Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Державний службовець у взаємовідносинах влади і суспільства

 

СЕРЬОГІН Сергій Михайлович

ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ У ВЗАЄМОВІДНОСИНАХ ВЛАДИ І СУСПІЛЬСТВА

25.00.03 – державна служба

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

КИЇВ – 2004


Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній академії державного управління
при Президентові України.

Науковий консультант -
доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
КНЯЗЄВ Володимир Миколайович,
Національна академія державного управління при Президентові України, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
ОБОЛЕНСЬКИЙ Олексій Юрійович, Головне управління державної служби України, перший заступник начальника;

доктор наук з державного управління, доцент
КУЙБІДА Василь Степанович, Міжрегіональна академія управління персоналом, віце-президент;

доктор історичних наук, професор, заслужений діяч
науки і техніки України
ІВАНЕНКО Валентин Васильович, Дніпропетровський національний університет, проректор з гуманітарних питань та виховної роботи.

Провідна установа - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, кафедра загального і адміністративного менеджменту, м. Донецьк.

Захист відбудеться 9 червня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20.
Автореферат розісланий 7 травня 2004 року.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Майборода В. К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Демократичні перетворення, які відбуваються в Україні на початку третього тисячоліття, супроводжуються трансформацією інститутів влади та суспільного устрою. Нова система державного управління в Україні має забезпечити, перш за все, виконання завдань переходу політичної системи від тоталітарної до демократичної, суспільства - від ідеологічно упередженого до плюралістичного громадянського, економіки - від планової до сучасної ринкової, відносин між владою й суспільством - від примусово-силових до партнерських. Для цього необхідне нове державно-управлінське мислення, яке не може сформуватися стихійно.
Очевидно, що особливістю сучасного трансформаційного періоду в державному управлінні є й перехідний стан державної служби. Таке становище привертає увагу і політиків, і науковців, оскільки склалася об’єктивна суперечність між тими вимогами до державної служби, які висуває сучасна соціально-політична, економічна, духовна реальність, та існуючим, багато в чому деформованим за радянські часи, стилем мислення і діяльності державних службовців. Водночас саме вони відповідальні за формування напрямків і практичне втілення реформ в Україні, що ставить питання про необхідність зміни філософії державної служби, світогляду державних осіб, спрямованого на підтримку таких відносин між державою й суспільством, які мають формуватися за умови порозуміння й співпраці. Отже, передбачається концентрувати спільні зусилля держави і суспільства на проблемі створення гідних умов людського життя. З огляду на це важливо дослідити процеси й механізми сприйняття державної влади людьми, визначити, у який спосіб окремі індивідуалізовані уявлення про владних осіб перетворюються на інтегрований образ державного службовця і, відповідно, створюється імідж влади, які методи, форми й засоби мають бути задіяні для того, щоб покращити цей імідж та здійснити перетворення відносин між державою і суспільством на партнерські.
Як свідчить аналіз літератури, дослідженню феномена державної влади та способів і механізмів її здійснення відводилось чільне місце в працях відомих учених і мислителів: Т.Аквінського, Арістотеля, М.Бердяєва, М.Вебера, Г.Гегеля, Т.Гоббса, М.С.Грушевського, М.П.Драгоманова, Конфуція, В.І.Леніна, Д.Локка, Н.Макіавеллі, К.Маркса, Г.Маркузе, Ш.Монтеск'є, Г.Моски, Ст.Оріховського, В.Парето, Платона, П.Сорокіна, Ціцерона та багатьох інших авторів, у тому числі й таких представників наукових шкіл другої половини ХХ ст., як А.Авторханов, Г.Атаманчук, Г.Ашин, З.Бжезинський, П.Бахрах, М.Восленський, Ж.Зіллер, Р.Мілс, Д.Шумпетер, О.Оболонський, Є.Охотський, О.Понеділков, Б.Рассел, Д.Рісмен, Г.Саймон та ін. Проблеми становлення української державності, формування системи державного управління, професійної державної служби розглядаються в роботах сучасних українських учених В.Б.Авер’янова, В.Д.Бакуменка, Б.А.Гаєвського, В.П.Горбатенка, С.Д.Дубенко, Б.О.Кравченка, В.Г.Кременя, В.М.Князєва, Г.І.Лелікова, В.І.Лугового, В.К.Майбороди, П.І.Надолішнього, І.Ф.Надольного, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенського, В.М.Олуйка, О.В.Петришина, В.А.Ребкала, В.М.Рижих, І.В.Розпутенка, В.А.Скуратівського, В.П.Троня, В.В.Цвєткова, С.А.Чукут, Ю.П.Шарова, Г.В.Щокіна, О.П.Якубовського, В.Г.Яцуби та ін.
Але аналіз сучасної наукової літератури з проблем державного управління свідчить про те, що в науковому плані проблема взаємовідносин влади й суспільства, їх значення для становлення демократичного державного управління і громадянського суспільства, ролі в цих відносинах іміджу влади та уявлень про державних службовців на сьогодні залишається малодослідженою. У науковій літературі державне управління та державна служба аналізуються переважно як організаційно-правові інститути, що обмежує коло дослідження проблемами, пов’язаними з аналізом їх організаційного становлення, законодавчого оформлення і правового регулювання, інформаційного, матеріально-технічного та фінансово-економічного забезпечення. При цьому поза увагою залишається ціла низка морально-етичних, ментально-психологічних, духовних аспектів діяльності інститутів державної влади, зокрема державної служби та осіб, що її здійснюють, тобто саме тих, які формують громадську думку щодо сприйняття влади.
У науковій літературі майже відсутні роботи, в яких би аналізувалися форми, засоби, методи створення образу державного службовця, влади в цілому, та досліджувалися механізми впливу уявлень про державних осіб на сприйняття влади громадськістю. Окремі дослідження моделей організації державної служби і роботи управлінських кадрів та механізмів їх впливу на імідж влади (праці В.Б.Авер’янова, Г.В.Атаманчука, В.М.Манохіна, О.Ю.Оболенського, О.В.Оболонського, Є.В.Охотського, В.В.Цвєткова та ін.) не можуть вважатися вичерпними, оскільки, по-перше, у них відсутня відповідь на питання, яким політичним, економічним, соціальним умовам відповідає той чи інший тип уявлень про державного службовця, а по-друге, державна служба достатньо часто розглядається як закрита, непрозора інституція, що залишає поза увагою питання необхідності створення й підтримки стійких зв’язків її з суспільством. Ці аспекти аналізуються в окремих працях Н.М.Грінівецької, І.Б.Коліушка, Г.І.Лелікова, Н.Р.Нижник, М.А.Нинюк, О.Ю.Оболенського, Г.Г.Почепцова, С.А.Чукут, М.О.Шульги та ін. Але на сьогодні в зазначеному аспекті розгляд проблеми державної служби крізь призму її значення у формуванні владно-суспільних відносин не має комплексного характеру, і серед дослідників відсутня одностайна думка щодо того, як створюються уявлення про владу, про державних службовців: чи це активне “механістичне”, “маніпуляційне” формування іміджу, спеціальним чином ініційована й цілеспрямована дискретна діяльність, як під час виборів, чи це системна робота з підтримки й коригування в напрямку покращення існуючих у суспільстві усталених уявлень про владу під час становлення демократичних режимів.
В умовах актуалізації теми перспектив співпраці влади й суспільства, незважаючи на велику кількість досліджень в останні десятиріччя минулого століття з проблематики державного управління, державної служби, питанням відносин між владою і суспільством науковцями було приділено замало уваги. Авторові відомі роботи В.М.Бебика, О.В.Захарова, В.Г.Ігнатова, О.В. Оболонського, Г.Г.Почепцова, О.В.Понеділкова, В.Ф.Халіпова, М.О.Шульги та деяких інших науковців, які розглядають процеси відносин між владою й суспільством саме крізь призму оцінок державної влади громадянами. Одним із критеріїв оцінки стану державно-суспільних відносин у цих дослідженнях, як правило, виступає імідж влади, який формується на підставі сприйняття як результатів діяльності владних структур, так і персонального іміджу політичних лідерів, а образи загального масиву державних чиновників-адміністраторів залишаються поза межами дослідження, що не дозволяє повною мірою відтворити реальний стан справ.
У дисертаційному дослідженні йдеться про весь спектр державних осіб, починаючи від глави держави й закінчуючи рядовими службовцями, про той масив осіб, що у свідомості громадян відображається загальною категорією “влада”, про необхідність усвідомлення провідної ролі всіх державних службовців у формуванні іміджу державної влади та атмосфери взаємовідносин між державою і суспільством.
До цього часу в різних верствах українського суспільства існує негативне ставлення до державного чиновництва, до державної служби як осередку бюрократизму в його найбільш потворних формах – традиційне перевищення службових повноважень, адміністративне панування інтересів груп бюрократії, яка перебуває “при владі”. Тому для забезпечення умов партнерства між владою і суспільством є актуальним питання щодо необхідності коригування іміджу влади в напрямку його позитивізації, що вимагає детального розроблення комплексу питань, які стосуються визначення іміджелогічних складових образу влади, дослідження механізмів, методів та засобів здійснення такої корекції.
Невирішеність зазначених проблем стала підставою для вибору теми дисертаційного дослідження, визначення його мети й завдань і є свідченням їх актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Дослідження проблем управління соціально-економічним розвитком Дніпропетровського промислового регіону та розробка науково-методичних рекомендацій з його вдосконалення” (державний реєстраційний номер 0100U003151), де автор був керівником, а також “Розробка технології аудиту персоналу органів державного управління та місцевого самоврядування і системного розвитку адміністративної еліти регіону” (державний реєстраційний номер 0102U003690), які виконувалися в межах комплексного науково-дослідного проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування”. У дисертації використані також результати реалізації проектів Міжнародного фонду “Відродження” “Менеджмент у місцевому та регіональному розвитку”, “Розробка елементів механізму управління депресивними регіонами”, договорів про співробітництво між Дніпропетровським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, Дніпропетровською міською радою. У межах участі в цих роботах як виконавця автором була обґрунтована необхідність формування нової парадигми державної служби в Україні, визначена потреба створення серед населення атмосфери довіри до влади.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні методологічних засад створення позитивного іміджу державного службовця як передумови перетворення відносин між державою і суспільством на партнерські.
Для досягнення цієї мети були визначені такі завдання:
- обґрунтувати понятійний апарат, за допомогою якого можна оцінити значення державної особи у формуванні відносин між владою й суспільством;
- проаналізувати структуру кадрів державної служби з погляду понять і сутності стратифікаційних критеріїв як елементів, що впливають на уявлення про державних службовців та імідж влади і дослідити взаємозв’язок між рівнем повноважень за державною посадою й впливовістю уявлень про посадову особу на імідж держави;
- розглянути еволюцію уявлень про владу в процесі історичного розвитку форм суспільного устрою та режимів правління;
- розкрити форми відображення уявлень про владу і владну особу у фольклорі, художній літературі й засобах масової інформації та типізувати їх за змістом;
- визначити основні аспекти гуманістичного змісту сучасної державної служби як основи розв’язання потенційного конфлікту особистості й державної особи, держави й суспільства та обґрунтувати шляхи вдосконалення державної кадрової політики і тенденції її розвитку в напряму створення позитивного іміджу державної влади;
- узагальнити засоби реалізації державної соціальної політики та визначити їх роль у формуванні відносин між владою і суспільством;
- виявити тенденції змін іміджу влади в сучасній Україні як засобу створення умов порозуміння й співпраці між державою та суспільством у процесі здійснення політичної й адміністративної реформ.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що шляхом удосконалення особистості державного службовця, покращення уявлень громадян про державних осіб можна побудувати такі відносини між державою й суспільством, які б відповідали умовам їх партнерства й співпраці та були спрямовані на вдосконалення людського життя.
Об’єкт дослідження - відносини між владою й суспільством та засоби їх корекції.
Предмет дослідження - суспільні уявлення про державного службовця як фактор створення іміджу держави та засіб впливу на процес формування державно-суспільних відносин.
Методи дослідження. Складність досліджуваної теми зумовила застосування ряду як загальнонаукових (аналіз і синтез, історичний, логічний, моделювання, прогнозування, хронологічний тощо), так і спеціальних методів, кожний з яких дозволяє дослідити проблему в певному ракурсі:
- системний метод - для характеристики відносин між державою й суспільством як цілісного, інтегрального явища, яке є результатом реалізації правових, організаційних, інформаційних, соціально-стратифікаційних, професійно-особистісних та інших аспектів державної служби;
- історико-компаративний метод - для визначення місця й ролі образу державного службовця в еволюції уявлень про державну владу та у формуванні стилю взаємовідносин держави й суспільства;
- метод герменевтичної рефлексії - для осмислення зміни відносин між державою й суспільством як об’єкта аналізу в поєднанні історичного, порівняльного, структурно-функціонального, логічного підходів;
- аналіз фактологічної та емпіричної інформації органів влади й управління, результатів соціологічних досліджень - для визначення й узагальнення шляхів і технологій формування сучасного типу державного службовця та врахування тенденцій змін державно-суспільних відносин;
- ситуаційний метод, стрижнем якого є аналіз конкретних ситуацій, дослідження комплексу обставин, що впливають на інтерпретацію відносин між владою і суспільством, процес створення образу державного службовця, а також визначення його впливу на імідж державної влади в даний момент часу.
Наукова новизна здобутих результатів полягає в розв’язанні важливої для державного управління проблеми формування позитивного іміджу державного службовця як основи вдосконалення партнерських відносин між владою й суспільством та відновлення довіри до державної влади з боку населення.
У дисертації вперше:
- обґрунтовано значення комплексу понять “образ державного службовця”, “образ влади”, “імідж влади”, “імідж держави”, які визначають уявлення громадян про владу, у формуванні свідомих партнерських взаємовідносин держави й суспільства під час демократизації й створення передумов становлення громадянського суспільства;
- інтерпретовано поняття “образ державного службовця” як системно-цілісне, зміст якого розкривається через комплекс взаємопов’язаних елементів із певними ознаками, що безпосередньо або опосередковано впливають на існуючий імідж державної влади;
- розроблено систему стратифікації посад державних службовців, яка враховує характер діяльності державного службовця, рівень владних повноважень за посадою, потрібний за даних умов тип свідомості посадової особи та дозволяє встановити рівень відповідальності за імідж влади з боку різних типів державних посадових осіб;
- показано, що серед основних факторів, які одночасно формують і відображають стиль відносин між державою й суспільством, важливе місце посідають суспільні уявлення не тільки про державних осіб, а й про рівень організації державної влади, у тому числі й в її окремих інститутах, та наявність прямих і зворотних зв’язків між державою й суспільством;
- визначено й доведено взаємозв’язок між типами іміджу влади й конкретно-історичними формами правління та суспільного укладу в процесі історичного розвитку інституту державної служби в напрямку її гуманізації;
- на підставі дослідження процесу відтворення образів владних осіб у фольклорі, художній літературі й засобах масової інформації подальшого розвитку дістала ідея про глибокі деформації в суспільній свідомості уявлень про владних осіб і владу в цілому, що певним чином зумовлюється недостатньою увагою держави до свого іміджу та багатовіковою практикою примусово-силового впливу на суспільство з її боку за умов існування автократично-монархічних та ідеологічно-тоталітарних режимів правління;
удосконалено:
- систему принципів державної кадрової політики, в якій поряд із традиційними раціональними складовими в умовах демократизації влади та гуманізації інституту державної служби нової ваги набувають ірраціональні складові, у тому числі й спрямовані на здобуття довіри населення;
- класифікацію типів державних службовців і думку про те, що образ державного службовця має гуманітарний зміст, елементами якого виступають міфологемні аспекти літературно-художнього й мистецького відображення уявлення про державну службу і чиновника, ідеї їх моральності, свободи й обов’язку, честі і гідності; наголошено, що ці складові образу державного службовця позитивно впливають на імідж державної влади і її сприйняття громадянами та мають більш активно використовуватися під час формування умов партнерства влади і суспільства, у тому числі й засобами масової комунікації;
дістали подальшого розвитку:
- ідея стосовно того, що на первинному рівні суспільної свідомості уявлення про владу детермінуються уявленнями про державну службу як інституцію, призначену для здійснення державних владних повноважень, що вимагає перегляду цілей, завдань, змісту, принципів, форм і засобів управлінської діяльності, які мають відповідати загальній тенденції гуманізації влади, вимогам і очікуванням суспільства;
- можливі засоби трансформування уявлень про владу та корекції її іміджу - від утилітарно-прагматичного до раціонально-гуманістичного, серед яких особливо важливу роль в умовах становлення інформаційної цивілізації відіграють засоби масової комунікації та їх державницький характер, а також основні критерії класифікації державних службовців.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення доведені до рівня практичних рекомендацій, які можуть бути використані в процесі реформування влади в Україні з метою перетворення її на інститут надання управлінських послуг громадянам, максимально наближений до потреб суспільства. Основні наукові результати можуть бути використані в практичній діяльності органами державного управління та місцевого самоврядування під час формування власної кадрової політики і програм розвитку персоналу державної служби та органів самоврядування. Окремі положення дисертаційного дослідження вже використані під час розробки проекту “Програми кадрового забезпечення державної служби в Дніпропетровській області” (акт про впровадження від 20.01.2004 р.), упроваджені в програму підготовки магістрів за спеціальністю “державне управління” та програми підвищення кваліфікації державних службовців (акти від 15.01.2004 р., від 15.03.2004 р., від 10.02.2004 р.). Здобуті результати можуть стати основою розробки поглиблених курсів лекцій з проблем державного управління і державної служби в системі підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення системи державної служби, висновки відносно “природи” образу державного службовця і його впливовості на імідж влади можуть бути корисними для відпрацювання основних напрямків, методів, засобів впливу на процес створення привабливого іміджу держави під час здійснення політичної й адміністративної реформ, спрямованих на демократизацію державного управління і становлення громадянського суспільства в Україні.
Особистий внесок здобувача. Основні результати дисертаційного дослідження здобуті автором самостійно. У дисертації не використовувались ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були підготовлені окремі наукові публікації. Сформульовані в дисертації положення, висновки та рекомендації відповідають її змісту й випливають з основних результатів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення й результати доповідалися та обговорювалися на міжнародних і національних конференціях і семінарах, зокрема на щорічних науково-практичних конференціях у Національній академії державного управління при Президентові України (1996-2003), Літній школі істориків (Дніпропетровськ, 1997), Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми демократизації посткомуністичного суспільства у контексті європейського досвіду” (Дніпропетровськ, 1998), Регіональній науково-практичній конференції “Децентралізація державного управління: досягнення і невдачі місцевих влад” (Дніпропетровськ, 1998), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (Запоріжжя, 2001), Науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України та шляхи її кадрового та професійного забезпечення (Дніпропетровськ, 2000), Міжнародній науковій конференції з проблем глобалізації і регіоналізації економіки (Польща, Жешув, 2001), Міжнародній науковій конференції з проблем інтеграції (Польща, Жешув, 2003), Науково-практичній конференції “Роль молоді у формуванні та оновленні еліти в державному управлінні” (Дніпропетровськ, 2003), Науково-практичній конференції “Пріоритети розвитку державної служби в Україні” (Київ, 2003) та інших, у тому числі й на міжнародних семінарах, круглих столах тощо.
Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи опубліковані у 4 монографіях і 34 статтях, із них 24 - у фахових наукових виданнях. Серед публікацій, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження, 3 навчальних посібники, 3 статті в іноземних виданнях, 6 статей в інших наукових виданнях, 8 тез доповідей і доповідей на конференціях і семінарах. Загалом за проблематикою дослідження автором зроблено 48 публікацій.
Структура дисертації. Мета й завдання дисертаційного дослідження обумовили відповідну структуру роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Дисертаційне дослідження подане на 371 сторінці, список використаних джерел становить 329 найменувань на 24 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, поданий аналіз ступеня дослідженості теми, визначені мета й завдання дисертації, виявлені об’єкт і предмет дослідження, наведена характеристика використаних методів дослідження, сформульовані основні положення щодо наукової новизни результатів роботи. Показано практичну значущість результатів дослідження, наведено інформацію про апробацію результатів дисертації і перелік публікацій.
Перший розділ - “Взаємовідносини держави і суспільства: теоретико-методологічний аспект” - присвячений аналізу понятійно-категоріального апарату і методологічних особливостей дослідження теми. Зокрема, встановлено, що в процесі розгляду відносин між владою і суспільством як їх оцінні характеристики (індикатори) можуть використовуватися такі загальні поняття, як “імідж держави”, “імідж влади”, “образ держави”, “образ влади”, що створюються у результаті сприйняття уявлень про окремих державних посадових осіб, а також уявлень про рівень досконалості організації роботи органів влади та соціальну спрямованість влади. Наголошено на особливому значенні іміджелогічних характеристик влади у формуванні партнерських відносин між державою і суспільством на шляху становлення держави як правової і демократичної, а суспільства як громадянського.
У підрозділах розглянуті методологічні особливості дослідження відносин між владою і суспільством через сприйняття громадянами образу державного службовця та визначені основні чинники, що детермінують владу як державну службу. Відзначаючи багатоаспектність державної служби як інституту влади, автор наголошує на її міждисциплінарному характерові, що вимагає дослідження проблеми не тільки з позиції організаційно-правового аспекту, а у всій її багатогранності, у тому числі і з урахуванням людського фактору владно-суспільних відносин. Стосовно “природи”, “метафізики” образу державного службовця можуть бути виділені два рівні аналізу. На першому образ державного службовця розглядається як відображення наслідків соціально-історичного розвитку держави, тому його генеза обумовлюється, врешті-решт, об’єктивними умовами існування держави, які постійно відтворюються і змінюються завдяки діяльності людей. На другому рівні аналіз здійснюється з урахуванням того фактору, що на створення і функціонування образу державного службовця потужний вплив справляє держава, оскільки саме вона упорядковує всі процеси формування організаційних і процесуальних основ діяльності державного апарату, забезпечує побудову та правовий опис ієрархії посад, підбір, підготовку, просування службовців і т. ін.
У літературі, присвяченій висвітленню державної служби, чимало сторінок відведено аналізу феномену бюрократії. Уявлення про бюрократію, бюрократичний апарат становлять досить суттєвий елемент змісту образу державної служби. Цим аспектам присвячені праці Х.Арендта, М.Вебера, В.Вільсона, Е.Гіденса, Ф.Гуднау, В.І.Леніна, К.Маркса, Т.Парсонса, Г.Саймона, К.Ясперса та багатьох інших. При цьому відзначається, що в сучасних дослідженнях з питань державної служби домінує функціональний підхід, який розглядає її з позиції виконання певних владних функцій. Але у зв’язку з тим, що державний службовець є одночасно і суб’єктом, і об’єктом управлінської діяльності, такий підхід виявив свою обмеженість, оскільки не дозволяє враховувати всього спектру можливих відносин між владою і суспільством. Автором відзначається, що під впливом історичної спадщини державотворення в сучасній Україні держава продовжує панувати над суспільством. Тому виникає потреба змінити філософію влади на таку, яка б розглядала державу і суспільство як партнерів у процесі вдосконалення умов життя людей.
Окрім того встановлено, що дослідження образу державного службовця і його впливу на імідж держави вимагають підходів, які поєднують різні методи. Наголошується, що складність полягає в тому, що, з одного боку, поєднання методів може надати поліфонізму досліджуваній темі, а з іншого, виникає загроза еклектизму. Під час дослідження теми автор використовує різні методологічні підходи, серед яких можна окремо виділити такі.
По-перше, історичний підхід, в якому виділимо, принаймні, два моменти. Перший – тематичний, тобто те, що складає об’єкт і предмет дослідження, сфера існуючого, наявного стану відносин між владою і суспільством. У нашому випадку - це розуміння образу державного службовця, який відображає суперечливу природу державного апарату в контексті переходу суспільства від патріархального укладу до індустріального та постіндустріального, від тоталітаризму до демократії. Дисертант показує зміни образу сучасного державного службовця, який має характеризувати рівень “взаємопроникнення” держави і суспільства в процесі перетворення держави на правову, а суспільства - на громадянське. Другий момент – концептуальний – з’ясування концептуальної ролі протилежних парадигмальних настанов державного управління - бюрократично-адміністративних і інноваційно-послугових - вимагає визначення основних положень сучасної теорії державної служби у світлі проведення політичної та адміністративної реформ.
По-друге, компаративний підхід, що випливає з історичного, бо розкриття специфіки відносин між владою і суспільством у різні історичні епохи можливе лише із застосуванням саме такого підходу. Тим більше, що розуміння сутності, призначення функціональної ролі державного службовця в сучасній системі управління відбувається за безпосереднього порівняння образів державних службовців, які створювались у різні історичні епохи, починаючи від стародавніх часів до сьогодення.
Системний метод, який використовується дисертантом, дозволяє аналізувати образ державного службовця, імідж влади в єдності всіх їх складових компонентів, які взаємодіють між собою. Цей метод дозволяє тлумачити державну службу й уявлення про неї як складну і відкриту систему, що постійно еволюціонує.
Ситуаційний метод дає можливість безпосереднього використання досягнень суспільних наук у конкретних ситуаціях і умовах.
Багатогранність змісту образу державного службовця дозволяє типізувати його на певних засадах. Такий підхід дає підстави інтерпретувати образ державного службовця як відображення - у функціональному аспекті - діяльності відносно невеликої групи осіб, що забезпечують роботу державного механізму, а в структурному – осіб, що займають певні посади в державних органах та їх апараті і мають певний статус. Образ державного службовця, таким чином, із погляду організації та функціонування державної служби відображає принципи організації державної служби і принципи її практичного функціонування. У такому ракурсі сама державна служба може бути відображенням різної сутності, “природи” держави – держава як чисте насильство, держава як вираження класового панування, держава як вираження панування певного етносу, держава як засіб збереження цілісності суспільства, що виявляє свою самодостатність.
Виходячи з вищевикладеного, дисертант розглядає методологічні проблеми, пов’язані з багатоаспектністю даної теми.
У такому разі образ державного службовця може розглядатися з позиції функціонального підходу: державний службовець репрезентує деяку державну систему, що реалізує певні функції. Саме в державницькому характері цих функцій криється вагомість суспільних уявлень про державного службовця як індикаторів стану владно-суспільних відносин.
Окрім того, образ державного службовця відображає специфічну діяльність етатиських людей щодо “обробки людей людьми”, яка принципово відрізняється від діяльності людей з перетворення об’єктів природи. Тому сучасна діяльність державних службовців має бути спрямована на збереження і розвиток суспільства, на підтримку діалогу між державою і її громадянами.
Образ державного службовця є відображенням інституціональної діяльності, тобто осмисленням специфічних дій чиновників, що концентрують у своїх руках державну владу. Інституціональний аспект образу державного службовця відображає особливу сферу суспільно корисної діяльності в системі різних владних інститутів.
На процес створення образу державного службовця впливає розуміння державної служби як певної соціальної групи, характеристиками якої виступають: чисельність її представників і її частка в соціальній структурі суспільства, соціальна динаміка оновлення, міра відкритості і можливості попасти в цей прошарок представникам інших груп населення, інтелектуальний потенціал, вплив на інші групи і прошарки суспільства.
Також образ державного службовця можна аналізувати крізь призму класичної теорії менеджменту, що дозволяє визначити рівень можливих екстраполяцій досягнень цієї теорії на сферу державного управління.
Образ державного службовця має осмислюватися з урахуванням досягнень теорії інформації. Оскільки розвинуті суспільства перебувають у стані переходу від індустріальної цивілізації до інформаційної, то в суспільній свідомості визначається особлива роль державних службовців у сфері інформаційного обігу в суспільстві.
Образ державного службовця як елементи містить ідею, поняття сутності влади, а також характер державної влади і державного управління. Ось чому дисертант звертається до аналізу таких моделей державного службовця: етологічної; соціокультурної; структурно-функціональної; соціально-конфронтаційної. Запропонована автором соціогенетична модель узагальнює всі наведені і дозволяє розглядати об’єкт через його походження, дослідити генезу понять “держава”, “державна особа”, “влада”, “суспільство” у контексті не тільки історичного розвитку, а й з позиції розуміння їх взаємозв’язку, тобто необхідності зміни відносин між владою і суспільством.
Відомо, що наведені в літературі моделі бюрократії можна звести до чотирьох основних типів: марксової, веберівської, імперської (східної) і реалістичної (сучасної). Дисертант аналізує всі чотири типи і доходить висновку, що в уявленні широких верств населення України до цього часу домінує імперська модель бюрократії, оскільки у світі східного слов’янства ці уявлення постійно отримували підкріплення. При цьому в умовах, коли переважній більшості населення України незрозумілою є сучасне трактування функцій держави, їх соціального змісту, чиновництво теж перебуває у стані невизначеності стратегічних напрямків державотворення. Таке становище значно ускладнює процес демократизації державного управління.
Автор наголошує, що системний аналіз образу державного службовця дозволяє визначити ряд допоміжних вимог, осмислення яких дає можливість конкретизувати поняття “державна служба”, “державний службовець”. У цьому разі державний службовець виступає елементом механізму держави і державного апарату. Поняття “державний службовець” може вживатися у двох значеннях – широкому та вузькому. У широкому значенні цього поняття державний службовець виступає як представник усіх державних органів, тобто елемент механізму управління державою. У більш вузькому значенні під державним службовцем розуміють людину, яка виконує певні функції в конкретному органі державного управління.
У другому розділі - “Еволюція відносин між державою і суспільством в контексті типології образу державної особи й іміджу влади” - висвітлюються різні типи уявлень про владу в процесі генези державного управління.
На підставі аналізу різноманітних літературних джерел зроблено деякі висновки щодо можливої типізації уявлень про владу. Якщо на первинному етапі формування людських спільнот найважливішими для їх лідерів були суто особисті якості людини, такі як сила, мужність, знання, уміння, досвід, то з упровадженням системи колегіального правління на перше місце висувається родинне походження державних правителів, тобто авторитет походження. Правляча родина в такому випадку розглядається як узагальнений носій зазначених якостей, гарантія мудрості і відваги її представника. Відповідно до цього формувалася і шкала оцінок особи правителя, який, перш за все, сприймався як виходець із тієї чи іншої родини, і родина була відповідальною перед спільнотою за результати керування свого “делегата”. Тобто в умовах делегування влади аристократією своєму представникові спостерігається такий комплекс процедур від початку володарювання до його кінця: аристократичне походження, довіра (призначення або обрання) аристократії, управління державою (у тому числі й аристократами), оцінка аристократією результативності правління, призначення або обрання на новий термін чи зміна правителя аристократією. Єдина можливість вийти з-під контролю не народу, не суспільства, тільки аристократії – узурпація влади, перехід до тиранії, монархічного правління, де, зрештою, влада стає спадковою.
Спадкова монархічна влада не передбачає можливості оцінки майбутнього володаря – він визнаний за фактом народження і, отже, досить просто може перетворитися на деспота народу, у тому числі й тієї ж аристократії. Саме в ті часи формуються платонівські ідеї про справедливу державу, справедливого правителя, думки про необхідність наявності у правителя ідеальної держави таких властивостей, як мудрість, мужність, розсудливість і справедливість.
За імперських режимів влада перетворюється переважно на засіб збереження самої себе. При цьому невеликі правлячі родини вже не можуть забезпечити зростаючі потреби в хороших управлінцях на всій території імперії, що вимагало залучення до врядування найбільш здатних до цього представників інших верств населення. Разом із родинним походженням державних осіб починають враховуватись і їх особисті якості: досвід, розум, мужність, знання, уміння, моральність тощо.
За часів об’єднання розрізнених країн у великі державні утворення, де панував патріархально-аристократичний тип управління, набув поширення натуралістично-патріархальний тип образу державної особи. На зміну сприйняття володарів як батьків-опікунів приходить їх оцінка як генераторів та виконавців певної ідеологічної концепції. Такі концепції з часом були концентровано викладені в різних віровченнях.
Окремий підрозділ дисертації присвячений трансформації уявлень про владу в монотеологічних державах. І християнство у вигляді католицизму та православ’я, і іслам у своїх віровченнях однією з головних тез застосовували ідею рівності: людей між собою і всіх перед Богом, у тому числі і рівного права на врядування. У реальності влада була в антагоністичних відносинах із суспільством, була відсторонена від нього, де, незважаючи на активне насадження думки про божественність влади, панували почуття відчуження від влади і потреби реформування суспільно-владних відносин. Необхідно було багато часу, щоб світ знову, через Реформацію, повернувся до демократичних форм правління, але це стало можливим тільки в умовах політеологічних суспільств. Тільки в результаті розвитку парламентаризму держава у вигляді монархії стала розглядатися вже як засіб досягнення суспільного, загальнодержавного, загальнонаціонального добробуту.
Розмежування політичних і адміністративних функцій, особистих і державних проблем монархів сталося внаслідок упровадження ідеї поділу влади у ХVІІІ – ХІХ ст. У цей час визначається організаційний та соціально-правовий статус державних осіб, встановлюються їхні права та обов’язки, формуються процедури обіймання посад, створюється система навчання державних службовців. Але розширення адміністративних функцій апарату сприяє підвищенню самосвідомості службовців, які водночас починають складати окремий елітний прошарок суспільства. Виникає потреба встановлення суспільного контролю над діяльністю бюрократичних установ та їх апарату.
Сучасна модель державної служби остаточно сформувалася під впливом загальної демократизації управління країнами. Перехід від аристократично-теократичного, або аристократично-ідеологічного, типу управління до ідеологічно-реалістичного супроводжувався різноманітними практиками державотворення буржуазних суспільств. Фактично ставши незалежним від волі монарха або політиків, отримавши соціальні і правові гарантії, державний службовець як професіонал мав уже орієнтуватися на забезпечення потреб населення, оскільки його гарантії, а відповідно й особистий добробут, у цілому стали залежати від волі платників податків. Таким чином, більшість країн світу наприкінці ХХ ст. обрала орієнтир на відтворення раціоналістично-гуманістичного типу управління.
Не залишалася осторонь від загальноісторичних процесів і Україна. Історія державотворення українського народу зазнала різних типів організації державного управління та форм державного устрою: від харизматично-патріархальних типів управління монархічного устрою Київської Русі до раціонально-гуманістичного типу управління сучасного демократично орієнтованого державного устрою пострадянської України.
У третьому розділі - “Відображення ставлення суспільства до державних службовців і влади в засобах мистецтва, літератури і масової інформації” - на підставі аналізу творів фольклору і художньої літератури, що розглядають проблеми влади і відносин між державою і суспільством, робляться висновки щодо деяких загальних тенденцій у відтворенні образів державних осіб та їх ролі у регулюванні суспільних відносин.
Зокрема, відзначається, що ще у ІХ – ХІІІ ст. позначилися тенденції широкого відображення у фольклорі, особливо в епосі, образів держави, державних осіб. У зв’язку з розвитком держави, розширенням її функцій, християнізацією Русі, поширенням освіти і писемності, на основі усної народної творчості виникає багатожанрове писемне мистецтво: твори церковного характеру (проповіді, повчання, житія), історичне літописання, світська література, що мали переважно героїко-патетичний характер, були спрямовані на формування позитивного образу володаря-князя. Незважаючи на різні підходи авторів, для більшості творів характерні були: державницький підхід, висвітлення подій із загальнодержавних позицій, почуття гордості за Руську землю, повага до тих, хто, не шкодуючи сил, захищає її, бажання припинити міжкнязівські усобиці, які послаблюють державу. Патріархальний образ володаря в такому разі постає як образ Батька, що опікується дітьми, захищає їх.
Щодо концепцій ролі і місця влади, правителя в суспільному житті, які пропагувалися в цих творах, то тут спостерігається значна розбіжність поглядів – від ідеї богоданності князівської влади, через ідею богоугодного володаря, до ідеї верховенства розуму, знань, гуманізму, суспільної відповідальності. Унаслідок поглиблення процесів феодалізації суспільства і пов’язаного з ними зростання соціальної напруженості, значне місце в літературі посідають ідеї лояльності, гуманізму, моралі, милосердя, добра, честі, справедливості, любові до батьківщини. На противагу оцінкам крізь призму величі і шляхетності походження, багатства, що домінували довгий час у період боротьби за кордони, поділ і перерозподіл земель і майна, на перше місце висуваються нові критерії, сформовані під впливом ідей гуманізму: особисті заслуги, честь, доблесть. Виникає новий обожнено-патріархальний образ володаря, який не тільки являє собою неземну силу, а й опікується підданими, підлеглими. Одночасно, поряд із монументальним образом володаря, постають і образи представників його оточення, його службовців, які не тільки віддані своєму правителю, а передусім здатні опікуватися проблемами народу, суспільства, не чекають винагороди від володаря, а активно роблять добро, дбають про добробут і злагоду в країні, мужньо захищають її кордони. Поступово уявлення про державну особу як про службовця двору правлячої родини змінюється розумінням її нової ролі в суспільстві, яка має полягати в слугуванні народові, нації, країні як суспільно-політичному утворенню. Патріархальні уявлення про державну владу як владу князя-батька змінюються на уявлення про володаря-державця, образ якого в подальшому буде реформовано під час становлення російського абсолютизму як образ “царя-батюшки”, в якому містилися уявлення про неземне походження влади та її патронатно-гуманістичне призначення.
Класична художня література, твори якої писали і читали на початковій стадії переважно тільки аристократи, теж була переважно патетичною, але в подальшому, виконуючи “замовлення” щодо формування ідеалізованого образу монарха-батька, форми створення образів влади та владних осіб від героїчної патетики переходять до сентиментальної лірики, романтизму, завданням яких стає створення привабливого іміджу монарха-патрона.
З іншого боку, критичний напрям у літературі, незважаючи на те, що його першим завданням теж було піднесення іміджу імператорів та приниження служилого дворянства і низового чиновництва, попри постійне прагнення вищої влади залишитися поза межами критики, введення нею механізму цензури, призвів до того, що літератори, почавши з критики чиновництва, у подальшому розвинули критику системи влади, розглядаючи державно-суспільні відносини як породження певних історичних, політичних, економічних і соціальних умов, не залишаючи поза увагою критики й особу монарха. Але одночасно, зокрема у творчості М.Гоголя, формується ідея спільної відповідальності правителів і підданих, володарів і суспільства за стан справ у державі. Якщо в перших спробах критики монархії вбачався порятунок від тиранії у “розумному” обмеженні влади, але зі збереженням соціальної структури суспільства, то вже у ХІХ ст. відкрито йшлося про необхідність зміни в Росії всієї системи державно-суспільних відносин, тобто системи влади.
Як і в царській Росії, так і за радянських часів твори значної кількості талановитих авторів перебували під забороною, вони зазнавали утискувань з боку влади, але це тільки посилювало авторитет і силу слова серед прогресивно налаштованої частини суспільства. На противагу образам, що культивувалися визнаними владою митцями, у народній творчості виникає інший, протилежний офіційному імідж влади. Унаслідок цього паралельно із сакралізацією влади відбувається її деміфологізація. Іронічне переосмислення, пародіювання суспільного міфу стає основою його руйнації. Це накладалося і на усвідомлення соціальної реальності, але бюрократ залишався бюрократом.
З метою визначення можливих механізмів і засобів покращення іміджу влади визначається, що під час формування іміджу влади в сучасних країнах, де будуються інформаційні суспільства, принципово нового значення набувають засоби масової комунікації як механізм забезпечення спілкування і взаємного впливу влади і громадян, причому вважається, що цей процес найбільш ефективно відбувається в режимі двосторонніх діалогових зв’язків. При цьому різниця між засобами масової комунікації і традиційними засобами відображення влади і її посадових осіб, особливо засобами культури, полягає у різній чисельності аудиторії, різному ступені достовірності інформації та її оперативності, що дозволяє визначити ЗМІ як найбільш впливовий сучасний механізм формування оперативного іміджу державної влади і ефективний засіб його коригування.
Однак сучасний стан політичної комунікації у пострадянських країнах відзначається елементами заангажованості, олігархізації і повною мірою не в змозі задовольнити потреби суспільства в якісній, повній і об’єктивній інформації як про політичні події, так і про самих політиків, що вимагає формування для ЗМІ нових людиновимірювальних гуманістичних орієнтирів. Проте така особливість, що імідж державної влади в умовах інформаційного суспільства формується електронними засобами масової інформації, призводить до того, що інтелектуалізація техніки надання інформації споживачеві супроводжується примітивізацією, або спрощенням, процесу сприйняття при збільшенні обсягів інформації.
Наголошується також, що відсутність на сьогодні прозорості на медіаринку, зокрема відкритості і гласності інформації щодо власників і засновників ЗМІ, являє собою реальну загрозу національній безпеці, оскільки тінізація цього ринку може призвести до його зосередження в руках деструктивних, антидержавних угруповань та осіб. Вирішення цієї проблеми вимагає забезпечення реальної фінансової, політичної, соціальної незалежності ЗМІ та їх працівників і захисту журналістів від юридичного, психологічного та фізичного насильства.
У четвертому розділі - “Трансформація відносин між владою і суспільством в умовах сучасного державотворення в Україні” - розглядаються проблеми трансформування державно-суспільних відносин в умовах становлення демократії, сучасних тенденцій глобалізації та інтеграції. Відзначається, що відсутність системи класифікації глобальних, загальних, спеціальних та окремих соціальних механізмів і обумовлених ними суспільних процесів призводить до викривлення соціальної спрямованості державної влади. А брак надійної системи аналізу ефективності дій цих механізмів та технологізації процесів їх практичного застосування повертає суб’єктів державотворення до віджилих і застарілих стилів мислення і методів керівництва, надає як суспільству, так і державі гіперконформних та асоціальних рис.
На підставі розгляду сучасних світових державотворчих процесів, загального руху до соціалізації і гуманізації державного управління робиться узагальнення, що сутність соціальних механізмів полягає в гармонізації взаємовідносин між суспільством, державою і людиною, а сутність механізмів гуманізації складають конкретні засоби реалізації стратегії і тактики зусиль, спрямованих на всебічний розвиток кожної із складових і суспільства в цілому. Поняття соціального механізму є тією ланкою, яка органічно поєднує закони і принципи розвитку суспільства та проекти, плани, технології, операції і процедури їх конкретної реалізації. За таких умов механізми гуманізації, з одного боку, відокремлюють більш прості форми законів і принципів від загальних гуманістичних, а з іншого – надають конкретним засобам їх реалізації гуманістичного змісту і спрямування. Тим самим механізми гуманізації підпорядковують найвищим соціальним цінностям та інтересам суспільства різноманітні окремі закони і принципи, спеціальні методи і технології, надають процесу формування іміджу державної влади якісно нового змісту.
Відзначається, що практичне наповнення світоглядних моделей гуманістичним змістом надзвичайно інтенсифікує процеси прогресивного розвитку та інтеграції соціальних спільнот. Це створює передумови до обрання нових доктрин державотворення та якісно нових моделей регуляції внутрішніх і зовнішніх взаємовідносин.
Робиться висновок, що характер загальних уявлень про імідж влади визначає цілісна система адаптивних, проективних і конструктивних засобів реалізації гуманістичної за своєю суттю державної соціальної політики, яка включає комплекс діалектично поєднуваних між собою усвідомлюваних та ірраціональних елементів.
Адаптивні засоби формування іміджу влади включають процедури, техніки і операції щодо реалізації державної соціальної політики. Ірраціональний фон цих уявлень визначається характером різноманітних підкріплень, спонук і потреб. Адаптивні засоби надають уявленням про владу випереджального характеру. При цьому імідж влади сприймається позитивно чи негативно, залежно від міри задоволення вітальних потреб суспільства.
Проективні засоби формування іміджу влади базуються на використанні технологій, методик і планів реалізації державної соціальної політики. Діалектично поєднані з відповідними, ірраціональними за природою, суспільними емоціями, мотивами та почуттями, вони обумовлюють формування стратегічних орієнтацій та довготривалих очікувань з боку суб’єктів державотворення. При цьому імідж влади залежить від міри збігу довготривалих очікувань і реальних критеріїв рівня та якості життя населення.
Основу конструктивних засобів формування іміджу влади становлять системи проектів, механізмів та законів реалізації державної соціальної політики. Обумовлені ними процеси взаємодії, передчуттів і переживань надають уявленням про владу творчих ознак. Здатність влади дати конструктивним засобам можливостей реального впливу на формування найближчого та віддаленого середовища існування визначає міру привабливості та надійності іміджу. У роботі відзначається, що державна служба кожної країни має власну правову базу та структурну організацію, що ускладнює процес узагальнення підходів до розуміння ролі державних службовців у формуванні владно-суспільних відносин. Відповідно до потреб узагальнення дисертантом аналізуються основні критерії класифікації державних службовців із погляду:
- рівня прийняття рішень (вищий, середній, нижчий);
- сфери впливу на суспільство та громадян (політична, економічна, соціальна, військова тощо);
- принципу побудови системи управління та статусу установи (функціональний, галузевий, спеціальний);
- ієрархії влади в системі управління (центральна, регіональна, місцева);
- ієрархії посад у межах органу влади або його структурної одиниці (керівники, спеціалісти);
- розподілу гілок влади (законодавча, виконавча, судова);
- способів прийняття на службу (вибори, призначення, затвердження, конкурс, контракт);
- професійних функцій (планування, організація, мотивація, контроль);
- форми прийняття рішень та відповідальності (колегіальна, одноосібна);
- галузевої ознаки (освіта, охорона довкілля, культура тощо);
- функціонального напрямку (фінансовий, інформаційний, контрольний тощо);
- типу посад (політичні, адміністративні, патронатні, технічні і т. ін.);
- терміну зайняття посад (постійні, тимчасові);
- освітніх вимог (напрямок, фах, рівень і т. ін.).
У результаті автором виявлено, що базовою категорією соціальної стратифікації державної служби має стати поняття “тип державного службовця”. Концептуально підсумовуючи полеміку, яка розгорнулась у літературі з приводу виділення політичних, адміністративних, патронатних типів державних службовців, правомірно стверджувати, що обрані для цього підстави мають еклектичний характер. Дисертант пропонує власну класифікацію типів державного службовця:
- “ідеолог”, провідними ознаками діяльності якого виступають фундаментальні складові формування світоглядних, аксіологічних та власне ідеологічних концепцій;
- “аналітик”, який здійснює соціодіагностичні та прогностичні функції;
- “адміністратор”, головними завданнями якого є виконання адміністративних управлінських функцій;
- “технологічний” тип державного службовця, функціональні обов’язки якого складають вимоги формування та практичної реалізації державної політики у сфері інформаційних технологій, процесів збирання, збереження й передачі інформації, а також контролю діяльності всіх рівнів державного управління;
- “фахівці”, тобто професійно підготовлені спеціалісти, які втілюють у життя рішення владних структур і забезпечують їх виконання у повному обсязі.
Запропонована модель, на думку дисертанта, має певні переваги, оскільки враховує якісно відмінні структурні рівні усвідомлюваної діяльності кожним із типів держслужбовця. Інакше кажучи, мова йде про те, що “ідеологи”, “аналітики”, “адміністратори”, “технологи” і “фахівці” повинні мати якісно різний тип свідомості, який умовно можна поділити на три рівні: конструктивний, проективний і адаптивний.
Аналіз практики застосування сучасних кадрових технологій дозволив автору дійти висновку про те, що первинною ознакою реально здійснюваної державної кадрової політики виступають процеси спрощеного “відсортування” кандидатів, які умовно можна позначити як початкову фазу професійної “селекції”. Саме початкові фази професійної “селекції” державних службовців мають найбільш потужний вплив на формування громадської оцінки здійснення державних реформ. З урахуванням цього слід вважати, що початкові фази професійної “селекції” можуть і повинні якомога ширше та ефективніше використовуватись органами державної влади як один із найбільш потужних важелів формування позитивного іміджу. У такому разі процедури відкритого складання іспитів, проведення співбесід та виконання спеціальних робіт є базовими елементами основної фази професійної “селекції”. Головним завданням цього етапу має бути орієнтація на визначення певного фізичного, інтелектуального та духовного “запасу міцності” державного службовця, який забезпечив би йому в майбутньому належний рівень виконання професійних обов’язків та підґрунтя для успішної професійної кар’єри.
Набуття системою державного управління меритократичної оцінки якості діяльності актуалізує завдання професійної “селекції” державних службовців, здатних виконувати генералістські функції. Практична реалізація цих функцій передбачає більш високий рівень підготовки фахівців відповідного профілю в системі освіти і підвищення критеріїв щодо відбору державних службовців, здатних активно вирішувати складний комплекс глобальних, загальнодержавних та місцевих проблем.
З метою оптимізації професійної “селекції”, наголошує автор, слід сприяти розвитку як державних, так і недержавних науково-дослідних центрів із питань кадрової політики, які здатні забезпечити цільовий підбір на посади державних службовців. Цільовий підбір має орієнтуватись на особливості самого індивіда (демографічні, геронтологічні, етнічні, валеологічні, характерологічні), ураховувати риси його індивідуальності (мотиви, цінності, інтереси, норми, очікування), виходити з реального стану і можливостей особистості претендента та приводити їх у відповідність до посадових вимог. Таким чином, поняття “особистість” буде виконувати роль цілісної системи критеріїв відбору державних службовців, до складу якої входять багатоманітні загальні, спеціальні і окремі показники на рівні індивіду та індивідуальності.
Відсутність єдиних і загальноприйнятних критеріїв знижує якість відбору і негативно впливає на діяльність державних службовців. Виділені в ході адміністративної реформи політичні, патронатні та адміністративні типи посад державних службовців потребують формулювання дійових критеріїв відбору з урахуванням їх фахової спеціалізації. Перш за все, це стосується навичок, досвіду та стилів мислення, орієнтованих на розв’язання аналітичних, ідеологічних та інших фундаментальних проблем розвитку держави.
Автор відзначає, що втілення в життя ідей політичної і адміністративної реформ значною мірою залежить не тільки від державних спрямувань, а й від рівня громадянської активності населення. Тобто для досягнення мети необхідна концентрація спільних зусиль держави і суспільства, що багато в чому пов’язано з рівнем сприйняття влади людьми. Тому для забезпечення позитивного результату реформ необхідно досягти покращення іміджу державної влади.
Окремо аналізуються суспільні явища, що суто негативно впливають на уявлення про владу, зокрема, корупція, визначаються історичні, соціальні, економічні, ментальні, правові, організаційні передумови її виникнення.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено розв’язання актуальної наукової проблеми, яка полягає в розробці теоретико-методологічних засад створення позитивного іміджу державного службовця як передумови перетворення відносин між державою й суспільством на партнерські й такі, що притаманні громадянському суспільству та правовій державі. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної при постановці проблеми мети, вирішення завдань, підтверджують гіпотезу та дозволяють зробити такі висновки.
1. На підставі аналізу літературних джерел за проблематикою дисертаційного дослідження встановлено, що до цього часу комплексно дана тема не досліджувалася, хоча окремі її аспекти, зокрема, оцінки рівня сприйняття влади населенням на ґрунті соціологічних досліджень, проблеми взаємовідносин політичної еліти і громадськості, формування іміджу політичних діячів, були об’єктами уваги науковців. Однак у дисертації увага акцентована саме на проблемі формування партнерських взаємовідносин між владою і суспільством у процесі демократизації державного управління та впливу на стиль цих відносин суспільних уявлень про державних службовців і владу. Раніше ця тема розглядалась тільки фрагментарно, проте тільки комплексний її розгляд дозволяє визначити передумови створення атмосфери партнерства й співпраці між державою і суспільством, між владою і громадянами під час переходу суспільства від ідеологічно заангажованого до плюралістичного громадянського, а держави - від тоталітарної до демократичної і правової.
2. Серед основних характеристик, що відображають і одночасно формують взаємовідносини влади і суспільства, визначено суспільні уявлення про державних осіб, а також про рівень ефективності організації державної влади, що може бути відтворено за допомогою таких синонімічних словесних конструкцій, як “образ державного службовця”, “постать державного службовця”, “образ влади”, “імідж влади”, “імідж держави” тощо. Головними проблемами дослідження механізмів формування відносин між владою і суспільством крізь призму образів державних службовців та іміджу влади визначено багатоаспектність та міждисциплінарність об'єкта та предмета дослідження, що вимагає застосування комплексу методів, які доповнюють один одного, з використанням системного аналізу як основного, і дозволяє цілісно розкрити проблему залежності типу взаємовідносин влади й суспільства від існуючих у суспільній думці образів державних службовців, які впливають на імідж влади. А найбільш інтегральна оцінка стану відносин між державою і суспільством може бути здійснена за допомогою поняття “ідентифікація”, яке визначає рівень відповідності суспільних цінностей особистим бажанням чиновника під час здійснення адміністрування, порівнює його особисті цілі і цілі організації, тобто держави в цілому.
3. Поняття “образ державного службовця” інтерпретовано як системно-цілісне, зміст якого розкривається за допомогою структурно-функціонального, суб’єкт-об’єктного, інституціонального, стратифікаційного, інформаційного, парадигмального, ціннісного та інших підходів, використання яких дозволяє визначити вагомість суспільних уявлень про державну особу у формуванні іміджу влади та стилю взаємовідносин між владою і суспільством. Досліджено структуру суспільного уявлення про владу, яке складається не тільки з інтегрованого уявлення про весь спектр державних осіб, а й оцінок рівня організації роботи як окремих органів влади, так і всієї системи державного управління, та має враховувати особливості сучасної української культурно-світоглядної матриці, “еталону”, порівняно з яким і повинні оцінюватися реальні державні посадові особи. Визначається, що для створення умов позитивного сприйняття влади населенням, атмосфери партнерства між владою і суспільством необхідно забезпечити їх підкріплення позитивними образами всього масиву державних службовців.
4. На основі вивчення процесу формування образу влади встановлено, що на первинному рівні суспільної свідомості уявлення про владу детермінується уявленнями про державну службу як спеціальну інституцію, призначену для здійснення державних владних повноважень, що в сучасних умовах вимагає перегляду цілей, завдань, змісту, принципів, форм і засобів управлінської діяльності, які мають відповідати загальній тенденції трансформування влади, її орієнтації на забезпечення потреб і очікувань суспільства. Одночасно потрібно досягти свідомого сприйняття сучасної ролі влади не тільки громадськістю, а й самими державними службовцями, не допустити перетворення їх на закриту бюрократичну корпорацію. Тобто під час дослідження образу сучасних українських чиновників обов’язково слід ураховувати трансформаційність сучасного етапу історії, динаміку змін, що відбуваються як у системі державного управління, так і в самому суспільстві, а також факт розшарування складу державних службовців.
5. У результаті розгляду історичної спадщини державотворення та аналізу залежності стилю взаємовідносин між владою і суспільством від відомих історії режимів і форм правління, у контексті еволюції уявлень про владу, запропонована класифікація уявлень про володаря і владу, на підставі якої не тільки здійснюється типізація іміджелогічних поглядів на владу, а й робиться висновок щодо перспективи сучасної гуманістичної змістовності державної служби та її соціальної спрямованості щодо знаходження порозуміння з суспільством. Визначено, що якщо на первісному рівні зародження державності домінували суто патріархальні погляди на ієрархію посад, за принципом “батько-діти”, то за платонівських часів відносини між володарем і суспільством уже будувалися за принципом “правитель-підданий”, а наприкінці ХХ ст. більшість країн обрала орієнтир на відтворення раціоналістично-гуманістичного типу управління, який передбачає наявність партнерських відносин між державою і суспільством. Але посилення влади чиновників потребувало заходів щодо подолання таких негативних явищ, як зловживання, бюрократизм, корупція. Виникає потреба встановлення суспільного контролю над діяльністю бюрократичних установ та їх апарату.
6. Визначено взаємозалежність історичного досвіду державотворення в Україні від наслідків перебування її населення під впливом різних систем державного управління країн-протекторів, що до цього часу відображається негативно у світосприйнятті українським суспільством влади як пригноблювача. Розгляд трансформації поглядів на владу дозволив відтворити перспективи створення умов консенсусу й партнерства між владою і суспільством в умовах сучасного світового розвитку та визначити орієнтири вдосконалення взаємовідносин між ними в процесі проведення політичної й адміністративної реформ в Україні.
7. Дослідження процесу відображення образів владних осіб у фольклорі, художній літературі та засобах масової інформації свідчать про глибокі, часто небезпідставні, деформації у суспільній свідомості уявлень про владних осіб і владу в цілому, що певним чином визначається недостатньою увагою держави до власного іміджу та багатовіковою практикою примусово-силового впливу на суспільство з її боку за умов існування автократично-монархічних та ідеологічно-тоталітарних режимів правління.
8. На підставі аналізу змін поглядів на владу у творах фольклору, полемічної та художньої літератури зроблено висновок, що образ державного службовця має гуманітарний зміст, елементами якого виступають міфологемні аспекти літературно-художнього та мистецького відображення уявлень про державну службу і чиновника, серед яких особливу вагу мають думки про їх державницький підхід, моральність, відданість справі, честь і гідність. Наголошено, що ці складові образу державного службовця позитивно впливають на імідж державної влади та її сприйняття громадянами і мають більш активно використовуватися в сучасній ситуації під час формування партнерських взаємовідносин між владою й суспільством. Акцентовано, що в умовах інформаційного суспільства у створенні сприятливого іміджу влади значної ваги набувають засоби масової комунікації, які дозволяють встановити прямі та зворотні зв’язки між владою і суспільством, реалізувати механізм забезпечення спілкування і взаємного впливу влади і громадян, причому вважається, що цей процес найбільш ефективно відбувається в режимі двосторонніх зв’язків, що дозволяє визначити ЗМІ, особливо електронні, як найбільш впливовий механізм формування оперативного іміджу державної влади та ефективний засіб його коригування. Але відсутність прозорості на медіаринку стосовно відкритості і гласності щодо власників та засновників ЗМІ являє собою реальну загрозу національній безпеці, оскільки тінізація цього ринку може призвести до його зосередження в руках деструктивних, антидержавних угруповань та осіб. Вирішення цієї проблеми вимагає забезпечення реальної фінансової, політичної, соціальної незалежності ЗМІ та їх працівників і захисту журналістів від юридичного, психологічного та фізичного насильства.
9. Доведено, що в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів, що відбуваються у світі останніми десятиріччями, державна влада має набути гуманоцентрічних орієнтирів, які забезпечать її позитивне сприйняття з боку громадськості і сприятимуть встановленню партнерських відносин між державою і суспільством. При цьому особливого значення набувають світоглядні орієнтації державних осіб та система засобів реалізації соціальної політики держави в комплексі її раціональних і ірраціональних складових.
10. У результаті розгляду складу державних службовців у розрізі їх різноманітних характеристик і типів запропонована система класифікації державних службовців відповідно до характеру їх діяльності та рівня владних повноважень за посадою, що визначає вимоги до необхідного за сучасних умов типу свідомості посадової особи (адаптивний, проективний, конструктивний) та дозволяє визначити міру її персональної відповідальності за створення в суспільній свідомості уявлень про владу в межах чотирьох зазначених рівнів. Головне навантаження й відповідальність стосовно іміджу влади зосереджуються на особах двох вищих рівнів влади, які, окрім безпосереднього спілкування з громадянами, контактують із засобами масової інформації і концентрують уявлення про діяльність свого рівня влади і державної системи в цілому. Роль посадових осіб двох нижчих рівнів влади зосереджується на підтримці позитивного іміджу влади вищого рівня, у тому числі й шляхом позитивізації свого персонального образу.
11. На підставі вивчення процесу становлення державної служби як у світі, так і в Україні, наголошується на тому, що сучасний зміст образу державного службовця залежить від того, якими будуть принципи, що мають характеризувати вимоги до формування системи управління кадрами, а також принципи, що визначатимуть напрямки розвитку системи управління кадрами країни. У сучасних умовах складовими принципів сучасної державної служби в Україні мають бути такі: децентралізація, демократизм, науковість, плановість, індивідуальний підхід до підбору та розстановки кадрів, контроль за виконанням рішень, відкритість і гласність, наступність, оновлення, деперсоніфікація, професіоналізм. Зроблено висновок, що оскільки чиновники сприймаються як втілення держави, першочерговим завданням України є турбота про підвищення соціального статусу службовців, соціальної довіри до них та забезпечення відповідності чиновників етичним та демократичним цінностям, сучасним вимогам суспільства. Одночасно мають бути визначені й такі елементи, як ставлення державного службовця до закону, до прав і свобод громадян, його інноваційність, соціальність та гуманність його функцій, рівень персоніфікації влади. Практичне наповнення світоглядних моделей гуманістичним змістом надзвичайно інтенсифікує процеси прогресивного розвитку та інтеграції соціальних спільнот. Це створює передумови до обрання нових доктрин державотворення та якісно нових моделей регуляції внутрішніх і зовнішніх відносин. Однією з таких доктрин має стати ефективна державна кадрова політика, яка повинна забезпечити якісне кадрове наповнення апарату державної влади. Змінити образ державного службовця, що сформований протягом кількох віків, – завдання не просте, але від того, як громадяни будуть ставитись до чиновництва, буде залежати ставлення і до державної влади, і до держави в цілому. На зміні цих образів повинна бути постійно зосереджена увага як безпосередньо державних службовців, так і творчих діячів та всієї громадськості.
12. Окреслено головні напрямки покращення іміджу державної влади, серед яких окремо виділено необхідність:
• Позитивізації персоніфікованих образів державних службовців усіх рівнів державного управління - від низової ланки місцевого самоврядування до вищого рівня державної влади. При цьому як основний засіб створення позитивного іміджу влади має розглядатися ефективна державна кадрова політика, що повинна формуватися на ґрунті надбань теорії кадрового менеджменту, таких процесів, як підбір, набір та забезпечення кар’єри державних службовців, формування концепції їх підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, відпрацювання методики оцінки діяльності державних службовців із застосуванням соціологічних досліджень, формування прямих і зворотних зв’язків із громадськістю.
• Оптимізації структури державного управління та вдосконалення організаційно-правової, матеріально-технічної і технологічної бази всіх управлінських структур, формування та пропаганда нової філософії державної служби, яка б ґрунтувалась на ідеях гуманізації, соціалізації, раціоналізації та загальної орієнтації на потреби громадян в управлінських послугах. При цьому структура органів законодавчої, виконавчої та судової влади повинна адекватно відповідати як новим умовам суспільно-політичного життя країни, так і формам господарювання, завданням побудови правової держави, громадянського суспільства, перетворення громадянина на центр соціальної уваги влади й реального споживача її послуг.
• Подолання в процесі демократизації суспільства стереотипів персоніфікованої влади, відмова від практики формування тимчасових привабливих персональних іміджів окремих політиків та політичних сил на шкоду загальнодержавному іміджу, упровадження елементів персональної відповідальності державних осіб за наслідки їх контактів із громадянами не тільки під час виконання службових обов’язків, а й у повсякденному житті.
• Розробки й відпрацювання системи постійного моніторингу громадської думки, як щодо оцінки діяльності органів державної влади, так і персонально державних посадових осіб, та впровадження механізму оперативного реагування всіх гілок влади і структурних підрозділів системи державного управління на потреби суспільства. Відповідальним напрямком аналізу і врахування громадської думки є встановлення постійних творчих зв’язків із громадськими організаціями, політичними партіями та рухами, органами самоорганізації населення, об’єднання всіх соціальних сил на розв’язання державних і суспільних проблем.
• Залучення творчої еліти, засобів мистецтва, літератури, масової інформації до створення сталих позитивних образів державних осіб та іміджу держави. У суспільній свідомості має сформуватися не штучний, а підкріплений результатами кропіткої праці позитивний образ державного чиновника, якому притаманні гуманоцентричні орієнтири, масштабне державницьке мислення, – образ людини, яка піклується про проблеми суспільства і живе ними.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:
1. Серьогін С. М. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством: Монографія. – Д: ДРІДУ НАДУ, 2003. – 456 с.
2. Гончарук Н. Т., Серьогін С. М. Кадри аграрного сектора економіки України: формування і розвиток: Монографія. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. – 168 с. – Авторських 30 с.
3. Днепропетровск в зеркале общественного мнения: Монография / Ю. П. Сурмин, С. М. Серегин, А. В. Решетниченко и др. – Д.: Пороги, 2002. – 244 с. – Авторських 9 с.
4. Решетніченко А. В., Серьогін С. М. Теорія управління соціальним розвитком: Глосарій. – Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. - 63 с. – Авторських 15 с.
Статті в наукових фахових виданнях:
5. Серьогін С. М. Кадрові проблеми адміністративної реформи // Вісн. УАДУ. - 1998. - №1. – С. 99 – 103.
6. Серьогін С. З історичного досвіду підготовки державних службовців в Україні // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Х.: ХФ УАДУ, 1998. – № 1. – С. 17 - 22.
7. Серьогін С. Муніципальна служба як засіб правового визначення статусу посадових осіб місцевого самоврядування // Зб. наук. пр. УАДУ. – К.: УАДУ, 1998. – Вип. 1. – С. 331 – 336.
8. Серьогін С. Проблеми служби в органах місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДФ УАДУ, 2000. – Вип. 2. – С. 5 – 10.
9. Серьогін С.М. Українська національна державність у роки революції та громадянської війни (листопад 1917 – 1920 рр.) // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДФ УАДУ, 2000. – Вип. 1. – С. 5 – 34.
10. Серьогін С. Актуальні питання реалізації “Комплексної програми підготовки державних службовців” у Дніпропетровській області // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДФ УАДУ, 2001. – Вип. 1. – С. 4 – 13.
11. Серьогін С. Проблеми іміджу влади в сучасній Україні // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. – № 1. – С. 9 – 17.
12. Серьогін С. Деякі особливості дослідження образу державного службовця // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. – № 9. – С. 181 – 195.
13. Серьогін С. Корупція як елемент негативізації іміджу влади // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ УАДУ, 2003. – Вип. 2. – С. 3 – 17.
14. Серьогін С., Баштанник В. Впровадження міжнародного досвіду владно-партійної взаємодії як напрям удосконалення державного управління в Україні // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 2. – С. 40 – 48. – Авторських 3 с.
15. Серьогін С. М., Гончарук Н. Т. Поняття державної кадрової політики і принципи її здійснення //Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. – Вип. 2. – С. 3 – 10. – Авторських 3 с.
16. Серьогін С. М., Гончарук Н. Т. Формування якостей керівника у державному управлінні // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 3. – С. 137 – 147. – Авторських 6 с.
17. Серьогін С. М., Лоза О. В. Збалансування пропозицій та попиту на державних службовців як один з напрямків реформування державної служби в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ. – К.: УАДУ, 1999. – Вип. 2, ч.2. – С. 16 – 21. – Авторських 3 с.
18. Серьогін С. М., Прокопенко Л. Л. Образ держави і державної особи у фольклорі і літературі часів Київської Русі // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДФ УАДУ, 2000. – Вип. 3. – С. 3 – 17. – Авторських 9 с.
19. Серьогін С. М., Прокопенко Л. Л. Образ держави і державної особи у фольклорі і літературі України ХІІІ – ХVІ ст. // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДФ УАДУ, 2001. – Вип. 5. – С. 3 – 15. – Авторських 8 с.
20. Серьогін С. М., Прокопенко Л. Л. Образ держави і державної особи у фольклорі і літературі України кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст. // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДФ УАДУ, 2001. – Вип. 3. – С. 3 – 13. – Авторських 8 с.
21. Серьогін С. М., Рашитова Н. К. Образ державної особи в політичній думці Стародавньої Греції // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. – Вип. 4. – С. 3 – 11. – Авторських 7 с.
22. Серьогін С. М., Решетніченко А. В. Засоби реалізації державної соціальної політики // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Л.: ЛФ УАДУ, 2000. – Вип. 4. – С. 196 – 209. – Авторських 11 с.
23. Серьогін С. М., Решетніченко А. В. Соціальні аспекти адміністративної стратифікації // Зб. наук. пр. УАДУ. – К.: УАДУ, 2000. – Вип. 2, ч. 2. – С. 428 –433. – Авторських 4 с.
24. Серьогін С. М., Токовенко В. В., Романов В. Є. Соціально-політичні пріоритети та орієнтації сільського населення Дніпропетровської області // Вісн. УАДУ. - 1997. – № 3 – 4. – С. 243 – 249. – Авторських 3 с.
25. Серьогін С. М., Хлуткова В. В. Організація кар’єри державного службовця як засіб попередження і запобігання корупції // Вісн. УАДУ. – 1999. – № 4. – С. 100 – 105. – Авторських 4 с.
26. Серьогін С. М. Шаров Ю. П. Становлення Дніпропетровського філіалу // Вісн. УАДУ. – 1996. - № 1. – С. 216 – 224. – Авторських 6 с.
27. Глотов Б. Б., Серьогін С. М. Ознаки кризи державної влади в Україні // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – О.: ОФ УАДУ, 1999. – Вип. 2. – С. 29 – 33. – Авторських 2 с.
28. Шаров Ю. П., Серьогін С. М. Проблеми кадрового забезпечення державної служби і навчальні програми підготовки державних службовців // Вісн. держ. служби. – 2001. – № 2. – С. 90 – 94. – Авторських 2 с.

Статті в наукових журналах, збірниках, матеріали конференцій:
29. Серьогін С. М. Проблеми становлення системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців // Проблеми теорії і практики державного управління і місцевого самоврядування. – К.: УАДУ, 1996. – С. 35 – 39.
30. Серьогін С. М. Державна служба і державні службовці // Придніпров. наук. вісн. – 1998. - № 95 – 96. – С. 93 – 95.
31. Серьогін С. М. Система професійного навчання державних службовців фінансових органів регіону // Фінанси України. – 2001. – № 5. – С. 111 – 117.
32. Серьогін С. М. Визначення і категорії у відносинах влади і суспільства // Філософія. Культура. Життя: Міжвуз. зб. наук. пр. – Д.: Наука і освіта, 2001. – Вип. 13. – С. 9 – 17.
33. Серьогін С. Імідж державної влади у світлі адміністративної реформи // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук. - практ. конф. 29 травня 2002 р. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – С. 60 – 62.
34. Серьогін С.М. Імідж влади в процесах глобалізації суспільства // Globalizaja i Regionalizacja Gospodarki: Materialy Miedzynarodowej Konferencji Naukowej. - Rzeszow-Polanczyk, 2001. – C. 321 – 326.
35. Серьогін С. М. Підготовка управлінської еліти в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Української Академії державного управління при Президентові України: Матер. наук. – практич. конф. “Роль молоді у формуванні та оновленні еліти в державному управлінні” 20 - 21 червня 2002 р. - Д.: ДРІДУ УАДУ, 2003. – С. 8 – 12.
36. Серьогін С. Вимоги до державних службовців в умовах глобалізаційних і інтеграційних процесів // Wspolczesne Procesy Integracyjne w Wymiarze Spoleczno-economicznym: Materialy Miedzynarodowej Konferencji Naukowej. - Rzeszow-Solina, 2003. – C. 377 – 381.
37. Serjogin S. Service problems in Local Government in Context of Administrativ Reform// Administration of Strategic Changes in Local Government of the Way to the Civil Society. – D.: DB UAPA, 2000. – P. 5 – 9.
38. Серьогін С. М., Баракатова Н. А. Образ чиновника в українській літературі // Світоглядні проблеми історії України: Матеріали першої літньої школи істориків 4 – 18 липня 1997 р. - Д.: ДФ УАДУ, 1998. - С. 32 – 44. – Авторських 10 с.
39. Серьогін С., Зварищук Т. Актуальні питання адміністративної реформи на тлі особливостей політичної культури українського суспільства// Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні: Матеріали Всеукр. наук. – практ. конф. – К.: Гнозис, 1998. – С. 120 – 123. – Авторських 1 с.
40. Орел С., Серьогін С. Принцип субсидіарності і тенденції трансформації місцевого самоврядування в Україні // Актуальні проблеми реформування державного управління: Матеріали наук. – практ. конф. 29 травня 1997 р. – К.: УАДУ, 1997. – С. 230 – 231. – Авторських 0,5 с.
41. Сурмін Ю. П., Серьогін С. М. Державний службовець в умовах кризового соціуму // Придніпров. наук. вісн. – 1998. – № 95 – 96. – С. 89 – 93. – Авторських 2 с.
42. Сурмин Ю., Серегин С. Методологические аспекты осмысления государственной службы как сущностно многообразного явления // Децентралізація державного управління: досягнення та невдачі місцевих влад: Матеріали наук. – практ. конф. 1998 р. – Д.: ДФ УАДУ, 1998. – С. 54 – 63. – Авторських 5 с.
43. Serjogin S., Navruzov J. Decentralization of Central State Power: Local Governments Lucks and Failures // NISPAcee News. – 1998. – Vol. 3. – September. – P. 2 – 5. – Авторських 1 с.
44. Serjogin S., Sharov J. Formation of Local Government in Industrial Region of Ukraine // Administrative Studies. – Finland, Helsinky, 1997. – № 4. – P. 304 – 310. – Авторських 2 с.
45. Fomin S., Serjogin S. Some Psychological Aspects within ICT Teaching // Information and Comunication Technology as a Driving Force of change in Public Administration. – Prague, Czech Republic, 1996. – Sept. 8 – 13. – C. 150 – 156. – Авторських 4 с.

Навчальні посібники:
46. Серьогін С. М. Влада і державна служба: Історичний аспект: Навч. посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 194 с.
47. Регіональне управління: Навч. посіб./ Л. М. Зайцева, С. М. Серьогін, Н. Й. Коніщева та ін.; За заг. ред. Л. М. Зайцевої. – Д.: ДФ УАДУ, 2000. – 240 с. – Авторських 13 с.
48. Бородін Є. І., Серьогін С. М., Шпекторенко І. В. Сучасні методи викладання в системі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування: Навч. посіб. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. – 44 с. – Авторських 18 с.

АНОТАЦІЇ
Серьогін С.М. Державний службовець у взаємовідносинах влади і суспільства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.03 – державна служба. – Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2004.
У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади формування партнерських відносин між державою і суспільством, які мають сприяти становленню правової демократичної держави і громадянського суспільства, концентрації спільних зусиль держави і суспільства на вдосконаленні умов людського життя. Визначені основні поняття, що характеризують стан таких відносин, та засоби, за допомогою яких можна здійснювати корекцію уявлень суспільства про владу. Проаналізовано методологічні особливості дослідження сприйняття влади суспільством крізь призму уявлень про державну службу як інститут, що забезпечує виконання функцій держави. Показано, що суспільні уявлення про владу формуються на підставі узагальнення уявлень про державних осіб та стану інституціонального забезпечення їх діяльності. Досліджено взаємозв’язок між типами державного правління, формами суспільного устрою і характером відносин між владою і суспільством. Наведено приклади різного відображення ставлення суспільства до влади у творах художньої літератури, фольклорі та засобах масової інформації. Сформульовано основні засади перетворення відносин між державою і суспільством на партнерські в умовах світових трансформаційних процесів у напрямку глобалізації та інтеграції.
Результати дослідження можуть бути використані у розробці теоретичних та методологічних засад і здійсненні практичних заходів з формування позитивного іміджу влади в Україні, створення концептуальних основ реформування державної служби в напрямку її гуманізації.
Ключові слова: влада, громадянин, гуманізація, держава, державна особа, державне управління, імідж, образ державного службовця, партнерські відносини, служба, соціальна політика, суспільство.

Серегин С.М. Государственный служащий во взаимоотношениях власти и общества. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора наук по государственному управлению по специальности 25.00.03 – государственная служба. – Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2004.
В диссертации разработаны теоретико-методологические основы формирования партнерских отношений между государством и обществом, что должно способствовать становлению правового демократического государства и гражданского общества, концентрации их общих усилий на совершенствовании условий человеческой жизни.
Определены основные понятия, которые характеризуют состояние таких отношений и средства, с помощью которых можно осуществлять коррекцию представлений общества о власти. Как ключевые предложены такие понятия, как “образ государственного служащего”, “имидж власти”, которые в достаточно полной мере позволяют отразить характер отношений между обществом и государством, степень их антагонизма или партнерской сопричастности.
Проанализированы методологические особенности исследования восприятия власти обществом через призму представлений о государственной службе как об институте, который обеспечивает выполнение функций государства. Показано, что общественные представления о власти формируются на основании обобщенного восприятия государственных лиц и оценки состояния институционального обеспечения их деятельности. Под институциональным в этом случае понимается организационно-правовое и материально-технологическое обеспечение работы государственных служащих.
Раскрыта взаимозависимость между типами государственного правления, общественным устройством и характером системы отношений между властью и обществом, а также образа правителя, который в процессе исторического развития государства изменяется от патриархально-харизматического до рационально-гуманистического, каждому из которых соответствует определенный тип образа власти.
Приведены примеры отражения отношения общества к власти в произведениях художественной литературы, фольклоре и средствах массовой информации. Показано, что с помощью этих средств достаточно эффективно и оперативно формируется общественное мнение о власти, а также отражается уровень доверия к власти, которого надо достичь для обеспечения условий партнерства между властью и обществом. Сделан акцент на необходимости установления двусторонней диалоговой связи между государственными служащими и обществом и поиска путей взаимодействия между ними. Сформулированы основные способы превращения отношений между государством и обществом в партнерские в условиях мировых трансформационных процессов в направлении глобализации и интеграции. Как определяющий фактор обеспечения партнерства между государством и обществом рассматриваются социализация и гуманизация государственной политики.
Результаты исследования могут быть использованы при разработке теоретических и методологических основ формирования позитивного имиджа власти в Украине, создании теоретической базы реформирования государственной службы в направлении ее гуманизации.
Ключевые слова: власть, государство, государственное лицо, государственное управление, гражданин, гуманизация, имидж, образ государственного служащего, общество, партнерские отношения, служба, социальная политика.
Serjogin S. M. Public servant in Relations Between the authority and the Society . – Manuscript.
Doctoral Dissertation on Public Administration, speciality 25.00.03 – Public service. – National Academy of Public Administration, office of the President of Ukraine. - Kiyv, 2004.
Theoretical and methodological principles of partnership relations forming between the state and the society, that can assist in creating the legal democratic state and the civil society, concentration of common efforts of the state and the society for people's life improvement are developed in the dissertation. The main conceptions which describe the condition of these relations, and means by which it is possible to perform the correction of the society notions about the authority are distinguished. Methodological peculiarities of the research of the authority understanding by the society through the prism of notions about public service as an institute that provides state functions execution are analysed. It is known that society notions about the authority are formed on the base of general ideas about state individuals and conditions of institutional provision of their activity. The interaction between types of state government, forms of the society and character of relations between the authority and the society is researched. Examples of representation of the society attitude to the authority in fiction, folklore and mass media are given. The main principles of reforming of relations between the state and the society to partnership under the conditions of world transformation processes directed towards globalisation and integration are formed.
The research results can be used for the development of theoretical and methodological principles and implementation of practical means on the authority positive image forming in Ukraine, creation of conceptual principles of the public service reforming towards its humanisation.

Key words: relation, the authority, a citizen, humanisation, a state, a state individual, public administration, an image, a public servant image, partnership relations, a service, social policy, a society.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking