саморегулівними організаціями встановлених законодавством вимог, дотримання обмежень і заборон.
Дослідивши принципи державного контролю ринку цінних паперів автор пропонує розрізняти організаційні принципи, на яких базується організаційна побудова державного контролю, та функціональні, які характеризують процес реалізації державного контролю. До організаційних принципів пропонується відносити принцип універсальності, принцип необхідного рівня правової регламентації, принцип залучення учасників ринку цінних паперів та їх об’єднань до реалізації державного контролю і принцип делегування державними органами контрольних повноважень саморегулівним організаціям. Функціональними принципами державного контролю на ринку цінних паперів є дієвість, гласність, об’єктивність, систематичність, цілеспрямованість державного контролю, всебічність аналізу отриманої інформації.
Підрозділ 1.2 “Види державного контролю на ринку цінних паперів України” містить класифікацію державного контролю на ринку цінних паперів за його галузевою належністю, суб’єктом, часом здійснення та іншими критеріями.
Проведене у попередньому підрозділі роботи дослідження об’єктів та предмету державного контролю на ринку цінних паперів дозволяє дійти висновку про комплексний характер державного контролю на ринку цінних паперів.
Здійснивши узагальнення поглядів науковців на співвідношення понять “контроль”, “нагляд”, “моніторинг”, на сутність фінансового контролю та співвідношення з ним фінансового моніторингу, автор обстоює думку, що державний контроль на ринку цінних паперів включає в себе адміністративний нагляд та фінансовий контроль, різновидом якого є фінансовий моніторинг. Предметом адміністративного нагляду є дотримання учасниками ринку цінних паперів норм законодавства про державне регулювання ринку цінних паперів, відповідність кадрового, матеріально-технічного, програмного та іншого забезпечення функціонування учасників ринку цінних паперів, виконання обов’язків щодо розкриття інформації, одержання ліцензій, проходження процедур державної реєстрації у передбачених законом випадках, дотримання норм законодавства про захист
10
економічної конкуренції і т.д. Предметом фінансового контролю є показники достатності капіталу, ліквідності активів, джерела коштів, що спрямовуються на придбання цінних паперів, напрямки використання залучених шляхом розміщення цінних паперів коштів тощо. Об’єктами фінансового контролю, на погляд автора, є фінансові операції учасників ринку цінних паперів, фінансові послуги, що надаються на ринку цінних паперів, а також фінансовий стан учасників ринку цінних паперів.
Фінансовий моніторинг автор розглядає як різновид фінансового контролю, який характеризується такими ознаками: 1) його мета полягає у виявленні можливих фінансових операцій, які опосередковують легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, або спрямування коштів та ін. майнових цінностей на фінансування тероризму; 2) предметом фінансового моніторингу є відомості, по-перше, про дійсних учасників фінансової операції, по-друге, про джерела походження коштів, що є предметом операції, і, по-третє, про напрями руху грошових коштів, що є предметом фінансової операції; 3) суцільний характер спостереження за фінансовими операціями; 4) відсутність у суб’єктів фінансового моніторингу повноважень щодо вжиття заходів примусу у випадку виявлення ознак протиправних дій. Дослідивши ознаки фінансового моніторингу, автор пропонує визначити його як діяльність уповноважених державних органів та установ, що обслуговують здійснення фінансових операцій, по відстеженню та фіксуванню фінансових операцій, які відповідають визначеним законом критеріям сумнівності, аналізу одержаної інформації про сумнівні операції з метою виявлення схем та механізмів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму.
Автором також здійснено класифікацію державного контролю на ринку цінних паперів і за іншими критеріями: за суб’єктом державного контролю - на державний контроль, що здійснюється державними органами, та державний контроль, що здійснюється недержавними суб’єктами (делегований), за часом здійснення - на попередній, поточний та наступний.
Закінчується перший розділ висновками, що вміщують у собі узагальнення викладеного в підрозділах матеріалу.
Розділ другий “Організація державного контролю на ринку цінних паперів України” містить два підрозділи, що присвячені дослідженню організаційно-структурного забезпечення державного контролю на ринку цінних паперів, а також методів та правових форм його здійснення.
У підрозділі 2.1 “Організаційно-структурне забезпечення державного контролю на ринку цінних паперів України” автор зосередила увагу на дослідженні системи органів державного контролю на ринку цінних паперів, а також залучення недержавних суб’єктів до реалізації державного контролю.
11
Констатується, що функцію контролю щодо ринку цінних паперів України здійснюють такі державні органи (посадові особи) як Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державний комітет фінансового моніторингу України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Антимонопольний комітет України, Національний банк України, Міністерство фінансів України, Рада національної безпеки і оборони України, правоохоронні органи та ін. Спеціалізованим органом державного контролю на ринку цінних паперів є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Автор відмічає, що на сьогоднішній день істотною проблемою організації державного контролю на ринку цінних паперів України є дублювання функцій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.
За наслідками дослідження та аналізу законодавства і практики реалізації державного контролю на ринку цінних паперів автор дійшла висновку про те, що стійкою тенденцією в організації державного контролю на фінансовому ринку, в тому числі і ринку цінних паперів, є залучення до його реалізації недержавних суб’єктів шляхом 1) делегування частини контрольних повноважень саморегулівним організаціям та 2) покладення на учасників ринку цінних паперів, що обслуговують здійснення фінансових операцій, обов’язку, по-перше, контролювати законність операцій, що ними обслуговуються, і, по-друге, надавати Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку відомості про ці операції. Автор обгрунтовує тезу про те, що у частині реалізації делегованих їм Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку контрольних повноважень саморегулівні організації ринку цінних паперів виступають як суб’єкти державного контролю, а для позначення статусу учасників ринку цінних паперів, що обслуговують фінансові операції, у правовідносинах державного контролю на ринку цінних паперів автор пропонує застосовувати термін “агенти державного контролю”. Звертається увага на те, що обов’язки агентів державного контролю не повинні істотно суперечити інтересам їх носіїв та повинні встановлюватись законом, а не підзаконними актами органів державного контролю.
У підрозділі 2.2. “Методи і правові форми державного контролю на ринку цінних паперів України” автором досліджено сутність та співвідношення методів і правових форм державного контролю на ринку цінних паперів і запропоновано їх класифікацію.
На підставі аналізу поглядів науковців, автор встановив, що методом державного контролю найчастіше називають способи та прийоми, що використовуються суб’єктами державного контролю для досягнення поставленої мети. Під формою контролю у науковій літературі розуміють
12
зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються суб’єктами державного контролю для реалізації поставлених перед ними завдань. Автор відмічає, що часто визначення методів і форм контролю сформульовані таким чином, що і методи, і форми розуміються як дії контролюючих суб’єктів. Внаслідок цього стираються їх відмінності, що ускладнює чітке розуміння методів і форм контролю. Автор вважає, що дії суб’єкта контролю складають форму, а метод контролю як спосіб, прийом його здійснення, визначає сукупність, послідовність дій суб’єктів контролю та умови їх здійснення.
Спостерігається відсутність єдності поглядів науковців у сфері адміністративного і фінансового права щодо переліків методів та форм державного контролю. Перевірка, аналіз, облік та ін. заходи одними авторами відносяться до методів державного контролю, іншими – до форм. Однією з причин цього, на думку, автора, є те, що в ряді випадків назва прийому, способу, що використовується у контрольній діяльності, виступає також і назвою форми контролю: наприклад, перевірка як встановлення відповідності відомостей, зазначених у документах, фактичним обставинам справи (метод контролю) та планова, позапланова, тематична, комплексна перевірка підконтрольного суб’єкта (форма контролю).
На думку автора, для вирішення проблем належного правового регулювання державного контролю, значимим є дослідження не просто форм контролю, а його правових форм. Адже з огляду на те, що державний контроль має правову природу, зовнішнім його виявом має бути саме правова форма. Автором запропоновано визначення правової форми державного контролю як передбаченої нормами права та віднесеної законом до компетенції суб’єктів державного контролю цілісної сукупності пов’язаних підставою та поставленою метою заходів, спрямованих на одержання, збір, перевірку, аналіз, оцінку, обробку, зберігання відомостей для встановлення відповідності об’єкта контролю заданим параметрам, виявлення та усунення відхилень від них, а також підстави та порядок (процедури) здійснення цих заходів. У правовій формі державного контролю автор пропонує розрізняти матеріально-правову форму контролю як сукупність передбачених правовими нормами повноважень суб’єкта контролю та/або обов’язків підконтрольних суб’єктів, які дозволяють реалізувати контрольну функцію, та процесуально-правову форму – підстави та порядок (процедури) здійснення контрольних заходів (контрольне провадження). Автором висловлена думка, що правові форми державного контролю повинні бути встановлені законом.
Характеризуючи методологічну основу державного контролю на ринку цінних паперів, автор відмічає такі її особливості як переважне застосування методів документального контролю, диверсифікація джерел одержання відомостей, що становлять предмет державного контролю, залучення установ,
13
що обслуговують здійснення фінансових операцій, як агентів державного контролю. Автором запропоновано систематизувати методи державного контролю за стадіями його здійснення, оскільки кожна стадія має свою мету. На інформаційній стадії, метою якої є доступ до відомостей про об’єкт контролю, автор пропонує розрізняти методи збору відомостей, які передбачають активні дії суб’єкта контролю зі збору необхідної інформації про об’єкт контролю (проведення перевірки, надсилання запитів тощо),та методи одержання інформації, для яких характерно встановлення обов’язків підконтрольних суб’єктів надавати певну інформацію контролюючим органам періодично або по мірі її виникнення. На оціночній стадії використовуються такі загальні методи пізнання як аналіз, порівняння, синтез та ін. Коригуюча стадія контролю передбачає використання таких прийомів як надання обов’язкових розпоряджень, спрямованих на усунення відхилень, відмова у наданні дозволу на здійснення певних дій, застосування заходів адміністративного примусу.
Правовими формами державного контролю на ринку цінних паперів є ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів; реєстрація випусків цінних паперів, окремих видів професійних учасників ринку цінних паперів, та внутрішніх документів професійних учасників ринку цінних паперів та їх об’єднань (правил, статутів, регламентів); атестація і сертифікація фахівців ринку цінних паперів; сертифікація програмного забезпечення, що використовується професійними учасниками ринку цінних паперів; участь уповноважених службових осіб у роботі учасників ринку цінних паперів та їх органів; планові та позапланові, тематичні та комплексні перевірки, подання адміністративних даних, запити державних органів.
Автор звертає увагу на існування проблеми недостатнього рівня правової регламентації форм контролю. У більшості випадків порядок здійснення тих чи інших контрольних процедур врегульовано підзаконними актами, а закони містять лише вказівки на існування таких процедур як реєстрація випусків цінних паперів, окремих учасників ринку цінних паперів, сертифікація професійних учасників ринку цінних паперів та ін. В окремих випадках форми контролю на ринку цінних паперів передбачені лише підзаконними нормативними правовими актами, а у законах не згадуються. Автор вносить пропозицію про необхідність встановлення усіх форм контролю та врегулювання основних положень щодо порядку їх здійснення законом.
Другий розділ закінчується висновками, що вміщують в собі узагальнення викладеного у підрозділах матеріалу.
Розділ третій “Заходи адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів України” містить два

14
підрозділи, що присвячені дослідженню заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності учасників ринку цінних паперів.
У підрозділі 3.1. “Поняття та види заходів адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів України” досліджуються види заходів адміністративного примусу до учасників ринку цінних паперів, підстави та практика їх застосування. Автор дійшла висновку про те, що до учасників ринку цінних паперів законодавством передбачено вжиття заходів адміністративного запобігання, адміністративного припинення, заходів адміністративного забезпечення та адміністративних стягнень.
Звертається увага на те, що досить часто підстави вжиття примусових заходів визначено дуже загально і на погляд автора повинні бути деталізовані.
Підрозділ 3.2. “Адміністративні стягнення за правопорушення на ринку цінних паперів України” містить дослідження адміністративних стягнень та підстав їх застосування до учасників ринку цінних паперів. Автор робить висновок, що адміністративні стягнення є адміністративними санкціями, які застосовуються до осіб, що вчинили правопорушення, з метою їх покарання. Дослідження адміністративної відповідальності дозволило виявити такі проблеми адміністративної відповідальності учасників ринку цінних паперів в Україні: по-перше, занадто загальні визначення об’єктивної сторони правопорушення, наприклад, “порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку” , що призводить до ототожнення порушень законодавства і правопорушень незалежно від їх суспільної шкідливості; по-друге, відсутність у законодавстві вказівки на вину як елемент правопорушення, скоєного юридичною особою, по-третє, процедуру застосування адміністративних стягнень до учасників ринку цінних паперів – юридичних осіб врегульовано підзаконним нормативним актом (Правила розгляду про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 січня 1997 р. № 9).
Дослідивши санкції, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів, автор пропонує відносити до адміністративних стягнень попередження, штраф, зупинення на строк до одного року розміщення (продажу) та обігу цінних паперів емітента, анулювання ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також обґрунтовує належність до адміністративних стягнень такої санкції як анулювання сертифіката фахівця ринку цінних паперів. Автор звертає увагу також і на те, що підстави анулювання сертифіката фахівця ринку цінних паперів визначені нормативно-правовим актом Державної комісії з цінних
15
паперів та фондового ринку, що є неприпустимим з огляду на те, що цей вид стягнення застосовується до фізичних осіб. Висловлюється пропозиція про необхідність врегулювання підстав та порядку анулюванням сертифікату фахівця ринку цінних паперів у Законі України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.
У висновках викладено основні теоретичні підсумкові положення та практичні пропозиції, що сформульовані за наслідками дисертаційного дослідження:
1. Державний контроль на ринку цінних паперів можна визначити як врегульовану нормами права діяльність державних органів та саморегулівних організацій ринку цінних паперів (в частині реалізації делегованих контрольних повноважень) по спостереженню за 1) показниками стану і функціонування ринку цінних паперів, 2) фінансовими операціями на ньому, 3) показниками фінансового стану та фінансових результатів діяльності учасників ринку цінних паперів, а також з перевірки виконання учасниками ринку цінних паперів та саморегулівними організаціями встановлених законодавством вимог, дотримання обмежень і заборон.
2. Державний контроль на ринку цінних паперів має комплексний характер і поєднує у собі такі складові як адміністративний нагляд та фінансовий контроль. Різновидом фінансового контролю на ринку цінних паперів є фінансовий моніторинг.
3. Діяльність державних органів з оцінки фінансового стану та фінансових результатів діяльності учасників ринку цінних паперів, перевірки виконання ними вимог щодо достатності, ліквідності, диверсифікації активів, співвідношення між обсягами активів та зобов’язань, дотримання обмежень, що знижують ризики по фінансових операціях, а також відстеження джерел фінансових активів та напрямків їх інвестування з метою протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та протидії тероризму є державним фінансовим контролем.
4. Організаційно-структурне забезпечення державного контролю на ринку цінних паперів складається з державних органів та саморегулівних організацій ринку цінних паперів. На думку автора, в частині реалізації ними делегованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку повноважень саморегулівні організації ринку цінних паперів можна вважати суб’єктами державного контролю.
5. Законодавством на учасників ринку цінних паперів, які організовують укладення угод з цінними паперами, обслуговують розрахунки за операціями з цінними паперами, здійснюють облік прав власності на цінні папери і т. д., покладено обов’язки щодо подання до контролюючих органів інформації про укладені угоди і фінансові операції, що ними обслуговувались, а також щодо
16
фіксування і повідомлення про сумнівні фінансові операції учасників ринку цінних паперів. У частині виконання цих обов’язків зазначені учасники виступають агентами державного контролю на ринку цінних паперів.
6. Існує проблема недостатнього рівня правової регламентації форм державного контролю на ринку цінних паперів, примусових заходів, що можуть застосовуватись до учасників ринку цінних паперів, адміністративних стягнень, а також порядку застосування заходів адміністративного примусу. В ряді випадків форми контролю, примусові заходи, що відповідають ознакам адміністративних стягнень визначені підзаконними нормативними актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка одночасно є і органом державного контролю на ринку цінних паперів.
7. За наслідками проведеного дослідження автором сформульовано пропозиції до вдосконалення чинного законодавства у досліджуваній сфері:
- запропоновано здійснити заходи щодо систематизації правових норм, що регулюють відносини з приводу державного контролю на ринку цінних паперів України та доповнити Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” статтями: “Форми державного контролю на ринку цінних паперів”, “Реєстрація випуску цінних паперів”, “Атестація та сертифікація фахівців ринку цінних паперів”, “Подання адміністративних даних учасниками ринку цінних паперів”. У статті “Атестація та сертифікація фахівців ринку цінних паперів” передбачити умови видачі та підстави анулювання сертифікату фахівця ринку цінних паперів;
- запропоновано п. 10 ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” “10) торгівля цінними паперами” викласти у такій редакції: “10) діяльність з випуску цінних паперів та комісійна діяльність з цінними паперами”, виключивши тим самим з переліку фінансових послуг комерційну діяльність з цінними паперами, яку складають операції, що здійснюються торговцями цінними паперами на свою користь, а не за дорученням іншої особи, а таму не є фінансовими послугами;
- запропоновано виключити зі ст. 7 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” п. 27, яким Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку надано право встановлювати критерії професійної діяльності на ринку цінних паперів;
- запропоновано доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею “Неправомірне використання інсайдерської інформації” такого змісту: “Неправомірне використання інсайдерської інформації – тягне за собою конфіскацію доходу, одержаного внаслідок неправомірного використання інсайдерської інформації, а також накладення штрафу на громадян і посадових осіб у розмірі від 20 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;
17
- запропоновано внести зміни до Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. № 329, виключивши положення про строк дії свідоцтва про державну реєстрацію саморегулівної організації ринку цінних паперів;
- внести зміни до Указу Президента України “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 14 лютого 1997 р. № 142/97, якими привести його у відповідність з Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 6 вересня 2005 р. № 2804-IV, Законом України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, Законом України “Про іпотечні облігації” та інші пропозиції.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальших наукових досліджень проблем державного контролю на ринку цінних паперів України, для вдосконалення чинного законодавства у сфері державного регулювання ринку цінних паперів, а також у навчальному процесі при вивченні навчальної дисципліни “Правове регулювання фондового ринку”.
Основний зміст дисертації викладено у публікаціях:
1. Остапович Г.М. Проблеми правового захисту учасників ринку цінних паперів від угод з використанням інсайдерської інформації // Міжнародна науково-практична конференція “Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії” 25-27 травня 2000 р. Матеріали конференції. – Вінниця, 2000. – 252 с. – с. 101-103.
2. Остапович Г.М. Актуальні проблеми правового забезпечення державного регулювання фондового ринку // Українське адміністративне право: Актуальні проблеми реформування Збірник наукових праць. – Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – 282 с. – с. 195-197.
3. Остапович Г.М. Поняття саморегулівної організації ринку цінних паперів в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 3. – с. 119 – 122.
4. Остапович Г.М. Державний контроль діяльності саморегулівних організацій ринку цінних паперів // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Збірник наукових праць. – К.: Київський регіональний центр Академії правових наук України, 2003. – 322 с. – с. 261 – 264.
5. Остапович Г.М. Державний контроль на ринку цінних паперів України: суб’єкти та агенти// Прокуратура, людина, держава. – 2004.- № 1. – с. 77 – 81.

18
6. Остапович Г.М. Державний контроль у контексті розвитку систем саморегулювання фінансового ринку в Україні // Молодь у юридичній науці: збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання”. – Хмельницький: В-во ХУУП, 2004. – 475 с. – с. 210 – 212.
7. Остапович Г.М. Види контролю, що здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – 276 с. – с. 101-105.
8. Остапович Г.М. Реєстрація учасників ринку цінних паперів як форма державного контролю: деякі проблеми правового регулювання та шляхи їх вирішення // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 1. – с. 22 – 25.
9. Остапович Г.М. Деякі проблеми адміністративної відповідальності посадових осіб учасників ринку цінних паперів // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – 712 с. – с. 500-502.
10. Остапович Г.М. Анулювання ліцензії як санкція до професійних учасників ринку цінних паперів // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. (17-19 травня 2005, м. Ялта) / Відп. ред. А.А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 310 с. – с. 278-282.
АНОТАЦІЯ
Остапович Г.М. Державний контроль на ринку цінних паперів України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2006.
У дисертації проведено комплексне дослідження державного контролю на ринку цінних паперів України, його правової природи, принципів. Дається класифікація державного контролю на ринку цінних паперів за рядом критеріїв.
У дисертації проведене дослідження системи державних органів, що здійснюють державний контроль на ринку цінних паперів України. Проаналізовано роль учасників ринку цінних паперів та саморегулівних організацій ринку цінних паперів в організації державного контролю на ринку цінних паперів України.
Дисертація містить аналіз методів і форм державного контролю на ринку цінних паперів, заходів впливу, що застосовуються до порушників
19
законодавства про цінні папери, проблем адміністративної відповідальності учасників ринку цінних паперів.
На підставі вивчення та аналізу чинного законодавства України розроблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює відносини державного контролю на ринку цінних паперів України.
Ключові слова: державний контроль, фінансовий контроль, фінансовий моніторинг, ринок цінних паперів, учасники ринку цінних паперів, саморегулівні організації, методи державного контролю, форми державного контролю, заходи адміністративного примусу, адміністративна відповідальність.
АННОТАЦИЯ
Остапович А.М. Государственный контроль на рынке ценных бумаг Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Институт законодательства Верховной Рады Украины, Киев, 2006.
В диссертации проведено комплексное исследование государственного контроля на рынке ценных бумаг Украины, его правовой природы, принципов. Изучается рынок ценных бумаг как объект государственного контроля, анализируется природа операций, которые на нем производятся, и характер деятельности различных видов участников рынка ценных бумаг. Предлагается различать такие основные виды деятельности участников рынка ценных бумаг как деятельность, связанная с перераспределением финансовых ресурсов с помощью ценных бумаг, которая производится путем проведения финансовых операций или предоставления финансовых услуг, и деятельность по обслуживанию перераспределения финансовых ресурсов: организация заключения сделок с ценными бумагами, обслуживание расчетов по сделкам с ценными бумагами, учет прав собственности на ценные бумаги и пр.
Дается классификация государственного контроля на рынке ценных бумаг по ряду критериев, среди которых отраслевая принадлежность государственного контроля на рынке ценных бумаг, время проведения контрольных мероприятий, субъектам контроля. Обосновывается тезис о комплексном характере государственного контроля на рынке ценных бумаг, составляющими которого выступают административный надзор, финансовый контроль и особая разновидность финансового контроля - финансовый мониторинг. Исследуются признаки, и предлагается определение финансового мониторинга.

20
В диссертации проведено исследование системы государственных органов, которые осуществляют государственный контроль на рынке ценных бумаг Украины. Анализируется правовой статус Государственной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку и ее деятельность как субъекта государственного контроля. Проанализированы способы привлечения участников рынка ценных бумаг и саморегулирующих организаций рынка ценных бумаг к реализации государственного контроля. Обращается внимание на наличие у саморегулирующих организаций административно-правового статуса, обосновывается принадлежность саморегулирующих организаций рынка ценных бумаг к субъектам государственного контроля в части реализации делегированных им Государственной комиссией по ценным бумагам и фондовому рынку полномочий.
Диссертация содержит анализ методов и форм государственного контроля на рынке ценных бумаг Украины. Обращается внимание на недостаточный уровень правовой регламентации форм государственного контроля, предлагается все формы государственного контроля предусмотреть в Законе Украины “О государственном регулировании рынка ценных бумаг в Украине”.
Исследованы предусмотренные законодательством меры воздействия на нарушителей законодательства о ценных бумагах, дается их классификация на административно-превентивные меры, меры административного пресечения, обеспечения административного производства, административные взыскания.
Диссертация содержит исследование проблем административной ответственности участников рынка ценных бумаг. Раскрыты проблемы, связанные с чрезмерно общим определением в действующем законодательстве объективной стороны составов правонарушений на рынке ценных бумаг, отсутствием закрепления в законодательстве правовой природы штрафов, аннулирования лицензий и других санкций, применяемых к участникам рынка ценных бумаг - юридическим лицам. Делая вывод о том, что такие санкции являются административными взысканиями, диссертант указывает на необходимость законодательного закрепления вины как элемента правонарушения на рынке ценных бумаг. Обращается внимание на то, что существует санкция, применяемая к физическим лицам – сертифицированным специалистам рынка ценных бумаг, которая отвечает признакам административного взыскания, но полномочие и основание ее применения урегулированы подзаконным актом контролирующего органа – Государственной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку. Также обосновывается необходимость предусмотреть административную ответственность за неправомерное использование инсайдерской информации.
21
По итогам диссертационного исследования на основе теоретических выводов и анализа действующего законодательства Украины и практики его применения разработаны конкретные предложения относительно усовершенствования действующего законодательства, которое регулирует отношения государственного контроля на рынке ценных бумаг Украины.
Ключевые слова: государственный контроль, финансовый контроль, финансовый мониторинг, рынок ценных бумаг, участники рынка ценных бумаг, саморегулирующие организации, методы государственного контроля, формы государственного контроля, меры административного принуждения, административная ответственность.
ANNOTATION
Ostapovich G. M. State control of the securities market of Ukraine. – Manuscript.
The thesis for a Candidate’s degree Law Sciences by specialty 12.00.07 – management theory; administrative law and process; financial law; information law. – Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine, Kyiv, 2006.
The thesis provides a complex research of the state control of the securities market of Ukraine, its legal nature and principles. The classification of state control of the securities market of Ukraine according to several criterions is given.
The thesis includes the analysis of the system of state bodies authorized to control the activity of securities market participants in Ukraine. The thesis is devoted to analysis of the place and role of securities market participants and self-regulatory organizations in realization of the state control of the securities market of Ukraine.
The thesis contains exploration of methods and forms of state control of the securities market, measures of impact to breakers of the legislation of the securities market, some problems of administrative responsibility of securities market’s participants.
Based on the study and analysis of the currant legislation of Ukraine, certain proposals regarding the improvement of the effective acts of Ukraine that regulates relations of the state control of the securities market of Ukraine.
Key words: state control, financial control, financial monitoring, securities market, securities market participants, self-regulatory organizations, methods of state control, state control forms, measures of administrative impact, administrative responsibility.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking