Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Дізнання в митних органах

 

Дорофеєва Лілія Максимівна

ДІЗНАННЯ В МИТНИХ ОРГАНАХ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків - 2006


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор Грошевий Юрій Михайлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідуючий кафедрою кримінального процесу.

Офіційні опоненти:
- доктор юридичних наук, професор Михайленко Олександр Романович, Академія адвокатури України, завідуючий кафедрою кримінального процесу та криміналістики;
- кандидат юридичних наук, доцент Янович Юрій Павлович, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри кримінального процесу.

Провідна установа: кафедра кримінального процесу і криміналістики Львівського університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 11 квітня 2006 року о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 10 березня 2006 року.

 

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні міжнародні нормативно-правові акти передбачають значну активізацію боротьби з контрабандою, у першу чергу, предметів та речовин, що можуть завдати істотної шкоди життю та здоров’ю людини, а також навколишньому середовищу. Пріоритет у такій боротьбі надається митним органам, які повинні мати реальні важелі виявлення та розслідування злочинів, пов’язаних із порушенням встановленого порядку переміщення товарів та предметів через кордон.
У 1992 році до вітчизняного кримінально-процесуального законодавства внесено зміни, які розширили перелік органів дізнання, включивши до нього митні органи. Це потребувало науково обґрунтованого переліку установ Митної служби України, які виконують функції органу дізнання, визначення правового статусу керівника такого органу та працівників, що здійснюють провадження дізнання.
У роботах українських вчених (О.В.Бауліна, В.В.Вапнярчука, А.Я.Дубинського, О.О.Зархіна, В.С.Зеленецького, Д.С. Карєва, В.О.Коновалової, М.М.Михеєнка, В.Б.Мазана, Г.П.Мигріна, З.Д.Смітієнко, П.В.Цимбал, Л.В.Юрченко, В.М.Яріна, Ю.П.Яновича та ін.) та працях російських процесуалістів (О.І.Бастрикіна, С.В.Болотіна, Ю.М.Бєлозєрова, І.М.Гуткіна, О.М.Донцова, А.П.Круглікова, О.М.Ларіна, Л.В.Павлухіна, І.А.Попова, А.П.Рижакова, О.О.Чувільова та ін.) увагу приділено вивченню дізнання, що проводиться іншими правоохоронними органами; лише окремі питання діяльності митних органів як органів дізнання знайшли своє відображення у дослідженнях М.І.Костіна, Л.М.Лобойка, А.Г.Шияна, М.Г.Шульги та В.М.Шевчука.
Зазначені обставини, на думку дисертанта, обумовлюють необхідність системного, комплексного вивчення особливостей дізнання, здійснюваного митними органами, що й обґрунтовує актуальність теми дисертації. Дане дослідження виконано у контексті першочергових завдань Уряду, які окреслені постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.05 № 260 „Про затвердження Державної програми „Контрабанді – СТОП” на 2005-2006 р.”
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми „Проблеми удосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави” (номер державної реєстрації 0186.0.099031).
Мета і задачі дослідження. Головною метою дослідження є всебічний, комплексний правовий аналіз провадження дізнання митними органами України, правового статусу посадових осіб митниці у ході дізнання, а також визначення і наукове обґрунтування системи пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства та правозастосовчої практики з цих питань. Засобом досягнення мети є вивчення матеріалів кримінальних справ про контрабанду, порушених митними органами, аналіз яких свідчить про певні прогалини у кримінально-процесуальному законодавстві та інших законах, а також у відомчій нормативній базі з питань регулювання діяльності митних органів.
Для досягнення цієї мети в процесі дослідження ставилися такі задачі:
- визначити роль митних органів у системі суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, а у зв’язку з цим з’ясувати сутність дізнання, здійснюваного митними органами, а також процесуальне положення начальника митного органу, керівника відділу дізнання та інших осіб, що беруть участь у провадженні дізнання;
- встановити специфічні підстави для порушення кримінальних справ про контрабанду;
- вивчити питання взаємодії та розмежування повноважень відділів дізнання з іншими структурними підрозділами митних органів; проаналізувати особливості контрольних та процесуальних функцій митниць, регіональних митниць та Департаменту боротьби з контрабандою Державної митної служби України у контексті гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян та засобів їх захисту;
- проаналізувати практику провадження митними органами невідкладних слідчих дій і застосування запобіжних заходів у ході дізнання;
- встановити особливості засобів доказування через вивчення процесуальних можливостей залучення матеріалів, зібраних у ході адміністративного провадження у справах про порушення митних правил, до кримінальної справи у якості судових доказів;
- на базі проведеного дослідження сформувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання правового становища митниць, регіональних митниць та Державної митної служби як суб’єктів кримінально-процесуального права.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, що виникають під час провадження кримінально-процесуальної діяльності митними органами як органами дізнання.
Предметом дисертаційного дослідження є узагальнення практики матеріалів кримінальних справ про контрабанду, порушених митними органами, та нормативно-правових актів, що регулюють діяльність митних органів у кримінально-процесуальній сфері.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальний діалектичний метод наукового пізнання явищ, що виникають при порушенні та провадженні дізнання митними органами. Системно-структурний метод застосовувався при визначенні місця митних органів у системі суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, з’ясуванні сутності дізнання, здійснюваного митними органами, процесуального положення керівника митного органу та дізнавача митниці як учасників кримінального процесу. Порівняльно-правовий метод використано при розгляді правового регулювання початкового етапу розслідування кримінальних справ про контрабанду та інші злочини „на кордоні” у правових системах різних країн (Росії, Білорусі, Казахстану, Угорщини тощо). Історичним методом вивчались розвиток інституту дізнання й визначення змісту та основних змін, що відбулись у ньому. Завдяки логіко-юридичному методу зроблено висновки і пропозиції по вдосконаленню законодавчої та відомчої нормативної бази з питань провадження дізнання в митних органах, що ґрунтуються на дослідженні існуючих норм вітчизняного та зарубіжного законодавства. Статистичний метод дав можливість використати показники діяльності митних органів по порушенню і розслідуванню кримінальних справ про контрабанду і скласти анкети таких справ. З допомогою соціологічного методу проводилось опитування співробітників митних органів, СБУ, працівників прокуратури з питань провадження дізнання митними органами.
Теоретичну основу дисертації склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі загальної теорії права, митного, адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, а також в інших галузях наукових знань, що стосуються боротьби з контрабандою та діяльності органів і посадових осіб, що її ведуть. У напрямку досліджуваних у роботі питань вивчені: законодавство Російської Федерації, Угорщини, Німеччини, Франції та ряду інших країн, проекти Кримінально-процесуального кодексу України.
Нормативно-правова основа дисертації: Конституція України, кримінально-процесуальне законодавство та законодавство інших галузей права, зарубіжне законодавство (у тому числі нові митні та кримінально-процесуальні кодекси Російської Федерації, Білорусі, Казахстану; закони цих країн, що регулюють митну справу), відомчі нормативно-правові акти, пов’язані із забезпеченням виконання функції розслідування кримінальної справи митними органами, повноваженнями окремих посадових осіб.
Емпіричну базу дослідження склало узагальнення досвіду митних органів по провадженню дізнання в справах про контрабанду, порушених Закарпатською, Чопською та Карпатською регіональною митницями. Проаналізовано 336 кримінальних справ, порушених за фактами виявлення ознак злочинів, передбачених ст. 201 та 305 КК України, митницями Карпатського регіону протягом семи років: з 1998 по 2005 рік. За спеціально розробленою анкетою проведено опитування 108 фахівців у сфері провадження дізнання митницями. В дисертації знайшов своє відображення чотирнадцятирічний досвід роботи автора в митних органах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійним дослідженням процесуальних та організаційних проблем провадження дізнання митними органами. У роботі зроблено спробу комплексного аналізу статусу митного органу, начальника митниці та особи, що здійснює дізнання (дізнавача), у справах про контрабанду в кримінальному судочинстві України. З урахуванням сучасних умов висвітлені сутність і особливості здійснення дізнання в справах про контрабанду митними органами, висловлено ряд нових рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання діяльності посадових осіб митниць у ході виявлення ознак злочину, порушення кримінальної справи та виконання невідкладних слідчих дій.
На захист виносяться такі положення:
- визначається роль і місце митних органів України в системі суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності; встановлюється, що із загальнодержавної системи Митної служби України, органами дізнання є лише Державна митна служба України, регіональні митниці та митниці;
- з’ясовується процесуальна сутність дізнання, здійснюваного митними органами, і на цій основі робиться висновок, що акт порушення кримінальної справи про контрабанду є результатом адміністративної й адміністративно-процесуальної діяльності митних органів, у зв’язку з чим внесено пропозицію про визнання матеріалів, зібраних у ході адміністративної діяльності, доказами у кримінальній справі, що має констатуватися відповідною постановою;
- проводиться порівняння процесуального становища керівника митного органу й особи, яка провадить дізнання, внаслідок чого встановлюється, що органом дізнання у справах про контрабанду є керівник митного органу, виключно якому має підпорядковуватись відділ дізнання, та вноситься пропозиція щодо розширення повноважень дізнавача стосовно самостійного вирішення питання про порушення кримінальної справи і проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;
- деталізується процедура прийняття рішення та передачі матеріалів про непідслідний злочин за належністю через винесення постанови керівником органу дізнання із одночасним вжиттям заходів щодо збереження слідів злочину;
- додатково аргументується, з метою гарантування і забезпечення конституційного права на захист, необхідність визнання особи, стосовно якої порушено кримінальну справу, підозрюваною;
- внесено пропозиції про розширення підслідності митних органів шляхом включення до неї, крім справ про контрабанду, ще ряду злочинів, пов’язаних із незаконним переміщенням товарів через кордон, та пропозиції щодо доцільності створення слідчого апарату митних органів;
- доводиться необхідність надання оперативним підрозділам Служб по боротьбі з контрабандою митних органів права здійснювати оперативно-розшукову діяльність, для чого запропоновано внести відповідні зміни до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”;
- наголошується на необхідності негайного оновлення та приведення у відповідність із вимогами законодавства відомчої нормативно-правової бази, котрою керуються підрозділи митних органів, до компетенції яких віднесено боротьбу з контрабандою (зокрема, потребує розробки процедура переміщення через митний кордон предметів у ході проведення контрольованої поставки), і вносяться пропозиції щодо нормативного врегулювання у митних органах порядку обліку злочинів, рекомендуються шляхи вдосконалення реєстрації та перевірки звернень, повідомлень громадян;
- на основі порівняльного дослідження митного і кримінально-процесуального законодавства сформульовано наукові та практичні пропозиції по вдосконаленню Кримінально-процесуального і Митного кодексів, спрямовані на підвищення ефективності діяльності митних органів як органів дізнання та охорону прав громадян і юридичних осіб у досліджуваній сфері правового регулювання.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження має теоретичне та прикладне значення. Теоретичне значення полягає у тому, що окремі положення роботи та висновки можуть бути використані як інформаційний матеріал для подальших досліджень процесуальних та організаційних проблем вдосконалення діяльності митних органів як органів дізнання.
Прикладне значення мають пропозиції, направлені на внесення змін до кримінально-процесуального законодавства, оптимізацію діяльності митниць як органів дізнання, вдосконалення нормативно-правової бази Державної митної служби України та структури підрозділів, на які покладено обов’язки по розслідуванню кримінальних справ.
Окремі положення роботи можуть бути використані у ході підготовки наукових посібників, методичних вказівок, а також у навчальному процесі при вивченні відповідних розділів кримінально-процесуального, митного права та спецкурсів.
Апробація результатів дослідження проводилась на засіданнях кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і на засіданнях кафедри кримінального права юридичного факультету Ужгородського національного університету.
Результати наукових досліджень використовувались автором у ході роботи над проектами законів України „Про митну справу в Україні” та „Про внесення змін до Митного кодексу України, а також у навчальному процесі Ужгородського національного університету, де здобувач веде курс кримінального процесу та митного права. Висновки і пропозиції доповідались на спільних координаційних нарадах митних органів і прокуратури; оприлюднені на Третій міжнародній науково-практичній конференції „Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення” (1998 р.); на наукових конференціях в Академії митної служби України: „Митна справа в Україні: сучасні проблеми та шляхи вдосконалення” (1999 р.), „Митна політика в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи її вирішення” (2003 р.); на Міжнародній науковій конференції „На порозі тисячоліть” (2000 р.) та Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування політико-правової системи України в контексті європейського вибору” (2003 р.), на регіональній науковій конференції „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (2005 р.), а також на Міжнародній науково-практичній конференції „Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства” (2005 р.).
Публікації. За темою дисертації було опубліковано 8 наукових статей та 7 тез доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації побудована на основі проблемно-порівняльного принципу і складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації складає 180 аркушів (загальний – 210), список джерел містить 296 позиції, додатки містяться на 4 аркушах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, визначаються мета та задачі дослідження, його методологічна і теоретична основи, виділяються положення, що характеризують наукову новизну роботи, теоретичне і практичне значення висновків, які в ній містяться.
Розділ перший „Митні органи в системі суб’єктів кримінального судочинства” складається із двох підрозділів, присвячених розгляду питань, пов’язаних із визначенням ролі та місця митних органів України у боротьбі з контрабандою, порівняно їх правовий статус зі статусом аналогічних органів зарубіжних країн.
У підрозділі 1.1. „Сутність дізнання, яке провадиться митними органами” репрезентовано різні точки зору на саме поняття „дізнання” у вітчизняному та кримінально-процесуальному законодавстві інших країн, проаналізовано зміни, які відбулись у визначенні місця і змісту дізнання в кримінальному судочинстві. З’ясовано сутність та особливості початкового етапу розслідування в справах про контрабанду, здійснюваного працівниками митних органів. Це дозволило сформулювати визначення дізнання в митних органах України, під яким слід розуміти початкову форму досудового розслідування кримінальних справ про контрабанду, яка здійснюється уповноваженими посадовими особами митних органів у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства і полягає у виконанні невідкладних слідчих дій, направлених на виявлення та припинення злочинів, встановлення осіб, підозрюваних у їх вчиненні, і яка може закінчуватись передачею кримінальної справи слідчому або її закриттям.
У результаті дослідження ролі й місця митних органів у державі та в системі суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності з’ясовано, що митні органи є складовою частиною цієї системи і виконують правоохоронні функції у специфічній сфері.
Автор наводить вичерпний перелік установ Митної служби України, які можуть бути органами дізнання у відповідності до КПК, що ґрунтується на порівнянні та аналізі норм митного і кримінально-процесуального законодавства. Шляхом вивчення змін, що відбулися у структурі, функціях та підпорядкуванні підрозділів митниць, які безпосередньо задіяні у боротьбі з контрабандою, наочно доводиться, що зміни носили позитивний характер, на кожному із етапів вели до позитивних змін в організації роботи, проте не завжди були послідовними.
Запропонована власна модель структурної організації підрозділів митних органів, при якій керівник є начальником органу дізнання і несе повну відповідальність за організацію боротьби з контрабандою в зоні діяльності підпорядкованої митниці; підрозділ по боротьбі з контрабандою є окремою структурною одиницею, яка виконує кілька напрямків роботи: протидію незаконному переміщенню наркотичних і вилучених з легального обігу речовин; аналітичну роботу по узагальненню інформації з метою спрямування діяльності; провадження в справах про порушення митних правил; оперативне реагування та пошукові дії; керівником цього підрозділу є заступник начальника митниці. Окремо слід виділити невеликий підрозділ – відділ дізнання, який виконує лише функції, пов’язані з участю митного органу в кримінальному судочинстві: підпорядковується такий відділ безпосередньо і виключно начальнику митниці.
У підрозділі 1.2 „Порівняльна характеристика повноважень митних органів у розслідуванні злочинів „на кордоні”” аналізуються міжнародні угоди та законодавчі акти ряду країн із питань діяльності митних органів, у результаті чого з’ясовується, що митні органи Російської Федерації розслідують у формі дізнання кримінальні справи про злочини, передбачені ч.1 ст. 188 КК РФ (некваліфікована контрабанда) та ст. 194 КК РФ (ухилення від сплати митних платежів), а також наділені правом порушувати кримінальні справи і проводити невідкладні слідчі дії по злочинах, передбачених ч.2-4 ст. 188, ст. 189, 190, 193 Кримінального кодексу РФ. Законодавство Республіки Білорусь відносить до компетенції митних органів, крім контрабанди, провадження дізнання ще й у справах про незаконний експорт об’єктів експортного контролю (ст. 229 КК), неповернення на територію Республіки Білорусь історико-культурних цінностей ( ст. 230 КК) та ухилення від сплати митних платежів у великих розмірах (ст. 231 КК). Функції митних органів Німеччини поєднують роботу податкової поліції, автомобільної інспекції та прикордонних військ – це і традиційна боротьба з контрабандою, незаконним обігом наркотичних речовин, а також протидія незаконній торгівлі забороненими і підробленими товарами, нелегальному найму робочої сили та охорона захищених видів тварин і рослин.
Досвід цих країн, а також Угорщини, Болгарії, США дозволяє зробити висновок, що до повноважень митних органів у зарубіжних країнах, крім контрабанди, віднесено розслідування більше десятка митних, валютних та податкових злочинів, охорона митного та державного кордонів, охорона риболовецьких зон та навколишнього середовища. При цьому відмічено загальну тенденцію національного права: перший етап провадження у справах про злочини „на кордоні” завжди відноситься до функцій митних органів, незалежно від того, який орган в подальшому приймає справу до свого провадження і завершує розслідування.
Новий Кримінальний кодекс України значно розширив поняття злочинів, пов’язаних із порушенням встановленого порядку переміщення через кордон товарів та предметів, що є передумовою відповідних змін у кримінально-процесуальному законодавстві, які б надали можливість митним органам вчиняти першочергові слідчі дії у розслідуванні злочинів, передбачених статтями 199, 201, 207, 268, 305 та 333 КК України.
З метою чіткого визначення предметної компетенції органів дізнання та підтримуючи пропозицію О.В.Бауліна і Н.С.Карпова, що це треба зробити за зразком ст. 112 КПК, обґрунтована необхідність доповнити п. 4 ст. 101 КПК переліком злочинів, передбачених статтями 199, 201, 207, 268, 305 та 333 КК України, як таких, дізнання по яких провадиться митними органами.
Розділ другий „Організаційні та правові проблеми провадження кримінально-процесуальної діяльності митними органами” складається із чотирьох підрозділів, які логічно об’єднані дослідженням специфіки порушення і розслідування кримінальних справ про контрабанду, та спрямовані на виявлення прогалин у законодавстві, коригування яких дозволить підвищити рівень провадження дізнання митними органами.
У підрозділі 2.1 „Особливості порушення кримінальної справи митними органами” на підставі аналізу семирічної практики порушення та провадження невідкладних слідчих дій у справах про контрабанду трьома митницями автор розкриває специфіку умов та процедури прийняття процесуальних рішень на першій стадії кримінального судочинства.
З урахуванням бланкетного характеру диспозиції статті 201 КК України, зазначається, що встановлення ознак контрабанди може відбуватись як у результаті безпосереднього виявлення митним органом ознак злочину в процесі виконання адміністративних функції по здійсненню митного контролю та оформлення, так і у ході провадження у справах про порушення митних правил. Порівнюючи положення кримінального і митного законодавства, дисертант дійшов висновку, що розмежування кваліфікації приховування від митного контролю або переміщення предметів поза митним контролем (адміністративними правопорушеннями) і злочину „контрабанда” відбувається за ознакою великого розміру переміщуваних товарів або через віднесення предметів до таких, що заборонені до вільного обігу в Україні. Оскільки об’єктивна сторона зазначених і злочину, і порушень митних правил полягає у незаконному переміщенні відповідних предметів через кордон, то в момент їх виявлення не завжди однозначно можна встановити, яке саме діяння має місце – злочин чи адміністративне правопорушення.
Практика підтверджує доцільність у всіх випадках фіксації спочатку порушення митних правил: це дає можливість при відмові в порушенні або закритті кримінальної справи приймати рішення по матеріалах про ПМП в порядку адміністративного процесу з притягненням винних осіб до відповідальності, а в ході провадження у справах про митні правопорушення збирати необхідні дані (докази) щодо вчиненого протиправного діяння.
Відмічено, що до матеріалів адміністративного провадження відноситься чимало елементів, за допомогою яких встановлюються обставини правопорушення. Докази у справі про митні правопорушення розглянуті та згруповані у контексті їх можливого використання в кримінальному судочинстві: 1) речові докази (предмети, що стали безпосереднім об’єктом порушення митних правил, предмети із спеціально виготовленими тайниками і такі, що були знаряддям вчинення, зберегли на собі сліди протиправної поведінки, та інші, які можуть бути засобами встановлення фактичних обставин справи); 2) документи, складені в процесі здійснення працівниками митних органів митного оформлення та процесуальних дій (митна документація, протоколи про порушення митних правил, обстеження, вилучення тощо, постанови, вимоги, доручення); 3) документи, видані іншими органами, установами й організаціями або складені громадянами, якщо в них містяться дані про факти, що мають значення для справи (експертні висновки, довідки, товаросупровідні та інші документи на переміщувані товари); 4) пояснення особи, що вчинила порушення митних правил, і свідків; 5) належним чином зафіксовані показання спеціальних технічних засобів (вимірювальних, пошукових, оглядових), що застосовувались при митному оформленні або провадженні.
Матеріали та документи, зібрані в ході провадження у справах про порушення митних правил, стають джерелом формування у начальника органу дізнання переконання у наявності ознак злочину та складовою частиною кримінальної справи. Через це необхідно визначити місце всіх матеріалів адміністративного провадження як доказів у кримінальній справі, внісши відповідні зміни до КПК, якими визнати такі матеріали (зібрані у ході адміністративної діяльності) доказами у кримінальній справі, що має констатуватися відповідною постановою.
Аналіз кримінально-процесуального і митного законодавства та результати практичної діяльності дозволили обґрунтувати висновок, що правом порушувати кримінальну справу про контрабанду наділений виключно керівник митниці як органу дізнання (або особа, що його заміщує), натомість в інших посадових осіб таке право відсутнє. Тому, на відміну від інших органів дізнання з адміністративною юрисдикцією, де постанова особи, яка провадить дізнання, про порушення кримінальної справи підлягає затвердженню керівником, у митних органах така постанови виноситься неодмінно начальником, а тому набирає чинності з моменту її підписання.
Крім того, сформульована низка законопроектів, зокрема: внести зміни до Митного кодексу України з тим, щоб усунути можливість оскаржити постанову про порушення кримінальної справи, передбачену статтею 393 МК (як одного із варіантів прийняття рішення в справі про порушення митних правил), в адміністративному порядку; доповнити Кримінально-процесуальний кодекс України статтею 97-1, якою врегулювати порядок негайного направлення повідомлення про непідслідний злочин за належністю із винесенням про це постанови; а також запропоновано поширити дію „Інструкції про єдиний облік злочинів” на митні органи України, які до теперішнього часу ведуть відомчу реєстрацію.
Підрозділ 2.2 „Невідкладні слідчі дії, що проводяться митними органами в справах про контрабанду” містить характеристику трьох найбільш розповсюджених практичних ситуацій, що мають місце при виявленні контрабанди, у залежності від характеру яких планується організація розслідування: перша має місце при відсутності або недостатності інформації про особу, що вчинила злочин; друга – коли у митниці є достатньо інформації про особу, причетну до контрабанди, але її місцезнаходження невідоме або вона знаходиться за межами України; третя складається у випадку наявності достатньої інформації як про обставини вчинення злочину, так і про місцезнаходження підозрюваного.
На підставі проведеного здобувачем вивчення матеріалів кримінальних справ представлена розгорнута характеристика кожної із слідчих дій, яка може мати місце в ході дізнання у справах про контрабанду, а статистичний аналіз їх кількості дозволив розташувати результати наступним чином (в порядку зменшення): допит свідків, огляд документів, огляд місця події, огляд предметів, призначення експертизи, допит підозрюваного, виїмка, освідування, обшук. Перші шість виконуються майже по кожній кримінальній справі, щодо решти, – то їх у практиці митниць – одиничні випадки.
При розгляді особливостей проведення експертизи звертається увага на те, що в залежності від точного встановлення певних характеристик (чи належить речовина до наркотичних або сильнодіючих, чи є предмет історичною або культурною цінністю, чи належить вилучений товар до зброї тощо) може залежати вирішення питання про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. Митні органи можуть отримати необхідну інформацію шляхом проведення експертизи у справі про порушення митних правил, але залишається неврегульованим питання використання інформації, отриманої в рамках адміністративного провадження в ході розслідування кримінальної справи. Піддано критиці висновки деяких дослідників щодо необхідності призначення в ході кримінального судочинства нової експертизи, визначивши для неї той же предмет дослідження, що і для експертизи, проведеної в адміністративному порядку, та сумніви інших спеціалістів щодо доцільності проведення експертизи до порушення кримінальної справи. Підтримується та додатково аргументується позиція М.В.Салтєвського, В.М.Шевчука та В.Ю.Шепітька щодо можливості проведення експертизи до порушення кримінальної справи.
У підрозділі 2.3 „Використання результатів оперативно-розшукової діяльності у боротьбі з контрабандою” автор звертає увагу на факт, підтверджений практикою, згідно з яким контрабанда займає вагоме місце в ряду завчасно спланованих, підготовлених та ретельно замаскованих злочинів, а також на обмеженість процесуальних функцій митних органів, зокрема відсутність у їх компетенції права займатись ОРД. Сьогодні лише митна служба України серед митниць країн ЄС та СНД не має права на оперативно-розшукову діяльність. Відсутність у митних органів нашої країни права на здійснення такої діяльності призводить до того, що відповідні розвідувальні та оперативні підрозділи іноземних служб при проведенні міжнародних операцій відмовляються надавати інформацію і розглядати Державну митну службу України як рівноправного партнера.
У зв’язку з цим здобувач наводить додаткові аргументи правомірності позиції тих авторів (В.Г.Драганов, Т.А.Диканова, М.В.Косюта, Є.І.Макаренко), які вважають основним резервом підвищення ефективності правоохоронної діяльності митних органів прискорене засвоєння та впровадження методів оперативно-розшукової діяльності. На підставі проведеного здобувачем анкетування слідчих, прокурорів, працівників підрозділів по боротьбі з контрабандою та дізнавачів висловлюється думка про необхідність внесення змін до Закону „Про оперативно-розшукову діяльність” з тим, щоб надати можливість митним органам здійснювати подібну діяльність. Вивчення досвіду організації такої діяльності в митних установах інших країн (Російської Федерації, Німеччини, Казахстану тощо) дозволяє виявити два основні напрямки: оперативно-розшукова діяльність по забезпеченню власної безпеки митних органів та боротьбі з контрабандою й іншими злочинами у сфері митної справи.
Критично аналізуючи підготовлений проект змін до Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, автор вважає неприйнятним запропоноване доповнення переліку підрозділів, уповноважених на ОРД, підрозділами, які ведуть боротьбу із контрабандою та порушеннями митних правил і які забезпечують захист працівників митної служби від злочинних посягань. Даний висновок ґрунтується на тому, що до складу Служби по боротьбі з контрабандою в митниці входить 6-7 відділів і секторів, серед яких відділи дізнання, організаційної та інформаційної роботи, взаємодії з митними органами зарубіжних країн, охорони митних об’єктів і супроводження вантажів, які через покладені на них функції не можуть поєднувати останні з оперативно-розшуковою діяльністю. Цілком достатнім і виправданим буде надання таких повноважень одному відділу, що організаційно входить до Служби по боротьбі з контрабандою і який слід назвати оперативним (по аналогії з іншими органами, що зазначені в ст. 5 цього Закону).
У підрозділі 2.4 „Процесуальне становище посадових осіб митних органів в процесі провадження дізнання і особливості їх взаємодії” розглянуто основні міркування українських вчених (В.В.Вапнярчука, В.В.Клименка, М.М.Михеєнка, В.Т.Нора, М.А.Погорецького, В.М.Тертишника, В.П.Шибіка, Л.В.Юрченко, В.М.Яріна) щодо правового статусу органу дізнання та його керівника. Через дослідження дізнання, що проводиться митними органами у справах про контрабанду, здобувач доходить висновку, що органом дізнання в таких справах виступає начальник митниці, який наділений максимальними повноваженнями у випадку вступу керованого ним органу адміністративної юрисдикції у кримінально-процесуальні відносини у зв’язку із виявленням ознак злочину. На керівника митниці покладається відповідальність не лише за проведення дізнання – як діяльності по перевірці наявності ознак злочинів і забезпеченню вирішення завдань кримінального судочинства, а й за організацію боротьби з контрабандою у підпорядкованій установі в цілому. Доводиться помилковість позиції деяких авторів щодо підвищення ролі керівників середньої ланки в процесі розслідування кримінальної справи та спроб зрівняння в процесуальних правах керівника органу та його заступника, шляхом надання останньому прав на виконання функцій кримінального судочинства.
Відзначаючи позитивні моменти, пов’язані із підняттям професійного рівня безпосереднього керівництва дізнанням, відмічається, що подібна децентралізація при провадженні в кримінальній справі може призвести до порушень та конфліктів, оскільки начальник відділу дізнання, отримавши самостійність в кримінальному процесі, зможе приймати рішення, не узгоджені з керівником державної установи, який, з огляду на цивільні, адміністративні та трудові правовідносини, несе повну відповідальність за всю її діяльність (в тому числі кримінально-процесуальну). У зв’язку з цим піддається критиці відомче наділення начальника служби по боротьбі з контрабандою правом приймати процесуальні рішення при порушенні кримінальних справ і провадженні дізнання.
З урахуванням проведеного аналізу зроблено висновок, що органом дізнання у справах про контрабанду є начальник митниці (регіональної митниці), Голова Державної митної служби України або особа, яка у встановленому порядку тимчасово виконує їх обов’язки.
У результаті порівняльного аналізу норм кримінально-процесуального і митного законодавства, нормативно-правових актів Державної митної служби України та вивчення практики порушення й розслідування кримінальних справ у митницях встановлено, що під особою, яка провадить дізнання в справах про контрабанду, слід розуміти дізнавача митниці, регіональної митниці або Департаменту по організації боротьби з контрабандою Держмитслужби, який уповноважений керівником відповідного митного органу в межах своєї компетенції здійснювати дізнання та виконувати інші види кримінально-процесуальної діяльності. Аргументовано можливість участі посадових осіб митних органів у кримінальному судочинстві в порушеній митницею кримінальній справі у якості спеціалістів.
Автор розглядає низку суттєвих практичних питань взаємодії посадових осіб митниці, які підпорядковані процесуально (дізнавач і начальник митниці) та організаційно (начальник відділу дізнання, начальник служби по боротьбі з контрабандою і його заступник). Останні не наділені процесуальними повноваженнями у сфері кримінального судочинства, але вони здійснюють керівництво даним напрямком роботи митниці, забезпечують взаємодію дізнавачів із працівниками інших підрозділів митниці та правоохоронних органів, планують роботу, розподіляють навантаження між дізнавачами тощо. Крім того, зазначені особи уповноважені вирішувати питання преміювання, встановлення надбавок, внесення пропозицій щодо призначення на посади, а також застосування заходів дисциплінарного впливу до підпорядкованих працівників, що є елементами організаційного, або непроцесуального відомчого контролю керівників за діями підлеглих. Підтримуються пропозиції по вдосконаленню процесуального контролю через чітку регламентацію повноважень керівника органу дізнання по аналогії з начальником слідчого відділу та поширення на органи дізнання правила ч.2. ст. 114 КПК України щодо зупинення виконання вказівок прокурора у разі їх оскарження.
Розділ третій „Вдосконалення провадження дізнання митними органами” складається із двох підрозділів, присвячених перспективам правового та організаційного забезпечення митних органів з метою оптимізації їх кримінально-процесуальної діяльності.
У підрозділі 3.1 „Проблеми забезпечення законності в діяльності митних органів як органів дізнання” розглядаються питання, пов’язані з гарантуванням прав і законних інтересів осіб, які залучаються до сфери кримінального судочинства, насамперед, через застосування працівниками митних органів заходів кримінально-процесуального примусу в ході дізнання у справах про контрабанду та забезпечення дотримання прав осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.
До обов’язків дізнавача відноситься забезпечення захисника за призначенням (а в тих випадках, коли особа не володіє мовою судочинства, що в злочинах „на кордоні” дуже актуально, – ще й перекладача). Ситуація ускладнюється обмеженістю строків дізнання десятиденним (а при затриманні – п’ятиденним) терміном, відсутністю даних щодо переліку осіб, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та відвертим небажанням надавати практично безоплатну правову допомогу. Вихід, на думку автора, у достатньому фінансуванні, а як альтернатива пропонується створення при місцевих органах виконавчої влади Служби захисту, яка б дозволила реалізувати громадянам гарантоване Конституцією України право на правову допомогу. Одночасно є необхідність у формуванні регіональних баз даних щодо адвокатів та перекладачів, доступ до яких має бути надано всім правоохоронним органам.
Аналіз матеріалів порушених митницями Закарпатської області кримінальних справ про контрабанду дає можливість констатувати, що запобіжні заходи застосовувались лише у випадках, коли для цього існувала нагальна потреба, та у повній відповідності до вимог законодавства: протягом семи років не було жодного випадку скасування або зміни обраного митницею запобіжного заходу, але й обирались такі заходи лише в 1,1% справ (в 336 справах: підписка про невиїзд обиралась 8 разів, затримання в порядку ст. 106 КПК – стосовно 31 особи). Виділено кілька проблем у застосуванні затримання, змодельована практична ситуація, що виникає через специфіку розташування пунктів пропуску на кордоні, де може бути виявлено ознаки злочину і, відповідно, знаходитись особа, яка його вчинила.
У чинному законодавстві особа, яка провадить дізнання, є несамостійною, залежною в прийнятті процесуальних рішень не лише від прокурора, а й від кількох безпосередніх керівників, насамперед – від начальника органу дізнання. З урахуванням специфіки провадження дізнання в митних органах, пропонується внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України з метою надання дізнавачу більш широкого спектра процесуальних прав, у тому числі права самостійно порушувати кримінальні справи та затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.
Потребує більш широкого втілення гарантоване Конституцією та кримінально-процесуальним законодавством право на захист особи, яка піддається кримінальному переслідуванню. Визнаючи, що таке право виникає лише з моменту набуття особою певного статусу, дисертант пропонує вважати підозрюваним (із наданням передбачених КПК повноважень у кримінальному процесі), крім осіб, зазначених у статті 43-1 КПК України, ще й осіб, відносно яких порушено кримінальну справу.
У підрозділі 3.2 „Основні напрямки оптимізації діяльності митних органів у боротьбі з контрабандою” звертається увага на різноманітність у підходах до організації боротьби з митними злочинами в різних країнах та актуальність вивчення такого досвіду. Концентрація уваги на питаннях, пов’язаних із виконанням митними органами функцій кримінального судочинства, дозволила виділити найсуттєвіші напрямки модернізації та розвитку митної служби в Україні: 1) усунення недоліків нормативно-правової бази, якою керуються митні органи у ході боротьби з порушеннями митного законодавства; 2) удосконалення організаційної структури управління підрозділами митної служби, що безпосередньо виконують функції у сфері кримінального процесу, підвищення фахового рівня та правової захищеності таких посадових осіб; 3) взаємодія із правоохоронними органами, задіяними у боротьбі з контрабандою, і митними органами іноземних країн; 4) розширення повноважень митних органів, у тому числі через надання права провадити досудове слідство.
Нормативно-правові акти, що регулюють провадження дізнання в митних органах, складаються із міжнародних договорів та конвенцій, ратифікованих Україною, кримінально-процесуального та митного законодавства, а також наказів Державної митної служби. Забезпечення міжнародного співробітництва автор пропонує здійснювати у напрямку інтеграції вітчизняного кримінально-процесуального та митного законодавства до європейських стандартів. Формування і вдосконалення українського кримінально-процесуального законодавства повинно закріплювати можливості, передбачені міжнародними угодами, створювати реальні умови для виконання Україною своїх зобов’язань щодо надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах.
Зауважується, що митні органи України порівняно недавно набули статусу органу дізнання, тому існує певний дефіцит правового забезпечення початкового етапу розслідування кримінальних справ про контрабанду. З метою формування відомчої нормативної бази дисертант розглядає можливість підготовки комплексного документу — Інструкції про порядок провадження дізнання митними органами, в якій (крім суто процесуальних питань) визначити поняття дізнання, яке провадиться митними органами, власне митних органів як органів дізнання, визначити шляхи взаємодії митних органів з іншими правоохоронними органами, в тому числі у питаннях порядку вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів у кримінальних справах, а також формування матеріалів справи, порядку її оформлення тощо.
Аналіз порушених митними органами та направлених на розгляд суду кримінальних справ (лише 10% таких справ передаються до суду) свідчить про значні прогалини в існуючій системі розслідування кримінальних справ про контрабанду від моменту порушення справи до спрямування до суду, які призводять до послаблення економічного ефекту боротьби з цим злочином. У зв’язку з цим одним із першочергових заходів на шляху модернізації митної служби є надання митним органам права проводити досудове слідство в повному обсязі у справах про злочини, передбачені ч.1 ст. 201 та ч.1. ст. 305 Кримінального кодексу України.

ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично узагальнені результати комплексного дослідження проблем провадження дізнання митними органами України, що дозволило сформулювати низку концептуальних положень стосовно забезпечення його здійснення і навести пропозиції щодо вдосконалення норм кримінально-процесуального та митного законодавства, формулювання норм нового КПК України, що стосуються діяльності органів дізнання і повноважень особи, яка його здійснює.
1. Установлено, що митні органи – це органи з адміністративною юрисдикцією, які можуть стати учасником кримінально-процесуальної діяльності при безпосередньому виявленні ознак контрабанди. Наголошено на тому, що протиправна поведінка виявляється підрозділами, які здійснюють митний контроль та оформлення, і фіксується спочатку у протоколі про порушення митних правил, у зв’язку з чим порушення кримінальної справи митними органами має специфічні особливості. Зокрема, з метою залучення матеріалів справи про порушення митних правил до кримінальної справи про контрабанду, пропонується внести зміни до Кримінально-процесуального кодексу з тим, щоб уповноважити дізнавача на винесення постанови про визнання їх доказами.
2. Враховуючи, що у багатьох випадках рішення про порушення кримінальної справи про контрабанду ґрунтується на висновку експертизи та недоцільність повторного її проведення, додатково аргументується віднесення експертизи до обмеженого кола слідчих дій, які можуть проводитись до порушення кримінальної справи.
3. У якості органів дізнання в структурі Митної служби України можуть розглядатись митниці, регіональні митниці та Державна митна служба в особі їх керівників або осіб, які у встановленому порядку тимчасово виконують їх обов’язки; а особами, які провадять дізнання в справах про контрабанду, є дізнавачі митниць та регіональних митниці, а також Департаменту по організації боротьби з контрабандою Держмитслужби.
4. З метою удосконалення законодавства у досліджуваному напрямку пропонується надання дізнавачу більш широкого спектра процесуальних прав; врегулювання питань відомчого контролю за процесуальною діяльністю дізнавача; включення оперативних відділів служб по боротьбі з контрабандою митних органів до переліку підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність; наділення осіб, відносно яких порушено кримінальну справу, статусом підозрюваних.
5. Намічено ряд заходів по оптимізації практичної діяльності митних органів та їх відомчого забезпечення, серед яких: організаційна перебудова підрозділів, що провадять дізнання, з тим, щоб вивести їх із підпорядкування будь-кого із посадових осіб, крім керівника митного органу; створення умов для належної взаємодії митниць із слідчими відділами, експертними установами, іншими органами дізнання та підрозділами, які мають право на здійснення оперативно-розшукової діяльності; удосконалення нормативно-правових актів Державної митної служби з питань організації провадження дізнання.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації:
1. Дорофеєва Л.М. Деякі питання відповідальності за порушення митних правил // Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Харків, 2000. – Вип. 41. – С. 136-141.
2. Дорофеєва Л.М. Організація розслідування злочинів в митних органах // Вісник Прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 80-83.
3. Дорофеєва Л.М. Порівняльний аналіз процесуального становища митних органів при розслідуванні контрабанди та інших злочинів на кордоні // Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство. – 2003. – Випуск 187. – С. 117-119.
4. Дорофеєва Л.М. Використання матеріалів адміністративного провадження при порушенні та розслідуванні кримінальних справ про контрабанду // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Харків, 2004. – Випуск 69. – С. 121-126.
5. Дорофеєва Л.М. Поняття дізнання митних органів та його місце в кримінальному судочинстві // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Право. – Ужгород, 2004. – Вип. 3. – С. 91-94.
6. Дорофеєва Л.М. Направлення матеріалів за належністю – одне із рішень митного органу на стадії порушення кримінальної справи // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Науково-практичний збірник. – 2005. – № 44. – С. 3-4.
7. Дорофеєва Л.М. Особливості повноважень керівника митного органу при розслідуванні кримінальної справи // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Право. – Ужгород, 2005. – Вип. 4. – С. 121-124.
8. Дорофеєва Л.М. Напрямки вдосконалення діяльності митних органів у боротьбі з контрабандою // Збірник наукових робіт молодих науковців. – Ужгород, 2003. – № 1. – С. 15-19.
9. Дорофеєва Л.М. Правові проблеми діяльності митниці як органу дізнання // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. „Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення”: доповідь на третій міжнародн. конференції (1998 р.) / Керівники авт. колективу А.І.Комарова, О.О.Крикун. – К.: Науково-дослідний інститут „Проблеми людини”, 1998. – Том 10. – С. 307-314.
10. Дорофеєва Л.М. Дізнання в митних органах: проблеми сьогодення та перспективи функціонування // Вісник Академії митної служби України: за матер. Міжнародної науково-практ. конференції. – Дніпропетровськ, 1999. – № 3. – С.28-31.
11. Дорофеєва Л.М. Митні органи України як фактор стримування протиправної діяльності в сфері зовнішньоекономічних відносин // На порозі тисячоліть: доповідь на міжнародній конференції / Укладач С.Слава. – Ужгород. – УжДУ, 2000. – С. 58-61.
12. Дорофеєва Л.М. Особливості використання матеріалів справ про порушення митних правил при порушенні та розслідуванні кримінальних справ про контрабанду // Реформування політико-правової системи України в контексті європейського вибору: тези доп. на міжнародній наук.-практ. конф. – Ужгород: Науковий вісник УжНУ, спецвипуск, 2003. – С. 137-139.
13. Дорофеєва Л.М. Повноваження митних органів при розслідуванні злочинів на кордоні (досвід Європи) // Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи вирішення: тези доп. на науково-практ. конференції. – Дніпропетровськ. – 2003. – С. 145-147.
14. Дорофеєва Л.М. Проблеми затримання особи за підозрою у вчиненні контрабанди // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: тези доповіді на Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів. – Івано-Франківськ. – 2005. – С. 207-208.
15. Дорофеєва Л.М. Удосконалення законодавства щодо розслідування контрабанди як складова частина економічної безпеки держави // Економічна безпеки держави в умовах інтеграції до світового співтовариства: тези доповіді на міжнар. наук. конференції. – Дніпропетровськ. – 2005. – С.27-29.

АНОТАЦІЇ
Дорофеєва Л.М. Дізнання в митних органах. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2006.
Дисертація присвячена теоретичним та практичним питанням провадження дізнання митними органами України. З’ясовано місце митних органів у системі суб’єктів кримінального судочинства; розкрито сутність дізнання, здійснюваного митними органами; проаналізовано процесуальне становище посадових осіб митниці в процесі дізнання. Розкрито особливості порушення кримінальних справ про контрабанду та застосування заходів примусу посадовими особами Митної служби.
Запропоновано основні напрямки оптимізації процесуальної діяльності митниць та вдосконалення організаційної побудови підрозділів митних органів, що забезпечують провадження дізнання. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального та митного законодавства.
Ключові слова: дізнання, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, митні органи, оперативно-розшукова діяльність, компетенція, контрабанда.

Дорофеева Л.М. Дознание в таможенных органах. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2006.
Диссертация посвящена теоретическим и практическим вопросам производства дознания таможенными органами Украины. Уточнено место таможенных органов в системе субъектов уголовного процесса; раскрыта сущность дознания, производимого таможенными органами; проанализировано процессуальное положение должностных лиц таможни в ходе дознания. Основное внимание уделено раскрытию особенностей возбуждения уголовных дел о контрабанде и специфике производства следственных действий и применения мер уголовно-процессуального принуждения должностными лицами Таможенной службы.
В работе исследуются различные точки зрения на дознание, а с учетом специфики сферы государственного управления формулируется понятие дознания, производимого таможенными органами Украины. На основе сравнительного анализа полномочий таможенных органов ряда европейских государств аргументируется необходимость расширения полномочий таможенных органов Украины в части производства дознания еще по ряду преступлений, связанных с незаконным перемещением товаров и предметов через границу.
Таможенные органы – это органы с административной юрисдикцией, которые только при выявлении признаков контрабанды могут стать участниками уголовно-процессуальной деятельности. Обосновывается положение, что вопрос о возбуждении уголовного дела о контрабанде может возникнуть как в результате непосредственного обнаружения признаков преступления в ходе таможенного оформления, так и в процессе производства по делу о нарушении таможенных правил. Среди должностных лиц таможенных органов, которые могут стать участниками уголовно-процессуальной деятельности, полномочиями органа дознания наделен только руководитель таможенного органа или лицо, временно исполняющее его обязанности. Установлено, что таможенными органами в качестве органов дознания могут выступать таможни, региональные таможни и ГТС. Лицами, производящими дознание по делам о контрабанде, и непосредственными исполнителями следственных и других процессуальных действий являются дознаватели таможен, региональных таможен, а также Департамента по организации борьбы с контрабандой Гостамслужбы.
Материалы дела о нарушении таможенных правил, собранные в ходе административного производства, должны через вынесение соответствующего постановления дознавателя приобретать доказательственное значение по уголовному делу о контрабанде. Поддерживаются идеи отнесения экспертизы к ограниченному кругу следственных действий, которые могут производиться до возбуждения уголовного дела и расширения компетенции таможенных органов в части производства следствия по делам о неквалифицированной контрабанде. Предложены основные направления рационализации процессуальной деятельности, усовершенствования организационной структуры таможенных органов и ведомственного регулирования. Так, обосновывается целесообразность наделения дознавателя более широким спектром полномочий, среди которых право самостоятельно возбуждать уголовное дело и производить задержание подозреваемого, а также законодательного закрепления права отдельных подразделений таможенных органов на производство оперативно-розыскных мероприятий. Высказывается предложение изменения структуры таможенных органов с тем, чтобы отдел дознания вывести из подчинения любых должностных лиц, кроме начальника таможни. Сформулированы конкретные предложения по усовершенствованию деятельности таможенных органов в части производства дознания и внесению изменений и дополнений в уголовно-процессуальное и таможенное законодательство Украины. Ключевые слова: дознание, орган дознания, лицо, производящее дознание, таможенные органы, оперативно-розыскная деятельность, компетенция, контрабанда.

L.Dorofeyeva. The Inquiry in Customs Bodies. – Manuscript.
Scientific thesis for the Degree of the Candidate of Legal Sciences in the speciality 12.00.09 – Criminal Code and Criminalistics; Forensic Examination. – National Legal Academy named after Yaroslav Mudruy, Kharkiv, 2006.
The thesis is devoted to the theoretic and practical issues of inquiry prosecution by the customs bodies of Ukraine. The place of the customs bodies in the system of subjects of the criminal code has been specified; the essence of the inquiry prosecuted by the customs bodies has been considered; judicial state of the customs officials in the process of inquiry prosecution has been analysed. Much attention is paid to the disclose of peculiarities of criminal case institution on contraband as well as to the disclose of specific character of implementation of investigatory activities and application of every measures of criminal-judicial compulsion by the officials of the Customs Service.
Main directions of judicial activity rationalisation, mastering of organisational structure of the customs bodies and departmental regulation are proposed. The concrete proposals on mastering of activity of the customs bodies in the part of inquiry prosecution and introduction of changes and supplements in the criminal-judicial and customs legislation of Ukraine have been formulated. Key words: inquiry, body of inquiry, person, who prosecutes the inquiry, customs bodies, operation-investigatory activity, competence, contraband.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking