Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Договір про розподіл продукції: цивільно-правові аспекти

 

КОМОРНИЙ Олександр Ігорович

ДОГОВІР ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2006



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник
ВЕНЕЦЬКА Марина Віталіївна
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України,
старший науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
КОССАК Володимир Михайлович,
Львівський національний університет
ім. Івана Франка,
завідувач кафедри цивільного права і процесу;

кандидат юридичних наук
ДЗЕРА Ірина Олександрівна,
Національний університет
“Києво-Могилянська академія”,
доцент кафедри галузевих правових наук

Провідна установа – Інститут приватного права і підприємництва, відділ проблем приватного права,
Академія правових наук України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “ 25 ” вересня 2006 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту.

Автореферат розіслано “ 18 ” серпня 2006 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор юридичних наук Кучеренко І.М.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформація і реструктуризація економіки України вимагає на даному етапі прискорення інвестиційних процесів. У цьому провідну роль повинна відігравати інвестиційна політика держави як частина загальної економічної політики. Закріпивши пріоритети і цілі такої політики у сфері правового регулювання, можна досягти ефективного функціонування інвестиційних процесів у сфері використання природних ресурсів. Правове забезпечення механізмів ефективного регулювання інвестиційних відносин у такій сфері обумовлює актуальність і практичну цінність даного дисертаційного дослідження.
Використання природних ресурсів завжди відігравало значну роль в економіці України. Однак розвиток виробництва не може відбуватися без залучення інвестицій, тим більше, коли мова йде про такі виробництва як видобуток мінеральної сировини, нафти і газу. Саме з відсутністю капіталовкладень пов’язане зношення основних засобів виробництва у розвідці і видобутку природних ресурсів, падіння рівнів видобутку у порівнянні з минулими роками, зменшення приросту розвіданих запасів мінеральних ресурсів, необхідних для розробки у майбутньому.
Вирішення проблеми залучення інвестицій вимагає забезпечення високої інвестиційної привабливості України та посилення мотивації на користь саме інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання у порівнянні з іншими напрямками вкладання вільних коштів.
Діюче законодавство містить багато суперечностей, що не забезпечують інвестору необхідних гарантій і, відповідно, стабільних умов здійснення господарської діяльності. Пов’язане з цим зростання підприємницького ризику, у сукупності із звичайними при користуванні надрами геологічними ризиками, призводить до скорочення інвестиційної пропозиції і відтоку капіталу з країни. За допомогою адміністративної системи регулювання інвестицій держава не тільки не може залучити іноземний капітал, але і не стимулює реінвестиції українського капіталу.
Прийнятий у 1999 році Закон України „Про угоди про розподіл продукції” ввів нову форму взаємовідносин між державою та інвестором. Завдяки новому закону стало можливим налагодження між державою і інвестором рівноправних договірних відносин.
Держава гарантує стабільність умов договору про розподіл продукції (у подальшому – Договір, ДРП), а інвестор зобов’язаний розробляти родовище корисних копалин, спрямовуючи у розробку інвестиції і ділиться з державою частиною продукції.
Запровадження договорів про розподіл продукції дозволяє вирішити проблему з інвестуванням проектів розробки родовищ, які розташовані на континентальному шельфі, у важкодоступних, неосвоєних регіонах, родовищ з низьким рівнем видобутку мінеральної сировини, розробка яких потребує залучення нових дорогих технологій.
За таких умов надзвичайної актуальності і великого науково-практичного значення набуває дослідження правової природи відносин, що складаються у процесі інвестиційної діяльності на основі договорів про розподіл продукції, опрацювання концепції ДРП, яка в найбільшій мірі відповідала б цілям державної інвестиційної політики і враховувала завдання правового регулювання в цій сфері, для досягнення більш вагомого економічного ефекту від інвестиційної діяльності в Україні.
На даний час прийнято основний пакет нормативних актів, необхідних для реалізації договорів про розподіл продукції, проте ґрунтовні теоретичні дослідження стосовно характеру і правової природи відносин, що виникають за договором про розподіл продукції, містяться в основному у роботах російських науковців. Не змінилася ситуація і після введення у дію Господарського кодексу України, який практично лише повторив норму Закону України „Про режим іноземного інвестування”, про те, що формою здійснення іноземних інвестицій є господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції, а отже залишається поза увагою дослідження правової природи договору про розподіл продукції; визначення поняття договору про розподіл продукції, формулювання істотних умов такого договору, з’ясування специфічних ознак договору про розподіл продукції для поширення на нього особливого режиму регулювання, а також додаткових, спеціальних гарантій держави тощо.
В Україні дослідженню проблем цивільно-правового регулювання договору про розподіл продукції не було приділено достатньо уваги. Характеризуючи дослідження, які провадилися останнім часом вітчизняними науковцями, слід зауважити, що окремі питання правового регулювання інвестиційної діяльності суб’єктами цивільних правовідносин розглядались в роботах Л.В. Крупи (2000р.), О.В. Буткевича (2004р.), Ю.Б. Бека (2005р.), С.В. Мостовенка (2005 р.), однак стосувалися вони головним чином правового регулювання господарської діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах і проблеми укладення, виконання та припинення договору про розподіл продукції в них або не були розглянуті взагалі, або – досить побіжно.
Теоретичною базою для висновків дисертації слугували праці вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів: С.М. Богданчікова, М.І. Брагінского, О.М. Вінник, В.В. Вітрянского, Н.М. Вознесенської, В.М. Гордона, О.С. Йоффе, В.М. Коссака, О.О. Красавчикова, А.А. Конопляніка, Б.С. Лазаряна, В.П. Мозоліна, Н.Л. Платонової, К.П. Побєдоносцева, О.Е. Сімсон, С.А. Сосни, Р.О. Халфіної та ін., а також роботи іноземних вчених: Д. Джонсона, Г. Барроуз та ін.
Усе вищезгадане свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи, спрямованої на дослідження правових особливостей договорів про розподіл продукції, розробку критеріїв їхньої кваліфікації та відмежування від інших договорів, які опосередковують інвестиційні відносини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України” (державна реєстрація за № РК 0102U007078).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є здійснення комплексного аналізу цивільно-правового регулювання договору про розподіл продукції, визначення його поняття, дослідження правової природи договору про розподіл продукції, а також вироблення пропозицій і рекомендацій щодо вирішення проблем інвестування на умовах договору про розподіл продукції.
Для досягнення поставленої мети окреслені основні завдання дослідження:
- проаналізувати поняття та правову природу договору про розподіл продукції, передумови його укладення;
- з’ясувати суб’єктний склад учасників договору, їх права та обов’язки;
- проаналізувати порядок укладення договору про розподіл продукції і особливість набрання ним чинності;
- визначити істотні умови договору про розподіл продукції та умови виконання робіт;
- дослідити правовий режим майна, придбаного чи створеного на умовах ДРП, і виробленої продукції;
- розробити пропозиції по удосконаленню українського законодавства;
- окреслити теоретичні основи викладання навчальних курсів стосовно правового регулювання інвестицій у сфері користування надрами за договором про розподіл продукції.
Об’єктом дослідження є урегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають при інвестуванні розробки надр на умовах договору про розподіл продукції.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють договірні відносини у сфері користування надрами, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, юридична практика.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає діалектичний метод пізнання суспільних явищ і процесів. У роботі використовуються також такі наукові методи, як формально-юридичний – при аналізі норм чинного законодавства; історико-правовий – при вивченні розвитку правового регулювання інвестиційних відносин; порівняльно-правовий – при виявленні аналогічних договірних форм в праві іноземних держав та вивченні їх правового регулювання та інші, що широко використовуються в гуманітарних науках.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше в українській юридичній літературі дослідженні договору про розподіл продукції, а також сфери його практичного застосування. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях та висновках, що виносяться на захист:
1. Обґрунтовано визначення поняття договору про розподіл продукції як цивільно-правового договору, відповідно до якого держава, від імені якої виступають Кабінет Міністрів України та орган, уповноважений Верховною Радою Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах договору про розподіл продукції, доручає інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов’язаних із договором робіт, а інвестор зобов’язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик, з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.
Договір про розподіл продукції визначається як самостійний вид цивільного договору, який не можна віднести до таких договорів, як: концесійний, договір підряду, договір про спільну діяльність.
2. Визначаються істотні умови договору про розподіл продукції, якими є: а) предмет; б) ціна (розмір інвестицій спрямованих на розробку родовища ); в) умова про використання корисних копалин, визначення обсягу компенсаційної продукції, розподілу прибуткової продукції, порядок і строк передачі державі належної їй частини прибуткової продукції; г) порядок, строки, розміри вкладення інвестицій за договором (програми, графіки, проекти); д) строк договору.
3. Пропонується у Законі України “Про угоди про розподіл продукції” передбачити обов’язок інвестора при реалізації договору про розподіл продукції акумулювати кошти для ліквідації або консервації гірничих об’єктів після припинення розробки родовища.
4. Аргументовано доцільність, з метою забезпечення майнових інтересів сторін Договору та справедливого розподілу видобутої продукції, прийняти Кабінетом Міністрів України положення про склад і порядок відшкодування витрат інвестора при реалізації договору про розподіл продукції.
5. Пропонується законодавче закріплення сплати інвестором бонусів (разових платежів, які виплачуються інвестором при укладенні договору і (або) при досягненні певного результату, встановленого відповідно до договору), ренталс (щорічних платежів за проведення пошукових і розвідувальних робіт, що встановлюються за одиницю площі ділянки надр, яка використовується інвестором) і роялті (регулярні платежі за право на видобуток мінеральної сировини, що встановлюються у відсотковому відношенні від обсягу видобутку або від вартості виробленої інвестором продукції), що є платою інвестора за використання надр.
6. Аргументується необхідність надання у законодавчому порядку права на передачу за згодою держави у заставу інвестором майна, створеного чи придбаного для виконання ДРП і його майнових прав по використанню надр третім особам, а також механізм реалізації такого права.
7. Обґрунтовується висновок про те, що інвестор має право власності на все створене або придбане для виконання договору майно до моменту компенсації державою його витрат на створення чи придбання цього майна. Інвестор має право без згоди держави передавати у заставу майно, витрати на придбання чи створення якого державна сторона ще не почала відшкодовувати. При цьому відшкодування витрат на заставлене майно повинно розпочатися після звільнення майна від застави.
8. Доводиться доцільність визначити у Законі України “Про угоди про розподіл продукції” момент переходу до держави права власності на майно, створене чи придбане інвестором для виконання договору про розподіл продукції, вартість якого відшкодована компенсаційною продукцією, підпорядкувавши його державній реєстрації права власності на таке майно, та передбачити механізм передачі такого майна.
9. Аргументується висновок про те, що видобута інвестором продукція до моменту розподілу між сторонами договору про розподіл продукції перебуває у спільній власності, яка припиняється після розподілу видобутої продукції на прибуткову і компенсаційну. У результаті розподілу держава отримує у власність визначену договором частину прибуткової продукції, інвестор набуває права власності на компенсаційну продукцію та визначену договором частину прибуткової продукції.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки роботи можуть стати вихідним матеріалом у подальших дослідженнях правових проблем реалізації договорів про розподіл продукції. Окремі положення і пропозиції по коректуванню і удосконаленню діючого законодавства про ДРП можуть бути використані у подальшому при підготовці проектів нормативних актів. Отримані автором висновки можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів і юридичних факультетів, а також при викладанні курсу “Правові основи підприємницької діяльності”, „Правові основи інвестиційної діяльності” та ін.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.
Окремі результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичній конференції „Становлення і розвиток правової системи України” (м. Київ, 2002) та на Міжнародній науково-практичній конференції „Україна наукова ‘2003” (м. Дніпропетровськ).
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту всього опубліковано чотири статті, три з яких – у виданнях, які входять до переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України, а також тези двох доповідей на наукових конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Структура роботи визначена метою і завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та одного додатку. Загальний обсяг рукопису становить – 206 сторінок друкованого тексту, у тому числі 15 сторінок списку використаних джерел (163 найменувань) та додатку на 3-х сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження дисертації, дається характеристика об’єкта, предмета та методологічної основи дослідження, визначається мета і завдання дослідження, формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, які виносяться на захист, висвітлюється практичне значення й апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертації.
Розділ перший “Поняття та правова природа договору про розподіл продукції” складається з трьох підрозділів.
ВИВЧАЮЧИ І АНАЛІЗУЮЧИ НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВОРУ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ У ПІДРОЗДІЛІ 1.1. – “ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ”, АВТОР ЗАЗНАЧАЄ, ЩО МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ ВИКЛИКАЄ СТІЙКИЙ, ВИСОКИЙ ІНТЕРЕС У ПОТЕНЦІЙНИХ ІНВЕСТОРІВ, А ПРОЦЕС ЗАЛУЧЕННЯ ЯК ВІТЧИЗНЯНОГО, ТАК Й ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ ВІДБУВАЄТЬСЯ ДОСИТЬ ПОВІЛЬНО І НІЯК НЕ ВІДПОВІДАЄ НІ РЕАЛЬНИМ ФІНАНСОВИМ МОЖЛИВОСТЯМ ПОТУЖНИХ МІЖНАРОДНИХ КОМПАНІЙ, НІ ПОТРЕБАМ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ. ПОТЕНЦІЙНІ ІНВЕСТОРИ ВРАХОВУЮТЬ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ ГЕОЛОГІЧНОГО, ТЕХНОЛОГІЧНОГО, ЕКОЛОГІЧНОГО І ПОЛІТИЧНОГО РИЗИКІВ В УКРАЇНІ, У НИХ ВСЕ ЩЕ НЕМАЄ ТВЕРДИХ ПРАВОВИХ ГАРАНТІЙ І ВПЕВНЕНОСТІ ЩОДО СТАБІЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РЕЖИМУ. ВИКОРИСТОВУЮЧИ АДМІНІСТРАТИВНІ МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ, ДЕРЖАВА НЕ ТІЛЬКИ НЕ ЗАЛУЧАЄ ІНОЗЕМНИЙ КАПІТАЛ, АЛЕ Й НЕ СТИМУЛЮЄ РЕІНВЕСТИЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО КАПІТАЛУ. САМЕ ДОГОВОРИ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ НАЙБІЛЬШЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ІНТЕРЕСАМ КРАЇН, ЯКІ ВОЛОДІЮТЬ СПРИЯТЛИВИМ РЕСУРСНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ, АЛЕ ВІДЧУВАЮТЬ ДЕФІЦИТ ФІНАНСОВИХ ЗАСОБІВ. ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ ПРИ РОЗРОБЦІ НАДР НЕ ПОТРЕБУЄ ВІД КРАЇНИ ЗНАЧНИХ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ ТА РИЗИКУ, А ПРИ ГНУЧКІЙ ПОДАТКОВІЙ ПОЛІТИЦІ ЗАБЕЗПЕЧУЄ ОТРИМАННЯ ЗНАЧНОЇ ЧАСТКИ КІНЦЕВОГО ПРИБУТКУ ВІД ПРОДАЖУ ВИДОБУТОЇ СИРОВИНИ І КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА, ЯКЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ВИДОБУТКОМ.
Правовою базою для укладення договорів про розподіл продукції став Закон України “Про угоди про розподіл продукції”, прийнятий у 1999 р. (у подальшому – Закон про УРП), який визначив загальні правові умови розробки природних ресурсів на території України на умовах договору про розподіл продукції.
До прийняття цього Закону розробка родовищ і видобуток корисних копалин регулювались Кодексом України про надра, який передбачає надання спеціальних дозволів (ліцензій), і, відповідно, права користувачів надр визначаються умовами наданого йому дозволу (ліцензії). Права інвестора, таким чином, залишались мало захищеними.
Тепер Закон про УРП вводить такі відносини у сферу цивільного права, вказуючи у ст. 2 п. 3, що „права та обов’язки сторін угоди про розподіл продукції визначаються згідно з цивільним законодавством України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом”.
Встановивши цивільно-договірний принцип користування надрами за договором про розподіл продукції, Закон про УРП таким чином відкрив дорогу ринковим відносинам у цій специфічній галузі економіки. Важливе концептуальне нововведення цього Закону у тому, що він будує економіку інвестиційного проекту ДРП на істотно відмінній від прийнятої у користуванні надрами основі. У відповідності з правами, наданими за ліцензією, вся одержана інвестором сировина стає його власністю, а держава одержує від нього взамін встановлені законодавством податки, збори і платежі. Відповідно до договору про розподіл продукції, інвестор отримує не всю вироблену продукцію, а лише її частину. Другу частину отримує держава. При цьому основна частина податків, зборів і платежів державі інвестором не виплачується, вони компенсуються продукцією, що передається державі. Така система розрахунків між державою і інвестором називається розподілом продукції.
Розподіл продукції при користуванні надрами сьогодні практикується більше ніж у 40 країнах світу, і залежно від місцевих умов існують різні схеми розподілу. Схема, закладена в українському Законі про УРП, передбачає двоступеневий розподіл. Спершу з отриманої інвестором продукції виділяється частина, спрямована на відшкодування понесених ним витрат (компенсаційна продукція), після чого продукція, що залишилася (прибуткова продукція), ділиться між державою і інвестором в обумовленій Договором пропорції. При цьому, Закон про УРП передбачає заміну розподілом не всіх податків, зборів і платежів. Схема розподілу продукції з частковою сплатою податків визнана законодавцем більш прийнятною для умов України.
По суті, Закон про УРП створює альтернативну систему розрахунків, в основі якої є відносини між інвестором і державою, що складаються по-новому, адміністративні відносини уступають цивільно-правовим, які передбачають рівність сторін. Така рівність можлива лише у тому розумінні, що держава сама для себе встановлює визначені рамки, прирівнює себе по характеру прав і обов’язків до суб’єкта цивільного права, що у повній мірі відповідає положенням Цивільного кодексу України. За таких умов інвестор буде виправдано розраховувати, що його інтереси надійніше захищені способами і методами цивільного права. У цивільно-правових відносинах інвестор і держава є рівноправними суб’єктами цих відносин. Аналіз таких відносин підводить до висновку, що вони вигідні обом сторонам.
Запровадження договорів про розподіл продукції є нововведенням в українському законодавстві, вони незвичні як за своїм змістом, так і за суб’єктним складом.
Договір про розподіл продукції є особливою договірною формою користування надрами в Україні. Суть його зводиться до наступного: за умовами Договору держава надає інвестору права на користування надрами на визначеній ділянці надр, а інвестор здійснює розробку наданих надр за свій рахунок і на свій ризик. З початку промислового видобутку мінеральної сировини інвестор отримує право на компенсацію своїх витрат за розробку родовища. Продукція, що залишилася після відшкодування цих витрат, є прибутковою і підлягає розподілу між сторонами (державою і інвестором) за умовами ДРП.
Держава гарантує стабільність умов договору про розподіл продукції, а інвестор зобов’язується здійснювати розробку родовища корисних копалин, вкладаючи власні кошти і ділячись з державою частиною видобутої продукції.
Закон про УРП вводить принципово новий режим, що дозволяє здійснювати розробку родовищ, які нерентабельні в умовах діючої податкової системи. Цей підхід дозволяє вирішити проблему інвестування проектів по розробці родовищ, які розташовані на континентальному шельфі, у важкодоступних, неосвоєних регіонах, родовищ із низьким рівнем видобутку мінеральної сировини, розробка яких потребує залучення нових дорогих технологій.
В ході написання підрозділу 1.2. “Історія розвитку та застосування договорів про розподіл продукції” автор зазначає, що в даний час договори про розподіл продукції активно використовуються більш ніж у сорока країнах світу. Потреба в таких договорах виникає насамперед у держав, які не мають фінансових ресурсів на видобуток корисних копалин. У такому випадку держава вельми зацікавлена у вкладанні коштів у розробку нових родовищ чи просто у фінансування вже існуючих за рахунок інвесторів.
Першою країною, яка застосувала договори про розподіл продукції як юридичний інструмент з метою залучення іноземних інвесторів для розвідки і видобутку нафти в межах своєї території, стала Індонезія. У подальшому ідею розподілу видобутої продукції перейняли Єгипет, Сирія, Перу, Філіппіни, Лівія, Малайзія, Ангола, Китай, Нігерія.
Тому існують різні моделі договору про розподіл продукції: індонезійська, лівійська, перуанська і т. д. Кожна з країн конструювала свою систему, яка підходила для її соціально-політичного устрою, характеру економіки, з урахуванням національних особливостей.
Договори про розподіл продукції у різних країнах розрізняють за багатьма критеріями: умовами розподілу, наявністю чи відсутністю роялті, існуванням граничного рівня для відшкодування витрат (кост-стоп), значимістю бонусу тощо.
На підставі огляду історії виникнення та застосування договорів про розподіл продукції автор зазначає, що залучення інвесторів на підставі договорів про розподіл продукції найбільше відповідає інтересам країн, які володіють достатньо сприятливим ресурсним потенціалом, але відчувають брак власних коштів. Для такої діяльності від країни не вимагається суттєвих капіталовкладень та ризику і водночас при гнучкому податковому режимі забезпечується одержання значної частини кінцевого прибутку від продажу видобутої сировини й контроль за діяльністю видобувного підприємства через участь у комітеті по управлінню. Договір про розподіл продукції є відображенням об’єктивних змін практичних цілей державної інвестиційної політики, пов’язаних з розвитком цих країн.
Підрозділ 1.3. “Правова природа договору про розподіл продукції” присвячений теоретико-правовому аналізу юридичної природи договору про розподіл продукції.
Аналізуючи договір про розподіл продукції, що укладається між державою та інвестором, автор відзначає, що такий договір утворює систему договірних відносин у сфері користування надрами, яка може стати альтернативою існуючій у даний час дозвільній системі надання надр у користування. При цьому немає необхідності відмовлятися і від адміністративного методу регулювання діяльності при використанні надр. В адміністративних правовідносинах зберігається форма ліцензії, у договірних (цивільно-правових) відносинах, заснованих на рівності сторін, більш прийнятним є укладення договору про розподіл продукції. На даний час у світовій практиці основними договірними формами між державою і інвестором при видобутку корисних копалин є концесійні договори, договори про розподіл продукції і договори про надання послуг (сервісні контракти), серед яких договір про розподіл продукції є найбільш привабливим для залучення коштів інвесторів у видобувні галузі України.
Автор зауважує, що визначення договору про розподіл продукції як цивільно-правового договору посилює гарантії інвестора, надані державою в рамках інвестиційного законодавства України.
Досліджуючи характерні ознаки договору про розподіл продукції, розглянуто правові характеристики такого Договору. На підставі проведеного аналізу істотних ознак автор стверджує, що:
– договір про розподіл продукції є договором, що укладається між державою і приватним (іноземним чи вітчизняним інвестором) на визначений строк з приводу вкладення коштів (інвестицій) у розробку родовищ корисних копалин на території України.
– договір про розподіл продукції є договором, який опосередковує інвестиційну діяльність, і укладається з метою розробки надр та видобутку корисних копалин.
– ДРП є договором, що регулює передусім майнові і немайнові відносини з використанням методу юридичної рівності сторін.
– договір про розподіл продукції містить у собі ознаки, властиві іншим договорам (у першу чергу цивільно-правовим), а також ознаки, що істотно відрізняють Договір від них. ДРП не відноситься до якого-небудь їх типу, а є самостійним договором. Зокрема: договір про розподіл продукції має багато спільних рис із концесійним договором, договором підряду, договором про спільну діяльність.
Виходячи з аналізу перелічених особливостей договору про розподіл продукції, автором запропоновано наступне його визначення. Договір про розподіл продукції – це цивільно-правовий договір, відповідно до якого держава, від імені якої виступають Кабінет Міністрів України та орган, уповноважений Верховною Радою Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах договору про розподіл продукції, доручає інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов’язаних із договором робіт, а інвестор зобов’язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик, з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.
У результаті проведених досліджень ідентифікаційних ознак договору про розподіл продукції, який опосередковує здіснення інвестицій у видобувні галузі, автор вважає за доцільне розглядати його як самостійний договір, що потребує подальшого наукового вивчення і законодавчого врегулювання. Відповідно, такі договори повинні регулюватися спеціальним законодавством, що поєднує у собі приватноправові і публічно-правові методи регулювання. У випадку відсутності необхідних норм у спеціальному законодавстві, повинні застосовуватися норми цивільного права, але лише у тій частині, в якій ці норми цивільного права не суперечать нормам публічного права, які мають імперативний характер.
Другий розділ “Зміст договору про розподіл продукції” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Предмет договору про розподіл продукції”, виходячи з класичного розуміння змісту договору, відповідно до якого під змістом договору прийнято вважати сукупність умов, які визначають права та обов’язки сторін в зобов’язанні, що виникає з договору, автор досліджує зміст договору і як правовідношення, і як підставу виникнення прав та обов’язків. У результаті дослідження автором робиться висновок про те, що предметом договору про розподіл продукції є дії сторін по пошуку, розвідці та видобуванню корисних копалин, розподілу виробленої продукції, а також її транспортуванню, обробці, зберіганню, переробці, використанню, реалізації чи розпорядженню нею іншим чином.
Автор доходить висновку, що наведене у Законі твердження про те, що відносини, які виникають при реалізації ДРП, „регулюються договором про розподіл продукції”, вбачається неточним і занадто категоричним, оскільки навіть теоретично важко уявити собі можливість врегулювати єдиним договором настільки різних за своєю правовою природою правових зв’язків. Інвестор, однак, зацікавлений у тому, щоб всі такі операції і роботи здійснювалися в одному правовому режимі і на єдиних умовах.
Автор стверджує, що договір про розподіл продукції повинен регламентувати тільки найбільш загальні, принципові моменти взаємовідносин сторін договору у перерахованих областях. Домовленості такого роду можуть носити рамковий характер і у подальшому повинні розкриватися в окремих договорах цивільно-правового характеру, що укладаються інвестором із суб’єктами, які займаються відповідними видами господарської діяльності. Такі договори мають іншу правову природу і регулюються переважно нормами цивільного законодавства, що відносяться до окремих видів зобов’язань. На думку автора, таке рішення законодавця не має достатніх правових підстав і може призвести на практиці до негативних результатів.
Підрозділ 2.2. “ Суб’єктний склад договору про розподіл продукції, права та обов’язки сторін” присвячений дослідженню особливості участі державної сторони у договорі про розподіл продукції. Автором зроблений висновок, що участь такого суб’єкта на державній стороні як Верховна Рада Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах договору про розподіл продукції, не висвітлена в повній мірі, зокрема щодо права на підписання ДРП.
Автор зауважує, що реалізація інвестором договору про розподіл продукції належить до підприємницької діяльності. Відповідно, інвестор (іноземний чи вітчизняний) повинен бути наділений правом здійснювати підприємницьку діяльність (бути підприємницькою організацією або індивідуальним підприємцем). Дане правило з позиції дисертанта підлягає закріпленню у ст. 5 Закону України “Про угоди про розподіл продукції”.
Оскільки для координації діяльності сторін під час виконання договору про розподіл продукції, Договором може передбачатися утворення Координаційного комітету, кількісний склад, права і обов’язки, а також порядок роботи якого Законом про УРП не визначені, і ці питання потрібно визначати Договором, то, на думку автора, законодавчо слід закріпити, що створення такого комітету не “може”, а “повинно” передбачатися Договором. При теперішньому формулюванні Закону комітет може і не створюватись. У такому випадку, зазначає автор, держава позбавляється можливості приймати безпосередню участь у вирішенні питань договору про розподіл продукції, прямо впливати на політику інвестора, роз’яснювати йому свої інтереси.
У ПІДРОЗДІЛІ 2.3. “ІСТОТНІ УМОВИ ДОГОВОРУ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ” РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ ІСТОТНІ УМОВИ ДОГОВОРУ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ ТА РОБИТЬСЯ ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА. АВТОР ВІДМІЧАЄ, ЩО ВСІ ЗАЗНАЧЕНІ У ЗАКОНІ ІСТОТНІ УМОВИ ПОВИННІ ВКЛЮЧАТИСЯ У КОЖЕН ДОГОВІР В ФОРМІ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ СТОРІН: ДЕРЖАВИ ТА ІНВЕСТОРА, ОСКІЛЬКИ ЗА СВОЇМ ЮРИДИЧНИМ СТАТУСОМ ВОНИ ПРИРІВНЮЮТЬСЯ ДО ІСТОТНИХ УМОВ ДОГОВОРУ У РОЗУМІННІ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.
На думку автора, особливої уваги заслуговують умови Договору щодо страхування майнових ризиків інвестора, який виконує доручені державою роботи за свій рахунок і на свій ризик. Дане положення, з позиції автора, є ключовим у договорі про розподіл продукції і, відповідно до чинного законодавства, визначає його підприємницький характер.
Окремо автор звертає увагу на необхідність у законодавчому порядку зобов’язувати інвестора акумулювати кошти для ліквідації або консервації гірничих об’єктів після припинення розробки родовища. Порядок акумулювання таких коштів слід обумовлювати у тексті договору, в іншому випадку держава може опинитися у ситуації, коли її витрати на ліквідаційні роботи перевищать її доходи від реалізації договору про розподіл продукції.
АВТОР ДОХОДИТЬ ВИСНОВКУ ПРО НАДЗВИЧАЙНУ ВАЖЛИВІСТЬ ДЛЯ ІНВЕСТОРА СТАБІЛЬНОСТІ І НЕЗМІННОСТІ УМОВ ДОГОВОРУ, ОСКІЛЬКИ СТОРОНОЮ ТАКОГО ДОГОВОРУ З НИМ ВИСТУПАЄ ДЕРЖАВА, А НЕ ПРИВАТНА ОСОБА. ЗАКОНОДАВСТВО НЕ ОБМЕЖУЄ ДІЮ СТАБІЛІЗАЦІЙНИХ УМОВ У ЧАСІ. ВОНИ ДІЮТЬ З МОМЕНТУ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ ДО ЙОГО ПРИПИНЕННЯ. ЗАЗНАЧАЄТЬСЯ, ЩО СТВОРЕННЯ МАКСИМАЛЬНО СПРИЯТЛИВИХ І ПРИВАБЛИВИХ ДЛЯ ІНВЕСТОРА УМОВ ДІЯЛЬНОСТІ, ВИКЛЮЧАЮТЬ САМУ МОЖЛИВІСТЬ НЕСЕННЯ НИМ КОМЕРЦІЙНИХ РИЗИКІВ, ЯКІ МОГЛИ Б БУТИ НАСЛІДКОМ ПРИЙНЯТТЯ ВЛАДНИМИ ОРГАНАМИ ВІДПОВІДНИХ АКТІВ.
Третій розділ „Укладення та виконання договору про розподіл продукції”, що складається із трьох підрозділів, присвячений дослідженню особливостей укладення договорів про розподіл продукції та їх практичного виконання.
У підрозділі 3.1. “Передумови укладення та порядок укладення договору про розподіл продукції” зазначається, що надання права користуватися надрами за договором про розподіл продукції обумовлено законодавством особливими умовами. Договір укладається тільки щодо ділянок надр, включених до Переліку ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися у користування на умовах, визначених договорами про розподіл продукції і укладення договору відбувається, як правило, на конкурсних засадах.
На думку автора, передбачена законом можливість переходу користувачів надр на умови договору про розподіл продукції без конкурсу повинна мати упорядкований характер із дотриманням певних критеріїв відбору. Іншими словами, інвестор, який вже має ліцензію, повинен довести обґрунтованість свого бажання користуватися надрами на умовах договору про розподіл продукції. Зазначається, що можливість укласти Договір за таких умов викликає сумнів, оскільки ніде у закордонній практиці договори про розподіл продукції не застосовуються до ділянок, що вже розробляються. Якщо користувач надр зобов’язався працювати на умовах ліцензії, але у нього нічого не виходить, то державі недоцільно укладати з ним інший цивільно-правовий договір. Тим більше, - без конкурсу. Адже метою укладення договору про розподіл продукції є залучення на конкурсних засадах інвестора, який пропонує найкращі умови для держави. Простеживши порядок укладення договору про розподіл продукції, автор умовно виділяє певні етапи, підетапи та стадії, характеризуючи їх.
У підрозділі 3.2. “Умови виконання робіт” детально досліджуються особливості здійснення діяльності інвестора при реалізації договору про розподіл продукції. Зазначається, що держава повинна надати інвестору дозвіл (ліцензію) на користування надрами, на підставі укладеного договору про розподіл продукції, оскільки у даному випадку конкурсний порядок одержання таких дозволів на інвестора не поширюється. На думку автора, платежі, що сплачуються інвестором за користування надрами, є по своїй природі рентними платежами і спрямовані на вилучення додаткового прибутку. Такі платежі визначають оплатний характер відносин, що виникають при реалізації договору про розподіл продукції. Автор зауважує, що в Україні слід використати світову практику і передбачити можливість сплати інвестором при реалізації Договору бонусів (разових платежів, які виплачуються інвестором при укладенні договору і (або) при досягненні певного результату, встановленого відповідно до договору), ренталс (щорічних платежів за проведення пошукових і розвідувальних робіт, що встановлюються за одиницю площі ділянки надр, яка використовується інвестором) і роялті (регулярні платежі за право на видобуток мінеральної сировини, що встановлюються у відсотковому відношенні від обсягу видобутку або від вартості виробленої інвестором продукції), що є платою за використання надр та додатковим джерелом надходжень до бюджету.
Зазначається, що витрати інвестора, які при проведенні підприємницької діяльності у звичайному правовому режимі здійснюються з чистого прибутку, за договором про розподіл продукції можуть відшкодовуватися державою. З урахуванням цього, автор пропонує прийняти Кабінетом Міністрів України постанову про склад і перелік витрат інвестора при реалізації договору про розподіл продукції, які підлягають відшкодуванню за рахунок компенсаційної продукції.
Підрозділ 3.3. „Правовий режим розподілу майна і продукції та її реалізація” присвячений дослідженню правового режиму майна інвестора та відносин сторін стосовно видобутої продукції.
Відмічається, що інвестор, маючи право на використання майна, вартість якого відшкодована державою, також має право на захист свого володіння нарівні з титульним володільцем, оскільки переважне право на користування таким майном для виконання передбачених договором робіт зберігається за інвестором протягом усього строку дії ДРП.
Автор зазначає, що у закордонній практиці (і законодавстві) до майна інвестора, як правило, долучається і право користування надрами, належне інвестору і яке, як і будь-яке майнове право, може бути предметом застави. Така застава у цілому світі практикується як спосіб залучення інвесторами фінансових ресурсів при здійсненні ними всіх видів діяльності по використанню надр. З огляду на це, автор вбачає за необхідне запропонувати передбачити у законодавчому порядку таке необхідне для інвестора право застави його майна і майнових прав та механізм його реалізації.
На думку автора, інвестор може передати у заставу без згоди держави своє майно, процес відшкодування вартості якого не розпочався. В іншому випадку потрібна згода держави, оскільки таке майно згодом переходить у її власність.
Автором пропонується передбачити в Законі України „Про угоди про розподіл продукції” можливість передачі права власності на геологічну інформацію інвестору. У випадку, якщо інформація належать виключно державі, то на думку автора, взаємовідносини, що виникають за ДРП, можуть трансформуватися у договір підряду з відшкодуванням всіх витрат інвестора (відшкодування вартості геологічної інформації) незалежно від отриманого результату. Крім того, слід врахувати особливості використання інвестором інформації, наданої державою, яка була одержана ще до початку укладення ДРП.
Автор доходить висновку, що з метою забезпечення інтересів держави та інвестора щодо видобутої продукції, слід законом встановити для виробленої інвестором продукції режим спільної власності.
У висновках дисертації в стислій формі викладено загальні підсумки дослідження в сфері правового регулювання укладення, припинення та дії договору про розподіл продукції, а також щодо становлення законодавства в даній сфері. На підставі теоретичних досліджень та зроблених на їх основі висновків автором запропоновано визначати договір про розподіл продукції як цивільно-правовий договір, відповідно до якого держава, від імені якої виступають Кабінет Міністрів України та орган, уповноважений Верховною Радою Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах договору про розподіл продукції, доручає інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов’язаних із договором робіт, а інвестор зобов’язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик, з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції. Обґрунтовується низка рекомендацій щодо удосконалення положень вітчизняних нормативно-правових актів для зацікавлення всіх учасників Договору в детальному правовому регулюванні своїх взаємовідносин. Це може бути зроблено в формі внесення змін у Закон про УРП, прийняття Урядом спеціальних положень, створення правової бази, що регулює договір про розподіл продукції.
У додатку міститься приблизна структура змісту договору про розподіл продукції при пошуку, розвідці і розробці нафтових і нафтогазових родовищ.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Коморний О. І. Угоди про розподіл продукції: історичний розвиток // Вісник прокуратури. – 2001. – № 6. – С.118-123.
2. Коморний О.І. Правова природа угод про розподіл продукції // Право України. – 2002. – № 4. – С.43-46.
3. Коморний О.І. Суб’єктний склад договору про розподіл продукції // Держава і право: Зб. наук. пр. – К.: ІДіП НАН України. – 2006. – Вип. 32. – С.370-375.
4. Коморний О.І. Залучення інвестицій на умовах угод про розподіл продукції // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. – 2002. – № 12. – С.119-122.
5. Коморний О.І. Вимоги до угоди про розподіл продукції // Становлення і розвиток правової системи України: Збірник тез доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. – К.: Інститут держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, 2002. – С.92-95.
6. Коморний О.І. Правовий режим майна інвестора за угодою про розподіл продукції // Матеріали Міжнародної науково-практичній конференції „Україна наукова ‘2003”. Том 2. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.48-50.

Коморний О.І. Договір про розподіл продукції: цивільно-правові аспекти. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. – Київ, 2006.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню актуальних теоретичних та практичних проблем, пов'язаних із регулюванням договорів про розподіл продукції. У дисертації досліджуються цивільно-правові засоби регулювання суспільних відносин в даній сфері, проаналізовано правове становище їх учасників; досліджено сутність та правову природу договорів про розподіл продукції; виявлено специфіку договорів про розподіл продукції та їх відмінність від таких цивільно-правових договорів, як концесії, підряду, спільної діяльності. На підставі цього автором запропоноване визначення поняття договору про розподіл продукції, досліджено його істотні умови, права та обов'язки сторін. Автором розроблені висновки та пропозиції по удосконаленню законодавчого регулювання відносин, що виникають в сфері пошуку, розвідки та видобутку корисних копалин на умовах договору про розподіл продукції.
Ключові слова: договір про розподіл продукції, інвестиції, розробка надр, корисні копалини, застава майнових прав інвестора.

Коморный А.И. Договор о разделе продукции: гражданско-правовые аспекты. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Институт государства и права имени В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. – Киев, 2006.
Диссертационная работа посвящена исследованию актуальных теоретических и практических проблем, связанных с применением договоров о разделе продукции при разработке недр. В диссертации исследуются гражданско-правовые способы регулирования общественных отношений в данной сфере, проанализировано правовое положение участников договора о разделе продукции; исследованы сущность и правовая природа таких отношений; выявлена специфика договоров о разделе продукции и их место среди других видов гражданско-правовых договоров, проанализированы особенности заключения и существенные условия договоров о разделе продукции, рассмотрены особенности становления института договоров о разделе продукции в других странах.
На основании изученной научной литературы и нормативных актов относительно инвестиционных договоров вообще, автором выделяются особенности, характерные именно для договоров о разделе продукции, на основании чего определяется правовая природа, стороны таких договоров, содержание договоров, правовой режим созданного инвестором имущества.
В результате теоретических исследований и сделанных на их основании выводов, автором предложено определять договор о разделе продукции, как гражданско-правовой договор, по которому государство, от имени которого выступает Кабинет Министров Украины и орган, уполномоченный Верховной Радой Автономной Республики Крым или орган местного самоуправления, на территории которого расположен участок недр, передаваемый в пользование на условиях договора о разделе продукции, поручает инвестору на определенный срок проведение поиска, разведки и добычи полезных ископаемых на определенном участке (участках) недр и ведение связанных с договором работ, а инвестор обязуется выполнить порученные работы за свой счет и на свой риск с последующей компенсацией расходов и получением платы (вознаграждения) в виде части прибыльной продукции. Проанализированы действующие правовые нормы, которые определяют правовые последствия заключения и действия договоров о разделе продукции, выявлены их недостатки и противоречия.
Особое внимание в работе уделяется анализу правовой природы договора о разделе продукции и его специфических признаков, которые способствуют разграничению договора о разделе продукции от других видов договоров (договора концессии, договора подряда, договора о совместной деятельности).
Автор отстаивает гражданско-правовую природу договора о разделе продукции, предлагает рассматривать его как самостоятельный вид договора, который нуждается в дальнейшем научном исследовании и законодательном регулировании.
Диссертант подробно останавливается на исследовании условия о права собственности и момента его возникновения на добытые полезные ископаемые у сторон договора, переходе имущества инвестора, стоимость которого возмещена, в собственность государства. Автором также анализируется возможность передачи инвестором имущества, созданного или приобретенного для реализации договора о разделе продукции, и имущественных прав в залог.
Кроме этого, разработаны выводы и предложения по совершенствованию действующих подзаконных нормативно-правовых актов, которые на сегодня являются главным основанием для возникновения прав и обязанностей сторон договора о разделе продукции.
Практическое значение диссертационного исследования состоит в том, что его положения и выводы дают возможность выявить особенности договоров о разделе продукции, определить новые тенденции в правовом регламентировании таких договоров.
Ключевые слова: договор о разделе продукции, инвестиции, разработка недр, полезные ископаемые, залог имущественных прав инвестора.

Komornyy O. I. The production shaving agreement: civil law aspect. – Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Sciences (Law) on the speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Process, Family Law, Private International Law. – V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences. – Kyiv, 2006.
The thesis is devoted to the research of urgent theoretical and practical problems tied with the regulation of the production sharing agreements. The author of the thesis investigates civil law methods of regulation of public relations in the above mentioned sphere, analyzes the legal status of their participants; the essence and legal nature of the production sharing agreements, finds out the peculiarities of the production sharing agreements and their difference from such kinds of the civil law agreements as concessions, contract, joint activities.
On this foundation the author gives his own definition of the concept of the production sharing agreement, its essential conditions, rights and responsibilities of the parties (sides).The author has made the conclusions and proposals on the improvement of legislative regulation arising in the sphere of search, geophysical prospecting and mining of minerals in accordance with the production sharing agreement.
Key words: the production sharing agreement, investments, exploitation of entrails of the earth, minerals, lien of property rights of the investor.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking