Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Договір оренди транспортних засобів

 

Вакулович Елла Валентинівна

Договір оренди транспортних засобів

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент Кройтор Володимир Андрійович, Національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри цивільно-правових дисциплін

Офіційні опоненти: - доктор юридичних наук, професор Луць Володимир Васильович, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, професор кафедри цивільного права;

- кандидат юридичних наук, доцент Борисова Валентина Іванівна, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, завідуюча кафедрою цивільного права
Провідна установа – юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

Захист відбудеться “24 ” травня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради К.64.700.03 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий “ 24 ” квітня 2002 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Є.Кириченко

 

Актуальність теми. Розширення цивільно-правових відносин між суб’єктами господарської діяльності є невід’ємною ознакою розвитку економіки України. Серед найбільш динамічних процесів, що відбуваються в галузі економіки, можна відзначити використання транспортних засобів. На сучасному етапі транспорт є розповсюдженим, невід’ємним і важливим об’єктом економічного та цивільного обігу. Ця обставина має особливе значення для дисертаційного дослідження: вказаний фактор соціально-економічного розвитку суспільства і конструктивна особливість, специфіка експлуатації та обслуговування транспортних засобів (як складних технічних пристроїв та джерел підвищеної небезпеки) викликали необхідність приділити особливу увагу правовому регулюванню оренди транспортних засобів.
У цивільному праві України за період існування держави відбулись значні зміни, пов’язані із становленням ринкових відносин. Відповідні зміни в законодавстві України мають певний вплив і на розвиток інституту оренди транспортних засобів. Як наслідок зазначених факторів вперше у вітчизняній історії цивільного права в новому Цивільному кодексі України виділено вид договору оренди транспортних засобів, що має особливості в правовому регулюванні. Отже, в процесі вдосконалення правового регулювання транспортної сфери виявилась актуальність договору оренди транспортних засобів, необхідність його більш детального законодавчого розгляду та системного наукового дослідження.
Слід зауважити, що, не зважаючи на значний обсяг нормативного матеріалу, в правовому регулюванні оренди транспортних засобів існують певні недоліки. Навіть новий Цивільний кодекс не вирішує всіх проблем, і це обумовлено неповнотою понятійного апарату, недостатньою конкретизацією окремих правових норм. Що стосується окремих транспортних кодексів і статутів, у яких можуть бути відображені особливості оренди деяких видів транспортних засобів, то в даний час вони не містять у собі положень, що вказували б на специфіку оренди того або іншого виду транспортного засобу. Тому виникають певні труднощі у випадках локального договірного регулювання відносин конкретних сторін, що також викликає необхідність проведення ретельного аналізу діючого законодавства і розробки методики його застосування на практиці.
Вказані недоліки, як уявляється, зумовлені відсутністю спеціальних теоретичних досліджень і методичних розробок, необхідних для застосування в договірній практиці в галузі оренди транспортних засобів.
Перша спроба провести комплексне науково-теоретичне дослідження інституту оренди транспортних засобів була здійснена Д.С.Левенсоном в 1969 році у роботі “Договор аренды транспортних средств”, в якій розкриваються питання укладення, змісту та розірвання зазначеного договору. Вчені, досліджуючи окремі аспекти договору оренди транспортних засобів, присвятили свої наукові праці питанням оренди деяких видів транспортних засобів (Асеановський Г.Б., Баронов А.М., Смирнов В.Т., Гришин О.М., Єгоров К.Ф., Кабатова Є.В., Калачова С.О., Калпін А.Г., Ляндерс В.Б., Маковський А.М., Первушина А.П., Полянська Г.Н., Прилуцький Л.Н., Фархтдинов Я.Ф., Ходунов М.Є., Хоменко В.М.).
У дисертації також акумулюється інший науковий матеріал, який став її дослідницькою основою та посприяв збереженню послідовності у розвитку правової науки – це праці Шершеневича Г.Ф., Мейєра Д.І., Агаркова М.М., Алексєєва С.С., Суханова Є.О., Брагинського М.І., Братуся С.М., Вітрянського В.В., Гєнкіна Д.М., Іоффе О.С., Калмикова Ю.Х., Красавчикова О.О., Новицького І.Б., Тархова В.А., Толстого Ю.К., Халфіної Р.О. та деяких інших авторів.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на 1995-2000 рр. (додаток №2 до рішення колегії МВС України від 28 лютого 1995 р., протокол №4км/2) та Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996 – 2001 роки, затверджених вченою радою 5 січня 1996 року, Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2006 рр., затверджених вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 року (протокол №8).
Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є висвітлення проблем та розробка рекомендацій щодо вдосконалення відповідної законодавчої бази на підставі всебічного комплексного аналізу правових відносин оренди транспортних засобів та дослідження їх нормативно-правового регулювання з урахуванням сучасного законодавства України та практики його застосування.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення наступних конкретних завдань:
- виявити межі правового регулювання відносин оренди транспортних засобів;
- проаналізувати поняття й зміст договору оренди транспортних засобів та відмежувати від суміжних договорів (перевезення, підряду, лізингу, схову та ін.);
- визначити поняття та ознаки предмета вказаного договору;
- виявити можливих суб’єктів цих правових відносин та спеціальні вимоги, що ставляться до них як учасників договору оренди транспортних засобів;
- визначити правовий статус екіпажу та його керівника за договором оренди транспортних засобів з наданням послуг по управлінню та технічній експлуатації;
- провести порівняльну характеристику прав та обов’язків сторін за договором оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу;
- дослідити особливості відповідальності сторін у вказаних видах договору оренди транспортних засобів;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства України, в тому числі розробити примірні договори оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу.
Об’єктом дослідження є договір оренди транспортних засобів як правовідносини (його поняття, юридична природа, порядок укладення, структура і зміст, відповідальність сторін).
Предметом дослідження є система нормативних актів, що регулюють правовідносини, які виникають при оренді транспортних засобів, судова практика та договори оренди транспортних засобів окремих підприємств та організацій.
Методологічна основа дисертаційного дослідження. Методологічну основу дослідження становлять базові науково-теоретичні положення, прийняті в юридичній науці в цілому і в науці цивільного права зокрема. У процесі роботи автором було використано: метод системного аналізу досліджуваних у їх взаємозв’язку правовідносин, порівняльно-правовий, який застосовувався для вивчення позитивного правотворчого досвіду, зокрема Російської Федерації, у досліджуваній сфері правового регулювання, та інші загальнонаукові та спеціальні методи. У роботі також використовувались методи соціології: вивчення актів судової практики, збір та аналіз матеріалів правозастосування, обговорення проблем інституту оренди транспортних засобів з юристами м.Харкова та м.Бєлгорода. Нормативною базою дослідження є Конституція України, цивільне законодавство та інші нормативно-правові акти. Емпіричною базою дослідження стали матеріали оприлюдненої судової практики та цивільних справ, розглянутих господарським судом Харківської області, з питань оренди транспортних засобів, використані автором під кутом зору дисертаційного дослідження для формування наукових положень та висновків дисертації.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим цивільно-правовим дослідженням інституту оренди транспортних засобів з початку соціально-економічних реформ і становлення ринкової економіки в Україні та формування нового по суті законодавства.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних основних положеннях:
- важливість закріплення положень про оренду транспортних засобів та виділення їх в окремому параграфі нового Цивільного кодексу не викликає сумнівів. Відсутність таких норм у транспортних кодексах та статутах є суттєвим недоліком, що негативно впливає на регулювання орендних відносин;
- правова природа договору оренди транспортних засобів з екіпажем не суперечить правовій сутності цивільно-правового інституту оренди. Надання послуг орендодавця по управлінню та технічній експлуатації - особливість цього договору, що надає певної юридичної специфіки його змісту;
- правове регулювання виділених у новому Цивільному кодексі виключно тільки двох видів договору оренди транспортних засобів (залежно від наявності або відсутності послуг орендодавця по управлінню та технічній експлуатації) при відсутності загальних положень про оренду транспортних засобів обмежує потенційно можливе сполучення умов даного договору;
- на підставі аналізу й характеристики предмета договору оренди транспортних засобів проведено розмежування понять “перевізні засоби”, “засоби транспорту” та “транспортні засоби”. Визначена актуальність цивільно-правового поняття транспортного засобу та необхідність його включення до Цивільного кодексу України. Зазначається, що предметом договору оренди транспортних засобів можуть бути також пристрої, не обладнані двигуном і призначені для руху в складі з механічними транспортними засобами. При цьому не може бути предметом договору оренди трубопровідний транспорт, зважаючи на особливості технічного устрою та специфічний характер його використання;
- орендарем за договором оренди транспортних засобів повинна бути особа, яка зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. Враховуючи визначення оренди за Законом України “Про оренду державного і комунального майна” в редакції від 14.03.1995р., можна зробити висновок, що для орендаря отримання транспортного засобу у користування відбувається з метою подальшого здійснення підприємницької діяльності. Тобто, не може бути договором оренди такий договір, за яким транспортний засіб отримується для задоволення побутових потреб;
- моментом закінчення дії договору оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу є не момент передачі орендованого транспортного засобу орендодавцю, а момент закінчення вказаного у договорі строку. Для відновлення договірних відносин оренди транспортних засобів необхідна не пролонгація, а навіть при збереженні попередніх умов, укладення нового договору з обов’язковим уточненням або можливим включенням до нього нових умов;
- є неприпустимою заміна договору оренди транспортних засобів укладенням трудового контракту або наданням доручення при передачі у користування та володіння автотранспортного засобу. Відповідним чином вирішується завдання зберігання орендованого транспортного засобу, контролю за його належною технічною та комерційною експлуатацією, але така практика є викривленням цивільно-правового регулювання відповідних відносин та вимагає закріплення загальної імперативної норми, що передбачає можливість орендодавця здійснювати контроль за збереженням та належним використанням транспортного засобу орендарем;
- необхідно зазначити в договорі те місце передачі предмету договору, яке могло б сприяти завдяки своїм технічним та функціональним характеристикам перевірці показників рівня експлуатаційного стану транспортного засобу, відповідності його стану реальним перевірочним та випробувальним показникам;
- детальний експлуатаційний стан транспортного засобу в багатьох випадках у договорах оренди та в актах прийому-передачі транспортного засобу не зазначається. Це пояснюється фактичною неможливістю його опису на момент передачі орендарю. Слід для кожної транспортної галузі визначити єдині нормативно-правові критерії для оцінки експлуатаційного стану транспортного засобу, які б утворили системні, науково обґрунтовані показники, та попередили б суперечки між сторонами;
- слід доповнити новий Цивільний кодекс нормою про межі використання транспортного засобу. Орендар має право від свого імені укладати договори перевезення та інші договори, дотримуючись призначення відповідного транспортного засобу, якщо договором не встановлено обмеження або розширення його права щодо цільової експлуатації, при додержанні загальних нормативно-правових обмежень та правил безпеки транспортного руху. Крім того, орендарю бажано в договорі оренди закріпити за собою право отримувати від орендодавця консультаційну допомогу щодо технічного обслуговування та експлуатації транспортного засобу;
- за договором оренди транспортного засобу з екіпажем орендодавець не тільки повинен відшкодувати збитки в разі пошкодження транспортного засобу з вини екіпажу, але й нести відповідальність перед орендарем за неналежне виконання своїх обов’язків екіпажем, що призвело до збільшення витрат при експлуатації орендованого транспортного засобу;
- орендарю рекомендується при укладенні договору страхування транспортного засобу зазначати особою, яка отримує відшкодування шкоди, орендодавця як особу, що безпосередньо несе ризик втрати або пошкодження майна.
Результатом цього дослідження стали розроблені примірні договори оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу.
Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати мають певне значення для науки цивільного права і можуть бути використані для подальшого наукового дослідження відносин за договором оренди транспортних засобів та інших суміжних договорів. Практична значимість полягає в тому, що результати наукового дослідження можуть бути враховані в процесі поточної законодавчої практики з метою усунення виявлених прогалин та недоліків, зокрема, при формуванні та вдосконаленні галузевих транспортних кодексів та статутів, а також у судовій практиці. Основні положення можуть бути використані при підготовці підручників та навчальних посібників, а також при викладанні курсу “Цивільне право”.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження неодноразово обговорювались на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ та використовувались у навчальному процесі під час проведення практичних та семінарських занять з курсу “Цивільне право”. Результати дослідження доповідались автором на зборах суддів господарського суду Харківської області.
Окремі положення обговорювались на всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: “Проблеми удосконалення цивільного законодавства України” присвячена 50-річчю наукової, педагогічної та громадської діяльності професора О.А.Пушкіна (Харків: Національний університет внутрішніх справ, 21 травня 1999р.); “Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності” (Донецький інститут внутрішніх справ, березень 2000р.); “Актуальные проблемы предпринимательской деятельности на региональном уровне” (Бєлгородський юридичний інститут МВС РФ, 16 березня 2000р.); конференція ад’юнктів та магістрантів Національного університету внутрішніх справ (Харків: Національний університет внутрішніх справ, 14 квітня 2000р.); Міжвузівська науково-практична конференція, присвячена світлій пам’яті професора О.А.Пушкіна “Проблеми цивільного права” (Харків: Національний університет внутрішніх справ, 21 травня 2001р.)
Структура роботи обумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел – 154 найменування. Повний обсяг дисертації 163 сторінки.

Основний зміст роботи.
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються мета і завдання дослідження, методологічна та теоретична основи, нормативна та емпірична база, формулюється наукова новизна, зазначаються теоретичне та практичне значення, подаються відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру роботи.
Розділ 1 “Загальна характеристика договору оренди транспортних засобів” складається з чотирьох підрозділів і присвячений питанням поняття, предмету і значення договору оренди транспортних засобів, співвідношення договору оренди транспортних засобів із суміжними договорами, аналізу законодавчих джерел регулювання оренди транспортних засобів, актуальності відповідних правових положень (виділення їх в окремий параграф) у Цивільному кодексі України. В першому розділі подана характеристика основних елементів договору оренди транспортних засобів, проведено науково-практичний аналіз визначеного законодавцем розподілу зазначеного договору на два види.
У підрозділі 1.1. “Поняття та значення договору оренди транспортних засобів” приділено увагу питанням поняття, предмета і значення договору оренди транспортних засобів. Обґрунтовано важливість закріплення в Цивільному кодексі України норм, що регулюють оренду транспортних засобів: 1) з'явились соціально-економічні і правові умови, що розширили практику застосування договору: збільшилось коло користувачів транспортними засобами, з'явилися нові види оренди транспортних засобів, усунутий дефіцит транспортних засобів, якісно змінився склад підстав укладення договору тощо; 2) предмет договору - складний технічний пристрій, що має високу вартість; 3) законодавство відносить транспортні засоби до джерел підвищеної небезпеки.
Передача транспортного засобу у користування за договором оренди неможлива без передачі повноваження володіння. Обґрунтовується, що конструкція, викладена в ст.2 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” в редакції від 14.03.1995р. “термінове платне володіння та користування майном” точніше характеризує природу вказаного договору, відношення сторін до предмета договору, чим конструкція, що міститься у ст.804 нового Цивільного кодексу “передача речі за плату на певний строк у користування”. Визначення нерозривного зв'язку користування і володіння в розглянутих правовідносинах вирішує багато питань: визначення правової природи фрахтування суден на певний час, розмежування договору щодо фрахтування на час і договору фрахтування та ін.
Досліджуючи предмет договору та відзначаючи його юридично значимі ознаки, обґрунтовується актуальність розробки правового поняття транспортного засобу і включення в Цивільний кодекс України його визначення. Запропоновано наступне визначення: транспортний засіб - технічний пристрій, здатний до самостійного, без сторонньої тяги, руху в просторі (самохідний), з метою перевезення (переміщення) фізичних осіб і матеріальних об'єктів. Інший висновок: не слід ототожнювати, з юридичної точки зору, поняття “перевізні засоби”, “засоби транспорту” і “транспортні засоби”. Поняття “засоби транспорту” містить у собі як самі транспортні засоби, так і інші механізми та пристрої, що сприяють перевезенню вантажів і пасажирів (вагони, причепи й ін.). Останні не мають повного набору якісних технічних характеристик, що не дозволяє повною мірою віднести їх до самохідних механізмів, але вони можуть бути предметами договору оренди транспортних засобів. Поняття “перевізні засоби” більш широке, що включає в себе як засоби транспорту, так і немеханічні засоби пересування.
У підрозділі 1.2. “Види договору оренди транспортних засобів” проведено аналіз поданого законодавчого розподілу вказаного договору на два види: договір оренди транспортного засобу з екіпажем і договір оренди транспортного засобу без екіпажу. Виявлено, що критерії, за якими розмежовуються два види договору оренди транспортних засобів у новому Цивільному кодексі, можуть комбінуватися сторонами, виходячи з конкретної практичної доцільності. Так, у договорі оренди транспортних засобів з екіпажем можна виділити договори з умовами технічного обслуговування і договори без технічного обслуговування (лише з наданням послуг по керуванню). Відсутність у новому Цивільному кодексі загальних норм, що поширювались би в цілому на будь-які договори оренди транспортних засобів, а не тільки на два його види, призведе до необхідності вибору між різними взаємовиключними варіантами.
Класифікація договорів оренди транспортних засобів може бути проведена також залежно від економічного значення з урахуванням вартості того або іншого транспортного засобу. Для певних видів транспортних засобів (наприклад, для повітряних, морських та річкових суден) доцільною є розробка типових договорів оренди, зважаючи на особливості устрою, управління та обслуговування цих видів транспорту.
Розглянуто коло законодавчих джерел регулювання оренди транспортних засобів. Встановлено: потрібно дослідження специфіки оренди кожного з основних видів транспортних засобів, формування відповідних норм у транспортних кодексах і статутах. З огляду на зміни законодавства, пропонується не обмежувати правове регулювання розглянутих відносин лише зазначеними в новому Цивільному кодексі транспортними кодексами і статутами. У сучасних швидко мінливих соціально-економічних умовах потрібно прийняття відповідних постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів.
У підрозділі 1.3. “Юридична природа договору оренди транспортних засобів” встановлено правову характеристику договору оренди транспортних засобів.
З огляду на те, що питання платної передачі транспортних засобів у тимчасове володіння і користування в науці розглядаються по-різному, договір оренди транспортних засобів досліджується з позиції співвідношення його із суміжними договорами: лізингу, перевезення, підряду й ін. Так, викликає сумнів застосування доручення на право володіння і користування автотранспортом. Нами підтримується думка про те, що воно використовується не за призначенням (не для представництва перед третіми особами) і є прихованою формою договору оренди транспортних засобів.
У договорах схову (аналогічно - при договорі підряду на ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів) можуть мати місце випадки, коли на охоронця покладаються права й обов'язки по експлуатації транспортних засобів. У дисертації обґрунтовується, що дана умова не є конститутивним елементом для відповідного виду договору і використовується як додаткова умова, спрямована на реалізацію самого схову, основного зобов'язання, і не змінює його правову природу. Споживча чи виробнича експлуатація може допускатися, але лише при наявності особливої домовленості про це.
У підрозділі 1.4. “Правова характеристика окремих елементів договору оренди транспортних засобів” подана характеристика певних істотних складових елементів договору оренди транспортних засобів.
Сторонами в договорах оренди транспортних засобів можуть виступати будь-які суб'єкти цивільних правовідносин. При цьому специфіка предмета договору обумовлює необхідність пред’явити до сторін певні вимоги. Аналіз законодавства й практики господарських судів виявив: орендар (його екіпаж) повинен мати: а) відповідну атестацію; б) сертифікат (посвідчення) на право керування і технічну експлуатацію транспортних засобів; в) ліцензію на право займатися підприємницькою діяльністю при експлуатації транспортного засобу. На нашу думку, ці вимоги доцільно закріпити в транспортних кодексах і статутах.
У роботі досліджено правовий статус керівника екіпажа транспортного засобу і так званого розпорядника (менеджера) з боку орендодавця, дана їхня порівняльна характеристика. За загальним правилом, ці особи не наділяються правом передавати відповідні транспортні засоби в оренду.
При передачі в оренду транспортних засобів, що відносяться до державної чи комунальної власності як орендодавці виступають спеціально уповноважені органи, державні і комунальні установи й унітарні підприємства, за якими цей вид майна закріплюється на праві господарського ведення або оперативного управління.
Плата за договором оренди транспортних засобів є формою відшкодування витрат власника на придбання транспортного засобу та способом стимулювання виробництва по відношенню до орендодавця. До складу орендної плати не входить плата за послуги, які згідно з цим договором зобов’язується надати орендодавець.
У роботі подана характеристика вказаного договору стосовно умови строку і зроблені певні висновки. По-перше, для поновлення договірних відносин оренди транспортних засобів необхідна не пролонгація уже існуючого договору, а у будь-якому випадку, необхідне укладення нового договору. По-друге, строк договору і строк, на протязі якого орендар фактично користується транспортним засобом, можуть збігатися.
Проста письмова форма договору оренди транспортних засобів, передбачена чинним Цивільним кодексом, оптимальна за оперативністю і раціональністю у цивільному обороті. Однак для засвідчення оренди деяких видів транспортних засобів, зокрема тих, що використовуються у міжнародному транспортному сполученні, що мають особливу або державну значимість (наприклад, космічні апарати, унікальні транспортні засоби), транспортними кодексами і статутами повинна бути передбачена державна реєстрація.
Розділ 2 “Особливості укладення договору оренди транспортних засобів” присвячений механізму виникнення правовідносин з приводу оренди транспортних засобів.
Розглядаються три стадії укладення договору: направлення оферти, прийняття оферти (акцепт) та отримання акцепту оферентом. Висловлюється думка, що офертою можуть бути як ініціатива орендаря, так і пропозиція орендодавця, якщо вони відповідають вимогам, що ставляться до оферти.
У тому випадку, коли оферентом виступає орендодавець, його пропозиція може бути звернена тільки до конкретної особи, тому що, по-перше, офертою виступає, як правило, примірник проекту договору, розміщення якого в засобах інформації недоцільне, по-друге, негайна заява про акцепт може викликати ситуацію, при якій оференту слід укладати договори на більшу кількість транспортних засобів, ніж він має.
Акцепт на укладення договору оренди транспортних засобів може бути виражений тільки в письмовій формі. Отримання акцепту оферентом має важливе юридичне значення в процесі укладення цього договору.
Істотні умови виявляють обов’язковий зміст договору оренди транспортних засобів, який обумовлений особливостями предмету договору. При визначенні істотних умов саме цього договору необхідно керуватись ст.10 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, враховуючи доцільність кожного з пунктів вказаної статті.
Розділ 3 “Виконання та відповідальність за договором оренди транспортних засобів” складається з трьох підрозділів і містить детальний аналіз особливостей виконання зазначеного договору та відповідальності сторін.
У підрозділі 3.1. “Особливості договору оренди транспортних засобів без екіпажу” розглядаються питання щодо прав і обов'язків сторін за договором оренди транспортних засобів без екіпажу. Одним з результатів дослідження є примірний проект договору оренди транспортних засобів без екіпажу.
Оренда транспортних засобів без екіпажу може мати місце в складі договору оренди певного майнового комплексу. Тісний технологічний зв'язок транспортних засобів з іншими речами в інфраструктурі майнового комплексу, їх єдина виробнича цільова направленість робить практично доцільним не виділяти оренду транспортних засобів в окрему угоду, а розглядати її складовою частиною договору оренди майнового комплексу.
Аналіз практики застосування договору оренди транспортних засобів без екіпажу розкрив проблеми недостатнього нормування прав і обов'язків сторін. Актуальним є питання про форму і місце передачі предмета договору. Пропонуємо вказати в договорі те місце передачі, що могло б служити за своїми технічними і функціональними характеристиками перевірці показників рівня експлуатаційного стану транспортних засобів, відповідності нормативного стану реальним перевірочним і іспитовим показникам. Це особливо важливо, тому що доведення некондиційного технічного стану транспортного засобу після початку експлуатації викликає великі труднощі.
При наявному фідуціарному елементі співробітництва контрагентів розглянутий предмет договору на практиці переходить у володіння і користування орендаря, як правило, без спеціального ретельного і професійного техогляду. Потрібно проводити не тільки повний технічний огляд, але й при необхідності - іспитові перевірки. При цьому варто помітити можливі неадекватні або неточні характеристики, що даються контрагентами із метою закріплення більш вигідних умов договору оренди. У дисертації показано: детальний експлуатаційний стан транспортних засобів у багатьох випадках у договорах оренди й у актах прийому-передачі транспортних засобів не вказується. Це обумовлюється фактичною неможливістю детального його опису на момент передачі орендарю. Необхідні законодавчо затверджені диференційовані оцінки відсутні. Слід для кожної транспортної галузі виробити нормативно-правові критерії для оцінки експлуатаційного стану транспортного засобу, які б зменшили витрати в цивільному обороті, створили б єдині системні, науково обґрунтовані показники, попередили численні розбіжності.
Актуальність адекватного відображення експлуатаційного стану транспортного засобу має значення не тільки для орендаря, але і для орендодавця. Сторони можуть передбачити в договорі підвищений чи знижений рівень припустимого зносу транспортного засобу, зокрема, при необхідності експлуатації транспортного засобу в екстремальних умовах: кліматичних, при незадовільному стані транспортних шляхів, при використанні максимальних швидкісних та інших експлуатаційних можливостей транспортного засобу.
Представляється, що орендар зобов'язаний не тільки дотримуватись можливих договірних умов по користуванню орендованим транспортним засобом, але й у будь-якому випадку, навіть якщо вони не визначені, дотримуватись мети і призначення даного виду майна.
Орендар вправі від свого імені укладати договори перевезення й інші договори, враховуючи і пунктуально дотримуючись призначення відповідного транспортного засобу, якщо умовами договору оренди не вказуються обмежені чи розширені права щодо його цільової експлуатації. Крім того, орендарю бажано в договорі оренди закріпити за собою право одержувати від орендодавця консультативну допомогу в технічному обслуговуванні й експлуатації транспортного засобу.
Орендодавцю слід в договорі оренди транспортних засобів закріпити за собою право здійснювати контроль за забезпеченням майнового збереження транспортного засобу, належною його експлуатацією. Із-за відсутності вказаних норм на практиці для вирішення цих питань іноді застосовується інститут трудового контракту. Тобто орендар (де-факто) вважається працівником транспортної організації, але фактично одержує транспортний засіб у своє володіння і користування. І незалежно від роботодавця здійснює експлуатацію транспортного засобу, неформально розраховуючись з роботодавцем (фактичним орендодавцем). Розглянута практика є деформацією нормального розвитку цивільно-правового регулювання відповідних відносин і вимагає, перш за все, закріплення загальної імперативної норми, що передбачає можливість орендодавця здійснювати контроль за збереженням і належним використанням транспортного засобу орендарем.
У підрозділі 3.2. “Особливості договору оренди транспортних засобів з екіпажем” розглянуто права та обов'язки сторін за договором оренди транспортного засобу з екіпажем. На основі всебічного аналізу теоретичного та практичного матеріалу розроблено примірний проект договору оренди транспортного засобу з екіпажем.
У договорі оренди транспортного засобу з екіпажем виділяються два види зобов'язань: зобов'язання, пов'язане з наданням транспортного засобу в оренду, і зобов'язання щодо надання послуг по керуванню і технічній експлуатації транспортного засобу. Як видно, розмежування у цьому договорі двох видів зобов'язань виключає змішування ознак різних договірних інститутів (оренди, перевезення, підряду).
Вказівка в договорі на “надання послуг по керуванню і технічній експлуатації” приводить до висновку про тісну взаємодію і співробітництво орендаря й орендодавця. Без наявності даних об'єктивно обумовлених відносин між сторонами договір стає беззмістовним і не може бути реалізованим на практиці. Орендодавець повинен вживати всіх заходів до того, щоб орендований транспортний засіб міг бути використаний орендарем найбільш ефективно, використовуючи свій контроль і владні повноваження стосовно екіпажа з питань керування і технічної експлуатації. Орендар, у свою чергу, зобов'язаний уважно ставитися до збереження транспортного засобу і прагнути до дотримання передбачених договором показників амортизаційного зносу. Вимагає нормативно-правового тлумачення термін “технічна експлуатація транспортного засобу”.
У дисертації подана правова характеристика екіпажу транспортного засобу. Один з висновків: мінімальна кількість членів екіпажу, в обов'язок яких входить безпосередньо керувати транспортним засобом, повинна встановлюватись законодавством в імперативній формі в транспортних кодексах і статутах. Склад обслуговуючого персоналу, виходячи з аналізу відповідних норм транспортних кодексів і статутів, визначаться в остаточному варіанті вже на локальному рівні.
Одна з відмінних рис договору оренди транспортних засобів з екіпажем від договору оренди транспортних засобів без екіпажу полягає в тому, що в першому обов'язок по підтримці належного стану транспортного засобу покладається на орендодавця, а в другому - на орендаря. Таке положення відбиває змістовне наповнення видів оренди транспортних засобів: мають місце послуги по технічній експлуатації або вони не надаються. Слід зауважити, що один з основних структурних елементів у змістові юридичної конструкції “підтримка належного стану зданого в оренду транспортного засобу” - поточний і капітальний ремонт - не має конкретного законодавчого визначення. Зазначені причини викликають у практичній діяльності певні труднощі. З огляду на цю актуальну проблему, об'єднання розглянутих структурних елементів в обов'язку по утриманню орендованого транспортного засобу однієї із сторін у договорі знижує негативний вплив законодавчо невизначеного стану понять капітального і поточного ремонту.
У підрозділі 3.3. “Відповідальність сторін за договором оренди транспортних засобів” аналізується відповідальність сторін за договором оренди транспортних засобів: відповідальність кожної з сторін перед своїм контрагентом, і відповідальність орендаря і (чи) орендодавця перед третіми особами, яким була заподіяна шкода в процесі користування орендованим транспортним засобом.
Якщо предмет договору оренди орендодавцем не наданий у користування і володіння орендарю, то останній має можливість вимагати від порушника договірних зобов'язань відшкодування збитків. Однак, як показує розгляд судової практики, вимоги орендаря про відшкодування упущеної вигоди будуть правомірні за умови наявності ліцензії на здійснення транспортної діяльності. Експлуатацію орендованого транспортного засобу всупереч цілям діяльності орендаря необхідно вважати використанням даного майна не за призначенням. І, отже, правомірно вимагати від орендаря розірвання договору і відшкодування збитків.
Надані характеристика і відмінні риси відповідальності орендаря перед орендодавцем при оренді транспортного засобу з екіпажем і без екіпажа за шкоду, що може бути заподіяна орендованому транспортному засобу. Якщо в договорі оренди транспортного засобу без екіпажа відповідальність покладається на орендаря, то в договорі оренди транспортного засобу з екіпажем, за загальним правилом, - на орендодавця. Сторони можуть передбачити в договорі обов'язок орендаря по відшкодуванню своєму контрагенту заподіяних пошкодженням чи втратою орендованого транспортного засобу збитків при відсутності провини екіпажу орендодавця. Сторони також мають можливість розподілити ці збитки нарівно або в іншому відсотковому співвідношенні. Тобто, основною задачею є пошук джерела коштів для компенсації втрат орендодавця (кредитора). У роботі обґрунтовано: у договорі оренди транспортних засобів з екіпажем орендодавець не тільки змушений прийняти збитки у випадку пошкодження транспортного засобу з вини екіпажу, але і нести відповідальність перед орендарем за неналежне виконання своїх обов'язків екіпажем, що спричиняє збільшення витрат при експлуатації транспортного засобу.
Розглядаючи відповідальність сторін перед третіми особами, у дисертації з'ясовується, хто з контрагентів є володільцем орендованого транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки - як у договорі оренди транспортного засобу з екіпажем, так і без екіпажа. У діяльності суб'єктів мають місце випадки, коли організації надають на умовах договору оренди транспортні засоби своїм працівникам. Варто погодитися, що договір оренди підприємства зі своїм працівником являє собою форму організації трудових відносин. А виходить, відповідальність за заподіяну шкоду повинна нести організація як власник транспортного засобу, тому що не визнається власником джерела підвищеної небезпеки особа, що керує джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин із власником цього джерела. Однак, коли підприємство укладає договір оренди транспортного засобу зі своїм працівником виходячи із його самостійної підприємницької діяльності, суб'єктом відповідальності буде орендар.
У роботі досліджуються проблеми страхування відповідальності орендаря й орендодавця перед третіми особами, страхування орендованого транспортного засобу. Для усунення проблеми визначення наявності в орендаря “страхового інтересу” при укладенні ним договору страхування орендованого транспортного засобу, пропонується передбачити в законі: при укладенні орендарем договору страхування орендованого транспортного засобу отримувачем відшкодування повинен вказуватись орендодавець як особа, яка безпосередньо несе ризик втрати й пошкодження майна.
У висновках сформульовано найбільш загальні положення, одержані автором у процесі дисертаційного дослідження, а саме:
1. Внесення в Цивільний кодекс України норм, що встановлюють загальні принципи регулювання відносин оренди транспортних засобів, стане нормативною основою для подальшого розвитку субінституту оренди транспортних засобів у галузевих транспортних кодексах і статутах. Це є особливо актуальним у зв’язку з тим, що в новому Цивільному кодексі вказується, що особливості регулювання подібних відносин можуть бути передбачені у вказаних нормативно-правових актах.
2. Передача транспортного засобу в користування за договором оренди не можлива без передачі права володіння орендованим транспортним засобом. Законодавче визначення нерозривного зв’язку повноважень володіння та користування у правовідносинах оренди транспортних засобів вирішує низку теоретичних та практичних питань, наприклад, про визначення правової природи договору фрахтування суден на певний строк (тайм-чартер).
3. У новому Цивільному кодексі норми, які регулюють відносини оренди транспортних засобів, виділені в окремий параграф глави “Найм (оренда)”. При визначенні видів зазначеного договору виділяються тільки два: договір оренди транспортного засобу без екіпажу та договір оренди транспортного з екіпажем. Відсутність загальних положень про оренду транспортних засобів обумовлюватиме значні проблеми у визначенні тих норм, які повинні застосовуватись при укладенні договорів з деякими ознаками як договору оренди транспортного засобу без екіпажу, так і з екіпажем.
4. Для конкретного визначення предмета договору оренди транспортних засобів необхідно внести в новий Цивільний кодекс правове поняття транспортного засобу, що містить його головні конструктивні ознаки.
5. У Цивільному кодексі, транспортних кодексах та статутах необхідно вказати перелік вимог, що повинні пред’являтись до орендаря транспортного засобу: а)наявність відповідної атестації; б)сертифікат (свідоцтво, посвідчення) на право керування та технічну експлуатацію транспортного засобу; в)ліцензія на право займатись певним видом підприємницької діяльності при експлуатації транспортного засобу.
6. Для визначення кондиційності транспортного засобу в договорі повинно бути зазначено таке місце передачі предмета договору орендодавцем орендарю, яке б за своїми технічними та функціональними характеристиками могло сприяти перевірці показників експлуатаційного стану транспортного засобу.
7. Проста письмова форма договору оренди транспортних засобів є достатньою для посвідчення відповідних прав та обов’язків, а також для оптимальної оперативності в цивільному обороті. Однак, для оренди деяких видів транспортних засобів, зокрема тих, що використовуються в міжнародному сполученні або унікальних транспортних засобів, транспортними кодексами та статутами повинна бути передбачена державна реєстрація.
8. Слід доповнити новий Цивільний кодекс статтею про межі використання орендованого транспортного засобу, зміст якої визначатиметься обов’язком орендаря дотримуватись мети використання та призначення цього виду майна.
9. Запропоновано передбачити нормативне правове забезпечення можливості орендодавця здійснювати контроль за збереженням та належним використанням орендованого транспортного засобу орендарем.
10. Для кожної транспортної галузі необхідно розробити єдині нормативно-правові критерії для оцінки експлуатаційного стану транспортного засобу.
11. У договорі оренди транспортних засобів контрагенти повинні відображувати не тільки загальну характеристику придатності транспортного засобу до виконання своїх функціональних завдань, але й конкретні максимальні або мінімальні технічні параметри транспортного засобу, щоб таким способом забезпечити узгоджений коефіцієнт його належної технічної готовності до експлуатації.
12. Щоб усунути існуючу в практичній діяльності проблему виявлення наявності в орендаря “страхового інтересу”, при укладенні ним договору страхування орендованого транспортного засобу особою, що отримує відшкодування, повинен зазначатись орендодавець як особа, що безпосередньо несе ризик втрати або пошкодження майна.
За темою дисертаційного дослідження опубліковано наступні наукові статті:
1.Вакулович Е.В. Співвідношення майнового найму та оренди // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. – Вип.6. – С.172-176.
2. Вакулович Е.В. Щодо необхідності подальшого вдосконалення законодавства про транспорт // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей. - Донецьк.: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті, 2000. - №3. – С.252-257.
3. Вакулович Е.В. Зміст та форма договору оренди // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків: Університет внутрішніх справ, 2000. – Вип.10. – С.236-240.
4. Вакулович Є.В. Види договору оренди транспортних засобів // Вісник Університету внутрішніх справ. Спецвипуск. – Харків: Університет внутрішніх справ, 2000. – С.187-189.
5. Вакулович Э.В. Предмет договора аренды транспортных средств (на примере Украины) // Социология управления и духовной жизни. Сборник научных трудов. – Белгород: Белгородский государственный университет, 2000. - №8. – С.23-25.
6. Вакулович Э.В. Законодательство и практика его применения при аренде транспортных средств // Актуальные проблемы предпринимательской деятельности на региональном уровне. Сборник научно-практической конференции 16 марта 2001г.: - Белгород.: Белгородский юридический институт МВД РФ, 2001. – С. 90-94.
Анотації
Вакулович Е.В. Договір оренди транспортних засобів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ . – Харків, 2002.
Дисертація присвячена дослідженню договору оренди транспортних засобів. Дано його поняття та розглянуто предмет договору, зазначаються види вказаного договору та підстави їх класифікації, визначається місце договору оренди транспортних засобів у системі цивільно-правових договорів. Також подано правову характеристику окремих елементів договору оренди транспортних засобів. Особлива увага приділяється особливостям укладення та виконання договору оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу. Визначається відповідальність сторін за договором. Виявлено недоліки в правовому регулюванні оренди транспортних засобів та розроблено пропозиції щодо їх усунення та вдосконалення чинного законодавства, регулюючого суспільні відносини у цій галузі.
Ключові слова: договір оренди транспортних засобів, оренда, предмет договору оренди транспортних засобів, транспортний засіб, орендне зобов’язання, орендар, орендодавець.

Вакулович Э.В. Договор аренды транспортных средств. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2002.
Диссертация посвящена комплексному исследованию договора аренды транспортных средств. Определяется понятие и значение договора аренды транспортных средств. Обоснована важность закрепления в гражданском законодательстве общих положений об аренде транспортных средств. Указывается, что передача транспортного средства в пользование по договору аренды невозможна без передачи полномочия владения.
Рассматривается предмет договора аренды транспортных средств, определяется его юридически значимые признаки. Обосновывается актуальность включения в ГК Украины его определения.
Проведен анализ законодательного деления указанного договора на два вида. Выявлено: условия, разграничивающие договор аренды транспортных средств на два вида (наличие экипажа, осуществляющего управление и техническую эксплуатацию или его отсутствие), могут комбинироваться сторонами, исходя из конкретной практической целесообразности.
Раскрывается юридическая природа договора аренды транспортных средств и проводится его отграничение от смежных договоров (перевозки, подряда, лизинга, хранения и др.).
Характеризуется субъектный состав арендных правоотношений. Обосновывается положение, что арендатором по договору аренды транспортных средств должно быть лицо, являющееся субъектом предпринимательской деятельности. Исследуется правовой статус руководителя экипажа транспортного средства и распорядителя (менеджера), даётся их сравнительная характеристика. При передаче в аренду транспортных средств, относящихся к государственной или коммунальной собственности, в качестве арендодателей выступают специально уполномоченные органы, государственные и коммунальные учреждения и предприятия.
Исследуется механизм возникновения правоотношений по поводу аренды транспортных средств. Отмечается, что при определении существенных условий указанного договора следует руководствоваться ст.10 Закона Украины “Об аренде государственного и коммунального имущества” в редакции от 14.03.1995г.
Рассматриваются вопросы исполнения договоров аренды транспортных средств с экипажем и без экипажа. Акцентируется внимание на обязанностях: арендодателя относительно передачи арендованного имущества арендатору, арендатора использовать транспортное средство с соблюдением договорных условий и в соответствии с назначением этого вида имущества, а так же на правах: арендатора пользоваться транспортным средством в пределах, установленных договором, и получать от арендодателя консультационную помощь по техническому обслуживанию и эксплуатации, а арендодателя - осуществлять контроль за обеспечением сохранности транспортного средства.
Значительное внимание уделяется исследованию особенностей ответственности за нарушение сторонами обязанностей по договору аренды транспортных средств. Дается характеристика и отличительные особенности ответственности арендатора перед арендодателем при аренде транспортного средства с экипажем и без экипажа.
Выявлены недостатки в правовом регулировании аренды транспортных средств, внесены предложения по их устранению и усовершенствованию действующего законодательства, регулирующего общественные отношения в этой области.
Ключевые слова: договор аренды транспортных средств, аренда, предмет договора аренды транспортных средств, транспортное средство, арендное обязательство, арендатор, арендодатель.

Vakulovich E.V. The transport means’ lease contract. – Manuscript.
Thesis for the degree of a candidate of science, speciality 12.00.03 – civil law and civil procedure, family law, international private law. – National University of Internal Affairs. – Kharkiv, 2002.
Thesis is dedicated to the research of the transport means’ lease contract. The author defines it, considers its subject and determines kinds of this contract and the reasons of their classification as well as determines the place of the transport means’ lease contract in the system of civil-law contracts. The author also gives the legal characteristics of separate elements of this contract. Special attention is paid to the peculiarities of the signing and executing of the transport means’ lease contract with a crew and without a crew. Responsibility of the parties is defined too. The author has revealed the deficiencies in the legal regulation system of the transport means’ lease and has worked out some suggestions concerning elimination of defects and perfection of the current legislation, regulation public relations in this branch.
Key words: transport means’ lease contract, lease, subject of transport means’ lease contract, transport mean, lease commitment, leaseholder, leasegrantor.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking