Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративний договір як засіб управлінської діяльності

 

СКВОРЦОВ СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ДОГОВІР ЯК ЗАСІБ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність: 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право
і процес; фінансове право; інформаційне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків - 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
академік Академії правових наук України
ВАСИЛЬЄВ Анатолій Семенович,
Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова, декан економіко–правового факультету.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
ПЄТКОВ Валерій Петрович,
Кіровоградській юридичний інститут
Харківського національного університету внутрішніх справ, ректор.

кандидат юридичних наук, доцент
ШУЛЬГА Марія Герасимівна,
Національна юридична академія України
ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри
адміністративного права.
Провідна установа: Національна академія державної податкової служби України, кафедра адміністративного права і адміністративної діяльності, Державна подат-кова адміністрація України, м. Ірпінь.

Захист відбудеться „26” грудня 2005 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т. 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий „ 26 ” листопада 2005 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Каткова Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Запропоноване дисертаційне дослідження присвячене науковому вивченню одного із специфічних засобів здійснення управлінської діяльності органами державної виконавчої влади — адміністративного договору.
Поступове звуження сфери державного впливу на соціально-економічний розвиток суспільства, відмова від всеохоплюючої адміністративно-командної системи і, пов'язана з цим, децентралізація дер-жавної влади, вимагають приведення засобів і методів управлінської діяльності держави у відповідність з новими демократичними умовами. Необхідним кроком у цьому напрямку повинна стати відмова від управління за допомогою винятково односторонньо-владних розпоряджень. Тривалий час у нашій пра-вовій доктрині проводився достатньо жорсткий і дещо упереджений поділ засобів і методів впливу на суспільні відносини, які виникають у сфері управлінської діяльності. Вважалося, що сфері приватного права притаманні відносини рівності і партнерства, а публічним галузям і, зокрема, адміністративному праву притаманні – відносини влади-підпорядкування. Така точка зору не відповідає сучасним умовам державно-управлінської діяльності. Практика останніх десятиліть наочно показала, що панування одно-бічної волі не дозволяє здійснювати управлінську діяльність з належною ефективністю. Не випадково для сучасного стану державної виконавчої влади характерне різноманіття невирішених проблем, і на-самперед в галузі законодавства, яке регулює державне управління. Незважаючи на величезну кількість правових актів виконавчої влади, які реалізуються у цій сфері, вони поки що не охоплюють усі напрям-ки вдосконалення конкретних форм і методів реалізації державної виконавчої влади. Залишається чима-ло проблем які стосуються як практичних питань вдосконалення державного управління, так і створен-ня теоретичних основ його функціонування в нових соціально–економічних умовах. Усе це зумовлює підвищений інтерес до подальшого застосування, розвитку і поширення різноманітних засобів впливу на управлінські відносини включаючи адміністративний договір як один із специфічних регуляторів управлінської діяльності. Саме тому, останнім часом спостерігається тенденція не тільки різкого збіль-шення кількості використовуваних на практиці адміністративних договорів, але і поява нових видів ад-міністративних договорів у різноманітніших галузях права.
Тому, основною метою дисертаційного дослідження є обґрунтування необхідності удосконалення правових засобів управлінської діяльності, одним із яких є адміністративний договір. Повсякденне впровадження адміністративного договору в практику діяльності органів державної виконавчої влади наблизить його до досягнення бажаної мети: відповідати призначенню держави, виступати гарантом законних прав і свобод громадян, а також діяти винятково в інтересах суспільства, вибираючи найбільш необхідні, ефективні та доцільні способи здійснення своїх функцій.
Договір набув усіх рис особливого універсального засобу управлінської діяльності, і органи дер-жавної виконавчої влади, зважаючи на запити сьогоднішнього дня, використовують його у своїй дія-льності все частіше.
В адміністративному договорі, державний орган виконавчої влади виступає носієм державно-владних повноважень, за допомогою яких реалізує властиві йому управлінські функції, і договір у силу цього має риси, які свідчать про неможливість віднесення його до звичних цивільно-правових догово-рів. Характерні особливості цілого ряду договорів, у яких беруть участь органи державної виконавчої влади, використовуючи свій публічно-правовий статус, ускладнюють проведення їх класифікації і, як наслідок, утруднюють пошук чинної і створення нової нормативної бази, покликаної вирішувати різні колізії в процесі виникнення, розвитку і завершення договірних правовідносин.
На сьогоднішній день ступінь наукової розробленості проблеми адміністративного договору як за-собу управлінської діяльності такий, що ми маємо право говорити про початок формування теорії адмі-ністративного договору, яка перебуває на стадії розвитку і потребує поетапної наукової розробки. Кож-не поняття, кожна ознака, чи принцип, а також кожна із запропонованих класифікацій адміністративно-го договору потребують уточнення, узагальнення і осмислення з урахуванням тих змін, які відбувають-ся в сфері реалізації державної виконавчої влади. Тому розгляд і аналіз теоретичних та практичних ас-пектів застосування адміністративного договору в управлінській діяльності є безумовно актуальним і важливим як у теоретичному, так і в практичному плані.
Комплексний підхід до дослідження інституту адміністративного договору визначає обсяг і бага-топлановість вивченої літератури. Використовуються загальнотеоретичні положення наукових праць з теорії держави і права, адміністративного, конституційного, муніципального права. Загальноправова значимість категорії договору визначає часте звертання до цивільного права, а розуміння адміністра-тивного договору як засобу управлінської діяльності — до теорії управління.
Науково-теоретичну основу дисертації складають праці українських і російських вчених в галузях адміністративного права, конституційного права і теорії державного управління: Атаманчука Г. В., Альохина А. П., Аверьянова В.Б., Афанасьєва К.К., Алексєєва С.С., Александрова Н.Г., Битяка Ю.П., Бєльського К.С., Брагинського М.І., Бачило І.Л., Бандурки О.М., Бахраха Д.Н., Васильєва А.М., Васи-льєва A.С., Габричидзе Б.Н., Дьоміна А.А., Дьоміна А.В., Єлістратова А.І., Іоффе О.С., Євтихієва А.Ф., Кабалкина А., Кобалевського В.Л., Карасі А.В., Кикотя В.А., Курашвілі Б.П., Колпакова В.К., Кармолицького А.А., Козлова Ю.М., Лазарєва Б.М., Махиной С.Н., Манохина В.М., Новосьолова В.И., Пєткова В.П., Пашуканиса Е., Розенфельда В. Г., Резниченко С.В., Рудашевського В. Д., Сали-щевої Н.Г., Старилова Ю. Н., Стефанюка В.С., Старостяка Е., Сперанської К., Тихомирова Ю.А., Ха-ритонова О.Е., Хангельдиєва Б.Б., Шульги М.Г., Юсупова В.А., Ямполъської Ц.А.
Науковими джерелами теорії адміністративного договору послужили також праці вчених початку XX-го століття А.І.Єлістратова, В.В. Івановського, Н.М. Коркунова, В.Л. Кобалевського, К.Сперанської. Основою загальнотеоретичних уявлень про договір стали праці таких учених, як Н.Г.Александрова, О.С. Іоффе, С.С.Алексєєва, М.І.Брагінського, В. В. Іванова, А. Кабалкіна, В.В. Ла-зарєва, Б.І. Пугинського.
З огляду на те, що в нашій країні робота зі створення теорії адміністративного договору ще далека від свого завершення, належна увага приділяється досягненням розвитку теорії адміністративного дого-вору в Німеччині і Франції (Г. Бребан, Ж. Ведель, Л. Дюгі, І.Ріхтер, Г.Ф. Шупперт), де договір визнаний як елемент механізму правового регулювання. Аналізується судова практика Німеччини по вирішенню спорів у сфері публічно-договірних правовідносин, федеральний Адміністративний процесуальний За-кон Німеччини, що включає розділ “Публічно-правовий договір”; практика використання адміністрати-вного договору в діяльності комунальних та інших міських служб Франції.
Проаналізовано законодавство України, що стосується правового регулювання окремих видів ад-міністративних договорів, використані матеріали науково-практичних конференцій.
Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є аналіз і розробка за-гальних основ концепції адміністративних договорів, пошук шляхів для розширення їхнього викорис-тання в практиці державного управління, створення теоретичних основ адміністративного договору як інституту адміністративного права, вибір методологічних підходів до досліджуваної проблеми, обґру-нтування поняття, змісту і укладання адміністративного договору в державному управлінні, вивчення історичного досвіду, узагальнення і систематизація вітчизняних теоретичних конструкцій, а також до-сліджень закордонних правознавців.
Зазначена мета обумовила постановку і вирішення наступних конкретних завдань:
- вивчення історичного досвіду застосування адміністративних договорів у державному управ-лінні;
- аналіз наявних наукових праць, які присвячені проблемі адміністративного договору (вітчизня-них, російських та зарубіжних авторів) з відслідковуванням напрямків розвитку наукових уявлень про досліджуваний інститут;
- вивчення практики застосування загальноправової категорії договору в діяльності органів дер-жавної виконавчої влади;
- проведення розмежування між приватноправовими і публічно-правовими договорами органів державної виконавчої влади, що укладаються ними з іншими суб'єктами права, на підставі ряду параме-трів (характерні риси, цілі договорів і т.д.);
- пізнання сутності адміністративного договору з позиції проведення його порівняльного аналізу з ад-міністративним актом управління на основі виявлення рис схожості і відмінності двох засобів здійснення управлінської діяльності;
- формулювання поняття і розкриття змісту адміністративного договору;
- виявлення різновидів адміністративного договору стосовно різних критеріїв та розробка класи-фікації адміністративних договорів;
- виявлення особливостей адміністративного договору, що характеризують його як інститут адмі-ністративного права з формулюванням характерних ознак, на підставі яких договір класифікується як адміністративно-правовий;
- визначення сфери дії адміністративного договору;
- внесення пропозицій, щодо шляхів подальшого розвитку теорії адміністративного договору;
- аналіз діючого законодавства, що містять норми, які регулюють окремі види адміністративних договорів, з метою створення основ правового регулювання адміністративно–договірних правовідно-син.
Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснен-ня управлінської діяльності органами державної виконавчої влади за допомогою одного із специфіч-них засобів – адміністративного договору.
Предмет дисертаційного дослідження — правова природа інституту адміністративного догово-ру, його матеріальні і процесуальні аспекти, формування теоретичних основ адміністративного дого-вору, науковий аналіз нормативно-правової бази адміністративного договору.
Методологічні основи дисертаційного дослідження. Методологічну основу дисертаційного до-слідження складають положення загальнонаукового діалектичного методу пізнання. Крім того, у про-цесі роботи над дисертацією були використані окремі наукові методи пізнання і спеціальні методи: формально-логічний, системно-структурний, логіко-теоретичний, метод правового моделювання. Широко використовуються методи історичного і порівняльного правознавства. Застосування окремих і спеціальних методів базується на матеріалі, отриманому за допомогою використання загальнонауко-вого діалектичного методу пізнання із властивими йому логічними засобами: аналізом і синтезом, за допомогою вироблених діалектикою категорій: форми і змісту, сутності і явища. У роботі використо-вуються також основні підходи до одержання наукових знань: емпіричний і раціональний (спостере-ження за об'єктом, удосконалення і розвиток понятійного апарату).
Порівняльно-правовий метод широко застосовувався при дослідженні зарубіжного досвіду засто-сування адміністративних договорів у державному управлінні, а також для визначення поняття адмі-ністративного договору, визнання договору недійсним. Формально-логічний метод дозволив визначи-ти роль і місце адміністративного договору серед інших правових засобів державного управління, а також провести детальний аналіз чинної системи правових норм, яка регулює адміністративний дого-вір, що в комплексі з методом логічного аналізу дозволило сформулювати рекомендації для удоско-налення законодавства у цій сфері. На основі історичного і діалектичного методу пізнання досліджу-вався процес становлення і розвитку інституту адміністративного договору в адміністративному пра-ві.
Системно-структурний метод використовувався при аналізі характерних ознак, функцій договору, причин, що обумовлюють актуальність застосування адміністративних договорів у державному управлінні, при визначенні системи (класифікації) адміністративних договорів. У процесі виконання дисертаційної роботи проведено аналіз наукової літератури та нормативних актів, які стосуються теми дослідження, що дає підстави говорити про його об’єктивність і обґрунтованість, а також використано результати розробок і публікацій автора.
Наукова новизна дослідження. Наукова новизна одержаних результатів полягає у формулюванні загальних основ концепції теорії адміністративного договору на основі теоретичної розробки основних понять, функцій, змісту і класифікації договору, а також порядку його укладання. Певною новизною ха-рактеризується узагальнення досвіду історичного і національного розвитку теорії адміністративного до-говору, а також досвіду використання договорів адміністративного характеру у зарубіжних країнах. В роботі комплексно розглядається проблематика використання адміністративних договорів державними органами виконавчої влади України на різних рівнях. Наукова новизна полягає також у подальшому розвитку дослідження природи адміністративного договору, удосконаленні теоретичної бази поняття і характерних рис договору.
Вельми обмежена кількість публікацій і монографій, присвячених адміністративному договору, зростаюча потреба в його вивченні і використанні в практичній діяльності державних органів виконав-чої влади, безліч невирішених та спірних з наукової точки зору питань визначають новизну пропонова-ної роботи. У дисертації формулюються наступні положення, які виносяться на захист:
1. Договір є універсальною загальноправовою категорією і тому може використовуватися у сфері як приватного, так і публічного права. В зв'язку з цим визнана неспроможною точка зору, відповідно до якої договір є винятковою приналежністю цивільного та деяких інших галузей приватного права і не може використовуватися в галузі адміністративного права;
2.Зроблено і аргументовано висновок про те, що адміністративний договір є одним із галузевих різновидів договору, який, зберігаючи загальні ознаки будь-якого договору, має ряд особливостей, обумовлених характером опосередковуваних ним відносин.
3.Запропоновано визначення поняття адміністративного договору. Адміністративний договір - це заснована на правових нормах добровільна угода двох чи більше суб'єктів адміністративного права, один із яких завжди є самостійним суб'єктом державної виконавчої влади, наділений владними повно-важеннями в сфері державного управління, за допомогою якого формуються акти державного управ-ління, на основі яких встановлюються, змінюються чи припиняються взаємні права й обов'язки учас-ників договору, визначається їх відповідальність.
4. Запропоновано визначення елементного складу (предмет, мета, зміст, суб'єкти і форма адмініс-тративного договору) з розгорнутою характеристикою кожного із них окрема:
– предметом адміністративного договору вважається безпосередня діяльність органів державної виконавчої влади по управлінню суспільством;
– метою управлінської діяльності державних органів є задоволення публічних потреб держави;
– учасниками адміністративного договору є суб’єкти управлінської діяльності, яка регулюється нормами адміністративного права;
– зміст адміністративного договору, крім загальних для всіх типів договорів умов, вироблених сторонами в результаті взаємного узгодження, доповнюється такими умовами, котрі властиві лише адміністративному договору (зокрема умовами загальними для усіх видів адміністративних договорів чи передбаченими для окремих їх видів спеціальними нормативними актами), а також умовами за-пропонованими органами управління і обов'язковими для прийняття іншою стороною;
– підтримана думка інших авторів про необхідність письмової форми адміністративного договору.
5. Зроблено висновок, що застосування адміністративного договору, можливе поряд із застосу-ванням адміністративного акта управління, у всіх сферах управлінської діяльності органів виконавчої влади, і в зв'язку цим робиться висновок про міжгалузевий характер досліджуваного інституту (маєть-ся на увазі застосування його в інших галузях права).
6. В результаті розгляду питання про використання адміністративних договорів державними органами виконавчої влади, робиться висновок про недостатнє нормативне врегулювання порядку укладання дого-ворів адміністративного характеру. Тому вноситься ряд пропозицій щодо вдосконалення нормативної ба-зи і практики використання адміністративних договорів державними органами.
7. Пропонується адміністративно-договірний процес вважати видом позитивної управлінської дія-льності, що носить назву адміністративно-договірного провадження. Адміністративно-договірне прова-дження складається з процедур (укладання, розірвання договору і т.д.), кожна з яких має стадії.
8. Розроблені і запропоновані вимоги щодо законності адміністративного договору, що групуються в такий спосіб: 1) вимоги публічного права, однакові до всіх засобів управлінської діяльності, у тому числі вимога до компетенції органу влади; 2) вимоги сформульовані спеціально для адміністративних догово-рів; 3) вимоги запозичені з цивільного права, які можна вважати позагалузевими.
9. Одержало подальший розвиток дослідження випадків недійсності адміністративного договору. Стверджується, що при вирішенні питання про визнання договору недійсним суд повинен виходити з істотності допущеного порушення, а також із співвідношення шкоди, заподіяної публічним інтересам протиправним договором з можливою шкодою в результаті визнання договору, таким, який не мав юридичної сили. Наслідки визнання договору недійсним також поставлені в залежність від необхідності дотримання публічних інтересів.
10. Обґрунтовано шляхи подальшого удосконалення законодавства про адміністративний договір. На сьогоднішній день джерелами правового регулювання адміністративного договору виступають Конституція України, закони і підзаконні нормативні акти. Тому в роботі пропонується створення ос-нов правового регулювання адміністративного договору у вигляді самостійного закону чи розділів в Адміністративно процедурному Кодексі.
Практичне значення отриманих результатів. У цілому дисертаційне дослідження носить тео-ретичний характер. Автор робить спробу представити єдину теорію адміністративного договору і по-казати значимість даного інституту для практичної діяльності державних органів виконавчої влади. Сформульовані положення стосовно матеріальних і процесуальних основ адміністративного догово-ру, які є відправними точками для продовження наукової дискусії. Висновки дисертації можуть бути використані для подальшого формування теорії адміністративного договору. Проведення аналізу ста-ну нормативно-правової бази адміністративного договору робить більш очевидними пробіли і розріз-неність законодавства, яке регулює форми управлінської діяльності. Використання розроблених ре-комендацій, в остаточному підсумку, послужить удосконаленню адміністративного законодавства, законодавства інших галузей, у яких можливе застосування адміністративного договору. Розроблені наукові результати дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні норма-тивних курсів “Адміністративне право”, “Муніципальне право України”, при проведенні спецкурсу “Адміністративний процес і адміністративна відповідальність в Україні”, а також при підготовці на-вчальних програм і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертації були розглянуті і схвалені на засіданні кафедри адміністративного і господарського права Одеського націо-нального університету імені І.І. Мечникова.
Окремі положення дисертаційного дослідження були викладені на науково-практичних конферен-ціях: на VII міжнародній науково-практичній конференції “Наука й освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004р.) "Співвідношення і взаємодія актів управління й адміністративних договорів як за-собів управлінської діяльності"; міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД і Європейського Союзу” (м. Ірпінь, 16 травня 2004р.) – “Про застосування ад-міністративних актів і договорів у державному регулюванні в сфері економіки”; III міжнародній науко-во-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ, 21-30 червня 2004р.) – "Класифікація адміністративного договору як засобу управлінської діяльності"; міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми протидії економічним злочинам, тінізациї еко-номіки і корупції в Україні” (м. Львів, 4 червня 2004 р.) – "Використання адміністративних договорів у діяльності органів внутрішніх справ"; I міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потен-ціал світу 2004” (м. Дніпропетровськ, 1-15 листопада 2004р.) – “Использование административных до-говоров в деятельности предприятий и организаций.” Положення дисертації були також впроваджені в навчальний процес кафедри адміністративного і господарського права Одеського національного універ-ситету імені І.І. Мечникова.
Публікації. Основні положення і висновки, які містяться у дисертації, були сформульовані в 4-х нау-кових статтях, що видрукувані в спеціальних наукових виданнях ВАК України, а також у 5-ти публікаціях тез науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що містять 11 підрозділів, висновків і списку літератури. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок. Список використаних джерел складається із 177 найменувань і займає 23 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розро-бки проблеми, вказується зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається ме-та і завдання наукового дослідження, його об’єкт , предмет, характеризується методологічна база, від-значається наукова новизна роботи, її наукове та практичне значення, особистий внесок здобувача в їх одержання, наводяться відомості про апробацію та публікації результатів дослідження, формулюють-ся основні положення та висновки, що виносяться на захист.
Перший розділ “Адміністративне право, державне управління і адміністративний договір” складається з чотирьох підрозділів.У підрозділі 1.1 “ Тенденції розвитку адміністративного права в Україні. Місце адміністративного договору в державному управлінні” розглядаються докладно деякі досить дискусійні питання теорії адміністративного права. Позначено напрямок наукової праці з відпо-відних тем, зроблений невеликий екскурс в історію їхнього розвитку. На даній основі більш наочно уда-сться показати необхідність дослідження проблеми адміністративного договору як засобу управлінської діяльності.
У зв'язку з масштабними політичними й економічними реформами в державі, йде активний пере-гляд місця і ролі адміністративного права в системі галузей правового регулювання, процесі реорганіза-ції й оптимізації системи державного управління, розробляються інші підходи до розуміння адміністра-тивної відповідальності й адміністративного примусу, формується й удосконалюється теорія створення адміністративної юстиції, удосконалюються методи і засоби управлінської діяльності.
У підрозділі 1.2 “Причини, що обумовлюють актуальність теорії адміністративного договору в управлінській діяльності” розглядаються теоретичні і концептуальні причини актуальності теорії ад-міністративного договору в управлінській діяльності державних органів виконавчої влади. Визнача-ються принципи і цілі, на підставі яких теорія адміністративного договору є однією з ефективних ре-гуляторів суспільних відносин.
Розкриваються основні аспекти, які обумовлюють актуальність адміністративного договору, автор пропонує активізувати процес наукового пізнання інституту адміністративного договору внаслідок таких причин: 1) адміністративний договір виступає як особливий засіб регулювання суспільних від-носин, здобуває в правовому просторі усе більшу значимість, що відповідає сучасним реаліям держа-вного і громадського життя і вимагає подальшого удосконалення і розвитку теоретичної бази дослі-джуваного явища; 2) посилення ролі договірного регулювання суспільних відносин спостерігається не тільки у приватноправовій сфері, але й у публічно-правовій; 3) зростаюча кількість публічно-правових договорів, що укладаються в державі, загострює проблеми, пов'язані з недоліками і пробілами їх нау-кової і практичної (законодавчої) бази; 4) для того, щоб зробити державне управління більш гнучким, раціональним, відповідним вимогам сучасного життя, необхідно розвивати обидва найважливіші за-соби здійснення управлінської діяльності — адміністративний акт і адміністративний договір, і вико-ристовувати їх у необхідному для кожного конкретного правовідношення; 5) договір не є “збитковим” засобом управлінської діяльності, а, навпаки, розширює для органу державної виконавчої влади мож-ливість вибору оптимального способу управління; 6) відповідальність, визначена адміністративним договором, підсилює відповідальність державних органів виконавчої влади за невиконання її публіч-них функцій; 7) удосконалювання засобів управлінської діяльності, зокрема, створення і розвиток ма-теріальних і процесуальних основ адміністративного договору, є важливим кроком на шляху форму-вання правової держави і забезпечення пріоритету захисту прав особистості.
Дисертант здійснює детальну характеристику основних причин, що обумовлюють актуальність адміністративного договору в державному управлінні. До них належать: посилення ролі договірного регулювання адміністративних правовідносин, що відповідно створює підвищений інтерес до теоре-тичного осмислення сутності адміністративного договору; зростання кількості договорів, що уклада-ються в публічно-правовій сфері; використання адміністративного договору забезпечує органу держа-вної виконавчої влади вибір більш прийнятного для кожного конкретного випадку способу здійснення управлінської діяльності; за допомогою укладення адміністративного договору орган державної вико-навчої влади поєднує методи управління для дії в потрібному йому напрямку; адміністративний дого-вір у певному смислі може виступати засобом контролю за діяльністю органу управління; зв'язок з формуванням правової держави і пріоритетом захисту прав особистості; відсутність єдиної законода-вчої бази, яка регулює відносини, що складаються в процесі укладання і виконання адміністративних договорів.
У підрозділі 1.3 “Історія розвитку концепції адміністративного договору в Україні та зарубіж-них країнах” досліджуються історико-правові проблеми виникнення і розвитку адміністративного до-говору у сфері державного управління, характеризується досвід зарубіжних країн, у яких адміністра-тивний договір широко застосовується у сфері державного управління.
На основі аналізу наукової літератури та публікацій, що стосуються теми дослідження, дисертант виді-ляє кілька етапів розвитку адміністративного договору.
1.Період виникнення основ адміністративного договору (період до 1917 року). У цей період гово-рити про існування адміністративного договору як про самостійний засіб у державному управлінні можна лише умовно. Утверджувалася думка, що договори можливі не тільки приватноправові, але й адміністративно-правові. У зв'язку з цим адміністративний договір розглядався як двосторонній акт, якому передує однобічний акт управління. Таким чином, адміністративний договір відносився до різ-новиду адміністративного акту.
2. Період затишку (період з 1917 до кінця 1940 років). З цього часу теорія адміністративного дого-вору була забута і втратила свою актуальність. Лише деякі автори торкалися питання дослідження адмі-ністративного договору. Одні автори розглядали адміністративний договір у сфері державного управ-ління (А.І.Єлистратов, А.Ф.Євтихієв, В.Л. Кобалевський, К. Сперанська), інші зараховували договір ви-нятково до сфери управління народним господарством (С.І. Аскназій, І.Наумов).
3. Радянський період розвитку адміністративного договору (середина 1960-кінець 1980 років). Видатні правознавці цього часу Ц.А. Ямпольська, В.І.Новосьолов, В.М.Манохин, Ю.М. Козлов, В.А.Юсупов, В.М. Безнадійних, Є.А. Чижов, Б.Б. Хангельдиєв, В.А.Кикоть, Б.П. Курашвілі, І.Л.Бачило, Б.М.Лазарєв, М.І.Пискоткін, активно реабілітують проблему адміністративного договору і приділяють їй значну увагу. На цьому етапі адміністративний договір розглядається як інститут адмі-ністративного права, як правове явище, широко застосовуване у державному управлінні. Стало зрозу-мілим, що здійснення державного управління за допомогою винятково односторонньо-владних роз-поряджень далеке від досконалості, і адміністративний договір визначається успішним засобом пра-вового регулювання управлінської діяльності. У цілому звертають на себе увагу визначення адмініст-ративного договору, класифікації, стадії і порядок укладання договорів.
4.Сучасний етап розвитку концепції адміністративного договору (період з 1991–2004 рік). Його можна охарактеризувати у зв’язку з кардинальними змінами економічного стану суспільства, а також методів і засобів державного управління, з переходом до ринкових відносин. Ті питання, які раніше вирішувалися органом державного управління за допомогою односторонньо владних методів, зараз вимагають нового підходу в державному управлінні. Як новий підхід до удосконалювання державно-го управління і адаптації його до сучасних умов пропонується використання у сфері державного управління адміністративних договорів. Адміністративні договори стають помітним правовим засо-бом узгодження інтересів суспільства і державних органів. З'являються праці вітчизняних учених В.Б.Аверьянова, К.К.Афанасьєва, Ю.Б.Битяка, А.С.Васильєва, В.К.Колпакова, ряду російських учених Ю.А.Тихомирова, В.А.Юсупова, Д.Н.Бахраха, А.П.Алхина, Ю.М.Козлова, Ю.Н.Старилова, А.В. Дьо-міна, спеціально присвячені адміністративному договору.
Дослідження розвитку концепції адміністративного договору у Франції, Німеччині, Туреччині, Польщі, Чехії показує, що договір має досить високу теоретичну і практичну базу, реальну законодав-чу основу. Адміністративний договір, поряд з актом управління, є другою формою адміністративних дій, за допомогою яких остаточно урегульовані конкретні правові ситуації.
Наостанку відзначається, що незважаючи на тривалу історію розвитку концепції адміністративного договору і наявність практики застосування його у сфері державного управління в Україні, на сьогодні-шній день немає однозначного висновку про саму можливість існування договорів в адміністративному праві. Таким чином, має місце парадоксальна ситуація, обумовлена насамперед тим, що відсутні розро-блені теоретичні конструкції, на основі яких можна було б створити певну теоретичну базу адміністра-тивного договору. Вихід із ситуації, що склалася, бачиться в об'єднанні зусиль правознавців, у деталь-ному вивченні концепції договорів у сфері управління і якнайшвидшій розробці інституту адміністрати-вного договору.
У підрозділі 1.4 “Правові основи регулювання адміністративного договору в Україні” здійснюєть-ся аналіз чинного законодавства України, яке регулює адміністративний договір у сфері державного управління.
У роботі аналізуються положення Конституції України, норми якої є нормами прямої дії; статті 106, 117, 135, 118, 143,144 Конституції України встановлюють широке коло суб'єктів нормотворчості. Вели-чезна кількість нормативно-правових актів, що видаються цими органами, регулюють адміністративно-договірні відносини в державі. Правові основи адміністративного договору містяться в різних галузях законодавства. Це конкретизується в законах України: “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, “Про постачання продукції для державних потреб”, “Про приватизацію державного майна”, “Про державний матеріальний резерв”, “Про концесії”, “Про транзит вантажів”, “Про загальні основи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, “Про місцеве самоврядування”, “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про охорону навколишнього природного середовища” та ін. Крім цілого ряду законів, адміністративно-договірні норми містяться в Цивільному Кодексі України. Звертають на себе особливу увагу нормативні акти, прийняті з метою конкретизувати загальні поло-ження про договір у тій чи іншій сфері управління. До них, зокрема, належать накази різних міністерств і відомств, постанови Кабінету Міністрів України і т.д.
Якщо придивитися до всього масиву правових актів, які можна вважати джерелами правового ре-гулювання адміністративного договору, не можна не звернути увагу на їхню величезну розрізненість. Без прийняття, систематизації і кодификації відповідних нормативних актів держава не може ефекти-вно здійснювати свої функції у сфері державного управління.
Дисертант відзначає, що виникла об'єктивна необхідність у прийнятті і систематизації законодав-ства України у сфері здійснення державного управління. Сучасний інститут адміністративного дого-вору як засобу управлінської діяльності, не маючи нормальної законодавчої основи, потребує серйоз-ного реформування і подальшого розвитку.
На думку автора, реформа адміністративного договору повинна відбуватися в наступному напря-мку: чіткого законодавчого закріплення адміністративного договору, визначення понять і принципів договірної діяльності в державному управлінні, удосконалення механізму укладання договору, відпо-відальності за порушення законодавства про адміністративний договір.
Адміністративна реформа, що проводиться зараз в Україні, виразно вимагає відповідного законо-давчого забезпечення і введення в дію ряду інших важливих нормативних актів, зокрема Закону Укра-їни “Про адміністративні договори”, чи особливого Кодексу, якій містив би в собі і матеріальні, і про-цесуальні норми правових засобів управлінської діяльності.
Другій розділ “Поняття, зміст та укладання адміністративного договору як засобу управлін-ської діяльності” складається із семи підрозділів, присвячених дослідженню поняття і функцій адмі-ністративного договору як засобу управлінської діяльності, юридичної природи договору, підстав ви-никнення, зміни, припинення адміністративно-договірних відносин, правової якості договору, систе-ми адміністративних договорів, застосування адміністративного договору, недійсності адміністратив-ного договору.
У підрозділі 2.1. “Поняття і функції адміністративного договору в управлінській діяльності” на основі аналізу наявних у науці адміністративного права підходів до вивчення поняття адміністративного договору визначаються його ознаки, дається загальна характеристика поняття адміністративного дого-вору як засобу управлінської діяльності, визначаються основні функції договору.
На основі методу порівняння автор проводить розмежування між адміністративним договором та іншими публічно-правовими договорами і цивільно-правовими договорами. Відзначається, що понят-тя “публічний договір” є більш широким поняттям. Поняття публічно-правовий договір охоплює до-говори міжнародного, конституційного, адміністративного, фінансового права. Будь-який адміністра-тивний договір є публічним, але не всі публічно-правові договори характеризуються як адміністрати-вні. Адміністративний договір – це вид публічно-правового договору. Важливим моментом розмежу-вання адміністративного договору і цивільно-правового є суб'єктний склад. Однією із сторін адмініст-ративного договору завжди виступає державно-владний суб'єкт, що реалізує цілі, задачі і функції державного управління. Тому в адміністративному договорі завжди виражається державна воля.
У юридичній літературі існують численні точки зору щодо визначення адміністративного догово-ру, які містяться у працях вітчизняних і російських учених (Ю.П.Битяка, К.К.Афанасьєва, А.С.Васильєва, В.К.Колпакова, Д.Н.Бахраха, А.В.Дьоміна, Ю.А.Тихомирова, Ю.Н.Старилова, та ін.). Особливість цих визначень у тому, що вони істотно розрізняються між собою. На підставі вивчення за-пропонованих визначень, юридичного змісту та ознак адміністративного договору дисертант прийшов до висновку, що адміністративний договір – це заснована на правових нормах добровільна угода двох чи більше суб'єктів адміністративного права, один із яких завжди є самостійним суб'єктом державної виконавчої влади, наділеним владними повноваженнями у сфері державного управління, за допомогою якого формуються акти державного управління, на основі яких встановлюються, змінюються чи припи-няються взаємні права й обов'язки учасників договору, визначається їх відповідальність. За допомогою адміністративного договору учасники правовідносин визначають правила власного поводження і вста-новлюють послідовність своїх дій, досягають необхідного для них правового результату.
Аналіз договірного регулювання державно-управлінських відносин дає можливість визначити і ос-новні функції адміністративного договору як засобу управлінської діяльності. На думку автора, під фу-нкціями адміністративного договору варто розуміти реалізацію правових цілей, обумовлених договором у державному управлінні, зокрема до них належать: а) структурно-організаційна; б) функція узгодження інтересів; в) забезпечувальна; г) стимулююча; д) функція демократизації управлінні; е) виховна; ж) ін-формаційна. Дані функції адміністративного договору не існують ізольовано одна від іншої, вони взає-мно переплітаються й обумовлюють одна одну.
У підрозділі 2.2.“Юридична природа адміністративного договору” розглянуті основні ознаки, принципи та елементи, які притаманні адміністративному договору. У дисертації під юридичною при-родою договору розуміється сукупність специфічних ознак, принципів і елементів, які характеризують адміністративний договір.
На думку автора, під ознаками адміністративного договору варто розуміти універсальні, науково обґрунтовані, закріплені в нормативно-правових актах основи, які виражають сутність і специфіку адміністративного договору як самостійного правового засобу управлінської діяльності.
Дисертант виділяє обов'язкові і факультативні ознаки договору. До обов'язкових ознак автор від-носить такі: однією із сторін договору завжди виступає державний орган виконавчої влади; договір повинен укладатися для досягнення публічних інтересів. До факультативних: тісний зв'язок з адмініс-тративним актом; юридичну базу договору складають норми адміністративного права; особлива про-цедура укладання договорів; договір виступає як юридичний факт. У роботі відзначається, що обов'я-зкові ознаки за своєю природою є спеціальними, тобто вони присутні обов'язково у будь-якому дого-ворі, у той час як факультативні можуть бути відсутніми у деяких видах договорів.
У дисертаційному дослідженні запропонована детальна система принципів адміністративного дого-вору. Під принципами адміністративного договору автор розуміє основні положення, цілі, властивості, які відображають найбільш важливі, головні сторони договору. Серед принципів адміністративного до-говору виділені: захист прав і законних інтересів учасників державного управління; свобода вступу в адміністративно-договірні відносини; відособленість суб'єктів договору і відособленість їхніх волевияв-лень; поєднання міжнародних і внутрішньодержавних інтересів; гарантована законом процедура укла-дання адміністративного договору; принцип гармонізації законодавства.
На підставі використовуваного методу наукового аналізу дисертантом дана детальна характерис-тика елементів адміністративного договору, під якими автор розуміє складові частини, що обумов-люють сутність договору. До елементів адміністративного договору автор відносить: предмет, мету, суб'єкти, форму і зміст договору. Так, предметом адміністративного договору є здійснення управлін-ських дій, а метою договору є захист, забезпечення і задоволення публічних інтересів. Хоча б однією із сторін обов'язково повинен виступати орган державної виконавчої влади. Форма договору законо-давчо не встановлена, але передбачається обов'язково письмова. Зміст договору безпосередньо скла-дається з умов договору, серед яких можна виділити як обов'язкові, так і факультативні умови.
У підрозділі 2.3. “Адміністративно-договірні правовідносини. Виникнення, зміна, припинення адміністра-тивно-договірних відносин” розглянуто адміністративно-договірні правовідносини, підстави виникнення, змі-ни і припинення таких правовідносин.
Відзначається, що адміністративно-договірні правовідносини є видом правовідносин взагалі і видом адміністративних правовідносин зокрема, вони співвідносяться як частина і ціле. Адміністративно-договірні правовідносини виникають у зв'язку з реалізацією органами державної виконавчої влади своєї компетенції у сфері державного управління. Вони відбивають основну якість, яка притаманна державному управлінню. За своєю природою адміністративно-договірні відносини є організаційними, тобто виника-ють з ініціативи кожної із сторін.
У дисертації питання виникнення, зміни і припинення адміністративно-договірних відносин по-в'язується з поняттям юридичних фактів. Різновидом юридичного факту виступає укладання адмініст-ративного договору. У залежності від того, яка сторона виступає ініціатором укладання договору, у якій сфері знаходиться предмет договору, запропоновані основні стадії укладання адміністративного договору (пропозиція укласти договір; прийняття пропозиції укласти договір; узгодження умов дого-вору; власне укладання договору; внесення в нього змін; розірвання договору; документальне оформ-лення сукупності волевиявлень). Названі стадії можуть доповнюватися і факультативними, наприклад одержанням згоди вищестоящого органа виконавчої влади.
Відзначається також, що виникнути, змінитися чи припинитися адміністративно-договірні право-відносини можуть тільки при належному суб'єкті, об'єкті і комплексі їхніх взаємних прав і обов'язків. Акцентується особлива увага на наявності у суб'єктів адміністративно-договірних правовідносин ви-значеного правового статусу (правосуб'єктність у фізичної і юридичної особи плюс компетенція дер-жавного органу управління).
Для подолання проблем, пов'язаних з термінологією, запропоновано процес виникнення, зміни, припинення адміністративно-договірних правовідносин у рамках позитивного управлінського проце-су іменувати адміністративно-договірним провадженням, що підкреслює сприйняття адміністратив-ного договору насамперед як результату дії адміністративно-процесуальних норм. Провадження за-пропоновано структурно зобразити у вигляді сукупності процедур, кожна з яких складається зі стадій (у даному випадку доцільно говорити про послідовність дій) і має в основі сукупність юридичних фа-ктів.
Якщо двосторонній порядок внесення змін чи доповнень шляхом укладання іншої угоди, розі-рвання договору має ті ж стадії, що і процедура укладення договору, то однобічний порядок має ряд принципових відмінностей у залежності від того, з чиєї ініціативи проводяться зміни і доповнення. Односторонньо змінити чи доповнити або розірвати договір невладний суб'єкт може тільки шляхом звертання в суд при наявності істотного порушення договору з боку державного органу. Але навіть винне порушення державним органом своїх зобов'язань за договором не може викликати розірвання договору, якщо таке рішення спричинить собою заподіяння шкоди публічним інтересам. Якщо ж іні-ціатива зміни чи розірвання договору виходить від державного органу (наприклад, якщо відбулися істотні зміни обставин, у результаті яких утрачена публічна спрямованість договору), то він вправі без досягнення згоди суб'єкта в однобічному порядку внести зміни в договір, а також розірвати його, не звертаючись у суд.
У підрозділі 2.4. “Правова якість адміністративного договору” відзначається, що рішення пи-тання правової якості адміністративного договору є основним критерієм ефективності державного управління. Великого значення набуває розробка механізму законності і якості адміністративного до-говору як засобу управлінської діяльності. Це обумовлено тим, що адміністративний договір є одним із основних засобів у субсистемі адміністративного права - державного управління. І від того, наскіль-ки якісним, законним буде адміністративний договір, найбільшою мірою залежить ефективність дії державних органів виконавчої влади і в остаточному підсумку – рівень правосвідомості і правової культури суспільства.
На думку автора, знаходячись у тісному взаємозв'язку з адміністративним актом, висунуті до ньо-го вимоги законності можуть бути поширені і на адміністративний договір.
Дисертант розкриває основні вимоги законності адміністративного договору, до яких він відно-сить: 1)дотримання норм Конституції України, законів і підзаконних актів; 2) укладатися договір мо-же тільки в рамках компетенції державних органів виконавчої влади; 3) наявність у суб'єктів договору єдиної мети (досягнення суспільно значимого результату); 4) попереднє узгодження договору з ви-щим державним органом; 5) дотримання вимог управлінського процесу (розробка проекту, порядок укладання, розірвання, зміни умов договору); 6) обов'язкову письмову форму укладання.
У роботі вказується, що в тісному взаємозв'язку з законністю якість адміністративного договору випливає з управлінських дій державних органів. До правової якості адміністративного договору ав-тор відносить: формальну рівність сторін, що дає можливість виступати ініціатором виникнення дого-вірних відносин кожному з органів державного управління; виникнення зобов’язуючих відносин створює формальну визначеність і взаємність прав і обов'язків у сторін адміністративного договору; добровільність прийняття на себе зобов'язань сприяє здійсненню управлінської діяльності; санкціоно-вана державою відповідальність веде до здійснення взаємного контролю за виконанням зафіксованих у договорі управлінських задач; автономність регулювання взаємовідносин між сторонами; самостій-ність у виборі учасника договору органами виконавчої влади.
У підрозділі 2.5. “Загальна система адміністративних договорів” відзначається, що сучасний рі-вень розвитку управлінських відносин у державі, обумовлює необхідність подальшого удосконалення інституту адміністративного договору. Особливої актуальності на сьогоднішній день набуває проблема класифікації адміністративних договорів, що дотепер залишається досить дискусійною. Класифікація адміністративних договорів дозволяє нам наочно представити наявне їхнє різноманіття, пізнати специ-фіку окремих різновидів договорів, упорядкувати існуючу безліч адміністративних договорів, а також виявити основні напрямки розвитку усього комплексу адміністративних договорів. На основі детально-го вивчення існуючих класифікацій, наведених ученими-адміністративістами за критерієм змісту, за су-б'єктами договірних відносин, за характером взаємин між сторонами, за предметом адміністративного договору, дисертант виділяє власну класифікацію договорів.
До найбільш прийнятних критеріїв класифікації адміністративних договорів автор відносить на-ступні: за юридичними властивостями, підрозділяє на правоустановчі і правозастосовні. За предметом регулювання: договори про компетенцію; договори про співробітництво (про спільну роботу, про об-мін інформацією); договори про вступ громадян на державну службу (адміністративно-трудові дого-вори); договори в соціальній сфері; фінансові і податкові угоди; договори, що забезпечують державні потреби; договори про обмін інформацією. За характером взаємин між суб'єктами договірних відно-син: договори суб'єктів, що не володіють контрольними, наглядовими чи іншими спеціальними пов-новаженнями стосовно один одного; договори, у яких один із суб'єктів володіє якими-небудь спеціа-льними повноваженнями стосовно іншого. За цілеспрямованістю договірних відносин: договори, що регулюють дії суб'єктів, підлеглих сторонам угоди; договори, що регулюють погоджені управлінські дії контрагентів; договори змішаного типу. За колом суб'єктів: між двома чи більше органами держав-ного управління; між органом державного управління і державною чи приватною організацією або громадським об'єднанням; між органом державного управління і громадянами. Не можна забувати і про загальноправові критерії розподілу договорів на види. Адміністративні договори можуть бути двосторонніми і багатосторонніми; попередніми й остаточними, і, нарешті, вони можуть містити в со-бі, поряд з адміністративно-договірними елементами, елементи цивільно-правових, трудових угод і бути в такому випадку змішаними.
У підрозділі 2.6. “Межі здійснення і застосування адміністративного договору. Адміністратив-ний договір і адміністративний акт” аналізується галузь застосування адміністративного договору в державному управлінні, розглядається ефективність використання в державному управлінні договорів чи правових актів. Подається детальна характеристика схожості і відмінності двох засобів управлінсь-кої діяльності – акту і договору, що відображена в порівняльній таблиці.
У дисертації відзначається, що державне управління – це виконавчо-розпорядницька діяльність підзаконного характеру органів державної виконавчої влади, спрямована на забезпечення стабільного функціонування і поступального розвитку суспільних процесів у різних галузях і сферах управління. У процесі здійснення в межах своєї компетенції органи державної виконавчої влади, а також інші лан-ки державного управління (державні службовці і посадові особи) для досягнення цілей і задач публіч-ного управління використовують найбільш ефективні правові засоби управління.
Всюди у державному управлінні застосовується однобічний владний вплив. Але він, безперечно, не завжди ефективний і самодостатній. Тому сферу застосування адміністративного договору автор дисертації розглядає, спираючись на галузь здійснення державного управління. А вона надзвичайно широка: це й економіка, і соціальна сфера, і культурна, і політичне життя суспільства. Доцільність і ефективність горизонтальних договірних зв'язків пояснюють причини досить частого і широкого ви-користання договорів у різних сферах. Держава, як розумний керівник підприємства при здійсненні управління колективом, як мудрий батько при вихованні своєї дитини, використовує широко відомий метод батога і пряника. Тільки у випадку з державою роль батога виконує адміністративний акт, а роль пряника — адміністративний договір. Адже, на відміну від прямого владного веління адміністра-тивного акту, договір дозволяє врахувати і забезпечити всі інтереси підвладної сторони, що деякою мірою служить гарним стимулом для виконання дій в інтересах суспільства. Використання такого правового засобу управління, як адміністративний договір, розширює для держави можливості раціо-нально і з більшою ефективністю виконувати покладені на неї публічні обов'язки.
У роботі здійснено детальний аналіз співвідношення і розмежування адміністративного акту й адміністративного договору, на підставі якого адміністративний договір можна вважати багатосто-роннім актом управління, оскільки адміністративний договір завжди служить виконанню державної волі, а предметом його є дії управлінського характеру.
У підрозділі 2.7. “Недійсність адміністративного договору” розглянуто концептуальні питання визнання недійсності адміністративного договору, а також аналізуються проблеми відповідальності його учасників.
Визнання договору недійсним виступає засобом забезпечення відповідності договору установле-ним вимогам, засобом забезпечення законності договору, правового захисту публічних і приватних інтересів від порушень. На думку автора, недійсність договору означає визнання його не наділеним юридичною силою, що спричиняє певні юридичні наслідки. Певні юридичні наслідки може породжу-вати лише сам факт визнання договору недійсним (наприклад, повернення сторін у вихідне станови-ще). У роботі відзначається, що визнання адміністративного договору недійсним можливе лише в ра-мках судового провадження, при дотриманні необхідних процесуальних правил.
Відзначається, що для скасування, зміни і призупинення дії адміністративного договору передба-чені наступні процесуальні засоби: оскарження, опротестування, звертання до державного органу. Якщо орган державної виконавчої влади, що уклав договір, вважає, що він у цілому чи в частині не відповідає законодавству, він вправі (і навіть зобов'язаний) змінити його умови чи припинити його дію. Вищі органи державної виконавчої влади, на наш погляд, також можуть указати на необхідність розірвати договір органам нижчого підпорядкування за мотивами його незаконності (відзначимо, що недоцільність, недотримання публічно-правової мети повинні вважатися також порушеннями законо-давства про адміністративні договори).
За аналогією з цивільним правом, щодо недійсності адміністративного договору застосовуються на-ступні терміни: абсолютно недійсний (незначний) і відносно недійсний (який оспорюється). Незначність договору означає, що він має ваду, яка одним своїм існуванням приводить до визнання договору недійс-ним.
Стосовно до адміністративного договору, автором установлений перелік порушень (недоліків), що свідчать про його недійсність; до них відносяться випадки, коли адміністративний договір визнається незначним: 1) незначний адміністративний договір, що не має метою задоволення публічних інтере-сів; 2) за припустимою аналогією з цивільним правом незначним є удаваний договір (наприклад, та-кий, який прикриває під виглядом адміністративного договору цивільно-правову угоду); 3) незначний договір, укладений у сфері, де законом запропоноване застосування іншої форми управлінської діяль-ності чи прямо заборонене укладання адміністративного договору; 4) участь у договорі державно-владного суб'єкта, у чиї повноваження не входить право укладати адміністративні договори у визна-ченій сфері, чи його компетенція взагалі не передбачає права на укладання адміністративних догово-рів; 5) порушення письмової форми також є підставою для визнання договору недійсним.
Питання недійсності адміністративного договору тісно пов'язане із проблемою відповідальності його учасників. На думку дослідника, відповідальність учасників адміністративно-договірних відно-син повинна складатися з: договірної відповідальності сторін однієї перед іншою і адміністративно-правової відповідальності за порушення інтересів суспільства і держави.

ВИСНОВКИ
У висновках наводиться теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у ви-значенні сутності адміністративного договору як специфічного засобу управлінської діяльності. Необхід-но повторити основні висновки, які отримані в результаті спроби створення концептуальної бази адмініс-тративного договору:
1. Робота над ознаками адміністративного договору допомогла виділити необхідні ознаки остан-нього, а саме: наявність серед сторін договору органу державного управління; предмет договору по-винен носити управлінський характер; тісний зв'язок з однобічним адміністративним актом; правовою базою для укладання договорів адміністративного характеру служать норми адміністративного права. Підсумовуючи виділені ознаки, отримане визначення договору: Адміністративний договір — це за-снована на правових нормах добровільна угода двох чи більше суб'єктів адміністративного права, один із яких завжди є самостійним суб'єктом державної виконавчої влади, наділений владними повно-важеннями у сфері державного управління, за допомогою якого формуються акти державного управ-ління, на основі яких встановлюються, змінюються чи припиняються взаємні права й обов'язки учас-ників договору, визначається їх відповідальність.
2. Правова основа адміністративного договору в тому вигляді, у якому можна спостерігати її сьо-годні, складається з наступних частин: 1) норм, запозичених із обов'язкового і договірного права, які містяться в ЦК України і мають універсальний характер та застосовуються для договорів будь-якої галузевої приналежності; 2) норм тих публічно-правових галузей, у яких конкретизується державно-управлінська діяльність стосовно до сфер суспільних правовідносин і в яких передбачається укладан-ня окремих видів адміністративно-правових договорів; 3) норм адміністративного права, однаковою мірою застосовуваних до двох засобів управлінської діяльності: акту і договору; 4) норм Конституції України, законів і підзаконних нормативних актів, а також наказів, постанов міністерств і відомств.
У дослідженні продемонстрована розрізненість спеціального законодавства про адміністративні до-говори, відзначена відсутність нормативних актів загального характеру, внесена пропозиція продовжити роботу над основами законодавства про адміністративні договори, запропоновано розробити закон “Про адміністративний договір”. Сформульовано загальний для всіх адміністративних договорів предмет — здійснення органами виконавчої влади держави управлінської діяльності.
4. Учасником договору, поряд з обов'язковою участю державного органу виконавчої влади, що діє в межах своєї компетенції, може бути будь-яка фізична чи юридична особа, що володіє правоздатніс-тю і дієздатністю. Адміністративне право вносить велику кількість обмежень на участь в управлінсь-ких правовідносинах іноземних громадян і осіб без громадянства; спеціальні норми адміністративного та інших галузей законодавства найчастіше містять вказівки на склад учасників договірних відносин, у тому числі визначають орган, що представляє державу в конкретному виді договору.
5. Виділено різновиди адміністративних договорів і запропоновані класифікації їх щодо деяких основ. Зокрема, за юридичними властивостями адміністративні договори можна підрозділити на пра-воустановчі і правозастосовні; за предметом регулювання: договори про компетенцію; договори про співробітництво (про спільну роботу, про обмін інформацією); договори про вступ громадян на дер-жавну службу (адміністративно-трудові договори); договори в соціальній сфері; фінансові і податкові угоди; договори, що забезпечують державні потреби; договори про обмін інформацією; за характером взаємин між суб'єктами договірних відносин: договори суб'єктів, які не володіють контрольними, на-глядовими чи іншими спеціальними повноваженнями стосовно один одного; договори, у яких один із суб'єктів володіє якими-небудь спеціальними повноваженнями стосовно іншого; за цілеспрямованіс-тю договірних відносин: договори, що регулюють дії суб'єктів, підпорядкованих сторонам угоди; до-говори, що регулюють погоджені управлінські дії контрагентів; договори змішаного типу; за колом суб'єктів договору - між двома чи більше органами державного управління, між органом державного управління і державною або приватною організацією чи громадським об'єднанням, між органом дер-жавного управління і громадянами, між недержавними організаціями у випадку, якщо хоча б одній із них делеговані відповідні державно-владні повноваження.
6. Зміст договору складається з наступних умов:
а) неодмінно властивих адміністративному договору (можливість владного контрагента здійснювати кон-троль за діяльністю іншої сторони за договором, можливість для них в однобічному порядку вносити зміни в договір чи відмовитися від нього); б) які формулює орган державної виконавчої влади, і інша сторона або приймає їх, або відмовляється від участі в договорі; в) за якими сторони повинні прийти до згоди відповідно до норм спеціальних законів; г) і, нарешті, які обидві сторони вважали необхідними для включення в договір (чітко виражений єднальний елемент).
7. Сфера застосування адміністративного договору розглянута у співвідношенні зі сферою застосу-вання акта управління і сферою здійснення державного управління в цілому. Докладно проаналізовані ва-ріанти співвідношення договору й адміністративного акта, котрі як засоби реалізації державної виконавчої влади рівноправні.
Обмежується сфера застосування адміністративних договорів у випадках: 1) вказівки в норматив-ному акті на необхідність прийняття акта управління для вирішення конкретної управлінської задачі; 2) прямої заборони на використання адміністративного договору.
8. Адміністративно-договірні правовідносини — це відносини суб'єктів у рамках дій відповідно до умов договору. Відносини, що виникають у результаті порушення договору, є адміністративно-правовими (наприклад, відносини, що виникають у результаті однобічних дій органу влади по віднов-ленню порушених публічних інтересів) чи адміністративно-юрисдикційними (наприклад, у випадку накладення адміністративних санкцій за допущені порушення), а відносини, що виникають у процесі визнання договору недійсним у судовому порядку, — адміністративно-процесуальними.
9. Для адміністративно-договірного процесу, як виду позитивного управлінського процесу, запро-поновано використовувати термін “адміністративно-договірне провадження”. У залежності від того, яка сторона виступає ініціатором укладення договору, у якій сфері знаходиться предмет договору, ос-новні стадії (пропозиція укласти договір, внести в нього зміни, розірвати договір; прийняття пропози-ції, узгодження умов, документальне оформлення сукупності волевиявлень) можуть доповнюватися факультативними, наприклад, одержанням згоди вищого органу. Ухвалення рішення про укладення договору - попередня договірному провадженню стадія управлінського процесу.
10. Односторонньо змінити (доповнити) умови договору чи розірвати договір невладний суб'єкт може тільки шляхом звертання в суд за наявності істотного порушення договору з боку державного органу. Але навіть винне порушення органом влади своїх зобов'язань за договором не може викликати розірвання договору, якщо таке рішення спричинить собою заподіяння шкоди публічним інтересам. Якщо ж ініціатива зміни чи розірвання договору виходить від державного органу (наприклад, якщо відбулися істотні зміни обставин, у результаті яких утрачена публічна спрямованість договору), то він вправі без досягнення згоди іншої сторони в однобічному порядку внести зміни в договір, а також ро-зірвати його, не звертаючись в суд. Однобічна зміна чи розірвання договору державним органом є, по суті, адміністративним актом управлінської діяльності і може бути оскаржена в суді відповідно до чинного законодавства.
11. Вимоги законності адміністративного договору можна умовно розбити на три групи: по-перше, він повинен відповідати вимогам публічного права, які висуваються до всіх засобів здійснення управлінських дій (наприклад, дотримання вимог управлінського процесу, дія державного органу ви-конавчої влади в межах компетенції); по-друге, ряд вимог формулюється саме для договору, але дик-тується його публічно-правовою спрямованістю (наприклад, публічно-правова мета договору, особ-ливості учасників, обов'язкова письмова форма); по-третє, універсальні вимоги законності договору, запозичені публічним правом із приватного (наприклад, відповідність договору нормативним актам, відображення в договорі істотних умов і т.д.).
12. Можливі два варіанти розвитку подій при виявленні невідповідності договору тим чи іншим зако-нодавчим нормам. Перший – привести договір у відповідність з вимогами закону, другий – припинити його дію. Перелік істотних недоліків, які спричинюють необхідність припинення дії договору, повинен бути даний у відповідному законі. Нами запропонований приблизний перелік таких вад адміністративного договору, які свідчать про його незначність. Поділ порушень законодавства на істотні і несуттєві здійсню-ється за дотримання принципу захисту публічних інтересів. Завжди необхідно пам'ятати, що якщо ви-знання договору недійсним спричинює визнання його таким, який не має (і не мав) юридичної сили, то саме визнання його недійсним обов'язково має правові наслідки, важливо, щоб вони не виявилися тяжчи-ми, ніж наслідки порушення законодавства у договорі. Саме тому властиве цивільному праву правило по-вернення сторін недійсного договору в вихідне становище в адміністративно-договірному праві можливе лише з великими застереженнями.
14. Можливі чотири варіанти дій по забезпеченню відповідності договору законодавству: 1) сторо-ни, виявивши незаконність укладеного ними договору, приводять його у відповідність із правовими но-рмами або розривають його за взаємною згодою (найменш ймовірний варіант); 2) у результаті звертання зацікавлених чи уповноважених осіб, або провівши перевірку за власною ініціативою, вищий орган вла-ди виявляє незаконність договору, у якому бере участь підлеглий йому орган влади, і дає вказівки внес-ти зміни в договір чи розірвати його в однобічному порядку; 3) владна сторона договору може за влас-ною ініціативою в однобічному порядку внести в договір зміни чи розірвати його; 4) договір чи його окремі положення можуть бути визнані недійсними за мотивами незаконності в судовому порядку.
15. Розірвання договору передбачає як наслідок припинення існування створених ним правовід-носин. Визнання договору недійсним означає визнання його таким, що не мав юридичної сили.
16. Питання визнання договору недійсним і тісно пов'язане з ним питання про відповідальність учасників недійсного договору вирішуються при дотриманні принципу: правові наслідки недійсності договору повинні виключати можливе заподіяння шкоди публічним інтересам, а якщо шкода уже за-подіяна, то вона повинна по можливості компенсуватися за рахунок винної сторони. Відповідальність учасників адміністративно-договірних правовідносин складається з договірної відповідальності сторін однієї перед іншою і адміністративно-правової відповідальності перед державою.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Скворцов С.С. Співвідношення і взаємодія актів керування й адміністративних договорів як за-собів управлінської діяльності // Збірник матеріалів VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука й освіта 2004”. Том 50. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.– С. 58–61.
2. Скворцов С.С. Про застосування адміністративних актів і адміністративних договорів у держа-вному регулюванні в сфері економіки // Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європей-ського Союзу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Ірпінь: Національна акаде-мія ДПС України, 2004. – С.401–404.
3 Скворцов С.С. Класифікація адміністративного договору як засобу управлінської діяльності // Збірник матеріалів III Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2004”. Том 3. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 49–52.
4. Скворцов С.С. Юридична природа адміністративного договору // Правова держава ОДУ ім. І. І. Ме-чникова.– Одеса: Астропринт, 2004. – № 7. – С.61–64.
5. Скворцов С.С. Порівняльний аналіз правового режиму адміністративних договорів у закордон-них країнах // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. – Вип. 25. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2004.– С. 257–261.
6. Скворцов С.С. Использование административных договоров в деятельности предприятий и ор-ганизаций // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2004”. Том 48. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.– С. 59–60.
7. Скворцов С.С. Використання адміністративних договорів у діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Львівського університету внутрішніх справ. – Львів. – 2004.
8. Скворцов С.С. Поняття і юридичне значення адміністративного договору в управлінській дія-льності держави // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ МВС України. – Одеса. – № 2. – 2004. – С.194–198.
9. Скворцов С.С. Місце і функції адміністративного договору як засобу управлінської діяльності в державному управлінні // Правова держава ОДУ ім. І. І. Мечникова.– Одеса: Астропринт, 2005.– № 8. – С. 69-73.

АНОТАЦІЇ
Скворцов С.С. Адміністративний договір як засіб управлінської діяльності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2005.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних і практичних питань, пов'язаних з використанням адміністративного договору, як специфічного засобу управлінської діяльності, дер-жавними органами виконавчої влади.
Особливу увагу приділено обґрунтуванню поняття адміністративного договору, визначається його мі-сце в адміністративному праві, приділяється увага актуальності договору в управлінській діяльності дер-жавних органів, подається аналіз розвитку договору в Україні та зарубіжних країнах, здійснюється істори-ко-правовий аналіз.
Розглядаються існуючі нормативно-правові основи адміністративного договору в Україні. Безпосе-редню увагу було приділено юридичній природі договору та його основним функціям як специфічного засобу управлінської діяльності. Розглянуто підстави виникнення, зміни, припинення адміністративно-договірних відносин.
Важливим результатом проведеного комплексного дослідження адміністративного договору ста-ло дослідження ознак, принципів та елементів договору. Запропонована правова класифікація адміні-стративних договорів. Окреслена сфера застосування адміністративного договору в державному управлінні, подана характеристика взаємодії та співвідношення договору з актом управління. З’ясовані критерії недійсності адміністративного договору.
Ключові слова: адміністративне право, державне управління, виконавча влада, управлінська дія-льність, засіб управління, адміністративний договір, акт управління, адміністративні правовідносини, система.

Скворцов С.С. Административный договор как средство управленческой деятельности. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информацион-ное право. Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2005.
Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических вопросов, связанных с использованием административного договора, как специфического средства управленче-ской деятельности, государственными органами исполнительной власти.
В работе на теоретическом уровне анализируются тенденции развития административного права в условиях правовой реформы в Украине, непосредственное внимание уделено изучению места и ро-ли института административного договора в административном праве. В диссертации определены ос-новные причины, обуславливающие актуальность существования административного договора в управленческой деятельности. Научному исследованию подвергнуты вопросы концепции развития административного договора в Украине, проанализирован зарубежный опыт применения в государст-венном управлении административных договоров и предложены основные направления его использо-вания в Украине. Сделан вывод о детальном урегулировании административного договора в зарубеж-ных странах, как на теоретическом, так и на законодательном уровне.
В диссертации определены нормативные основы административного договора в Украине, сформу-лированы предложения по внесению конкретных изменений и дополнений в действующее законода-тельство Украины. Подвергнуты анализу понятие, признаки, функции и основные причины, раскры-вающие особенности административного договора как средства управленческой деятельности. В дис-сертации нашло дальнейшее развитие юридической природы административного договора, под которой понимается совокупность специфических принципов и элементов, которые позволяют обособить соот-ветствующее правовое явление. Приводится детальная характеристика элементов (предмет, цель, фор-ма, содержание и субъекты) административного договора.
Предложена расширенная классификация административного договора по следующим основани-ям: по критерию содержания, по субъектам договорных отношений, по характеру взаимоотношений между сторонами, по предмету регулирования, по юридическим свойствам, по целенаправленности договорных отношений. Значительное внимание уделено сфере применения административного до-говора органами государственной исполнительной власти, особенностям соотношения и взаимодей-ствия актов управления и административных договоров.
В контексте выбранного предмета исследования особое внимание в работе предлагается обратить на возможности признания договора недействительным, под которым понимается признание догово-ра не обладающим юридической силой, не влекущим никаких правовых последствий для его сторон.
Ключевые слова: административное право, государственное управление, исполнительная власть, управленческая деятельность, средство управления, административный договор, акт управления, адми-нистративные правоотношения, система.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking