Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Державні цінні папери як об’єкти цивільних прав

 

Харицький Володимир Петрович

ДЕРЖАВНІ ЦІННІ ПАПЕРИ ЯК ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право.

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Харків 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права № 2 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент Яроцький Віталій Леонідович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри цивільного права № 2.

Офіційні опоненти:
– доктор юридичних наук, професор Кузнєцова Наталя Семенівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права;
– кандидат юридичних наук, доцент Труба В’ячеслав Іванович, Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін.

Провідна установа – Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, сектор цивільного, підприємницького і трудового права, м. Київ.

Захист відбудеться “30” травня 2006 року о 14. 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий “25” квітня 2006 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Положення прийнятого 16 січня 2003 року Цивільного кодексу визначили основні напрямки подальших досліджень особливостей регламентації особистих немайнових і майнових відносин. У сучасних умовах особливого значення набуває розгляд специфіки правового регулювання відносин, що виникають з приводу окремих різновидів цінних паперів, визначеної як положеннями ЦК України, так і інших актів цивільного законодавства України. У зв’язку з цим, актуальною є проблема розгляду особливостей державних цінних паперів як об’єктів цивільних прав. Незважаючи на те, що їхнім емітентом є держава як публічно-правове утворення, що бере участь у цивільних відносинах в особі відповідних державних органів, відносини, пов’язані з їхнім випуском та обігом, підлягають приватноправовій регламентації. Аналіз надбання цивілістичної доктрини у цій сфері свідчить про недостатність дослідження специфіки їхньої правової природи та особливостей участі у цивільному обороті. Необхідність визначення специфіки правової природи державних цінних паперів, дослідження механізмів їхнього випуску та обігу і обґрунтування на цій підставі шляхів подальшого вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають стосовно них, обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.
Теоретичною основою дослідження та зроблених у дисертації висновків є праці видатних вчених-правників України та інших країн, присвячені цивілістичній проблематиці, зокрема, аналізу особливостей правового регулювання відносин, що виникають у сфері випуску та обігу цінних паперів. Основні положення дисертації ґрунтуються на дослідженнях українських та російських цивілістів А.А.Агаркова, І.А. Безклубого, В.А. Бєлова, С.М. Бервено, В.І. Борисової, В.І. Вишневського, В.І. Гостюка, Н.С. Кузнєцової, С.М. Ландкофа, Ю.М. Мороза, Д.В. Мурзіна, І.Р. Назарчука, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.І. Труби, П.П. Цитовича, Я.М. Шевченко, В.Л. Яроцького та ін.
Емпіричну основу дослідження складають положення ЦК України, актів поточного цивільного законодавства України про цінні папери та інших нормативно-правових актів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до цільової комплексної програми Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого “Основні проблеми здійснення й захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (реєстраційний № 0186.0.070867).
Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному дослідженні специфіки державних цінних паперів як об’єктів цивільних прав.
Дослідницькі задачі дисертаційного дослідження визначаються його теоретико-прикладним характером і включають:
1) проведення аналізу передумов виникнення й розвитку державних цінних паперів, визначення тенденцій правового регулювання відносин, що виникають у царині їхнього випуску та обігу;
2) аналіз особливостей випуску та обігу державних цінних паперів як одного із проявів участі держави у цивільних відносинах;
3) подальше обґрунтування основних теоретичних проблем, що не одержали достатнього висвітлення у цивілістичній літературі стосовно характеристики правової природи і специфіки участі державних цінних паперів у цивільному обороті;
4) обґрунтування об'єктивної необхідності віднесення емітованих державою цінних паперів до відповідних груп;
5) здійснення дослідження положень актів чинного цивільного законодавства України з метою виявлення прогалин у ньому і формування науково обґрунтованих пропозицій щодо його подальшого вдосконалення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є специфіка державних цінних паперів як об’єктів цивільних прав. Вона визначається шляхом аналізу їхнього призначення як одного із правових засобів забезпечення залучення вільних грошових коштів для поповнення державного бюджету з метою вирішення загальнодержавних завдань. Дослідженню підлягають їх генеза, основні ознаки цінних паперів і різновиду об'єктів цивільних прав.
Предметом дослідження є відносини, пов'язані з участю державних цінних паперів у цивільному обороті, а також положення актів вітчизняного й іноземного цивільного законодавства, що забезпечують їхню регламентацію.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є історичний метод пізнання, який полягає в аналізі основних етапів розвитку державних цінних паперів як особливого різновиду об’єктів цивільних прав. Діалектичний метод і системно-структурний аналіз доктринального, нормативного і емпіричного матеріалу дозволили виявити загальні особливості державних цінних паперів як об’єктів цивільних прав. Порівняльно-правовий метод використовувався для з'ясування переваг і недоліків правового регулювання відносин, пов'язаних з випуском та обігом державних цінних паперів. Врахування формально-юридичного методу дозволило здійснити аналіз змісту правових норм міжнародного й національного цивільного законодавства, за допомогою яких здійснюється правове регулювання відносин у досліджуваній сфері. Конкретно-соціологічний метод застосовувався під час аналізу емпіричної бази нових і маловідомих даних.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження містить комплексний аналіз і характеристику державних цінних паперів як матеріальних об’єктів цивільних прав. Вперше у вітчизняній цивілістичній літературі визначені особливості юридичної природи і правового режиму державних цінних паперів, досліджені їхні статичні та динамічні характеристики. Наукова новизна міститься у запропонованих автором висновках, сформульованих поняттях і пропозиціях щодо подальшого вдосконалення положень актів чинного цивільного законодавства України про цінні папери.
Як такі, що мають теоретичне і практичне значення, вбачаються наступні положення дисертації:
1. Вперше надається авторське визначення державних цінних паперів: державними є емітовані уповноваженими державними органами цінні папери, місія яких забезпечує вирішення загальнодержавних завдань, не потребує державної реєстрації і здійснюється шляхом вчинення емісійних правочинів на підставі постанов КМ України, актів Мінфіну України та інших органів державної влади, а обіг опосередковує участь держави у майнових (боргових і приватизаційних) відносинах на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення і майнової самостійності їхніх учасників.
2. Вперше запропоновані конститутивні ознаки державних цінних паперів (специфіка статусу суб’єкта емісії – відповідний державний орган, що діє у цивільному обороті від імені держави; відсутність необхідності державної реєстрації їхнього випуску; особливий порядок емісії і погашення).
3. Вперше пропонується розгалужена класифікація державних цінних паперів за наступними класифікаційними критеріями: за наявністю поточної заборгованості чи боргового наступництва; за строком обігу (терміном погашення); залежно від способу легітимації уповноваженої особи; способу і форми випуску; за змістом посвідченого державним цінним папером майнового права; в залежності від механізму виникнення посвідчених державними цінними паперами майнових прав; за наявністю лише основних чи додаткових прав вимоги за державним цінним папером; з урахуванням віднесення до фондових цінностей; за рівнем доходності; залежно від статусу емітента і рівня гарантованості погашення (на рівні Уряду чи держави в цілому); за груповою приналежністю тощо.
4. На підставі дослідження правової природи відомих цивільному обороту державних цінних паперів і виходячи із положень ст. 195 ЦК України, вперше обґрунтовується доцільність згрупування відповідних видів державних цінних паперів з віднесенням до підгрупи боргових і окремої групи приватизаційних цінних паперів.
5. Враховуючи спільність цілей випуску державних та комунальних цінних паперів (цінних паперів місцевих позик) – поповнення бюджетів та вирішення проблем фінансування соціально-економічного розвитку на загальнодержавному та регіональному рівнях – обґрунтовується їхня спорідненість і вперше пропонується термінологічно визначити їх на доктринальному рівні як цінні папери публічних утворень.
6. Вперше запропоновано критерій розмежування цінних паперів, емітованих державою і державними юридичними особами (як публічного, так і приватного права). До державних цінних паперів слід віднести документи, емітовані відповідними державними органами, що опосередковують участь держави у цивільному обороті (ст. 170 ЦК України). Відповідно, цінні папери, що емітуються державними юридичними особами як публічного, так і приватного права (ст. 167 ЦК України), до державних (тобто емітованих державою в особі відповідних державних органів) віднесенню не підлягають і є цінними паперами державних юридичних осіб публічного і приватного права.
7. Вперше виділено взаємоузгоджений комплекс ознак, що об’єднують приватизаційні папери в особливу групу: вони емітуються тільки державою, і відповідно вона гарантує власникам приватизаційних паперів право безоплатного придбання державного майна згідно з законодавством України про приватизацію; приватизаційні папери мають речово-правовий і, разом з тим, зобов’язально-правовий зміст, оскільки дають право на отримання певної частки державного майна і водночас надають можливість вимагати його передачі; власниками приватизаційних паперів можуть бути тільки громадяни України; вони є єдиними серед відомих обороту України цінних паперів, які передаються власнику безоплатно; приватизаційні папери мають цільове призначення і не підлягають вільному обігу; використання цих паперів обмежене певними строками: вони можуть бути використані у період проведення приватизації, визначений Державною програмою приватизації, а папери, що не були використані за цей період, підлягають погашенню; приватизаційні папери мають нормативно встановлений порядок їхнього використання; приватизаційні папери можуть застосовуватись у різних сферах приватизації шляхом їхнього взаємного конвертування; приватизаційні папери не можуть використовуватися для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів чи кредитів; вони не є доходними.
8. Вперше проаналізовано специфіку механізму здійснення майнових прав, посвідчених окремими видами боргових і приватизаційних цінних паперів.
9. Вперше визначаються особливості захисту прав і законних інтересів власників державних цінних паперів із застосуванням як зобов’язально-правових, так і речово-правових (віндикаційний і негаторний позови) засобів його здійснення.
10. Вперше обґрунтована необхідність законодавчого обмеження рефінансування заборгованості місцевих бюджетів, тобто розміщення облігацій місцевих позик нових випусків з метою погашення емітованих раніше цінних паперів, що забезпечують комунальні запозичення. Потреба у його запровадженні викликана тим, що цей процес може стати некерованим і набути характеру такого відомого у грошово-кредитних відносинах приватноправової сфери негативного явища, як “фінансове пірамідобудування”. З рештою, воно може призвести до неможливості виконання емітентом (відповідним публічно-правовим утворенням) прийнятих на себе зобов’язань і до втрати довіри потенційних інвесторів до цінних паперів, емітованих публічними утвореннями.
11. Зазначається, що відносини у сфері функціонування державних цінних паперів у цивільному обороті, незважаючи на наявність елементів публічності, підлягають приватноправовій регламентації, подальше вдосконалення засобів здійснення якої повинно бути узгоджено і гармонізовано з положеннями інших актів цивільного законодавства України і міжнародно-правових актів.
12. Вперше з метою подальшого вдосконалення вітчизняного цивільного законодавства пропонується розробка окремих нормативних положень про державні цінні папери та їхнє закріплення на рівні спеціального закону з умовною назвою “Про особливості емісії та обігу державних та комунальних цінних паперів” або аналогічного за назвою окремого розділу Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”. Вказані положення повинні закріпити їхній правовий режим, а також містити легальні визначення державних та комунальних цінних паперів (цінних паперів місцевих позик), узгоджений з положеннями інших актів цивільного законодавства вичерпний перелік їхніх видів, особливості порядку їхнього випуску, емісії, обігу, погашення тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертаційного дослідження містять основні положення і пропозиції, які є придатними для використання у викладанні окремої теми “Об’єкти цивільних прав” у межах навчального курсу “Цивільне право України” і спецкурсу “Правове регулювання відносин у сфері випуску та обігу цінних паперів”, а також навчальних посібників, різноманітних методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів тощо. Окремі положення дисертації мають дискусійний характер і можуть бути підґрунтям для подальшого дослідження специфіки правового регулювання відносин, пов'язаних з випуском та обігом цінних паперів.
Апробація результатів дослідження. Загальні положення дисертаційного дослідження доповідалися на двох науково-практичних конференціях: VI Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 3-9 листопада 2005 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Українська наука в мережі Інтернет” (Київ, 26-28 лютого 2006 р.). Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедр цивільного права № 1 і № 2 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Також матеріали дослідження пройшли апробацію під час роботи інвестиційної конференції “Діловий потенціал України: поява європейського тигру” (Німеччина, 27-29 квітня 2005 р.), VІІ Загальноросійської конференції професійних учасників ринку цінних паперів (Росія, 11-13 жовтня 2005 р.), ІІ щорічної конференції інвесторів (Київ, 7-8 грудня 2005 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли своє відображення у шести публікаціях: чотирьох статтях, з яких три опубліковані у фахових виданнях, а також тезах виступів на двох науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаної наукової літератури і нормативних джерел (303 найменування). Загальний обсяг роботи – 239 сторінок, з яких 211 – основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, об’єкт, предмет, мета і завдання роботи, надана характеристика основних методів дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, вказуються дані про апробацію результатів дослідження і публікації на тему дисертації.
Розділ 1 “Правова природа державних цінних паперів” за своїм змістом є дослідженням загальнотеоретичних проблем державних цінних паперів як об’єктів цивільних прав, що обумовлює його структуру, яка складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Генеза державних цінних паперів” розглядається історія виникнення державних цінних паперів, яка безпосередньо пов’язана із поступовим формуванням нормативних положень, що визначають їхній правовий режим як об’єктів цивільних прав. У роботі підкреслюється, що історія виникнення і розвитку державних цінних паперів пов’язана з історією державного боргу чи державного кредиту (їхнє термінологічне застосування є синонімічним). Відмічається, що з кінця ХVII століття державні цінні папери еволюціонували від державних позик, що посвідчувались першими державними цінними паперами, до сучасного різноманіття окремих їхніх різновидів.
Особливість державних цінних паперів радянського періоду полягає у тому, що на першому етапі Радянської влади (1917 – 1922 роки) законодавче регулювання відносин у сфері фінансової політики цілком підкорялося цілям соціально-політичної боротьби і сприяло руйнуванню системи державного кредиту. На другому етапі (1922 – 1927 роки), у зв'язку з оголошенням нової економічної політики (НЕП), довелося почати з відновлення держкредиту. Цей історичний етап поділяється на два періоди: період примусових держпозик і період держпозик вільного розміщення. Зазначений хронологічний розподіл є важливим з точки зору еволюції умов випуску державних цінних паперів радянської епохи.
Автор підкреслює, що у радянський період здійснювалися масштабні державні запозичення у формі цінних паперів з метою боротьби з інфляцією та відновлення народного господарства після Громадянської війни, індустріалізації країни, ведення Великої Вітчизняної війни, відбудови і розвитку народного господарства після війни. Наголошується, що майже до 1957 року державні запозичення у вигляді випуску цінних паперів у СРСР носили суто цільовий характер, а починаючи з 60-х років ХХ ст. радянські державні позики, посвідчені цінними паперами, втратили його. Основне їхнє призначення полягало у залученні до бюджету додаткових коштів за рахунок вільних грошових коштів населення.
Аналіз джерел радянського цивільного права, положення яких забезпечували регулювання випуску та обігу державних цінних паперів, дозволяє зробити висновок про те, що зовнішня відмінність цілей їхнього використання радянською державою не означала зміни їхнього функціонального призначення як об’єктів цивільних прав. На всіх етапах свого функціонування державні цінні папери були невід’ємною складовою цивільного обороту. Починаючи з моменту своєї появи, державні цінні папери забезпечували стабільність кредитно-фінансової сфери і слугували надійним правовим засобом забезпечення інтересів всіх категорій інвесторів.
У підрозділі 1.2. “Поняття та ознаки державних цінних паперів” досліджується сутність державних цінних паперів як об’єктів цивільних прав, визначається їхнє поняття та аналізуються загальні та специфічні ознаки цього різновиду цінних паперів. Констатується, що у сучасній цивілістиці відсутній ґрунтовний аналіз правової природи державних цінних паперів, зокрема, шляхом визначення їхнього поняття та основних ознак.
Специфіка їхньої правової природи визначається шляхом аналізу як загальних, так і конститутивних (тобто притаманних лише державним цінним паперам) ознак. Наголошується, що однією з головних ознак державних цінних паперів є специфіка статусу їх емітента – держави як публічно-правового утворення. До державних цінних паперів підлягають віднесенню документи, емітовані державними органами, що опосередковують участь держави у цивільному обороті. Державні цінні папери можуть емітуватись КМ України, Міністерством фінансів, Національним банком, іншими державними органами в межах їхньої компетенції. Конститутивною ознакою державних цінних паперів є також відсутність обов’язковості їх державної реєстрації. Адже державна реєстрація приватних цінних паперів забезпечує публічність їхньої емісії. Забезпечувати публічність випуску державних цінних паперів аналогічним шляхом немає потреби. Вона забезпечується тим, що емісія державних цінних паперів завжди має місце на підставі прийняття відповідного нормативно-правового акта, що містить умови їхнього випуску та погашення. Врахування вказаних ознак має суто практичне значення, тому що дозволяє відмежувати державні цінні папери, емітовані органами держави, що мають статус юридичних осіб, і документи, емітентом яких є інші юридичні особи публічного права. Цінні папери, що емітуються державними юридичними особами як публічного, так і приватного права, до державних віднесенню не підлягають. Вони є цінними паперами юридичних осіб.
У підрозділі І.3. “Класифікація державних цінних паперів” здійснюється дослідження особливостей окремих видів державних цінних паперів, що дозволяє сформувати чіткі уявлення стосовно специфіки їхнього правового режиму, який полягає у особливому порядку правового регулювання відносин у сфері виникнення і здійснення посвідчених ними майнових прав.
Аналізуються погляди на класифікацію державних цінних паперів, які були висловлені цивілістами ХІХ - початку ХХ ст., так і сучасні підходи. На цій основі пропонується розгалужена класифікація державних цінних паперів за такими класифікаційними критеріями: наявність чи відсутність правонаступництва заборгованості; строк обігу (термін погашення); спосіб легітимації управомоченої особи; спосіб і форми випуску; зміст посвідченого державним цінним папером майнового права; механізм виникнення посвідчених державними цінними паперами майнових прав; наявність лише основних чи і додаткових прав вимоги; можливість чи неможливість віднесення до фондових цінностей; рівень доходності; статус емітента і рівень гарантованості погашення (на рівні Уряду чи держави в цілому); групова приналежність; внутрішній чи зовнішній характер запозичень, опосередкованих державними цінними паперами.
За окремими критеріями (статус емітента та спрямованість запозичень) розмежовуються державні і комунальні цінні папери (цінні папери місцевих позик). Враховуючи єдність цілей випуску державних та комунальних цінних паперів – поповнення бюджетів та вирішення проблем фінансування соціально-економічного розвитку на загальнодержавному та регіональному рівнях – обґрунтовується їхня спорідненість і вперше пропонується термінологічно визначити їх на доктринальному рівні як цінні папери публічних утворень. У порядку постановки проблеми аналізуються деякі аспекти співвідношення державних і комунальних цінних паперів.
Розділ ІІ “Характеристика окремих видів державних цінних паперів відповідної групової приналежності” розкриває особливості функціонування основних різновидів державних цінних паперів як об’єктів цивільних прав.
У підрозділі 2.1. “Боргові державні цінні папери” вони визначаються як документи, що посвідчують право їхнього власника після закінчення строку їхнього обігу вимагати у емітента (держави) виплати їх номінальної вартості і обумовлених відсотків. Їхня емісія призводить до виникнення особливої категорії грошових зобов'язань. Боргові державні цінні папери можуть бути короткостроковими (з терміном погашення менше одного року) та довгостроковими (з терміном погашення більше одного року). Після закінчення визначеного умовами їхнього випуску та обігу строку емітент-позичальник повинен повернути власнику державного цінного папера визначену його реквізитами грошову суму. Доход по них може бути як регулярним (коли відсотки від номінальної вартості виплачуються регулярно у визначений термін протягом усього періоду позики), так і разовим (одержуваним у момент погашення паперу за рахунок різниці між покупкою і номінальною вартістю), але в будь-якому випадку доход є фіксованим і гарантованим державою.
Одним із різновидів боргових цінних паперів, відповідно до законодавства, автор називає казначейські векселі. При цьому підкреслюються певні розходження в оцінці ролі казначейських векселів, висловлені в цивілістичній літературі. На відміну від російських авторів, які вказують на негативні наслідки впровадження їх у обіг, оскільки казначейські векселі призводять до посилення інфляції, вітчизняні правники, з якими погоджується і автор, достатньо високо оцінюють місце даного виду державних цінних паперів у цивільному обороті, посилаючись на досвід розвинутих країн світу. Такі різні оцінки казначейських цінних паперів з’являються не через притаманні їм вади, а через недостатню розвиненість фінансового ринку та правового регулювання відносин у сфері його функціонування, внаслідок чого в Україні відмовились від випуску казначейських векселів. Тому, зважаючи на те, що цивільний оборот постійно розвивається і у майбутньому знову може виникнути потреба в емісії казначейських векселів, автор надає короткий аналіз їхньої правової природи, а також особливостей регламентації відносин у сфері їхніх емісії та обігу.
На основі аналізу положень актів чинного цивільного законодавства України автор розкриває особливості таких різновидів державних цінних паперів: депозитні сертифікати Національного банку України, які виступають одним із інструментів регулювання обсягів грошової маси в обігу, призначені для розміщення виключно через комерційні банки і є державними паперами як за формальною ознакою – випускаються від імені держави, так і за економічним призначенням – грошові кошти залучаються для поповнення фінансових ресурсів держави; державні облігації, які визначаються як цінні папери, що засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів і підтверджують зобов'язання повернути їм грошову суму, що складає їхню номінальну вартість, у передбачений умовами їх випуску строк з виплатою фіксованих відсотків (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігація має номінальну вартість, яка, відповідно до закону, може бути виражена тільки у валюті України – гривні. Оплачуватися ж вона може як гривнею, так і в іноземній валюті, але лише у випадках, передбачених чинним законодавством України і умовами їхніх випуску та обігу. Це положення, на думку автора, викликає за сучасних умов ряд складностей щодо можливості емісії та реалізації в Україні єврооблігацій без участі іноземного банку, який здійснює такий випуск. Казначейські зобов'язання України – вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету. Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їхнє погашення здійснюються відповідно до умов їхнього випуску. На основі проведеного аналізу боргових державних цінних паперів автор робить висновки щодо їхніх особливостей: боргові державні цінні папери посвідчують боргові зобов’язання держави перед їхніми власниками; більшість із них (за виключенням казначейських векселів) є державними емісійними цінними паперами, що можуть випускатись іменними і на пред’явника; їхнім емітентом є відповідні державні органи, які виступають у цивільному обороті від імені держави; боргові зобов’язання за ними приймає на себе держава; боргові державні цінні папери емітуються як у документарній, так і у бездокументарній формі, що зумовлює особливості їхніх випуску та обігу; доходи за цими державними цінними паперами виплачуються їхнім власникам переважно у грошовій формі, за виключенням державних цільових облігацій.
Автор критично ставиться до положень ст. 3 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, де наведений перелік видів цінних паперів дає змогу зробити висновок про його закритий характер, що не є доцільним. Тому пропонується надати вказаній нормі бланкетного характеру, що буде краще відповідати динамічності фондового ринку і дозволить більш оперативно вводити у цивільний оборот нові різновиди цінних паперів взагалі і державних зокрема.
У підрозділі 2.2. “Приватизаційні цінні папери” автор, враховуючи змістовні особливості і тимчасовий характер використання даного різновиду державних цінних паперів в ході приватизації державного майна (саме використання, оскільки вони не беруть участь у цивільному обороті шляхом їхнього обігу), аналізує приватизаційні цінні папери як окрему групу. Оскільки їхнім емітентом є державний орган – Національний банк України, вони є різновидом державних цінних паперів.
Підкреслюється, що приватизаційні папери підлягають віднесенню до особливого різновиду державних цінних паперів, адже вони засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду та земельного фонду. За своєю суттю, приватизаційні папери є своєрідними перехідними інструментами, квазі-цінними паперами (оскільки не є оборотоздатними), емітованими для вирішення тимчасових завдань – здійснення безоплатної передачі державою громадянам України належного їй державного майна, що підлягає приватизації.
Автором виділено комплекс ознак, що об’єднують приватизаційні папери в особливу групу: вони емітуються тільки державою, і відповідно вона гарантує власникам приватизаційних паперів право безоплатного придбання державного майна згідно із законодавством України про приватизацію; приватизаційні папери мають речово-правовий і, разом з тим, зобов’язально-правовий зміст, оскільки дають право на отримання певної частки державного майна і водночас надають можливість вимагати його передачі; власниками приватизаційних паперів можуть бути тільки громадяни України; вони є єдиними серед відомих обороту України цінних паперів, які передаються власнику безоплатно; приватизаційні папери мають цільове призначення і не підлягають вільному обігу; використання цих паперів обмежене певними строками – вони можуть бути використані у період проведення приватизації, визначений Державною програмою приватизації, а папери, що не були використані за цей період, підлягають погашенню; приватизаційні папери мають нормативно встановлений порядок їхнього використання: вони обмінюються (і в цей момент погашаються) на паї, акції та інші документи, які встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного паперу з обов’язковим відображенням змісту обмінної операції як на самому приватизаційному папері, так і у супроводжувальних документах; приватизаційні папери можуть застосовуватись у різних сферах приватизації шляхом їхнього взаємного конвертування; приватизаційні папери не можуть використовуватися для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів чи кредитів; вони не є доходними – дивіденди чи відсотки по приватизаційним паперам не нараховуються.
Розділ ІІІ “Державні цінні папери у цивільному обороті” присвячений аналізу специфіки виникнення майнових прав, посвідчених державними цінними паперами, їхній участі у цивільному обороті, а також встановленню особливостей захисту прав власників даних цінних паперів.
У розділі 3.1. “Специфіка емісії державних цінних паперів” автор доводить, що незважаючи на характерні для емісії державних цінних паперів публічно-правові елементи (прийняття постанови чи іншого акту публічної влади про їхній випуск), частина юридичних фактів, що її опосередковує, все ж має приватноправовий характер. Про це свідчить розміщення державних цінних паперів шляхом укладення правочинів у межах участі держави у цивільних відносинах як рівноправного суб’єкта. У зв’язку з цим особливу увагу автор зосереджує на вирішенні питання щодо моменту виникнення державних цінних паперів як оборотоздатних об’єктів цивільних прав, оскільки визначення цього моменту дозволяє усвідомити ряд практичних і теоретичних питань, насамперед щодо визначення кола учасників правовідносин на стадії розміщення державних цінних паперів і розподілу ступеня ризику між емітентом-боржником і першим набувачем прав на них – кредитором.
Автор зазначає, що питання про встановлення підстав виникнення прав по цінному паперу відноситься до найбільш складних у цивілістичній доктрині. Основні позиції висловлені в договірній і креаційній теоріях, аналізу яких приділяється значна увага. Автор дотримується креаційної теорії виникнення прав, посвідчених державними цінними паперами, зауважуючи, що вони виникають унаслідок одностороннього прийняття державою на себе обов’язку задовольнити вимоги будь-якої особи щодо умов, які держава як боржник сформулювала у відповідному публічному акті (наприклад, наказі Мінфіну про випуск державних цінних паперів). На думку автора, підставою виникнення майнових прав, посвідчених державними цінними паперами, є багатоелементний юридичний склад, який включає до себе взаємозалежні акт публічної влади (адміністративний або нормативно-правовий акт) і договір.
Аналізуються види договорів, укладення і виконання яких опосередковує виникнення майнових прав, посвідчених державними цінними паперами. Аналіз різних точок зору з цього приводу дозволяє зробити висновок про те, що у ході розміщення державних цінних паперів найчастіше використовується договір купівлі-продажу. Адже для публічних утворень економічно набагато ефективніше використовувати такі схеми розміщення державних цінних паперів, за яких першим власником стає торговець цінними паперами, що зобов'язується надалі розмістити цінні папери на фондовому ринку.
Аналізується співвідношення державної облігації і договору державної позики, що дозволяє охарактеризувати специфіку державних цінних паперів. Безумовно, позика є економічною основою виникнення зобов'язання, що опосередковується емісією державних чи комунальних цінних паперів. Однак необхідно підкреслити, що укладення договору-позики не входить у юридичний склад, наявність якого необхідна для виникнення майнових прав, посвідчених державними цінними паперами. Однією із підстав виникнення майнових прав, посвідчених емісійними цінними паперами, постає договір купівлі-продажу, що укладається у ході їхнього розміщення. Крім того, оформлення позикових відносин шляхом емісії державних цінних паперів виводить їхнє правове регулювання за межі положень ЦК України про договір позики. Відмінність між державним цінним папером і договором позики як альтернативними засобами посвідчення державних запозичень полягає винятково в односторонньому або двосторонньому характері встановлення відповідного зобов'язання. У грошових зобов’язаннях, що ґрунтуються на емісії державних цінних паперів, держава-боржник в односторонньому порядку приймає на себе зобов'язання повернути позикові кошти, а їхні власники-кредитори мають право вимагати їхнього повернення.
Проведений аналіз дозволив автору дійти висновку, що емісія державних цінних паперів може розглядатися не тільки у суто публічно-правовій, але й у приватноправовій площині. Ціль випуску державних цінних паперів виключає можливість їхнього розміщення шляхом укладення договору-дарування. З цих же міркувань виключається можливість укладання договору-міни на етапі розміщення державних цінних паперів. Виходячи з вищенаведеного, автор наголошує, що основним і єдиним договором, який опосередковує процес розміщення державних цінних паперів, може бути тільки договір купівлі-продажу. При цьому предметом розглядуваного договору купівлі-продажу може бути передача як документарних, так і бездокументарних державних цінних паперів. Разом із тим, не тільки купівля-продаж, але і інші договори, правовою метою укладення яких є перехід права власності, підлягають широкому застосуванню у ході забезпечення оборотоздатності державних цінних паперів.
У розділі 3.2. “Договори у сфері обігу державних цінних паперів” досліджуються основні договори, які опосередковують обіг державних цінних паперів.
Автор аналізує договір купівлі-продажу державних цінних паперів, вказує на деякі його особливості, пов’язані як із статусом боржника (держави), так і з сучасними реаліями участі державних цінних паперів у цивільному обороті. Зокрема, враховуючи, що більшість державних боргових цінних паперів при їхньому первинному розміщенні купуються банками і надалі є лише об’єктом банківських правочинів у межах міжбанківського обороту, інші договори у сфері їхнього обігу практично не застосовуються.
Банки досить часто укладають договори управління належними їм пакетами державних цінних паперів з професійними учасниками фондового ринку – торговцями цінними паперами. Тому автор здійснює аналіз договору управління державними цінними паперами, який має цілу низку особливостей, які підлягають обов’язковому врахуванню у ході забезпечення правового регулювання відносин у сфері його укладення і виконання. Саме тому, на думку автора, було б доцільним окреме врегулювання основних груп відносин по управлінню цінними паперами. Зокрема, варто було б визначити специфіку здійснення управителем комплексу дій стосовно майнових прав, посвідчених бездокументарними цінними паперами, у тому числі державними, як це і передбачено ст. 1045 ЦК України.
У розділі 3.3. “Міри захисту прав по державним цінним паперам” здійснюється аналіз особливостей захисту прав власників державних цінних паперів, виходячи з їхньої специфіки як об’єктів цивільних прав.
Аналіз способів захисту прав власників державних цінних паперів дозволяє автору зазначити наступне. По-перше, особливості форми випуску або існування переважної кількості державних цінних паперів обмежує застосування до них традиційних цивільно-правових засобів захисту прав їхніх власників. По-друге, існування державних паперів здебільшого у документарній формі на пред’явника потребує розробки механізмів захисту прав їхніх власників. Це можливо шляхом застосування особливих процедур, які не тільки були б передбачені положеннями актів чинного цивільного законодавства України, але й носили б новаційний характер з урахуванням способів фіксації прав власників таких паперів.
Висновки. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в авторському визначенні юридичної природи і специфіки правового регулювання відносин, які виникають з приводу державних цінних паперів.
У висновках дисертаційного дослідження сформульована низка концептуальних положень, що стосуються подальшого визначення специфіки державних цінних паперів, а також наведені пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають у ході їхніх емісії та обігу. Стисло їх можна подати наступним чином.
Досліджені передумови виникнення і подальшого розвитку державних цінних паперів, визначені нормативні засади регламентації відносин, що виникають з їх приводу.
Проаналізована специфіка випуску і обігу державних цінних паперів як один із проявів участі держави у приватноправових відносинах.
Визначені особливості правової природи цінних паперів, а також основні напрямки їх участі у цивільному обороті.
Проведена класифікація цінних паперів, обґрунтована необхідність їх згрупування.
Обґрунтовані пропозиції щодо подальшого вдосконалення положень чинного законодавства України про державні цінні папери.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Харицький В. Державні цінні папери: до питання про класифікацію // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3 (42). – С. 161-167.
2. Харицький В.П. Ознаки державних цінних паперів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 4. – Ч.2. – С. 81-86.
3. Харицький В.П. Державні цінні папери: актуальні питання теорії і практики // Право і безпека. – 2005. – № 4’6. – С. 137-140.
4. Харицкий В.П. В следующем году количество регистраторов может сократиться // Бизнес. – 2004. – № 43 (614) от 25 октября. – С. 64-66.
5. Харицький В.П. Удосконалення правового регулювання обігу державних цінних паперів в аспекті державного управління // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління: Матеріали 6-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції (3-9 листопада 2005 р.). – Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2005. – 400 с. – С. 61-62.
6. Харицький В.П. Деякі питання історії державних цінних паперів // Українська наука в мережі Інтернет: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції (26-28 лютого 2006 р.). – Київ: ТОВ “ТК Меганом”, 2006. – 80 с. – С. 58-60.

АНОТАЦІЇ
Харицький В.П. Державні цінні папери як об’єкти цивільних прав. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2006.
Дисертація присвячена аналізу специфіки державних цінних паперів як об’єктів цивільних прав. Досліджується історія виникнення та розвитку інституту державних цінних паперів, яка прямо пов’язана з історією державного боргу. Підкреслюється, що радянське цивільне право розуміло під державним цінний папір на пред'явника, що випускався масово, містив грошове зобов'язання і передбачав особливий порядок здійснення посвідчених ним майнових прав. Здійснено аналіз сутності державних цінних паперів як об’єктів цивільних прав, надається їх авторське визначення, аналізуються специфічні ознаки цього різновиду цінних паперів, надається розгалужена їхня класифікація більш ніж за десятьма критеріями. Також досліджуються особливості окремих видів державних цінних паперів, зокрема, боргових та приватизаційних. Надається характеристика динамічної складової державних цінних паперів як об’єктів цивільних прав, особливостей їхньої участі у цивільному обороті, а також особливостей захисту прав їхніх власників. Зокрема, аналізується договір купівлі-продажу державних цінних паперів, вказується на деякі його особливості, пов’язані як з особою боржника (держави), так і з сутністю самого державного цінного папера; також розглядається договір управління державними цінними паперами, який має цілу низку відмінностей. Робиться висновок про доцільність спеціального врегулювання питань управління цінними паперами, наприклад, у Законі про цінні папери.
Ключові слова: державні цінні папери, державний борг, боргові цінні папери, приватизаційні цінні папери, облігації державних позик, казначейські векселі, казначейські зобов’язання, емісія, права на державні цінні папери.

Харицкий В.П. Государственные ценные бумаги как объекты гражданских прав. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2006.
Диссертация посвящена анализу специфики государственных ценных бумаг как объектов гражданских прав. Впервые в отечественной цивилистической науке осуществлен комплексный подход к рассмотрению особенностей возникновения, развития и функционирования данного вида ценных бумаг. Подчеркивается, что уже советское гражданское право понимало под государственными ценные бумаги на предъявителя, которые выпускались массово, содержали денежное обязательство и предусматривали особый порядок осуществления удостоверенных ими имущественных прав. На основе анализа научной литературы и актов действующего законодательства осуществлено исследование сущности государственных ценных бумаг как объектов гражданских прав, сформулировано их авторское определение. Предложено рассмотрение специфических признаков государственных ценных бумаг, подчеркивается, что главной их особенностью является личность эмитента – государства как публично-правового образования. К особенностям данного вида ценных бумаг относятся отсутствие необходимой государственной регистрации их выпуска и особый порядок эмиссии и погашения. Также в диссертации представлена расширенная классификация государственных ценных бумаг по более чем десяти критериям. Обосновывается родственность государственных ценных бумаг и коммунальных ценных бумаг (местных ценных бумаг) и впервые предлагается терминологически определить их на доктринальном уровне как ценные бумаги публичных образований.
В работе также исследуется специфика отдельных разновидностей государственных ценных бумаг, в частности, долговых и приватизационных. Долговые определяются как бумаги, удостоверяющие право их владельца по окончанию срока их оборота требовать у эмитента (государства) выплаты их номинальной стоимости и оговоренных процентов. Раскрываются основные правовые характеристики таких долговых ценных бумаг, как казначейские векселя, депозитные сертификаты Национального банка, казначейские обязательства. Предлагается внести изменения в Закон Украины “О ценных бумагах и фондовой бирже” таким образом, чтобы перечень видов ценных бумаг в нем был открытым, что будет лучше соответствовать динамичности фондового рынка и позволит более оперативно вводить в легальный оборот новые фондовые ценности, в частности, ценные бумаги. Приватизационные бумаги подлежат отнесению к особой разновидности государственных ценных бумаг, поскольку удостоверяют право владельца на бесплатное получение в процессе приватизации части имущества государственных предприятий, государственного жилого фонда и земельного фонда. По своей сути приватизационные бумаги являются своеобразными переходными инструментами, квазиценными бумагами (поскольку не являются оборотоспособными), эмитированными для решения временных задач – осуществления безвозмездной передачи гражданам Украины принадлежащего ей имущества, подлежащего приватизации.
В диссертации исследуется динамическая составляющая государственных ценных бумаг как объектов гражданских прав. Особое внимание обращается на проблему возникновения государственных ценных бумаг как объектов гражданских прав, поскольку определение этого момента позволяет ответить на ряд теоретических и практических вопросов, прежде всего об определении круга участников правоотношений на стадии размещения государственных ценных бумаг и распределении степени риска между эмитентом-должником и первым приобретателем прав на них – кредитором. Подчеркивается, что основным и единственным договором, опосредующим процесс размещения государственных ценных бумаг, может быть только договор купли-продажи. Раскрываются особенности некоторых договоров, заключаемых в отношении государственных ценных бумаг в гражданско-правовом обороте, в частности, договора купли-продажи и договора доверительного управления. При этом подчеркивается целесообразность специального урегулирования вопросов управления ценными бумагами. Проведенный анализ особенностей государственных ценных бумаг показывает ограниченность возможностей применения традиционных гражданско-правовых способов для защиты прав их владельцев. А существование государственных бумаг в основном в документарной форме на предъявителя требует разработки особых процедур защиты прав их владельцев, закрепленных на законодательном уровне, при этом они должны носить новационный характер с учетом способов фиксации прав владельцев таких бумаг.
Ключевые слова: государственные ценные бумаги, государственный долг, долговые ценные бумаги, приватизационные ценные бумаги, облигации государственных займов, казначейские векселя, казначейские обязательства, эмиссия, права на государственные ценные бумаги.

Kharitski V.P. Government-papers as an object of civil rights. – Manuscript.
The dissertation on getting a scientific degree of the candidate of jurisprudence on the specialty 12.00.03 – civil law and process; family law; private international law. – National law academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise. – Kharkiv, 2006.
The dissertation is devoted to the analyses of specifics of government-papers as objects of civil rights. The research touches the history of origin and development of government-papers, which is connected with the history of public debt. It is underlined, that soviet civil law understood by government-papers bearer-securities that were issued for the masses, included bill of debt and understood a special procedure of exercising of rights of property. The author has analyzed the essence of government-papers as objects of civil rights, has given his own definition, has analyzed the specific characteristics of this kind of securities, has given a widespread classification, using more than ten criterion. Also different kinds of government-papers are investigated, for example public debt and vouchers. There is also given a characteristic of dynamic part of government-papers as objects of civil rights, specialties of their functioning in civil circulation and specialties of protection of their owners’ rights. In particular, bargain and sale contract of government-papers is analyzed, some its specialties, which are connected with the debtor (state) and the essence of government-paper itself, are pointed out. The asset management agreement, that has some specialties, is also analyzed. So there is made a conclusion about the necessity of special regulation of questions concerning the control under government-papers, for example, in the Government-papers Act.
Key words: government-papers, public debt, debt securities, vouchers, public bonds, exchequer bills, treasury obligations, emission, rights to government-papers.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking