Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Державні утворення в Криму наприкінці 1918 – в 1920 рр.: історико-правове дослідження

 

ВЕЛІГОДСЬКИЙ ДЕНІС ВІТАЛІЙОВИЧ

ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ В КРИМУ НАПРИКІНЦІ 1918 – В 1920 рр.: ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2005


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історико-правових дисциплін та основ правознавства Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України (м. Сімферополь)

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор
ТИМОЩУК Олександр Валентинович,
Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, декан юридичного факуль-тету (м. Сімферополь)
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПрН України
ЯРМИШ Олександр Назарович,
Національний університет внутрішніх справ МВС Украї-ни, ректор (м. Харків);

кандидат юридичних наук, доцент
ОКІПНЮК Володимир Тарасович,
Національна академія Служби безпеки України, заступ-ник завідувача кафедри теорії та історії держави і права (м. Київ)

Провідна установа – Львівський національний університет
імені Івана Франка Міністерства освіти
і науки України, кафедра теорії та історії
держави і права (м. Львів)
Захист відбудеться 25 лютого 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту.
Автореферат розіслано 24 січня 2005 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради І. Б. Усенко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Сучасне конституційне визначення правового статусу Авто-номної Республіки Крим у складі унітарної Української держави остаточно не вирішило всіх проблем правової природи автономії. Залишається, зокрема, відкритим питання, наскільки наша держава з на-явністю адміністративно-територіальної автономії відповідає міжнародним правовим стандартам і за-гальнонаціональним потребам, і як ця автономія співвідноситься з перспективами розвитку Українсь-кої держави та забезпечує її конституційну цілісність.
Для вирішення цього питання важливим є вивчення і використання досвіду українського державотворення минулих поколінь, зокрема, державно-правових процесів, що здійснювалися в Криму в 1918 – 1920 рр. Йдеться насамперед про систему організації державної влади та нормати-вно-правової діяльності Крайового уряду С. Крима, Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР, урядів головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії в Криму (далі ЗСПР), а та-кож про діяльність органів місцевого самоврядування в умовах громадянської війни.
Про актуальність вивчення тенденцій і особливостей державного будівництва періоду грома-дянської війни в Криму свідчать і взаємозаперечні оцінки подій кінця 1918 – 1920 рр., наявні у ві-тчизняній і зарубіжній історіографії.
Крім того, дослідження цієї теми набуває актуальності у зв’язку з розбудовою громадянського суспільства, яке має враховувати інтереси всього соціального спектру, а це у свою чергу висуває по-требу історико-правового дослідження досвіду державного будівництва різних політичних сил у Кри-му та перших засад громадянського суспільства, що політично самореалізувалися через органи місце-вого самоврядування в 1918 – 1920 рр.
Наукове вивчення процесів державного будівництва того періоду дасть можливість розв’язати чимало дискусійних питань, у тому числі про мету й завдання Крайового уряду С. Крима, Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР, урядів головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії, характер їх автономії, використати цей досвід для вдосконалення правової системи України, політичних та економічних відносин державного центру й Автономної Республіки Крим, реформування сучасного механізму держави як організаційної основи унітарного устрою України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає завданням цільової комплексної програми НАН України №0186.0.070872 “Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення”. Вона узгоджується з плановою науковою темою Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського “Вивчення етнокультурних проблем депортованих народів і малих етнокультурних спільнот у Криму” (№0197V000422), одним із учасників розробки якої є дисертант, і виконана за планом наукових досліджень кафедри історико-правових дисциплін та основ правознавства цього навчального закладу на період 2002-2005 рр.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні організаційно-правових засад формування та функ-ціонування урядів та підпорядкованих їм місцевих адміністрацій, охоронних і судових органів як елементів, що у своїй сукупності складали механізм державних утворень на території Кримського півострова наприкінці 1918 – в 1920 рр.
Відповідно до поставленої мети увагу зосереджено на вирішенні таких основних завдань:
проаналізувати основні ідеї російських науковців, політичних і державних діячів відносно природи і сутності державності в Криму на основних етапах громадянської війни;
з’ясувати політичні та нормативно-правові засади створення кримських урядів, їх відповід-ність загальновизнаним принципам самовизначення народів та міжнародного права;
виявити особливості організаційного устрою урядів, органів місцевого самоврядування, форму-вання їх складу та з’ясувати роль військового командування Антанти, Червоної армії і Добровольчої армії в цьому процесі;
визначити форму правління та державного устрою, тип політичних режимів, дослідити сис-тему органів влади, судоустрою державних утворень С. Крима, Кримської СРР, генералів А. Денікіна та П. Врангеля;
узагальнити особливості нормативно-правової та організаційно-розпорядчої діяльності Кримських урядів, підпорядкованих їм місцевих адміністрацій, охоронних та судових органів;
дати політико-правову оцінку внутрішньої та зовнішньої політики державних утворень в Криму наприкінці 1918 – в 1920 рр.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникли в процесі побудови державних утво-рень в Криму за урядування С. Крима, органів більшовицької влади, генералів А. Денікіна та П. Врангеля (наприкінці 1918 – в 1920 рр.).
Предметом дослідження є державні та правові інститути другого Крайового уряду, Тимчасово-го робітничо-селянського уряду Кримської Соціалістичної Радянської Республіки, урядів головноко-мандувача Збройних сил Півдня Росії.
Методологічна база дослідження сформована шляхом поєднання загальних та спеціальних ме-тодів наукового пізнання. В основу дисертації покладено загальнонауковий діалектичний метод. До-слідження здійснювались відповідно до принципів об’єктивності та історизму в історико-правових дослідженнях, які використовувалися при систематизації та класифікації джерельної бази і фактологі-чного матеріалу, встановленні вірогідності та повноти інформації.
У дисертації використовувалися і спеціальні методи. Серед найважливіших із них необхідно виді-лити такі: конкретно-історичний, структурно-функціональний, інституційний, порівняльно-правовий, соціологічний. Їх комплексне застосування здійснювалося на підставі системного підходу, а співвідно-шення як головних і допоміжних у вирішенні конкретних завдань дослідження визначалося характером наукового опрацювання використаного фактичного матеріалу. Більш інших застосувався конкретно-історичний метод, завдяки якому було досліджено еволюцію державно-правового статусу Криму в 1918 – 1920 рр. Структурно-функціональний метод використовувався, наприклад, для виявлення ознак дер-жавності й легітимності другого Крайового уряду, інституційний – для вивчення органів та інститутів влади Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР, урядів головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії в Криму, порівняльно-правовий – для визначення правового статусу Кримської СРР, спільних рис і відмінностей з Радянською Республікою Тавриди. Соціологічний метод дав можливість врахувати під час дослідження вплив військового командування Антанти, Червоної армії, Збройних сил Півдня Росії в Криму на діяльність ліберально-демократичного, комуністично-диктаторського і військо-во-авторитарного режимів.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють кінець 1918 – 1920 рр. За вихідний рубіж дослі-дження прийнято утворення Кримського крайового уряду С. Крима, якому передував перший крайо-вий уряд С. Сулькевича, діяльність якого вже досить повно досліджена в кандидатській дисертації О. Редькіної “Кримський крайовий уряд генерал-лейтенанта С. Сулькевича (червень-листопад 1918 р.)”. Предмет її дослідження безпосередньо межує із нашою темою і має відношення до проблем передачі влади урядові С. Крима від кабінету С. Сулькевича. Верхня межа дисертаційної роботи заве-ршується 1920 р., коли був ліквідований військово-авторитарний режим П. Врангеля і розпочався принципово новий радянський етап державного будівництва в Криму.
Наукова новизна отриманих результатів дисертації полягає в тому, що вона є першою спробою комплексного наукового дослідження процесів державного будівництва в Криму від за-думів до втілення на основних етапах громадянської війни, а також позначається авторським під-ходом до аналізу обраного предмета і сутністю зроблених висновків. У межах проведеного дослі-дження отримано такі результати, що мають наукову новизну:
1. Вперше концептуалізовано теоретико-правову спадщину та практично-політичну діяль-ність провідних правознавців, державних і політичних діячів Росії, які взяли активну участь у фо-рмуванні Крайового уряду С. Крима, урядів генералів А. Денікіна та П. Врангеля. Її основу стано-вили такі нові положення, як ідея Кримської державності, що являла собою тимчасовий характер на шляху відтворення Російської імперії, а також перехід до внутрішнього конституційно-правового регулювання державотворчих процесів.
2. Проаналізовано розвиток правового змісту нормативно-правових актів, які визначили прин-ципи формування Кримських урядів, органів місцевого самоврядування. На основі цього визначено основні характеристики правового статусу державних утворень в Криму наприкінці 1918 – в 1920 рр.: було здійснено спроби реалізувати три моделі державності Криму: парламентська республіка з уніта-рною формою державного устрою та ліберально-демократичним типом державно-правового режиму С. Крима; територіальна автономія у формі Кримської СРР з елементами тоталітарного режиму дикта-тури більшовицької партії; монархічна форма правління та військово-авторитарний режим А. Денікіна, доповнені ідеєю федеративного устрою і широким самоврядуванням у П. Врангеля.
3. Проведено дослідження нормативно-правових актів Кримського крайового уряду С. Крима, що засвідчило широке використання його державним апаратом законодавства Російської імперії. Узагальнено концепцію виборчого права виборів до Крайового сейму, яка включала визначення мі-сцевого виборчого права як інституту виборчого права окремої держави, що є системою правових норм, які регулювали суспільні відносини в процесі організації та проведення місцевих виборів, і забезпечувала здійснення виборчого процесу на засадах вільного й рівноправного висування канди-датів у члени Сейму, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії.
4. Подано авторську концепцію правового регулювання взаємовідносин між Крайовим урядом С. Крима й командуванням Добровольчої армії, основою якої є висновок про невтручання армії у внутрішнє управління Кримом і підпорядкування військових сил Крайового уряду командуванню Добровольчої армії. Визначено два основні етапи зміни співвідношення військової і цивільної влади залежно від розвитку військової ситуації на півострові. Перший етап розпочинається в середині лис-топада 1918 р. і закінчується в січні 1919 р.. Для цього етапу було характерним невтручання адмініс-трації в діяльність Крайового уряду. З початку лютого 1919 р. військове командування повністю ко-нтролювало діяльність уряду С. Крима.
5. Доведено, що проголошення Кримської СРР відбулося за вказівкою з Москви, а розбудова державного механізму проводилася без врахування місцевих особливостей, національно-культурних традицій, об’єктивних політико-правових умов існування автономної республіки. Аналіз державно-правового механізму Кримської СРР, нормативно-правового забезпечення організації та діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади засвідчив початок формування в Криму основних елементів тоталітарного політичного режиму.
6. З’ясовано відмінності другого радянського більшовицького правління в Криму від уряду Ра-дянської Тавриди, серед яких звернуто увагу на значно більший прагматизм у нормативно-правовій діяльності, гнучкішу тактику стосовно політичної опозиції, прагнення не допускати стихійного терору та ігнорування інтересів селян і кримськотатарського народу.
7. Досліджено зміни компетенції військових органів управління Збройних сил Півдня Росії та державних інститутів влади під кутом зору їх взаємовідносин. Доведено, що штучне перенесення вій-ськової структури управління на формування цивільних органів зумовило відсутність законодавчого представницького органу, чіткої судової влади, послаблення системи управління, дискредитацію пра-вової та ідеологічної основи білого руху, що зрештою стало причиною падіння політичного режиму генерала А. Денікіна.
8. Виявлено організаційно-правові особливості відновлення повітових земських установ та міських дум в умовах воєнного часу. Зроблено висновок, що реалізація ними нормативно-правових актів Крайового уряду С. Крима, урядів А. Денікіна та П. Врангеля, і нормативних при-писів щодо діяльності міських і земських органів самоврядування була важливою передумовою забезпечення господарської діяльності в умовах війни.
9. Визначено причини, які спонукали уряд генерала П. Врангеля терміново розпочати реаліза-цію аграрного законопроекту: необхідність зміцнення соціальної бази південноросійської влади в особі середнього й заможного селянства, насичення ринку сільськогосподарськими товарами, акти-вного постачання продовольством армії та населення, поповнення прибуткової частини бюджету держави за рахунок розвитку товарного хліборобства.
Практичне значення дослідження полягає в наявній можливості використання його матері-алів, висновків та узагальнень у науково-дослідній діяльності, під час підготовки праць з історико-правової проблематики та викладання навчальних курсів “Історія держави і права України”, “Істо-рія України”. Рекомендації дисертації можна взяти до уваги під час доопрацювання законодавства, що регулює правовий статус Автономної Республіки Крим у складі України, для запобігання полі-тичним, соціальним і національним конфліктам.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації апробовані автором під час виступів на Восьмій міжнародній конференції істориків права “Юридична біографістика: іс-торія, сучасність, перспективи”, 15-18 вересня 2002 р., м. Феодосія; Науково-практичній конфе-ренції професорсько-викладацького та студентського складу юридичного факультету Таврійсь-кого національного університету ім. В. І. Вернадського “Правові аспекти підготовки та здійс-нення конституційної реформи в Україні”, 4 квітня 2003 р. м. Сімферополь; Дев’ятій історико-правовій конференції “Юридична наука та освіта: історія, сучасність, перспективи”, 6-8 червня 2003 р., м. Рівне; Десятій історико-правовій конференції “Історико-правові проблеми автономіз-му і федералізму”, 22-24 вересня 2003 р., м. Севастополь; Міжнародній конференції (Львів – сі-чень 2004 р.); Науковій конференції (Суми – квітень 2004 р.). Матеріали більшості конференцій опубліковано.
Положення дисертації апробовані при викладанні навчальних курсів “Історія політичних та правових учень”, “Історія держави і права України” в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського, Київському університеті права.
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 3 наукових статтях, опублікованих у періодичних виданнях, визначених ВАК України фаховими з юридичних наук.
Структура роботи зумовлена її метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, 4 розді-лів, поділених на 8 підрозділів, висновку, списку джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації – 218 с., із них основного тексту – 196 с., список використаних джерел – 22 с. (236 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, вказується на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються об’єкт і предмет дослідження, його ме-та і основні завдання, розкривається методологічна база дослідження, його наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, подається інформація про апробацію результатів дисертаційної роботи, публікації за її темою та про структуру і обсяг дисертаційної роботи.
Перший розділ „Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” скла-дається з двох підрозділів. У першому з них здійснено аналіз праць попередників автора, що стосу-валися дослідження складових об’єкта чи окремих елементів предмета дисертації; у другому – про-ведено опис і класифікацію джерел, що забезпечили інформаційний простір дисертації. Для характе-ристики наукової літератури за темою дисертації використано хронологічний принцип його розпо-ділу, за яким виокремлено три умовні групи, що концентрують у собі розвиток історико-правової думки післяреволюційного, радянського і пострадянського періодів. Вони виділяються спрямованіс-тю досліджень, колом питань, на яких більше зосереджували увагу автори, джерельною базою і, без-умовно, загальними підходами, які визначалися розвитком історико-правової думки та суспільно-політичними умовами.
Одними з перших досліджень, у яких порушувалася наша проблема були праці радянських право-знавців, істориків, політиків, партійних, державних та громадських діячів: М. Бененсона, З. Будкевича, А. Бутецького, А. Болдиря, О. Гуковського, І. Мінца, В. Оболенського, Г. Немировича-Данченка, С. Піонтковського, Я. Шипова, П. Хвойнова. Тоді ж, із початку 30-х рр., переважаючим стало положення про деструктивний характер південноросійської влади, про режим терору, насильства в Криму і Північній Таврії. Увагу дослідників було зосереджено на вивченні діяльності РКП(б) у справі створення більшови-цького підпілля. Із класових позицій розглядалися питання допомоги союзників, виділялися групи дер-жав – активних і пасивних підсобників контрреволюції.
Початок другого періоду в історіографічному процесі нашої теми дослідження пов’язаний із прогресуючим культом особи Й. Сталіна. Відповідні вимоги ставляться й до досліджень державотвор-чих процесів періоду громадянської війни. Важливе місце в дослідженні процесів державотворення в 1918-1920 рр. займають праці В. Баранченка, П. Надинського, М. Супруненка, О. Четиркіна, І. Чирви. Провідною темою цих праць є розкриття форм і методів діяльності комуністичних організацій за вста-новлення радянської влади в Криму, підпільна робота в умовах функціонування першого та другого Крайових урядів і правління генералів А. Денікіна і П. Врангеля. Проте в роботі ці монографії та статті використовувалися, оскільки вони мають достатньо широкий фактичний матеріал, який із поправкою на тенденційність має значення для дисертації.
У 70-х – 80-х рр. ХХ ст. з’являється ще кілька цікавих і змістовних праць радянських дослідни-ків, у яких показано окремі сторони державно-правового забезпечення діяльності антикомуністичних режимів у Криму. Зусиллями Г. Йоффе та О. Іллерицької було зроблено спробу наблизитись до об’єктивної оцінки діяльності урядів ЗСПР в Криму. У їхніх монографіях, присвячених правовій базі та змістові аграрної реформи, певну увагу приділено інституційному забезпеченню її реалізації. В нау-кових працях С. Карпенко розглядаються особливості аграрної політики, зумовлені завершальним пе-ріодом громадянської війни. В. Зиміна узагальнила практичні дії південноросійської влади як реаніма-цію дореволюційної Росії, ретельно приховувану й офіційно замовчувану.
Історичну базу дослідження новітньої української історіографії вважаємо за доцільне умовно поділити на дві частини. По-перше, це загальноісторичні та історико-правові праці, що містять кон-цептуальні визначення національно-державної розбудови, зокрема автономії, в історичному аспекті; по-друге, це спеціальні праці, предметом дослідження яких є питання державної розбудови в Криму в 1917 – 1920 рр.
Аналізуючи перший масив, зазначимо, що чимало різноаспектних питань національно-державної розбудови в історичному аспекті, розвитку уявлень про форми правління, державний устрій розкрито в дослідженнях з історії держави і права, історії політико-правових учень, зокрема, у працях В. Бабкіна, В. Гончаренка, М. Кармазіної, І. Кресіної, І. Кураса, О. Мироненка, В. Панібудьласки, В. Рум’янцева, І. Усенка, Ю. Шемшученка, О. Ярмиша.
Теоретичні питання державного устрою, зокрема пов’язані з проблемами здійснення державної влади, утвердження конституційного ладу, суверенітету, висвітлюються у працях В. Копєйчикова, Л. Кривенко, В. Кульчицького, В. Медведчука, Г. Мурашина, С. Телешуна, В. Окіпнюка.
Серед монографічних досліджень окремих проблем удосконалення відносин між різними суб’єктами політичної влади, які безпосередньо пов’язані з формуванням основних засад державного устрою, треба відзначити праці українських юристів та політологів І. Бінька, С. Головащенка, В. Кременя, В. Кампо, М. Корнієнка, І. Кураса, Ю. Римаренка, Г. Рябошапки, І. Цамеряна, В. Швецова.
Характеризуючи другий масив історіографії проблеми, визначений автором, треба зазначити, що в новітній українській історіографії великий фактичний матеріал уведено до наукового обігу в працях С. Бородіна, Ю. Дубка, І. Іванця, О. Копиленка, Ю. Лаптєва, К. Линьова, А. Мальгіна, А. Родіонова, В. Сергійчука, Є. Смирнової, О. Тимощука, В. Шарапи.
У 2003 р. була захищена кандидатська дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук О. Редькіною. Предмет її дослідження – державні та правові інститути Першого кримського крайового уряду – безпосередньо межує з нашою темою і має відношення до проблем передачі влади уряду С. Крима від кабінету С. Сулькевича. У квітні 2004 р. вийшла друком моногра-фія О. Тимощука і П. Тарана, присвячена проблемам генезису автономістських ідей, що були прита-манні кримськотатарській політико-правовій думці кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.
Більш послідовним у методологічних підходах щодо дослідження проблеми є розвиток зару-біжної історіографії. У працях М. Вишняка, М. Маргулієса, Г. Вернадського, Д. Пасманика було здійснено спробу наблизитись до об’єктивної оцінки діяльності уряду П. Врангеля. Найбільш бли-зькою до нашої теми дослідження є монографія російського історика-емігранта М. Росса. Автор досить детально цитує офіційні документи уряду П. Врангеля, його основні напрями діяльності: управління і самоврядування, підготовку і запровадження земельної реформи, організацію судової влади тощо.
Вивчення історії формування російської державності, проведене авторами книги “Влада і ре-форми. Від самодержавної до радянської Росії” (Санкт-Петербург, 1996), являє собою приклад зва-женого підходу до дослідження творчих засад, які забезпечують умови для вирішення соціальних конфліктів, своєчасної трансформації влади. У зазначений період вперше появилися публікації Ю. Гордєєва, Ю. Требова про політичну діяльність А. Денікіна.
ДЖЕРЕЛЬНУ БАЗУ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ СТАНОВЛЯТЬ ОПУБЛІКОВАНІ ТА АРХІВНІ ДОКУМЕНТАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ. ЗА ПРИНЦИПОМ ПОХОДЖЕННЯ ТА ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА РОЗПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ЧОТИРИ ГРУПИ, ЯКІ ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО ВИЗНАЄ КЛАСИЧНИМИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ БУДЬ-ЯКОГО РЕТРОСПЕКТИВНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.
СЕРЕД ОПУБЛІКОВАНИХ ЗБІРНИКІВ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ОСОБЛИВЕ МІСЦЕ ЗАЙМАЮТЬ ЗВІД ЗАКОНІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ, ШІСТНАДЦЯТИТОМНЕ ВИДАННЯ ЯКОГО УВІБРАЛО В СЕБЕ ПРАКТИЧНО ВСІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ РОСІЙСЬКОГО УРЯДУ, ТА ДЕВ’ЯТИТОМНЕ ВИДАННЯ РОСІЙСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА Х-ХХ СТ. З УРАХУВАННЯМ ПЕРШОЧЕРГОВОЇ РОЛІ ЦИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ ДЛЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТРЬОХ АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИХ УРЯДІВ С. КРИМА, А. ДЕНІКІНА І П. ВРАНГЕЛЯ ТА РЕГЛАМЕНТУ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН У ВСІХ ГАЛУЗЯХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ В КРИМУ, ЦІ ВИДАННЯ СКЛАЛИ БІЛЬШУ ЧАСТИНУ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ НАШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.
ДО ПЕРШОЇ ВЕЛИКОЇ ГРУПИ ЗАЛУЧЕНИХ НАМИ ДЖЕРЕЛ НАЛЕЖАТЬ ЗБІРНИКИ ДОКУМЕНТІВ ВСЕРОСІЙСЬКОГО І ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ХАРАКТЕРУ, ЩО ВИДАВАЛИСЯ ПРОТЯГОМ 1917-1920 РР.: СИСТЕМАТИЧНІ ЗВЕДЕННЯ ЗАКОНІВ РОСІЙСЬКОЇ СФРР ТА УКРАЇНСЬКОЇ СРР, А ТАКОЖ ХРОНОЛОГІЧНІ ЗВЕДЕННЯ ЗАКОНІВ, УКАЗІВ ВЦВК І ПОСТАНОВ УРЯДІВ РОСІЙСЬКОЇ СФРР ТА УКРАЇНСЬКОЇ СРР. ДО ЦИХ ДЖЕРЕЛ ДОЛУЧАЮТЬСЯ РЕЗОЛЮЦІЇ З’ЇЗДІВ РАД РОСІЙСЬКОЇ СФРР І УКРАЇНСЬКОЇ СРР ІЗ ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА. БАГАТО ІЗ ЗАЗНАЧЕНИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ ДІЯЛИ НА ТЕРИТОРІЇ КРИМСЬКОЇ СРР.
Важливою складовою частиною джерельної і, зокрема, нормативної бази дисертації стали мате-ріали періодичної преси того часу. Автором загалом використано 18 найменувань періодичних видань з листопада 1918 р. по листопад 1920 рр. різних політичних напрямів.
Суттєво доповнюють джерельну базу дисертації наративні джерела – спогади та щоденники су-часників подій другої половини 1918 – 1920 рр. Загалом у дисертації використано 26 творів спогадів учасників Білого руху. Особливу увагу було приділено “Нарисам Російської Смути” А. Денікіна та працям П. Врангеля. Вони несуть значну документальну фактологічну й аналітичну інформацію.
Неопубліковані джерела репрезентовані матеріалами архівів. У тексті дисертації містяться поси-лання на 125 справ 36 фондів центральних архівів України й Росії. Найбільше документів, які безпосе-редньо стосуються діяльності урядів А. Денікіна і П. Врангеля, залучено із Державного Архіву Росій-ської Федерації. (Ф. 5827 – Особистий фонд головнокомандувача збройних сил Півдня Росії генерал-лейтенанта А. Денікіна), Російського Державного Воєнного Архіву (Ф. 40308 – Колекція документів білогвардійських об’єднань, з’єднань, частин та установ, Ф. 39540 – Управління генерал-квартимейстера при штабі головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії). У Центральному держав-ному архіві вищих органів влади та управління України зберігаються справи з Ф. 1061 – Міністерство земельних справ Української держави - листування між відділами Таврійсько-Катеринославського управління землеробства і державного майна, що дозволили висвітлити питання організації земельних справ Кримського крайового уряду; з Ф. 1064 – Рада Міністрів Української держави – доповідь Сімфе-ропольського повітового старости, призначеного урядом Української Держави, що слугували для ви-вчення особливостей формування персонального складу адміністративно-управлінських органів, під-леглих Крайовому уряду; з Ф. 3776 – Міністерство закордонних справ Української Держави – матеріа-ли з зносин гетьманського МЗС з Кримом, що допомогли з’ясувати сутність зовнішньополітичного ку-рсу кабінету С. Крима. У Центральному Державному архіві при Раді Міністрів АРК, у фондах Ф. Р. 999 – Міністерство внутрішніх справ Кримського крайового уряду та Ф. Р. 1000 – Рада Міністрів Кримського крайового уряду знайдено велику кількість нормативно-правових актів, що розкривають сутність державних перетворень у Криму в 1918-1919 рр., особливості діяльності адміністративно-управлінських органів, місцевого самоврядування, судових і охоронних органів.
Надзвичайно важливим комплексом архівних документів про діяльність Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР є матеріали 11 фондів Центрального Державного архіву при Раді Міністрів АРК, де містяться протоколи засідань бюро Кримського обкому КП(б)У, циркулярні листи обкому партії, протоколи засідань Таврійської губернської надзвичайної комісії. В окремих фондах зі-брані нормативно-правові акти, матеріали директивного характеру: постанови, резолюції народного комісаріату землеробства, лісового відділу, комісаріату національних маєтків, уповноваженого управ-ління продовольства, уповноваженого комітету з палива, управління торгівлі й промисловості народ-ного комісаріату охорони здоров’я, народного комісаріату продовольства й торгівлі, Ялтинського комі-саріату міського господарства.
Другий розділ „Кримський крайовий уряд С. Крима (листопад 1918 – квітень 1919 рр.)” містить два підрозділи, що виокремлені за принципом хронологічного викладення матеріалу. Автор висвітлює політико-правові передумови створення Другого крайового уряду, звернувши увагу на сутність різних державних концепцій місцевих політичних сил в умовах присутності на півострові військ Антанти, становлення законодавчої системи, судової влади, адміністративних та охоронних органів, визначити тип політичного режиму.
В дисертації узагальнено попередній досвід державного будівництва, який був накопичений у Таврійський губернії до 25 жовтня 1917 р. та в період діяльності Крайового уряду С. Сулькевича. Ди-сертант розглянув основні засади формування уряду С. Крима, склад якого було погоджено на міжпар-тійних нарадах. Зазначається, що соціал-демократи (меншовики) відмовилися направити своїх пред-ставників до складу уряду. Фракція партії соціал-революціонерів делегувала до уряду популярного се-ред населення севастопольського лікаря С. Ніконова, який зайняв посаду міністра народної освіти. П. Бобровський отримав посаду міністра праці й державного контролера, репрезентував в уряді соці-ал-демократів плехановського напряму.
Партія конституційних демократів мала більшість у складі уряду. Разом із С. Кримом – Голо-вою Ради міністрів, до складу уряду від цієї партії увійшли ще три міністри: М. Вінавер – міністр зовнішніх відносин, В. Набоков – міністр юстиції, М. Богданов – міністр внутрішніх справ. Разом вони становили колегію, що керувала загальною політикою Кримського уряду. Окрім них, до складу уряду ввійшли ще чотири міністри: О. Стевен – міністр постачання і шляхів, керуючий державної палати О. Барт – міністр фінансів, воєнний міністр генерал М. Будчик, морський міністр – адмірал В. Канін. Лідери кримських татар відмовилися від співпраці в уряді.
На думку здобувача, уряд являв собою зразок органу самостійної держави й складався із вось-ми осіб, які поєднували за сумісництвом міністерської посади. Міністри наділялися правами видава-ти розпорядження відносно роз’яснення та тлумачення законів, але ці права підлягали попередньому затвердженню Радою міністрів.
Ключову роль у діяльності Крайового уряду виконувало очолюване М. Богдановим міністерс-тво внутрішніх справ, яке узгоджувало діяльність інших міністерств, здійснювало державне управ-ління господарством та органами місцевого самоврядування. Структурно міністерство внутрішніх справ складалося із трьох відділів – адміністративного, земських, міських і сільських справ, охорони здоров’я та канцелярії. До складу міністерства входила і Крайова внутрішня варта та юрисконсульт.
Для вирішення поточних справ при міністерстві була створена Рада міністерства внутрішніх справ, яку очолював заступник міністра внутрішніх справ А. Вімберг. До складу Ради входили всі керівники структурних підрозділів міністерства внутрішніх справ. Аналогічною була структура й інших міністерств.
На початку березня 1919 р. постановою №1063 Ради міністрів Крайового уряду було засновано Крайову економічну Раду, на яку покладалися завдання розробки економічної політики щодо підне-сення виробничих сил Криму, здійснення негайних заходів щодо виведення із кризи промисловості й сільського господарства, здійснення контролю за діяльністю як галузей економіки, так і окремих підприємств півострова.
Досліджуючи проблеми функціонування Другого крайового уряду, дисертант дійшов висновку, що він мав певні ознаки державної легітимності, оскільки деякою мірою відповідав критеріям ви-значення державності сучасною теорією держави і права.
Однією з ключових проблем організації державної влади стала проблема співвідношення війсь-кової й цивільної влади. Уряд С. Крима намагався відокремити функції армії та цивільних органів на підставі нормативного визначення їхніх дій у мирний і воєнний час. Це, передусім, стосувалося розбу-дови державної охоронної системи, яку передбачалося здійснювати у взаємодії з командуванням Доб-ровольчої армії та Антанти і з оглядом на можливість безпосереднього залучення до боротьби з анти-владними виступами діючих військових частин. Але позитивно вирішити цю проблему не вдалося. Дотримання вимог законності у ході діяльності всіх охоронних структур держави і застосування пока-рань відповідно до чинних законів мали забезпечити органи юстиції, суду, система яких залишалася в цілому незмінною в Криму протягом листопада 1918 – березня 1919 рр. Законодавча діяльність Крайо-вого уряду С. Крима базувалася на трьох визначальних засадах: по-перше, розумінні соціально-економічної основи Кримського законодавства, по-друге, декларуванні законності і, по-третє, усвідом-ленні тимчасового характеру більшості законів та інших нормативних актів. Уряд визнавав повну сво-боду зборів і преси, скасував обмеження демократичних свобод та цензуру, введені урядом С. Сулькевича.
Здобувач розглянув загальні засади Декларації, проголошеної Крайовим урядом. Зроблено висно-вок, що урядом декларувалася всебічна підтримка чинних законоположень, які стосувалися всіх грома-дянських прав і, насамперед, економічних. Повною мірою відновлювалися всі угоди – як майнові, так і земельні, а також право приватної власності, у межах тих законоположень, що діяли до 25 жовтня 1917 р. Положення Декларації були орієнтовані на ринкову економіку і враховували господарські традиції Кри-му. В загальних рисах було окреслено принципові засади процесу законотворчості, причому одразу ж декларувалося, що державність у Криму, незважаючи на тимчасовий характер, базується на твердих ос-новах законів.
У дисертації зроблено висновок про те, що процес законотворчості поділявся на декілька ета-пів. Перший – це прийняття рішення про необхідність розробки нормативно-правового акта та роз-робка самого проекту; другий – обговорення проекту у відповідних міністерствах; третій – прийнят-тя нормативно-правового акта; четвертий – введення його в дію. Аналіз нормативно-правової діяль-ності Крайового уряду С. Крима свідчить про надзвичайно високу інтенсивність роботи. Радою Мі-ністрів за період її діяльності було ухвалено 1300 постанов, які регулювали основні напрямки служ-бової діяльності, кадрову роботу й соціальний захист службовців, внутрішню та зовнішню політику.
У сфері державного будівництва найвагомішими з огляду на стратегічні завдання Крайового уряду стали постанова Ради міністрів від 25 грудня 1918 р. “Про затвердження положення про вибо-ри до Кримського крайового Сейму”, Вищий крайовий суд та міністерство внутрішніх справ. Перед-бачалося розвивати мережу залізниць і шосейних доріг, установити тверді тарифи на транспортні перевезення та поштово-телеграфні послуги.
Однак, незважаючи на зовнішню привабливість постанов Крайового уряду в соціальній сфері, вони викликали неоднозначну реакцію серед населення півострова. На початку 1919 р. уряд С. Крима швидко втрачає авторитет і намагається компенсувати втрату своїх позицій шляхом прийняття поста-нов і розпоряджень, які фактично відновлюють репресивні методи управління і повертають політико-правову ситуацію в Криму до попередніх стартових позицій.
Третій розділ “Радянське державне утворення в Криму у квітні – червні 1919 р.” містить два підрозділи, що стосуються вивчення особливостей формування уряду Кримської СРР, його діяльності, створення державно-правової організації Радянської Росії в умовах кардинальних змін, пов’язаних із пе-ремогою військ Червоної армії над військами А. Денікіна та Антанти.
Дисертантом встановлено, що радянська влада в Криму у квітні-червні 1919 р. відновлювала-ся надзвичайними органами захисту соціалістичної революції, шляхом механічного перенесення структури партійних і радянських органів Російської СФРР та Української СРР. Всі 8 наркоматів Кримської СРР були створені за структурою уряду Соціалістичної Радянської Республіки Тавриди, але з іншим складом виконавців та характером діяльності. Рішення про створення Кримської СРР теж приймало вище політичне керівництво Російської СФРР. У секретаріаті ЦК РКП(б) обговорю-вався і склад уряду. Дисертантом знайдені архівні матеріали, що підтверджують цей висновок. 28 квітня 1919 р. на обласній партійній конференції вищим тимчасовим виконавчим і розпорядчим органом державної влади Кримської СРР було проголошено Робітничо-селянський уряд. Склад уряду було оприлюднено 1 травня 1919 р. на мітингу в м. Сімферополі. За прикладом Раднаркому Російської СФРР йому були надані також законодавчі повноваження. Враховуючи ці обставини, законодавча діяльність уряду зводилася в основному до пристосування чинного законодавства Української СРР і Російської СФРР до місцевих умов та зміни окремих статей цього законодавства. На відміну від Радянської Республіки Тавриди, в цьому випадку, проводилася хибна політика, спрямована на відмову від поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Централь-ними органами управління окремими галузями державної діяльності були народні комісаріати, бі-льшість із яких очолювали члени обкому РКП(б).
Радянський політичний режим Кримської СРР дисертант визначає як комуністично-диктаторський. Кримська СРР являла собою буферну автономну республіку у складі Російської Федерації. До складу уряду входили 9 народних комісарів: військових справ, народного господарс-тва, праці, юстиції, внутрішніх справ, іноземних справ, освіти, пошти та телеграфу, соціального забезпечення й охорони здоров’я. Із дев’яти народних комісарів 4 посади зайняли кримські татари, кримський татарин зайняв і посаду керуючого справами.
Структура наркоматів уряду була типовою. Керівництво кожним наркоматом здійснювала коле-гія на чолі з народним комісаром, який входив до складу уряду. До складу колегії входили керівники структурних підрозділів наркоматів.
Здобувач розглянув загальні засади “Декларації Тимчасового Робітничо-Селянського Уряду Кримської СРР”, яка, на нашу думку, була тимчасовою конституцією цього державного утворення. Зроблено висновок, що в декларації не були визначені повноваження цього органу влади. Але більш чітко були накреслені завдання державного будівництва: підготовка Всекримського з’їзду Рад, органі-зація радянської влади на місцях, націоналізація промисловості, конфіскація поміщицьких, куркульсь-ких і монастирських земель, вирішення національного питання та міжнародних справ.
Стиль роботи Раднаркому Кримської СРР не відрізнявся високою організацією. Як і в Російській СФРР, було створено президію Раднаркому, але вона майже не працювала, окрім проведення звичайних апаратних нарад. На перших засіданнях уряду головував Д. Ульянов. Як свідчить аналіз, вони поверхово готувалися працівниками апарату наркоматів, тому рішення з багатьох питань відкладалися. Особливо це стосується фінансових питань, надання кредитів. Більшість питань, що розглядав Раднарком, були поточними питаннями.
До вищих органів влади Кримської СРР, за політичним статусом, можна віднести і обласний комітет РКП (б), який фактично через своїх представників контролював діяльність Раднаркому. Станом на 3 червня 1919 р., Кримський обласний комітет партії складався з 11 членів. Для керів-ництва поточною роботою було обрано виконавче бюро у складі 3 членів. У складі обласного комі-тету партії були сформована агітаційна комісія, військове бюро, редакційна комісія, відділ міжна-родної пропаганди та обласний професійний центр. При обласному комітеті партії була заснована партійна газета “Таврійський комуніст”, яку з 30 травня 1919 р. перейменували в газету “Кримсь-кий комуніст”.
Враховуючи трагічний досвід Республіки Тавриди, було створено мусульманське бюро обкому партії та національні секції – мусульманську, вірменську, німецьку, єврейську, які організували ви-пуск національних газет.
В дисертації підкреслюється, що відновлення радянської влади в Криму з початку квітня 1919 р. як у центрі, так і на місцях, здійснювалося у формі ревкомів. Ці надзвичайні державні ор-гани влади утворювалися та контролювалися більшовиками. Керівництво та координацію діяльно-сті військово-революційних комітетів Криму здійснював Сімферопольський військово-революційний комітет, який діяв на правах губернського. Дисертант вважає, що надзвичайні орга-ни Кримської СРР не можна визнати легітимними, оскільки їх організація не була передбачена рі-шеннями Всекримського з’їзду Рад та Декларацією Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР.
У другій половині травня 1919 р. розпочинається процес передачі влади від військово-революційних комітетів до виконавчих комітетів відповідних Рад.
Аналіз, проведений дисертантом, свідчить про те, що в самих Радах реальна влада почала зо-середжуватися в руках виконавчих органів. Отже, замість справді представницької системи, ство-рювалася й посилювалася виконавча вертикаль, підпорядкована партійному керівництву області і ЦК РКП(б). Були внесені значні зміни й у регламент роботи Рад усіх рівнів, що також значно по-слабляло їхні владні функції. Тобто виконавчі комітети Рад ставали необхідними елементами ко-муністичної диктатури, яка почала складатися в структурі Кримської СРР.
У розділі 4 “Військово-авторитарні режими в Криму 1919-1920 рр.” подано матеріал, що у двох його підрозділах висвітлює відповідно формування та нормативно-правову діяльність кримських органів військово-адміністративного управління головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії.
У дисертації розглядається структура урядів А. Денікіна і П. Врангеля. Ці уряди оцінюють-ся здобувачем як дорадчі органи, що здійснювали цивільне управління місцевостями, зайнятими Добровольчою армією, і виконували законодавчі і розпорядчі функції. Остаточних форм верховна влада в Криму набула при генералі П. Врангелі. Головнокомандувач ЗСПР був наділений диктатор-ськими повноваженнями, які він реалізував на практиці шляхом видання наказів, ухвалення декла-рацій, постанов, різноманітних циркулярів уряду. Загальна кількість цих нормативно-правових ак-тів свідчить про високу інтенсивність державної діяльності, прагнення вникнути в усі сфери управління.
Діяльність уряду генерала П. Врангеля вирізнялася конструктивним діловим характером, була спрямована на потреби армії та тилу. Із квітня по листопад 1920 р. відбулося 54 засідання уряду, на які запрошувалися промисловці, банкіри, воєначальники, посадові цивільні та духовні особи.
Одним із чинників, що сприяли становленню цивільної влади в Криму, було відновлення цивільного порядку й законності. Серед цих заходів дисертантом розглядається створення управ-ління юстиції, контрольної комісії із сенаторів, відокремлення кримінального розшуку від держав-но-політичного. Ще одним вагомим чинником стало створення військово-судових комісій, які були незалежні від військового командування і підпорядковані безпосередньо військовому прокурору. Комісії приймали справи до розгляду за повідомленнями посадових і приватних осіб, а також за власним розсудом. Судові підлягали як військовослужбовці, так і цивільні особи. Вирок військово-судових комісій підлягав затвердженню відповідних військових командирів; у разі ж незгоди вони мали передавати справу на розгляд у корпусний або апеляційний військово-окружний суд.
Важливу роль у системі правоохоронних органів військово-авторитарних режимів А. Денікіна та П. Врангеля відігравали органи контррозвідки – “особливі відділення”, що були створені 29 листопада 1919 р. Організацію державної влади військово-адміністративного управ-ління доповнювали органи місцевого самоврядування. Їх реформування розпочалося урядом А. Денікіна відповідно до спеціальних законодавчих актів: “Правил про спрощене, при виняткових обставинах воєнного часу, управління губернським і повітовим земським господарством” та “Тим-часового положення про губернські й повітові земські установи”. Здобувач вважає, що порівняно з відповідним законодавством Тимчасового уряду, коло повноважень органів місцевого самовряду-вання зазнало лише однієї істотної зміни – з їх компетенції було вилучено функції управління міс-цевою міліцією. Згідно з правовими актами, надалі до виборів міських дум і земських зборів їхні обов’язки покладалися на управи колишнього складу, обрані у 1917 р. У дисертації аналізуються підготовка та результати виборів до міських дум, їх партійний склад та виборів міських голів. На думку здобувача, вони свідчать про повернення на політичну арену правих сил.
Важливим кроком у формуванні органів земського самоврядування став наказ, виданий гене-ралом П. Врангелем, про відновлення повітового і волосного земського управління. Було затвердже-но структуру та порядок виборів до земських зборів, визначено компетенції земських волосних збо-рів. У вересні 1920 р. було оприлюднено “Тимчасове положення про повітові земські установи”, “Правила про порядок введення в дію тимчасового положення про повітові земські установи” та на-каз №150 цивільного управління, що сповіщав населення про відновлення повітового земства.
На думку дисертанта, законодавча діяльність військово-авторитарних режимів А. Денікіна і П. Врангеля пройшла у своєму розвитку два основних етапи, перший із них, що розпочався у березні 1919 р., мав переважно політико-декларативний характер. Його основним досягненням стало визна-чення основних функцій діяльності уряду ЗСПР та відновлення законодавства Російської імперії, яке діяло до революції. Законодавча діяльність здійснювалася шляхом підготовки законопроектів, необхід-них для створення на Півдні Росії та в Криму тимчасової форми державності, їх обговорення та за-твердження головнокомандувачем.
Здобувачем встановлено, що поразки ЗСПР докорінно змінили нормативно-правову діяльність уряду А. Денікіна. Він опинився віч-на-віч із проблемою законодавчого регулювання найважливіших проблем життя Кримського півострова. Цю діяльність продовжив і уряд П. Врангеля. Все це змінило пріоритети законодавчої діяльності цих урядів, а отже, розпочався її новий етап.
У дисертації розглядається процедура відновлення дореволюційного законодавства Російської імперії. Уряди проголосили підтримку законоположень, які стосувалися всіх цивільних прав, регу-лювали економічні відносини, фінансову систему, діяльність промисловості, сільського господарст-ва, зовнішньополітичні відносини, відновлювали право приватної власності тощо. Пріоритетним на-прямом у законотворчій діяльності цих урядів стало вирішення земельного питання на користь се-лянства, зміцнення приватної власності на землю, посередництво держави, раціональне використан-ня землі.
Спроби подолання фінансово-економічної кризи, розпаду промислового виробництва, розпочаті урядами ЗСПР, були одним із найважливіших напрямів їх діяльності. Але усі заходи урядів щодо нала-годження державного механізму мали надзвичайний характер в умовах громадянської війни. Директи-вні методи управління, а також короткочасні терміни проведення перетворень значно знижували ефек-тивність розбудови державності в Криму.
ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично узагальнено організаційно-правові засади формування та функціону-вання урядів та підпорядкованих їм місцевих адміністрацій, охоронних і судових органів як елемен-тів, що у своїй сукупності складали механізм державних утворень на території Кримського півост-рова наприкінці 1918 – в 1920 рр.; з’ясовано правовий зміст нормативно-правових актів, які визна-чили принципи формування Кримських урядів, органів місцевого самоврядування.
Отримані в процесі дослідження результати дозволяють зробити наступні висновки:
По-перше, висвітлення політико-правових передумов створення Крайового уряду С. Крима, Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР, урядів головнокомандувача ЗСПР свідчить про те, що цей процес відбувався в загальному руслі суспільних відносин, які визначалися зміною співвідношення сил на Півдні Росії і в Європі внаслідок закінчення світової війни, соціальних конфлі-ктів, спричинених подіями російської революції.
Ці уряди в проведенні своєї внутрішньої та зовнішньої політики залежали від розвитку воєнної ситуації на півострові, рішень військових командувань, що надавало цим державним утворенням маріо-неткового характеру.
По-друге, загальні закономірності приходу до влади антибільшовицьких режимів визначили спільні риси у законодавчій діяльності. Загалом законодавство Крайового уряду С. Крима, урядів А. Денікіна і П. Врангеля можна охарактеризувати як законодавство перехідного періоду, коли нор-мативно-правові акти приймалися тільки у разі необхідності швидкого реагування на конкретні полі-тичні і воєнні обставини. Звідси і відсутність власних кодифікованих актів у галузі цивільного та кримінального законодавства, належної законодавчої процедури і чіткої системи нормативно-правових актів. Усі перелічені проблеми зумовили значну увагу цих державних утворень до колиш-нього російського законодавства, чинність якого не припинялася.
По-третє, аналіз державного ладу та правової системи Кримської СРР в період із кінця квітня 1919 р. по кінець червня 1919 р. свідчить, що в Криму внаслідок установлення радянської влади роз-почався процес формування тоталітарного режиму більшовицької партії. Державно-правова організа-ція Кримської СРР в основному будувалася за аналогією з Радянською Росією. Основною нормативно-правового забезпечення Кримської СРР були декрети Всеросійських і Всеукраїнських з'їздів Рад, ін-струкції і директиви відповідних центральних наркоматів. Тимчасовим робітничо-селянським урядом приймались і власні нормативно-правові акти. Кримська СРР була штучним, економічно і політично нежиттєздатним державним утворенням, перебувала під повним контролем центральних державних і партійних органів Російської СФРР і була своєрідним доповненням діяльності військового команду-вання Червоної армії.
По-четверте, історичні уроки створення та діяльності урядів С. Крима, Кримської СРР, гене-ралів А. Денікіна і П. Врангеля доводять, що політичне й економічне відокремлення Криму від Укра-їни мало негативні наслідки для населення півострова.
Отже, з огляду на минуле слід здійснювати і сучасну нормативно-правову регламентацію від-носин державного центру України та її кримської автономії. Історичний досвід сьогодні черговий раз свідчить на користь єдності української правової системи, нагадує про необхідність усунення всіх її правових колізій, зокрема, ретельного узгодження конституційних норм держави й автономії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ ЗДОБУВАЧА:
1. Кримська радянська державно-правова реформація в квітні – червні 1919 р. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 120-126.
2. Законотворчість військово–авторитарних режимів А. І. Денікіна і П. М. Врангеля в Криму (1919–1920 рр.) // Часопис Київського університету права. 2003. – № 4. – С. 93-99.
3. Кримські військово-авторитарні режими генералів А. І. Денікіна і П. М. Врангеля (червень 1919 – листопад 1920 рр.) // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 112-120.
4. Основні напрямки нормативно-правової діяльності Крайового уряду Соломона Крима // Юридична біографістика: історія, сучасність, перспективи. – Сімферополь, 2003. – С. 275-277.
5. Історико-правові традиції українського конституціоналізму та кримського державотворення і конституційна реформа в Україні // Правові аспекти підготовки та здійснення конституційної рефо-рми в Україні. – Сімферополь, 2003. – С. 39-42.
6. Історичні витоки і традиції кримського державотворення (1917-1918 рр.) // Історико-правові проблеми автономізму та федералізму. – Сімферополь, 2004. – С. 178-182.
7. Місцева влада і місцеве самоврядування в Криму (липень 1919 – листопад 1920 рр.) // Міс-цеві органи державної влади та самоврядування: історико-правовий аспект. – Суми, 2004. – С. 133-144.

 

Велігодський Д. В. Державні утворення в Криму наприкінці 1918 – в 1920 рр.: історико-правове дослідження. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України. – Київ, 2005.
У дисертації на підставі історико-правового вивчення вперше введених до наукового обігу дже-рел розглянуто реформаторські тенденції Крайового уряду С. Крима, діяльність Раднаркому Кримсь-кої СРР, південноросійської влади протягом основних етапів громадянської війни наприкінці 1918 – в 1920 рр. У роботі визначено сутність трьох моделей державності Криму: парламентської республіки з унітарною формою державного устрою та ліберально-демократичним типом державно-правового ре-жиму С. Крима; територіальної автономії у формі Кримської СРР з елементами тоталітарного режиму диктатури більшовицької партії; монархічної форми правління та військово-авторитарного режиму А. Денікіна, доповнених ідеєю федеративного устрою й широким самоврядуванням у П. Врангеля. Подано авторську концепцію правового регулювання основних сфер діяльності, визначено спільні ри-си в законодавчій діяльності антибільшовицьких режимів, використання їх державними апаратами законодавства Російської імперії. Вивчено державно-правовий механізм Кримської СРР, нормативно-правове забезпечення організації та діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, дано право-ву оцінку політичному режиму.
Ключові слова: державність, законодавча діяльність, Крайовий уряд, політичний режим, Ра-днарком Кримської СРР.

Велигодский Д. В. Государственные образования в Крыму в конце 1918 – в 1920 гг.: ис-торико-правовое исследование. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. Ин-ститут государства и права им. В. М. Корецкого Национальной академии наук Украины. – Киев, 2005.
В диссертации на основе историко-правового исследования впервые введенных в научный оборот источников рассмотрены реформаторские тенденции Краевого правительства С. Крыма, дея-тельность Совнаркома Крымской ССР, южнорусской власти на протяжении основных этапов граж-данской войны в конце 1918 – в 1920 гг. В работе определена сущность трех моделей государствен-ности Крыма: парламентской республики с унитарной формой государственного устройства и либе-рально-демократическим типом государственно-правового режима С. Крыма; территориальной ав-тономии в форме Крымской ССР с элементами тоталитарного режима диктатуры большевистской партии; монархической формы правления и военно-авторитарного режима А. Деникина, дополнен-ных идеей федеративного устройства и широким самоуправлением у П. Врангеля. Изучены факто-ры, оказавшие определяющее влияние на формирование Краевого правительства С. Крыма в ноябре 1918 г.: присутствие на полуострове военного контингента Антант; для Временного рабоче-крестьянского правительства Крымской ССР – войск Красной армии, а правительства А. Деникина и П. Врангеля действовали непосредственно при Вооруженных Силах Юга России. Представлена ав-торская концепция правового регулирования основных сфер деятельности, определены общие чер-ты в законодательной деятельности антибольшевистских режимов, использования их государствен-ными аппаратами законодательства Российской империи. Показаны особенности функционирова-ния правительств в реализации внутренней и внешней политики, которые были зависимы от разви-тия военной ситуации на полуострове, решений военного командования, что придавало этим госу-дарственным образованиям марионеточный характер.
Обобщен опыт реализации аграрного закона правительством П. Врангеля, который позволял укрепить социальную базу южно-российской власти в лице среднего и зажиточного крестьянина, опыт насыщения рынка сельскохозяйственными товарами, опыт активной поставки продовольст-вия армии.
Проанализированы особенности формирования городских и земских органов самоуправле-ния, их социальный состав. Дана характеристика особенностей нормотворческой и организацион-но-распорядительной деятельности городских дум и земских органов. Исследованы взаимоотно-шения городских и земских органов и местных органов государственного управления.
Исследован процесс провозглашения Крымской ССР, создание государственного механизма без учета местных особенностей, национально-культурных традиций, объективных политико-правовых условий существования автономной республики. Изучен государственно-правовой ме-ханизм Крымской ССР, нормативно-правовое обеспечение организации и деятельности законода-тельной, исполнительной и судебной власти, дана правовая оценка политическому режиму.
Ключевые слова: государственность, законодательная деятельность, Краевое правительст-во, политический режим, Совнарком Крымской ССР.

Veligodsky D. V. State formations in the Crimea at the end of 1918 – 1920. History-law investi-gation. – Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Sciences (Law) on speciality 12.00.01 – the theory and history of state and law; the history of political and law studies. – V. M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences. – Kyiv, 2005.
On basis of history-law investigation first introduced in scientific sources circulation reformative ten-dencies of regional government of S. Crym, activity of Sovnarkom of Crimean SSR, southern Russian power during the main stages of civil war in late 1918 – 1920 were analysed. The essence of three models of Crimea state system is deferment in the work namely Parliament republic with unitary form of state system and liberal democratic type of state legal regime of S. Crym; territory autonomy in the form of Crimean SSR with ele-ments of total regime of Bolshevik party dictatorship; monarchic form of governing and military authoritarian regime of A. Denikin, complemented with the idea of federal formation and wide self governing of P. Vrangel. Factors which influenced on the formation of S. Crym regional government in November 1918 were studied: the presence of Antant military batch; forces of Red Army – for Provisional Crimean workers-peasants government. The government of A. Denikin and P. Vrangel were acting with military forces of the South of Russia. The author's conception of law regulation of the main spheres of activities is introduced. The general features in law-marking activities of antibolshevik's regime and their application by state formations of Russian empire are determined state-law mechanism of Crimean SSR is studied, state-normative mechanism securing legislative, executive and legal power is investigated. Proper appreciation is given to political regime.
Key words: legislative activity, regional government, Sovnarkom of Crimean SSR, State system, political regime.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking