Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності

 

Вітвіцький Сергій Сергійович

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЛІЦЕНЗІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління;
адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Запорізькому інституті внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
РЯБЧЕНКО Олена Петрівна,
Національний університет внутрішніх
справ, професор кафедри адміністративного
права та адміністративної діяльності
органів внутрішніх справ.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
АНДРІЙКО Ольга Федорівна,
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького
НАН України, провідний науковий
співробітник, відділ проблем державного
управління та адміністративного права

кандидат юридичних наук, доцент
НЕЧИТАЙЛЕНКО Анатолій Олександрович,
Харківський національний педагогічний
університет імені Г.С.Сковороди,
юридичний факультет, завідувач кафедри
державно-правових дисциплін

Провідна установа: Національна академія державної податкової служби України, кафедра адміністративного права і адміністративної діяльності, Державна податкова адміністрація України (м.Ірпінь).
Захист відбудеться “ 28 ” грудня 2004 року о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ра-ди Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий “ 27 ” листопада 2004 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.В. Каткова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проголошення Конституцією України прав і свобод громадян як найвищої соціальної цінності вимагає наявності діючого механізму для їх реалізації, що передбачає надання пріоритету прав і свобод людини та громадянина, гарантії їх реалізації у межах окремих правових режимів, зокрема, ліцензування, яке за змістом є системою правозабезпечувальних заходів, що сприяють самореалізації здібностей громадянина у сфері підприємницької діяльності та забезпечен-ня безпеки на різних рівнях – національної, регіональної, особистої.
Запровадження ліцензування в Україні зумовлено змінами у характері впливу держави на суспі-льні відносини, що розвиваються в сфері соціально-економічного розвитку держави. Проникаючи у багато сфер виробничої і соціальної діяльності, воно дає можливість дотримуватися балансу інтере-сів споживачів, підприємців та інших суб’єктів, з одного боку, і держави з іншого. Саме ліцензія є документом-дозволом, на підставі якого фізична або юридична особа має право здійснювати певний вид діяльності, а споживачі мають можливість споживати товари та послуги, рівень яких відповідає державним вимогам і стандартам.
Основу правового режиму ліцензування становить добровільний вступ суб’єкта, який не наді-лений владними повноваженнями, до сфери адміністративно-правових відносин, усвідомлене і бажане виконання обов’язків, покладених чинним законодавством. Важливим моментом є встано-влення меж цього режиму, не допускаючи їх надмірного розширення чи необґрунтованого скоро-чення. Це стосується не тільки чіткого визначення у нормативно-правових актах правового стату-су суб’єктів підприємництва, діяльність яких підлягає ліцензуванню. Потребують правової регла-ментації повноваження багатьох державних органів, що здійснюють державний контроль у сфері ліцензійної діяльності. Вони повинні діяти у межах власної компетенції, але з метою виконання загальнодержавних завдань. При цьому у сфері регулювання ліцензійних правовідносин має бути дотриманий баланс між загальнодержавними і приватними інтересами, забезпечення якого дозво-лить реалізувати норму ст.42 Конституції України про право кожного на підприємницьку діяль-ність, що не заборонена законом.
Розробці проблеми державного контролю в Україні приділялась увага вченими, предмет до-слідження яких складали методологічні засади адміністративно-правового регулювання, станов-лення і розвиток правовідносин у сфері державного управління, державного контролю: В.Б. Авер’яновим, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяком, В.М. Гаращуком, В.М. Горшеньовим, О.Д. Крупчаном, І.Б. Шаховим, О.О. Кармолицьким та іншими.
Підґрунтя загальнотеоретичних положень дослідження склали роботи вчених–теоретиків пра-ва С.С. Алексєєва, М.В. Вітрука, В.М. Кудрявцева, М.І. Матузова, А.В. Малько, О.Ф. Скакун, Л.С. Явича й інших учених.
У роботі були використані здобутки А.П. Альохіна, Д.Н. Бахраха, І.Л. Бачило, Ю.М. Коз-лова, А.Т. Комзюка, Н.Р. Нижник, Н.О. Сані-ахметової, Т.В. Сараскіної, В.М. Селіванова, М.С. Студенікіної, В.В. Цвєткова та інших дослідників.
Разом з тим, правовідносини у сфері ліцензійної діяльності досліджувались фрагментарно, в основному, науковцями – представниками науки господарського права. У науці адміністративного права комплексний аналіз проблеми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності залиши-вся поза увагою науковців.
Таким чином, недостатність у розробках на теоретичному рівні, наявність правових прогалин, а також, у зв’язку з цим, необхідність проведення комплексного адміністративно-правового дослі-дження проблеми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності обумовили вибір теми ди-сертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України за комплексним науковим проектом “Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005р.”, затвердженого наказом МВС України №635 від 30 червня 2002р. Дослі-дження виконано відповідно до фундаментальних положень Концепції реформи адміністративно-го права (абз. 1 Глави 4, та 1-2 Глави 9); приписів Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.02 р. (п.1); Пріо-ритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2005 рр.; Рішення Колегії МВС України №4 КМ/2 від 28 лютого 1995 року (п.п.4.13.1); а також планів науково-дослідних робіт та тематичних планів Запорізького юридичного інституту МВС України на 2000-2005 рр.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сут-ності, змісту державного контролю у сфері ліцензійної діяльності, характеристиці особливостей його правового регулювання, форм та методів на основі аналізу теоретичних положень, чинного законодавства України, світового досвіду контрольної діяльності у цій сфері, а також у розробці практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення контролю дер-жавних органів у сфері ліцензійної діяльності.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
- з’ясувати особливості становлення і розвитку ліцензування у сфері підприємницької діяль-ності;
- проаналізувати основи і порядок введення режиму ліцензування;
- здійснити характеристику правового режиму ліцензування та його розмежування із суміж-ними правовими режимами;
- визначити поняття та сформулювати принципи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності;
- розробити класифікацію суб’єктів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності та проаналізувати їх функції;
- проаналізувати форми та методи державного контролю у зазначеній сфері;
- встановити особливості використання примусу за порушення загальнообов’язкових правил у сфері ліцензування;
- розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення правових засад конт-рольної діяльності державних органів у зазначеній сфері суспільних відносин.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що складаються у зв’язку із здійсненням державного контролю підприємницької діяльності, котра підлягає ліцензуванню.
Предмет дослідження становлять теоретико-правові проблеми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності, шляхи його удосконалення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність прийомів і методів наукового пізнання, застосування яких засноване на діалектиці.
В роботі були також використані спеціальні методи: логіко-семантичний – для дослідження та поглиблення понятійного апарату (п.п.1.2, 2.1., 2.2); історико-правовий – для формулювання по-няття, визначення необхідності та підстав запровадження ліцензування, здійснення державного контролю у цій сфері (п.п.1.1, 2.1); порівняльно-правовий – для визначення особливостей та про-блем державної реєстрації, правового регулювання державного контролю у сфері ліцензійної дія-льності, застосування примусу за порушення порядку та умов ліцензування (п.п.1.3, 2.2, Розділ 3); системно-структурний та соціологічний – для з’ясування кола суб’єктів, дослідження форм і мето-дів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності (п.п.2.3, 2.4).
Нормативну базу роботи склали Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Кримінальний ко-декс України, закони та підзаконні нормативно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим теоретич-ним та практичним проблемам становлення і розвитку державного контролю у сфері ліцензійної діяльності. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
Уперше визначено поняття та принципи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності.
Дістало подальшого розвитку:
- дослідження проблем становлення ліцензування та характеристика особливостей ліцензу-вання окремих сфер підприємницької діяльності;
- з’ясування особливостей ліцензійних правовідносин;
- характеристика правового режиму ліцензування та його розмежування із суміжними право-вими режимами;
- класифікація форм та методів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності.
Удосконалено:
- поняття ліцензування та його ознаки;
- класифікація суб’єктів контролю у сфері ліцензійної діяльності.
Уперше сформульовано конкретні пропозиції щодо уточнення чинних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері контролю державних органів підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положен-ня, висновки і пропозиції можуть бути використані:
- у законотворчій діяльності щодо удосконалення чинного законодавства в ліцензійній сфері, а також при розробці нових положень про ліцензування певних видів господарської діяльності;
- у правозастосовній практиці органів, що здійснюють ліцензування, при удосконаленні конт-рольно-наглядової діяльності органів ліцензування та інших контролюючих органів;
- у науковому дослідженні проблеми державного контролю окремих сфер господарської діяль-ності;
- у навчальному процесі – при викладанні дисципліни “Адміністративне право” в юридичних вузах, а також на курсах підвищення кваліфікації практичних працівників, при підготовці лекцій і навчальних посібників з окресленої проблеми.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, матеріали та висновки були викла-дені у 5 публікаціях автора у наукових збірниках та фахових виданнях з юридичних наук. Поло-ження дослідження обговорювались на щорічній міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора К.Г. Федорова (2-4 червня 2001р., Запорізький державний універ-ситет); науково-теоретичній всеукраїнській конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (11-12 квітня 2003р., Запорізький юридичний інститут МВС України); всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми судових та право-охоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (28-29 травня 2004р., Запорізький юридичний інститут МВС України).
Основні теоретичні положення, обґрунтовані в дисертаційному дослідженні, були використан-ні дисертантом при читанні лекцій, проведенні практичних і семінарських занять у Запорізькому юридичному інституті МВС України.
Структура та обсяг дисертації обумовлені змістом наукової проблеми і спрямовані на досяг-нення мети. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають 9 підрозділів, виснов-ку, списку використаних джерел. Обсяг роботи - 164 сторінки. Кількість використаних джерел складає 190 найменувань і займає 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і задачі, об’єкт і предмет, методологічна база, розкривається наукова новизна, формулюються теоретичне і практичне значення основних положень дисертації, ступінь їх апробації.
Розділ перший „Ліцензійна діяльність як об’єкт державного контролю” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню особливостей ліцензійних правовідносин, правового режиму ліцензування, а також підстав запровадження ліцензування та умов здійснення підприєм-ницької діяльності, що ліцензується.
У підрозділі 1.1. „Поняття ліцензування та характеристика його правового режиму” дослі-джується проблема визначення змісту ліцензування. Насамперед визначаються групи ліцензійних відносин – ті, що виникають: із приводу створення й організації діяльності органів, які ліцензують; між органами виконавчої влади й особами, які бажають одержати, одержали чи втратили ліцензію; у разі наявності підстав притягнення до юридичної відповідальності (зокрема, адміністративної). Зовнішнє вираження ліцензування полягає у видачі дозвільних документів з визначенням у них параметрів поведінки для власника ліцензії. Ліцензуванню підлягають ті види діяльності, у стиму-люванні розвитку яких зацікавлена держава (страхування, зв’язок, медична діяльність тощо). Воно здійснюється з метою попередження можливих правопорушень, об’єктивно протиправних діянь і запобігання суспільно небезпечних дій через причини об’єктивного характеру, непідконтрольних людині, у тому числі при дії джерел підвищеної небезпеки. Ліцензія є важливим засобом управ-лінського впливу, індивідуальним регулятором суспільно значимої поведінки у сфері підприємни-цької діяльності. Ліцензійні правовідносини можна розмежувати з іншими правовідносинами (на-приклад, майновими) на підставі особливостей, які вони мають: організаційний, вольовий, розпо-рядчий характер; учасники правовідносин пов’язані між собою суб’єктивними правами і юридич-ними обов’язками; взаємна поведінка учасників правовідносин повинна бути індивідуалізована і чітко визначена, а права і обов’язки персоніфіковані; проходять через свідомість їх учасників; ви-ступають як юридичний вираз реально існуючих відносин, що складаються у сфері захисту життє-во важливих інтересів особистості, суспільства, держави; виникають, змінюються, припиняються відповідно до адміністративно-правових норм, що впливають на поведінку людей і через неї реалі-зуються; охороняються державою. Основу правового режиму ліцензування складає дозвільний тип правового регулювання, який додатково можна визначити умовним тому, що: по-перше, правомо-чності можуть бути надані за умови, що суб’єкт (ліцензіат, ліцензіар) має відповідну правоздат-ність; по-друге, ліцензіат зобов’язаний дотримуватись численних ліцензійних вимог та умов. Пра-вовий режим ліцензування характеризується диспозитивністю правоволодіння, імперативністю правореалізації, поєднанням цих методів при припиненні діяльності у межах спеціального право-вого статусу суб’єкта ліцензійної діяльності. Крім ліцензійного, існують інші правові режими, де реалізація чи набуття громадянином-підприємцем прав пов’язана з умовами попереднього звер-нення до органів виконавчої влади: повідомчий (від слова - повідомлення) і реєстраційний режи-ми. На відміну від ліцензійного, повідомчий режим не пов’язаний з наданням потенційних прав особам, а опосередковує реалізацію деяких загальних прав (на проведення зборів, мітингів тощо). Реєстраційний режим, на відміну від ліцензійного, пов’язаний із реалізацією обов’язку щодо здій-снення державного обліку, фіксацією здійсненого факту, забезпеченням певного режиму діяльнос-ті об’єкта.
У підрозділі 1.2. „Умови запровадження ліцензування” досліджуються особливості запрова-дження ліцензування у окремих сферах підприємницької діяльності, здійснюється їх узагальнення з метою формулювання підходів щодо визначення тих сфер підприємництва, що мають бути ліце-нзовані. Визначається, що ліцензування необхідне для того, щоб держава, у особі уповноважених органів, посадових осіб, могла контролювати ті сфери підприємницької діяльності, які, по-перше, впливають на забезпечення безпеки, та, по-друге, для захисту державою майнових інтересів. До першої групи віднесена підприємницька діяльність, яка впливає на забезпечення безпеки: а) осо-бистості, якщо: діяльність пов’язана з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки чи небезпеч-ним характером виконуваних робіт; діяльність спрямована на підготовку фахівців, зайнятих на експлуатації джерел підвищеної небезпеки чи виконанні небезпечних робіт; діяльність пов’язана з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; б) суспільства, якщо: діяльність пов’язана з викори-станням кількісно обмежених об’єктів національного багатства, які становлять екологічну, еконо-мічну чи іншу культурну цінність; в) держави, якщо: діяльність пов’язана з використанням пред-метів, що становлять небезпеку економічному суверенітету і державній безпеці при їх неналежно-му використанні; діяльність пов’язана з забезпеченням державної таємниці або з виконанням дер-жавних програм. До другої групи віднесена діяльність щодо захисту майнових інтересів: а) грома-дян (юридичних осіб), якщо: діяльність пов’язана із залученням майна від необмеженого кола осіб до сфери підприємництва; діяльність пов’язана з ліквідацією наслідків некваліфікованого ведення господарської діяльності; б) забезпечення нормального ходу економічних процесів: діяльність пов’язана з попередженням негативних економічних явищ (наприклад, регулюванням інфляційних процесів); задоволення макроекономічних суспільних потреб (забезпечення інших суб’єктів віль-ними грошовими ресурсами, банківська діяльність); усунення негативних фінансово-економічних явищ (нормалізація розрахункових відносин у національній економіці); забезпечення реалізації економічних функцій держави (наприклад, страхування, зовнішньоекономічна діяльність). З іншого боку, з метою визначення тих сфер підприємництва, що підлягають ліцензуванню, та їх розмежування із діяльністю державних органів здійснено спробу конкретизувати напрямки дія-льності держави щодо реалізації прав громадян і юридичних осіб через філософські категорії загального, особливого і одиничного: охорона здоров’я, навколишнього природного середовища, забезпечення безпеки та інших загальних законних інтересів; реалізація інтересів окремих груп, що є складними колективними суб’єктами, якщо ці інтереси не суперечать загальнодержавним; формування правосуб’єктності осіб та правового режиму їх діяльності.
У підрозділі 1.3. „Державна реєстрація як умова здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується” зазначено, що однією з умов здійснення підприємницької діяльності в Україні є її державна реєстрація. У розвинених європейських країнах існує два види реєстрації підприємни-цтва: в спеціальному судовому реєстрі при органах юстиції (Естонія, Угорщина) або спеціально створеним для цього органом реєстрації (Великобританія), а процедура реєстрації передбачає більш спрощений порядок, ніж в Україні. Сьогодні в Україні реєстрація проводиться в 764 стру-ктурних підрозділах органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. До здійснення реєстрації залучено понад 1300 фахівців, з яких більше 1000 виконують цю функ-цію паралельно з іншими обов’язками. У середньому по Україні на одного фахівця припадає 372 реєстраційні дії на рік. Існуюча практика реєстрації та ліцензування переконує в необхідності реорганізації системи діючих органів із відповідними повноваженнями в окремі підрозділи орга-нів виконавчої влади та місцевого самоврядування з метою підвищення ефективності та якості їх діяльності, зменшення чисельності залучених фахівців, запровадження загальних принципів їх функціонування з урахуванням територіальних особливостей.
Розділ другий „Теоретико-правові основи державного контролю у сфері ліцензійної дія-льності” містить три підрозділи, в яких досліджується зміст державного контролю у сфері ліцен-зійної діяльності та його нормативно-правове забезпечення.
У підрозділі 2.1. „Поняття державного контролю у сфері ліцензійної діяльності” досліджу-ються загальні проблеми визначення змісту державного контролю та на підставі узагальнень до-слідників, які вивчали цю проблему, процесів становлення державного контролю, а також сфор-мульованих особливостей ліцензійних правовідносин та змісту правового режиму ліцензування формулюється поняття державного контролю у сфері ліцензійної діяльності. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності за своїм характером має зовнішню спрямованість і, на відміну від державного контролю підприємницької діяльності, стосується тих видів підприємницької діяльно-сті, які є об’єктом сфери державного контролю – ліцензовані види діяльності. Об’єкти державного контролю у сфері ліцензійної діяльності слід розглядати як суспільні відносини, які виникають, змінюються і припиняються у сфері діяльності органів контролю за дотриманням загально-обов’язкових ліцензійних правил. Можна виділити три групи об’єктів державного контролю у за-значеній сфері. Це – суспільні відносини щодо: 1) дотримання встановлених законами й іншими нормативними правовими актами правил (порядку) здійснення того або іншого виду діяльності; 2) дотримання встановлених вимог (стандартів) за якістю і властивостями товарів та послуг, а також відповідності товарів (послуг) оголошеним властивостям; 3) дотримання фізичними та юридични-ми особами відповідних обов’язків у сфері здійснення ліцензованих видів підприємницької діяль-ності, покладених на них законами або іншими нормативними правовими актами.
У підрозділі 2.2. „Принципи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності” зазначаєть-ся, що державний контроль у сфері ліцензійної діяльності повинен здійснюватись таким чином, щоб не порушувати основоположні начала підприємницького права, його принципи. З іншого бо-ку, принципи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності повинні відповідати загальним принципам контролю, але із врахуванням специфіки об’єкта контрольної діяльності. Коло цих принципів сформульоване із врахуванням також відповідних теоретичних положень, запропоно-ваних В.М. Гаращуком. Серед визначених принципів пріоритетне значення має принцип закон-ності. Усі інші – безпосередньо із ним пов’язані або випливають. Реалізація принципу законності спрямована на захист прав учасників правовідносин з державного контролю у сфері ліцензійної діяльності шляхом суворого дотримання норм чинного законодавства контролюючими органами (їх посадовими особами). Принцип коректності уособлює моральний бік контрольної діяльності. Принцип централізму (субординації у службових відносинах) передбачає чітку вертикаль та під-порядкованість за предметом контрольної діяльності контролюючих органів, обов’язковість для нижчестоящого органу рішення, котре прийняте вищим органом. Реалізація принципу плановості забезпечує чітку, послідовну роботу за різними складовими контролю: за об’єктом контролю, на-прямками (тобто - предметом), суб’єктами контролю. Принципи професіоналізму, науковості, об’єктивності і повноти взаємодоповнюють одне одного і означають необхідність забезпечення фаховості і компетентності контролера, що виявиться через об’єктивність підходу до проведення контрольних дій, а також врахування усіх чинників, які впливають на діяльність суб’єкта підпри-ємництва. Принцип дієвості полягає у проведенні контрольних дій у процесуальному порядку, ви-значеному чинним законодавством.
У підрозділі 2.3. „Нормативно-правове забезпечення державного контролю у сфері ліцензійної діяльності” досліджуються проблеми, які пов’язані із існуванням прогалин і колізій у чинному законодавстві, яке регулює відносини у сфері державного контролю. Дослідження проблем норма-тивно-правового забезпечення державного контролю у сфері ліцензійної діяльності дозволило сформулювати наступні пропозиції: 1) врахувавши досвід зарубіжних країн та вітчизняний досвід, передбачити закріплення у нормах чинного законодавства забезпечення підприємців інформацією про рівень інфляції, очікуваний найближчим часом, про розмір дефіциту державного бюджету, про стан на ринку капіталів та послуг тощо; 2) чітко визначити завдання та компетенцію контро-люючих органів, що є передумовою ефективного контролю; 3) для вирішення питання щодо ство-рення організаційно-правової моделі системи контрольних органів особливого значення набуває підготовка проекту Закону України про державний контроль підприємницької діяльності; 4) закрі-пити у нормативних актах скасування плати за видачу ліцензій і скорочення переліку видів діяль-ності, які підлягають ліцензуванню.
Розділ третій „Особливості державного контролю у сфері ліцензійної діяльності” міс-тить три підрозділи, в яких досліджуються проблеми контрольної діяльності уповноважених ор-ганів у сфері ліцензування.
У підрозділі 3.1. „Суб’єкти контролю у сфері ліцензійної діяльності” визначається коло суб’єктів. Зазначається, що коло суб’єктів містить не тільки саме суб’єкти державного контро-лю, але й інші органи (організації), які мають повноваження контрольного змісту у сфері ліцен-зування. В основу класифікації суб’єктів контролю покладена ознака їх правового статусу. Коло суб’єктів - органів державного контролю складають Державний комітет України з питань регу-ляторної політики та підприємництва, міністерства, відомства, перелік яких визначений поста-новою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р. №1698 „Про затвердження переліку органів ліцензування”(Міністерство аграрної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство охорони здоров’я України тощо), а також інші державні органи, окремі повнова-ження яких визначені нормами інших нормативно-правових актів (наприклад, Державна подат-кова адміністрація України). До громадських та недержавних органів контролю можна віднести: спілки споживачів; професійні спілки; аудиторські організації; недержавні організації з експер-тизи та сертифікації якості товарів та послуг; громадські об’єднання. Міжнародні контролюючі організації – виконавчі органи ООН, Ради Європи, ЮНЕСКО та інші.
У підрозділі 3.2. „Форми та методи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності” зазначено, що з переходом до ринкових відносин зміст контролю складає не тільки перевірка об’єктів, але й форми набуття інформації. Тому серед форм державного контролю у сфері ліцен-зійної діяльності можна виділити загальні форми: інформованість; постійний аналіз даних, які надходять; експертиза матеріалів з окремих питань. Особливістю цих форм є те, що наслідками не завжди є прийняття кінцевих рішень, але підготовка пропозицій, рекомендацій, висновків, які потім використовуються при здійсненні конкретних форм контрольної діяльності. Конкретні фо-рми контролю можна класифікувати залежно від видів контролю, сфери контрольованих відно-син та наслідків: організаційні (звіти, доповіді, запити та інше) та правові. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності найчастіше здійснюється у таких правових формах як ревізії та перевірки: комплексні, вибіркові, разові, планові, позапланові. Залежно від того, на якому етапі діяльності підконтрольного об’єкта здійснюється контроль, можна виділити такі його види: по-передній, поточний та контроль результату. Аналіз законодавства, норми якого регулюють реа-лізацію форм контрольної діяльності, доводить необхідність його вдосконалення.
Особливостями методів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності є те, що вони яв-ляють собою комплекс заходів, які застосовуються у межах повноважень щодо здійснення конт-рольних дій державними органами (їх посадовими особами) з метою реалізації принципів держав-ного контролю у сфері ліцензійної діяльності. Методи контролю можна класифікувати залежно від характеру впливу на підконтрольний об’єкт: непрямі (опосередковані) та прямі методи. Серед прямих методів особливого значення набувають заходи примусу: адміністративного, застосування фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності тощо. Методи контролю також мож-на виділяти відповідно до форм контрольної діяльності. Так, для проведення ревізій і перевірок застосовуються документальний та інформаційний методи, статистичний, аналітичний тощо. Ме-тоди можна також виділяти відповідно до стадій контрольної діяльності: методи здійснення конт-рольних дій та методи реалізації результатів контрольної функції.
У підрозділі 3.3. „Проблеми використання примусу за порушення загальнообов’язкових правил у сфері ліцензування” обґрунтовано необхідність розмежування юридичної відповідальності, яка настає за порушення загальнообов’язкових правил, що встановлюються нормами адміністративно-го, господарського та фінансового законодавства. Вказано на те, що закріплення у нормативно-правових актах підстав для застосування до порушників заходів впливу, у тому числі – відповіда-льності потребує істотного вдосконалення.
У висновках викладено загальні теоретичні підсумки та практичні пропозиції, вироблені у процесі дослідження проблеми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності.
1. Ліцензування є формою виконавчої діяльності уповноважених державних органів, вираже-ної у санкціонуванні, офіційному визнанні за визначеними законом суб’єктами прав на заняття окремими видами діяльності, які пов’язані із забезпеченням захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави, що обумовлює необхідність високого професіоналізму і відпо-відної кваліфікації виконавців.
2. Ознаки ліцензування: здійснюється уповноваженими органами із метою організації діяльно-сті громадян та юридичних осіб у сферах, які потребують неухильного виконання параметрів та дотримання визначеної правової поведінки; засноване на принципах: обмеження державного втручання в підприємницьку діяльність, демонополізація професійної діяльності, дотримання гро-мадянами умов ліцензування, координація та спеціалізація управлінського впливу, професійна компетентність; є формою контролю за набуттям спеціального статусу у сфері підприємницької діяльності; особливим адміністративно-правовим режимом, який виражений у комплексі правових засобів, що характеризують особливе сполучення взаємодіючих між собою дозволів, заборон, по-зитивних зобов’язань і полягає у одержанні суб’єктом спеціального правового статусу, у структурі якого переважають обов’язки, визначені уповноваженими органами згідно з чинним за-конодавством; імперативні розпорядження і заборони для ліцензійних видів діяльності встановле-ні з метою реалізації публічного інтересу; реалізується у правовій формі – ліцензії.
3. Особливості правового режиму ліцензування: є адміністративно-правовим; встановлення за-лежить від волевиявлення суб’єкта, що добровільно вступає до цієї сфери суспільних відносин; уповноважені органи (їх посадові особи) наділені компетенцією щодо набуття правового статусу суб’єктів; більшість зобов’язаних суб’єктів у ліцензійних правовідносинах є суб’єктами, котрі во-лодіють спеціальним правовим статусом, який вони набувають внаслідок відповідної діяльності уповноважених органів у межах компетенції.
4. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності є різновидом державного контролю під-приємницької діяльності, що здійснюється уповноваженими державними органами (їх посадовими особами) у конкретній сфері господарювання та за конкретними умовами і полягає у визначенні видів підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, оцінці реального стану господарсь-кої діяльності суб’єкта підприємництва, що є предметом ліцензування, застосуванні визначеного чинним законодавством порядку ліцензування, використання відповідних форм контролю та при-тягнення до юридичної відповідальності суб’єктів (фізичних та юридичних осіб - підприємців), які порушили загальнообов’язкові правила у сфері ліцензування. Обґрунтовано доцільність прийняття єдиного нормативно-правового акту програмного спрямування – закону про державний контроль підприємницької діяльності.
5. До принципів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності віднесено: законність, коректність, централізм (субординація у службових відносинах), плановість, професіоналізм, на-уковість, об’єктивність, повнота, неупередженість, дієвість, комбінування, гласність, взаємодія, відповідальність контролюючого органу (посадової особи) перед державою за результати конт-ролю, презумпція невинуватості.
6. За ознакою статусу суб’єкта контролю пропонується виділити три групи суб’єктів: органи державного контролю; органи громадського та недержавного контролю; міжнародні організації, які здійснюють контроль.
7. Форми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності можна класифікувати за різни-ми ознаками. Разом з тим, контроль найчастіше здійснюється у таких правових формах як ревізії та перевірки. Різні ознаки класифікації мають і методи контролю. Застосування різних методів ко-нтролю у сфері ліцензійної діяльності зумовлюється наступними чинниками: необхідність забез-печення самостійності суб’єктів підприємництва, наявність різних форм власності, реалізація де-мократичних принципів розвитку держави. Крім цього, існує окремий метод, використання якого повинно бути чітко врегульоване нормами чинного законодавства – примус.
9. Аналіз особливостей використання примусу у процесі державного контролю у сфері ліцен-зійної діяльності дозволив сформулювати наступні пропозиції:
- закріпити обмеження права органів державної податкової служби на проведення перевірок у порядку контролю за наявністю ліцензій. Право здійснювати планові та позапланові перевірки на-явності ліцензій доцільно передбачити тільки для спеціально уповноваженого органу з питань лі-цензування;
- вилучити частину шосту п.11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Укра-їні”. Одночасно передбачити внесення змін до ст.255 КпАП України, закріпивши право органів державної податкової служби складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст.164 КпАП України. Такі протоколи можуть бути складені за результатами здійснення планових та по-запланових перевірок, які здійснюються не у порядку контролю за наявністю ліцензій, а за іншими підставами, передбаченими у чинному законодавстві щодо діяльності органів державної податко-вої служби;
- розмежувати адміністративну, господарсько-правову, фінансову відповідальність за пору-шення правил та умов ліцензування. Оскільки Господарський кодекс України (ГК) чітко визначає, які саме заходи впливу визнані адміністративно-господарськими санкціями, то такі санкції застосовуються до суб’єктів підприємництва – фізичних та юридичних осіб, які вчинили порушення у сфері господарювання. Тільки у випадку вчинення адміністративного проступку за ст.164 КпАП України накладається адміністративне стягнення. Фінансова відповідальність настає на порушення порядку та умов ліцензування учасниками фінансових правовідносин (правовідносини у сфері банківської діяльності, податкові правовідносини тощо);
- систематизувати підстави застосування таких адміністративно-господарських санкцій як зу-пинення дії ліцензії та анулювання ліцензії, які містяться у нормативно-правових актах різної юридичної сили. При цьому систематизовані норми слід викласти у формі окремих статей, які включити до складу норм Глави 27 ГК. Ці норми будуть міститись у статтях, які будуть розташо-вані після ст.245 ГК.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Вітвіцький С.С. Основні принципи державного контролю підприємницької діяльності // Ві-сник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2001. - №3.- С. 77-80.
2. Вітвіцький С.С. До постановки проблеми державного контролю у сфері ліцензування під-приємницької діяльності // Актуальні проблеми державного управління, Збірник наукових праць. Українська академія державного управління при Президентові України. Харківський регіональний інститут, 2002. – №13.Ч.2. – С.281-284.
3. Вітвіцький С.С. Форми та методи державного контролю у сфері підприємницької діяльнос-ті // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. – Вип.20. – С.189-192.
4. Вітвіцький С.С. Державна реєстрація та ліцензування суб’єктів підприємницької діяльнос-ті: порівняльний аналіз // Держава і право. - 2002. -№18. – С.240-244.
5. Вітвіцький С.С. Особливості юридичної відповідальності за підприємницьку діяльність без ліцензії // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. –2002. - №4. – С. 108-114.

АНОТАЦІЇ

Вітвіцький С.С. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 — теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право — Запорізький юридичний інститут МВС України, Запоріжжя, 2004.
Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню адміністративно-правових про-блем державного контролю у сфері ліцензійної діяльності. У роботі уточнено поняття “ліцензія” та сформульовані її ознаки, визначено зміст ліцензійних правовідносин та правового режиму ліцен-зування. Сформульовані поняття та принципи державного контролю у сфері ліцензійної діяльнос-ті, визначено коло суб’єктів контролю, здійснена їх класифікація за ознакою статусу суб’єкта у правовідносинах щодо контролю ліцензованої діяльності. Досліджено зміст форм та методів дер-жавного контролю у сфері ліцензійної діяльності. На основі аналізу норм чинного законодавства, яке регулює ліцензійну діяльність, сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного зако-нодавства, особливо норм, якими визначені підстави та порядок використання заходів примусу за порушення загальнообов’язкових правил у ліцензійній сфері. .
Ключові слова: ліцензія, ліцензування, державний контроль, державний орган, підприємниц-тво, підприємницька діяльність, відповідальність, примус.

Витвицкий С.С. Государственный контроль в сфере лицензионной деятельности. – Руко-пись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности – 12.00.07. – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информа-ционное право. – Запорожский юридический институт МВД Украины, Запорожье, 2004.
Диссертация посвящена комплексному исследованию административно-правовых проблем го-сударственного контроля в сфере лицензионной деятельности. В роботе уточнено понятие “лицен-зия” и сформулированы её признаки, определено содержание лицензионных правоотношений и правового режима лицензирования. Сформулировано понятие государственного контроля в сфере лицензионной деятельности. Государственный контроль в сфере лицензионной деятельности яв-ляется разновидностью государственного контроля предпринимательской деятельности, который осуществляется уполномоченными государственными органами (их должностными лицами) в конкретной сфере хозяйствования и по конкретным условиям и состоит в определении видов предпринимательской деятельности, которая подлежит лицензированию, оценке реального со-стояния хозяйственной деятельности субъекта предпринимательства, которая является предметом лицензирования, применении определённого действующим законодательством порядка лицензи-рования, использования соответствующих форм контроля и привлечения к юридической ответст-венности субъектов (физических и юридических лиц - предпринимателей), которые нарушили общеобязательные правила в сфере лицензирования. Сформулированы принципы государственно-го контроля в сфере лицензионной деятельности, определён круг субъектов контроля и проведена их классификация. Субъекты контроля в сфере лицензионной деятельности можно классифициро-вать по признаку их статуса в лицензионных правоотношениях: органы государственного контро-ля, органы общественного и негосударственного контроля, международные организации, которые осуществляют контроль. Исследованы формы и методы государственного контроля в сфере ли-цензионной деятельности. На основе анализа норм действующего законодательства, регулирую-щего лицензионную деятельность, сформулированы предложения по совершенствованию законо-дательства, особенно тех норм, которыми определены основания и порядок применения принуж-дения за нарушение общеобязательных правил в сфере лицензирования.
Ключевые слова: лицензия, лицензирование, государственный контроль, государственный орган, предпринимательство, предпринимательская деятельность, ответственность, принуждение.

Vitvitskiy S.S. State control in the field licensing. - Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific of Candidate of the Sciences (Law) on the speciality 12.00.07. – Theory of Administration; Administrative Law and Process; Financial Law; Information Law – Zaporizhzhya Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Zaporizhzhya, 2004.
The thesis is devoted to the comprehensive research into administrative-legal aspects of state control in the field of business licensing. It analyses the correlation between the notions “licence” and “licens-ing”, the notion and the relevance of introducing business licensing, the purport of licensing legal regime and its characteristics. The author suggests legal stipulations of eliminating restrictions on legal regulation of business licensing control.
The thesis examines into the social and legal character of the institution of licensing control, analyses scientific approaches and legal regulation of the control system and its stipulations. It studies the issues of administrative responsibility for the breach of order and conditions of business licensing.
Key words: license, licensing, state control, state agency, business, business activity, liability, com-pulsion.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking