Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Державно-правові засади громадянського суспільства

 

Філик Наталія Володимирівна

ДЕРЖАВНО – ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2004



Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана на кафедрі теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України.

 

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік АПрН України Копєйчиков Володимир Володимирович

кандидат юридичних наук, доцент Гуренко Марина Миколаївна, Національна академія внутрішніх справ України (м. Київ), начальник кафедри прав людини

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України, заслужений юрист України Скакун Ольга Федорівна, Національний університет внутрішніх справ (м. Харків), професор кафедри теорії та історії держави і права;

кандидат юридичних наук, доцент Ведєрніков Юрій Анатолійович, Юридична академія МВС України (м. Дніпропетровськ), перший проректор.

Провідна установа:
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (м. Київ).

 

Захист відбудеться “23” грудня 2004 р. о 16.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.009.01 у Національній академії внутрішніх справ України, за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України, за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1.

 

Автореферат розісланий “23 ”листопада 2004 р.

 

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради О. Б. Горова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Політичні та економічні зміни, що відбуваються в Україні, починаючи з проголошення нею незалежності, спонукають до активізації наукових досліджень у напрямку формування теоретичних уявлень щодо майбутнього суспільства. Особливої актуальності в Україні набула концепція громадянського суспільства.
Протягом двох останніх десятиліть питання становлення і розвитку громадянського суспільства активно вивчалися представниками різних галузей наукового знання, в тому числі й галузі правознавства. Така актуальність тематики громадянського суспільства зумовлена сучасними процесами реформування в Україні основних сфер соціального життя, окремих соціальних інститутів. Вчені активно намагаються знайти пояснення тим змінам, які відбуваються в організаційних та функціональних основах громадянського суспільства, пов’язати їх з розширенням соціальних функцій держави, віднайти нові форми взаємодії з державними структурами.
Особливої уваги з боку вчених-юристів привертають питання основних принципів та шляхів формування громадянського суспільства в контексті впливу на них державно-правових засад. Проте розмаїтість наукових точок зору, відсутність науково-теоретичної єдності у вирішенні подібних питань свідчить про недостатній рівень розробленості проблематики громадянського суспільства як у зарубіжній політико-правовій думці, так і в українському правознавстві.
Формування громадянського суспільства неможливе без належної розробки концепції взаємодії держави і громадянського суспільства, а також без аналізу стану правового забезпечення діяльності основних інститутів громадянського суспільства. Досвід розвинутих країн світу підтверджує, що розвиток громадянського суспільства здійснюється на основі саморегуляції, а його члени намагаються обмежити вплив держави на процеси, які в ньому відбуваються. Однак в умовах, коли інститути громадянського суспільства ще не є самодостатніми, держава повинна сприяти становленню структур громадянського суспільства, суттєву частку повноважень яких з часом мають виконувати органи місцевого самоврядування, громадські організації і політичні партії та інші форми самоорганізації громадян. Визнаючи той факт, що державно-правові засади мають важливий вплив на становлення громадянського суспільства, ми повинні констатувати, що межі впливу держави на процеси становлення громадянського суспільства не завжди однакові. Так, на етапі становлення основних інститутів громадянського суспільства вплив держави є значно відчутніший, ніж тоді, коли такі інститути належним чином функціонуватимуть і не потребуватимуть суттєвої опіки держави.
Основними показниками розвинутості громадянського суспільства є гарантоване забезпечення прав людини, рівень свободи, демократії, захищеності приватної власності, розвиток підприємницького сектора.
Вагомі напрацювання науковців не вичерпали можливостей дослідження широкого кола питань, пов’язаних з функціонуванням громадянського суспільства, які виникають по мірі динаміки становлення його основних інститутів. Часте використання терміна “громадянське суспільство” в монографіях, посібниках, наукових журналах, у засобах масової інформації – не показник вичерпаності вивчення даної теми. Так, серед усієї сукупності досліджень переважають ті, які присвячені генезису ідеї громадянського суспільства, або такі, що акцентують увагу на окремих моментах цієї багатопланової теми, досліджують стан розвитку окремих інститутів громадянського суспільства. Даною дисертаційною роботою автор доповнює і поглиблює вивчення цієї актуальної проблеми.
У ході підготовки дисертаційного дослідження використані відповідні ідеї з праць Аристотеля, Платона, Ф. Гегеля, Т. Гоббса, Ф. Енгельса, І. Канта, Дж. Локка, К. Маркса, Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Т. Пейна, робіт вітчизняних мислителів – М. Драгоманова, М. Міхновського, С. Подолинського, І. Франка, Т. Шевченка, С. Дністрянського, Б. Кістяківського тощо.
Цій проблематиці також присвячені праці представників сучасної західнофілософської, політичної та правової науки: Дж. Роулза, К. Поппера, Ф. Хайека, Д. Кіна, Р. Дарендорфа, Е. Геллнера, Дж. Міл-лера, М. Кеннеді, Е. Арато, Дж. Сороса, Дж. Когена, та ін.
Теоретичною основою роботи стали роботи українських вчених у галузі загальної теорії держави і права – В. Бабкіна, С. Бобровник, О. Богініч, В.Головченко, В.Горшеньова, А. Зайця, О. Зайчука, А. Колодія, В.Копєйчикова, Т. Ковальчук, М. Козюбри, В. Медведчука, О. Петришина, П. Рабіновича, О. Скакун, О.Скрипника, М. Цвіка; конституційного права та інших галузей юриспруденції, політології – В. Баштанника, В. Борденюка, М. Братасюк, С. Головатого, В. Кременя, І. Кресіної, А. Мацюка, Н. Нижник, В. Погорілко, В. Речицького, С. Рябова, Л. Слінченко, В. Тація, Ю.Тодики, В. Селіванова, В. Шаповала, І. Хижняка, А. Юлдашева, О. Хуснутдінова, Г.Щедрової; представників російської юридичної науки – А. Андреєва, С. Алексєєва, В. Варивдіна, А. Венгерської, К. Гаджієва, А. Кочеткова, М. Марченка, В. Нерсесянца та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з державними планами і програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні).
Спрямованість дисертаційного дослідження визначається програмою наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 роки. Тему дисертації “Державно-правові засади громадянського суспільства” обговорено та затверджено вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол №1 від 30 січня 2001 р.).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає у дослідженні ступеня впливу державно-правих засад на процес становлення громадянського суспільства та правового забезпечення функціонування його основних інститутів.
Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання:
- запропонувати періодизацію вивчення проблеми і розвитку концепції громадянського суспільства;
- розкрити сутність та сформулювати поняття категорії “державно-правові засади громадянського суспільства”;
- встановити динаміку змін меж державного втручання у сферу громадянського суспільства;
- окреслити роль державно-правового регулювання у формуванні основних інститутів громадянського суспільства та провести їх класифікацію;
- простежити процес гуманізації державно-правових засад громадянського суспільства у відповідності до міжнародних стандартів прав людини;
- дослідити процес еволюції державно-правових засад громадянського суспільства залежно від ступеня зрілості його громадян;
- уточнити структуру громадянського суспільства та охарактеризувати його основні структурні елементи в контексті правової соціалізації;
- обґрунтувати основні тенденції формування і подальшого розвитку громадянського суспільства в Україні;
- дослідити стан правового забезпечення функціонування громадянського суспільства та запропонувати пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, якими регламентується життєдіяльність окремих інститутів громадянського суспільства в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є громадянське суспільство як загальнолюдська цінність.
Предметом дослідження є державно-правові засади формування, функціонування та розвитку громадянського суспільства та стан його сучасного правового забезпечення.
Методи дослідження. Питання державно-правових засад громадянського суспільства досліджувались із врахуванням останніх досягнень вітчизняної і світової філософської та теоретико-правової думки. У роботі використано загальні принципи, серед яких принципи обґрунтованості, об’єктивності, наступності у проведенні дослідження та узагальнення філософсько-правової та політичної спадщини.
Для послідовності виконання поставлених науково-дослідних завдань автором роботи було використано загальнонаукові та конкретні методи пізнання, що забезпечило можливість отримання достовірних і обґрунтованих результатів.
Методологічний синтез інституціонального і аксіологічного підходів посприяв розгляду у єдності інститутів громадянського суспільства і правових цінностей, на яких члени громадських об’єднань приймають рішення і будують свою поведінку. Завдяки “новому інституціоналізму” можливо прослідкувати органічний зв’язок моральності і правопорядку у суспільстві.
Діалектичний метод дав можливість розглянути явища держави і громадянського суспільства у їх розвитку та взаємодії та сформулювати основні тенденції їх подальших відносин.
Метод історизму застосовувався при аналізі окремих наукових здобутків мислителів минулого у їх генезі і еволюції.
При дослідженні взаємодії громадянського суспільства і держави було використано системний підхід, котрий дав змогу здійснити аналіз зазначених соціальних явищ, що поєднуються в систему - суспільство та взаємодіють з іншими соціальними системами.
Спеціально-юридичний метод був використаний для визначення власне правових властивостей таких явищ, як держава, право, громадянське суспільство, механізми їх взаємодії тощо.
Метод збору, аналізу і синтезу використовувався при вивченні документів та при аналізі спостережень автором за роботою окремих інститутів громадянського суспільства.
Функціональний метод дав змогу окреслити основні напрямки діяльності держави стосовно формування окремих структур громадянського суспільства.
Метод узагальнення застосовувався при підготовці висновків по дослідженню.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому здійснено загальнотеоретичний авторський аналіз поняття державно-правових засад громадянського суспільства та основних його характеристик, стану і тенденцій розвитку його інститутів. Проведено дослідження рівня впливу державно-правових засад на формування основних інститутів громадянського суспільства та здійснена класифікація вказаних інститутів. Досліджено та обґрунтовано державно-правові засади подальшого формування громадянського суспільства в умовах українського сьогодення та сформульовані наступні підсумкові положення:
- сформульовано визначення поняття “державно-правові засади громадянського суспільства” та розкрито їх структуру;
- вперше у вітчизняній юридичній науці здійснено класифікацію державно-правових засад згідно із визначеними критеріями та виділено їх основні функції;
- дисертантом виділено періодизацію становлення і розвитку ідеї громадянського суспільства у вітчизняній та зарубіжній філософській і політико-правовій думці;
- встановлено еволюцію державно-правових засад в залежності від ступеня зрілості громадянського суспільства та визначено ступінь правового забезпечення формування його основних інститутів;
- проаналізовано правову забезпеченість економічної основи громадянського суспільства в Україні та констатовано недосконалість правового регулювання у цій сфері, що не дає можливості для формування “середнього класу”, який є основою громадянського суспільства;
- автор, аналізуючи вплив державно-правових засад на інститути громадянського суспільства, вперше у вітчизняній науці здійснив класифікацію данних інститутів;
- підготовлено висновок про необхідність подальшого вдосконалення конституційного законодавства як правової бази громадянського суспільства шляхом закріплення норм щодо поняття, основних характеристик діяльності його інститутів, їх взаємодії з державними органами влади. Акцентується увага на пропозиції внесення змін до Конституції України у частині, що стосується дефініції “громадянське суспільство” і основоположних засад його функціонування у розділі 1 “Загальні засади”.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки сприятимуть становленню і подальшому удосконаленню концептуальних основ формування громадянського суспільства в Україні.
Отримані результати можуть бути використані у науково-дослідній діяльності для подальших теоретичних пошуків, у розробці проблем громадянського суспільства, при підготовці проектів законів, а також інших правових актів, спрямованих на поліпшення реалізації, охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина.
Теоретичні доробки можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні таких навчальних дисциплін, як “Теорія держави та права”, “Конституційне право України” і спецкурсу “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”. Матеріали проведеного дисертаційного дослідження можуть також знайти застосування при підготовці окремих розділів підручників, навчальних посібників і при розробці окремих спецкурсів.
Практичне застосування дані результати можуть мати в агітаційно-пропагандистській діяльності, у правовому навчанні з метою підвищення рівня правової та громадянської культури населення України.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї положень дисертаційного дослідження були апробовані на: Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 30 травня 2001 року ); Міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.); на науково-методичному семінарі “Актуальні питання реалізації Державної програми розвитку юридичної освіти в Україні” (м. Київ, 15 лютого 2002 р.); республіканській міжвузівській науково-теоретичній конференції “Актуальні проблеми права 2003” (м. Київ, 9 квітня 2003 р.); Міжнародній науковій конференції пам’яті П. І. Новгородцева ( ІІІ Новгородцевські читання) “Ідея правової держави: історія і сучасність” (м. Луганськ, 22-23 квітня 2003 р); Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави” (м. Львів, 7-8 травня 2003р.); регіональній міжвузівській науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 16 квітня 2004 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено в дев’яти наукових публікаціях автора, у тому числі п‘ять з них у фахових наукових виданнях України.
Обсяг і структура роботи обумовлені метою і завданнями дослідження, а також логікою викладу проблеми. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що в цілому охоплюють вісім підрозділів, висновків і рекомендацій. Загальний обсяг дисертації – 200 сторінок, список використаних джерел нараховує 260 найменувань на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об’єкт, дослідницькі завдання та мета роботи, ступінь її наукової розробленості. Охарактеризовано методологічну основу та науково-теоретичне підгрунтя, формулюється наукова новизна та особистий внесок автора в наукову розробку цієї проблеми. Розкривається наукове та практичне значення отриманих результатів та форми апробації роботи.
Перший розділ “Характеристика філософських і теоретико-правових джерел концепції громадянського суспільства” складається із трьох підрозділів, в яких досліджується джерельна база та правові передумови формулювання концепції громадянського суспільства як у світовій теоретико-правовій, так і у вітчизняній думці. Аналізується сучасний стан дослідження теми громадянського суспільства у наукових розробках вітчизняних і зарубіжних вчених.
У підрозділі 1.1 “Передумови становлення та розвиток ідей про громадянське суспільство у світовій теоретико-правовій думці” на основі аналізу юридичної, філософської і політологічної літератури проводиться дослідження теоретичних передумов формування концепції громадянського суспільства. Робиться висновок, що мислителі минулого, такі як: Платон, Ціцерон, Гуго Гроцій, Томас Гоббс, Джон Локк, Шарль-Луї Монтескє, Жан-Жак Руссо, Томас Пейн, заклали теоретичну основу громадянського суспільства, а сформульованою як цілісна концепція вона була лише Ф. Гегелем в умовах переходу до капіталістичного способу виробництва.
Проведений аналіз дав змогу виокремити п’ять основних періодів, що характеризують процес становлення досліджуваної концепції та її впровадження у практиці окремих країн світу. Так, перший етап характеризується лише вибірковими поглядами на суспільство, державу в цілому, що було характерним для античних Греції та Риму аж до ХV1 ст. До другого періоду слід віднести період з початку ХV1 до кінця ХV11ст., для якого вже є характерним розроблення теорії суспільного договору і природних прав людини Д. Локком, Ж-Ж Руссо, Ш.-Л. Монтеск’є, за якою вперше були обумовлені механізми взаємодії громадянського суспільства і держави. Згідно з цією теорією громадяни утворюють державу, щоб захистити від свавілля своє життя, свободу і власність, тобто основні цінності громадянського суспільства, і вони ж мають право контролювати виконання нею своїх функцій. На думку автора дослідження, в цей період були закладені теоретичні передумови концепції громадянського суспільства. До третього періоду слід віднести часи розквіту і становлення буржуазної держави, яка є основою громадянського суспільства (ХVII-ХVIII ст.) та розроблення обґрунтованої концепції такого суспільства Ф. Гегелем. До четвертого періоду відноситься кінець Х1Х – 90-і рр. ХХ ст. Для цього періоду характерним є становлення громадянського суспільства у більшості країнах світу, де відносини між особою і державою регулюються на принципах демократизму, гласності, справедливості, поділу влади, відмежування останньої від власності, економічної свободи і т. д. Відповідно п’ятий (сучасний) період розвитку громадянського суспільства бере початок з 9-х років ХХ ст. і триває досі. Для нього характерна втрата інтересу до теми громадянського суспільства у більшості розвинутих країнах, які вже за його правилами живуть досить довго і для яких орієнтиром суспільного розвитку є відкрите, інформаційне суспільство та реалізація основних його засад у колишніх країнах соціалістичного табору та впровадження цієї концепції як подальшого орієнтиру суспільного розвитку у постсоціалістичних країнах. Для України такий період почався з прийняття у 1996 році Конституції, в якій були закладені основи громадянського життя.
У підрозділі 1.2 “Історія формування політико-правової думки в Україні про громадянське суспільство” здобувач аналізує генезис політико-правової думки України щодо громадянського суспільства. На основі проведеного аналізу пошукувач доходить висновку, що для вітчизняної політико-правової і філософської думки ідея громадянського суспільства не була провідною, але погляди на досліджувану тематику та окремі традиції інститутів громадянського суспільства існували. Відсутність концептуальних теоретичних розробок пояснюється тим, що для українського народу більш витребуваною була державотворча ідея, яка б дала змогу створити українському народові власну державу, і лише в умовах власної держави мали б змогу розвиватися концепції подальшого суспільного розвитку. До основних традицій громадянського суспільства, характерних для України, на думку дисертанта, слід віднести: традиції самоорганізації громадян, наявність приватної власності, що з’явилася після відміни кріпосного права, демократизм, свобода, рівність та справедливість, а також пріоритет.
У підрозділі 1.3 “Історіографія з питання державно-правових засад громадянського суспільства” здобувач відзначає, що представники юридичної науки і практики активно взялася за теоретичну розробку проблеми громадянського суспільства лише на початку 90-х років, що пов’язано з активно здійснюваним у цей період конституційним процесом, реформацією більшості суспільних інститутів (вибори, політичний плюралізм, народовладдя, власність), визнанням людини найвищою соціальною цінністю та потребою трансформації українського суспільства від тоталітарного минулого до правового демократичного громадянського суспільства. Серед вчених особливий внесок в розроблення концепції громадянського суспільства в Україні внесли С. Кириченко, В. Селиванов, О. Скрипнюк, С. Тимченко. Проте питанню державно-правових засад громадянського суспільства присвячено мало уваги науковців і практиків державотворення, що дало можливість у проведеному дослідженні вперше обґрунтувати їх поняття, систему та тенденції впливу на громадянське суспільство. В науці є окремі напрацювання, в яких аналізується вплив окремих інститутів держави на громадянське суспільство. Так О. Цельєвим було досліджено, як органи міліції здійснюють вплив на процес становлення громадянського суспільства, О. Романчуком досліджувались політико-правові аспекти розвитку системи демократичної влади в умовах громадянського суспільства та ряд інших.
На підставі проведеного огляду здобувач вважає, що більшість досліджень спрямовані на виявлення ролі держави у ставленні до громадянського суспільства, її функцій, повноважень окремих інститутів держави щодо громадянського суспільства, а державно-правові засади в науці так і не отримали належної уваги і наукового обґрунтування.
Другий розділ “Характеристика державно-правових засад громадянського суспільства” присвячений аналізу рамок і тенденцій впливу державно-правових засад на становлення громадянського суспільства. У ньому приділено увагу характеристиці принципів, функцій, структури та ознак громадянського суспільства в контексті впливу на них державно-правових засад. Проводиться дослідження ролі і місця людини в системі громадянського суспільства, в умовах гуманізації державно-правових засад громадянського суспільства. На основі проведеного аналізу автор формулює оптимальну концепцію співвідношення держави і громадянського суспільства. Окремим напрямком дослідження є характеристика еволюції державно-правових засад залежно від ступеня зрілості громадянського суспільства.
У підрозділі 2.1 “Поняття і структура державно-правових засад громадянського суспільства” на основі проведеного аналізу юридичної літератури автор дає власне розуміння теоретичної характеристики громадянського суспільства як системи розвинутих економічних, політичних, духовних, ідеологічних відносин і зв’язків, а також незалежних від держави правових інститутів, які функціонують на засадах демократії і права, взаємодіють з державою, що дає можливість суб’єктам громадянського суспільства вільно самовиражатися в умовах існування рівних можливостей.
Поняття державно-правових засад розглядається у широкому і вузькому розумінні. Під державно-правовими засадами громадянського суспільства в широкому розумінні здобувач розуміє певну сукупність правових норм, у яких знайшли відображення основні принципи, ідеали, доктрини, поняття, категорії щодо громадянського суспільства та державних інститутів, які здійснюють вплив на формування громадянського суспільства та знаходяться у правових відносинах з громадянським суспільством, що реалізується у формі здійснення державної діяльності. Таким чином є можливість виділити ті явища, які складають разом структуру механізму впливу держави на громадянське суспільство:
- норми, права є одним із офіційних елементів у системі державно-правових засад,
- правові відносини між державними інститутами і громадянським суспільством,
- державна діяльність як комплекс заходів держави по відношенню до громадянського суспільства, в тому числі й інституційна основа державної діяльності, тобто інститути держави, які носять організаційно-управлінський характер,
- функції державної діяльності, мета та принципи державної діяльності.
У вузькому розумінні державно-правові засади громадянського суспільства – це лише сукупність правових норм як один з основних елементів функціонування правової системи.
Проведений аналіз поняття і системи державно-правових засад дав змогу класифікувати їх залежно від сфери, на яку спрямовано їх вплив: на такі, які задіяні в економіко-правовій, політико-правовій, культурно-правовій та еколого-правовій сферах.
Методологічне значення проведеної класифікації полягає у тому, що вона полегшує виявлення тих сфер суспільного життя, які потребують чи то посилення, чи то зменшення впливу державно-правових засад.
У підрозділі 2.2 “Гуманізація державно-правових засад громадянського суспільства” автор цілеспрямовано проводить ідею про те, що державно-правові засади визначають в своїй основі інтереси людини вище за інтереси держави, адже держава повинна шанувати людину як найвищу соціальну цінність, а тому необхідно державно-правові засади “підігнати” під інтереси людини. Це означає, що є потреба нормативно-правову базу громадянського суспільства наповнити ідеєю прав людини, така ж ідея вищої цінності людини мусить бути в основі державно-управлінської діяльності.
Серед основних характеристик, які мають бути притаманні людині як основній соціальній цінності громадянського суспільства, повинні бути: індивідуалізм, як основа особистої характеристики людини, моральність, повага до права, високий рівень громадянської культури, повага до усіх членів суспільства, вміння поєднувати власні інтереси з інтересами суспільства в цілому, відчуття себе вільним і самостійним, приватність та повага до своєї і чужої власності тощо. Крім того, людина повинна бути високоморальною, володіти чіткими етичними принципами й установками.
Так, людина у громадянському суспільстві має опиратися саме на свої особисті інтереси, стверджувати свою індивідуальність; члени громадянського суспільства повинні бути власниками, що знаходить свій вияв у повазі до своєї і чужої власності, адже в ідеалі більшість людей в умовах громадянського суспільства повинні бути власники. Володіти власністю вони можуть як одноосібно, так і спільно з іншими членами суспільства; вони мусять уміти поєднувати особисті інтереси із суспільними та духовними; людина немислима без свободи, оскільки саме свобода займає найвищий ступінь у ієрархії цінностей. Слід враховувати, що поряд із свободою особи в громадянському суспільстві в неї існують і обов’язки.
У підрозділі 2.3 “Вплив державно-правових засад на формування основних інститутів громадянського суспільства” здобувач детально зупиняється на аналізі основних інститутів громадянського суспільства та тих змінах, які відбуваються у їх функціональній характеристиці у зв’язку зі здійснюваним впливом на них державно-правових засад.
Автор проводить типологічний аналіз інститутів громадянського суспільства залежно від певних критеріїв. Так, залежно від суспільної значимості у структурі громадянського суспільства, вони поділяються на: основні, визначальні (базові), які є головними для існування такого суспільства, та на похідні, які лише сприяють існуванню і функціонуванню громадянського суспільства.
До головних, базових інститутів відносимо: добровільні громадські організації і громадські рухи, а також політичні партії, до моменту здійснення ними державної влади, сім’ю, приватні чи колективні підприємства, комерційні організації, які базуються на різновидах форм власності, об’єднання за інтересами, профспілки, органи громадської самодіяльності, громадські організації, засоби масової інформації, вибори і референдуми, які забезпечують формування громадської думки, місцеве самоврядування. Поряд з вищевказаним, окремі з політичних інститутів громадянського суспільства займають проміжне становище між державними інститутами і структурами громадянського суспільства.
Також до вагомих, але похідних, належать ті, які доповнюють вищевказані інститути. До них, на нашу думку, можна віднести й елементи судової системи та правоохоронної діяльності, церкву, групи тиску, народне обговорення, відкрите правове мислення, громадянську та правову освіту і т. д. Основною відмінною рисою усіх інститутів від державних органів є створення їх за сприяння безпосередньо членів суспільства – індивідів та їх об’єднань.
За сферами суспільного життя здобувач їх поділяє: на інститути, задіяні в економічній сфері, – асоціації, підприємства, профспілки, структури захисту прав споживачів; в соціальній сфері – структури, що забезпечують відпочинок, освіту; в культурній сфері – це творчі і наукові спілки. Особливе місце займають інститути, що зосереджені у політичній сфері. До них відносять громадські об’єднання, політичні партії, ЗМІ, різновиди жіночих рухів, рухи екологічного спрямування, молодіжні рухи, групи інтересів і т. д.
Залежно від меж впливу держави на інститути громадянського суспільства їх можна розподілити на ті, де вплив держави є значним, і на такі, де вплив держави на діяльність інститутів є незначним. Так, до першої групи слід віднести політичні партії, вибори, референдум, правоохоронні органи, систему правосуддя, відносини власності і т. д., а до другої відповідно відносять релігійні структури, сім’ю тощо.
Автор аналізує основні функції державно-правових засад, серед яких: охорона прав і свобод громадян, створення оптимальних і найсприятливіших умов для задоволення потреб і реалізації приватного інтересу членів громадянського суспільства, що забезпечує утвердження особи приватного власника, формування таких політичних інститутів, які були б адекватні потребам суспільства в цілому. Іншою є функція співпраці членів громадянського суспільства як з політичними суб’єктами, так із державними органами. Вагомою є функція консолідації суспільства в цілому, вироблення єдиної стратегії суспільного розвитку, яка б відповідала потребам та інтересам членів громадянського суспільства. Аналізується екологічна функція, за допомогою якої забезпечується режим нормального середовища проживання для членів суспільства, культурна, а також виховна й освітня функція, що забезпечує становлення правової і громадянської культури членів суспільства та інші.
Автор, на основі проведеного аналізу, вважає, що вплив державно-правових засад на громадянське суспільство зменшується по мірі становлення його інститутів. На початковому етапі держава в деякій мірі опікає громадянське суспільство, приймає активну участь у його становленні, проте з часом, вона, по мірі розвитку його інститутів, уступає певні сфери впливу, які, в свою чергу, переходять під вплив громадянського суспільства. Тому вплив державно-правових засад на громадянське суспільство є не статичним, сталим, а доволі динамічним та змінним.
При нормальному розвитку подій сама держава за допомогою належного правового регулювання повинна сприяти становленню інститутів громадянського суспільства, а останнє по мірі “визрівання” має взяти на себе роль суспільного контролера держави. Громадянське суспільство має формуватися як базис (основа) правової держави, а не навпаки. Проте у випадку надзвичайних ситуацій дана схема не завжди спрацьовує.
Третій розділ “Генезис та розвиток правового забезпечення громадянського суспільства в незалежній Україні” присв’ячено аналізу сучасного стану розвитку громадянського суспільства в умовах України та окресленню основних проблем, що існують на шляху становлення його інститутів. У даному розділі дисертант аналізує перспективи та тенденції становлення громадянського суспільства в Україні в контексті впливу на них державно-правових засад.
У підрозділі 3.1 “Становлення державно-правових основ громадянського суспільства в Україні перехідного періоду” на прикладі аналізу найпоширеніших концепцій співвідношення держави і громадянського суспільства робиться спроба довести, що найоптимальнішою є концепція, за якою громадянське суспільство є основою для правової, демократичної, соціальної держави, держава – це своєрідна форма, що організовує і впорядковує суспільство, гарантує його безпеку і захист в умовах українського сьогодення.
Здобувач пропонує визнати місцеве самоврядування інститутом громадянського суспільства, що дасть можливість належно законодавчо забезпечити його функціонування, створивши тим самим умови для фінансової незалежності його існування та реального становлення основ громадянського суспільства на низинному рівні.
Здобувач констатує, що стан сучасної правової бази громадянського суспільства в Україні потребує суттєвого вдосконалення. Подібна ситуація пояснюється тим, що з моменту проголошення незалежності України демократичні перетворення були спрямовані на утвердження основ державотворення, тоді як процеси, спрямовані на становлення і зміцнення структур громадянського суспільства, в тому числі створення законодавчої бази громадянського суспільства, були відсунуті на другий план.
Нагальною є потреба внести зміни в розділ 1 Конституції України “Загальні засади”, де треба зафіксувати поняття громадянського суспільства як суспільного феномена, його структуру та основні принципи і функції. Крім того, необхідно узгодити законодавчу базу із концепцією громадянського суспільства з метою забезпечення належного розвитку його основних інститутів.
Особливо назріла потреба у формуванні нового типу людини, яка є членом громадянського суспільства. Так, на відміну від радянського суспільства, де людина була тільки “гвинтиком”, де інтереси суспільства взагалі ставились над інтересами окремої особи, де вона мала розчинити своє “Я” у загальному “Ми”, людина у громадянському суспільстві має спиратись саме на свої особисті інтереси, має стверджувати свою індивідуальність.
Здобувач пропонує, враховуючи ще недостатньо високий рівень правової і громадянської культури населення, ввести навчальний курс “Основи громадянської і правової культури” в навчальні плани для студентів усіх вищих навчальних закладів. Подібний курс, на думку здобувача, сприяв би підвищенню рівня правової і громадянської культури і дав би можливість сформувати новий тип людини, яка сприймає себе дійсним членом громадянського суспільства.
У підрозділі 3.2 “Напрямки розвитку громадянського суспільства в контексті європейської інтеграції України” дисертант констатує, що ідея громадянського суспільства не є лише предметом теоретичних дискусій науковців минулого і сучасності. У світовій практиці перші законодавчі закріплення основних положень громадянського суспільства сягають ще у ХVIII ст. Першою країною, у якій були закріплені основи громадянського життя, були США, проте лише через століття ідеї громадянського суспільства знайшли своє закріплення у законодавстві провідних європейських держав.
Тому, автор аналізуючи процес становлення громадянського суспільства в окремо взятих країнах, робить висновок, що інтеграція у світову спільноту сприятиме проведенню політичної і правової реформ в Україні та забезпечить становлення громадянського суспільства в державі, адже більшість країн Заходу функціонують на засадах такого суспільства і вважає, що інтеграція у світову спільноту сприятиме розбудові громадянського суспільства шляхом проведення відповідних реформ в Україні. Тому однією з умов вступу України в Європейське співтовариство є наявність розвинутих та самодостатніх інститутів громадянського суспільства.
На цьому шляху первинною потребою є прийняття відповідних законодавчих актів, в яких були б закладені основи громадянського суспільства та впровадження їх в практику законотворення.
ВИСНОВКИ
1. Вперше здобувачем було сформульовано поняття державно-правових засад та обумовлено їх вплив на становлення громадянського суспільства. Під державно-правовими засадами громадянського суспільства в широкому розумінні дисертант пропонує визнати певну сукупність правових норм, у яких знайшли відображення основні принципи, ідеали, доктрини, поняття, категорії щодо громадянського суспільства та державні інститути, які здійснюють вплив на формування громадянського суспільства та знаходяться у правових відносинах з ним, що реалізується у формі здійснення державної діяльності. Таким чином уявляється можливим виділити ті явища, які складають разом структуру механізму впливу держави на громадянське суспільство:
- норми права є одним із базових елементів у системі державно-правових засад;
- правові відносини між державними інститутами і громадянським суспільством;
- державна діяльність як комплекс заходів держави по відношенню до громадянського суспільства, в тому числі і інституційна основа державної діяльності, тобто інститути держави, які носять організаційно-управлінський характер;
- функції державної діяльності, мета та принципи такої діяльності.
У вузькому розумінні державно-правових засад громадянського суспільства – це лише сукупність правових норм як один з основних елементів функціонування правової системи.
2. Враховуючи різноманітність підходів до співвідношення держави і громадянського суспільства, вважаємо, що найвиваженішими вони виглядають як результат співпраці і партнерських взаємовідносин, за яким вони існують паралельно і не посягають на чітко обумовлені сфери. До сфери громадянського суспільства відносимо сім’ю, церкву, неполітичні форми організації громадян, комерційні організації і пов’язані з ними відносини власності, місцеве самоврядування, засоби масової інформації, вибори, референдуми як форму репрезентації суспільної думки, а також певні елементи судової системи та правоохоронної діяльності, групи тиску як форми захисту інтересів членів громадянського суспільства, народне обговорення, відкрите правове мислення, громадянську та правову освіту та низку інших факторів. Проте окремі інститути є як приналежністю громадянського суспільства, так і держави. Вони і виступають тією ланкою, котра забезпечує взаємодію громадянського суспільства і держави.
3. Здобувач робить висновок, що значно відчутнішим є вплив держави на інститути громадянського суспільства на етапі їх становлення. По мірі їх утвердження вплив держави зменшується. Подібна ситуація пояснюється, на думку здобувача, тим фактом, що держава часто є ініціатором становлення громадянського суспільства, адже цінності правової, соціальної, демократично-орієнтованої держави збігаються із низкою цінностей громадянського суспільства, тому наявність розвинутого громадянського суспільства дає можливість державі з часом перекласти частину своїх функцій на таке суспільство і зосередити свою увагу лише на тих сферах, які потребують державного врегулювання.
4. На основі проведеного дисертаційного дослідження автор дійшов висновку, що для громадянського суспільства України мають бути характерні такі ознаки:
• основною цінністю громадянського суспільства є людина, її права, свободи, потреби, інтереси, переконання тощо;
• у громадянському суспільстві існує пріоритет інтересів суспільства над державою, остання повинна регулювати за допомогою права суспільні відносини та гарантувати і забезпечувати права та свободи кожної конкретної людини, і не втручатися у сферу громадянського суспільства;
• громадянське суспільство повинно сприяти реалізації приватного інтересу індивідів, у ньому має існувати різноманітність та недоторканність власності членів суспільства, в якому основою є “середній клас”, який в Україні перебуває у стані становлення;
• громадянське суспільство повинно забезпечити економічну свободу для своїх членів та їх об’єднань і в разі потреби - захист економічних прав;
• у громадянському суспільстві мусить існувати політична, ідеологічна духовна свобода особистості;
• громадянське суспільство повинно забезпечити захист соціальних прав своїх членів, а також впроваджувати норми справедливості, гуманності, толерантності, терпимості;
• відносини в громадянському суспільстві мають регулюватися на основі правового закону, в ньому повинен діяти принцип верховенства права;
• громадянське суспільство створює атмосферу вільного формування різноманітних поглядів у людей, воно є цариною вільної громадянської думки;
• для громадянського суспільства характерний високий рівень правосвідомості та правової культури громадян;
• громадянське суспільство сприяє зростанню добробуту своїх членів, звільняє людей від страху і забезпечує їм душевний спокій;
• громадянське суспільство – це спільнота високоморальних індивідів;
• діяльність державних органів здійснюється з врахуванням і забезпеченням різноманітних потреб та інтересів індивідів та соціальних груп (спільностей).
5. Пропонуємо внести зміни в чинне законодавство з метою сприяння становленню окремих інститутів громадянського суспільства, а саме у:
• Закон України “Про місцеве самоврядування ” – положення щодо розширення фінансових можливостей органів місцевого самоврядування з метою сприяння становленню “первинного” рівня громадянського суспільства;
• Закон України “Про підприємницьку діяльність” – визначити чітку мету підприємницької діяльності, розробити дієву систему кредитного сприяння “малому” і “середньому” бізнесу;
• Закон України “Про всеукраїнський і місцевий референдум” – положення, яке б закріпило позицію законодавця з приводу можливості проведення такого референдуму як консультативний як в межах всієї держави так і на місцевому рівні;
• Закон України “Про політичні партії” – внести зміни щодо відповідальності депутатів, обраних за партійним списком в разі міжпартійного переходу.
У контексті побудови громадянського суспільства доцільним виглядає правове закріплення механізмів співпраці громадських організацій правозахисного характеру з Уповноваженим ВРУ з прав людини з метою максимального захисту прав і свобод людини та громадянина.
Список опублікованих праць за темою дисертації:
Філик Н. Взаємовідносини особи і держави в громадянському суспільстві // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - № 2. - 2002. – С. 49-56.
Філик Н. Громадянське суспільство та проблема захисту прав людини // Підприємництво, господарство і право. - № 8. - 2003. – С. 61-65.
Філик Н. Власність і громадянське суспільство в Україні: основні проблеми і шляхи їх вирішення // Підприємництво, господарство і право. – № 10. – 2003. – С. 71-74.
Філик Н. Особливості становлення громадянського суспільства в сучасному світі: компаративістський підхід (аналіз) //Підприємництво, господарство і право. – № 12. – 2003. – С. 61-64.
Філик Н. В. Про деякі аспекти взаємозв’язку правової держави і громадянського суспільства //Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності. Спеціальний випуск. У п’яти частинах. – Частина 4. – 2004. - С. 190-195.
Філик Н. Взаємозв’язок особи, громадянського суспільства і держави. “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю 30 травня 2001 року. Київ. – Том 1.- С. 134-137.
Філик Н. Необхідність побудови громадянського суспільства в Україні // Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”. Хмельницький, 2002. – Спецвипуск № 1. – С. 30-32.
Філик Н. Власність і громадянське суспільство //Міжнародна студентська наукова конференція “Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави”. - 7-8 травня 2003 р. Тези доповідей. – Львів: Юридичний факультет ЛДУ. – 2003. – С. 22-24.
Філик Н. Подолання правового нігілізму та розвиток правової освіти – умова формування громадянського суспільства в Україні // Актуальні питання реалізації Державної програми розвитку юридичної освіти в Україні. Матеріали науково-методичного семінару.- К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – С. 113-121.
АНОТАЦІЯ
Філик Н. В. Державно-правові засади громадянського суспільства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню державно-правових засад функціонування громадянського суспільства.
Автор вважає, що державно-правові засади відіграють важливий вплив на становлення громадянського суспільства, проте такий вплив не носить сталий характер. Так, на етапі ствердження основних інститутів громадянського суспільства вплив держави є значно відчутнішим, ніж тоді, коли такі інститути належним чином функціонуватимуть і не будуть потребувати суттєвої опіки держави.
В роботі стверджується, що стосунки між державою і громадянським суспільством повинні носити характер не протиставлення, а партнерства, повинні взаємодоповнювати один одного.
В роботі проводиться дослідження ролі і місця людини в системі громадянського суспільства в умовах гуманізації державно-правових засад громадянського суспільства.
На основі проведеного аналізу констатується потреба законодавчого закріплення дефініції “громадянське суспільство” в Конституції України та внесення змін в чинне законодавство з метою забезпечення функціонування основних інститутів громадянського суспільства в Україні.
Дисертант приходить до висновку, що більшість західних країн функціонують на засадах громадянського суспільства, а тому вважає, що Україна, орієнтуючись на вступ до Євросоюзу, повинна в першу чергу закріпити основи громадянського суспільства в законодавстві і ствердити в практиці державотворення.
Ключові слова: громадянське суспільство, державно-правові засади, громадянська культура, принципи, ознаки, функції громадянського суспільства, інститути громадянського суспільства, правова база громадянського суспільства.
АННОТАЦИЯ
Филык Н. В. Государственно-правовые основы гражданского общества. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Национальная академия внутренних дел Украины. – Киев, 2004.
Диссертационное исследование посвящено вопросам государственно-правовых основ гражданского общества. В работе широко используются правовые документы зарубежных стран и Украины, а также материалы зарубежных и отечественных изданий по данной тематике.
Объектом диссертационного исследования является гражданское общество как общечеловеческая ценность.
Под государственно-правовыми основами гражданского общества в широком понимании диссертант рассматривает определенную совокупность правовых норм, государственных институтов, которые осуществляют влияние на формирование гражданского общества и находятся в правовых отношениях с ним, что реализуется в форме осуществления государственной деятельности.
Под узким пониманием государственно-правовых основ гражданского общества соискатель рассматривает лишь совокупность правовых норм как один из основоположный элементов функционирования правовой системы.
Государственный характер правовых основ состоит в том, что государство играет первичную роль в формировании законодательного массива, который закладывается в основу взаимоотношений государства с гражданским обществом. В этом проявляется ведущая роль государства и государственный характер правовых основ.
Автор считает, что государственно-правовые основы играют важное влияние на формирование гражданского общества, тем не менее такое влияние на становление его институтов не носит постоянный характер. Так, на этапе утверждения основных институтов гражданского общества, влияние государства более значимо, чем тогда, когда такие институты надлежащим образом будут функционировать и не будут нуждатся в существенной опеке государства.
В работе утверждается, что отношения между государством и гражданским обществом должны носить характер не противопоставления, а партнерства, они должны быть взаимодополняемыми.
В работе проводится исследование роли и места человека в системе гражданского общества в условиях гуманизации государственно-правовых основ гражданского общества.
На основе проведенного анализа констатируется потребность законодательного закрепления дефиниции “гражданское общество” в Конституцию Украины, и внесения изменений в текущее законодательство с целью обеспечения функционирования основных институтов гражданского общества в Украине.
Соискатель утверждает, что большинство западных стран функционируют на основах гражданского общества, а потому считает, что Украина, ориентируясь на вступление в Евросоюз, должна в первую очередь утвердить основы гражданского общества в собственом законодательстве.
Ключевые слова: гражданское общество, государственно-правовые основы, гражданская культура, принципы, признаки, функции гражданского общества, институты гражданского общества, правовая база гражданского общества.
ANNOTATION
Filyk N.V. State-legal bases of the society.- Manuscript.
The thesis for a candidate’s scientific degree in jurisprudence according to speciality 12.00.01 – the theory and history of state and law; the history of political and law sciences, - The National Academy of Home Affairs of Ukraine, 2004.
The thesis is devoted to the scientific study of state-legal bases of civil society’s functioning.
In the present work author analyzes the conception and limits of state-legal bases in the context of their influence on the formation of institutions of civil society. On the base of a profound analysis the candidate came to the conclusion that the limits of influence of state-legal bases on the process of formation of civil society’s institutions are changing as far as civil society is formed.
The author believes that state-legal bases are greatly influencing the formation of civil society but it should be noticed that such influence doesn’t have a permanent character. So, on the stage of confirmation of the main institutions of civil society the state influence is much more appreciable than that one when such institutions are properly functioning and don’t need a considerable wardship of the state.
It is stated in the work that the state and society must not be opposed to each other but the partners; they must be mutually complementary.
The investigation of man’s role and place in the system of civil society under the conditions of humanization of state-legal bases of such society is being carried out in the present work.
On the base of the analysis the following conclusion can be done: it is of great importance and need to consolidate legally the definition “civil society” in the Constitution of Ukraine and some changes in the legislation should take place in cause to ensure the functioning of the main institutions of the civil society in Ukraine.
The candidate draws the conclusion that the majority of west countries are functioning on the bases of civil society and that’s why she considers Ukraine aimed at that the integration into the world community first of all must confirm the dasis of the dvil society in legistation as well as in the state formation practice.
The key words: civil society, state-legal bases, civil culture, principles, features, functions of civil society, institutions of civil society, the legal base of civil society.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: розкриття бухгалтерських адвокатом науково доказів поліції мирової інформаційного комп'ютерних оперативної смартфонів спеціальних розслідуванні електричної Вимагання працівників Виникнення Канади Виправлення Виправні кооперативі експерта моральних навчальні представницькі засуджених провадження соціального церкви контроль масової батьків боржника управлінні військовослужбовців протиправні міжнародних лікувальну конкуренції торгівлю хабарництво Німеччини підвищеної податкової спеціального господарського обстановки заподіяної немайнової моральної службовими життю малолітніми незаконними незаконними внутрішніх екологічних НКВС Віктимологічна профілактика Влада автомобільної громади розслідування Внутрівідомчий Внутрішнє переконання прикордонні Європейському Внутрішньоуправлінська Європейського політики факторів християнства радянського трубчастих Геґеля жертву Гарантії землю слідчого проступки фінансових Гарантія забезпечення податкового паритетність Гендерна смислової правових Геокриміногенна Гідність прокуратури майном адміністрацій консультаційних Господарський підприємців інвестиційної підтримки корпоративних акціонерних лікарськими банкрутства податків Гродський контроль порядок громадянського Громадянин Громадянство Громадянське Громадянські Грошові Групова насильницька Гуманізація інтервенція Делегування Деліктний Деліктологія управління судової громадянське Держава влада допомога інформаційна кадрова транскордонного тероризму соціальної торгівлі житлово політика місцевих політика регуляторна служба політичне охорони аграрного туризму природні агропромислового безпеки зайнятості населення торгівлі промисловості промислового регіону підприємництва освітнього митної монополій освітніх праці транспортних залізничного аграрного ринку культури кооперації олійного охороні регіонів пенсійного телекомунікаційної туристичної фондового освіти регіону розвитку туризму давальницькою програмування транспортної техногенної гуманітарній партійної допомоги населення гетьманату Пенсійного мінерально вищою економікою судів життєдіяльності інноваційною місцевому пенітенціарною охорони пожежною приватизацією вищої здоров'я інтелектуальних культури європейської допомогою електроенергетики рекреаційного безпеки військовими середньої охорони переробних органів контроль фондового сільськогосподарського злочинністю нотаріальною цінних ліцензійної Буковині економічної інноваційних службовець фінансовий природокористування гілок етнічними Криму папери навчальними страхування неповнолітніхмитної громадянського Дністрянського Петрункевича західноукраїнських Державотворчий Дефектність управління унітарній адміністративного доказів канонічного конституційногоподаткового Джерела Європейського Союзу Джерела трудового Диспозитивність

 


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking